ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
Загине все, що де було,
Підземний кит і три слони.
Стрімке вогненне помело
В руках чортів і Сатани.

Дотліють залишки майна,
А в позахмарній вишині
Вселенська виникне війна,

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Рубцов - [ 2010.08.30 08:06 ]
    Дівчинці-перлинці (Перша частина диптиху)
    Дівча ти наше золоте,
    З твого бажання, наша пташко,
    (Його і втілити не важко,
    Якщо воно на користь йде)

    Даруєм Біблію тобі,
    А в ній не людське - Боже Слово,
    Життя щасливого основа.
    Читай у радості й журбі.

    Наш Бог піклується про нас.
    Життя, як мить, майне і згасне,
    Та знов для нас засяє ясно
    У воскресіння світлий час.

    Ти в нас розумниця ростеш,
    Та суть не в розумі і вроді:
    Йорданські каламутні води
    Долати вірою підеш.

    18.01.2008


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  2. Терпкая Осень - [ 2010.08.30 02:41 ]
    Твой город все также дышит


    Твои руки пахнут молоком и ванилью, иногда чаем,

    А жарким летом - дорожной пылью! ну что я несу?!

    На самом деле, я в тебе души нечаю.

    Твои взгляды впиваются в кожу, как дикие волки,

    Мысли выгибаются в позах и хочется обнять так долго,

    Вцепиться в твою курточку безмолвно!

    Робко возьми меня за руку,сожми до беспамятства,

    До слез сожми мою руку!

    Тогда пройдет мой вечный испуг и будет равенство.

    Я выдержу, не закричу, люди боль не услышат.

    Только на асфальте дыру протопчу

    И снова кинусь на шею:"Твой город все также дышит"!



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  3. Буріме - [ 2010.08.29 23:19 ]
    Очарованье
    Я очарован неизвестно чем,
    скорей возможностью, чем продолженьем,
    отчаяньем безудержных фонем (№1)
    своих фантазий скрытых отраженьем (№2)

    или игрой невидимых зеркал (№2)
    в чьих плоскостях устойчивости нету.(№1)
    Я падал долго, падал, и упал, (№1)
    но и внизу не приходя к ответу, (№2)

    одни намёки, тайны чьей-то тень - (№2)
    что в ночь вошедши, обращали день(№1)
    на жалкое предверье вдохновенья, (№1)

    но ни одно, увы, стихотворенье (№2)
    не передаст возвышенность игры, (№2)
    которую вела со мною ты.(№1)

    ІІ
    Но в каждых отношеньях есть предел, (№1)
    пока еще не притупилось чувство, (№2)
    преодолеть его никто не смел,(№2)
    не проявляя меры безрассудства, (№1)

    но меры я в себе как раз не знал, (№1)
    и я её с тобою потеряла, (№2)
    лишь беспощадный зеркала овал (№2)


    ...............................
    (Реєструйтесь і дописуйте)


    Рейтинги: Народний 5.25 (3) | "Майстерень" 5.25 (3)
    Коментарі: (4)


  4. Оксана Мазур - [ 2010.08.29 23:31 ]
    НА КАМЕНІ
    Отак безстидно оголивши нерви,
    Що й тіла так не виставиш, мабуть,
    І що коли б торкнувся – то помер би,
    Втрачаючи і глузд, і власну суть, -

    На камені стояла. Як на пласі.
    Палило сонце осудом людським.
    Чи прийде? Кине їй, голодній птасі,
    Зерно себе на любощ чи загин?

    Світанки бУли дикі й пурпурові.
    І м’ятні. Аж сукенка у росі…
    Безумства мед, замішаний на крові,
    Ще й тепла нерозгрішеність краси.

    Черешеньками персів достигала,
    Пила цикуту вуст, як те «прощай».
    Так зоряно-нестримно вибухала,
    Вступаючи в любов, як у ручай.

    Та він пішов. Як літо – без пробачень.
    У той Вирай, котрий уже не їх.
    А плетиво півпотайних побачень
    Забрав з собою. Їй зоставив гріх.

    На камені стояла безборонно.
    Ловила в пригорщ всі заграви дня.
    В косі прим’ятий мак – смутна корона,
    Вкруж долі - ненаситне вороння.

    Стояла. Нерозкаяна і боса.
    Гасила в оці образ, що як дим.
    Невінчана жона простоволоса
    Із присмаком полинно-молодим.

    29.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (22)


  5. Буріме - [ 2010.08.29 23:29 ]
    Про кохання 1
    Нам жінки укорочують вік
    не тремтінням печальних повік,
    а підступною грою, кохання імлою (№1)

    ................................
    ................................
    (Реєструйтесь і дописуйте)


    Рейтинги: Народний -- (3) | "Майстерень" -- (3)
    Коментарі: (3)


  6. Андрій Яремко - [ 2010.08.29 21:38 ]
    Висновки життя
    Ми вічно йдем до висновків в житті,
    Однак усе минає навіть не почавшись
    Й безсилля нас чіпає в каятті
    Безвільно у безчассі десь подавшись.

    А світ надалі крутиться без нас
    Ковтаючи безсилля, сон і вдачу,
    Діваються ті вчинки все кудись
    Та забирають всіх в Країни Плачу.
    28.08.2010 року с. Либохора, Львівської області


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  7. Андрій Яремко - [ 2010.08.29 21:18 ]
    Гроза
    (Із циклу "Карпатські вечорниці")

    Розрізують простори блискавиці
    І грім гуркоче наче віддаля,
    А хмари затиснули сонце в рукавиці,
    Стукоче в камінь бурная вода.

    Повсюди світло розрізає небо,
    Луна розходиться від сивих гір...
    А ми собі чаюємо удома...
    Хитається навколо синій бір.

    І все хвилює мою душу,
    Несе натхнення в молоді серця,
    Всі нерви імпульси ворушать -
    Воїстину тут знайдеш вірний шлях!
    28.08.2010 року с. Либохора, Львівської області


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Андрій Яремко - [ 2010.08.29 21:05 ]
    Водоспад
    (Із циклу "Карпатські вечорниці")

    Вода бурлить і пада водоспадом,
    Скрізь краплі розкидаються. А ми
    Дивуємося дивному серпанку
    Посеред білосніжної імли.

    І далі все спадає по камінню,
    Піною розпадається в бурштин -
    Такі творіння житимуть нетлінно
    Та відвертатимуть від різної журби.

    Такі творіння житимуть постійно,
    Щоб розпадатися у вічності в бурштин
    І хочеться, щоб та вода нестримна
    Не раз нас відвертала від журби...
    28.08.2010 року с. Либохора, Львівської області


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  9. Андрій Яремко - [ 2010.08.29 21:35 ]
    Ранок у горах
    (Із циклу "Карпатські вечорниці")

    Вже треті півні вдосталь наспівались
    І сонце показалося на світ,
    Трембіти не один раз трембітали -
    Лиш вітер не допестив віт.

    Птахи напитись з річки ще не встигли,
    Корови сплять в сараях по кутках,
    А квіти всім на радість вже розкрились -
    Тут дійсно завітала благодать!
    28.08.2010 року с. Либохора, Львівської області


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  10. Андрій Яремко - [ 2010.08.29 21:17 ]
    Осідлати річку
    (Із циклу "Карпатські вечорниці")

    Я річку осідлаю гомінку
    Та з гуркотом спущуся із вершини.
    Я так місцевість цю люблю -
    Ці ріки, сосни, гори, полонини.

    Карпати - це найкраще надбання
    Моєї нездоланної країни.
    Люблю я роси срібні із рання,
    Це сонце неповторне у зеніті!
    27.08.2010 року с. Либохора Львівської області


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  11. Андрій Яремко - [ 2010.08.29 21:23 ]
    Карпати
    (Із циклу "Карпатські вечорниці")

    Навколо оточили нас Карпати
    Та кличе сонце у могучу даль,
    Щоби пригод нам різних пошукати
    Й розвіяти незносную печаль.

    А вітер розвіває всюди віти,
    Дерева все хитаються в танку
    І трави починають шарудіти
    Прекрасну пісеньку свою.

    Струмки навколо нас дзюркочуть,
    Річки б'ючись об камінь десь біжать...
    Лиш той годинник впевнено стукоче -
    Тут дійсно завітала благодать.

    Не хочеться так їхати до Львова
    Де все навколо галопує час -
    В Карпатах істинно чудово,
    Тому сюди запрошую я Вас!
    27.08.2010 року с. Либохора, Львівської області

    ID: 208326
    Рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
    дата надходження 29.08.2010 13:28:18
    автор: jaryj


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  12. Анна Вишня - [ 2010.08.29 21:41 ]
    ***
    Я,напевне, невдовзі зникну
    Розтоплюсь в цілунках
    Загину у криках
    Розгризу цю мотузку довкола шиї
    Вириваючи з коренем перегнилі надії

    Ми були і не стало нас раптом
    Перетравивши рідкісні миті кохання
    Осядемо на підвіконниках по великих містах
    Спостерігаючи, хто виграє у грі в мовчання

    Все прокисне в жорстокій реальності,
    Тільки голос твій вплетений поміж думок
    Стане моїм непід*ємним хрестом

    В калюжі сорому, в озера гніву
    Я падаю
    Сухим паралізованим листом


    жовтень 2008


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  13. Володимир Тимчук - [ 2010.08.29 17:07 ]
    Сонячні зайчики
    Давно не милувався я квітками,
    що чепурити квапляться пустир,
    вогнистими, сонцевими цяткáми –
    вони наповнюють і мій душевний мир.

    Давно не бачив я потоків вітру,
    що колихають маківки весни.
    А, може, вітер зглянеться і зітре
    гарячі спогади на дні зими?…

    Квітуй, малюй веселе різнобарв’я
    земне тепління, Неба відбиття!
    Як добре, що нарешті не проспав я
    пробудження для нового життя!

    1997


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Олеся Овчар - [ 2010.08.29 15:45 ]
    Її прощання
    Палають стіни Карфагена...
    Вас зачекалися сирени
    В морях суворих, друже мій.
    На це, напевно, воля вища:
    Попутний вітер вперто свище
    І розмиває жаль прибій.
    Ці хвилі з присмаком розлуки
    Лукаво пестять мої руки -
    За Вами кличуть навздогін.
    Моя Любов не має стриму -
    Безстрашно землю я покину
    Під поминальний передзвін.
    І хоч до Вас, це твердо знаю,
    Могутні хвилі не здолаю,
    Та вже минув земний мій час:
    В безмежних водах океану
    Перлиною я скоро стану,
    Що мрію збереже про Вас.
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (19) | " Й. Бродський. Дідона та Еней. У перекладі В.Ляшкевича"


  15. Михайло Десна - [ 2010.08.29 14:18 ]
    Попередити вірус
    Куплю бюстгальтер на собак -
    відкриті будуть тільки очі!
    Не зручно гавкати, а так...
    вигулюйтеся серед ночі.
    Спаде напруга восени:
    ревнивий спалах пандемії
    вже не охопить новизни
    на грип собачий веремії.
    У жмуток стиснувши ціну,
    аптек численних породілля
    не розпочне свою війну
    за черги на цілюще зілля.
    До рад місцевих депутат
    не пронесе жахливий вірус.
    Імунітет місцевих рад
    не матиме собачий вираз.

    Варили ж яйця, просто так
    в жіночі клавши їх панчохи...
    То чим бюстгальтер на собак
    не засіб, щоб ловити блохи?

    29.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (14)


  16. Олена Москвич - [ 2010.08.29 11:17 ]
    О, ЯНГОЛЕ!
    Янголом прийдеш вві сні,
    Преді мною з’явишся зрання.
    І повідаєш лише мені
    Таємниці людського знання.

    Покажеш мені дорогу,
    Крізь «хащі» усі проведеш.
    Лиш якщо я матиму змогу
    Досягти Недосяжних Меж.

    О, Янголе! Шансу благаю
    Й захисту в тебе прошу!
    Заради Небесного Раю
    Я всі кола Пекельні пройду.

    Чистилища випробування
    Всі до одного я стерплю.
    Заради плоду пізнання
    Крізь Вогонь і крізь Воду пройду.

    Хочу знати для чого жити,
    Чи не марне людське життя?
    Поспіши, поспіши відкрити
    Таємниці Всього Буття.

    Мовить янгол: «Не переймайся,
    ЖИВИ і твоє життя
    Відкриє тобі таємниці
    Твого та людсього Буття».
    (березень 2008р.)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Олена Москвич - [ 2010.08.29 11:52 ]
    ШЕСТИДЕСЯТНИКАМ
    НКВД, неначе
    Чорним Вороном,
    закльовано (та душу
    не спотворено!)

    Як звіра хижого бу-
    ло упіймано,
    зацьковано «неблаго-
    надійного».

    І хоч життя його бу-
    ло приречене,
    та все одно ночами
    марив втечею!

    Скалічено, побито,
    Та не скорено!
    Душа скривавлена,
    Та не спокорена!

    07.02.10


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Максим Едель - [ 2010.08.29 11:08 ]
    Оператор
    Як завгодно , не сьогодні. Електродні ,
    Електронні хворі massage не крилато
    В біти вбиті небажанням не схотіти. Не сьогодні.
    Абонент не може знати , імпотент – не лицар. Лати

    В спеку – дурість. Не дзвони мені , не треба.
    Хай і далі буде святом та язичницька потреба
    Фетишизм – мобільний взяти – все одно , що колір неба
    Поміняти ,фарбувати всю погоду в колір тебе .
    Клята , бісова потреба !

    Роз’єднати ,обірвати і жбурнути , наче гами
    Фортеп’янним смаком в простір . Прокричати –
    Оператор !Оператор ! я у тебе під ногами.
    Соціальні штуки ,вади і не менш цікаві чати.
    Абонент не може знати

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  19. Дмитро Чистяк - [ 2010.08.29 10:59 ]
    ***
    Ти ранньо сниш – така посмертна тиш! –
    В обіймах білих кущаться віргани,
    Та вже світліє першими дощами
    Сльоза висока – і тремти, тремти:
    На всі світи я викохав тебе,
    На прірву сині, на далеку осінь
    І на відліт над віком високосним,
    На тихий сон? – але посмертна тиш,
    Мій білий сну, як молодо ти сниш! –
    Так молодо, як по раптовій рані,
    Коли злетять і вибухнуть віргани.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (17)


  20. Богданка Борисова - [ 2010.08.29 10:21 ]
    Говори зі мною
    Говори зі мною
    Про життя, політику, останні новини,
    Про те, як тихо ступає осінь в наші світи
    Бродить вулицями, примножує наші провини
    Говори… Так розказуєш тільки Ти…

    Говори зі мною
    Про релігію, море, про майбутнє,
    Про те, як ми будемо жити після смерті,
    Говори зі мною, мій незабутній,
    Чесно, щиро, захоплено і відверто.

    Говори зі мною
    Про історію, роботу, далекі країни,
    Про те, як сіятимуть добро наші діти
    Говори зі мною, мій всеєдиний
    Говори, поки є час говорити...

    29. 08. 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  21. Михайло Десна - [ 2010.08.29 03:03 ]
    Відмовитися від
    А ми ніде не зустрічались
    у повній гущі з усіма?
    Чи, може, "ми" й не натискалось
    і "нас" як виміру нема?

    Зійди сюди, заглянь під люстру.
    Давай удвох шукати "нас"...
    Мені здається: тут не пусто,
    і все гаразд, і саме час.

    Лише натиснемо на клавіш
    і розблокуємось від "я"...
    Тобі цікаво? Ні? Поправиш:
    розкажеш, що таке "життя".

    28.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  22. Юлія Івченко - [ 2010.08.28 23:32 ]
    ***********
    А, щоб я не написала, ти мовчатимеш,
    Бо вразливий, як жінка, притому скромна,
    І дивитимешся у мене очима зірчастими
    В кавово-грішну й багатомовну.

    А в коридорах сліпих, в кориді гарячій
    Грона зриватимеш втішних панянок,
    Як обернешся, лелеко незрячий,
    Голову рватиме сіамська рана.

    Очі опустиш , радітимеш з того,
    Що кращий казкар і найліпший клон,
    Тільки на ранок - хітон не Ісуса Бога,
    Я ще учора гадала – клона.

    Стане тобі якось гірко . Полтава
    Чаю заварить , спакує мечі і речі,
    Якби з тобою ходила вродлива правда,
    Восьмим би горлом не мерзла втеча.

    Як би з тобою … А, врешті, хіба важливо,
    Як винороби оголюють сильні ноги…
    Ти, як нуга заліпляєш мені всі жили,
    Я і не знала що лід через тебе човгав.

    Кожна краплина озветься сурмою- струмом,
    Сумом загорне душу, як білий шалик.
    Я у тобі розлечусь на санскритські руни.
    Серце дзвенітиме, наче гірський хрусталик…



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  23. Сергій Гольдін - [ 2010.08.28 23:44 ]
    За Шекспіром

    Ви знаєте, панове, ви сволота,
    Ви – втілення найгірших сподівань
    Звитяжних предків, що за Україну
    Загинули. Вночі кричать могили:
    Загиблі проклинають вашу ницість,
    Зрадливу сутність і щурячий розум,
    Що думку лиш одну плекає – жерти.
    Ви вмієте так гарно говорити,
    Брехати в очі, щедро обіцяти,
    Але ніхто із вашої когорти
    Тягар обов’язку не здатен гідно нести,
    Нікого з вас порядним не назвуть.
    Яка ж біда – така нікчемна шляхта!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Прокоментувати:


  24. Богданка Борисова - [ 2010.08.28 21:56 ]
    Переадресація
    Недосказаність в просторах лайфу
    Імпульси самотності, дефіцит дотиків
    Блукати мережами в пошуках кайфу
    Ти давно уже став моїм наркотиком.

    Ти гордо пливеш вздовж ліній абстрактних меж
    Десь у просторах пафосної псевдоготики
    я літаю пунктирами наших спогадів – стеж
    як я стала твоїм наркотиком.

    Падати вниз на каміння в судомах прострацій
    На історії спадок, чужі віковічні монументи
    Люди! Благаю, відключайте переадресацію!
    Молю вас, будьте завжди на зв»язку, абоненти!

    Вступаючи в полеміку з автовідповідачем,
    Дякую Богу, що говорю не з пилососом
    Ти став у душі моїй постійним відвідувачем,
    Ти навіть живеш у ній. Досі.

    28. 08. 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  25. Софія Кримовська - [ 2010.08.28 21:10 ]
    Сни
    Сни виповзають за рамки свідомості та
    реінкарнують нитками і пасмами шовку
    в рамках із дерева… Голка малює літа,
    те, що від літа до літа, напевне, пожовкне
    десь на комодах твоїх, чи її, чи його…
    Ділюся снами зі світом. І світлом. Тканина.
    Надто солодке, аж терпне, неначе кагор.
    Шию по чорному шовком і бісером нині…
    Магія знаків, яку і сама не збагну.
    Пальці поколоті. Справді, не серце – дрібниці…
    Вишиті квіти зі стін долітають до сну
    і розсипають насіння по стелі…. Насниться ж…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (9)


  26. Богданка Борисова - [ 2010.08.28 21:38 ]
    Я вчусь цінувати час
    Ловити миті натхнення в повітрі
    міксувати філософію, сенси, думки
    завтра нас можливо хтось зітре
    я писатиму навпшиньках, пошепки

    я сьогодні вчусь цінувати час
    він спішить, забирає собі твої кроки,
    мої слова, чиїсь сподівання, нас
    По собі залишаючи спокій.

    Ми витрачаємо його на патетику,
    Розриваючи замкнене коло циферблатів
    Перетворюємось з людей в синтетиків
    Плутаючись в павутинні контактів і чатів

    я вчусь цінувати час сьогодні
    в урбанізованому середовищі психів
    бо завтра це може стати не модним
    і замість слів може стати тихо..

    28. 08. 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  27. Богданка Борисова - [ 2010.08.28 21:03 ]
    Sierpniowy P.S.
    Серпнева усмішка - лагідна і прощальна
    Літні пост скриптуми, щедрість і щирість
    Відлітають з вітром думки печальні
    Журавлині ключі, а я з Тобою не наговорилась…

    Стежками юності, босоніж травами теплими
    Дихати, п’яніти, у невагомості поцілунків
    Пити з вуст твоїх дикий мед, зливатися римами
    Право на миттєвість, нам час – подарунок.

    Купатися в зорепадах серпневих красивих мажень
    Вітер щоранку приносить рідний запах твого волосся
    Життя починається восени - вона нам іще розкаже
    Як здійснити все, що не збулося.

    Ти бродитимеш слідом містом вишневого цвіту
    теплі спогади світлої юності даруватимеш
    І колись ми знайдемо в дитячих долоньках літа
    Те, що в старості нас на землі триматиме ще…

    Серпнева усмішка - лагідна і прощальна
    Вогні потягів, вечора втомлений спокій
    Проводжаю літо, до зустрічі на вокзальній
    станції мого міста дитинства наступного року…

    28. 08. 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.2) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  28. Володимир В'юга - [ 2010.08.28 21:05 ]
    Вибух
    Світлій пам”ті поета Влада
    Клена

    У вічності прошу ще
    трохи
    Вдихнути радість
    від зими до літа:
    Крізь грім весни
    й серпневий подих
    До кольорових снів
    в пожежах квітів.
    Ти сам злетиш,
    як вибух в небо
    Блакитним болем
    від землі до Бога,
    Тебе запам”ятають
    стиглі стебла
    Й коханої
    стриножена тривога

    Вечір 28-08-2010


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  29. Олена Ткачук - [ 2010.08.28 19:39 ]
    ***
    Дорогам рани зцілюють піски,
    Рубцюють слід стопи і колісниці.
    Чи всі ті люди, ті, що не вовки?
    Перевертні з бабусиних традицій?

    Але й казок начулись досхочу!
    Нечиста совість мовить про нечисте.
    І не біда, коли хто не дочув -
    Чи ж пити тільки із криниць мулистих?

    Але ж не все зализує пісок -
    Є стільки ран, котрі не кровоточать!
    Болить дорозі кожен хибний крок
    І манівці паломнику пророчить.

    А хтось раптово знітився і щез.
    "То не людина", - здогади снували.
    Але й не вовк. Я просто добрий пес -
    Ховаюся зализувати рани.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  30. Христя Волощак - [ 2010.08.28 18:31 ]
    Так пахне ніч в байдужості всіх слів...
    Так пахне ніч в байдужості всіх слів.
    Я просто знала : ти колись вернешся.
    Тепер вже й серпень нам до ніг зомлів.
    Й шаленим щастям боляче сміється.

    Так пахне зрада. Мучить твої сни.
    А сам, як потяг – з іншого вокзалу…
    Вертався, йшов, і знов хотів прийти…
    Ти тільки думав – я давно вже знала.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Христя Волощак - [ 2010.08.28 18:44 ]
    Без слів навколішках. Без зайвих рухів серця...
    Без слів навколішках. Без зайвих рухів серця.
    Байдужим світ – а значить, як в огні…
    Не вибух – крик, не плач, а просто рветься,
    Прокльоном, ревом, стогоном в мені.

    А ти як завжди мусиш бути зверху.
    На висоті – так легше вберегти…
    Зачати новий світ - в зачатті вмерти…
    Навколішках…в обіймах німоти.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Гренуіль де Маре - [ 2010.08.28 17:11 ]
    Отдам кошмар в добрые руки
    В кошмарике излюбленном твоем –
    Ваш старый дом,
    Которого уж двадцать лет
    Как нет.
    И не тебе ль об этом знать:
    Отец и мать
    В нем больше не живут.
    Но тут
    Во сне
    Свет теплится в окне,
    И вечно длится ночь, и не светает –
    Дня здесь не бывает
    (На то он и кошмар).
    А дом так стар,
    А дождь идет
    Все ночи напролет,
    И потолок
    Насквозь промок,
    Совсем раскис,
    В углу уже предательски провис,
    Еще чуть-чуть, и рухнет на кровать…
    Бежать!!!

    Но за столом у треснувшей стены
    Пьют оба чай, сидят – и хоть бы хны…
    Очнитесь, наконец!
    Не видят, что ли?! Ладно, пусть отец –
    Тот вечно подшофе, но мама…
    Все так же своенравна и упряма
    И слышать не желает: мол, пустяк,
    Сойдет и так.
    Включает радио, тихонечко поет
    И грустно улыбается: «Ну, вот,
    И чай, и ты, и старые мотивы –
    Все как тогда, когда мы были живы».

    А трещины по стенам – шире, шире,
    А потолок обрушится вот-вот… Но то лишь сон.
    Дом цел и невредим.
    Ведь там, где он,
    Что сделается с ним -
    В том запредельном мире?

    Его ни тлен, ни воры не задели.
    И в зеркале, как много лет назад,
    Девчонка с бантами… Лишь ходики стоят.
    Молчит кукушка. Вечность – не века.
    Дом ждет тебя. Он даже знает срок.
    Ну, а сейчас в истерзанной постели
    Проснись, пока
    Не рухнул потолок…



    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (43)


  33. Юлія Скорода - [ 2010.08.28 17:16 ]
    ***
    Гортаю старезні рукописи,
    Гаптовані псевдо-любов’ю.
    Там вірші дооооовгі і вірші-недόписки,
    Там щόраз ти нехтував мною.

    Рукопис на мене дивиться –
    Ще хоче чогось навчити,
    І просто-таки не віриться:
    Колись,
    ....на папері
    ..........я вміла,
    ................дурню,
    ................... тебе любити!



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  34. Аліна Шевчук - [ 2010.08.28 17:04 ]
    Чекай мене…
    Не клич мене...я не прийду.
    Вже й так занадто болю і прощання.
    Свою печаль я в сотий раз пройду,
    Щоб загубити смак твого вітання.

    Не клич мене, коханий, я молю!
    Не ріж словами мою спраглу душу..!
    Цю купку слів...не зможу...не спалю.
    Це все свобода...я сильною буть мушу!

    Хоча...забудь! слова розвій по світу.
    Поклич мене! А сили я знайду.
    Я розтерзаю спокій цьому літу!
    Чекай мене..! Я в сни твої прийду.

    01.08.2010 23:52


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  35. Аліна Шевчук - [ 2010.08.28 17:54 ]
    Одна душа на двох
    Я маю НЕБО, а ти маєш ЗОРІ.
    І море в нас - одне всього на двох.
    Що я скажу сьогодні в цьому творі? -
    Напевно, те, котре стосується обох.

    Так...це - ДУША... Не хочеться сумного,
    Бо в мене ж - НЕБО, а у тебе - ЗОРІ...
    Озветься тихим спогадом з минулого
    Солодкий голос, що блукав по морю.

    Хоча, забудь... Це я щось про своє...
    В нас ЦІЛЕ МОРЕ! А лишень НА ДВОХ.
    Тут тиху пристань пам"ять заснує..,
    Напевно, ту, котра стосується обох.

    11.08.2010 23:23


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  36. Реалізм Андрій Сюр - [ 2010.08.28 16:48 ]
    *****
    На жовтий папір
    Каламутною водою
    Банальних слів
    Падають слабкі фрази –
    Твориться життя.

    Вони бачили
    І відчули глибину
    Нашого світу –
    Кожен атом тіла
    Попекло вогнем.

    Могли кричати,
    Але совість забирала
    Останні сили –
    Сміливо рятували
    Піски вічності.

    Для кого вони
    Необережно зронять
    Мить земного щастя,
    Якщо Інь і Янь поглине
    Реальне буття?

    2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Ірина Кулаковська - [ 2010.08.28 13:46 ]
    * * *
    Кошмарно миловидная дракошка
    ( В обед мне стукнет двести сорок лет ).
    Я вся в соку, в репейниках немножко,
    Зато подагры и маразма нет.


    В моей пещере - мрак и паутина,
    И я тону в унынии густом.
    Ну где же идеальный мой мужчина -
    Чешуйчатый, крылатый и с хвостом?


    Вокруг лишь рыщут гоблины да тролли,
    Марш Мендельсона напевает пень.
    Испепелить дыханием их что ли?
    Но с мелкотой возиться вроде лень.


    Ну как же тут не поддаваться стрессу?
    Где взять терпенья и душевных сил?
    Дракон влюбился в местную принцессу
    И ей драконье сердце предложил.


    Теперь у них - гармония и нега.
    Летают вместе, вместе жгут дома.
    А я от первой зелени до снега
    Дни коротаю. Всё одна. Сама


    Себе рычу, поджариваю тучи,
    Когтями искры выбиваю с гор,
    Бросаю камни и деревья с кручи,
    Быков, людей, овец и прочий сор.


    И пар давно уж выпущен, но принцип
    Важнее, чем угасший интерес.
    Вот разозлюсь и выловлю всех принцев,
    Чтоб обнаглевших наказать принцесс.

    2007 г.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  38. Олена Москвич - [ 2010.08.28 13:19 ]
    ТАЄМНИЦЯ ПОЗАЗЕМНОГО ЖИТТЯ
    Цікаво: «Що душа відчуває,
    А чи є у неї бажання?
    Чи насправді вона так страждає?
    Чи згорає вона від кохання?
    Чи що-небудь її там турбує?
    Як вона там себе почуває?
    «Їсть» вона там або «голодує»?
    «Мовчить», а чи може «співає»?
    Чи пам’ятає минуле своє?
    Притаманні їй почуття земні?»
    Безліч на світі питань... Та дарма:
    Не дізнатись про це на Землі... 02.02.05р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Олена Москвич - [ 2010.08.28 13:34 ]
    КРИК НЕНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ
    Я мрію прийти пошвидше.
    Хочу з’явитись, щоб жити,
    Що буде мені наймиліше –
    Можу лише уявити.

    В нас поки що спільне тіло,
    Та душі у нас окремі.
    О, якби мені хотілось
    Побачить сади зелені.

    Як я бажаю відчути
    Теплий весняний подих,
    Та немає гріху спокути
    На довгих життєвих сходах...

    Бажаю скоріш з’явитись
    І мрію про все дізнатись.
    Хочу в любові родитись
    І ласці твоїй купатись.

    І раптом... що ж це?! Не треба!
    Мамо, не треба! Благаю!
    Дитина – це ж Дар із Неба...
    Не треба вбивати, прохаю!!!

    Прошу, матусю, не треба!
    Не треба, рідна, благаю...
    Навіть не живши на світі,
    Ненько, в тобі п о м и р а ю!..

    Скажи, невже не бажаєш
    Побачить дитинку свою?
    За що мене зневажаєш?
    Лиш за те, що тебе люблю?!

    Дозволь мені, мамо, жити!
    Гріх не бери на душу,
    Бо потім, коли помреш ти,
    Тебе я зустріти мушу.

    Адже на Суді Страшному
    Я у тебе спрошу: „За що ж?”
    На серці відчуєш втому
    І душа заболить також...

    Далеко в Космічних Сферах
    Я Ангелом стану навіки,
    Та наші з тобою душі
    Будуть окремо летіти...
    2002р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  40. Марія Дем'янюк - [ 2010.08.28 12:12 ]
    Листопадневий падолист...
    Листопадневий падолист,
    Вальсує вітер листя кленa.
    У жовтозорянім намисті
    Танцюють почуття шалено.

    Душа пече солодкомуко:
    Кленове листя зорегасне,
    Кораблики думок прекрасних,
    Зітхання соняшних світань.

    Бальзамово шепочуть віти-
    Коханню нашому ясніти,
    І жовте полум"я розлуки
    Цілує ніжно наші руки.

    Листопадневий падолист,
    Кружляють зорі в дивовальсі,
    Журба розтанула в романсі
    В листопадневий падолист...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  41. Ірина Кулаковська - [ 2010.08.28 12:22 ]
    Одиночество
    Как чёрная птица, клюющая луны и дни,
    Как белая птица в силках горько-угольной боли,
    Твоё одиночество - рокот продрогшей весны:
    Нестройное пение, гам отхрипевших бемоли.


    Истерзанный луч, расплавляющий сталь и гранит,
    Изломанный свет в створках штор, льдинах веток и стёкол -
    Твоё одиночество. Пусть его небо хранит
    И нежит бессонниц моих паутиновый кокон.


    Твоё одиночество - вьюги бурлящий разлив,
    Клокочущей лавы всевластие - вспышка и пепел.
    Твоё одиночество с чаши ладоней испив,
    Останусь слезою, простудой ржавеющих петель.


    Моё одиночество в трещинах, сучьях двери,
    В обойных рисунках твоих остывающих комнат
    И в лицах всех близких, случайных... в пожаре зари,
    В звонках и открытках из мира, где, может быть, помнят.


    Твоё одиночество рвётся ко мне из зеркал -
    Согреться, оттаять, зажечь пламя взглядов и свечи.
    Оно - какофония, шторм, наводнение, шквал
    И снег на губах от лавиной нахлынувшей встречи.

    2008 г.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  42. Ірина Кулаковська - [ 2010.08.28 12:03 ]
    * * *
    В голубых глазах бессонниц - непрочтённые ответы.
    Лунных трасс молочный иней льётся в комнаты сквозь тюль.
    По морщинах тротуаров лепестков сухих монеты
    Катят ветры. Расплескался, растревожился июль.


    Там, в оконном зазеркалье, - растрепавшиеся звёзды,
    Как головки маргариток, освежённые росой.
    Сплетены в жгуты тугие километры, мили, вёрсты.
    Все пути ведут по кругу, все пути ведут домой.


    Ты мне даришь эту полночь, укрывающую плотно
    Устья улиц и бульваров тёмно-синей кисеёй.
    Растворяются в тумане грязно-серые полотна
    Облаков. По искре гаснет пресловутый летний зной.


    Ты мне даришь этот город, распластавшийся, как простынь,
    С кружевами перекрёстков и прожилками аллей;
    Хрипоту клаксонных треллей... Неприпудренно и просто -
    Перевиты руки веток над соцветьем фонарей.


    Номера, визитки, фразы, позабытые в прихожей.
    Упорядоченных будней кисловатое желе.
    Отражения и взгляды... Мы срослись душой и кожей.
    Разметавшаяся вечность. И две чашки на столе.

    2010 г.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  43. Леся Петрик - [ 2010.08.28 11:47 ]
    Пейзажі нової екзистенції
    Ескізи сутінок мальовані тобою
    у світлі місяця олівчиком роси.
    На струнах серця грішною відлуниш грою,
    і трепіт під мелодію заголосить.

    Гармонією тіл закреслиш все минуле,
    та екзистенцію із нового рядка
    писатиму без крапок і безодні дула,
    писатиму, мов навіжена нетривка.

    І смаком пінним не французької Шампані
    прикрашу сутінки, мальовані тобою,
    і розтушую кольоровим сірі грані,
    і загримую щастя, вигране без бою.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (4.95)
    Прокоментувати:


  44. Максим Едель - [ 2010.08.28 10:20 ]
    Пробач мені ,Офеліє , я сум
    Пробач мені ,Офеліє , я сум.
    І зібганим залишиш на пероні
    квиток – роздвоєння з Тернополя до Сум.
    І час відправлення – мелодика. Долоні

    з вокзальним пилом – більше , аніж втома.
    І поїзд через станції , мости,
    сомнамбулу розлучень– все додому.
    Я розриваюсь на двомовність. Ти

    розриваєшся на ехо телефонів,
    де замість кольору так непотрібно , так
    тихо голос твій розвіється . На фоні
    всього іншого залишиться лиш : « Так».

    Пробач мені ,Офеліє , я сум ,
    де напрямок мені –твої долоні .
    Квиток , він був з Тернополя до Сум ,
    залишиться на стоптанім пероні .

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  45. Софія Кримовська - [ 2010.08.28 08:19 ]
    Про каву та ґав
    Смакували ґави каву,
    так поважно, ніби пави.
    Із цукерками в яскравих
    упаковках. «Браво! Браво!
    О напій!» – кричали ґави –
    «Кращий з кращих він по праву!»
    І літали понад ставом
    цілу ніч. Оце так ґави!
    Може й вам потрійну каву?



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (10)


  46. Галина Фітель - [ 2010.08.28 02:23 ]
    И снова о лете
    Возвращаться – плохая примета.
    Я в приметы давно не верю,
    и стою пред распахнутой дверью
    в осень раннюю. Сзади лето.

    Я прикрою ту дверь, алея,
    розвернусь, постучу несмело.
    Песню лета свою не спела.
    А потом и на бис смелее,

    а затем на гастроли с весною,
    соловьями в теплые страны.
    Я осенней грусти не стою.
    Может, это немного странно,

    может, это не странно, дико.
    Я ведь пахну шафраном, гвоздикой,
    диким медом я пахну летним,
    всем народным назло приметам.

    28.08.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (11)


  47. Оксана Мазур - [ 2010.08.28 01:50 ]
    ***
    Носила біль натужно, мов дитя,
    А сонце лЮдським співчуттям палило.
    Де ж скальпель, щоб відтяти півжиття?
    Снодійне не бере – воно безсиле.

    А спробуй осягни: нема нема НЕМА!

    Одна.
    Віднині.
    Навідмаш. За віщо?!

    Роздряпувала руки в кров і крик,
    Стискала зуби до судом в щелепах,
    В собі гасила до задухи рик
    Звіриний. І отим всім мантелепам,

    Котрі не вдови, чорно заздрила вона.

    Вина?
    Горілки?
    Висоти балкону?

    І ніч, яка приходить, наче кат,
    Здираючи до вен контролю маску.
    Лиш подих. Фото. Тінь. Не муж, не брат.
    Усе мине? Для чого їй ця казка…

    Немає винних. Знала це й сама. Отак

    Як знак.
    Ananke.
    Лиш судомить знову.

    А біль капканно трощив до кісток,
    Вив’язував вузлами мертво серце.
    Над силу кожен день новий і крок…
    Готова здатись в цім надсаднім герці –

    Зустрічний поїзд як спокуса півгірка…

    Донька!!!
    Спинилась.
    Поборола его,

    Знайшовши аргументи до життя.

    28.08.2010



    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (28)


  48. Юрій Лазірко - [ 2010.08.28 00:36 ]
    Собі навпаки
    Тихо у серці до знуду,
    чутно – у вушко зайшла
    зниклого нитка-приблуда.
    Вийшла – прозоріше скла.

    Вийшло – її потягнули
    голкою світла… думки.
    Тільки, як біль зодягнули,
    став я собі навпаки.

    Гнався встигати за тінню,
    рвався-горів – аби лист
    плакав й дивився осінньо
    на розшиття до золи.

    Зорі до рук діставали,
    небо черпало до дна,
    більше хотілося мало
    мати у пляшці вина.

    Кожна піщина лічила
    скільки мене прибуло.
    Сохли слова, як дощило.
    Мокли – коли запекло.

    Грілися – думка диміла,
    гралися – вітер ловив.
    Сни не дивились на тіло,
    втому пили з голови.

    Дольками серце для долі,
    в долю ввійшов і нема...
    Як подобрію на колір –
    жінкою стане зима.

    Хай багатіє багаття,
    в бідканні бовтне біда.
    Зняте з харизми розп`яття –
    чим був би хрест без Христа?

    Де би молитва чекала,
    з вірою брався ефес?
    Страх не стискав би трипало.
    В кожній душі – сто небес.

    В кожному слові – надія,
    вигнана з рота. І дощ
    у завіконні чадіє
    скільки в очах не полощ...

    27 Серпня 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  49. Мрія Поета - [ 2010.08.28 00:08 ]
    Вже вина розлито густі
    Виногрона важкі, ніби груди гріховні, і в нас
    чорна кров ще нуртує, і гепає пульсом у скроні...
    – Виноградаре Добрий, ми з ним ще такі безборонні,
    наче глиняні люди із Саду, бо втомлений час
    повертає на осінь.
    Вже вина розлито густі,
    закорковано міцно, як губи, заліплені воском,
    ця зима з нереальним чеканням – то триптихи Босха,
    де на лівій – найкращій! – частині довічно не ті...
    доки соки достоять і всядеться осад на дно,
    всі слова поверхневі добродять в жертовнику тіла,
    доки крижмо, мов крига, мов табула раса – ще біле,
    не проси Виноградаря дати солодке вино.
    Тільки час і причастя, і спогад про осінь густу
    перетворять чекання на вина найвищого штибу.
    Пригубити, згубити весною – бо я би, бо ти би,
    І повилися б лози у небо, у землю, у ту...

    серпень 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (24)


  50. Анастасій Гречкосій - [ 2010.08.27 22:36 ]
    Із Кардуччі
    Тягнуться вгору легкими нитками
    стебла потужні, жахкі й мармурові,
    тут у священній пітьмі вони схожі
    на неймовірнеє велетнів військо,

    що на війну із невидимим стало:
    арки німі підіймаються, стрімко
    линуть увись, між собою з*єднавшись,
    гнуться в склепінні й звисають додолу.

    Так із первісних незгод, із борюкань
    варварських, що між людьми відбувались,
    линучи в вишні до Бога, злилися
    сонмища душ одиноких у ньому.

    Втім, я не Бога, не мармурні стебла -
    арки легкії питаю: пильную
    і затремчу, як знайомий почую
    крок хоч малий з урочистим відлунням.

    Лідія то - повернулася, бачу
    пасма волосся блискучого ясно:
    ледь усміхнулось до мене кохання
    й зблідле обличчя крізь чорний серпанок.

    Так же блукав по готичному храму
    він, Аліг*єрі, шукав тріпотливо -
    крізь напівтемряву в юній блідноті
    жінки побачити Господа образ.

    Під білизною вуалі сіяло
    чисте чоло екстатичної діви,
    хмарами ладан стелився, гарячі
    линули в сивім тумані моління,

    линули з ніжним шептанням, тремтіли
    радісно крилами зляканих горлиць,
    линули з плачем знедолених юрмищ -
    руки до неба вони простягали.

    В хмурих просторах органа звучали
    гуки й зітхання: з білесеньких арок
    видно було, як споріднені душі
    із потойбіччя їм відповідають.

    Та із міфічних верхівок Ф*єзоли,
    крізь вітражі благочесних віконець
    бог Аполлон прозирав пурпуровий:
    сяйво свічок зблідло на вівтарищі.

    Дант споглядав, як здіймається вгору,
    в ангельських гімнах преображенна
    діва Тосканська, - і чув під ногами
    урвищ багряно-пекельних ричання.

    Я ж ані янголів слави не бачу,
    ані дияволів, лиш мерехтіння
    світла в сирій напівтемряві. Холод
    душу моя огортає нудьгою.

    Боже семітський , прощай! Неперервно
    смерть владарює в твоїх таємницях.
    О недосяжний володарю духів,
    сонця у храмах твоїх не видати.

    Страдник розп*ятий, людей розпинаєш,
    смуток твій тьмарить повітря довкола:
    небо сіяє, одначе, сміються
    ниви, одначе, палають любов*ю

    Лідії очі... Хотів би побачить,
    Лідіє, в хорі тебе простодушних
    дів, що вінчають вівтар Аполлона
    танцем у вечорі жовтогарячім.

    Ти б на пароський сіяючий мармур
    в лаврах - сипнула з руки анемонів,
    радості - з ясних очей, а вустами
    згідними мовила гімн Бакхіліда.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1274   1275   1276   1277   1278   1279   1280   1281   1282   ...   1816