ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Володимир Ляшкевич - [ 2019.05.04 22:32 ]
    Денники (2) Танок
    •
    Наче малює, танцює на кухні, сама,
    обмаль одежі, розкуті рухи, щось підгорає -
    в тоні з леткою засмагою тіла її,
    мрій перекатами, пульсу прибоями,
    снами, видіннями, - недоціловані
    линуть, кружляючи, тіні захоплені,
    чайного квіту трояндові подихи.

    •
    Дами захоплені вже кавалерами,
    зори палають, і мчаться думки, -
    мила красуне, твоїми манерами,
    в’яззю вагання за кроком струнким,
    подиху зривом у муки тремкі,
    я зачудований, знай – зачарований!
    в серці моєму надії п'янкі!

    •
    Те, що сльоту зав`южить, буде не ця зима,
    що за вікном, і ти вже знаєш про це сама, -
    доки ж тобою сяйно, доки біди нема
    барвиться на долонях, і на його також,
    радості юний сонях - листячками уздовж
    нотного стану долі спільну виводить в’язь
    вдячної ніжності надто схожої на іпостась


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (12) | "Денники (1) Неповторність"


  2. Володимир Ляшкевич - [ 2018.05.08 15:22 ]
    Денники (І) Неповторність
    •
    Предиво самоти. Усі у світі,
    малі й великі, цілісно cповиті,
    та в собі особистісне - одне,
    один, одна, - як те перо: лице,
    характер, накопичення тілесне
    і не тілесне, створює "мене", -
    що не мине,
    і, танучи, не щезне.

    •
    О давньо_жрецька – мудра і оманна.
    Все ніби так, хоч і не там, не з тими,
    і чи важливо: Гера чи Юнона,
    чи просто Промисел в тобі нестиме
    насправді відображення небесне,
    а не мирського спадкоємця слави,
    яка злітає й тане, тонша павутини.

    •душа
    Ти не одна у самоті тривожній!
    Як промінь сонцем кинутий, сурми
    красою у печалях забуття -
    зігрівши пустку, вирізнивши форми,
    вдихнувши у подробиці наснагу
    покликання - для мого духу ти
    небесний перст по Долі подорожній.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (12) | "Ігор Римарук"


  3. Галантний Маньєрист - [ 2018.03.03 21:53 ]
    Інше кохання
    *
    Душі моєї потойбічний край,
    найтонша в’язь печалі і наснаги,
    як друг найперший і останній, дай
    моєму серцю трунку рівноваги -
    я можу перейти світи, часи,
    але без неї – снів земної саги -
    не здатен щастя втамувати спраги.

    **
    Ти заміжня, щаслива, і щодня
    все лине по найкращому із русел:
    улюблене, улюблені, і риси
    любові не тьмяніють! - А душа
    вбирає знов, і знову відчуття
    кохання іншого, немов зі світу,
    де тільки сниться нинішнє життя





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати: | "Поетичні баталії - чоловіки vs жінки"


  4. Володимир Ляшкевич - [ 2018.01.01 17:51 ]
    Чоловіче
    Пиши лише рядки магічних слів,
    аж доки не потане туга днів -
    пиши себе собі собою, - не жінкам,
    бо їм це - як безодні фіміам,
    бо все - співмірності, і хто б хотів
    знести донизу з високості храм,
    складаючи, так чи інакше, крам.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (6) | " Поетичні баталії - чоловіки vs жінки "


  5. Володимир Ляшкевич - [ 2017.12.31 20:29 ]
    Одіссей. Продовження
    Все глибші, тонші проминулого сліди,
    на упокореній сітківці бруку тільки
    дощу нічного пил і марево вітринне, -
    земного суму барвні вогники розмиті -
    і каблуки леткі нової Пенелопи
    виспівують так мідно, мірно, як щити
    колись услід моїм човнам зі скель Ітаки.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (15) | "Одіссей 3"


  6. Володимир Ляшкевич - [ 2017.07.07 00:19 ]
    Іншій Пенелопі
    Життя раптово іншим вийде, ніж дається.

    Чекання промине. І та, що й не діждалась, -
    щодня, як море, виколисуючи тугу,
    в очікуванні доглядаючи за світом,
    шукаючи бодай якої, навіть вістки,
    що суджений не надто вірний їй, - Блаженна!..

    Творець жінок за світ доглянутий і любить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (6)


  7. Володимир Ляшкевич - [ 2012.04.05 12:17 ]
    Весняний ноктюрн
    Палає замок льодяний, сльозяться грані,
    о дні безрадісні, о зорі невблаганні
    учора рідних ще очей і зрозумілих -
    та вже безсилі ми, такі безтілі нині,
    нові два дроби, не звести котрі до цілих, -

    і спрощуємося лише в сади без листя,
    і марно дихає весна в пусті обійстя.




    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (28)


  8. Володимир Ляшкевич - [ 2012.03.18 20:01 ]
    Її фламенко
    «Іди! І змий із серця наші руни!..»
    І аж у горлі хрипко рвуться струни.
    І дико коні мчать, і б’ються лу́ни
    пожежами палкої жінки тої -
    її грудей у пристрасті розвої…
    І закохання, як останній погляд
    (кудись увись) - «Не йди, прошу́, будь поряд»




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (25)


  9. Володимир Ляшкевич - [ 2012.02.13 23:31 ]
    Не свята...
    А як у спогади нарине самота,
    не мчи до дзеркала - чи ти і нині та,
    і не суди свої дороги надто строго –
    бо щастю правосуддя ні до чого,
    була би неосудна теплота…
    Жива жагою віку золотого?
    Як свято стрінь тоді, що не свята...

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (18)


  10. Володимир Ляшкевич - [ 2011.12.05 19:21 ]
    Не голосніше за мить. Дон Ж VІІІ
    VІІІ
    Не тонше за подумки, і не вірніше за мить,
    розчахнуту погляду вени тремкої тропу
    бери, - обери, о, неначе, востаннє собі
    торкання не тіл - терезів коливальну ходу,
    оту «у_тобі»-not_to_be – «не_в_тобі»-or_to_be,
    і в серці камінчик, що чорно і біло щемить -
    не більше за подумки, не голосніше за мить…


    20ІІ


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (15) | "Сін Семілья. Marina"


  11. Володимир Ляшкевич - [ 2011.11.30 14:53 ]
    La Fleur Blanche. Дон Ж VІ
    VІ

    О принеси спокутний на очах неспокій,
    Не просто білі чари тіла, а себе -
    Оті, що в небо пробивалися крізь роки,
    Моєї сутності німих волань рядки.
    Усе, що знову повернеться, і мине,
    Сягнувши радості у далині глибокій,
    Куди печальний ангел твій веде мене.


    20ІІ


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (9) | " Запит у небесну канцелярію. Гренуіль де Маре"


  12. Володимир Ляшкевич - [ 2011.11.20 13:03 ]
    Сум за його порою... Дон_Ж ІV
    ІV
    І подих осені останнім жаром -
    всього того: з Далі і Ренуаром -
    майне з її зіниці на осонні
    в обійми несподівано безсонні,
    до крику-спалаху понад зимою
    над білою, до березня, прямою,
    її жагою за його порою…


    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (5)


  13. Володимир Ляшкевич - [ 2011.11.19 12:29 ]
    В унісон. Дон_Ж ІІІ
    ІІІ
    До жінки в листопадовій печалі
    додати трохи коньяку, і сталі
    у погляді на хугу за вікном,
    її журбі високій в унісон.
    ...........................
    І, не потрібен жоден Купідон,
    аби вона зняла із себе шати, -
    ...........................
    було б кому в скорботи скарб відняти...

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (25)


  14. Галантний Маньєрист - [ 2011.11.09 20:34 ]
    До світлини Н.Н.
    Така... На половину вуст у листі,
    на половину у тремкій собі, -
    щедрот чаклунка осені - весною,
    і літа проповідниця - зимі,
    акторка з глядачем єдиним – долі,
    що усміхалася напів у сні
    у сутінки чуттєвої неволі
    мені...

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  15. Володимир Ляшкевич - [ 2011.09.02 21:36 ]
    Опій. Дон_Ж ІІ
    ІІ
    І море сумоти за недожитим -
    де ти, золотоока, й літа обрій!
    Мов ангели вбирають щедрий опій
    із пряно-поспекотного «любити»,
    аби лиш полиски очам лишити,
    повити млою вижовклих мелодій
    пожежі серця в долі перецвіти…

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (3) | "Оленка Осінь. Каштаново-осіннє"


  16. Володимир Ляшкевич - [ 2011.08.25 23:47 ]
    Жага його покрою. Дон_Ж І
    І
    О скільки їх відкрито вже снагою
    цвітінню пристрасному! - і такою
    сумною далі взято пеленою!..
    О їх іще втішатиме любов,
    і змучене зітхання казанов, -
    та тільки Дон Жуан не стане грою
    для кожної Жаги його покрою.

    2011




    Рейтинги: Народний 0 (5.6) | "Майстерень" 0 (5.62)
    Коментарі: (3)


  17. Володимир Ляшкевич - [ 2011.08.19 21:48 ]
    «Стара» любов
    Не подівалася моя любов нікуди,
    не обернулися літа у тло полуди.

    Була і будеш ти, кохана, у мені,
    як юне сонечко у зору бурштині,
    як мовчазна твоя печаль-застуда мною,

    з якою й Бог у дні мої, такі земні,
    глядить порою сумно - «що ж я кою?»…


    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (20)


  18. Володимир Ляшкевич - [ 2011.08.16 21:44 ]
    Ти... ІІ-V
    ІІ
    Початки!
    Красиві і ждані,
    як літа найперші дні!
    Лишив я б одні початки -
    земні й неземні загадки
    у їх первині́ - пелені,
    що досі у згадок півсні
    ви все ще несете мені.


    ІІІ
    О смутку добровільна браночко -
    у вас і личко, і легка осаночка,
    І шпильки на 16 см і мрії.
    То звідки суму снігові завії?!
    Вас полонив не той?
    не так?
    не там?
    Але тепер, коли ми сам на сам,
    Я виправлю усе, клянуся вам!


    ІV
    Колінце в руці тремке,
    торкання сердець - лунке!

    Чому ж не таке легке -
    кохання твого саке?!

    У танці ти неземна,
    а потім, як та зима…

    Як те, кришталеве бра,
    не бачиш в мені добра...


    V
    Пішла, і не вернеться вже, - у «ні»
    доріжка місячна зникає, тане слідом,
    і наче невтамовані жалі
    майнуть услід за жайворовим літом,
    подібно до печальної зорі
    потануть на світанні угорі,
    над випаленим почуттями світом.

    ______
    ____
    __

    О, ця несила, слабкості краси -
    на вістрі дотику, цілунку, прабажання!
    Внизу земля, Господня кузня, - Я!
    А Ви, - о Ви! – все там, де обіцяння,
    де вина світанкової роси
    і ангели сповідують братання.
    І вище тільки любощів єднання -

    і Ви.


    Рейтинги: Народний 0 (5.6) | "Майстерень" 0 (5.62)
    Коментарі: (8)


  19. Володимир Ляшкевич - [ 2011.08.12 13:04 ]
    Ти... І
    Закохатися? Нині? У гли́боко кризовий час...
    А чому би і ні. Та гадаючи тільки про вас.

    Таїна нерозквітлих ніяк не займає мене -
    ви ж і красна, і ніжна, і вабна в усе неземне!

    Обійняти і з дива завмерти, ввібравши ураз,
    що суттєво не те, де я праведник, де ловелас,
    а лише ваші чари, і профіль тонкий, і анфас.


    2011


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (20)


  20. Галантний Маньєрист - [ 2011.06.27 12:26 ]
    Там, де немає більше скель...
    Ще іноді вертаю подумки в часи, коли
    безчасся дихало, стогнало, шаленіло - біло,
    коли для бога безконечно юного "люби!"
    було у точку в скелі увійти невміло.
    І ось немає більше недосяжних скель,
    о саме тих, чиє би довше хвилювало тіло,
    куди поділося, і далі як - незрозуміло...

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2) | "**** Маріанна Кіяновська"


  21. Володимир Ляшкевич - [ 2011.02.28 13:00 ]
    Його повернення
    • • • •
    І як вітрило уві сні майне
    про тебе згадка з мрії Одіссея,
    його далеке незабутнє - "не..."
    розлукою у перелунні слова
    понад Борея те́чею, - сяйне,
    і вмить, як долі усмішка раптова,
    злетить і згине марево земне.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (5) | "Його прощання"


  22. Володимир Ляшкевич - [ 2011.01.30 16:13 ]
    Чоловіки

    О, від народження звані синами -
    Бути ви я́влені богатирями!
    Вистане мужності, сили, і слави.
    Ярі віки́ би пишатися вами!
    І до пуття здобуття і нестями!..
    Але одспівані Святотцями
    Чоловіки стають
    Горобцями.


    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (13)


  23. Володимир Ляшкевич - [ 2010.08.27 09:46 ]
    Його прощання
    • •
    І сонцем тане у багряній піні
    його бездомний човен - вдалину,
    дівча у прихистку змарнілих піній
    всміхається кохання убранню,
    та Одіссея друг - осінній вітер,
    уже здуває позолоту літер,
    зі скель у море сипле: „я люблю!..”


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (13) | "Його повернення"


  24. Галантний Маньєрист - [ 2009.11.04 16:36 ]
    Осінні містерії
                                            Юлії Зотовій та Оленці Осінь
    І. Примарності
    Озера-дні, на дні листки ожинні,
    осонні, - ніжку краля у хотінні
    оголює і пестить нею воду.
    І ще тверда рука у кавалера,
    ще вірить у безкарну насолоду,
    а краля - що віддасть не хтивій тіні
    на дні свою, таку небесну, вроду.

    ІІ. Зваба
    А сон, красуне, де тебе Ясон
    бере і знову, зовсім не мара, -
    а справді рай, а тут сумна діра,
    в якій затримуватись не резон.
    Одне лише - виходити за сон
    тебе навчити зможу тільки я,
    та надто горда усмішка твоя.

    ІІІ. Оголення
    Невже ви не радієте ніколи?
    Не прагнете єднатися з коханим?
    У дзеркалі минає ваша врода...
    Надворі ж осінь звичного окови
    знімає у захопленні багряним.
    Це більше, аніж вивільнення тіла -
    оголеності не пасує цнота.

    ІV. Щедроти
    І виверження, лиш окличний знак.
    Одвіку так - до поклоніння діві
    героя налаштовують цілунки.
    А як інакше, раз у нас од віку
    немає кращого за ці дарунки -
    Верзувій і усотуюче море
    жадань жіночих, вироками скоре...

    VІ. Навернення
    - І груди, грона винограду литі -
    важкі і соковиті, що однині
    для них обмеження земної миті,
    душа твоя віддавна прагла, знаю,
    нести щедроти в медяному квіті…
    - Мій Світовúте, від жаги палаю,
    долий мене вином своїм до краю!

    VІ. Післямова
    Натхненні стрибунці: осінні дні,
    духмяні зела, огнища святкові,
    небесні передвістя на Покрови,
    де всі жінки богині, а боги -
    тверді сліди під Господа ногами, -
    на акварелі цій, окрай зими,
    що все укриє білими мазками.


    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  25. Володимир Ляшкевич - [ 2009.02.13 18:42 ]
    Людина і Небо
    Приречений на забуття гляди у небо.
    Туди дивилися і до й опісля те́бе,
    і нинішні туди глядять у тузі ревній
    за тим, що поринає у бездонні далі
    позаду нас. А та, уся, краса над нами -
    минулого осяйність - у майбутнє
    вдивляється, яке в тобі - у кожнім.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (22)


  26. Володимир Ляшкевич - [ 2007.12.31 21:07 ]
    До Р.Х.
    А полине у небі провісна Зоря -
    полиши свої клопоти, щедрі поля,
    галасливу рідню, не узяту платню,
    марнослав'я, і гонор, усю чортівню -
    поспіши за Зорею услід навмання
    у далекі краї, де у власне вбрання
    ти одягнеш премудрість свого пізнання



    Рейтинги: Народний 0 (5.6) | "Майстерень" 0 (5.62)
    Коментарі: (17)


  27. Володимир Ляшкевич - [ 2007.11.23 11:26 ]
    Шестидесятник
    Колись ти намагався жити вищим,
    хто в юності того не прагне? Інші
    спинялися, а ти росточком віщим
    тягнувся із трави, бентежні вірші
    декламував над мовчазним покосом...
    Та все змінилося, минуло, крутиш носом -
    ані блакиті нині, ані тиші.

    2007


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (12) | "Мініатюри"


  28. Володимир Ляшкевич - [ 2007.10.08 12:38 ]
    Сила “відьмацька”
    Віще полишена, в хащі захована,
    в норах і гніздах, у краї воронячім,
    в моху зеленім, гілках переплетених,
    водах, на листі торішнім настояна,
    коренем стримана, світлом окормлена,
    тьмою обласкана, куплена-краплена,
    не таємниця, не зброя для воїна.


    2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4) | "Мініатюри"


  29. Володимир Ляшкевич - [ 2007.05.16 16:14 ]
    Статки
    Чому - не знаю, а трапляється усюди:
    що більше різного майна у тебе - менше
    тоді таланту, мудрості, терпіння.
    Ховати від самого сeбе статки? -
    здається вирішенням хибним, неприйнятним…
    І кожен крок поглиблює безвихідь,
    яку сприймаєш за нову нестачу - статків...


    2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (4) | "Мініатюри"


  30. Володимир Ляшкевич - [ 2007.03.19 19:24 ]
    Старі сади
    А осінь вбере у шати старого саду -
    ти сивини не чорни, не пеняй на долю,
    і надаремно місцеву не клич Палладу,
    до торгу позбудься тяги, відкинь звитягу
    над ворогом, другом давнім, уникни бою, -
    як той, що колись також палахне з грозою,
    стій над водою, вдивляйся, зринай собою.


    2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 0 (5.62)
    Коментарі: (7) | "Мініатюри"


  31. Володимир Ляшкевич - [ 2007.03.14 13:48 ]
    Самотність
    Дитинство ніжне і сумну достоту старість
    єднає страх перед самотністю: тривожно,
    кругом ввижається усяка чортівня,
    щемить докучливе “нікому не потрібен”…
    Але дитинство проминає, і у неміч
    хто із літами знову не впадає,
    в собі не осягнувши досконалість?


    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (7) | "Мініатюри"


  32. Володимир Ляшкевич - [ 2007.03.12 19:41 ]
    Рибка
    Подібна до змії, плямиста донна рибка
    із потойбіччя, де вода і щедра зелень,
    роками вже досліджує мене,
    як очевидне та непоясниме - зовні
    задовольнитися спроможні значно меншим,
    аніж потрібно задля існування...
    Мене бентежить глибина питання.


    2007


    Рейтинги: Народний 0 (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (3) | "Мініатюри"


  33. Володимир Ляшкевич - [ 2007.02.13 15:19 ]
    Memento vivere. Пам'ятай про життя
    Перепочити зупинився під шатром
    із неба тканого, із крон дерев, біля каміння
    замшілого, як випадковий перехожий,
    що має купу пильних справ і гору планів,
    і з миттю кожною запізнюється більше,
    але стоїть, збентежений раптовим:
    “ти зупинився тут навіки, серед інших”.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 0 (5.62)
    Коментарі: (9) | "Мініатюри"


  34. Володимир Ляшкевич - [ 2006.01.19 17:18 ]
    Настанови сину
    І
    Покинь Едем, іди в буремний світ,
    і, як руно здобувши перше "до" ,
    повзи не зупиняючись по кругу,
    чи зосереджуй вроджену напругу
    на внутрішнім, та рухайся, їй-бо
    недвижний завше набереться бід,
    єдине: ніс не сунь куди не слід.

    ІІ
    Завжди бажай високого - низьке
    під ноги стелиться саме-собою.
    Високе там, де порожньо, де обрій
    наповнює ефіром кулі мрій,
    на них літатимеш понад юрбою -
    та доки юний, а життя просте –
    цінуй egalite й fraternite.*

    ІІІ
    Якщо без мрій ніяк, почни із мрій
    розкішних і поступливих, як море,
    яке не смакував, не бачив, доки
    не пережив солено-пінні роки.
    Тому що небо чисте і прозоре,
    читай молитву і не май надій,
    живи не відкладаючи подій.

    ІV
    Завжди шукай неходжені шляхи -
    найкращі з них плетуться тихо вгору,
    і хоч вершин одразу не здобути
    безлюддя дасть тобі нагоду чути
    і зріти незіпсовану натуру -
    гармонію, порядок, ритм - таки
    це першотвір Всевишньої руки.

    V
    Мандруючи за обріями вслід,
    прийми майбутнє, як усе минуле,
    що так охайно втоптане у порох.
    Найкращі відкриття ховає морок
    вчорашнього, повитий у понуре
    знання: їдять-з'їдять гріховний плід.
    Будь перебірливим, шануй завіт.

    VІ
    Та линучи за обріями вслід
    зважай на залишки потуги в грудях,
    де на початку біль і кровотеча -
    нерідко виростає порожнеча,
    де пульсував колись живого обсяг -
    довершує пустелю карбамід.
    Втішайся болем аж до скону літ.

    VІІ
    Не вір очам, не довіряй словам,
    навколо тебе інше, ніж гадаєш,
    і краще, аніж бачиться. Знайди
    хоча б одного, хто дійшов мети
    тобі близької і шляхи пізнаєш.
    Та не спіши свій будувати храм -
    хай відшумить в крові природи гам.

    VІІІ
    Ніколи не печалься самотою.
    Людей у світі так багато, що
    не оминути дружби, чи кохання
    і ними вирощеного страждання.
    Вмій жити із оцим "прийшло-пішло",
    І, уподоблено богам, уздою
    тримай язик, і будь самим собою.

    ІХ
    Гляди з усмішкою на все минуще:
    на труднощі, і недосяжність дів,
    прийдуть часи - вони захочуть більше,
    їх вчитиме життя, не ти: це ліпше,
    хто спокій береже - зіжне посів.
    Одна біда: не ти один меткий?
    Всміхнись і це минуще, світ такий.

    Х
    Май власний розум і присутність духу -
    і наберешся досвіду і знань.
    Та вистражданий мудрості нектар
    нездатному цей оцінити дар
    не пропонуй – бо, окрім насміхань,
    іще й ножем оплачують науку -
    зважай, кому ти протягаєш руку.

    ХІ
    Не розчаровуйся. Умій нести,
    будь справді другом, і не жди навзаєм
    нічого іншого від ближніх, крім
    їх змушених потреб в тобі, утім,
    ти не отой Атлант із небокраєм -
    і маєш право плюнути й піти,
    пославши не своє під три чорти.

    ХІІ
    “Допомагай нести, а не складати.
    Не умаляй ріки життя. Не жертвуй
    собою без найвищої потреби…” -
    чи не твердив я сам собі це? Ніби
    у змозі й ти – найлегший день змінити,
    супроти неминучості постати?
    Та хоч веде нас Доля - вмій ступати.

    ХІІІ
    І, зрештою, дійдуть лише уперті.
    І я ішов, покинутий всіма,
    коли дорога взяла круто вгору.
    Я вірю, і тобі підйом цей впору,
    що крізь роки розсіється пітьма,
    і ти знайдеш у центрі круговерті
    одну лише відсутність - страху смерті.



    2004


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (6)