ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", "Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Анна Віталія Палій - [ 2015.05.26 18:19 ]
    Блаженні засмучені
    Слабкосте болісна, ти
    Волею стань.
    Світлом у інші світи
    Здійметься рань.

    Болем засіяно лан, –
    Вийшли рістки.
    Вирвано паростки зла
    Серцем з руки.

    Сльози зволожили край,
    Час – благодать.
    Зійде нам бажаний рай –
    Неба вода.

    Ви, мої згірклі уста,
    Пили полин.
    Будете пити нектар
    Синіх долин.

    Ти, найцілюща з гіркот,
    Сила твоя
    Вкаже дорогу висот
    Іншого дня.
    2015


    Рейтинги: Народний 5.08 (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  2. Марія Дем'янюк - [ 2015.05.24 19:19 ]
    А Господу болить
    А Господу болить, коли ми грішимо.
    А Господу пече, як слово кривдне, чорне.
    Хоч біль його ярить і рани, мов мечем,
    Та він завжди любовю нас огорне.
    І плаче Бог, коли палає гордині пломінь,
    Й благодать дощу з очиць його
    І чується: прощу, пробачу...
    І в покаянні з Господом я плачу:
    Прости, Господь, мені страждання ті,
    Які ти терпиш через мене на хресті...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  3. Марія Дем'янюк - [ 2015.05.21 21:36 ]
    Совість
    Совість спала удень, як сова,
    Прокидалась вночі та гугикала,
    Знаю, пісня оця не нова,
    Багатьох вона в темряві кликала.

    І червоне вино-сльоза,
    Із кришталю фужер.Так до зарева.
    Та прийом цей не вартий гроша:
    Не позбутися совісті марева.

    Умостилась в широкому кріслі-
    Дивна панна, розкішне волосся,
    І читає думки наші, мислі:
    Чи без неї прожити вдалося?

    Ну а далі, ледь чутно шепоче,
    Та відлуння не має меж:
    Не вдалося, а тільки здалося,
    Уявлялося,що живеш...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.43)
    Коментарі: (4)


  4. Марія Дем'янюк - [ 2015.05.18 09:25 ]
    ***
    І називають совість... рудиментом...
    Ні, еволюції вона є елементом.
    Немає совісті - немає простору для руху,
    немає запитань для діалогу духа.
    Що, видається совість марний комплекс?
    Але вона - це життєдайний компас:
    Мигає стрілка -іспит на гуманність,
    Плекай її, бо то від Бога даність..


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (6)


  5. Ігор Шоха - [ 2015.05.17 21:17 ]
    Духовні побратими
    Не маючи прописки у раю,
    не знаю еволюції із глини,
    а вірю в телепатію людини.

    Як інші громадяни, визнаю
    єдину, неділиму Україну –
    нехай мою, так само, як твою.

    Об’єднані духовно і незримо,
    тримаються на лінії вогню
    одноосібні душі-побратими.

    Це є коріння нації моєї,
    яка іде дорогою своєю,
    виконуючи місію свою.

    Нас є багато і не подолати
    ніколи і нікому силу мас.
    Гуртує душі і гартує час.

    Уміння наодинці виживати
    у боротьбі супроти супостата
    у дні пришестя об’єднає нас.

                                  2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (8)


  6. Олена Малєєва - [ 2015.05.16 22:23 ]
    Коли ти уб'єш надію
    Коли ти уб’єш надію
    Почнеться нова епоха.
    Ти більше не будеш просити
    Ні в чорта її, ні в Бога.
    Ти більше не будеш благати,
    А тому, що є, радіти.
    Ти більше не будеш вмирати…
    Твій шлях лиш один: це жити.
    «Надія вмирає остання!» -
    Вважають духом убогі
    І несуть хрести сподівань,
    Щоб звести їх на Гологофі…
    Та тільки на тій Голгофі
    Вмирають дарма нараз.
    Воскреснути можуть боги -
    Людина живе лиш раз.
    Насправді є більш важливе,
    Ніж сотні пустих надій.
    Щоб бути в житті щасливим
    Ти краще надію вбий!
    14.05.2015 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  7. Галина Михайлик - [ 2015.05.07 15:39 ]
    Осяяння
    О, Музико! Як добре, що ти є!
    На віях янгола бринять блаженства миті,
    ці нотки-сльози терпко-соковиті
    виповнюють ущерть єство моє…

    Поезіє! О, музико зі слів,
    у ритми серця із небес улита
    в сакральний час від сутіні до світла
    десь на межі свідомості і снів.

    Вплітаючи у музики красу
    коштовності словесних інкрустацій,
    гармонією надтонких вібрацій –
    о, Пісне! – ти портал у Божу суть...


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (17)


  8. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.26 08:54 ]
    Звони істини
    Хто розуміє - той чує
    Хто сліпий - той прозріє
    Коли мовиться слово поминальне моє
    Всі відкиньте образа
    Всі забудьте омани
    Світлом божим огорне откровення земне
    Не цурайтеся зливи
    Що з очей витікає
    То молитви мотиви , то сердець перезвін
    Душу спокій колише
    Спогад рідних всих кличе
    Ви прийдіть , завітайте , подивіться на все
    Сонце світ опікає
    Про народжених дбає
    Все від матері , батька чадам рідним своїм
    В щасті , злагоді , мирі
    Ви своє проспівайте
    А про тих хто покинув - звоном істина б'є...
    2015р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  9. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.25 21:47 ]
    Драма
    В її літа , в її світа
    Прийшли глибокі сподівання
    Її любов , її весна
    Тече у руслі до визнання

    Вона сама , вона одна
    Все тільки в мріях оживала
    Вона для нього пелина
    Проста , звичайна мелодрама

    Так рік за роком і плили
    Найпотаємніші картання
    Вітри пісками замели
    А час не визнавав благання

    У незасвідчених словах
    І погляд ніжний бірюзою
    У не почутих загадках
    Сезон дощів - іде й зимою...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  10. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.25 11:54 ]
    Часопис
    Криштальна чистота простору
    Велична висота небес
    Краса природи не повторна
    Нас спонукає до чудес

    Весна завжди приносить радість
    П'янку колиску почуттів
    Серцям блаженним добра звістка
    Мотив повінчаних вітрів

    Як літо променем ласкає
    У ніжності тендітних рук
    То голуб голуба вітає
    Не знаючи розлуки мук

    Барвиста осінь підсумує
    Сплете гармоніям вінок
    Одне для одного врятує
    Постелить при потребі шовк

    Зима зустріне , все остудить
    Збере у коло всю рідню
    Онук спитає , син обійме
    Піднімем люба - за сім'ю.
    2013р.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  11. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.25 05:57 ]
    Прірва
    Поцілунок - стривожений шепіт
    Відсторонений погляд чужий
    Безнадійність , і шлях цей суворий
    Сива молодість - гомін людський

    Хто ти є ? Де причин перехрестя ?...
    Де вином замаскований біль ?...
    Не стелися під жорнами злата
    Не пускай волелюбності змій

    Витривалість - твоя запорука
    Сів терновий спонтанних надій
    Прийде час , і заграє сопілка
    Поведе нас у полум'я мрій...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Василь Кирилюк - [ 2015.04.23 22:59 ]
    Уміти прощати
    УМІТИ ПРОЩАТИ

    Я щасливий тому, що навчився прощати,
    Не тримаю в душі ні злоби, ані зла.
    Через те уночі можу добре я спати,
    І у серці моїм завжди повно тепла.

    Від думок в голові я ніяк не страждаю.
    Якщо часом вони заважають мені,
    Я усіх їх докупи тоді запрягаю
    І верну, куди хочу, немов на коні.

    Я прощаю усім і завжди всі образи,
    Відплатити за них намагаюсь добром.
    Тому щастя до мене приходить щоразу,
    І на друзів в житті мені теж повезло.

    Бог старається всім нам гріхи відпускати,
    Бо в цім світі не можна безгрішному буть.
    Я щасливий тому, що умію прощати,
    Тільки деякі речі – не вмію забуть.

    2014


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  13. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.19 09:38 ]
    Попередження
    Прилетіли дикі птахи
    В'ють гнізда , кружляють
    Про майбутнє покоління
    Хвилюються , дбають

    Позбиралися у гурт
    Щебечуть , співають
    Якщо бачать десь загрозу
    В мить застерігають

    Людям нашим розуміти б
    Це природи диво
    Щоб не виживали діти
    Кинуті відкрито

    Погубили стид , і срам
    Оголені скачуть
    Подуріли від свавілля
    А невинні плачуть

    Зупиніться , придивіться
    До чого довчились
    Від наруги над собою
    До сіри скотились

    Чи терпітиме земля ? -
    Ці сирітські сльози...
    Дуже близько гнів отця
    Готуйте корони.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.19 09:18 ]
    Дорога до дому
    Залізні колії вокзалу
    Нічний перон , старий вокзал
    У темряві гудок сигналу
    Тікаю від буденних чвар

    Хвилин секунди час рахують
    Навколо гомін , метушня
    Під стук коліс , гарячу каву
    Мене колише дрімота

    Дощ гладить скло , пора осіння
    Приємний спокій огорта
    У небі хмарою зітхає
    Моя родини сторона

    Я привітаю край батьківський
    Дитинства роки пригорну
    Усих провідаю найблищих
    Могилам квіти покладу

    Яка це радість - все згадати
    Надать польоту почуттям
    У думці всій рідні сказати
    Щоб серцем - вибачали нам

    Просить пробачення з душею
    Що вчасно десь не встиг сказать
    Як я люблю їх , і як важко
    Без них у спогадах літать

    Залізні колії вокзалу
    Всих зустрічає ранок дня
    Я не барюся , поспішаю
    Домівка кличе - сирота.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Юрій Кисельов - [ 2015.04.12 23:01 ]
    Великоднє
    Так, як задавна розп'яли Христа,
    донині розпинають Україну
    іуди та пилати неспроста,
    бо правда очі коле безупину

    про те, що москалі нам - не брати,
    і навіть не молодші - де там старші.
    Праправнуки Івана Калити
    укотре на загарбницькому марші.

    Похмурий прокуратор у Кремлі.
    Снує орда. Лютують азіати.
    Брехню і зраду сіють по землі
    і в наші дні іуди та пилати.

    Та як воскрес для всіх людей Христос,
    і Україна встане з попелища
    всіх воєн, мору й демонських погроз.
    Лиш треба нам до Бога бути ближче.


    10-11.04.15


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  16. Анна Віталія Палій - [ 2015.04.10 10:04 ]
    На Голгофі
    Уста затиснуті від болю
    І надпроникливість в очах.
    І хто тоді з нас був з Тобою?
    Ми всі - у видимих речах.

    Нам над усе боліло тіло,*
    Тобі одному - вороття.*
    Над чорним полем - небо біле,
    А вище смерті - наджиття.

    А час заліг за горизонтом,
    Стеріг кінець одного дня.
    Вогненний хрест
    незримим фронтом
    Планету міцно обійняв.
    2008р.

    *Усякий поступок має свою невидиму духовну ціну. Ціною мук Христа було уможливити повернення людства до Отця Небесного.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  17. Олексій Мазурак - [ 2015.04.08 00:49 ]
    Сліпа невдячність
    Йдеш ти по вулиці,
    щось тебе спиняє.
    Ще би два кроки -
    й ось тебе немає...

    Тяжка каменюка,
    з будівлі фасаду,
    в повітря пірнула:
    "Знайду і попаду!"

    Поштовх у груди,
    подих завмирає.
    Гранітне ядро
    асфальт пробиває.

    Голод холодний
    міць пожирає.
    Тріщини глибокі
    на землі лишає.

    "Везіння! Удача!" -
    думки в голові.
    А білі крила
    знов не помічені...

    Робота ангела
    тяжко минає.
    Про неї так ніхто
    і не згадає.

    Коли все погано -
    молимо й благаєм,
    а як тільки добре -
    себе восхваляєм.

    Та щастя такого
    в житті не буває.
    Ти або щасливчик,
    або сам за все відповідаєш.

    Янгола погляд
    тебе стереже,
    щодня і щоночі
    від бід береже.

    Вдячність лиш твоя
    серце зігріє.
    Барв невдоволення -
    на шмаття розірве.

    Ніч на 30 березня 2015 року — Львів


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  18. Ігор Роїк - [ 2015.04.05 23:49 ]
    Відчуття
    Ця мить, що варта всього дня,
    Ці кілька проміжків в секунди,
    Коли вливався жар у скули
    Штрихом мого серцебиття.

    Коли шипшині прямо в груди
    Вживляв заради почуття
    Прищеп троянд нове буття,
    Коли цей біль стояв усюди.

    Коли дерева стисли зуби,
    І видавало скреготіння
    Омел підступних їх терпіння -
    Навіть коли любов так згубна.

    І трав невиразне тремтіння,
    І мов не їх, чуже веління
    Знеболило повітря муку.

    І вітер, тихо, суголосно
    Сховав від болю відголоски
    І зник, пустивши мою руку.

    2012


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.88) | "Майстерень" 4.5 (4.88)
    Коментарі: (6)


  19. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.01 10:43 ]
    Рай
    Любов'ю сіяні слова
    Вирощують жнива родючі
    Пишаються землі края
    Де мир у злагоді квітучі

    Блакиті віддана краса
    У світлі розсипами ниви
    Дитячий сміх , і теплота
    Збираються в пташині співи

    Тут материнський оберіг
    Рушник у витканих соборах
    Опіка старших поколінь
    Сумлінно зрощена у дзвонах

    Надія , Віра , і Любов
    Є перламутрами кохання
    Тут ми творилися з основ
    Руками зібраного щастя...
    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  20. Вадим Бойко - [ 2015.03.31 20:05 ]
    Finale
    Затроне за душу примхлива сльоза,
    Душа заболить запалає,
    Лебідки додому летять з далека,
    Та моя любов відлітає.

    Нестримно крокую я в небуття,
    В безмежні незвідані далі,
    У Бога просити за все каяття,
    Розвіяти туги й печалі.

    Вже виплакав очі й душа вже німа,
    У ній порожнеча клекоче,
    Закінчилось все-відіграв вже оркестр,
    Та за навіс закриватись не хоче.
    2015 рік.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.31 19:03 ]
    Ненька
    Несуться хмари мовчазні
    Лист шелестить з вітрами
    Потоком з неба у дощі
    Пронизує - думками

    Усе про тебе я несу
    Молитву у проханні
    Щоб він беріг любов твою
    Не ранив - у чеканні

    Залишу сумнівів букет
    Прильну струмком гарячим
    Побудував надійний тил
    Він нами буде - гарний

    У вірі - вірно бережу
    Надією палаю
    Всього себе тобі веду
    Щоб не впустить - злітаю

    А ти як завжди - милосердна
    Невтомним поглядом гориш
    Коли невірні ображають
    Наставиш , втішиш , поболиш

    Несуться у молитві щирій
    Слова мов крила - в височінь
    Прозріння неба надихає
    Сумлінний подвиг - матерів
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  22. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.31 19:42 ]
    Обраним
    Не порахуєш , не пощитаєш
    В якому місці себе підставиш
    За що найбільше відповідаєш
    Винагороду - найменшу маєш

    Один кордон - закони різні
    Загублять десь , все спишуть грізні
    Де вовк лякає - хазяїн має
    Жебрак останній кусок ламає

    Хто більше має - той правду краде
    У очі щиро брехню розкаже
    Такий жаргон татуювання
    За кадром мат - без покаяння

    Гребуть уміло , кінці ховають
    Питання знайдеш - відповідають
    Піймать за руку - одкусять зразу
    Рахунок виставлять за зраду

    Верхи живуть , низи в омані
    Усі тверезі - насправді п'яні
    За димом , чадом - в сирих підвалах
    В елітних клубах , пузатих хатах

    Усі живуть , усі вмирають
    Усі в народженні страждають
    Водою хрестять , благословляють
    У сповідь статус - не включають...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  23. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.31 10:17 ]
    Прохання
    Не плач зозуле , не тужи
    Моє кохання помирає
    З любов'ю серце відпусти
    Воно між хмарами - літає


    У тих очах його притулок
    У тих словах - любов життя
    Коли ламають людям крила
    Їх вабить неба висота

    Та самота їх колискова
    Єдина сповіді сівба
    Та нагорода - що приводить
    Душі блаженство до митця

    Не плач зозуле , не тужи
    Я чесним буду до кінця
    Готуй мені - митарств вітрила
    Іду дорогами творця...
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  24. Ігор Роїк - [ 2015.03.28 02:12 ]
    Простота
    Мов кисень, загнаний в куток,
    Непримиримий з неприроднім станом,
    І в душу б удихнути кип’яток –
    Повітря ж обертається кристалом.

    В очах, що без води сльозять
    Затягнута у голку нитка –
    Єднання двох чужих понять –
    Нестерпна біль й усмішка.

    І суть, яка усьому мулька
    Вмістила зміст один – людина -
    Летить за вітром мильна кулька –
    Їй душу віддала дитина.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  25. Ігор Роїк - [ 2015.03.26 23:55 ]
    Театр на колесах
    Театр на колесах
    крізь ями колії без тями,
    дні, вистави й так віками
    Нам здається, все несеться. Ні.

    Все – у причалі наднебесся,
    І світло в милості аж гнеться –
    В сплетінні променів, вузлами
    Тримає човен на колесах.

    Лиш ми мчимо і вже ривками,
    Вперед грудьми – летять клаптями
    Стрічки. Ти думав вже, що там кінець є…
    За ними ж новий біг почнеться.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  26. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 20:56 ]
    Віче
    Його біль так кричав -
    Що горіла земля
    Його біль так мовчав -
    Що кипіло життя

    А за цим всим стояв -
    В чорній схимі монах
    На весь люд заявляв -
    Від війни тільки прах

    Бережіть світла міць -
    Заучіть щоб уміть
    Не убий , не образь -
    Бог так свідчив - беріть...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Ігор Роїк - [ 2015.03.26 19:40 ]
    Розпиляємось
    Розпиляємось… Ми єдиним
    Многособієм прикидаємось,
    Виставляємось одним цілим,
    А у кількостях розсипаємось.

    У невинності розпиляємось,
    Викидаючи в очі вину.
    Не збиваємось в груд, не каємось,
    Розтираємось в пилину.

    Ми невтримними розливаємось,
    У невичерпному струмку –
    Висихаємо, розщепляємось
    І вдихаємося в пусту.

    Розпиляємось, не єднаємось,
    Замикаємось за замками,
    Не плечима ми віддаляємось,
    Розділяємося думками.

    Ми злітаємо, приземляємось,
    Ніби крила й не розправляли.
    Не об небо ми розбиваємось,
    А стираємось в тротуари.

    Випурхаємо й озираємось,
    Скільки ще розпилилось з нами.
    Ми секундами розпиляємось,
    А зціляємося віками.


    2012







    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  28. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 10:57 ]
    Туга
    Ти запитуєш крізь час -
    Чи тривожить пам'ять нас ?..
    Чи збираються у коло -
    Чи самотня винятково ?..

    Загубився щастя ключ -
    Десь в минулому між круч
    Висотою , над горою -
    Спогадом пішов з бідою...

    Деколи мене хвилює -
    Хоче судить , хоче чує
    Інколи колючим терном -
    Емоційним , буйним сплеском

    Обірвалось в голосах -
    Втратилося в міражах
    Всі гуртом із співчуттями -
    Тільки я - ховав роками

    Знає ніч і знає день
    Де у збірці зміст пісень
    Як чекаають , пам'ятають
    Найдорожче зберігають.
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  29. Ігор Роїк - [ 2015.03.25 23:57 ]
    ***
    Коли в висках безсилих
    Тріщали думок звуки,
    Здавалось, оніміло
    Їм відміряли рухи.

    А там в саду у вишні
    Весною мерзли бруньки.
    Вони мов сохли й никли,
    Від їх пустої думки.

    Повітря звали киснем,
    Все задихалось в муках
    І на шляху до листя
    Вбирало з ним сполуки.

    А листя, листя в небо
    Дивилось ридма в жилах -
    Тепер живий зелений
    Вже зветься хлорофілом.

    А був всього лиш кисень…
    Лише зелене листя…
    Ніхто не знав таємних
    Всього лиш бруньок істин.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  30. Ігор Роїк - [ 2015.03.25 23:20 ]
    След
    Не обязуясь найти, отныне
    Я побегу по молчанью лет
    Не выбирал бы пути такие,
    Если б на них не увидел след.

    Наверняка и Они не знали,
    Где быть падению, где летать,
    Но неспроста раскаленной сталью
    Мчалась их кровь в сердца остывать.

    И неспроста сквозь века страданий
    Не научились рубить по корню
    Даже иссякших, сухих буревалин.
    Нет неспроста им лежать на ветру.

    Не от тяжелых тебе преданий
    Ты полусогнут сегодня бредешь.
    Лишь от простудных, ненужных миндалин
    Нам помогает зажим и нож.

    Если решишься бросать переправы,
    Ты подыми ее временный свод
    Там, где следы неспроста утопали
    Переходящих все реки вброд.

    Если обиды за век навязались,
    Выпей взахлеб из кувшина воды
    С кем не напрасно не пересекались –
    Перетоптались дедов следы.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  31. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.25 10:19 ]
    Людяність
    Трепітна отча сторона
    Моя вина , моя провина
    Як часто ніжиться душа
    Коли насниться мати - сива

    Не розмінять , не замінить
    Не втамувати того суму
    Як хочеться туди спішить
    Де в перше чув від батька - сину...

    Цей божевільний ритм життя
    Нам наспіває з часом пісню
    Де ще невинне немовля
    Так любить дорогу - родину

    Така швидка стрімка вода
    Вона завжди безповоротна
    Та поки пам'ять в нас жива
    Ти називаєшся - людина.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.25 10:43 ]
    Зміни
    Ти так на довго забарилось
    Ти в іншім світі зацвіло
    Моєю долею загралось
    Терпляче в пам'яті - жило

    Все відпускати не хотіло
    Від інших потай берегло
    Тільки ночами шаленіло
    Сумлінно вабивши - його

    Минуле все минало тяжко
    Ледь - ледь трималось на плаву
    Воно з тобою спочивало
    Розрадою було - жалю

    На цьому тлі я не зцілився
    Я відродився в чистоті
    Тому хто знов мені судився
    Я розпишу - на полотні

    Узлісся полем , низиною
    Під пагорбом біжить ріка
    Домівки сад , любов з любов'ю
    Одна для одної душа...
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  33. Карп Юлія Курташ - [ 2015.03.24 13:43 ]
    Поезія
    Камін згортає полум'я у грань.
    Не ніч, не вечір - присмак напівтону,
    мов сповивальна магія бутону
    крихкої тиші поміж інь і янь.

    Розчахнув безмір непрозорість стін.
    Вогненна плоть, порізана на дрова, -
    пильнує порух звільненого Слова
    із самоти задуманих вершин.

    Котрась із яблунь припаде до шиб
    (гріховний плід - пожива стародруків):
    "Яке ж воно - це житіє онуків,
    довершене в макулатурний триб".

    Камін згортає пелюстки тепла -
    вдихнувши Всесвіт в клапті манускрипту.
    Чолом святих, вмурованих у крипту, -
    скрипить перо, прикутих до стола.

    Холодний торк зволожених долонь,
    звитає поруч ще когось з наївних...
    Поезія, як штука депресивна,
    Сторожить пильно "божистий вогонь".


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (8)


  34. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.20 07:28 ]
    Душогуби
    Його так просто покарали
    На плечі вішали ярмо
    Не слухали , і не питали
    Їм як за свято все було

    Не зупинила кров невинна
    Благання матері , рідні
    Їх розвела нечиста сила
    Що прижилася на землі

    Вони себе завжди вважали
    Пророком обраний - народ
    А між собою воювали
    Бо розу потурав їм жлоб

    Уміють вчасно приписати
    Віднять , додати , поділить
    Не випадково їх і звати
    Жиди - народжені винить

    У бога раса , колір шкіри
    Не мають значення прикмет
    Для нього головне - людина
    Що сіє безкорисність благ

    Збирайте віру по пісчині
    Тримайте миром , і діліть
    Не послужіть чужим оманам
    Можливість бачити - просіть...
    2010р.





    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.20 07:02 ]
    Гладіатор
    Я хочу жити , вірить , знать
    Тримать натхнення висоту
    На гранях пошуку стояти
    Служити вірному добру

    Мій світ - коловорот емоцій
    Де заважають і цькують
    Не розуміють , заздрість сочить
    Моменти підбирають , ждуть

    Серед юрби я бачив диво
    Один із ста - долає гніт
    На їхні плечі мир лягає
    Тримається на прірві - пліт

    Сувора гра на виживання
    Шляхи спасіння одиниць
    Цілющі надра постачання
    На зламі - під потреби жриць

    Така сувора дійсність часу
    На горизонті диму пил
    Спішать гінці , спішать крилаті
    До тих - хто йде з останніх сил...
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  36. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.20 07:30 ]
    Інший
    Він стільки мав , зразок тримав
    Дні ночами повстали
    Він так хотів - що сам згорів
    Скорились урагани

    Нутром збирав , дощем змивав
    Для щастя по краплині
    Себе в негоду виганяв
    Не знаючи - родини

    Знайшли , повісили ярмо
    Втішаються зухвалі
    Чи знати їм - яким пером
    Підписуються драми

    Він стільки знав , себе повчав
    Цей камінь не підняти
    На тілі білім - показав
    Як гояться стигмати

    Свій розум світлий опікав
    Був іншим - серед інших
    За те що у блакить пірнав
    Прозвали просто - грішним.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  37. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.19 21:38 ]
    Моя осінь
    Зів'яле листя - шелест , шепіт
    На вербах іній , царство сна
    Для осені пора цвітіння
    Покрилась золотом земля

    Навколо соковитий присмак
    Червоний , жовтий , медовий
    Все гладить - посипає дрібно
    Грайливий , дощовий , п'янкий

    Я чую як курличуть , кличуть
    В політ з собою журавлі
    Питають як шукав пораду
    Чи боляче - простить собі

    А я вагаюсь , сторонюся
    Всі почуття мої - твої
    По осені до них тулюся
    Стою на їхній стороні

    Вони кружляючи благали
    А я їм долю дарував
    Прийде той час , помруть печалі
    Зустріну все - що так кохав.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  38. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.19 10:02 ]
    Опіка
    У компліментах сліпить розум
    У звабливості - чари зла
    Слабкий відразу все попросить
    Сильніший спробує - питва

    Дурман трава - пороку зілля
    Сік ароматний на губах
    Завжди дає дари багаті
    Оманам служить - за дарма

    Наївні душі - полохливі
    Хмільні стрибають у потік
    Закрутить , оббере , розчавить
    Роками потім не зібрать

    Не перший я , і не останній
    Хто вірив солодам гріха
    Попав в капкан зневаги , зради
    Дозволив сам себе - розп'ять

    Розплющив очі , дивувався
    Не стало сили сліз тримать
    Зображення свого злякався
    Так випили , дали зів'ять

    Скрізь засуха , все дим і попіл
    Горить повітря і земля
    У світі іншім мати прсить
    Пробач їм боже - за життя...
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Світлана Моренець - [ 2015.03.17 19:54 ]
    Тиха молитва
    Коли поблякне сяйво кольорів,
    то не зітри, мій Боже, всю палітру...
    І пломінь серця та душі порив
    не заморозь на лід... Залиш хоч іскру.

    Якщо затихне музика в мені,
    замовкнуть скерцо й переможні марші
    погоджусь на мінорні, на сумні,
    на pianissimo... лише без фальші.



    22.05.2014р.


    Рейтинги: Народний 5.19 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (7)


  40. Вадим Бойко - [ 2015.03.13 21:30 ]
    Прощаємо
    Просте життя, і ми прості,
    Прощаємо всі зради,
    Всім тим кого кохаєм ми,
    Життя, за його ради.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Петро Кулько - [ 2015.03.13 00:42 ]
    Поле
    Роззувшись, я пішов по сонячному полю,
    там де пшениця в пояс виросла мені.
    Можливо там знайду щасливу долю.
    Набридло вже шукати відповідь в своїй вині.

    Чи не запізно я шукаю?
    Той ключ, що двері відімкне моїх думок.
    Якщо знайду себе, ніхто мене вже не впізнає.
    Лише одна людина, здатна відчинити цей замок.

    Втомившись впав на золотисте хлібне поле.
    І все життя перед очима, як кіно пройшло,
    пройшло життя налите нескінченним болем.
    За чорну хмару сонечко моє зайшло.

    Заплющив очі, в себе я питаю:
    «Чого мені так дурно? Що зробив не так?»
    Та як силач, душі залізні двері відриваю.
    Я думав там король, а там сидить жебрак.

    Він каже: «Як так вийшло? Що ти робиш?
    За що спалив в вогні свою ти чесну душу?
    Ногами по святій землі навіщо ходиш?
    Чи довго слухати твої слова бридливі мушу?»

    Так стало мені соромно, від слів його правдивих.
    І зрозумів я, як цю славу з себе змити.
    Як полишити вчинки всі жахливі,
    без роздумів я маю себе вбити…

    Бескрайне поле - це моя дуель самим з собою.
    В руках моїх рушниця – так я дуелянт!
    На вічності курок натисну тишею німою.
    Замовлення готово, смерті я офіціант.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  42. Володимир Мартиник - [ 2015.03.12 16:11 ]
    Не рони сльозу
    Не рони сльозу

    Ось настали не спокійні ночі
    небо пахне вже свинцем
    і щоб до світанку до тягнути
    сьогодні ночуватимемо в окопі.

    В грязі, голоді і холоді
    на брата хоч півлітра
    в руках подружка АК-47
    в кишені біблія біля серця.

    На посту буду першим
    і сну чекаю я з нетерпінням
    бо ти приходиш до мене у снах
    і це єдина радість в цей скрутний час.

    Крізь сон тихо прошепочу,
    пробач кохана!
    я сьогодні до дому не прийду
    не поцілую, не обійму.

    Пробач за образи,
    за те,що так рідко говорив теплі слова
    пробач, я не зі зла
    і по скроні побіжить сльоза.

    Нас окружать по різним сторонам
    накриють непреривним вогнем
    і у кого в грудях серце ще б'ється
    лиш позавидує тим, хто вже десь там.

    Все життя пробіжить під дулом автомата,
    а в руках зіжата фотографія твоя
    в останнє загляну в очі сипаратиста
    як взагалі носить таких земля?.

    Якщо в кімнаті заворушиться фіранка
    чи раптом відчиняться дверчата
    ти будь ласка, не лякайся!
    це до тебе прийшла,душа моя...

    Автор: Володимир Мартиник
    11.01.2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  43. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.08 07:54 ]
    Хрип
    Лебедина вірність , лебединий плай
    Лебедину пісню скрипкою заграй
    Про любов минулу , про кохання рай
    До останніх крапель у мені вмирай

    Долюби до краю , докохай до сліз
    Щоб так часто більше не ввижалось скрізь
    Засуди за думку - спогади мої
    Або тут дай спокій , або кинь землі

    Ти такий далекий , і такий близький
    Став чомусь сторонній , у ві сні чужий
    Я в собі замкнувся , біль замаскував
    Тіло власне грішне - просто вибачай

    Відійду від всього , відійду навік
    Забере від світу осуду потік
    Пригорнуся ніжно , припаду до ніг
    Тільки б бути поряд - топить мене гніт

    Тут моє безумство , тут моя весна
    Тут моя пропаща по тобі сльоза
    Це мій біль нещасний - душу сповідав
    Це мій крик до неба - хмари розривав...
    2006р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  44. Ігор Шоха - [ 2015.03.02 21:11 ]
    Заціплені мотиви
    Є окаянні і мізерні теми,
    які не красять наші імена.
    І темні розуміють, що таємно
    на рівні душ таки іде війна.

    Здається, що достатньо і цієї,
    що маємо – звірячої різні.
    Не доведи нас, Боже, до ідеї
    і за своє горіти у вогні.

    І проситься, і колеться явити
    достойне фарисея житіє.
    Та лячно і туману напустити,
    і лоба надубасити всує.

    Не видивиш духовної подоби,
    що бринькає на струнах почуття.
    Мелодія зіркової хвороби
    монетою розмінює життя.

    Іудушку одна молитва гріє,
    що іншого розшиє на взірці.
    Останньою залишиться надія
    сміятися у самому кінці.

    Нічого не буває випадково.
    Минуле повертає знову й знову
    у програне сьогодні майбуття...

    І зціпивши беззубості до крові,
    втрачаємо нажите поступово
    одного разу і на все життя.

                                  02.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (18)


  45. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.02 09:31 ]
    Не спіть...
    До запитання , без адреси
    Відправлений надії лист
    Мовчання тиші - не перечить
    Прохання безутішний - крик

    Твій відчай робить знову - спробу
    Знайти , утримать , відродить
    Розставити по ходу крапки
    Збережене - у світ пустить

    На різдоріжжі не блукати
    З'єднать розлучені - мости
    Без примусу любить , кохати
    Знайти затоптані - сліди

    У колосі , красі калини
    Букетах буйних - запашних
    У мраморі в вінках стояти
    Дві пам'яті - гербом мети

    Як приведуть тебе , не згублять
    Побачищ пращурів мету
    Там плачуть квіти щастя - градом
    Сміються плаями - журби

    Вітри у хороводах ходять
    Лебідка ластівці - своя
    У небо кличе - білий голуб
    Просніться ! Райдуга зійшла.
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  46. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.01 15:48 ]
    Настанова
    Коли в душі твоїй хтось хоче
    Дать раду слову , і думкам
    Ти стань подумай : Чи потрібно ?...
    Відкрити світ своїх бажань

    У кожного вона є різна
    У неповторності своїй
    Тому і є настільки цінна
    Іде за неї вічний бій

    Рости у ній добра щедроти
    Не спокушай її гріхом
    Віддай у вир , в такі турботи
    Щоб праведне не стало злом

    Будь вірним вчинку , обіцянці
    Шануй нужденних , і батьків
    Шлях свій пройди в такому темпі
    Щоб стати гордістю синів.
    2008р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  47. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.01 15:51 ]
    Ознаки
    Любов - то є природи потяг
    Кохання вірного знання
    Єднання чистих душ , причастя
    Благословення від творця

    Любов то врода грацій тіла
    Блаженства злет , кристал добра
    Кохання - велич перед богом
    Де гріх існує без гріха

    Там два стають суцільним цілим
    Там не роздільним є ніщо
    Там клятва з'єднує до віку
    І сіється - в одне руно...
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  48. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.24 15:41 ]
    Перше кохання
    Гаряча юність пригощала
    Грайливий молодості флірт
    У невагомості вивчала
    Різноманітний вражень зміст

    Небесна манна вибухала
    Мелодій , пахощів квартет
    У самоцвітах розставала
    Сплітаючись в один букет

    Взаємні визнання мотиви
    Вітаючи весняний бум
    Любов'ю дива підпускали
    Кохання - благодатний сум

    Це був початок для стосунків
    Вершина ваших відкриттів
    Перші штрихи значних здобутків
    Хоч ви - ще діти для батьків.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  49. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.24 13:41 ]
    Сторони , береги
    Полохлива , метушлива , провірена часом
    Обережна і дбайлива - осипана градом
    По воді , по суші пилом - усе не встигає
    Так за інших без перерви - каміння збирає

    Білі ноги почорніли , обвітрене тіло
    Мозолями руки стали - запущене діло
    Не радіє , не знаходить утіху в мирському
    По ночам у бога просить - не маючи дому

    Хто ти є ? Чия кровина ? Кому щиро годиш ?
    За які такі гріхи - себе вперто гробиш
    Чи за вітром , чи навпроти усе зволікаєш
    Доробивши добрі справи крокуєш , тікаєш

    За труди свої , роботу не просиш окладу
    Тільки хліб , і чисту воду береш за оплату
    Дозволяєш себе бити нечистим на совість
    У придачу все ховаєш - неписану вроду

    Сам не бачив , були свідки , між людей розмови
    Тільки тиші і відома відвертість промови
    Хто за чорним , хто за білим картає дозвілля
    Хто від бога , хто від злого - збирає спасіння.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  50. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.19 06:41 ]
    Попередження
    Проснися лагідна зоря
    Знайди доречність у промові
    Допоможи збагнуть слова
    Такі не звичні , виняткові

    До мене доторкнувся світ
    Таких незнаних ілюстрацій
    Там скрізь панує благовіст
    Сократних , сповідальних грацій

    Куди не глянь... Така краса
    Що подих майже не помітний
    Там стільки щастя , і тепла
    Неначе знов душа воскресла

    Зустрів тут всю свою рідню
    Яку давним давно не бачив
    Там чути звони хрусталя
    І хтось у образі зазначив

    Запам'ятай усе що чув...
    Все що побачив , що відкрило
    І передай ... Ти бачив рай
    Який своїм усе призначив

    Тут місце тих хто заслужив
    Прийняв життя як і належне
    Хто гордість предків боронив
    Помер у вірі за найкраще

    Хай богу вірять , мудрецям
    Що моляться за них у схимах
    Тлумачте дітям , і панам
    Вже близько час, іде в годинах...
    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   35