ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2020.06.01 09:13
Дощ уперіщив і швидко калюжі
Стали глибокими – ого-го-го, –
Хочеться, хочеться, хочеться дуже,
Тільки не знаю, не знаю чого.
Мокрі дерева шурхочуть, як мітли, –
Тихо, задумливо і спроквола, –
Хочеться, хочеться, хочеться світла,
Тільки немає, н

Ігор Деркач
2020.06.01 08:02
Зелене й короноване мине,
хоча не діє поки-що вакцина.
Єдине обнадіює мене,
що вилікує рани Україна.

Відлунює небесний камертон
усі її духовні обертони
і гасне у етері моветон

Олександр Сушко
2020.06.01 06:43
Яка жінка не хоче аби її любили? Яка жінка, я вас питаю, шановне чоловіцтво, не потребує уваги та душевного спокою? Так нащо ви їх берете собі за дружин, а потім нещадно морально ґвалтуєте чи лупцюєте як лукавих кіз? « Випери шкарпетки!», «Звари їсти!»,

Микола Соболь
2020.06.01 04:49
Буря розхитує крони дерев,
Шелест здійнявся в зеленому листі
З неба краплинами срібне намисто
І громовиці звершається рев.

Чуєш там хтось мене зве за вікном?:
«Вийди до дуба я дам тобі сили,
Сльози мої щойно землю зросили

Ярослав Чорногуз
2020.05.31 23:25
Смарагдове сяйво, як полум`я ніжне,
Голубить воно, не пече.
Тону у вогні я оцім дивовижнім –
Смарагдових бранець очей.

ПРИСПІВ:
Смарагдові очі, смарагдові очі
Мене огорнули теплом.

Ін О
2020.05.31 21:52
ці сутінки, наче примарна стіна.
мій демоне ночі, ця темінь - антанта.
з плечей і верхів'їв спускають атланти
на плеса бруківки старі письменА.
усесвіте! бачиш, ці зорі крихкі
шляхи обирають в небесній неволі...
цей серпень печалі й тонких алегорі

Євген Федчук
2020.05.31 19:50
Колись земля ця називалась Диким полем
І звіра, й птаха тут водилося доволі,
І море риби у річках. Лише єдине –
У цьому краї не було тоді людини.
Бо бусурмани так степи ці сплюндрували,
Що всі, хто жив, в краї далекі повтікали
І назавжди лишили земл

Володимир Бойко
2020.05.31 19:12
Сенс життя полягає у пошуку оптимальної температури. Мало бути впевненим у собі, у тобі повинні бути впевнені й інші. Людина слова і людина діла – то різні, не пов'язані між собою особи. Люди не надто мудрі вважають інших занадто мудрими. Тво

Микола Соболь
2020.05.31 17:45
А сенс твоєї вищої освіти
Коли ти лізеш ближньому в кишеню,
Останніх мідяків поцупиш жменю
І будеш надбанню цьому радіти…

Чи пройдеш повз людину, що присіла
Раптово біля дерева у парку.
А що тобі? Ні холодно, ні жарко…

Тетяна Левицька
2020.05.31 17:28
Ніч кине зажуру за ґрати,
розправивши хмари вітряк.
Навчиш мене в небі літати
і марочний пити коньяк.

На біле руно алергія,
тополі солодкі меди.
Чи зболене серце зігріє,

Олександр Панін
2020.05.31 16:41
Потаємно казали - "Чаклунка",
Та вона безтуротна була,
Юна дівчина, перша красуня,
Незнайомця в село привела.

Від людей відрізнявся місцевих,
В обладунках з плащем на плечах,
Коливався у хлопця свинцевий

Олександр Сушко
2020.05.31 12:47
Маю і сьогодні план амбітний,
Музі шепочу на вушко: - Вйо-о-о!
Як не втішу кралю - буду бідний,
А утішу - буде ой-йой-йой!

Кожен день здаю тяжкий екзамен,
Залікам "на п'ять" утратив лік.
Той, хто звик ширяти небесами -

Галина Сливка
2020.05.31 10:47
Забриніли крапелисті струни
Межи ще не викошених трав,
Я ішла крізь голоси і луни -
Ти на другім березі чекав.

Цілували швидкоплинну воду
Срібнодзвінні краплі дощові,
Я в стрімкій ріці шукала броду -

Сергій Губерначук
2020.05.31 08:55
Вічний голос замерз…
Звичний холод обрид…
Час – загострювач лез…
поміж сцілл і харібд…

Неділя, 13 листопада 2005 р., Київ

Богдан Манюк
2020.05.31 08:49
Нехай коза, аби тільки з чужого села. - жартує услід парубкам сутулий дідуган. - Бач, мода у них на залицяння до дівок з інших сіл, ніби свої чимсь гірші. - Зі своїми виросли, не сприймають їх як майбутніх дружин. - дідугану перечить сусід, огрядний підс

Віктор Кучерук
2020.05.31 05:40
Ні храму дзвони голосні,
Ні солов’їв міських пісні
Не можуть розбудити
Тебе поринуту у сни
Цієї кволої весни
Й утомлену досита.
Прогнати сни ті кілька раз
Уже збирався чаром фраз,

Микола Соболь
2020.05.31 05:28
Рядочки ледве зримі
У відсвіті вікна
Легкі лягають рими…
Прощай п’янка весна
З грозою та дощами,
Зі співом солов’їв,
Прекрасна до нестями,
Саме таку хотів,

Оксана Логоша
2020.05.30 22:21
І коні шалені,і трави у пояс, і там,
На відстані смутку,цвіркун зазіхнув на Шекспіра,
Й холодна роса доторкнеться до теплої шкіри
І стане гаряча... і з ранком відійде в туман.
А коні пасуться. Толочать копитами тиш,
І хоркають в ніздрі,і пахнуть тобі

Ігор Деркач
2020.05.30 21:58
А проти лома не було прийому...
тому що засвітилось еМВееС.
Колізія знайома,
якщо не всі удома,
історію очолює балбес.

***
А минуле блукає по колу,

Марія Дем'янюк
2020.05.30 21:32
Гарні лапки в каченятки
І червоні капчики, -
Роздумовував Богданчик,-
Є у качки пальчики?
До ставка йде по доріжці,
Туфельки завжди на ніжці?
А узимку чобітки
Качка носить залюбки?

Ігор Шоха
2020.05.30 21:18
Усе частіше на котурни
стає нувориш молодий,
коли виходить до трибуни
як генеральний лицедій,
коли йому уже здається,
що і воно Наполеон.
Мутуючий хамелеон
показує себе у герці

Євген Федчук
2020.05.30 19:17
Дідусю, дідусю, хто в садочку цюка?-
Пита у старого маленька онука.
Дід сидить на лавці, дивиться ласкаво:
- Ти ж, моя маленька, така вже цікава.
Все то хочеш знати, про усе почути,
Сідай та послухай, так тому і бути.
От онука всілась бігом коло дід

Ігор Герасименко
2020.05.30 17:55
Як тільки повністю розтанув
на вулиці і в серці сніг,
кульбабця в хостел «Під каштаном»
вселилась в закутки ясні.

І той міцний, крислатий хостел,
немов хустина, захистив
тендітно-гордовиту гостю

Марія Дем'янюк
2020.05.30 14:12
Поклич мене в свій сон, благаю,
Під звук небесного роялю
Моє там серце заспіває
Як віддано тебе кохає:
Романс для двох….

Зови мене в свій сон, благаю,
Натхненно пензлем намалюю,

Іван Потьомкін
2020.05.30 13:37
ПЛЮС ВНУЧКА – Возвращаюсь я как-то электричкой в свой Энергодар – городок строителей и эксплуатационников Запорожской атомной станции. Вагон почти пустой. Редкие пассажиры уже готовятся к выходу, как вдруг подходит ко мне сельского вида пожилая женщина

Віктор Кучерук
2020.05.30 08:52
Я пишу, а вона не читає…
Я читаю – не чує вона…
Уляглася безмовно безкрая
Між серцями двома далина.
Хоч кохана ні слова не чує
І поезій не бачить країв, –
Я страждаю, й надіюся всує,
Бо люблю несказанно її…

Микола Соболь
2020.05.30 08:21
Вітер колише ще сонні лілеї,
Трави спивають ранкову росу,
Мрія прокинулась, лину до неї.
Хочу побачити неба ясу.
Сонечко сходить, радіє планета,
Води Дніпрові шепочуть: «Привіт…» –
А на воротах розкинув тенета
Хоче зловити павук цілий світ.

Сергій Губерначук
2020.05.30 07:16
Ховала ніч закохані дощі
удалині, ген-ген поза лісами.
Ми втрьох зустрілися й мовчали без причин,
порозумілися – й співали все те ж саме .

Ця вірна пара і єдин поет
спинили час розмовою про Всесвіт –
бо в кожного душа відчула злет

Євген Федчук
2020.05.29 19:36
У Римі паніка – розгнівані боги
Струснули землю й величезна яма
У римлян утворилась під ногами,
Яку й перестрибнуть не до снаги.
Сенат зібрався:що робити мають?
Рішили, щоб уникнути біди,
Хай кожен житель кидає туди
Землі по жмені. Та й позасипають

Олександр Панін
2020.05.29 16:35
Є Дивний Келих -
Панацеї Кубок,
Якого прагнуть
Пересохлі губи…
Невидимий жаданий
Келих цей -
Небес Дарунок,
Чи Пекельна Згуба?

Ін О
2020.05.29 12:58
Ця тисяча літ і тумани й хуртечі!
Триває зима, як війна, до оскоми.
Мій воїне,
серце болить від зневіри та втоми,
Від льодяних з півночі віхол та течій!
Ця тисяча літ, мов покута приречень...
Ми вбиті й воскреслі в покорі достроку.
Молитвами серця

Віктор Кучерук
2020.05.29 09:28
Блиснуло і гримнуло зненацька,
Різко і протяжливо притьмом, -
І дощу таночок чудернацький
Зашумів відрадно за вікном.
Плюскотів і нісся на всі боки,
Вправність демонструючи і спіх, -
Навіть хтось уважний та стоокий
Виконавців не злічив би всіх.

Сергій Губерначук
2020.05.29 08:43
У деяких містах лежать мої листи.
У декількох листах тісняться вірші.
Є в двох чи трьох рядках, звертаючись на ти,
моє колишнє… почуття поспішне.

Як промінь попереджує зорю –
так сонце понароджує проміння.
Що першим є, коли в тобі горю, –

Микола Соболь
2020.05.29 06:21
На болоті жаба ква та ква
Витирає сопляки зелені:
«Порятуй нас, матінко Москва,
Від бандер спаси, великий Ленін!
Мову відбери нам, хай язик
Чоботи сатрапові оближе,
Бо для мене Україна – пшик,
Мокшинська братва до серця ближче…»

Ігор Деркач
2020.05.28 21:33
Світає... і світиться світ
у сяєві іншого світу.
Коли не минає політ,
життю не пиши заповіту.

Не знає ніхто і ніде,
кудою надія літає.
За обрії сонце зайде,

Євген Федчук
2020.05.28 19:19
У широкім степу понад шляхом
Одинока береза стоїть.
Чорна смуга, що схожа на рану,
Білий стовбур берези ятрить.
Пам’ятає береза багато,
Бо вже років і років пройшло,
Як колись на узбіччі дороги
Гомонілося людне село.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександр Ку
2020.05.20

Андрій Пелепець
2020.03.29

Степан Вишиватін
2020.03.27

Богдан Бойко
2020.03.22

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тетяна Гонченко - [ 2006.11.26 17:34 ]
    Написане під час Тандему
    Свідомість в ауті,
    Реінкарнація.
    Ти віриш в магію,
    Я вірю в націю.
    Провалля совісті,
    всесвітні лінощі.
    Тривають повісті.
    Ми стали іншими.
    Співай про праведність,
    Давай, ти ж вибраний!
    Пиши про правельність,
    Кохай молитвами
    (Свавілля нелюді)
    Ми всі на паперті
    Хворієм нервами,
    Складаєм рапорти.
    Намрію пошепки
    Собі два берега.
    Тебе орошено
    Чужими перлами,
    (Співай про праведність)
    Це так неввічливо
    Перетинаючись
    Літами вічними...
    А ми навічно вже
    Згубили потяги,
    Не встигли зрадити,
    Та встигли скоїти
    Такого, господи...!
    І залишаємось
    Собі на сходинках,
    Не помиляючись
    КОли чи в полум'ї
    Чи в морі сдохнути...
    Знесильно зморені,
    До серця тронуті.
    Давай, до зустрічі -
    З ножем чи квітами
    На нашій вулиці
    Літак повітряний.
    Проте, він мариться
    І втім не кожному.
    Любов сприймається
    Лиш подорожніми.
    Не повертаємось
    (кинжал уквітчаний)
    журба вижається
    Дорослій дівчині.


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" 5 (5.02)
    Прокоментувати:


  2. Віталій Круглов - [ 2006.11.26 14:18 ]
    ***
    А я досі живу, хоч життя розсмішило до смерті.
    Постирало сліди, і дивуєшся часом собі –
    наче й досить сезонів, пасатів, дощів, коловерті,
    аби зціпило зуби, аби у дві дірки сопів.
    Понаїхали, кажуть, а інші – таки повтікали.
    Тільки десь непомітний лишається слід угорі
    схожий з листям кленовим – відбитки сумні п’ятипалі.
    А я цій Україні доріс усього до колін.
    Де тепер пожуритись – навкруг віртуальна місцевість,
    ні свого, ні чужого, ні слова лихого у слід.
    А на цьому маршруті ти вийдеш на власній кінцевій,
    аби те, що смішило, таки роздивитись як слід.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  3. Ірина Пиріг - [ 2006.11.26 14:00 ]
    ***
    Мій Янголе...Сховай своє лице.
    Бо світло йде крізь тогу і санскрити.
    Ми вийдемо за браму. І про це
    не буде сенсу більше говорити.

    За брамою багато просвітлінь.
    Там про минулі долі не питають.
    Та тільки крок назад в безмірну тінь –
    як в душах квіти смутку проростають.

    Не всі готові до таємних змін.
    Комусь дорожче золото обману.
    Мій Янголе, я встала із колін.
    А, отже, з часом трохи вище стану...

    Єдиний мій...Спасибі, що Ти Є.
    Цілую руки. Тихо і покірно...
    Сховай лице. Бо вже ім’я Твоє
    лякає і засліплює невірних.

    24 листопада”06


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.52) | "Майстерень" 5.25 (5.49)
    Коментарі: (5)


  4. Надія Горденко - [ 2006.11.26 13:00 ]
    ЗРАДА І ГРІХ
    Ця зустріч наша – зрада й гріх -
    Ми бачитися не повинні...
    Чому ж, коханий, ти не зміг?..
    Хоча у цьому двоє винні…

    А я кохала так тебе
    І серце у вогні згорало.
    Куди ж кохання це веде?
    Не знаю я… Тоді не знала…

    Чому ж не вірив, що любов
    Моя всесильна до безтями?
    Ти молиш повернутись знов…
    О, Боже… Що ти робиш з нами?

    Мій розум каже: "Відпусти,
    Бо він твоїм уже не буде!"
    Чому ж у серці тільки Ти,
    А образ слідує повсюди?

    Від мене ти до неї йдеш
    В її обіймах утопаєш…
    Чому вертаєшся ти все ж?…
    За що отак мене караєш?
    14.03.95



    Рейтинги: Народний 5.17 (5.06) | "Майстерень" 5 (5.01)
    Коментарі: (26)


  5. Руслан Навроцький - [ 2006.11.26 10:13 ]
    Боротьба за Хліб.
    Ні Біблія,ні Скіпетр,ні Слово
    Не врятували.
    І нема Основи,
    Яка б Надію давала.
    Змішалось все.
    І Продано немало.
    І Світ кудись несе.
    Земля.
    На чорному-зірковім покривалі.

    І Чоловік на нім-
    Червяк.
    Хамелеон.
    І давить Жаба.
    І солов*єм співав б,
    Чи орлом літав.
    А все одно в Умі,
    Чи Хліб.
    Чи Влада.

    І нас що найменше-
    Більше вдвоє.
    Бо в кожному по два.
    Один-дневний.
    Усміхнено-сріблястий.
    І лукавий.
    А інший…
    Приходить ніч…
    З собою віч на віч.
    Й натягуєш у страсі одіяло
    І мовиш»Отче наш».
    Ще ніби віриш.
    Ще ,ніби,віриш.
    Та це рідше.
    Бо світишся у ліжку
    Болотяно-непевним світлом.
    Питаєшся чи Бога чи Себе:
    Ну скільки ще?
    Ще скільки?

    Господи,
    Великий Всемогущий!
    Святий Боже!
    Кінчи цей бедлам.
    Бачиш,
    Нас вже не страшить
    Варитись
    Вічність.
    У котловій гущі.
    Нами втрачене
    Святеє слово
    «Там».
    Ми є Тут.
    І ми волієм більше
    Жертвувать
    За Владу
    Чи за Хліб.

    Ще Правда,
    І Віра,
    І Істинність почуттів
    У Смерті єдиній присутні.
    Бо їй вже байдуже
    До твоїх Гріхів і Боргів.
    І це розуміють
    Близькі і Далекі.
    І просто
    Присутні.

    І тільки Музика сумна…
    І тільки Музика…

    І є ще Краса.
    Але і вона
    По вуха в Брехні,
    І по пояс в Розпусті.

    І бідна Душа
    Гірко плаче в тобі.
    Безслізно.
    І часто.
    І часто
    У Бійці та Чарці.
    І Розум-
    Несамовіє.
    Тихесенько сходить…
    Від Безпорадності.

    І є ще Надія
    На Душу і Розум.
    Та Більшість-не вміє
    Та Меншість-не сміє.
    Бо важко.
    Бо страшно.
    Перший
    Зробити
    Крок.

    І скільки сказано
    В свій час.
    Великого та Вірного.
    І все воно проходить
    Ніби Повз Нас.
    І Ми Йому-
    Не Віримо.

    І тільки Лірика сумна…
    І тільки Лірика…


    А ти –Поет.
    І ти –мішаєш Жити.
    Мішаєш всім.
    Бо що твої Вірші…
    Бо є вода.
    І Тіло хоче Пити.
    Бо Хліб є.
    Є Боротьба за Хліб.



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.22)
    Коментарі: (1)


  6. Руслан Навроцький - [ 2006.11.26 10:51 ]
    Пашка,вуличний музикант.
    Пашка,вуличний музикант.

    А Пашка душі,
    А Пашка душі
    Ловив з тротуару прохожих.
    Він став юродивим,во ім*я Боже.
    Взивала гітара і плакали струни,
    А люди все гнали майбутнє в минуле.
    Вони б зупинились,вони б послухали,
    Та будня часики у скроні стукали.
    А ще,було ім. трохи соромно.
    За те,що Пашці було не все одно,
    За те,що Пашка один єдиний
    Во ім.*я Душ їх став –юродивим.
    За те,що Пашці,що день-то свято...
    За те,що Пашка в них вірить свято

    Гітара плакала,гітара кликала,
    А струни рвалися,-а Душі микало.
    І сиротою на тротуарі
    Лежала кепка із мідяками.

    І сумно Господь, проходячи мимо,
    Срібну монетку у кепку вкинув.



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.22)
    Коментарі: (1)


  7. Андрій Хорсун - [ 2006.11.26 08:13 ]
    ***
    Тут в землю герої пішли,
    Щоб з землі повернутись.
    Все спалене лютим вогнем,
    Аби вічністю стати...
    Немає нічого ,крім дня,
    У якому блукаєш.
    Лишились любов і душа,
    І це прагнуть забрати.

    І забута гармонія
    Напівзабутих стихій,
    І заюута мелодія
    Тепер вже ламаних струн,
    І втрачене світло зорі,
    Що була шляховказом...
    Буденність несе між людей
    Завжди зайві образи.


    Рейтинги: Народний 4 (4.96) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  8. Віктор Марач - [ 2006.11.26 07:31 ]
    Елізабет Браунінг Сонети з португальської
    10
    І лиш любов, одна любов прекрасна
    Й дарунок гідний. Як займеться храм --
    Вогонь величний; та здається нам --
    Хмиз і бур'ян палають так же ясно.
    Й вогонь любові теж сія незгасно.
    Люблю тебе -- й стаю твоїм очам
    Красунею -- й стою в сіянні там
    Й проміння шлю твоєму повсякчасно
    З лиця мого. Низьке шукать в ній годі --
    Любові буть нещасною не личить:
    Істот найменших десь боліт на споді
    Бог знайе й всіх любовно перелічить.
    Де хист відмовить і самій природі --
    Любов освятить все, все возвеличить!


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  9. Віктор Марач - [ 2006.11.26 06:56 ]
    Елізабет Браунінг Сонети з португальської
    9
    Чи ж те вручать тобі, що можу дать? --
    Щоб орошавсь ти сліз моїх струмками
    Й зітхань лиш звук вчувавсь тобі роками,
    Що з уст моїх і в усмішці злітать
    Постійно буде -- й сам звикав страждать?
    О, чи ж такими скріплювать дарами
    Любов слід, що зажевріла між нами,
    Де й сміх -- крізь сльози, де й радіть -- ридать?
    Чи ж цього прагну? Ні, не запилю
    Твій пурпур, щоб лягла на його тло
    Моя скорбота; смутку не ввіллю
    Отрути в венеційське твоє скло
    Й не дам любові -- я хай лиш люблю
    Тебе, коханий! Будь все, як було.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  10. Віктор Марач - [ 2006.11.26 06:51 ]
    Елізабет Браунінг Сонети з португальської
    8
    Що дать взамін за всі ці золоті
    Дарунки твого серця несказанні,
    Такі коштовні, гарні, первозданні,
    Що виклав ти їх всі на видноті
    Й найкращі з них мені дав, сироті?
    Чи ж я така невдячна, що й останні
    Гроші зібравши -- чи ж за незрівнянні
    Скарби віддячила б чимсь в бідноті?
    О ні, я вдячна -- та в нужді такій!
    Один лиш Бог скорботу мою бачить.
    Й від сліз так зблякнув мій життя сувій,
    Що і не знаю, чи його хоч стачить
    Лиш на подушку голові твоїй?
    Та чи щось, любий, це для тебе значить?


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  11. Світлана Лавренчук - [ 2006.11.26 00:29 ]
    ***
    Ти, звісно, далі сподіваєшся - дарма.
    Це листопад, передбачається зима...
    Прихильна й так погода нині –
    Весною пахнуть дні осінні.
    Здається: завтра зацвіте бузок…
    Ти й далі сподіваєшся казок?
    А, може, й правильно отак –
    В повітрі висне добрий знак,
    Коли чекаєш на хороше –
    То і погода допоможе…
    Якби теплом сіяли ми,
    То може й не було б зими?


    Рейтинги: Народний 5 (5.01) | "Майстерень" 5 (5.02)
    Коментарі: (3)


  12. Василь Сидь - [ 2006.11.25 23:58 ]
    ***
    Ми в кожному
    кроці рвучко,
    затягнуті в вихор
    життя,
    тямимо все
    про "силу"
    Страшенну!
    Цокають звучно,
    десь зліва а поруч-
    машини снують.
    Мов небо на мене
    впало і
    придавило.
    Мов брила тяжкенна
    скали.
    Давить страшенна
    Незвідана сила
    На думки твої і мої.
    Я один, жалюгідний
    маленький
    як атом в хаосі
    таємного тіла.
    Дивлюся і бачу
    Сміюся і плачу
    З немічності дитячої
    доброти.
    Що я? Що я можу
    зробити?
    Один жалюгідний
    маленький атом
    в хаосі хаосів, які
    Мов невідвертна
    тяжкенная брила
    Здавила незвідана
    Страшная сила.




    Рейтинги: Народний 5 (5.05) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (1)


  13. Василь Сидь - [ 2006.11.25 23:59 ]
    ***
    Весна розтопить сніг в душі,
    І все довкола зацвіте.
    І прийдеш ти в квітучий сад,
    Знайдеш там сонце золоте.

    Розквітнеш квітко чарівна
    В саду моїх солодких мрій
    Для мене ж місяць угорі -
    Країна зоряних надій.

    Я прийду в сад де ти пройшла
    Зрошу сльозами пелюстки.
    Хто квітку чарівну зірвав?
    Хто розтоптав її сліди?

    Для мене ти - країна снів
    І коломийки ясний спів.
    І день і ніч і плач струмка
    О квітко легка і стрімка!

    Не буду більше сльози лить
    Що зірвана ти назавжди.
    В моєму серці ти - весна
    І хвилі теплі, золоті.


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" 5 (5)
    Прокоментувати:


  14. Василь Сидь - [ 2006.11.25 22:41 ]
    ***
    Не чекай мене ти,
    не чекай.
    Відклади свою непрошену
    печаль.

    Не суди мене ти,
    не суди.
    Серця золото в долоні
    поклади.

    Не сумуй моє ти диво,
    не журись.
    Лише в очі, тихо в очі
    подивись.

    Лише в очі поклади
    гіркий відчай.
    І віддай свою
    непрошену печаль.


    Рейтинги: Народний 5 (5.05) | "Майстерень" 5 (5)
    Прокоментувати:


  15. Василь Сидь - [ 2006.11.25 22:18 ]
    ***
    Коли приходжу я сюди,
    мене немовби і немає.
    Вівальді в стилі рок-ен-рол
    бурхливо в голові зринає.

    Я перетрушую в собі
    усе що сталося зі мною.
    Смішні спіткання на межі
    кохання вічного двобою.

    Сердечних зривів недотяг,
    можливих поцілунків страх.
    Грошей сміття блаженний подих,
    І справи справ щоденна плаха.

    Коли приходжу я сюди,
    мені немов не по собі.
    Вівальді стиха наспіваю
    імпровізуючи собі.


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" 5 (5)
    Прокоментувати:


  16. Галинка Лободзець - [ 2006.11.25 19:13 ]
    Трамваї
    Трамвої розбивають колеса
    кожен стук відбиває пульс міста
    Серед тихого бруківкового плеса
    Чи знайдеш для себе ти місце?

    Трамваї розбивають душі
    по кому дзвенять трамваї?
    Маленький клаптик небруківкової суші
    Маленькі залистянілі алеї

    Трамваї повертають додому
    у депо засинають смиренно
    стара жінка зітре зі сидіння втому
    нового дня чекають страшенно.


    Рейтинги: Народний 5 (4.69) | "Майстерень" 4 (4.35)
    Прокоментувати:


  17. Галинка Лободзець - [ 2006.11.25 19:43 ]
    Листя горіха
    Литя горіха
    в твоїм волоссі
    такий як гріх
    отой волоський

    Горіха листя
    на твоїх грудях
    немає місця
    у твоїх кудрях

    Листя пожовкле
    з голів злітає
    і навіть сліду
    не залишає

    Литя горіха
    як сонця пломінь
    не заглушити
    серця той стогін
    25,11,06


    Рейтинги: Народний 5 (4.69) | "Майстерень" -- (4.35)
    Прокоментувати:


  18. Олена Полянська - [ 2006.11.25 18:46 ]
    Татари зраджували нас

    Татари зраджували нас,
    Поляки ставились байдуже
    І кожну мить, і кожен час
    Хтось чатував на наші душі.

    Нас брали турки у полон,
    В нас щастя москалі шукали.
    І кожен нам міняв кордон,
    А ми втрачали і мовчали.

    А ми і досі мовчимо,
    Чи сподіваємось на бога?
    Чи вже бажаючих нікого,
    Чи ми історій не вчимо?!




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.35)
    Коментарі: (1)


  19. Мрія Весна - [ 2006.11.25 15:27 ]
    Туман
    Туман колише рідне місто
    І ти напевно, спиш давно.
    В дворі дерева, як із тіста,
    Здається це – старе кіно.

    Знайомство, зустріч і кохання,
    В очах бринить знайомий блиск.
    Обійми знову аж до рання,
    Від поцілунків скаче тиск.

    А потім знову розставання,
    На ранок залишу тебе.
    Закоханість це – не кохання…
    В тумані не шукай мене…
    25.11.06


    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Коментарі: (4)


  20. Оксана Лущевська - [ 2006.11.24 23:59 ]
    для мене
    ще від якогось еллінського бога
    у тебе ця ніжність,
    ще від якогось прадавнього часу
    у тебе ця сила,
    зерном у долоні Доля тебе носила
    для мене;

    для мене -
    явився ти дужий у день Сварога
    прийшов на Землю
    Родом вселиким, могутнім
    і ніби списом
    застряв ти у моїх грудях...

    Назавжди!


    Рейтинги: Народний 5.08 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Коментарі: (6)


  21. Олексій Кацай - [ 2006.11.24 21:30 ]
    Вій
    Очима заблукалого блукальця
    туди уперся електронний Вій,
    де час прямий, як спис неандертальця,
    де простір – просто пастка для подій
    в непізнаних об‘єктах. А натомість
    крізь бітумних повік рипуче тло,
    занурюючись в чорну невідомість,
    життя земне стікає у метро
    й кудись несеться по лунких тунелях,
    залишивши „летючі тарілки”
    гойдатися, мов люстри, десь на стелях
    печер з бетону. Атомні свічки
    в реакторному світі саркофагів
    запалюють відвідувачі прірв
    і Вій кібернетичної наснаги
    хрумтить слізьми розбитих ліхтарів...


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" 5 (5.38)
    Прокоментувати:


  22. Чос Даринка - [ 2006.11.24 17:22 ]
    Без Нього
    тиша в тобі пробиває діри
    Проростає корінням наскрізь
    Катує без насолоди і неохоче
    ти стаєш клубенем білого болю
    і стаєш землею чорною чорніше глупої ночі

    І ти стаєш димом, стаєш отрутою
    Дні Содому згадуєш, посміхючись
    Ти сам собі закидаєш колоди в очі
    Із сумлінням світу в рулетку граючи
    Буття без нього азотною кислотою точить

    І ти сам собі кишеньковий пекельний сторож
    Чорне марево, вариво третьосортної істини
    Граєшся обманом, деміургом кидаєш псевдоформами
    Наче й не пам*ятаєш, що усіма дорогами лише до нього йдеш
    Як потяг до своєї останньої платформи.
    Єдиної
    Чистої


    Рейтинги: Народний 5 (5.02) | "Майстерень" 5 (4.9)
    Коментарі: (2)


  23. Сергій Череп - [ 2006.11.24 14:37 ]
    Вечір...
    Приходить кохана.
    Спускається вечір.
    Цілує у губи.
    Оголює плечі.

    Беру у долоні,
    Її стиглі груди.
    Її я смакую,
    Потроху усюди.

    Заводять повільно,
    Чуттєві цілунки.
    Злились воєдино
    Пупкові чарунки.


    Рейтинги: Народний -- (4.36) | "Майстерень" 4 (4.5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати: | "Пошло, про любов"


  24. Сергій Череп - [ 2006.11.24 14:46 ]
    Любов є
    Я торкаюсь її –
    Мої руки тремтячі,
    Линуть вниз, мимо шиї,
    Де перса дівчачі.

    Я боюся її –
    І не хочу втрачати.
    Про минулі події,
    Вона любить мовчати.

    Я кохаю її –
    І так хочу кричати:
    Хай пробачать повії,
    Мені є шо втрачати!

    Я благаю її –
    Пещу ніжно руками.
    І цілую їй вії,
    Любов є між нами.


    Рейтинги: Народний 3 (4.36) | "Майстерень" 4 (4.5) | Самооцінка 5
    Прокоментувати: | "Пошло, про любов"


  25. Сергій Череп - [ 2006.11.24 14:56 ]
    Бажання - пізнання
    ЇЇ тепле нутро,
    Обійма його тісно.
    І на спині тавро,
    Нігті шкробають злісно.

    О, як вони люблять,
    Простирадла червоні.
    В них чорнії стіни,
    Тіла їх в полоні.

    Вона чорна Богиня.
    В її теплих руках,
    Він як те немовля,
    І любов є, і страх.

    Є одвічне бажання.
    Пізнання - таїни.
    Що для них є кохання,
    То для когось руїни…


    Рейтинги: Народний -- (4.36) | "Майстерень" -- (4.5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати: | "Пошло, про любов"


  26. Чос Даринка - [ 2006.11.24 14:18 ]
    Твоя курва
    Ти платиш
    і це
    твоє право
    Ти платиш
    Сьогодні
    Володар годин
    Стоїш усміхнений
    Сяєш лазурево
    Ключі від неба
    У лівій кишені
    Кладеш на коліна
    Лілії,
    Хвилі сиво-русі
    Цілуєш між ніг
    Шепочеш мені-
    Моя царице...
    Пестиш навідліг
    Сміється сучка -
    Сабейського царства
    Вінценосна шльондра я!
    Кажеш - літами
    Міг би батьком бути
    А ти ж ії
    Син
    Ненароджений
    Якого тіло
    Віками виношувала
    Душу якого
    Ділила з янголами
    Якби вільною
    Йшла б за тобою
    Пленталася сукою
    Спала під ногами
    Але ти платиш
    Мені за мене
    Папірцями якими
    Платять за хліб.
    Тому сьогодні
    В небесному логові
    Кардамон і кава
    Панчохи й вібратори
    Сандал і мирро
    Й отрутні лілії
    І тіло суче
    Розкладене в атоми
    Папірці твої
    Подарую хлопчику
    Що робить мені
    Фізично боляче
    Та дістає з мене
    Лише сміх-насміх
    Бо ножі
    Нелюбові твоєї
    Крізь серце
    Наскрізь
    Пройшли
    Й лишили
    Тунель...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.02) | "Майстерень" 5 (4.9)
    Коментарі: (6)


  27. Надія Горденко - [ 2006.11.24 14:13 ]
    У клітці
    Кому життя таке потрібне,
    Як ув'язнили в клітку срібну?
    Усе, що хочеш – на… бери!
    Чому ж бо просиш: "Відпусти!"

    Всього доволі, все ти маєш,
    Чому ж так сумно поглядаєш?
    І рвешся ти на волю знов,
    Хоча й приймаєш ту любов…


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" 5 (5.01)
    Коментарі: (5)


  28. Микола Вождь - [ 2006.11.24 14:50 ]
    ***
    Не можна себе обманути,
    Не можна грати в почуття
    Не можна серцем не скрививши
    Сказати, люблю, двічі за життя.
    Не можна викинути з серця,
    Не можна здогад загасить
    Що в ніч цю поряд із тобою
    На моїм місці - він лежить.


    Рейтинги: Народний 4 (4.5) | "Майстерень" 4 (4)
    Прокоментувати:


  29. Захар Мозок - [ 2006.11.24 13:42 ]
    ***
    дев’ятнадцять діб без тебе
    не багато і не мало.
    придивляюсь, як у небі
    сонце встало-сіло-встало

    рух світил одноманітний
    розглядаю чорним оком
    я тепер монах-самітник
    на зв’язку з собою й Богом

    затамовуючи подих,
    застигаю у чеканні,
    підкоряючись природі,
    в серці я слова чеканю

    мудрість тане, слово в’яне
    руки не знаходять місця,
    у моїх віршів звучання
    збилось дихання пречисте


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" 5 (5.15) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  30. Олена Полянська - [ 2006.11.24 12:30 ]
    Ти про гріх

    Ти про гріх,
    А я про сповідь.
    Ти про втіху,
    Я про слово.

    А по суті:
    Стеж - не стеж,
    Всі ми
    Про одне і те ж.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.35)
    Коментарі: (1)


  31. Захар Мозок - [ 2006.11.24 11:15 ]
    ніщо
    там, де блукає тиха тінь
    і де не чути мов,
    зійшлись навіки янь та інь,
    ненависть і любов

    у сутінках всесвітніх див
    де вічність смерть зове
    лише дзвенить струмочок снів
    чекаючи тебе

    твій подих зник, твій розум стих,
    ти розчинив в собі
    все щастя і страждання тих,
    кого шукає Біг

    малюють візерунки днів
    на серці жили трав
    і не існуюють "так" і "ні"
    у вічності в вітрах

    немає тут добра і зла
    і правди й кривди теж
    я місце це уже впізнав
    тут кожен з нас живе

    і серед тих маленьких див,
    де вічність лиш сама,
    живемо всі - і я, і ти,
    і бог, і сатана

    у півтонах мина краса
    у тіні нам іти
    постановили небеса
    ходімо ж - я і ти

    явись, маленька днів стріла
    і серце розірви
    по боці тім добра і зла
    впади серед трави

    і не шукай світів межі
    вона - лише мана
    вона лиш у людській душі
    існує. нас нема


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.2) | "Майстерень" 5 (5.15) | Самооцінка 6
    Коментарі: (3)


  32. Рудюк Роман - [ 2006.11.24 11:24 ]
    Якщо хто мовить лиш...
    Якщо хто мовить словом лиш –
    падеш і мреш
    на терпкість лопухів,
    дитинство збочене і встояне
    на травах
    на травмах, сміхах, плачах
    стій дивись
    запам’ятовуй в книгу,
    щоб цвіло
    старим вином
    фільтрованим
    землею
    дрижання гнотика
    невловного в паланні
    і зльодянілого водночас
    Юрським чаєм ...
    на гобелені ангел і дитина
    місток через ручай
    і лопухи
    ті, що мірило тишини
    тобі до скроні
    сирістю приложать
    і усмішку – вужа
    зженуть під тин
    і там вусань – тюльпан
    тінистий Морзе
    на них пунктири нанесе вогкі
    як збочений обов’язок
    перед нестиглим торсом
    дівчаток, що ступають на містки
    ТА ПАМ’ЯТАЙ ПРО АНГЕЛА
    СТАРУХ.



    Рейтинги: Народний -- (4.97) | "Майстерень" -- (4.7) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  33. Любов Лазука - [ 2006.11.24 11:19 ]
    ****
    твої кайдани -
    мої слова
    а час
    привертати
    увагу
    поетів
    братів
    журналістів
    і лемків
    бо так покохати
    зумієш лиш раз

    твої слова
    самообман
    імпровізація
    сексу в
    піснях
    у думках
    бо так покохати
    зумієш лиш раз

    твоя любов
    за моє життя
    за півцарства
    дівочих мрій
    й сподівань
    отак
    покохати
    зумієш лиш раз



    Рейтинги: Народний 5.17 (5.06) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Коментарі: (1)


  34. Любов Лазука - [ 2006.11.24 11:39 ]
    ****
    в емігранта кроваві сльози
    щось шукає в країні мрій
    сподівань
    й притулку зневіри

    в емігранта кроваві руки
    (Йсу, не покинь!)
    ади
    завантажив
    пів світу
    на спину

    в емігранта кровавий смуток
    совість чиста
    а вже не сила
    тільки в снах
    чути голос
    свойого сина



    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Сергій Череп - [ 2006.11.24 11:24 ]
    Душа + Розум = ?
    Любов уразить Тебе до нестями,
    До останньої кістки прониже.
    Зацілує своїми, палкими вустами
    І Ти не відаєш хто переможе...

    Холодний розум чи поклик душі,
    А можливо разом і обоє –
    Зійдуться у ритмі кохання вночі,
    У цілому світі, їх тільки двоє!


    Рейтинги: Народний -- (4.36) | "Майстерень" -- (4.5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати: | "Сама любов... і море сексу"


  36. Володимир Чернишенко - [ 2006.11.24 10:26 ]
    Зникає
    Роса зникає,
    Червоніє обрій,
    А далі й день
    Згорає на осонні.
    Зникають мрії,
    Гаснуть сонні зорі,
    Гаряча ковдра
    Поспіхом холоне.

    Зникають ріки,
    І пташині зграї
    Зникають теж –
    Без звуку і без крові.
    Усе минуще,
    А тому – зникає.
    Усе спочатку,
    Та ніколи - знову.

    І тільки віра
    Нізвідки не береться,
    Одна лиш віра
    Нікуди не зникає,
    Вона існує
    У твоєму серці:
    Немає серця
    І її немає.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.26) | "Майстерень" 5 (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  37. Наталія Лазука - [ 2006.11.24 09:00 ]
    * * *
    Я піду -
    і останній акорд
    стане снігом.
    Я піду -
    і зима обірве
    всі сліди.
    Я піду,
    обминаючи фальш
    твоїх ігор.
    Я піду -
    і не стане води.
    Я піду,
    обпікаючи поглядом руки,
    та не буде дороги
    назад.
    Я піду,
    у долоніх ховаючи звуки.
    Я піду
    у намріяний
    сад.


    Рейтинги: Народний 5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  38. Наталія Лазука - [ 2006.11.24 09:38 ]
    * * *
    Згорток образ...
    Й за плечима хтось кине:
    Ет, правди інфляція,
    І де та нова генерація?
    Та причал ваш - життєпис на білих снігах;
    Голкасті слова,
    І груда тих слів
    На серці...
    Ви й небо читаєте
    Серцем.
    А серце - мов птах,
    Та в грудях вже виросла клітка,
    І час розгубив ключі.
    А, може, так треба?
    Ви ж - знову король.
    І добрий цей знак,
    І кожен подих -
    То квітка,
    Котра пророста
    У гірких словах.
    А слово - рятунок.
    Й між літер
    Блукатиме голос
    Світу.
    І світ причаївся
    На вашім плечі,
    І ангел
    Торкається листя душі...
    Так,
    Ви мудрий король,
    Король
    Золотого вітру.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  39. Наталія Лазука - [ 2006.11.24 09:12 ]
    * * *
    Цей захеканий час
    Не підвладний
    Уже нікому...
    Він - лиш відгомін днів
    Минулих,
    І, певно, потому
    Я сміятимусь знов
    У залі маленького щастя,
    Бо сьогодні любов
    Пошкрябує серцем об лід,
    І весна аплодує,
    І плеще в долоні, і плеще,
    Наче вже й не було
    Сценарію втрачених літ
    В кінострічці життя,
    Де віра панує і все ще
    Не лишає мене
    Мій тихий поезії світ.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  40. Мрія Весна - [ 2006.11.24 08:15 ]
    Твій погляд
    Ми бачимось з тобою кожен день,
    Ловлю на собі я твій погляд.
    Щоразу подихом натхнень
    Злітає твій незримий догляд.

    Я розчиняюсь у твоїх очах,
    А серце б'ється в такт твоєму,
    Як замкнутий у клітку птах,
    Співає в унісон моєму…

    Своїм ти тільки поглядом мене
    На мить аж до кісток проймаєш.
    Ти зробиш крок чи це колись мине?
    На скільки сильно ти кохаєш?
    23.11.06


    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" -- (5.03)
    Коментарі: (4)


  41. Микола Вождь - [ 2006.11.24 08:31 ]
    Не плакав я...
    Не плакав я, то дощ ішов,
    Краплини падали на землю,
    Зривались наче з рани кров
    І рвали ніби річка греблю.

    В моїй душі дощило так,
    А люди це не розуміли,
    І лікували мені "дах",
    Навчити жити всі хотіли.

    Та ліки від грози в душі
    лише одні були...Пропали...
    Коли ти зрадила мені
    Вони для мене ядом стали.

    Не плакав я, то дощ ішов...
    Ти з чоловіком йшла додому.
    В мені кипіла дика кров.
    Згоріло все. Не вірю вже нікому..


    Рейтинги: Народний 5 (4.5) | "Майстерень" -- (4) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  42. Віктор Марач - [ 2006.11.24 07:00 ]
    Елізабет Браунінг Сонети з португальської
    7
    Для мене світ змінивсь увесь, відколи
    Душі твоєї кроки донеслись,
    Такі тихенькі, що мені здались
    Між мною й смертю вітерцем у полі.
    Й любов'ю осяйнули тьму юдолі
    Й мене знов жити вчить вони взялись:
    Жага, надія й сила віднайшлись;
    Й причастя Бог дав -- й цей дарунок долі
    Взяла я вдячно, й поряд із тобою
    Молюсь Йому! Став обриси втрачать
    Колишній світ -- ти заслонив собою:
    У всім вже лиш тебе мені вбачать.
    Й ця лютня, й пісня -- радістю й журбою
    В них звуки твого імені звучать.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  43. Віктор Марач - [ 2006.11.24 07:00 ]
    Елізабет Браунінг Сонети з португальської
    6
    Залиш мене. Хоч знаю що віднині
    Стоять у твоїй тіні вже мені.
    Вже на поріг життя свого, й вві сні,
    Скликать літа не зможу в самотині.
    Вже навіть не здійняти рук в гордині
    Назустріч сонцю, як в минулі дні,
    Щоб не відчуть твоїх стиск в глибині
    Долонь моїх. Хоч гори і долини
    Між нами пролягли, днює й ночує
    В моєму серці пульс твого -- в обох
    Єдиний він; в вині так всяк відчує
    Смак виноградин. У словах кількох
    Молитв моїх й твоє ім'я Бог чує
    Й в очах моїх Він бачить сльози двох.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  44. Віктор Марач - [ 2006.11.24 07:31 ]
    Елізабет Браунінг Сонети з португальської
    5
    Врочисто своє серце вверх здійму,
    Немов колись Електра урну з прахом,
    Й до ніг тобі впаде безкрилим птахом:
    Як попіл вже -- не боляче йому;
    Й переконаєшся, яку німу
    Розпуку знало з відчаєм і жахом.
    Ще іскри в нім, та можеш одним махом
    Згасить їх, розтоптавши -- я сприйму
    Спокійно це. Якби ж ти замість цього
    Став ждати, й вітер долетів сюди,
    Й роздмухав попіл... Лавр вінка твойого
    Не зміг би вберегти вже, як завжди:
    Вогонь такий -- він не щадить нікого!
    То ж, любий, стань подалі. Відійди!


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  45. Світлана Груздєва - [ 2006.11.23 22:27 ]
    Серце чекає
    Серце чекає
    легкого торкання
    білих метеликів
    снігу в ночі.
    Згадку плекає,
    мов мрію останню.
    Відзвук мелодії
    чуєш? – Мовчи!
    Вдвох ми із нею –
    і ти не підслухуй:
    різні бентежать
    мелодіїї нас...
    У Гіменея
    не вистачить духу
    той, найщасливіший
    скривдити час!
    Вірю: не нас
    поєднає сьогодні:
    ти є тутешній,
    а я вже не та...
    Ти – не заброда,
    а я – загородня.
    День вже минає...
    А з ним і літа.


    Рейтинги: Народний 4.75 (5.1) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Олексій Хабаров - [ 2006.11.23 19:56 ]
    ***
    блакитним коридором моїх жил
    пливуть кроти
    сподіваючись
    врешті-решт побачити сонце
    крізь горло
    вперто рвуться
    слова Гаудеамусу
    invenes dum sumus!
    друга позитивна
    фарбує стіни моєї кімнати
    морісон співає “Love street”
    сьогодні моя черга
    ховатись


    Рейтинги: Народний 5 (5.09) | "Майстерень" -- (5.1) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  47. Оксана Лущевська - [ 2006.11.23 18:36 ]
    Наречена
    Одягнула вінок із пташиного пір'я
    сукню прозоро-білу,
    насвітанку, розкинувши руки тендітні,
    у блакитне безмежжя злетіла.
    І посипались сльози на землю дощами,
    насінням рослин чудесних -
    наречена сонця, тепло осіннє -
    щастя твоє небесне.
    Твоє щастя небесне, тепло осіннє,
    кохаєш Божича грішно;
    вечорами вквітчаєш руки тендітні
    поцілунками ніжно-ніжно.
    Одягнула вінок із пташиного пір'я,
    ромен-зілля в волосся вплела,
    насвітанку - о, щастя, тепло осіннє!
    Усе Божичу віддала.
    І посипались слози на землю зірками,
    насінням рослин казкових -
    наречена неба, щастя безкрає -
    пісня твоя колискова.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Коментарі: (4)


  48. Оксана Лущевська - [ 2006.11.23 18:18 ]
    десь там
    десь там на нью-йоркській вулиці
    чи в львівській тихенькій крамниці
    я вкотре уже абстрагуюся
    у світ, де лиш я і птиці;
    в сезонах дощів заплаканих,
    в час літнього сонцестояння
    я вкотре-таки занурююсь
    у "сенс" і "буття" кохання;
    в хвилини повного місяця
    чи в час рівноваги денної
    я серцем у тебе ховаюся
    із поглядом навіженої...

    ...чи на нью-йоркських вулицях
    чи в шумних якихось крамницях
    блукає мій розум збуджено
    світами, де ми і птиці.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 0 (5.31)
    Коментарі: (7)


  49. Олександр Бобошко - [ 2006.11.23 17:05 ]
    НАПЕРЕДОДНІ
    1
    Мед і груші
    обліплені злющими осами...
    Слухай, Спасе,
    земля завагітніла осінню.
    Я спочатку не вірив
    вільховим пліткам,
    На продовження літа
    надію плекав –

    Марно... Ранки вітають холодними росами,
    Залізниця чекає зимового розкладу.
    І жовтіє,
    жовтіє,
    жовтіє в гаях.
    І вмирає
    надія химерна
    моя.

    2
    Час розкидати
    зібране щойно каміння.
    Ми свої золоті розміняли на мідні
    на мітингах.
    Надто рано
    відчули себе переможцями.
    Нас годують –
    і навіть при цьому не морщаться –
    міфами.

    Небеса вже похмурі
    і сповнені схлипами.
    Галасливі базари заманюють сливами
    стиглими.
    Залишилось півкроку,
    пів крику до вересня –
    І тому нам, ровеснице,
    дуже невесело. Скиглимо...

    Стихне біль. Відлетить журавлиною зграєю.
    Ми собі не дозволимо –
    й іншим розраємо
    бідкатись.
    І воскресне
    дощами затоплена сірими
    Златоверхим дібровам
    і світлу осінньому
    відданість...


    Рейтинги: Народний 5.19 (5.35) | "Майстерень" 6 (5.39)
    Коментарі: (5)


  50. Фешак Адріана - [ 2006.11.23 16:54 ]
    ***
    сховала ніч усі кохання дійства
    і некохання дійсності також
    всі душі і недуші,
    їх каліцтва
    всю воду з крана
    і всю воду-дощ
    вбралося в нову маринарку небо
    кишені дерті викидають сніг
    причастя тиші, як
    причастя в церкві
    і біль-отець відпустить
    мені гріх
    сховала ніч всі мої сповідання
    і сподівання зрештою також
    для когось перша,
    а комусь остання
    вода із крана
    чи фатальний дощ...





    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (8) | "суїцидальні настрої"



  51. Сторінки: 1   ...   1473   1474   1475   1476   1477   1478   1479   1480   1481   ...   1546