ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Любов Бенедишин
2017.02.28 12:49
Час ткати килими з квіток і зелені…
Стоїть весна, пригадує свій дар.
(Ліси здійняли ввись дубові гребені,
Вичісують кошлату вовну хмар).

Щоб гарно скрізь: у полі й за дібровою;
І де городець мріє про грядки.
А прийде дощик – ниткою шовковою

Леся Геник
2017.02.28 09:48
Знов паморозь, а завтра вже весна,
і лютий дремене далеко в гори.
Тепла кортить, та що ж це до вікна
вчепились вперто зірчасті узори?!

Та що ж це вітер бухкає у скло,
ще й, наче пес, півночі завиває?
Хіба ж йому не видно - відбуло

Олександр Олехо
2017.02.28 08:02
Все було колись інакше – люди, звичаї, природа.
В полі мамонти ходили – із печері видно добре.
На стіні висіли бивні. Старших вельми поважали
і смачну цукрову кістку їм, беззубим, віддавали.
А ті кістку не жували, а цілу за раз ковтали
і від того ли

Сергій Гупало
2017.02.27 21:40
Голосніші дівчата під вечір,
Як затихнуть дерева і птиці.
І повзуть міркування старечі:
Що велиться, а що не годиться.

Ох, і диво це – просто дівчата.
Заворожені власною суттю.
Хоч і вечір, не вміють мовчати,

Олена Малєєва
2017.02.27 20:25
А мені твій біль не болить, знаєш?
Що ж, покохав отаку - маєш.
Сніг розтає у місті, а під ним - як завжди...
Весна, хочеш не хочеш, являє світу сліди.

Під ковдрою вранці так тепло, а за вікном імла.
Мені так добре, коли ти є... і коли нема.
Принес

Лілія Домнічева
2017.02.27 20:02
А дощ мовчить. Криклива німота
Мене сьогодні зовсім не лякає.
Ти теж мовчиш. Закоханий в міста.
Чому ж від мене й з міста – утікаєш?

Вікно. Тривога. І душа скляна.
Аж дзенькає. Розіб’ється, шалена
Минувся рік? Чи вік? І знов весна.

Леся Геник
2017.02.27 19:50
І руки мої, мов крила,
коли у твоїх обіймах.
І серце моє, мов квітка,
і думка одна - "люблю!".
Хоча обпікає холод,
негода тривожить, війни...
І страшно, направду страшно!
Та добре з тобою, Лю...

Світлана Майя Залізняк
2017.02.27 13:37
Люди упевнені - прощені...
Гайда на ринг... чи війну...
Погомоніли над горщиком,
...джин бородою війнув...

Все дозволяється: капості,
Зради, підніжки, плювки.
Хтось препарує з цікавості,

Лесь Українець
2017.02.27 13:07
Зима нацьковує останні
Перед весною холоди,
Але спинити не у стані
Живої бистрої води;

Не заховають чорні хмари
Високе сонце назавжди,
Згадають старобутні чари,

Ігор Шоха
2017.02.27 12:04
               Не заберемо у чужі краї
               ні волі, ані поля, ані хати
               Шевченкової.
Виросли палати
між вишнями, а у кругу «сім’ї»
і «Заповіт» пора переписати,
і вимучені опуси свої.
               Єднаються творці макулату

Олександр Олехо
2017.02.27 11:34
А юнь погибає у розквіті сил,
а старість сумує і молить у Бога
не бачити ситі пащеки могил –
сльозами просякла остання дорога.

Життя алогічне порочне і зле.
Інакше у мрії би виросли крила
і кожне натхнення, велике й мале,

Анна Віталія Палій
2017.02.27 07:38
Падаєм, падаєм, падаєм
в тихім і легкім танку.
Що на землі нас привабило
в зиму холодну таку?
Що на землі нам обіцяно,
аби пустилися в тан?
Дні і години полічені
тим, хто у небі літав.

Володимир Бойко
2017.02.27 03:25
Ми знаєм, що нині стоїть на кону,
І що відбувається нині.
Хто нам нав’язав цю криваву війну,
Та ми стоїмо до загину.

Не страшно під кулями впасти в бою,
Не біймось пролитої крові,
Та страшно утратити мову свою,

Серго Сокольник
2017.02.26 22:57
Ти прости мені, Ніч,
Що волію кохання бажати...
Щиросердно прости,
Бо бажання- у звичці людській.

Звичайнісінька річ-
Все говорячи, щось приховати,
Як ховає мотив

Світлана Майя Залізняк
2017.02.26 20:32
Він пише вірші, сам же коментує,
Запитує - чи краще... Сивий ас.
На статуї, що виліплена всує,
Висить планшет, у ньому аусвайс.

От-от поїде... Зметено тиночки,
У затінку червоні гарбузи.
Таркатий птах прокльовує сорочку...

Адель Станіславська
2017.02.26 18:42
Ламати стандарти.
І штампи, й себе.
Ламати...
Не світ, не устої,
а тільки по лезу йти
і жити десь поміж...
Довкруж ешафоти,
страти,

Олексій Кацай
2017.02.26 16:11
Під неба тьмяним пожарищем
вростають злісним багрецем
гілляччя вен в аорти тріщин
планети й кров’яним тільцем
її уносить непомітно
в судин космічних живопліт.
Червоного гіганту світлом
скривавило

Олександр Олехо
2017.02.26 09:18
Яка вона, дорога без вибоїн?
Яке воно, життя без гіркоти?
Приходить ніч і сниться світла воїн,
який воює морок і світи.

Але світи несхитні у гордині
і мороку достатньо ще снаги
бороти сяйво у душі людини,

Серго Сокольник
2017.02.26 00:09
експериментальний сонет з нетипово негативним наповненням*

Чому нема (у плині світ зіскніє...)
Того казкового, що зветься mon ami ?
Бо ниє там... По-під ребер"ям ниє
Прадавнє таїнство, обізване людьми

Коханням, що безсмертними Богами

Марія Дем'янюк
2017.02.25 22:16
Зима вже плаче,бо весна перемагає,
і сірий смуток стріхою стікає...

Весніє квітка. Ніжність білосніжна
крізь сніг пробилася і дивиться у світ.
А котики пухнасто-дивовижні
ось-ось замуркотять з тоненьких вербовіт...

Ярослав Чорногуз
2017.02.25 21:17
Над гаєм здіймались дими…
Я глянув – неначе жива
У небо злетіла сова
Із чорним і білим - крильми.

Відкрив я здивовано рот,
Чи в мене уява палка?!
Постав із сови тут вулкан,

Світлана Майя Залізняк
2017.02.25 13:50
Знов підйом - на лису гору.
Панорама: яр, ковтьоби.
Поливала мандрагору.
Перенизано оздоби.

Обступали сонцелюби.
Угрузали в сніг обцаси.
Гекатомби. Смерть беззуба

Сергій Гупало
2017.02.25 13:26
Я – у плащі широкому і нібито крилатий,
А мила заздро дивиться, бажаннячко вгамовує.
Вона – гальмо. Направила свої думки в палату,
Де пацієнти тішaться розмовою-обмовою.

В отій лікарні любка – щось, і називати хворим
Мене також націлена, як

Леся Сидорович
2017.02.25 13:21
Весна…. І серце б`ється збуджено.
А сонце кимось вже пробуджено.
Сутужно зимоньці, незатишно,
лИбонь, хотіла владу мати ще.
Лопоче легіт по-весняному
сЬогодні дню - п`янкому й п`яному.
Кортить відчути справжнє літепло.
Усмішки дарувати, сміх. Стекл

Леся Геник
2017.02.25 12:03
Перемовчу цю мить, пережурю цей день,
а небо знов нахилиться й заплаче.
Я знаю, що мине, і добре, й зле мине,
і буде так, що й не було неначе.

І тільки вітер змін у віття шугоне,
і заколише цю нестримну тугу,
що перейшла собі негадано мене

Ніна Виноградська
2017.02.25 11:39
Виціловує вітер осінній яблуням пучки,
Виграє золотим і червоним у нашім саду.
Дожилася Вкраїна до краю, до горя, до ручки,
Бо отримує тільки жалі і велику біду.

Все зламали у ній — і майбутнє, і душу, і вроду,
Розікрали ставки і до річки й на

Ніна Виноградська
2017.02.25 11:24
Йде Україна мовби по болоту,
Затягує її бездонна твань.
І ким би ти не був — мовчиш. Супротив
Отримає багато покарань?!

Мовчиш? — Мовчи! неначе тихе бидло.
На дно, так всім! Не стулюй кулаки.
Оце тобі покращення і їдло,

Кристіан Грей
2017.02.25 11:13
Приїхав у місто, де люди лукаві,
Брехливі і заздрісні, ласі на зло.
Написано в Біблії – «тварі – по парі»,
А їх тут до біса таких розвелось.

А решта для них, наче бидло у стайні:
Раби для панів і для підпанків їх..
Пани розкошують, панам дуже фа

Ніна Виноградська
2017.02.25 10:53
А хто тепер нам вигострить сокиру,
Хто поведе в розкрилля добрих літ?
Чужинці в хаті нині не для миру,
А для сваволі і задля обид.

Змирились ми, приречені так жити,
Віддавши найсвятішу булаву,
Витопчуючи зеленаве жито,

Мирослав Артимович
2017.02.25 09:38
Люблю самотність... Лоно тиші…
Коли розмашисто думкам…
Тоді душа слова колише –
І я в самотності не сам…

19.02.2017

Олександр Олехо
2017.02.25 08:49
Мені так легко гоже з Вами,
коли між нами сива даль,
роки, сповиті пеленами,
і гіркоти медовий жаль.

Ось тільки дотику бракує
і філософії вини,
коли наплине чорне «всує»

Володимир Бойко
2017.02.24 23:09
Я дивлюся на небо, я міркую про зорі,
Про ночей безгоміння і світанки прозорі.

Оповитий туманом небокрай даленіє,
У душі безталанній оживає замрія.

Загубивши надію на омріяну ласку,
Я складаю для себе втаємничену казку.

Леся Сидорович
2017.02.24 21:46
Черемош скинув льодовий сардак,
Пливуть по річці вже не зовсім пазли.
Зима минає, і нема навспак
Туди дороги, де й смереки мерзли.

То льодохід. І крига креше креш,
І пре вперед, і гостро берег муля.
А на крижині – й слів не добереш! -

Роман Коляда
2017.02.24 20:34
Лоно матері наче лук
Відправляє тебе в політ.
Батько видобув з лука звук
І тобою поцілив світ.

Хто такий і куди летиш?
Хто зустріне - спитає всяк.
Ти не знаєш. Боїшся лиш

Роман Коляда
2017.02.24 20:32
Тихесенько падав сніг
На мури монастиря,
Молилася за усіх
Ранкова Свята Зоря.

За нею святі слова
Я пошепки промовляв,
Благаючи про дива.

Лілія Домнічева
2017.02.24 20:27
Мої спогади пахнуть медом, чебрецем. Та мені все мало.
Хоч від тебе тікаю в весни, щохвилинно біжу кудись.
Мені майже вдається жити, щоб не вірили й не тримали,
Щоб зрадливі червневі зливи не нашіптували: «Спинись!»

Я до спини тулила крила, намагаю
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Терен Тіна Терен Тіна
2017.02.26

Максим Личко
2017.02.25

Андрій Грановський
2017.02.24

Лілія Домнічева
2017.02.23

Антоніус Трістен
2017.02.18

Періш Крукс Руслан Лесейн
2017.02.17

Катря Садовнікова
2017.02.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Антоніус Трістен - [ 2017.02.28 15:33 ]
    Огонь.
    У ночі я вийшов погуляти,
    Небо чисте, як огонь,
    Вирішив я сонце наздогнати,
    Ідучи від нього осторонь.

    Небо велике, безмежне,
    Сонце ясно світило,
    Я бог? Напевне,
    Тому що світло мене не убило.

    Нарешті взявши в руки,
    Сонця проміння,
    Я почув не зрозумілі звуки,
    Ніби моє тремтіння.

    Сонце погасло, у мене ввійшло,
    Ось моя нагорода,
    А ти скажеш: мені повезло,
    Бо така зараз мода.

    Дуже дивне відчуття у мені,
    Сонце світить ночью?
    Скільки би я разів не говорив собі,
    Але цього я дуже хочу.

    Сонце світить у ночі?
    Вся фізика перетворилась на руїни,
    Єдине, що скажу тобі: мовчи,
    І не наступай на граблі – міни.
    28 лютого 2017 року.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Леся Геник - [ 2017.02.28 09:00 ]
    А завтра вже весна
    Знов паморозь, а завтра вже весна,
    і лютий дремене далеко в гори.
    Тепла́ кортить, та що ж це до вікна
    вчепились вперто зірчасті узори?!

    Та що ж це вітер бухкає у скло,
    ще й, наче пес, півночі завиває?
    Хіба ж йому не видно - відбуло
    усе холодне, сіре і безкрає...

    Тепер весні настарчилась пора,
    не нині-завтра пролісками зврунить.
    Світ оживе, прозріє - нагора
    із темних скринь повитягає струни.

    І враз підхоплять пісню гомінку
    усі-усі - пташки, дерева, люди.
    І навіть півень десь у курнику
    запіє вперше на усенькі груди.

    Відзавтра вже, о, як тремтить душа,
    завзято як відхохкує віконце,
    аби крізь нього вранці увійшла
    весна до хати радістю і сонцем.

    23.02.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  3. Сергій Гупало - [ 2017.02.27 21:37 ]
    Д і в ч а т а
    Голосніші дівчата під вечір,
    Як затихнуть дерева і птиці.
    І повзуть міркування старечі:
    Що велиться, а що не годиться.

    Ох, і диво це – просто дівчата.
    Заворожені власною суттю.
    Хоч і вечір, не вміють мовчати,
    Розгарячені, млосні, розкуті.

    Час потягнеться пружно, і вранці
    Ушанує дівочу покору
    І покаже: «Ось, ваші обранці».
    А дівчатам – ні щастя, ні горя.

    Засувають фіранки прозорі.
    Ще так лячно конкретно кохати.
    У «Фейсбуку», «ВКонтакті», як море,
    Так ті мрії дівочі бадьорі,
    Що, буває, розхитують хату.

    А до вечора близько-близенько.
    Інтернетне єднання – оскома.
    І тривожна, як білочка, ненька,
    Бо неспокій у серці забренькав.
    І причина цього невідома.

    І нікому не треба причини.
    Популярні лише результати.
    У натхненні дівчат – мішанина,
    Та у вечір ідуть по новини,
    Щебетати, в думках відлітати
    Із біди -- за кордон Батьківщини.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  4. Лілія Домнічева - [ 2017.02.27 20:11 ]
    ***
    А дощ мовчить. Криклива німота
    Мене сьогодні зовсім не лякає.
    Ти теж мовчиш. Закоханий в міста.
    Чому ж від мене й з міста – утікаєш?

    Вікно. Тривога. І душа скляна.
    Аж дзенькає. Розіб’ється, шалена
    Минувся рік? Чи вік? І знов весна.
    Ти тільки згадуй іноді про мене.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  5. Леся Геник - [ 2017.02.27 19:15 ]
    Лю...
    І руки мої, мов крила,
    коли у твоїх обіймах.
    І серце моє, мов квітка,
    і думка одна - "люблю!".
    Хоча обпікає холод,
    негода тривожить, війни...
    І страшно, направду страшно!
    Та добре з тобою, Лю...

    Ти скажеш - і я повірю!
    У кожному слові - спалах.
    Вікно зачиню і двері -
    не страчу сю мить, зловлю!
    Ти сонце мені даруєш.
    До тебе я спала, спало
    і щастя моє жадане -
    оте, що з тобою, Лю...

    Ти вибач за парасолі,
    за вічні дощі, я знаю,
    що всі час від часу мокнуть.
    Не нити собі велю!
    Та інколи дуже сумно
    до меж, до безмеж, до краю...
    І з тої жаскої яви
    лиш ти мя рятуєш, Лю...

    Бо руки стають, мов крила,
    коли у твоїх обіймах.
    Бо серце стає, мов, квітка,
    і думка одна - "люблю!".
    Ти сонце мені даруєш,
    зласкавлене, диводійне,
    бо добре, коли з тобою,
    щаслива з тобою, Лю...

    22.11.16 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (3)


  6. Антоніус Трістен - [ 2017.02.27 16:49 ]
    1900
    “Тебе знайшов я милий”.


    Мить відведена мені лишилась,
    Як її прожити в світі цім?
    Я не знав, доки ти не появилась, .
    У легкому житті моїм.

    І мить не хочу цю втрачати,
    Через тебе миленько моя,
    Лиш тебе, я, хочу відчувати
    Як душа, чиста, моя.

    Я чую дзвони, мені пора,
    Лиш одне сказати хочу,
    Ти у мене, на цілим світі, лиш одна,
    Тільки не спи, я прийду до тебе ночью.

    І ось, я, бачу свій кінець,
    Попрощатись не забуду,
    Запрошу тебе, я, під вінець,
    Та відвідувати тебе, я, ночью буду.

    Стривай, до мене хтось говорить,
    Що я звільнитись можу,
    Але доведеться Смерть умовить,
    Якщо тебе побачити я хочу.


    Нарешті вільний я,
    Побачити скоріш тебе - моє бажання,
    Радіє вся душа моя,
    Залишилось знайти тебе – ось це моє завдання…
    “Тебе знайшов я милий”.
    27 квітня 2017 рік.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.02.27 13:02 ]
    Передвесняне
    1

    Люди упевнені - прощені...
    Гайда на ринг... чи війну...
    Погомоніли над горщиком,
    ...джин бородою війнув...

    Все дозволяється: капості,
    Зради, підніжки, плювки.
    Хтось препарує з цікавості,
    Крові калюжі... цівки...

    Брехні хрестами обвішані.
    Скаче смугастий хосен
    Барами... кіноафішами...
    Глухне дідок-Борисфен.

    2

    Сонце зійшло - розпогоджено.
    Бростю вкривається лавр...
    Душу готую до сходження
    Крізь гупотіння литавр.

    Плач ненароджених - високо.
    Низько - театри... церкви...
    Йде Персефона - із мискою,
    Патоку чорну лови...


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (3)


  8. Лесь Українець - [ 2017.02.27 13:51 ]
    ***
    Зима нацьковує останні
    Перед весною холоди́,
    Але спинити не у стані
    Живої бистрої води;

    Не заховають чорні хмари
    Високе сонце назавжди́,
    Згадають старобутні чари,
    Хто натерпілися нужди.

    Межи квітучими садами
    Зростатиме щаслива юнь,
    Нащадки Єви і Адама
    Заслужать місце у раю́.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  9. Аля Кондратенко - [ 2017.02.26 23:00 ]
    Время
    Время играет в нас
    И в самый сокровенный час
    Меняет пешки местами,
    Распоряжаясь часами,
    кидает упрек

    Время утекая тикает в темя
    Упрекает за каждый миг
    Ты выбираешь себе забвенье
    Оно спрашивает, чего ты достиг

    Кольт к веску - тебя к ответу

    Мы, как капли на солнце сохнем
    Нас испаряет светило
    Кто-то тихо стекает,
    А у кого-то уже и море гостило..

    С нового декабря..
    Время в итоге нас искалечит, но не за зря


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  10. Серго Сокольник - [ 2017.02.26 22:42 ]
    Ти прости мені, Ніч...
    Ти прости мені, Ніч,
    Що волію кохання бажати...
    Щиросердно прости,
    Бо бажання- у звичці людській.

    Звичайнісінька річ-
    Все говорячи, щось приховати,
    Як ховає мотив
    Сутність пісні на мові чужій.

    Зоресяйна, пробач,
    Що в долонях не втримаю зорі,
    Ті, які ти мені
    Зорепадом жаги пролила.

    Ти зірками не плач,
    Не губи їх даремно... I'm sorry...
    Саме час по одній...
    За любов... Із твого джерела...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117022613536


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.38) | "Майстерень" 5.75 (5.52)
    Коментарі: (10)


  11. Володя Криловець - [ 2017.02.26 21:14 ]
    ***
    Дивлюсь на вербу і калину
    І слухаю спів солов’я.
    Безмежно люблю Україну –
    Земля це моя і твоя.

    Я серцем до неї полину
    У світ чарівної краси.
    І мову свою солов’їну,
    Чистішу від краплі роси,
    Мені, твому вірному сину,
    Ти, нене, у спадок даси.

    І де б не ступав я у світі,
    Мов сонце, що в небі сія,
    Для мене дорогу освітить
    Пречистая мова моя.

    І всюди, куди не погляну,
    Яких не торкнуся доріг,
    Я згадувать буду, як маму,
    Пречисту, що в серці беріг.

    Ласкава вона, материнська,
    У серці моїм ожива –
    То мова моя українська,
    Що завжди для мене жива.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати: | "http://perodaktyl.com.ua/index.php/poetry-8-10-rokiv/item/102-krilovets-volodimir"


  12. Володя Криловець - [ 2017.02.26 21:52 ]
    ***
    Літо каже до Зими:
    – Мене спробуй дожени!
    Крекче зимонька в одвіт:
    – Маю сотню сивих літ!
    Тож ганятись за тобою
    Буде Осінь із Весною!


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1) | "http://perodaktyl.com.ua/index.php/poetry-8-10-rokiv/item/102-krilovets-volodimir"


  13. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.02.26 20:17 ]
    Налущено квасолі...

    Він пише вірші, сам же коментує,
    Запитує - чи краще... Сивий ас.
    На статуї, що виліплена всує,
    Висить планшет, у ньому аусвайс.

    От-от поїде... Зметено тиночки,
    У затінку червоні гарбузи.
    Таркатий птах прокльовує сорочку...
    Тут оселився... виріс у рази.

    Дзвінкий півострів - серед імітацій.
    Ряд чуперадел.
    Цебра хить та хить...
    Дзумить бджола на мельхіорній таці.
    Вже час дорожню скибу розмочить,
    Усьоме кликала в Ландсгут онука.
    Ще гойдалку тримає абрикос...
    Налущено квасолі.
    Тиша... Згуки...
    ...і птах випурхує - буття апофеоз.



    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  14. Антоніус Трістен - [ 2017.02.26 12:02 ]
    Перо
    Сонце привітно очі ласкає,
    Хмарки на небі, зникли із зору,
    По землі тихо вітер гуляє,
    Але раптом відняло у нього мову.

    Жах, війни, геноцид,
    Спіткнувся він об землю.
    “Коли ж почую я привіт?”.
    “Коли ж волю я свою поверну?”.

    Один, чотири, п’ять,
    Усе вернуло вспять:
    Вітер тихо гуляє,
    Сонце очі ласкає.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Серго Сокольник - [ 2017.02.26 00:24 ]
    Чому нема?.. Експериментальний сонет
    *експериментальний сонет з нетипово негативним наповненням*

    Чому нема (у плині світ зіскніє...)
    Того казкового, що зветься mon ami ?
    Бо ниє там... По-під ребер"ям ниє
    Прадавнє таїнство, обізване людьми

    Коханням, що безсмертними Богами
    Одвік, здавалося, дароване було
    До людства днів останніх- Вічна Прама...
    А нам з тобою- ні, не випав долі лот...

    Цей смуток віддзеркалить час осінній.
    І по стіні змалюють наші тіні
    Фінальну мить Ромео і Джульєтти...

    Сумний альянс поетки та поета...
    Цей декаданс відійде з нами в Лєту...
    Його ми вип"єм, мов цикуту нині.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117022600376


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  16. Марія Дем'янюк - [ 2017.02.25 22:02 ]
    Весняна замальовка
    Зима вже плаче,бо весна перемагає,
    і сірий смуток стріхою стікає...

    Весніє квітка. Ніжність білосніжна
    крізь сніг пробилася і дивиться у світ.
    А котики пухнасто-дивовижні
    ось-ось замуркотять з тоненьких вербовіт...

    І синє небо, що весну чатує
    зими сльозини в проліски фарбує...




    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  17. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.02.25 13:07 ]
    Панорама
    1

    Знов підйом - на лису гору.
    Панорама: яр, ковтьоби.
    Поливала мандрагору.
    Перенизано оздоби.

    Обступали сонцелюби.
    Угрузали в сніг обцаси.
    Гекатомби. Смерть беззуба
    Гуркотить у тулумбаси,
    Жне поріддя гречкосіїв,
    Обіцяє бодні меду.
    Забарився десь месія.
    Йдуть посошні люди в кедах.

    Завтра тепле чи вогнисте?
    Колоски - із вирви-рани...
    Заколисуй, бандуристе,
    Удовиченьку Оксану.

    2

    Ця війна - за логін волі.
    Наобіцяно цукатів.
    Пораділи напівголі:
    За копійку брендні шмати.

    Одягайте плащ від Гуччі,
    Та не бійтеся корости.
    Забугорні доки учать.
    Ми ще в класі, певно, шостім.

    Підростаємо, аякже.
    Відторгається не лишнє.
    Скільки ще синів поляже
    З акварелями Комишні?

    3

    В ейфорії світоч духу.
    Зріс євшан гіркий, цілющий.
    Уціліють шпанська муха,
    Черемшина, вишні, хрущик.

    Сплять у люлях мудрагелі.
    Ще казки, підказки, поміч.
    Це не кров - залита гелем
    Україна в тихій комі.


    2017

















    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  18. Сергій Гупало - [ 2017.02.25 13:21 ]
    П л а щ
    Я – у плащі широкому і нібито крилатий,
    А мила заздро дивиться, бажаннячко вгамовує.
    Вона – гальмо. Направила свої думки в палату,
    Де пацієнти тішaться розмовою-обмовою.

    В отій лікарні любка – щось, і називати хворим
    Мене також націлена, як заштрик на болючості.
    Відверто-сексуально для пліток і медісторій:
    Стріляють милі віченьки. Відсоток добрий кучності.

    Удома, як було, п’ємо вино, меди тілесні.
    Буває – на галявині, і плащ іде на виручку!
    То знизу він, то зверху, зручний, дорогий – до дірочки.
    Зізнання отаке... У нас попереду – прогрес i
    Найвища в диво-небесах – на двох одненька зірочка.





    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  19. Леся Геник - [ 2017.02.25 12:42 ]
    Мине
    Перемовчу цю мить, пережурю цей день,
    а небо знов нахилиться й заплаче.
    Я знаю, що мине, і добре, й зле мине,
    і буде так, що й не було неначе.

    І тільки вітер змін у віття шугоне,
    і заколише цю нестримну тугу,
    що перейшла собі негадано мене
    і знов намалювала чорну смугу.

    Але відрада є - із хмари сипоне
    білезним снігом, бо зима ще нині.
    І в душу увійде освяття неземне
    й засіє світлом річища полинні.

    І я скажу собі - агов, дівице, не
    давай себе здолати сірій втомі!
    Бо, знаєш, так бува, хтось волю обітне
    і відчай оселяється у домі.

    А ти його жени, своєї хай не гне
    і хай не пеленає в тугу стіни.
    Міняється усе, і радісне, й сумне,
    і навіть те, що нібито незмінне.

    Тож приголуб цю мить, і цей журливий день,
    і небо пригорни, нехай не плаче,
    бо й біль оцей мине, усе колись мине,
    і буде так, що й не було неначе...

    14.02.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (4)


  20. Кристіан Грей - [ 2017.02.25 11:04 ]
    Місто лукавих
    Приїхав у місто, де люди лукаві,
    Брехливі і заздрісні, ласі на зло.
    Написано в Біблії – «тварі – по парі»,
    А їх тут до біса таких розвелось.

    А решта для них, наче бидло у стайні:
    Раби для панів і для підпанків їх..
    Пани розкошують, панам дуже файно -
    Відплати ж не мають і жодного з лих.

    Лиш мова про те, що усі ми – під Богом
    І скільки б не мали і влади і днів…
    Погляньте на березі річки на йога –
    Чого він сидить там, не знаєте, ні?...

    Чи дійде, лукаві, злосливі, брехливі -
    У пеклі на вас зачекались давно?..
    В четвер піде дощик, а, може, і злива
    Десь днів так на сорок… Таке ось кіно...

    09.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  21. Андрій Грановський - [ 2017.02.24 21:45 ]
    Майже весні
    Роз'ятривши метільний арсенал
    Та видохшись од завірюшних криз
    Останній лютий зимовий накал
    Розписку про ненапад не доніс

    Щоб хмурий дуб, уплавлений в Дніпро
    Окрилився (тут - листячком дрібним)
    Неначе непримітна у метро
    Руденька поетеса-анонім.

    24.02.17


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  22. Андрій Грановський - [ 2017.02.24 21:34 ]
    2017го лютого (спогад)
    Зурбанізована вуаль
    Контрастом б'є через Поділ
    Висмикуючи з довгих паль
    Брущатий віковий наділ -
    Так само мій фальшивий жаль
    Вчував чужих афер і діл
    Історії. Чи копіпасти
    ***
    Про кинуте кохання, про жлобів
    Себто зрання маршруток водіїв
    Та актуальність вельми для всіх нас -
    Про вкотре вк прогаяний час
    Як тетерів приглушує печаль
    А ровер помога кадрити краль

    А що ще треба бісам цілини
    Щоб скрасити буденність площини
    В очікуванні ритміки весни?

    23.02.17


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  23. Лілія Домнічева - [ 2017.02.24 20:38 ]
    ***
    Мої спогади пахнуть медом, чебрецем. Та мені все мало.
    Хоч від тебе тікаю в весни, щохвилинно біжу кудись.
    Мені майже вдається жити, щоб не вірили й не тримали,
    Щоб зрадливі червневі зливи не нашіптували: «Спинись!»

    Я до спини тулила крила, намагаючись полетіти.
    Щогодинно і щосекундно забувала твої сліди.
    Але знов зацвіли тумани, обнадіяли зеленню жито.
    Прошептала байдужа осінь, що мені це не до снаги.

    І тепер моя боса втома зупинилась на роздоріжжі.
    Об стерню поколовши ноги, перетнувши твою межу,
    Вже не хочу лишатись в літі і ховатись у травах ніжних.
    Та проте до зими твоєї вже ніколи не побіжу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  24. Антоніус Трістен - [ 2017.02.24 17:25 ]
    ***
    Говорю у пустоту я, як до Бога,
    По тропі іду простій,
    Раптом, переді мною, постає золота дорога,
    І тепер, славно, іду я по ній.

    Бачу там країна золота постала,
    Рівна за правами, волею, свобод,
    Вона все зло у себе зруйнувала,
    І живе, оспівуючи Баха нот.

    Ім'я не просте у цієї країни,
    Історія велика, славетна, відома,
    Гордо мовлю, що я:"з України",
    Та історія йде у неї нова.

    Кризисний момент, чи то держвний переворот?
    Грабунки? Лиш гроші потрібні "нужденним",
    які у Верховній Раді України сидять,
    А як же ш буде Український народ?
    Каже політик:"НЕ мішай, хай дальше сплять, а гроші
    ми їм не повернем, хай дальше сплять...сплять...".

    Історія нічого нас не учить,
    Так чому по школах її викладають?
    Ах, да: щоб трішки нас помучить,
    Коли за шиворот на сході гранати кидають.

    Філософія у них простяцька:
    "Гроші, гроші, гроші",
    Тут навіть не потрібно, звертатись, до Сковороди, дядьцька,
    "Воші, воші, воші".

    Що я мовлю під кінець?
    Пам'ятай того, народе,
    Хто у тебе кинув камінець?.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Віта Парфенович - [ 2017.02.24 16:05 ]
    Паралелі
    У паралельних світах ми знайомі давно,
    Бо гуляли дахами вечірнього міста,

    Ми з тобою, юначе, зі схожого тіста...
    І про нас вже не раз відзнімалось кіно –

    В паралельних світах,
    А у цьому – ми різно,
    Тобто порізно,
    значить – уже не разом,

    Нас поєднує шал, що вливається в кров –
    І життя кольорове тоді, а не прісне...

    Ми шукаємо те, у що віра – Любов,
    Ми уперто за нею, немов альпіністи.

    Ми поєднані Богом,
    Пов’язані тісно...
    І блукаючи – знайдемо,
    хто де б не йшов.

    Ми розпахнуті, ніби віконні фіранки,
    І закриті водночас, мов на зиму банки,
    Які так не відкрити, руками, однак,
    Ми шукаємо свій тут полишений знак,

    І збираємо друзки себе,
    Що згубили, коли там, в паралелях,
    Відважно любили, відчайдушно
    Хотіли і навіть могли. Ми були і ми є.
    Ми щасливі були...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (11)


  26. Лілія Домнічева - [ 2017.02.23 22:32 ]
    Елегійна ніч
    Лягли на долоні мереживні тіні зірок,
    Сп’янілі вітри пелюсткові збивають завії…
    Буденність – всього лише втома самотніх думок,
    А ніч випадає. Так тільки можливо для мрії.
    На зоряних крилах злітає чарівність. Мовчиш.
    Що сон, як співають над небом органи?
    Буденність – всього лише втома людської душі…
    І тільки вночі й можливо загоїти рани.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  27. Лілія Домнічева - [ 2017.02.23 21:58 ]
    ***
    Старішає місто. Й немов сивина
    Торкнулася стін і численних парків.
    З’явилася й зникла ця осінь нудна
    І зимно долоням, а мріям – жарко...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  28. Лілія Домнічева - [ 2017.02.23 21:43 ]
    ***
    Так дивно. Ніби й не було.
    Неначе пристрасть душу й не діймала.
    Усе минулось. Часом заросло.
    Це просто ніч про ніжність нагадала.

    І не самотньо, хоч уже й зима.
    Нема образ на чужиликість вулиць.
    І краплі сумнівів також нема,
    Хоч ніжність більше так й не повернулась.

    Вже не хвилюєш серце більше ти,
    Мені - тебе, тобі - мене замало.
    Втрачати віру болісно завжди.
    Та й це мене, напевно, не зламало.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  29. Лілія Домнічева - [ 2017.02.23 21:37 ]
    ***
    Все вже було: і війни, й береги,
    І неба стрічка, вплетена у коси…
    Усе ще буде: друзі й вороги,
    Й натхненні перші світанкові роси…

    І ти, і я. Й блакить чужих очей.
    Ти тільки вір, що ніжність не зникає.
    Ти тільки йди углиб п'янких ночей,
    Ти тільки знай, що я тебе кохаю!

    І осінь хай розлуку нам несе,
    Відколосилось в нашім полі жито…
    Я вірю в нас. Ти також. Й попри все
    Шалено, до нестями хочеш жити!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  30. Лілія Домнічева - [ 2017.02.23 21:58 ]
    ***
    Наш сад тоді малиново зацвів.
    Рядками соняшники біля хати стали.
    На блокпостах тепер вмирають горобці
    (аби ж то тільки лиш вони вмирали!)

    …Калюжа крові. Де ти, Спас - Ісус?
    Побач же нас Ти із свого огрому.
    Я тут. Я поряд. Хочеш віднесу
    На крилах осені до батьківського дому?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  31. Лілія Домнічева - [ 2017.02.23 21:43 ]
    Аритмія
    Чуєш подих століть. Передзвонні чиїсь голоси
    Все звучать і звучать, у серцях ритмомрії грають.
    Завмираєш здивований від цієї земної краси.
    Задивляєшся в небо – вростаєш в пташині зграї.

    Не мовчи. Говори. Говори. Майорить
    І у вирі зірками бризкає -
    Просто небо живе!
    Просто краще все видно згори.
    Просто вічність.
    Ванільна Зима.
    Просто все дуже близько.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  32. Лілія Домнічева - [ 2017.02.23 21:29 ]
    ***
    Океани змінюють визначені береги,
    Речі втрачають рідкісні імена,
    Люди топчуть усе навкруги,
    Та життя не мина. Не мина!


    Солов'ї співатимуть в вирі століть.
    Моря завагітніють хмарами,
    А людина? Людина чи вистоїть?
    …І бувають же такі марення?!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  33. Лілія Домнічева - [ 2017.02.23 21:45 ]
    ***
    Ти повз мене пройшов непомітно,
    Поспішав до свойого дому.
    Твої ранки, мов маки розквітлі,
    Відганяли нав’язливу втому.

    Ти мені не всміхнувся радо,
    Навіть поглядом не потішив.
    Зник твій образ за тихим садом
    Молодих білосніжних вишень.

    Місяць зиркав в мої віконця
    Із нічного, байдужого неба.
    А душа захлиналась від сонця,
    Що лишилось мені від тебе.

    І думкам легковажний вітер
    Щось співав про якісь висоти.
    Я багато блукала світом,
    Але досі не знаю, хто ти?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.02.23 20:16 ]
    Опостін
    1

    Паноптикум. Нарозтіж вікна. Дим...
    Скляні колони, тріснуті баляси.
    Хтось обирає вмерти молодим.
    Дракони точать кігті, бабці - ляси.

    Тамуєш словотечу між ковтьоб,
    Цяцянки - в бандеролі від фортуни.
    Ніч. Птаходень.
    Талановитий стьоб.
    Рука брудна в чистилище відсуне.

    2

    Клюй махаонів, каву пий, мели...
    Малюються вершини богорівних.
    Бредуть мандрівці, курви...
    Дзум бджоли.
    Принишкла чортівня від крику півня.

    Куняє нечупара-наглядач,
    Тунель запувутинений у вусі.
    Зайчатка помаранчеві - навскач...
    Жбурни монету прибазарній мусі.

    3

    Усе прозоре, бачиш сік дерев.
    Крізь лепрозорій пройдені етапи.
    А сівер злий підштовхує вперед.
    Трапецій блиск. Оторопіння трапів.

    Чергово стрес - і є адреналін.
    Кармінності не вибачать сіроми.
    Підкашлює янголик опостін:
    "...лишайся вдома...".


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  35. Серго Сокольник - [ 2017.02.23 20:16 ]
    Твоє Ватерлоо. Експериментальний сонет
    *експериментальний сонет з грою іншомовних слів*

    Що скажеш ти, Камбронне? Битва Ватерлоо
    Вже нами програна... і сліпне вечір наче...
    І, мабуть, саме час настав почесній здачі,
    Бо- а la guerre comme а la guerre. І що такого?

    Наполеон не зміг... То не твоя провина,
    Що поле це сумне усіяно синами
    la France est belle. Дні наші злічені не нами.
    Невже ж з Імперією Гвардія загине,

    Зганьбивши здачею свою військову честь,
    Чи з честю разом відійде в минуле?
    О, ти, Камбронне, зараз будеш просто Best!..

    Час перемовин вийшов. Далі буде смерть.
    Бігбен небесний ллє його, мов кулі.
    Відповідай їм- merde! Нехай вбивають. -Мerde!

    Нижче даний вірш приведено з показником розміру і з транскрипцією іншомовних слів

    (13) Що скажеш ти, Камбронне? Битва Ватерлоо
    (13) Вже нами програна... і сліпне вечір наче...
    (13) І, мабуть, саме час настав почесній здачі,
    (13) Бо- а ля гер ком а ля гер. І що такого?

    (13) Наполеон не зміг... То не твоя провина,
    (13) Що поле це сумне усіяно синами
    (13) Ла франс іс белл. Дні наші злічені не нами.
    (13) Невже ж з Імперією Гвардія загине,

    (12) Зганьбивши здачею свою військову честь,
    (11) Чи з честю разом відійде в минуле?
    (12) О, ти, Камбронне, зараз будеш просто Бест!..

    (12) Час перемовин вийшов. Далі буде смерть.
    (11) Бігбен небесний ллє його, мов кулі.
    (12) Відповідай їм- мерд! Нехай вбивають. -Мерд!

    *Історична довідка
    Коли у битві при Ватерлоо наполеонівську армію було розбито англійцями, одному з карі Гвардії, під командуванням генерала П.Камбронна, англійський полковник запропонував здатися. «Гвардія гине, але не здається!» — відповів Камбронн, додавши міцне нецензурне слово. Французькі гвардійці віддали перевагу смерті аніж полону.

    **Іншомовні вирази
    а la guerre comme а la guerre (фр)- на війні, як на війні
    la France est belle (фр)- прекрасна Франція
    Мerde (фр)- лайно
    Best (англ)- кращий


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117022301527


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (2)


  36. Лесь Українець - [ 2017.02.23 19:53 ]
    ***
    Депутати-кушніри́
    Із людей деруть шкури́,

    Від чиновних кожум'як
    Захиститись хтозна-як,

    Усміхливі мільярдери -
    Шаблезубі шкуродери,

    А прислужливі судці -
    Їх приручені зайці́.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  37. Сергій Гупало - [ 2017.02.23 14:36 ]
    Зими не буде
    З’явлюся. Як ослаблий день осінній
    Осклілими листочками торкнеться
    Тебе, і стане обрій дуже синій,
    І будеш ти солодка, а не з перцем.

    Одначе ми в оточенні, бо холод,
    Зусібіч – алогічні завмирання…
    Позаду слів нечуваних півколо.
    Вони дзвенять; як іній – філігранні.

    Короткий біль відсутності Вітчизни.
    Йдемо у ніч, де зорям жити добре.
    Несу невпинно міркування грізні.
    У них я передбачливий, хоробрий.

    Філософую. Жах невдач – позаду.
    Попереду – останні таємниці.
    Зими не буде. Знада і розрада
    Означать вічністю – як зоряниці –
    І наше небо. Ми у ньому – птиці.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  38. Леся Геник - [ 2017.02.23 09:29 ]
    Не снігом
    Замітає не снігом - розпукою,
    замерзають не ноги - сліди.
    За небілою, злою розрухою
    не пісків уже не віднайти.

    Ані цегли чи моцного каменю,
    ані ще не зогнилих дерев.
    Все понищено злісно, розвалено.
    Над проваллями піниться рев.

    А в колисках, підвішених долею
    на старенькі крихкі сволоки,
    діти плачуть, зосталися голими
    на розливах чужої ріки.

    Та немає кому подивитися
    чи прикласти хоча б до грудей.
    З вишиванок обірвано китиці,
    щось важливе обдерто з людей.

    І хтось буде винити хурделицю,
    хтось пожежу, а хтось промовчить.
    Чорна капа над вічністю стелиться.
    В чорну прірву щось вічне летить.

    1.02.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (10)


  39. Катря Садовнікова - [ 2017.02.22 21:16 ]
    я мчусь за парусом
    Всю жизнь я мчусь за парусом надежным,
    И свет глаза мне слепит одного,
    Я все имею в производстве ложным,
    Не есть дележ, когда чего много.

    Мне, искренне, впустую улыбаться,
    Намек прозрел - лишен авантюризм,
    Не в силах разум долго приводятся,
    Здесь смысл безгранично волокнист.

    Твердят, что кольцевая неизбежна,
    Занять престол пусть будь наоборот,
    А я осталась бесконечно нежна,
    Открытый неприкаян морской порт..

    А я осталась тою, так не смелой,
    Мне суждено оставить грешный хлеб,
    Мне никогда не стать различно белой,
    Так опечален подавал вид кеб.

    02.06.16.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Катря Садовнікова - [ 2017.02.22 21:29 ]
    Юнона
    И мне не спится под утробом,
    И часто думаю напрочь,
    Так длиться год, потом за годом,
    И родилась Юнона - дочь.

    Сверкали звезды в небе зорко,
    И небеса дарили цвет,
    Эней был почвенником только,
    Таким запел на то сюжет!

    Он горевал на то и если,
    Она - не видела предлог,
    И как-бы все не так уж песни,
    И видел все могущий бог!

    Все жили попросту не сладко,
    И были затмены умы,
    Сказать вам о минувшем, яко,
    Одно: Юнона не греми!

    Эней ворчал не долеломно,
    Признал, что целестно погиб,
    Ходил он по земле свободно,
    И каждый губ его изгиб.

    В придворных царствах ели кашу,
    Давно и он имел поклаж,
    Чего не говорили - чашу,
    Сложился по всему кураж.

    Юнона спала не спокойно,
    Ей не давало спать вдовство,
    Души вдовство парит назойно,
    И не желанное родство..

    03.06.16.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Орися Мельничук - [ 2017.02.22 18:01 ]
    Вигнана...
    Я наче вигнана з Раю...

    тобою скинута з трону,

    мов свіча, догораю

    за коханням на спомин...

    Вже корюсь тихо долі,

    вся розбита й пропаща

    та не можу без волі,

    тільки в ній моє щастя.

    От би трішечки сили

    і ще більше надії,

    я б розправила крила

    І б пропала... як мрія...


    Мельничук Орися
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  42. Віта Парфенович - [ 2017.02.22 16:23 ]
    Натхненному настроєві присвячую
    Наодинці з думками,
    Перекочую полем часу,
    І не все одразу,
    Поступово, пазл за пазлом...

    У картину – дії, вчинки,
    Думки, ідеї,
    Скільки є у цьому світі
    Різних людей!

    Поступово, неквапливо
    вимальовується сюжет,
    я у ньому - кольорове
    мале драже.
    Я у ньому – на картині – як не крути!
    Полумяно-яскраві й сині мої сліди...

    Наодинці з думками...
    Поряд зі мною ти.
    Не завойовник і не здобич,
    Тривай, світи,
    Бо коли ти – то і муза поруч –
    І світ радіє.
    Ти - то що не купиш...
    Спіймаєш тільки,
    За хвіст, як мрію.

    І я мрію.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  43. Ночі Володимир Шкляренко Вітер - [ 2017.02.22 12:34 ]
    Тайна...
    Вечер уткнулся в уставшие за день каштаны,
    Капельки рос наполняют собою листву.
    Близится ночь, и в предчувствии сказочной тайны
    Мир затаился. Зачем эта тайна ему?

    Лужи пугают случайных безликих прохожих,
    Падают тени, споткнувшись о фары машин.
    Кто этой ночью тебе безысходно дороже, -
    Рядом идущий иль прочь уходящий один?

    Станут пытать тебя словом, железом калёным,
    Станут судить и вину в одночасье найдут.
    Срубят, что грех, утомлённые сонные кроны
    И поутру просто так, для забавы сожгут.

    Мне же завяжут глаза, и в неведенье странном
    Буду рукою дырявить застывшую мглу.
    Близится ночь, и мечтая, как прежде, о тайном,
    Мир затаился. Зачем эта тайна ему?


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (3)


  44. Тетяна Левицька - [ 2017.02.22 10:38 ]
    Лелека
    У блакиті лелека біла
    світлу стежку шукає в рай.
    Наболіло і відболіло.
    На все воля... Нехай, нехай...

    В низині мапа долі степом,
    річка злетів, багно падінь,
    сітка чорних доріг. Лелекам -
    уготована голубінь.

    Птах занурюється в нетлінно
    льоноцвітно-безмежну шаль.
    Пахне зливою, вітром, сіном
    синьоока його душа.

    Що тілесне - вода і кості
    з плоті сонця, землі, роси.
    Для пір’їни Бог на погості
    не встановлює терези.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (22)


  45. Сергій Гупало - [ 2017.02.21 19:48 ]
    C о л о в ’ ї
    У співі солов’я текло світання,
    А він витьохкував себе і божеволів,
    І порожнів. Це – звичка вельми давня.
    Вона незмінна в поетичнім ореолі.

    І соловей увечері та зранку
    Насправді усміхає люд понурий, хащі.
    А солов’їха рада. Вірна бранка
    Гніздо, малечу гріє, що не день, то краще.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (5)


  46. Ксенія Озерна - [ 2017.02.21 17:02 ]
    ***
    надвечірніх молінь вітрила
    напинає зустрічний вітер
    я немовби себе спинила
    в тім краю, де немає літер
    де не можна слова і вчинки
    поділити на «за» і «проти»
    де за кожну півмить зупинки
    відкидаєш усі марноти
    безкінечно ідуть по колу
    несуєтні думки безвинні
    і марніє душа спрокволу
    заховавшись в леткій причині
    доки десь у далекім світі
    не озветься луною-віршем
    ..а словам у простім лахмітті
    і до того жилось незгірше


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (20)


  47. Серго Сокольник - [ 2017.02.21 15:37 ]
    Божественна трагедія
    Світостворення мить-
    Цей написаний Богом роман...
    Світло ллється з пітьми,
    Хоч усім заправляє пітьма.

    Ухнув з мороку сич-
    Зорепадом життя пролило.
    І настали ЧАСИ
    Із БЕЗЧАССЯ... Незаймане ло-

    но бажає жаги,
    Тої сили з провалин пітьми...
    І натхнення, і гидь
    Те і те обиралось людьми...

    Той адамів ковток-
    Щось не той... Не за планом пішло...
    Ну а далі потоп-
    Це навіщо потрібно було?

    Ірреальний засів-
    Сипле дощ зорепади війни
    І чекають усі
    Дня Останніх Божествених жнив...

    Розіп”ятя хрестів
    При дорогах... І Божі Сини...
    Хто їм так повелів,
    Щоб по силах обрали вони

    Хто найлегші, хто ні,
    Ті хрести, що на долі лягли?..
    І породжує ніч
    Квінтесенцію пензля Далі...

    В ЧАСІ мариться МИТЬ
    Зруйнувати, що набудував,
    І болить, і болить
    Геніальна Його голова...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117022000773


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (6)


  48. Володимир Ковчак - [ 2017.02.21 13:49 ]
    ****
    коли свято напоює легені
    то можна стояти аж до пришестя
    бо коли свято напоює то холод
    значення жодного немає

    і де б ти не був а їхати треба
    бо тільки так народжуються ісуси
    і коли приходить недуга
    урятовний жест є одним препаратом


    бо високо ти розцвітаєш
    як різдв"яна яблуня і світло густіє
    у консистенцію прозорого меду

    бо то січень чи грудень
    коли ти читаєш глибокі рядки
    коли свято напоює легені


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  49. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.02.21 12:01 ]
    Трішки про золоту рибку
    …а ти прийшов. І на олтар поклав.
    І бачив у мені десяту… першу…
    Букет актиній вивергла імла.
    Синок шептав:«Не кидай, бо розсерджусь!».

    І я стікала віршем до рання…
    І полотніли, кам`яніли гони…
    Ти вечорів… Хиткий олтар здійняв:
    Боявся, що без Сонця – захолону…

    Ти так жалів обох! Так жалкував,
    Що не спіткав у натовпі, на хвилях,
    Поміж скалок рудих етруських ваз…
    А я забула вдома синій брилик.

    Мені – протуберанці, ескімо,
    Щербату мушлю і четверту збірку…
    Та впав
    олтар
    пополудні
    на мол…
    Ховаю від людей кавалок зірки,
    Пишу тобі з дурницями листи…
    А ти будуєш – на землі – пентхаус…
    Плита, камін…
    Вже й зірку прикотив…
    Кума дарує блендер, ноу-хау.

    І лиш колишній ладо, наче кіт,
    Колише срібну рунь мого сумління…

    Молочний місяць…
    Яблучний бісквіт.
    І рибка золота – у формаліні.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (3)


  50. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.02.21 10:31 ]
    Психоделічне
    1

    Зоряні війни...
    Хрустіння попкорну...
    Вчора дивилися екшен із Борном.
    Світ на межі катастрофи - хронічно.
    Графіка, музика психоделічні.

    Секс віртуальний, обійми гарячі.
    Юнь запальна, сивочубі терплячі.
    Звільна зійшлися, когось побороли.
    ...ікрометання від Ворскли до Шполи.

    "Це ж еволюція..." - шепоти-скрухи.
    Чистять колібрі нарощені вуха.

    2

    Десь на горбочку присвиснули раки.
    Снились малятам відьми, гайдамаки.
    Повисихали колисоньки-люлі.
    Плинуть качата...
    Опілля ще в мулі.

    Пнеться бур`ян. Тополини високі.
    Паморочливі потуги... толоки...
    Реп-починання, руйнація, кості...
    Пруть без гостинців перевертні-гості.

    Явоспіраль перемотана рвучко.
    Пишна невіста чекає обручки.
    Давні коралі, криваві бенкети.
    Передаються чини, естафети...
    Щедро налито олжі-медовухи.
    Наша невіста - таки вередуха:
    Знов колупає два припічки, плаче.
    Ось на пательні ягнятко ледаче.

    Тролі оспалі напишуть - чудова!
    Гибіє-нишкне сирітонька-мова.
    Проба пера шкряботиться невміло.
    Злету поезія зріла хотіла.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   604