Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.14
00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
2025.12.13
23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
2025.12.13
16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
2025.12.13
12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
2025.12.13
08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів.
І от що ми маємо в підсумку.
Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорідне
2025.12.13
08:13
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
2025.12.13
00:28
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
2025.12.12
22:21
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
2025.12.12
19:50
По грудках їхав грудень,
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
2025.12.12
14:44
Є чуття у моєму серці
Не знаю я що і робити
О ти чудовий світе о світе
Як мені бути і що робити?
Чи знаєш ти що виснував я?
Ти міг би і сам осягнути
Сьогодні всякчас завтра але й учора
Недільно-дівчачий блюз із її горем
Не знаю я що і робити
О ти чудовий світе о світе
Як мені бути і що робити?
Чи знаєш ти що виснував я?
Ти міг би і сам осягнути
Сьогодні всякчас завтра але й учора
Недільно-дівчачий блюз із її горем
2025.12.12
14:03
У мене на грудях ти стогнеш, і довго,
звитяжуєш голосно щем.
А рима – проста й заримована Богом,
й окреслена віщим дощем.
Про що ця розмова? Коли ані слова?
Про що нереально тужу?
Ти плачеш білугою, дещо з совою.
звитяжуєш голосно щем.
А рима – проста й заримована Богом,
й окреслена віщим дощем.
Про що ця розмова? Коли ані слова?
Про що нереально тужу?
Ти плачеш білугою, дещо з совою.
2025.12.12
12:51
Марія Лавренюк. Улиянка. Роман. —Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2024. —216 с.
Чи не кожен автор рецензії замислюється над тим, чому не оминув увагою твір того чи іншого письменника, що підштовхнуло його до роздумів про прочитане і, власне, якими б
2025.12.12
07:59
ця Присутність незримо гріє
ізсередини
як свіча
проростає в думки
надією
вперто спалюючи печаль
її дихання тихше тиші
її голос як неба глиб
ізсередини
як свіча
проростає в думки
надією
вперто спалюючи печаль
її дихання тихше тиші
її голос як неба глиб
2025.12.12
07:34
Дзвінок бентежний тишу зранив —
не мріяла узріть тебе
через сніги і океани,
захмарні молитви небес
такого дивного, чужого
без квітів і ковтка води.
Навіщо ж не лишив за рогом
свої непрохані сліди?
не мріяла узріть тебе
через сніги і океани,
захмарні молитви небес
такого дивного, чужого
без квітів і ковтка води.
Навіщо ж не лишив за рогом
свої непрохані сліди?
2025.12.12
06:55
Заспаний ранок туманиться
Стишено далі в півсні, -
Росами вкрита вівсяниця
Губить краплини ясні.
Чується каркання галичі,
В озері - слески плотви, -
Запах цвітіння вчувається
І шелестіння трави.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Стишено далі в півсні, -
Росами вкрита вівсяниця
Губить краплини ясні.
Чується каркання галичі,
В озері - слески плотви, -
Запах цвітіння вчувається
І шелестіння трави.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Критика | Аналітика
Вступна стаття до перекладів віршів Альфреда Хаусмана
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вступна стаття до перекладів віршів Альфреда Хаусмана
СПІВЕЦЬ СВІТОВОЇ СКОРБОТИ
(Вступна стаття до перекладів віршів Альфреда Хаусмана)
Альфред Едвард Хаусман, видатний англійський поет, літературний критик і філолог народився 26 березня 1859 р. в Фокбері, недалеко від міста Бромсгров, що в графстві Вустершир. Навчався в Оксфорді, і хоч відзначався великими здібностями, та все ж в 1881 р. не зміг скласти випускний екзамен на звання магістра і дев’ять наступних років працював службовцем в Лондонському патентному бюро. При цьому займався самоосвітою, опублікував у фахових журналах ряд блискучих статей з античної літератури (присвячені творчості Горація, Проперція, Овідія, Есхіла, Евріпіда, Софокла). На нього звернули увагу і в 1892 р. він був запрошений на посаду викладача латини в Лондонському університетському коледжі. З 1910 р. до кінця життя працював професором в Кембріджі. Помер 30 квітня 1936 р.
А.Хаусман був одним з найвидатніших спеціалістів в галузі античної літератури і філології, видав епохальний твір римського поета і вченого Марка Манілія, його наукову поему “Астрономіка” (у п’яти книгах), а також твори римських поетів Ювенала і Лукана. Але світову славу йому принесла невелика за обсягом збірка власних віршів “Шропширський хлопець”, яку він видав власним коштом в 1896 р. Головний герой цього циклу із 63 віршів Теренс, якого із повним правом можна ототожнити із самим автором, покидає рідне село і перебирається до Лондона, але рідні місця, такі любі його оку і серцю сільські краєвиди назавжди залишаються з ним. Хаусман відвідав графство Шропшир в дитинстві і був зачарований його природою, неповторною атмосферою сільського укладу життя, острівцями патріархальності, які ще збереглися в бурхливому морі промислового розвитку Англії кінця ХІХ ст. Ці вірші надзвичайно задушевні, торкаються найпотаємніших струн в серцях читачів, оспівують найчарівнішу пору людського життя – юність, таку неповторну і швидкоплинну, таку незабутню і бентежну, згадка про яку зігріває душу і в глибокій старості. Ніхто з поетів до Хаусмана ще не знаходив таких ніжних і трепетних, простих і зворушливих слів для зображення юнацької дружби і кохання. Англійський поет Оден зазначав із цього приводу: “Я не знаю уподобань сучасної молоді, але для мого покоління ніякий інший англійський поет не виразив так досконало почуття юності. І якщо я зараз не дуже часто звертаюсь до нього, та все ж я вічно вдячний йому за ту радість, яку він дав мені в пору моєї юності”. Ця збірка неодноразово перевидавалась, особливо ж популярною стала під час першої світової війни.
За життя А.Хаусман видав ще одну поетичну збірку “Останні вірші” в 1922 р., яка теж мала великий успіх. Ще дві збірки віршів, упорядковані його молодшим братом Лоренсом, теж відомим літератором, з’явилися вже після смерті автора: “Ще вірші” (1936), “Додаткові вірші” (1937).
Поезія Хаусмана традиційна за формою, характеризується досконалістю і класичною завершеністю строфи, особливою милозвучністю і музикальністю, афористичністю формулювань, філософською глибиною. І все ж, незважаючи на те, що в ній знайшла відображення найпрекрасніша пора людського життя – юність, оспівується юнацька дружба, ця поезія глибоко трагічна в самій своїй суті. Головні її мотиви – жорстокі випробування долі, обмануті надії, швидкоплинність життя, ворожість навколишнього світу, жертовність, невідворотність смерті, пронизливе переживання прекрасного. Тема смерті є основною в більшості його віршів, причому нитка життя обривається безжальною долею в зовсім юному віці. Ця характерна риса поезії Хаусмана навіть стала підставою для численних пародій. Як приклад, можна навести дві з них. Перша належить перу американського поета Е.Паунда:
Співає птах, де квітне глід,
Та й він помре від горя й бід:
Одних повісять, інших вб’ють –
О, скорбна друзів моїх путь!
Другу написав англійський поет і прозаїк Хамберт Вулф:
У Шропшірі з обіду
Чуть – хлопці вже кричать:
“Пішли і вб’єм сусіда,
Нема нам що втрачать!”
То ж цей вбив свого батька,
Той – всіх тіток і дядь.
Й висять – вже більш десятка –
Із Ледло хлопці в ряд.
Й кожному двадцять перший
Йшов, та не буде більш...
Й кат буркнув: “Перевершив
Я й Хаусмана вірш.”
Збірка “Шропширський хлопець” стала найпопулярнішою за всі роки існування англійської літератури. В 1996 р. в Англії широко відзначалось 100-річчя з дня її опублікування. В 1973 р. засноване Хаусманівське товариство, яке випускає щорічний альманах, займається дослідженнями творчості поета, організовує присвячені йому конференції і поетичні читання. Вірші Хаусмана стали хрестоматійними і включаються до всіх антологій англійської поезії.
(Вступна стаття до перекладів віршів Альфреда Хаусмана)
Альфред Едвард Хаусман, видатний англійський поет, літературний критик і філолог народився 26 березня 1859 р. в Фокбері, недалеко від міста Бромсгров, що в графстві Вустершир. Навчався в Оксфорді, і хоч відзначався великими здібностями, та все ж в 1881 р. не зміг скласти випускний екзамен на звання магістра і дев’ять наступних років працював службовцем в Лондонському патентному бюро. При цьому займався самоосвітою, опублікував у фахових журналах ряд блискучих статей з античної літератури (присвячені творчості Горація, Проперція, Овідія, Есхіла, Евріпіда, Софокла). На нього звернули увагу і в 1892 р. він був запрошений на посаду викладача латини в Лондонському університетському коледжі. З 1910 р. до кінця життя працював професором в Кембріджі. Помер 30 квітня 1936 р.
А.Хаусман був одним з найвидатніших спеціалістів в галузі античної літератури і філології, видав епохальний твір римського поета і вченого Марка Манілія, його наукову поему “Астрономіка” (у п’яти книгах), а також твори римських поетів Ювенала і Лукана. Але світову славу йому принесла невелика за обсягом збірка власних віршів “Шропширський хлопець”, яку він видав власним коштом в 1896 р. Головний герой цього циклу із 63 віршів Теренс, якого із повним правом можна ототожнити із самим автором, покидає рідне село і перебирається до Лондона, але рідні місця, такі любі його оку і серцю сільські краєвиди назавжди залишаються з ним. Хаусман відвідав графство Шропшир в дитинстві і був зачарований його природою, неповторною атмосферою сільського укладу життя, острівцями патріархальності, які ще збереглися в бурхливому морі промислового розвитку Англії кінця ХІХ ст. Ці вірші надзвичайно задушевні, торкаються найпотаємніших струн в серцях читачів, оспівують найчарівнішу пору людського життя – юність, таку неповторну і швидкоплинну, таку незабутню і бентежну, згадка про яку зігріває душу і в глибокій старості. Ніхто з поетів до Хаусмана ще не знаходив таких ніжних і трепетних, простих і зворушливих слів для зображення юнацької дружби і кохання. Англійський поет Оден зазначав із цього приводу: “Я не знаю уподобань сучасної молоді, але для мого покоління ніякий інший англійський поет не виразив так досконало почуття юності. І якщо я зараз не дуже часто звертаюсь до нього, та все ж я вічно вдячний йому за ту радість, яку він дав мені в пору моєї юності”. Ця збірка неодноразово перевидавалась, особливо ж популярною стала під час першої світової війни.
За життя А.Хаусман видав ще одну поетичну збірку “Останні вірші” в 1922 р., яка теж мала великий успіх. Ще дві збірки віршів, упорядковані його молодшим братом Лоренсом, теж відомим літератором, з’явилися вже після смерті автора: “Ще вірші” (1936), “Додаткові вірші” (1937).
Поезія Хаусмана традиційна за формою, характеризується досконалістю і класичною завершеністю строфи, особливою милозвучністю і музикальністю, афористичністю формулювань, філософською глибиною. І все ж, незважаючи на те, що в ній знайшла відображення найпрекрасніша пора людського життя – юність, оспівується юнацька дружба, ця поезія глибоко трагічна в самій своїй суті. Головні її мотиви – жорстокі випробування долі, обмануті надії, швидкоплинність життя, ворожість навколишнього світу, жертовність, невідворотність смерті, пронизливе переживання прекрасного. Тема смерті є основною в більшості його віршів, причому нитка життя обривається безжальною долею в зовсім юному віці. Ця характерна риса поезії Хаусмана навіть стала підставою для численних пародій. Як приклад, можна навести дві з них. Перша належить перу американського поета Е.Паунда:
Співає птах, де квітне глід,
Та й він помре від горя й бід:
Одних повісять, інших вб’ють –
О, скорбна друзів моїх путь!
Другу написав англійський поет і прозаїк Хамберт Вулф:
У Шропшірі з обіду
Чуть – хлопці вже кричать:
“Пішли і вб’єм сусіда,
Нема нам що втрачать!”
То ж цей вбив свого батька,
Той – всіх тіток і дядь.
Й висять – вже більш десятка –
Із Ледло хлопці в ряд.
Й кожному двадцять перший
Йшов, та не буде більш...
Й кат буркнув: “Перевершив
Я й Хаусмана вірш.”
Збірка “Шропширський хлопець” стала найпопулярнішою за всі роки існування англійської літератури. В 1996 р. в Англії широко відзначалось 100-річчя з дня її опублікування. В 1973 р. засноване Хаусманівське товариство, яке випускає щорічний альманах, займається дослідженнями творчості поета, організовує присвячені йому конференції і поетичні читання. Вірші Хаусмана стали хрестоматійними і включаються до всіх антологій англійської поезії.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
