ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", "Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Зеньо Збиток - [ 2007.09.24 21:18 ]
    Колгоспна пастораль
    Котрий то шкапа загубив підкову,
    Коли мене до клюбу бобік ніс?
    Сусідські пси згубили нюх і мову,
    Як ми з тобов ішли гойдати ліс.

    Уп`яте щастє осушили з ходу.
    Що скажеш, оковитая, моя?
    За тебе я в огонь, у воду...
    Пройду, неначе трактор без руля.

    Що за розпуста? Я її волію!
    І тягнеться до горбика рука.
    А ось і ямочка, де серце мліє,
    Але ж не дуба ріже - гопака.

    Твої я варґи не назвав би медом,
    А вуликом, де бджоли відгули.
    А ноги, мов колеса у мопеду,
    А очі, як у злої камбали.

    Вже повставали "гнані і голодні",
    Небіжчикам перевертатись лінь.
    А я шукаю по копиці сподні,
    А ти регочеш, мов дебелий кінь.

    24 Вересня 2007


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.33) | "Майстерень" 5 (5.27)
    Коментарі: (13)


  2. Кока Черкаський - [ 2007.09.23 20:43 ]
    Карамелька
    Я несу в кишені карамельку,
    Ось прийду – тобі її віддам,
    Хай вона на вигляд і не дуже,
    Заціни : я міг би з”їсти сам.

    Але я несу її лише для тебе,
    Крихти хліба й крихти тютюну
    Поналипли на її обгортці,
    Обліпили всю її, смачну.

    Через кожні двадцять вісім кроків
    Я на Божий світ її виймав,
    Перевірити, чи не згубив її я,
    Перевіривши ж – назад в кишеню клав.

    Інколи ж, коли не міг стерпіти,
    Вийнявши, її я розгортав,
    Перевірити, чи з нею все в порядку,
    Перевіривши ж – назад в кишеню клав.

    А коли мене ніхто не бачив,
    Розгорнувши – я її смоктав,
    Перевірити, чи часом не отруйна,
    Перевіривши ж – назад в кишеню клав.

    Ось уже пройшов я з півдороги,
    Нешкідливу і поживну , на біду,
    Я тобі несу в кишені карамельку,
    Дочекайся , я ось-ось прийду !


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.29) | "Майстерень" 6 (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (8)


  3. Старий Сірко - [ 2007.08.14 14:45 ]
    Колискова Для Дружини
    Люляй, моя кицю, люляй, моя мила,
    Хай тобі насниться шуба із шиншили,
    Шкіряний жакетик, туфлі на підборах,
    І тепленький светрик, і хатинка в горах.
    Люляй, моя кицю, люляй, моя мила,
    Хай тобі насниться сумка з крокодила,
    Золоті браслети, ланцюжки й перстені,
    Опери, балети, ну і ти на сцені…
    Люляй, моя мила, люляй, моя кицю…
    Я ж – бігом по пиво, доки тобі спиться…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.17 (5.38)
    Коментарі: (3)


  4. Золота Жінка - [ 2007.07.12 11:46 ]
    Кохання в кавунах...
    Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані...
    О, ці таємні ночі на баштані,
    Де ми з тобою - молоді та п"яні
    Чергуємо любов і кавуни.

    Таємний гріх, солодкі, теплі губи...
    Тихіше, милий, сторож ще не спить...
    Під головою светрика блакить...
    Стисни сильніше... Чуєш, як рипить?
    Кавун дозрів.
    І я дозріла, любий...

    Поміж вагітних ягід дикий тан
    Двох спраглих тіл, котрі забули втому...
    Чекає чоловік.
    Піду додому
    Удосвіта...
    Посічкану солому
    Везли з гармана - даленів гарман...


    Рейтинги: Народний 5.43 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (72)


  5. Старий Сірко - [ 2007.07.10 12:12 ]
    Сентиментальний романс
    Мадам, я Вас запрошую до танцю!
    Нам музикою стане шепіт трав..
    Тобі весна нашіптує: зостанься,
    З тобою так ніхто не танцював...
    Мадам, о, як пашіють Ваші щічки,
    І перса, наче пара голубів...
    Послухайте, то Вам шепоче річка:
    З тобою так ніхто не говорив...
    Мадам, невже нас ніч не приголубить...
    Вже й соловейко плаче між гілля...
    Тебе ніхто так більше не полюбить –
    Ви чуєте, то шепочу Вам я...
    Мадам, у вас такі бездонні очі...
    Вже зорі запалилися вгорі.
    Один лише недолік цеї ночі -
    Кусають за сідниці комарі...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (18)


  6. Галантний Маньєрист - [ 2007.07.01 20:51 ]
    * * *
    Весняного проміння променад -
    не дихати, не пити алкоголю!
    Та мить не вічна - і собі глаголю -
    все проминає, крім набутих вад.

    А ти смієшся наді мною, над
    недоосвіченістю ловеласа,
    сильцем ноги стрункої пружиш м’яза,
    і той пружніє, спраглий до менад.

    Розпущу шати. По твоїх плодах
    змій виноградною ковзне лозою,
    цю мить залишу читачу „Плейбою”,
    собі ж тебе, з цигаркою в губах.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  7. Олег Король - [ 2007.06.29 14:20 ]
    Сільський блюз
    Тиха ніч. Теплий світ.
    І тобі (or not to be) тільки-но 15 літ…
    Пригорнись до мене, люба, пригорнись…
    Ми з тобою разом підемо кудись…
    В тиху ніч спить село.
    Птах нічний сонно стріпує крило.
    Ми з тобою разом йдемо до ставка,
    Не лякайсь, кохано, то ж моя рука…

    Сільське кохання…
    Захриплий тенор солов`я.
    Сільське кохання…
    Струнка німфеточко моя…
    Сільське кохання, де нам постелені поля…
    Сільське кохання, ля-ля-ля-ля, ля-ля-ля-ля,
    Ля-ля-ля-ля…

    Светр мій геть зіпрів,
    В ніч таку я давно тебе хотів…
    Хай над нами зорі сяють досхочу,
    У твою м`яку безодню я лечу…
    Не ридай… I love you, my crazy…
    Тож знімай білу блузочку свою…
    Ще до ранку ціла вічність, не спіши,
    Тільки ж матері нічого не кажи…

    o Скачати і послухати цей блюз - (1,0 Mb)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (16)


  8. Золота Жінка - [ 2007.06.22 23:27 ]
    Про недоліки подружніх любощів серед білого дня...
    І золотої, й дорогої
    Тобі, на жаль, мене не жаль,
    Твоєї жінки молодої,
    Що під тобою… І печаль
    Охопить душу – аж заплачу…
    З-під тебе стелю я побачу –
    Брудний могильник комариний…
    - О, так! О, ще! О, мій, єдиний!

    …Змінили позу… Гарцювати
    У безладі цієї хати
    Так болісно для господині….
    - О, так! О, ще! О, мій єдиний!

    Position three… Стіна нівроку –
    Брудна, подерта, кособока…
    - Ще хочеш знизу? Збоку?
    - Ні!
    Зміни шпалери на стіні!!!


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (30)


  9. Золота Жінка - [ 2007.04.19 17:38 ]
    Із минуложиттєвого
    Панночко, гой-ці, не плачте!
    Місяць торкається пліч.
    Лізе гадюччям ледачим
    Потяг в скривавлену ніч.

    З олова злитий солдатик —
    Біло базякає сніг…
    – Панночко, годі ридати…
    - Юнкере, як же ти міг…


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (4)


  10. Золота Жінка - [ 2007.03.20 16:40 ]
    Покинь мене...
    Бурштин на оксамиті капелюшка,
    Зміїність вуст і сно-едемський гріх.
    Вреднюче пасмо. Романтична мушка.
    І зверху - біль.
    І зсередини - сніг.

    Яка криштальність тріснутого тіла!
    Яка безкрилість, втомленість і синь...
    Я не могла!
    Не знала!
    Не хотіла!
    Покинь мене, будь ласочка, покинь!!!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.52)
    Коментарі: (11)


  11. Золота Жінка - [ 2007.02.21 23:49 ]
    Тема №5
    Котячі любощі затихли, врешті-решт,
    І тьмяний місяць завітав до спальні...
    Кохай мене навально і повально,
    І аморально- як зумієш - теж.

    І ще, і ще... І та пророча мить,
    Коли вже місця мало у квартирі...
    Моя білизна відлетить у вирій
    (та бог із нею, хай собі летить!)

    Шерше ля фам, бонжур, мон шер, шарман,
    До ранку розмовляли по-французьки,
    Дифтонги розбивалися на друзки,
    Текло мовчання і скрипів диван...

    І простирадла - як в бою знамена,
    Бо в тілі - ти, і поза тілом - ти...
    Як ми любились... довго і шалено...
    Нам заздрили сусіди і коти...


    Рейтинги: Народний 5.69 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (12)


  12. Володимир Ляшкевич - [ 2007.01.20 14:52 ]
    Мить
    Вона чекає,
    заглядаючи тирану в очі,
    напруження зростає -
    в того хоч і
    незмінний вираз,
    та їй видиме уже тремтіння
    важких повік:
    І РАЗ!
    Летять вони донизу...Вільна!

    В цей час вона
    в коханці й збуджує
    надію,
    діставшись усмішкою дна.
    ...І ДВА!

    1997


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Коментарі: (2)


  13. Володимир Ляшкевич - [ 2006.07.23 14:18 ]
    * * * (Спокуси)
    Без вад, сестричко, - я не маю вад,
    прозоро-цілісний, як діамант.
    Як небо і старий Атлант,
    як сад, сестричко - твій розкішний сад...

    Вперед-назад зробивши променад,
    переломивши промені собою
    в союз веселки з втіхою земною
    очей-ночей, відіб'юсь у намисті
    на шийці ніжній - у новий карат.
    О, він залишиться з тобою.
    А я залишуся без вад.

    Пустунко, я не маю вад...


    2001


    Рейтинги: Народний 0 (5.57) | "Майстерень" 0 (5.59)
    Прокоментувати:


  14. Володимир Ляшкевич - [ 2006.04.07 22:10 ]
    Інструкція по захопленню
    Передусім, дивитися в обличчя!
    Але вдавати захват не потрібно.
    Вони це відчувають, вірогідно
    оголеним єством, що поцейбіччя
    проймає глибиною з-під повік.

    Будь обережний з цим - гляди на брови,
    на носик чарівний. І за розмови
    вдавай щось загадкове, чоловік,
    коли із дамою, - не тільки вухо,
    а тінь її бажань, її примара,
    і насолода (спільна!), “гарна пара” -
    повір у це, але увіруй сухо.

    Тут в захисті у них мала шпарина -
    вони у світі цім крізь неї плачуть...

    Така стезя угору від коліна,
    де і візьмеш за талію удачу!


    2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Коментарі: (2) | "маньєризм"


  15. Володимир Ляшкевич - [ 2006.04.06 12:15 ]
    * * * (Спокуси)
    І
    Запахло літом
    звісно всюди дами -
    у гречці,
    коноплі,
    у житі.
    Багатоликі груди не прикриті
    повсюди
    геть усюди
    дами.
    Феміна-сонце лине світом -
    над коноплею,
    гречкою
    і житом.

    ІІ
    У погляді твоєму ключ,
    замок, вірніше замок, надто близько,
    і хоч попід ногами слизько,
    я понесу тебе, о моя кицько!

    і кину до безодні круч:

    бо в замку - міць, замки ж збивати - низько.
    У прірві рішення -
                        урешті-решт,
    безодня саме те, що прагне дати ключ.

    Я понесу тебе, моя кохана кицько...


    2002


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Прокоментувати:


  16. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:36 ]
    6 Колекція коханок
    Любаска повна і важка -
    Люблю таких! Тілиста - щедра.
    Лиш голос їй подам - готова
    Лягти у слухавку і ждать...

    Конячко радісна! Як ми
    З тобою вволю нагасались.
    О, буде що
    нам
    спогадати
    На вбогім
    смертному одрі!


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу"


  17. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:56 ]
    5 Колекція коханок
    Мов пес побитий, я приповз
    До тебе. Мовчки, прохолодно
    Ти відчинила. Порятуй!

    Казав я: бий мене, топчи!
    Возненавидь! Або розсердься.
    Мовчала ти. Але уперто
    Я каявся...

    ... І ляпаси твої, і стогін,
    І зуби гострі, молоді,
    І крик розпачливий, і ласе,
    Немилосердне катування -

    Ця відомста мені дала,
    Упорснула шалену силу -
    Кусай, кусай у серце голе:
    Я сам благаю, аж кричу!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  18. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:12 ]
    4 Колекція коханок
    Їй хочеться! Але боїться:
    Я чую нюхом. Невротична
    Ся кітка, ніжна, боязка.

    Прикриє очі - та повіки
    Тремтять, гарячі... Я веду
    По линві натяків і ласки.

    Її напруження мені
    Передається... Що зі мною? -
    Я наче підліток... Ураз

    У ній спалахує вино,
    Хоробре, владне і зухвале -
    Я, нею пійманий, горю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  19. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:28 ]
    3 Колекція коханок
    Я тебе впіймаю, видро кучерява!
    ...Золоті коліна блимали в пітьмі.
    В рестораннім раї очі обіцяли,
    І бокал шампану
    шал підігрівав.

    Ти підігрівала? Видро кучерява,
    Досі я не знаю - як розтала ти.
    І лише кружало, там де ти лежала.
    Зібгана, мов постіль, сиротлива ніч..


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  20. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:44 ]
    2 Колекція коханок
    Вона іде - і грає шовк:
    Він ліпить звивини і форми
    Її невичахлої плоті.

    Сховався: темно ув очу.
    Заласся
    тягнеться, мов слина.
    І вже повзе по спині хтивій
    Слимак-я-хочу!...
    Диво з тіла: ось тільки спало -
    Наче хто
    зненацька струм ввімкнув, і лиса
    Чманіє бідна голова...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  21. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:31 ]
    1 Колекція коханок
    Груди гостренькі та очі дитячі - за ними
    Бачу я сплячий, іще не відкритий вогонь...
    Дівчинко люба, не шарпайся - я ж не почвара:
    Я научу тебе розкошам і таїні...

    Сад я досвітній люблю, нетолочені трави:
    Стежки немає, незбита дрімає роса...
    Та сторожка огорожа впівока дрімає,
    Тиша незаймана вабить - не знає сама...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  22. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:57 ]
    * * *
    Ти нестерпна у вроді своїй,
    Хоч я знаю: для себе самої
    Ти цвітеш.
    І один лише раз
    Ти дала мені розкіш
    владання.

    Вполювати, украсти навіки!
    Прикувати ланцем...
    Але ні!
    Одягнути на стегна тремтячі
    Я жадав би
    цнотливості пояс.

    Він зі срібла кується? Зі сталі
    Виливається? І — чи на ньому
    Викарбовують гострі погрози
    Чи оздоблюють?
    Де там замок?

    У музеї Британськім, у Луврі,
    Я шукав за зразком... Та не бачив.
    І тепер, засинаючи, креслю —
    Аж в очу мені темно стає...


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  23. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:04 ]
    * * *
    Якби не дбав про власне сім’я —
    Од мене в тяж
    зайшла б не ти
    Одна...
    Я списків не складаю,
    Але подумати... Усі,
    Якби зібралися, — добірне
    І вишукане товариство!

    У кожної — свій потаємний
    Мід пелюсток дозрілий мед,
    У кожної лежить насподі
    Волога матова перлина,
    Яку, пірнувши, дістаю...

    Але від кожної — дитя?
    Садок дитячий і життя
    Засмикане? Побійтесь Бога!
    Хіба що у страшному сні
    Таке привидиться...


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  24. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:17 ]
    * * * З “НОВОЇ КОЛЕКЦІЇ КОХАНОК”
    Коли у танці грудь її танцює —
    Губами хочу персо уловить,
    І прямо тут уп’ястися, на людях,
    І випити її усю до дна.

    Але ж одразу тягнеться рука
    Униз, де вільгістю
    вже зайнялося лоно.
    Отут, при всіх, затиснути в куток!
    Однак нічого темними не бачу.

    Ти, спалахнувши, вирвалась, побігла —
    А я мов грім.
    Який у тому гріх,
    Що я тебе хотів?І не збагнути
    Цих довгоногих
    вітряних істот.


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  25. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:24 ]
    * * *
    Ти молода, як ніж, який зробили вчора.
    Сяйлива і гнучка — з колодочки до вуст.
    Але найперш — сама
    собі ти небезпечна.
    Краса — це ніжний ніж, який шукає крові,
    Хоч ріже тільки хліб, і тільки воду п‘є, —
    Але хто знає, що
    у нього є на мислі?

    Хтось — хоче напоказ, а хтось — притрусить сіном
    Чи попелом — аби спокусою не буть
    І не нарватися на невблаганний гріх.

    О лестощі вузькі і погляди олійні,
    Що тягнуться, мов сіть, як мимовільна хіть.
    Ти молода — яке сумне випробування...


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  26. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.10 17:08 ]
    Діаманти
    Стільки розмаїтих варіантів
    гартування серця, все дарма -
    сяйво нездобутих діамантів
    одлучає розум од керма.

    І якби вони були ще справжні,
    у сяйливі сховані тіла!
    Ти береш їх, мужній і одважний,
    а в руці - чудесного зола! (

    Чортівня одна з їх маскуванням,
    грою світла, виблисками дна!
    Думаєш - утілення жаданням?
    Тільки передчасна сивина!


    2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Прокоментувати:


  27. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.02 16:16 ]
    ЛІКІЄЦЬ
    Пригадуючи вечір учорашній,
    бурмочу, що усе, усе даремно.
    Сидів би краще тихо, мудро, чемно
    і поглядав на персики і вишні,
    поспілі у садах чеснот і цноти...
    А нині божевілля - "що́-ти!", "що́-ти!"

    А усього́ ж - дивився на долоні,
    читав собі з очей і лиць буденне
    життя садів, між нами - не богемне,
    і шепотів у вушка про солоні
    сліди на квітниках, про сухостій,
    нестачу пташих і засилля змій.

    Питається - навіщо ти сердилась?
    Гадала, я освідчуюсь в коханні.
    Та й інші так гадали. Ці, останні,
    і зіпсували вечір... Те, що сталось,
    було моїм повтором Фермопіл,
    і з тим же результатом. Навіть тил,

    ворожа отруїла пропаганда.
    Утім, спартанки персів краще знали,
    і на політ стріли не підпускали,
    а ти, довірлива, як дика Панда
    мою звитягу стріла пазурами.
    Усе звела до рівня мелодрами!

    О, Лао-Дзи з Конфуцієм! - я, певно,
    іще не гідний мудрих церемоній,
    чи то сади у нас такі? - в полоні
    ми запашних цвітінь, і фей, - не дивно,
    що осідлала Вчителя* гетера,
    і так доїхала до Олександра.

    О, схоже, сад каміння, мила Пандо,
    єдиний вихід, що, усе ж, досадно.



    2003


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Прокоментувати:


  28. Володимир Ляшкевич - [ 2006.01.16 22:58 ]
    * * * (Спокуси)
    О, розкіш тіла вашого, так прикро,
    огорнута в тверді переконання.

    Здійнявши хвилі, руйнувати скелі?
    Виточувати мальовничий острів?
    А у ногах улесливо і хитро
    пінити візерунки залицяння,
    промінням ніжити рельєфи плоті...

    Взамін отримати загадку млості?
    Піски,
    сліди померлої води,
    все вище "я" жіночого вокалу,
    відлуння важчої щодень ходи,
    і відчуття порожнього бокалу...

    Чи я бажав цього за повноти?


    2002


    Рейтинги: Народний 0 (5.57) | "Майстерень" 0 (5.59)
    Прокоментувати:


  29. Володимир Ляшкевич - [ 2006.01.16 22:51 ]
    Кладовище веселих поетів I
    U 1
    А як завважите моє життя
    не в призму зроговілого лорнета,
    а у неспокою серцебиття, -
    угледите тоді судьбу поета.

    Ні, ні, не хочу зашкарублих слів,
    я винен вам. Але не тільки гроші,
    згадайте інше - я любив, жалів…
    Ви знов у бійку. А були хороші,

    були ніжненькі, милі, звабні. Руки!
    І нігті від погруддя... Моя рибко,
    нема між нашими світами злуки,
    і в цьому суть мого спасіння, видко.

    2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Коментарі: (2)



  30. Сторінки: 1   ...   8   9   10   11   12