ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає цілісна єдність в образному монозвучанні, чи в поліфонії, котрі незмінно формують відповідну композиційну завершеність. Музика веде до каденції, вірш — до остаточного образу, думка — до чіткого вис

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олег Гуцуляк - [ 2010.09.10 20:27 ]
    УХОДЯТ ВСАДНИКИ
    Уходят всадники — и королевство пало,
    Усталый ангел вновь забыл трубу.
    Воздастся всем надеждам. И судьбу
    Веков волчиц, и осень маргинала
    Наполнят архетипы. И сознанье,
    Влекомое и к Городу, и к миру,
    Мгновеньем разорвет небес порфиру,
    Что в день четвертый стало одеяньем
    Для Истины. Укрытием от зла,
    Волшебных ламп не пропуская блики.
    И только предков горестные лики.
    И Русь все ждет, как от весны — тепла.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (3)


  2. Мрія Поета - [ 2010.09.10 19:46 ]
    Я хочу пити ще!
    Я випила до дна твої бажання, літо,
    відверто, жадібно, несамовито,
    як перед смертю п’ють,
    неначе про запас.

    Ти безтурботно спрагу гамувало, ніби
    за це собі примірювало німб і
    пекучим блиском цим
    поєднувало нас.

    То нащо ти тепер жадаєш так спокути?
    бо келих не такий? йому не бути
    нічим, крім келиха,
    з якого ллється час…

    залий мене відмоленим дощем,
    залий –
    я хочу пити ще!





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (37)


  3. Алон Піхотинець - [ 2010.09.10 18:47 ]
    Армійські будні

    Я бачив сон цієї ночі
    І в ньому - тортика кусок,
    І теплі дні такі хороші,
    Красовки, дівчину, чіпок.
    "Рота підйом !" - кричить наряд.
    В кімнаті світло засвітилось.
    І я згадав, що я - солдат,
    І скільки днів мені лишилось
    Служити в полку Президента,
    Ходити в ногу по плацу
    І матюкати зиму вперту,
    Коли усе лице в снігу.
    Всі були ми хлопці браві:
    І патлаті й кучеряві.
    А як в армію забрали -
    Фахівцями поставали.
    Вмієм гарно ми співати,
    Крокувати, воювати.
    Ми - здорові фахівці,
    Закаляємся вночі.
    Щоб не снився нам наряд, -
    Надіваємо бушлат.
    Чорний комір - аж по вуха
    Й не страшна нам заверуха.
    І хоча мороз тріщить -
    Серце воїна не спить.
    І лягає він на бік, -
    Вся білуха пахне потом.
    "Скоро буде Новий рік
    І наряди на роботу."
    Відслужити ми готові.
    Нас жодний ворог не порве !
    Бо брати по духу й крові
    Четверта рота й ГРВ* !

    грудень, 2009


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Алон Піхотинець - [ 2010.09.10 18:20 ]
    Солдат
    Чому пішов служити брат ?
    Єдиний син ? Її Коханий ?
    Залізна брама, військкомат -
    І він вже там, здоровий, гарний.

    Учора тільки за столом
    Його в дорогу проводили,
    А нині він униз чолом
    Іде служити в Збройні Сили.

    В свої неповні двадцять літ
    Буде Вітчизну захищати.
    Як і батько ... Як і дід,
    Під Берліном лігши спати.

    Дощ осінній моросив,
    Листок жовтий впав на груди,
    Як майор оголосив,
    Хто в полку служити буде.

    ...Крива від старості дорога.
    На ній вагон темно-зелений,
    Везе від рідного порога
    В Президентський полк Окремий.

    А завтра йтиме по плацу
    Солдат елітної частини
    Похіднм кроком у строю,
    В береті кольору малини.

    Як будить сонечко весну
    Усе живе рости, літати, -
    Солдат поїде у "Десну",
    Щоб справжнім воїном постати.

    Коли знання він осягне
    Про честь, обов'язок, свободу,
    То візьме зброю й присягне
    На вірність рідному народу.

    Зі слів присяги вийде дух,
    Відгомін стрільб на полігоні,
    Казарма, тумбочка на двох,
    Талон в столову на долоні.

    Знайомий аромат мильцухи...
    Початок дружби, що відбувся.
    В ім'я Солдата вечерухи,
    Який із бою не вернувся.

    І горді погляди близьких,
    Які стоятимуть навпроти,
    Уважно проведуть всіх тих,
    Хто розійдеться в свої роти.

    А там прийдуть безсонні ночі
    В нарядах у чергові зміни
    Й слова сержанта, мов пророчі
    Про зміст порядку й дисципліни.

    Солдат відчує на собі
    Пекельний жар смоли асфальту
    У дні в жорстокій боротьбі
    З твердим чолом свого базальту.

    Не буде мати жодних втіх,
    Синці й мозолі на заваді,
    Але пройде найкраще всіх
    Зі своїм полком на параді.

    В мить концентрації зусиль
    Забути все, що не потрібне.
    І уявити повний штиль,
    Бо інше воїна не гідне.

    Не завжди час буде приємним, -
    Доросла школа не проста.
    Та все ж, за звичаєм воєнним,
    Напише дівчині листа:

    "Майже півроку служу я в полку,
    Де музика зранку зриває мій сон.
    Малюючи подумки службу легку,
    Крокую додому - у свій батальйон.

    Давно тут для мене усе стало рідним,
    Завжди допоможуть обличчя знайомі.
    Тобі довіряють, вважають потрібним.
    Й з обов'язком в серці встаєш на підйомі

    А ти далеко ... Я й не знаю,
    Хто із тобою в дану мить.
    Ти дочекайся, я ж чекаю,
    Хоч усередині болить.

    І знову сильно я сумую,
    Печаль лягяє на думки,
    коли твій голос вже не чую,
    А лиш короткі йдуть гудки.

    Люблю. А час буде уроком.
    Ти в моїх снах і на яву.
    До тебе ближче з кожним кроком.
    Служу для тебе і живу."

    А як присняться ясени
    Й забуте відчуття тривоги,
    Солдат почує восени
    Знайомий звук його дороги.

    Прийде останній день прощання,
    В житті залишивши урок,
    І нові мрії та бажання.
    Але це буде інший крок.

    Колись прийоми з автоматом
    Вважав він якістю бійця ...
    Ну а тепер - в душі солдатом
    Лишитись й бути до кінця.

    І ставши на життєві сходи,
    Вступити у свою війну.
    Бо той, хто не втрачав свободи,
    Не може знати їй ціну.

    Квітень, 2010





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Мара Щира - [ 2010.09.10 18:54 ]
    На світанку
    Витираємо пилюку, вишитим рушником,
    Не гарно, але зручно.
    І мріємо розповідати унукам
    Про те, що включно
    Зі мною, з тобою і рештою, співали
    Опівночі, біля струмка
    Під стареньку гітару і пляшку текіли.
    Пісня була холодна і глевка...
    Чому? Не знаю, так сталось раптово
    Ніч, зорі, струмок – романтика
    Проте не цікаво – не ново
    Мабуть покалічила образ дидактика
    Хоч знаємо “Їм і не снилось...”
    Ніч, зорі, струмок, руки, губи, пляшка
    Все вийшло майже так, як хотілось
    І та невгамовна пташка...
    Що з ритму збивала. Хотілося вбити
    Ще плакати, цілувати, сміятись ...померти
    Хоч щось, щось не те зробити
    Взяти гумку і все, геть усе стерти (...)


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  6. Наталія Крісман - [ 2010.09.10 17:40 ]
    Листя кольору сонця...
    Листя кольору сонця лежить під ногами,
    У повітрі - букет ароматів п’янких.
    Наче пензель Митця кольорів дивну гаму
    Змалював, щоб залишити спогадів штрих.

    Свіжий вітер, неначе гарячий коханець,
    Зграйку листя багряного вирвав з-під ніг.
    Закружляв вітер листя і нумо у танець -
    Вальсувати в шаленстві посеред доріг.

    Промінь сонця у вічі заглянув грайливо,
    Пробудив в мені спогад солодкий, мов гріх.
    Знов у серці моєму від пристрасті зливи,
    А на листі, здається, сліди Твоїх ніг...

    Ностальгічно-солодке і трішки тужливе
    Почуття у мені, від якого щаслива.
    А сліди не на листі - на серці зостались!
    Вже й не знаю сама - може, я закохалась???
    2003-2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  7. Іван Гентош - [ 2010.09.10 17:09 ]
    пародія " РОДЗИНКА КРУЇЗУ"
    тебе любити можна тимчасово
    бо кров крізь шкіру протікає вже
    і дуже древня пісня колискова
    наш тихий спокій вірно стереже

    тут сильна спека, ми вмираєм наче
    в тіні старих забутих пірамід
    ти нижче й нижче, як пісок гарячий
    течеш мені по шиї - на живіт

    бажанням переповнені по вінця
    ми не святі, я знаю, не святі
    від спеки здичавілий погляд сфінкса -
    останній спогад в грішному житті

    Юля Шешуряк
    поезія “Согрішити з Ра (2003)”



    пародія

    Чогось в круїзі явно бракувало.
    Родзинка де? Вертатися пора.
    А враження не дуже… Мало!, Мало!
    Прийшла ідея – согрішити з Ра.

    Вдивляюся в старезну піраміду:
    Немає божества – хоч вовком вий.
    Велика дяка за підказку гіду,
    Що він і є нащадок Ра прямий!

    І він насправді знав чарівне слово,
    Від рук його в очах крутився світ.
    Він пристрасний і ніжний (тимчасово)
    Перетікав від шиї на живіт.

    Ми не святі. Ого! І сфінкс це бачив
    Посеред цих розжарених пісків!
    А сфінксу що? Від спеки він ледачий.
    Але і в нього погляд здичавів…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)


  8. Віктор Цимбалюк - [ 2010.09.10 16:54 ]
    В цвет масти
    ...Не дивися на мене, володарю ряджений, з подивом...
    Я скажу тобі все! Все, що хочу, тому що юродивий...

    ...От візьму, знахабнію, і плюну в бігборд твій прицільно...
    Що ти зробиш мені?! Та нічого! Бо я - божевільний...

    ...Або стану на сцені, немов розмальований блазень,
    І скажу: "Ша базар! Відморожений бик тягне мазу!.."

    ...Але ж хто зрозуміє? Ніхто... І - ніколи... Бо тут
    Дуже ціняться вівці, де навіть баран їхній - шут...

    ...Або так - оголошу: "Я - телепричетний до Гуру!.."
    Але Гуру - в розкладі, що я - всього-на-всього дурень...

    ...Дятел... Борзий валєт... Чепушило... Сохатий урод...

    - За шо чалішся, Вітя?
    - Та є така тєма: НАРОД....

    Кумпала Вір,
    08.09.2010 року, м. Хмельницький



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (3)


  9. Віктор Цимбалюк - [ 2010.09.10 16:37 ]
    Вдивляючись у люстро
    ...Omnia meam mecum porto - Ти носиш з собою Бога...
    ...Omnia meam mecum porto - Ти носиш з собою чорта...

    ...Дивися, у всьому, як стрижні - Омега і Альфа:
    У цій почорнілій іконі... У цьому, ще теплому, скальпі...

    ...В твоєму, чванливо-величному: "Слухай сюди!.." -
    В твоєму, смиренно-одвічному: "Боже, прости..."

    ...В твоїх, що стискають тебе, як тиски, ворогах -
    У "друзях" твоїх, для яких ти чи раб, чи слуга...

    ...Одначе, найбільше зубів цих - в самому тобі -
    (Згадай, як болить, як невдало прикусиш язик)...

    А все через те, що тягнеш на своєму горбі,
    Ніяк не Знання, а так - недолугі ази...

    ...І лише коли, залишившись один-на-один,
    З собою ж самим, у свідомості вперше ясніє...

    ...І строфи вилазять на світ, як щурі із води -
    То що ж це? ...Самадхі? ...А може це - шизофренія?...

    ...Бо: знати про ... Смерть, Смерть, як шанс для живої Душі,
    Щоб злитися з Тим, хто диктує тобі ці віршІ...

    ...І раптом - сльоза, десь глибоко з душі - через око...
    Так ось ти яка, саме та самота-одинокість...

    ...Так ось ти яка - сила Імені: Меч, сіль і суть...
    Печать - та, яку Наймудріші безмовно несуть...

    ...А Світ не дрімає - Світ ставить тобі пастки й пута...
    Світ хоче тебе - тримати, тримати, тримати!..

    ...А тут, розумієш, хотілось спинитись, щоб "бути",
    Одначе щоранку знов бігти потрібно, щоб "мати"...

    ...І зразу ж, немов би спокута: "Спаси мене, Боже!.."
    І зразу ж, немов би спокуса: "А ну його к чорту!.."

    ...Вдивляйся в люстро і думай, на кого ж ти схожий -
    Омега і Альфа... ...Omnia... ...Mecum... ...Porto...

    Кумпала Вір,
    10.09.2010р., м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (7)


  10. Наталія Крісман - [ 2010.09.10 15:22 ]
    Намалюй любов, Коханий!
    Намалюй мене, Коханий,
    Заколисану вітрами,
    Вмиту в росах світанкових,
    Захмелілу від любові.

    Намалюй вчорашній спомин
    Про бажань жагучих повінь,
    Що у серці нам розлилась,
    Мов найбільша Божа милість.

    Намалюй крилаті мрії,
    Той вогонь, котрий нас гріє,
    Підіймаючи до висі,
    Де ми душами злилИся.

    Намалюй, Коханий, осінь,
    Сотні сонць в моїм волоссі,
    Наше щастя променисте,
    Слід багрянцевий на листі.

    Намалюй бентежність вітру,
    Почуттів наших палітру,
    Ніч кохання зорепадну,
    Над якою ми невладні.

    Намалюй цілунку присмак,
    Журавлів у небі чистім,
    Що несуть Тобі до Риму
    Мої, спраглі Тебе, рими...
    10.09.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  11. Юлька Гриценко - [ 2010.09.10 14:58 ]
    Не так, як
    Не так до осені хотілось,
    Як просто вирватись з тенет.
    Щоб більше щастя не наснилось,
    і вже не мучило мене.

    Не так миттєвостям віддалась,
    Як людям вічність роздала.
    Осіннім листям я кохала
    твоє обличчя із даля.

    Не так хотіла помирати,
    Як жити сил вже не було.
    Терпи ще трішки, не багато,
    А з часом зникне це тепло.

    Не так тебе я відпустила,
    Як хтось тебе у мене вкрав.
    Цієї осені росило,
    Намокла совість серед трав...


    10.09.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (11)


  12. Ірина Павленок - [ 2010.09.10 13:39 ]
    Занадто
    Я для тебе, мій милий, ну просто суцільне «занадто»...
    Незалежна й різка. І відверта (що так неприйнятно).
    Надмір рухів і слів. Без жіночної плавності ліній.
    Саркастична і пристрасна. Аж до судоми в колінах.

    Надто рідна й чужа. Й трохи більше, ніж можна, жадана.
    (це поки дискутивно, чи рима доречна «кохана»).
    Недосяжна й нервова. І трошки занадто вродлива.
    І обіцяна іншому, щоби «довіку й щасливо».

    Ти пробач мені, милий, (як сонячно в бабине літо…),
    Що таку тобі випаде так безоглядно любити.

    10.09.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.26)
    Коментарі: (5)


  13. Олександр Христенко - [ 2010.09.10 11:34 ]
    ПІД ДОЩЕМ
    Гуркоче грім,
    вода іскриться,
    Лоскоче східці кам’яні.
    Яка мені у тім різниця?
    Чи не однаково мені:
    Впізнавши учня Архімеда,
    Летять краплинами листи,
    Повітря пахне диким медом
    І тулишся до мене
    Ти!
    10.09.10р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (19)


  14. Оксана Маїк - [ 2010.09.10 09:42 ]
    * * *
    Пече з-під фарби срібло сивини.
    На гребенях хвилин спливають роки.
    А нам здається - ми іще нівроку!
    А нам би лиш не випасти з потоку,
    Не стати кріком, винним без вини...

    09.09.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (5)


  15. Валерій Хмельницький - [ 2010.09.10 09:44 ]
    Шалене літо
    Любов, гаряча і безтямна, пірнала з берега у річку -
    Була оголена і п’яна, струнка і гарна, як смерічка.
    Пірнула в хвилі водограю, зблиснувши білим ніжним тілом -
    Удалину, за виднокраї, шалене літо відлетіло.


    10.09.2010


    Рейтинги: Народний 5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (22)


  16. Ігор Рубцов - [ 2010.09.10 08:37 ]
    Стимулятор сумління
    Шмагали нас, і протягом віків
    Цвіт націй ґартувався на колінах.
    Чарівна сила батьківських пасків
    Відтворювала совість в поколіннях.

    Для нас дорослий був - авторитет,
    Через лозину (пам"ятає кожний)
    Стабільний досягався паритет
    Між несвідомим "хочу" і "не можна".

    Пекучі смужки не заляжуть знов,
    Не призведуть до зведення рахунків,
    Все компенсують ласка і любов -
    Прикраса наших внутрішніх стосунків.

    23.09.2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)


  17. Світлана Ілініч - [ 2010.09.10 05:45 ]
    Лав сторі
    Не питай про майбутнє. За Сциллою – Море Утрат,
    за утратами – долі непевні фіорди.
    Невагомість життя у акордах аорти
    не одразу відчутна. По краплі назад
    витікаю у тебе навпіл не тобою,
    щоб вертатись по хорді в дотичність ковзку,
    по хиткому канату – вузькому шляху,
    (що довірений обраним) вже не святою -
    безнадійно простою, мов липовий мед,
    розігрітий на продаж (на радість прочанам).
    Ми старіти колись (всім на зло) перестанем
    і народимось знову. Останній поет,
    неодмінно запійний, бездарний і хворий,
    розповість перехожим про марність надій
    і в мовчанці у відповідь – чорній, німій –
    він згадає про нас і про нашу «лав сторі»,
    щоб «на жалість» (без грошей) купити повій.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (11)


  18. Адель Станіславська - [ 2010.09.09 22:55 ]
    І знову осінь...
    Колише вітер долю журавлину,

    Наспівує загублені пісні,
    І хилиться зажурено калина,
    убравши в осінь кетяги рясні.

    Колише вітер сум під зимним небом,

    Затулену негодою блакить,
    Сплітається з дощем і липне медом
    до шибок на вікні, шумить, шумить.

    Колише вітер думи невеселі...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (14)


  19. Олена Пашук - [ 2010.09.09 20:55 ]
    ...
    а вона біжить за тобою
    біжить падає збиває коліна
    об хмари гіпсові
    ями повітряні
    небо синє
    їй би хоч раз торкнутись подолу твоєї мантії
    бути твоєю жертвою в темній тюремній кімнаті
    в одній павутині

    дивитись як йдеш по воді чекаючи на пероні
    бути дзвінком пропущеним в тебе на телефоні
    дістатися твого мозку
    до самого несвідомого
    плисти за твоєю сльозою дорогою довгою
    в море червоне

    прощати твоїх ворогів
    скидати в архів колишніх
    жінок – рослин однорічних з волоссям пишним
    почни все із чистого аркуша
    чистого ліжка
    візьми псевдонім зроби собі нову стрижку
    і досить більше
    гадати що всі навколо в ливреях
    бачити в дзеркалі лице Доріана Грея
    спиняти годинник і причащатися вічністю
    в той час як горить над свічкою
    твоя Галатея

    ти простягни їй руку
    риму
    чи знак питання
    бо що як не перша вона а остання
    надія муза чи героїня твоїх бестселерів
    що швидше за все потоне в останній серії
    мухою в ложці кохання


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (15)


  20. Василь Дениско - [ 2010.09.09 19:59 ]
    Возідло
    Немилосердно били батогами
    Сніги й дощі твої боки.
    Каміння залишало шрами,-
    Забудуться через роки.
    І безліч випадкових подорожніх,
    Що грякали дверцятами зі зла,
    І варвари, і злодії, і тисяча знайомих,
    Та не забудеться одна!..
    Чорнява ключниця, що верхи на коні
    Красиво й гордо браму не відкрила...
    Возідло ще чекатиме в журбі,
    Поки іржа коріння не пустила.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  21. Ірина Зелененька - [ 2010.09.09 16:58 ]
    ***
    На квітку небо падає - до світла;
    ніч не дає ні персня, ні човна...
    Старині - білі маки. То сокирка,
    убрана в лезо кольору, сумна.
    То з дому доля нібито дводольна;
    васильки - зодчі поля, - як і ти, -
    апокрифи. А поки біля слова...
    Як бонни, дві калини-самоти.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (2)


  22. Ірина Білінська - [ 2010.09.09 16:39 ]
    ІЛЮЗІЯ СТАРОСТІ
    А що таке старість? – Ілюзія,
    сотворена нами віками?
    За чашкою кави із друзями...
    Закладена в серце мов камінь...
    Вкорінена в нашій свідомості,
    в найдальших глибинах, віддавна.
    Наділена болем і втомою,
    нами приручена тайна.
    Так легко із часом повінчана,
    оправдана волею людства,
    існує між страхом і вічністю.
    Ми дивимось в неї як в люстро.
    Крокує притишено душами.
    Вростає хворобами в тіло.
    І кровоточить спустошенням
    в серці людськім чорно-біло...
    Як втілення нашого відчаю,
    приходить надвечір, надранок…
    Чи просто спливає як свідчення
    настроїв, вчинків і граней…
    Тож, звідки її дивна музика
    різних тонів і каденцій?
    Старість… Велика ілюзія,
    створена нами у серці?...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (10)


  23. Анна Фоменко - [ 2010.09.09 15:06 ]
    * * *
    В це місто знову вселилась осінь, -
    І хоч відхрещуй, хоч пій "Воскрєсє"...
    Сліпого неба колишня просинь
    Уже не вабить цнотливих весен.

    Тут між обдертими вщент гілками
    Гуляє вітер бенкет з розмахом,
    І замикає небесну браму
    Святий Петро за останнім птахом.

    Тут тиснуть хмари, дощами повні,
    Немов плацкартні низькі полиці.
    Тут розповсюджують безкоштовно
    Квитки у вічність, як жовте листя.

    - Куди ж поїдемо, молодице?
    Поглянь, розмиті путі-дороги!..
    Сміється мжичка, як провідниця
    І стелить спати туман вологий.

    - Ти знаєш, мрії такі холодні!
    Ти чуєш, безвість під ноги хлюпа!
    Чому, як крига, твої долоні?
    -Ми на вокзалі осені, люба!

    - Ти знаєш, серце прощань не хоче!
    Ти чуєш, зливи заголосили!
    Чому у тебе вологі очі?
    - Ми на вокзалі осені, милий!

    Наш поїзд мчатиме далі й далі,
    Зціпивши зуби, немов вагони,
    Нам подарують порожні перони
    Холодних рейок глухі медалі...


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.29) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (7)


  24. Юлія Гладир - [ 2010.09.09 15:42 ]
    * * *
    В кімнаті цій давно вже не живуть.
    Тепер вона - притулок для любові,
    Якій є місце тільки в вірша слові,
    Що більшить рану в серці ножову.
    В кімнаті цій, даровані ночам,
    Були б, напевне, разом ми щасливі.
    Заходили б до нас під вечір зливи,
    І сніг щоранку грітися на чай.
    Сідали б голуби на груш гілля.
    Зозуля - довгих літ кувати злегка.
    Прийшов би час, і завітав лелека,
    Тримаючи у дзьобі немовля.
    В кімнаті цій зажурений рояль,
    Дубова шафа із очима в вічність.
    І тіні безпритульні дві, мов свічі.
    Завмерли. На стіні сирій, стоять.

    5 вересня 2010 року.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (8)


  25. Любов Бенедишин - [ 2010.09.09 13:35 ]
    Задзеркалля
    Зніму каблучку з лівої руки.
    Правицею змахну сльозу печалі...
    А в неї все достоту навпаки -
    У жінки, що існує в задзеркаллі.

    Всміхнуся їй. Не личить нам, жінкам,
    Обходити свічадо стороною.
    Вона - як я. Живе не тим життям.
    Напевно, їй набридло бути мною.

    До неї, може, щастя зазирне
    Вже завтра, пронизавши мрій безмежність.
    Ця жінка - точна копія мене,
    А придивитись - повна протилежність.

    Та ж вперта гривка. І надія та ж.
    А в рисах щось чуже вже проступає.
    Я в ній себе ледь впізнаю. Вона ж -
    Мене давно, як власну душу, знає.

    Стрічаємось в свічаді стільки літ,
    Неначе в просторовому порталі.
    Вже й не збагну: де світ, де - антисвіт?
    По той бік чи по цей бік - задзеркалля?

    2007


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  26. Андрей Мединский - [ 2010.09.09 09:16 ]
    Баллада о Родине
    Как в песне, по дороге кочевой
    качается вагончик голубой,
    стерня от солнца делается желтой.

    А в окнах мечутся туда-сюда
    названия соседних государств
    с припиской мелким шрифтом: «Да пошел ты».

    Титан коптит. У входа в туалет
    табличка с надписью: «Пророка нет!
    Дымит Отечество! Дышите глубже!».

    И дым разносится на весь вагон.
    Сосед-поэт рифмует самогон
    с Отчизной и копченой ножкой буша.

    И вот уже, серьезный и хмельной,
    как самурай в казацком кимоно,
    готовящийся сделать харакири,

    он вышиванку тянет на груди,
    и матерное: «Господи, прости!»
    проносится в задымленном эфире.

    И в тот же миг приходит Борменталь,
    он, отрывая жизни календарь,
    уныло препарирует поэта,

    и говорит, что жил и так, и сяк,
    причина смерти - «наперекосяк»,
    короче - заключение эксперта.

    Он предлагает пить махровый чай.
    Мы пьем, в стаканах ложечки стучат,
    и доктор говорит, мол, обнаружил,

    что истина растет из-под земли,
    и люди в українському селі
    ее с картошкой подают на ужин.

    Я вижу свет в его седых глазах.
    Я выхожу в черниговских лесах
    на безымянной номерной платформе.

    Иду пока не падаю без сил,
    и между трех желтеющих осин
    я замираю и пускаю корни.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (6)


  27. Юлія Івченко - [ 2010.09.09 09:08 ]
    БУ_День.
    Дослухати тиждень, зібратися з силою. Доста.
    До ста рахувати, бо завтра рухомість стремен
    Зруйнує кордони . Бентежно крадуться морози,
    Та осінь атласна, одягнена в сукню дорослу,
    На атласі миру журавликом білим сягне.

    Крізь шкіру будинків і пластику київських вулиць,
    Летіти галопом , торкати голівочки айстр,
    І виходить ранок, від поспіху міддю сутулий,
    Що вихід відтягує, наче настромлене дуло,
    Де кава новин, державні мости і Тарас.

    І так в круговерті, усе перемішане з людом,
    Які мій притулок, криничне наповнення вен.
    Котитись ранетом, що скупо всміхатися буде,
    Та вечір об ноги потреться, як цуцик-приблуда,
    І подиху проза тебе до колін приведе.

    А люди , як люди. Шаблі –язики , теревені...
    А діти, як діти: ляльки, срібних роликів лет,
    Ти будеш казати. Я буду вслухатися ревно.
    Феєрія втоми зухвало приходить по мене,
    Лиш панна кленова до світку муштрує балет.

    Ця ніжна прозорість, ці дотики від Фудзіями,
    Цей стогін, як постріл ,наосліп в народженні мре.
    І сотні відбитків ховаються у піктограмах,
    Де все пережите кипить дорогими дарами,
    І кожна клітинка рішучо гортає тебе.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (42)


  28. Тетяна Роса - [ 2010.09.09 03:22 ]
    Гимн чудакам и романтикам
    Всем, обычно, проблемы до фантиков,
    Коли в темя не долбит петух,
    Но несносное племя романтиков
    Приключения ищет на нюх.

    Лезть ли в гору – задумались мудрые,
    Но романтику то не вопрос:
    Как зануды мозги бы не пудрили,
    А романтик в проблему уж врос.

    Все опасность обходят окольными,
    Чтобы крепче спалось им затем,
    Лишь романтики с душами вольными
    Рвут сердца в самой гуще проблем.

    Но вопросы обычно решаются
    Не с романтиков лёгкой руки,
    А когда в это дело вмешается
    Парадокс всех времён – чудаки.

    Чудаки – это те же прагматики,
    Плюс романтики вирус в крови.
    Все узлы превращаются в бантики,
    Коль с проблемой чудак – визави.

    И кричат чудаку вдруг из серости:
    «Что ж тебе не сидится в тиши?»
    Но ему нет прекраснее прелести,
    Чем проблему какую решить.

    На болотах растёт безразличие,
    Жабы квакают – им всё равно,
    Лишь бы все соблюдали приличия…
    Гнилью пахнет болотище, но

    Равнодушие сносит, как фантики,
    Вдруг течением быстрой реки:
    Гонят волны лихие романтики,
    Чтоб водились в реке чудаки.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (27)


  29. Юлія Радченко - [ 2010.09.08 21:10 ]
    Хроническая Осень
    Непроглядная зыбь - дождевым обостреньем (как раз)...
    Обагрив чьи-то стёкла, погасла и стихла рябина…
    Открываются шторы - и тучи... уходят в запас,
    Полимерные крылья нелепо приделав на спину…

    Развернув (на весу) пережитую Библию Встреч,
    Кто-то странного вида. Смакующий вкус алкоголя.
    Чью-то нежную юность от грязи хотел уберечь,
    На приделанных крыльях вдогонку взлететь не позволив…

    Развернув (нараспашку) слезливые души вершин…
    Ограничив от фальши, сопливых дождей и подачек…
    Кто-то очень заботливый (вместо меня) поспешил,
    Обживать небосвод (тот, что не был ему предназначен).

    Поселился вверху (просто выше одним этажом)…
    Становлюсь на окно – слышу преданный стук батареи…
    Начала ненавидеть… Потом мы стояли вдвоем…
    Потому я, наверно, летать до сих пор не умею…
    2010 год


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (15)


  30. Володимир Чехівський - [ 2010.09.08 17:07 ]
    Сіроока
    Сіроока скаже осінь,
    Прядучи літа, як кужіль,
    Заспівай мені, голубко,
    Заспівай.
    Сніг розтане, сонце зійде -
    Зустрічай.

    Сіроокою весною
    Пролетить голубка біла,
    Посміхнеться загадково -
    Розгадай,
    Промовчить, розтане в небі -
    Не шукай.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  31. Адель Станіславська - [ 2010.09.08 13:03 ]
    Осіння мелодія вітру
    Відзвеніло вже літо піснями -
    десь між хмарами
    відкружляли вже зорі у вальсі
    любо, парами...
    Тай полúшило літо трави,
    бо минулась любов.
    Лиш зосталась вагітна осінь,
    ним покинута знов...

    Сиротою заплакала осінь
    сліз краплинами,
    що тремтіли росою на травах
    ой, невинними,
    Обернулася скрипкою осінь -
    Вітер, той скрипаль,
    перешіптував струни печалі
    сіяв дощик-жаль...

    Ошаліла від суму, у вітах
    ген заплуталась,
    у гаптовану золотом листя
    шаль закуталась...
    -----------------
    То осіння мелодія вітру
    чи наснилось мені?.. -
    Сірим ранком розсúпала осінь
    хмари сліз вдалині...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (6)


  32. Олександр Христенко - [ 2010.09.08 11:06 ]
    ЖЕНЩИНА-НИРВАНА

    Усилий сладостный итог:
    Лежит у ног твоих вершина.
    Ты покорил,
    осилил,
    смог –
    Не зря зовут тебя
    Мужчиной.

    И, кажется, Фортуна ниц:
    « Мой господин и повелитель...
    Исполнить Ваш любой каприз
    Готова:
    всё, что захотите...»

    А рядом,
    молча,
    за спиной
    Горда,
    как тёплый лучик с юга,
    Судьбой подарена весной:
    Жена,
    советница,
    подруга.

    Как дополнение твоё –
    Без славы, почестей и нимба:
    Она –
    «виагра»,
    мумиё,
    Женьшень,
    целящий «за спасибо»!

    Спасибо, милая, что ты,
    Из пут фантазий очумелых
    Меня «на землю» с высоты
    Звала и возвращала к цели,

    Что, направляя дерзкий ум,
    Вперёд манила неустанно,
    Спать не давала на посту
    В объятиях дружка-дивана,

    Что ободряла в трудный час,
    Целуя нежно, словно мама,
    За теплоту любимых глаз
    Спасибо, женщина-нирвана!
    6.10.10г.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.42)
    Коментарі: (36)


  33. Андрій Гонта - [ 2010.09.08 11:59 ]
    пора
    ось, пора уже прийшла
    зробити вибір полетіти
    та вже мабуть нема
    шансу, і треба якось жити

    помилки уже зробили
    і настав усьому край
    як тоді до того жили
    як був то чистий рай

    і начебто не зараз зволікать
    у час важкий і тим важливий
    щоб мали час ми почекать
    побачить чистий розв'язок щасливий

    та ніколи чекать і зволікать
    а час у руки взяти прапори
    і важкою сокирою рубать
    щоб потім не сушити сухарі


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.09.08 10:48 ]
    Завтра будет!
    Завтра будет! чай без сахара!
    Белой смерти отсрочку дам!
    Переела - хлебнула «сладкого»,
    Что пришлось на мои года.
    Оставляла надежду в лучшее,
    И цинизм мне не стал родным.
    Вот увидите, все получится,
    Розганяю сомнений дым,
    Отпускаю плохое, в памяти
    Только лучшее сохраню.
    Не просила любовь на паперти,
    И не стану! живу – горю!
    И где вам, что без крыльев выросли
    Станет знаний меня понять?
    Всюду сплетни, интриги лживости,
    Не присечь, только наказать.
    И Господь, он судьею праведным,
    Станет мне, да и вам, друзья.
    Не просила любви на паперти,
    И не стану, такая я.
    Завтра будет, и чай без сахара,
    Закаляет характер мой.
    Ощущаю я вкус и запахи
    Перемены грядут с зимой.
    Завтра будет! И это главное!
    Наплевать на заварку, чай!
    Пропишу на стене заглавными:
    «Добротой людям отвечай!»


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  35. Андрій Гонта - [ 2010.09.08 10:25 ]
    Європа
    шалена Європа- пливе гондола
    за край сонце у рай
    яка там Андора
    коли цілує "Ласковый май"

    тебе в тої брудні щоки
    облизуючи язицярою світ
    який наїв уже собі боки
    поки ти будував собі пліт

    куди і навіщо спитай
    як зможеш розгрести
    лайно- кричи ламай
    тоді зможеш знести
    тягар обов'язків своїх- Національних


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Андрій Гонта - [ 2010.09.08 10:26 ]
    мить..
    летюча мить життя
    у всіх і кожного одна
    і більше не буде вороття
    як знеціниться вона

    будь це кохання шалене
    чи збереження життя
    повинно бути буденне
    і не викликати каяття

    цінування того моменту
    що дало мені тобі життя
    повинно бути головним


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Андрій Гонта - [ 2010.09.08 10:54 ]
    лилось літо..
    лилось літо бокалами винними
    вітрами дощами пролитими
    якимись законами чинними
    бути не хотілось би битими

    крутило нами життя
    як Тієсто вінілами
    і нема вороття
    як зламані крилами

    чи хто не тримав
    тих слів і тих рухів
    що знати не знав і чекав
    що ті руки знову не збрешуть


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Андрій Гонта - [ 2010.09.08 10:08 ]
    ні питань, ні оскаржень..
    Все! Ні питань ні оскаржень-
    згасаючого голосу крик
    від нього трішечки вражень
    він скоро стихне навік

    його затоптала пітьма
    перехожих і просто знайомих
    жаль, а лишилась одна
    справа, що в людей відомих
    була і була завжди
    жаль, що від'їжджають поїзди


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Любов Бенедишин - [ 2010.09.08 10:20 ]
    ***
    Далекий подих юності ловлю:
    Розчарування, сльози і образи.
    "Люблю тебе. Я так тебе люблю!" -
    Сприймалось, як пуста банальна фраза.

    Час все простить. І виправдає - час.
    Я грішниця. З народження й до скону.
    Я Вас кохаю. Я кохаю Вас.
    І вищого нема мені закону.

    2005


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (25)


  40. Олена Осінь - [ 2010.09.08 09:20 ]
    Бенефіс
    А осінь починається шафранно –
    Латунь небес у сонячних афішах,
    Кленові вальси під фортепіано,
    Лелечий сум, як музика на вірші.

    Аж поки згіркне, димом зíйде терпко,
    Зцілована в півсвітлі ресторанів,
    І вже на сцені осінь-шансоньєрка –
    Рудоволоса муза Модильяні.

    Дощі, дощі… зітруть строкаті шпальта.
    Їй до лиця печаль – сивини ранні,
    Холодних злив надірване контральто,
    Останній виступ у кафешантані.

    Душі торкнеться щастя нетривале –
    Короткий спалах золотого лету.
    Мадонною брунатного вокалу
    Назвуть її закохані поети.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (14)


  41. Марина Єщенко - [ 2010.09.08 09:09 ]
    Малювала човни...
    Малювала човни,
    А виходили танкери
    З берегів... В береги...
    І загинуло місто.
    Борони! Борони!!!
    Та ворони не каркнули.
    Мабуть, ми не змогли...
    Все життя перелистано.

    Загорався вогонь
    Мурашковою повінню...
    І прийти не прийду,
    І сказати – не сказано...
    Вітер (що ж, охолонь!)
    Доторкнеться долонею?
    І я знов закрадусь
    Тими клятими спазмами.

    Не сказала всього
    Й загорілася в корені.
    Я корінням жила!
    А тепер – недопалками...
    Не загасне вогонь
    Мурашкової повені,
    Бо немає човна,
    Коли втоплені танкери...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (19)


  42. Вікторія Осташ - [ 2010.09.07 23:07 ]
    Коротко
    за генієм записують той геній
    кривавий слід лишає на стерні
    горить солома днів його чи ні –
    отой вогонь в легенях його генів
    оте горіння ув його крові



    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (7)


  43. Николай Блоха - [ 2010.09.07 23:10 ]
    Она сегодня.
    Она сегодня.

    Всё ничего, намного лучше,
    И что с того,
    Что есть немного грусти.
    Она сегодня не пришла,
    В том нет проблемы,
    Только грусть и одиночества слеза,
    Предательски кричит влюблён.
    Тепло по телу, наслажденье,
    Желание впитать всю суть её,
    Обняв, с ней слиться,
    В наслажденье встречи.
    Но это лишь мечты, они далече.

    Она сегодня не пришла,
    Немного грусти и слеза.
    Но всё же лучше чем вчера.
    Она и я мы оба на работе,
    И в поиске ответа на вопрос,
    Слижу за ней,
    И наслаждаюсь каждою чертой,
    Не зная как найти подход.

    Она всё знает, но нейтральна,
    По мне не видно напряженье
    Я просто принял правила игры,
    Наверно те, что сам придумал,
    Боясь смутить, и получить призренье.
    И много хуже, есть определенье.
    То слово слышал я не раз,
    Когда от братьев, иногда от них.
    Любимых в прошлом,
    Что не смог забыть.
    Но повторенья, не охота…
    И на работе расстояние держу.

    2.09.7518 год (2010)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Наталія Крісман - [ 2010.09.07 22:23 ]
    Журавлі у вирій кличуть...
    Вселилась в серце знову осінь,
    Густі тумани стали звичні,
    Лиш журавлі у вирій кличуть,
    Неначе хтось про це їх просить.

    Снують похмурі хмари в небі,
    Сльозами скапують тужливо.
    А я ще й досі вірю в диво -
    На крилах мрій лечу до тебе.

    Гайну у вирій з журавлями,
    В світах далеких відшукаю
    Того, з яким торкнуся раю,
    Любов спиваючи безтями...

    Я намагаюсь посміхатись,
    Дощем змиваю щем розлуки.
    У шумі злив відлуння звуків -
    Мабуть, пора тобі вертатись.

    Засіла в серці моїм осінь,
    Птахи у вирій відлетіли.
    Душа жадає перевтілень
    І в неба крил для злетів просить...
    7.09.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  45. Софія Кримовська - [ 2010.09.07 22:49 ]
    Мало-мур-мур
    Колисало-сало-сало
    котеня шматочок сала.
    Берегло його, гляділо,
    та незчулося і з'їло.
    Дайте ще малому сала,
    щоби знову колисало.
    От якби із крану рано
    витікала би сметана
    або йогурт чи вершки.
    Котеня би залюбки
    і купалось, і пірнало,
    і нявчало: «Мало-мало!»
    Або краще котеняті
    карасів свіженьких мати.
    Цілих сто, чи навіть двісті,
    аби плавали у мисці.
    Котенятко заурчало:
    «Мало-мур-мур! Мур-мур-мало!»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (22)


  46. Іван Гентош - [ 2010.09.07 21:58 ]
    пародія " СПРОБА ВПІЗНАТИ ВТРЕТЄ..."
    Блискавка світ розкреше.
    Трохи принишкне час.
    Свічка помре, і вперше
    Я не впізнаю вас.
    Тріснуть дроти з напруги,
    Стлумить шосе камаз.
    Зірка впаде, і вдруге
    Я не впізнаю вас.
    Вистигне на касеті
    Магнітофонний вальс.
    Північ проб’є, і втретє
    Я не впізнаю вас.
    Вулиць іскристі ріки
    Вигаснуть пульсу в такт.
    Світе ж ти мій великий…
    Як же це я отак?

    Роман Скиба
    поезія “ * * * ”


    Пародія

    Дивну проблему маю,
    (Хоч ще боєць, в строю)
    Часом, як просинаюсь
    З ким я – не впізнаю.
    Добре, що загриміло,
    Зблиснуло хоч на мить –
    Тихо принишк, бо тіло
    Поряд чиєсь лежить.
    Знаю, що був в буфеті…
    Друзі. Шосе. Ріка.
    Спроба впізнати втретє –
    Хто ти, пробач, така?
    Де там! Яка напруга?
    Дрόти гудуть в мізках.
    Перша година? Друга?
    Пам’яті – “зéро”. Жах!
    Зараз почнуться крики…
    Є ще там щось на дні?
    Світе ж ти мій великий…
    Нáщо то все мені?


    07.09.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (24)


  47. Лариса Ліщук - [ 2010.09.07 21:59 ]
    ***
    Корюсь осінньому дощу,
    П'ю трунок полину гіркого.
    Приймаю осінь, не боюсь
    Ні холодів, ні віку свого.

    У осені своя краса,
    Холодна та яскрава вдача.
    То сонцем золотим сія,
    То у туманах сивих плаче.

    Її щедротами сповна
    Всі обдаровані досхочу,
    Та вже пробігла сивина
    В самотності холодній ночі.

    Повір, що осінь - не зима,
    Не час для суму і зневіри,
    Поки серця не побіліли,
    В душі завжди цвіте весна.
    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (2)


  48. Василь Дениско - [ 2010.09.07 21:11 ]
    ***
    Каву Поету ранком не звариш,
    В шатах твоїх перемога витатиме.
    Та і печаль нерозхристану ти не побачиш,
    А на фіга ті поеми і хто їх читатиме?

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  49. Софія Кримовська - [ 2010.09.07 20:31 ]
    ***
    Ще сонце не котилося з гори
    і квіти у вінки не заплітали,
    і обрій поза лісом не згорів,
    коли ти обійняла небо станом.
    Вросла росою срібною у квіт
    буянням ще не кошеного сіна
    у сім’я трав, щоб звідати політ
    у літо, в осінь, і, напевне, в зиму.
    Солодка, не заюшена слізьми,
    жадана, не завіяна вітрами.
    Які тоді подібні стали ми…
    І скільки стало різного між нами…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (25)


  50. Оксана Пухонська - [ 2010.09.07 19:15 ]
    * * *
    Яблука намокли від дощу.
    Надто їм велика спрага яблунь.
    За ворота ніжного плачу
    Покотив туман вечірніх зваблень.
    І летять на Захід літаки,
    А хлоп’я замурзане рахує
    Пальчиком маленької руки
    Яблука на яблуні…
    І всує
    Згадується вітер тих садів,
    Що гойдали хмар подерті лати,
    Як мені не хочеться тоді
    У асфальт безсаддя проростати.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   ...   1270   1271   1272   1273   1274   1275   1276   1277   1278   ...   1816