Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Гуцуляк (1969) /
Критика | Аналітика
Що таке неоромантизм?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Що таке неоромантизм?
Американський філософ та культуролог Б.О. О’Догерті визначив “вік модернізму”, що розпочався з 1870 р., як “постромантику” . “Пост-” він розуміє як додаток до старого дискурсу (в даному випадку - до “романтизму”), а не справжнє новаторство (не слід плутати з “післяромантичним мистецтвом”, яким є, наприклад, “критичний реалізм”). Російський філософ С. Аверінцев, відповідно, пропонує розглядати феномен модернізму як “пізній романтизм”.
У світовій культурологічній традиції до неоромантиків відносять Берклі, Р. Вагнера, Ф. Ніцше, Г. Ібсена, Метерлінка, Г. Гауптмана, Б’єрнстьєрна, С. Пшибишевського, С. Жеромскького, К. Тетмайєра, Я. Каспровича, Р.М. Рільке, М. Цвєтаєву. Остання, наприклад, “... глибоко і своєрідно сприйняла умонастрій тієї неоромантичної епохи: пафос богоборчості, бунт проти розсудливості, романтичний культ “душі”, ... в дусі того часу .... була схильна наділяти “природу” особливими властивостями, обожнювати їїї, спіритуалізувати”.
На думку української дослідниці Т. Гундорової саме характер “власне модернізму” слід визначати як “неоромантизм” . Суть цього характеру “... грунтувалася на духовному, “визвольному” пориві, прагненні до повноти виявлення родового, власне людського потенціалу буття, ідеалу “повної людини”, “цілого чоловіка” тощо ...
Неоромантичний порив до ідеального, “повного” вираження особистості - через злиття з ідеалом, в перспективі майбутнього, в універсумі всесвіту...”.
Інші науковці лише обережно говорять про неоромантичну (а то й просто романтичну) тенденцію (лінію, якість, поетику, модель, естетичну структуру, стильову хвилю чи течію, форму, манеру, метод, напрям , школу тощо) у самому романтизмі, “естетизмі”, натуралізмі, декадентстві, символізмі, авангарді (і поставангарді), реалізмі чи фотореалізмі .
В “Краткой литературной энциклопедии» визначається, що неоромантизм - це лише «... реакція ... на натуралізм, ... на песимізм і «безвір’я” декадентства” . Відповідно до цього ця “реакція” - “храктер” може мати місце і “... всередині критичного реалізму” , і в самому модернізмі , включаючи в себе такі стилі як імпресіонізм, експресіонізм.
Власне ще на початку ХХ ст. Г. Плєханов, С. Венгеров та А. Кліментов запропонували об’єднати всі тенденції заперечення декадентства та натуралізму поняттям “неоромантизм”, “відродження романтизму”.
Український літературознавець Т. Салига погоджується, що термін “неоромантизм” може використовуватися як “... збірна назва модерних художньо - естетичних течій, які з’явилися як протистояння натуралізмові”.
У свою чергу альтернативою неоромантизмові з його апеляцією до інтуїтивності творчості осмислював себе американський імажизм (не плутати з осійським імажинізмом) з його концепцією “продуманості і структурованості поезії”, гаслами, що нова модерна поезія - це “ясність, точність і безпосередні розмовні інтонації” . Представником українського імажизму вважається В. Стус , і саме тому його творчість досі перебуває у сфері елітарного, впротивагу “звичного” українському читачеві неоромантизму.
Отже, як на нас, неоромантизм - це лише характер дискурсу модернізму, а не самостійний дискурс (“тип художньої свідомості”) епохи fin de siecle, як на цьому настоюють С. Хороб, Я. Поліщук, О. Овчаренко, С. Павличко, Б. Бялік, М. Урнов, Я. Поліщук, Г. Хоменко, А. Ціпко, Н. Крохіна. Якщо останні три навіть ототожнюють романтизм і неоромантизм, неоромантизм і декадентство та символізм, то українські дослідники, ставлячи знак рівності між поняттями “дискурс” та “школа”, апелюють до листа Лесі Українки до М. Павлика від 16 березня 1891 р., де авторка відносить О. Кобилянську до “неоромантичної школи”.
Відмова вищезгаданого дослідника С. Хороба від потреби визначення “світоглядно - філософського підложжя” неоромантизму ставить проблематичною розмову як про “неоромантичне мислення”, так і його “типологію”. Для обгрунтування цієї позиції навіть оголошується, з апеляцією до Е. Золя, що між “символізмом, експресіонізмом, імпресіонізмом тощо (у цьому “тощо” розуміється і “неоромантизм”, - О.Г.) , виявляється, “... нема ані якоїсь демаркаційної лінії, ні тим паче протистояння. А відтак нема, звісно, й чіткості у визначеннях притаманних цим течіям відмінних особливостей” . Так, свого часу М. Хвильовий ставив знак рівності між експресіонізмом та т.зв. “активним романтизмом”.
Але що є допустимим для митця, який намагався якось “о-значити” свою позицію та прояснити дотичні до неї , то з С. Хоробом не можна погодитися, пам’ятаючи, що відсутність “здібності розрізняти” якраз і породила “нову реальність” (“агонію реальності”, за Ж. Бодріяром) - європейська висококультурна нація стає під штандарти НСДАП. Саме “... тоталітаризм викреслив встановлений ще в епоху Романтизму знак рівності між народом і культурою, натомість ототожнивши народ - з державою, так що в масовій свідомості “націоналізм” поступово зрісся з “нацизмом”, і вся етнософська проблематика виявилась ідеологічно скомпрометованою на довгі роки наперед”.
У світовій культурологічній традиції до неоромантиків відносять Берклі, Р. Вагнера, Ф. Ніцше, Г. Ібсена, Метерлінка, Г. Гауптмана, Б’єрнстьєрна, С. Пшибишевського, С. Жеромскького, К. Тетмайєра, Я. Каспровича, Р.М. Рільке, М. Цвєтаєву. Остання, наприклад, “... глибоко і своєрідно сприйняла умонастрій тієї неоромантичної епохи: пафос богоборчості, бунт проти розсудливості, романтичний культ “душі”, ... в дусі того часу .... була схильна наділяти “природу” особливими властивостями, обожнювати їїї, спіритуалізувати”.
На думку української дослідниці Т. Гундорової саме характер “власне модернізму” слід визначати як “неоромантизм” . Суть цього характеру “... грунтувалася на духовному, “визвольному” пориві, прагненні до повноти виявлення родового, власне людського потенціалу буття, ідеалу “повної людини”, “цілого чоловіка” тощо ...
Неоромантичний порив до ідеального, “повного” вираження особистості - через злиття з ідеалом, в перспективі майбутнього, в універсумі всесвіту...”.
Інші науковці лише обережно говорять про неоромантичну (а то й просто романтичну) тенденцію (лінію, якість, поетику, модель, естетичну структуру, стильову хвилю чи течію, форму, манеру, метод, напрям , школу тощо) у самому романтизмі, “естетизмі”, натуралізмі, декадентстві, символізмі, авангарді (і поставангарді), реалізмі чи фотореалізмі .
В “Краткой литературной энциклопедии» визначається, що неоромантизм - це лише «... реакція ... на натуралізм, ... на песимізм і «безвір’я” декадентства” . Відповідно до цього ця “реакція” - “храктер” може мати місце і “... всередині критичного реалізму” , і в самому модернізмі , включаючи в себе такі стилі як імпресіонізм, експресіонізм.
Власне ще на початку ХХ ст. Г. Плєханов, С. Венгеров та А. Кліментов запропонували об’єднати всі тенденції заперечення декадентства та натуралізму поняттям “неоромантизм”, “відродження романтизму”.
Український літературознавець Т. Салига погоджується, що термін “неоромантизм” може використовуватися як “... збірна назва модерних художньо - естетичних течій, які з’явилися як протистояння натуралізмові”.
У свою чергу альтернативою неоромантизмові з його апеляцією до інтуїтивності творчості осмислював себе американський імажизм (не плутати з осійським імажинізмом) з його концепцією “продуманості і структурованості поезії”, гаслами, що нова модерна поезія - це “ясність, точність і безпосередні розмовні інтонації” . Представником українського імажизму вважається В. Стус , і саме тому його творчість досі перебуває у сфері елітарного, впротивагу “звичного” українському читачеві неоромантизму.
Отже, як на нас, неоромантизм - це лише характер дискурсу модернізму, а не самостійний дискурс (“тип художньої свідомості”) епохи fin de siecle, як на цьому настоюють С. Хороб, Я. Поліщук, О. Овчаренко, С. Павличко, Б. Бялік, М. Урнов, Я. Поліщук, Г. Хоменко, А. Ціпко, Н. Крохіна. Якщо останні три навіть ототожнюють романтизм і неоромантизм, неоромантизм і декадентство та символізм, то українські дослідники, ставлячи знак рівності між поняттями “дискурс” та “школа”, апелюють до листа Лесі Українки до М. Павлика від 16 березня 1891 р., де авторка відносить О. Кобилянську до “неоромантичної школи”.
Відмова вищезгаданого дослідника С. Хороба від потреби визначення “світоглядно - філософського підложжя” неоромантизму ставить проблематичною розмову як про “неоромантичне мислення”, так і його “типологію”. Для обгрунтування цієї позиції навіть оголошується, з апеляцією до Е. Золя, що між “символізмом, експресіонізмом, імпресіонізмом тощо (у цьому “тощо” розуміється і “неоромантизм”, - О.Г.) , виявляється, “... нема ані якоїсь демаркаційної лінії, ні тим паче протистояння. А відтак нема, звісно, й чіткості у визначеннях притаманних цим течіям відмінних особливостей” . Так, свого часу М. Хвильовий ставив знак рівності між експресіонізмом та т.зв. “активним романтизмом”.
Але що є допустимим для митця, який намагався якось “о-значити” свою позицію та прояснити дотичні до неї , то з С. Хоробом не можна погодитися, пам’ятаючи, що відсутність “здібності розрізняти” якраз і породила “нову реальність” (“агонію реальності”, за Ж. Бодріяром) - європейська висококультурна нація стає під штандарти НСДАП. Саме “... тоталітаризм викреслив встановлений ще в епоху Романтизму знак рівності між народом і культурою, натомість ототожнивши народ - з державою, так що в масовій свідомості “націоналізм” поступово зрісся з “нацизмом”, і вся етнософська проблематика виявилась ідеологічно скомпрометованою на довгі роки наперед”.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Мойсею Фішбейну"
• Перейти на сторінку •
"ЛИЦАРІ ПРЕСТОЛУ СВЯТОГО БЬОЛЛЯ («Мандрований Град» української літератури )"
• Перейти на сторінку •
"ЛИЦАРІ ПРЕСТОЛУ СВЯТОГО БЬОЛЛЯ («Мандрований Град» української літератури )"
Про публікацію
