ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 19:48

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани

дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Анатолій Ткачук - [ 2010.08.19 05:15 ]
    Кармен
    Все має ціну. Не минуться безкарно
    Свобода й любов – щедро платимо з вен.
    Що ж – карта лягла і здійсняється карма;
    Танцюй же востаннє, красуне Кармен!

    Хай завтра судилося крукам кружляти –
    Налився отрутою ревності шал –
    Часу на картання нема: йде картатий
    Картинно-крамольний життя карнавал…

    Цілунок ножа. Тихе ”Ах!..” над землею.
    Пісочним годинником – крові кармін…
    Лети, Карменсіто, бо ждуть емпіреї
    Лиш тих, що ніколи не гнули колін.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (23)


  2. Михайло Боян - [ 2010.08.18 23:27 ]
    Магія Слова
    О слово , слово – в чому твоя сила?
    В чому твоя магічна таїна ?
    Ти можеш кригу розтопити в серці,
    А можеш спопелити все до дна.

    Летиш, мов куля, до цілі шалена,
    Ніхто не в силі замір відвернуть.
    А можеш немічного підійняти з ложа,
    Щоби перерваний продовжив путь.

    Буваєш буревію поривом нестримним,
    Або ж струмочком, що дзвенить в гаю.
    То раптом зашумиш, мов теплий дощик,
    Скропиш спраглим , жаданим “люблю”.

    Ніби води ковток джерельної у спеку,
    Спрагу душі вгамовуєш ураз.
    Неправду виведеш на чисту воду,
    Для тих, хто блудить манівцями – дороговказ.

    Вселяєш людям віру і надію,
    Міцний дух гартуєш, мов булат.
    Ми немов народжуємось вдруге,
    Сили наші множаться в стократ.

    П’янким вином нуртуєш в жилах,
    Ніжним дотиком торкаєшся лиця,
    Сила твоя часом незбагненна,
    Незвідана порою до кінця.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Михайло Боян - [ 2010.08.18 23:55 ]
    Тиждень (присв’ячується внучці)
    Тиждень має рівно сім,
    Сім днів тиждень має.
    Кожен день своє ім’я,
    Свою назву знає.

    Перший день - початок тижня
    Понеділком зветься.
    Це тому, що від Неділі
    Назва ця береться.

    “По Неділі”, себто після,
    Він до нас приходить,
    Тому назву відповідну
    Він собі знаходить.

    Другий день, або “вторинний”,
    Назву звідси має,
    Тож завжди себе Вівторком
    Чемно представляє.

    Середа – це середина
    Днів тижневих , друзі,
    Тому має назву цю
    Цей день по заслузі.

    А Четвер – четвертий день.
    Тут все зрозуміло,
    І назвали так його
    Впевнено і сміло.

    П’ятниці – від числа п’ять
    Назву таку дали.
    То ж тут думали не довго,
    Не довго гадали.

    Шостий день , або субота,
    Корінь “шабат” має.
    Слово це дуже давне
    Ось що означає.

    Прийшло слово це до нас
    Із іншої мови.
    Означає вільний день,
    Вихідний, панове.

    Сьомий і останній день
    Неділею зветься.
    Назва цього дня така,
    Ось звідки береться.

    Неділя – “немає діла”,
    Немає роботи.
    То ж залиш все, відпочинь,
    Покинь всі турботи.

    Слово “тиждень” теж свою
    Стару назву має.
    Вказує, що “той же день”
    Знову наступає.

    І повториться цей день
    Через сім днів знову.
    То ж все ясно, як у день,
    Як попало в мову.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  4. Христина Лисюк - [ 2010.08.18 22:11 ]
    Хто кому говорить неправду
    Мені завжди вчувалося
    як боляче бува
    від сірості найближчих
    і тих кого найдужче.
    Ці ріжучі слова
    і ті гарячі вірші.
    Здавалося про вічне.
    Хотілося б про суще.
    Однак...усякий біль
    іде од нас
    і тільки...
    Повірити б, забути
    те до чого звикли.

    Та очі брешуть -
    значить бреше світ.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.87)
    Прокоментувати:


  5. Юрій Лазірко - [ 2010.08.18 21:29 ]
    Будували церкву грішних
    Будували церкву грішних –
    вішали святих,
    міст палили потойбічний
    й ношені хрести.

    Не дивилися на совість,
    як на молоду...
    Не трималися на слові,
    а за віжки дул.

    Хутко з них повипускали
    бісове в юрбу,
    аби тіло пробирало
    вже не "є", а "був".

    Дзвони, мов кістки дробили,
    рвали язики,
    просихали і топили
    правду у гіркій.

    Хто дивився з того світу –
    плакав, та мовчав,
    бо нема де говорити
    серцю і свічкам.

    Бо нема як розродитись
    вітру перемін,
    а життя так перешито –
    де той шов, що мій?

    Що за поле – голе, кволе,
    головешка мрій.
    Поле – скатертина столу,
    хрестики на ній.

    Чорний хрестик – в серце голка,
    а червоний – кров.
    Де не глянь – рясніє колко
    вишите нутро.

    Будували церкву грішних –
    вішали святих.
    Вийшли з Господа поспішно.
    Думали з води...

    18 Серпня 2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (26)


  6. Софія Кримовська - [ 2010.08.18 21:51 ]
    ***
    Я недопалки снів через ночі стомилась нести,
    на околиці смутку гойдати світанки солоні.
    Я розпечене сонце над прірвою взяла в долоні.
    Попеклася до крові. Не втримала... Зможеш – прости...
    ...і гладущики неба, розбиті громами, і нас,
    перезріле чекання на диво і просто на погляд.
    Я давно не твоя. Тільки тінь ще тримається поряд,
    щоб тебе заховати собою від слів і образ,
    що зірвуться зненацька з попечених вуст у віки,
    у солоні світанки дощів і гіркого туману...
    Все минеться колись, все повернеться... Тільки не стане
    нас минулих ніколи... Бо сонце упало з руки...


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (28)


  7. Володимир Солодовніков - [ 2010.08.18 20:51 ]
    Пам `яті Миколи Лиходіда
    Знов небо розписали голуби
    на радість голосніми кольорами,
    а вересень вклоняється тобі,
    І лине сум церковними хорами

    Із пам"яті,
    Із тої давнини,
    де пахнуть айстри
    Й досі гіркотою,
    Де розпинають болем наші сни,
    І ніч встає між нами і тобою.

    Хто каже - доля,
    А мені - журба.
    Прийшла на мить,
    Та й враз породичались.
    Про те мовчить у роздумах верба,
    Про це лелеки вранці прокричали

    Із пам"яті,
    Із тої давнини,
    Де пахнуть айстри
    Й досі гіркотою.
    Де розпинають болем наші сни,
    Де ніч встає між нами і тобою.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  8. Максим Едель - [ 2010.08.18 19:26 ]
    Помнишь, поезд и дважды по сто?...
    Помнишь, поезд и дважды по сто?
    Кардиограмма быта.
    Посвист и тамбур совсем пустой.
    «Девочка, карта бита», -

    Чаще глоталось, чем чёрный чай.
    Поле, туман пейзажем.
    В окнах не прошлое, но «Прощай» .
    Я не смотрю, но, скажем,

    Слушаю – говори. Речь – торжество глагола ,
    Правда? Но так гостить …–
    Станции, пункты – ты будешь голой
    Сидя курить. И в горсти

    Полупрозрачных окурков – дом,
    Синие шторы и кухня в цвете.
    Но не сегодня, а, скажем, днём,
    В точке на слишком большой планете.

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  9. Ігор Павлюк - [ 2010.08.18 16:25 ]
    * * *
    Спада на мед велика крапля крові –
    Заходить Сонце в осінь кураїн.
    Пустий човен – останній лист діброви –
    Колише нерви зранені мої.

    Заснути хоче кров моя трипільська,
    Як засинають вишні до весни.
    Мій Бог – як Сонце:
    Не побачиш зблизька...
    А Місяць – скорбний профіль сатани.

    Слова волхвів – немов пташине м’ясо.
    А в місті пір’я – біле, мов шприци...
    І ходить моя муза вихилясом
    По цім житті, що і базар, і цирк.

    По тім житті, яке прожив я з болем, –
    Важкий, летючий, рідний і нічий.
    Втомився.
    Ліг.
    Моя зоря над полем
    Мигає –
    Вічна пращурка свічі.

    А череп мій, усміхнений беззубо,
    Знайде нащадок –
    З космосом на Ти.
    І зробить з нього глобус, а чи кубок.
    І до душі моєї полетить.



    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (16)


  10. Дмитро Чистяк - [ 2010.08.18 15:42 ]
    Ритм (ІІ)
    Чорні згуки роялю з вікна весняного –
    нарозтіж!
    Срібне-срібне пташа – у сильці білодзвонного неба.
    Заворожуй мене, воріженьку ранковий!
    А срібне пташа –
    на одлеті –
    ой леле!
    У краю молодому вже палять пахучі суцвіття,
    Дикі леви вгризаються світло-пресвітло –
    ой леле!
    Срібно-срібно над ними – лелека! –
    як легко,
    роялю мій білий!

    А ви ж помирайте, холодні старці,
    при багатті вечірнім! –
    Як пахнуть суцвіття! –
    Надвесінньої днини –
    тіло – на волі!
    А вище – тополі!
    А серце –
    на небесі…


    Рейтинги: Народний 0 (5.34) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  11. Григорій Слободський - [ 2010.08.18 15:50 ]
    ...
    Не мені судити
    Який урожай буде
    Нехай ціну за хліб насущний
    По осені розсудять люди.

    Влада дбає про нас
    Ціну піднімає на воду і газ
    Шанує людей як дитину
    Зняти не може -
    Послідню сорочину!

    18 8 2010

    Слободський


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Валерій Хмельницький - [ 2010.08.18 13:28 ]
    Джон Магвайєр. Сьогодні вам пишу дурню! (переклад з російської)
    А напишу я вам дурню! І про чудові ці троянди,
    які дарують нам на днюху, у риму вставлю слово "рани",
    а ще поскаржуся на те, що літо видалось спекотним,
    що кіт в селі ловив мале курча, тому такий голодний.
    Я кину погляд у вікно на повний місяць, ясні зорі,
    і в телевізор - там кіно, а на екрані - знову Познер,
    усе, що бачу - опишу, комусь, гадаю, це цікаво,
    про те, як пиво п'ю, гикну, чомусь згадаю про Тетяну.
    Але навіщо? А бозна... Мо', за дверима мотоцикли
    ревуть і створюють бедлам, коли нарешті вже затихнуть.
    Чудовий вечір! Що за збіг - сусідка в гості прибігала,
    пекла вона собі пиріг, про чоловіка розказала,
    що п'яним в тісто наступив і на підлогу впав, зараза!
    коротше, той іще дебіл, всю ніч блював над унітазом,
    а вранці випив весь розсіл і на рибалку, гад, поїхав,
    тепер не сяде з ним за стіл, гидким вона регоче сміхом,
    бо знову, певно, привезе йоржа і окуня на здачу,
    давно би вигнала, але за нього хто збудує дачу,
    тоді згадала, що тече вода давно у неї з крану,
    побігла, завтра зазирне, бо на роботу вранці-рано.
    Я ж ілюстрацію знайду, на сайті вірш опублікую -
    глянь, за прикольну цю дурню народ ще й здуру голосує...


    18.08.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10) | "Джон Магвайер Сегодня вам пишу фигню!"


  13. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.18 10:59 ]
    * * *
    Вирує золотом осінній падолист,
    Танцює вальс у сонячнім промінні.
    І горобина в тисячі намист,
    Неначе наречена на весіллі.

    Красується, п"є молоде, хмільне вино
    Із яблук-дичок - терпкуватий трунок.
    Із присмаком печалі заодно,
    Немов останній літа поцілунок.

    Стоять в зажурі тихій верби молоді,
    Крокує осінь стрімкою ходою.
    То розсипає листя по воді,
    То шелестить прив’ялою травою.

    Сріблясто й легко літо бабине летить,
    Спішить життя у далечінь незнану.
    Як геніально, що прекрасна мить
    Спинилася під пензлем Левітана.

    2003 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  14. Іван Тятива - [ 2010.08.18 09:30 ]
    * * *
    Надірвалась печаль.
    Зимно в протягах душ.
    Голоси, голоси, голоси історії...
    По столиці Русі через дощ бреду
    До планети, на мене хворої.

    Чорний плащ затремтить
    В золотій імлі
    І волосся з-під граду вислизне.
    Для смішної сльози
    Не знаходиться слів,
    Щоби їх до журналу вислати.

    Відкипіло усе.
    Вечоріє плоть.
    І моргає святенність вкрадено.
    Кисла зморшка голубить
    Прозоре терпке чоло
    Недівочою зрадою.

    Вітер ломить стебло,
    По якому тече
    Не то сіль, не то кров прапрадіда.

    Україна настала.
    Немає черг.
    Душу тішить і розум радує.

    Перерізано горло
    Імперських кур,
    Паперових ручних натхненників.
    Перекур оголошуйте, перекур,
    Доки вічність ріжеться венами!

    А мені так незатишно... так мені,
    Як зі мною, напевно, ближньому.
    Утоплюсь чи повішуся на струні,
    Усміхнувшись Всевишньому.

    Землю гризти навчусь.
    Вивчу мову трав.
    Доларові дерева вирощу.
    На весь Космос мовчатиму: «Ты не прав!»
    І — не вернуся з вирію...




    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Олексій Тичко - [ 2010.08.18 07:25 ]
    Поети
    Слів павутина і ночі безсонні.
    Жовтий папір як осінній пейзаж.
    Рими-тенета тримають в полоні.
    Слово прозоре, крихке, як вітраж.

    Муза капризна, у сутінках гола.
    Контури тіла п’янять, як вино.
    Мила, покірна, буває і строга,
    І недосяжна, як грецьке руно.

    В пошуках рими, натхнення і теми,
    Йдуть до емоцій – в них сила строфи.
    Щоб записати рядочки катреном
    Щастя і горя... І людства гріхи...

    Рими яскраві палають, як зорі.
    Вічності знаком освятить Парнас.
    Пишуть придворні, борці в непокорі,
    Вірш у майбутнє... А слово на раз...
    08.08.10


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (6)


  16. Мрія Поета - [ 2010.08.18 01:24 ]
    Лише між нами
    Підбори гострі, гострий язичок,
    що ніжно мед вилизує із тіла...
    намріяна, сама тебе хотіла,
    але про це – лише між нами, ок?

    Аж лев на Площі Ринок розімлів
    і вигнув спину, і примружив очі...
    серпнева змова. Силует дівочий
    у третьому вікні, і ти волів

    аби тривало вічно... Хай розтане
    в твоїх руках, і воском потече
    бажання плоті, грішне і духмяне,
    а потім – ще, і знову – ще і ще...

    Як танцювала! Зорі та дукати,
    бо серпик-місяць, і солодкий страх
    світанку, мій коханцю, дочекати,
    як Соломеї з тацею в руках.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (46)


  17. Марі Вольная - [ 2010.08.18 00:58 ]
    ще один день
    Синюшний відтінок пробудження,
    густий ранок вливається в вікна.
    І, здається, знову-народжена!
    Хоча, ми вже до цього так звикли…
    Сонні образи, тінню під стіни –
    не одна я щойно прокинулась.
    Розпиватимуть снів аспірини –
    тлумачать що кому снилось.
    Так незграбно і смішно навколо,
    так красиво і тепло у небі…
    Іще один день "по колу",
    іще один день у тебе…

    17.08.10


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Іван Гентош - [ 2010.08.18 00:41 ]
    пародія " ТРАНСВЕСТИТНЕ..."
    Я очарован был тобой,
    Влеченье пылкое питая
    К тебе.
    Убьет петля любви витая,

    Как шнур от лампы, утюга,
    Аркан, силок…
    Но нет - удавка…
    Мне честь мужчины дорога…
    Ты Клавесин.
    Никак не Клавка.

    Зачем ко мне ты приставал?
    Тебе нужны другие дроли.
    Почто был нужен сеновал?
    Какой позор…
    Убиться, что ли?

    Но я влечение убил.
    Даст бог, забудется и драма -
    Хватило бы сердечных сил
    Воспрять душою после срама.

    Я c марганцовкою полдня
    Сижу в корыте, отмокая.
    Ты лег нечестно под меня.
    За что мне долюшка такая?


    Алексий III Потапов
    поезія “Жертва трансвестита”


    Пародія

    Інстинкт розмноження – то сила!
    Але щоб так от довело:
    Не розрізнити – милий, мила…
    Богема, звісно, не село.

    На сіновалі була б Мавка…
    Я ж погуляти вийшов в парк.
    Ти Клавесин? Я думав – Клавка!
    За що спалили Жанну д’Арк?

    І що вже тут про честь мужчини,
    Коли трава і алкоголь?
    Чудові стегна – я не винен,
    Хто ж знав, що в тебе друга роль?

    Яка ганьба! В петлю, на плаху?
    Волосся дибки – справжній жах!
    Ще друзі будуть “дерти лаха”,
    Бо ж бачили, як ми в кущах…

    Три дні не їсться і не спиться:
    Як не крути – то блуд і гріх.
    Застрéлюся! Яка різниця,
    Хто, зрештою, під кого ліг?

    Як добре – не Середньовіччя
    (Ще може все спливе із рук)
    Забили б каменем в обличчя,
    По Торі – теж би був “каюк”.

    Сиджу у ночвах. Відмокаю…
    Яка підступна, “Клаво” ти!
    Навряд чи попаду до раю.
    І ще до лікаря іти…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (39)


  19. Марк Кнопкін - [ 2010.08.18 00:08 ]
    ***
    Завжди затримуй подих,
    Дихай своїм корінням.
    Це особливе вміння -
    Сумлінно товкти воду

    В ступі іржавій часу.

    Бий ворогів, Кирило.
    Не зволікай, Мефодій.
    Хто що казав про силу?
    Хто прокричав "Злодій!"?

    Ось народилось гасло.

    Де ви такі узялись?
    Хто вам сказав, що жертва
    Право має свій палець
    Пхати у сторону мертвих?

    Я трохи втомивсь від гасел.

    Бий ворогів, Кирило.
    Не зволікай, Мефодій.
    Хто що казав про силу?
    Хто прокричав "Злодій!"?

    Що ти накоїв, Тарасе?





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (1)


  20. Михайло Боян - [ 2010.08.18 00:06 ]
    Пам'ять
    Сивий Дніпро несе глибокі води
    У синю даль, за обрій, в далину.
    З водами пливе пам'ять у минуле,
    І повертається у рідну сторону.

    Шумить Дніпро і грає хвиля пінна.
    Реве і стогне, мовби сварить нас
    За пам'ять літ, що в вічність промайнули,
    Згубивши України славний час.

    Вода стрімка несе у собі згадку
    Часів булих, що вже пройшли давно,
    І прадідів добірнеє насіння
    Сховали й замулили мов те дно.

    Та пам'ять кличе, стукає у груди,
    Шукає скрізь відчинені серця,
    Щоби своє минуле не забути,
    Справу дідів довести до кінця

    2007


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Михайло Боян - [ 2010.08.18 00:29 ]
    Ранок в Карпатах
    Розкинулись Карпати в шатах смерекових,
    Чарує зір нам величі краса.
    А в вишині немов безкрає море
    Пливуть над ними сині небеса.

    З неба полилось золоте проміння,
    Теплом пестить сонні полонини,
    Пливе униз змійковими плаями,
    Щоб заглянути в шибки у хатини.

    Ранкова прохолода тікає між смереки,
    Легенький вітерець розвіює туман.
    Запах гір цілющий, чистий, ніжний,
    Тебе полонить мов п’янкий дурман.

    Бурхливі ріки пливуть поміж горами,
    Несуть до моря подих гір Карпат.
    А в бистрій течії, що в водах кришталевих
    Глибинний дух землі й наземний аромат.

    Ти стоїш на острові у морі,
    Що зеленню засліплює твій зір,
    І з висоти карпатської вершини
    Милуєшся красою синіх гір.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Михайло Боян - [ 2010.08.18 00:03 ]
    Дух давнини
    Чи знаєш ти про що дуби говорять,
    Які в степу з давніх-давен стоять.
    І тихими ночами й вечорами
    Про щось своє неквапно гомонять.

    Пливе бесіда розважна і статечна,
    Гортає сторінки кілець життя,
    Де в пам’яті спресовані століття,
    Яким повік не буде вороття.

    Вони є свідками часів славетних,
    Що у скарбницю пам’яті лягли.
    Очевидці днів, коли степи палали,
    І орди на наш край ішли.

    Дуби ті бачили дружини княжі,
    І козаків на вороних конях,
    Які громили на своїй землі чужинців,
    І зупиняли їх кровавий шлях.

    Доблесні князі і гетьмани козацькі,
    В тіні дубів порою спочивали.
    А вечорами понад степи й діброви
    Тихі й журливі тут пісні лунали.

    Не проходьмо мимо – на хвилю зупинімось.
    Наберімось сили і духу давнини.
    Злиймося із дубом і тілом, і душею.
    Серцем своїм відчуймо, чиї ми є сини.

    2007


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Гортензія Деревовидна - [ 2010.08.18 00:34 ]
    *
    1

    коли нічна пора тривог надходить
    і біле срібло арктура зорить
    і переступень в'ється над стіною
    і неминучий наступ гіркоти

    ти всякий дощ наречений водою
    ти всякий сад приречений цвісти
    чи опадати листя ваготою
    чи в чорний жар плодів перерости


    2

    коли нічний твій час сипучий попіл
    ранків бузку в долоні не зібрав
    коли зоря і ніч така безодня
    що висковзає камінь із оправ

    ця порожнеча інша ніж порожність
    і може часом більше ніж сама
    вона росте і множиться тривожність
    серпневих днів на віях трав сльоза.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Софія Кримовська - [ 2010.08.17 22:19 ]
    Я любитиму тебе
    Я любитиму тебе півжиття... чи трохи більше...
    І складу колись тобі пару... або тільки вірші....
    Я зумію всі вітри розігнати в сивім небі
    і життя віддам... чи три... всі тобі... або за тебе...
    Я пройду убрід біду, оберну в степи безодню,
    за край світу забреду, аби знати, що сьогодні
    поміж сотень слів і фраз, і віршів (яких багато)
    посміхнешся від моїх... Дякую! У мене свято!
    17.08.2010.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (9)


  25. Рудокоса Схимниця - [ 2010.08.17 22:28 ]
    МІСЯЧНА ЕКСПРЕСІЯ
    Танцювала на вістрі місяця
    Дивна і боса.
    Перестиглі суниці ще й ця
    Ноша волосся.

    Всі суцвіття натужно-зоряні
    Скрапують в тіло,
    Лиш стокротки марнІ і німі
    Білим-на-біло.

    Танцювала на лезі місячнім
    Стигла і дика,
    Зачудована в неба полин
    Фея безлика.

    У долонях приспала лебедя,
    Стишила в осінь.
    Нерозсміяна в щастя іде
    Легко й назовсім.

    Танцювала у шалі радіснім
    Місячна Панна.
    Залишала сліди в дивосні,
    Так довгожданно.

    Малювала отак розхристано,
    Впилася небом.
    Їй гірчило багряне вино
    Вділене Фебом.

    Танцювала у шатах вітряних,
    Кликала диво.
    Недосяжно далека для них –
    Надто щаслива!

    17.08.2010.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (30)


  26. Тетяна Левицька - [ 2010.08.17 20:08 ]
    Вечірня
    Затримайся, вечір,
    Корицю на плечі
    Мені поклади.
    Лілеї на спинки
    Напнули косинки
    Зі шовку-води.
    Вербички патлаті
    Лякають в лататті
    Вертлявих вертух.
    Набігався світом
    Паливода-вітер,
    Приліг на лопух.
    Пилком через сито
    Повітря розмито,
    Ефірно парить.
    А вечір міліє,
    В землиці на віях.
    На тропах орбіт
    Ніде не шелесне.
    Довкілля небесне
    Цілує вуста.
    У душу пірнає
    Посланниця раю -
    Зоря золота.


    Вечерняя

    Побудь еще, вечер,
    Корицу на плечи
    Мои положи.
    Надели кувшинки
    На нежные спинки
    Платки с органзы.
    Кудрявые ивы
    Пугают в заливе
    Вертлявых стрекоз.
    Набегался светом
    Шалун – вольный ветер,
    Прильнул к щечкам роз.
    Пыльцою, сквозь сито,
    Весь воздух пропитан,
    Эфирно парит.
    А вечер клонИтся
    Земле на ресницы.
    На тропах орбит
    Покой повсеместно,
    В просторе небесном
    Кулон с янтаря.
    В душе замирает
    Посланница рая -
    Златая заря.


    2010 г.


    Рейтинги: Народний 5.5 (6.22) | "Майстерень" 5.5 (6.31)
    Коментарі: (16)


  27. Володимир Солодовніков - [ 2010.08.17 19:57 ]
    * * *
    Коли втрачаєш сина,
    То сніг чорніш за ніч.
    Мов пострілом у спину,
    Чи-то у спину ніж.

    Такого не чекаєш,
    Таке не обійти.
    Синочку, ти щось кажеш?..
    Благаю, не суди.

    07.01.2007р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (6)


  28. Оксамитка Блажевська - [ 2010.08.17 18:53 ]
    Мої шалені вітри Оболоні
    Мої шалені вітри Оболоні,
    Не печіть так сильно долоні,
    Не залазьте ви в мої вуха,
    Я вас більше не хочу слухать!
    А летіть ви швидше у небо,
    Ви нікому тут більше не треба,
    Там на всю силу кричіть-завивайте,
    На всі боки літайте, літайте!

    Мої шалені вітри Оболоні,
    Ви ніколи не були в полоні,
    Вас, малих, народила свобода,
    Ви невинні створіння природи.
    Весь ваш світ - без кінця і без краю,
    Спритніш іншого кожен літає,
    Весь ваш світ - то велике роздолля,
    І вас кличе в політ саме воля!

    Мої шалені вітри Оболоні,
    Мов розбурхані по небу коні,
    Ви ніколи уздечки не знали,
    Як хотіли, літали, літали.
    Мої шалені вітри Оболоні,
    Вас не можна втримать в полоні,
    Тож скоріше летіть ви у небо,
    Завітайте до ясного Феба!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  29. Христина Лисюк - [ 2010.08.17 17:04 ]
    Про нас - поетів...
    Не було того дня як у кіно,
    Де в мить емоції міняли б сутність,
    А просто спокій, що приходить за вином,
    Як розум, де спочатку була дурість...

    Коли не сила більш тягнути тятиву,
    Писати вірші в біль, проте на славу,
    Неначе гордо свідчити - живу
    І гордо бігти за чужими "браво".

    Ми всі хотіли б виправдатись ділом.
    Послабити накинену узду.
    Кричати Богу про несправедливість
    І розривати Всесвіт на листку.

    Бо це ж нас тішить, виправдовує в очах
    Таких самих ягнят пустих закланних.
    Отож поезія-мистецтво чи перверзія і страх.
    Хм... все одно, лише б звучало гарно.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.87)
    Прокоментувати:


  30. Віктор Цимбалюк - [ 2010.08.17 15:25 ]
    Один з нас
    ...Він жив так, ніби Звір, він хотів "володіти" і "мати":
    Кабінетний престиж, купа грошей і безліч жінок...
    І, здавалось, ніщо не могло його переламати -
    Ні неправедний бій, ні дармове застільне вино...

    ...Але ні, все ж було... Щось таке, непомітне, як миша...
    Що згризало його, коли він залишався один...
    І тоді у душі, десь глибоко, стискалася тиша,
    Бо Душа все ж була, все ж надіялась, як не крути...

    ...Але він не здавався, вставав, і, голившись поспішно,
    Бив копитами грунт, ніби вперше загнузданий кінь...
    І одна лиш Вона, та, якій було зовсім не смішно,
    Огортала його, ніби Ангел, в невидиму тінь...

    ...Так минали роки, він знаходив, і знайдене тратив,
    У "стараннях" своїх непомітно дійшовши межі...
    Ублажаючи тіло, відтак Душу мало не втратив,
    І настав Судний День, у якому схрестились ножі...

    ...І була то не битва, не герць, і була то не січа!..
    Він себе молотив і живого, навспак вивертав...
    І уперше тоді усміхнулась впокоєна Вічність:
    "Ось іще один з нас, що Дорогу додому питав..."

    ...І череп'ям пустим розлетілись розірвані пута,
    І коліно його дотяглось до сирої землі ...
    І уперше в житті захотілось не "мати", а "бути",
    І, зіллявшись з промінням, зійти у безмежній імлі...

    ...Взявши в руки перо, він писав: і було йому сорок...
    Навкруги, ніби корба, гудів заклопотаний світ...
    А віршована в'язь все петляла, долаючи морок,
    Обвиваючи Дуб, під яким задрімав неофіт...

    ...Він тепер віщий волхв, він вже знає, до чого тут "фіта"...
    У молитвах його до Всевишнього Рода Любов...
    А над Храмом святим знову Сонце усміхнене світить,
    Лиш Вона знов, як тінь, бо тепер він живе, так, як Бог...

    Кумпала Вір, 17.08.2010 року,
    м. Хмельницький



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (18)


  31. Ігор Міф Маковійчук - [ 2010.08.17 14:29 ]
    * * *
    Не дивися на мене з печаллю,
    Не потрібно оздоб співчуття.
    Чи я падаю, чи відлітаю,
    Чи втікаю у безвороття.
    Чи втікаю, а чи повертаюсь,
    Хоч не маю вже більше куди.
    Не тривож заметілі печалі
    На порозі воріт самоти.

    Я не прошу у Тебе пробачень
    За любов, як і за нелюбов.
    Не чекаю даремних побачень,
    Бо шукав те,
    Чого не знайшов.
    В колотнечі спотворених значень,
    В обезкриленім світі суєт
    Голос відчаю гірко заплаче
    Голос розуму скаже своє.

    І в холодній безодні туману
    Я сховаю себе між усіх.
    Ми повірили в нашу оману.
    Тільки час нас у ній не вберіг.
    У холодні далекі тумани,
    У відлуння минулих доріг
    Відлітає розбите кохання,
    Щоб згоріти в небесній зорі.
    2000р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (11)


  32. Григорій Слободський - [ 2010.08.17 13:38 ]
    ...
    Як би я дістався
    до неба
    Побував би на венері,
    На місяці, там треба.

    Заспівати пісню
    в небеснім просторі.
    У ладоні позбирати
    Всі небесні зорі

    Спустився би з неба
    В калинові гаї,
    Всі співи пташині
    Були би мої.

    Це лише є мрії,
    Можна все казати.
    Хто крилець не має
    Не буде літати.

    17-8 -2010
    слободський


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Юлія Гладир - [ 2010.08.17 11:02 ]
    Спогади з минулого життя
    В минулому житті ти був котом,
    Я ж – кицькою твою вивчала душу.
    Писалося життя в черговий том,
    І ніч за ніччю падала, мов груші.

    Вдивлялись прудколапі кішечки
    В твоїх очей зелені заметілі.
    Ти ж був моїм. Ти був один такий.
    І я одна тебе так розуміла.

    Ховались миші марно в свій нічліг,
    Коли ми йшли на полювання разом.
    В лабетах лап, надійних і міцних,
    Моє життя земним ставало раєм.

    І бились в траєкторії кривій
    Ті самі груші. Падав сніг на карту.
    І наші кошенята у траві
    Вистрибували з радісним азартом.

    Смугасті спинки. Темно-синій став.
    Стікав сік сонця на липневі квіти.
    І кожне ти по черзі підкидав
    Тепер пухкими лапами без кігтів.

    Черговий том написано давно.
    Підходив сон до нашого покою.
    Під місяця напівсухе вино
    Ти муркотів котячу колискову.

    Коли ж ви засинали, в тиші мить
    Чудні думки до мене йшли нізвідки:
    Якби з тобою стали ми людьми,
    Яким би ти був гарним чоловіком…

    14 – 15 серпня 2010 року


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (7)


  34. Тетяна Малиновська - [ 2010.08.17 09:50 ]
    Утопия
    Позабыть бы о прошлом,
    Снова взять себя в руки,
    И не думать о пошлом,
    И не вязнуть от скуки.
    Отпустить бы обиды,
    Воскресить в одночасье
    На себе только виды,
    Разве это не счастье?
    Запустить силу в вены,
    И в мечте искупаться,
    И не биться о стены,
    И с врагами не драться.
    Излечится от маний,
    И до дури влюбится.
    Боже, сколько желаний,
    Когда ночью не спится.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (12)


  35. Наталія Крісман - [ 2010.08.17 09:04 ]
    БОЇМОСЬ...
    Ми в постійнім страху, ми живемо у нім,
    Бо новий день чергову нам драму готує.
    Боїмось, що біда завітає в наш дім,
    А від старості й смерті ніщо не врятує.

    Нам підсовує різні нещастя цей світ:
    Зраду друга єдиного, втрату коханих...
    Як колись облітає із дерева цвіт,
    Так і ми щось втрачаєм в дорогах незнаних.

    Боїмось помилок у своєму житті,
    Бо за них завжди дорого треба платити.
    Боїмося зневіри у власній меті,
    Бо без неї ми сенсу не маємо жити.

    Боїмось, що завчасно обірвуть наш путь,
    Чи не буде в нас завтра жаданого миру.
    Боїмось ворогів, що зненацька прийдуть
    І всміхаючись в очі – “у спину сокиру”.

    Боїмось, що помремо колись в самоті,
    Боїмося обману, неволі і болю...
    Нам пора вже позбутись страхів у житті!
    Чи занадто слабкі ми, бездухі і кволі?!
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  36. Ігор Рубцов - [ 2010.08.17 08:05 ]
    Проста молитва
    Із помешкання хиткого,
    Де з багатств - стілець та стіл,
    Бідний негр моливсь до Бога
    Хриплим басом: "Бог, тут Білл!"

    Безуспішно пастор бився,
    Не шкодуючи зусиль,
    Щоб і він як слід молився,
    А не твЕрдив: "Бог, тут Білл!"

    Де і що б не відбувалось,
    Негр губами ворушив,
    Та молитва вся складалась
    З трьох, слізьми политих слів.

    І в один із днів буденних
    Стисли спазми, як вузли,-
    У палату для злиденних
    Бідолаху відвезли.

    Пастор Джон щоденно з книжки
    Трохи Біллові читав,
    Та одного ранку ліжко
    Без хазяїна застав.

    Тиха радість у палаті
    Сяє, як травневий сад.
    Чи в лікарні цій хоч свята
    Пам'ятає хто? Навряд.

    Хворі з пастором відверті:
    - Вранці Білл з останніх сил
    Помолився перед смертю
    Тихо-тихо: "Бог, тут Білл!"

    І за мить у цю кімнату
    Світла сонячний клубок
    Увірвався. По палаті
    Голос з неба: "Білл, тут Бог!"

    Пастор, впавши на коліна,
    Склавши човники долонь,
    До небес душею линув
    У молитві: "Бог, тут Джон!"

    18.10.2008


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  37. Юрій Лазірко - [ 2010.08.17 06:17 ]
    Графо-манит
    Ссылаясь на трезвон молвы,
    играя стоимостью слова,
    он сам себя на нём ловил –
    полушута и казанову.

    Цветочки-строчки. Пустоцвет.
    Где ж пасеки мои и пчёлы?
    Не видно правды в баловстве,
    невнятный почерк, мысли голод.

    Загнул по-полной, понесло
    на твёрдолобой рифмы рифы.
    Как графоманна манна слов –
    глотками – шери, графы – грифы.

    Шмонает душу, лезет в грязь,
    но хватит букв на бред и крики.
    С душой навязывая связь,
    больной строке не стать великой.

    Все реже смысл и режет слух.
    Чутьё – предпочитает тонкость.
    Удавка-стих, и нем и глух,
    как взрыв без дыма и воронки.

    Зато как громко ляжет слог,
    как грохнется плашмя на радость…
    Пусть он без головы и ног,
    чуть сыроват на боль и сладость.

    Строфа дистрофно-тяжела,
    отарой слов бегут чернила.
    Нет сердца – значит нет тепла,
    души в поэзии ветрилах.

    16 Августа 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (4)


  38. Наталія Крісман - [ 2010.08.17 03:50 ]
    Найбільший дар
    В лабіринтах життя
    є у кожного свій
    Терням мощений шлях,
    що веде нас до мрій.

    Є у кожного з нас
    пристань долі своя
    І як прийде той час –
    там знайдем власне Я.

    Дуже часто ми тут
    живемо, мов чужі,
    Не збагнем власну суть,
    Що лежить на межі.

    Але вічний протест
    проти зла та пітьми –
    Найцінніший нам хрест,
    що отримуєм ми.

    Знаю - щезне тягар,
    що на серці лежить,
    Бо найбільший мій дар –
    вміння серця любить!
    2002р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  39. Михайло Боян - [ 2010.08.16 23:45 ]
    Мова
    Було слово сказане в свій час.
    Слово те сказав Отець Небесний,
    Вклавши його в німі наші уста.
    І дав життя, вдихнувши дух тілесний.

    Пішла людина стежкою життя.
    Понесла в світ дар Божий – Слово.
    А було це коріння чарівне,
    З якого народилась наша мова.

    Слова росли, як квіти навесні,
    Барвисті, ніжні, запашні, цілющі.
    І утворили той п’янкий букет,
    Що з’єднує всі звуки невмирущі.

    І потекла ріка, мовна ріка,
    Жива, дзвінка, глибока, повноводна,
    Що перевеслом з’єднує серця.
    Довіку буде рідна і народна.

    2006


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.16 23:49 ]
    У лабіринтах долі.
    Ось так загубились поволі
    У лабіринтах долі,
    В полоні подвійних стандартів,
    Ортодоксальних стартів.

    Шукаючи щирую правду,
    Кожен свою, й завзято
    Долали рубіж… А чи варто?
    «Правда» була й в Пілата…

    Та все ж намагались щосили
    Заручники злої волі…
    Й незчулись – вогонь погасили,
    Божественну правду - в любові.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  41. Софія Кримовська - [ 2010.08.16 22:35 ]
    ***
    То не небо розплакалось – роси змочили траву...
    То не я відгоріла, а сонце за обрій упало…
    Дотлівала любов, потьмяніла, як перстень з опалом,
    той, що ти дарував… Я ж і досі надії не рву

    наче нитку тонку… А чіпляюся нею за час,
    за останнє тепло павутиною літа... Та осінь...
    І ніхто ні у кого ні слова, ні мрії не просить…
    Перепалений спекою, світ поміж нами зачах…

    Тільки руки засмаглі шукають тебе уві сні...
    Тільки ще цвіркуни заколисують простір і пам’ять...
    То не небо розплакалось... То із середини палить
    груди спраглій землі... А мені?.. А мені, може, ні...
    16.08.10.


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (21)


  42. Юлія Радченко - [ 2010.08.16 21:11 ]
    Я могла быть сильной. От боли – не дуть на… йод…
    Я могла быть сильной. От боли – не дуть на… йод…
    Удалось едва ли, колени разбив о гравий…
    Мне плевать на мудрость. Я знаю: он не умрёт…
    (хотя быть пофигисткой (с ним) не имею права)…

    Неизбежность боли - врастает сосной в песок…
    Выливаю йод (пузырьками) – не вздрогнув (рано)…
    Я не знала раньше, что может один звонок
    Парадоксы клиник – сверхдозой колючек (в раны)…

    Обгоняя завтра, в коробку (из-под конфет)
    Положу "сейчас", обесценив былые эры…
    Мне не очень страшно, когда выключают свет…
    В моей страхе есть фрагментарное чувство веры…

    И не знаю даже, кому же из нас больней…
    (разрывая ночь над коробкой тоска повисла)…
    Тем, кто ищет смысл в безысходном остатке дней,
    Или сотням глаз, что (в дальнейшем) не видят смысла…
    2010 год


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  43. Николай Блоха - [ 2010.08.16 20:03 ]
    Дитя ночи.
    Дитя ночи.

    Мгновение упоенья,
    Правда, ночь,
    Скрывает тайны наслажденья,
    Культур иных, хранит призренье,
    Рожденное в ночи дитя,
    И только больше вождеktнье.
    К себе почувствовав призренье,
    Впиваясь в плоть, лишая жизни.
    Мгновение упоенья,
    Правда, ночь.

    Николай Блоха 16.08.7518 года (2010)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Володимир Солодовніков - [ 2010.08.16 20:10 ]
    * * *
    Краще б я його не бачив
    Беспритульного хлоп`я,
    Бо й сьогодні битий наче,
    В тім повинен тільки я.

    То хіба це Божа кара?
    Як не Божа, то чия?
    Дощова надходить хмара,
    Не назвав хлоп`я ім`я.

    -Хліба дайте, добрі люди, -
    Й по-дорослому - бо вмру...
    Люди, суди-пересуди,
    Мов у пеклі ще горю.

    І подумалось про сина,
    В тім повинен тільки я.
    Безпритульна Україна,
    Нене, матінко моя.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (5)


  45. Наталія Крісман - [ 2010.08.16 19:09 ]
    РУКА В РУЦІ
    У твою душу проникаю
    Незримим дотиком душі,
    В тобі пливу, немов ріка я,
    Круті минаю віражі.

    Тебе промінням зігріваю,
    Що вирина з глибин моїх,
    Немов дитятко, сповиваю
    Крильми тебе від бід усіх.

    У твоє серденько влітаю,
    Як свіжий вітер із полів,
    І, мов билинка, завмираю
    Під ніжним дотиком твоїм.

    Тобою смуток проганяю,
    Який засів на дні душі,
    Бо серце радості чекає,
    Воно втомилось від дощів.

    Один до одного звикаєм,
    Немов ріка - до берегів.
    Рука в руці, усе навзаєм -
    Мабуть, хотіли так вгорі!

    До тебе спрагло припадаю,
    Аби насититись сповна,
    Щоб це життя здавалось раєм,
    І я хмеліла без вина!

    Тобою душу воскрешаю -
    Вона знов сяє, як колись.
    З тобою янголом злітаю
    Під ясні зорі, в небовись!
    16.08.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  46. Ігор Рубцов - [ 2010.08.16 17:45 ]
    Лагідний віршик
    Хто би так потішав?
    Хто би так зустрічав?
    То - мої малючки-кошенята.
    Ключ лишень проверну -
    Вже хлоп'я та дівча
    Тупотять із підскоком до тата.

    Дві маленькі душі -
    Найдорожчий мій скарб,
    Що зростає у вроді і силі.
    Згадка рідних імен,
    Як солодкий нектар,
    Живить кожну клітиночку тіла.

    Забарився, гаруючи
    На результат,
    Прокапарив до пізньої ночі.
    Цілий день так хотів
    До своїх янголят,
    А у соннеє царство ускочив.

    На столі, як і вчора,
    Безладдя чудне,
    На полиці улюблена книжка.
    Кошенята мої,
    Не діждавши мене,
    Зігрівають малесенькі ліжка.

    Знову я не почув
    Чарівних голосів.
    Що ж, провину спокутувать мушу:
    Відкладаємо все
    До найкращих часів,
    А виходить, виснажуєм душі.

    Натомившись за день,
    Дітки солодко сплять
    У покої своїм напівтемнім.
    Болем стишеним
    Збиті колінки горять.
    Я втішаюсь видовищем щемним.


    5 серпня 2007 року


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  47. Наталія Крісман - [ 2010.08.16 16:24 ]
    МІЙ ОБЕРІГ
    Крізь сотні доріг
    І миті зневір,
    Ти - мій оберіг
    На щастя безмір!

    Крізь тисячі стін
    До тебе проб'юсь,
    Поставлю заслін
    Журбі, не скорюсь.

    Крізь сотні терпінь
    Іду без жалю.
    Одну з половин
    У тобі люблю.

    Хай сотні вагань
    Вітри розметуть.
    Ти - мій талісман,
    До щастя мій путь.

    Я сотні вершин
    Здолаю для нас.
    За сотні терпінь
    Господь нам воздасть!
    16.08.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  48. Наталія Крісман - [ 2010.08.16 14:56 ]
    ВИДИВЛЯЮСЬ ТЕБЕ...
    Видивляюсь тебе у безмежності мрій,
    За тобою іду, мов на світло зорі,
    Проминути боюсь - надто втрати болять,
    Потомилась душа від щоденних розп'ять.

    Видивляюсь тебе у безмежжі думок,
    Хтось незримий, здається, знов зводить курок.
    Та нарешті позбулась страхів і вагань,
    Йду вперед, зазираючи серцем за грань.

    Видивляюсь тебе у безмежності доль,
    До душі доторкнутись душею дозволь,
    Обійняти крильми, сльози витерти з віч
    І прогнати любов'ю самотності ніч.

    Видивляюсь тебе... У безмежжі небес,
    У ясній далині я вже бачу тебе!
    Затремтіла в наближенні щастя душа -
    Я стрілою крізь тебе і небо пройшла!...
    16.08.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  49. Андрей Мединский - [ 2010.08.16 12:12 ]
    Поэту Владу Клёну срочно нужна помощь
    Нужна Ваша помощь!!!
    =======================

    Ведется сбор средств на содержание и лечение Влада Клёна,
    находящегося сейчас в реанимации, г. Днепропетровск.

    Диагноз: разрыв аневризмы сосудов головного мозга.

    Банковский счет пока не открыт. О его реквизитах после открытия будет сообщено дополнительно.

    Контактные данные людей, которые ведут сбор средств:
    Аська Коробкина: +38 (098) 329-03-29,
    Самарина Татьяна: +38 (097) 153-41-33.

    Информация о состоянии дел будет обновляться по мере поступления здесь:
    http://litfest.ru/news/2010-08-15-590

    Будем благодарны за любое содействие,
    в том числе, за распостранение информации
    по Вашему списку контактов.

    =======================

    С уважением,
    команда ресурса www.litfest.ru

    реквизиты счета:

    Банк: Райффайзен банк Аваль
    Банковский счет: Р/с 290952
    МФО 313827
    ОКПО 23794014
    назн.: пополнение СКР 0223143100
    Благотворительная помощь Кандауровой Вере Гавриловне


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  50. Наталія Крісман - [ 2010.08.16 11:44 ]
    ДУША - З ДВОХ ПОЛОВИН...
    Минув ще день один,
    Що в завтрашньому дні? -
    Твій голос вдалині,
    Душа - з двох половин.

    Крізь радість і біду,
    Крізь сотні потрясінь,
    Я - наче твоя тінь
    З тобою вічно йду.

    В холодні вечори,
    Як сум душі торкне,
    Згадаєш ти мене -
    Прилину я згори.

    Коли пірнеш у сни -
    До тебе прилечу,
    Щоб ніжність ти відчув,
    Мов дотики весни.

    Як раптом задощить -
    Я небо затулю
    Над тим, кого люблю,
    За ким душа болить...

    Минув ще день один,
    Душа - з двох половин...
    16.08.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   1278   1279   1280   1281   1282   1283   1284   1285   1286   ...   1816