ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Галина Гулієва
2018.01.21 14:09
Відчуваєш: цей біль росте в тобі разом з вірою.
І нічого не вдієш : хоч ріж себе, хоч - вішай.
Та слова, що з душі, як одіж із тіла, зірвано,
дозрівають гіркими ягодами у віршах.

Відчуваєш цей біль так тонко, немов незаймана
відчуває присутність пе

Олександр Жилко
2018.01.21 12:12
З часом світліє та мить, коли
як у воду в старість влетиш.
Впадеш з каменем прив'язаним
до душі, наповненим усім тим
що ти пройшов і що пережив.
Хоча й спробував всякого ремесла,
розписав світ з голови до ніг —
ніг Господа і голови доньки.

Ірина Вовк
2018.01.21 09:57
січня на Йордан у Надвірній в Івано-Франківщині народився цікавий для Львівської громади чоловік - колекціонер старожитностей українського етносу Іван Михайлович Гречко. На другий рік (у 2019) йому виповниться 90!
Моє знайомство з Іваном Гречком та його

Іван Потьомкін
2018.01.21 09:40
Жили собі в дружбі хазяям на втіху
Півень та віслюк. Не відали лиха.
Та якось сорока принесла їм звістку:
«Лев з’явивсь неждано у сусіднім лісі
І товстих шукає, щоб було що їсти».
«Не жить мені, півнику!- віслюк заревів.-
З’їсть мене найпершого прок

Микола Соболь
2018.01.21 07:34
Наворожи мені зима –
Казкові дні, сніги останні,
Уста любимої, кохані
Очі. Зійде – тьма…
І що? Боятися навіси?
Літа уже не для гульвіси,
А входу-виходу нема.
Люблю. І моє серце – Данко

Микола Соболь
2018.01.21 07:33
Свобода пахне кров’ю (не покорою!)
Зросте людина інша в незалежності.
Не вічне проголошене «Авророю», –
У пострілу завжди дві протилежності.
Вандали, бузувіри неотесані –
Недопалки ікон, церков пожарища…
Іудами у сан – Святий піднесені
Не мученики

Домінік Арфіст
2018.01.20 22:28
заварити терпкого чаю…
чорнішого за всі ночі
і розпити себе… розлити
на тарелю місяця вповні…
а тобі було добре Овном
краще ніж мені Козерогом?
ми були відпущені Богом
як земля горіла під нами

Лесь Українець
2018.01.20 18:50
Рожева заграва
Мріє над селом,
Куштуємо страви
В хаті за столом.

На печі грайливий
Котик бавиться,
Коло печі вила,

Олександр Сушко
2018.01.20 17:16
Виноградник скніє без лози,
Вилито в багно солодкі вина.
Бачиш зморшки? Це убитий син.
Сивина - похована дружина.

А синочок мирний. Не солдат.
Просто українець. Без погонів.
У стодолу залетів снаряд -

Марта Январская
2018.01.20 16:11
Зима на юге вроде не зима –
Инверсия про осень мимоходом,
Так мягко стелит, чтобы жестче спать
И даром не растрачивать свободу.

Пути Господни неисповедимы –
Их жёстко стелят, мягче чтоб идти –
Ведут к тому, что зримо и незримо,

Сергій Гупало
2018.01.20 13:14
Сню і мрію, бо збулось…
Іншого не хочеться.
Не русалка йде у Рось –
Жіночка-пророчиця.

Хай без мене поживе
Наодинці з дійсністю,
І жадане БМВ

Сергій Гупало
2018.01.20 13:05
Ти у росах розгледів містичність –
Не сховаєш нестримну сльозу.
І привнесену долю трагічну
Передбачиш, як птах, у грозу.

В нагороду тобі – просвітління:
Визріває потужний секрет,
Що вчорашні налякані тіні

Олександр Сушко
2018.01.20 12:25
Давно молитись не ходив у храм.
Бурчали небеса "Грішити досить."
Наснилася бабуся. Та що пра...
Сиділа одесную од Христоса.

Апостоли жували коровай,
Ховали дулі моцні у свитини.
А муж шептав: - Маріє, утікай!

Серго Сокольник
2018.01.20 12:24
новаторська сюжетна еротика. авторські знахідки***

Ах, оголені плечі
У червонім сукнІ !..
Сукню цю ти, доречі,
Показала мені,
Як ото ми кохались...
Не у ній...) Наголо...)))

Василь Світлий
2018.01.20 11:27
На світанні ранок в поступу тілеснім
Босими ногами по росі небесній.
Крадькома, тихенько... зачепивсь за сонях,
Вітерець грайливо випурхнув спросоння.
Горобцем зухвалим фиркнув понад тином
І ґаздою вправним у город полинув.
Зашуміло

Марія Дем'янюк
2018.01.19 23:40
Виткане небо. Білі хмаринки.
З них вилітають тендітні сніжинки.
Мить, і сніжинка у мене в долоні.
Та не годиться їй бути в полоні:
Вільний політ - то сніжинкова доля.
Крапельку срібла дарує за волю.

Вітер повіяв... Летить сніговиця...

Оксана Мазур
2018.01.19 23:28
Чого тобі, хлопче, аж райдужна сіль у зіниці
Захлюпалась рибкою, легко пірнувши у блюз.
Донині лиш вітер торкався моєї спідниці –
Палючий і вірний. А ти… а тебе я боюсь…

Занадто блавату засіяла мама ув очі,
Задовгі співанки гойдали колиску малу:
О

Ігор Шоха
2018.01.19 22:48
Він капітан і порт його – Марсель.
У нього є ознаки забіяки.
Він пале трубку, п’є пекучий ель
І має пасію у Нагасакі.

У неї, як проказа на руках,
Її тату, її недолі знаки,
І вечорами джигу в кабаках

Володимир Бойко
2018.01.19 22:32
В кінці шляху оглянься, подорожній,
Задумайся, до чого ти дійшов,
Що твій багаж до прикрості порожній,
І весь твій слід – лише від підошов.

Який ти шлях в житті собі намріяв,
І як свій шанс безславно змарнував,
Що доброго на ниві ти посіяв?

Галина Гулієва
2018.01.19 21:32
Листопад стереже святих і стріляє в грішників,
поки вулиці сплять під злив неземною магією.
Мій Спасителю, я Твій хліб. Я щодня черствішаю.
І ніяка рука ніколи не розламає мене.

І голодні птахи по крихті мене не їстимуть
із долоні Твоєї, теплої і п

Ігор Шоха
2018.01.19 20:29
Не визначає час, кого пора забути,
а зобов'язує, яким ти маєш бути –
або його відповідаєш духу,
або про тебе ні байок, ні слуху.

***
Немає друга, що дає у лоб,
аби умів я праведником жити.

Іван Потьомкін
2018.01.19 19:22
Думал, что он обрадуется, услышав: – Гия, я написал рассказ о Тбилисо. А он, посмотрев на меня своими большущими, цвета морской воды глазищами, спросил так жалостно-жалостно: – Почему не Кутаиси? – Потому что я там никогда не был. – Ай как жаль, как

Домінік Арфіст
2018.01.19 17:28
все на продаж… на знос і на злом…
на зло як банальності біс – біном…
а я сьогодні зранку ділюсь теплом
і не чекаю… чеканю кроки…
янголи наспівують караоке
білосніжні і синьоокі
безстатеві і одинокі…
грають у жмурки… і жмуряться близоруко…

Ірина Вовк
2018.01.19 17:24
Ота вода… о, та чудна вода –
підступна і манлива, наче зрада…
Моя тобі, предивна Діво, рада:
коли прийде пречиста Коляда,
до тої каламутної води
ой не ходи, пресмутна, не ходи…

Посеред дзвонів щедрих Водохрещ,

Олександр Сушко
2018.01.19 15:23
Опанував таки абетку,
Але страждаю від гюрзи.
Братві зарюмсую жилєтки,
Кричу:- Сатирик, не гризи!

Пишу про небеса високі,
Чудовні очі, світлий лик.
А гад вовтузиться під боком,

Сонце Місяць
2018.01.19 13:34
На вечірнім гайвеї пустельні вітри
Спожити colitas рази два або три
Навпростець через відстань замерехтіли вогні
Важніли скроні, притупився зір
І десь пристав би на ніч
Вона вийшла у двері
Урочий линув дзвін
Онде, я сказав собі

Олександра Камінчанська
2018.01.19 13:13
Охрещайся, Ісусе, Велика Господня Дитино!
А Йордан, мовби небо і небо, неначе Йордан.
Судний день ще далеко і люди такі безневинні,
Ще святіша святого пречиста йорданська вода…
Ще не хочемо знати, а що буде далі з Тобою,
Нині рада Марія, бо Син її ту

Василь Світлий
2018.01.19 12:59
О, Поезіє Дня!
О, Поезіє Ночі !
Журавлине крило,
Джерело, що хлюпоче.
Неосяжна блакить,
Неозорість космічна,
Що приходить на мить,
А здається…на вічність.

Сергій Гупало
2018.01.19 12:00
З’явлюся. Як ослаблий день осінній
Осклілими листочками торкнеться
Тебе, і стане обрій дуже синій,
І будеш ти солодка, а не з перцем.

Одначе ми в оточенні, бо холод,
Зусібіч – алогічні завмирання…
Позаду слів нечуваних півколо.

Ярослав Чорногуз
2018.01.19 11:38
Німотний щем стискає груди
І роздуми гіркі печуть:
Що далі буде, далі буде
Яка життя оцього суть?

Уже далеко не роками –
Десятиліттями, либонь,
Шукаєш філософський камінь,

Ігор Шоха
2018.01.19 11:37
Часи іронії, напевне,
минули і не буде,
аби поезії химерні
оцінювали люди.

Слова, що копією тануть
за межами канону,
не зачіпають і не ранять

Редакція Майстерень
2018.01.19 11:35
Ефект Даннінга-Крюґера, або Чому профани не розуміють своєї некомпетентності Індивіди, від природи позбавлені почуття гумору, полюбляють розповідати анекдоти. Водії, ледь здатні триматись у своїй смузі, обожнюють вчити інших керувати автомобілем. Менед

Галина Гулієва
2018.01.19 11:26
Милий, я хвора. Я квітка у тебе в ногах.
Вже тобі, милий, ні музикою, ні музою…
Ніч – темношкіра натурниця, хтива й нага, –
зорі-насіння у небо відкрите лузає:

має у жмені засвічену тиху печаль.
Серце настав – до зернини, по вінця, висипле.
Нащо т

Ірина Вовк
2018.01.19 11:20
Сьогодні в Україні - третій і останній Зимовий празник - "ЙОРДАН" або ВОДОХРЕСТЯ. Отож, за обрядом сьогодні українці вітаються: - Христос хрещається! -В ріці Йордані! (Гуцули кажуть: "В Ардані!") На відміну від Щедрого вечора та Різдва, на Вод

Олександр Сушко
2018.01.19 09:20
Писалося впотьмах. На посошок.
Мізинцем на нозі розчухав носа.
Жую глевтякуватий пиріжок,
Перо в правиці, гордовита поза.

Прокинувся зоп'яну деміург
І на папір вистрибує кошлате.
Ховайся чимскоріше, милий друг,

Вікторія Лимарівна
2018.01.18 23:43
Жартує охоче, сміється Зима!
Дала трішки снігу – а більше нема!
Бо рік особливий – Собака при владі,
І треба від неї чекати поради.
Не любить, не хоче Собака морозу –
І робить йому перешкоди в дорозі.

Сьогодні так тепло, ну зовсім – Весна!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Галина Гулієва
2018.01.15

Катерина Костюк
2018.01.13

Юля Костюк
2018.01.11

Любов Лисенко
2018.01.08

Дружня рука
2018.01.03

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Дволикий
2017.12.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Галина Гулієва - [ 2018.01.21 14:29 ]
    Натхнення

    Відчуваєш: цей біль росте в тобі разом з вірою.
    І нічого не вдієш : хоч ріж себе, хоч - вішай.
    Та слова, що з душі, як одіж із тіла, зірвано,
    дозрівають гіркими ягодами у віршах.

    Відчуваєш цей біль так тонко, немов незаймана
    відчуває присутність першого чоловіка.
    І шукаєш в собі святого чи хоч би пса його,
    щоб було кому прочитати чи розповісти.

    Відчуваєш? Цей біль? Цю музику порцелянову?
    Розбиваєш об неї голову, ноги, лікті...
    І чекаєш когось, хто в рани твої заглянув би.
    І посіяв би в них по яблуні невеликій.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Жилко - [ 2018.01.21 12:23 ]
    Перехід
    З часом світліє та мить, коли
    як у воду в старість влетиш.
    Впадеш з каменем прив'язаним
    до душі, наповненим усім тим
    що ти пройшов і що пережив.
    Хоча й спробував всякого ремесла,
    розписав світ з голови до ніг —
    ніг Господа і голови доньки.
    Зумів за собою юрбу потягти,
    але плавати не навчивсь.
    Проте це не кінець і не смерть,
    це метафора і забобон.
    Бо молодість хоч і минула
    а любиш життя ще більш.
    Ким ти станеш, коли виростеш,
    коли випливати, а бачиш дно?
    ти або лід, або лайно.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  3. Домінік Арфіст - [ 2018.01.20 22:30 ]
    вечірнє (Доля)
    заварити терпко́го чаю…
    чорнішого за всі ночі
    і розпити себе… розлити
    на тарелю місяця вповні…
    а тобі було добре О́вном
    краще ніж мені Козерогом?
    ми були відпущені Богом
    як земля горіла під нами
    м’язи скручувались нитками
    і ми натяками минали
    і ми намірами вмирали
    мирото́чили… морочились…
    паморочилися знесилені
    наші голови обважнілі…
    щось не те ми там надкусили
    загасили водами сивими
    зорі… зоране поле голе
    тільки працю нам обіцяє…
    я іще фантомно пручаюсь…
    … заварю собі щедро чаю…
    філіжанка переверне́ться –
    Доля навіть не оберне́ться…
    розіб’є́ться вщент філіжанка –
    не здригнеться навіть… не гляне…
    слід потоншає і розтане…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  4. Лесь Українець - [ 2018.01.20 18:40 ]
    У селі на свята
    Рожева заграва
    Мріє над селом,
    Куштуємо страви
    В хаті за столом.

    На печі грайливий
    Котик бавиться,
    Коло печі вила,
    На столі кутя.

    У грубі палає
    Червонястий жар,
    На небі засяє
    Невдовзі Стожар.

    Ходять щедрувати
    До нас діточки,
    Щедро даруватимем
    Їм цукерочки.

    Хто "Щедрик" співає -
    Гривню заробля,
    А коли хто знає
    "Пана-господаря",

    Заробляє більше
    В декілька разів,
    Бо це найулюбленіша
    Щедрівка з усіх.

    В гостях у бабусі
    Ло́вко*, не беди́**;
    Дасть Бог, повернуся
    Ще не раз сюди.

    Але мушу скоро
    Від'їздити знов;
    Хай надворі холод,
    А в хаті тепло́,

    Але зве в дорогу
    Висока зоря;
    Бабуся з порогу
    Мене виправля.

    Обнімаю міцно,
    Цілую її.
    За тепло й гостинність
    У ці зимні дні

    Дякую. І мати
    Цілую тако́ж.
    Стежина від хати
    Стелиться уздовж

    Мовчазних каштанів
    І сумних беріз,
    А я в теплих штанях
    Іду без валіз.

    Під ногами гучно
    Хрумає сніжок,
    Дорога відучить
    Від м'яких ліжок.



    * "ловко" - це по-бабусиному гарно; добре
    ** "не беди" - нівроку


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  5. Сергій Гупало - [ 2018.01.20 13:59 ]
    Cеріал – сюрреал

    Сню і мрію, бо збулось…
    Іншого не хочеться.
    Не русалка йде у Рось –
    Жіночка-пророчиця.

    Хай без мене поживе
    Наодинці з дійсністю,
    І жадане БМВ
    До краплини стиснеться.

    Міріади крапелин
    Підкорила річенька.
    Це не просто водоплин,
    Це не я пригнічений.

    Я водиці не боюсь,
    Тішуся глибинами.
    В тому дивному раю
    Є – убиті кпинами.

    Заримую Русь і Рось,
    Як раніше. Але ні –
    За спиною – чорне щось!
    Це мости, що спалені.

    А було ж то скільки мрій!
    Забаганки знищили.
    Нам би душі розігріть –
    Бо стаємо нижчими.

    Ті пророцтва – як роса.
    Ми у воду ввiйдемо.
    Люлі, хвилі й небеса!
    Буду з тою відьмою…

    Не згрішу, а попливу
    Човником, корабликом.
    Cеріал – із рандеву.
    Сюрреал – із яблуком.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  6. Сергій Гупало - [ 2018.01.20 13:15 ]
    * * *
    Ти у росах розгледів містичність –
    Не сховаєш нестримну сльозу.
    І привнесену долю трагічну
    Передбачиш, як птах, у грозу.

    В нагороду тобі – просвітління:
    Визріває потужний секрет,
    Що вчорашні налякані тіні
    Зрозуміти спроможний поет.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  7. Серго Сокольник - [ 2018.01.20 12:23 ]
    Червона сукня ( 16+ )
    ***новаторська сюжетна еротика. авторські знахідки***

    Ах, оголені плечі
    У червонім сукнІ !..
    Сукню цю ти, доречі,
    Показала мені,
    Як ото ми кохались...
    Не у ній...) Наголо...)))
    ...ти у неї убралась
    За бенкетним столом.
    Все оголення світу,
    Що обожнюю я,
    Прикриваєш тендітно
    Пелюстками троянд,
    Що тебе огорнули
    Оксамитом!.. Пардон...
    ...ось і шепіт почули
    (моветон... моветон...)
    Від "суперниці трону"
    (їх чимало було)
    Їй цього "моветону" б...
    Куля в лоб! Чи у лоб...
    Ок! ...оголення чари
    Алебастрових пліч...
    Зазіхаюче марять
    Тих жінок чоловіч...
    Ки...парисова постать
    Зводить з розуму їх.
    Ім тебе б перепостить,
    Увійти у твої
    Інтернетові блоги...
    ...ну які ви "круті",
    Ці оголені ноги
    У легкому взутті!
    Вас, "оформлені" платтям,
    Не приховує стіл...
    ...і повік не пізнати
    Шалу нашого стиль
    Тим, що "виїли очі",
    Цей фортуни кульбіт-
    "ЯК" ВОНИ ТЕБЕ ХОЧУТЬ-
    НЕЦІКАВО ТОБІ.
    Ти ж-бо знаєш, як буде,
    Як "зірвЕмось" у ніч,
    Як вона тебе всюди
    Подарує мені,
    Як зриваючи плаття
    (то не я, то вона)))
    Запалає багаття,
    Мов плеснули вина,
    У пориві стрімкому,
    Де обом навісніть...
    Як на платті оцьому
    Ти застогнеш умить,
    Вигинаючи тіло,
    Мов пекельний вогонь...
    -Клас!.. А ще не хотіла
    Одягати його...)))


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118012001528


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  8. Марія Дем'янюк - [ 2018.01.19 23:52 ]
    Сніжинка
    Виткане небо. Білі хмаринки.
    З них вилітають тендітні сніжинки.
    Мить, і сніжинка у мене в долоні.
    Та не годиться їй бути в полоні:
    Вільний політ - то сніжинкова доля.
    Крапельку срібла дарує за волю.

    Вітер повіяв... Летить сніговиця...
    Раді сніжинки... Усміхнені лиця...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (3)


  9. Галина Гулієва - [ 2018.01.19 21:36 ]
    Листопад
    Листопад стереже святих і стріляє в грішників,
    поки вулиці сплять під злив неземною магією.
    Мій Спасителю, я Твій хліб. Я щодня черствішаю.
    І ніяка рука ніколи не розламає мене.

    І голодні птахи по крихті мене не їстимуть
    із долоні Твоєї, теплої і пораненої.
    Я - дешеве вино, в якому ні краплі істини.
    Я - Твій вбогий врожай, натомлений Виноградарю мій.

    Бо усе, що в мені від Тебе, - болюча цілісність.
    Я - причастя, застрягле в горлі у нерозкаяного.
    Листопад відступає, тихо у мене цілячись.
    І кожнісінький вірш прощає і відпускає мені.

    2014 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (4)


  10. Домінік Арфіст - [ 2018.01.19 17:59 ]
    ранкове
    все на продаж… на знос і на злом…
    на зло як банальності біс – біном…
    а я сьогодні зранку ділюсь теплом
    і не чекаю… чеканю кроки…
    янголи наспівують караоке
    білосніжні і синьоокі
    безстатеві і одинокі…
    грають у жмурки… і жмуряться близоруко…
    я одягаю панцир… клобук… перуку…
    і їду до праці на восьму тридцять…
    якщо пощастить – то втраплю у корок…
    і за запізнення мене зві́льнять о восьмій сорок…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  11. Олександра Камінчанська - [ 2018.01.19 13:41 ]
    ***
    Охрещайся, Ісусе, Велика Господня Дитино!
    А Йордан, мовби небо і небо, неначе Йордан.
    Судний день ще далеко і люди такі безневинні,
    Ще святіша святого пречиста йорданська вода…
    Ще не хочемо знати, а що буде далі з Тобою,
    Нині рада Марія, бо Син її тут, серед нас.
    Ще немає Варавви, нечутно ні грому, ні воєн,
    Світить зірка вселенська на небі допоки одна…
    Таке звичне – «Осанна!», а далі – не бачать, не чують…
    І чого лише варті оті посивілі світи?
    Поки сядеш, Ісусе, побіля Творця одесную -
    Мусиш хрест на Голготу за нарід сліпий однести…
    Охрещайся, Ісусе, Велика Господня Дитино!
    А Йордан, мовби небо і небо, неначе Йордан…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  12. Сергій Гупало - [ 2018.01.19 12:05 ]
    Зими не буде

    З’явлюся. Як ослаблий день осінній
    Осклілими листочками торкнеться
    Тебе, і стане обрій дуже синій,
    І будеш ти солодка, а не з перцем.

    Одначе ми в оточенні, бо холод,
    Зусібіч – алогічні завмирання…
    Позаду слів нечуваних півколо.
    Вони дзвенять; як іній – філігранні.

    Короткий біль відсутності вітчизни.
    Йдемо у ніч, де зорям жити добре.
    Несу невпинно міркування грізні.
    У них я передбачливий, хоробрий.

    Філософую. Жах невдач – позаду.
    Попереду – останні таємниці.
    Зими не буде. Знада і розрада
    Означать вічністю – як зоряниці –
    І наше місто. Ми у ньому – птиці.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (9)


  13. Галина Гулієва - [ 2018.01.19 11:35 ]
    Милий, я хвора
    Милий, я хвора. Я квітка у тебе в ногах.
    Вже тобі, милий, ні музикою, ні музою…
    Ніч – темношкіра натурниця, хтива й нага, –
    зорі-насіння у небо відкрите лузає:

    має у жмені засвічену тиху печаль.
    Серце настав – до зернини, по вінця, висипле.
    Нащо ти, милий, слова в моїм горлі зачав?
    Зореш мій спокій натхненням, неначе віспою.

    Станеш не ямбом, а якорем в горлі, відтак
    голос зірву ( може й виполю) – та не вимовлю…
    Милий, я п’яна. Я вуличних бардів свята.
    Стигми мої виноточать гіркими винами.

    Милий, я хвора. Ти ж сам собі кулі й ножі.
    Сам собі поле за масками і котурнами.
    Ніч на мольберта нешлюбному ложі лежить –
    курить.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Прокоментувати:


  14. Вікторія Торон - [ 2018.01.18 16:29 ]
    Услід
    Кількасот нічних годин. Розбігається й тремтить
    ворухка куляста ртуть розколочених думок.
    Озирнися, постривай. Одне одному ми – хто?
    Сон, укладений у сон? З пензля зронена блакить?

    Голос твій іще живе, меркне в пам’яті моїй,
    обертаються в ніщо голубині пари слів.
    З веретена споминань – жменя гаснучих вогнів;
    нині смертний образ твій розлітається, як рій.

    Вже й на місці на твоїм – сивокоса ковила.
    Розійшовся білий шов у захмарній вишині.
    Ти не знаєш, як в цю ніч віє холодом мені:
    твій-бо сон добіг кінця, мій-бо сон іше трива.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  15. Олександр Жилко - [ 2018.01.18 12:53 ]
    Дим та іскри
    Вогонь пророста крізь фаєрку,
    зачепившись за іскру.
    Най тобі руки не мерзнуть,
    додам чайнику свисту.
    Най тобі легше з дороги,
    щось піднесу, нагодую.
    Ти розкажи щось цікаве!
    Тобі чаю чи кави?
    Дім придорожний і скромний
    блукає думками.
    Окутайся тихим теплом,
    дим подорожній.
    Не лиши шансу хворобам —
    википить вітер морозний надворі.
    Лиши щось по собі.
    Лиши щось по собі,
    хоч малесеньку іскру.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  16. Серго Сокольник - [ 2018.01.17 23:13 ]
    Поетам чоботи...
    Леся Миронюк- Ви , напевно, за сандалями скучили... (з коменту під викладеним мною на Фейсбуці "літнім" фото)))

    Поетам чоботи не до лиця.
    Ми генерали іншого взірця.
    Завжди розуті... Долею сприйняв,
    Як босі душі ріже навмання
    Брехні спокуса... Це ота стерня,
    Що розріза поезію щодня
    Під запит збанкрутілих "вчителів",
    Яких інакший гріє "підігрів",
    Які (ой, не до ночі!!! Не засну!..)
    Чоботями зачавлюють весну
    В баюру зимну з талої води...
    Та сніг розтане! Стане ще туди,
    Де плескав чобіт бризки навкруги,
    Тендітний дотик босої ноги...
    Можливо і в сандалі... Нумо, став!
    Нога в сандалі- то нога ота,
    Якою ще Фірдоусі ступав...
    І я також ногами міцно став
    На поле бою генералом муз.
    Ой, як не до вподоби це комусь-
    Що не замовне я пишу... Своє...
    Ходить босоніж холод не дає.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118011800268


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (6)


  17. Сергій Гупало - [ 2018.01.17 20:46 ]
    * * *
    Пора. Обіцянки забудь зачерствілі.
    Тумани позаду, окутали горе.
    Надія на чисті, стрімкі заметілі,
    Що вибілять душу і ніченьку чорну.

    Якось паралельно йде правдошукання,
    І так популярні оті, що невинні…
    І пнуться незграбно одні запитання –
    У вчора уперті крихкі бадилини.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  18. Лілея Дністрова - [ 2018.01.17 16:47 ]
    Місячна таїна
    Лунарний блік нависнув повновидо,
    Даруючи осяяність землі.
    Розцвічення нічного колориту,
    Соната світла у німій пітьмі.

    Гігантський блік, припливи і відпливи...
    У лабіринтах снів чи наяву,
    Падінь і злетів диво-переливи,
    Захоплені у хвилю вогняну.

    У таїні невидимій для ока,
    У кратерах запилених сторіч,
    Заховане незвідане, глибоке,
    Занурене у бірюзову ніч...

    Укритий бік - містична невимовність,
    Загравна даль, позаземне життя,
    Не наша...селенітова свідомість.
    Надсадо серця, коло вороття.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  19. Юлія Вільна - [ 2018.01.17 11:36 ]
    Отпусти
    Пегас на стальной цепи
    бьется, в нем кровь кипит.
    Пол темницы разбит
    искры из-под копыт

    Вырваться не судьба -
    комплексы прячут ключ.
    Надежда, как лунный луч -
    призрачна и слаба.

    Как отпустить себя
    вдаль за предел миров,
    страхи и боль унять,
    вырваться из оков?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Олена Багрянцева - [ 2018.01.17 10:52 ]
    А я не сердита. Це просто настали морози...
    А я не сердита. Це просто настали морози.
    Дме вітер суворо. Не клеїться наша розмова.
    Вдягає метелиця вулицю в сукню махрову.
    Не вірить зима у мої несподівані сльози…

    А я не сердита. Це крига накрила озера.
    Даремно двірник замітає дорогу похмуру.
    Немов перешкоди, застигли цупкі кучугури.
    Нависла над нами лютнева густа атмосфера…

    А я не сердита. Це бурі магнітні звичайні.
    Порожні слова проникають за комір затято.
    Як мало тепла, як брехні гомінкої багато.
    Я зовсім не плачу. Я грію в долонях прощання…
    17.01.208


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (4)


  21. Леся Геник - [ 2018.01.17 09:43 ]
    Досить!
    І падає сніг, і знову розлючена вітром хуга
    розказує змерзлим вікнам, що досі мовчати тут,
    бо десь за Дніпром на Сході утратив хлопчина друга,
    а дядько, такий товстенький, збрехав, що у нас все "ґут" .

    І б'ється об дах пташина, сховатися у незмозі,
    а сльози її гарячі - за хвильку іскристий лід.
    Десь молиться воїн щиро при вірі та при морозі,
    допоки товстенький дядько вибріхує цілий світ.

    А нарід, а нарід бідний зачовгався до кошари,
    ховається за тинами від правди і від вітрів.
    Маленькому сину сняться щоночі страшні кошмари,
    допоки товстенький дядько плекає брехню між брів.

    Довкола біліє, біло зима настелила всюди
    і ліжників, і перинок, і коциків - аж за край.
    Вмирають на Сході хлопці, на цвинтарі плачуть люди,
    а дядько товстенький знову розказує щось про рай.

    То ж люто казиться хуга, і дряпає вікна, просить
    не кліпати безсловесно, бо годі мовчати тут!
    Бо скільки вже втрат безрадних, що треба сказати досить
    товстенькому пишномовцю, що вперто торочить "ґут"!

    16.01.18 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (14)


  22. Марґо Ґейко - [ 2018.01.17 09:37 ]
    Ні! Ще можна спинитись
    Ні! Ще можна спинитись, гальмуй передчасність смеркання!
    Обійми ніжно-владно тендітність наядиних пліч.
    Ще занадто жива, щоб у саван вдягати кохання,
    «Вічну пам’ять» співати у чаді оплавлених свіч.

    Закрути у спіралі чуттєвої па́годи злети.
    Не дозволь розщепити жіночність тортурами схизм,
    Закувати єство у кайдани обітниць. За зле ти
    не постав їй, що логос лягає у фалоцентризм *

    ніжних віршів, де ти все в усьому є Альфа й Омега.
    Де для тебе, тобою в собі малювала зірки
    У яких ти в чеснотах своїх архі-, прото-. І мега-
    гравітація Сонця, а решта – квазари-дірки.

    Розділи з нею долю! Хай голка летючої коми
    Пꞌянко зꞌєднує вервꞌю сузірꞌя в сафꞌянову вꞌязь
    В нитку доторків, дихань, проникнень до шалу, до втоми
    Вишиваючи гладдю розіпнуту п’яльцями б’язь –

    полотно сірих буднів, рогожу сліпого безсоння.
    Хай інакші крокують шляхом від обітниць до тризн.
    Ти для неї мов Сонце. Ти – Геліос, Ра. Наче сонях
    обернеться до світла. Не треба їй сутінків риз!



    *Фаллогоцентризм - ґендерна асиметрія в мові. Термін було введено французьким філософом Жаком Дерріда.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (5)


  23. Серго Сокольник - [ 2018.01.16 23:32 ]
    Nota bene еротика
    ***абсолютно новаторський еротичний вірш. Авторські знахідки***

    Ми "розслабляємось" у ванні.
    Я- скорпіон на полюванні.
    -метелику вологокрилий!
    Твого оголення жагу я
    Мисливським поглядом фіксую...
    Як опиратися несила
    Тілу!..
    Вполюю подих губи в губи...
    Ах ти ж моє дівчисько любе!..
    Мене на хтивість спокусила,
    І я палаючи від шалу,
    Тебе настромлюю на жало!..
    Ти і могла- не відлетіла б,
    Мила,
    Бо мокрі крила?.. Зараз буду...
    Виблискують вологі груди...
    Яка принада теми NUDE!..
    Зімкнулись збуджені повіки...
    І ти впольована навіки.
    Бо ти моя. І нею будеш
    Всюди.
    Переплелись в"юнками ноги...
    Тебе вологу на підлогу
    Я віднесу, бо місця мало
    Для наших ігор нескінченних.
    Ти тілом тягнешся до мене...
    І знову... Жало... Жало... З шалом,
    Nota bene)))


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118011700322


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (6)


  24. Галина Гулієва - [ 2018.01.16 14:43 ]
    Прощавай, капітане
    Світло гусне і гасне, як в залі перед виставою.
    І розходяться хвилі – мов шви – на морському череві.
    Капітанові сниться: столові ножі висталюють
    мовчазні деміурги – і тілом його вечеряють.

    І нуртує по чарах багряна, аж чорна, кров його.
    Деміурги від спраги: хто – залпом, а хто – пригублює…
    Та вривається військо зі стягами і корогвами
    (автоматами /псами/мечами/бичами/бубнами)

    у священну і темну, з пташину зіницю трапезну .
    Та ячить стоголосо (співає/хрипить/насвистує):
    «Пропадай, капітане, бо горе тому, хто зрадив нас!
    Спочивай, капітане, у шлунках богів сумних своїх!»

    Ще єлей. Ще троянди. Ще ліжко його м’яке йому.
    Ще раби в узголів’ї скалічену смерть відлякують.
    Заколисують хвилі палату / каюту/келію.
    Тільки гупає серце у грудях, як збите яблуко.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (5)


  25. Сергій Гупало - [ 2018.01.16 14:39 ]
    * * *
    Життя проходить, а не просто йде.
    Як літечко оте услід за серпнем.
    І ми – немов пунктиром – де-не-де
    У справжніх друзів під грудьми затерпнем.

    А як прекрасно всім жилось-булось!
    Ніхто не думав про криваві рани.
    Шукаємо і зілля, і тепло,
    Коли не те щось діється із нами.

    Чи горлом кров, а чи суцільний сплін –
    Однаково все дороге, бо наше.
    Ох, довго тягнеться епоха змін!
    Чи скінчиться – ніхто ніде не каже…

    Та ми закінчимось, процес пішов.
    Щось кафкіанське повіває-зріє.
    ТV й т. д. – про жахи й ні про що,
    І кожен з нас – про ще дитячу мрію.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  26. Тетяна Левицька - [ 2018.01.16 13:55 ]
    Світоч душі
    Тільки світла душа колискові співає,
    Людям сяє любов’ю, весняним розмаєм.
    Небу вдячно вклоняється, батьківській ниві,
    Материнським теплом гріє думи тужливі.

    Хай у кожній родині кохання не згасне,
    Оченята дітей випромінюють щастя.
    Щиросердно і дзвінко звучить на Поліссі
    Кришталева душа української пісні!

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (18)


  27. Марґо Ґейко - [ 2018.01.15 23:22 ]
    Спокутана
    Я знову тут. На мене ти чекав?
    Принесла різних ви́див оберемок
    У косах запах нетутешніх кав
    Я вже давно сама із чужоземок

    Двох ку́пелей моїх морська вода
    Освячена не у хрещенський вечір
    Зіниць кристальна маргарит слюда*
    А в ній - дві чорні перли порожнечі

    В моєму шлейфі - жупел, не ваніль
    У камерах, куди впустила чорта
    Насто́яно серцеподібний хміль*
    Розносить брагу висхідна аорта

    І от прийшла. Я знаю ти гукав
    Стрічай свою богиню, ладу, паву!
    Браслети стигм приховує рукав -
    Слід борозен поораних на славу

    Пригадую ту мить, як крадькома
    Дивилася на тіло, що лежало
    Дивилася на себе, бо сама
    Кайдани нарізьбила гострим жалом

    Одну мене звільнили поміж дів
    Тих тіней, що цвіли востаннє - вперше
    Смоківниць, що не матимуть плодів
    Мандруючих як безголовий вершник

    лицем землі. Приходячи сюди
    Навідати місця любові, жалю
    До тих, хто виправдовував, судив
    Хто збурював і був об’єктом шалу

    «Відмолено!» - почула я луну.
    Співають епілог твого роману
    Ті плечі, що несли мою труну
    Обв’язують шнурівки параману.


    *Мінерал - перлинна слюда хім. Ел. Н 2 СаАl 4Si2 О 12
    *Хміль серцеподібний (Н. cordifolius Mig.)
    *Параман - елемент облачення ченця малої схими


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (33)


  28. Домінік Арфіст - [ 2018.01.15 22:19 ]
    антропогонія
    затісні суди і судини…
    ліхтарі – немає людини…
    у майбутнє сяє Бог
    ген за геном
    ми мандруємо удвох
    з Діогеном…
    знов із небом діалог…
    Йов… стократно…
    і ораторствує Бог
    о! Сократом…
    світ людей і світ ідей
    плин планктону
    і нашіптує юдей
    о! Платоном…
    віє духом зі шпарин...
    прахом… крахом…
    Бог не злічує годин
    Босхом… Бахом…
    радість – далями смичка
    сонцем ві́рша...
    Валтасар… вогню рука
    пише... пише…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  29. Ночі Володимир Шкляренко Вітер - [ 2018.01.15 21:39 ]
    Відьомська сповідь...
    Відьомська сповідь -
    шлях у небуття.
    За муром тиснява думок,-
    осіння примха.
    І котиться з гори
    (куди?) життя,
    і рвуться струни
    в нескінченних римах...


    Рейтинги: Народний -- (5.88) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (13)


  30. Галина Кучеренко - [ 2018.01.15 16:39 ]
    ***
    ***
    …А що то є зверхність? То пошесть така,
    Що косить і майстра, і новачка.
    Нестерпно відчути її щодо себе…
    А зверхність до інших ?.. То справа легка!…


    ***
    Майстерно складаєш рядок до рядка?
    Чи й станеш Учителем для простака?
    Можливо, Учитель і рим не складає,
    Він майстер у тому, ЯК він научає…

    ©15.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (21)


  31. Галина Гулієва - [ 2018.01.15 15:30 ]
    З нерва

    А вони мені кажуть: немає нічого вічного, бо
    розторочиш за виточки серце – і не болить…
    Я ж чекатиму, заки ти море човнами вичовгаєш.
    А чи стопчеш асфальти і трави об постоли.

    А вони хороводять, як старість до шкіри братиметься,
    як стрілятимеш птиць – вище горла і наповал.
    Та мені не важливо, чи мужем єси, чи братом єси.
    Ти ж бо спиця, що в’яже із нерва мого слова.

    Ну а я тобі, чуєш? Невже коли-небудь випитаю?
    З-під поли відпустила би птицю, якби повів:
    вже тепер не жона я, не бранка – всього лиш квіти твої.
    Білі квіти у чорній і стомленій голові.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (1)


  32. Галина Гулієва - [ 2018.01.15 15:34 ]
    Поет
    Серце твоє фарбоване, аж роздряпане,
    ніби яйце велике і великоднє.
    Входиш у дім з запаленими трояндами,
    а залишаєш попіл на підвіконнях.

    Тишу гортаєш повагом, наче Требник чи
    Книгу Псалмів, і голос із тиші кроїш.
    Спраглі-голодні, серце твоє тереблячи,
    ріжуть фаланги зморшкуваті до крові.

    І шкаралупу сіють поміж коритами.
    І заставляють сріблом столи дубові.
    Сходиться місто слухати: говоритиме
    біс у тобі і Бог, що завжди з тобою.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  33. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.15 12:46 ]
    Нетутешня
    1

    Руйнувала Заздрість ідеали, душі,
    вибивала перли із пустої мушлі,
    калатала в шиби, виплітала сіті...
    Чортове чи боже нині у зеніті?

    ...ого-го пожежа... обмітаєм сажу.
    На плечах - недремне. У світи - поклажа.
    Перетрухлі балки слон яви потопче.
    ...у вертепі люднім роззирався хлопчик...

    Повели омани до престолу сина.
    "Покарай..." - кричала яра половина.
    У Варавви нині кров'янисте свято.
    Стейки, шиї, ноги... а вражина - вата.

    2

    У бабуся Насті я любима внука.
    Дід із фото зріє: "...то іди на руки,
    звоював я рідні миргородські доли,
    розвалили села, печі охололи".

    3

    На Говерлу зимну полідевки лізуть.
    Лементують заздрі: "...геть, бери валізу!
    Нащо ти - висока - між цапів здалася?
    Нам читати любо некрологи Васі...
    Ти заморське диво, словом - нетутешня".

    Йду - чекати сонця - за чужу черешню.
    У самадхі сяйне плину споришами.
    Частувала Мова чарами... ковшами...

    ......
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  34. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.15 10:53 ]
    Зима


    Амур задуб на дереві... Зима.
    Стріла примерзла кінчиком до шиби.
    На столику надкушена хурма,
    Качан капусти, хрін, баньката риба.

    Засніжений будинок між доріг.
    Укрився Карлсон шоколадним пледом.
    Одну стрілу скупий амур беріг.
    А бджоли крижані дзуміли: "Меду б...".

    Снігурку ніс чорнявий бородань.
    Рядилися вчорашні мацапури.
    На підвіконні гибіла герань.
    Сороки скрекотіли: "Ні - цензурі...".

    Лягали спати дітки, пси, ченці.
    Ліпились нісенітниці на стіни.
    Амур тримав насіння в кулаці.
    Горобчик цюкнув - хто ти? - у коліно.

    Блукали гноми в гетрах морквяних,
    Тепла й чудес шукали серед люду.
    Скрипіли берці... Бій титанів стих.
    "Нутеллу" смакувала тлуста Люда,

    Хиталась абажурна бахрома.
    Коханий потенційний ніс ялинку.
    Тремтить амур на дереві... Зима.
    ...хто принесе божкові одежинку?
    ..
    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1)


  35. Сергій Гупало - [ 2018.01.13 23:11 ]
    * * *
    Задалеко зайти – це немовби проблема сучасна.
    Небезпечно свій розум у сварці колег оголити.
    І терпимо – намріяні острів, папуга, піастри,
    Там ти зранку ще цар, а під вечір – не більше, ніж митар.

    Золотитися буде свобода від лисого чорта
    І полегкість у темні легені впливе кофеїнно,
    Забуруниться кров, бо забракне об’єму в аорті;
    І тому ти спинився, всміхнувся, пішов, як по мінах.

    І тобі все можливе і навіть болить Україна,
    І альбомні бажання знецінені, як випадкові.
    Та удруге не жити. Ця істина – ніби провина.
    Замовкають думки, що масони затіяли зговір.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  36. Домінік Арфіст - [ 2018.01.13 20:42 ]
    святий Домініку...
    святий Домініку, небесний патроне мій, братику,
    тепер зобов'язань на себе ніяких ніза́що не братиму…
    я житиму у простоті і безслав’ї дитинної радості
    (це та́кож гординя та вихід єдиний в моїй безпорадності)...
    в парадності слів – там ні совісті і ні порядності
    вирубують рими раби у своїй другорядності...
    святий Домініку, я так і не впорався з розумом
    тобою дарованим... тексти мої не для роздумів...
    я слово дароване й роздане поза законами...
    я не володію умовностями і канонами...
    удвох по світах манівцями мандруємо з Музою...
    я тихо живу – тільки плутаю Мову і Музику...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.13 19:44 ]
    Межінь
    1

    Єхидна слина - для сполуки слів,
    Чуже матюччя, що в борщах не тоне...
    Стою в імлі - одна із тих послів,
    яким ні орденів, ні заборони.

    Огляну лабіринти. Є свіча.
    Тьма артефактів, алогізмів. Кулі...
    О, як мені штормів не вистача!
    Козацькі чайки й весла затонули.

    Сваволя, брехні. Божество - хосен.
    Розлазяться вільготні небораки...
    Хто не зловився в шори - той спасен.
    Побачить юнь осонцену Ітаку.

    2

    На сході небо - аспідний кумач.
    До новоріччя дожили... до снігу.
    Маріє, мати Божа, розтовкмач -
    Хто втихомирить зайду, печеніга?
    .........
    2018



    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  38. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.13 11:49 ]
    Істини хочу і сонця...
    Наводжу коментар клона-ніка, в якому події описані з точністю до навпаки.
    Я завжди полюбляла архаїзми чи маловживані слова. Свобода творчості.
    Ніколи не дозволила б собі "вельбучний" вживати саме тому, що в селі Вельбівне жив поет, нині покійний...
    Підозрювати в навмисному вживанні слова може той, хто сам спроможний на таке.
    Ми дискутували з Г.Михайлик, Галина вибачилася, мабуть, визнала, що підозри невмотивовані.
    Її переконувала Любов Бенедишин.
    Перипетія зі словом ВЕЛЬБУЧНИЙ дивна, я б її не згадувала, якби не оцей коментар якогось Валена Серца.
    Помітила його лише тоді, коли публікувала есеї Ірини Кримської-Лузанчук про своє зібрання творів.
    Сказати, що я дивуюся брехливості...нічого не сказати.
    Адже я знаю Ларису Пугачук-Прокопенко лише як жінку, яка просила для неї лишити дві мої щойновидані книги, палко просила, листовно. Придбала їх... Вихваляла. По телефону в день придбання. У коментарях захопливих на сайті.
    А через певний час написала ця ж Лариса, що есей "Сповідь поета в капличці "Птахокардії""...це висміювання її життя. Наче ми з Іриною її там описали. Як таке зі здоровим глуздом вбачати можна? Яка ціль була того звинувачення... Що нею рухало? Моя захоплива шанувальниця неприємно подивувала.
    Я у відповідь написала, вимагала вчитатися, визнати, що оббріхує нас - мене та автора есею.
    Адже там про мою творчість. Шість есеїв подаю разом, читайте, хто хоче.
    Лариса таки вибачилася. (Пояснила тим, що вона Ірину Кримську-Лузанчук... сприйняла як Ірину Лівобережну з іншого сайту. Але ж є текст есею. Де там про її особисте життя - незнайомої мені Пугачук? Абсурд).
    Нещиро.
    Потому неприязнь її помітна аж-аж.
    Ось вже клон якийсь мене намагається звинуватити в чомусь... Я писала прилюдно на сайті Прокопенко-Пугачук, що не хочу про неї чути, знати після такої історії. Я не принижувала її. Це мене обплітали брехнею.
    У жодних інтригах участі не брала.
    Про яку травлю можна вести мову... Хто кого "травить"...
    Я осторонь подій на сайті лишаюся давно. Подеколи заходжу, щось публікую.
    Засилля клонів приводить до того, що вони коментують в образливому тоні, оцінюють. Вискакують, як чортики з табакерки. Хто є хто?
    Я підтримую деяких авторів у небажанні спілкуватися з особами, що змінюють своїх клонів-ніків. Реальна особа остережливішою була б. Щодо обсценної лексики - Любов Бенедишин проти неї. Нам читати тексти анонсовані доводиться. Це як...вступити у лайно словесне.
    Вален Серц (невідомий телепень) провокує, пише дурниці римовані. Як от сьогодні. Віршик, на який я не зверну уваги.
    А Олександра Сушка пропонує видалити...
    ...
    Чи серйозні автори лишаться на ПМ?



    Вален Серц (М.К./Л.П.) [ 2018-01-09 22:38:33 ]
    Здається, що досить відповідна тема.
    Я виступаю як сторонній спостерігач, але як і небайдужа людина також. Отож, можна вважати, що я виступаю із позовною заявою...

    Щодо суті проблеми.
    Приблизно у квітні 2017 р. О. Сушко, переважно непрямим чином, але із надзвичайною наполегливістю почав виявляти вороже ставлення шляхом неоднозначних коментарів та віршів із неприємними натяками у бік Ю. Ерметова.
    Десь у травні розпалився конфлікт між Г. Михайлик та С.-М. Залізняк з приводу вживання слова "вельбучний". Під час цих суперечок С.-М. Залізняк почала відкрито принижувати Л. Прокопенко. За яку й вступився Ю. Ерметов.
    В якості спроби розв'язати це противостояння Ю. Ерметов опублікував аналітичну записку з приводу того твору С.-М. Залізняк, у якому вживалось слово "вельбучний". Зміст записки був дещо негативний стосовно С.-М. Залізняк, хоча якихось образ й не містив...
    Саме після цієї записки почалась відверта травля Ю. Ерметова з боку О. Сушка. І з допомогою публікації віршів, і з допомогою коментарів на сторінці Ю. Ерметова. Хоча безпосередньо прізвище Ерметова не вживалось, але ті образливі й навіть принизливі епітети, які вживались під час коментування Ерметова, дозволяють встановити безпосередній зв'язок поміж образливим змістом творів О. Сушка та, в даному випадку, особистістю Ерметова.
    Ю. Ерметов майже не відповідав на образи Сушка, за винятком однієї публікації. Та однієї відповіді на брутальний коментар Сушка на своїй сторінці. Після цього доступ Сушку до сторінки Ерметова був закритий.
    Але окрім надзвичайно дикої та нешляхетної поведінки Сушка вражаєче-неприємним виявилось мовчазне, а в багатьох випадках навіть схвальне ставлення авторів сайту ПМ до цієї травлі.
    Зокрема, непряму участь у ній прийняли Я. Чорногуз, Л. Бенедишин, М. Артимович, В. Дениско, В. Кузан та іще цілий ряд формально поважних авторів.
    Майже від самого початку Ю. Ерметов припустив замовний характер травлі, про що він відкрито і написав Сушку. Пізніше у одному з творів сам Сушко в цьому й зізнався. Тобто існує, вочевидь, іще якась фігура (скорше за все, літературна) за межами сайту, яка й ініціювала травлю.
    А сьогодні О. Сушко у своєму вірші "Я – кілер!" спробував перетворити цю травлю на свій подвиг або навіть на заслуговуючу поваги справу.
    Мені ж особисто, як сторонньому спостерігачу, просто цікаво, що ж викликало ці напади? Переглянувши у розділі "Коментарі" на сторінці Ерметова дописи навіть до тих творів, що були пізніше вилучені, а також ті, які він залишав на сторінках інших авторів, я не побачив жодної невмотивованої з його боку агресії або навіть критики в чиюсь сторону взагалі.
    Таку поведінку, у першу чергу, О. Сушка, а також мовчазну байдужість більшості авторів цього сайту я вважаю неприпустимою. О. Сушко, як виконавець брудного замовлення, повинен з цього сайту зникнути назавжди. Хоча мені особисто було б набагато цікавіше дізнатись, хто ж насправді попросив його розпочати це "літературне переслідування" або навіть "вбивство"?


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (4)


  39. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.13 01:02 ]
    Жаління
    1

    Жаль чорну кішку з притулку,
    трохи - отих, третю стать...
    Господи, як же тут мулко.
    Де чистота-благодать?

    Рідні оплачуть убитих,
    Ярма осудить юрма.
    Крісла оплачені, свити...
    Правди чекаєш - нема.

    2

    Лантухом - тіло з віконця,
    вбитий безгрішний малюк.
    Істини хочу і сонця!
    ...темінь розвозить віслюк...

    Пошуки ролей, калимів.
    Стріли - будується щось...
    "Ми не мовчали... гули ми..." -
    Крекче дунайський лосось.

    Щуку - вчетверте у річку...
    Перефарбований лис...
    Ріж і монтуй кінострічку.
    Файлів неоновий блиск...

    У віртуальній кав'ярні
    гамір, пахотнява, сміх.
    Орден дали ординарній
    білці - надгризла горіх...

    Звалища бібліотечні.
    Сотий вітряк на піску.
    Нурти украй небезпечні.
    Перепочинь між акул.

    Ажіотажі... банкноти...
    Поле чекає хурдель.
    Серед кіптяви мерзота
    Варить війни карамель...

    3

    Хто б заховав мідні чани,
    Голуба миру шукав...
    Чубляться браття, прочани,
    В жертву несуть ярчука.

    Сльози, віночки, букети...
    У дефіциті Любов.
    Звичні Злоби піруети
    Поміж рясноти церков.
    .........
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  40. Домінік Арфіст - [ 2018.01.12 17:10 ]
    випивши мову...
    випивши мову як долю із річки буття
    музику сфер у слова перевтіливши... сенси
    в море безмежне мовчання… безмовне чуття…
    плине поет через коловорот екзистенцій…
    та́натос тане… санса́ра… химерою смерть
    сяє у темному лісі людської уяви…
    променем радості… жаром киплячої лави
    лине з-під ніг дорога́ і осмислена твердь…
    навпіл любов поділяє себе через біль
    і розділяє… і про милосердя не просить…
    тугу сховає у пісню мільйоноголосу…
    в Бога попросить єдино поетових слів…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  41. Марґо Ґейко - [ 2018.01.12 15:53 ]
    Наречена
    На обличчя душі натягну забуття арафатку
    Власяницею тіло бажань огорну, хай пече!
    Випікає все те, що хибує з самого початку
    А торбину думок перекину за голе плече

    На фантазії - кукіль, на пристрасті - мідні вериги
    Одягну і піду, відшукаю собі іншу путь
    Доки можна втекти, доки повінь твоєї відлиги
    Не збурила льодів, підіймаючи спогадів муть

    Хай всихають озера, спокута випарює воду
    Залишає сліди на глевких берегах біла сіль
    Спокусився на юної німфи нефритову вроду
    Розгадав просто неба у шалі пташиних весіль

    Хай не грають оркестри, хай стихнуть пісні солов'їні!
    Хо́ри наших чуттів не триматимуть ніжності стрій
    Не давай ауфтакт! Горло стисли обійми зміїні
    Де померли метелики - рине кажановий рій

    Битим шляхом піду, забувай таємничу мольфарку!
    Що писала вірші, обертала в саке прісний рис
    У будиночку чайному з сузір’їв трусила заварку
    Розливала розваги на будь-який смак і каприз

    Галактичне морозиво клала в озерну креманку
    Найсолоніші з тез вистеляла Чумацьким шляхом
    Та із рози вітрів спромоглася зробити шарманку
    Ну а ти,… чоловіком не став, і не був женихом.

    Наче коней гнідих запрягаю хмаринок отарку
    І проїду повз тебе, молодик мені за ландо
    Вітражами промінь намалюю веселкову арку
    Перетну рубікон, розмежуюсь на «після» і «до»

    Не шукай! Не розпитуй! На наших лазурних дорогах
    Непролазними хащами бігають хижі вовки
    Не полюю уже, не танцюю на чортових рогах
    Не окутую мрії в небесно-прозорі шовки

    Не вдягаю фати, не побачиш північну Аврору
    Іншим світлом засвічена, хоч темний уже мій хітон
    Я сповідала гріх «Адвокату», а не «Прокурору»
    Наречена Христова. Йому віддала камертон.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (7)


  42. Сергій Гупало - [ 2018.01.12 12:28 ]
    * * *
    Чого ти хочеш, лицарю сучасний?
    Лише нудьгу за звичкою несеш.
    Жаркі думки, а сам – як вогнегасник,
    Ніхто не скаже, що ні те ні се.

    Немовби напростець пішов нестримно
    У полі, де цукрові буряки.
    І солодко: приборкані екстрими.
    І змія ти годуєш із руки.

    Наявний рух -- керуєш у злоформи.
    Поняття щезло про героя дня.
    Біжи! Не пізно! У ціні моторні,
    Їх обігріла давня маячня.

    Біжи, біжи, як зайчик, на удачу,
    І спробуй вірити: тебе не доженуть.
    Важезні очі підведе ледачий.
    З тобою він – як жертва куражу.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  43. Сергій Гупало - [ 2018.01.12 11:59 ]
    * * *
    Як літай не літай, доведеться
    Впасти нижче поверхні землі,
    Що суцільна і рветься, як серце.
    Ось вона – гойдонулась в імлі.

    І немає отого зупину:
    Падолист, падодзвін, падопад…
    Падо-падо… і ти – бадилина,
    І тебе не вернути назад.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  44. Юлія Вільна - [ 2018.01.12 03:49 ]
    Не жду
    Я не буду боготворить
    ни тебя, ни кого-то еще.
    Я надежде скажу - гори,
    а мечта снова не в счет.

    Я не буду строить дома
    из песка, сказок и слёз
    или ждать без конца май,
    где полюбит меня Крёз.

    Но навстречу тебе иду
    повернуть просто нет сил
    мою нежность возьми - ту,
    о которой и не просил.

    Январь 2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Домінік Арфіст - [ 2018.01.11 16:58 ]
    безсоння
    1
    манірна ніч готична… по дотичній
    усі часи… чудесні паралелі…
    пустелі всі і скелі… води вічні…
    азур морів у місячній пастелі…
    я схований у дух гірського вітру
    у павутиння бабиного літа
    у Будду і у сонячного Мітру
    і у мінойські лабіринти Крита…
    вогонь без міри – згасли піраміди
    всі перемоги – Піррові, здається,
    ефеба вік – політ ефемеріди
    життя фарбує і фарбує скельця…

    2
    на павутинні бабиного літа
    лечу-лечу у музику чекання…
    мій літній подив хлипнувши востаннє
    гора ховає сонцем розігріта…
    я відлітаю пасмами туманів
    під колискову лісу в сновидіння
    у журавлине жалібне тужіння
    крізь дивного життя земне тяжіння…

    3
    ми будемо жити… ми будемо жати жито…
    жалітимем все живе і з еллінами дружитимемо…
    ми будемо щастя щадити і щедро сади садити
    судів неправедних-скорих висміювати вердикти…
    впаде золотим зерном наша смерть у зелене диво
    і дихатиме земля уповільнено і правдиво
    і дмухатиме теплом нам на душі шовкове сонце…
    і Богу подякуєм за знесилюване безсоння…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  46. Серго Сокольник - [ 2018.01.11 04:27 ]
    Погляд. Одній...
    Як цікаво дивитись... Примружені вічі...
    -Моно Лізо! "Колись"! Що за "Кодом Да Вінчі"
    Ти приховуєш- зраду свою несміливу,
    Чи чуттєвості зливу, чи хтивість звабливу,

    Що прикрита покровом сімейної долі?
    ...п"є з корита вівця розклонована Доллі,
    Що сім"ю зберігає від ночі до рання...
    Yes!.. Але Маргарита свій келих кохання

    Відпила, доторкнувшись душею до тіла,
    Отого, із яким так солодко грішила,
    Ще не відавши Майстра свого... Із фантазій
    Виникають реальні романи наразі...

    ...ти іще зберігаєш тепло свого дому,
    Та думками тікаєш до того Содому,
    Де смарагдова ніч лоскотатиме лоно...
    І розтоплена пічка холоне... Холоне...

    ...приховала ряднина оголені груди...
    Дочекатися днини... Що збудеться- буде...
    Відлетіти до мороку місця події...
    І у погляді не безнадія... Надія...

    Ти обов"язку спадок важкий у шухлядку
    Приховай, мов дитині своїй чоколядку,
    Що дістанеш утішить, коли вередує...
    -не дивися!.. Бо поглядом свічку задуєш!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118011101481


    Рейтинги: Народний 6 (5.41) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (15)


  47. Сергій Гупало - [ 2018.01.10 18:47 ]
    Особисто вічне
    Ранувато про нас говорити. Слова,
    Як і дихання, – спільні, бо наші. Летіти
    Забажалося мріям чужим. Афродіти
    Традиційно позаздрили нам. Ділова

    Атмосфера лише у пісочниці. Там
    І клепсидра, і час не згадаються. Овид
    Безперечно зове до матусі. Розмови
    І в дитячому світі надмірні. Густа

    Повіває печаль. А чому? Розповім,
    Розгадавши просту таїну. Неодмінно
    І продовження буде осмислене. Гімни
    Зазвучать недалеко, як треба. Траві

    Не довірим себе тенденційно. Краса
    Не осмілиться бути без нас. Однозначні
    У коханні – йдемо непомітно. Удача
    Полохлива і просить затишшя. Оса

    Й есемески, емейли – нестримні. Гріхи
    Ми свої не відкриємо людям. Відомо,
    Що тоді й накохатись можливо. Удома
    Не відчутно: ти іншої крові. Пихи

    Позбуваються в тілоєднанні. Такі
    Тамувались у мене думки. Політати
    Неспромога – сім’я не пускає. Утрати
    Порахують за нас вороги. Мастаки…


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  48. Лія Ялдачка - [ 2018.01.10 17:47 ]
    припадають порохом чобітки з кришталю
    припадають порохом чобітки з кришталю
    на горищі в темені, над тісною спальнею,
    з кумачу фіранки б'ють безсило крилами -
    не злетять підранки, а були вітрилами

    хмелем феї-хреснії чари пов'язали,
    казино відкрилися де збирались бали,
    із бетону вулики небеса підперли,
    чи то ми здоросліли, чи казки померли.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  49. Тата Рівна - [ 2018.01.10 16:46 ]
    Дві тисячі вісімнадцяте Різдво
    Змії дерев обвили обняли обдурили.
    Яблук небесних хотіла? А яблук – нема!
    Ти сподівалася, Діво, ти вірила в диво.
    А за вікном – дощі, бо ж –
    Зима…

    В нас народився Ісус
    І розквітли троянди –
    Цього шаленого січня співають птахи.

    Діво, а може ти знову Келея служка?
    Може, ти знову дружка царя старого?.
    Журну богиню розвеселяєш, Ямбо? –
    Певно сама ти собі богиня, Ямбо!..


    Місить малеча багно, оминаючи ями,
    Гроші рахуючи, гублячи копійки.
    Ми засинаєм. Щедра кутя-від-мами
    Свічка не гасне. Ходором ходять гріхи.
    Тихі прийшли з того світу впокоєні душі –
    Кожній – є крихта і крапля, і місце є…

    Діво, ти втратиш Його цього року скоро –
    Тільки три місяці буде життя твоє.

    10.01.2018



    Примітка: З Вікі - Я́МБА, Я́мбе, Іа́мба (грец. Jambe) — дочка Пана й німфи Ехо, служниця в домі елевсінського володаря Келея. Коли в Келея перебувала засмучена втратою Персефони Деметра, Ямба розвеселила її і відтоді була втаємничена в містерії богині.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  50. Олена Багрянцева - [ 2018.01.10 15:46 ]
    Я зможу чекати сумлінно...
    Я зможу чекати сумлінно.
    Ламати на крихти вівторки.
    Щовечора грати у твістер
    Із груднем зухвалим у парі.
    Я буду чекати незмінно…
    Імбирне міситиму тісто.
    За комір триматиму вітер,
    Що спритно роздмухує хмари.
    Я можу чекати невпинно,
    Збираючи спокій у жменю.
    І диву радіти буденно
    Навчуся,
    Повір,
    Неодмінно.
    5.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (9)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   617