ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Пиріжкарня Асорті
2026.04.07 20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким

04.26

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Іван Потьомкін
2026.04.07 11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув

На Південь курс, через кордон

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:24
…Як дні летять! Їх годі зупинити. І аркуші злітають стрімголов З календаря, мов невідчутні миті, Та крізь папери проступає кров. Зима, весна і літо пронесуться, Як марення, як навіжений сон. Крізь них прогляне невмолима сутність, Немов гучн

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Юхим Семеняко
2026.04.05 17:51
  Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну. Втім, є модерністські риси, які у в

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн

Охмуд Песецький
2026.04.05 11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,

Світлана Пирогова
2026.04.05 10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.

"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Леся Геник - [ 2012.04.18 16:38 ]
    Доброго раночку
    Доброго раночку, Сонечко любе!
    Кави цілунок, очей...
    Тепле торкання... рамена і груди -
    Спомин таємних ночей...

    Пальці - ще сонна росинка наївна,
    Снів - пів-до-ікс - полотно...
    "Господи, - мовиш - яка ніжна Діва!"
    Мріями вбране вікно...

    А по долівці проміннячко лізе -
    Перших надій первоцвіт...
    Усмішка щастя чи мо - Мони Лізи?
    Доброго ранку... Я - Світ!
    (16.04.12)



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  2. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2012.04.18 15:11 ]
    Моя країна
    А в моїй країні
    Барвінково-сині,
    Весняні як сад
    Очі у дівчат

    Хлопці русочубі
    До роботи любі,
    До пустощів теж
    Їх не встережеш!

    Люди – гонорові
    У своїй любові
    До рідного краю,
    Прадідів звичаю.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5) | "http://irynafedoryshyn.com/moya-kraina/"


  3. Уляна Дудок - [ 2012.04.18 13:58 ]
    ***
    Ти знав де моє вікно
    з краєвидами літнього моря
    пережита давним-давно
    наче кадри старого кіно
    не повториться та історія

    там на березі твій фрегат
    я здавалась тобі без бою
    розкриваючи зміст принад
    розбиваючи хвиль каскад
    сукня падала наче Троя

    ти як море уже приручав
    мене дику тропічну пристань
    до самотності років триста
    кожен камінь тоді кричав
    Одіссей буде далі плисти



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (18)


  4. Іван Гентош - [ 2012.04.18 13:23 ]
    пародія « Ти вмієш? »
    Пародія

    Не обійди, не перескоч –
    Я аж димлю, палаю, мила!
    Ой! Серцевину… зачепила…
    А ти… гасити вмієш хоч?


    18.04.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (31)


  5. Тата Рибачик - [ 2012.04.18 13:20 ]
    Сладкая неволя
    О чем тоскует в небе вольном птица,
    Свободно расправляя два крыла?
    На воле страшно жить той бедной птице,
    Которая в плену любви жила...
    Ее украли, петь ей запретили,
    И стала домом клетка из огня -
    Вроде тепло, и будто бы любили,
    Но лишний шаг - и крылья обожгла.
    Сначала страшно, а потом привыкла -
    С огнем игра так быстро увлекла.
    Открыли клетку - и она поникла -
    Зачем лететь и, собственно, куда?..
    Ответа, не дождавшись, улетела,
    Запела, будто с радости она.
    Ведь обмануть других - простое дело,
    Но невозможно обмануть себя.
    Она рассвет разбудит песней звонкой
    И спустит с неба вечера вуаль,
    Но надо быть натурой очень тонкой,
    Чтобы услышать в песне той печаль...
    2008


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Олександра Ілона - [ 2012.04.18 12:37 ]
    ***
    Духмяне світло в нашому житті -
    Сила кохання засіяна Богом у глибину душі.
    Потреби нам страждати немає -
    Любов'ю в Бозі спасаємо свої душі.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.04.18 12:15 ]
    Тройзіль

    1

    Ти жінку на стежі переступив.
    Рік мав любаску – за чотири хати…
    Ваш син – за «Яву» – гріх тобі простив,
    Та й роздобрів, у серпні ставши татом…
    А жінка рвала тройзіль у гаю,
    Сушила на горищі – з літа в осінь.
    Шептала: «Розплітай косу мою!
    Вертайся хутко – споришем у росах …».
    Присипала стежу й падіння слід…
    Його зберіг окрай вікна горішник.

    Тьмянів зела квітистий малахіт
    Під крап роси із бурого острішшя…

    2

    Ти йшов у світ рожевих стін і ласк...
    Чекав синочка – в сорок – від Ярини…

    Повів Тимка верткого в перший клас
    Повз кинутої білену хатину.
    Однолітки – онучок і синок –
    За різні парти одночасно сіли.
    Півголосно вела для них урок
    Твоя колишня – гарна, стрункотіла…

    Юрма батьків ріділа спроквола…
    А ти укляк – мов човен серед шторму...
    Торочив син про ранець і поля,
    А ти вдивлявся у вітрила-штори...
    Чекав оту, що вірш – про лелечат,
    Що пахне конюшиною по зливі.
    Глузд
    паморочив
    блузки аромат...
    Пройшла повз тебе жінка – знов щаслива.



    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  8. Любов Бенедишин - [ 2012.04.18 12:45 ]
    Реанімація весни
    Воно то так… Великий Віз… Без візи…
    Важкий – трансгалактичний переліт…

    Але зберись. І розпакуй валізи.
    Роздай деревам довгожданий цвіт.

    Сипни квіток (не сіяні – не рвані).
    У квітня – кілька пуп’янків. Овва!

    Ти, весно, де – у трансі чи нірвані?
    Роби вже щось! Не стій, мов нежива.

    18.04.2012


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (33)


  9. Віктор Кучерук - [ 2012.04.18 06:20 ]
    Приходь
    О. П.-Р…

    Коли проснуться солов’ї
    У вербах за левадою, –
    Приходь, кохана, в сни мої,
    Приходь кохана в сни мої
    Одвічною принадою.

    Встелю невідані стежки
    І травами, і квітами,
    Щоб обійнявшись залюбки,
    Щоб обійнявшись залюбки
    По них ішли до літа ми.

    А ледь вологий листопад
    На нас повіє холодом, –
    Не відпущу тебе назад,
    Не відпущу тебе назад, –
    Зігрію листя золотом.

    Лякає здалеку зима
    Морозу з вітром сварами,
    Але боязні вже нема,
    Але боязні вже нема,
    Адже з тобою в парі ми.

    І хоч іще мовчать гаї,
    Та я про тебе згадую, –
    Приходь, кохана, в сни мої,
    Приходь, кохана, в сни мої
    Солодкою принадою.
    16.04.12


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (14)


  10. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.04.18 05:19 ]
    Запитай
    Ти просто мене запитай,
    Спокійно і твердо вірячи,
    Чи кину весняний шал
    У грозяно-літні відчаї.
    Не бійся, спитай мене,
    Як то шовковицею мріяти,
    Кургани забуду чи ні,
    Чи можна у це повірити?

    А ще, я так хочу,скажи,
    Що гори - курганні - диво,
    А дикі життєві вітри
    Зметеш ти коханням зливи.

    Лише не питай про тата,
    Там тиша і вічна хата,
    Про матір, якій в наругу
    Лишу тільки неба смугу.

    05.00. 18.04. 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (20)


  11. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.04.18 04:48 ]
    Віддзеркалення
    Віддзеркалював,

    В очі різало,

    Ну не можна так,

    Мов написано.

    Віддзеркалював,

    Сльози крапали -

    Нема гіршого,

    Як заплакати.

    Краще в тиху ніч,

    Місяць з холодом,

    Аніж сонечок

    Спільні промені.

    Віддзеркалення

    В очі різало,

    Тож відмовилась,

    Як відрізала!




    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (8)


  12. Михайло Десна - [ 2012.04.18 01:32 ]
    Поза зоною дії знака "Обмеження..."
    Дев'ята вазівська "не на волах",
    що нею їздить сам Дениско,
    вітрилом дме в бензинових морях...
    Не аргамак*, але - хлопчисько!

    Таким за втіху збурити гараж,
    чіплятися до вулиць міста...
    Ще не одне таких кілометраж
    жіноче підвезе намисто.

    Аби спідометр тільки не зачах
    обабіч бур'яну "так просто",
    щоб пан Дениско з радістю в очах
    спромігся видать 90!

    Або і 100! Не спати ж за кермом!
    Тим більше, "рулить" сам Дениско...
    То й що, що, впертий, з вазівським сідлом?
    Не аргамак. Але... Хлопчи-и-и-исько!


    18.04.2012



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (11)


  13. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.04.18 01:21 ]
    Ату!
    Ну, що стоїш,ату, ату!
    Гони, сьогодні ж гОни!
    Які чудові мрійні лови.
    А ти замкнув свою собаку!
    Ну, що за диво-неборака.
    Так сам за нього -ну, ату!
    Сьогодні лОви!

    01.16. 18.04.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  14. Чорнява Жінка - [ 2012.04.18 00:00 ]
    О симптомах
    Кто гений, тот и псих – сомнений быть не может.
    Но по ночам меня догадка гложет:
    У Ницше и меня симптомы схожи,
    А это значит, что я гений тоже!


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (81)


  15. Мар'яна Невиліковна - [ 2012.04.17 22:31 ]
    В
    Вмащуйся в шкіру, цілюще моє зілько,
    В плечі втирайся, вціловуйся у хребет,
    Вгладжуйся в стегна, заходь в мене там, де мілко,
    Встрочуйся словошвами у мій вельвет…

    Вводь себе поступово: коли і крапай
    Воском на груди. Пігулками під язик
    Вийми мене з полону фіктивних крапок,
    Вприсни у горло окличних шпильок ази…

    Витни із мене цей кончехронічний патос,
    Витни і сипся їдким порошком у зрізи…

    В мене, лав-дилере, дуже страшний діагноз:
    В крові замало тебе і критично шизи.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (18)


  16. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.04.17 22:43 ]
    Так сказал Заратустра
    Мы нищи духом, бесполезны,
    Так хочется нам море лести,
    Все в небожители мечтаем,
    А сами мало так мы знаем.
    Поистине, влечет нас ввысь,
    Там облака лишь, оглянись,
    Да внутрь себя!
    Вот там сюрприз:
    Немного похоти и скуки,
    Желаний, зависти и муки.

    Кто в воду добавлял в вино?
    Вот это главное, оно!
    Слова, разбавлены ничем…

    А как узнать? Ты не согрел!
    Не дал начала для раздумий.
    А красота,что, - есть у мумий?

    Вы не согласны? Я не прав?
    Поэзия не для забав!
    Шутя, всерьез или намеком
    Она должна все ж быть уроком.

    Кто видел море? Величаво?
    Как море мы тщеславны, право!
    Нельзя узнать, нельзя познать,

    Слова поэту дань? Откуда?
    А может, лишь замена чуда.
    Мелодия нежна, красива,
    Но лишь мгновенье это диво.
    И вновь забрасываем сеть
    В надежде там найти ответ.
    А море камень – вот, бери.
    С тяжелой ношею замри.
    А мы все жемчуга хотим!
    Нет перла – мы, однако пишем

    Душа – песок? Душа - болото?
    Непроходимая чащоба?
    Песок? Иль море?
    Жемчуг?
    Тише…
    Поэты пусть спокойно пишут!





    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  17. Ал Дє - [ 2012.04.17 21:56 ]
    Y
    T


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Ал Дє - [ 2012.04.17 21:20 ]
    P
    H


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  19. Ал Дє - [ 2012.04.17 21:06 ]
    G
    H


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Ал Дє - [ 2012.04.17 21:01 ]
    U
    V


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Дмитро Куренівець - [ 2012.04.17 20:00 ]
    Куплети
    Телепасха від Кирила
    Великодню ніч відкрила,
    захопивши наш ефір.
    Так приходить Русскій Міръ!

    Танго смерти йде по колу:
    вбито українську школу –
    бачте, був там недобір…
    Наступає Русскій Міръ!

    Обливає брудом Неньку
    пан із прізвищем на «енко» –
    янучарський бригадир.
    Так він бореться за Міръ.

    А кого не перевчити –
    тих, казав один, «мочити
    будемо…». Де той сортир?!
    Пахне Руссю там, повір…

    Дві глави – одна корона…
    Цар-шпигун не злазить з трона –
    нафтогазовий емір
    нас затягує в свій Міръ.

    Де ж границі його Міра?
    Від Суомі – до Паміра,
    від Камчатки – до Карпат
    він без меж, мов… Русскій Матъ!

    16.04.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  22. Ігор Калиниченко - [ 2012.04.17 19:17 ]
    Моя Україна (пісня)
    Моя Україно, кохана землиця,
    Вродлива і юна, як чиста весна.
    Дай людям напитись з живої криниці,
    Щоб ніжно дзвеніла у серці струна!
    Як гарно вдихати повітря духмяне,
    Дивитись на стиглі, квітучі поля,
    І знати, що ти, моя ненько кохана,
    Уже незалежна і вільна земля!

    Приспів:
    Моя Україна, Моя Україна,
    Моя Україна, земля!

    Моя Україно! Ти сильна й багата,
    У тебе мільйони найкращих синів,
    І мова твоя, солов'їна й крилата,
    Ще світу покаже величний мотив.
    Я вірю, Вітчизно, ти станеш на ноги,
    Махнуть золотистим крилом рушники,
    І щастя затмить всі печалі й тривоги
    На вічні роки і прийдешні віки!

    Приспів (6).

    1998



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.67) | Самооцінка 5
    Коментарі: (5) | "http://www.youtube.com/watch?v=OU1I6c3RymQ"


  23. Анна Куртєва - [ 2012.04.17 18:53 ]
    ***

    О напасть моя, о блаженство,
    чарующий, ласковый дух,
    родное мое совершенство
    на всех перекрестках моих.

    До жизни какое мне дело? -
    Всей памяти потенциал
    загружен тобой до предела,
    ты вновь вдохновением стал.

    О жги, исцеляй, я не стану
    противиться воле твоей
    и ни за что не устану
    считать тебя жизнью своей.

    В нежнейших своих переливах
    ты жажду мою утоли,
    глоток не вдыхай, нет, мой милый,
    один на двоих подели.

    Иначе могу задохнуться
    от буйности мыслей своих,
    едва ли успев встрепенуться
    и с миром проститься за миг.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (12)


  24. Ксенія Завадська - [ 2012.04.17 18:49 ]
    ***
    Первыми нитями,красною лентою
    Кружатся чувства и я.
    Незабываемым, чистым, изысканным
    Кажемся ты или я.
    Бездна откроется грешною силою,
    Тронется где-то земля.
    Ты не раскаешься и не покаешься
    Будто так надо, любя.


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  25. Оксана Швед - [ 2012.04.17 18:51 ]
    минуле століття
    цей лист недописаний темно і втома
    весна за вікном плаче стомленим віттям
    мені вже не хочеться більше додому
    і я помираю з минулим століттям

    ці краплі дощу заплямовані раєм
    тікаючи з рук ще пригадують осінь
    і Той що на небі напевно вже знає
    і в’януть так швидко ромашки в волоссі

    за щось так жорстоко надію вбивали
    а віра з любов'ю осипались листям
    за щастя я битиму небо ногами
    минуле століття – далеко і близько


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  26. Анна Багряна - [ 2012.04.17 18:11 ]
    КОЛО-1
    Хіба воскресати – то примха лише для земних?!..
    Волові – людське, а людині – волове і Боже.
    Каміння летить, мов прокляття, збиваючи з ніг
    тебе і мене… Ми – на конях, котрих не стриножать
    ні люди, ні сили – оті, що з громів та вітрів,
    ні водні стихії – оті, що потопами правлять...
    Каміння мовчить, ніби стрілки старих дзигарів,
    розлука була – як найважча камінна розправа.
    Ми знову у цій – не позаздрять! – застиглій імлі
    ланцями прив’язані – не розірвати без крику.
    Кривавиться світ, на холодній від смерті землі
    дороги криві – надзвичайно печально і прикро…
    Але воскресати – у себе самих чи… куди?!..
    Ми – тут, на порозі, ми тут – безпорадні і рідні…
    Людині – людське… Із райського саду плоди
    насправді були непотрібні.


    2008 р.








    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  27. Юрій Лазірко - [ 2012.04.17 17:42 ]
    блискавицi серця X
    1.
    отримую себе
    як запоруку дихання
    як втілення думок
    у дотик
    утримуюсь
    відверто
    від
    ковтка розлуки
    від любові зцілення
    а ‘за’ мої
    нетлінні
    за мною
    зі мною
    і не ‘проти’

    2.
    впускаючи чекання
    глибше нецвітіння
    прийматиму за дихання
    цю виразність осінню
    очей жіночих

    вони
    моє благословіння

    на
    сім
    відміряних разів
    на
    шість
    давидових кутів
    і п’ять
    комуністичних зим
    чотири
    сторони ідучі
    три
    букви бубнявіюче-шипучі
    дві
    розп’ястучені долоні
    що втрату стримують
    на скронях
    одну
    на всі слова
    мовчанку

    3.
    від-ранку-і-до-ранку
    заходиться
    крутиться
    лущиться променем
    сонячна дзиґа
    тоншає крига
    життя
    між нами
    мамо

    4.
    устами
    мов камінь
    загачено слово
    на вітер
    підкова
    чекання чеканка
    очікую знову
    збагачуюсь
    ранком
    вертається серцем
    весна-каторжанка
    і просить
    зустріти
    і перехристосить

    5.
    не небо
    а спліну
    нахмарені стоси
    а в них
    наче голка
    загублене ‘кру’

    6.
    поважне мов крук
    це сплетення рук
    сідає й чекає
    на гілці-коліні
    на звук
    наче лук
    на стріли осінні
    на пісню
    циганку стару

    17 Квітня, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (14)


  28. Ганна Осадко - [ 2012.04.17 17:01 ]
    гробки
    Старенький цвинт;рик за селом – буцімто кошичок Великодній,
    Попорані гробки – як пасочки –
    у кожної ґаздині инші, нема двох їднакових.
    Жовтим пісочком хрестики нарисовані,
    Білим вапном Матки Боски й анг;ли побілені.

    Квіти:
    ті, що були живі – горді колись нарциси – лежма лежать,
    притулившись зов'ялими тільцями до землі;

    ті, що мертві, кислотних китайських барв –
    пишними квочками повсідалися на могилах:
    Вічная пам'ять.

    Другий день сьвєт,
    Старенький цвинт;рик за селом буцім кептаричок празниковий,
    Діти приїхали та онуки – звідати.

    Ксьондз із дяком почали із тамтого кута –
    Заким до наших дійде –
    Вже й пополуднє.

    Балачка тече, ніби цівочка молока –
    За малих, за старих,
    Всього гроші, мруть, ніби мухи,
    За політику, за Італію,
    Шлєк би їх наглий трафив...


    «Христос воскрес із мертвих,
    Смертю смерть подолав,
    І тим, що в гробах,
    Життя дарував» –

    Отець Роман не шкодує води –
    Обливний понеділок! –
    Щедро поливає і гробки, й дорогу родину...

    Вічная пам'ять вам,
    Текле й Параско,
    Ганно з кута,
    Кривий Тимофіє,
    Даньку Долішній,
    Миронку Москаль,
    Бабо Ликеро,
    Андрійку,
    Що вмер у сімнадцять,
    Дідо його Янку –
    Вічная пам'ять...

    ...розмоклий шматочок пасочки з гробу несе у натруджених лапках безлика бджола,
    ...грудку свяченого яєчка тягне на спині мураха безіменна,
    ...джміль обціловує мертві нарциси на бабці Ксені...
    Вічная пам'ять їм,
    Не пам'ятаю їх ув обличчя, не вирізнила б поміж іншими,
    та вічні вони,
    Мов і саме життя – вічне й безпам'ятне,
    Тепле і невагоме,
    як золотий пилок свяченої шутки.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (13)


  29. Наталія Буняк - [ 2012.04.17 17:19 ]
    Батько
    Ти все життя зв'язав у сніп,
    І долі і недолі,
    В руках гуляв твій бистрий ціп,
    Намолотив доволі.

    То де ж врожай? Де коровай?
    Кому справляв весілля?
    Пішли сини в далекий край,
    У бур’янах застілля.

    А ти ще тут, в надії ждеш,
    Обійми розпростерті,
    Хай час летить! Немає меж!
    Любов ...не знає смерті!




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.35) | "Майстерень" 5.25 (5.24)
    Коментарі: (11)


  30. Леся Геник - [ 2012.04.17 16:05 ]
    Не-долітна
    Не-перелітна, навіть - не-долітна...
    В душі іще спалахує свіча.
    Яка ж бо ти із вигляду - тендітна:
    Не до статури і не до плеча
    Буремності, що глипає зусебіч,
    Що потирає руки об тини.
    Самотня, окаянна вічним, леді,
    Закутана в прости́радла вини
    Чужої муки і чужого болю,
    Стигмована минулим, як своїм!
    Женеш верблюдів спраглених на волю -
    Пустельний богомільний караїм.
    Сухі вуста, а істина - десь поряд!
    А, може, й ні... Повісмами очей,
    Тебе мольфарки зіллям не вборонять
    І не схоронять мощі між ночей
    Праотчих духів! Спомин материнський...
    І торки крил - а, наче попіл, тлінь…
    Ти не-долітністю означена з колиски,
    Свіча спокутлива, убога тінь...
    (17.04.12)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (1)


  31. Роман Миронов - [ 2012.04.17 16:59 ]
    Мельхіора
    Фрегати твого погляду били полуницями.
    Парапсихологія тиші ретушувала порухи,
    посипаючи порохом ламано-дотичні Всесвіти.
    Бажання встигнути довго ламінувало насипи на зіницях,
    розпалюючи напівхолодні криниці сонця по неозорих пустелях
    самотності.

    Сміливі береги намацували безпроглядну вразливість зим,
    вдаряючи блиcкавками-щупальцями в літо, де
    бурі поступово занурювалися в катарсис,
    тісно обіймаючи об'ємні катрени кучерів.

    Тіні вимальовували
    жіночість теплими і тремтливими вітрами,
    притримуючись чутливості сонноводних теплиць.

    Цинізм холоду втрачав кристалізованість перед кожним
    вдихом і видихом розігрітого хмарами сяйва, що
    щільно тримало мандариновіcть крил, не жалкуючи їм
    пролісків
    та спраглої ніжності.

    Езотерика кольору докорінно прострілювала корені від смутків,
    вправно випрошуючи в прострацій щиру грайливість незабуток,
    поки вибухи
    породжували все нові покоління тебе,

    бо...

    В цей день ти стала весною.

    (Вперше)


    [8 березня 2012 р.]


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (4)


  32. Холлі Мрійко - [ 2012.04.17 15:21 ]
    Собор
    Собор постав немов живий
    Як невмируща пам’ять
    Стоїть і досі, він святий
    Люд йому душу ранить.

    Скільки їх золотоголових
    Винищили динамітом
    Серце людське захололо
    Нелюди правлять світом.

    Собор мов живий
    Дивовижна прекрасна істота
    Стоїть й донині святий
    На серці за нього гіркота.

    Люди на захист приходять
    Могутній козацькій душі
    Люди церкви возводять
    Покоління нові прийшли.

    Заповіти і діяння предків
    Нагадують нам про минуле
    Роки ті довгі священні
    як день промайнули.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Холлі Мрійко - [ 2012.04.17 15:16 ]
    Шевченко
    Він бачив попелище
    Як мова помирала у вогні,
    Зумів він бути вище
    Як спів пташиний по весні.

    Він підіймав могутніми руками
    Майбутнє, унуків наших та дітей,
    Він крокував помірними кроками
    І він творив вірші як соловей.

    Як творить пісні птаха та священна
    Його вірші лунають скрізь віки,
    І творча думка лине як скажена
    Шумлять у полі сльозі, вітряки.

    Камінь янтарний він підіймав
    На гору вище до небес
    Він хотів та бажав
    Щоб мови вогонь воскрес.

    Влада гасила холодним русінням
    Українське все навкруги,
    Його вірші були єдиним спасінням
    Теплі Дніпра береги.

    Хай квітне колос пшениці
    Хай линуть Шевченка вірші
    Ми їм будемо завжди гордиться
    І в палацах і в шалаші.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Холлі Мрійко - [ 2012.04.17 15:56 ]
    Віруєш віруй, живеш живи
    Віруєш віруй, живеш живи
    Май надію в майбутнє
    Але по течії ніколи не пливи.
    Зірвавши квітку надії
    Не викопуй коріння
    Вдихаючи свої мрії
    Дай життя поколінням.
    Нехай тебе кличе сонце
    Воно не заведе в пітьму
    Нехай місяць загляне в віконце
    Жити треба не в казці а наяву.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Світлана Мельничук - [ 2012.04.17 15:52 ]
    ***
    Ми вже посадили картоплю,
    поволі докопуєм грядку.
    Записуй. Чи так усе схоплюй.
    Тобі у якому порядку
    потрібно усе оце знати?
    (Раніш ти цікавився іншим.)
    Не маєш про що запитати,
    хоч є мені що розповісти.
    Та поглляд об погляд спіткнувся...
    Все в мене, ти знаєш, в порядку.
    І я вже нітрохи не злюся, -
    поволі докопую грядку.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (9)


  36. Анна Степко - [ 2012.04.17 14:36 ]
    Наша Україна
    Наша Україна славна і красива,
    вишивками, співом славиться вона .
    Гетьмани й козаки боронили сміло
    чорноземні землі і свої хліба.
    Не одну дівчину полонили турки
    щоби на базарі тіло продавать.
    Тисячі вояків полягли на полі,
    бо зміг клятий ворог в серце ніж загнать.
    Тільки як не пробуй, скільки не старайся
    душу українську ворогу не вбити.
    Бо наша ідея вольная свобода
    буде вічно, славно в кожнім серці жити.
    Ми є українці, ми велика сила,
    ми карпатські гори, жита колоски,
    солов’ї співучі, китиця калини,
    ми кобзар Шевченко, Франка каменярі.
    І нехай наш ворог кулаки кусає
    їм нашу ідею не убить!
    Що ж, ви, депутати і скандальна Радо,
    прагнете народ свій погубить?!
    Українців хани не змогли здолати,
    війни всі не висосали кров.
    Так ви самі себе почали вбивати,
    за якісь мандати війна знов.
    Може досить цього, треба мирно жити?
    Нащо ж помирали дідусі,
    якщо якийсь кодекс заставляє битись,
    а у вас товстіють гаманці.
    Нащо показуха, коли ветерани
    бережуть до свята чорний хліб,
    а мати афганця сина поховала
    не в змозі онуку бублика купить…
    Що ж ви так з народом, невже нема серця?
    Нащо очі грішми затулять?
    Нащо ті доляри з-за кордону везли,
    якщо вони здатні розум плямувать.
    Прошу, схаменіться, дайте добру волю
    Ви ж ті самі люди що і ми.
    Не вбивайте в собі українську совість
    предки ваші також козаки.
    Об’єднаймось разом дружньою сім’єю,
    заспіваймо хором про любов.
    Засіємо поле нащадкам на долю
    правдою, щастям, добром.
    18 грудня 2010 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Тата Рибачик - [ 2012.04.17 13:16 ]
    Нам доля скаже
    Як тихо кричимо про неважливе,
    як голосно промовчимо про головне…
    Життя іде – щасливе й нещасливе,
    нам доля скаже бути з ким і де…
    Знайде у тьмі нічній все те, від чого
    ховалися, втікали – не втекли.
    Мине тихенько, не спита нікого
    усе, що трепетно і свято берегли…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Тата Рибачик - [ 2012.04.17 13:25 ]
    Слова пусті
    Що можуть розказати нам слова?
    Вони пусті. В них змісту почуттів не передати…
    Говориш ти і промовляю я…
    Душа ж про зовсім інше намагається кричати…
    Про головне наважиться спитати тільки погляд,
    А дотик рук дасть щиру відповідь йому…
    Тепер сидять чужі вже. Зовсім поряд,
    А слів не чують один одного. Чому?...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Тата Рибачик - [ 2012.04.17 13:23 ]
    Цінуй лиш мить
    Цінуй лиш мить. Ти не цінуй роки.
    Бо лиш в одну хвилину можна пережити
    солодкий біль і радість від сльози,
    навік зустріти і назавжди відпустити.
    Роками відміряють тільки вік -
    життя ж складається із кожної секунди.
    Бездумно ми рокам ведемо лік,
    а поміж тим вже мить не повернути.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Іван Потьомкін - [ 2012.04.17 12:35 ]
    Тільки-но розлуниться сирена
    Невже це й справді
    Я тонкосльозим став на старості?
    Тільки-но сирена розлуниться протяжним воєм,
    Як щось важке й холодне навалиться на серце,
    До болю зчавить горло…
    Але ж з-поміж 6 мільйонів
    Спалених, закопаних живцем в ровах,
    Розстріляних, повішених,
    Голодом доведених до смерті, –
    Нема нікого з мого роду.
    І з-поміж тих, хто майже голіруч
    Постав на захист права на свій Дім.
    Хто боронив той Дім,
    Назавше відклавши шкільний підручник,-
    Теж нема нікого з мого роду.
    І лише серед тих,
    Кого безвусі палестинські гицлі
    Пошматували в автобусах, в кафе,
    Могла буть і моя дружина.
    Хвалити Бога, обійшлось – поламано лиш ребра
    Та невибутній шум карьожить вуха.
    От і сьогодні спиняюсь
    На невмолимий клич сирени.
    А поруч – памолодь.
    І навіть ті, кого годиться називать онуками.
    Зажурені. А в декого, як-от і в мене,
    На щоки наплива сльоза.
    І я подумав тої миті,
    Що з кожним роком усе глибше вростаю
    У цей згорьований віддавна край,
    Де так переплелися долі й епохи,
    Що пізнаю історію не з книжки,
    І де не можна бути вже чужинцем.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  41. Нико Ширяев - [ 2012.04.17 11:17 ]
    Телесный блюз
    Здравствуй, тело моё, искорёженное войной.
    У тебя не получится быть не мной.
    Ну так будь хоть со мною, что ли.
    О тебе уже столько бывало моих забот,
    Что окстись, драгоценный ты мой живот,
    Будь доволен.

    Вот проснулся - а тело моё, как тут.
    У меня тебя, слышь, со временем отберут.
    До чего же в снегах и в зное
    Ты, едва появившееся на свет,
    Ты, рождённое шелестом двух комет,
    Стало мною.

    И черты, и чертоги твои - хороши.
    Ты мне тихую песню сложи для души,
    Покажи мне свои закоулки.
    Ах ты тело моё, убывающее на треть,
    Уплетающее, продолжающее стареть
    Слишком гулко!

    Я как будто в твоём, ты - в моём дому.
    Лучше статуй бывавшее век тому,
    Ты становишься хуже статуй.
    Ты за старое взялось? А ну подъём!
    Ты ни в чём, ты ни в чём и во всём, во всём
    Виновато.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  42. Олександра Ілона - [ 2012.04.17 10:16 ]
    Духмяний світ
    Двадцять п'ять - квітує й сміється життя.
    Неповторність променять мрії в бажаннях.
    Твої думки, крилато-чисті,
    Вони - радість щасливої усмішки.
    Як хочеться подарувати тобі серденько своє,
    У білий світ прихилитись до тебе,
    Пригорнутись ніжно, як вишні цвіт...
    І бути - у Духмяному Раю, багато літ.
    2012р.




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Олексій Ганзенко - [ 2012.04.17 09:51 ]
    Я від'їздив...
    Я від’їздив. Лишалася земля
    Моїми збосоножена ногами,
    Лишалися дерева і поля,
    І береги упоєні снігами.

    Я від’їздив. Лиш хмари в вишині
    Пливли слідом отарами рябими
    І присягались в вірності мені.
    За що вони мене так полюбили?

    1980 р


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.4)
    Прокоментувати:


  44. Олексій Ганзенко - [ 2012.04.17 09:57 ]
    Маска
    Не дивіться на мене з любов’ю.
    Не дивіться на мене з журбою.
    Не всміхайтесь до мене, будь-ласка.
    Це ж не я – це всього лише маска!

    Це вона так відверто регоче.
    Може в мене невиспані очі,
    Може в мене жорстока поразка –
    Це не я регочуся, а маска.

    Я рятуюсь у ній від любові,
    Що народжує муки і болі.
    Як солдата врятовує каска,
    Так мене – заброньована маска.

    Та бува мені незрозуміло:
    Чи то маска в’їдається в тіло,
    Чи то зло, чи непізнана ласка,
    Чи я сам продираюсь крізь маску.

    1980 р


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.4)
    Прокоментувати:


  45. Леся Геник - [ 2012.04.17 00:53 ]
    ***
    Не хапала зірок, не хотіла...
    Та пекло! Безпідставно пекло!
    Чи то Бог випробував тіло?
    Чи то тільки видіння було?

    Захлиналися трави росою -
    Пізньолітній невипитий сон.
    Залишились жалі за грозою
    У тіні́ зацілованих крон.

    Так багато... одначе, як мало
    У долонях, що вічність горнуть!
    Се життя - незаточене рало,
    Сі літа, що за ралом ідуть...

    Усамітнена постать у житі -
    За волошками тиха жура.
    Неба очі та спогадів ниті,
    І слова, пустомовні слова...
    (16.04.12)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (3)


  46. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2012.04.17 00:53 ]
    Накувала зозуленька...
    Орють літа борозноньки
    В нивці посмішок твоїх
    Ой, ви літечка-літонька,
    Що за розмах, що за спіх...

    Заблукали павутинки
    У кутках життєвих мрій,
    Молоде квітневе небо
    Визирає з-попід вій...

    Накувала зозуленька
    На купала сотню літ –
    Божа ласка, знак, рідненька...
    Слізна дяка – мій отвіт!


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  47. Оля Лахоцька - [ 2012.04.16 21:54 ]
    Спроба
    зоря на нічний перелаз
    поклала долоньку-підкову,
    порожня земля, і крім нас
    на ній не було ще нікого.

    ще яблучний сад не доспів,
    і ти ще не знаєш про вірність,
    у тиші немовлених слів
    я – тільки твоя імовірність.

    не знаєш, як ліпиться сон
    з облич, заскорузлих до маски,
    і гасне, піймавшись в полон,
    останній промінчик у казки.

    хтось інший – о боже, не ти,
    проситиме в ночі про воду,
    проклявши політ без мети,
    свою непташину природу,

    торкнеться сивіючих скронь,
    пробитий жагою наскрізно,
    і в пам'ять про інший вогонь
    спитає – яка вона, ніжність?

    я – перша твоя пелена,
    спаду, коли відкровоточу.

    яка ж несказанно-легка
    ця мука – дивитися в очі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (59)


  48. Холлі Мрійко - [ 2012.04.16 21:28 ]
    Людська любов
    Колючі паркани, сльози до крові
    В неволю потрапила пташка без бою
    Трішечки щастя і вічність для болю
    Без бою здалася людської любові.

    Любов та смертельно страшна
    А вона вірила що то весна
    Холодна жорстока нестерпна
    Лихо по світу сіє вона.

    Людина могуча істота
    Та пташки обірвані крила
    На серці залишилась гіркота
    А вона так любила.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Холлі Мрійко - [ 2012.04.16 21:43 ]
    Правда
    Зніму кайдани та піду по світу
    Давати радість та творить добро
    А де ж людині своє зло подіти
    Щоб воно у щастя перейшло.

    Коли тебе гризе докора та сумління
    Коли гріхи не можеш відпустить
    Є віра тільки на одно спасіння
    Без правди в цьому світі жить.

    Але без неї тільки коло пекла
    Без неї світу не побачиш ти
    Коли веселка плакала
    Зривав ти квіти золоті.

    А квіти ті кровавими сльозами
    Змивали гріх твій, не прощенній гріх
    Вони пронизували шкіру вам шипами
    А від вас лиш той страшенний сміх.

    Не розумієте що коїте ви люди
    Ви нищите життя и не одне
    Ще гірше вам від цього буде
    Бо від брехні ніхто вас не спасе.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Олена Ткачук - [ 2012.04.16 21:50 ]
    Весна окрадена
    Весна неозоро незорана
    Ховає сльозу у сльоту.
    І, як тобі, весно, не соромно? –
    Листочком прикрий наготу.

    Спряди бадилини-травиночки,
    Сорочку змочи у росі.
    Цнотливице, витанцюй литочки
    В квітастій спідниці густій.

    А йдеш несміливо, як покритка,
    Худюща – на вітрі – свіча.
    Світися тихесенько в котиках,
    Прозора, невинна душа.

    Ніхто-бо не знає-не відає,
    Чом досі тамуєш красу:
    Єдине – із пролісків – придане
    Веретами з лісу несуть.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (23)



  51. Сторінки: 1   ...   1001   1002   1003   1004   1005   1006   1007   1008   1009   ...   1815