ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Пиріжкарня Асорті
2025.07.29 18:33
бажав ділитись генним кодом
данило майстер з усіма
та де набрати стільки люду
нема

2.
нема й здоровя щоб ділитись
а малахітниця стара

Сергій Губерначук
2025.07.29 12:23
Любов – надзвичайно дивовижне почуття. Найперше, це найвища християнська чеснота. Як пише Сергій Ґуберначук, «любов – почуття Христове». Для Сергія найгармонійнішими та реальними були і залишаються (принаймні у віршах) «тихий Рай Людей і Любовей Великих»

Юрій Гундарєв
2025.07.29 09:33
Майбутній автор легендарного роману «На Західному фронті без змін» уже у 18 років пізнав, що таке війна,
отримавши численні поранення…

На західному фронті без змін:
людство не вчить уроків…
Знову земля у шрамах мін -
не зробиш зайвого кроку.

Віктор Кучерук
2025.07.29 05:40
Яка мені справа
До вашої слави,
Або привілеїв, чи всіх нагород,
Якщо без упину
Донині гне спину
За борг неоплатний народ.
Не хоче багатий
Підвищить оплату,

Артур Курдіновський
2025.07.29 01:48
Веселонько! Тебе не повернути!
Напам’ять вивчив дивні кольори.
Кричуща справедливість самосуду!
Безкарність врешті-решт перебори!

Хіба що знову мовчки проковтнути
Образу. Гучно плакати навзрид.
Шукати кульки вилитої ртуті,

Борис Костиря
2025.07.28 21:54
Вичерпаність моря, вичерпаність долі.
У долині свічі гаснуть, як тополі.

Запанує пустка у гаю печальнім
І на землю ляже, як шатро мовчання.

Перегрів таланту є нічим не кращим,
Ніж брести у лісі лайдаком пропащим.

С М
2025.07.28 12:24
Ти і я, усе ходимо кола і бачимо
Оцей безлад навколо
Прагнеш і хапаєш новини щодня
Вір і не вір, носороги навколо є

І питаєш себе а міг би
Та допоки можливо, літай, гуляй
І знай, присутність твоя потрібна

Віктор Кучерук
2025.07.28 11:22
Коли я чую звуки кроків
Її за власними дверми, -
Моя душа втрачає спокій,
А сам змовкаю, як німий.
Бо намагаюся почути
Гучні сигнали від дзвінка
Про те, що зараз зникне смуток
З думок невпинних мужика.

Артур Курдіновський
2025.07.28 03:49
Покриє, наче саван, білий сніг
Будиночок, де панувало літо.
Строкатий джміль на крилах чарівних
Літаючи, щасливо міг прожити.

У чергуванні холоду й відлиг,
А потім – між тюльпанами і житом,
Під впливом сонця променів ясних

Борис Костиря
2025.07.27 21:51
Упав із яблуні пізнання плід.
Немов снаряд, упав об невідомість.
Ніщо не похитне його політ,
Що в'язне у незнану невагомість.

Цей плід упав, мов сотні мегатонн.
Вже ядерна зима над нами висне.
І встромить спис у землю сам Плутон.

Олександр Буй
2025.07.27 20:20
Здавалося б, написано усе,
Але читати геть нема коли:
Роман життя до розмірів есе
Стискає невгамовний часоплин.

Ну що ж, нехай. Де коротко – талант.
Робити краще – гарне зіпсуєш.
Не навчений поет і музикант,

Євген Федчук
2025.07.27 15:46
Пішов дід проти суботи в поле полювати
І три дні його не чути було і не знати.
Баба вже й людей підняла шукати старого,
Коли ж і він повертає живий, слава Богу.
Як уздріла його баба, то стала кричати:
- Де тебе чорти носили? Куди пропав, клятий?
А с

Світлана Пирогова
2025.07.27 14:43
Рожевий світанок тебе спонукає
любити життя, любити людей.
Хоч знаєш: реальність пекуча - не казка,
А в тебе, як в сонця, - купа ідей.
Зсередини світишся легко, квітково,
і попри байдужість, стільки добра,
бо хтось розуміє всю суть із пів слова.
Га

Іван Потьомкін
2025.07.27 11:32
«Незамінимі є!»-
Прийміте, Якове, цю істину до себе в гості.
«Незамінимі є!»-
Не солодко Вам буде з гостею цією там, у високості.
Бо я її ще й дещо приперчу:
«Не всіх за образом і на подобу Бога створено!
А тільки тих, хто, як і сам Господь,
Без п

Артур Курдіновський
2025.07.27 05:51
Забуті чи порушені статути
Давно покрив багаторічний пил.
Щось невідоме може затягнути
Туди, де вже немає більше сил.

Триматися. Нав’язана спокута
Веде до недоглянутих могил.
Вони не згодні навіть натякнути

Віктор Кучерук
2025.07.27 05:17
Успадкую від чутої пісні
Тихий смуток і бажаний сміх, –
І нерівність відому й безвісну
Протяжних українських доріг.
Успадкую і пристрасть, і щирість
До своєї дружини від слів,
Що для чистки сумління з’явились
І які серцем радо зустрів.

Борис Костиря
2025.07.26 22:13
Коли всі слова вже сказані,
приходить туман мовчання.
У ньому живуть
невідомі істоти,
губляться рукописи,
зникають голоси,
розчиняються надії.
У ньому ворушить клешнями

Олег Герман
2025.07.26 20:49
У психологів і психіатрів, людей, які щодня працюють з особистісними переживаннями та досліджують різні тонкощі поведінки, сприйняття реальності неминуче змінюється. Ми починаємо бачити норму там, де більшість помічає дивацтва, і б'ємо на сполох у ситуац

Віктор Насипаний
2025.07.26 14:22
Довго дядько у крамниці
Огляда вітрини.
Річ якусь бере з полиці,
То питає ціни.

Чеше лоба, мружить очі,
Раз по раз зітхає.
Сам не знає, що він хоче.

М Менянин
2025.07.26 14:02
Почув Благовіст* хто Софії –
на часі молитва тому,
звернутись до Бога в надії
і стати прихильним Йому.

Геть сум віджени свій, козаче,
бо посмішка личить тобі –
довкола все краще, неначе,

Віктор Кучерук
2025.07.26 05:49
Я бажаю вам позбутись
Безуспішності й невдач, –
Не вдаватися у смуток,
Не вдарятися у плач.
Я бажаю вам яскравих
Та успішних дій і справ, –
Дочекатися появи
В світі парості добра.

Артур Курдіновський
2025.07.26 02:07
Все дивиться на небо весняне
Моя душа, рятуючись від згуби.
Провадження до мене позовне
Навколишні світи складають грубо.

І тільки щось далеке, рятівне
Перемагає звук сумної туби.
Боїться сьогодення нищівне

Борис Костиря
2025.07.25 21:47
Вишня, заросла бур'янами
і дикими деревами, -
це тендітність,
заросла грубістю.
Вона далеко від людей,
від цивілізації,
ніхто її не бачить,
ніби забуту сутність.

Юрій Лазірко
2025.07.25 17:52
Згубив її з останнім вивихом струни.
За першим видихом ще не відчув утрати.
Любов летітиме у Місячній Сонаті,
як долетить до серця, Боже – схорони
і сотвори їй вічну... Де Твої палати
заходять, нiби у Йордан, в Чумацький Шлях,

дай місця – аж до ві

Сергій Губерначук
2025.07.25 15:25
На авансцені – четверта стіна.
Не зрить героїня оглядної зали.
У морок шовковий безтямна вона
по білій мотузці з реалій сповзала.

У звукоцеху кували ліси –
бо, власне, ліси це і є звукоцехи;
як фон – голоси, голоси, голоси,

Володимир Бойко
2025.07.25 12:19
Папуаси в лісах Полінезії
Влаштували читання поезії.
Хто найкраще читав -
На закуску попав
І поетів катма в Полінезії.

У славетному місті Козятині
Продавали на ринку козлятину.

Михайло Підгайний
2025.07.25 11:22
Весна джерела породила
В лісах між заячих стежок.
Із вод, що бігли вниз по схилах,
Сплітався кволий потічок.
    На стежці кладка у минуле
    Ще досі там, над потічком,
    Між трав, де літо промайнуло,
    Між верб розлогих за селом.

С М
2025.07.25 10:57
ДляИншого*


Іще чекали день &
На небі хмари темні
Поговір сумний «Він
Іде з життя
Нема йому життя»

Віктор Кучерук
2025.07.25 10:46
На світанні догоряють зорі
І стає сріблистою роса, -
І про щось притишено говорить
Вітер прояснілим небесам.
На світанні налилася синню
І покрилась брижами ріка, -
І хмарки пронизує проміння,
Рясно сіючись навскосяка.

Артур Курдіновський
2025.07.25 07:11
Надія, непомітна сіра миша,
Ховається від злої сарани,
Бо світ навколо сильно погрубішав,
Все менше віри. Більше сивини.

Оглухнути. Принаймні, так зручніше,
Коли лише плювки та стусани
Зробили справу. Діамант мутнішав,

Борис Костиря
2025.07.24 21:54
У полі, в лісі чи в саду
Не клич біду, не клич біду.

У самоті чи на виду
Не клич біду, не клич біду.

Не клич біду на свій поріг,
Пізнавши таємний гріх.

Артур Сіренко
2025.07.24 10:38
Того незачесаного літа я мандрував з Рудим Зачарованим Мандрівцем річкою – Дніпром (Бористеном). Ми плили човном вниз по течії від Любеча аж до Низів. Під кошлатим сірим вітрилом на якому ми намалювали вохрою знак Сонця. Інколи (коли вітер втомлювався і б

Татьяна Квашенко
2025.07.24 09:04
Полювали з Полею на полі
ми на квіти для прикраси долі
і зустріли на дорозі кицю,
що ходила пити до криниці
та напилася водиці вволю,
тож полює на польовку в полі,
там де квітів просто досхочу.
А що далі було – промовчу!

Артур Курдіновський
2025.07.24 05:47
Де серце із полегшенням зітхне,
Там більше вже не буду сумувати.
Покинувши приміщення чумне,
Я припинив шукати винуватих.

В обличчя вітер весняний дмухне,
Життя чуже так легко прикрашати!
Порожнє гасло, пафосно-гучне,

Віктор Кучерук
2025.07.24 05:45
Як належить, як годиться,
Як складається завжди, –
Рожевіє зоряниця –
Блідне місяць молодий.
Укриваючись імлою,
Снами марить небосхил, –
Тільки очі вабить грою
Світло двох небесних тіл.

Ярослав Чорногуз
2025.07.23 22:44
Моя душа кривавилась від болю,
Ота з косою клята знов прийшла.
І почала свою чинить сваволю,
На очі мов насунулась імла.

І в серце заганяла люто голку.
І душу рвала кігтями вона.
Чи правда то була, а чи наколка --
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Влодко Хіцяк - [ 2010.07.29 19:09 ]
    Пори року
    Минула осінь була б не такою
    і весни не продовжили б цвісти,
    якби не ті тумани над горою,
    якби не Ти!

    Зима прийшла б така сумна і зимна:
    самотні свята і сніжинок рій,
    якби не Ти - прекрасна і предивна
    прийшла із мрій!

    Весна була б немов жорстокий вирок,
    що серце розрива від самоти.
    І навіть птахи не вернули б з вирію,
    якби не Ти!

    І літо це - таке гаряче й пристрастне
    було лише букетом вітру й злив,
    якби до Тебе, рідна моя пристане,
    я не приплив!


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  2. Наталія Буджак - [ 2010.07.29 17:54 ]
    Феміда
    Ми розміняли почуття на вічність,
    Таку глибоку і таку святу.
    Хоч у душі щоденно протиріччя,
    Я все одно до кращого прийду.

    Ми вже тепер інакші,ми не ті,
    Що були ще торік в одежі долі.
    Знайшли свій шлях й приречені іти
    В химерну пастку вічної неволі.

    Вже світ стає огидний і глухий,
    І,може,в цьому є й моя провина.
    Зверни на мене дух свій мовчазний
    Моя покірна і сліпа Фемідо!


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (4.86)
    Прокоментувати:


  3. Віктор Цимбалюк - [ 2010.07.29 15:07 ]
    Символи
    ...Я живу у державі, в якій зубожілий народ,
    Розгубивши усе, крім кмітливої вдачі і гумору,
    Напитав собі герб - золоте деревце Сефірот...
    "Це ж князівський тризуб!" - можновладці-поети "подумали..."

    ...Я живу у державі,
    Бо я в цій державі живу...

    ...Я живу у державі, однак тут народ ні до чого...
    Бо держава моя - в мальовничому, тихім селі,
    Де в росі на світанку ще можна угледіти Бога,
    Де увіткнута палка кущем пророста із Землі...

    ...Я живу у державі,
    Бо я в цій державі живу...

    ...Я живу у державі, якою керують сатрапи...
    Поза злодієм - злодій, за черевом підкумка - кум...
    Над усім цим лайном майорить перевернутий прапор...
    Воду ллють на Вогонь!... Неприкрите невігластво, глум...

    ...Я живу у державі,
    Бо я в цій державі живу...

    ... Я живу у державі, як варвар, як гой, ніби Каїн...
    Бо - Єдине шукаю... Рабові невільне Знання...
    Розбудивши Любов, я до спраглих Любові гукаю:
    "Просинайтеся, люди! Вас глушить і сліпить брехня..."

    ...Я живу у державі,
    Бо я в цій державі живу...

    ...Я живу у державі, насправді, бо, знаєте - доля...
    Бо Душа, перев'язана в гуз, знає Міру Буття:
    Де блакитне - Земля, ну, а жовте - Божественна Воля...
    Де у серці б'є ключ, суть корона і корінь життя...

    ...Я живу у державі,
    Бо я в цій державі живу...

    Кумпала Вір,
    28.07.2010 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (14)


  4. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.07.29 15:29 ]
    Настроение
    Вот, на сердце осадки…
    «Нажимаю» на сладкое,
    И не с меньшим азартом
    Поругаю украдкою…

    Беспокойство и пауза –
    Ожиданья позиция,
    Это то, что осталось мне.
    Я себе – инквизиция.

    Надо душу помиловать,
    И любовью побаловать,
    Принудить, изнасиловать
    Страсти сладкой отравою…

    Жду тебя с нетерпением
    И со рвеньем души,
    Постучи в мои двери…
    Или хоть напиши…

    28/07/2010г.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  5. Марк Кнопкін - [ 2010.07.29 12:22 ]
    Возвращение
    Я пройду вдоль улицы, как по углям.
    Не узнаю, ни этой усердной змейки,
    Ни одного облупившегося угла.
    Отыщу скамейку.

    Граммофон в окне источает Глинку.
    Пудели. Люди в заморских одеждах.
    Да, и воздух свеж, а не гниль, как
    Бывало прежде.

    У помойки роятся коты и стоит стул
    (Без одной ноги). У соседки тройня.
    И фасад не нов, и фонарь сутул.
    Да и я нестроен.

    Детворе, как всегда, не хватает мела -
    Ни на классики, ни на "Люблю".
    Дом не топят, а, между тем, дело
    Близится к ноябрю.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (2)


  6. Сергій Татчин - [ 2010.07.29 10:10 ]
    2010
    це літо жаске й пекуче,
    бо я за тобою скучив,
    від тисячі сонць розм'як.
    із тіста і воску голем,
    керований алкоголем,
    пантрую твоє і'мя.

    позваблений тиску зваби,
    я звав би тебе і звав би,
    струну пуповини плів.
    і люди зійшлись зівсюду,
    і стало б отого люду,
    неначе у мові слів.

    для них очевидні речі:
    що ми голоси лелечі,
    нечуті іще ніким.
    і ця німота первинна,
    як випиті разом вина,
    як дотик до губ руки...

    це літо сухе й гаряче,
    пульсує між нами наче;
    єднає тіла в знання,
    що кров - це прили/відливи,
    а стати - удвох! - щасливим:
    я б шкіру над серцем зняв.

    чекання таке бездонне,
    що в ньому одразу тоне
    незнаний до цього страх.
    і люди, умовно добрі,
    покажуть сліди за обрій
    у дім на семи вітрах.

    і ми у отому домі,
    непізнані ще у втомі,
    оселимось назавжди,
    закохані дві сновиди,
    навзаєм - на голос! - вити,
    приречені - я_і_ти.


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.71) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (37)


  7. Валерій Хмельницький - [ 2010.07.29 09:38 ]
    Кава бразільська. Гаванська сигара (літературна пародія)
    Кава бразільська. Гаванська сигара.
    Очі пускають бісики.
    Еро-пригоди. Гавайська гітара.
    ...Де мої, зрештою, трусики?

    Стомлене штурмом, спить міцно військо.
    Матрицю вщент зруйновано.
    Випити Chianti. Вино італійське.
    Вранці - почати наново.


    29.07.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (26) | "Мрія Поета Грецький коньяк. Шоколад бельгійський"


  8. Тамара Шкіндер - [ 2010.07.29 09:55 ]
    Сину
    Коли маленьким був, я колисала,
    Пісні-перлини сипала до ніг,
    Молила, щоб недоля не приспала,
    Просила Бога, щоб тебе зберіг.

    Мій любий сину, зоряний світанку,
    В канву життя не пройдених доріг,
    Вплітала щирим серцем в вишиванку
    Свій материнський світлий оберіг.

    Я вишила я хрестиком стежини
    Під шепіт трав і пісню солов’я.
    Рости, рости! Зростай, моя дитино,
    Надія, щастя, радосте моя!

    Як весни будуть плинуть безупину
    Й зозуля накує багато літ,
    То не забудь і посади калину,
    Та на землі залиш достойний слід.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.47) | "Майстерень" 5.25 (5.42)
    Коментарі: (2)


  9. Оксана Мазур - [ 2010.07.29 02:08 ]
    МАХА ( КАЕТАНА)
    Спогадів палких намисто
    І корсажу рвана рана.
    Терням болю серце стисло:
    Плачте, донно Каетано!

    Смуглоплечий кабальєро
    Так ярів у ній: “Кохана!”,
    Зрада личить всім тореро…
    Гріх покриє Каетану…

    Причастилася в розлуку,
    Стисла груди велич храму.
    Реготом гасила муку –
    Киньте камінь в Каетану!

    Власяницею на душу
    Відблиски свічі й сутана.
    Сльози помстою осушить
    Непокірна Каетана.

    І розгрішення не буде,
    Лик святого чорним стане.
    Кровію рубін на грудях…
    На коліна, Каетано!

    Полум’яна тонадилья
    В траурі мантильї тане.
    Приворотне ваше зілля,
    Незрівнянна Каетано…

    липень 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (2)


  10. Марк Кнопкін - [ 2010.07.29 00:46 ]
    Стих, посвященный идее увеличения пенсионного возраста
    Колченогий звон на периферии слуха.
    Это грядет гроза.
    Постовой хочет отвесить тебе оплеуху.
    Хочет, но ему нельзя.

    Ты - гражданин: ни нагана, ни совести,
    Только потертость паспорта.
    Да еще блеклое, мелкое эхо голоса,
    Приглушенного насморком.

    Ты - содержимое твида и хлопка,
    Горечь во рту страны.
    Ей хочется сплюнуть, но как-то неловко.
    Плюс - нету слюны.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.36) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  11. Наталія Крісман - [ 2010.07.28 23:22 ]
    Юрію Яремку
    Ким буду сьогодні? А знаєш, таки синім птахом,
    Що в неба безодню за вітром злітає без стрАху,
    На Землі Смарагдові тіні кидаю крилаті,
    По стежках потаємних бажаючи рай відшукати.

    У незнаних світах, переповнених суттю по вінця,
    І у маревах-снах я збираю знання по краплинці,
    Щоби мої вуста лиш казали слова доброзичні,
    Аби свого хреста гідно я пронесла через Вічність.

    Розтікаюсь рікою по долях людей, що стрічаю,
    Проникаю стрілою крізь тебе, крізь небо безкрає,
    Повертаю до рідного краю ключем журавлиним...
    Я ключ твій до раю? - Я біль, що вкладаєш Ти в риму!...
    28.07.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  12. Софія Кримовська - [ 2010.07.28 22:09 ]
    Роз’єдную половинки
    Роз’єдную половинки,
    на чорне ділю і біле.
    Розвіяно ще узимку,
    заметено влітку пилом.

    Не треба образ і болю –
    нікому не буде ліпше.
    У нас на обох з тобою
    остання, можливо, тиша.

    Вимірюю кроки пульсом,
    відводжу гріхи та очі.
    Ти, може, мене і пустиш,
    але не себе. Це точно.
    28.07.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (14)


  13. Тамара Шкіндер - [ 2010.07.28 22:31 ]
    Давай помовчимо.
    Давай помовчимо, хай буде тиша-
    Безмовний щем на поминках кохання.
    Історія розмашисто запише
    У свій архів той помах крил останній.

    Давай помовчимо, хай буде вічність,
    Як тихий сум, що з часом не минає…
    І плачуть воском поминальні свічі,
    Й невтішно тиша-реквієм ридає…

    Давай помовчимо, щоб словом мертвим
    Не осквернити святості любові,
    Що відійшла, і вже не може стерти
    В моєму серці зорі світанкові.

    Давай помовчимо, бо в цю хвилину
    Слова прощання зовсім недоречні.
    Ось так любов зникає по краплині,
    Без застережень і без заперечень...

    Давай помовчимо, хай буде тиша-
    Безмовний щем на поминках кохання.
    Історія розмашисто запише
    У свій архів той помах крил останній...

    2010




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  14. Мрія Поета - [ 2010.07.28 21:57 ]
    ***
    Грецький коньяк. Шоколад бельгійський.
    Вечір - як чорт на ратицях.
    Губи штурмують, неначе військо.
    Ероса чорна матриця.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (7)


  15. Тамара Шкіндер - [ 2010.07.28 21:20 ]
    Літня гроза
    Стояла ніч, обпалена грозою.
    Ковтала дощ, тамуючи жагу,
    Грім гуркотів, незримою рукою
    Виписував із блискавиць дугу.

    А небо, мов розжарене горнило,
    Спалахувало сотнями жарин,
    Село завмерло, наче заніміло,
    Дивилось сумно вікнами хатин.

    Ріка бурлила темною водою,
    Звивалася й шипіла, мов змія,
    Здавалося зійшлися у двобої
    Стихія неба й стомлена земля .

    Хитались наче привиди дерева,
    Повітря пахло гірким полином..
    Заснуло все – коротка ніч липнева…
    І лиш твоє світилося вікно.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  16. Мельмот Себастіан - [ 2010.07.28 18:42 ]
    Криза епохи
    Солодко стукає ніч у темне вікно...
    Не чуємо. Байдуже. Все одно.
    Тероризуємо душу, рвучи її на шматки.
    Фари світять в обличчя. Ми - світлячки.

    Чужими ми звемо рідних. Часто втрачаєм честь.
    Юність губимо. Сухо старіємо. Жесть.
    Царюємо над такими, як ми. Гостра гра.
    Зеленоокі троянди. Іронія. Мляве "ура"...

    Очищуєм пам"ять чарками, пляшками пива,
    Хтиво дивимось на людей, чекаючи дива.
    Хаос панує довкола. Дико доконуєм день.
    Молоко поєднали з кров"ю. Стогін замість пісень.

    Перериваємо подихи. Ніжно шепочем шум,
    Меланхолійно стрічаєм світанки в полоні буденних дум.
    Юридично оформили все: кохання і зраду...
    Не реагуємо на відвертість. Не хочемо чути правду.

    Всі довкола - актори, вертеп, скоморохи...
    Сьогодення? Майбутнє? Криза епохи...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Мельмот Себастіан - [ 2010.07.28 18:52 ]
    Асоціації ночі
    Тане дим у повені вечірній

    Плаче сонце на краю віків...

    На колінах люди в пошуках ночівлі,

    Ще світанок думки майбуття не сплів.


    Не барись, світанку, темряву прогнати,

    Не лежи ледащо в хаті на печі.

    Чую шум машинний. Місячні сонати

    Не лунують; нікому взять од них ключі.


    У бездонних тишах криків-одчайдухів

    Воля - Доля - Мати нить життя пряде...

    В пластиці акордів, у оркестрах рухів

    Воскресає Істина. Новий День іде...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.07.28 14:28 ]
    Собор душі
    В соборі сьогодні паніка,
    В соборі сьогодні сполох,
    Один із опорних каменів
    Дав тріщину при основі…
    Всю ніч завивала віхола,
    Ввірвалась, якби не грати,
    Було що – усе проїхали,
    Тепер що? Не помирати!
    Собор почорнів від роздумів,
    Ченці зачинили двері,
    І заспіви стоголосії
    Застигли в ефірі тери…
    Бродила я териконами,
    Шукала кохання, віра
    Мене провела безоднею,
    Щоб я водночас прозріла!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (7)


  19. Мрія Поета - [ 2010.07.28 12:31 ]
    До утра
    Возьму из твоего крыла
    Перо. Одно. Такая малость!
    Что от меня тебе досталось?..
    Мой милый мальчик,– до утра!

    Мой милый мальчик! До утра
    Игра становится обузой.
    Быть может, я не буду музой,
    Любовницей, et cetĕra.

    Но буду сном. О чём – не помни,
    Мой милый мальчик-до-утра.
    Страстей прошедших кожура –
    Исчерканный листок альбомный.

    Теперь – пора.

    2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (11)


  20. Наталія Крісман - [ 2010.07.28 12:48 ]
    В ПУСТЕЛЯХ СВІТУ
    В пустелях світу повно міражів,
    Які понавигадували люди.
    Та хто ж нас за ці вигадки засудить?
    Пітьма і Світло вічно на межі.

    Кохання - загравання із вогнем,
    Який то спопеляє, то підносить
    Наш дух від щастя аж у високості,
    Куди й орел ніколи не сягне.

    В пустелях світу важко віднайти
    Ту душу, що з твоєю - одне ціле.
    Пройдеш крізь сотні різних перевтілень,
    Та в серці тінь нестимеш самоти.

    Я довго йшла за серцем навмання,
    Шукаючи оазу свого щастя...
    Я віднайшла! Тепер я, мов у казці,
    Живу, спиваючи нектари ночі й дня!
    28.07.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  21. Мар'яна Невиліковна - [ 2010.07.28 10:45 ]
    Коли-скова, коли...
    завтра ми всім оголосимо страйк
    завтра ми - всіх
    ватрами - всіх
    тільки сьогодні - зажди, вивертай
    звіра до ніг
    не моїх

    неба до пляшки зумій зажени
    ніби вершки
    (взято в дужки)
    в наших кишенях, окрім кажанів,
    мешкають
    дітлашки

    ти доноси в собі сам цих дітей
    ти - до, я - сі
    снимось блосі
    ніби подружжя пухких зубних фей
    що креслить пісні
    наскрізні

    гойдалок зойки по шиї на зліт
    гусіні
    монолог
    вигодуй звіра, що хворий, що зліг
    ніби ти бог
    для двох

    ***

    ти - до, я - сі,
    снимось блосі...

    до-сі
    блосі...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (1)


  22. Роман Бойчук - [ 2010.07.28 10:09 ]
    У СТАНІ БОЖЕВІЛЛЯ
    Защемила у серці печаль,
    З-під свідомості виринув страх,
    А душа заспівала про жаль
    І в очах не що інше, як жах.

    Ці емоції вкотре кругом
    По орбіті мойого єства;
    Тіло втомлене вже від судом
    Все шукає свого божества.

    І депресія взяла в полон,
    Світ від мене замкнувши на ключ.
    В двері стукає клоун – мій клон
    І я чую його дикий плач.

    Заскрипіла підлога в кутку,
    З місця зрушилась кожна стіна.
    П’ю отруту гірку та терпку,
    Від якої ржавіє струна.

    І немає мене вже нема;
    Все змішалось в моїй голові.
    Зараз літо, а в серці – зима.
    Знаю, – будуть ще дні світлові...


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (8)


  23. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.07.28 10:45 ]
    Память о былой браваде
    Картавлю «р»,
    Но на спор скоро
    Произносить беспрекословно
    Смогу любые «э-р-р»-слова.
    «Профессор» нарекли любовно,
    О, если б знали то «премного»,
    И как болела голова…
    Учебники…Недосыпанье…
    Быть первой, лучшею желанье…
    Еще и первая любовь…
    И школьный вечер, дискотека.
    Признание…позор побега…
    Потом – испорченная кровь
    Моим, влюбленным без ответа,
    Еще с детсада стран Советов,
    Мальчишкой с класса,сорванцом...
    Он пошутил тогда не к стати,
    Хотя мечтал о…впрочем, хватит…
    Тепер не надо лишних слов!
    И без конца олимпиады,
    Устала так, что право, рада,
    И наконец-то выпускной!..
    И только старые тетради,
    И золото – медаль в награду
    На память о былой браваде.
    Свобода! Завтра – выходной!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  24. Володимир Солодовніков - [ 2010.07.28 09:40 ]
    * * *
    Моя любов комусь на згадку,
    Тобі дароване життя
    Ще не оспіванного ранку
    В прозорім небі майбуття.

    Моя любов ніщо без тебе.
    Без тебе навіть я ніщо.
    Ти не шукай мене у небі,
    Отам, де небо ллється степом,
    Отам шукай,
    Туди... пішов.


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (7)


  25. Ігор Рубцов - [ 2010.07.28 09:49 ]
    Я налаштований почути
    Чи досягну вершин таких,
    Щоби дослухавшись, почути
    Слова, що світ перевернути
    Могли б у виразах простих?

    Під впливом Божим потечуть
    Рядки невимушених речень.
    Корисні будуть і доречні
    Для всіх вони. Та як почуть?

    Чому щодня із уст людських
    Лунають скрізь слова безпутні?
    В них істина і сенс відсутні,
    Та ми повторюємо їх.

    То як дістатися мети -
    Начутись ангельської мови?
    І долучити до розмови
    Усіх, хто хоче простоти.

    7 липня 2007 року


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  26. Валерій Хмельницький - [ 2010.07.28 08:07 ]
    Boyfriend
    - На яхті була із boyfriend-ом учора
    Удень засмагала в bikini - а ніч!
    Яка в нас була романтична вечеря -
    Лиш зорі і місяць! І ми - віч-у-віч.

    - З boyfriend-ом? Чиїм? Бо у твого, Лауро,
    Немає ні яхти, ні навіть „Porsche”?..
    - З твоїм, Маргарито. Здається, Раулем?
    Мене запросив він з собою...
    - Невже?

    І ти не злякалась морської хвороби -
    Тобі ж так погано у морі?
    - Та ні,
    Яхтсмен він досвідчений. Все було добре -
    Уранці відважно освідчивсь мені...


    28.07.2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  27. Володимир Ляшкевич - [ 2010.07.27 22:44 ]
    Flamenco

    Бій кастаньєт і подихи гітар,
    і та, чий осуд кидає у жар,
    іде на мене у вертепі димнім,
    і віяло рве погляд повен чар!

    [О бийся тихше серце матадора,
    розправа не повинна бути скора!]


    Високі груди більше не в полоні -
    а я ж учора прикладав долоні! -
    всміхаються у тисненні тканиннім.
    Тріпоче жилка серцю в такт на скроні.

    [О матадоре, ціль твоя зухвала,
    чого б це перемоги так жадала?!]


    Яріше бій і спалахи гітар!
    Підносять руки пристрасті тягар
    і б’ють об кам’яну підлогу – винні!
    - "Це ж ви несли йому кохання дар!.."

    [Здіймайтесь вище руки-бандерильї,
    усе підвладне чоловічій силі!]


    О пальці-змії, рухи непокірні,
    примхливі стегна іншому вже вірні?!
    І губи зверхньо_усмішкою_плинні -
    чи на однім я вистою коліні?!

    [О як спекотно нині! Сонце люте,
    противнику мій – ні-чи-ї не буде!]


    Недоторканна?! Полум’я гітар!
    І брижів світла плавлений янтар
    довкола шалі кинутої вгору.
    І каблуків за розсипом удар!

    [Лише на мить спізнилась моя шпага,
    коліна підігнулись. От і плаха...]


    Вщухає з криками гітар заграва.
    О як заводить ця, твоя, постава!
    Не обернешся навіть для докору?
    Та краще ніж у груди, чуєш?.. Браво.

    [Твоя арена повна, матадоре,
    противнику твоєму нині горе!..]


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Коментарі: (29)


  28. Наталка Подолянка - [ 2010.07.27 22:53 ]
    ***
    Натхнення рвало душу на шматки,
    я малювала нас, усюди були ми…
    Я плакала, зривала темряву ночей,
    і стільки сліз лилось із моїх очей…
    Моїй душі потрібен новий притулок,
    а ти візьми собі оцей малюнок
    Хай буде він для тебе згадкою,
    чи хоч у книжечці закладкою…


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  29. Наталка Подолянка - [ 2010.07.27 22:53 ]
    ***
    Ні радості, ні смутку, ні печалі…
    Залишки спогадів я позбираю,
    Радію я ними, немов дітьми…
    Це було про нас, це були ми…
    Тепер лиш спогади, дощем омиті,
    як акварелі, чисті та розмиті…
    Десь би ці спогади розгубити…
    Бо як же з ними дальше жити?


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  30. Наталка Подолянка - [ 2010.07.27 22:03 ]
    Із похорону кохання
    ***
    Наші дні дощові…
    Наші ночі зоряні
    посвячую тобі
    вірші, болем розорані!

    ***
    По шибках стікають каплі дощу…
    як тоді, як завжди, коли ти поряд…
    зупини цю воду – тебе молю…
    бо моє серце розірветься від горя!

    ***
    Я вже знаю як проходить кохання…
    воно зникає спочатку з віршів…
    воно не відчуває радості від світання…
    і ти вже не приходиш до моїх снів…

    ***
    Ти мій лютий ворог, ні, уже не друг.
    Ти - моя хвороба, мій страшний недуг,
    Мені шалене серце треба лікувати…
    щоб, пройшовши поруч, тебе не впізнати…

    ***
    Як добре було - я була до тебе байдужа…
    я називала тебе: «мій милий друже»
    я ніколи не тримала тебе за руку…
    і моє серце не знало цих каторжних мук…


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  31. Маркел Ориб - [ 2010.07.27 22:29 ]
    К чему пепел к пеплу
    К чему пепел к пеплу,
    Лист к листу,
    Молочное варево
    С маковым привкусом?
    К дальнему свету
    На мосту,
    К фиолетовому,
    К лету
    С неправильным прикусом.
    Розовый крейсер рассвета
    Выстрелит холостым,
    В ультрамарине заката
    Захлебнется память.
    Исцели меня советом
    Простым,
    Взглядом
    Густым,
    Чтобы берег я смог оставить.

    2003


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  32. Наталка Подолянка - [ 2010.07.27 22:12 ]
    ***
    Диво! Я жива! Жива, хоч і без тебе.
    Стрічаю безсонні світанки у небі,
    Проводжаю ночі сумні у вікні,
    і наче легше стає часом мені.
    Я думала, життя після тебе немає,
    а воно водою крізь пальці стікає.
    Приносить свої радості, турботи,
    і моє серце має стільки роботи:
    тебе забути, рани заживити,
    і вчитись життя без тебе прожити!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  33. Вікторія Осташ - [ 2010.07.27 22:22 ]
    Діти апостолів. Диптих
    І

    і моря переходили
    й зимним повітрям убрід –
    над чужими житами –
    збезоднілу славу
    на руках у Життя…
    нас виносило плавно
    на вершини любови
    і плавився лід


    ІІ

    ми діти апостолів
    зрослі у вірі чужій
    аж раптом згадалося –
    і сліпота і прозріння
    блискавичне навернення
    віра пустила коріння
    плине тиха вода
    і ні сліду вержі


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  34. Наталка Подолянка - [ 2010.07.27 22:33 ]
    Гірка правда
    Я знаю – все в житті мине,
    а ти, все ж, мене не кохаєш…
    Але навіщо ти мучиш мене,
    Якщо «не знаєш», сам не знаєш?
    Дні проходять, залишають спогад.
    І я пройду, немов перший сніг.
    Слів нема, який гіркий цей здогад:
    ти не кинеш під ноги мені весь світ!
    А я цього не хочу, і не проситиму.
    Кохання – остання хвороба дітей.
    Я подорослішала і дальше житиму
    по законах дорослих людей!
    А закони ті прості, мов арифметика,
    відсутні в них мораль і етика:
    «Все минає, життя – цинічне,
    то навіщо нам любити вічно?»


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  35. Наталка Подолянка - [ 2010.07.27 21:41 ]
    ***
    Душа молиться: "Аve Maria"
    в серці зривається минулий біль
    Прости, я щиріше молитись не вмію,
    прости за лицемірний вчинок мій!

    В серці зривається минулий біль,
    уривки і дні, яких не повернути…
    надіюсь доля вже згасила смуток Твій….
    пройшли роки, не може цього бути!

    Прости, я щиріше молитись не вмію!
    У каятті я стільки сліз вже пролила!
    А як згадаю – серце німіє,
    причинила Тобі стільки зла!

    Прости за лицемірний вчинок мій!
    Бо мені не під силу себе простити,
    Стаю на коліна у тиші німій,
    щоб уже вкотре Тебе перепросити.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  36. Ірина Зелененька - [ 2010.07.27 19:43 ]
    ***
    краплі привчили мене
    до музики Верді:
    вчора дзвеніла осика
    ніби Набукко

    біле море
    вечірньої липи
    скинуло
    сорочечку цвіту –
    коли ж
    до мене прибудуть
    кароокі скрипки
    у смушевих сурдутах?

    місяць надіп’є
    з порцеляни ріки

    слава тобі, Господи,
    нема війни –

    нема війни
    є тільки
    біла глина
    музики степу

    дарма гадати
    хто є
    ці дощі з-над Тиси –
    сукровиця
    чи кривавиця?

    потерті манжети,
    синій корсет:
    я – естрадна
    абстрагована
    попелюшка
    загублена
    в імпресіонізмі Моне

    Їду
    Великим возом
    до сходу сонця

    Їду
    Малим возом
    до заходу сонця

    Їду
    срібною гарбою
    до свого роду в гості.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (4)


  37. Ірина Білінська - [ 2010.07.27 18:59 ]
    НЕВИДИМА
    Крізь впертий дощисько до тебе невтомно спішу я.
    Здається, я – нота блаженної пісні землі.
    У ній розчиняюсь немов і ніхто вже не чує
    стихаючих кроків у небо – у серця - безлім.

    Цей дощ у мені, він так близько, він поруч і всюди …
    Стирає мене і змальовує в інших тонах.
    Кожна крапля – вже я. Кожен рух – життям б’є у груди.
    Я – невидима. Ані краю у мЕні, ні дна.

    Я – невидима. Я чимдуж поспішаю до тебе.
    Я горнусь до дерев й ніхто не осудить мене.
    Відкрий своє серце широко-широко, як небо –
    Я любов’ю ввірвусь й разом ми у казку пірнем.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  38. Катруся Матвійко - [ 2010.07.27 14:56 ]
    Ти мені снишся (літературна пародія)
    Ти мені снишся... Страшна і беззуба, в лахмітті...
    З чорними пальцями, боса і простоволоса,
    Ти мені снишся... Відколи... відтоді і досі...
    Може, вже досить? За обрієм жевріє світло...

    Ти не питаєш нічого... Ти дивишся довго...
    Шамкаєш ротом, немов потойбічна примара...
    Зараз ти гола, та раптом одягнена в хмари...
    Що тобі, бабо? Вже швидше вертайся до бога!..

    Ти мені снишся такою, якою погасне
    Та, що творила на зламі себе та епохи...
    Я ж не погасну, я буду горіти допоки
    Промінь кресатиме небо, як лезо по маслу...

    Ти мені снишся...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (9)


  39. Марі Вольная - [ 2010.07.27 13:26 ]
    нема у сиротини дому, небо тільки
    Сходить сонце над ярами,
    заглядає в вікна,
    Горить жовтими хрестами
    лагідно й привітно,
    Та не має сиротина
    навіть того щастя,
    небо вкрили чорні хмари
    що то за напастя…

    "Дайте ж люди я відкрию
    своє серце й душу,
    так відкрию, як умію,
    говорити мушу…
    Бо вкривають серце рани,
    від вас же, о люди!
    Зупиніться, схаменіться,
    не йдіть ви нікуди"

    Та не чують того люди,
    гине сиротина
    Заклопотані всі всюди,
    шкода і хвилини.
    Бо ж робота. Так, робота…
    прийти, посидіти.
    Потім дома телевізор, газета,
    та й... діти

    Ні не бачать, ні не чують,
    заклало, осліпли
    Своїх клопотів достатньо,
    чужі куди діти?..
    Але ж чи чужі-то,
    клопоти сирітські,
    чи не наше то майбутнє –
    діти українські?..

    Й чи не бачать того, власне,
    наші, рідні діти?
    Які вчаться у дорослих,
    як потрібно жити...
    Не дивуйтеся ж якщо,
    й вас вони покинуть,
    гинути сиротиною…
    листям жовтим тліти…

    Сходить сонце над ярами,
    загляда в домівки,
    та нема у сиротини
    дому, небо тільки...

    2006


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  40. Катруся Матвійко - [ 2010.07.27 13:01 ]
    Про дружбу
    Десь далеко в небі синім дві хмаринки посварились,
    і розбіглися по світу, сірі і сумні...
    І тепер, коли ти бачиш, як ідуть холодні зливи,
    Знай, що то хмаринки плачуть у височині...

    Тож якщо ти маєш друга, не сварися з ним даремно,
    Бережи його, бо раптом втратиш назавжди...
    І тоді страждати будеш, як хмаринки ті у небі,
    Що не можуть одна одну й досі віднайти...

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (9)


  41. Наталія Крісман - [ 2010.07.27 13:13 ]
    МОЇЙ ЛЮБІЙ РУСАЛЦІ
    Жінка-рибо, донька моря,
    Люба посестро моя,
    В піднебессі неозорім
    Десь горить й твоя зоря!
    Хвиля в груди б'є щосили,
    Очі ріже сіль морська.
    Ти ж плекаєш власні крила
    Там, де в інших - лиш луска...
    Хвиля піниться іскристо,
    Вітер хмари розганя.
    Щоб це море переплисти
    Мало буде ночі й дня.
    Десь ховає срібло-злато
    Дна морського каламуть.
    Звикла мертвих цілувати? -
    Це в минулому, забудь!
    Знаю, в серці так солоно
    Від печалі й самоти.
    Хай мине ця ніч безсонна
    І згорять старі мости.
    Знаю, хочеш вічно жити
    І любов нести у світ.
    Відпусти несамовитість -
    Крила просяться в політ!
    27.07.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  42. Марі Вольная - [ 2010.07.27 12:46 ]
    Живем лиш раз
    Тікати геть.
    кудись подалі звідси...
    Лякати смерть,
    своїм шаленим "к бісу!"
    Сміятись просто
    без причин і без пояснень,
    А слати жорстко,
    щоб було конкретно й ясно.
    Йти впевненно,
    зламавши стіни й втому.
    Живем лиш раз -
    хай не жалкуєм в тому.

    09.05.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  43. Марі Вольная - [ 2010.07.27 12:34 ]
    німі розмови
    О сутінкові, німі розмови…
    все так, як вчора, все так, як "знову"
    холодний чай і порожні стіни,
    нема нічого, немає зміни.
    малює тиша в кутках самотність,
    кричить безодня, про безтурботність
    судома зводить ангелам крила,
    і плаче небо, втрачає силу…
    і плачуть стіни, і плачуть сльози –
    солоний чай у великих дозах
    і навіть тінь хронічно-блідна,
    занадто хвора, занадто вільна.
    німі розмови, німі питання…
    і непотрібні, злі сперечання –
    така захоплююча розмова…
    із віртуальним, любий, тобою.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  44. Валерій Хмельницький - [ 2010.07.27 09:21 ]
    James Bond
    Я не потраплю «під ковпак у Мюллера»,
    Під пильне око агентури КДБ,
    Бо поміняю вчасно всі паролі і
    Під захист кинусь СІА і АНБ.

    Як Пан Ніхто, James Bond (не Mata Hari),
    Штандартенфюрер Штірліц і т. д.,
    Я із красунею працюю завжди в парі
    І одночасно всюди і ніде.

    Мандрую часто по країнах різних,
    Де lady й miss чарую заодно
    Сталевим торсом й біцепсом залізним,
    Як Schwarzenegger й Jean-Paul Belmondo.

    На Амазонці хижаків полюю,
    А на сафарі в Африці - гієн...
    Мені співають хором "Алілуйя!",
    У мене досить доларів і йєн.

    Шпигун-розвідник чи коханець-мачо -
    Я носа контррозвідникам утру,
    А ворогам - і кулею віддячу
    Або влаштую хитромудру гру.

    І подолати жодний не у силі,
    Бо із усього вихід я знайду:
    Зіграю з ним в шахи дуже мило -
    І перетворю гру у чехарду.

    Укорочу я недругові крила,
    На підступи достойно відповім,
    І якби явки всі мої "накрили",
    Я - на Гаваях. Я - агент "07".


    27.07.2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (9)


  45. Ігор Рубцов - [ 2010.07.27 09:24 ]
    Чи ви любите ЦЕ?

    Свіженький напис у брудному ліфті,
    Зручний,-якраз на рівні голови.
    Дівочий почерк на місцині чистій.
    Читаємо:"Я секс люблю, а ви?"

    Дитина славна, тягнеться в науку,
    Писати підучили вчителі.
    Книжки любити, знаєте - не штука,
    А як там секс на матінці Землі?

    Хтозна, а може досвіду нестача?
    Чи там, якісь конфлікти у сім"ї?
    Береться розв"язати цю задачу
    Мале дівча на вулиці твоїй.

    Ви не тримайте на душі секрети,
    Глядиш,- і на просторіших місцях
    Запропонує нам дівча анкету,
    Це ж треба знати, хто чого досяг.

    В країні недорід. То, може, варто
    Поправки внести до шкільних програм?
    Любов до сексу від самої парти
    Ви ховувати в дітях вчителям.

    Писати ще - дурна чорнила трата
    І ось останнє речення моє:
    Хто легковажить - не мине розплати,
    Той більше болю серцю завдає.

    3 липня 2007 року


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  46. Ігор Рубцов - [ 2010.07.27 09:32 ]
    Перший стрибок
    Мені б купити літака!..
    У небі ріднім я розкутий,
    Та щоб стрибати з парашутом,
    То не доходила рука.

    Оце аж після сорока
    Зробив собі велике свято,
    Бо готувався я завзято
    До першого свого стрибка.

    І роки два в одних думках
    Здавався я на Божу ласку,
    Та розчековував запаску
    І бачив небо в куполах.

    Ось і діждався дня того,
    Коли літак ревів на зльоті,
    Та щастя рвалося із плоті,
    Випереджаючи його.

    Інструктор прокричав: "Пішов!"
    А я, щоб сумнів вже не мучив,
    Зробив останній крок рішуче
    І наче з потяга зійшов.

    І разом цілий світ замовк:
    У тих миттєвостях недовгих
    Вмістились ті два роки повних,
    Що я вимріював стрибок.

    За три секунди я не чув
    Ні звук, ні голос, тільки мозок
    Пройняв усього як морозом:
    "Чи не задовго я лечу?"

    Мене не в казці - наяву
    Якась невидимая сила
    Підхоплює на теплі крила
    І вже не падаю - пливу.

    Хвилини дві, і я лежу,
    Все спрацювало так, як треба.
    З тобою не прощаюсь, небо,
    А "до побачення!" кажу.

    22 червня 2007 року


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (8)


  47. Ігор Рубцов - [ 2010.07.27 09:35 ]
    Забудько
    Як думок політ втрачати гірко!
    Вже баняк дірявий і не варить.
    Я писав би в пам"ять під копірку
    Нариси, вірші і мемуари.

    Все незанотоване крізь дірку
    Радо поспішає розсіваться.
    Не запишеш - вилетить в кватирку
    Майже вся ота невтомна праця.

    Стільки дум корисних і глибоких,
    Спогадів віддалені вершини:
    Як дітей своїх блакитнооких
    Виплекав на радість батьківщині.

    Як лани колишуться хвилясті,
    Як сумує сонях пелехатий.
    Спробував у пам"яті відкласти,
    Та забув, що я забудькуватий.

    30 жовтня 2008 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  48. Володимир В'юга - [ 2010.07.27 08:14 ]
    Так ніхто...
    Так ніхто не сумує: ні я, а ні ви,
    Так ніхто не сміється до смерті
    Серед тиші і ночі в степу ковили,
    Коли звуки в Галактиці стерті,

    Так ніхто не задмухував цей світ колись,
    Поглядаючи в зорі не темні,
    Звідки ж дим черв’яком посинілим поліз,
    Коли й злодії, наче б то чемні?

    Так сьогодні не журиться жоден мудрець
    Під курликання пам’яті вчора,
    Хоч нема нас тепер, завтра лусне терпець
    Із думками , де рояться бджоли.

    2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  49. Оксана Мазур - [ 2010.07.27 03:37 ]
    РУСАЛІЇ
    Жінка-риба,
    Донька моря,
    Звабна посестра акул.
    Хвилі в очі,
    Хвилі в груди,
    Хвилі, простір і намул.
    В руки піну набирати,
    Розбиватись об граніт,
    Мертвих тільки цілувати...
    Вічно жити хочеш? - Ні!
    І ридає чайка в хвилях,
    А морським це не дано.
    Води щоки зборознили, -
    Солоно, ох солоно!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (12)


  50. Ірина Білінська - [ 2010.07.27 00:39 ]
    МІЖ НАМИ
    Наш всесвіт маленький, як киця муркоче в долонях.
    Сміється-віддзвонює в тихих дзеркалах води.
    І ранок, і вечір уже достигають у грона
    Незвичної пісні, яку ти в мені посадив.

    Зростаю у небо, збираючи сонце у гами.
    Так тепло в перині твоїх світлокосих хмарин.
    Каміння, пісок і вода шарудять під ногами –
    Я ж вчуся літати крізь часу нестриманий плин.

    Присядьмо, коханий, на ці не ціловані хвилі.
    Наш всесвіт маленький втомився від довгих розмов.
    Веселка небес посилає нам ласку і милість,
    Бо все, що існує між нами, зоветься - любов.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   1265   1266   1267   1268   1269   1270   1271   1272   1273   ...   1796