Здорові яблука не можуть залишатися здоровими тісно прилягаючи до гнилих. Рано чи пізно усе візьметься гнити. Це очевидно. То чому ми дивуємось, що матюки та "іже з ними" просочуються навіть у літературу? Зрештою це дзеркало нашого суспільства.
"Тому кожного разу, натрапляючи на матірне слово, свідомість читача здригається, немов після електричного розряду." - І ще добре, як здригається. Бо, виходить, що вуха нам уже не служать, не в"януть, не скручуються, а язики не усихають. Вся надія на очі. Може побачивши себе збоку стане розуму прийняти рішення щось змінити?

... а Баба Яга - проти! вибачте за графоманію... :) я - проти матюків у ЛІТЕРАТУРІ!

дискусивна така стаття)))
ніби в тему http://artvertep.com/news/356.html

Згадалася мені думка (зараз не згадаю, чия саме), що мат - це чисто російське явище, притаманне російській культурі. Бо там, де росіяни матюкаються, українці звичайно чортихаються... ))

І ще – такі ось цікаві роздуми над вашим твором: Мень якось зауважив, що наша епоха особлива тим, що зараз зло намагається рядитися в світлі шати - там, де треба втілити якісь корисливі плани, воно звичайно на все горло кричить про благо для суспільства і тому подібне. Можливо, щось протилежне до цього роблять наші письменники, коли нарочито одягають блазнівське лахміття і грають "обезьяну Бога"? Бо в нас направду ще немає критеріїв, щоб відрізнити брехню від правди. Тому я думаю, що однозначно стверджувати ніби мат - це зло, навряд чи можна.

І - ми гордо носимо назву читаючої нації. Але я не знаю, як можна заохотити читати тих людей, які крім пива і кросвордів нічим не цікавляться. Ну, хіба тим, що десь кого "вріже" струмом від нецензурщини. Вріже, або розвеселить. Але це не означає, що поряд з матом не буде існувати висока література. Просто мусить же десь бути до неї трамплін.

Пане Михайле! лиш не подумайте, ніби я захищаю мат в літературі - зовсім ні, мене теж це коробить. Але я вже навчилася читати її "одним оком", виловлюючи тільки те, що мене справді цікавить. )))

Дякую вам за статтю! Ви піднімаєте справді дуже цікаві і потрібні для обговорення теми.

Цілком погоджуюся з Адель!І підтримую Людмилу! Цікаво написано!

Цілком погоджуюсь із автором статті. Все це дуже сумно. Думаю, Фрейд не то що би плакав, він - плаче на тому світі. Як можна сумніватися, що мат - це зло, мені важко зрозуміти. "Від надлишку серця говорять уста" - каже Біблія. Тобто - чим серце наповнене, те й на устах... Хіба любов (доброта) може породити таких мовних монстрів, як матюки?

Вихований в часи так званого матеріалізму я спочатку подумав, що мат це від слова матерія, бо в нашій місцевості тоді відкрито матюкались тільки сповідники того матеріалізму -- комуністи... Але причому тут мать, і що то таке він їй робив? А коли дізнався, що ж то таке він їй робив, я дійшов висновку,що мат це справа інтимна, і виникло запитання, навіщо ж про це кричати в повний голос?
Але це не вся ненормативна, лексика.Бабця моя завжди відкрито казала гі...но, с...ака ...
Отже проблема є.Якось правила правопису повинні це питання регулювати. Я наприклад роблю пропуск одної-двох букв, чи це правильно?

Складна тема, звичайно. В цілому погоджуюся з автором. Хоч, мабуть, і важко нам охопити цю проблему адекватно на всі 100%, бо напевно всі ми, що тут її обговорюємо, народжені в СРСР з його подвійною мораллю, викривленою свідомістю, та й тими доволі штучними табу, який він нам нав"язував. Ми більшу частину свого життя взагалі не могли собі уявити, що якесь сороміцьке слово може бути надруковане в звичайній книжці прямо так, як воно звучить. Пам"ятаю, як я в далекому дитинстві читав чудовий український переклад Швейка і як мене шокувало, що там було написано слово "заср...ний", чи, взагалі - "Покажи мені свій ...", коли Швейк залишався наодинці з коханкою якогось свого начальника. А зараз ці всі крапки виглядають смішно. Пройде трохи часу і зі всіх цих таких страшних сороміцьких слів поступово позлазить отой такий страшний наліт табу, який живе в нашій свідомості. і все більш-менш нормалізується. як це є зараз в цивілізованому світі. і , звичайно, що тільки рівень культури чи якихось моральних критеріїв кожної конкретної людини буде визначати, використовувати сороміцькі слова чи ні в своєму повсякденному житті, а заодно і в творчості. А також і які книжки читати чи фільми дивитися.
Але, звичайно, що я не запреречую потребу пропаганди чистоти мови з боку церкви (смішно було б, якщо б ні), держави, школи і, звичайно, сім"ї.
А те, про що ви пишете - про неадекватність використання сороміцьких слів в творчості - це й є той перехідний процес усвідомлення місця цих слів в нашому реальному житті, хоч і звичайно, що багато там кон"юнктурного.
Зрозуміло, що хотілося б, якось протистояти цьому процесові. Але, проти того ж Фройда не дуже й попреш.

"...отой такий страшний наліт табу..."(Ярослав Петришин). -- Вже в сьогоднішньому просторі очевидний провал того табу у безодню інтернету, досить усвідомити рівень свободи на сайтах... А "в нашій свідомості"-- залишається на нашій совісті. І "проти того ж Фройда" немає чого перти. Для мене питання стоїть так -- які "сороміцькі" слова допустимо вживати повністю, в яких слід робити пропуски букв, чи якось інакше, щоб це було згідно українського правопису???
"Сплячка" наших офіційних мовознавців мене лякає!