О не зважай на голос за спиною,
така його покара, Донно Мріє! Хоча цей голос - голос Дон Жуана, цього немало навіть у часи, коли не зможе він красуню обійняти.

Ти кажеш Майстер тут? Я чув про те,
що вміють Вищі одночасно бути у декількох місцях - ділити сутність, схилю своє коліно перед ним, якщо побачу. Кажете Наяда з ним, були чутки, та я їх до кінця не слухав...

А ще хто тут - яСона знаю, Зеня теж, а Рудокосу Кралю - ні, напевно німфа вдягнулася, але заради кого? Вони далеко не такі простачки, як видається - ззовні повні блиску, але їх наміри стають тоді відомі, коли вже пізно, часто - надто пізно.
А ще я бачив з вежі козака, який причалював свій невеликий човен, здається він тримав в руці й бандуру. То значить - характерник, чи сліпий.
Але сліпі не переплинуть моря. :)

А ще сказали ви мені, що милий вам. Я думав, після тих вогнів, які мене учора гартували - нічого не залишилось живого. Та відчуваю зараз як повза крізь ті каміння, спритний корінець, пускає паросль, ось уже і кущик, усміхнений бутонами квіток. Так чудернацько це!
Скажіть іще щось...
Я благаю...

Прекрасний день, не правда, Мріє?! Бачу, ви тут із лицарем посеред квітів,
чудове місце, я скажу вам чесно, коли я був таким, як ви і він, проводив на оцьому лузі стільки часу, що кожна квітка тут мій дальній родич. :)

Не розсмішив?
Чого переживати?!
Ваш лицар виспиться, прийде до тями!..

До речі, вас шукати тут порадив Майстер,
він вийшов нині від Наяди і узявся за всілякі дивні справи.
Оце й мені велів сюди прийти, і лицаря до келії забрати, - негоже, каже, Дамі день і ніч біля узлісся провести... Я згоден! Бо нині хто лише не швендяє лісами...

Гей слуги, підіймайте хлопа, - Мріє, прошу вас, випустіть його з обіймів...
Якщо бажаєте, я вам залишу ключ від келії, де спатиме Галантний.
А скільки спатиме він - невідомо.
Я пам"ятаю, що в минулий раз він спав дві ночі і два дні, такі ось справи...

Тоді ходімо...
Добре - недалеко!

А ось ключі, можливо цього разу тільки день і ніч проспить, але не менше.

А наші гості теж, здається сплять, та за годину-другу буде людно.
Коли всю ніч не спати, то півдня не так вже і багато, як для сну... :)

До речі, ви змарніли, може теж вам подрімати трохи не завадить, то в келії і друге ліжко є...

У лицаря це особливий сон, до нього можна випадково доторкнутись, та спати поруч надто небезпечно, - на ранок встанете - а все забули, такі дива, і це уже траплялось!
А потім що мені із цим робити, життя почнеться ледь не від початку...

Ось вам і келія - цілком пристойна...

На більшім ложі лицаря кладіть, - давайте, роздягайте, догола!..

А менше ліжко ваше, хоч, по-правді. у вашій вежі вам було б зручніше, та виберете, де вам буде краще.

Цілую ручку, і до ваших послуг!

Усе складніше і простіше, Мріє. Тут одного Господаря немає.
Як у житті. Лише життя тут інше, - не кожен повертається в минуле... Та ще й майбутнє часто неймовірне, а часто і нудота незносима...
Але про це пізніше - як розбудять вас веселощі нестримні - визирайте, і веселіться, доки молоді.
Бо потім доведеться вибирати...

Приємних снів.

Гей, хлопці, нині смажимо ягня у животі бика, несіть дрова, щоб до вечері встигли!...

Поки Ви носите дрова і розпалюєте славне лицарське вогнище, дозвольте, щоб робота ішла веселіше, Вам заспівати пісню про ту, кору я мрію:

Глянеш ніжно – і розтане сніг,
Усміхнешся – сонечко засяє,
І голублять промені ясні
Проліски кохання в світлім гаю.

З губ твоїх цілющої води
Я нап`юся, мов з берези – соку,
Стану, наче легінь молодий,
Наче птах, полину в даль високу.

Подих твій ласкавий надихне
Сотворити крилами поему
Щастя легко на папір зітхне:
«Ти – весна, весна в житті моєму!»

Ну як вам, панове і дами, чи пісня до душі? А, може бачили ту, про котру мрію?..

Хоч в мріях би побачить ту наяду,
Котрій співати хочу серенаду!!!

Невже це Ви? Тремчу, як той метелик,
Що ось на світло Ваше прилетів.

Хоч лицарю до лиця - тремтіти,
Уперше це зо мною...

Даруйте, мав сказать - не до лиця.

/убік/ Музограй! О боги! Які ж оті чоловіки характарні і передбачувані... Усе вирішує бренд, а наївні музи знайдуться завжди :)