Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.01
02:53
Зима прийшла й теплішає усе,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
2025.11.30
22:20
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
2025.11.30
21:25
Очей незнана глибина…
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
2025.11.30
19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
2025.11.30
15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
2025.11.30
12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
2025.11.29
23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
2025.11.29
21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
2025.11.29
18:07
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
2025.11.29
17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
2025.11.29
16:33
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
2025.11.29
11:36
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
2025.11.29
10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
2025.11.29
09:09
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Критика | Аналітика
Вступна стаття до перекладів віршів Альфреда Хаусмана
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вступна стаття до перекладів віршів Альфреда Хаусмана
СПІВЕЦЬ СВІТОВОЇ СКОРБОТИ
(Вступна стаття до перекладів віршів Альфреда Хаусмана)
Альфред Едвард Хаусман, видатний англійський поет, літературний критик і філолог народився 26 березня 1859 р. в Фокбері, недалеко від міста Бромсгров, що в графстві Вустершир. Навчався в Оксфорді, і хоч відзначався великими здібностями, та все ж в 1881 р. не зміг скласти випускний екзамен на звання магістра і дев’ять наступних років працював службовцем в Лондонському патентному бюро. При цьому займався самоосвітою, опублікував у фахових журналах ряд блискучих статей з античної літератури (присвячені творчості Горація, Проперція, Овідія, Есхіла, Евріпіда, Софокла). На нього звернули увагу і в 1892 р. він був запрошений на посаду викладача латини в Лондонському університетському коледжі. З 1910 р. до кінця життя працював професором в Кембріджі. Помер 30 квітня 1936 р.
А.Хаусман був одним з найвидатніших спеціалістів в галузі античної літератури і філології, видав епохальний твір римського поета і вченого Марка Манілія, його наукову поему “Астрономіка” (у п’яти книгах), а також твори римських поетів Ювенала і Лукана. Але світову славу йому принесла невелика за обсягом збірка власних віршів “Шропширський хлопець”, яку він видав власним коштом в 1896 р. Головний герой цього циклу із 63 віршів Теренс, якого із повним правом можна ототожнити із самим автором, покидає рідне село і перебирається до Лондона, але рідні місця, такі любі його оку і серцю сільські краєвиди назавжди залишаються з ним. Хаусман відвідав графство Шропшир в дитинстві і був зачарований його природою, неповторною атмосферою сільського укладу життя, острівцями патріархальності, які ще збереглися в бурхливому морі промислового розвитку Англії кінця ХІХ ст. Ці вірші надзвичайно задушевні, торкаються найпотаємніших струн в серцях читачів, оспівують найчарівнішу пору людського життя – юність, таку неповторну і швидкоплинну, таку незабутню і бентежну, згадка про яку зігріває душу і в глибокій старості. Ніхто з поетів до Хаусмана ще не знаходив таких ніжних і трепетних, простих і зворушливих слів для зображення юнацької дружби і кохання. Англійський поет Оден зазначав із цього приводу: “Я не знаю уподобань сучасної молоді, але для мого покоління ніякий інший англійський поет не виразив так досконало почуття юності. І якщо я зараз не дуже часто звертаюсь до нього, та все ж я вічно вдячний йому за ту радість, яку він дав мені в пору моєї юності”. Ця збірка неодноразово перевидавалась, особливо ж популярною стала під час першої світової війни.
За життя А.Хаусман видав ще одну поетичну збірку “Останні вірші” в 1922 р., яка теж мала великий успіх. Ще дві збірки віршів, упорядковані його молодшим братом Лоренсом, теж відомим літератором, з’явилися вже після смерті автора: “Ще вірші” (1936), “Додаткові вірші” (1937).
Поезія Хаусмана традиційна за формою, характеризується досконалістю і класичною завершеністю строфи, особливою милозвучністю і музикальністю, афористичністю формулювань, філософською глибиною. І все ж, незважаючи на те, що в ній знайшла відображення найпрекрасніша пора людського життя – юність, оспівується юнацька дружба, ця поезія глибоко трагічна в самій своїй суті. Головні її мотиви – жорстокі випробування долі, обмануті надії, швидкоплинність життя, ворожість навколишнього світу, жертовність, невідворотність смерті, пронизливе переживання прекрасного. Тема смерті є основною в більшості його віршів, причому нитка життя обривається безжальною долею в зовсім юному віці. Ця характерна риса поезії Хаусмана навіть стала підставою для численних пародій. Як приклад, можна навести дві з них. Перша належить перу американського поета Е.Паунда:
Співає птах, де квітне глід,
Та й він помре від горя й бід:
Одних повісять, інших вб’ють –
О, скорбна друзів моїх путь!
Другу написав англійський поет і прозаїк Хамберт Вулф:
У Шропшірі з обіду
Чуть – хлопці вже кричать:
“Пішли і вб’єм сусіда,
Нема нам що втрачать!”
То ж цей вбив свого батька,
Той – всіх тіток і дядь.
Й висять – вже більш десятка –
Із Ледло хлопці в ряд.
Й кожному двадцять перший
Йшов, та не буде більш...
Й кат буркнув: “Перевершив
Я й Хаусмана вірш.”
Збірка “Шропширський хлопець” стала найпопулярнішою за всі роки існування англійської літератури. В 1996 р. в Англії широко відзначалось 100-річчя з дня її опублікування. В 1973 р. засноване Хаусманівське товариство, яке випускає щорічний альманах, займається дослідженнями творчості поета, організовує присвячені йому конференції і поетичні читання. Вірші Хаусмана стали хрестоматійними і включаються до всіх антологій англійської поезії.
(Вступна стаття до перекладів віршів Альфреда Хаусмана)
Альфред Едвард Хаусман, видатний англійський поет, літературний критик і філолог народився 26 березня 1859 р. в Фокбері, недалеко від міста Бромсгров, що в графстві Вустершир. Навчався в Оксфорді, і хоч відзначався великими здібностями, та все ж в 1881 р. не зміг скласти випускний екзамен на звання магістра і дев’ять наступних років працював службовцем в Лондонському патентному бюро. При цьому займався самоосвітою, опублікував у фахових журналах ряд блискучих статей з античної літератури (присвячені творчості Горація, Проперція, Овідія, Есхіла, Евріпіда, Софокла). На нього звернули увагу і в 1892 р. він був запрошений на посаду викладача латини в Лондонському університетському коледжі. З 1910 р. до кінця життя працював професором в Кембріджі. Помер 30 квітня 1936 р.
А.Хаусман був одним з найвидатніших спеціалістів в галузі античної літератури і філології, видав епохальний твір римського поета і вченого Марка Манілія, його наукову поему “Астрономіка” (у п’яти книгах), а також твори римських поетів Ювенала і Лукана. Але світову славу йому принесла невелика за обсягом збірка власних віршів “Шропширський хлопець”, яку він видав власним коштом в 1896 р. Головний герой цього циклу із 63 віршів Теренс, якого із повним правом можна ототожнити із самим автором, покидає рідне село і перебирається до Лондона, але рідні місця, такі любі його оку і серцю сільські краєвиди назавжди залишаються з ним. Хаусман відвідав графство Шропшир в дитинстві і був зачарований його природою, неповторною атмосферою сільського укладу життя, острівцями патріархальності, які ще збереглися в бурхливому морі промислового розвитку Англії кінця ХІХ ст. Ці вірші надзвичайно задушевні, торкаються найпотаємніших струн в серцях читачів, оспівують найчарівнішу пору людського життя – юність, таку неповторну і швидкоплинну, таку незабутню і бентежну, згадка про яку зігріває душу і в глибокій старості. Ніхто з поетів до Хаусмана ще не знаходив таких ніжних і трепетних, простих і зворушливих слів для зображення юнацької дружби і кохання. Англійський поет Оден зазначав із цього приводу: “Я не знаю уподобань сучасної молоді, але для мого покоління ніякий інший англійський поет не виразив так досконало почуття юності. І якщо я зараз не дуже часто звертаюсь до нього, та все ж я вічно вдячний йому за ту радість, яку він дав мені в пору моєї юності”. Ця збірка неодноразово перевидавалась, особливо ж популярною стала під час першої світової війни.
За життя А.Хаусман видав ще одну поетичну збірку “Останні вірші” в 1922 р., яка теж мала великий успіх. Ще дві збірки віршів, упорядковані його молодшим братом Лоренсом, теж відомим літератором, з’явилися вже після смерті автора: “Ще вірші” (1936), “Додаткові вірші” (1937).
Поезія Хаусмана традиційна за формою, характеризується досконалістю і класичною завершеністю строфи, особливою милозвучністю і музикальністю, афористичністю формулювань, філософською глибиною. І все ж, незважаючи на те, що в ній знайшла відображення найпрекрасніша пора людського життя – юність, оспівується юнацька дружба, ця поезія глибоко трагічна в самій своїй суті. Головні її мотиви – жорстокі випробування долі, обмануті надії, швидкоплинність життя, ворожість навколишнього світу, жертовність, невідворотність смерті, пронизливе переживання прекрасного. Тема смерті є основною в більшості його віршів, причому нитка життя обривається безжальною долею в зовсім юному віці. Ця характерна риса поезії Хаусмана навіть стала підставою для численних пародій. Як приклад, можна навести дві з них. Перша належить перу американського поета Е.Паунда:
Співає птах, де квітне глід,
Та й він помре від горя й бід:
Одних повісять, інших вб’ють –
О, скорбна друзів моїх путь!
Другу написав англійський поет і прозаїк Хамберт Вулф:
У Шропшірі з обіду
Чуть – хлопці вже кричать:
“Пішли і вб’єм сусіда,
Нема нам що втрачать!”
То ж цей вбив свого батька,
Той – всіх тіток і дядь.
Й висять – вже більш десятка –
Із Ледло хлопці в ряд.
Й кожному двадцять перший
Йшов, та не буде більш...
Й кат буркнув: “Перевершив
Я й Хаусмана вірш.”
Збірка “Шропширський хлопець” стала найпопулярнішою за всі роки існування англійської літератури. В 1996 р. в Англії широко відзначалось 100-річчя з дня її опублікування. В 1973 р. засноване Хаусманівське товариство, яке випускає щорічний альманах, займається дослідженнями творчості поета, організовує присвячені йому конференції і поетичні читання. Вірші Хаусмана стали хрестоматійними і включаються до всіх антологій англійської поезії.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
