ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.09.21 08:30
Їжачки каштанів падають з дерев
на бруківку скверу, у пожухлі трави,
кожен рік скидає дерево старе
їжачки у листя золотаве.
Для дітей забава, їх тут повен парк,
гомінка малеча грається плодами.
Я примружив очі, через листя шарк
сам біжу дитиною до

Віктор Кучерук
2024.09.21 05:38
Ти мене замучила безладдям
І надлишком придбаних речей, –
Поламала шафу, а в шухлядах
Не лишила й ніші для мишей.
У кімнаті душно та імлисто,
У повітрі висне всякий пил, –
А було без тебе свіжо й чисто, –
Вільно жив і дихав старожил.

Ярослав Чорногуз
2024.09.20 23:29
В обіймах матінки Природи
Люблю душею я цвісти.
Якби хоч тінь твоєї вроди,
Якби була зі мною ти!

І це високе безгоміння
Сміялося б із висоти,
Розвіялась печаль осіння,

Козак Дума
2024.09.20 21:57
Ми наймиліше в серці носим,
у думах наших бережем,
і лише подумки голосим,
як лихо десь підстереже…

Безмовно наше серце плаче,
щемить беззахисно душа,
і повноводо лине «Кача»,

Ігор Деркач
2024.09.20 21:32
А бути чи не бути є ще шанси.
Захоплюємо села і міста!
Це ще аванси,
та нема балансу
у популяризації шута.

***
А той, що не утік, у теплій ванні

Микола Дудар
2024.09.20 21:00
Оскільки
***
Оскільки сьогодні ти будівник,
Перебудуй себе заново.
Ти мене чуєш, ну що то за крик?
І не забудь, підкинеш за авторство…

Оскільки сьогодні ти водолаз,

Сергій Губерначук
2024.09.20 15:02
Ярий Славе мій дивний!
Наспіваймо пісень
у пралипень чарівний
і в один той же день*!

28-ої ночі,
28-го дня
разом здіймемо очі

Світлана Пирогова
2024.09.20 12:52
Без тебе плачу я струною,
І пісня, наче темна хмара
Далеко лине із журбою.
Тебе чекати - мені кара.

Без тебе засихає квітка,
Хоч дощ періщить, як з відра.
Квартира, мов залізна клітка.

Іван Потьомкін
2024.09.20 10:55
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Юрій Гундарєв
2024.09.20 09:31
вересня російська авіабомба влучила у пансіонат для літніх людей у Сумах.
Одна людина померла, ще дванадцять поранено…

Будинок для літніх людей.
Багатостраждальні Суми.
Совість, пропитана кров’ю, де?
Сумно…
Мабуть, для кривавих бомб і ракет

Микола Дудар
2024.09.20 06:48
Серпень, хлопче, що з тобою?
Знову збігу задощив
Не здивуєш нас водою
Ти диви, ше й оточив…
Заперіщив… розізлився
Міра жарту певна є…
Ну а після в небо змився
Православного вдає…

Микола Соболь
2024.09.20 06:19
Зацокотить трамвай по рейках,
задріботить у вікна дощ,
перечитаю вкотре «Швейка»…
Не любиш «Швека»? Ну і що ж.
Візьми собі Дюма чи Кінга,
нудьгу сховай між сторінок.
Вінілу крутиться платівка,
міняю джаз дощу на рок.

Віктор Кучерук
2024.09.20 06:15
Якщо чесно, то роками
Я, безсонню завдяки,
По ночах лиш марю снами
І даремно мну боки.
Важко в спогадах блукаю,
Легко втомлююсь від мрій, –
Хворість змучила до краю
Та змінила розклад мій.

Юрій Лазірко
2024.09.20 03:35
come home alive
come home alive
through bitter winds
as sharp as knife
through rolling stones
of battle fields
the swings of swords
and piles of shields

Артур Курдіновський
2024.09.19 21:52
Якщо я вкраду кілограм бараболі -
Чекають п'ять років позбавлення волі.

Якщо я беззбройну людину приріжу -
Шість років в'язниці. А може, і більше.

Якщо я зґвалтую десь жінку красиву -
Довічне - це вирок цілком справедливий.

Євген Федчук
2024.09.19 13:32
«Москву» як наші потопили,
Москальський скреп на дно пустили,
На болотах піднявся вий:
- Та як таке можливо було,
Щоб наша гордість потонула
Фактично не вступивши в бій?!
Хіба коли таке бувало,
Як «дєди» наші воювали?

Ілахім Поет
2024.09.19 13:25
Макулатура, що гідна суспільних клозетів.
Де героїчне? Бодай мінімальний екстрим?
Всі біографії мають – лише у поетів
Лиш нескінченні переліки назв або рим.

Може, це правда… Про нас не складають легенди.
Що пригадати в житті, аби трилер чи шок?
Ал

Леся Горова
2024.09.19 11:33
Так хотіла підгледіти: хто ж літній день торочить?
Променисті пацьорки фарбує у чорне, та
Добавляє помалу та впевнено їх до ночі.
І радіють об тім сумота, пустота й німота.

Хто ж то? Може, той ворон, що каркає надто бридко?
Підлетів над сухою вербо

Сонце Місяць
2024.09.19 10:30
Перейтись би нам із тобою, до
Поля суниць
Скрізь нереальність
Ніщо не варте переймань
Поле суниць на безвік

Жити так легко, не зрячи
Нерозуміючи усіх

Микола Дудар
2024.09.19 06:02
Який настрій, такий спіч…
***
Не завжди розумів себе чомусь
Коли пірнав в минуле з головою
Можливо, як усі, його боюсь
І нинішне з такого ж геморою…

Не завжди я воротами вертавсь

Світлана Пирогова
2024.09.18 11:06
З тобою не запалювали свіч,
Не цілував мої ти ніжно руки.
Звучала пісня в горобину ніч,
Роїлися думки. Терпіння. Муки.

Лежали пелюстки сухих троянд
На клавішах холодних піаніно.
Нанизані роки і блиск гірлянд -

Козак Дума
2024.09.18 07:21
Давно вже не боюся небезпек,
у сховище не мчуся по тривозі.
Лунає черговий загрози трек –
отак життя минає у облозі…

В повітрі то ракета, то «шахед»…
До вибухів уже настільки звикли,
що спокою позаздрить моджахед!

Віктор Кучерук
2024.09.18 05:56
Допоки ти була живою, –
Пряміше йшлося все-таки
І так, як нині, головою
Я не крутив на всі боки.
Завжди ставала у пригоді
Твоїх порад глибока суть,
І не скипав я аж до споду,
Бо знав куди і де звернуть.

Микола Дудар
2024.09.18 05:50
А ти мені просто розповіси
Про те, як чекала трамвая…
Як дощик всю ніч і день моросив
Як діток лякали бабаєм…

Про те, і про те… ще довго про те
Які були люди цікаві…
Про наш нерозривний світо-тотем

Микола Соболь
2024.09.18 04:43
Через пожухле листя сонця промінь
вдивляється у жовтня безпорадність,
немов питає: «Жовтню, друже, хто ми?
Нам Божий день тепла дарує радість,
а ще – тонку надію павутинки
на нескінченність бабиного літа,
присядемо з тобою на хвилинку,
поки борвій

Володимир Бойко
2024.09.17 23:14
Тим, хто розуміє мову жінки, неважко зрозуміти мову квітів, трави, води, вогню і зоряного неба. Мало послухати жінку, треба її ще й почути. Звісно, можна послухати жінку і зробити навпаки, але тільки так, аби вона ніколи про це не довідалась. Про

Іван Потьомкін
2024.09.17 20:12
І пішов він розшукувать
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді наче хтось прошептав:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.

Микола Дудар
2024.09.17 18:17
Фрагмент історії у вірші
***
І знову перерва… поруч квітник
Вміру погода, без вітру
Цікаво би знати, хто садівник —
Всунув би в руки півлітру
А що тут такого, божий ґешефт:
Кожному мо по-заслузі…

Сонце Місяць
2024.09.17 17:23
Штурвале, обертайся. . . нікуди не сховатись
Катма й потреби. . .

Всіяно берег пологіший
Черепашками на піску
Що зморгують, мов очі сяйні
Через море

Борис Костиря
2024.09.17 12:11
Замок, який ти споруджував
багато років, остаточно
зруйнувався. Із нього падають
уламки цегли, перетворюючи
на сипучий пісок надії.
Така цеглина може впасти
комусь на голову, поставивши
крапку в недописаному романі.

Козак Дума
2024.09.17 07:32
Отут тебе поцілував уперше,
під вітами розлогих ясенів.
Вони донині мою долю вершать,
а твій уже давно не чути спів…

У кожного лягла окремо доля
і нарізно світили нам зірки.
Осібно з’їли ми по пуду солі,

Віктор Кучерук
2024.09.17 06:07
Ночі серпневої зорі дозрілі
Дуже яскраво горіли тому,
Що розчинити в світінні хотіли
Попід плакучими вербами тьму.
Так турбувало їх наше стрічання
В гаю вербовому окрай села,
Що від настирно-ясного сіяння
Темінь просвічена наскрізь була.

Ярослав Чорногуз
2024.09.16 23:04
Майнули ген жовтаві коси,
Сяйнули очі на виду.
Це - чарівлива пані Осінь
В моїм з'явилася саду.

Ішла в бурштиновім намисті,
Музичний шурхіт ніг росте.
Замріяно торкала листя,

Іван Потьомкін
2024.09.16 20:58
Валентині Рубан,
професору мистецтвознавства

Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
У царині, що зветься Деревами.
Я б показав на полотні німому,

Леся Горова
2024.09.16 12:34
Ти тільки не мовчи. Звучи! Гори!
Дарма, що день хлюпоче сумом сірим.
Як так - не вірити? У соломинці віра!
У ріг життя згинає? Ні, у ліру!
Бери і грай, ще хтось чекає гри.

А щоб не вгамувала німота,
Ганебний шепіт виривай із горла.

Сергій Губерначук
2024.09.16 12:26
Отже, помер актор ніби.
І поховали його ніби за цвинтарем.
І окремі могили видніються.
І люди приносять квіти.
Шанувальники творчих моментів,
любителі сцени і прихильники тих ролей,
герої яких уночі сходяться,
сідають довкола могили
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Ярина Брилинська - [ 2009.12.28 14:19 ]
    цей сніг втомився
    цей сніг
    втомився танути у грудні

    йому наміткою полежати б
    отак
    в пустелі днів холодних
    до тих часів
    коли весна волого очі
    вмить розплющить
    бо
    снігу снігове -
    зігріти
    зимном
    землю
    пробачивши теплу
    непроханий
    прихід



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.53) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (21)


  2. Богдан Чернець - [ 2009.12.27 21:34 ]
    астронавт
    хтось мені над ліжком
    вікно поставив
    тепер можу роздивлятись
    небо
    зорі
    особливо цю одну
    самотню
    що будить мене
    у зимовий прохолодний ранок
    здається
    простягну руку
    і
    вона буде моя
    аж раптом
    кілька
    світлових років

    біля мене
    на ліжку
    ти
    здається
    простягну руку
    і


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  3. Ярина Брилинська - [ 2009.12.27 16:00 ]
    неправильні запитання
    пересуваюся канатом життя
    і
    обережно жонглюю думками
    складаючи їх у запитання

    чому
    вперті яблука
    не хочуть падати у небо
    і ставати
    запашними плодами
    впевненості
    що
    не минає

    чому
    трагічний кінець
    початку
    стає продовженням
    світлого тривання
    у просторі
    твоїх
    рук

    чому
    порозвішувані
    на павутинках днів
    сльози
    не висихають
    а протяжно бринять
    забутою на покосі
    косою

    чому
    Різдво з роками
    сивіє

    чому
    неправильно
    поставлені
    запитання
    залишаються
    без
    правильно
    сформульованої
    відповіді

    чому...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  4. Ірина Буцяк - [ 2009.12.26 23:12 ]
    Дажбог
    А у нашого Дажбога багато дверей відчинено
    Він світиться великою вогняною кулею
    над землею наших очікувань.
    У ньому кватирки – навстіж
    І кожному у свій час казати йому: «Добридень»,
    Несміливо зазираючи всередину Бога
    Як у велику хату, сповнену веселим здогадом,
    Що ось він і знайшовся, цей шуканий-перешуканий дім…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (3)


  5. Ореста Возняк - [ 2009.12.26 22:25 ]
    * * * Щодня росту...
    Щодня росту
    з деревом серця всередині
    Аж раптом -
    назріває Осінь-
    наливаються яблука,
    застряваючи в горлі.
    І падає з шумом листя надій,
    ненароджені діти Віри.
    Падає… падає…
    торкаючи гілки-струни...
    І дзвенить в мені все –
    плаче дерево…
    Надривно і жалісно
    Рветься на волю,
    Роздираючи груди…горло…
    …вростаючи в скроні,
    дерево волі...
    Противиться серце холоду.
    Переростаю зиму,
    Сподіваюсь на цвіт весною.
    Звичайно, якщо й цього разу виживу.

    11.05.2009р.





    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (10)


  6. Ореста Возняк - [ 2009.12.26 22:53 ]
    * * * Сніг на яблуках ...
    Сніг на яблуках –
    А ми й досі не зібрали плодів Любові!
    Життя розриває нас
    Холодним вітром невчасностей,
    Неначе два листка, що склеїлись під дощем -
    А я, наївна,
    вважала, що душі з’єднались навіки.
    Арифметика зовсім не бреше:
    Одна самотність плюс ще одна –
    Одна Велика Самотність.
    Тільки що нам з нею робити,
    Коли сніг накриває собою яблука?

    13.10.2009р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1)


  7. Богдан Чернець - [ 2009.12.26 20:02 ]
    мрія
    я зрадив дружину
    мрією
    вона відштовхнулася
    від кухонної плити
    де варився недільний борщ
    і полетіла
    високо
    прямо у небо
    добре що
    ангел хоронитель
    був на місці
    він зупинив її
    і професійно
    без метушні
    повернув
    у тарілку з борщем
    коли я глянув
    у неї
    побачив обличчя
    не своє
    дружини


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  8. Ореста Возняк - [ 2009.12.26 19:07 ]
    * * *І тріскає амфора осені...

    І тріскає амфора осені
    Вибухом сирості,
    Без квітів, сонця, вогню
    І подиву.
    Ніщо не народжено
    в тобі.
    У амфорі спить ще дитя.
    Не завадь своєму спокою –
    Хай все міниться
    З шалом зими.
    Ти у закутку милості,
    Посередині Осені...
    Т-с-с...

    2003



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  9. Наталія Ом - [ 2009.12.26 12:37 ]
    Трилогія
    Трилогія – прем’єра «Забуття».
    Щось нове, щось взяте із комори.
    Інтоксикація майбутнього існування,
    Яке скоро закінчиться…
    Другий розділ – «Сором».
    Близько розташований до серця,
    Давить в груди, хочеться плакати,
    Але не вмирати …
    Третій том – «Слабкість».
    Носить на голові – «Забуття» та «Сором»,
    Тупо вірить, не вагаючись,
    Але не надовго…
    Останній – «Спокій».
    Рівний квадрат під Малевича,
    «Біла ворона» серед друзів,
    Сам по собі,
    Навіки.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.14)
    Прокоментувати:


  10. Николай Блоха - [ 2009.12.26 08:45 ]
    Чек.
    Чек.

    Чек на столе, забыт, не убран,
    Сегодня я узнал, твои покупки,
    Но мне не жалко, только вот…
    В нём нет, заботы и любви,
    Лишь эгоизма, крупные шаги.
    И создаётся впечатленье,
    Что больше, нет, игры и страсти.
    В горящих пустотой глазах.
    Проходишь мимо и за стол,
    Но не улыбки не вопроса…
    Ты вновь спешишь, куда не ясно.
    Как будто на работе я, начальник ты,
    Холодный взгляд пустой,
    Как будто я придаток твой.
    И только чек товаров уйма,
    Но не чего для дома и семьи.

    Николай Блоха декабрь 7517 года (2009)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Николай Блоха - [ 2009.12.26 08:56 ]
    Влюблённый взгляд.
    Влюблённый взгляд.

    Влюблённый взгляд,
    Тревожит вновь,
    Котёнком нежным и игривым.
    Вот только я сегодня между строк,
    Призрение к себе, и отношеньям нашим.
    И взгляд влюбленный он уже не мой,
    Подаренный кому-то рядом…

    Николай Блоха декабрь 7517 года (2009)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Юрко Пантелеймон - [ 2009.12.25 22:51 ]
    пензлик
    Не моя це поезія -
    Я лише пензлик у Божих руках.
    Поезія - це не моя власність,
    Я лише нею користуюся.
    Сьогодні через мене,
    Завтра можливо через когось іншого
    Бог відкриє нам істину.
    Я лише пензель у Божих руках,
    Бо Бог - Єдиний Художник.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Наталія Ом - [ 2009.12.25 16:20 ]
    Депресія
    Ти береш велику склянку кави
    І дивишся на неї, не знаючи чому.
    Споглядаєш, як піна обпадає на стінки фарфору,
    І година пролітає у цьому мовчанні.
    Далі відкрила пустий холодильник
    Не знаєш, що далі тобі робити,
    Подивитися можна на нього, а можна щось взяти,
    Але що брати, якщо там пусто.
    Пролетіла четверта година мовчання,
    А ти охолоджуєш чорний напій.
    Та навіщо - він вже давно холодний,
    А ти все голодна -
    Депресія…


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.14)
    Прокоментувати:


  14. Наталія Ом - [ 2009.12.25 16:13 ]
    Трава залишилась без листя...
    Трава залишилась без листя,
    Сонце згоріло в холодній Антарктиці
    Померло серце без очей Бога,
    Людина одягнула рожеве щастя.
    Символ – найкраще з найгіршого,
    Нудота з вірусом пам’яті злилась,
    Твій день променем покрив ніч,
    А я загубила своє листя.
    Опір, мов дим розвіює сон,
    Він носить маску реальності.
    Крок за кроком ідемо до цілі,
    Наша ціль – світлий Всесвіт.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.14)
    Прокоментувати:


  15. Ванда Нова - [ 2009.12.25 16:54 ]
    викрадач секретів
    порпаючись у коморі виловлюючи спадок чужих родин
    обвішаний несвоїми регаліями зостається затим один
    на один зі своїми фактами фобіями фуріями і теде
    розмішує в горняті своє безсоння кольору каркаде

    видає за своє випадково надибаний секонд-хенд
    пропахлий пахлавою чужими тілами цигарками Kent
    купуючи сухе «завтра» в пакеті з етикеткою do not eat
    пробивається через вухо у мозок набридливо як москіт

    очі жовті наче мімози як міазми розмазані слова
    субтильна ідилія суцільна єдність - образна і стильова
    знайоме знамення: прийшла пора пильнувати свої тили
    закопати глибше свої секрети аби хтось їх не попалив

    аби хтось їх не перекроїв під себе і не перекривив у тлін
    крутить жорна п’яний мірошник запускає пекельний млин
    гострить леза кравецьких ножиць тисне у пальцях своїх п’яти
    чуєш на розі його оплакує душа відрізана від п’яти


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.55)
    Коментарі: (32)


  16. Наталія Ом - [ 2009.12.25 16:27 ]
    Фотокартки мого дитинства...
    Фотокартки мого дитинства,
    Відображення пустих буднів,
    Якоїсь жорстокої несправедливості,
    Нерозгаданих нічних снів.
    Хочу забути байдужість,
    Немає сили відчути реальність,
    Вона сіра з відблиском сліз,
    Серце мерзне від сяйва.
    Фотокартка народження та смерті,
    Ерос та Танатос людської сублімації,
    Двері відчинені для нового життя,
    Життя з елементом мудрості…


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.14)
    Прокоментувати:


  17. Николай Блоха - [ 2009.12.25 16:36 ]
    Триумф желаний.
    Триумф желаний.

    Триумф желаний,
    Приделом жизни, подведёт черту,
    Испив до дна бокал вина,
    Букет желаний исполненья не забыть.

    Желаний нет, и хмель прошёл,
    И ходьбы каплю вновь испить,
    Смочить мозги, остывшие,
    Похмелье, что не погасить.

    Депрессия, тоска и поиск,
    Порошок, трава и в водке смысла нет.
    Алкоголизм, система смерть,
    Триумф желаний – суицид.

    Декабрь 7517 год (2009)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Любов Бєляєва - [ 2009.12.24 18:42 ]
    про сніг
    Усі поети зараз немов сказились!
    Пишуть шалено про сніг…
    Намагаються увічнити кожну сніжинку
    На білосніжному тлі паперу

    А навіщо?
    Сніг все одно розтане!
    Не можна впіймати у теплі долоні холодний сніг
    Так, щоб він не розтанув…

    А він тане…
    Розтікається брудними сірими потьоками,
    Як сльози по нафарбленому обличчі заплаканої дівчини…

    Вони пишуть… скажені!!!
    А навіщо?
    Поясніть нерозумній!
    22.12.2009


    Рейтинги: Народний 4 (5) | "Майстерень" 4 (5.25)
    Коментарі: (1)


  19. Кишенькова Весна - [ 2009.12.24 16:13 ]
    Хризантемна ніжність
    Осінь чарівна. Загадкова. Прекрасна. Вічна. Багряно печальна.
    Сонце у долонях вже не таке гаряче, як було колись.Давно.
    Більше хризантемної ніжності... Більше жовтогарячого пафосу!Гарно...
    Так хочеться купатись у пожовклому листі, згадати, як колись було....

    Чути музику далекої гітари із ментоловим подихом свіжого вітру...
    Блукати сонячними ,але холодними вулицями старого міста...
    Необережно печаль і радість вдихаю із легким повітрям.
    Ціла вічність є в мене і в цього старовинного вуличного ліхтаря...



    Рейтинги: Народний 5.13 (4.75) | "Майстерень" 5.25 (4.75)
    Коментарі: (1)


  20. Ярина Брилинська - [ 2009.12.24 10:08 ]
    ***
    одного дня
    насмілюєшся померти
    очевидно
    над твоїм вибором
    зарегоче
    найближчий ближній
    спинившись неподалік
    твого ще живого
    тіла

    викинеш
    непотрібні речі
    бо для чого
    тримати при собі
    зайвий тягар
    коли й без нього
    летиш донизу
    гарматним ядром

    забудеш думати
    позбудешся залежності
    від розуму
    він знає
    що завжди може
    тебе зупинити
    перед отим
    невідомим
    відомим

    напишеш тестамент
    для порожніх мрій
    а може ілюзій
    поцілуєш у вуста
    самоту
    посмієшся з неї
    кинувши через плече
    байдуже
    “бувай, сестро”

    звільнишся від усього

    підеш уперед

    і повернешся

    бо

    щоразу коли насмілюєшся померти
    повертаєшся до життя


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.53) | "Майстерень" 5.25 (5.5)
    Коментарі: (20)


  21. Дороти Хили - [ 2009.12.24 08:49 ]
    З Космосу
    Дожилася до того, що читаю чужий щоденник
    найгірше - не відчуваю вини
    Дожилася до того що нереальність ілюзії
    пронизує
    Ніби серце - гудзик, і якась скотина намагається пришити його до хребта,
    щоб не рухалось
    Для загальної відомості, ця скотина мій мозок,
    мозок дівчини з пшеничним волоссям,
    це вже, щоб не принижуватись.
    Скептична посмішка без очей...

    Мій мозок...
    завжди сперечається
    обзиває наївною
    сопливо-сентиментальною
    дурепою

    біль не гострий
    це, ніби чуєш цей звук ножицями по склу

    тільки більш глухо
    серце не має вух
    а нитка не гостра
    більше як волосяний черв'як через шкіру
    а голка.... це ніщо, мізер
    вже стільки мій мозок зміг добитись

    від цього тупого болю зростає роздратування
    серце починає битись
    як баскетбольний м'яч під м'зистою рукою завзятого гравця,
    який намагається зрівняти рахунок

    і ще більше болить
    всі шари накладених швів пронизують

    парадоксально

    сьогодні мало не плакала
    тримала в руках книгу рідною мовою
    почала читати і всі ці звуки, такі м'які й прозорі,
    відчуття ніби доторк до примарноі хмари
    зіниці розширились
    наче від хорошоі трави
    і мало не пережила синдром Стендаля
    Стендаль мабуть був геєм
    та хто тоді не був геєм?
    а зараз хто не гей? все аж кишить ними
    як броколі в окропі, як черв'яками після дощу, які з'являються всюди
    навіть на асфальті
    хто зараз не гей?
    What else should I say
    Everyone is gay

    він завжди був правий
    і я вірю, де б він не був зараз
    його небесно-волошкові очі не бачать папарацці
    ...жахливе діло пресса
    жовч, рідка зтухла жовч

    Жовтий завжди здавався мені зрадницьким, ніяк не сонячним

    Солнечный круг небо вокруг
    цей круг завжди був помаранчевим в уяві
    я так мало звертала уваги на помаранчевий
    завжди думала це дикість

    дурна була, знов каже мені він
    Привіт, давно не чула твоє привітне мугикання,
    знов скептична посмішка, одної сотоі обличчя

    дурна, який банальний епітет

    еееееее......

    От так от
    загортаєш їм подарунки
    вибираєш гарний папір
    чекаєш усмішки

    а вони
    дозволяють тобі

    читати їхні щоденники

    веселого різдва америко.


    copyright 2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Іда Хво - [ 2009.12.24 02:35 ]
    Валерія Кабрера - Пересічна Міська Пустеля
    Я
    квіти
    з бетону,
    хмарки
    із криці,
    візерунки
    з піску,
    поруч із собою, поруч із тобою.
    Пута стискають,
    коли розумію,
    що янгол переді мною –
    з каменю.


    Рейтинги: Народний 0 (5.25) | "Майстерень" 0 (5.13)
    Коментарі: (6)


  23. Юлія Починок - [ 2009.12.24 00:39 ]
    ***
    Дощі пішли у далину-
    Забракло сну
    Я салахну в твоїх очах
    Мов страх


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  24. Юлія Починок - [ 2009.12.24 00:59 ]
    ***
    Амбівалентність думок
    І крок твій
    У долоні моїй пропах...
    Запах трав і подертих карт,
    Тіло ночі тремтить
    На душі її щем
    І печаль, наче місяць повний.
    Прощай...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  25. Богдан Чернець - [ 2009.12.23 21:00 ]
    океан
    я врешті навчився любити
    хочеш
    я вивезу тебе за океан
    де ніхто не знатиме
    не дорікатиме
    і покладу твою долоню
    у долоню того
    за ким тужить твоє серце
    і тихо радітиму
    сльозам радости
    на твоїм обличчі
    бо я врешті
    навчився любити


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (12)


  26. Катерина Каруник - [ 2009.12.23 18:45 ]
    in your head
    за твоєї відсутності
    тіло її набуває граничної чутливості
    до запахів і звуків
    надто до звуків

    поглянь
    як вона щиро дратується
    зачувши голос сусідньої жінки
    як напружується її шия
    її шалик
    її
    хода
    вся її сутність укрита якоюсь
    величною напругою
    тою
    яка зазвичай триває протягом
    восьми годин
    між підлеглим і керівником

    вона сахається дітей із брязкальцями
    оминає всі види наземного транспорту
    свідомо уникаючи підземного
    вона віддаляється до води
    до прозорості
    ворохобності

    вона ховається за вітрами
    західними та східними
    солодощами
    за площами та проспектами
    за листям трави та травою в лИсті

    вона намагається
    в іншому для тебе місті
    в інших осінніх вітрах
    в інших запахах і звуках
    віднайти
    тебе

    вона блукає й губиться
    вона проростає
    у стінах твоєї
    голови


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  27. Катерина Каруник - [ 2009.12.23 18:42 ]
    the difference is
    що з того
    що ми оперуємо різними категоріями
    що не завадить нам порозумітися
    що тут дивного
    якщо пальці наші різної довжини
    довші захищатимуть тонші
    що тут зайвого
    в буквених символах
    які читаються
    хочеш так
    хочеш
    отак
    отако
    отакочки
    отуточки
    отакої!

    легкою рукою
    налито по вінця
    розбіжностей і протилежностей
    найголовніше
    статевих залежностей
    для категорій і роду і стану
    для категорії віку так само

    як самість
    із нами завжди на одинці
    як відстань зв’язку не становить
    різниці
    як видих який
    зігріває планету
    як видих із запахом
    сигарети як видих
    як вид их як в идих як ви як ти
    як ви й ти

    як вийти назовні
    як дихати знову
    навчитись
    так само
    як
    ти


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.24) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  28. Любов Бєляєва - [ 2009.12.23 01:19 ]
    Вересень
    Ти для мене став вереснем……..
    Солодким. Отруйним. Мрійливим. Тужливим.
    Як торнадо, потужним. Як дитина, вимогливим.
    Ти для мене став вереснем……...
    Тим, що літо краде і ховає до наступного року…
    Мій спокій… він пішов із тим літом у вересень…
    Ти для мене став вереснем……..
    Молінням. Прощанням. Довірою. Теплом.
    Легким сном на гіллі клена-ясеня.
    Я залишусь у вересні???
    У тобі. У твоїх думках. Мріях…
    Чи залишиш надію, ще й на жовтень
    У твоїх снах, у очах???
    Чи, може, в твоєму серці…
    26.09.2009


    Рейтинги: Народний 4.63 (5) | "Майстерень" 4.63 (5.25)
    Коментарі: (2)


  29. Любов Бєляєва - [ 2009.12.22 14:08 ]
    Неримований
    Ти неримований і дикий!!!
    Ти прозовим текстом врізаєшся в мій мозок…
    І я не можу тебе вигнати звідти!
    Не можу знайти спасіння ні в алкоголі, ні в сигаретах,
    Ні в забутті медикаментних снів…
    Лише в тобі відроджуюся й тану!
    Важким гранітним камінням тану і гину…

    Ти неримований!
    Неправильний.
    Складний епічний твір…

    А я набір поезій в одному томику на 1000 сторінок…
    Про кохання, про емоції, про біль…
    Про все, що болить мені до і після твоєї появи у моїй пам'яті.
    Тебе хочеться прочитати, бо ти – складний!
    А я… я вся у моїх віршах.
    Вся душа на білих листках паперу,
    Зігнана у рівненькі римовані рядочки поезії…

    Ти неправильний!
    Неримований!
    Дикий!

    Проте без прози твого життя
    поезія мого існування
    не стане вартою усіх списаних листочків…
    14.10.09


    Рейтинги: Народний 5.25 (5) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  30. МаріАнна Квітка - [ 2009.12.22 10:53 ]
    ...
    Досить любити слухати
    і пізнавати...
    Ян Твардовський

    Часом ті хто не вірять
    відкривають очі тим
    хто сліпо вірить
    День не змінює ночі
    а лиш доповнює її
    І коли ти ще спиш
    хтось розчищує вулиці
    від снігу
    для тебе
    Мерзне Богородиця в руки
    долоньки зложивши в молитві

    Якби ж то мені тої сили
    як в пагінчику малому
    що крізь асфальт
    дорогу до світла намацує.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.21)
    Прокоментувати:


  31. Олена Пашук - [ 2009.12.22 09:12 ]
    ....
    люди
    навіщо ви посипаєте сніг піском?
    я мушу визбирувати із білості секунди
    але мій піщаний годинник
    вже ніколи не буде таким як раніше
    тепер неодмінно спізнюся на побачення
    а той хто прийде до пам’ятника голубам
    скаже
    от і ще одна дурепа
    яка не цінує час

    мені залишиться напустити
    повну ванну піску із аромамаслами
    зануритися в неї
    і уявляти себе дружиною фараона
    допоки весь пісок не просочиться під землю

    і я залишуся там
    де можна щодня ліпити піщаних сфінксів
    годувати їх загадками
    при допомозі буревіїв
    добиратися із пункту А в пункт Б
    і знати
    що там зверху все буде добре

    яйцеклітина сонця віщує новий день


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (33)


  32. Любов Даник - [ 2009.12.21 12:07 ]
    Я - птах з поламаними крилами...
    Я - птах з поламаними крилами.
    Тягнусь до хмар - виходить тільки вниз.
    Можливо, я стаю лінива
    Очей не підіймаю ввись
    Жаліюсь на життя,
    тихенько плачу, скавчу тихенько.
    Мрію про удачу.
    Апатія...Читаю "Intermezzo".
    Втомилася. Втомилася лінитися.
    Беру нотатник. Ручку пхаю в зуби.
    І я письменник.
    Стаю по-троху мудра.
    Морщу лоба...Носа потираю.
    І думаю, і уявляю...
    Я - птах, лечу на дах будинка!


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  33. Богдан Чернець - [ 2009.12.21 10:17 ]
    охоронець
    я стоятиму у воріт
    твоєї твердині
    адже я охоронець
    Бог поклав
    у мої долоні меча
    і сказав захищай її
    я залишатимусь вірним
    до смерти
    бо з чоловіком можна розлучитись
    з охоронцем ніколи
    він помре
    тільки тоді
    коли висохне
    джерело
    його джерело


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  34. Дороти Хили - [ 2009.12.21 06:21 ]
    Зі збірки, якої не існує
    Холод і пінгвіни
    паперові сніжинки
    клацання ножиць
    звук скотчу
    клей на пальцях
    суха шкіра під носом
    закочені зім'яті рукави
    під светром
    під іншим светром
    і ще під одним

    і зараз там мабуть холод
    мабуть відчутні гострі трикутники у пальцях ніг
    пара чужих дихань без вогню
    мабуть кров синіє на губах
    мабуть пахне компотом і капустою

    мабуть всі ловлять язиком сніжинки
    після реклами south парку
    (до того ніхто не думав що це весело)
    сніжинки мабуть холодні
    але гріють горло
    відчуття дитини
    яка ось-ось заробить покарання
    все флуоресцентно біле
    і зуби здаються жовтими
    відмерзають руки
    потім печуться в окропі
    і здається ніби шкіру роздирає тисячі голок
    боляче
    але по мазохістськи приємно
    шкіра лущиться
    як у риб
    як у русалок

    все зникає наче морська піна
    коли на ногах теплі шкарпетки
    коли руки пахнуть водою і гірчицею
    і коли читається та стара зім'ята книга
    перечитана сто разів
    з відбитою палітуркою
    коли тяжкі віі схиляють очі донизу
    коли з посмішкою підкорюєшся інстинкту

    коли спиш і не бачиш снів
    коли світ - один-єдиний колір
    один-єдиний звук

    ...

    будильника о півсна шосту

    хліб масло чай

    холод і пінгвіни.

    copyright 2009


    Рейтинги: Народний 4.5 (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  35. Софія Кримовська - [ 2009.12.20 18:17 ]
    витирав сльози і цілував
    ***
    витирав сльози і цілував
    обіймав і повторював
    «яка ти нещасна»
    а я щаслива
    бо не вірю тобі


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (2)


  36. Николай Блоха - [ 2009.12.18 23:58 ]
    Спустя…
    Спустя…

    Спустя какое-то мгновенье,
    Она мне принесла покой.
    Своей игрой в желание её,
    Настолько близким воплощеньем.

    Пьяня игрой, гублю её,
    И не отдамся не за что.
    Лишь фейерверком страсти и огня,
    Сожгу её, даря дитя.

    Оттенком прошлого огня,
    Сверкает милое дитя, твоё.
    Спустя какое-то мгновенье,
    И нет покоя, нет в её желаньях.

    18 декабря 7517 года (2009) в 10:54


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Катерина Каруник - [ 2009.12.18 20:42 ]
    giggling underworld
    до чого сняться високі й
    стрункотілі
    з долонями холодними від винограду
    плутаними
    гострокутими сухожиллями
    легенями посрібленими токсичною хтивістю
    цикорієм і цинамоном
    розтертим на животі
    жовтизною скам’янілою на дні їхніх тіл
    поналиплим на ноги дощем?
    хто вони
    віщуни й віщунки
    дрібнокраплого побутового туману
    й семи тисяч
    осліплих метеликів
    у спину?
    що можуть значити постаті
    їхні потужні й підсушені
    паралельними
    часовими вимірами
    просторовими прірвами
    формотворчими нахилами
    й інфантильними намірами?

    потойбіччя притихло
    у них під очима
    крізь зуби проціджує
    вогкість масну
    підозріло озирається
    й хи-хо-че

    хочеш його запозичити
    значенням наділити
    дати йому обличчя
    дати йому в обличчя
    дати йому по пиці
    влучити по різниці
    вибити з нього решту
    скласти до купи рештки
    знищити все до останку
    чи хихотітиме зранку?


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  38. Наталія Бойчук - [ 2009.12.17 17:30 ]
    Не забирай у мене дитинство
    Не забирай у мене дитинство.
    Я все віддати можу бездумно.
    Щасливий погляд, дитячі сльози,
    Пригоди, біди і теплі дощі,
    Право помилятись і віддано кохати
    Тобі бездумно я можу віддати,
    А ти, ти просто...
    НЕ ЗАБИРАЙ У МЕНЕ ДИТИНСТВО!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Ярина Брилинська - [ 2009.12.17 16:42 ]
    ***
    жінки
    не танцюють аркана
    вони арканізують життя
    хапаючись
    за рукави
    чоловічих сорочок
    коли відцентрова сила
    викидає їх
    з життєвого кола

    вони
    безкрило
    втискають голови
    у слабкі плечі
    і
    примружують очі
    щоб у круговерті танцю
    не погубити поснулих бісиків
    що
    загойдані байдужою увагою
    розімлілими
    мріями
    малюють
    акордеонно-пристрасне
    танго
    далекої
    Аргентини


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (21)


  40. Міла Матей - [ 2009.12.10 09:18 ]
    Монастир
    Новий Едем
    Той Самий Садівник
    Без Єви
    змій тут досить
    захованих
    та не похованих
    плоди куштують тут
    лише Адами
    смакують
    запашні
    яблука Духа


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  41. Тетяна Питак - [ 2009.12.08 17:48 ]
    ***
    Хочеш зав’язати з цим
    І не можеш.
    Воно кожного дня нагадую про себе.
    Мучить тебе з середини
    І просить визволити себе.
    Тягне за собою у вічність
    І одночасно віддаляється від тебе,
    Залишаючи чорну дуру в серці.
    Ти залежиш від цього феномену.
    Це як наркотик, як манія,
    Як переслідування чогось…
    Те «щось» не зрозуміле і щось дике.
    Воно твоє життя і твоя смерть,
    Це твій надгробок і твоя могила.
    Це рай у пеклі і пекло у раю.
    Це рай на землі і під нею…
    Воно… твоє… назавжди… до смерті… і після неї…


    Рейтинги: Народний -- (4.64) | "Майстерень" -- (4.69)
    Прокоментувати:


  42. Міла Матей - [ 2009.12.08 10:14 ]
    сповідь спогадів
    неповносправний час
    заколисує
    сутінкове дитя моїх спогадів
    зів"яв останній пуп"янок
    твоєї надії
    Але ніхто й так
    не питиме
    нестерпного трунку
    з чужої чаші
    Краще пляшка з відбитим горлом
    наповнена мереживним відчаєм...
    Дозволяє забути
    що є хтось крім Себе


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  43. МаріАнна Квітка - [ 2009.12.07 19:18 ]
    ...
    Нам не вистачає
    кількох хвилин
    до пунктуальності
    дивно
    сонце завжди
    сходить вчасно
    чому дорога
    назад
    коротша
    і все
    що
    змушує
    рухатися
    нас вперед
    робить неактуальним
    повернення
    в минуле
    хоча
    вибір залишається
    за нами
    пташка
    мусить
    навчитися літати
    завтрішній день
    обов’язково
    прийде
    і сам попіклується
    про всіх
    ПТАШОК
    які НЕ знають
    що НЕ можна
    НЕ літати


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (2)


  44. МаріАнна Квітка - [ 2009.12.07 18:07 ]
    МЕТАМОРФОЗИ
    Так тихо довкола
    то десь засинаєш
    ТИ
    пташка співає оду
    для дня
    що втікає
    як пісок
    крізь пальці самотності

    На роздоріжжях
    ще не згаслих
    сподівань
    ми не зустрічаємось
    навмисне
    уникаємо власних тіней

    Потрібні акценти
    в цій партії
    ЖИТТЯ
    яку виконуємо
    розставляє
    ВСЕВИШНІЙ

    Залиш для мене
    під розлогими
    під деревами
    щось таке вільне
    як вітер
    що невпинно цілував
    моє волосся
    коли я бігла
    назустріч щастю
    така замріяна…

    Тоді ще не знала
    що біль минає
    по собі
    залишивши
    шрами

    Вони
    як сіль
    без якої не засмакуєш
    РАДОСТІ
    що тут
    і тепер
    відкривається.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.21)
    Прокоментувати:


  45. бобі нюмарк - [ 2009.12.07 01:58 ]
    епілепс і я
    ніч замала
    ме' зламала
    ало ма
    ти плакала?
    у центрі києва
    нічо нема
    горить моя тюрма
    і голова
    важка
    бо то все я
    най горить до тла
    давно не приймав
    шо лікар дав
    мо' то я дарма?
    ма
    ти плакала?
    я вже питав?
    пробач
    я намішав
    чо'сь і бухла
    тут така спека
    нарешті швидка
    чекай дзвінка


    Рейтинги: Народний 5 (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  46. Юрій Лазірко - [ 2009.12.04 23:58 ]
    Сочаться краплі
    Сочаться краплі! блакитні залишають вени!
    Краплини мого я! сочаться, ледве крап,
    З мене відверто падають, капіж, вони спливають кров`ю
    З тих ран, що нанесли аби з ув`язненого вирвати тебе,
    З мого обличчя, із чола мого та уст,
    З моїх грудей, з межі затаєння в собі, натискують вперед червоні
    краплі, зізнання краплі,
    Плямують сторінки, пісні плямують, що співаю я,
    і кожне слово сказане моє, криваві краплі,
    Нехай вони полум`янистий запал твій пізнають, нехай вони відблискують,
    Насичуй їх собою весь осоромлений і мокрий,
    Жеврійте над написаним моїм і що писатиму, криваві краплі,
    Нехай усе уздріється у світлі вашому, зарум`янілі краплі.

    4 Грудня 2009

    Original:

    Trickle Drops
    by: Walt Whitman (1819-1892)

    Trickle drops! my blue veins leaving!
    O drops of me! trickle, slow drops,
    Candid from me falling, drip, bleeding drops,
    From wounds made to free you whence you were prison'd,
    From my face, from my forehead and lips,
    From my breast, from within where I was conceal'd, press forth red
    drops, confession drops,
    Stain every page, stain every song I sing, every word I say, bloody drops,
    Let them know your scarlet heat, let them glisten,
    Saturate them with yourself all ashamed and wet,
    Glow upon all I have written or shall write, bleeding drops,
    Let it all be seen in your light, blushing drops.



    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (14)


  47. Чорнява Жінка - [ 2009.12.03 18:27 ]
    Вірші в прозі
    На мій погляд, єдине, що може бути представлено на сторінці "Інша поезія" - це так звані "вірші в прозі" на кшталт тургенівських. Тобто прозові мініатюри, які відрізняються особливою емоційною напругою, яка наближує їх до поезії.

    Ось приклад з І. С.Тургенєва:

    Н. Н.
    Стройно и тихо проходишь ты по жизненному пути, без слез и без улыбки, едва оживленная равнодушным вниманием.
    Ты добра и умна... и всё тебе чуждо — и никто тебе не нужен.
    Ты прекрасна — и никто не скажет: дорожишь ли ты своей красотою или нет? Ты безучастна сама — и не требуешь участия.
    Твой взор глубок — и не задумчив; пусто в этой светлой глубине.
    Так, в Елисейских полях — под важные звуки глюковских мелодий — беспечально и безрадостно проходят стройные тени.
    Ноябрь, 1879

    http://ilibrary.ru/text/1378/p.46/index.html


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (6)


  48. Ганна Осадко - [ 2009.12.03 15:06 ]
    квачик
    ...доки донна сидить в похиленій вежі вигадки,
    яку власноруч вимурувала з білого піщаника,
    ...доки годує з рук вогнедишного дракона дитячих сумнівів
    (три, сім чи дев'ять – голів чи років),
    ...доки ретельно перевертає пісочний годинник
    і розчесує біле (чи уже сиве?) довге волосся,
    і піщинка за піщинкою на брудній долівці виростають
    еверести даремних надій –

    її Віра, Надія та Любов –
    три сестрички-реготулі
    на зеленій луці бавляться у квача.
    - Доганяй, Любко! – заходиться сміхом Віруня
    і рудою вивіркою пірнає в оксамитові трави.
    - Доганяй, Любко! – пирскає Надійка
    і вистрибом летить до тінявого плеса...
    ...а захекана Любця –
    із маками, вплетеними поміж тугі локи,
    з вічно розбитими колінками,
    з міточками зеленки на гострих ліктиках –
    «квачику-квачику, дай калачику!»
    біжить і біжить, горопашна,
    аж доки не падає в трави теплі,
    в руки ніжні
    матері Мудрості...
    - Виходь, донно! – кричить Любка, задерши виснянкувате обличчя д'горі, – виходь у квачика грати!
    - Та як же я вийду? – зітхає донна.– А дракона нагодувати? А годинник перевернути? А вежа висооока.....
    - Тюю, смішна-а-а! – гигочуть Вірка з Надькою. – Драконова ма-а-а-амця! – і показують свої чорні від шовковиці язики.
    - Виходь, доню! – кличе мати Софія. – Не бійся, стрибай!
    ...і стрибає донна, затуливши руками очі,
    і летить – як пір'ячко сірої качечки –
    повз дракона здиваваного,
    повз вежу непохитну,
    повз пісок байдужий –
    летить і падає
    у зелений поділ трави,
    дбайливо напнутий
    Вірою, Надією та Любов'ю...
    І от вже вони біжать наввипередки:
    Тільки білі п'яти поміж високого різнотрав'я,
    Тільки срібний сміх поміж дзвінкої тиші:
    - Доганяй, Анько! Квачику-квачику....


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  49. МаріАнна Квітка - [ 2009.12.02 15:11 ]
    МАРТІ
    Травою зеленою
    проростає
    туга
    вище мене
    немає сенсу
    набивати
    валізи
    вже вщерть наповнені
    болем
    забутися
    просто
    комашкою срібною
    кудись
    податися
    поночі
    а потім
    прорости деревом
    на підвіконні
    чийогось
    чекання

    P.S.: замість серця
    півяблука зернятками
    спілими цокотить


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.21)
    Прокоментувати:


  50. Оксана Колтун - [ 2009.12.02 15:22 ]
    ***
    Уяви собі діалоги:
    "Як пройти в рай? – Прямо і направо".
    "Чи далеко до раю? – Та ви вже в раю".

    Вчора я теж була в Раю – селі під Бережанами.
    Чергова мандрівка в місто з повним комплектом пам'яток: замок, площа Ринок з ратушею, церкви і костели, модернові адміністративні будинки і вілли міщан…

    За містом – Рай. І чого його мешканцям ще прагнути? Тут навіть собаки райські!

    Та до буквального сприйняття назви постійно повертав парк: біля невеличкого палацу, злегка закинутий, але рівно настільки, аби стати чарівним
    під супровід багатоголосих пташиних хорів,
    неба над головою і неба під ногами, віддзеркаленого намистом ставків.

    Які миті залишив би в пам’яті хтось інший? Не знаю.

    Я хотіла тобі показати мій рай:
    у час цвітіння кожна яблуня варта крупного плану Довженка, а японці фотографували би їх буквально одну за одною, але у мене перед очима – чорна-чорна рілля городу, яка парує, мов свіжо спечений хліб, тільки всіяна не тмином, а біло-рожевими пелюстками яблуневого цвіту.

    2007-2009
    © На березі моря, 2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   ...   111   112   113   114   115   116   117   118