ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олег Герман
2025.09.13 17:17
Передмова

Вітаю! Нещодавно я відкрив для себе нове хобі, в якому намагаюся поєднувати приємне з корисним, а саме написання есе психологічної тематики. Деякі стали підсумком багаторічних спостережень в ході роботи з пацієнтами, інші є інсайтами, що вини

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“

Віктор Кучерук
2025.09.11 07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,

Іван Потьомкін
2025.09.10 21:09
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова

"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...

Олег Герман
2025.09.10 20:27
Частина І. Народження порожнечі

Я прокинувся. Здавалося б, цей день нічим не повинен був відрізнятися від попередніх та наступних: трохи домашньої рутини, робота протягом більшої частини дня і вечір перед телевізором. Але цього разу все було інакше. За

Леся Горова
2025.09.10 19:54
Проведи мене, Боже, між краплями чорної зливи,
Між осколками горя, уламками трощених доль.
Слід молитви моєї - лелечим курсивом тужливим
У осінньому небі над піками жовтих тополь.

Обійми мене, Боже, дитину свою малосилу.
І рукопис провин незумисних

Віктор Кучерук
2025.09.10 05:41
Чому зі мною так зробилося,
Донині ще не зрозумів, –
То знемагаю від сонливості,
То важко мучуся без снів.
То йду незнаною стежиною,
То знову битий шлях топчу,
Себе картаючи провиною
За те, що досі досхочу

Володимир Бойко
2025.09.09 22:42
Любити ближнього краще здаля. Ворог ворогові ока не виклює. Забреханий москаль гірше забрьоханої свині. Диктатор наділяв себе правом наліво й направо. Надія вмирає останньою, а першою хай вмирає безнадія. Найважливіше у житті - не розминут

Борис Костиря
2025.09.09 21:38
Іти в поле
і впасти в сніги,
злитися з нескінченністю,
злитися з тим,
що тебе породило
і куди ти підеш,
отримати гарячку
і в маренні

Олександр Сушко
2025.09.09 20:39
Я за Христом несу свого хреста,
Заточуюся, падаю у ями.
А бог сказав: - "Ти грішний. Аз воздам.
До раю зачинив для тебе браму.

Не плач, не вий, пощади не проси!
Твоя судьба - казан! Чортячі вила!
Не бачити тобі ранкових зір

Юрій Гундарєв
2025.09.09 19:59
Неймовірно актуальний проект - поетичні перлини українських класиків у рок-інтерпретації! Супер сучасно все - і вокал, і саунд, і аранжування. А найголовніше, напевно, те, що вкотре переконуєшся в тому, що справжня класика не має жодних часових меж. Нав

Сергій Губерначук
2025.09.09 15:31
Можна, я не буду нічого "употреблядь",
а не "використовувати"?
Ви всі читали Сковороду?
У нього то мова чи язик?
Як язик, то куди ж той язик зник?
Зараз декому з вас
на 1000 років менше, як мені.
Цікаво, ви такі ж дурні?

Світлана Пирогова
2025.09.09 15:28
Вітри, мов сховані в невидимі домівки.
Безмовні зорі у просторах неба.
Лиш пам'ять дістає не стерту часом плівку.
Роки скоріш пливуть човнами в невідь.
Прислухався, неначе йде...зашурхотіло.
Ні, ні! Вона, як ластівка, летіла б.
Її політ легкий, йог

М Менянин
2025.09.09 13:53
Від Бога залежні,
в цей час обережні,
їх вчинки належні,
до праці не лежні
краї де безмежні.
раби мо? – Авжеж ні!
зачахлі мо? – Теж ні!

Юрій Гундарєв
2025.09.09 09:24
Відійшов у засвіти Патрік Хемінгуей, єдиний із трьох синів славетного американського письменника, який дожив до сьогодення. Він помер на 97-ому році життя у своєму будинку в Бозмені, штат Монтана.
Патрік присвятив все своє довге життя популяризації спадщ

Віктор Кучерук
2025.09.09 05:55
Чагарі покрили схили
Круч високих над Дніпром, –
У гущавинах могили
Загубилися кругом.
Лиш виблискує зелінка
І побиті черепки,
Де в дрібненькому барвінку
Ледве видимі горбки.

Борис Костиря
2025.09.08 22:04
Тиша шепоче вночі,
тиша заплітає темні коси ночі.
Тиша і музика нерозривно
пов'язані між собою,
вони не можуть існувати
один без одного, як інь і ян.
Із тиші народжується музика.
Із тиші народжується грім душі.

Іван Потьомкін
2025.09.08 16:20
Плакучі верби припиняють плач,
Сором’язливо віття одгортають,
Коли берізки, кинувшись у скач,
«Метелицею» кола пролітають.
...Мабуть, веселі люди садовили їх,
Мабуть, пісні позагортали в лунки,
Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
І жарти з чаркою

С М
2025.09.08 08:50
Ось хліба взяв у батька і вийшов на дорогу
Вийшов на дорогу
Узяв що міг і вийшов на дорогу
Виходячи у світ де зна лиш Бог
Все щоби справуватися якось

Оце витратив усе що мав був у краю голод
Був у краю голод

Віктор Кучерук
2025.09.08 08:04
Свого домігся чоловік
Від любої дружини, -
Тепер йому та гладить бік
І масажує спину.
Не покладає жінка рук
По вечорах не всує,
Раз щодоби хропіння звук,
Як щиру дяку, чує...

Борис Костиря
2025.09.07 21:52
Я вкриюсь теплою ковдрою снігу
від усіх нещасть, від усіх гризот.
Я перестав існувати для цього світу,
бо я під заметами снігу.
Замети снігу обігріють узимку,
вони занурять у зимовий сон.
Казка снігу повинна бути доброю.
Від усіх катаклізмів

Євген Федчук
2025.09.07 19:06
Ще один монстр кривавий між «героїв»,
Що носяться із ними москалі.
Ще пошукати треба на Землі,
Хто поливав би отак щедро кров’ю
Своїх солдат поля кривавих битв.
Солдатським трупом він встеляв дорогу,
Хоча не завжди і до перемоги.
Скоріше катом був
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олеся Бойко - [ 2015.08.24 20:59 ]
    Манявський Скит
    Душею,мов до раю доторкнуся,
    Манявський Скит – історія віків,
    І знову я до Тебе повернуся
    Із трепетом у серці від гріхів.
    Святине рідна – духотворний горне ,
    Нап’юся я енергії життя,
    І Бога образ тут нерукотворний ,
    Душа летить у простори буття.
    Смереки своє віття простягають,
    Рятуючи у немочах митарств,
    Яке блаженство в цій землі витає,
    Багатство тут найкраще із багатств.
    Якщо прийшов без віри,то повіриш,
    Байдужим не залишиться ніхто.
    Святині чудотворні України,
    Зціляють душу в сяйві молитов.
    05.07.15р


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Олеся Бойко - [ 2015.08.23 23:02 ]
    Чуже ніколи серце не зігріє
    Чуже ніколи серце не зігріє,
    Хоч крадькома й ховається у мріях,
    Та як вуглина , запече в час судний,
    На острів душу занесе безлюдний...
    Чуже ніколи солодом не стане,
    Небесним громом у грудях застряне.
    Прокльонів злива змиє грішне тіло,
    Щоб совість в ньому вже не гомоніла.
    Чуже ніколи цвіту не розкриє,
    Чуже могилу достроково риє,
    Якщо того бракує,що ти маєш,
    То із чужим усе своє втрачаєш.

    04.05.15


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  3. Марія Дем'янюк - [ 2015.08.19 21:06 ]
    ***
    Прикрию фрамугу душі,
    Бо вилетить і полетить,
    І буду шукати в глуші
    Утрачений рай у ту мить.

    Горнило жадоби й пліток
    Чекає на жертви свої,
    Та чую Божественний крок
    І ніжно-благальне: Не йди.

    Я крила дістану свої,
    Як сяйво заграє в долоні,
    І серцю скажу: Вже лети,
    Томилося довго в полоні.

    І світло торкнеться чола.
    І радість у кожному слові.
    І ластівкою душа
    Полине у небо любові...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  4. Петро Дем'янчук - [ 2015.08.17 17:21 ]
    Надбання
    Осінній вальс під роверанс
    Колише кучеряві крона
    Дерева в золоті прикрас
    Готують вересню полотна

    Він намалює свій портрет
    Плодів налитих натюрморти
    Збере всю гамму у букет
    Щоб пам'ятати ці сюжети

    В цій філософії - життя
    Природи мудра настанова
    Дивись в майбутнє крізь літа
    Тоді й віддячиться від бога.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  5. Олена Малєєва - [ 2015.08.15 23:21 ]
    По воді
    Ступайте слід у слід
    За мною по воді,
    Не стишуючи хід,
    У впевненій ході.

    Без сумнівів ідіть,
    Дивіться вперед себе.
    Життя – це лише мить,
    Лиш крок один до неба.

    Лише любов - так просто,
    Тримає на поверхні,
    Рятує від погосту,
    І від пустої смерті.

    По морю ідучи,
    Не всі дійдуть до краю,
    А дійдуть лише ті,
    Хто страху не знає.

    15.08.2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Шоха - [ 2015.08.03 11:11 ]
    Азм єсм
    Є в українській мові загадкові,
    і несказанні літери-слова,
    які нуртують генами у крові
    і творять сущу сутність і права.

    Багато є такого дорогого
    як милосердя, істина, сім'я.
    Але немає більшого за Бога,
    що міститься в найменшім слові – Я.

    Немає закарбованого всує
    у книзі, що зоветься житіє.
    Воно твоє, моє і нічиє.
    Але допоки пам'ять все карбує,
    нема нічого вище, що існує
    двома словами істини, – Я є.

                                                 03.07.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  7. Петро Дем'янчук - [ 2015.08.03 10:13 ]
    Свідки
    Берегів туманний обрій
    Ледь помітна сходу тінь
    Відступає томний іній
    Розганяє ночі лінь

    Перший промінь заіскрився
    Весь розсипавсь по воді
    Все пірнав між хвиль , котився
    Розважався сам - собі

    Я учасник цього дійства
    Співрозмовник , і слухач
    Хочеться мені згубиться
    У потребі я прохач

    Час від часу так буває
    Час від часу я чернець
    Час від часу нас збирає
    До питань своїх отець

    Тут постанемо собою
    Тут ми діти , і старці
    Тут ми віримо душою
    Тут ми свідки головні.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Віктор Фінковський - [ 2015.07.20 17:46 ]
    Рай
    Плаче стражданнями
    стомлений Рай.
    Воля - сваволя від ігрищ.
    Скрипкою першою плинний міраж -
    Душі бездушні розбіглись.

    Мертвими,
    мертвими вдихи...
    Гіпноз?
    Скоро його розвінчають...
    Рай всеблаженний.
    І вічний.
    Пустий...
    Душі, вертайтесь до Раю.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Уляна Яресько - [ 2015.07.12 09:59 ]
    Переродження
    На зітканому з неба полотні
    Душа лежить, утомлена від битви.
    Свої земні забувши ночі-дні,
    Вона рядки шепоче із молитви.
    Зажили рани - плід людських образ,
    Спинили біг шалені сірі будні.
    Лишивши на землі німий каркас,
    Душа чекає на години судні.
    Пройшла життя назначені щаблі,
    Полинула голубкою до неба.
    Усепрощення мовчазне, без слів -
    Нічого більше їй уже не треба.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  10. Марія Дем'янюк - [ 2015.07.08 18:50 ]
    Небесне
    Умилася душа сльозами,
    Та засміялась, мов дитина,
    І я відчула: серце - ціле,
    А думала...вже половина.
    Засяяло тендітне, ніжне,
    І чисте, наче немовля,
    На білих крилах тихий спокій
    Несе до мене Янголя...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  11. Олена Красько - [ 2015.07.06 01:02 ]
    Так хочеться в стареньку церкву
    Так хочеться
    В стареньку церкву
    Забитися – і на коліна...
    Не образам дивитись в очі –
    Крізь куполи, на небо синє.
    Летіть де зорі та галактики,
    Вдихнуть весь Всесвіт!..
    І затамувати подих...
    Ні, Отче, я прийшла не плакати –
    А пити щастя,
    Як джерельну воду!
    11.10.2003


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  12. Галина Михайлик - [ 2015.07.04 11:46 ]
    Седзару?*
    «Не промовляй», «не слухай», «не дивись».
    Сѝріч – «не дій»? Неправедність – розруйна.
    Усе тобі сторицею колись –
    животворяща крапля, чи отруйна…

    Не знати зла – чи то вже є добро?
    Чи навпаки: зло – то добра відсутність?
    Душа – мов глек: коли доверху дном –
    утрачено її первíсну сутність.

    Промов, послухай, подивись: відкрий
    свої чуття, впусти у серце Бога!
    Роби добро, причасного налий
    у глек душі. Тоді – і від порога...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  13. Віктор Фінковський - [ 2015.07.03 23:12 ]
    Хто
    І вони не покаялись
    У численних своїх беззаконнях,
    І вони не повірили,
    Хоча знаків було як тих зір...
    А вони,
    як засліплені,
    І неначе ходили спросоння,
    І прийшов до них злодієм
    Передрічених час Терезів.

    І вони не спинилися,
    Хоч давно загорілось червоне,
    І вони не прислухались,
    Хоча Голос ішов з початків...
    А вони,
    як зачерствіли
    До пророків,
    до Слова,
    Закону...
    І вони не покаялись...
    А ми думаєм:
    хто ж то такі?
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Віктор Фінковський - [ 2015.07.03 22:20 ]
    Правда
    І правда уся у тому,
    що анголи й демони - люди,
    І правда уся у тому,
    що зло і добро в нас самих,
    І той, хто відкине правду
    за срібло чи злото - Юда,
    А ще будь готовий чути:
    чому ти це відав й застиг?

    І правда уся у тому,
    що Кай у палаці із льоду
    Складає ту кляту
    ВІЧНІСТЬ,
    а
    ВІЧНІСТЬ - не тлінного скарб.
    А той, хто відкине правду,
    до неї,
    насправді,
    є гордим,
    Хоч кожен від малку знає:
    По правді:
    дорога вузька.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (7)


  15. Сонцедар Печерник - [ 2015.07.02 18:49 ]
    Печерник
    Це моя мала ода смерті!

    1
    Ні, не вмерти,
    лише майнути до початку початків.
    Посеред безоглядної німоти,
    печерної пустоти
    вихід до волі єству найти .

    2
    Вряди-годи
    серця кволий стук
    і здавлений повітря ковток у горлі,
    промінь в зіницях ще не стух
    Його зародок жевріє в жерлі.

    3
    Волога, сира стеля.
    Не марним стане мій відхід.
    Відійти хочу до вищих сфер,
    скористатися нагодою світанку,
    очистити свідомість у лоні печер.

    4
    І творячи легенду,
    Прагну змінити світ,
    Спадок предків возз'єднати воєдино,
    Щоб зродився новий міт,
    Нині себе старого я покину.

    5
    Непохований навік,
    себе не прирік на погибель.
    Звільнитися би від печерних кайданів
    Долаючи варни щабель...
    Чи стрітить святитель із кола рахманів?

    6
    На брунатно-зеленому мохові
    Присів межи галасу , крякоту.
    Дамся чути воронові,
    Най витягне з печерного мороку,
    Обміняю волю на мідний гріш…

    Вороне, віднеси мою сутність мерщій, скоріш…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Віктор Фінковський - [ 2015.06.30 19:37 ]
    Небо
    Небо - краса,
    невід'ємна від серця,
    незбагнена,
    Небо -
    домівка для духу й престол Бога Вишнього...
    Денне,
    ранкове,
    вечірнє
    і...
    сповнене чарами...
    Хмарами,
    маревом,
    заревом,
    краплями чистими...

    Небо - величне,
    далеке і близьке для кожного:
    Небо і серце
    з давен оспівали
    безмежністю.
    Славнями всепіднесними і
    діями гожими
    Небо,
    красиве і щире,
    хай в серці оселиться.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Віктор Фінковський - [ 2015.06.30 18:13 ]
    ***
    А найперше чистилище - це земне,
    А найважча дорога - дорога праведна,
    І існує краса, яка не мине,
    Хоч кусає її по початку згаданий.

    А найбільша сльоза, та, яку проллєш,
    Як зашкалює жаль, чи без міри весело...
    А найперша любов - це любов без меж,
    І немає у ній низькоти тілесного.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Віктор Фінковський - [ 2015.06.29 20:41 ]
    ***
    Порожньо мені, порожньо... -
    Пишу по дюнах літерами,
    Вкотре пісок розвіяно,
    Дує хурдельно вітер, а ми,
    Ми вже й не знаєм хто то є
    Наші боги і демони...
    Тільки Земля все всотує...
    Рухами чимраз терплими...

    Мріяно мені, мріяно
    Ткане з душі звеличити...
    Поле пусте, засійся ж но!
    Скільки ж тобі назичено!
    Порожньо мені, порожньо...
    Думаю, що не сплутаєш чи
    Може ще хто терпіти так?
    Бути у вас, все стукаючи...
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | ""


  19. Петро Дем'янчук - [ 2015.06.29 09:41 ]
    Молитва
    Ти воїн на своїй землі
    Ти захисник сім'ї , родини
    Даруєш дітям мирні сни
    Щоб не образили кровини

    Ти став учасником війни
    Яку ведуть жреці - тирани
    Ти обраний сюди прийти
    Щоб відстоять свої кордони

    Заблудші душі трударів
    У зашмарку чуми - омани
    Їх зневажає бич хачів
    Що цупить , і руйнує храми

    Дістало їх , і нас , і всіх
    Ця безталанність ненажерства
    Для них це символ для утіх
    Для нас - національна жертва

    Тримайтеся , за вами світ
    За вами правди постулати
    Поборемо підступний гніт
    Зухвалого зруйнуєм плани

    Низький уклін тобі від нас
    Подяка щира , благовісна
    Хай береже тебе всяк час
    Молитвою - вся Україна.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Богдан Манюк - [ 2015.06.24 22:40 ]
    *****
    У колах перстнів янголяти плечі,
    а згодом личко світле над фатою
    поміж завчасним окликом лелечим
    і пізньою любові наготою...

    Весільна сваха - перша скрипка свята
    зуміє небу клаптик доточити -
    хай Бог ним пеленатиме дитятко,
    що матір’ю у розпачі не вбите.

    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (13)


  21. Петро Дем'янчук - [ 2015.06.12 19:32 ]
    Моменти
    Лунає саксофону блюз
    Спокійне узбережжя моря
    Схід сонця ніжиться від іскр
    Романтика бажань довкола

    Крик чайки потривожив ритм
    Погладив хвилю теплий вітер
    Я віддаюсь в полон харизм
    Окутаний в туману бісер

    Прострація де тільки ти
    З думками власними в розмові
    У невагомості краси
    Один в оточенні любові

    Цей ритуал немов ода
    Мов таємнича епопея
    Як грішне для святого гра
    У вірності душа лілея

    Я цим всим завжди дорожу
    Моментами вітань з собою
    Я так кохаю , так живу
    Забудусь , тай пливу рікою.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  22. Анна Віталія Палій - [ 2015.06.11 21:09 ]
    У вирій
    Поникли шляхами із вирію
    Далекі світи.
    Ще яму дорогою вириє,
    Світи-не-світи,
    Біле сонце розп’яте…
    На ката
    Хто може піти?

    Знайти
    Нам себе у Всевишнього
    На ложах журби
    У шатах і білих, і вишитих
    Жалями… Люби…

    То час наступає на п’яти,
    Снаги, як води
    Проси
    Тобі дати.
    Сльозами
    Себе ороси…
    У світлі ходи,
    Бо у чистім –
    Начало краси.

    До тебе
    І небо
    На зустріч іде…
    А де
    Наші коні
    Червоні
    І золоті? –
    В путі.

    Із вирію йдеш, чи до вирію –
    Вирішуєш сам.
    До себе, чи Господа вибрав ти, –
    Записано там,
    У небі твоїм, у синах твоїх,
    Де гени твої…
    О, шати, і білі, і вишиті! –
    У русі – строї…

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (12)


  23. Петро Дем'янчук - [ 2015.06.07 00:34 ]
    Біль
    Такими різними були
    Мої до тебе сподівання
    Так високо вони пливли
    Перетворились на картання

    Було багато намагань
    Зусиль потрачених даремно
    Поділено важких страждань
    Не попереджено завчасно

    Зустрітих ранків самота
    Мені все більше догоджає
    Ця тиші виткана ріка
    Від всього криє , колихає

    Мені приємно зберігать
    В собі змиритися з собою
    Я мав можливість так кохать
    Що залишаюсь вірним болю

    Дві половинки , дві душі
    Два голоси одної ноти
    Розділені життям роки
    Дві постаті по різні боки.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  24. Петро Дем'янчук - [ 2015.06.06 12:47 ]
    Досвід
    Не знаю я , не знаєш ти
    Яке майбутнє нас чекає
    Які готуються пастки
    Де мимо йде , де попадає

    Не оминуть , і не збагнуть
    Де висміють а де забудуть
    З чим поспішають , а де йдуть
    Де в почестях , де бити будуть

    Такий життєвий феєрверк
    І ми у ньому лотерея
    Хто тягне віз , хто просто клерк
    Така практичності ідея

    Так крутимося в вирі цім
    Комусь цікаво , комусь нудно
    Десь світить сонце , гримить грім
    У цьому нас гартує кратно

    Любіть життя , любіть із дня
    Коли з'являєтесь як діти
    Любіть від зла , любіть з добра
    Що матимем тим будем крити.
    2015р.



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Анна Віталія Палій - [ 2015.05.26 18:19 ]
    Блаженні засмучені
    Слабкосте болісна, ти
    Волею стань.
    Світлом у інші світи
    Здійметься рань.

    Болем засіяно лан, –
    Вийшли рістки.
    Вирвано паростки зла
    Серцем з руки.

    Сльози зволожили край,
    Час – благодать.
    Зійде нам бажаний рай –
    Неба вода.

    Ви, мої згірклі уста,
    Пили полин.
    Будете пити нектар
    Синіх долин.

    Ти, найцілюща з гіркот,
    Сила твоя
    Вкаже дорогу висот
    Іншого дня.
    2015


    Рейтинги: Народний 5.08 (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  26. Марія Дем'янюк - [ 2015.05.24 19:19 ]
    А Господу болить
    А Господу болить, коли ми грішимо.
    А Господу пече, як слово кривдне, чорне.
    Хоч біль його ярить і рани, мов мечем,
    Та він завжди любовю нас огорне.
    І плаче Бог, коли палає гордині пломінь,
    Й благодать дощу з очиць його
    І чується: прощу, пробачу...
    І в покаянні з Господом я плачу:
    Прости, Господь, мені страждання ті,
    Які ти терпиш через мене на хресті...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  27. Марія Дем'янюк - [ 2015.05.21 21:36 ]
    Совість
    Совість спала удень, як сова,
    Прокидалась вночі та гугикала,
    Знаю, пісня оця не нова,
    Багатьох вона в темряві кликала.

    І червоне вино-сльоза,
    Із кришталю фужер.Так до зарева.
    Та прийом цей не вартий гроша:
    Не позбутися совісті марева.

    Умостилась в широкому кріслі-
    Дивна панна, розкішне волосся,
    І читає думки наші, мислі:
    Чи без неї прожити вдалося?

    Ну а далі, ледь чутно шепоче,
    Та відлуння не має меж:
    Не вдалося, а тільки здалося,
    Уявлялося,що живеш...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.43)
    Коментарі: (4)


  28. Марія Дем'янюк - [ 2015.05.18 09:25 ]
    ***
    І називають совість... рудиментом...
    Ні, еволюції вона є елементом.
    Немає совісті - немає простору для руху,
    немає запитань для діалогу духа.
    Що, видається совість марний комплекс?
    Але вона - це життєдайний компас:
    Мигає стрілка -іспит на гуманність,
    Плекай її, бо то від Бога даність..


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (6)


  29. Ігор Шоха - [ 2015.05.17 21:17 ]
    Духовні побратими
    Не маючи прописки у раю,
    не знаю еволюції із глини,
    а вірю в телепатію людини.

    Як інші громадяни, визнаю
    єдину, неділиму Україну –
    нехай мою, так само, як твою.

    Об’єднані духовно і незримо,
    тримаються на лінії вогню
    одноосібні душі-побратими.

    Це є коріння нації моєї,
    яка іде дорогою своєю,
    виконуючи місію свою.

    Нас є багато і не подолати
    ніколи і нікому силу мас.
    Гуртує душі і гартує час.

    Уміння наодинці виживати
    у боротьбі супроти супостата
    у дні пришестя об’єднає нас.

                                  2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (8)


  30. Олена Малєєва - [ 2015.05.16 22:23 ]
    Коли ти уб'єш надію
    Коли ти уб’єш надію
    Почнеться нова епоха.
    Ти більше не будеш просити
    Ні в чорта її, ні в Бога.
    Ти більше не будеш благати,
    А тому, що є, радіти.
    Ти більше не будеш вмирати…
    Твій шлях лиш один: це жити.
    «Надія вмирає остання!» -
    Вважають духом убогі
    І несуть хрести сподівань,
    Щоб звести їх на Гологофі…
    Та тільки на тій Голгофі
    Вмирають дарма нараз.
    Воскреснути можуть боги -
    Людина живе лиш раз.
    Насправді є більш важливе,
    Ніж сотні пустих надій.
    Щоб бути в житті щасливим
    Ти краще надію вбий!
    14.05.2015 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  31. Галина Михайлик - [ 2015.05.07 15:39 ]
    Осяяння
    О, Музико! Як добре, що ти є!
    На віях янгола бринять блаженства миті,
    ці нотки-сльози терпко-соковиті
    виповнюють ущерть єство моє…

    Поезіє! О, музико зі слів,
    у ритми серця із небес улита
    в сакральний час від сутіні до світла
    десь на межі свідомості і снів.

    Вплітаючи у музики красу
    коштовності словесних інкрустацій,
    гармонією надтонких вібрацій –
    о, Пісне! – ти портал у Божу суть...


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (17)


  32. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.26 08:54 ]
    Звони істини
    Хто розуміє - той чує
    Хто сліпий - той прозріє
    Коли мовиться слово поминальне моє
    Всі відкиньте образа
    Всі забудьте омани
    Світлом божим огорне откровення земне
    Не цурайтеся зливи
    Що з очей витікає
    То молитви мотиви , то сердець перезвін
    Душу спокій колише
    Спогад рідних всих кличе
    Ви прийдіть , завітайте , подивіться на все
    Сонце світ опікає
    Про народжених дбає
    Все від матері , батька чадам рідним своїм
    В щасті , злагоді , мирі
    Ви своє проспівайте
    А про тих хто покинув - звоном істина б'є...
    2015р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  33. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.25 21:47 ]
    Драма
    В її літа , в її світа
    Прийшли глибокі сподівання
    Її любов , її весна
    Тече у руслі до визнання

    Вона сама , вона одна
    Все тільки в мріях оживала
    Вона для нього пелина
    Проста , звичайна мелодрама

    Так рік за роком і плили
    Найпотаємніші картання
    Вітри пісками замели
    А час не визнавав благання

    У незасвідчених словах
    І погляд ніжний бірюзою
    У не почутих загадках
    Сезон дощів - іде й зимою...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.25 11:54 ]
    Часопис
    Криштальна чистота простору
    Велична висота небес
    Краса природи не повторна
    Нас спонукає до чудес

    Весна завжди приносить радість
    П'янку колиску почуттів
    Серцям блаженним добра звістка
    Мотив повінчаних вітрів

    Як літо променем ласкає
    У ніжності тендітних рук
    То голуб голуба вітає
    Не знаючи розлуки мук

    Барвиста осінь підсумує
    Сплете гармоніям вінок
    Одне для одного врятує
    Постелить при потребі шовк

    Зима зустріне , все остудить
    Збере у коло всю рідню
    Онук спитає , син обійме
    Піднімем люба - за сім'ю.
    2013р.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.25 05:57 ]
    Прірва
    Поцілунок - стривожений шепіт
    Відсторонений погляд чужий
    Безнадійність , і шлях цей суворий
    Сива молодість - гомін людський

    Хто ти є ? Де причин перехрестя ?...
    Де вином замаскований біль ?...
    Не стелися під жорнами злата
    Не пускай волелюбності змій

    Витривалість - твоя запорука
    Сів терновий спонтанних надій
    Прийде час , і заграє сопілка
    Поведе нас у полум'я мрій...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  36. Василь Кирилюк - [ 2015.04.23 22:59 ]
    Уміти прощати
    УМІТИ ПРОЩАТИ

    Я щасливий тому, що навчився прощати,
    Не тримаю в душі ні злоби, ані зла.
    Через те уночі можу добре я спати,
    І у серці моїм завжди повно тепла.

    Від думок в голові я ніяк не страждаю.
    Якщо часом вони заважають мені,
    Я усіх їх докупи тоді запрягаю
    І верну, куди хочу, немов на коні.

    Я прощаю усім і завжди всі образи,
    Відплатити за них намагаюсь добром.
    Тому щастя до мене приходить щоразу,
    І на друзів в житті мені теж повезло.

    Бог старається всім нам гріхи відпускати,
    Бо в цім світі не можна безгрішному буть.
    Я щасливий тому, що умію прощати,
    Тільки деякі речі – не вмію забуть.

    2014


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  37. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.19 09:38 ]
    Попередження
    Прилетіли дикі птахи
    В'ють гнізда , кружляють
    Про майбутнє покоління
    Хвилюються , дбають

    Позбиралися у гурт
    Щебечуть , співають
    Якщо бачать десь загрозу
    В мить застерігають

    Людям нашим розуміти б
    Це природи диво
    Щоб не виживали діти
    Кинуті відкрито

    Погубили стид , і срам
    Оголені скачуть
    Подуріли від свавілля
    А невинні плачуть

    Зупиніться , придивіться
    До чого довчились
    Від наруги над собою
    До сіри скотились

    Чи терпітиме земля ? -
    Ці сирітські сльози...
    Дуже близько гнів отця
    Готуйте корони.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  38. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.19 09:18 ]
    Дорога до дому
    Залізні колії вокзалу
    Нічний перон , старий вокзал
    У темряві гудок сигналу
    Тікаю від буденних чвар

    Хвилин секунди час рахують
    Навколо гомін , метушня
    Під стук коліс , гарячу каву
    Мене колише дрімота

    Дощ гладить скло , пора осіння
    Приємний спокій огорта
    У небі хмарою зітхає
    Моя родини сторона

    Я привітаю край батьківський
    Дитинства роки пригорну
    Усих провідаю найблищих
    Могилам квіти покладу

    Яка це радість - все згадати
    Надать польоту почуттям
    У думці всій рідні сказати
    Щоб серцем - вибачали нам

    Просить пробачення з душею
    Що вчасно десь не встиг сказать
    Як я люблю їх , і як важко
    Без них у спогадах літать

    Залізні колії вокзалу
    Всих зустрічає ранок дня
    Я не барюся , поспішаю
    Домівка кличе - сирота.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Юрій Кисельов - [ 2015.04.12 23:01 ]
    Великоднє
    Так, як задавна розп'яли Христа,
    донині розпинають Україну
    іуди та пилати неспроста,
    бо правда очі коле безупину

    про те, що москалі нам - не брати,
    і навіть не молодші - де там старші.
    Праправнуки Івана Калити
    укотре на загарбницькому марші.

    Похмурий прокуратор у Кремлі.
    Снує орда. Лютують азіати.
    Брехню і зраду сіють по землі
    і в наші дні іуди та пилати.

    Та як воскрес для всіх людей Христос,
    і Україна встане з попелища
    всіх воєн, мору й демонських погроз.
    Лиш треба нам до Бога бути ближче.


    10-11.04.15


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  40. Анна Віталія Палій - [ 2015.04.10 10:04 ]
    На Голгофі
    Уста затиснуті від болю
    І надпроникливість в очах.
    І хто тоді з нас був з Тобою?
    Ми всі - у видимих речах.

    Нам над усе боліло тіло,*
    Тобі одному - вороття.*
    Над чорним полем - небо біле,
    А вище смерті - наджиття.

    А час заліг за горизонтом,
    Стеріг кінець одного дня.
    Вогненний хрест
    незримим фронтом
    Планету міцно обійняв.
    2008р.

    *Усякий поступок має свою невидиму духовну ціну. Ціною мук Христа було уможливити повернення людства до Отця Небесного.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  41. Олексій Мазурак - [ 2015.04.08 00:49 ]
    Сліпа невдячність
    Йдеш ти по вулиці,
    щось тебе спиняє.
    Ще би два кроки -
    й ось тебе немає...

    Тяжка каменюка,
    з будівлі фасаду,
    в повітря пірнула:
    "Знайду і попаду!"

    Поштовх у груди,
    подих завмирає.
    Гранітне ядро
    асфальт пробиває.

    Голод холодний
    міць пожирає.
    Тріщини глибокі
    на землі лишає.

    "Везіння! Удача!" -
    думки в голові.
    А білі крила
    знов не помічені...

    Робота ангела
    тяжко минає.
    Про неї так ніхто
    і не згадає.

    Коли все погано -
    молимо й благаєм,
    а як тільки добре -
    себе восхваляєм.

    Та щастя такого
    в житті не буває.
    Ти або щасливчик,
    або сам за все відповідаєш.

    Янгола погляд
    тебе стереже,
    щодня і щоночі
    від бід береже.

    Вдячність лиш твоя
    серце зігріє.
    Барв невдоволення -
    на шмаття розірве.

    Ніч на 30 березня 2015 року — Львів


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  42. Ігор Роїк - [ 2015.04.05 23:49 ]
    Відчуття
    Ця мить, що варта всього дня,
    Ці кілька проміжків в секунди,
    Коли вливався жар у скули
    Штрихом мого серцебиття.

    Коли шипшині прямо в груди
    Вживляв заради почуття
    Прищеп троянд нове буття,
    Коли цей біль стояв усюди.

    Коли дерева стисли зуби,
    І видавало скреготіння
    Омел підступних їх терпіння -
    Навіть коли любов так згубна.

    І трав невиразне тремтіння,
    І мов не їх, чуже веління
    Знеболило повітря муку.

    І вітер, тихо, суголосно
    Сховав від болю відголоски
    І зник, пустивши мою руку.

    2012


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.88) | "Майстерень" 4.5 (4.88)
    Коментарі: (6)


  43. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.01 10:43 ]
    Рай
    Любов'ю сіяні слова
    Вирощують жнива родючі
    Пишаються землі края
    Де мир у злагоді квітучі

    Блакиті віддана краса
    У світлі розсипами ниви
    Дитячий сміх , і теплота
    Збираються в пташині співи

    Тут материнський оберіг
    Рушник у витканих соборах
    Опіка старших поколінь
    Сумлінно зрощена у дзвонах

    Надія , Віра , і Любов
    Є перламутрами кохання
    Тут ми творилися з основ
    Руками зібраного щастя...
    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  44. Вадим Бойко - [ 2015.03.31 20:05 ]
    Finale
    Затроне за душу примхлива сльоза,
    Душа заболить запалає,
    Лебідки додому летять з далека,
    Та моя любов відлітає.

    Нестримно крокую я в небуття,
    В безмежні незвідані далі,
    У Бога просити за все каяття,
    Розвіяти туги й печалі.

    Вже виплакав очі й душа вже німа,
    У ній порожнеча клекоче,
    Закінчилось все-відіграв вже оркестр,
    Та за навіс закриватись не хоче.
    2015 рік.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.31 19:03 ]
    Ненька
    Несуться хмари мовчазні
    Лист шелестить з вітрами
    Потоком з неба у дощі
    Пронизує - думками

    Усе про тебе я несу
    Молитву у проханні
    Щоб він беріг любов твою
    Не ранив - у чеканні

    Залишу сумнівів букет
    Прильну струмком гарячим
    Побудував надійний тил
    Він нами буде - гарний

    У вірі - вірно бережу
    Надією палаю
    Всього себе тобі веду
    Щоб не впустить - злітаю

    А ти як завжди - милосердна
    Невтомним поглядом гориш
    Коли невірні ображають
    Наставиш , втішиш , поболиш

    Несуться у молитві щирій
    Слова мов крила - в височінь
    Прозріння неба надихає
    Сумлінний подвиг - матерів
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  46. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.31 19:42 ]
    Обраним
    Не порахуєш , не пощитаєш
    В якому місці себе підставиш
    За що найбільше відповідаєш
    Винагороду - найменшу маєш

    Один кордон - закони різні
    Загублять десь , все спишуть грізні
    Де вовк лякає - хазяїн має
    Жебрак останній кусок ламає

    Хто більше має - той правду краде
    У очі щиро брехню розкаже
    Такий жаргон татуювання
    За кадром мат - без покаяння

    Гребуть уміло , кінці ховають
    Питання знайдеш - відповідають
    Піймать за руку - одкусять зразу
    Рахунок виставлять за зраду

    Верхи живуть , низи в омані
    Усі тверезі - насправді п'яні
    За димом , чадом - в сирих підвалах
    В елітних клубах , пузатих хатах

    Усі живуть , усі вмирають
    Усі в народженні страждають
    Водою хрестять , благословляють
    У сповідь статус - не включають...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  47. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.31 10:17 ]
    Прохання
    Не плач зозуле , не тужи
    Моє кохання помирає
    З любов'ю серце відпусти
    Воно між хмарами - літає


    У тих очах його притулок
    У тих словах - любов життя
    Коли ламають людям крила
    Їх вабить неба висота

    Та самота їх колискова
    Єдина сповіді сівба
    Та нагорода - що приводить
    Душі блаженство до митця

    Не плач зозуле , не тужи
    Я чесним буду до кінця
    Готуй мені - митарств вітрила
    Іду дорогами творця...
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  48. Ігор Роїк - [ 2015.03.28 02:12 ]
    Простота
    Мов кисень, загнаний в куток,
    Непримиримий з неприроднім станом,
    І в душу б удихнути кип’яток –
    Повітря ж обертається кристалом.

    В очах, що без води сльозять
    Затягнута у голку нитка –
    Єднання двох чужих понять –
    Нестерпна біль й усмішка.

    І суть, яка усьому мулька
    Вмістила зміст один – людина -
    Летить за вітром мильна кулька –
    Їй душу віддала дитина.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  49. Ігор Роїк - [ 2015.03.26 23:55 ]
    Театр на колесах
    Театр на колесах
    крізь ями колії без тями,
    дні, вистави й так віками
    Нам здається, все несеться. Ні.

    Все – у причалі наднебесся,
    І світло в милості аж гнеться –
    В сплетінні променів, вузлами
    Тримає човен на колесах.

    Лиш ми мчимо і вже ривками,
    Вперед грудьми – летять клаптями
    Стрічки. Ти думав вже, що там кінець є…
    За ними ж новий біг почнеться.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  50. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 20:56 ]
    Віче
    Його біль так кричав -
    Що горіла земля
    Його біль так мовчав -
    Що кипіло життя

    А за цим всим стояв -
    В чорній схимі монах
    На весь люд заявляв -
    Від війни тільки прах

    Бережіть світла міць -
    Заучіть щоб уміть
    Не убий , не образь -
    Бог так свідчив - беріть...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   36