ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2017.09.24 16:19
Щасливі сім'ї, ой, не часті –
і невеликі, і малі,
та економимо на щасті,
забуті генами землі.

***
У першому коханні
шукаємо основ,

Ірина Вовк
2017.09.24 10:29
Таки не по-буденному вершить
над нами суд блаженна веремія –
Нам жить і задихатися ... і жить,
по-іншому не можем, чи не вмієм?
Пропащі ми – над яром летимо,
над товщами, гнітючо навісними ...
Для чого живемо – куди йдемо! –
обмерзлі душі з крила

Сонце Місяць
2017.09.24 01:08
моцарт усе ніяк за реквієм не сяде
щось в ньому убивають вальси ті
а хто він є тим більше по житті
від музики окремо ~ тільки вади

в його меню занюховий паштет
шато демонтеклер із витримкою навіть
куди тепер стопи свої направить

Олександр Сушко
2017.09.24 00:25
Біля клубу дід пасе козу.
А мене гризуть важкі печалі.
Бо ж народ вподобав ковбасу -
Майже пусто у помпезній залі.

Двадцять душ окучує поет,
Сил немає слухати це "чудо".
Декламує задом наперед -

Олександр Олехо
2017.09.23 19:43
Сюжети снів приходять уві сні.
Іде вистава у порожній залі.
Герой один у марення на дні.
Але який! У Божому кварталі
рятує не індиго – цілий світ
і, навіть, трохи більше… Забагато,
як на одного, праведних побід:
усі для миру, жодної – Ерато.

Ігор Шоха
2017.09.23 16:10
Сіє-віє мрякою погода.
Не чекає згоди у народу.
Ранками – туманами ріки,
вечорами – бурею зі сходу
спеку надолужує природа
розою вітрів на всі боки.

На дуель запізнюється осінь.

Ігор Шоха
2017.09.23 16:01
Нові рекорди ставить осінь.
Четвертий рік іде війна.
Які мімози у морози,
така й реформа затяжна.

Ніщо так довго не триває
як обіцяння, – все мине.
Вогню без диму не буває.

Любов Бенедишин
2017.09.23 13:45
Щира публіка, типаж –
Шарм, харизма, антураж.
Бісер слів. Зневаги твань.
Чудеса розчарувань

23.09.2017

Ірина Вовк
2017.09.23 12:50
Терновий цвіте,терновий цвіте –
Змаяні віти – шлюбне убрання…
Злотом залита, росами вмита
Тернова ружа – чара кохання.
.
Терновий цвіте,терновий цвіте –
Спущені віти – лячне ячання…
Мрій кришталевих чара розбита –

Микола Соболь
2017.09.23 06:58
Затужила рідна Ненька, налилася сумом.
Пригадалися Шевченка: «Думи мої, думи»…

Задивився, ген у далі, сповила спокуса,
Як тепер не вистачає – Симоненка, Стуса…

Нашу землю розривають люті яничари,
А на східному кордоні – сичі засичали.

Ігор Шоха
2017.09.22 22:42
Одного разу
               руський цар Хайло
одразу
               опинився аж у пеклі.
Йому і цього разу
                              повезло.
Ані Яги у пеклі не було,
ані його євро-цариці Меркель.

Іван Потьомкін
2017.09.22 21:08
Споконвіків, а наче вперше
Спадає листя безшелесно.
Так скелі падають, руйнуючись на камінь,
Нагадуючи горам їх кінцеву мить.
Так люди падають,
Обтяжені турботами, а не роками:
Цей ще схопитися за серце встиг,
Той - лиш змахнув руками...

Олександр Олехо
2017.09.22 13:27
Із днів осінніх позолота зійде,
перетече відтінками у тло.
Лиш міти жовті у саду деінде
очам залишить сівер-помело.
Родинні узи обриває осінь,
і падають змертвілі голоси
у тишу снів, де ходять душі босі
і спокій стережуть зіркові пси…

Ігор Шоха
2017.09.22 12:10
Тихо, братіє. Дуже
гучно б'є барабан,
поки люди байдужі
до ятріючих ран,
поки істина слова
наші душі пасе,
а священну корову
революція ссе,

Ірина Вовк
2017.09.22 11:19
Принцесо Діано, шляхетна принцесо Уельська...
Піано-п'яніссімо арфа тонує ангельська...
Легкі переливи розталих у мреві мелодій,
Єгипетські схлипи і нашепи „Доді мій, Доді...”
Шумує невипитим щастям весільне шампанське,
Завмерло у траурних снах Коро

Сонце Місяць
2017.09.22 03:38
на небі хмарна
округла в’язь
байдуже зайве

дівча відчекавши
знади продасть
на порносайти

Володимир Бойко
2017.09.22 02:04
Що їм нового сказати?
Тож терендять про одне.
Ліпше би мудро мовчати,
Ніж говорити дурне.

Пустопорожні розмови –
Мовний чортополох.
Скаче зачовгане слово,

Серго Сокольник
2017.09.21 21:48
Метелик програв. І не знає,
Для чого в ігри кохання полону
У долі грати просив.

У гратополон потрапляє...
Метелику, нащо ти свічки вогонь
Крильцем своїм загасив?

Ірина Вовк
2017.09.21 21:42
«Amori vitam… vitam impendere…» -
рука Старої і Нової ери…
Пульсує серце в камені печери:
«аmori vitam… vitam impendere…».
Пощерблені мечі і кавалери –
«аmori vitam… vitam impendere…».
Троянди тлінні на осінні сквери –
«аmori vitam… vitam im

Олександр Сушко
2017.09.21 06:53
Немає сил. Іду копати яму,
Тут ходить надокучливий сусід.
Рояль його щоночі грає гами,
Здригає стіни монотонний хіт.

Буває, що холоне кров у жилах,
Пощезли із квартири таргани.
Маестро краще грати на могилах,

Сонце Місяць
2017.09.21 04:28
релаксний варіант як негатив
суціль розрекламований боржомі
давайте два хоча давайте три
де рампи непримітно ледь притомні

сидить елге втикає детектив
когось уб’ють чи просто похоронять
від когось може просто утекти

Серго Сокольник
2017.09.20 19:01
Ця ніч віршування відточує стиль.
Неначе чорнило розлите на стіл,
Вона тобі в душу втіка, ніби жах,
Що вірш не напишеться... Пишеться... Ах...
.....................................

Складаються зорі. Підходить пора...
Ще тоне у мороці твій Катр-Бра

Мирослав Артимович
2017.09.20 17:53
Немало див дарує нам природа –
митець неперевершено-умілий:
вона і зачаровує, і годить,
лікує душу, освіжає тіло.

А кожен витвір – формою і суттю
такий нерукотворно-бездоганний:
у ньому Вишній замисел присутній,

Любов Бенедишин
2017.09.20 12:11
Вергай діла, слова верзи –
Усі «вагомі».
Зламали бевзні терези.
Феміда – в комі.

Їй повернутись - до снаги -
З пітьми, де в’язко...
Та час вже кинув на торги

Олександр Сушко
2017.09.20 10:18
Я - беспробудний оптиміст,
Люблю хороші вісті.
Зубів нема. Але є міст,
Коронки золотисті.

Недбало вибрита щока
Але шикарні вуса.
Жона вечеряти гука -

Любов Матузок
2017.09.20 09:52
Цинготні зливи. Дев’ять довгих діб
не вистачає вітаміну сонця.
На яснах ґрунту – кров’янистий слід
листків. І вже заслаблим оборонцем

втікає день, дрібніє – не шукай,
мелькне, мов кінь, годин округлим клубом.
І вечора підсохлий коровай

Ірина Вовк
2017.09.20 08:57
Ти перейшов цей квітник, де впала твоя хустинка,
Цей біложасминний крик - архангела чиста сльозинка...
Застиг аромат ялівцю на листі, падучому з гілки...
Як спалах очей твоїх, зрки - живі діаманти - лицю...

Ти перейшла цей квітник, як переходять із

Микола Соболь
2017.09.20 05:53
Самотнє дерево печалі
Колише спогади земні,
Які пливуть за сині далі –
Лелеками у вишині.
Накрите чорною вуаллю
На плечі опускає жур.
Що далі буде? За печаллю
Невидимий вже виріс мур.

Світлана Майя Залізняк
2017.09.20 00:53
Запрошую читачів-слухачів.

Василь Кузан
2017.09.19 23:00
Коли ідеш із темряви у темінь,
Міняючи упевненість на страх,
Виловлюючи перелітні теми,
Облизуючи спрагу на вустах…

Коли вростаєш у підґрунтя сенсу,
Сейсмічність ночі всотуючи в сон,
Не дихаєш, а ковзаєш по плесу

Сонце Місяць
2017.09.19 18:23
любити із тобою всі часи
та під луну ясних чи ні сезонів
збувати сни купляти свій classic
& трохи вслухатись ~
рамштайн шаманить зонне

увесь капець заскоченості всі
чума війна тюремні макарони

Олександр Сушко
2017.09.19 17:31
Я - пророк. Не маю дому.
Вже старенький, сивоглав.
Плечі долу гне утома,
Хочу впасти поміж трав.

Не бажав такої долі,
Це, скажу вам, не медок.
П'яти репані, в мозолях.

Тетяна Флора Мілєвська
2017.09.19 17:22
Із чого складається осінь на схилі свого життя?
Так лагідно вітер просить, так дихає небуттям,
На каві малюнок лиха, на склі проростає пил.
У осені діловитість зникає раптово! Сил
У неї на все немає. Криве задзеркалля стін
Небесного ґартування - зупи

Олена Багрянцева
2017.09.19 11:21
Дріб’язкові слова. І годинник занедбаний в хаті.
Знову сердиться ніч на м’які мокачінові зорі.
Ти шукаєш мене у тунелі свого коридору.
Ти бажаєш мене
Відчайдушно,
Уперто,
Затято.

Вітер Ночі
2017.09.19 11:05
Моє життя, що павутиння біле,-
Десь промайнуло поміж віт і літ,
Зійшло в провалля необачне, пінне
І там знайшло запліснявілий слід.

Моє життя,- ні схрону, ні узбіччя.
Котило по шляху за кроком крок.
Можливо Ти вгамуєш, знімеш відчай

Вадим Василенко
2017.09.19 10:34
Пісок огортає тебе шерхким покривалом, і ти прагнеш пірнути, розчинитися, щезнути в ньому, вимкнувши телефон і МР3плеєр, розсипатися і пливти між водою і часом, які чи не єдині зосталися тим, чим були завжди. Пісок огортає тебе шорстким саваном, і поволі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олена Вітер
2017.09.22

Сергій Булат
2017.09.17

Брайтон Брайтон Юра
2017.09.17

Романюк Олексій Романюк Олексій
2017.09.14

Валерія Яковлева
2017.09.13

Кіхно Мар'ян Кіхно Мар'ян
2017.09.09

Алла Смулка
2017.09.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Маркіяна Рай - [ 2017.09.24 16:25 ]
    Білішає
    Я малюю ногою, мов пензлем, за слідом слід,
    Заплітаю у косу світло нічних ліхтарів.
    Десь, на дні снігових кучугур тихих дворів
    Відшукати хотіла б ромашки, а там лиш лід.

    Заплітаю у косу світло небесних вогнів,
    І немає нікого й нічого, лиш я і сніг.
    І білішає слід мій від пензля промерзлих ніг.
    Я б зігритись хотіла доторком тиші і снів.

    05/01/17


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  2. Садовнікова Катя - [ 2017.09.23 21:53 ]
    Записи погоды
    Моя печаль, и записи погоды,
    Подруга дня с печалькою по мне,
    Остались недосказки отчего-то,
    Падение -
    Зимою и в теплень..
    Здесь бравые касания калечат -
    Страницы афишированой сказки,
    Уходит ночь и догорают свечи,
    Которых мы сжигали понапрасну. .
    И кружево из мечт моих пропажа,
    Я ставлю точку обнимая числа...
    Впервые и в последнее с размаха
    Я заявлю "наверно я влюбилась".

    23.09.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Маркіяна Рай - [ 2017.09.23 12:41 ]
    За крок до
    За крок до прірви, найкоротший крок,
    Чи втримаюсь, чи полечу додолу?
    Чи відігрію душу охололу?
    Чи то кінець, чи лиш життя урок?

    За крок до пустки, найхиткіший крок,
    Чи вистою, чи все ж впаду безсила?
    Дивись - я землю кров'ю оросила,
    Натиснувши нарешті на курок.

    За крок до щастя, найвірніший крок,
    Чи дотягнусь, чи опустивши руки
    Залишу іншим, а собі - лиш муки.
    До того щастя, наче до зірок.

    Мій крок завжди був надто нестійким,
    Та смертний гріх - залишитись ніким.

    02/12/16


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  4. Маркіяна Рай - [ 2017.09.22 11:37 ]
    А ти мовчиш на чистому папері
    Приходь в мій дім біду заколихати.
    Надворі дощ, не вигнати й собаку,
    Свистять вітри, зривають дах із хати.
    Добро дрібне, як насінина маку.

    Добро дрібне не стукає у двері,
    Прибились грози знову до порогу.
    А ти приходь словами на папері,
    Бо стигне чай, і втрати без прологу.

    Бо стигне чай, а я пішла у рими
    По сіль землі, чи по живильну воду.
    Зі мною йшли безликі пілігрими,
    Шукали мощі в часі того ходу.

    Шукали мощі, щоб до них припасти,
    Чолом в поклонах немочі розбити,
    А може ще й зцілитися почасти,
    Бо не зцілили час і ворожбити.

    Бо не зцілили, і окраєць серця
    За вік зачерствів, все б йому лиш спати.
    Кому ж тепер з діравого відерця
    П'янке натхнення жадібно черпати?

    П'янке натхнення - пташка серед терну,
    Віддасть життя у найдзвінкішій пісні
    За мить тернову, ягідно-мізерну.
    А ти мовчиш, як ті вітри безвісні.

    А ти мовчиш на чистому папері,
    Чорнило зронить крапку наче сльози.
    Добро дрібне не стукає у двері,
    То рвуться в дім забуті давні грози.

    25/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  5. Серго Сокольник - [ 2017.09.21 21:15 ]
    Гра і грати метелика
    Метелик програв. І не знає,
    Для чого в ігри кохання полону
    У долі грати просив.

    У гратополон потрапляє...
    Метелику, нащо ти свічки вогонь
    Крильцем своїм загасив?

    З часів Вавілона і Фів
    Здається кохання в архів,

    Коли воно перегора...
    Кохання- це грати? Чи- гра?

    ...бо десь, у заплідненій ночі
    Від думки тієї, що станеш моя,
    Лиш руку в ніч простягни,

    Зі мною кохатися хочеш...
    І грати... Програй у уяві як яв
    Зустрічі сон чарівний!..

    -Грайливий метелик нічний,
    На позов лети вогняний!

    Я свічку тобі запалю.
    Незгасну. Я грати люблю.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117092100982


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (8)


  6. Маркіяна Рай - [ 2017.09.21 12:22 ]
    Опівночі
    І ти не ти, і я не я,
    І вітер знає втому.
    Опівночі душа моя
    Пішла назавжди з дому.
    І сміх не сміх, і сум не сум,
    Глузливо вітер свище.
    Над ранок там, де призьба дум,
    Застану попелище.

    Над ранок там, де був мій дім,
    Здійметься цівка диму.
    Узрію на лиці блідім
    Розплату нещадиму.

    І плай не плай, і путь не путь -
    Все продано й пропито,
    Вчорашній день, прадавню суть,
    Забуто й пережито.
    І день не день, і ніч не ніч -
    Міняються орбіти,
    Горять на небі сяйвом свіч
    Невипещені діти.

    І я не я, як тінь вірша,
    Як виструнчені рими.
    Опівночі моя душа
    Пізнається з святими.

    29/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  7. Садовнікова Катя - [ 2017.09.20 22:08 ]
    На столі
    На столі я любила сидіти –
    Мене мама сварила за теє.
    Зраджувала культурі не рідко –
    Й на мітлу сіла досі зелена.
    Мені квіти приносили хлопці –
    Я обачно їх ставила в воду,
    Як та колька затьмарила сонце
    Моє серце не йшло на супротив.
    Я хотіла скоріш дорослішать
    І кипіла "хто розумом вдячний",
    Та стомилась брехати я вічно –
    Разом з ними не висієш щастя.
    На столі я любила сидіти –
    І сиджу, поза мамині очі,
    Та ніхто не порушить картини,
    Ти сідай коло мене як хочеш...

    20.09.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Маркіяна Рай - [ 2017.09.20 11:51 ]
    Але і я не маю тої волі...
    Але і я не маю тої волі,
    Щоби при всіх тебе назвати так,
    Як називають незворотність долі,
    Дивуючись, що в кожного свій смак.

    Ти тільки не вважай байдужим мій привіт,
    Бо так боюсь я зруйнувати власний світ.

    28/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  9. Маркіяна Рай - [ 2017.09.20 11:28 ]
    Повік двом любкам
    А ти крізь сон ім'я моє взивай,
    Спивай із нього найсолодші звуки,
    Розквітлі ружі любощів зривай -
    Які ж то теплі у кохання руки!

    Які ж то гожі у любові дні,
    Та як то легко втратити опору,
    Коли узором шито на рядні:
    Повік двом любкам розлучитись впору.

    Повік двом любкам... леле, грім-луна, -
    Лиш сині гори про біду свідкують.
    Лиш дужі крила вітру-чаклуна
    В гіркій розлуці душу залікують.

    26/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.09.20 00:30 ]
    Я мовою стала...


    Запрошую читачів-слухачів.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  11. Садовнікова Катя - [ 2017.09.19 21:44 ]
    Лишь туда..
    Сердце слушать любови не смело,
    И всё пряталось там за стеной,
    Так боялось обмана, истерик,
    И душа вышла прямо в окно.

    Никогда больше слов не услышит,
    Что дарили ей нежность и смысл,
    Для неё же судьба болью свыше,
    От которой уже не спастись.

    И, неужто, спокойства не хочет,
    Первоцветом раскрыв своё "Я".
    В себе силы найдёшь, запросы,
    Веру в счастье плеском вина..

    Да иная судьба - тьма в погоне,
    Здесь которой исход в никуда,
    Лишь туда, где зима и холод,
    Лишь туда, где твои глаза.

    19.09.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2017.09.19 17:28 ]
    Осінь - вкотре?
    Із чого складається осінь на схилі свого життя?
    Так лагідно вітер просить, так дихає небуттям,
    На каві малюнок лиха, на склі проростає пил.
    У осені діловитість зникає раптово! Сил
    У неї на все немає. Криве задзеркалля стін
    Небесного ґартування - зупинка їй і ослін.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (14)


  13. Маркіяна Рай - [ 2017.09.19 13:32 ]
    Слова
    Кричиш? Не варт. Слова не мають моці,
    Коли як сніг вдаряються об землю.
    Сортуй слова в виснажливій толоці,
    І з поміж них високі відокремлюй.

    Пусті слова на ваги сиплють сміхом,
    А мудрі - у підвали тягнуть міхом.

    26/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  14. Маркіяна Рай - [ 2017.09.19 12:04 ]
    Коли б то крихтою жалю
    Коли б то крихтою жалю
    В твоєму серці поселитись,
    Твого неспокою напитись
    У передзвонах кришталю.

    Як місяць вчить дрібну зорю, -
    Навчи мене тобі молитись.
    Щоб душам двом в єдину злитись
    Я, певне, й вічність обдурю.

    Для миті, - сонця хід спиню,
    Й вітрам забороню мінитись.
    І щоб хоч раз тобі наснитись
    В ночах всі дні я розчиню.

    25/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  15. Олена Багрянцева - [ 2017.09.19 11:55 ]
    Дріб’язкові слова. І годинник занедбаний в хаті...
    Дріб’язкові слова. І годинник занедбаний в хаті.
    Знову сердиться ніч на м’які мокачінові зорі.
    Ти шукаєш мене у тунелі свого коридору.
    Ти бажаєш мене
    Відчайдушно,
    Уперто,
    Затято.

    Глазуровані сни на овальній, як озеро, таці
    Ти підносиш мені
    Обережно,
    Цнотливо,
    Охайно.
    Вільно вітер летить із прочинених вікон вітальні.
    Я статечно стою у твоїх оксамитових капцях.

    Зашиваю дірки у мережаних спокоєм шторах.
    Позичаю тобі кільканадцять хвилин до світанку.
    Ти приймаєш усі божевільні мої забаганки.
    Ти лікуєш мене у тунелі свого коридору.
    19.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  16. Вітер Ночі - [ 2017.09.19 11:23 ]
    Моє життя...
    Моє життя, що павутиння біле,-
    Десь промайнуло поміж віт і літ,
    Зійшло в провалля необачне, пінне
    І там знайшло запліснявілий слід.

    Моє життя,- ні схрону, ні узбіччя.
    Котило по шляху за кроком крок.
    Можливо Ти вгамуєш, знімеш відчай
    Примарою, і ротик на замок.

    ...Пів-Польщі полягло під копитАми.
    В руїнах розіслався Білосток.
    І чую я тремтливий голос Мами.
    І ґвалтівник «подрапав на Восток».

    Моє життя своїм не переміриш,-
    У кожного свій сенс у небуття.
    І знову на дибИ чи дИбу мітиш
    Земного й потойбічного життя.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (7)


  17. Маркіяна Рай - [ 2017.09.18 13:43 ]
    Я до тебе приходила
    до тебе приходила пізньої ночі,
    Я тремтіла всім тілом немов із морозу.
    Не сніжинки на віях, а сльози жіночі -
    Під твоїми віршами лила свою прозу.

    Коли спав ти, так солодко, пестила словом:
    Будь віднині й навіки моїм найріднішим!
    Я кричала зізнання під ночі покровом,
    Але долі мовчання було голоснішим.

    Наяву не бентежить глибокий твій голос,
    Не цілую щоранку шорсткі твої руки.
    Маю тільки надію, тоненьку як волос, -
    Хоч у снах, хоч у мріях не знати розлуки.

    23/11/16


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.05) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Прокоментувати:


  18. Маркіяна Рай - [ 2017.09.18 13:32 ]
    Здаюсь в полон
    Здаюсь в полон у цю єдину ніч.
    Впадай до ніг, стискай в обіймах плечі,
    Зривай одежі зношені, чернечі -
    Немає свідків, тільки сяйво свіч.

    Ляклива тінь моїх тонких колін
    Загубить суть в тіні твоєї змоги.
    Втрачаю глузд, гублю перестороги -
    Вкриває дотик ніжно, мов поплін.

    Тремтить душа від близькості душі,
    Тремтять вуста запечені жагою.
    Я наче хвора марю лиш тобою -
    Читай мене так явно, як вірші!

    24/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  19. Мірлан Байимбєков - [ 2017.09.18 10:01 ]
    Якщо...
    Якщо ми втопимось в очах -
    Нам неважливий буде страх
    Падати разом у прірву.
    І най нам гратиме весь світ,
    Я припиню вмить твій політ
    І з прірви вмить тебе я вирву!
    Най буде вічним наш танок,
    І в танці підем під вінок,
    Що об’єднає нас в подружжя.
    Той танець сповнений вогнем,
    Під теплим весняним дощем,
    Спалить дощ і все байдужжя.
    Ми разом будемо на вік,
    Ти - моя дружина,я - твій чоловік,
    І нам не трапиться жодне роздоріжжя...
    18.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Леся Геник - [ 2017.09.17 21:32 ]
    А сни її такі, неначе мальви...
    А сни її такі, неначе мальви -
    при досвітку, у зоряній росі.
    Вона пливе замріяно у далі,
    туди, куди дозволено не всім.

    Вона вдихає щем і хвилювання,
    що сходить із намолених небес
    у снах отих, отих перед світанням,
    де зустрічає нібито тебе.

    І їй тоді на серці квітне щастя,
    і їй тоді не хочеться назад,
    до вічного реальності нашестя,
    де мрії виїдає листопад.

    Де й ти для неї тільки спрагла мрія
    на відстані реальності і снів,
    а подолати відстань ту не вміє
    її душа, котра ще навесні

    Безмежно закохалась в білі мальви
    при досвітку у зоряній росі,
    і мріє, мріє про прекрасні далі,
    куди дійти дозволено не всім...

    15.09.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (4)


  21. Ольга Значкова - [ 2017.09.17 15:14 ]
    Дорожня 2
    Порушуючи тишу,
    Дощі озиму точать.
    Ці верескові ночі,
    Холоднокровно спишуть
    Тебе. Як затхлі ліки,
    Плешиво-дранну ковдру.
    Тушуйсь і далі, горда,
    Гартуй в собі каліку,
    Неповносправну гусінь,
    Цікаву для поживи.
    Невиказанність живо
    Одкрає серця кусень,
    Краї щербаті зчешуть
    Із тебе рвану рану.
    Збирати хмиз не рано.
    Вже близько душ пожежа.

    15.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Ольга Значкова - [ 2017.09.17 15:00 ]
    Дорожня 1
    Натягне сонце одяг,
    Заліпить очі скотчем.
    Цей чорний студень ночі
    Розкрає шумний потяг.
    Дріжжать купейні двері.
    Лежить горбами постіль
    Вже другу осінь поспіль
    Тривоги чорнопері
    Шматують на пунктири
    Предсвітанкові мари.
    Зі спогадами в парі
    Подбають, аби крило.
    Подбають, щоб зірвало
    Розуму карнизи.
    ***
    Сіріє неба риза,
    Слабіють болю жвала.
    З
    14.09.2017




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Джейн Ноуіт - [ 2017.09.16 21:08 ]
    ***
    Коли палкі почуття
    змінює ненависть,
    всередині вибух
    і руки тремтять,
    коли серце ниє,
    немає повітря,
    закриваються очі
    й просто сльозять,
    коли розчаровуєшся
    й наврядчи повіриш
    у казки любові
    дитинства твого,
    коли хочеш впасти
    і не піднятись,
    бо сенсу немає
    і драйв на нулі,
    коли алкоголь
    протікає по тілу,
    він вже у крові,
    а там і в думках,
    немає вже сил
    це все тут терпіти,
    збираєш валізи,
    й сідаєш на них,
    нікуди не підеш,
    лишишся у замку
    із власних ілюзій,
    що були колись,
    це все добиває,
    це як шкребти рани,
    що будуть з тобою
    тепер назавжди...

    16.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Серго Сокольник - [ 2017.09.16 18:23 ]
    Еротика осінньої природи
    ***оригінальний сюжет***

    Дерева в золоті горять,
    Передзимове диво...
    Летить осінній листопад
    Кружляючи звабливо,

    Немов закоханих красунь
    Танок п"янкої втіхи,
    Що зібралися у лісу
    Повальсувати... Тихо

    Одні дерева перед ін-
    шими знімають шати,
    Бо як же ж хочеться і їм
    Інтимно вальсувати...

    Та згодом, оголивши стан,
    Стоять зніяковілі...
    Зима стидобу їх бажань
    Вдягне у шати білі.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117091500999


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (9)


  25. Леся Геник - [ 2017.09.16 08:31 ]
    Ти зовні здаєшся крицею...
    Ти зовні здаєшся крицею,
    всередині ж, як вода,
    розлучена із криницею,
    в котрої не має дна.

    Ти плачеш за тою єдністю,
    котру не знайдеш ніяк.
    А вже із жаскою ємністю
    до тебе повзе лайдак.

    Ти пінишся, опираєшся,
    і наче твердієш знов.
    Та ба, лайдаки ті знаються,
    як з каменя спити кров.

    І як докопатись впевнено
    до чистих глибоких вод,
    аж там, де копать невелено
    для тих лайдаків-заброд.

    І бризне із дірки першої,
    і вихлюпне майже все...
    Та, може, хоч понад вершею
    до Боженьки понесе.

    Що тільки здаєшся крицею,
    насправді ж вода, вода,
    зтужавіла за криницею,
    в котрої немає дна...

    5.07.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (6)


  26. Садовнікова Катя - [ 2017.09.15 16:39 ]
    Солёный вкус,..
    Солёный вкус,
    Так сладок грех...
    Ты вовсе пуст,
    Но человек...

    О чём молчит
    Душа твоя?
    И почему
    Пришла беда?

    И ты ли плачешь
    Средь ночей?
    Кого ты видишь
    В тишине?

    Убей же призраков
    Ты снов,
    И в тучи выпрямь
    Ор да боль...

    Обид на сердце
    Не держи,
    Ты счастлив, друг!,
    Ведь ты же жив!!!...

    15.09.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Романюк Олексій Романюк Олексій - [ 2017.09.14 22:14 ]
    На одинці
    Залишила мене на одинці,всередині себе, разом з думками,
    зшила рот, прив'язала руки своЇми ниткАми.
    Ти головне міцно прив'язуй, до крісла чи батареї,
    я буду кричати, пручатися, згодом копати траншеї,
    буду шукати шляхи, щоби з твоєї в'язниці втекти,
    щоб запалити любов всередині холодної темноти,
    щоби тебе віднайти, тільки не мститися...
    За тебе готовий з тінню своєю битися.
    А ти втікай від мене, чуєш? Спалюй мости,
    щоб не зміг я тебе ніколи більше знайти, замітай за собою сліди.
    Щоб маршрутку чекав на своїй зупинці,
    щоб опинився один на свого життя обкладинці,
    щоб мене обікрали злочинці, впринципі всЕодно.
    Ми з тобою стали чужинці,мене просто знов погребло,
    і тебе погребло заодно, лише в протилежну сторону,
    у тебе зовсім немає сорому,
    та й ніколи його не було,
    ти граєш німе кіно,
    у тебе свої забобони...
    Заряджені негативно твої протони,
    все навпаки, а я так і не міг знайти,
    від серця твого ключі, перестань, вистачить, не кричи!
    просто зникни з розуму назавжди,щоб навіть в уяві не бачити більше,
    і потім ти, не шукай мене, але це дещо інше.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Мірлан Байимбєков - [ 2017.09.13 15:49 ]
    Атеїст
    Кліп на YouTube
    Викладу я,
    Як обвуглився труп
    І ціла сім’я!
    Горіли живцем,
    Горіли як мить,
    Їхнім Творцем,
    Що створював Світ,
    Тим папірцем,
    Що Біблія зветься
    Обдурені!
    Кожен із них
    Людиною був,
    Все ставив на пих,
    І ось він почув
    Що Бог всіх врятує,
    Що Рай принесе,
    Життя подарує
    Нове...
    В то кожен повірив
    І став він мерцем
    Став попелом сірим
    Згорівши живцем!
    В житті розраховуй
    На себе одного!
    В житті прораховуй
    Свою дорогу!
    Ніхто не врятує,
    Ніхто не спасе,
    Лиш смерть подарує,
    Вогонь принесе!
    13 вересня 2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Маркіяна Рай - [ 2017.09.13 10:35 ]
    Підла ніч
    О, підла ноче, змилуйся над нами!
    Чого вичікуєш під урвищем сердець?
    Годують люди грішними синами
    Тебе захланну, аж тріщить терпець.

    Підступна ноче, серце ж бо не кремінь, -
    Як скотиться з обриву, то на смерть.
    Лиш сонце заіскриться, виїсть темінь,
    Як знову ніч - безжальна круговерть.

    22/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  30. Маркіяна Рай - [ 2017.09.13 10:11 ]
    Колисанки лунають
    Колисанки лунають з-під стелі, з роззявлених шпар,
    Проростають під вікнами, стіни окутують хмелем,
    І смакують знайомо, як кисло-солодкий узвар,
    І прямують у серце крізь час мурашиним тунелем.

    Сон малює картини із півниками на печі.
    Ніжні мамині руки турботливо пестять волосся.
    Розстеляється тиша, лиш гулко пугичуть сичі.
    Розливається журно дитинства мого відголосся.

    21/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  31. Валерія Яковлева - [ 2017.09.13 01:48 ]
    * * *
    невимовний біль породжує замкнутість,
    та, в свою чергу, породжує страх.
    біла брехня дає волю абстрактності,
    та робить ще складнішим буття.

    відмова від буденності - побіг від себе,
    жага до нового вже як жага до життя.
    кругообіг буторності, залишений в небі,
    чекає від кожного лише каяття.

    знеславлена честь шкребе душі стіни,
    незламлений дух плекає лють.
    блаженний спокій - в минулому нерви,
    образа дає побачити суть.

    слабке серце - це випитий келих.
    сльози - омана: печаль вже пройшла.
    кров з молоком течуть в кожного в вені,
    та часу вже майже ні в кого нема.

    12-08-2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Серго Сокольник - [ 2017.09.12 23:44 ]
    Відлітала душа...
    У зірковості шат,
    Без потреби, в нічну каламуть
    Відлітала Душа,
    Осягнувши Всесвітню Пітьму.

    Не до Раю... Чому?
    Бо до Неба ніхто і не звав.
    Так буває... Ромул
    Рема теж без потреби вбивав...

    Сльози Вічність проллє
    На засипані рани Землі...
    Безнадійний проект-
    Передчасність розпАду на тлін.

    Незбагненних Зірок
    Коловерть невблаганна Небес...
    Все здійснилося. ОК.
    Світ довіку залишиться БЕЗ...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117091210924


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (2)


  33. Віта Парфенович - [ 2017.09.12 14:41 ]
    Звичка
    Холодний душ змиває рештки сну,
    З думками наодинці залишаюсь,
    До тебе звикла, але попрощаюсь…
    Собі укотре вперто поясню –

    Тобі потрібна зовсім інша жінка,
    Я ж мрія, та далеко не твоя,
    Розлука із тобою – то є гірко,
    І звичка все від рішення спиня,

    Та ти ніколи тим, кого хотіла,
    Не будеш… і не буду я тією,
    Що ти хотів, щоб мама полюбила,
    І стала не чужою, а своєю.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Шон Маклех - [ 2017.09.11 21:49 ]
    Мури
    За мурами осіннього ранку
    Я – палій Залізного Дому*
    Запалюю пожежу світанку
    Після буття ставлю не крапку – кому,
    Несу в торбі новел ротації,
    De morte post scriptum:
    Хмар білих пухкі асигнації
    Ave – торішньому листю,
    Ave – років намисту,
    Ave – м’яким килимам моху,
    Ave – богам ранкового холоду!
    Сьогодні зелені пагорби
    Я складаю в мішок аґоній,
    Я співаю: «Gloria!»
    Забутому сну фантасмагорій,
    Я співаю готичним замкам: «Neo!»**
    І хочу, щоб двері нового дня
    Відкривали бджоли (гудуть),
    Кам’яних вуликів неоліту (грядуть) –
    Менгірів – знаків, дольменів – порталів.
    Хочу аби
    Над черепицями старих селищ галів
    (Вибачаюсь, народу Фір Болг***)
    На островах Арран (мій борг)
    Сліди доби:
    Чорними блискавицями
    Серпокрилими птахами**** летіло Neo –
    Словами-лицями
    Словами буття.
    Чи то забуття…

    Примітки:
    * - ну, скажімо Залізний Дім підпалив не я, а король Ірландії Лабрайд Лонгсех (часи правління 379 – 369 роки до нової ери) – як тільки його не називали: і Лабрайд Мореплавець, і Лабрайд Вигнанець, і Лабрайд Заброда… Залізний Дім підпалив саме він, а от пожежу світанку… Це моя робота. Щоденна. А те, що я палій Залізного Дому – це я так сказав – для красного слівця.
    ** - хочу щоб все нині починалось на «нео»: неоліт, неоген, неон, неоантропос - неогомо, неохронос і неохорос.
    *** - це був народ, що поклонявся Болгу – богу блискавки. Те, що це був «народ мішків» - злий наклеп. Мій борг перед Ірландією – писати про людей минулих епох. Хто ж про них напише, якщо не я…
    **** - біля замку Грануайл – замку королеви піратів Грайнне ні О’Майлле в графстві Мейо є колонія птахів чорних серпокрильців. Як приходить літо вони літають там чорними блискавицями…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (4)


  35. Маркіяна Рай - [ 2017.09.11 14:22 ]
    Підливаю у чашу
    Підливаю у чашу медово-солодкого трунку -
    Спий до дна, мій коханий, то від смутку найкращі ліки!
    Причащаю дарами п'янкого як вічність цілунку.
    Терпнуть губи, коханий? - То благо! Цілую повіки.

    Бо кохання, відомо, приходить лиш раз, та навіки.
    Я міцне павутиння сплела для його порятунку.

    19/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  36. Маркіяна Рай - [ 2017.09.11 14:31 ]
    Не присвятив мені (В Стрийськім парку)
    Не присвятив і найкоротшого вірша,
    Ані півслова.
    А написав же ж їх, що аж тріщить душа,
    Сивіє мова.
    А написав, - як восени дурних ворон
    Над Стрийським парком.
    Не присвятив чи не з моральних заборон?
    Оспівуй чарку!
    Я не шаленства вітер, я примхливий бриз, -
    Плююсь і плачу -
    Твоїй вогненній музі намочила хмиз.
    Ворони крячуть.

    19/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.09.11 13:32 ]
    По серпневій траві...
    1

    А все пізнається лише в порівнянні -
    Краса, безгрошів`я, омани і шал.
    Конем стрибонув чоловічок Уляни
    У гречку дозрілу, де доторки жал.

    І що їй робити - покинутій, гордій?
    Горох вишивати чи бити шибки...
    Остюк обібрала на козячій морді,
    Макуху розтерла:" ...летіть, голубки...".

    У місті підстриглася, личив їй сессон.
    Обарвила голка прив'ялі вуста...
    І вже залицяється довготелесик.
    А клуня згоріла, мабуть, неспроста.

    Буття шахівниця. Перекидом коні,
    Блокований ферзь, прохідні пішаки...
    Уляна відбила коханця у Соні.
    Дивочні жіноцтва жадання, смаки.

    2

    А я не уміла звичайною бути.
    Намріяла в юності аж короля.
    Та, мо`, розминулися тропи-маршрути...
    А чи відштовхнулися біополя.

    Яруги... безлісся...
    Обіцяні гори.
    Єдвабні палати. Словесний сатин.
    У рамках - портретики риб, інфузорій.
    Обцасом розтовчено аквамарин.

    Коти на осонні. Три низки тарані.
    Вивішую вірші, прищіпки нові.
    А може, це - щастя... Бо, кажуть, від Ані
    Утік Менелай по серпневій траві.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  38. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.09.11 13:27 ]
    Карі
    1

    ...а вірші - під каву - пасують ніякі.
    Експлозії - зась, ні зерна переляку,
    Отак і сидиш... опахало вологе.
    Придумуй ідилії-оди-еклоги,

    Хвали чи мовчи, перенизуй намисто...
    Виходять на сцену бліді белетристи.
    Відрощено пейси, масненькі пацьорки.
    Усі наче мріють - до Праги... Нью-Йорка...

    Чомусь не наважились, люблять поля ці.
    Шукаєш люстерко між димних прострацій.
    Сумні кенгуру на плотах нерухомих.
    ...а жаби запечені можна й удома...

    2

    Навчишся мовчати над соусом карі.
    От нащо тобі, правдолюбко, сафарі?
    Горобчики тутеньки рівновеликі.
    Поміж кукурудзи індички, музики...

    Соколиків пара, оракули хижі...
    Гострила стило, затупилися лижі.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  39. Наталія Книш КнишКа - [ 2017.09.11 13:41 ]
    Вночі
    В ночі завжди справедливі рішення, правдиві розмови і найточніші судження,
    Часом алкогольно-підфарбовано змішані, перетерті з ранковим пробудженням.

    Вночі завжди все яскравіше,парадокс,бо хоч око виколи...
    Всі обіцянки найправдивіші, не завжди, правда, а лише інколи,

    Після півночі час пригальмовує,зупиняється шал марафонів,
    І без лірики причаровує у обіймах відьом-домофонів.

    Сиплеться срібна зірката електрика між несказаних слів і сказаних,
    Хтось чекає дзвінків ненав*язливо, до сказу, слів недоказаних.

    Хтось бере на себе обов*язок бути чиїмсь німим сторожем, на короткий сіда мотузок.
    І всміхається: "Так, без проблем".

    Бо в ночі завжди справедливі рішення,без обманів розмови, вердикти правильні.
    Тільки інколи хочеться зникнути,поки зорі "казками приправлені".


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Домінік Арфіст - [ 2017.09.11 08:07 ]
    доля
    заварити терпко́го чаю…
    чорнішого за всі ночі
    і розпити себе… розлити
    на тарелю місяця вповні…
    а тобі було добре О́вном
    краще ніж мені Козерогом?
    ми були відпущені Богом
    як земля горіла під нами
    м’язи скручувались нитками
    і ми натяками минали
    і ми намірами вмирали
    мирото́чили… морочились…
    паморочилися знесилені
    наші голови обважнілі…
    щось не те ми там надкусили
    загасили водами сивими
    зорі… зоране поле голе
    тільки працю нам обіцяє…
    я іще фантомно пручаюсь…
    … заварю собі щедро чаю…
    філіжанка переверне́ться –
    Доля навіть не оберне́ться…
    розіб’є́ться вщент філіжанка –
    не здригнеться навіть… не гляне…
    слід потоншає і розтане…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  41. Олександр Сочан - [ 2017.09.11 08:24 ]
    Осінь
    Осінь шарує все сірими хмарами,
    Небо просякнуте сумом і зморшками,
    Ми недоречні з надіями марними,
    Душами холод мандрує сторожкими.

    Холод розтопим глінтвейном із термоса.
    Станемо знову дівчиськом і парубком.
    Нині ми справді не ті, ким здаємося.
    Світ розквітає китайським ліхтариком.

    Осінь відкрила у хмарах прогалину,
    В піжмурки хоче із нами погратися.
    Ласки такої уже не чекали ми.
    Сонце в пластянаках підвищує градуса.

    Вітер теплішає, й хмари розвіює,
    Небо прочеше блакитними смугами.
    Осінь у вересні ходить повією,
    Бабиним літом, старою подругою.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Домінік Арфіст - [ 2017.09.11 08:32 ]
    я не знаю...
    я не знаю:
    скільки в мені божевілля…
    скільки приспаного свавілля…
    скільки втя́жливого похмілля...
    скільки пахмурного хотіння…
    скільки надбаного терпіння…
    я лечу крізь храму склепіння
    в піднебесся із піднебіння –
    тільки голос торує шлях
    через галасу павутиння…
    у безмірності на вусах
    я гойдаюся німотинням…
    монотонно зітхає Час
    пропливаючи через нас…
    спить дитина моя осіння
    спить дитина моя весня́на
    ведучи мене до спасіння…
    моя хата обітована
    смислом дихає і віками
    гріє піччю і образками…
    і пливе моя хата морем
    і летить моя хата небом
    крізь насла́ння і наговори…
    і ніку́ди мені не треба…
    і нічо́го мені не треба…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  43. Садовнікова Катя - [ 2017.09.10 21:49 ]
    Любовь
    Я хочу её ощутить,
    Прикоснуться рукою нежно,
    Слышать шёпот, когда сентябрит,
    Над рекой моей к переменам.
    Одеялом из мечт своих
    Мне уснуть с нею бы хотелось.
    А проснуться под пенье птиц,
    Всё любуясь породой отменной.
    С ней смеяться,
    И с ней кричать,
    С нею - жить не считая пальцев.
    С родника пить её по дворам..
    И любиться бы мне в кустах,
    Как сестре ведать ей секреты,
    На колени бы встала я.
    Я хочу её перед светом:
    Резкую, свежую всегда, и с улыбкой
    Своею нежной, и лукавую иногда,
    Чтоб была бы со мною вечно.
    Жарким летом,
    в осенний день.
    И зимою совсем раздетой,
    Так цветущей весной на зоре.
    У меня бы была она:
    Высока, и живая в строфах,
    Тайная в след своим делам.
    Пусть с полна поимеет ноты,
    Чтоб своим естеством жила
    Та душа так подобна к квотам.
    Я богатая стану на днях.
    И прекрасной такой без слов,
    И навеки такой беззвучной..
    Я любви завещаю всё...
    Да, любви, от которой гнуться!

    10.09.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Мірлан Байимбєков - [ 2017.09.10 18:07 ]
    Мирне життя
    Мирне життя
    10 років тому...
    І ніхто не гадав,
    Що побачим війну...
    Мирне життя,
    Старенький metal,
    І що одягну камуфляж
    Тоді я не знав.
    І брат мій не знав,
    Що потрапить в полон,
    І що свій кулемет
    Не відпустить з долонь.
    Ми мчали тоді
    На Сradle Of Filth,
    Щоб послухати скрім
    З різних столиць.
    "In metal we trust"
    Ми казали тоді.
    "Слава Героям
    В цій клятій війні" -
    Це наші слова
    Саме тепер
    І не надто цікавий
    Нам жоден концерт.
    Просто урвалась
    Тихо струна,
    Сподіваюсь скінчиться
    Ця клята війна.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Ді Чубай - [ 2017.09.10 16:09 ]
    Вересень
    Ватра у полі - мирро і ладан,
    Курява - проскурка для вірян.
    Сонце - велика свіча небокраю
    На багряниці призахідних ран.
    Злото спекотного довгого літа
    Мати-земля добуває із лон.
    Вруняться вітром масиви пшениці,
    Зерна у землю ховають на сон.

    Щільно встеляючи доли червоним,
    Яблука гупають бубном в садках.
    Осінь калину збирає у ґрона,
    Вішає на тинах.

    2017



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.5) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  46. Маркіяна Рай - [ 2017.09.09 11:16 ]
    Я маленьке дитя
    Я - маленьке дитя, позавчора дощами народжене,
    Серце в п’ятках дрімає, воно ще тремтливе, не сходжене,
    Не топтала ще квітів насаджених плідними веснами,
    Не блукала мрійливо і сонно шляхами небесними.

    Я - вразливе стебло, від північних вітрів не захищене,
    Ще небесне коріння у серці моєму не знищене,
    Перші помисли, чисті, ще служать і правді, і істині,
    До кохання крильми не долала примарні я відстані.

    Я - безпечне дитя, необачне, з границями змитими,
    Подорожник до ран, - я з колінками пухом розбитими,
    Зерна зрад і невдач зі сльозами моїми не знаються,
    З сіруватих очей лиш веселки водиці впиваються.

    Ти – маленьке дитя, так чарівно, як для дорослого!
    Через зблідлість очей ти соромишся погляду млосного,
    Але все ж щовесни воскресаєш вербовим котиком.
    Як же солодко бути дитям, що читає дотиком.

    05/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  47. Маркіяна Рай - [ 2017.09.09 11:02 ]
    Січе
    Січе.

    Лиш не збагну, чи дощами, а чи мечем.
    Будеш мені миротворцем, чи палачем?
    Звідки цей щем?
    Пече

    Рана відкрита, у неї тебе впущу.
    Сіллю просиплешся, я ж і за це прощу.
    Занапащу
    (ще, й ще!)

    Душу впокорену. Полум'ям грій, свіче!
    Холодом нищить, і наче палач січе
    Звичний для мене
    щем.

    Вогнище болю, сіллю його пригощу.
    Я ж бо за себе тільки собі й відомщу.
    Пече.

    18/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  48. Маркіяна Рай - [ 2017.09.08 18:13 ]
    Пізнє натхнення
    Жодного слова, і тиша така громовержна.
    Помисли-стіни розкрадені в снах по цеглині.
    Тільки без думки як збудуватись людині?
    Тиша - непевність, тиша завжди застережна.

    Таїнство осені кислим кагором сповнить
    Душі зів'ялі, тавруючи землю смутком.
    Пізнє натхнення вважай не своїм здобутком,
    Помислом-карою спомин тебе здогонить.

    Пізнє натхнення - на пустищі вихор вітру,
    Вирве з корінням безмовної думки просідь.
    Помисли-мрії жовтіють, як стигла осінь,
    Встигнути б лиш підібрати душі палітру.

    04/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  49. Маркіяна Рай - [ 2017.09.08 18:07 ]
    І гірчить на губах
    Я занадто звичайна, занадто звичайна, пробач.
    Я невдачі твої заміряю, і сама ж їх сію.
    Коли буде зовсім нестерпно, я перейду на плач
    У найдальшім кутку кімнати, бо на людях не вмію.

    Я занадто ревнива, занадто ревнива, прости.
    Я палити мости наловчилася хвацько, і досі
    Переконую світ і себе, що вогненні хвости
    Глупих ревнощів хною фарбують невтішену просідь.

    Я не та, що тобі потрібна, занадто не та.
    Але як же нестерпно боляче ставити спілу крапку.
    Я мов спринтер біжу, та втікає від мене мета,
    Тож безсила й захланна навздогін їй кидаю шапку.

    Біля тебе тісниться моя невагома душа.
    Я не зможу її розпороти і зшити по-новому
    І гірчить на губах кожне слово із цього вірша -
    Розчинилась солодкість моя в смаку полиновому.

    13/11/16


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  50. Олена Багрянцева - [ 2017.09.08 14:43 ]
    Не відпускай. Затримайся на трішки...
    Не відпускай. Затримайся на трішки.
    Холоне кава в білому горнятку.
    Осінній сон розніжився на ліжку.
    Тобі пасує правильна краватка.

    Тобі не час тікати від утіхи.
    Погомони зі мною для годиться.
    Тонкі шпалери кольору індиго
    Нам відкривають теплі таємниці.

    Нам до снаги розхитані перила.
    Не зволікай. Бери мене міцніше.
    Нехай пливуть оздоблені вітрила.
    Хай наша тиша рветься голосніше.
    8.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   615