Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Артамонов (1992) /
Критика | Аналітика
Образ Ньярлатхотепа в творчості Г. Ф. Лавкрафта як символ постіндустріальної епохи
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Образ Ньярлатхотепа в творчості Г. Ф. Лавкрафта як символ постіндустріальної епохи
Постмодерне суспільство можна в цілому розуміти через призму взаємопов’язаних процесів анігіляції традиційних структур та тотальної механізації. Таким чином, світ набуває вищого ступеню організованості, втім, науково-технічний прогрес відкриває приховані сторони Всесвіту з їх непередбачуваною, непевною та аморфною природою. Цей парадокс зазначали такі видатні мислителі ХХ століття, як Л. Мамфорд, о. П. Флоренський, Е. Фромм, Ю. Евола, Р. Генон та інші. Одну з найуспішніших спроб продемонструвати результати стрімкого наукового розвитку зробив Говард Філіпс Лавкрафт, американський письменник першої половини ХХ століття, що працював у жанрі хорору. Він показує головні тенденції, якими керується людський світ, у вигляді богів, що правлять цим світом. Лавкрафт створює власний штучний пантеон, щоб визначити кожне нове явище суспільного життя. Серед цих богів, найцікавішим для нашого дослідження є Ньярлатхотеп, «таємнича душа та посланець» Лавкрафтових богів [2].
Серед богів, лише Ньярлатхотеп напряму контактує з людьми. Двадцять перший сонет з циклу «Гриби з Юготу» та поема в прозі «Ньярлатхотеп» присвячені йому, описуючи бога як того, хто спокушає та приваблює людей науковими та технічними революціями, що супроводжують його [3].
Можна помітити цікаву кореляцію з ідеєю Льюїса Мамфорда про здатність машини бути замінником бога [5, с. 5]. Коли Ньярлатхотеп прийшов, «кожен відчував, що земля, навіть увесь Всесвіт, вийшов з-під контролю знаних богів чи сил, і заволоділи ним боги чи сили, що до цього часу залишалися невідомими»[]. Він презентує знання своїм послідовникам: «я чув розмови, ніби ті, хто знають Ньярлатхотепа, споглядали те, чого інші не бачили» [3]. Лавкрафт пов’язує Ньярлатхотепа з функцією комунікації не лише через його функцію посланця (про що було зазначено вище), але й оскільки цей бог допомагає людям анігілювати структуру часу та простору і, таким чином, тих, кого він спокусив, не стримують жодні обмеження. Ця деталь відповідає запропонованій Маршаллом Маклюеном інтерпретації технології в першу чергу через призму комунікативної функції [4].
Будучи богом, Ньярлатхотеп має багато маніфестаційних форм. В людському світі він виглядає як «Фараон» [3], його шкіра чорна, «але без жодного натяку на негроїдні риси» [1] (цю деталь можна інтерпретувати як вираз протиріччя, що становить сутність бога). Істинна форма Ньярлатхотепа, його божественне єство – це «Повзучий хаос» [2; 3].
Таким чином, головні риси Ньярлатхотепа в якості бога з Лавкрафтового фантастичного світу – це як його зв’язок з комунікативними засобами та науковим поступом людського світу, так і внутрішньо суперечлива природа Повзучого хаосу. Бог, як символ тих сил, що визначають Цивілізацію Прогресу та керують нею, бездоганно репрезентує суперечливі тенденції постіндустріальної епохи.
Література:
1. Lovecraft, H. P. The Dream-Quest of Unknown Kadath. The H. P. Lovecraft Archive. Retrieved from: http://www.hplovecraft.com/writings/texts/fiction/dq.aspx
2. Lovecraft, H. P. The Dreams in the Witch House. The H. P. Lovecraft Archive. Retrieved from: http://www.hplovecraft.com/writings/texts/fiction/dwh.aspx
3. Лавкрафт, Г. Ф. «Ньярлатхотеп» / Пер. з англ. О. Артамонова. Режим доступу: http://maysterni.com/publication.php?id=107604
4. McLuhan, M. Understanding Media: The Extensions of Man. New York, McGraw Hill, 1964.
5. Mumford L. The Myth of the Machine. Vol. 1. Harcourt: Brace Jovanovich, 1967.
Серед богів, лише Ньярлатхотеп напряму контактує з людьми. Двадцять перший сонет з циклу «Гриби з Юготу» та поема в прозі «Ньярлатхотеп» присвячені йому, описуючи бога як того, хто спокушає та приваблює людей науковими та технічними революціями, що супроводжують його [3].
Можна помітити цікаву кореляцію з ідеєю Льюїса Мамфорда про здатність машини бути замінником бога [5, с. 5]. Коли Ньярлатхотеп прийшов, «кожен відчував, що земля, навіть увесь Всесвіт, вийшов з-під контролю знаних богів чи сил, і заволоділи ним боги чи сили, що до цього часу залишалися невідомими»[]. Він презентує знання своїм послідовникам: «я чув розмови, ніби ті, хто знають Ньярлатхотепа, споглядали те, чого інші не бачили» [3]. Лавкрафт пов’язує Ньярлатхотепа з функцією комунікації не лише через його функцію посланця (про що було зазначено вище), але й оскільки цей бог допомагає людям анігілювати структуру часу та простору і, таким чином, тих, кого він спокусив, не стримують жодні обмеження. Ця деталь відповідає запропонованій Маршаллом Маклюеном інтерпретації технології в першу чергу через призму комунікативної функції [4].
Будучи богом, Ньярлатхотеп має багато маніфестаційних форм. В людському світі він виглядає як «Фараон» [3], його шкіра чорна, «але без жодного натяку на негроїдні риси» [1] (цю деталь можна інтерпретувати як вираз протиріччя, що становить сутність бога). Істинна форма Ньярлатхотепа, його божественне єство – це «Повзучий хаос» [2; 3].
Таким чином, головні риси Ньярлатхотепа в якості бога з Лавкрафтового фантастичного світу – це як його зв’язок з комунікативними засобами та науковим поступом людського світу, так і внутрішньо суперечлива природа Повзучого хаосу. Бог, як символ тих сил, що визначають Цивілізацію Прогресу та керують нею, бездоганно репрезентує суперечливі тенденції постіндустріальної епохи.
Література:
1. Lovecraft, H. P. The Dream-Quest of Unknown Kadath. The H. P. Lovecraft Archive. Retrieved from: http://www.hplovecraft.com/writings/texts/fiction/dq.aspx
2. Lovecraft, H. P. The Dreams in the Witch House. The H. P. Lovecraft Archive. Retrieved from: http://www.hplovecraft.com/writings/texts/fiction/dwh.aspx
3. Лавкрафт, Г. Ф. «Ньярлатхотеп» / Пер. з англ. О. Артамонова. Режим доступу: http://maysterni.com/publication.php?id=107604
4. McLuhan, M. Understanding Media: The Extensions of Man. New York, McGraw Hill, 1964.
5. Mumford L. The Myth of the Machine. Vol. 1. Harcourt: Brace Jovanovich, 1967.
(Тези доповіді, виголошеної О. Артамоновим на студентській науковій конференції Філософського факультету ЛНУ ім. І. Франка "Дні Науки-2014". Авторський переклад з англійської мови).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
