ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Наталка Янушевич
2017.07.29 12:08
Сьогодні дощ періщив уночі.

Він припізнився звечора – задуха

Така була, що навіть далечінь

Обвіювалась в’яло капелюхом.

Наталка Янушевич
2017.07.29 12:07
Сьогодні дощ періщив уночі.

Він припізнився звечора – задуха

Така була, що навіть далечінь

Обвіювалась в’яло капелюхом.

Наталка Янушевич
2017.07.29 12:06
І хто я тобі? Коротка пряма стежина.

Чотири кути, надійно і тихо в них.

Ти пташкою звеш. Напевно, таки пташина,

Літаю собі низесенько поміж стріх.

Сергій Сірий
2017.07.29 11:56
Білка Руся – листоноша.
І листи вона розносить
Всім, хто мешкає у лісі
Й трохи далі – на узліссі.
Білка біга, білка скаче,
Наче баскетбольний м’ячик,
Щоб устигнути з листами
До чиїхось тата й мами

Іван Потьомкін
2017.07.29 09:20
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору

Ігор Шоха
2017.07.28 22:18
Є наказ – іти на захід
за вєлікую страну.
Їй – нема безвізу. Ну,
а його у пекло аспид
посилає – на війну.

***
Осатанілі зеки лугандона

Серго Сокольник
2017.07.28 13:57
трохи незвичне структурно. трохи доросле і жорстке)))***

Є бажання, жадана, позбутися спліну?
Накажу невблаганно- мерщій на коліна,
І вогненний екстаз, як бувало не раз,
Ремінцем на тріпотно-оголену спину
Упаде, ніби кара одвічних богів!
Це тобі

Олександр Бобошко Заколотний
2017.07.28 12:27
Вшануймо
душі чисті
полеглих
за Вітчизну.
Хай пухом їм всім земля,
і хай в безмежних полях
квітують маки щоліта
на згадку

Ігор Шоха
2017.07.28 11:57
               I
Лірою, тихою ласкою,
вірою, сивою казкою
віють гаї і лани.
За позолотою обрію
сяє палітрою повною
літо у небі весни.

Ірина Вовк
2017.07.28 11:30
Летять ключі над містом,
Летять ключі лелек.
Кружляють урочисто,
Курличуть звіддалек.
Їх путь – «з варяг у греки» -
Відкриті ворота…
Вертайтеся, лелеки,
До рідного гнізда.

Ірина Вовк
2017.07.28 11:24
На болотах праруської землі,
де князь Давид ходив колись на лови,
вродивсь лелека – птахом світанковим –
наш білий бусел з черню на крилі.

Із темних ям, руїн і спориша,
із чорних зерен стовченого хліба,
із крові й поту пращура-дуліба

Анонім Я Саландяк
2017.07.28 10:25
Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму” (вибрані тексти не Поетичних Майстерень). II ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ     Розглядаючи сукупність усіх знань чистого - спекулятивного розуму як певну споруду, котр

Микола Соболь
2017.07.28 06:58
Кумири, епохи, царі, королеви…
Далеко пішли від Адама та Єви!

Фігове листя поїла ослиця –
Сорому більше ніхто не боїться.

Страху немає – Содом і Гоморра
Канули в Лету… для кого це горе?

Ігор Шоха
2017.07.27 18:49
Ви ще не знаєте кацапа.
Літає мухою цеце,
а обнімає косолапо
і вічно має, як у цапа,
незадоволене лице.

Воно полює за чинами,
аби завоювати світ,

Віта Парфенович
2017.07.27 16:45
Ти написав мені листа:
«Я все іще про тебе мрію»
Короткий лист і неспроста,
Плекаєш на любов надію.
Ну що мені відповісти?
Щоб не образити, мій друже,
З тобою ми давно на ти,
Знайомі наче добре дуже...

Маргарита Ротко
2017.07.27 16:41
… в ночі – густе волосся, день – потойбічно сивий,
дім – теорема ляльки, змоченої вві злі.
тихо шурхочуть сови, дряпають зелень зміїв,
в пазуху мостять кігті, гріються до сльози.

на божевільній кулі – опіки страта-сфери.
у блідошкірій скрині – ваку

Олександр Сушко
2017.07.27 16:18
Безвітря. Штиль. Затишшя. Німота.
Усе пройшло, і біль не млоїть груди.
Стернею наїжачились жита -
Вона м'якіша за людську огуду.

Розвіялися мливо, остюки,
Удосталь нашепталися сусіди.
Любов із серця вирвав я таки,

Ірина Вовк
2017.07.27 11:46
Втікає ніч на синьому коні
безмісячним ноктюрном «SENZA LUNA»…
Чого блукаєш, вершнице фортунна,
семивідлунна в снах, в самотині…
Чи ж є той сенс з безмісячних блукань?
Чи випливе в туманнім альбіоні
пахучий лист фіалки на осонні
та дрібен дощ люб

Ірина Вовк
2017.07.27 11:36
Ти котись, котись, кибитко...
В’ється ночі золотава нитка,
(б’ється серце, ой та не дається –
палахкоче, не згаса!)
Понад плинною рікою
пущу повід, коників напою,
і тебе захланною рукою
поманю у небеса...

Ігор Шоха
2017.07.27 10:36
Буває, і мініатюрні катрени
не лише образи, але і ...поеми,
і п'єси, і оди ...дощу.
Які то скажені путі Мельпомени,
якщо випадкові сюжети і теми
доводять когось до плачу!

***

Микола Дудар
2017.07.27 10:33
Вона солодка з виглядом на всі…
Йому повзти і дертись крізь кордони
і кожен з них ще мріє по росі
це право їм дісталось за купони

і боляче і смішно - хеппі енд
він не турист, а хто? заробітчанин
найкращий із усіх сьогодні тренд

Микола Соболь
2017.07.27 05:54
Економили на війні,
Люди дешевше машин.
А раніше: холодні дні
Брали енергію шин.
У часі горе «Майдану»,
Уже не наяву.
Теорія – дерибану
Країни де я живу.

Серго Сокольник
2017.07.27 04:04
Є у тебе, шпигуне, душа?
Чи її розміняв ти на розділи
Циркулярів, доган і пошан,
Чи на вірші, що пишуться прозою?
Світ подій у твоєму житті
Очі випалить нам, непосвяченим,
Мов мета, до якої іти...
І стороннім, того не побачити,

Адель Станіславська
2017.07.26 22:29
Пора вже стати злегка цинічною...
Життя показує - є потреба.
Не бійся тих, хто киває на вічність -
У кожного власне небо.

І праведність кожна лише до часу,
і благоговійні моління...
Не віриш? Впади або оступися -

Микола Дудар
2017.07.26 18:01
З Борисполя до вас - куди не йшло
а звідси і до себе ціла вічність
на прив’язі теличка за селом
у погребі принишкло десь з півсічня
і це не все
сторінку розгорну
прописане розписане... дрібниці?
кипить бурлить на вуглях на пару

Олександр Сушко
2017.07.26 15:19
Люблю я шану як солодкий мед,
Щодень її збираю у засіки.
Я - геній! Я - митець! Співак! Поет!
Хвала для мене - це найкращі ліки.

Закатую її у баняки
Пересипаючи коментарями.
Звикаю гризти слави мослаки,

Світлана Майя Залізняк
2017.07.26 13:10
Світ мережевих поетів.
Пошуки мережив...
Залиша слідиська Єті:
Не загриз, та стежив.

Фланірую непомітно.
Алергія в музи...
Антилопа Зося кітна

Нінель Новікова
2017.07.26 10:57
Накотилося
Буйне цунамі літа
На моє місто…

Анна Віталія Палій
2017.07.26 10:15
Печаль чи скорбота
мій камінь важкий не важкий?
Убитий не вбитий
твоєї торкаюсь руки.
Любов – не любов,
а висока незрима краса.
Колись ми удвох
увійдемо в оті небеса.

Анна Віталія Палій
2017.07.26 10:11
Моє життя, як на Великдень цвинтар –
Хоругви, натовп, священик відправляє.
Пасха, радісний сум. Сонячно.
Моя душа – як Великодній дзвін, – будить,
Будить, будить.
Мій дух – як Слово Бога, – сущий.
Мій світ – як кулька в руках дитини.
18. 04. 2017

Микола Дудар
2017.07.26 10:04
Якщо наш день візьме й завечорить
а сонце відштовхнеться від орбіти
зірву тобі і айстру і суниць
і тихого зворушливого літа
залиш усе скоріш біжи до верб
стежиною униз та й понад ставом
он місяць молодий неначе серп
а поруч польові по шию трави

Анна Віталія Палій
2017.07.26 09:55
Сестро моя, жаринко серця,
Любов’ю засвіченого,
Самовіддана ти – безконечно.
Життя твоє усміхнене зникоме.
Джерело світла твого – з тобою.
Так є. Так буде.
15.05.16р.

Ірина Вовк
2017.07.26 09:21
Офелія… і Тірца… і Йоганна…
Люцілла… і Прісцілла… Донна Анна…
Касандра я… Неріса… Одержима…
(Душа моя і плоть моя – незрима)…
Безумна я і втишена… Хто зможе –
стихію цю впокорить, переможе,
коли не я?.. не море це зелене?.. –
бо хто є тут розкут

Ірина Вовк
2017.07.26 09:07
Майбутній вчений Юрій Дрогобич, він же Котермак – «Magister Georgius Drohobicz de Russia» – народився близько 1450 року в родині збіднілого шляхтича, у сім’ї солевара Михайла Котермака, в старовинному галицькому місті Дрогобичі, назву якого пізніше учений

Микола Соболь
2017.07.26 05:53
Заполонила все когорта.
На крові зрощена епоха
І як то кажуть: ані чорта
Не полошаться, ані Бога.
І не цураються ідеї:
Живе убити на землі.
Бояться істини! Плебеї
Які зачаті у кремлі!

Ярослав Чорногуз
2017.07.25 22:30
Для тебе це лиш даху зсув -
Ходити, ніби геній, гордо.
Ти зробиш все, щоб ним не був,
О заздрісна хохляцька мордо!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

лучана лучана
2017.07.27

Христина Татіана
2017.07.27

Містер Альфред
2017.07.22

Любов Матузок
2017.07.04

Віктор Северин
2017.07.02

Сергій Щєпкін
2017.07.02

Руслана Ткаченко
2017.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Садовнікова Катя - [ 2017.07.28 17:58 ]
    Не зустрiчаю але знаю
    Не зустрічаю але знаю
    Що ти зі мною поруч десь,
    По іншим очі ці блукають,
    Чіпають пестощі небес.

    Шукаю рідного до слова
    Із таємницею в очах,
    Сумую коли йде на сполох
    Мого бажання сивина.

    Пробач мені довічну пісню
    Та іншій не даруй себе,
    Усе віддам я тобі звісно
    Заради тих простих речей.

    28.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Садовнікова Катя - [ 2017.07.28 16:20 ]
    Знаю я те...
    Знаю я те, що в цьому світі
    На тебе схожих не знайти,
    Прокинусь радісно у житі
    Тобой зігріта до свити.

    І з іншим вже не уявляю,
    Заміни я не йду шукать,
    Такою впевненістю сяю,
    Що буду дуже сумувать.

    І на душі ця тяганина
    Від розпачу минулих літ,
    Союзу що лягла лавина
    Даремних балачок на світ.

    28.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Серго Сокольник - [ 2017.07.28 13:16 ]
    Еротичний акт ( 16+ )
    ***трохи незвичне структурно. трохи доросле і жорстке)))***

    Є бажання, жадана, позбутися спліну?
    Накажу невблаганно- мерщій на коліна,
    І вогненний екстаз, як бувало не раз,
    Ремінцем на тріпотно-оголену спину
    Упаде, ніби кара одвічних богів!
    Це тобі раз у раз додавало снаги
    Жити далі, терпіть битовухи тупло
    У реалі... Реальність оголення ло-
    на (я "на" виділяю окремо- візьми!-
    Наче "на..."- посилання "у темі" людьми)))
    Це розпущена квітка, а я квітникар,
    Що нерідко зрізає бутони у дар
    Щиросердній Венері, богині з богинь...
    Бачиш берег? У шалу втіка береги
    Річка пристрасті з назвою дива із див...
    Громовиця і блискавки... Злива!..
    ...скінчив.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117072800925


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (6)


  4. Садовнікова Катя - [ 2017.07.27 20:27 ]
    А хвора дівчинка..
    А хвора дівчинка сиділа у вікна,
    Сиділа за столом собі самотня
    І янголів змальовувала в снах.
    Малюнків доторкались вишні грона,
    І вмить все ожило –
    У вікнах янголи злетіли.
    Ця вічність, мов листок
    троянди переспілий,
    Над космосом собі
    барилася планета ,
    Війна десь йшла на ній,
    А ця в малюнки вперта..
    Вже за плечем весна,
    І янголи летять з її вікна.

    27.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Віта Парфенович - [ 2017.07.27 16:29 ]
    Я все іще про тебе мрію...
    Ти написав мені листа:
    «Я все іще про тебе мрію»
    Короткий лист і неспроста,
    Плекаєш на любов надію.
    Ну що мені відповісти?
    Щоб не образити, мій друже,
    З тобою ми давно на ти,
    Знайомі наче добре дуже...
    Мов пишна ружа я цвіту,
    Мені твоя увага, чесно,
    Приємна, ніби у меду,
    Купаюсь в сині піднебесній.
    Ти написав мені всього:
    «Я все іще про тебе мрію»
    Палає приязні вогонь,
    Вогнем сим тихо пломенію.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  6. Маргарита Ротко - [ 2017.07.27 16:09 ]
    миші
    … в ночі – густе волосся, день – потойбічно сивий,
    дім – теорема ляльки, змоченої вві злі.
    тихо шурхочуть сови, дряпають зелень зміїв,
    в пазуху мостять кігті, гріються до сльози.

    на божевільній кулі – опіки страта-сфери.
    у блідошкірій скрині – вакуум, порох, цвіль…
    між кораблів гомера спи, мишеня мізерне!
    мряка ввійде під ранок із лантухом могил.

    ти не дивуйся, звірю, – зварений дощ не пада,
    у маріанській склянці стікс не тече з руки…
    хай тобі скажуть мертві, що в них – чи кривда? правда
    на перекислім небі? ловляться хробаки

    на незабуту пам’ять? на перестиглий хрестик
    гострить кропива шуфлю? чи там нема кропив?
    …ходять поважно хмари, начебто стюардеси.
    носять вино з печаллю тим, хто ще з чаш не пив.

    ти там, звіря, не думай, хто з них наступний сьорбне,
    де там прозорий речник виріже реченці…
    ми – цьогобічні звірі, з видами на безодні.
    ми тут – промоклі вівці, стрижені у ченці.

    ми ще – затерплі вої (як не здають – здаються
    тим, хто полює в полі – смуткам, зіркам, вовкам…)
    дні нам лоскочуть вії. ніч нас бере на руці.
    тіло – легенька скринька. кришка її – тонка:

    вирізьблена димами, викохана ножами,
    витерта без ганчірки, виношена в гріхах…
    церква, корчма, розпродаж – де вона не лежала!
    що вона не ховала в поросі! (світ – це гра)

    хочеш, – доставку піцци під голубами риму?
    хочеш, – пекельну діжку, барбі з сухим айк’ю?
    поки годинник б’ється, поки когут не гримнув,
    поки метелик молі шерстку твою м’яку

    дірочками малює – сивими чи густими,
    білими чи з червоним, зубками чи чолом, –
    пахни! – вогнем осіннім чи корабельним димом,
    щоб невмируще сонце грілось твоїм теплом…

    грайся летким промінням, вівці лічи і тварі,
    нетлю годуй і твані, коси стрижи землі…
    миші на цьому світі ходять поводирями,
    носять сову на шиї, лущать зерно у злі.

    хай там – сама полова! хай там щоніч – то повня!
    хай там ікру червиву в зморшки накидав час!
    може, до завтра манна в чорній ріці потоне.
    може, – надкусить землю, і порятує нас…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  7. Садовнікова Катя - [ 2017.07.27 14:37 ]
    * * * *
    Кабы душа не знала
    Любовь бы не дарила,
    Кабы я не кричала
    С тобой остались миром.
    И коль таков турнир,
    Я буду лучше босса.
    Я – горький мёда пир.
    Расчёсывала косы ..
    Как-будто всё во сне..
    Плыла я по теченью
    И мрак явился мне,
    Какой-то дивной тенью.
    Мной овладел сам страх
    И звал меня привычно,
    Нет этого в мечтах,
    Чтобы закрыть вторично..
    И не впустить мне сны
    И не сомкнуть мне очи,
    Я поднялась средь тьмы
    Насколько было мочи…

    27.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Серго Сокольник - [ 2017.07.27 04:29 ]
    Шпигуну
    Є у тебе, шпигуне, душа?
    Чи її розміняв ти на розділи
    Циркулярів, доган і пошан,
    Чи на вірші, що пишуться прозою?
    Світ подій у твоєму житті
    Очі випалить нам, непосвяченим,
    Мов мета, до якої іти...
    І стороннім, того не побачити,
    Як ти був у житті чим не є...
    Як коханок кохав не кохаючи...
    Як тебе за усердя твоє
    Поважали... Навряд поважаючи...
    Ті країни, де жив, ти "зливав"
    За наказом... Чи просто з огидою.
    "Прогинався"... І в очі плював...
    Мов сновида ти йшов за сновидами,
    Що весь світ унікуди вели,
    Ніби ввечері курку на сідало,
    Часоплином життя розділив
    На служіння трухлявому ідолу,
    Що розіб”єш, як час надійде,
    Мов зневір”я, прикрите молитвою...
    Де сховалась душа твоя? Де,
    Під якими могильними плитами,
    Що й самому вже не підійнять?
    Чи під смокінг залізла бомондовий?..
    Що питати?.. Життя, твою мать.
    Світ сумує за Джеймсами Бондами.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117072700923


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (4)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.26 13:01 ]
    Походжаю...
    1

    Світ мережевих поетів.
    Пошуки мережив...
    Залиша слідиська Єті:
    Не загриз, та стежив.

    Фланірую непомітно.
    Алергія в музи...
    Антилопа Зося кітна
    Цмулить мутне смузі,
    Та прицмокує, голосить...
    Горобці - в соломі.
    Урожайно, рання осінь.
    Туга незникома.

    2

    Похитаю сніжну бабцю:
    Чи міцна морквина...
    Стос рецептів: перчик, праця...
    Бевзень має джина,
    Крізь дими шедеврів просить,
    Лавровишні, сцени.
    Джин кахика: "Чув я, досить...
    (Лексика обсценна)...
    Є віршата, маєш кліпи,
    Миследрантя чорне.
    Метр Горинич, кажуть, сліпне:
    Все у горно горне...".

    3

    Походжаю, рву черешні.
    Солов`ї в калині.
    Десь поети найсправдешні,
    Профілі орлині.

    Забурунилося сусло,
    Щось тече - липкаве,
    Забиває баки... русла...
    ........................
    Графоманам - слава!


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (3)


  10. Садовнікова Катя - [ 2017.07.26 11:04 ]
    * * * *
    Одной так холодно бродить в потёмках!
    Так страшно, когда нет пути назад.
    И слёзы мне глаза зальют потоком.
    Вся жизнь летит куда-то не туда.

    Мне страшно слышать стены с тишиною.
    Мне одиноко так за пеньем птиц.
    Здесь ходят души спящего народа.
    А сердце все-же рвётся из груди.

    Я не могу так больше жить, нинадо.
    Я просто не могу понять никак.
    И почему любить нельзя без яда?
    Сердечно, знаешь, всей душой, вот так?.. 

    26.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Кристіан Грей - [ 2017.07.25 16:33 ]
    Про розділові знаки (поетична пародія)
    Я - на твоєму. Риска. Крапка.
    Ти - у моїй. Тире і кома.
    Та це - секрет. Про це - нікому.
    Ні, ні, не смій. ОК, малятко?

    Ой-ой, які шари у лапках!
    Смачні, як торт з бісквітом! Боже!
    А ти мені не допоможеш
    Знайти, куди поділись тапки?

    До губ - вершки. Я влипла, наче.
    Яка нестерпна літня спека!
    А за вікном летить лелека.
    А я сміюсь із нього й скачу.

    25.07.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2) | "Окайда Гармонія"


  12. Садовнікова Катя - [ 2017.07.25 13:10 ]
    Я вiдчуваю
    Я відчуваю ту любов.
    Вона легка і невагома.
    До серця постачає кров,
    Поемой осідлавши слово.
    Струмує ніжно між рядків,
    Цілунком губи, руки, плечі,
    А очі… Щоб зтерпіти злив
    Пихатих чварів у цей вечір.
    Вона живе собі, цвіте
    В серцях, витягуючи пісню!
    Й на світі ніць таких чудес,
    Що душі огортають ніжно!

    25.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Садовнікова Катя - [ 2017.07.25 05:01 ]
    Запах неба
    С дождём приходит запах неба
    и он ведь только тебе нужен,
    и очищение мгновенно,
    прошу лишь не броди по лужах.
    В закрыты двери не пройди же,
    и выйди, пусть душа умолкнет.
    Те капли, что тебя касались,
    поверь, мир ими переполнен.
    Когда устанешь ты молиться,
    стены четыре, там лишь крики.
    это не жизнь, а это птица,
    что поедает всё, чем дышишь. 
    И снова страх существованья,
    хотя боишься жить обманом.

    25.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Джейн Ноуіт - [ 2017.07.24 14:53 ]
    ми
    Ми - космос,
    ми - всесвіт,
    ми - водень та кисень,
    ми - простір,
    який немає кінця,
    ми - збій у системі,
    зламаний принцип,
    ми поруч й водночас
    на різних краях,
    ми творим галактику,
    "малюємо" зорі
    і наш орієнтир-
    новий горизонт,
    ми можемо зникнути,
    станем прозорі,
    а буде бажання -
    ми - власна Земля...

    24.07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Садовнікова Катя - [ 2017.07.24 12:10 ]
    Ти не сумуй - я ще кохаю
    Ти не сумуй - я ще кохаю,
    І сумніви усі відкинь,
    І твоїх пальців доторкання,
    Я пам'ятаю , у ту ніч.

    Як не крути, а любий серцю,
    Як вранішній троянди цвіт,
    А очі, наче небо, в межах,
    Тебе кохаю я, до сліз.

    Першим та зірвана троянда,
    Ти пальця до крові розтяв,
    І слід на шкірі моїй станом
    В тенетах чуйності й добра.

    Тебе благаю - не сумуй же,
    Тебе ж бо краще - не знайти,
    Повір, союз що наший склався
    І разом будемо плисти.

    Іще зустрінемо світанки
    Ми на життєвому шляху,
    Я напишу ще так багато,
    А ти, мій рідний, не сумуй!

    24.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Мар'яна Невиліковна - [ 2017.07.24 00:18 ]
    Милий, колись нам забракне терпіння чи сили
    Милий, колись нам забракне терпіння чи сили
    (Чогось там забракне) і кисень у горлі загусне
    на камінь і здасться ми втратились чи застигли,
    чи й зовсім не з тими, не там, не туди, не в руслі…
    Колись нас покрутять втома, безнастрій, будні,
    Сказане зопалу, змовчене, непочуте,
    Стане самотньо, тоскно, хоч вий, пренудно,
    Пусто у грудях, де перше вчувалось чудо…

    Знай вже сьогодні: над прірвами сходить жито
    Навіть по мерзлому, тож не вагайся, сій.
    Там, де тепла не вистачить пережити,
    Ніжність постане п’ятою зі стихій,
    Виліжкує із суму побляклих відьом,
    Вивільнить із апатії чорних круків…

    Просто затям: хай як – я незмінно слідом,
    Тільки дозволь тримати тебе за руку…

    © Мар'яна Невиліковна, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  17. Мар'яна Невиліковна - [ 2017.07.24 00:46 ]
    Дівчинко, зерня горіхове
    Дівчинко, зерня горіхове, проростай:
    Час настає, наступає на п'яти кволо.
    Доля поки невибрана - непроста.
    Вибери ж нею йти. Не ходи цим колом.
    Цим не ходи також. Твій маршрут - униз,
    Коренями вплестися в посохлий ґрунт.
    Зовсім йому відкритися, без куліс,
    Без шкаралупи й проб на нечесну гру.
    Він тебе не прийме навіть так. Затям.
    (Ґрунт-бо прийма уповні лише мерцем).
    Дасть тобі, втім, дозріти в собі, а там -
    Випне угору сонцю й дощу лицем.
    Випне таку зелену ще і слабку,
    Ніби безжально, ніби з не-на-вис-ті.
    Зерня горіхове, вір цій землі, слідкуй:
    Твердь її дасть зрости твоїй висоті.

    © Мар'яна Невиліковна, 2017


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  18. Мірлан Байимбєков - [ 2017.07.23 13:43 ]
    АТО очима москалів
    І там дива: там Ліший ходить!
    Там москалі на гілочках висять...
    Там сепарів за яйця водять -
    Їх гаком хочуть відірвать!
    Підеш праворуч - куля свисне
    Підеш ліворуч - на кіл всадовлять!
    Підеш в атаку - дупа трісне!
    І не втічеш - почнуть стрілять!..
    8 лютого 2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.22 19:34 ]
    Забава
    1

    Кажуть Кості: не треба віршів.
    Краще шубку дружині, саж...
    Від Шевченка писав ти гірше,
    Ось під грушу клади вантаж,
    Докопай до світанку яму,
    Заплануй хмарочос, біде,
    Ну, навіщо ті епіграми,
    Не повісиш реклам ніде,
    Не заробиш на борщ, пампуху,
    Гаєш час під "ку-ку", "цвірінь"...
    А довкола прогрес розрухи.
    Пробивається віршорінь...

    І кумекає сивий Костя,
    Вдовольняє химер... жону.
    Стеле осінь жовтаву постіль.
    Майоріє душа - на кону...

    2

    Засихають лілові айстри.
    Кожушки дожирає міль.
    Мо`, в гаю спіткаєш Чугайстра,
    Стрімголов утікай звідтіль.

    Диктувала Проза сердита,
    Що писати, про кого, де...
    Додавала у довгі свити,
    Позбавляла снаги, чудес.

    І полює тепер на мавок
    Височенний патлатий дід.
    Він сонети лишив - забава.
    Продає при дорозі глід.

    Наближається вдень до вогнищ,
    Піднімає перо, сірник.
    Закривавлена висне вовна...
    Є Чугайстер, а Костя зник.



    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  20. Мирослава Шевченко - [ 2017.07.22 12:41 ]
    Чому...
    Чому ізнов душа моя шукає забуття?
    Чом не знайшов любові я у вирові життя?
    Чому тепер знесилено блукаю у пітьмі?
    Де дивний сон примарився щасливому мені?

    В очах твоїх, в очах твоїх я бачив небеса,
    І не питай, чом знову по щоках моїх сльоза.
    Ти не питай, бо з неба злива золотом спаде,
    І почуття загублені свої душа знайде.

    23 вересня 2007 р.

    (Під враженням від творчості Кнута Гамсуна)


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  21. Марія Дем'янюк - [ 2017.07.21 16:54 ]
    ***
    Небо дивиться в чашку.
    Я п'ю чай.
    Я п'ю небо...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  22. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.20 11:27 ]
    Між іншим...
    Жив чоловік... а став Лілі.
    Чудне - щохвилі на землі.
    У всьому гендерні аспекти.
    Фарбують море інтелекти,
    Вдягнуть слона, мов балерину,
    Закуплять нафти чи вакцини,
    Наобіцяють економій -
    Вдесятерять вантаж сіромі.

    Нафантазуєш аж-аж-аж...
    А човен знов на абордаж.
    Мабуть, це карма чи навроки -
    Зміцніли крези та флагштоки.

    Обходь калюжі, водомети,
    Плети у тиші бранзолети,
    Міксуй коктейлик, вірш чи крем...
    Не будь любовним тягарем,
    Злинай удосвіта з віконця -
    Щоб ухопити скибку сонця.
    Самодостатності флюїди
    Вбирають мляві буквоїди...

    Яв - карнавальний хронотоп.
    Біг кенгуру за Конотоп,
    Алюри здиблених пегасів,
    Турніри асів-свинопасів,
    Боріння партій, сект, систем,
    Штовхання ліктем: збився темп!;
    Латання шлюбних шор, бюджету,
    Охаяння менталітету...
    І фейс-контроль аж на Чонгарі...
    Ми - європейці... невзабарі.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  23. Серго Сокольник - [ 2017.07.20 03:41 ]
    Політ Ікара
    Зирить бараном
    Здуріла від подиву хмара...
    -Славтесь, баклани!!!-
    Ви свідки польоту Ікара!

    Вперше людина
    Злітає у вічності небо.
    Спалить промінням
    (людини у небі не треба)

    Цензоросонце
    (на світло із темряви вивело
    В сонцеполон-
    Це вже очі усім воно виїло)

    Глянь-но, коханко,
    На тіла крилатооголеність
    В ритміці танку
    З Ікаром у небо- що, go? Ні?

    Тільки, безкрила, ти
    Заздрісно дивишся мило,
    Як і роззявлені
    З подиву риб"ячі рила,

    Чайки крилатооблізлі,
    Що послідом море засіяли,
    Дивляться дзьобовідгризло,
    Хвостами прикрившись, мов віялом,

    Як пломеніючи люттю
    Кат сонячний, згідно наказу
    Крила Ікарові
    Палить і палить... Зараза...

    Знизу Дедал
    Хитромудро осуджує муки ці-
    “Нижче лети!
    Я ж казав тобі- слідуй інструкції!”

    -”Щоб ви сказилися!
    Буду літати де хочу”-
    Буркнув Ікар
    У сліпучопалаючі очі...

    Сонце розплавило
    Віск, що утримував пера
    Крилець Ікарових.
    Звіт зачитав на папері-

    “Крекнув Ікар...
    А Дедал долетів до мети.
    Слідуй інструкціям!
    Нижче! Ще нижче лети”-

    Хмаркобаранець...
    Пробекав (чи- тупо проблєяв)-
    “Успіху функція-
    Низько літать над землею”.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117072000842


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (3)


  24. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.19 14:08 ]
    Пасторальне
    1

    Дівчина брутальна,
    Парубок - билина.
    Вуличка - не спальня,
    Поряд купа глини.

    Матіоли, флокси,
    Поливайка сіра.
    Ельфи - Томмі, Роксі -
    Крильцями - по шкірі...

    Тож усілись радо,
    Поцілунки-ласки...
    Злизана помада.
    Остигає праска.

    Кумоньки худобу
    Порають у клунях.
    Ювенільна спроба
    Звабити красуню.

    Шелестіння вишні:
    "...сорому ні трішки...
    а на тому тижні
    ластилась до Мішки...".

    2

    З латаним єдвабом
    Суне дідо-вечір...
    Наративна жаба -
    В дзьобику лелечім.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  25. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.18 11:48 ]
    Люлі-люлі...


    Чорні жорна.
    Мливо...
    А на думці - жито.
    Соуси... підливи.
    Скільки ж душ убито? -
    Думати не хочеш.
    Мурашвою - люди...
    Опускають очі,
    Розбирають буди.

    На пательні теплій -
    Щастя жовтий м`ячик.
    Злодій тирить еппла,
    Гнат старцює-плаче.

    Кряче ситий ворон:
    "...все окей, лебідко...".
    Наш Арес п`є, оре...
    Постачай, не бідкайсь.

    Воювали й гуни,
    Й татарва гаряча...
    Ось мадонна юна
    У дірках моднячих.

    Кинула цигарку...
    Люлі-люлі, хлопче!
    Ще на сонці - хмарка.
    Гидь цю землю топче.

    Чвиркання: "Ви недо...
    Товпи, біомаса..."...
    Обіймай ведмедя,
    Їж вівсянку ласо.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (5)


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.18 10:57 ]
    Жалі

    1

    Ностальгійні старі абрикоси...
    Клапоть неба у склянці рудій.
    Парки в пеленах бджіл понаносять,
    Ось пісненькі млинці - на воді.

    І духмяно, і терпко, й медово.
    Ряд штахетин, проміння бурштин.
    Гарбузяні поважні корови.
    Мінзаводик. Це знов Яготин.

    Та ніхто не запрошує шпарко.
    Сива мати на лавці... жалі...
    Дітлахи незнайомі... поштарка.
    Гедзі-спомини в жовтім брилі.

    Я не впевнена... може... на трішки...
    Оселилася б міцно десь тут.
    Проросли між любистком горішки.
    У дірках павутинний батут.

    2

    Не впізнаю ні Тані, ні Олі...
    Розірву білу нить перепон.
    Торохкоче плямиста квасоля:
    на перон...
    на перон...
    на перон...


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  27. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.17 17:55 ]
    Магма бунтує
    1

    Зводим Помпеї на попелищі.
    Допоможіть нам, янголи, хвищі...
    Плінфи достатньо, глина чудова.
    Ось і палаци...
    ...де ж наша мова...

    2

    Хто там джергоче ген за верцадлом?
    Тиш... Закопали сміттячко... падло...
    Діл окропили... випили соку.
    Бевзням набридло рідне, високе.

    Захилиталися фіги... баляси.
    - Нащо та мова дідівська здалася?
    Нею не вирвати зиску... кредиту.
    Піє китайською півник Микита.
    Хінді вивчає ослиця, п`є смузі.
    Магма бунтує - посеред ілюзій.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (3)


  28. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.17 17:42 ]
    Пташине

    1

    Крила журавлині...
    Пір`я горобчаче...
    Жайворонок линув -
    Блискітки побачив.

    Засліпила сойку,
    Галку притінила.
    Коломийки... зойки...
    Білочка в чорнилі.

    Нахапали "лайків"
    Мухоловки сірі.
    Солов`ям відзнаки.
    А мені - клавіри!

    Оминала склепи,
    Сіті, гнойовища,
    Черепи, халепи...
    Хто ти?.. - крекче днище.

    Тут земні відомі:
    Мурашва, три квочки...
    Я в захмар`ї - вдома.
    Зайві там кілочки.

    2

    Відцвітає літо.
    На плато відчайно.
    Скрекотить еліта.
    Десь тече Почайна...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  29. Олександра Камінчанська - [ 2017.07.16 22:10 ]
    ***
    Різною бувала, що й казати:
    Плакала, молилася, любила.
    Хтось вершив небачені палати,
    Я собі ростила тихо крила.
    І у теплих снах, де мріям тісно,
    Як пташа – тягнулася до неба.
    Не завжди крилатим легко, звісно,
    Я летіла далі, знала – треба…
    Кепкували недруги: «дивачка,
    Ще і досі вірить у сновиддя!».
    Я просила Бога, щоб побачив,
    Як сей світ мілів, кришився, нидів…
    Я світила, як зоря світила,
    Вірила, так йти до мрії легше.
    Я лише просила в неба сили
    І мені воздалося, не вперше…
    Вірила словам, подіям, людям,
    Облітала фальш, немов позлітка…
    Як мене не стане – жити будуть
    Ці вірші – старенькі, добрі свідки…




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  30. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2017.07.16 21:48 ]
    Спадало сонце за картину
    Спадало сонце за картину,
    Темнішав обрій, - я сама
    Собі відміряла провину,
    Сама сказала - не вина.

    За обрій линули хвилинні
    Медведі_страуси_квітки,
    А я лишаюся, щоб гріти
    Суворі спогади сумні.

    Щоб тихий вечір був, мов диво:
    Тендітно ніжний блонд-оранж,
    Щоб Хтось далекий був при силі
    І повернув собі кураж...

    Спадало сонце так картинно,
    Темнішав обрій сам-на-сам,
    Я залишила в небі синім
    Драконом вишитий віраж.

    16.07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  31. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.16 12:21 ]
    Своя...
    1

    Жнива...
    Події лізуть на конвеєр...
    Чи їх зметеш, гарикнувши "ату!"..
    Тримаєш план...
    Штормисько трощить реї.
    ...у пустоту плин тіл.... у пустоту...

    Серед обмов, олжі плекаєш мову,
    Вишпортуєш минулля довгий цвях.
    Лякає світло - лементять прасови.
    Арес оплакує вівцю в молочаях.

    2

    Кого штурнути, вчити чи жаліти?
    Усі такі просунуті, круті.
    А ти стоїш... і вигоряє літо...
    Стрімкіші сходи... Молишся в куті.

    І сито, і стило підхоплять друзі.
    Почуєш голос братика... отця.
    З підсаками малята голопузі.
    Уже й Олімп... де зайняті місця.

    3

    Ладнаєш яро приставну лавицю.
    На музі то велюр, то коленкор...
    Зловила в серце майську блискавицю -
    Вже не прийма в солістки млявий хор.

    Отож, іди! Трощи чужі горіхи.
    Кибитки ромів клякнуть на шляху.
    Цвіла любов з відсотком горя-втіхи,
    Окроплюй мандрагору та соху.

    Кармінно забуруниться мовчання.
    Лови слова... пелюстя... корінці...
    Учора перестрибнула ковбаню.
    "Своя"... - сюркочуть сяйні стрибунці.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (4)


  32. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2017.07.16 02:45 ]
    ***
    Солнце-форму, как рифму,
    я возьму без огня,
    мандарином невинно
    смотрит даль на меня

    От воздушного эго
    онемела земля.
    Голубое пространство
    и зеленая явь.

    Озаренная небом,
    Я спущуся, как в дар,
    В белоствольное лето,
    В белый день, в пенный рай.

    От всего, что не бело,
    я к реке убегу -
    смою маску на небе:
    там меня ведь поймут.

    Солнца контур – о, диво! -
    золотой, без огня,
    мандаринно невинный
    убежал от меня

    Убежал, чтобы небо.
    Белой дымкой чудес
    Удивляло медведем,
    Что внезапно воскрес.

    Удивляло фазаном,
    Что с медведя пророс,
    Человек это знает,
    Если светел и прост!


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  33. Серго Сокольник - [ 2017.07.15 22:13 ]
    Жереб кинуто
    ще рожеві світанки малиноводзвонові
    на церков куполи посідали спочить
    щоб тубільців розважить молитвами оними
    та прибульці пливуть їх вітрил не спинить
    молитовним благанням відомого імені
    бо вже прокляті чути совині пісні
    бо в корови вже кров витікає із вимені
    і не пить молока ні тобі ні мені
    бо розірвано ніч від старців кожушиною
    аж до судного дня покриваючу світ
    без упину палаючі кидаєм шини ми
    і читаєм осмислено твій заповіт
    а тебе ми робили прокрустовим ідолом
    і поверх покривали сувоями лжі
    все відкрилося час коректурою видалить
    всю облуду бо ми стоїмо на межі
    та світанки рожеві змінились загравами
    що кривавим потоком заповнили світ
    випав жереб зіграти за істини правилом
    у якому основою твій заповіт


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117071505454


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (1)


  34. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.15 10:57 ]
    Транс

    Апатичний суфій
    Піч кладе на дачі.
    Піфія - на пуфі,
    Виглядає мачо...

    Воду з Касодити
    Запивала ромом.
    Ранок ясновиди.
    В черзі астрономи,
    Депутати, судді,
    Із блокнотом фрашка -
    Журналіст-приблуда,
    Аналітик-Пашка.

    Омограми... лемент
    Вколо лавровишні.
    Чад.
    Мегадилеми...
    Обморок - щотижня.

    Слуги прали тоги,
    Загубили ключик.
    Денно - монологи.
    Знайте ж неминуче!

    На тринозі твердо
    Піфії-небозі.
    Марилися Герда
    З Каєм - при дорозі.

    Сколіоз - то в липні
    Всілась на єдваби.
    "Хто наступний?" - глипне.
    Транс.
    Червоні краби...

    Видива, парсуни
    Оточили жрицю.
    Фатум-дідо суне,
    Стука патериця...

    Продає пророцтво
    Архітектор - зайве,
    Розлилося оцтом
    На грушеві айви...

    Очі - мов оливи,
    Блазні... відчайдухи...
    Піфія щаслива.
    Знай, рече у вуха.

    Множаться омани -
    Напівправди, брехні...
    Їж. Пиши романи.
    Яв - канва рельєфна.



    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  35. Садовнікова Катя - [ 2017.07.15 00:42 ]
    Четырежды, двести..
    Четырежды, двести – я не умираю.
    Хоть бей а хоть нет, всё равно я сдалась.
    И век скоро будет, как мы бездыханны.
    В друг друга не верим дожив до креста.

    Хотелось бы летом дождливую осень,
    чтоб смыло мгновенно всю мою печаль.
    Хотелось уметь бы сменить своё прошлое.
    Но в нём всё равно не будет НАС!

    15.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Садовнікова Катя - [ 2017.07.14 08:31 ]
    Нарисуй мне
    Нарисуй на лице мне улыбку,
    с доброй лаской роняя свечи,
    И подсолнуха капни мне тихо
    в бесконечность моей надежды,
    Нарисуй же, прошу, озёрко,
    где любовь поглощает лучами,
    Повторю я тебе без упрёка:
    ты прекраснее всех странник...

    Нарисуй мне уют, солнце,
    и глазами раскрась картину,
    Нарисуй мне загадку полёта,
    что учёные б не обьяснили,
    Нарисуй мне радости мочи...

    14.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Садовнікова Катя - [ 2017.07.14 06:30 ]
    Осечка равняется случаю
    Всё, что убывает - к лучшему.
    Осечка равняется случаю.
    Слепой ходит мира избытками,
    И горечь его, что не видно их.

    Те, что говорят и слушают
    Те помнят, как надо сочувствие,
    Кто дарит любовь равен Господу.
    Беги босиком и без должного.

    Путём пусть не будет вечности -
    Ажуром не смеит и встретится.
    Роняй. Подберут его. Сильные
    И слабые . Ведь жизнь одна у них.

    Гроша коль не стоит душа твоя,
    Карманами пыль рассекает там,
    Гляди в небеса. Ночь же чувстует,
    И звёзды падут кабы к случаю.

    14.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Садовнікова Катя - [ 2017.07.13 17:17 ]
    Она жила сама и одиноко
    Она жила сама и одиноко,
    Жила мечтой о будущих делах.
    Рисунки эти унесло потоком,
    Как тихо лень посеяла обман.

    Мечтала, ушли дни её и время.
    Она мечтала ночи напролёт.
    Она жила надеждою и тлела,
    Что счастье облюбует её дом.

    И, ничего не делая, мечтала.
    В конце пути она всё поняла.
    Света искала этими мирами,
    Да время уплыло и очень жаль.

    13.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Леся Геник - [ 2017.07.12 21:16 ]
    Я визнаю поразку…
    Я визнаю поразку - от і все.
    Немає більше гарту і горіння,
    в душі завмерло спротиву насіння.
    За течією день тепер несе...

    Хоч небо й обіцяє блискавицю,
    а хвиля підмовляє на протест -
    я скорено беру на плечі хрест
    і білу стрічку в зранену десницю.

    Не озираюсь більше на сурму
    і не хапаюсь бити в барабани.
    У мрево йду захмерено-безхмарне,
    у далечінь усміхнено-сумну.

    І хай довкруг ще скачуть поторочі,
    уже не має сенсу боротьба.
    Перед олжею хилиться юрба,
    а я не можу і могти не хочу.

    Тож визнаю поразку, от і все.
    Не має більше у душі набоїв.
    Життя уклалось у німі сувої.
    За течією день тепер несе...

    22.06.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (5)


  40. Маркіяна Рай - [ 2017.07.12 13:08 ]
    Буревісно (Морська історія)
    За мої зачепившись крила -
    Набив гульку собі об німба.
    Таємницю про місце лімба*
    Я приватно тобі відкрила.

    Тш... вже чується гра Орфея*
    Ехом тиша моя озветься.
    Вкотре якір углиб зірветься -
    Штиль отрута, чи панацея?

    Фордевінд* у моїх вітрилах,
    Левентик* - твоя друга сутність -
    Суперечний, а я - попутня,
    Та в мені потаємна сила:

    Альбатрос - мій стихійний родич
    І надмор'я береться димом.
    Задля мене став пілігримом -
    Що ж, у сітях вже б'ється здобич.

    Ти за мною (смішні мірила) -
    Тридцять два повноцінні румби*
    Я танцюю для тебе румбу,
    Ледь тримаючись за перила.

    Море піниться ще з учора,
    Так фатально і буревісно,
    Сонце крила осушить, звісно.
    Сонцекрила і німбочола.

    07.16


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Маркіяна Рай - [ 2017.07.12 12:07 ]
    Маленькому принцу
    Впізнаєш? - то слона проковтнула змія -
    Намалюю, хоча й не вмітиму.
    А вгадаєш моє церковне ім'я,
    Як назву тобі першу літеру?
    Якщо так, то заходь вечорами на чай,
    Божевілля моє посунеться.
    Не пручайся йому і його не повчай,
    Бо в тобі проросте й пробудиться.

    Чи згадаєш дослівно вчорашню мене,
    Недослови мої і вислови?
    Чи залишишся тут, коли все промине,
    Як єдиний, хто в бурю вистояв?
    Якщо так, то тримайся моєї руки.
    Я звертатиму різко, й іскрами
    Зазолотяться сфери - то зірковий пил
    Під ногами у такт потріскує.

    Ці троянди скидають колючі шипи,
    Коли ллєш на них ніжність ріками.
    Вічність нам відкликатись почне на "ти", -
    Ми давно під її повіками.
    Що ж, мленький мій принце з кудлатих мрій,
    Йди дорогою снів імлистою,
    Обійди всі світи й повертайся в мій -
    Задля цього сончергу вистою.

    07.16


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.12 11:41 ]
    Словесна ліана
    1

    Надзвенівся мій глечик... і тріснув.
    Знов долоні у глинці місцевій.
    Тиш кармінна, смоковниці пізні.
    Як велося Ліліт... бабці Єві?..

    Чим втішалися душі уранці -
    Сойки... жайвори... звомплені сови?
    Що бажали: сабо чи сап`янці?
    Я сумую - війна... птахолови...

    Десять амфор олійних, свистульки.
    Скарб завдавши на плечі - по рейках.
    Карамельку жбурляє зозулька...
    А на фантику "Прачка" Лотрека.

    2

    Муза йде - вирлоока, манірна.
    Чай...
    Піали...
    Словесна ліана.
    Мурашиння острашки - пошкірно...
    Під Олімпом - сім черг.
    Всюди - крайня.

    3

    Що нести у безмов`я колюче...
    Хто застеле велюром дорогу?
    Глипа око - "ти звідки?" - павуче.
    "Тут мушви і сексотів премного".

    Відчинялися двері оверкам.
    Оверлоки строчили завзято...
    Я - зі світу Ремедіос, Єрки.
    Із будення витворюю свято.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  43. Садовнікова Катя - [ 2017.07.12 11:39 ]
    Часто верят люди сказкам
    Часто верят люди сказкам,
    Мир которого хотят.
    Если свесить – нету счастья,
    А весомый крест в руках.

    Если верить этим сказкам,
    И не разбирать финал…
    Здесь к чему я корчу, ясно?
    Эдак к бедствиям, хотя.. .

    12.07.17



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Садовнікова Катя - [ 2017.07.12 06:20 ]
    Слышишь..
    Я ждала тебя томною осенью…
    Только, знаешь, ты не пришёл...
    Ты не первый кем полно прошлое,
    Ты мне дал в руки нежности слов…
    И мелодией гор уставших там
    Выплывали потоки весны.
    Не искал ты во мне настоящую…
    Побежала к зиме гостить.
    Закружило всё в неба радугах.
    Моя буря и чувства огня.
    Вот места приняли запах ладана
    И куда-то помчала зима,
    Уже лето и августа блики здесь
    В пляс пошли и могильник упал.
    И влюбилась до жути в осень я,.
    Спрашивать я устала по вам.
    Улетели дни с тёплой простыни,
    Слышишь, ты никуда не иди.
    Отрекаюсь я, и мне горестно…
    И зиму я смогла позабыть.

    12.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Садовнікова Катя - [ 2017.07.11 22:20 ]
    По улице снова капает дождь
    По улице снова капает дождь,
    А мысли тобою обьяты.
    Меня полюби и окутай добром.
    Любовь мне нужна, это правда.

    Тебя я люблю и я знаю о том,
    Что любишь меня ты ответкой.
    Тебе обещаю быть верной женой,
    Любовь ведь такая редкость!

    И что бы не было я буду с тобой,
    На что бы с тобой не наплыли,
    Люблю, говорить буду это потом,
    Как пламенно и, как сильно.

    Я подарю счастья тебе с горой
    И неба просторов слиток.
    И заберу разум, как-будто ром
    Из роз лепестков в пол литры.

    11.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Садовнікова Катя - [ 2017.07.11 20:50 ]
    Я заболела
    Я заболела – сердце мозжит.
    Безумно бьётся там в груди.
    Согреться просто невозможно,
    И ночью бедное не спит...
    Венок сплели дурные мысли,
    Уста сожжаты и немы.
    К чему мечты бушуют иний,
    Когда больна я изнутри?
    Тогда задумалась...
    Не странно,
    Что боль утихла той весной,
    И не возьмут врачи обманом,
    Тобой болела, но прошло...

    11.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Садовнікова Катя - [ 2017.07.11 19:32 ]
    А хватает ли воздуха..?
    А хватает ли воздуха голосом спеть?
    Я шепчу и не сдержанно радостно.
    Горсти воздуха дай-ка мне поиметь
    Нарисуй все слова мои в градусах.

    Я зажгу, что остались слова на ковре.
    Для тебя буду бывшей, мне нравится.
    А я все-таки буду, и завтра, и здесь.
    А расстаться придётся, пожалуйста.

    11.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Маркіяна Рай - [ 2017.07.11 17:59 ]
    Всі мої примари зникають
    Всі мої примари зникають,
    Коли приманюєш мене до себе, причаровуєш.
    Мої тіні принишкло сидять у своїх ганебних закутках,
    Поволі напиваючись рідкості.
    Аж: де тепер та в'язкість,
    Якою в'язали їх, а опісля нав'ючували
    (Як вороних та гривастих нав'ючують) мої страхи?
    Мої тіні поволі стають легшими та тихшими.
    Паралельно плечі мої випрямляються,
    Куштуючи цю легкість та тишу.
    Бо коли приманюєш мене до себе, причаровуєш,
    То відблиски твоїх райдужних очей,
    Наче промені сонця,
    Пронизують мряку моїх страхів,
    Й вони розсіваються м'яко.
    Всі мої примари зникають.

    08/16


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Садовнікова Катя - [ 2017.07.11 16:23 ]
    Я долго ждала нашей встречи
    Разходятся в жизни так часто,
    Судьба переводит дороги.
    Сказать без осечки ну разве,
    Когда побредешь по дорогам.

    И горечь бывает в разлуках,
    Когда навсегда оставляют.
    А время на раны, как уксус…
    И шрамы в душе я не чаю.

    Я довго ждала нашей встречи,
    Печаль раздирает мне груди.
    Я знаю: чем дольше тот вечер –
    Тем встреча приятнее будет.

    11.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Кристіан Грей - [ 2017.07.11 11:27 ]
    Перебірлива принцеса (поетична пародія)
    Не чекала такого від себе й нізащо,
    Що від влади відмовлюся легко і так
    Повідомлю народу: - Як б'ється - на щастя!
    Побажаю: - Корону нехай трафить шляк!

    Надсилали e-mail, делегації різні -
    Так тривало всю зиму і аж до весни.
    - Я не з тих, - відмовляла.
    Мені: - Ще не пізно!
    Наказала швейцару: - Жени їх, жени!

    Не дивуйтесь - мене не хвилює корона,
    Я від неї сховаюсь у темний куток,
    Не згадаю ніколи й нікому до скону,
    Двері в спальню замкну на англійський замо́к

    І ще рогом упруся: - Не хочу у за́мок!
    Надто страшно в палацах буває мені!

    І наснилось на зло - під самісінький ранок:
    - Де корона?!. – кричала,
    - Даєте чи ні?!.


    11.07.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   611