ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олеся ніжна
2026.04.11 23:45
Самотність.
Вона зсередини з'їдає,
так непомітно забирає,
усе.
Втрачають барви почуття.
Ця пустота не має дна.
На відбивну засипле градом.
Готуючи, снодійним ядом

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Володимир Сірий - [ 2014.12.14 19:22 ]
    Боротьба.

    На льоту завмирають слова,
    Не добравшись іще до рядочків,
    Злий бо демон хандри заховав
    Справжні дотику з римою точки.

    У долоні молитви прийму
    Хоч би крихту натхнення сяйного,
    І недолю мовчання сумну
    Освячу всеприсутністю Бога.

    Прагне слова спасенна душа.
    Болі тіла - і ті воно гоїть!
    Оживай, скрижаніле пташа,
    В небеса піднімайся строфою!

    14.12.14.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  2. Генрі Матіас - [ 2014.12.13 20:18 ]
    Зло

    Сегодня солнце так и не взошло,-
    Оно впервые свой рассвет проспало.
    Росой холодной плакало окно,
    Как-будто время судное настало.

    Не пел петух ни первый, ни второй,
    Ни третий, как всегда бывало.
    Мир притаился будто бы не свой,
    От тайного чего -то, что свершалось...

    А пальцы тройцей сложенной ко лбу,
    Я подносил. Своё спасенье
    Искал, как грешник, брошенный во мглу
    Того, что называют искупленьем.

    И видел я, как просыпалось зло,
    Набросив на рассвет свой мрачный полог.
    Я утро ждал, чтоб снова рассвело,
    И был тот час так бесконечно долог...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  3. Анна Віталія Палій - [ 2014.12.03 23:14 ]
    Свічі у Небі. Русь
    Порожній ефір, наче бочка з-під меду весною.
    Ні звуку, ні слова - прокладена й вільна лижня.
    Хіба не була Твоя мова знадливо-близькою,
    І я не могла би без неї прожити і дня?

    Вслухаюся в тишу. Там, знизу - і залпи, і крики.
    Знецінився розум, людина до м`яса зійшла.
    Хіба не творив Ти її і високу й велику,
    Щоб виділа більше, ніж їжу зі свого стола?

    Чи тими словами свою засівала свідомість,
    Що виріс бур`ян, не потрібен нікому ніде?
    Гряде новий час. І зникає старий, а натомість
    Іде і Спаситель, і Антиспаситель іде.

    Один - за своїми. А інший - украсти собі,
    Обманом і страхом відвести людей від безсмертя.
    Стають і тілами вже світлі і темні на бій
    За душі людей, поки світло земне не померкло.

    Вслухаюся в тишу. Там, зверху - постала земля.
    То Єрусалим нові свічі запалює в Небі.
    То молиться місто. І музика лине здаля -
    Столи накривають, готуючи радість для тебе.

    Хто вистоїть - прийде. Любов віднайде висоту
    І полум`ям серця пропалить темнотне коріння.
    Хто вистоїть - прийме і слабкість свою, і мету -
    Пізнати майбутнє у світлі свого воскресіння.

    Вслухаюся в тишу. То Неба збирається рать.
    То воїни Світла будують підвалини храму.
    У кожного в серці жива пломеніє печать,
    Що закликом світить: "Ставайте до праці із нами".

    І темрява сходить, мов тіні у сонячний день,
    Як світло в зеніті земну оглядає поверхню.
    То вічність готує в життя і у радість людей,
    Для цього все зло в них повинно до часу померти.

    Вслухаюся в тишу - дзвіночки мелодій як плин
    Гірських ручаїв, що несуть свої води у спрагу.
    Ні, я не слуга, бо приходжу до Тебе як син.
    З любов`ю відкрито приходжу до Тебе без страху.

    Бо стелять осінньо і невідворотно обрус
    Плодами душі наші ангели надлегкокрилі.
    І зводиться в небо свята моя Києва Русь
    У Волі Господній, у щасті, в любові і силі.

    06.11.14


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (12)


  4. Вікторія Фаворд - [ 2014.12.02 17:00 ]
    Із кожною душою у цей світ...
    Із кожною душою у цей світ,
    Приходить Янгол, щоб оберігати.
    Для когось, це уявлення лиш плід.
    Та я тепер не знаю що й сказати.

    Мій Янголе, пробач бо я грішила!
    І сповіді для мене не знайти,
    Та будеш свідок- я в житті любила.
    І не жила, не маючи мети.

    Прости й за те, що рідко озиралась,
    На тих хто відійшов з мого життя.
    Та не зі зла, а просто я боялась,
    Що для коханих буду як сміття.

    І не так часто в небо я дивилась,
    Був погляд мій прикутий до юрби.
    Можливо лиш про себе я молилась...
    Чи не ридав в той час, ти від ганьби?

    Мій Янголе прости...бо я грішила,
    І ще не раз покаюсь у гріхах.
    Та як могла? Як я без тебе жила?
    Не можу передати у словах.

    Із кожною душою у цей світ...
    Приходить янгол, щоб оберігати.
    І ти цінуй його важкий політ,
    Бо це за тебе буде він літати!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  5. Олександр Козинець - [ 2014.11.26 22:00 ]
    ***
    – Мамо, а правда, що кожній з родин
    Діток приносить лелека?
    [слизька необхідність штучних тканин
    стискує злегка…]
    – Так, доню, правда! – Кажуть з новин.
    Мама нам теж казали:
    Коли не було ще штучних тканин,
    Частіше лелеки літали.
    І кожна пташина несла під крилом
    Кохання новим родинам…
    – Скажи мені, мамо, якщо так було,
    Навіщо створили тканини?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Олександр Олехо - [ 2014.11.09 09:43 ]
    Оце твоє...
    - Оце твоє, людино, – хліб у поті.
    І ношу цю у гніві не кляни.
    Живи в полоні вічної турботи,
    спокушена лукавством сатани.

    Народжена у муках – в них погинеш.
    А там мій суд – єдино правий суд:
    чи в небеса осяяні полинеш,
    а чи тебе в огненний кину спуд.

    Зате ти можеш ті плоди вживати,
    що я тобі забороняв колись
    і таїни усякі пізнавати,
    але пізнавши, скутку бережись.

    Не приведи тобі дійти до крапки,
    бо далі я – тріада, як одне,
    межа пізнань, де всі кінці й початки
    не ділені на грішне і святе.

    Отож трудись , людино, і учися.
    Хай розум не лиша тебе повік.
    У час сумнівний в небо подивися –
    твоєму «Я» там усебічний лік.

    09.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  7. Серго Сокольник - [ 2014.11.01 00:56 ]
    Так... краткое
    Так… краткое

    Тает, тает ночи тень.
    Будет день,
    И познание себя-
    Не любя.
    Не познаешь жар в крови
    Без любви.
    Не придут покоя сны
    Без войны.
    Чтобы жизни смысл познать-
    Надо БЫТЬ.
    И победы не видать
    Без борьбы.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520939
    рубрика: Лирика
    дата поступления 02.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  8. Серго Сокольник - [ 2014.10.28 00:42 ]
    Спомин про минуле (особисте)
    Спомин про минуле (особисте)

    Я літав... Ми літали тоді
    Молоді, і щасливі від того,
    Що в роках синьозорих надій
    Буде все, що попросим у Бога.
    Я живим повернувся з війни.
    Звідтіля, з чужедальнього краю.
    Серця пам"ять приходила в сни...
    Та назад вороття не буває...
    І я жив... Боже, як ми жили!..
    Мотоцикл, полювання, кохання...
    Ми навчання пізнАння пили,
    І кохались від ночі до рання...
    Відійшло. Вдалечінь. Аж туди,
    Звідкіля вже листи не надходять.
    Друг, кохана...Кого я любив,
    З ким дружив, кому був у пригоді...
    Відійшли. Хто і жИвим пішов...
    Зрадив хто, а хто став нецікавим...
    П"ю, як досвід життя, знов і знов
    Філіжанку прогорклої кави...
    Ночі темні, буремнії дні-
    Все здійснилось так саме, як треба.
    Та нерідко ще й досі вві сні
    Я лечу мотоциклом у небо...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491679
    рубрика: Лірика
    дата поступления 11.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:48 ]
    Я так хочу сказати...
    Я так хочу сказати…

    Я так хочу сказати слова...
    Ті слова, на які так чекаєш...
    Тема ця аж ніяк не нова,
    Та серденько твоє завмирає...

    Почекай! Ось із духом зберусь-
    Дух мені перехоплює- серце,
    Наче молот, приведений в рух,
    Об кувадло з надією б"ється...

    То ж послухай. Тобі я скажу...
    Серце стиснулось... Серце радіє...
    Хвилювання бажання... Дрижу...
    Зрозумієш... Я знаю... Надіюсь...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501435
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 27.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:36 ]
    Смуток. Роздум
    Смуток. Роздум

    Ні, про любов писати ще не час...
    Допоки ворон чорний понад нами
    Ще змахує пекельними крилАми-
    Ні, про любов писати ще не час...

    Не ввічливо писати про любов,
    Коли в вогні кривавого завзяття
    Бійці Вітчизні віддають синовню кров...
    Не ввічливо писати про любов...

    Від них би народилися сини...
    Зростали б, в їх очах відобразились
    Дівочі очі, і життя б не припинилось...
    Від них би народилися сини...

    Цей смуток, не розвіяний повік,
    Нічним туманом ляже посивілим,
    Як коси матері, простерті на могилі....
    Цей смуток, не розвіяний повік...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517124
    рубрика: Лірика
    дата поступления 14.08.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:01 ]
    О Українцю! Друже! (філософсько-історичне)
    О Українцю! Друже! ( філософсько-історичне )

    О, Українцю! Друже! Як погано
    Тобі на серці стане- спом"яни
    Свою історію, злодІєм невблаганно
    У тебе вкрадену- її ти поверни.

    Як давні пращури величчям осяяли
    Нам за БОРЕЇ шлях серед віків,
    Коли прадавні Ар"ї воювали
    ІРАН І ІНДІЮ, окраїну світів.

    Коли чинуші Українця гноблять,
    Коли на Волю хтось ногою став,
    Про що нам факти історичні мовлять?
    Про КОЛІЇВЩИНУ народу, що повстав.

    Коли на землю милу України
    Надходить гадський сарани потоп,
    Про що історії прадавня пісня лине?
    Про ЖОВТІ ВОДИ і про КОНОТОП.

    Коли принизити твою бажають гідність-
    Стряхни з себе покори сірий пил.
    Здійсни в собі оте, Вкраїнське, рідне-
    Шевченка мрію- ЧОРНИЙ ПЕРЕДІЛ.

    А ще- не забувай одвічну славу,
    Прадавньо- східних перемог гучний парад,
    Від Князя Київського лепту- Святослава,
    Того, Хороброго, що знищив КАГАНАТ.

    І з серця скніючого враз спадуть кайдани,
    І Голос Розуму з тобою говорить
    Почне про те, як Небо вказує негайно
    Тобі тепер НОВУ ІСТОРІЮ ТВОРИТЬ.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512780
    рубрика: Філософська лірика
    дата поступления 22.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:11 ]
    Скитания
    Скитания

    Не высказать грусти словами...
    Сбывалось. Сейчас не сбылось.
    И счастье бежало за нами.
    За НИМИ. Извечный вопрос.

    Мы виделись. Видимся. Будем,
    Скитаясь в погасших мирах,
    Искать единение судеб,
    Друг друга касаться во снах...

    И вдруг, ощутимо едва ли,
    Печати срывая вдвоем,
    О том, что друг друга узнали,
    Мы памятью прошлой поймем.

    И что в этот раз разминулись-
    Тебя не узнал при луне,
    Потерянную среди улиц-
    Я помню... Но это- во сне...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508098
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 29.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:27 ]
    Одвічне
    Одвічне

    Дули вітри. Вили біси.
    Мить падіння. Злету мить.
    Все бувало. Роздивися
    На часописі століть.

    Десь родилось, випливало,
    З часом гинуло в пітьмі...
    Давні таїни сховались
    У рунічному письмі.

    Боги давні в нім вказали
    Черпати наснаги й сил.
    Давня мудрість засіЯла
    Світом кАмінних могил.

    Тільки ти, нащадку давен,
    В своїм серці відтвори
    Теплий світ прадавніх таїн
    Сходом сонця на зорі.

    І впадуть облудні пута,
    І чужинське відійде,
    І покине душу смуток...
    Світоч розуму- гряде.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490818
    рубрика: Філософська лірика
    дата поступления 07.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:19 ]
    Незмінність ролей
    Незмінність ролей

    Як сказано колись було в Авесті-
    Коли Ахура Мазда світ творив,
    То душі ненанорджених людей
    Зібрав, і кожній дав- кому дорогу честі,
    Кому творця наснагу, чи священний гнів
    воїтеля... І душу кожну, з любов"ю пригорнувши до грудей,
    Спитав, який їй личить вибір? І душа завзято
    Сама обрала шлях собі, як роль на сцені,
    Обітницю дала її зіграти щиро.
    То ж граємо ми ролі, в чім ми винуваті,
    Що наші душі свОго часу так даремно
    Погодились на це. То чи ж-бо будем в мирі
    Спокійно жити, без війни і крові?
    Все вирішено. Гру ролей нам не спинити.
    Та пам"ять серця нам підказує, що щирі
    Обітниці ми маєм відіграти почасово
    В закладеній програмі- як нам жити,
    Не маючи в незмінність ролі віри.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490653
    рубрика: Езотерична лірика (містика і езотерика)
    дата поступления 06.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:35 ]
    Памяти Светланы
    Памяти Светланы

    В квартире, где еще не так давно
    То грустной ты, то радостной ходила,
    Чужие люди. И завешено окно
    В которое ты так смотреть любила...

    И зеркало, в него ты, как в окно
    глядела, образ твой не отражает.
    Завешено, и может быть оно
    Тебя под покрывалом вспоминает...

    И радио утихшему молчать
    приходится, печально вспоминая-
    Ты под него любила танцевать,
    Красивая, беспечная, нагая...

    И кухня, твой покинутый очаг,
    Стоит холодной, молча вспоминая
    Как ты сидела у меня в ногах,
    Мне на колени голову слагая...

    В прихожей люди тихо говорят,
    Тебя традиционно поминая,
    Какою ты была... Им не понять-
    КАКОЮ ТЫ БЫЛА- я это знаю...

    Куда, в какие ты ушла края?
    В какую дверь, что пред тобой открылась?
    Беспечная избранница моя...
    Часы стоят- и жизнь остановилась.

    5.09.2008


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467825
    рубрика: Лирика
    дата поступления 23.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Ігор Шоха - [ 2014.10.27 19:14 ]
    Душа-сорочка
    ...душе моя заручнице
    живого в неживім
    смієшся плачеш і за це
    не залишаєш дім
    терплячий в’язень совісті
    та спогадів гірких
    за всі гріхи паломниця
    одна до всіх святих
    за тлінне тіло молишся
    що прагнуло чогось
    нежданого та марного
    щоб солодко жилось
    тепер як мичка сушишся
    за солодощі ті
    аж поки не відмучишся
    розп’ята на хресті

                                  2012


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (5)


  17. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:17 ]
    Таинство женщины
    Таинство женщины

    Ах, эта женщина! Задумка хороша
    В руках Создателя... И тело, и душа-
    Суть совершенство... Из ребра Адама-
    Творенье скульптора... Венера... Скажем прямо-

    Ты удалась. И все же- пар кипит.
    Пар, не душа, у первой женщины- Лилит,
    Не менее прекрасной, чем вторая
    (благодаря которой были изгнаны из Рая

    Супруги проклятые- Ева и Адам)...
    Ответ на многое она подскажет нам
    О том, что женщина- творение прекрасное,
    Но также- женщина творение опасное...

    Ловите женский искренний порыв,
    Но осторожно, а иначе будет взрыв,
    С которым ядерный смешным бы показался!
    О Боже!.. Я погиб! О Тайне проболтался...



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484248
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 08.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:18 ]
    В яких всесвіттях...
    В яких всесвіттях…

    В яких всесвіттях нарізно носило
    Любові наші, що пересіклись
    У мить злиття, і, стомлено-безсило,
    Знов роз"єднавшись, відлетіли ввись?

    І що тепер? У мороці страждання
    Блукатимем у нетрях забуття,
    Допоки знов, розбуджене бажанням,
    Новою зустріччю запалить нас життя,

    І буде зустріч. Зоряними снами
    Ми злетимо у відчуттях нараз...
    І наші тіні ще прийдуть за нами...
    І наші душі ще спом"януть нас...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500893
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 24.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:13 ]
    Люби Україну
    Люби Україну

    Люби Україну.
    Люби не за сало,
    Чи те, що в садочках співа солов"ї.
    Твори Україну,
    Щоб вільною стала.
    За неї ще будуть жорстокі бої.

    Люби Україну,
    Люби, як коханку,
    Не будеш кохати- покине, піде.
    Люби її, милу,
    ВІд ранку до ранку,
    Нехай вона прихисток в тобі знайде.

    Люби Україну!
    Як квітка зав"яне-
    Якщо не поллєш, то зав"яне вона...
    Любов"ю твоєю
    Нехай вона стане-
    Арійського краю сумна сивина.

    Люби Україну
    Важкою Любов"ю.
    І шана Шевченка до тебе прийде.
    Скропи її кров"ю.
    Ворожою кров"ю.
    Полий ї своєю, як треба буде.

    Готуйся. Гартуйся.
    Люби Україну-
    Борись, бо без тебе загине вона-
    Арійщину. Русь.
    Неподільну. Єдину.
    Твою Батьківщину, що Богом дана.



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470131
    рубрика: Патріотичні вірші
    дата поступления 04.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:12 ]
    Затмение
    Затмение

    В кумулятивных брызгах плавится восток,
    И каплями брони в песок стекает.
    Клещами боли жестко сдавленный висок
    Пульсируя, сознание теряет...

    Где пониманье, осознание того,
    Что нет преград, что кровью мы едины,
    Что Украина-Русь дороже нам всего,
    Что это- мы, шальные дети Украины,

    Не для того в сей час явленные на свет,
    Чтобы чужие песни петь, делиться языкОво,
    Что единение в свершении побед
    Еще явит к прочтенью Игорево Слово,

    Что здесь, в Святой УкрАинской земле,
    Скрещенье древнее путей цивилизации,
    Здесь воспылал зарей в кромешной мгле
    Трипольский край, исток великой Нации,

    И этот, Древними дарованный огонь,
    Нам освещает путь во тьме тысячелетий...
    Зачем же Матери мы сердце на ладонь
    Исторгли из груди- кто мне ответит?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509136
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 03.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:10 ]
    Детские игры
    Детские игры

    Играют мальчики в войну,
    И понарошку убивают,
    И понарошку умирают...
    Играют мальчики в войну....

    Им предстоит еще пройти
    Огни сражений настоящих,
    И боль кровавых ран горящих
    Им предстоит еще пройти...

    Играют девочки в любовь,
    И понарошку обожают,
    И понарошку изменяют...
    Играют девочки в любовь...

    Им предстоит еще пройти
    Жестокость мнимых ожиданий,
    Измен и разочарований-
    Им предстоит еще пройти...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469940
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 03.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:16 ]
    Гроза (зарисовка)
    Гроза ( зарисовка… )

    Дождь нехолодный, лета улыбка...
    Солнечно-модный, тонкий и гибкий...
    Обыкновенный... Все, как всегда...
    Нежно щекочет, стекая, вода...

    Пары влюбленных в сиянии света,
    Словно объяты потоками лета,
    Не прикрываясь суровым зонтом
    Томно вальсируют в танце босом...

    Но- необычна сегодня природа.
    Некое таинство в ней происходит...
    Дождь истончился и робко затих,
    Словно бы в схватках предродовых...

    Где-то зарницы, сполохи... Мимы
    Дальней грозы, проносящейся мимо,
    Изображая волнения лик,
    В душах посеют испуганный крик

    Молнии блеска и грохота грома...
    Юркнули пары в укрытие дома...
    Ветер свинцовые тучи увлек...
    Где-то прольется холодный поток...

    Грянет гроза! Исполнением рока
    Где-то суровые струи потока
    Грязь выметая, хлынут, бурля,
    И возродится, очистясь, земля...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504681
    рубрика: Лирика
    дата поступления 12.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  23. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:02 ]
    Притча про каву життя
    Притча про каву життя

    Один веселий Вчитель
    Навчанням притомив
    Своїх розумних Учнів,
    І кави всім налив

    У посуд, що у домі
    У нього пребував.
    У дорогі й дешеві
    Чашки порозливав.

    Із кухні на підносі
    Все виніс. Юнаки
    За мить порозбирали
    Всі дорогі чашки.

    Лишилися дешеві.
    Сміється він на те-
    Отак собі майбутнє
    Своє оберете!

    Життя в чашках- то кава.
    А гроші- то чашки.
    Вони- добробут, слава,
    Це все показники

    Життєвої підтримки,
    Та не саме життя.
    А кавові краплинки-
    Як кроки до буття.
    ....... ........ .......
    Найбільш щасливі люди-
    Не ті, що краще мають.
    А ті, з того, що мають-
    Найкраще здобувають.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498618
    рубрика: Байка
    дата поступления 12.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:57 ]
    Свій хрест (притча)
    Свій хрест ( притча )

    Прийшов до Бога чоловік,
    Та й каже- милостивий Боже!
    Хреста тяжкого я не звик
    Нести в житті! То допоможеш

    Полегше ношу до гори
    Нести в житті?- Нема питання-
    Як хочеш- легший обери!
    Ти маєш час на обирання-

    Промовив Бог, і чоловік
    Хрестів побачив пребагато,
    І досить швидко собі зміг
    Хреста найлегшого обрати.

    -Великий Боже! Я візьму
    Цього хреста, як дав ти слово!
    -Ти правильно обрав. Тому-
    Це твій і є!- так Бог промовив...
    ......... .......... ...........
    У всеосяжності мети-
    Важкий, та славний шлях до Волі.
    Хреста найтяжчого нести-
    Нелегку ми обрали долю.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498415
    рубрика: Байка
    дата поступления 12.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  25. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:59 ]
    Мудрість навчання (притча)
    Мудрість навчання ( притча )

    Великий Гуру якось раз сидів
    На сонечку. Дививсь ото на гав,
    Медитував, смачні самоси їв,
    Чи може просто хмари розганяв...

    Прийшла до нього жіночка з малим,
    Та попрохала- Гуру! Поможи,
    Аби малий солодкого не їв.
    Що не корисно це йому вкажи!

    Замисливсь Гуру... Потім відповів-
    Прийдіть за тиждень! Жіночка пішла.
    Як повернулись, він сказав- Малий!
    Не їж солодке!.. Отакі діла...

    Стоять розгублені... Та слово золоте
    Від Гуру сприйнято дитям немов наказ.
    Все не відходять... Жіночка на те
    Його здивовано запитує нараз-

    Великий Гуру! Розкажи, чому
    Лише за тиждень ти вказівку дав?
    Він відповів- це я зробив тому,
    Що сам солодке їсти відвикав!
    .......... .......... ...........
    Якщо ти майстер поклику свого,
    І учнів хочеш ти своїх навчить,
    То майстер-клас не вчити їх того,
    Чого іще не вмієш сам робить.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498060
    рубрика: Лірика
    дата поступления 10.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  26. Ігор Шоха - [ 2014.10.26 13:08 ]
    Питання віри
    Живемо, як усі. Ті – свідками Єгови,
    а іншим Саваот віщує уночі.
    Відомо їм усе, окрім своєї мови.
    І ходять між людей аматори любові,
    добра і темноти старанні сівачі.
                   Глибини Духу їм чужі і непотрібні,
                   і їх тяжка душа блукає у пітьмі.
                   І віру у своє нав’язують «невірним»,
                   а істину одну не знають і самі.
    Блукають між людей таємні неофіти,
    вербуючи своїх, тавруючи чужих.
    Про задуми Творця воліють научити
    паломники ідей про вищість того світу,
    де й папі Римському не місце між святих.
                   І дивно, що Земля до них уже віками
                   і дихає, й живе, і плодить врожаї…
                   І те, чим ти живеш – то аура її:
                   усе, що омофором тимчасово з нами –
                   і мова, і слова, і думи – не твої.
    Не оскверняй язик і будемо ріднею.
    І хай твоя душа узята на замок,
    зате і янь, і інь дадуть ясний урок –
    усохне течія неправди однієї.
    Заговори, як я, місцевою, своєю
    і ти уже поет, а може і пророк.

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (6)


  27. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:59 ]
    Дим вітчизни
    Дим вітчизни

    Край задумливий серця мого...
    Над полями холодними мла...
    Я повік не полишу його,
    Землю цю, що життя надала.

    Я не можу залишити світ
    Мрій дитячих, юнацьких забав,
    Днів суворих, закутих у лід,
    Щастя час, де кохання пізнав...

    Світ великий- є час вирушать
    Пізнавати краї чарівні..
    Я піду... та повернусь назад.
    Це- коріння... Без нього мені

    Не живеться... Душа України...
    Дим Вітчизни... Малиновий дзвін
    Над землею вечїрньою лине...
    Просто в серце вливається він.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475236
    рубрика: Лірика
    дата поступления 27.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:32 ]
    Не благай про кохання, не треба
    Не благай про кохання, не треба

    Покотилося сонце по небу
    В неозорій ясній вишині...
    Не благай про кохання, не треба.
    Не потрібно цього вже мені.

    Он на сонце насунули хмари...
    У гаю не щебечуть пташки...
    Розчинилось кохання, мов мара.
    Відійшло. Хай лікують роки

    Нашу біль. І сльозинки солоні,
    Світло-чисті, мов пам"яті щем,
    Покотились дощем у долоні...
    Повновісним осіннім дощем...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499167
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 15.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:13 ]
    Квіти
    Квіти

    Ми просто квіти, зрошені росою,
    І наше щастя всім вам прислужитись.
    Не зачепи ногою нас босою,
    Чи взутою- ми просто, просто квіти...

    Нам прикро, як для смутку нас купують.
    Роса стіка, як сльози по загиблим...
    Як на останню зустріч, ми сумуєм,
    Зірвати нас вважають за потрібне...

    Ми горді, як нас дарять юбіляру-
    Його життєвий шлях ми прикрашаєм...
    Політ шалений гордості пізнаєм,
    Коли артистів нами закидають...

    Для цього ми ростем, це наша доля,
    Нічого проти цього ми не маєм,
    Але найбільше любим мимоволі,
    Коли коханці нас друг другу дарять...

    І як же наші стебла затріпочуть,
    І як бутони наші розійдуться,
    Як ми побачим, що блищать кохані очі...
    Як ми побачим, що тіла зіллються...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473152
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 17.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  30. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 02:57 ]
    Перша ніч кохання
    Перша ніч кохання

    Ночі першої маристе марево...
    За вікном сніг в кружлянні зими...
    Ми ще юні, нічого не знаємо...
    Боже мій! Як же щАсливі ми!..

    Ніч холодна жбурляє сніжинками
    У вікно, місяць в небі завис...
    Вигин тіла блищить намистинками,
    В світлі місяця весь оголивсь...

    Я тебе прикрашаю намистами...
    Я в тобі відчуваю себе...
    Ми у пошуку хтивості істини...
    Перша ніч... Подарунок небес...

    Вже ніколи таке не повториться,
    Хоч відтвориться тисячі раз-
    Ніч кохання у томному мороці...
    Спомин серця у кожного з нас...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495208
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 27.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 02:10 ]
    Смотри...
    Смотри…

    Смотри на мглу. Но мгла уж не в тебе.
    Ты не слепец. Прозрел ты, Украинец.
    Пройден предел. Ты ясен сам себе.
    Ты осознал- ты в мире ПЛЮС, не МИНУС.

    Смотри на эту мглу, и не прости
    Продажных гадов, что делили Украину,
    Тех подлецов, которые и ныне
    Ее пытаются расторгнуть на куски.

    Страна придет к единству, несмотря
    На злобное шипение мерзавцев,
    Сподобившихся ТЕМ ЕЩЕ продаться,
    Деля страну с доходом для себя.

    Им наплевать, что Родина в крови.
    Они вовеки не любили Украину.
    И яд предательства, подобно скисшим винам
    В бессильной злобе рвет их совесть на куски.

    Вся их идея- пляска на костях.
    Из их деяний и восстали эти кости,
    Когда врага приветив, словно гостя,
    Они несли ему кровавый стяг.

    Страна еще воскреснет для любви,
    Пускай беснуется во тьме воронья стая,
    Но тема единения святая
    Еще придет. Лови ее, лови!

    И новый Нюрнберг будет ожидать
    Всех, кто в безумной ненависти к свету
    Родил на свет братоубийство это-
    Царя кровавого в края твои призвать.

    А злобный враг, змеиное гнездо
    В твоем за эти годы свивший теле,
    Предстанет пред Божественныи Пределом,
    Как жертвы всех, загубленных в АТО.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518579
    рубрика: Лирика
    дата поступления 21.08.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:01 ]
    Больная птичка
    Больная птичка

    Птичка печальная у тротуара...
    Птичка больная... Здоровым не пара...
    Птичку несчастную детки согрели.
    Взяли на ручки, в шапчонку одели...
    Птичке все это помочь не могло...
    Смерти озноб, перебито крыло...
    Помним ли мы, как легко прерываем
    Шаткий мосток между Адом и Раем,
    Тот, что людьми называется "жизнь"?..
    Жизнь коротка. На добро не скупись.
    Птичка в шапчонке тихонько споет
    Песню последнюю и отойдет
    В край, где без боли и горя мир светел...
    Верьте в добро! Будьте добрыми, дети!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516234
    рубрика: Лирика
    дата поступления 08.08.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:35 ]
    Чорна піхота. Синам україни. Пісня смутку
    Чорна піхота ( Синам України. ПіІСНЯ СМУТКУ )

    Червоне зле сонце сіда за болотом,
    І смерть невблаганно перелік загиблим веде.
    То чорна піхота, то чорна піхота
    В цивільній одежі в останню атаку іде.

    Заплач бідна мати, заплач бідна мати,
    Бо сина свого ти уже не побачиш повік.
    Йде чорна піхота в останню атаку
    З одною гвинтівкою на п"ятдесят чоловік.

    Заплач, Україно. Заплач, Україно!
    Навіщо садочки, навіщо дівчата тепер, солов"ї?
    Це розум твій гине! Це розум твій гине!
    Це кров"ю гіркою вмиваються діти твої.

    Заплачеш, дівчино. Заплачеш, дівчино,
    Бо нікому буде довіку тебе боронить-
    Бо вже ні сім"ю ти собі, і ні дитину,
    Із Нації Сином ніколи не зможеш створить.

    Іди помолися. Іди помолися!
    Покайся за те, що колись обдурили себе ми самі.
    Це плата за вибір. За те, що здалися-
    Здались на загин більшовицькій кривавій чумі.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471471
    рубрика: Лірика
    дата поступления 10.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:52 ]
    Агрессивная тупость
    Агрессивная тупость ( ликующим )

    Вы играли словами,
    Тупо веря в награду в Раю.
    Вы махали флажками,
    Агрессивно шагая в строю.

    Звездам верили глупо.
    Дождались. У дверей грянул гром.
    Агрессивная тупость,
    Как змея, заползает в ваш дом.

    Агрессивная тупость-
    Теперь вне тебя вам не жить.
    Агрессивная тупость-
    Что можешь ты им предложить?

    Черно-белости мира
    Своего в разноцветьи миров?
    Сожжены все клавиры-
    Пусть свирепствует скрип сапогов!

    Агрессивная тупость-
    Все в колоннах, в шеренгах, в строю.
    Агрессивная тупость-
    Всем диктуешь ты волю свою,

    Эту волю неволи,
    Безголовой толпы сладкий грех,
    И бездарные роли,
    И одна ты решаешь за всех.

    Агрессивная тупость-
    И восстал Кривоногий Кумир.
    Агрессивная тупость-
    Что ты можешь подать в этот мир?

    Полусдавленный гений,
    В час, когда все решают скоты?
    И талантов, и мнений
    Молчаливо закрытые рты?

    Агрессивная тупость-
    Этот выбор для вас- приговор.
    Агрессивная тупость-
    И свободу похитил не вор.

    Это сами свободу
    Променяли себе без затей
    На бесправья породу,
    Обрекая проклятьем детей.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489297
    рубрика: Лирика
    дата поступления 31.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:06 ]
    Сомнения
    Сомнения

    Мы по темному лесу-
    Как по отчему дому.
    И знакомы все бесы.
    И все страхи знакомы.

    Нам не спрятаться, скрыться
    От минувших напастей.
    И нельзя изумиться
    Неожиданно счастью.

    За любовью порою
    Нелюбовь не видна,
    Словно яд, растворенный
    При наливе вина.

    Этот лес- неизменен.
    Этот лес- наши души.
    Искушенный сомненьем,
    Голос сердца послушай-

    Как загадано в Книге,
    Все исполнено будет
    Искаженьем интриги
    От несыгранных судеб.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490453
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 05.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 14:33 ]
    Минута встречи
    Минута встречи

    В эпоху, когда рушатся миры,
    И мера жизни слишком коротка,
    И на пороге чУмные пиры,
    Минута встречи- как же ты сладка!..

    И ожиданье встречи сквозь тебя
    Пройдет, как "дней связующая нить",
    И из последних сил крепишь себя
    Желанием единственным- дожить.

    Дожить, чтоб из протянутой руки
    Испить любви короткой звездопада.
    Мы наших тел сплетенные венки
    Наденем друг на друга, как награду

    За все, за все, что испытали мы
    Идя дорогою тернистой к этой цели.
    Она, как свет среди кромешной тьмы-
    Для этого мы только уцелели.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481505
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 24.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  37. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 03:26 ]
    Путники
    Путники

    Мы за счастьем идем по горящей земле.
    Мы забыты. Отпеты. Петляем во мгле.
    Нас травили. Пугали. Сбивали с пути.
    Мы в пути. Мы устали. Нам трудно идти.
    Только нас не собьешь с шага мерного вспять.
    Далеко? НедалЕко? Шагать и шагать...
    Мы вгрызаемся в землю. Встаем и идем.
    Зову сердца лишь внемля. С пути не сойдем.
    Нас не тронь. Мы ответим. Уже не простим.
    Мы дойдем до рассвета сквозь пламя и дым.
    Мы как факел несем в сердце Веру свою.
    И достойно займем наше место в строю.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520757
    рубрика: Лирика
    дата поступления 01.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 01:24 ]
    Гражданская война
    Гражданская война

    Неба черную слизь луч рассвета рассек.
    Обагренная высь истекает в песок.
    Это ангелов трубы исторгают свой глас.
    Это сжатые губы стонут песню о нас.
    Это демоны ныне исполняют зарок-
    Разорвать Украину за свободы глоток.
    Напряженью разрыва есть предел и ответ
    Разпрямленной пружины. И в огне брода нет.
    Это наше былое разлетелось во прах.
    Это время героев и мерзавцев в слезах.
    И в прицел панорамы сквозь бредовые сны
    Виден жутко-кровавый лик гражданской войны.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503509
    рубрика: Гражданская лирика
    дата поступления 06.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  39. Ігор Шоха - [ 2014.10.14 20:36 ]
    Мандрівочки Покрови
                                  І
    Жовтень усміхнувся на прощання.
    День погас, і вечір догорів.
    Одягає чорне одіяння
    веселкова гама кольорів.

    Чумакує осінь до упаду.
    Устеляє жовті килими
    стежкою під ноги листопаду,
    щоб дійти до білої зими.

                                  ІІ
    Укриває омофор Покрови
    шати недосяжні палачу.
    І ридає Діва. І до кро́ві
    закусила губи від плачу.

    О, Пречиста, що ти подаруєш
    воякам на вічному посту?
    Може спиниш кулю на льоту?

    Поки ти висотами мандруєш,
    чи побачиш їх, і чи почуєш,
    хто узяв останню висоту?
                                  14.10.2014



    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (5)


  40. Мерсі Флай - [ 2014.10.09 21:37 ]
    Натхнення не впасти
    Невже так тяжко - вірити в Добро?
    Невже так просто - втратити надію?
    Стикаючись із диким холодом,
    Несемо в світ дитячу мрію.
    Вітри гуляють в наших головах,
    Для сумніву в нас двері привідкриті.
    Нечуєм слів - в нас діє тільки страх.
    Забули й те, чиї ми діти.

    ...Впізнавши у собі Велику міць,
    Здолавши сумніви і біль тілесний, -
    Підем туди, де Батьківський поріг,
    Де жде нас всіх Отець Небесний.

    Усмішку злу зітри з лиця свого,
    Це незнання, це страх - це не дорога!
    Христос прийшов, - чи слухали його?
    Він мир приніс, посіяв у нас Слово...

    Любов'ю ми народжені у світ,
    Любов'ю в світі будем виживати.
    Прийнявши все - підем де та Зоря!
    Щоб щирим серцем Небо покохати.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  41. Владислав Лоза - [ 2014.10.09 16:10 ]
    Мойсей
    Ворони кружляли над стовбурами у висі,
    дими точилися з позаміських заплав.
    Хтось містом блукав у домашньому светрі й джинсах,
    підходив до перехожих
    і промовляв:

    "Я часто міняю локації перебування,
    в кишенях своїх несучи пустоту важку.
    У цій широті дорогі ресторани й книгарні.
    Мене звідусіль виганяють у сутінь міську.

    Вкажи мені місце невизначеної ролі,
    де плескають не по крилах, а по плечу,
    і де усі двері без пластику й фейс-контролю,
    і де чоловіку в светрі наллють борщу."

    Але не було йому ні від кого вказівки,
    лише перехожі, пірнаючи у пітьму,
    усі відверталися якось однаково стрімко,
    одними губами
    посміхнувшись йому.

    Убивче каміння й думки про невірний вектор,
    убивчі не ті серця й не ті ліхтарі,
    але у провулку завжди знайдуться узбеки,
    володарі забігаловок
    та шампурів.

    І він полетів - під вивісками чи понад,
    минаючи моноліти пустих машин,
    і в`язнем за ґратами бігала кров у скронях
    од запаху м`яса та
    тугих лавашів.

    Один із узбеків запорався біля пательні,
    а інший замовлення взяв і кудись побіг,
    і наш подорожній заговорив наскельні
    слова, що зовсім трохи
    злякали їх:

    "Я стопи оббив об меридіани й ліги,
    та ось де оаза... Ось вона! Ось вона!" -
    й зі светру його, неначе з ламкої криги,
    скресали у темінь скрижалі
    та письмена.

    А потім досяг він ліній метрополітену,
    скрижалями женучи із тунелів жах,
    і сів на потяг, наривши жетона в кишені,
    але і досі тримаючи все в руках.

    Він вийшов посеред вагону і став кричати,
    і кожен в його присутності був німий,
    і голови повернули міські сурогати,
    каліки, вагітні та пасажири з дітьми.

    Настінна реклама одсвічувалась на клунки,
    цікаві гніздились, мовби птахи на стерні,
    шепочучи:

    "Він втюхує нам піґулки
    від болю в суглобах
    чи ще від якоїсь херні."
    08.10.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (10)


  42. Ігор Шоха - [ 2014.10.06 22:07 ]
    Сенс небезпечного життя
    Аби високі почуття
    не виглядали майже смішно,
    усі шукають сенс життя –
    як жити праведно і грішно…
                   …і вірити у чудеса.
                   Чого надіятись даремно?
                   Адже відомо, що напевне
                   на землю рухнуть небеса.
    Напевно це не поетично,
    коли нечуване – логічне.
                   Але лишається – іти
                   із вірою в добро космічне,
                   аби наосліп –
                                  до мети.
    З одного боку – це дилема.
    Якби знаття, куди ідемо,
    усі упали б на ходу.
    А з іншого – яка проблема?
    Немає винних, що помремо
    усі пропащим на біду.
                   Свої заслуги й нагороди
                   отримаємо на війні.
    А ні, то ми і так ще горді,
    що всі живучі – на білборді,
    а ми із мріями – одні.
                   Мине усе – і ми, і мова.
                   Війна мине, як злий урок.
                   І вічністю запахне знову.
    А що тоді, якщо не Слово
    веде крізь терни до зірок?
                   Усі кінці і всі начала
                   намотують одну спіраль,
    Ніхто не знає, що там далі
    на другій стороні медалі,
    чи переповниться Ґрааль,
    чи вічне колесо печалі
    зруйнує написи скрижаль.
                   Минає віра у майбутнє.
    Надія діє як наркоз.
                   І хоч любов така могутня,
                   наука не дає прогноз,
                   коли є бомба і безпутне
                   у себе має бомбовоз.
    Самі для себе небезпечні,
    як мавпи в ранзі Ліліпуть
    навпомацки шукають суть
    і забезпечені, і чесні...
                   ...приречені, але безсмертні
                   у рай немислимий ідуть.
    ……………………………
    Нічого кращого у долі
    не випросиш, як без ідей
    померти воїном у полі,
    і залишити стіни голі –
                   ані рідні, ані дітей.
    Піти як мисляча людина
    і вимести у серці геть
    все, що заповнює ущерть
    і мучить, як твоя провина,
    що так пручається невинне,
                   але приречене на смерть.

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  43. Володимир Сірий - [ 2014.10.06 22:12 ]
    Життя коротке
    Життя коротке, мов тире
    Між невідомих дат,
    І навіть той колись умре,
    Хто в Бога має блат.
    Та незважаючи на те,
    До Нього треба йти,
    Ану, із віри проросте
    Уславлений пунктир.

    07.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  44. Юрій Лазірко - [ 2014.10.06 06:46 ]
    Боже коли можеш
    Боже
    коли можеш
    вборони
    від обійм
    скаженої війни
    від мерзотних
    і солодких душ
    відверни від мене
    Господи
    біду
    не давай
    вмирати марно
    дням
    вибачай
    мою бездарність
    я
    як умію
    так лелію
    і несу
    у словах
    і вчинках
    голос Твій
    і суть

    Боже
    коли можеш
    відведи
    як не напасть
    у Твої сади
    у Тобі
    зневіритись
    то гріх
    Бог
    коли забутий
    біль на всіх
    той
    кого не чути
    помира
    зароста
    його стежина
    в Отчий храм

    Боже
    коли можеш
    стань мені
    студінню
    в пекельному вогні
    ралом
    для весінніх піль
    билом
    на слова
    і біль
    важелем
    для янголів
    з плечей
    морем сліз
    куди любов
    тече
    сивиною дня
    золою тьми
    Боже
    коли можеш
    між людьми
    розділи подушно
    Світ Святий
    освіти
    світи
    світи

    8 Вересня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (10)


  45. Володимир Сірий - [ 2014.09.29 13:05 ]
    /*/*/
    Немає перехресних тут доріг, -
    Одна, - або вперед, або назад.
    У спину дихає убивчий гріх,
    В лице всміхається Едемський сад.
    І треба йти крізь тернище і твань
    Із точки А до неземного пункту Б,
    Не дивлячись на біль і кількість ран,
    Щоб віднайти у вічності себе.

    30.09.14.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" 5.25 (5.55)
    Коментарі: (4)


  46. Доріана Любарт - [ 2014.09.24 22:07 ]
    Вкраїна - переможе!
    Чи ж ми одну війну пережили?
    Чи мало крові пролили за всю історію?
    Чи один раз нас друзі продали?
    Чи за свободу вмерти не готові ми?
    Чи ж не бороли ми в собі раба,
    Йдучи на смерть, щоб тільки не схилятися,
    Чи ж не триває наша боротьба,
    Щоб на своїй землі собою зоставатися?
    Нащадки сильних, сонячних богів,
    Ми – діти світла, арії, титани –
    Переживем сезон «градових» злив,
    І дати відсіч сил нам завжди стане!
    Нас бережуть і руни, і Христос,
    За нас – усе, що зветься справедливість!
    Нас не поглине відчай і хаос,
    Ми не чекаєм на ворожу милість!
    Ми – не раби. Тож гавкай, ниций пес!
    До вовка шавка кидатися може,
    От тільки вища воля у небес:
    Вовк не впаде! Вкраїна – переможе!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Галина Михайлик - [ 2014.09.23 10:14 ]
    Прихиливши коліна
    Вдячне

    Яке то щастя – славити Творця
    з подякою за все, що тільки маю…
    Мій скарб скарбів: у мирнім сні дитя.
    Молюсь, радію, мрію, засинаю…

    17-18.11.2013


    Материнське

       Виростеш ти, сину. Вирушиш в дорогу…
              В.Симоненко

    Твоє майбутнє – там, на барикадах,
    де воскреса народ наш щохвилини.
    Моя молитва – безперервна. Правди!
    Не кривди всує… Виростай же, сину…

    "Виростеш ти, сину..." Рушиш у дорогу...
    Хай Тобі не вадять на шляху тривоги…
    А як доведеться - станеш захищати
    гідність України. Як сьогодні тато…

    20.12.2013


    Молитва подяки

    За ранок і сонце, за тиху годину,
    за усмішку мужа й дитяти,
    за «хліб наш насущний», мій Боже єдиний,
    не втомлюсь подяку складати.

    За спокій в державі, за творчий неспокій,
    за працю до сьомого поту,
    щоби на шляху до скрижалей високих
    позбутись куколю й осоту -

    молитва прохання… Молитва подяки…
    Офіри і сльози зворушень…
    Молитва за тих, хто пішов за світанки…
    Молитва за всіх нині сущих…

    12-15.09.2014




    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (15)


  48. Ігор Шоха - [ 2014.09.21 14:35 ]
    Молитва Пречистої України
    Великий Боже, Ти живий єси?
    В ім’я Марії і святого Сина
    спини оцю руйнацію краси.
    Невже майбутнє звіру віддаси,
    а я у дикій оргії загину?

    Одвічний охоронцю доброти,
    убережи від зла своє творіння.
    Не випробовуй нації терпіння,
    яка сьогодні, Господи прости,
    визбирує розкидане каміння.

    Прости за нами скоєні гріхи
    у пелені дарованої волі.
    Не цінували те, за що віки
    стояли наші вої-козаки
    і у бою, і ратаєм у полі.

    Всесильний повелителю небес,
    візьми на прив’язь спущеного змія,
    пошли пророка, ангела, месію,
    аби цей світ лукавого воскрес
    любов’ю віри і вернув надію.
    Урозуми розпусницю Росію.

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (7)


  49. Володимир Сірий - [ 2014.09.16 20:39 ]
    Меча двосічне лезо
    Не зафіксовано утеч
    Із краю смертних тіней,
    Тому ладнаю віри меч
    У дні мої осінні,
    Аби у остраху стіні
    Вікно ним прорубати
    Туди, де в шафі неземній
    Душі біліють шати.
    І поки зір очей не згас,
    Із серця ритм не щезнув,
    Гострю молитвою всякчас
    Меча двосічне лезо.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  50. Анна Віталія Палій - [ 2014.09.09 10:57 ]
    Нерв
    Оголеним нервом є серце розкрите, мій Боже,
    Очима дитини дивлюся беззахисно в світ.
    Що можу змінити? А світ що змінити не може?
    Дай, Боже, прожити ще довгих три тисячі літ.

    Щоб каменем стати, дійшовши до світу для Тебе,
    Приступкою ніг, опертям по дорозі у час.
    Б`ють дзвони небесні, запалені свічі із неба
    Молитвою кличуть, чекаючи кожного з нас.

    Пульсуюча вічність збирає до себе незримо,
    Любов`ю скликає натомлених шляхом синів.
    Вже нині забуті одвічні дороги до Риму...
    Бо Римом Небесним є Церква Оновлених Днів!

    20.07.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (20)



  51. Сторінки: 1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   37