ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

хома дідим
2026.03.31 16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи

Володимир Бойко
2026.03.31 16:02
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Юрій Гундарів
2026.03.31 11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Володимир Бойко
2026.03.31 01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку. Носієві традиційних цінностей знесло дах. Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо. Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою. Найлегше у підвищенні тис

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Юхим Семеняко
2026.03.30 11:52
  Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

Юрій Гундарів
2026.03.29 12:58
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Артур Курдіновський
2026.03.29 02:44
Тривога в серці. Морок. П'ята ранку.
В домівках - темні вікна, душі сонні.
Лягла на білосніжне підвіконня
Симфонія кривавого світанку.
Було замало власного вікна -
Хотілось охопити ціле місто...
Крик вирвався з грудей: "Війна! Війна!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Мирослава Шевченко - [ 2016.12.01 22:39 ]
    Зима
    Зима на землю тихо впала.
    Вітрів могутніх чути свист.
    Так завірюха завивала,
    А ти беріг весняний лист.

    І у своїм палаці білім
    Квітки на шибках малював,
    І до небес літав, і крила
    Об хмари млистії ламав...

    Та раз зневірившись у світлі,
    Ти до пітьми помандрував,
    Й квітки, в душі твоїй розквітлі,
    Зимовій млі подарував...

    Забув небес блакить зрадливу
    І мрії відказав : «Прощай!»
    І знову на вікні, щасливий,
    Малюєш свій весняний край.

    2007.02.25


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.32) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Коментарі: (5)


  2. Василь Мартинюк - [ 2016.11.28 05:58 ]
    Цінуй прекрасну мить
    Дні життя потоком вимиває,
    Та все скоріше вдалину несе.
    Непомітно вдалині зникає
    І зазвичай не збулося усе.

    Чергою минають пори року,
    Весна і літо, осінь та зима.
    Та про те не думай лиш до строку,
    Що більш назад звороту вже нема.

    Поки спомин ще бува відносить,
    Аж в ту далеку, вже захмарну вись.
    Де ходили в спопелілі роси,
    Де так прекрасно мріяли колись.

    Де тебе леліяли й ростили,
    І наливали в душу красоти.
    Там де крили набирались сили,
    Щоб десь летіть в незвідані світи.

    Поки осінь ще повільно жовкне,
    І ще земля піснями шелестить.
    Поки небо на пів слові змовкне,
    Тож ти цінуй свою прекрасну мить.

    2016р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Олександра Кисельова - [ 2016.11.27 22:48 ]
    Дивовижна пара

    Вже мають зміст мої маленькі справи
    У черзі забагато, як колись.
    Тремтять довкола радісні октави,
    Що посмішками щедро полились.

    Втішає щирий сміх, приносить радість,
    Щасливими стають години, дні.
    Як світла в них багато, повний кладезь,
    Життя бринить, як той струмок вповні.

    І знову вечір повниться чеканням,
    Як молодість, безжурно спогляда.
    У гості завітали сподівання,
    Цілющі, животворні, як вода.

    Я бачу, де закінчується хмара,
    Мінливо незбагненні світло - тінь.
    Антоніми - ця дивовижна пара
    Достоту спонукає до прозрінь.

    05.08.2016


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  4. Ігор Шоха - [ 2016.11.25 18:39 ]
    Життє!
    Якщо на тому світі,
    у астралі
    реальні сни: і квіти,
    і печалі,
    а у саду – всі радощі мої,
    я житиму іще,
    як і живу донині
    і вітром, і дощем,
    весною – у долині,
    де є любов, і щем,
    і плай, і кураї –
    мої аі*
    на тихій полонині,
    коли о тій
    навіяній годині
    я обнімаю
    талію її.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (6)


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2016.11.21 22:53 ]
    Єдина відрада
    Сумні пейзажі непривітні,
    Та шляху вже нема назад…
    Чарівна осінь вся одквітла
    І дотліває листопад

    В промінні сонця прохолоднім,
    Немовби все його тепло
    Отут, в зими напередодні,
    Геть за водою понесло.

    Єдина ще відрада оку –
    Пташунечки верткі малі –
    У холоднечу цю жорстоку
    Так жваво крутяться в гіллі,

    Так легко пурхають грайливо –
    Навкруг все ожива на мить.
    І серце радісне, щасливе -
    Вже не болить і не щемить.

    20.11.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2016.11.19 21:02 ]
    Божі ліки
    Люблю тихенький цей куток,
    Цей пляж і восени і взимку –
    Відчути хвиль ясну підтримку,
    Щоб погляд мій на хвильку змок

    І увібрав снагу озерну,
    Як Водсворт з Кольриджем колись
    Поезії збирали зерна,
    Що їх порозсипала вись

    На лоні тихому, німому
    Ледь потьмянілої краси
    Мого молитвеного дому…
    Й натхнення Велеса просить.

    Дивитися, як вечоріє,
    Схилившись ніжно до сосни.
    Як зорі – недосяжні мрії –
    Леліють загадкові сни.

    І мати втіху превелику,
    І дякувати геть за все,
    Що ці душевні, Божі ліки
    Природа-матінка несе.

    19.11.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  7. Петро Дем'янчук - [ 2016.11.16 09:18 ]
    СОН
    В травневої ночі бажання дівочі
    У шелесті трав колоситься роса
    Струмок таємниць що до дива охочі
    Збирається в коло краси забуття

    Коханню співається ода зізнання
    Любов заплітає вінком почуття
    Відвертість відвертості щира розрада
    У цій мелодійності співом душа

    Вся ця невагомість , яскрава прозорість
    Дзюркоче струмок в щебетанні пташок
    Я вже поспішаю у цю неповторність
    До лагідних , ніжних , взаємних думок.
    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Вікторія Торон - [ 2016.11.15 04:20 ]
    По Хелоуїн-і — дощ з самого ранку
    По Хелоуїн-і — дощ з самого ранку...
    Усміхнені опудала промокли
    так, що сухої нитки не знайти.
    Таке життя — вони це розуміють,
    а надто той, що розуму шукав
    в країні Оз... Прибитий до землі
    загублений кульочок m&m's,
    ще навіть не початий...
    Як це добре —
    коли б і що не коїлось у нас,
    завжди гряде Його Величність Дощ,
    з поблажливістю змиє всі сліди
    й покаже — все повинно бути чистим,
    умитим, мовчазним, простоволосим,
    ледь сонним, нерішучим, вайлуватим,
    мов знову народилося в цей день
    і дивиться на світ короткозоро...

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  9. Козак Дума - [ 2016.11.14 17:25 ]
    Помовчи
    Не варто говорити, помовчи.
    Послухай тишу, там своя чарівність.
    Не треба слів, ти подумки кричи
    про сподівання юності і щирість.

    Про щастя, горе, чисті почуття,
    зітхання, тугу, біль і щем у серці.
    Про підлість, смуток, пізні каяття,
    та про життя у вогняному герці...

    Не гоже говорити про любов!
    Вона без слів усе сама розкаже,
    у повній тиші завирує кров
    і болем мовчазним на душу ляже.

    Моїй душі пустих не треба слів,
    повідає усе виразно тиша.
    Як вогник світлих почуттів зітлів –
    безмовно вітер хай полин колише…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  10. Нінель Новікова - [ 2016.11.13 10:52 ]
    Танець білого лебедя
    Я лебедя сумного пригостила –
    На самотині озером гуляв.
    І він граційно вигнув шию, крила,
    У тихім танці вдячно закружляв.

    Зворушливо, божественно-красиво,
    Неначе ангел нам явив себе.
    Хотілось плакати від того дива
    Й молитися на небо голубе…

    Буває так, що світ увесь не милий.
    Безодні манять невблаганні очі.
    Згадай тоді цей тихий танець білий
    І раптом жити знову так захочеш!

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (4)


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2016.11.10 22:24 ]
    Осінній день
    Осінній день, осінній день,
    Сміється – вже ріденьке – листя.
    Немов замріяних пісень
    Сяйнули блискітки вогнисті.

    Озерна рінь, озерна рінь
    Несе своє текуче срібло,
    Вібрує чарами… Вгорі
    Аж небо усміхом розквітло.

    Сумна печаль, сумна печаль -
    Очеретиння шепче стиха –
    Од мого берега відчаль
    І відчай забери і лихо.

    Усе мина, усе мина,
    Зникає осінь з небокраю…
    Лише поезії весна -
    Цвіте у серці й не минає!

    10.11. 7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  12. Олександр Козинець - [ 2016.11.10 21:42 ]
    Мандариново...
    Дівчино, молода, нащо тобі те прядиво?
    Вже на часі весільний рушник вишивати.
    Балансуючи між брехнею і зрадами,
    Підростає любов. Але чи жива ти?
    Люди кажуть, що треба зібратись в кулак,
    Лізуть в душу безпечно, мов діти у воду.
    А ти знаєш сама з ким вже краще і як
    Говорити потрібно або поводитись.
    Допоки дощі із пригнічених сліз
    Уночі і на ранок дзвеніли ринвами,
    Білий голуб тобі гарну звістку приніс:
    Скоро буде усе мандариново!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2016.11.09 12:13 ]
    Ховався в небі
    Мені на серці радісно так стало…
    Побачив, як в осінньому гаю
    Пташки легенько зграйкою літали
    І співом душу тішили мою.

    І поміж поріділих віт дахами
    Листочки тьмяні пурхали де-де…
    Дививсь на них і плутав із птахами,
    З них бризкало завзяття молоде.

    Я уявив себе разом із ними
    І мрійно креслив кола світлі теж –
    Вознісся понад луками сумними,
    Немовби щастя зачерпнув без меж.

    І теж співав, летів кудись подалі
    Крізь дощ і мряку, хмар важкий свинець.
    Немов ховався в небі від печалі,
    Що гарний настрій зводить нанівець.

    6.11.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2016.11.06 20:27 ]
    * * *
    Осколки недонищених гаїв…
    І хмарний дим над ними попелястий,
    Де помисли високі всі мої
    І залишки романтики і щастя.

    Знаходжу втіху тут собі просту
    У цих просторах, присмерку імлистім.
    Заповнює сердечну пустоту
    Приємне шурхотіння падолисту.

    І душу закривавлену мою
    Лікує аура ясна свободи.
    Всі прикрощі нікчемними стають,
    Дрібніють перед величчю Природи.

    5. 11. 7524 р. (Від Трипілля) (2016)

    Конча Озерна, Стрибогів гай


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  15. Василь Мартинюк - [ 2016.10.31 08:05 ]
    Сон
    Людськими голосами ніч шепоче,
    Насниться сон, а серце й раде грі.
    Біленький Ангел крильцем затріпоче,
    І посміхнеться тільки угорі.

    Там тепло і пахнуть квіти п’янко,
    Хоч бери й на хмарці поселись.
    Там і тепер бубнявіють пуп’янки,
    Як в тій весні, що жили ми колись.

    Тут осенить, вже вітер в вікна свище,
    Ось, ось розірве в сні тоненьку нить.
    А десь там над хмаркою ще вище,
    Оте квітіння буйне не спинить.

    Там у сонця пуповина срібна,
    Там проміння зіткане із мрій,
    І тепла бери скільки потрібно,
    Охололе серце відігрій.

    Там живе семиколірна птиця,
    Птиця щастя, і в останню мить.
    Може ще й вона тобі присниться,
    Може ще на землю прилетить.

    2016р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  16. Ігор Шоха - [ 2016.10.29 15:24 ]
    Тобі
    У тиші келії моєї
    понад водою край села
    немає пасії тієї,
    якою ти колись була.

    Але у бабиного літа
    у борг позичимо вогню,
    аби у полум’ї горіти
    бодай феєрією ню.

    І хай світлиною палає
    і поетеса, і поет…
    А над водою хай літає
    усім невидимий дует.

    Хай буде мода на поета.
    Ми намалюємо сюжети,
    які навіяні в журбі, –
    ти будеш вірною собі,
    а я писатиму сонети,
    які присвячую тобі.

    29.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (1)


  17. Козак Дума - [ 2016.10.27 04:07 ]
    Нінка мов картинка
    Нінка – мов картинка берегом пливе,
    чергова родзинки – платтячко нове.
    Груди-горошинки, ніженьки стрімкі.
    укривають спинку кучері п‘янкі!

    Нінка – що картинка, гарна і струнка,
    ніби балеринка, то́чена така.
    По́стать горда, вдача, очі – ліхтарі,
    але часто плаче з ночі до зорі…

    Нінка, як картинка, дівка – хоч куди,
    та додівувалась раптом до біди.
    Мокрі сині очі, плутані слова,
    никне стан дівочий й горда голова…

    Нінка, мов картинка, каблучки – тук-тук,
    знов у вечоринку повертає звук.
    Талія оси́на, ві́ченьки сумні,
    народила сина в дальній стороні…

    Нінка, як картинка, вітер в голові,
    гне додолу віти, свище у траві.
    Хвилями він грає, обвиває стан,
    мізок накриває знов густий туман…

    Нінка – що картинка, щастя все ж нема,
    вже й життя минає, а вона сама.
    І не розійде́ться той густий туман,
    все себе питає, чом такий тала́н…

    Нінка, мов картинка, стежкою біжить,
    ро́ків павутинка на чолі́ лежить.
    Нінка – літня жінка, сива голова,
    вже зігнулась спинка – пам’ять ще жива!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.24 22:32 ]
    * * *
    Доспівує день пісеньку свою –
    Усміхнено-багряно-ясночоло…
    Як затишно в осінньому гаю,
    Аби не вітер цей, аби не холод!

    Удвох аж навалилися вони
    На віти і тендітні верболози.
    Посилюється подих крижаний –
    Вітання мов од Дідуся Мороза.

    І жалить, жалить холод, як оса…
    Вечірнього де взяти Прометея?!
    Осіння вся зіщулилась краса
    І зблідла, наче небо понад нею.

    23.10.7524 р. (2016)

    Конча Озерна, Стрибогів гай


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (9)


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.22 21:18 ]
    Зігрітий диханням
    Зимовий холод сковує гаї…
    Біля дубів, де затишно і тепло –
    Послаблює він щупальця свої,
    І відступає враз холодне пекло.

    Дзюркоче тут живинкою струмок,
    Ховається під крилами у дуба…
    Аж вітер впав у воду – хоч і змок,
    Але відчув, як добре тут і любо.

    І я у цю низинку упірнув –
    Мов під омофор велетня старого.
    Неначе скинув холоду ману,
    Зігрітий диханням самого Бога.

    21.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Конча Озерна, Стрибогів гай – дача.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  20. Василь Мартинюк - [ 2016.10.22 16:59 ]
    Не чекай поради
    Не чекай поради , що робити,
    І життя прожити не спіши.
    Не люби, як можеш не любити,
    Не говори про те, і не пиши.

    У житті, як в лабіринті тому,
    Де можна йти й нікуди не прийти.
    Якщо можеш, не люби до втоми,
    Якщо можеш, не люби до сліпоти.

    Якщо любов не як весняна злива,
    Як не така , що дальше вже не мож.
    Живи собі і так , і будь щаслива,
    І лишній раз серденько не тривож.

    Бо любов це не якась екзотика,
    Любов – на серці шрами і сліди.
    Любов – коли здригаються від дотику,
    Любов – межа від щастя до біди.
    Надвірна.1992р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Лариса Пугачук - [ 2016.10.22 13:00 ]
    ***
    Пухнатий снiг iз неба сипле густо,
    Вкриває мiсто бiлим покривалом,
    Троянди пелюстки в букетi нiжнiм
    Сніжинки ловлять лагідно губами.

    Ми стоїмо посеред казки тої,
    Затихло все – i не поворухнутись.
    I не промовить слова нi одного,
    I дотиком хвилину не злякнути.

    А очi в очi, а душа у душу
    Так проросли, що роз’єднати важко.
    I серце в серце дивиться уважно,
    Прощаючись… прощаючись назавжди.

    А снiг iде, i ми не бачим бiльше
    Нi мiста, нi людей, нi квiтiв дивних.
    Гарячi сльози провели дорiжки
    I впали тихо на троянди сніжні.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  22. Нінель Новікова - [ 2016.10.19 15:06 ]
    Осіння казка
    Дрімав похмурий, чорний ліс
    У макраме сплетінні.
    Один яскраво сяяв лист –
    Останній лист осінній.

    Все листячко давно в смітті –
    Перетлівало тихо.
    А цей - усе на висоті,
    На щастя, чи на лихо.

    І звідки сили дістає?
    Триматись, знаю, тяжко.
    Таємний стимул, мабуть, є –
    Ота співоча пташка.

    Вона, бувало, прилетить
    І біля нього сяде.
    Листок у захваті тремтить,
    Як чує серенади.

    Її не стало. Пожовтів,
    Оплакуючи літо.
    Триматись більш не захотів.
    Зірвався. Тихо полетів –
    Нема для кого жити…

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (5)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.18 20:58 ]
    * * *
    Наче сад занедбаний, цей гай –
    Озеро закидане гілками.
    У верхів`ях вітер сновига,
    І шепоче зшерхлими вустами.

    Промінь сонця поміж віт зачах,
    Все навкруг од холоду німіє –
    Буреломи товсті у кущах
    Причаїлися, неначе змії.

    Мов би жовтим полум`ям жива –
    Вкрила береги яскравим пледом
    Вицвіла високая трава,
    Пофарбована немовби медом!

    16.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.15 21:35 ]
    У мерехтінні тихому води
    У мерехтінні тихому води
    Над озером сиджу в холодну пору,
    Немов свою лікую душу хвору,
    За ліками приходячи сюди...
    У мерехтінні тихому води.

    Легесенько висвистує пташина,
    Мені позує просто на гіллі,
    Немов мої розсмоктує жалі…
    Слова утіхи, мила, говори-но…
    Легесенько висвистує пташина.

    Вже розмиває сутінню тони
    І холодком все дужче повіває
    Уся краса засмученого гаю
    У спокої вечірньому втони,
    Вже розмиває сутінню тони…

    15.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (14)


  25. Петро Дем'янчук - [ 2016.10.13 18:41 ]
    Вінок
    Одному і сльози рідні
    Одному і сонце лід
    Одному і жар у січні
    Одному метілі в слід

    Де у парі більше здатні
    Де у парі там і рай
    Коли разом там і власні
    Один з одним у розмай

    Майте здатність , обирайте
    Не цурайтесь помилок
    Тільки ваше вас і знайде
    Заплете серця в вінок.
    2016 рік.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Петро Дем'янчук - [ 2016.10.13 18:43 ]
    Відлуння
    А на прощання він співав
    З її душою танцювавши
    Від серця серце відривав
    Від болю з відчаю пропавши

    Від того дня й до нині так
    Не гріє сонця промінь ніжний
    Не б*ється в грудях вальсом в такт
    Все огорнуло в сивий іній

    У погляді глибоких дум
    Є розуміння неосяжне
    Не повернуть мелодій тих
    Не гине в пам*яті кохане.
    2016 рік.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.10 22:14 ]
    Як тихо...
    Як тихо тут у будні дні,
    Ще й жовтень теплотою надить.
    Лиш чути здалеку мені
    Легенький шепіт автостради.

    На медом скропленій воді
    Тихенько рибка сум розвозить.
    На ніжну озера гладінь
    З дерев летять багряні сльози.

    Як хороше! В яснім гіллі
    Пташок розмовонька долине.
    Розвіялися думи злі,
    Немов спинилися хвилини…

    3.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (18)


  28. Вікторія Торон - [ 2016.10.10 13:38 ]
    Коли мине зачарування
    Коли мине зачарування,
    чи ти любитимеш мене?
    Чи годуватимеш з руки
    пташиних днів моїх дрібниці?
    Чи мерехтітимуть дарма
    мого життя сталеві спиці,
    тужні сплітаючи роки
    у безголосся вовняне?

    Куди вертатися мені,
    як любий край твій охолоне?
    Нема сумнішого за дім,
    що був роками без тепла.
    Я повернуся, мов чужа,
    із самовільного полону
    і на колінах розкладу
    в дорозі знайдені дива.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.08 02:40 ]
    Віхола звуку ( Ф.Шопен, вальс до дієз мінор)
    Шопена вальс, Шопена вальс
    Так солодко до себе кличе
    У романтично світлий час,
    У дев`ятнадцяте сторіччя.

    Де в косах з квіткою, в саду
    Сидить замріяна панянка,
    І пестить вроду молоду
    Проміння сонячного ранку.

    Їй від коханого листа
    В альтанку різьблену принесли…
    І там вона його чита,
    І усміхається чудесно.

    Скажи, поете молодий,
    Які слова їй приберіг ти,
    Що після тихої ходи
    Вона зірвалась раптом бігти?

    І вже злітає, наче птах,
    Із трав на гілку в цьому раї.
    А щастя у її очах
    Здається, світ весь обіймає.

    Красуня ловить на льоту
    Червоні яблука чудові,
    Немов збирає в мить святу
    Плоди достиглої любові.

    …Ця звуку віхола, мов бал –
    Вир білих суконь, аксельбантів.
    І музики сяйливий шал,
    Неначе пурхання пуантів.

    Останній промінь звуку згас,
    В спіраль волосся мов завився…
    Чому ж у той прекрасний час
    Я, Боже мій, не народився?!

    28.03.7518 р. (Від Трипілля) (2010)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.04 22:33 ]
    Дивний сон
    Я знову бачу сон цей дивний –
    Снується сутінь крадькома.
    Багряним відсвітом чарівно
    Ляга на озеро туман.

    Усе здається – марю, марю
    І увижаються мені
    Божествені рожеві хмари,
    Неначе крила вогняні.

    І полум`я їх величаве
    Високі пестощі снує.
    Краса рожевої заграви
    Овіяла єство моє.

    Усі мої печалі – всує –
    Розвіють промені ясні.
    Боги день музики святкують
    І грають барвами у сні!

    1.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  31. Василь Кузан - [ 2016.10.04 16:16 ]
    ***

    стікає дощ по шклу
    неначе
    ледачий сон вповзає в день
    бреде за краплями удача
    і плаче речення
    тече
    життя за вікнами готелю
    вдягає ранок чобітки
    на стелю осінь тугу стелить
    і відбиває трем чіткий
    стіна
    мов жовту спинку ліжка
    тримає віжки розум і
    не втримує

    гарячі ніжки
    тремтять мов кола по воді

    в запрілі білі вікна ранку
    впирають руки звуки і
    стають у позу
    поза ранком
    стихає все на світі
    і
    і більш нікого
    більш нічого
    і ранок солодко-п’янкий
    дощ по вікні
    а ми по колу
    і стогін пошепки тремтить
    медові грона винограду
    розчавлює вустами
    мить

    бринять краплини
    сонні струни
    і втому струшують з обличь

    нас поцілунками розбудить
    від збудження волога ніч

    04.10.16


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  32. Ігор Шоха - [ 2016.10.02 20:11 ]
    Таємниця душі
    Із нею оживає ясен день,
    але – без неї. Бо така кебета,
    що без кубіти більшає пісень
    і мрій у майже кожного поета.

    Я не чекаю іншої пори,
    аби мої літа уже поважні
    не навівали суму і жури,
    коли не обіймаєш неосяжне.

    І як не потонути у журбі
    і досі розказати не умію,
    аби була – і людям, і собі
    чужа розрада і моя надія
    у цій такій допитливій юрбі.

    Іду в полон, з полону визволяю,
    коли мені її не вистачає
    уявою у пам’яті моїй.
    А як оберігати таємницю –
    душі моєї пійману синицю
    жар-птицею у клітці золотій?

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.30 23:15 ]
    Осінній вальс (Поль де Сонневіль)
    Осінній вальс печаль навіяв,
    Обсипав листом золотим…
    Непрохана сльоза під вії
    Журливим вітром залетить.

    Вже не зустрінемось ніколи –
    Мов холод сковує німий.
    Ридає жовтень світлочолий
    Навкруг багряними слізьми.

    Неначе долі ті удари –
    Акорди падають сумні.
    Немов краси сумної чари –
    Лишилась музика мені.

    28.09.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

    Конча Озерна, дача.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  34. Уляна Світанко - [ 2016.09.30 23:39 ]
    Параноя післякохання*
    Заквітчана, залюблена, здобута…
    Несправжній осередок серед мрій,
    Зіпсуте полотно, важка спокута,
    Дитячий сміх любовних протидій.

    Життя опісля – випалене поле,
    Не згоїться розтрощена душа,
    Збіговище отих, убитих горем,
    Що вміють страх навколо залишать.

    І кожен з них, то випрана бруківка,
    То сходи без перил і без країв,
    Потерта непрочитана поштівка,
    Що кожен з нас у грудях затаїв.

    Чи зможе злет цієї параної
    Лиш дотиком словами воскресить
    Безкрилих із хрестами за спиною
    І змусить далі з напівсерцем жить?!

    1-30.09.2016

    Післякохання* - тут як іменник


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  35. Василь Кузан - [ 2016.09.28 20:47 ]
    Другові Ярославу Чорногузу у день його народження (за старим стилем 20.07.7524 року від Трипілля)
    з невеличким запізненням (два місяці і вісім днів)
    та побажанням натхнення і кохання, досягнень і перемог у житті та житі


    У тебе природа така, наче жінка.
    Ти ніжний із нею, ти пестиш її.
    Чаруєшся осінню так, наче грою,
    Горою любуєшся. Горнеш гаї

    До серця. До неба простягши долоні,
    В полоні краси і язичницьких тем,
    Ти граєш на струнах живої бандури
    І грієш на грудях прадавній тотем.

    У темному лісі, на схилах, де рвуться
    Ревучого струни в надривних тонах,
    Ти світлою думкою зваблюєш духів,
    Щоб добрими були для слави й стола.

    Великий і добрий, слабкий і могутній
    Надломлену душу тримаєш за хвіст.
    Живе у тобі генерація предків
    І сльози чужі, й недотриманий піст.

    28.09.16


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.28 01:47 ]
    Освічення
    Багряні пасемця свої
    Явили віти тишком-нишком.
    Предивне марево гаїв –
    Краси печальної усмішка.

    Здається - увійшла в екстаз,
    І здивувала новизною.
    Немовби літня жінка враз
    Розквітла вродою ясною.

    Рум`яні проблиски весни
    Майнули у гіллі осіннім.
    Немов освічились вони
    Любові лагідним промінням!

    26.09.7524 р. (Від Трипілля)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.24 22:36 ]
    Теплу прощальна пісня
    Ослабла сонця променева сталь
    І легкий холод сновигає в гаю.
    Старих дерев невигасла печаль
    Ледь-ледь гілки акації гойдає.

    Все більшає багрянцю ув очу
    І закоцюбли віти напівголі…
    І я уже, як той листок тремчу,
    І теж немов от-от впаду додолу.

    Холодна хвиля лине до латать,
    На них уся зіщулилась лілея.
    І вітер - мов сорочку полатать -
    Рвучкою взявсь долонею своєю.

    Вже тихо сутеніє угорі,
    Сумному дню звучить, неначе кода –
    Це тремоло останнє комарів –
    Теплу прощальна пісня, що відходить.

    18.09. 7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  38. Світлана Ковальчук - [ 2016.09.23 22:11 ]
    фіранка і вікно. а за вікном

    фіранка і вікно. а за вікном -
    присолене дощем ранкове місто.
    у спокої намоклих хризантем
    спиняюся кружливим падолистом.

    десь - цок і цок. у цокоті копит
    виловлюю, вилущую бажання.
    мінлива осене, з оманності гонитв
    верни мене в барвисте погойдання,
    у тиху гавань стиглих кольорів,
    в прозорі плеса прижиттєвих мандрів.

    а цокіт? - хороводами мостів,
    спірально-предковічна,
    вічна
    мантра.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (4)


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.18 22:05 ]
    Вересневе літо
    Чарівниця осінь сіє жовте листя,
    Що, мов по спіралі, спурхує з гілля.
    І співає птаство жваве, голосисте
    І усе навколо співом звеселя.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо –
    Трішки прохолодна зелень у меду.
    Я прийшов до тебе душу обігріти,
    Радісний і ніжний я від тебе йду.

    І хоч день коротший все стає дедалі,
    Відлетять у вирій скоро журавлі.
    Тихо у багряній розчинюсь вуалі,
    Зацілую осінь у ясні жалі.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо –
    Трішки прохолодна зелень у меду.
    Я прийшов до тебе душу обігріти,
    Радісний і ніжний я від тебе йду.

    Гаю мій коханий і природо люба,
    Де іще так гарно я розкошував –
    Підставляє осінь для цілунку губи
    І гублю від щастя я усі слова.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо –
    Трішки прохолодна зелень у меду.
    Я прийшов до тебе душу обігріти,
    Радісний і ніжний я від тебе йду.

    10.09.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  40. Олексій Могиленко - [ 2016.09.14 07:07 ]
    Пізня Осінь


    Підкрадалася тихо
    Осінь в темній імлі,
    Прохолодою дихав
    Ранок в нашім селі.

    Вдень ховалася Осінь
    У високій стерні.
    Забарились в дорозі
    Життєдайні дощі.

    Хоч сюрчить тепле літо ,
    Загордилось.Та все ж
    Пізня осінь крізь сито
    Дні процідить дощем.
    12.09.16.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  41. Василь Мартинюк - [ 2016.09.12 07:44 ]
    Вона була ангел

    Я чую трепіт її частого дихання,
    Я бачу які в неї очі, чисті прозорі.
    Тільки я знаю, що це не кохання,
    Це просто в небі моляться зорі.

    Я питаю її. Що ти тут, як ти?
    Я вона каже, та так. А як у тебе?
    А десь над нами хмаринки – зоряні яхти,
    На білих вітрилах пливли по небу.

    Наша розмова – для знакомства лиш привід,
    Вона усміхнулась і з рукава здмухнула пилинки.
    А над нами місяць наче привид,
    Висунув роги із за хмаринки.

    Я любувався красою її білого тіла,
    Серце в грудях завмерло, не билось, чекало.
    Вона була ангел, піднялася і полетіла,
    На прощання рукою мені помахала.
    1999р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.11 22:44 ]
    Як добре!
    Ну здрастуй, осене печальна…
    Хоч ти удень – мов літо ще –
    Спекота тисне так навально,
    Увечорі лиш – холод, щем.

    Стискаєш світло, множиш темінь,
    І жовтий лист усе частіш
    Нам уклоняється доземно,
    Залишивши обридлу виш.

    Та повінь слив і яблук нині –
    Дозріли у саду плоди.
    Розкішні кавуни і дині…
    У скибці – місяць молодий.

    Зоря вечірня в хмарі тоне,
    Укрила сутінь береги.
    Як добре – дощик монотонний
    Нудьгу не сіє навкруги.

    3.09.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  43. Вікторія Торон - [ 2016.09.11 12:50 ]
    Залишеним друзям
    Я зникну на роки і на країни,
    Стривожена, без цілі і керма.
    В раптовій екзальтації—без зміни,
    В нерозумінні тихому—сама.

    Як уві сні з відкритими очима
    Кружлятиму --ви будете в той час
    На запитання знизувать плечима
    І думати про тих, хто біля вас.

    Але зненацька, боячись не встигнуть,
    Я побіжу, як знайдене дитя,
    Коли човни при березі застигнуть,
    До скорого готові відплиття.

    І стане мені ясно до нестями,
    Чого мені ніколи не забуть.
    І доторкнусь до кожного устами—
    До кожного, хто наладнався в Путь.

    В години ці скорботні і урочі,
    Що напливають десь із давнини,
    В тумані будуть голови і очі,
    В тумані будуть люди і човни.

    Я розіллюсь як повінь і як повість,
    Щоби піймать останній дотик рук.
    Я не навчилась жить, але натомість
    Скінчила академію розлук.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  44. Іван Низовий - [ 2016.09.10 16:45 ]
    * * *
    Осяяний осінню,
    Сам осенію.
    Обрій синіє.
    Темніють сіна.
    Перетемніє. Пересиніє.
    Пережовтіє моя сторона.
    Старовина проросте новизною
    Над крутизною років і віків.
    Коні проскачуть –
    Лишиться зі мною
    Цокіт-працокіт
    Уявних підків.
    Осінь – остання? Передостання?
    Настрій мінорний душу пройма.
    Де ти, найперше юне кохання?
    Втома. Судома. Осмута. Сума.
    Осяяння осінню. Спомини сиві.
    Онде – щасливі. А осьде – сумні.
    Геть пересохли ріки бурхливі.
    Переіржавіли зорі на дні.

    1997




    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  45. Василь Мартинюк - [ 2016.09.10 14:40 ]
    Спомини

    Як та зоря що все сія,
    Ти була такою.
    А спомини, а спомини,
    Не дають спокою.

    Злітає в вись душа сама,
    І падає безсила.
    Тебе нема, тебе нема,
    Мов обламались крила.

    Ми тим що було в нас давно,
    Не вміли дорожити.
    І холодно, і холодно,
    На світі стало жити.

    Немов пісок збігає час,
    Назад все не вернеться.
    Один лиш раз, один лиш раз
    Любов в житті дається.

    2015р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  46. Василь Мартинюк - [ 2016.09.10 13:35 ]
    Крила

    Ти сьогодні захотіла в гори втекти,
    Де небо проткнули смерекові вістря.
    А я закриваю очі і бачу як ти,
    На повні груди вдихаєш свіже повітря.

    Душу повільно став наповняти спокій,
    І в тіло почала вливатися сила.
    А я буду чекати на тебе, допоки,
    У твоєї душі знову виростуть крила.

    Ти все вище і вище ідеш без вагань,
    З першим сонячним променем попід руку.
    І дивуєшся все, як це у вранішню рань,
    Тихо довкола, немає жодного звуку.

    А смереки протягують руки – віта,
    Несуть свої обійми до твого тіла.
    Вбираєш тілом силу Карпатського літа,
    Така щаслива в обійми смерек влетіла.

    Ти торкнулася їх своїми руками,
    Вкрита сонцем і смерековою тінню.
    І любуєшся довго гірськими струмками,
    І ще дивуєшся квітами у цвітінні.

    Закрию очі, бачу як виникає,
    На твоєму обличчі усмішка мила,
    Розумію, що гори тебе забирають,
    І у тебе знову появилися крила

    2015 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.08 22:01 ]
    Обіймаю
    Вечір біля ставу романтичний,
    Де сп`янінням диха кожна мить.
    Ніжне плесо хвилями велично,
    Ніби арфа – струнами – тремтить.

    Не бушує, стихла щука сита,
    Миролюбна й лагідна стає.
    Тільки десь раптово з верховіття
    Жолудь лунко об водицю б`є.

    Мов горить од сонця неслабого
    Крона дуба, наче тліє хмиз.
    І скидає легко на дорогу
    Ці жарини тліючі униз.

    Під габою неба голубою
    Мріяв так тебе я віднайти.
    Щоб сиділи ми отут обоє
    І горнулася до мене ти.

    Та не чути – мого серця крику,
    Між тремтіння хвиль, гойдання віт…
    Замість мрію обіймать велику,
    Обіймаю цей маленький… світ.

    27.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  48. Петро Дем'янчук - [ 2016.09.08 18:01 ]
    Фламенко
    Твоя загублена сльоза
    Мій вічний смуток оросила
    Дощем вологим небуття
    Минуле спогадом пригріла

    У цю чаруючу красу
    У неповторну мелодійність
    У чуйну , лагідну весну
    Де повінчали нашу вірність

    Кохання світлого душа
    Мотивом оди зазвучала
    Струна з струною два крила
    У вальсі небом полетіла

    Солоний присмак на роках
    Холодний піт , і божевілля
    Прикус до крові на губах
    І розуміння - любов вічна.
    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  49. Петро Дем'янчук - [ 2016.09.08 18:13 ]
    Вдячність
    Осінь в суцвіттях золотих
    Плекається , іскрить , палає
    В твоїх обіймах дорогих
    Душа свій спокій колихає

    Таке приємне забуття
    Чарівна , ніжна насолода
    Небес блакитна чистота
    Роси прозорої волога

    Так я найкраще розумів
    Чим дорожить , до чого прагнуть
    Всю підібрав доречність слів
    Де домінує тільки вдячність.
    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.06 00:39 ]
    Провісник осені
    Непомітно стишуючи крок,
    Ще повільно тягнеться за мною,
    Між гілля крадеться холодок,
    Цей провісник осені сумної.

    Розгортає тихо верболіз,
    Озеро наповнює по вінця.
    Вже і під сорочку він заліз,
    Мов ніяк не може зупиниться.

    Падають листочки. Їм пора.
    Пожовтіли й змерзли вже неначе.
    Так немовби літо умира
    І схололим листям тихо плаче.

    26.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)



  51. Сторінки: 1   ...   39   40   41   42   43   44   45   46   47   ...   121