ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.07.21 17:51
Місто, в якому цвіте енотера,
Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба

Борис Костиря
2026.07.21 12:45
Стійкий мороз, стійка ворожа тундра
Бере у свій нав'язливий полон,
Мов споконвічна і небесна туга,
Яка не має лику і погон.
Вона повзе, як велетенські тури,
Не знаючи надійних перепон.

Я у морозі загубив надію,

хома дідим
2026.07.21 11:53
перебираючи зневіри
куди податися куди
немов на кінчику рапіри
товчеться рій думок пустих
чиїсь оселі невеселі
ще вітер через них свистить
порожні вранішні мотелі
бензоколонки блокпости

Віктор Кучерук
2026.07.21 10:06
Принишкли в темряві дороги,
В пітьмі сховалися стежки, -
Лиш пнеться з мороку нічного
Чийсь пес надміру говіркий.
Ляскучий гавкіт серед ночі,
Немов з ясного неба грім, -
Цікаво, що сказати хоче
Собака гавкотом своїм?

Вячеслав Руденко
2026.07.21 10:00
Хрущі у квітні завжди привітні,
І їхні піддані доречні -
Передавайте ж цей блиск на міді
В сади безпечні.

Час, наче річка-тече в нікуди -
Води ні краплі, ні краплі сенсу ,
На кого ж погляд Дажбог спрямує

Тетяна Левицька
2026.07.21 07:15
Чим ближче, тим важче, чим далі, тим гірше —
Уже не рятують від сутінок вірші.
Та спогади світлі, герань на терасі,
Гіркий шоколад у крихкому фаянсі.
Альтанка затишна, любисток під плотом
І ті небеса, що плекають двохсотих.
Не радує літо і тиша у

Ірина Вовк
2026.07.21 07:01
Розділ ІІ: Битва біля мису Акцій. Вежа «Тімоніон» Друге вересня тридцять першого року до нашої ери видалося гарячим і штильовим. Море біля мису Акцій виглядало як застигле скло, на якому у загрозливому мовчанні завмерли дві величезні армади. Клеопат

Ірина Вовк
2026.07.21 06:58
ЧАСТИНА ТРЕТЯ: ГАЙ ОКТАВІАН. Химерне плетиво павутини «Зачиняються ворота підземелля, і темрява ковтає світло дня. Ті, що кричали про свою силу, стають тінню на стіні. Тільки Ніл тече вічно, не знаючи імен нових господарів». (З написів на піра

Володимир Бойко
2026.07.21 02:58
На відомий завод у Немирові
Флібустьєри заїхали фірою,
Розвели на бухло
За фальшиве бабло –
Тільки й бачили їх у Немирові..

Подались поступати до Вінниці
Провінційні дівулі-відмінниці.

Паб Лімерик
2026.07.20 22:45
Розглядались державні вакансії
Під мостами клошарами Франції.
А не в офісах десь.
Ви чого боїтесь
І без розглядів брати вакансії?

Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.

С М
2026.07.20 22:22
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу

зустріч наша у тім літі
індіанським літі

Борис Костиря
2026.07.20 15:43
Брати приїхали на рідну батьківщину,
У вигасле село, якого вже нема.
Багато хто забув їх, ніби днину
Минулого життя, що прожите дарма.

Десь юність відшуміла первозданна
На тихих вулицях, у цих місцях.
Лиш тиша пронесеться, ніби панна,

Артур Курдіновський
2026.07.20 13:43
Шопена вальс... Шопена вальс (с)
Зарано став скорботним маршем.
Хоча й не був я сином Вашим, -
Мою дорогу на Парнас,
Таку правдиву, без прикрас,
Благословили Ви сонетом...
Від Вас приймаю естафету!
Холодний квітень... В серце - ніж.

Охмуд Песецький
2026.07.20 12:40
О роздуми, укупі й поодинці,
Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.

Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,

Світлана Пирогова
2026.07.20 11:16
Насіялось стільки...Насіялось маку.

Червоним розлилось під спекою морем.

Розлізлась ненависть, розсипала горе.

В тривозі розплакана світиться мапа.

Ірина Вовк
2026.07.20 10:31
Розділ ІІІ: Ціна однієї перлини Римські генерали вміли рахувати золото мішками, але вони не вміли рахувати розкіш. На другий вечір бенкету Антоній сидів на парчевих подушках, розхристаний, з масним від печеної дичини підборіддям і затуманеним поглядом

хома дідим
2026.07.20 09:43
літо йде
через окремий холод свій
і спеку звичайно
літо ж
червень липень
глипнути навіть не вспів
сліпучі майдани
розжарені вулиці

Тетяна Левицька
2026.07.20 09:30
Ярослав Олегович Чорногуз — видатний поет, патріот України, людина з вразливим серцем, щедрою душею та самобутнім гумором був моїм наставником, найкращим другом, який завжди мене підтримував, надихав та вселяв віру в свої можливості. Серед його учнів бул

Віктор Кучерук
2026.07.20 07:33
Море хвилями дзвінкими
Б'є об скелі мовчазні
І мені назустріч линуть
Любі здавна позивні.
Рвійний вітер хвилі гонить
Без вагання та зусиль, -
Невгомонні та солоні
Всюдисущі бризки хвиль.

М Менянин
2026.07.20 01:30
Вода солона на столі
як символ сліз в чужій землі.
Гірка трава, і не одна,
як згадка рабського вона.

Сумною б трапеза була,
та ось рух ангела крила
дає надію на життя

Паб Лімерик
2026.07.19 20:36
Після кожного виступу Кіо
Продавались направо й наліво
Дефіцитні кролі,
Невеличкі й малі
З комбінату в циліндрі у Кіо.

Довела до тюрми лотерея
Одного з дідусів Гемінґвея.

Кока Черкаський
2026.07.19 18:53
Мені було лиш дев'ятнадцять,
А їй більше двадцяти трьох,
Вона мене дуже кохала,
І нам було добре удвох.

Вона була дуже гарна,
В мене аж виростали крила
Поруч з нею,

Вячеслав Руденко
2026.07.19 16:47
Хто збирав шовковицю,
Згадує й за хліб.
В ступах пил в косовицю
Проситься в політ.
Бийся дощик в озеро,
В хату Лукаша.
Там де ранком росяно,
Знайдеш слід вужа,

Євген Федчук
2026.07.19 15:45
Ніч на землю опустила чорне покривало.
В небі зорі, наче маку хтось по нім розсипав.
Ароматом неймовірно п‘янким пахне липа
І виспівують цикади вечірні хорали.
Жебонить ледь чутно річка, вербам миє коси.
А над річку невелике вогнище палає.
Розсілася

Борис Костиря
2026.07.19 14:36
Бунт посередностей - це бунт юрби гнилої,
Що розпинає завжди на горі,
Це фарисеї в масках і елої,
Вовки в овечих шкурах, трунарі.
Бунт посередностей змете усе на світі,
Що має лик, а не лише мурло.
Так паразити на веснянім цвіті
Повзуть настирливо,

Ірина Вовк
2026.07.19 13:56
Розділ IІ: Аромат мирри на річці Кідн Тарс задихався від спеки. Марк Антоній сидів на ринковій площі на судейському кріслі, оточений своїми легіонерами. Він був роздратований. Цариця Єгипту запізнювалася вже на тиждень. Раптом з боку річки донісся д

Ірина Вовк
2026.07.19 13:48
ЧАСТИНА ДРУГА: МАРК АНТОНІЙ. Тінь під деревом граната «Прийди до мене, о Володарю Сили, бо серце моє відкрите для твого заліза. Твій рев чути серед народів, але в моєму домі ти знайдеш свій спокій і своє золото». (З написів на стінах храму Ха

Володимир Бойко
2026.07.19 12:36
Шахраї під Малими Загайцями
Торгували зіпсутими яйцями
Збунтувався народ,
Упіймав тих заброд
І позбулись яєць під Загайцями.

В ресторані у Богодухові
Подавали котлети із мухами.

Іван Потьомкін
2026.07.19 11:43
Я думав, Десно, не тутешня ти,
Бо ж так несешся-рвешся по рівнині,
Так безнастану крутиш течію свою
І береги нещадно крушиш.

Я думав, Десно, десь з далеких гір,
Коли ще на Землі дива вершились,
Ти вийшла якось на слов’янський слід,

хома дідим
2026.07.19 10:23
оздоблений словами
належними чи ні
як-небудь умирав би
на дні або вві сні
відкинутий з заграви
розбитих літніх днів
із самого із краю
життя сяйливих див

Віктор Кучерук
2026.07.19 07:18
Земля затряслася, хитнулися стіни,
Шибки забриніли і ляк розпочавсь
За тих, що заклякли в гарячих руїнах
І просять у Бога про поміч в цей час.
Горять і димляться дерева й споруди,
Ізнову не маєм спокійного сну, -
Налякані вибухом, дивляться люди
Н

Роксолана Вірлан
2026.07.18 20:56
Ібрагіме, світ не справедливий -
світ не справедливий, Ібрагі...
Ти хіба не сам ту правду зриму,
вчив мене, стискаючи круги

надовкіл моїх непевних кроків
і навколо щойно зійшлих сил.
Паргали, гречине сяйноокий,

Юрій Лазірко
2026.07.18 17:24
Life stops… where silent e’s are craggy.
Define a quota for the sky and squint.
Make clouded music free and shaggy
by blowing out the note, a key imprint.

An obit finds in me a cover.
Am I a globe for lovers to be spun?
If there can be no way to h

Борис Костиря
2026.07.18 16:58
Навіщо я поглянув на цей сніг,
Що спопеляє блиском потойбічним
До глибини душі й кладе до ніг
Дари небес у сяйві споконвічнім?

Я щось важливе загубив на нім,
Пощезнули нюанси і відтінки.
Так слово сяє, як величний німб,

хома дідим
2026.07.18 11:10
розжарені піски балі
обвуглені тубільні пальми
тобі не сяяли ні разу
ти в курсі звісно і без мене
доступний вітчизняний ром
з карибським смаком
ну хімічним
а що лишилося до втіхи

Ірина Вовк
2026.07.18 11:00
Розділ V: Скарабей на дні Нілу Повернення в Єгипет після Березневих ід було довгим і мовчазним. Натовп в Александрії зустрічав її криками радості, але Клеопатра не чула їх. Вона сиділа на своїх ношах, за зачиненими завісами, міцно стискаючи в кулаці ш
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ірина Вовк - [ 2017.08.15 10:48 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'яваV (продовження16)
    З'ЯВА V

    ЮДА
    (до себе)
    ... І відійшла... назавше відійшла...
    назавше!..

    АССАХАР
    Вже не помстишся?!

    ЮДА
    Я не помщуся?! Ха-ха-ха!!!

    АССАХАР
    То я говорю... тобі,
    а правда—щось говорю!

    ЮДА
    Ще так ніколи не бажав я помсти,
    як зараз її прагну—ще ніколи!
    Ніколи—чуєш!

    АССАХАР
    Марне те бажання...

    ЮДА
    Що кажеш?

    АССАХАР
    Перед хвилю тільки бачив
    озброєну юрбу та охорону,
    що Вчителю погрожували смертю...
    З мечами та кийками... п'яним криком
    шукають за Пророком...

    ЮДА
    Шукають за Пророком—
    та не знайдуть...

    АССАХАР
    Коли шукають, то знайти все ж можуть...

    ЮДА
    Без мене не знайдуть…

    Пересікає юрбу.

    АССАХАР
    Ото—вони!

    ЮДА
    (по боротьбі з собою)
    Затримай їх...затримай...
    Я вестиму...
    Чи чуєш—
    я ... їх ... по...ве...ду...

    Ассахар вибігає.
    Юда скликає службу... каже гасити світло...
    Цілковитий морок... Горнеться у плащ...
    Натовп з перехожими стає коло виходу...
    Вереск, шум, галас. Юда кидається вперед. Вибігає.
    Натовп віддаляється...

    Довша пауза.

    Вихор... буря... темрява... Тривала блискавка—
    видно Юду, що вслизгується між бунтарів.

    ЮДА
    (шепоче)
    Помста моя-моя!
    Як мені добре!

    На порозі показується серед блискавок Сангедріон.

    ЮДА
    Хто ви?
    Чого треба
    в тім пізнім часі?

    САНГЕДРІОН
    Ми є твої други—з Сангедріону.

    ЮДА
    Бриджуся я вами—як і давніше—
    ба, сильніше навіть.
    Геть звідсіля!

    САНГЕДРІОН
    Не відійдемо! Поки
    не приймеш...

    ЮДА
    Чого?

    САНГЕДРІОН
    Подяки...

    ЮДА
    Від вас подяки—та ж за що?

    САНГЕДРІОН
    За ласку... що дістали в руки
    Пророка!

    ЮДА
    Я помстився
    над ним—і того мені буде—
    за все... за все!

    САНГЕДРІОН
    Одначе буде... мусить тобі бути—
    то хіба лиш...

    (Кладе гаманець на столі, той падає зі дзвоном.)

    ...помста над Пророком
    належить тільки нам, а не тобі!

    ЮДА
    Га! Пси погані!!!

    САНГЕДРІОН
    Наша... наша—помста,
    тільки твій—заробок...
    Ха-ха-ха-ха!
    (Відходить.)

    Юду терзає розпач...
    наближається до грошей... копає їх з погордою—
    спостерігає на порозі Лазаря.

    ЮДА
    А ти хто?

    ЛАЗАР
    Лазар...
    Чи впізнаєш, Юдо,
    в моїм обличчі—брата Магдалени...

    ЮДА
    (тулиться у плащ)
    Я сам себе тепер не упізнаю—
    чого ти хочеш?

    ЛАЗАР
    Лиш споглянь на мене—
    а вичитаєш з чим прихожу...

    ЮДА
    Може... із поцілунком...
    від Магдалени?..
    Пізно!..
    Той поцілунок я віддав Пророку...
    Нічого вже не хочу...
    вже не хочу...нічого...
    ... від неї!!.

    ЛАЗАР
    Я приходжу від Пророка...

    ЮДА
    (вражено)
    Від Пророка?! Що Йому до мене?
    Я все віддав—і навіть поцілунок!!

    ЛАЗАР
    (сумно, з докором)
    Тим поцілунком заподіяв згубу
    Йому...

    ЮДА
    (радісно)
    Я заподіяв згубу!..
    То через мене, а не через них...
    загине—правда? Буде моя помста
    над Ним горою!
    А вони говорять—ха-ха-ха-ха—
    що не помстився, наче б,
    за кривду—ха-ха-ха!..


    ЛАЗАР
    За кривду—як то?

    ЮДА
    Не питай! Не хочу
    я більше згадувати про... Хіба що ні!
    Так знай, що я помстив за неї...
    за неї—за сестру твою...

    ЛАЗАР
    Брехня!
    Твоєю не була, хоч була поруч...

    ЮДА
    Що? Смієш то мені казати?

    ЛАЗАР
    Казати правду... правду!
    Її дух
    для інших створений розко́шів,
    ніж розкоші,
    котрі дає лиш тіло... А з тобою,
    в твоїх обіймах не зазнала щастя,
    тому пішла туди!..

    ЮДА
    До ніг Пророка! Відняв її—відняв!
    А значить—смерть... Йому... за те!

    ЛАЗАР
    (з болючим докором)
    Післав на згубу праведного,
    Юдо!

    ЮДА
    Він—праведний! Ха-ха-ха-ха!
    Злочинцем
    для мене був—і як злочинець згине!

    ЛАЗАР
    Не Він відняв її від тебе—я відняв!

    ЮДА
    (ніби вражений блискавкою—хилиться)
    Що?! Ти... ти... ти... ?!

    ЛАЗАР
    (схиляється над ним)
    То я у неї в серці
    зродив бажання чисті, що палкіш
    від тих, котрі гасила твоя спрага...
    Почула голос мій... Пішла за мною...
    А я її привів до ніг Пророка!
    Скаляв ти кров'ю праведного руки!
    (Відходить.)

    ЮДА
    (сам)
    Післав на згубу праведного... трунком...
    ні, поцілунком... з уст її... післав...
    в розкоші вбраним трунком—поцілунком...
    Не хочу більше розкошів!..
    Не хочу твоїх цілунків!
    Вже не хочу... досить…

    Пауза.

    Як та змія ослизла—на устах
    Йому завис я... Не відтрутив навіть?..
    Лиш дихом братнім тьмарив мої лиця...
    Післав на згубу праведного! Ні...
    не я... не я! Вони... вони... вони...
    Я... я... вказав їм тільки, де молився
    о тій порі вечірній...
    (Забирає гроші.)
    А за те... за те—принесли срібні...

    (Зривається, тулиться у плащ... дрижить...
    хитається.)

    Ні... о ні... не я! Вони... вони... вони!

    (Вибігає серед вихорів і блискавиць.)

    Заходять слуги.

    I-й СЛУГА
    Позамикати двері... вікна... щільно...
    Страшенний вихор... блискає... надходить
    буря...

    II-й СЛУГА
    Вихор... вихор виє... ячить і скавучить,
    як вовкулака...

    ІІІ-й СЛУГА
    У ніч таку чекай на дивні речі.

    ІV-й СЛУГА
    Мовляв, нечистий так справляє герці,
    коли узрить повішеника...

    І-й СЛУГА
    … Вікна—позамикайте... двері...
    вікна... щільно...

    ІІІ-й СЛУГА
    Чи, може, й зараз хтось себе повісив?

    Слуги помалу відходять.


    З а в і с а


    20. А ви, улюблені, будуйте себе
    найсвятішою вашою вірою,
    моліться Духом Святим,

    21. бережіть себе самих у Божій любові,
    і чекайте милости Господа нашого
    Ісуса Христа для вічного життя.

    22.1 до одних, хто вагається,
    будьте милостиві,

    23. спасайте і виривайте з огню;
    а до інших будьте милосердні зо
    страхом і ненавидьте навіть одежу,
    опоганену від тіла!

    Соборне послання
    св. апостола ІОди


    22,14. Блаженні,
    хто випере шати свої,
    щоб мати право на дерево життя...

    Об'явлення
    св. Івана Богослова

    (За виданням "Марія з Магдали".-Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  2. Ірина Вовк - [ 2017.08.14 09:29 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'ява ІV (продовження15)
    З'ЯВА IV

    Юда збуджений ходить якийсь час,
    входять Магдалена, Аре і Марта.

    Юда—Магдалена—Аре—Марта.

    ЮДА
    Магдалено!

    МАГДАЛЕНА
    Іменем Месії
    сьогодні будь здоровлений...

    ЮДА
    Приходиш до мене?

    МАГДАЛЕНА
    До сповідника Месії...

    ЮДА
    Лиш до сповідника?

    МАГДАЛЕНА
    ...І також скарбника...

    ЮДА
    То значить—не до мене!
    Що ти хочеш—кажи... я слухаю...
    Скарбник Месії—
    слухає...

    МАГДАЛЕНА
    Відхожу...
    іду все далі-далі... В глушині
    сама зостанусь, пусткою покрита...
    Ніхто мене вже більше не побачить,
    крім Бога і Месії...

    ЮДА
    Там, одначе,
    Він буде бачити тебе?

    МАГДАЛЕНА
    Ніхто, крім Нього...
    Я також буду бачити Його...
    і буду чути... як дитя вчуває
    долоню матері сердечну...
    Я ж дитина...
    Його... Бо Він мені...
    є матір'ю і батьком—всім!
    Тому то—
    Його обожнюю... милую і шаную
    без меж...

    ЮДА
    Про Нього мовиш... мовиш про Пророка...
    про Вчителя?

    МАГДАЛЕНА
    Хіба ж би я могла
    так говорити не про Нього?
    Інше...
    нове життя Він вготував мені...
    Ось тут... тоді... у серці... спокій, тиша...
    і благодать... а ще спокійна, тиха
    любов...
    Усе це Він нарік би Царством Божим...

    ЮДА
    За королеву бути в нім воліла б...
    і мріяла, і снила об тім, правда...

    МАГДАЛЕНА
    Служебкою найнижчою—воліла б—
    не королевою!
    До ніг його припасти...
    дивитись в очі... цілувати стопи...
    і слухати слова Його—це щастя—
    таке велике щастя!

    ЮДА
    Прагнеш бути
    служебкою найнижчою, а перше—
    про королеву мріяла і снила!..

    МАГДАЛЕНА
    Було це так давно... о, так давно...

    Пауза.

    Нічого...
    не пам'ятаю...

    ЮДА
    Перше, ніж узріла
    Месію...
    перед тим, як...

    МАГДАЛЕНА
    ... То вже було давно...
    о, так давно...

    Пауза

    Нічого... нічого не пам'ятаю!

    ЮДА
    (в розпачі)
    То вже так давно!
    Не пам'ятаєш!!!

    МАГДАЛЕНА
    Пам'ятаю тільки,
    що тут... в тім домі...
    є мої служебки—
    невольниці мої...
    узріти прагну...

    Юда кличе служебок Магдалени.

    МАГДАЛЕНА
    Сестри мої любі... кохані сестри...
    Я така щаслива!
    Хочу тим щастям поділитись з вами...
    Від тої хвилі будете ви вільні
    і діти ваші будуть вільні також!

    Служебки оточують її колом.
    Клоняться до колін, дякують.

    Щасливі будьте,
    як і я щаслива!
    (До Юди.)
    Тут вже віддавна слуги твої вільні,
    чи правда?
    (З докором.)
    Я сьогодні тільки про це подумала!

    Юда мовчить, відчуває,
    що все між ним і Магдаленою скінчилось.
    Магдалена звертається до служебок...
    По хвилі вони повертаються, несуть шати і клейноди.

    МАГДАЛЕНА
    Ось мої шати...
    ... ті, котрі нужду
    мою явили світові—нехай же
    заслонять встид дівиці...
    ... ті, котрі
    пожари пожадань здійняли вгору—
    хай відігріють з трему зимні кості...
    ... а нараменники... заушниці зі злота,
    перстені дорогі... коштовні брошки—
    прийми до скарбу...
    май на кусень хліба...
    на сіль—нужденним...
    матерям і вдовам...
    і сиротам...

    (Відходить з Аре і Мартою.)

    (За виданням "Марія з Магдали"(драма). - Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  3. Ірина Вовк - [ 2017.08.14 09:01 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'яваІІІ (продовження14)
    З'ЯВА III

    Юда—Сангедріон.

    ЮДА
    Що... ви?..

    САНГЕДРІОН
    Не возносися, Пане...
    Послухай краще...

    ЮЛА
    Я... вас...

    САНГЕДРІОН
    О, знаєм, знаєм,
    що нас ненавидиш, проте...

    ЮДА
    Є учнем Пророка!

    САНГЕДРІОН
    І про це ми знаєм...

    ЮДА
    То з яким чолом
    посміли ви ввійти до мене?..

    САНГЕДРІОН
    Стримай запал і гнів,
    лиш вислухай нас, Пане...

    ЮДА
    Не хочу... ні... не хочу...
    Гетьте!

    САНГЕДРІОН
    Як то!
    Від себе гониш при́ятелів, Юдо!

    ЮДА
    Сміли
    себе моїми дру́гами взивати...
    Був я вам ворог, є ним
    і ним буду!
    Геть звідсіля!

    САНГЕДРІОН
    (ствердно)
    Від себе другів гониш... знай це...

    ЮДА
    Я бридився вас, а тепер—гордую.

    САНГЕДРІОН
    (ствердно)
    Гордуєш—дру́гами...

    ЮДА
    (з погрозою)
    Побілені гроби!

    САНГЕДРІОН
    Воскреснем—помстою!
    Розквітнемо тим щастям,
    що помста лиш дає...
    (Значимо.)
    Ти також носиш
    під серцем помсту... глибоко...
    Та помста
    пас поєднає і збратає...

    ЮДА
    Помста—над ким?..

    САНГЕДРІОН
    Помста—над Пророком...

    ЮДА
    Завіщо?

    САНГЕДРІОН
    Не питай... сам знаєш...
    Якщо тебе виповнює ненависть,
    що ми твою любов до Магдалени
    сквернили словом, то наскільки більше
    ненавидіти мусиш ти...

    ЮДА
    Кого?

    САНГЕДРІОН
    Його—свого Месію... Бо ж то Він—
    а не хто інший—назавжди позбавив
    тебе коханки... Зрештою, ти знаєш
    об тім ще краще, аніж ми це знаєм...

    ЮДА
    (бореться хвилину)
    Чого ж ви хочете—кажіть нарешті...

    САНГЕДРІОН
    Хочем,
    щоб з нами спільно діяти почав...
    Ти за коханку, ми за себе... спільно—
    криваво помстимося...

    ЮДА
    Напочатку
    мені забороняли ви любити,
    тепер зволяєте... підбурюєте навіть,
    щоб я помстився... Підлі!

    САНГЕДРІОН
    Прецінь, Юдо,
    не підеш з нами?

    ЮДА
    Я піду... лишень
    не вашою дорогою! Потрафлю
    я сам дійти до скоєної кривди!

    САНГЕДРІОН
    У спілці швидше зможемо сягнути
    завітної мети...

    ЮДА
    А хоч би й навіть
    я потопав—за ваш багнистий берег
    не вхоплюся...
    І врешті—право помсти
    за мою кривду лиш мені належить,
    мені одному!

    САНГЕДРІОН
    Все ж Пророк повинен
    загинути—і помста буде
    (З притиском.)
    наша...

    Так, наша—Юдо!
    (Відходить).

    (За виданням "Марія з Магдали". - Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  4. Ірина Вовк - [ 2017.08.13 09:33 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'ява ІІ (продовження13)
    З'ЯВА II

    Ассахар чекає. Входить Юда.

    ЮДА
    Добре, що ти тут... Вертаюся від Нього—
    від Нього... знаєш...

    АССАХАР
    Чому такий блідий?
    Тремтиш цілий...
    Твій зір промінить полиск хворобливий...

    ЮДА
    То тільки привид твій...
    А я здоровий... спокійний...
    ...Вертаюся від Нього...

    АССАХАР
    Ти змінився!
    А нещодавно—іншим був.

    ЮДА
    Сьогодні я інший, ніж учора був...
    а вчора був іншим, ніж завчора...
    ... Я вертаю
    від Нього—чуєш...

    АССАХАР
    Чую... Мовив тричі мені про це...

    ЮДА
    Я повертаю
    від Нього... Споживав вечерю з нами...
    зі мною споживав...
    Смерть порохняву згадував... Мовляв,
    близька Його година...
    Відчуває...
    Скажи, чи знає Він про те,
    що прагну помсти?

    АССАХАР
    Про що ти мислиш...
    То ж хіба Він бачить,
    як кругом нього буряться... і стежать...
    Я впевнений,
    тебе Він не осудить...

    ЮДА
    (замислено)
    Він не осудить... А одначе вчора,
    коли був тут... у мене... дивним зором
    на мене споглядав...

    АССАХАР
    Його вразили,
    можливо, твої розкоші... багатство?..

    ЮДА
    Хотів би Він, щоб я роздав убогим
    увесь маєток... а усіх невільних
    вернув на волю..
    ... Щоб я це вчинив!!.
    (Тихо.)
    Під час вечері Він мою прислугу
    взивав—братами...
    Слуги—мої браття! Ха-ха-ха-ха!
    (Кричить до служби.)
    Сюди покличте всіх моїх невільних!

    Слуга відходить.

    АССАХАР
    Ти що задумав—розкажи?

    Входять невольники.

    ЮДА
    (до них)
    Чи чули, що ви мені братами є?!

    (До старшого тремтячого невольника.)
    Ти—старший
    посеред них... Анез—тобі ім'я...
    ти від сьогодні вільний...
    ти є братом... Сідай зі мною!
    Ну, сідай!

    АНЕЗ
    Не смію...Пане!

    ЮДА
    Ба? Чому не смієш?
    Є мені братом—і не смієш сісти?..
    (до служби)
    Шмагайте батогом його—а добре!
    Може, нарешті набереться зуху
    до свого брата??
    Геть із ним!

    Невольники виходять.

    АССАХАР
    Що все це значить?

    ЮДА
    Наказав би всіх
    порізати на смерть... і їх ячанням
    свій власний біль притлумити!..
    Якби ж то
    ти тільки знав, як сильно я терплю!

    АССАХАР
    Вгадати легко... Бо ж учора бачив
    її—дочку Магдалю—
    коло ніг Пророка...

    ЮДА
    Ані слова більше про неї!
    Я терплю над силу!

    АССАХАР
    Одне лиш залишається—помститись!
    І спокій твій повернеться
    небавом...

    ЮДА
    Так... Та коли ж проб'є він...
    коли надійде помсти час?!
    Коли?!

    З'являються люди від Сангедріона—
    Ассахар спостерігає їх.

    АССАХАР
    Можливо швидко... Скористати треба
    із благодатної пори...

    (Зустрічається в дверях з Сангедріоном—
    обмінюється значимим поглядом—
    відходить.)

    (За виданням "Марія з Магдали"(драма). - Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  5. Ірина Вовк - [ 2017.08.13 09:23 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'ява І (продовження12)
    ДІЯ ІV

    З'ЯВА І

    Ассахар і посланці Сангедріона.

    АССАХАР
    Ще його нема...

    ПОСЛАНЦІ
    Почекаймо хвилю—можливо
    надійде...

    АССАХАР
    Я сумніваюсь,
    чи навіть говорити з вами схоче...
    Завжди, коли про вас що-небудь чув,
    увесь аж трясся... пінився... і дихав
    скаженістю...

    ПОСЛАНЦІ
    А мо, вже злагіднів... До нас ненависть
    верг на Пророка...

    АССАХАР
    Певно, що тепер
    найлегше вам до нього промовляти...

    ПОСЛАНЦІ
    Мусить нам допомогти...

    АССАХАР
    Чи ж його поміч
    є назагал конечна?

    ПОСЛАНЦІ
    Ми завжди були Пророку ворогами...
    Та свідоцтва
    супроти нього є, на жаль, безсилі...
    А мова Юди —
    Вчителя погубить.

    АССАХАР
    Чи й справді
    згуби Вчителя запрагли?

    ПОСЛАНЦІ
    Коли Він житиме—то що нам зостається...
    До себе люд приваблює...
    Обходить Закон...
    Царем себе взиває...

    АССАХАР
    А де ж воно—те царство... жебрака...

    ПОСЛАНЦІ
    (з іронією)
    Мовляв, не з цього світу!

    АССАХАР
    Не з цього світу! Ха-ха-ха!

    ПОСЛАНЦІ
    Піде небавом... на тамтой—
    до себе.

    АССАХАР
    Якщо конечно хочете вже смерті
    того царя без царства — поміч Юди
    вам мусить бути певна...

    ПОСЛАНЦІ
    І на тебе — немало числимо!
    Йому ти милий... Маєш з ним довіру...
    і погляди... симпатію... Ти можеш
    допомогти нам! А тоді
    віддячимо тебе по-королівськи.

    АССАХАР
    Вчиню усе,
    що буде в моїй силі...

    ПОСЛАНЦІ
    Щось не вертає... Мусим відійти...
    Близька година спільної молитви.
    Відправимо її — вернемо знову...
    А ти тим часом?..

    АССАХАР
    Я зостанусь тут...

    ПОСЛАНЦІ
    І не забудеш... будь здоров, наш друже...

    АССАХАР
    То будьте й ви здорові...

    Пауза.

    (За виданням "Марія з Магдали"(драма). - Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Шоха - [ 2017.08.12 09:12 ]
    Під Божою рукою
    Приснилася Його десниця.
    Не знаю, що це означає.
    Мені у пекло не годиться
    і рано нібито до раю.

    І чую, – вівці мої, вівці,
    усі підете за тумани...
    І наче гладить по голівці,
    що я буваю неслухняний.

    Але усе одно – на небо
    під молодими бур'янами.
    Молюся нібито за себе,
    а горюватиму за вами.

    Ачей ніколи не побачу
    усе, наліплене із глини?
    Хоча я, може, і не плачу
    за долю кожної людини,

    що ми під Божою рукою
    ще чимчикуємо у пекло,
    хоча і, ніби, наді мною,
    і хоч, неначе-то, не смеркло.

    І ще воюємо на славу,
    і попадаємо у тему,
    і не поховані окремо.
    Але які буяють трави!
    Які некошені отави!
    Неначе ми і не живемо.

                                  12.08.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (1)


  7. Ірина Вовк - [ 2017.08.12 08:05 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІІІ. З'ява VI, VII (продовження11)
    З'ЯВА VІ

    Магдалена сама. Хвилю стоїть нерухомо.
    Напливають на неї спогади.


    МАГДАЛЕНА
    Як встав—так і пішов!
    Усе покинув!.. І ту кімнату, де йому дала
    я стільки щастя... стільки насолоди?!
    Вона є поруч... поруч—за стіною...
    О, в ній ще чути окрики кохання!..
    А як тіла єднаються тут наші...
    сплітаються... і в'яжуться в гарячих,
    як пал, шалених утисках розкошів!
    В очах лиш блискавиці та імла...
    І темрява... І, врешті, непритомність!..
    А потім—учта!..
    Хто ж, хто в Юдеї мешкає—не знає
    Іскаріота учт?
    (Сахається, огортається шатами,
    дрижить.)

    А зараз я нужденна... помарніла...
    перса запали... Голод... голод гонить—
    і настигає... шарпає і мучить!
    О скільки часу не було нічого
    в моїх устах—лишень вода і хліб!..
    ...Та учта Юди!.. Пахощі, як море...
    веселка барв—то квіти...
    квіти... квіти...
    тарелі золоті... з ебану дзбани...
    потири срібні—мов тіла мідяні,
    то чорні й білі—ген повипинались
    із повені квіток!..
    Он дзвонять чари сміхом кришталевим
    уповні срібноп'яного вина...
    Солодко плачуть флейти...
    М'яко стелять арфи...
    Цілують ревно цитри...
    Барв веселка!.. І море пахощів!..
    1 відтінків потік!..
    І все це тут було! При всьому цьому
    і над усім цим—я була!
    Ось тут... ось тут! Я все це відчувала...
    вслухала... бачила!

    (її погляд падає на місце,
    де стояв Христос.)
    тут ба..чи..ла ті очі—такі великі,
    слізні і смутні!
    Ні!
    Бути довше тут не можу! Надто
    все це живе в мені!
    Живе в мені!
    ... І ті смутні, великі, слізні очі!

    (Огортається шатами—вибігає.)

    З'ЯВА VІІ

    Юда стає на порозі. Магдалена сахається.
    Магдалена—Юда.

    ЮДА
    Магдалено!

    МАГДАЛЕНА
    Пусти мене... пусти—благаю, Юдо—
    назавше!

    ЮДА
    Зачекай... Не залишай...
    Зостанься
    при мені... зостанься!

    МАГДАЛЕНА
    ... Юдо, ти визнаєш Пророка!

    ЮДА
    Я визнаю?! Ха-ха-ха-ха!
    Відкіль ти знаєш?

    МАГДАЛЕНА
    Знаю... знаю, Юдо!

    ЮДА
    Брехня! Ненавиджу Його, бо Він забрав
    мені тебе!

    МАГДАЛЕНА
    Нещасний, що ти кажеш?

    ЮДА
    Ненавиджу Його—повторю ще раз.
    І я до Нього більше не піду,
    лишень зостанься при мені... зостанься,
    Магдалено!

    МАГДАЛЕНА
    (приголомшено)
    Не підеш
    до Нього більше?
    Чи правду кажеш?

    ЮДА
    Як правда, що кохаю тебе щораз палкіш...
    що в'яну з туги... з розпачу
    вмираю... по втраті за тобою...

    МАГДАЛЕНА
    Що ти мовиш? Подумай, Юдо...
    Подумай!

    ЮДА
    Знаю добре... Магдалено...
    (Шепоче.)
    Ти молода... я молодий...
    щасливі ж будьмо!
    життя попереду... і розкоші... і шали...
    Зостанься лиш... зостанься…

    МАГДАЛЕНА
    (борючись решкою волі)
    Відпусти...
    пусти... на Бога!

    ЮДА
    Не відходь... зостанься!
    Згадай кохання наше...
    Спогадай,
    о Магдалено—цю поляну квітів,
    де розпинала ти колись для мене
    намети у сто барв...

    МАГДАЛЕНА
    (поволі поступаючись)
    Поляну квітів... сонячну...

    ЮДА
    Вернуться
    минулі хвилі насолод... вернуться...

    МАГДАЛЕНА
    Вернуться...

    ЮДА
    Зорею осяйною запалаєш
    для мене знов!..
    Краса твоя воскресне
    в любовнім захваті...
    Своїм багаттям збудиш
    в мені бажання жити...

    МАГДАЛЕНА
    Я воскресну... запломенію... і роздую жар...

    ЮДА
    Пісню пісень ми виспіваєм разом...
    бажань вогнисті струни
    я напинати буду на перса—
    твої перса арфові... Я добуду
    з тебе...

    МАГДАЛЕНА
    Добудеш з мене?..

    ЮДА
    Окрик ошалілий...
    розбурханої бурі...
    шум вітрів, що гнані шалом пожадань...
    трем породіллі, що глиб землі пронизує!..
    Добуду все!

    МАГДАЛЕНА
    Юдо...

    ЮДА
    Дихнуть на тебе промені весни...
    Узвишшя твоїх перс тоді запахнуть
    медовим, наче квіти, благовонням...

    МАГДАЛЕНА
    О, не кажи вже більше— не кажи!

    ЮДА
    А твоє лоно
    в імлі весняного легкого пуху—буде
    мені колискою тужливих пожадань...
    всепожираючих...

    МАГДАЛЕНА
    О Юдо...


    ЮДА
    ...Твої руки, ніби сніжні крила
    ясного херувима, обплетуть
    мені рамена... Вознесуться
    аж ген на високості морочливі—
    і мене вергнуть... вергнуть на краю
    крутої скелі—над самим обривом
    розко́шів неземних...

    МАГДАЛЕНА
    Не треба, Юдо...

    ЮДА
    Мене огорнеш там своїм волоссям...
    ... А я, мов журавель, коли на нього
    проміння сонячне пливе—примружу очі—
    (Тихо.)
    змилю дорогу...

    МАГДАЛЕНА
    (майже мліючи)
    Юдо...

    ЮДА
    (тримає її маже непритомну)
    Гей, раби!

    Входять раби.

    ... Несіть килими—що, немов веселка,
    котру Отець вгорі розп'яв надземно,
    коли потопу наказав утихнуть...
    ... Готуйте ложе, тільки ложе з квітів,
    де ще не спочивав ба навіть погляд
    людський!..
    (Нахиляється до Магдалени.)
    Шат нам не треба!..

    СЛУГА
    (вбігає схвильваний)
    Йде твій Вчитель, Пане!

    МАГДАЛЕНА
    (раптово притомніючи)
    Пророк іде!

    ЮДА
    (до прислуги)
    Я не впущу Його сьогодні...
    (До Магдалени)
    Глянь... олійки,
    яких не гідне жодне людське тіло!

    МАГДАЛЕНА
    (простягає руку)
    Дай мені їх... дай!..

    ЮДА
    (нахиляючись до неї)
    ...Яких не гідне жодне людське тіло!

    СЛУГА
    Що ж чинити маю,
    коли надійде Вчитель твій?..

    ЮДА
    (з іронією)
    Сьогодні
    нехай шукає іншої господи!

    МАГДАЛЕНА
    (виривається з обіймів)
    Я Йому служити буду!
    (Вибігає.)

    ЮДА
    (стоїть непорушно,
    потім знервовано мовить)
    Ще Його прийму...
    Агей, невольники...

    Заходять невольники.

    Готуйте но вечерю!

    (За виданням "Марія з Магдали"(драма). - Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  8. Ірина Вовк - [ 2017.08.12 08:13 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . ДіяІІІ. З'ява ІV, V (продовження10)
    З'ЯВА IV

    На порозі показуються Магдалена і Аре.

    АРЕ
    Не заходь туди, благаю, Пані...

    МАГДАЛЕНА
    Мушу... мушу... Аре...

    АРЕ
    Ти ж бачиш, Пані, се бо ті кімнати,
    в котрих ясніла сніжним своїм тілом,
    як сяйво місяця ряхтить, іскриться сріблом
    у мороці гущавини лісної...

    МАГДАЛЕНА
    Не тривожся, Аре!
    Тепер не розсріблюся давнім блиском!
    В бігу безперестаннім за Пророком
    зчорніла вся, як нива золотиста,
    в яку щодень вціляли блискавки.
    Ось бачиш—похилилася і пилом
    припала придорожним...

    АРЕ
    Так чому ж
    все прагнеш увійти в оті кімнати,
    де...

    МАГДАЛЕНА
    ... пломеніла, як злотисті лати...
    У сильних світу збуджувала трем
    зміїний... Блискавкою тіла,
    що сяяло крізь шати, розхиляла
    уста—і вже назавше в'яли
    на них слова від тліючих жаринок
    палких бажань...

    АРЕ
    Якщо ж ти, попри все, ще пам'ятаєш,
    ким ти була тоді у цих порогах..

    МАГДАЛЕНА
    Так... пам'ятаю все, Аре... Однак
    мене жене до тих порогів туга,
    як буря звихрена... Волосся розвіває...
    тріпоче шатами... і дме... свистить...
    шумить... і без кінця жене!!!

    АРЕ
    Вернися звідти, Пані!..

    МАГДАЛЕНА
    Ні... Не вернуся вже! Переступлю
    я ті пороги... Бо ступити мушу...
    мушу!

    АРЕ
    Згадай Пророка і вернися вчасно...

    МАГДАЛЕНА
    Постійно пам'ятаю—і тому
    з такою спрагою біжу до тих порогів!..

    АРЕ
    Ти можеш, Пані, легко помилитись
    дорогою...
    до Вчителя...

    МАГДАЛЕНА
    Не треба
    лякатися, Аре! Іду—весь час...
    весь час іду за з'явою цією
    надземною, що раз... спостерегла!
    Хто зможе вирвати з глибин душі моєї—
    смутні... великі... слізні Його очі!
    Впеклися, в'їлися глибоко мені в серце
    і вже здається, що душі не маю,
    лишень смутні... великі... слізні очі!!!


    АРЕ
    Піду відсіль...

    (Відходить непомітно для Магдалени.)

    МАГДАЛЕНА
    (ніби до Аре)
    Тут я узріла їх—смутні і слізні!
    Ось тут вони поглянули на мене...
    тут наді мною плакали... а сльози
    з отих очей спадали мені в серце
    вогнистою лавиною... палили
    пеклом... гризли лютим болем...
    і капали, немов криваві ружі, углиб душі —
    і все... пекли... пекли!!!
    А очі все дивилися—такі
    смутні... великі... слізні Його очі!

    (Переступає поріг.)

    З'ЯВА V

    Входять невольники. Прислуга—Магдалена.

    І-й НЕВОЛЬНИК
    Геть звідсіля, ганебно дівко!

    II-й НЕВОЛЬНИК
    Геть звідсіля, брудна ганчірко!

    МАГДАЛЕНА
    Я...

    ІІІ-й НЕВОЛЬНИК
    До вуличних калюж— там твоє ложе!

    МАГДАЛЕНА
    Я ж... Я ж...

    І-й НЕВОЛЬНИК
    Брудне тебе ганчір'я покриває...

    ІІ-й НЕВОЛЬНИК
    Чи там під ним ховаєш свою вроду?

    ІІІ-й НЕВОЛЬНИК
    Атьху!
    Смердиш! Несе гидким зловонням
    від твого тіла...

    МАГДАЛЕНА
    Я... Я—Магдалена!


    НЕВОЛЬНИКИ
    (вітають її сердечно)
    Вибачай...
    Пробач...
    Даруй нам, Пані!

    Магдалена оглядається довкола.
    Дивиться питально на прислугу.

    І-й НЕВОЛЬНИК
    Даремно чекати будеш...
    Пан бо наш змінився дивно...

    ІІ-й НЕВОЛЬНИК
    Як давно—
    останній раз вінці повимітали...

    ІІІ-й НЕВОЛЬНИК
    Вже окрики веселощів завмерли
    в тих стінах...

    МАГДАЛЕНА
    (здивовано)
    Чи то правда? Розкажіть!

    І-й НЕВОЛЬНИК
    Ти першою сюди зайшла від учти
    тодішньої!

    МАГДАЛЕНА
    Яка тому причина,
    що Пан ваш так змінився?

    ІІ-й НЕВОЛЬНИК
    Натерпівся... дуже...
    із туги за Тобою...
    Все чекав на Тебе, аж пішов нарешті
    сам до Пророка...

    МАГДАЛЕНА
    Сам...
    Що чую? Пан ваш—до Пророка?

    ІІІ -й НЕВОЛЬНИК
    Покинув все... Як встав—так і пішов.

    МАГДАЛЕНА
    Я мушу тут зостатися!
    О дайте
    тут залишитися мені, благаю вас!
    Мене саму облиште... ані кроку
    я далі не ступлю... Втулюсь ціла
    в оту заслону—і зостанусь хвилю...
    На мить одну... Благаю вас—лишіть!
    Згадайте тільки, чи коли кого
    хоч раз я скривдила?!

    (Слуги переглядаються між собою).

    Була до вас ласкава
    і добра Пані! А тепер благаю—
    як про велику ласку—відійдіть!

    (Слуги вагаються хвилину, тоді відходять).

    (За виданням "Марія з Магдали". - Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  9. Ірина Вовк - [ 2017.08.11 07:25 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма). Дія ІІІ.З'ява ІІ,ІІІ (продовження9)
    З'ЯВА II

    Юда. Входять посланці Пророка.

    ПОСЛАНЦІ
    Від Вчителя —вітаєм тебе миром!

    ЮДА
    Я серцем радісним вітаю вас, братове!

    ПОСЛАНЦІ
    Нас Вчитель посилає...

    ЮДА
    Честь Йому...

    ПОСЛАНЦІ
    Коли це мовимо—
    у місто Вчитель входить...

    ЮДА
    Поклін Йому віддайте від слуги...

    ПОСЛАНЦІ
    В твої пороги Він уступить, Юдо...

    ЮДА
    Він—Пророк Господній!

    ПОСЛАНЦІ
    Казав, що Йому треба бути
    в твоїм домі...

    ЮДА
    Відкіль мені та ласка? Ознайміть
    мою прихильність Пану,
    що споглянув
    ласкаво зверху на мою дрібноту...

    ПОСЛАНЦІ
    Хай Бог з тобою буде.

    ЮДА
    З вами теж, братове...

    Посланці відходять.

    З'ЯВА III

    Юда—Ассахар

    АССАХАР
    Вони тут—у тебе?

    ЮДА
    Так...
    Сповістили про прихід Пророка.

    АССАХАР
    Пророк тебе навідає?

    ЮДА
    Дивуєш...
    Не знаєш, певно, що Пророка учнем...

    АССАХАР
    Я знаю... знаю... однак не можу
    збагнути...

    ЮДА
    Зрозумієш скоро... Скажу тобі...
    ніщо не утаю...
    тобі я довіряю,
    друже... вірю у відданість твою...
    Отож скажу тобі про те, що так давно
    мене тривожить...
    Ти один лиш гідний,
    щоб не ховав я жодних таємниць.

    АССАХАР
    Я за довіру—вірністю віддячу.

    ЮДА
    (понижує голос)
    Вона—дочка Магдалю з тої хвилі—
    ти пам'ятаєш—зникла... бо пішла
    за Ним... за тим...
    Пророком!

    АССАХАР
    Скільки перетерпіти ти мусив, Юдо!

    ЮДА
    Я в терпіннях вився...
    конав від болю... А кривава паща
    мої терзала груди... жерла... рвала
    завмерле серце на шматки... лизала
    покручені від муки мої члени...
    ні... не міг я більше
    без неї жити—ні, не міг!

    АССАХАР
    Тобі від всього серця співчуваю, Юдо...

    ЮДА
    І рек нарешті: піду до Пророка...
    і стану Його учнем...

    АССАХАР
    Щоб забути швидше...
    і втихомирити терпіння...

    ЮДА
    Ні... ні... ні—я не для того...
    (Тихо.)
    Пішов, бо думав, що... її знайду там,
    що вона при боці Пророка—думав...

    АССАХАР
    Як то—не було
    її при ньому—кажеш?..

    ЮДА
    Дотепер нема!

    АССАХАР
    Втрачаєш вже надію... звідсіля—
    терпіння більші...

    ЮДА
    Ассахаре, ні! Що там її не бачу—
    то страждаю від того дуже,
    але теж тому
    із кожним днем все більшає надія,
    що Магдалена вернеться...

    АССАХАР
    Повернеться... можливо...

    ЮДА
    Коли б вернула! То сльозами туги—
    мов світанковою росою—я б заперлив
    ті зоряні, квіткові її стопи...
    Позлітою, промінною від сонця.
    присипав би пороги...
    На тарелі,
    посрібленому місяцем уповні,
    я виніс би до неї своє серце,
    в рубінах болю скупане...

    АССАХАР
    Можливо... повернеться...

    ЮДА
    Постійно про це мрію! Не тільки мрію!
    Часом наяву її я бачу... чую, як тріпоче
    в моїм вікні крилом, неначе пташка
    заблукана, зі срібним переспівом
    повернення...
    Тому так часто
    Пророка залишаю і вертаю
    до свого дому... і чекаю... чекаю,
    допоки з'явиться...
    Тому прислузі
    я не дарую волі... І багатств
    своїх не розділив поміж
    нужденних.

    АССАХАР
    А коли б... побачив
    її між рою, що за Ним простягся...

    ЮДА
    Тоді би поглядом, що пекла спопеляє—
    упився б їй у вічі... і пожаром
    бажання я б обняв її цілу...
    у спразі щастя, розкошів і шалу
    упився б їй у лоно—і до ніг
    Пророка уже не впала б!

    АССАХАР
    А коли б упала?

    ЮДА
    Тоді я—Юда Іскаріот—
    постав би морем
    бездонним поміж ними...
    А ненависть,
    котру до нього відчуваю,
    я б закляв у помсту!

    АССАХАР
    У помсту? А скажи...

    (Бере його під руку і виходять.)

    (За виданням "Марія з Магдали"(драма). - Львів:Логос,1995).


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  10. Ірина Вовк - [ 2017.08.11 07:43 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІІІ. З'ява І (продовження 8)
    ДІЯ ІІІ

    З'ЯВА І

    ЮДА
    (сам)
    В цій голові конає мисль остання...
    На очі впала ніч... А скроні палить
    заграва пекла... То вогнисті голки
    мого волосся в'язнуть мені в мозку
    зболілому—і шарпають... і рвуть його...
    кривавлять!!!
    А серце плаче за нею—
    Магдаленою! Чому?
    Вона ж повернеться!..
    Але ж верне́, запевне...
    Верне для чого? Для багатства? Ні!..
    Погордувала ним назавжди…
    Задля мене?
    І мною теж погордувала!
    Пішла за Ним... за Назарейчиком, а я—
    ха-ха-ха-ха—а я пішов за Ним...
    Але вже більше не піду...
    О, ні! Бо може
    вона повернеться!
    (Задумується.)

    Хіба вона Його покине—задля мене!
    Не хочу більше думати про це...
    не хочу більше! Так мене тут
    (показує на голову)
    палить... болить... і рве... і шарпає...
    кривавить!
    Так це ж до того, що моя кохана
    повернеться... повернеться...
    (Кличе невольників.)
    Магдале...
    (Озирається. Продовжує впевнено.)
    Ваша Пані
    зараз повернеться—ти чуєш?!

    НЕВОЛЬНИК
    Чую, Пане!

    ЮДА
    Чому не тішишся?!!

    НЕВОЛЬНИК
    Я тішуся, мій Пане.

    ЮДА
    (хапає його)
    Чому ж не ошалів на радощах?

    НЕВОЛЬНИК
    Але ж—я тішусь,
    навіть дуже!

    ЮДА
    Добре, що дуже тішишся! Скажи,
    нехай всі тішуться—хай роблять
    все, що хочуть—на радощах—
    все їм пробачу!

    НЕВОЛЬНИК
    Добре... Пане!

    ЮДА
    Поклич їх всіх! Нехай прийдуть сюди
    і привітають, що вертає...
    Магдалена!

    Невольник відходить.

    (Наслухає.)
    О Магдалено, йдеш...
    ідеш... вертаєш!

    Входять невольники.

    НЕВОЛЬНИК
    Магдалена—наша Пані
    вертається!

    ЮДА
    Крім неї не впускайте більш
    нікого... нікого!
    н—і—к—о—г—о!

    Невольники хочуть відійти.

    Почекайте!
    Коли прийде вона—
    … найкращими олійками намажте
    її волосся!
    ... рідкісні парфуми на ноги злийте!
    ... з молока ослиць—
    уперше ожереблених—влаштуйте
    їй купелю!..
    ... а мій плащ,
    із гіацинтового пурпуру—накиньте
    їй на рамена!..
    ... Застеляйте столи! Посипте квітами!
    Вином наповніть чари!..
    Сірійські лютнярі нехай прибудуть!..
    А нумідійки—танець заведуть!
    То буде учта!

    Невольниці похиляють голови.

    А котрий з вас першим
    до мене звістку принесе, що Магдалена
    вертається—йому верну я волю...
    до столу кликну...
    Чуєте?!!

    НЕВОЛЬНИКИ
    (разом)
    Чуємо! Чуємо!

    ЮДА
    Тоді ж чому ви стоїте?..
    Чому?

    НЕВОЛЬНИКИ
    Чи учту зараз готувати,
    чи чекати,
    аж Магдалена вернеться?!

    ЮДА
    (говорить до себе)
    То правда... ще не вернула!
    Треба доперва чекати,
    аж верне—чекати!
    (До невольників)
    Геть звідси!

    Невольники хочуть відійти.

    Зачекайте! Хоч би й навіть
    прийшла—вже не прийму її.

    НЕВОЛЬНИКИ
    То не впускати—Пане?

    ЮДА
    ... Назаретянин... Я Його
    прихильник...

    (До невольників.)
    Геть звідси... Геть!

    Невольники виходять. Юда залишається...
    щось зважує.

    (За виданням "Марія з Магдали"(драма). - Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  11. Ірина Вовк - [ 2017.08.10 08:15 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІІ. З'яваVІІ (продовження7)
    З'ЯВА VІІ

    На першому плані сцени сидить Магдалена.
    Боковими дверима, ніким не помічений входить
    Лазар, завинутий у поховальний сувій.

    МАГДАЛЕНА
    Так... Розкоші нехай віддам я душу,
    мій Лазарю!
    Нехай умру...
    і вже не чую більше холодних рук твоїх,
    закостенілих, мертвих... Нехай же не дивлюсь на твої очі,
    погаслі в холоді немилосерднім ночі...
    Мій Лазарю! Ти, може, і не знав,
    як палко я тебе кохаю...

    (Впадає в глибоку і болісну задуму.)

    ЛАЗАР стає за нею.
    Мовчить.

    МАГДАЛЕНА
    (ніби до себе)
    Як відійду відсіль—приймеш мене,
    мій Лазарю!

    ЛАЗАР
    (луною)
    Прийму тебе, Маріє...


    МАГДАЛЕНА
    (про себе)
    Ніщо тоді нас не розлучить,
    правда?

    ЛАЗАР
    (луною)
    Ніщо... ніщо... ніщо... Маріє...

    МАГДАЛЕНА
    (про себе)
    З тобою справді буду я щаслива!

    ЛАЗАР
    (луною)
    Правдиве щастя там, куди вестиму...

    МАГДАЛЕНА
    (про себе)
    Правда... правда...
    Усі земні розко́ші проминуть—
    і по собі нічого не залишать.

    ЛАЗАР
    Ніщо... ніщо... ніщо... Маріє...

    МАГДАЛЕНА
    (про себе)
    Адже ж казав, що інше моє щастя...
    Чому не слухала!
    Якби ж ти міг ожити—
    у стіп твоїх лежала б,
    брате мій!

    ЛАЗАР
    (луною)
    Тоді б
    сюди ти більше не вернула?

    МАГДАЛЕНА
    (про себе)
    Йшла би
    все за тобою... за тобою... за тобою...

    ЛАЗАР
    (луною)
    А коли б
    до тебе повернувся я, Маріє...

    МАГДАЛЕНА
    (про себе)
    О, вернися!
    Вернися, брате, перед тим, як згасну
    навіки!

    ЛАЗАР
    (твердим голосом)
    Я є тут! Маріє!

    МАГДАЛЕНА
    На Бога! Лазарю!
    О Лазарю!
    Мій брате!

    В глибині—голоси співбесідників.

    І-й БЕСІДНИК
    Як дивно палають очі Магдалени!

    ІІ-й БЕСІДНИК
    Кажуть,
    що очі Назарейчика сильніше
    несуть проміння.

    ІІІ-й БЕСІДНИК
    Я вина волію і його пожарів!

    МАГДАЛЕНА
    Мій Лазарю!
    Мій Лазарю!
    Мій брате!

    ЛАЗАР
    Тихо... тихо, Маріє—
    хай нас ніхто не чує.

    І-й БЕСІДНИК
    Лице горить вогнем—
    здалека палить.

    ІІ-й БЕСІДНИК
    Обличчя Назарейчика ясніш
    від сонця,
    дотепер того обличчя
    забути я не можу!

    ІІІ-й БЕСІДНИК
    То ж чому
    при Ньому не залишився?
    Приймає кожного!

    ІV-й БЕСІДНИК
    Бо він—як ми усі— вино воліє пити.

    МАГДАЛЕНА
    Мій Лазарю!
    Мій Лазарю...
    Мій брате!

    ЛАЗАР
    Тихо...
    тихо, Маріє,—
    хай нас ніхто не чує.

    МАГДАЛЕНА
    Хто воскресив тебе, на Бога?!!

    ЛАЗАР
    Він...

    МАГДАЛЕНА
    Хто-Він?!!

    ЛАЗАР
    Назаретянин...
    (Шепоче.)
    Ходи зі мною—до Нього!

    МАГДАЛЕНА
    Він воскресив тебе—для мене?
    Де Він—скажи скоріш—
    нехай до ніг Йому впаду...
    нехай подяку зложу!
    Мій Лазарю, веди мене до Нього!

    ЛАЗАР
    Ходи за мною... о, ходи за мною...

    Магдалена встає.
    Простягає руку—іде за Лазарем.
    Тим часом серед бесідників рух.
    Залишають столи—тиснуться до виходу.
    При тому чути поодинокі голоси.

    І-й ГОЛОС
    Гей! Назарейчик тут проходить,
    браття!

    ІІ-й ГОЛОС
    То, може, з нами келихами вдарить!

    III-й ГОЛОС
    З чола прекрасного
    подайте руж-вінець!
    Нехай до учти з нами тут сідає!

    V-й ГОЛОС
    Може, розкошів врешті зажадає!

    VІ-й ГОЛОС
    Що назвабливіше—
    дорогу перейде.

    АССАХАР
    Погляньте... Магдалена йде...
    до Назарейчика...
    в усій красі своїй...

    Стоїть Юда остовпілий. З ним—Аре.

    ЮДА
    О Магдалено!

    МАГДАЛЕНА
    (не чує)
    Веди мене...
    веди мене до Нього, брате мій!

    Лазар зникає в натовпі. Бесідники на голос Юди
    повертають голови. Вигляд Магдалени дивує їх.
    Відгукуються голоси.

    І-й ГОЛОС
    Тремтячу руку простягла вперед!

    ІІ-й ГОЛОС
    Жене її бажання
    невситиме!..

    ІІІ-й ГОЛОС
    Чи Назарейчика також
    піймала в сіті?

    АССАХАР
    (з іронією—до Юди)
    Глянь!
    Магдалена—
    що тебе так любить!

    ЮДА
    О Магдалено!

    МАГДАЛЕНА
    Брате мій, веди...
    веди мене мерщій...

    ІV-Й ГОЛОС
    Підем назустріч...

    V-й ГОЛОС
    З повними чарками!

    VІ-й ГОЛОС
    З вінками на чолах!..

    Магдалена наближається до виходу.
    П'яні співбесідники оточують її півколом у п'яних
    утіхах і вакхичних танцях. Надолі, недосяжнім для
    глядача, проходить хоровод учнів Христа—
    з Учителем на чолі.

    МАГДАЛЕНА
    (зупиняючись коло сходів,
    що ведуть на долину)
    Я—сестра Лазаря! Ти воскресив його,
    мій Пане!
    Славен будь!
    І будь мені коханим,
    о Христе!..
    (хвилюючись, продовжує)
    Назаретянине, що принесу Тобі
    в подяку?
    Всі багатства,
    котрі я маю, покладу в офіру
    до стіп Твоїх!..
    Або ж!
    Коли людина Ти—тоді невіста—
    несу я в розкошах красу
    моїх приваб!!
    Прийми їх, Пане мій,
    к собі в неволю...

    (Розхрестила руки— розкрила шати—чекає...)

    Христос дивиться на неї довго, уважно...
    Співбесідників охоплює неспокій... переляк...
    нічим не поянена тривога.
    Чути грізні окрики.

    І
    Кров стине в жилах!

    Опускаються їм рамена—випускають з обіймів
    вакханок.

    II
    Вино у чарах гусне!

    Випадають б'ються чари.

    III
    На скронях в'януть ружі!..

    Спадають їм вінці.

    МАГДАЛЕНА
    Дивись—яка прекрасна!
    Розгорися
    моєю звабою! Візьми мене,
    о Христе!!!

    (Дивиться очікуюче.)

    Не дивишся на мене?!
    Узри—і розгоришся!

    Пауза.

    Глядиш?! Не пломенієш?!
    Рамен не розкриваєш?!
    А знаєш—я їх розірву!

    (Поступає наперед—
    раптом припадає до землі, як прицьвяхована.
    Лякливим тривожним голосом продовжує.)

    Чому так сумно
    на мене споглядаєш?
    Вся тремчу. І в'яну... І хилюся
    до землі...
    До ніг Тобі клонюся!!!
    Як же дивно
    на мене дивишся, мій Пане!!!
    Погляд Твій
    в глибини серця мого проникає!
    Я чую очі
    Твої сумні, Пророче,
    на серця мого дно сльозу роняють
    гірку! Не плач, мій Пане!!
    А то—сама заплачу!!!

    Христос усміхається привітно, смутно.
    Хоровод проходить. Бесідники стоять закам'янілі.
    Магдалена хвилину стоїть, як взята на небо...

    ЮДА
    Магдалено!

    МАГДАЛЕНА
    (не чує)
    Іду до Тебе..
    Йду!

    (Сходить зі сходів... Зійшла).

    Урочиста тиша.
    Луною пливуть слова невидимої вже Магдалени.

    О смутні... о слізні очі
    мого Пана...

    (За виданням "Марія з Магдали"(драма). - Львів:Логос.1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  12. Ірина Вовк - [ 2017.08.10 08:00 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІІ. З'ява VІ (продовження 6)
    З'ЯВА VI

    Ті ж, заходить Юда.

    ЮДА
    Ходи ... щошвидше! Бачиш—як біжу
    до тебе... як тебе бажаю
    у п'янім прагнень шалі!
    Підійди—бо спаленію сам... бо спопелію
    від тих всепожираючих вогнів,
    котрі в мені ти запалила!

    МАГДАЛЕНА
    Юдо! Дай уста...
    я розгризу їх вщент, а тою кров'ю
    розпломенію твої груди! Чуєш...
    Пожари степові в мені гуляють!
    Вбери їх, Юдо, в себе...
    ...Чую вже—
    твої рамена повняться вогнем,
    наснажуються хтивістю і в'ються
    в напрузі пожадань!
    Вхопи мене... неси...
    Неси мене—щошвидше!

    П'яні голоси святкуючих бесідників
    на другому плані сцени.

    І-й БЕСІДНИК
    Вина сюди—а більше—потону
    нехай в вині!

    ІІ-й БЕСІДНИК
    В такій хвилині
    сильніше серце б'є,
    на очі сльози плинуть...

    ІІІ-й БЕСІДНИК
    Я нині
    в свої обійми світ весь захоплю...

    МАГДАЛЕНА
    Як львиця зранена
    в жарких пісках пустелі—
    я катулятись буду і ревти...
    занурюватись у твої широкі груди—
    бо небеса безкраї...

    ЮДА
    Як теє небо понад землею—
    понад тобою я зависну!

    МАГДАЛЕНА
    Подрімаю... хвилинку подрімаю...
    Не буди... о, не буди...


    ІV-й БЕСІДНИК
    Геть!
    Бо я готовий
    помірятися навіть з Богом!

    V-й БЕСІДНИК
    Ха-ха-ха-ха!..

    VІ-й БЕСІДНИК
    О, моя чудова... ходи до мене...
    ближче... ось сюди...

    МАГДАЛЕНА
    Упийся... впийся... хай в розкошах млію
    як винниці на землях Енгаддії...

    ЮДА
    Я тобою спраглий—
    як росяною ніччю спраглий день
    спрацьований...

    VІІ-й БЕСІДНИК
    Тихіше...
    на Бога... тихше...
    бо іде до мене
    божественна... усміхнена...
    о мисль моя... натхненна...

    VІІІ-й БЕСІДНИК
    Хі-хі-хі-хі...

    ЮДА
    О Магдалено!
    Віддиху вхопити не можу!
    Ноги летять у прірву...
    сточуюсь у темінь бездонного Еребу!..
    Хай небес
    ті зоряні склепіння западуться—
    розступиться, розверзнеться земля—
    і хай поглине нас
    в огнисте своє лоно!
    Коли ж разом углиб її впадемо—
    здобудем небо!

    МАГДАЛЕНА
    Тож риньмо в прірву!
    Що нам світ цілий—
    коли самі собі ми стали світом!
    Нащо нам захвати усіх отих людей—
    коли самі захоплені на небо!!
    Нехай уже не будять нас тим криком,
    нас,
    що погрузли в снах
    без прокидання...
    (Тривожиться, тремтить.)
    Без про-ки-дан-ня...
    Так... Без про-ки-дан-ня...

    ЮДА
    Як дивно мовиш... Голос твій тремтить,
    мов хлипає...
    Рука палає жаром невгасимим...

    МАГДАЛЕНА
    Він не прокинеться... не збудиться—
    ніколи!

    ЮДА
    Хто—Магдалено! Хто...
    Про кого мова?

    МАГДАЛЕНА
    (ніби до себе)
    Лазар не збудиться... не збудиться... не…

    ЮДА
    (голосно)
    Що?!! Брат твій не живе?!!

    Серед бесідників помітний рух.

    МАГДАЛЕНА
    Не гляне вже на мене—як і я
    на нього вже не гляну!
    (Плаче.)
    А прецінь я хотіла
    тебе узріти, Лазарю! Життям...
    життям би заплатила, щоб хоч раз
    побачити тебе, хоч раз єдиний!..
    До тебе бігла!..
    Допала твоїх порогів!..
    Впала, божевільна...
    О... Чуєте?
    (Звертається до всіх.)
    То тигри в серце впились пазурами...
    Згубила розум... А вони—допали...
    За твій поріг вхопилася зубами...
    За пасма волокли... на сміх... і осміяли...
    Оті знущання—гострі, як мечі,
    вбивали в серце... Кидали болотом...
    Травили псами... і вже потім... згодом—
    каміння придорожнє підняли...
    Мене хотіли, як звіря скажене...
    Мій Лазарю!
    Твою сестру хотіли... як те скажене...
    звіря...
    (Плаче.)

    Пауза.

    Хотіла вмерти там!
    Тут вмерти—мушу!
    то ж бачиш, чом так прагну...
    торжества!

    (До Юди.)
    Я зараз так бажаю, як ніколи,
    отих пожарів, щоби нас сповили
    і вколисали... і перетравили...
    і зжерли!..
    На віки вічні...
    хочу заглушити... вдавити...
    втлумити оті терпіння...
    Ти чуєш Юдо, хочу тебе вся!

    ЮДА
    Думки мені мутяться—
    в очах темнота!

    МАГДАЛЕНА
    Знаю... знаю,
    чому в очах твоїх
    так темно—шат весільних
    не маю, Юдо!..
    ... що мені ті шати,
    коли я вбрана в пурпур королівський
    моїх жадань!..
    ... навіщо діадема,
    коли злотистий сміх богів, богинь
    ув'яз в моїм волоссі...
    ... і навіщо
    сплетіння руж отих,
    коли пахуче
    на лоні в мене зацвіли дві чари ружані!

    ЮДА
    О, затопи мене вже... затопи
    потопом вогняним свого волосся
    злотистого!

    МАГДАЛЕНА
    Зависни на краю
    зворотнім уст моїх, а я потручу
    тебе в бездонну бездну...

    ЮДА
    На твоєму збуруненому лоні потону.
    Я потону навіки...

    МАГДАЛЕНА
    В глибини розкошів тебе я потягну...
    поглину...
    і зімкнуся над тобою...

    Пауза.

    А потім... потім...
    не на мілину—
    на сніжні пагорби моїх грудей
    я викину твій спраглий корабель,
    щоб віддихнув... спочинув...
    Мої води—
    збурунені, розхвилені, безкраї—
    ричати перестануть... і в мурчанні
    погрозливім закриють темну пащу...
    Мляні очиці їх поволі згаснуть...
    запрагнуть затишку...
    утихнуть...
    і зімліють...

    ЮДА
    О, моя Магдалено!

    МАГДАЛЕНА
    Юдо! Чую,
    як стихає, поволі утікає
    мені життя!

    ЮДА
    Що кажеш ти?!
    Чому мене тривожиш
    задаремно?

    МАГДАЛЕНА
    Не тривожу!
    Кажу, що чую, Юдо!

    ЮДА
    Магдалено!
    О, дай мені іще хоча б хвилину,
    яку я вже зазнав! Тоді нехай
    помру з тобою, згину
    назавжди!
    А те щастя, що згорну
    собі на груди—
    протриває вічно,
    піде в безсмертя...

    МАГДАЛЕНА
    Добре... добре, Юдо!
    Допоки згасну я...
    допоки піду,
    відкіль нема звороту—
    напочатку...

    ЮДА
    Обіймемось смертельним ми охватом,
    як смерчі два,
    коли скидають пута...

    МАГДАЛЕНА
    Як хвиля та гіганська
    двох морів
    розбурханих—так напливу на тебе...
    Згорнусь в клубок вогню!..

    ЮДА
    Як дві колони,
    руйнуючись, вистрілюють вогнем!..

    МАГДАЛЕНА
    Відлунням розпачу поразимо ми небо!

    ЮДА
    Розіпнемо блискучу тінь
    над віком наших домовин...

    МАГДАЛЕНА
    І в безконечність ра́зом попливемо...

    ЮДА
    Так. Разом... разом...

    Пауза.

    (Тихо продовжує.)
    О, яка прекрасна...
    Як повна смаків неземних!

    МАГДАЛЕНА
    Тяжить волосся... Розплести мушу...

    ЮДА
    Я звелю прислузі...

    МАГДАЛЕНА
    Є лишень одна, як день ясний,
    що гідна розплітати
    в злотисту зливу сонцесяйні пасма.

    ЮДА
    Скажи—прийде, тобі служити буде...

    МАГДАЛЕНА
    То—Аре...

    ЮДА
    (хоче її покликати)
    Зараз прийде сюди...

    МАГДАЛЕНА
    Вона—невільниця...

    ЮДА
    Що з того,
    що невільниця...

    МАГДАЛЕНА
    Сьогодні тільки вільні
    служить мені повинні...

    ЮДА
    Буде—як ти кажеш...

    МАГДАЛЕНА
    Так, Юдо... так... оголоси їй волю...
    Вертайся з нею!
    Я чекати буду...
    Вертайся!
    Хвиля наша близько...

    (Юда відходить.)

    (За виданням "Марія з Магдали"(драма). - Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  13. Ірина Вовк - [ 2017.08.09 10:38 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІІ. З'яваІІІ, ІV, V (продовження5)
    З'ЯВА III

    БЕСІДНИКИ
    Будь славна, Магдалено!
    Будь славен, Юдо!

    ЮДА
    Дякую вам... дякую...
    Нехай чигають круки! Хай метають
    прокляттями на нас!
    Ми веселімось—пиймо!
    (П'ють.)

    А зараз вас, братове, залишаю...
    Йду по кохану, йду по Магдалену.
    Іду... Біжу... Узрять вони—і глянуть—
    на наших скронях ружі не зів'януть,
    в долонях чари не заледеніють,
    не заморозять п'яного вина,
    а при мені прекрасна Магдалена—
    моя кохана—зацвіте буйніше,
    задихає пахучіше—і вже на віки-вічні
    лишиться моєю...моєю... вічно...
    (Відходить.)

    З'ЯВА IV

    Вбігає Марта.

    АССАХАР
    Що?.. і ти тут теж?

    МАРТА
    Де Магдалена?!.

    АССАХАР
    Готується до учти...

    МАРТА
    Хочу бачити її щонайхутчіше...

    АССАХАР
    Чого від неї хочеш?..
    Не мути їй щастя...

    МАРТА
    Хочу бачити її щонайхутчіше...

    АССАХАР
    Може й ти бажаєш—
    до столу з нами...

    БЕСІДНИК І
    Сядь—і почекай—
    надійде скоро...

    МАРТА
    Тож скажи нарешті,
    де Магдалена?!.

    АССАХАР
    Від самого ранку—
    у гроні служби—
    змащує все тіло,
    вкладає шати...

    МАРТА
    Це брехня... брехня—
    де Магдалена! Де сестра моя!
    (Вибігає.)

    Бесідники вдаряють у келихи, п'ють.


    З'ЯВА V

    Вбігає Магдалена—волосся розвіяне...
    ...шати в безладді—тяжко дихає...

    МАГДАЛЕНА
    Віта... Вітайте!
    Час настав святковий!
    Веселіться! Тіштесь...
    У спільній радості я також потону!
    Я учти ще не прагнула такої...
    Є вина... ружі... жили палить кров!
    То наше свято—щастя нам належить!
    Агей! Вина—багато...
    (П'є.)

    О, як же добре! Кожна крапля п'яна
    паде і розхиляє мені лоно...
    запалює пожари невгасимі!
    дивіться—вся горю! Нехай і вам
    запломеніють лиця, кров пульсує....
    нехай тремтять рамена!
    Пийте! Пийте!
    (Наливає.)
    Вино навчить вас прагненню розкошів!
    Тож пийте з Магдаленою...
    (П'є.)
    Де Пан мій—Юда? Де є мій коханок?

    АССАХАР
    Зараз повернеться—пішов Тебе шукати!

    МАГДАЛЕНА
    Мене шукати треба? Я завжди готова!
    Зараз—як ніколи!

    (За виданням "Марія з Магдали" (драма). - Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  14. Ірина Вовк - [ 2017.08.09 10:21 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма). Дія ІІ. З'яваІ, ІІ (продовження4)
    Дія ІІ

    З'ЯВА І

    Учта—рій співбесідників. Юда—бесідники.

    БЕСІДНИКИ
    Будь славен Юдо!

    ЮДА
    Дякую вам... дякую!

    БЕСІДНИКИ
    Будь славна, Магдалено!

    ЮДА
    Будь славна, Магдалено—
    моя коханко!
    Приятелі, тіштесь
    моїм безмірним щастям! Все, що мав,
    я—син Іскаріоти—наказав
    на день святковий вам приготувати!
    зажийте тих веселощів, аби
    оцей день Юди довго пам'ятати!

    БЕСІДНИКИ
    …і день дочки Магдалю!

    ЮДА
    День святий, великий— обох коханців!


    З'ЯВА II

    Входять посланці архікапелана. Стають
    перед порогом.

    ЮДА
    Ба, навіть посланці архікапла́на
    прибули на бенкет,
    аби підняти
    величний келих і рознести блиск
    мого весілля:
    —Звольте на поріг!

    ПОСЛАНЦІ
    Гостини дому, що ганьбою вкрився—
    не можемо прийняти...

    ЮДА
    Ганьбою?... говоріть ясніш!

    ПОСЛАНЦІ
    Пере́люб—є ганьбою для людини.

    ЮДА
    Якщо для того тільки—відійдіть...

    ПОСЛАНЦІ
    Якої відповіді, Юдо, нам чекати?

    ЮДА
    А жодної...

    ПОСЛАНЦІ
    Як жодної?

    ЮДА
    Таку, принаймні, добре зрозуміють...
    Ба навіть Той, котрий стає щодня
    в оселі Божій—зрозуміє також,
    бо я сказав!

    ПОСЛАНЦІ
    Бо ти сказав!?. Послухай:
    від імені Того, хто нас прислав,
    тобі, Іскаріоте, сповіщаєм—
    від Храму Божого тебе ми відлучаєм,
    віднині не приступиш до святині...
    Офір твоїх не прийме вже вівтар!


    ЮДА
    Я маю інші вівтарі...
    На них душі моїй
    могутня вселюбов Отця
    явиться...

    ПОСЛАНЦІ
    Блазень!

    ЮДА
    То ви любов мою до Магдалени
    назвали перелюбством! Тоді знайте,
    що двох сердець ніколи не єднало
    таке святе і чисте почуття!
    Чого ж ви хочете?

    ПОСЛАНЦІ
    Прийшли до тебе, Юдо,
    від імені Того, котрий стоїть
    щодня в оселі Божій, нагадати—
    остережися тої ти ганьби...

    ЮДА
    Я те блюзнірство,
    як найпахучішу офіру Богу Ягве
    із глибини сердечної кладу...

    ПОСЛАНЦІ
    Нехай за учту ту, котру отут справляєш
    пахучі ружі в'януть, і нехай
    вина позліта в келиху замерзне,
    а серце перелюбки, як ті ружі,
    нехай зів'яне і заледеніє,
    як золото вина—тоді нехай
    навіки вже відступиться від тебе..
    Амінь!

    ПОСЛАНЦІ
    (Разом.)
    На віки вічні...
    Амінь... Амінь...
    Амінь...

    ЮДА
    А ті прокляття—нехай впадуть на вас!

    ПОСЛАНЦІ
    Сповнивши волю архікапелана— відходимо...
    (Відходять.)

    (За виданням "Марія з Магдали" (драма). - Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  15. Ірина Вовк - [ 2017.08.08 10:26 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія І. З'яваV (продовження3)
    З'ЯВА V

    Входить Марта. Магдалена—Марта.

    МАГДАЛЕНА
    Марто!

    МАРТА
    Стою обурена... Не вимовлю ні слова...
    Ніг на перед посунути не здужу...
    Лиш очі мружу—
    тут не так, як в мене!..
    Не звикла я, бо інше тут повітря...
    і світло інше... і довкола барви...

    МАГДАЛЕНА
    Не тривожся, Марто! Підходь... Дай руку...

    МАРТА
    Дивно...

    МАГДАЛЕНА
    Що дивно, Марто?..

    МАРТА
    Я тобі сестра...

    МАГДАЛЕНА
    Про це я знаю...

    МАРТА
    А одначе...

    МАГДАЛЕНА
    Одначе?..

    МАРТА
    З сестрою щось не в'яжеться розмова.
    Як в домі цім інакше, ніж у мене—
    так інша в тебе річ, так інша мова!..

    МАГДАЛЕНА
    Завжди, скільки себе я пам'ятаю,
    завжди були не схожими з тобою,
    хоч від одної матері пішли...

    МАРТА
    Ти—в золоті коси... з очей блакиттю,
    з імлою туги в просторі зіниць—
    була Зорею вранішньою в небі...
    А я була при тобі, як земля
    та сіра... забруднена...

    МАГДАЛЕНА
    Я ж тебе волала,
    щоб ти пішла зі мною, хоч би раз,
    в пахучих збіж безкраї срібнозлоті...
    Я ж тобі казала,
    Що поза огорожею земною
    мільйон світів непізнаних живе...
    Бувало, піснею тебе
    все нянчу, ваблю,
    аби свій зір піднесла ти високо
    до зір... до неба...
    Ти завжди сиділа ... із оком
    у землю втупленим—
    твій погляд пригасав... і слух тупів...
    і сиротіла мова...
    Пощо сьогодні йдеш до мене знову...
    Адже ж відомо,
    як мене зовуть...

    МАРТА
    Я знаю... знаю...
    Тільки добре зваж,
    що привело мене сюди... Я чула,
    що торжество препишне ти готуєш...
    чи правда те, що кажуть?...
    (Підводить погляд.)
    О, яка ж
    ти гарна! Впізнати годі...

    МАГДАЛЕНА
    Що тобі до того—готую учту шлюбну.

    МАРТА
    Учта шлюбна—то радощі і щастя,
    і веселля...

    МАГДАЛЕНА
    Я повна щастя... Бо ж хіба не знаєш,
    що я вельможного Іскаріоти пана...

    МАРТА
    Чом не маю знати,
    коли ціла Юдея про це знає...
    (Понуро.)
    Про те , що привело мене Маріє,
    під твій покров...

    МАГДАЛЕНА
    (наказує службі відійти)
    Кажи... кажи на Бога...
    Ти чогось боїшся?!.

    МАРТА
    Правда... страх бере мене...
    Слова зав'язли в горлі...

    МАГДАЛЕНА
    Я готова
    все вислухати без тривоги...
    Бачиш—
    яка спокійна...

    МАРТА
    (твердо і понуро)
    Весілля
    не зможеш ти сьогодні святкувати.

    МАГДАЛЕНА
    Весілля
    не зможу я сьогодні святкувати?..
    А тож чому?..

    МАРТА
    Бо брат твій Лазар...

    МАГДАЛЕНА
    Зрікся... мене? Чи може...
    може прокляв?!. Скажи?..

    МАРТА
    (скам'яніло)
    Ні... Лазар... не живе...

    МАГДАЛЕНА
    Не живе?!
    О Лазарю, о брате мій коханий!

    МАРТА
    З тим і прийшла до Тебе...

    МАГДАЛЕНА
    Лазар не живе! Нема вже Лазаря!
    Погасли його очі... Лице—холодне,
    мертве, як той камінь
    могильний... Лазарю!

    (Тихіше.)
    Не чує...
    Такий байдужий... мовчазний... Устань!
    Устань, мій брате! Я тебе благаю—
    Марія... я... сестра твоя... Устань!—
    Мовчить—не чує... Холод на обличчі
    закам'янілім. Руки... руки дай!
    Мій Лазарю, холодні твої руки!
    Без руху... без чуття... закостеніли...
    Не дихаєш! Не глянеш на Марію—
    сестру свою... Відкрий повіки!
    Глянь!

    (Глухо.)
    Паде повіка, наче трумне віко—
    безладно... глухо... тяжко... Не живе!
    О, Лазарю!

    (Опановує себе.)

    Агей, Аре,
    подай мені святкові шати—швидко!
    ... Дай мені сукню, ткану з блискавиць,
    що блиск несе такий, аж очі всліпли
    невольницям отим, що її шили...
    ... Подай мені коралі, ті, що сонць
    конаючих стають кривавим криком
    в морській безодні стигнучім.
    ... Клади...
    вінець на скроні—ружами увитий,
    ті ружі квітли в Юдиних садах,
    коли ронило небо сльози жалю, неначе зорі...

    МАРТА
    Сестро... що ти кажеш—
    навіщо тобі все це?

    МАГДАЛЕНА
    Прагну бути
    такою гарною, як ще не був ніхто...
    ніколи...

    МАРТА
    У такій хвилині
    ти дбаєш про красу?
    О Магдалено!

    МАГДАЛЕНА
    Брате мій!
    До тебе поспішаю на весілля!
    А весілля буде,
    якого досі не було!

    (За виданням "Марія з Магдали" (драма). - Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  16. Ірина Вовк - [ 2017.08.08 10:17 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . ДіяІ. З'яваІІІ, ІV (продовження2)
    З'ЯВА III

    Входить Юда. Магдалена—Ассахар—Юда.

    ЮДА
    Вітай, мій Ассахаре!
    Як там твоє посольство!

    АССАХАР
    Сповнив його гідно і щасливо разом!
    Ніхто нам не відмовив.

    ЮДА
    Значить, будуть всі!
    О, як же тішуся!..
    Тобі я вдячний...

    АССАХАР
    Я радий теж над міру,
    що твою коханку—прекрасну Магдалену—
    кожен рад учтити.

    ЮДА
    Тож буде учта шлюбна, про котру
    ціла земля Юдейська
    розказувати буде!

    АССАХАР
    Не інакше, Юдо.
    Час мені... Відхожу. Прощавай!
    Прощай, о Магдалено!

    З'ЯВА IV

    Магдалена—Юда.

    ЮДА
    Ти моя... моя!
    Мені належить... округлість перс
    і пал твоїх очей,
    і тіла твого квітнучі розкоші!
    Моя... мій квіте сонячний Магдалю!
    Моя—нікого іншого!
    Чи правда?

    МАГДАЛЕНА
    Твоя... твоя...

    ЮДА
    Відтепер
    ходити будеш в пурпурі і злоті!
    Лиш пожадай,
    я до Опгір спроваджу кораблі
    по золото, по дерево тинове,
    по камені коштовностей—для тебе!
    …Що мені тепер
    маєтки дорогі, коли волосся
    злотого хвилею лоскоче мені руки,
    цілує рам'я, обплітає шию!..
    ... Що пахощі тепер мені чарівні,
    коли з коралової чари уст твоїх—
    спиваю я розкішне благовоння...
    ... Що міць Отця, могутність мого Бога,
    коли в своїх долонях я тримаю
    кулясті твої перса.
    ... Що для мене... що під землею...
    на землі і над...
    ... Що... що мені... дочко Магдалю...
    що, моя коханко!..

    МАГДАЛЕНА
    І завжди...
    завжди мене отак кохати будеш?

    ЮДА
    Допоки в очі,
    оті, що дивляться на мене, промінець—
    хоча б слабенький—проникати буде...
    Допоки є чуття в отих руках...
    і віддиху в груді, і крові в жилах!..

    МАГДАЛЕНА
    О, як же мені хороше з тобою,
    сину Іскаріоти! Як же добре...
    Мов біла летна хмарка потону
    я в шкаралупці губ твоїх гарячих!..
    В тьмяній... бездонній ночі
    твого вогкого плетива волосся
    вколишуся... принишкну... розтечуся...
    В стальних рамен охваті,
    як в скельнім кратері—запалюся вогнем...
    окропом закиплю... і затремчу,
    неначе в лихоманці...

    І вибухну—і спопелю—залию—знищу!

    (Встає і подається наперед.)

    ЮДА
    Ідеш до мене, наче хвиля з моря—
    запінена, збурунена... Пливеш...
    відхлинеш і готуєшся до скоку...
    і розверзаєш своє бездонне лоно—
    Магдалено!!!

    МАГДАЛЕНА
    (сахається від нього)
    Який же ти страшний... непереможний
    із блискавкою тигрячих зубів...
    із бурею, розбурханою в грудях...
    і велетенським розмахом рамен!..
    Важка і грізна хмара напливає—
    пливе чолом, що думи зборознили,
    пливе на очі... порива...тручає
    вітрила напнуті!
    Блиск... грім—і я твоя!..
    (Падає в його обійми.)

    Пауза.

    ЮДА
    А в хвилі відпочинку і спокою
    сидітимеш ти на слоновій кості—
    на троні!..
    Дорогі пацьорки
    твоє обляжуть тіло—
    кривавим криком сонця на заході...
    Рубіни, аметисти і опали
    тебе обсядуть зорянистим роєм...
    а ти... ти станеш тишею надвечір
    і будеш прясти розкоші нічні...
    Чекатиму я— втулений у тугу,
    у прагнення, у пожадання вічне!..
    Ми створимо самі для себе рай
    утрачений... Затемнить подив
    обличчя сонцю... Примружить очі зорям...
    Сам Бог-Отець здивує!!!

    МАГДАЛЕНА
    Здивує Бог-Отець... простягне руки—
    і поблагословить... І роз'ясниться
    Його чоло правічне,
    коли побачить з неба, скільки щастя
    знайшло собі тих двоє,
    котрих рукою викинув на землю,
    прокляту плодом...
    І може... дивлячись на нас—Він спогадає
    той світлий день,
    той шостий день творіння,
    коли стояв перед найбільшим ділом,
    яке вродив, — тоді Великий Ягве
    не сказав ні слова, лиш голову схилив
    в важкій задумі...

    ЮДА
    Він, дивлячись на нас, нарешті скаже:
    "Так!.. Добре Я вчинив!"

    МАГДАЛЕНА
    О, добре... добре вчинив Отець,
    коли звелів тобі
    мене сягнути хтивою рукою...
    Чи мить оту щей досі пам'ятаєш?

    ЮДА
    Так, пам'ятаю...
    Ти тоді стояла ціла у тремі...
    Уста твої тремтіли... і рамена...
    тремтіли перса, наче два ягнятка,
    заблуканих у бездоріжжі...

    МАГДАЛЕНА
    Ти ж... вхопив мене
    у панцир пломеніючих рамен,
    поклав мене цілу собі на груди
    киплячі... а залізними руками,
    неначе острогами блискавиць,
    на клоччя рвав і шарпав мої шати...

    ЮДА
    Стала тоді враз
    ціла ти сніжно-біла, як вершина
    Кармелю...

    МАГДАЛЕНА
    Перший раз
    твоїм очам явилась я такою!..
    А до того
    була сповитим в листя охоронне—
    квітковим келихом,
    з котрого пив
    той, кого гнала туга...
    і палила спрага
    мрій, ще не знайдених...

    ЮДА
    О Магдалено! Правда,
    що першим оглядав тебе такою?

    МАГДАЛЕНА
    Правда... Як правда те— що стала я твоєю...

    ЮДА
    Щастя мить...

    МАГДАЛЕНА
    Як правда—що барвисто спалахнула
    веселкою, як чару кришталеву
    моїх приваб поставив ти під сонце...

    ЮДА
    О Магдалено!

    МАГДАЛЕНА
    Тобі служити прагну...
    Твоєю зостануся навіки, щоби тільки
    стояти так... під сонцем... без кінця...

    ЮДА
    Те сонце—
    я запалив для Тебе!
    Не зайде воно, не згасне!
    Тільки будь моєю—
    моєю розкішшю бездонною і щастям,
    щоразу більшим!

    МАГДАЛЕНА
    Дам тобі я щастя,
    якого ти ще й досі не зазнав!
    Дам тобі щастя, дам тобі і розкіш,
    яка тебе ніколи не наситить—
    ніколи!
    ... Як той скупий, що золота жадає,
    отак тебе жадання розгойдає,
    буде змагатися... рости... просити пити—
    навіки невичерпне...
    навіки ненаситне...

    ЮДА
    Навіки невичерпне..
    Навіки ненаситне...
    (Зостаються в обіймах.)

    Тепер відходжу... Повернуся впору...
    Погляну, як готуються до учти.
    Коли ж проб'є, надійде час святковий,
    явись тоді в усій красі, як є!
    Хай споглядають:
    ... божественні ті бедра, що бажають
    зімкнуться, неначе два рамена,
    обіймів спраглі...
    і твою... зарожевілу звабу—
    в пориві і гарячім, і пестливім...
    ... і твої стопи—промені ясні,
    котрі біжать вздовж тіла
    в поцілунку...
    ... і лоно твоє збурене на ньому—
    нема спасіння!!!

    МАГДАЛЕНА
    Говори—
    хай слухаю!
    Твої слова, мов та кипляча лава,
    у спраглу кров стікають... опадають—
    і в сітку вогняну оповивають
    все моє тіло...

    ЮДА
    Говорив би так... постійно...
    без кінця... Але я мушу
    відійти... А—ти?

    МАГДАЛЕНА
    Допоки до мене вернеш—я отак...
    (Розкриває обійми.)
    отак чекати буду...

    ЮДА
    О моя Магдалено!!
    Агей, невольники!
    А прислужіть-но Пані!

    (Відходить.)

    Входить прислуга—невольники з начинням до миття ніг
    і флаконами, повними пахощів.

    МАГДАЛЕНА
    Ваш Пан справляє учту—
    мушу прибратися...
    Велика учта буде!

    Магдалені подають начиння з водою.


    ГРЕК І
    (На краю сцени)

    Поглянь на ноги...
    Вони спішать зануритись у воду,
    як дві вівці, коли пасуться в травах,
    виблискуючих росами...

    ГРЕК II
    Дивись,
    чи не помильні очі—
    два білих... молодих серпа
    ясніють...

    ГРЕК III
    Похилість пліч її, неначе спад
    тих многих вод, що рвуться в глиб
    бездонну...

    МАГДАЛЕНА
    Аре, мені волосся розплети...

    АРЕ
    О Пані!
    Як я до них доткнуся...
    мої пальці!..

    МАГДАЛЕНА
    Маєш білі, м'які— як ті пушки весняні.

    АРЕ
    Ясний день
    тобі прислужно гідний розплітати
    в злотисту зливу сонцесяйні пасма!

    МАГДАЛЕНА
    Не лести мені, Аре...

    АРЕ
    Тебе кохаю, Пані!
    Дивлюсь на Тебе—і мені здається,
    що бачу небо рідної землі...

    МАГДАЛЕНА
    Чи тільки за землею ти так тужиш?

    АРЕ
    Не тільки за землею—і за небом...
    А моїм небом був мені...

    МАГДАЛЕНА
    Коханець!.. Бідна моя Аре...
    А гарним був,
    скажи?

    АРЕ
    Як брат Твій—гарним був,
    кохана Пані...

    МАГДАЛЕНА
    Як брат мій...
    Ти бачила його не раз, Аре...
    Що правда, гарний?

    АРЕ
    Як мій коханець!

    МАГДАЛЕНА
    Якби ж ти тільки вглиб
    його душі поглянула!

    Душею
    мене він заколисував,
    а серцем...
    а серцем—годував,
    коли була дитям...
    Люблю його над зорі... і над сонце...
    і над повітря—навіть
    над життя.

    АРЕ
    І він тебе,
    о Пані,
    рівно ж любить...

    МАГДАЛЕНА
    Відкіль ти знаєш?

    АРЕ
    Бачила не раз, як його очі
    лишень тоді в безодню поринали,
    коли дививсь на Тебе...

    МАГДАЛЕНА
    (віддаючись спогадам)
    ... Коли гладив
    моє волосся, до грудей тулив,
    і піснею вколисував, що клалась
    тривожною і вітряною млою...
    перловою... чадною...

    АРЕ
    (під впливом згадок)
    ... Коли тремтячою рукою обплітав
    Твої рамена—як Тиберіаду—
    ласкають в братніх ласках
    береги...

    МАГДАЛЕНА
    (віддаючись спогадам)
    ... Коли водив мене в світи,
    в котрих тонула,
    як в спраглій глушині—лякливий плач
    пастушої сопілки—тоне.. .никне...
    Пауза.
    Дивно то, Аре, що не прибув ще...
    Учта зовсім близько...
    Його ж—нема...

    АРЕ
    А може... не прийде він.

    МАГДАЛЕНА
    Що ти кажеш?

    АРЕ
    Адже казав до Тебе:
    "З кожним днем
    моя до Тебе довшає дорога...
    В твої пороги вхожу несміливо...
    Я бідним є, а тут—багатства... розкіш..."

    МАГДАЛЕНА
    Казав так Лазар?..
    Правда... так казав?!.
    Ні, не може бути!

    Входить Невольниця.

    НЕВОЛЬНИЦЯ
    Пані,
    там якась жінка прийшла до Тебе,
    бачити бажає...
    Я їй казала, що небавом учта
    що ти збираєшся на час отой святковий...
    Так не зважає ні на що—
    наполягає...


    МАГДАЛЕНА
    До мене жінка?
    Хто ж би то мав бути?
    Скажи—нехай заходить.

    НЕВОЛЬНИЦЯ
    Як накаже Пані...

    (Виходить.)

    (За виданням "Марія з Магдали"(драма). - Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  17. Ірина Вовк - [ 2017.08.07 09:51 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія І. З'ява ІІ (продовження1)
    З'ЯВА II

    Входить Ассахар.

    АССАХАР
    Немає Юди?

    МАГДАЛЕНА
    Його нема ще.
    Чи ти з ним бачитися хочеш?

    АССАХАР
    Дивитись хочу... дихати...
    тобою я волію, Магдалено,
    бо ти пахуча,
    наче тая ружа,
    що в ніч при місяці розкриє своє лоно...

    МАГДАЛЕНА
    Місячною ніччю тепер мені є... Юда...

    АССАХАР
    Бо Юда ходить, наче місяць вповні,
    у срібних шатах.
    Я—жебрак при ньому...
    О, коли б тільки я мав злото!

    МАГДАЛЕНА
    Зле мовиш, Ассахаре!
    Кохаю Юду не за те, що можний!
    Кохаю... його чоло, що думою ясніє...
    уста пурпурні... і стальних рамен
    охват любовний!

    АССАХАР
    О Магдалено, пригадай!
    Я, прецінь, першим
    відкрив ворота, що ведуть у щастя
    бездонні нетрі...

    МАГДАЛЕНА
    Не кажи про це!

    АССАХАР
    Казати я не перестану,
    бо ж моєю повинна бути...

    МАГДАЛЕНА
    Той для мене пан—
    перед яким я низько похилила
    запломенілі лиця...

    АССАХАР
    Знайдеться другий...

    МАГДАЛЕНА
    Помовч!
    До мене
    вже не прийде в о н о!

    АССАХАР
    Даруй, о Магдалено!
    То болю є вина, що смів тебе образити.

    МАГДАЛЕНА
    Зваж тільки,
    що приятелем ти його взиваєш!

    АССАХАР
    Так—правда...
    правда!
    То моя вина!
    Даруй...
    пробач, коханко Юди...

    ДАЛІ БУДЕ.

    За виданням: Ірина Вовк.Марія з Магдали (драма). - Львів: Логос,1995.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  18. Ірина Вовк - [ 2017.08.07 08:57 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія І. З'ява І
    ДІЯ І

    З'ЯВА І

    Магдалена сама. Сидить у повені думок.
    Відчиняються двері. Входить Лазар.
    Кладе руку на голову Магдалени.

    МАГДАЛЕНА
    (поривається з окриком)
    Брате мій коханий!

    ЛАЗАР
    (похиляється до перс).
    О моя Магдалено!
    (Завмирають в братніх обіймах.)
    Я надто втомлений, хай трохи відпочину.

    МАГДАЛЕНА
    Сядь... відпочинь, мій брате...

    ЛАЗАР
    (зажурено)
    З кожним роком, днем
    моя до тебе довшає дорога...
    В твої пороги входжу несміливо...
    Я бідним є, а тут—багатства... розкіш...

    МАГДАЛЕНА
    (задумано)
    Далекою твоя дорога стала...
    Не тою, що була колись давніше...
    Чи ти забув?

    ЛАЗАР
    Про що, о Магдалено?

    МАГДАЛЕНА
    Про ті дороги,
    в які зі мною вирушав без втоми...
    Тоді була я ще дитям—згадай-но...

    (Горнеться до нього.)

    Коли тремтяче
    мені на голову ти клав свої долоні,
    і в ніч погідну, ясну
    розказував дива про світ наднебний...
    Бродили разом ми по луках росяних
    і по полях безкраїх...
    Вникали мовчки ми в відвічні пущі—
    наче трем, таємні...
    По світлій хмарці місячного сяйва
    втікали до зірок—о чуда... чуда...
    ти осягнути дав мені! І все це
    від Тебе мала я—від Тебе!

    ЛАЗАР
    Бо я хотів,
    щоб чудо ти ввібрала у глиб душі...
    і щоб тоді нарешті
    сама ти стала—чудом!

    МАГДАЛЕНА
    Брате мій коханий! Хіба ж ти не вчував,
    коли нашіптував слова ці чародійні—
    як билось серце... як палали скроні...
    і зблідло як уста мої дрижали...

    ЛАЗАР
    Чув то, чув...
    О як же був на той час я щасливим!
    Тим часом...

    МАГДАЛЕНА
    Що, брате?

    ЛАЗАР
    Померкли сни мої... Видіння відступили...
    і золоті мої надії на тебе -
    зів'яли... зблідли...

    МАГДАЛЕНА
    Що кажеш, брате!

    ЛАЗАР
    Так... Магдалено. Вів тебе на гору,
    а ти—до пилу темного припала...
    устами притулилась...

    МАГДАЛЕНА
    Устами притулилась, а не серцем!

    ЛАЗАР
    Забруднила шати..

    МАГДАЛЕНА
    (гаряче)
    Та духа глибини—не покаляла!
    Вмирало серце з голоду... волало...
    кричало щастя! В безумі облуди
    гонилася за ним... А голос твій
    дзвенів мені у вухах, повнив груди,
    як дзвін, що йде від неба до землі:
    "Є щастя—ти шукай лиш—щастя є!"
    Шукала—марно.
    (З болем.)
    З лопухів іржавих спивала каламуть,
    хоч прагнула роси криштальної, небесної!

    ЛАЗАР
    (з недовірою)
    Чи ще тобі і зараз
    він—Юда з Каріот—квітучим келихом?

    МАГДАЛЕНА
    Його кохаю... кохаю!

    ЛАЗАР
    (з притлумленим болем)
    Померкли сни мої... Видіння відступили...

    МАГДАЛЕНА
    Брате! Усі жалі і всі палкі жадання,
    що ти з душі моєї випрядав,
    тепер шукаю в ньому я для себе.

    ЛАЗАР
    Ні... Магдалено, ні!..

    МАГДАЛЕНА
    Його кохаю—він мене кохає!
    Сьогодні Юда учти зажадав...
    Ти будеш на ній... правда?..

    ЛАЗАР
    Інший шлюб...
    Я іншу учту вимарив для тебе.
    (Встає.)
    Що ж, коли ти мислиш
    при Юді своє щастя—будь щаслива...
    (Цілує її в чоло.)
    О, який бо інший я снив для тебе шлюб!

    (Виходить.)

    За виданням: Ірина Вовк.Марія з Магдали(драма). - Львів:Логос,1995.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  19. Марія Дем'янюк - [ 2017.08.05 13:46 ]
    Біля батьківського дому
    Біля батьківського дому
    У гіллі горіха
    Господь оселився
    І глядить на стріху.
    Закружляли ластів'ята,
    Пурхають у небі.
    Мальву, чаберець і м'яту
    Пригорну до себе.
    А розкішні пані-вишні,
    Груша, абрикоси...
    Милість дарував Всевишній:
    Покотились сльози.
    Сонце краплі упіймало.
    Огорнула втіха.
    Я горіх той обіймала -
    Дякувала стиха.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  20. Олександр Козинець - [ 2017.08.02 10:58 ]
    Літо малює лінії
    Літо малює лінії, пензлем наводить кути,
    Ділить ціле на менше: дороги й стежки до хати.
    Та чи вистачить мені досвіду й висоти
    І чи стане повітря вдихати і видихати?
    Небо грається в символи: пише маслом.
    Все стається учасно, по волі й честі.
    Та чи вистачить чисел іти за часом
    І чи стане любові прожити чесно?
    Світ поновлює істини. З давнини.
    Вдосконалює душі, мудріє в дітях.
    Та чи вистачить мені щирості й глибини
    І чи стане гармонії бути для світу світлом?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  21. Ігор Шоха - [ 2017.07.31 21:23 ]
    Нічні бдіння
    Уві сні ми не маємо тями
    осягнути таємні світи.
    Усамітнене его ночами
    самотужки іде до мети.

    Чередою злітаються думи,
    покаяння, тривоги, жалі.
    Доливає пілюлі до суму
    самота у музеї землі.

    І у тиші нулями на масу,
    наче лущена пляма іржі,
    опадає полудою часу
    позолота німої душі.

    У вікно зазирають ікони,
    із якими вона віч-на-віч,
    опромінена сяйвом облич,
    уповає на Божі закони
    і надійну свою охорону –
    оповиту у пелени ніч.

                                  07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  22. Ірина Вовк - [ 2017.07.10 12:14 ]
    Картина художника Павла Мерварта "Потоп" (диптих)

    І. С А Р А

    Призви мене, призви і не пускай…
    Мій муже смертний,будь мені опорою.
    Я ради тебе свій покину рай
    І теж загину смертю, навіть скорою…
    Утішся тим, що в тебе на руках
    Дано мені злучитись із водицею.
    Не розпачай… Відкинь панічний страх…
    Я в темінь одізвусь тобі жар-птицею.
    …І скільки б там води не прибуло,
    Не проклинай в пекельнім стоголосію
    І не благай, щоб чару пронесло,–
    Дочасно нам не випити амброзію…
    Не досконала вічність у богинь,
    Коли вівтар жертовності відпущено…
    Призви мене, призви і не покинь –
    Ми у воді очистимося душами,
    Поборемо падучих тіл напасницю,
    Приймемо смерть, як свій останній злет,
    Дарма, що ані в кольорі, ні в пластиці
    Цю мить не закарбують води лет…

    …Як рухне туч склепіння непрозоре,
    Як здибиться над нами неба край,
    Як зімкнеться над нами грізне море –
    Призви мене… призви – і не пускай.

    ІІ. Е М М А Н У Ї Л

    Мені у руки, Саро, прихились…
    Надлюдську волю являть мої руки!
    У валі смертоносної розлуки
    Ти о плече мужиче обіпрись…
    Благаю небо я не о спасінні –
    Німа до сліз потопу течія…
    Узри мене у світлім воскресінні –
    Ти ще пливтимеш… першим піду я…
    Волію Божий суд зустріти сто́я,
    Вслухаючи твоє «еммануї…»:
    Могучий Ягве, Сара – донька Ноя,
    Карай мене, але врятуй її !
    Вона невинна… Я – першопричина
    Її прощальних, передсмертних мук…
    Коханих членів паросте живильна,
    Мені в єднанні прихились до рук!

    ...Як божий смерч найвищу хвилю здійме
    І стан мій скам'яніє у мольбі,
    Я призову тебе в свої обійми –
    Останній світ в очах моїх – тобі!

    (Зі збірки"Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (5)


  23. Козак Дума - [ 2017.07.05 08:35 ]
    Господи, спаси і збережи
    Господи! Спаси і збережи
    світ цей грішний, що крихкий настільки.
    Ти прости і злості не держи,
    та пробач мені мої помилки.

    Господи, гріхи мої прости,
    змилуйся прошу, великий Боже!
    Вбережи нас грішних від біди,
    бо крім тебе це ніхто не зможе.

    16.05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  24. Ірина Вовк - [ 2017.07.04 10:05 ]
    «Пісня Семи Хатхор»
    Почуй наші кроки, Хатхор величава, всесильна,
    Прийми наші танці в небесні могучі склепіння.
    Володарко скипетрів царських, намиста і систра,
    Владичице музики серця, божественних знаків.

    Ликуй, можновладна, пора твоя схожа з п'янінням,
    Володарко ритмів безумних, палких піснеспівів.
    Владичице вінкоплетіння та юрм хороводних,
    Легка і граційна, мов звуки небесної арфи.

    Величносте наша, тобі ми возносим похвалу
    Від сонцевгасання до зірки ранкової в небі.
    Володарко гімнів, владичице Мемфісу грізна,
    Велителько книг велемудрих, писців многотрудних.

    Прийми наше слово, Хатхор, як уклінну офіру,
    Споглянь наші лики, для тебе вінками примітні.
    Промов до нас ласкою, вид свій щодень розпогоджуй,
    Владичице музики серця, безмежних невтолених ритмів.

    2013 рік

    "Пісня Семи Хатхор" увійшла в текст драми "Горизонт Хуфу", видрукуваної в авторському циклі "Міфологія Стародавнього Сходу". - Львів: Логос,2013)

    http://irynavovk.blog.net.ua



    (Зі збірки, що вкладається "Туга за Єдинорогом",2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  25. Козак Дума - [ 2017.07.02 09:54 ]
    Перехрестя
    А за вікном нічого, окрім мли,
    а у душі нічого, окрім пустки.
    Барвисті мальви вчора ще цвіли,
    та вже сьогодні лише туги згустки.

    Упало небо на життя поріг,
    а чисті зорі темрява накрила.
    Дивлюсь на перехрестя трьох доріг
    і безпорадно опустились крила.

    Позаду – чорна зрада і пітьма,
    направо – балахонів білі шати,
    оптимістичного наліво теж катма
    і ні в кого поради запитати…

    Нема про поміч в кого попросить,
    та й варто чи волать про допомогу…
    Як втратив у житті червону нить –
    ніхто не допоможе, окрім Бога.

    02.07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  26. Ірина Вовк - [ 2017.06.29 08:14 ]
    "Зіккурат"
    Я Божий храм зведу в височині.
    Раба землі приречена на працю.
    Життя і смерть покладені на тацю.
    Життя і смерть даровані мені.
    Від антифонних гласів до псалмів.
    Від страдного до співного, святого ...
    Пливуть віки. І що мені до того --
    мій "зіккурат" іще не овдовів!
    Пригляньтеся, старезний пнеться дуб,
    небесними вогнями обгорілий.
    Болить душа, судомить чорно тіло,
    та не дається часові на зруб.
    Тисячоліття звернені до нас.
    Тисячоліття б`ють у наші скроні.
    І ми такі ж вразливі, безборонні --
    відважний профіль, лицарський анфас.
    ... І в нас потреба божої руки ...
    ... І в нас одвічна тяга до любові ...
    Гойдаються колисочки кленові --
    іде життя. Минаються віки.
    За віком -- вік. У величі і в скверні.
    Вслухаючи биття прийдешніх чад.
    Стоїть мій храм -- і кличе до вечерні ...
    Оселя Духа. Вічний "зіккурат"!*1

    "... Хай пам`ятають люди,
    хай волають до неба!
    Божествам хай приносять хлібні офіри!

    … Хай країни свої піднесуть,
    хай храми свої збудують!
    Воістину, кажу, богам це любо ...

    ... Хай постане подоба наземна
    тих творінь, що діткнулися бога!
    Воістину, кажу, безмежна у тім
    н а с о л о д а!"*2

    з 5 на 6 лютого 2001р.
    -----------------------------------------
    *1"зіккурат" -- ступінчастий храм у Стародавньому Вавілоні.

    *2 вільно переспіваний фрагмент старо-вавілонської поеми про сотворіння світу "Коли вгорі".

    (Зі збірки історичних портретів "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (3)


  27. Ірина Вовк - [ 2017.06.28 13:00 ]
    "Семивідлуння, або Імінабі"
    Сім 'ме́нтів щастя,
    сім коротких літ –
    і ти, як тополиний пух, пропаща…

    Лелечі гнізда, чуєте, я ваша! –

    від хатніх мальв і листоносних віт,
    я теж лелечо мислю о політ!

    Нас сім по сім – лелече “імінабі”…

    Моя сім’я. Мій захисток. Мій табір.
    Моя Плеядо в зоряних верхах.
    Моя Пречиста Матір в постолах
    і у сорочці – білому по білім,
    і у вінку з блаватів, перецвілім –
    семивідлунне марево, авжеж,

    лелечо стрінеш – клично проведеш,
    і я тобі пташино теж озвуся:
    я з Ірію, я – Іра, я – Іруся,
    мене допіру призвано сюди
    з Небесних Надр до чорної води –

    оце твоє з е м н е, твоє м и н у щ е –

    дающе гострий зір, як ніж, дающе
    тобі глибинну парость почуття –

    це смак ж и т т я, незвичний с м а к життя
    на мент, на перелітний, ниспосланий,
    бо ти – жива, ти – Ле́лечка, ти – Дана,
    в тобі дзьобате зріє лелеча…

    Горить свіча. Горить твоя свіча
    у всесвіті, така ж як ти, єдина…
    Ти – божа тінь, вінець творінь, л ю д и н а –
    тобі підвладно гори перейти…

    Допоки прах землі тебе не зловить,
    Допоки у душі і серці повідь –
    Гори, свічо! Лелеченько, лети…

    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів"Каменяр",2008)




    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  28. Тетяна Купрій - [ 2017.06.25 23:33 ]
    Все, що Господь мені дає, моє...
    Все, що Господь мені дає,
    тільки моє...
    І Він єдиний знає, що потрібно.
    Душі моїй падіння та прозріння,
    лиш для спасіння шле,
    мого спасіння...

    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2017.06.15 07:30 ]
    * * *
    Як добре тут полежати між трав,
    Натиснути на гальма часоплину.
    Думками враз до високості лину,
    Де сонця круг між хмарами згора.

    Де обіймає тиша зусібіч,
    І зелень розкрива обійми-віти.
    Де дякую Богам я віч-на-віч
    За це спокійне, не спекотне літо.

    Де серце розтривожене моє
    Стає у грудях битись рівномірно,
    З житейського вирулюючи виру,
    Всміхається і збоїв не дає.

    12.06.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  30. Олександр Козинець - [ 2017.06.10 10:21 ]
    ***
    все, що між нами є –
    це, по суті,
    пам'ять,
    яка з часом тане на горизонті.
    спогади стають фрагментарними,
    хоч все ще живі, палкі й розкуті.
    але що потім?
    врешті, мова про кожного з нас,
    про важливі деталі,
    без яких нас немає
    перед обличчям Бога.
    рідко хто знає свою дорогу,
    рідко хто бачить,
    наскільки вона полога.
    якщо мовчати –
    то Ти приходиш.
    сідаєш поруч, сідаєш біля.
    між нами море,
    між нами пам’ять
    і стільки спогадів звідусіль!
    вони ж бо – радісні…
    вони ж бо – світлі,
    ними завжди закінчується відлік.
    там, де ти замружено
    дивишся у вічі –
    кожен стає деревом,
    виростає з підлітків.
    тому не переймайся нині,
    не переймайся – дихай!
    глибоко і розмірено,
    насолоджуючись, довго…
    бачиш, як довкола у світі красиво?
    чуєш, як довкола у світі тихо,
    і як чудово!?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  31. Полу Профік - [ 2017.06.07 11:54 ]
    Дедлайн
    Темний простір лякає і вабить,
    невагомість тримає зорі
    Порозвішував кулі крилаті
    Хтось могутній і неозорий.

    Час минає - це просто наживка
    Для істот, що лишились безсмертя
    Збережи за короткий спалах,
    світлий розум і чисте серце

    Вже звучить невловимий гомін,
    в ньому чується голос Пророка
    Ми прийдемо до нього на сповідь,
    нам відчиняться двері до Бога.

    "Хто такий?" - секретар запитає-
    гарний ангел у білих шатах...
    "Я Сергій"... "А чому ти питаєш?"
    "День тяжкий... і вас дуже багато..."

    07-06-2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Марія Дем'янюк - [ 2017.05.31 16:43 ]
    Я хочу, щоби біля Бога
    Я хочу, щоби біля Бога
    Кружляла моя дорога.
    Йому уклонитись низенько,
    Його обійняти тихенько,
    Йому зазирнути в очі,
    Почути Слова пророчі
    І слухати й говорити,
    І плакати,і радіти,
    Та поруч старанно з хмарини,
    Кидати на землю зернини.
    Я хочу красу всього світу
    Відчути, як чують діти
    Й у слові натхненно плекати,
    Я хочу...до Божої хати...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2017.05.25 23:08 ]
    Пролетіла весна (пісня)
    Ще недавно зима - завірюха сяйна -
    Кружеляла пухнасті сніжини.
    А уже, наче мить, промайнула весна,
    Пролетіла, як пух тополиний.

    Одцвітають каштани, бузок одцвіта,
    Час черемсі печально зітхнути.
    І кульбаба на луках - ну зовсім не та –
    Сіє пухом свої парашути.

    Вилітають із серця печальні слова
    І летять між дерева і віти.
    Лиш один соловейко бадьоро співа,
    Зустрічає, закоханий, літо!

    24.05.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (22)


  34. Володимир Ковчак - [ 2017.05.21 13:43 ]
    ще ближче, аніж близько
    Бог ще ближче, аніж близько -
    і коли ти думаєш що вдихаєш запах його,
    то він уже міліярди разів удихнув
    і міліярди разів уже видихнув
    тебе.

    і ще стільки разів удихне і заново видихне.

    а коли закінчиться лік,
    щоб рахувати,

    то далі продовжить -
    удихати і видихати,
    удихати і видихати,
    удихати і видихати -

    тебе.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  35. Володимир Ковчак - [ 2017.05.21 13:21 ]
    ***
    Бог ще ближче, аніж близько -
    і коли ти думаєш що вдихаєш запах його,
    то він уже міліярди разів удихнув
    і міліярди разів уже видихнув
    тебе.

    і ще стільки разів удихне і заново видихне.

    а коли закінчиться лік,
    щоб рахувати,

    то далі продовжить -
    удихати і видихати,
    удихати і видихати,
    удихати і видихати -

    тебе.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  36. Максим Доброгорський - [ 2017.05.07 16:29 ]
    Віра
    Чи є на цьому світі Бог? На це питання,
    Всього лиж відповіді може бути дві.
    Не дивлячись на церкви всі старання
    Крім так, багато хто з нас скаже ні.

    А з цих хто скаже так, велика частка
    Насправді в житті не вірять ні у що
    І Біблія для них це просто казка
    І ангели небесні всі, для них ніщо.

    А віра – це для них як звичка
    «Всі ходять в храм і я піду
    А як не піду, то біда ця невеличка,
    Священник відпустить коли я прийду»

    А ті люди, що віри не мають
    Ті всі що кажуть, що доля це міф.
    Тії хто вірять що Бога немає…
    Вірять у себе в безмежжі світів!

    В кожному з нас є віри хоч капля
    У небо, у сонце і в себе, в любов.
    Від віри залежить і доля і щастя
    Віра основа земних всіх основ.
    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.05.01 19:22 ]
    Мовчання
    Надійкі
    А ти мовчиш. Відверто мовиш,
    Посміхаєшся.
    Додому прийду, ти обіймеш,-
    Привітаєшся.
    Ну і що, що мовчиш, ті слова
    Перламутрові
    Можуть виїсти душу наскрізь
    Мовою ртутною.
    А давай помовчим, коли ніч
    Перетне весь світ.
    Ти розкажеш мовчанням мені
    Мрій своїх політ.
    А як сонце-поколото кине
    Коріння землі, –
    Ми назустріч до нього підем,
    Мов малі..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.29 09:48 ]
    Мальоване сонце
    Мальоване сонце киває спросоня,
    Мов випуклий сонях у Бога в долонях.
    Насичує моря блакитні зіниці,
    Проміння над степом волочить мов шпиці.

    М'якими вітрилами збуджує майво,
    Весняне натхнення оспівує сяйвом.
    Мальоване сонце, кудрявий Ярило,
    Моїй Україні думки засліпило.

    2017 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.28 08:28 ]
    Сопутниця мрій
    Солодким медовим цвітом
    Ти бавиш в мені дитя.
    Хорунжим, морським привітом
    Пізнати даєш життя.
    І в радості, чи в турботі,
    Ввісні, чи то наяву,
    В буденності, чи в роботі, -
    Плекатиму тінь твою.
    Мовчать надранкові роси,
    І сонце давно не спить.
    Це ти розпустила коси
    З очей висія блакить.
    Моя Чародійна Панно,
    Святиня моііх надій.
    Мені з верховини данна,
    Сопутниця моііх мрій.

    2016 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.28 08:27 ]
    Дорога до квітів
    «Хананаміті, хананаміті».
    Дивись, нас кличе дорога квітів,
    Щасливий ранок і теплі ниви,
    Садів духмяних весільні гриви.
    Рум’яне сонце в твоїх долонях,
    Й хмарки стокрилі, немов на конях.
    А ти хворієш, досить хворіти.
    А як же квіти, вони, як діти.
    Ти скажеш тихо: «Треба летіти!!
    Ходімо ж, любий,
    Хананаміті.»

    2017 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.27 07:22 ]
    Мамо..
    Мамо,
    Рядки ці спонтанні,
    Мов перла останні
    Летять несказанно,
    Як сніг.
    Твої вмілі руки
    Не знають розпуки,
    Мов приязні муки
    Доріг.
    Не плач, моя нене,
    Як вітер поверне
    Неторкані зерна
    Прийду.
    Промінчиком неба
    Схилюся до тебе.
    В твій дім на розпутті
    Зайду.


    2015 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.26 09:05 ]
    Тополі, поволі
    Так смеркнуть тополі поволі,
    Зірки, наче сови, не сплять.
    Куняють вітри ясночолі,
    Шовкову вирівнюють гладь.

    А десь у далекому полі
    Осінню симфонію, спів,
    Наслухались трави стодолі,
    В дурмані хвилюючих снів.

    Відлунює барвами листя,
    Спада, мов ранкова роса.
    Їх погляд вибагливо-чистий
    Тепер підпира небеса.

    І все невідоме – знайоме,
    І все не чуже, надземне.
    Побачиш, спіткнешся на слові,
    Відчуєш, як серце щемне.

    Так смеркнуть тополі поволі,
    Я й досі між ними стою.
    У пошуках кращої долі,
    Навіки віддавши свою.


    2016 рік​


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.26 08:59 ]
    Морський скелет
    З-під лоба дивиться на степ
    Морський скелет.
    Плекає римами поет
    Цей силует.
    Білим по білому мете
    Пухка зима.
    Снігами спілими плете
    Косу пітьма.
    Акордами морозних війн
    Мчать береги.
    Піднявся вітер із колін —
    Тремтять сніги.

    Євство зими - це плід холоднокров'я,

    Іі сезонно-нерухома зброя.



    2017 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.25 22:51 ]
    Блаженственні гості
    А ти мене нагодуй:
    душевноспеченими почуттями,
    аби до мене вони знестями
    прийшли блаженственними гостями.
    Мов спілі вишні -
    червоні, пишні.
    Пірнаті хвилі -
    тисячокрилі,
    Мене купали б на небосхилі
    Вечірньої морської тиші.
    Я цілував би їхні долоні, --
    Душа заграла б на саксофоні.
    Пузата радість на струнах скрипки
    Безбожно стукала б людям в шибки...
    Глянь: над Дніпром, над Дунаєм, Бугом
    Веселка небо зорала плугом!...
    Душевноспеченим пахне простір,--
    До мене хлинуть ранкові гості!!


    2017 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.25 21:29 ]
    Я хочу..
    Вдихнути ранкову ранковість,
    Почути твій голос, твій сміх..
    Надпити туманом бадьорість
    З роси, що в тилу твоїх ніг.
    Будити морські оксамити,
    Як будять їх зранку Боги.
    Спішити любити, - щоб жити.
    Я хочу хотінням жаги.
    Незвершене - чудом вершити.
    Будуючи правди мости, -
    Я хочу життєм просто жити!!
    Бажаю свободи, а ти!?


    2017 рік












    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Марія Дем'янюк - [ 2017.04.25 11:44 ]
    Споконвічне
    Цілий світ у мені:
    Минуле, цей день і майбутнє,
    Мов кленові вогні,
    Ті події такі незабутні.
    Пурпурові світанки,
    І краплини дощу на віконні,
    Твої ніжні обійми
    І синочкові оченьки сонні.
    Теплі мами слова,
    Що щебече завжди - соловейкова доля.
    Святить паску світанок у ріднім селі,
    І на те Божа воля.
    Неба клич : Обійми!
    І навшпиньки тягнусь до хмаринки,
    Чи ранкової зірки,
    Яка щедро дарує зіринки...
    Нерозривно у часі
    Минуле, цей день і майбутнє:
    Споконвічна любов,
    мов черешневий цвіт,
    Зустрічає попутніх...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  47. Олександр Сушко - [ 2017.04.24 16:26 ]
    Молися, мамо!
    Вже котрий рік тебе немає поруч,
    І жити звик уже на самоті.
    Але не відпускає болю обруч -
    Без тебе стіни дому геть пусті.

    І, як колись, уже не тішать свята
    Та потьмяніли юності дива.
    Пішла у рай моя старенька мати
    І ангел пісню їй уже співа.

    А я ще тут. Пісні співаю людям,
    Їх душі засіваючи добром.
    Аби Творець у час Страшного суду
    Спасіння дав синам твоїм обом.

    Молися, мамо, із небес за сина,
    Щоби Господь простив йому гріхи.
    Тоді, можливо, я тебе зустріну
    Й віддам усі несплачені борги.

    24.04.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  48. Ігор Шоха - [ 2017.04.18 12:35 ]
    Напередодні
                            І
    Хто чумакує у майбутнє,
    уже не зупиняє мить,
    аби почути слово путнє,
    яке у безвісті летить.

                            ІІ
    На кожній станції останній
    уже очікує не Лета,
    а втрачена жага писання
    на зайвім поприщі поета.
    Рятує те, що убиває
    у пошуку любові Бога,
    яка утрачена буває
    і до людини, і до Нього,
    як у новому Заповіті
    від імені Його любові –
    усе, що діється на світі
    воістину одного Слова.

                            ІІІ
    У те, що вірили, забули –
    і наші цілі, і мету.
    Життя наповнює минуле,
    відмотуючи суєту.

                                  04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  49. Вікторія Гнепа - [ 2017.04.17 12:23 ]
    Айсберга вершина
    Він прийде!
    Всі вони приходять!
    В нічних снах,
    З крові та плоті.
    ***
    Тотально зламана ти
    Лежиш на підлозі ,
    Серед темної ночі
    Лиш серце тріпоче.
    ***
    І ось диво;
    Він прийшов несправедливий,
    Та такий справжній,
    Ти така чутлива.
    ***
    Ти любиш?
    Чи може любила?
    Та так і не відпустила,
    Бо ти так сильно хотіла з ним життя розділити.
    ***
    Ти так гірко плакала,
    І палко щоночі молилась.
    Наразі серце просто зломилось,
    і ти в чарівну і не підкорену красуню перетворилась.
    ***
    Він кохає тебе,
    Так палко бажає тебе.
    Лиш ти стала як айсберга вершина.
    А він більше не твоя половина.


    Рейтинги: Народний -- (3.75) | "Майстерень" -- (2.5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  50. Валерій Хмельницький - [ 2017.04.12 15:16 ]
    Адам і Єва (альтернативна історія)
    В раю гуляла пустотлива Єва,
    Над яблуком замислився Адам -
    Враз блиснуло і загриміло зліва!..
    Злякалась Єва й мовила: «Не дам...»

    «Ах, так?!.» - Адам до неї люто -
    «Піду я до Ліліт - і назавжди!..»
    Адама Єва стиснула за руки
    І в ноги кинулась: «Залишся, не іди!..»

    Повів Адам її у райські ку́щі -
    Удвох вкусили яблука й гріха,
    Що насолодою для них став сущою…
    Альтернативна є історія й така...


    12.04.17


    Рейтинги: Народний 5 (5.42) | "Майстерень" 5 (5.44)
    Коментарі: (18)



  51. Сторінки: 1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   37