ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Охмуд Песецький
2026.04.19 11:03
Вимотуєш байдужістю й мовчиш,
І віддаляється від нас тодішня близькість.
Твоя безпристрасність - це точно не фетиш?
А наше все куди могло подітись?

Направду може бути все страшніш -
До царства тіней ти зійшла ще взимку.
І нині можна слухати La Mat

Катерина Савельєва
2026.04.18 22:13
Весна-рясна, схопила серце в руки,
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.

Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки

хома дідим
2026.04.18 21:00
мої мізки тобі не машина
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска

Ігор Шоха
2026.04.18 19:57
Ідуть у засвіти поети
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,

Іван Потьомкін
2026.04.18 19:50
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,

Костянтин Ватульов
2026.04.18 18:01
А у місті богами забутому,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?

Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,

М Менянин
2026.04.18 17:34
Насипані кургани* милі,
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.

Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах

Ігор Терен
2026.04.18 13:44
                    І
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................

Юрій Гундарів
2026.04.18 13:06
У Музеї Заповіту в Переяславі презентували акварель «Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» Тараса Шевченка, яка тривалий час вважалася втраченою.
Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.

Борис Костиря
2026.04.18 12:59
Безпритульний іде під дощем.
Пропікає вода до основи.
Він від світу закрився плащем,
Не знайшовши для неба обнови.

Безпритульний іде без мети,
В ліс густий, в безпритульності морок.
Не дано ж бо думкам розцвісти

Олена Побийголод
2026.04.18 07:54
Володимир Диховичний (1911-1963),
Моріс Слободськой (1913-1991)

Коли не знавали досягнень казкових,
у давні, минулі часи –
чекаючи коней по трактах поштових,
співали мандрівці усі:

Іван Потьомкін
2026.04.17 20:42
Як не втомивсь ти на роботі
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н

хома дідим
2026.04.17 18:44
білий брудний голуб
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння

С М
2026.04.17 17:32
живе на лав стріт
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди

у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть

Юрій Лазірко
2026.04.17 15:34
троє нас
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче

Костянтин Ватульов
2026.04.17 15:06
І знов сидить в півоберта та абрис ніжного плеча
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?

На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об

Борис Костиря
2026.04.17 12:06
Стійка душа розчинить у собі
Тривоги й болі, як міцні метали.
Те, що прийшло в запеклій боротьбі,
Повільно і розпачливо розтало.

Розтали в плесі озера чуття,
Потужні пристрасті, земні закони.
Не викликає більше співчуття

хома дідим
2026.04.16 19:57
ось поет на променаді
проминає повію
мова тут не
про молодих поетів які
те саме що повії
або старих повій
котрі чим не поети
отже

Костянтин Ватульов
2026.04.16 19:17
Розповім тобі казку про літній насичений вечір,
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
Там стежинка вузька поміж хат у травичці зеленій
Упирається в став, де качки на воді майорять.

Розповім тобі казку про осінь з молочним туманом,
Що вкриває

Євген Федчук
2026.04.16 17:52
Упереджуючий «удар» Ізяслава.

Життя мина. Уже на схилі літ,
Коли рука не здатна меч тримати,
Схотілося перо до рук узяти,
Щоб змалювати той далекий світ,
Якого вже назад не повернуть.
Схотілося події описати,

Артур Сіренко
2026.04.16 17:04
Я довго йшов
Вулицями міста граків,
Так довго, що забув назву міста –
Цього міста темних вікон
І злих поглядів сажотрусів
Міста, яке занедбало своє ім’я.

Я шукав Істину

Охмуд Песецький
2026.04.16 13:18
Знати про гостинці мав би вчасно,
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.

Ну окей, життя іде як шоу,
Слухай-но сюди й собі прикинь -
Тільки ми побачимося знову,

Борис Костиря
2026.04.16 13:01
Ледь чутні промені ранкові
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.

Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні

Ігор Шоха
2026.04.16 12:52
Міняються і віра, і пенати,
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.

І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти

Ігор Терен
2026.04.15 19:44
                    І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Борис Костиря
2026.04.15 12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Пиріжкарня Асорті
2026.04.14 13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень. І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лія Ланер
2026.04.18

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Володимир Старгромадський - [ 2009.12.23 15:28 ]
    З тобою поруч, мить блаженства
    З тобою поруч мить блаженства
    Показую тобі свій спокій,
    Нутро розірвано до щента,
    Чому ТИ не говориш досить.
    Тримать баланс, більше не сила,
    Пристойність лезом ріже совість,
    І хоть байдужістю горіла,
    Взяла в полон, без бою вбила.
    О ігри ці не наче пекло,
    То палиш жаром то холодиш студнем,
    Я більш не можу, з мене досить,
    пора втікти, втікти не сила...
    Проявлю гордість, не капітулюю,
    В собі закриюсь для облоги,
    Ти окупантом в душу влізла,
    Під мої марші перемоги...
    20.12.09.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.92) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  2. Ярина Тимош - [ 2009.12.23 15:44 ]
    Тифозні воші
    Продав посаду – і на вибори пішов.
    Платили той мільярд «регіонали»,
    які й собі ж продались «хорошо»,
    бо дуже добре ті закони знали.

    Тож і продався: «його час» настав
    з політики великі мати гроші,
    де дев’яносто дев’ять (тих політиків) із ста –
    на тілі України, як тифозні воші.

    Крокує пошесть – висипає тиф
    на тілі кожного, хто має в них надію…
    По їх законам – совісті тариф
    в оту для підкупів і виборів неділю.

    2009-12-22

    Ярина Тимош



    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (6)


  3. Юлія Івченко - [ 2009.12.23 12:46 ]
    Яблуневий сад.
    Холоди розстелили ряднини картатого снігу
    По садку. Любий татку, присядь, розкажи мені щось…
    Кажеш, зими маліють у світлі медових свічок?
    Кажеш, чув як підсніжні струмки заливалися сміхом?

    Кажеш, все оживе навесні… І не сльози старечі,
    а весна проступає крізь шкіру? Скуйовджений дім
    за місточком, що тінь його батькові сіла на плечі,
    все такий же великий, як серце, що б’ється у нім.

    Тато гладить волосся і каже: розумниця, доню.
    Сонце гріє ще сонні барвінки під темним вікном.
    Лютий пахне любистком густим і п’янким тютюном,
    І благенька пір’їнка покою лягає на скроні.

    Знаєш, тату, я ще бережу м’ятні в’язки пісень,
    І співаю їх дітям, і яблука п’яні малюю…
    Часом хочеться чути їх запах, і, знаєш, я чую.
    Так, неначе у тепле дитинство вернулась на день.

    Ми повернемось, таточку, певно, до яблучних свят.
    Ти плекай виногради, плети каруселі з лозиння.
    Хай заграють в смарагдовім листі, мов райдужні вина,
    Три щасливих обличчя солодких твоїх онучат.








    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  4. Леонід Соловей - [ 2009.12.23 10:54 ]
    * * *
    У цю ніч поцілунком підсолену
    Я до тебе приходжу дикун,
    І шматую тебе оголену
    І торкаюся пальцями струн.
    На якійсь невідомій ще мові
    Де всі звуки ідуть крізь гортань,
    Я знаходжу слова кольорові
    І вкладаю в твій слух без вагань.
    І порушивши клятви схимності,
    Що забуті давно на зубок,
    Котрий раз позбавляю невинності
    Затверділий в долоні сосок.
    І стаємо миттєво коханцями,
    І приймаємо ніч цю у дар.
    І знімаю терпужними пальцями
    Я з плечей твоїх денний нагар.
    25.09.2009 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (9)


  5. Міла Матей - [ 2009.12.23 10:07 ]
    Тобі
    Немов княгиня виринаю із постелі
    і ніжно мене пальчик сонця зачіпає
    а ранок вмощений у небокрай-фотелі
    І твій сніданок вже на кухні- булка з чаєм

    Мазки голандсько-живописних акварелей
    Закинув музикант у фарс мого життя
    вчорашній настрій розгублю в тунелі
    Ти - кольорова цяточка на дні мого буття.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.43) | "Майстерень" 0 (5.25)
    Коментарі: (6)


  6. Віталій Ткачук - [ 2009.12.23 09:31 ]
    спіритикум
    Духа мого викликаєш
    на це католицьке, за Римом, Різдво.
    Снігом пливу за кермом -
    яко древній на веслах баркасом у плавнях.
    Серце сигналить услід перехожим
    і скаче, немов поплавок.
    ...Пальчики панські замки відчиняють колійно.
    А я - православний.

    Вибач - неголений.
    Скроплений розталлю, трохи - парфумом старим.
    В часі твоєму спинився
    і, наче годинник, цілую зап'ястя.
    Губи відводиш.
    На глузд посилаєшся і - на сигаретний дим.
    Хоч нині мене - тільки дух,
    та силуєш поглядом тіло розп'ясти.

    Смішно ревнуєш.
    Три пальці, як ревна вірянка, даєш - і не більш.
    Каєшся - грішна...
    А страсті всипаєш, як сіль в обрядове тісто.
    І сходжу я - на очах,
    в стигми ховаю свіжо-задавнений біль.
    Ти ж - забуваєш невбачно,
    що родом я з дуже відьомського міста...

    2009


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.37)
    Коментарі: (17)


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.12.23 08:54 ]
    Маківка

    А мова рідна - золотавий лан,
    Де кожен колос - ваговите слово.
    Поміж колоссям дух мій заблукав,
    Шукаючи Пегасову підкову.

    Над ланом вигримляє сив Перун,
    В тополі поціляє.
    Спека...
    Роси...

    Я маківкою в житі проросту.
    Не хочу загубитись поміж просом.




    ---------------------------------
    Спочатку Пегас був просто конем,
    а крила з"явилися в легенді про Беллерофонте.
    Згідно одного з міфів, він був плодом пристрасті
    Посейдона і Горгони Медузи, народився з крапель крові, коли Медузу убив Персей.
    Отже, підкова...могла бути. :)



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  8. Любов Бєляєва - [ 2009.12.23 01:37 ]
    Ділимість
    Половинка половинчата...
    Море сміху... Навпіл сліз...
    Я у цім житті невизнана.
    Я тут - п'яний верболіз...
    Навпіл горя і добробуту...
    Навпіл щастя і біди...
    Між ковадлом і між молотом
    Час від часу... Як піти?
    Примусово добровільная...
    Я щаслива і чужа,
    Бо з дощами нерозділена,
    Бо віддалася сльозам...
    І забута, і замріяна...
    І за щастя, й за біду...
    Смутку скоєно незмірено,
    Тож дозволь - тепер піду...
    Четвертинка четвертинчата...
    Чверть кохання і жалю...
    Із усіх життів я вимкнена,
    Доки знов не оживу.
    24.04.2009



    Рейтинги: Народний 5.25 (5) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (4)


  9. Тетяна Роса - [ 2009.12.22 23:08 ]
    Трава
    Погляд сонця холодний зовсім.
    Плечі нам укрива журбою.
    І прощається з нами осінь,
    Помахавши із хмар рукою.

    Від тепла залишились крихти.
    Серце наче у ніч вмерзає.
    Ти б за сонцем хотіла бігти,
    Та коріння не відпускає.

    Одягає зима у кригу.
    Обіцяє видіння нові.
    Є багато краси у снігу,
    Та холодні ті сни зимові.

    Затанцюють сніжинок зграї,
    Як заграють вітри-музики.
    Ми у мріях серця ховаєм,
    Адже мрії – найкращі ліки.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  10. Марина Карпінська - [ 2009.12.22 23:28 ]
    ***
    Я стала сентиментальной,
    Как стареющая волчица
    Мои зубы уже не белы,
    Я кусаю уже не насмерть,
    Моя шерсть спутана,
    А в углу моей серой норы
    Лишь печаль сиротливо ютится,
    Променявшая на спирт
    Всю былую мою отвагу
    И блеск в глазах,-
    Под ребрами у меня
    Неприкаянные волчата
    Выгоняющие прочь,
    По снегу, в овраг,
    К проруби, или туда,
    где капканы под стекловатой...
    22.12.09


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  11. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.12.22 23:50 ]
    Псалом-заклиння

    Я опишу, мій Господи, все те,
    Що відчуває жінка в мить ексцесу.
    Я обійдуся без блідих словес.
    Був зачин.
    У персти б - експресії!
    Я вималюю присмуток і жах,
    Змережу біль,
    жагу,
    ганьбу,
    розпуку…
    Але – благаю: хай обійдуть дах
    Пандемії, безхліб’я...
    Жінки руки
    Петлюють кожне зерня, мнуть кунжут…
    Ловлю губами перший сніг - лапчастий…
    Гризот було достатньо на віку,
    Всі фабули - з буття, без фальші.

    Хай буде дім – цитринна цитадель,
    Захищена від смерчів,
    гроз,
    оркану.

    Я обійдуся без чужих ідей.
    Я... кров’ю, Господи,
    написане
    обарвлю…



    2004


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (9)


  12. Богдан Сливчук - [ 2009.12.22 22:25 ]
    ПАМ'ЯТІ В'ЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА
    Ніколи він не бив себе у груди,
    "Я - патріот!" - на весь світ не кричав.
    Усе життя присвячував лиш людям,
    Хоч завжди це не кожен помічав.

    Ішов і не звертав із пів-дороги,
    І була перед ним одна мета -
    Вкрвїна рідна із єдиним Богом,
    Мов батько й мати навікИ - свята !

    Ніяк не міг змиритись із свавіллям,
    Права людини завжди захищав.
    Не будував до піднебесся вілли,
    Не раз харчів ГУЛАГських скуштував.

    За правду йшов, за правду і загинув,
    Не побоявсь систем і перешкод.
    Він був і є Вкраїни вірним сином,
    Не все сказав про нього ще народ.

    А смерть прийшла підступно і невчасно,
    У тихий вечір, в розквіті весни.
    Зоря його і по житті не згасне,
    У русі був й лишився назавжди!

    1999 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (6)


  13. Ніна Виноградська - [ 2009.12.22 21:33 ]
    Відчуваю життя
    Зорі в трави лягли
    І розсипались сяйвом у росах.
    Заколисує ніч,
    Не шелесне ні лист, ні трава.
    Пахнуть медом п’янким
    Учорашні, ще свіжі покоси.
    І від цього тепер
    Аж хмеліє моя голова.

    Я босоніж іду
    Там, де тихо виблискує річка,
    Де рибина на мить
    Розіб’є мовчазну гущину.
    Де намистом з весла
    Розсипаються краплі-порічки.
    Лиш в єднанні із цим
    Відчуваю життя глибину.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (5)


  14. Юрій Лазірко - [ 2009.12.22 20:21 ]
    Проскомидія дощу
    Проскомидія дощу, блаженства сходи,
    на небеснім дискосі уламки блискавиць.
    Оглашенною ся тиша з нас виходить,
    залягає в студнях аби зріти горілиць.

    Літургійний переспів у антифоні,
    в перевеслах вітру – падолистові снопи.
    Проростає в землю святість, що хоронім,
    розчиняє згустки перевтоми та ропи.

    Ся дотична вічності вода – у трубах,
    дзвін у скронях студить і зціляє тіла храм.
    Не зосталося в душі сухого руба,
    де і дратва нерва, і прошито долю нам.

    22 Грудня 2009


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (40)


  15. Леонід Соловей - [ 2009.12.22 20:12 ]
    ***
    І знову, обриваючи рядки,
    Тинятися з кутка в куток.
    І знову бачити зірки,
    На стелі де нема зірок.
    І знов гасити папіроси
    Об неповинну, тиху ніч.
    Паперу списаного стоси
    Кидати в охололу піч.
    І знову пестити цю риму,
    Немов привабливу коханку.
    Гіркого наковтавшись диму,
    Заснути десь аж на світанку.
    15.12.2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (1)


  16. Галина Фітель - [ 2009.12.22 19:11 ]
    * * *
    Ти давно з нею. Він поруч. Нелічені дні.
    Танго кохання змінила мазурка розлуки.
    Тільки чомусь я за звичаєм крила, як руки
    прагну покласти на плечі тобі, мов у сні.

    Знову тур вальсу, й цілунок – вершина його.
    Горде фламенко на біс, наче з бісом, танцюю.
    Музика раптом німіє, і з неба я чую:
    Дами запрошують вперше на Біле тангО.

    Наче учора… до тебе крізь зали бреду.
    Вата в колінах, у вухах пудовії дзвони.
    Крила… і плечі… і очі… маестро… поклони…
    Світ закрутився, на щастя чи нам на біду.

    Музика неба і балу поволі стиха.
    Біле тангО станцювали з вогняним запалом.
    Вогнище віри, любові й надії запалим
    ми на вершині бажання, блаженства й гріха.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  17. Сергій Буркун - [ 2009.12.22 19:32 ]
    Арафат
    Схиляю голову, жалоба груди рве!
    Яка тяжка, невимовна утрата:
    В піски упало небо голубе
    Зорею, вкривши тіло Арафата.

    Шиплять вітри у цю останню мить,
    Ридає на колінах Палестина.
    Сльозою спробуй душу оживить,
    Якщо ти називаєшся людина.

    Як близько ─ і далеко водночас
    У місячному блиску сяють лиця.
    Народе, скільки ж болю та образ
    Зазнала твоя зранена орлиця.

    По всій землі стяги палахкотять!
    Віки ─ ніщо порівняно з живими.
    Пройти шляхи, як Ясір Арафат, ─
    Найвища честь для сина Палестини


    Ι

    О, молодість! У вирі боротьби
    Ти шаленіла переможним співом
    І, вирвавшись з холодної імли,
    Мов небеса задимлені, прозріла.

    Ти вистраждала терени доріг,
    Довірившись підступному іуді.
    Крилатий ангел, що життя беріг,
    Не шкодував для тебе юні груди.

    О, молодість! Немеркнучі вогні,
    З граніту впавши, душі підіймали,
    Кували крицю віри у борні,
    Героями нетлінними ставали.


    Священної надії не зреклись,
    Зорять в очах відвагою і нині.
    На смертнім ложі друзів поклялись
    Життя своє віддати Палестині.


    ΙΙ

    Рамалла у колючому дроті,
    Скрізь руїни, угар пожеж…
    Мабуть, вилізли б очі Європі,
    І Америці – теж.

    Де не глянеш – на вежах євреї:
    В цьому світі панує Ізраїль.
    Нове гетто снують фарисеї,
    Ожививши фашистську мораль.

    Та свобода ─ омріяне слово,
    На устах поцілунком цвіте,
    Ворогів Палестини коле,
    За собою у бій веде.


    Якщо ти ─ патріот свого краю,
    Ще й боротися маєш хист,
    У народі ─ ім'я прославляють,
    А євреї цькують ─ терорист!

    Подивімось навкруг і побачимо,
    Хто ж насправді ота ,, вісь зла “.
    Ізраїль ─ це лиш маска нації
    Яка гнобить планету Земля . . .

    . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    Розтерзали кати країну,
    Розбомбили села й міста,
    Розіп'яли живцем Палестину,
    Як колись на Голгофі Христа.
    Ця зараза страшніша від атома ─
    Не кажу я про СНІД і чуму.
    Палестина, смертями засватана,
    Проводжає синів на війну.

    Ви даруйте коханим фіалки ─
    Сині, сині, як плеса озер.
    Ті, хто мужньо палили танки,
    У полоні граніту тепер.

    А над ними яряться зорі,
    Місяць мідь вилива в Йордан.
    Оніміли молитви й долоні,
    Захищаючи душу від ран.

    А над ними клекочуть гармати,
    І рида карооке дівча.
    Похилившись, червоні маки
    Пломеніють, немов свіча.
    . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    Є на світі удачі й печалі,
    Все життя наше ─ з світла і тьми.
    Ті, хто довго терпіли й мовчали,
    З Арафатом ставали людьми.

    Та дорога ще й досі у тернах,
    Від угарищ пожеж ─ пітьма.
    Арафата душа не вмерла,
    А по-новому ожила!

    . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

    Як хочеться, щоб це був тільки сон,
    Щоб кожен жив у злагоді й добрі,
    Щоб совість й серце бились в унісон,
    І врешті решт земля сказала: ні!

    Ні, війнам!
    Ні, тортурам!
    Ні, тиранам!
    Ні, кривдам!
    Ні, стражданням!
    Ні, кайданам!

    Нехай загляне у кімнату брат,
    Нехай залишить кулі й автомат,
    Нехай згадає, як колись давно
    Ішли разом дивитися кіно.

    Нехай серця наповнюють пісні,
    Нехай дощі всміхаються рясні,
    Нехай із вирію вертаються птахи,
    І благодать квітує навкруги.
    . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

    О, якби насправді це було ─
    Тоді б і в грудях, мабуть, не пекло,
    А так ─ кипить, болить моя душа,
    Рятуючись лиш правдою вірша!

    А губи шепчуть: сонце де ти, де ? . .
    Дивлюсь ─ пітьма втіка, а день іде!





    2006р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  18. Микола Левандівський - [ 2009.12.22 19:53 ]
    По-бажання
    С. І. Н.
    Мені хочеться осінньої стиглості
    А тобі?
    А тобі…
    теплоти моїх рук
    моїх впевнених губ
    тобі хочеться просто близькості
    спраглості
    спритності
    свіжості
    стійкості
    моїх сильних рук
    моїх впевнених губ
    тобі треба моєї зухвалості.
    2009


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.36) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (9)


  19. Дмитро Дроздовський - [ 2009.12.22 19:42 ]
    * * *
    д-з-и-н-ь днесь. Денно дрімоче
    ніч, і хлюпоче вітром увесь
    сонячний край — жити хоче,
    д-з-и-н-ь. Днесь.

    Вірячи, йде сонце, планета-
    Геліос; Лету я пропливу.
    Буду шукати весну.

    д-з-и-н-ь днесь.
    Десь.
    ВУ.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  20. Світлана Луцкова - [ 2009.12.22 19:17 ]
    Зима
    На подорож у мій далекий край,
    Де тьмяна скіпка сонячна не гріє,
    Осінніх мідяків не витрачай, -
    Не витрачай останньої надії.

    Моє життя - у згустках роздоріж.
    Слідів моїх залишилося обмаль.
    Не зупиняйся, поглядом не ріж
    Крихкої річки задзеркальну обміль.

    Тече крізь мене гостра тиша слів,
    Жертовник вірша розбиває хрипко.
    На півночі опівночі напів-
    Ялиця гине - скам'яніла скрипка.

    Не долітають камінь і стріла
    На мій безлюдний, безіменний острів.
    ... Як безнадійно хочеться тепла!..
    (Хоча тепло - немов у спину постріл).

    2009


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (61)


  21. Микола Левандівський - [ 2009.12.22 18:42 ]
    Каламуть
    Коли у голові каламуть…
    я мовчки рахую зорі…
    рахую зорі…
    в голові
    каламуть…
    а зорі?
    зорять і зирять
    крізь тисняву
    к_о_с_м_о_с_у
    автомобільними фарами
    а в голові…
    каламуть і зорі.
    2009




    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  22. Галина Фітель - [ 2009.12.22 18:23 ]
    * * *
    Осіннє яблуко в зимовому саду.
    Одне-єдине в паморозі віття.
    Просилося: «Не рви, я весну жду…»
    Замало сил… Зчорнілося під вітром…

    Осіннім яблуком стою я серед зим,
    єдиним ненадкушеним у раю.
    Вже вітер долі звіяв мрії дим.
    Та скоро я свою весну пізнаю.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  23. Юлія Цезар - [ 2009.12.22 16:27 ]
    Коханка
    Будеш моєю коханкою,
    Якщо я раптом стану лезбіянкою?
    Чи станеш ти мене любити,
    З криниці воду приносùти?

    Чи будеш ти мене кохати
    Під тином зранку біля хати?
    А будеш мèне обіймати,
    Пообіцявши не брехати?

    А будеш мені ранками
    Платить за каву франками?
    І чи можливо, що світанками
    Читатимемо вслух Ремарка ми?

    А будеш ти мені казати,
    Що й зірочòк не зрахувати
    На небі оченят моїх,
    Карих, великих і навік твоїх?

    Станеш мені коханкою,
    Якщо візьму і перейду до "них"?
    Чи зустрічатимеш мене ти ранками,
    Якщо я раптом переп'ю келùх?

    Будеш їсти мені варити?
    Цілуватимеш смачно чоло?
    Чи зриватимеш для мене квіти?
    Чи втечемо разом у село?

    А ділитимеш зі мною ліжко?
    Чи їстимеш зі мною хліб?
    Писатимеш зі мною життя книжку ти?
    І чи візьмеш портрет мій в гріб?

    Будеш вірною завше і всюди?
    Писатимеш мені довгі листи?
    Чи не підеш ти слідом Іуди?
    І чи мій ганок будеш мести?

    Одним словом, чи будеш любити?
    Чи дотримаєш слова ти?
    Чи станеш ранами мені кровоточити,
    Як ті, що звикли так себе вести?

    Чи будеш ти, як "сильної" їх статі
    Ходити зранку у халаті,
    Не поважати, серце бити,
    Чи будеш, всетаки, мої ти ноги мити?

    Робитимеш мені ти боляче?
    Чи заплачеш, коли я піду?
    Чи глянеш сміло в очі ти,
    Як іншу знайдеш, собі ж на біду?

    Мені ти лиш не обіцяй,
    Навіщо слів повітря-букви ті?
    Живи, кохай і пий зелений чай,
    А решту крапок вже поставить Він тобі в житті.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Юлія Цезар - [ 2009.12.22 16:20 ]
    Зрада
    Прийди до мене у кімнату,
    Я запалю пахучу свічку, наллю чай.
    Іще при вході я почну взуття знімати,
    А ти все решта бери та здирай!

    Мені тебе ніхто і не судив,
    Сама не знаю чого ми зустрілись,
    І нащо разом вже дві ночі спали,
    І двома ковдрами тоді накрились?

    Ми зрадили тебе, мене, твою і мого,
    Нас четверо тоді було, ніяк не двоє.
    Та цілувались зовсім як не на вимогу,
    А як щасливі діточки обоє.

    А потім ще три тижні я чекала,
    Що сина ти мені тоді зробив.
    Я, чесно кажучи, собі би віку втяла,
    Занадто дикий був би мій мотив.

    Прийди-прийди, я лиш прошу.
    Мені торкатись твого тіла хочу!
    Шалені очі. "Ти диявол", - я кажу,
    Та такі янгольські з тобою ночі.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Юлія Цезар - [ 2009.12.22 16:50 ]
    Між запахами твого тіла
    Між запахами твого тіла
    Собі тихесенько летіла
    В ворота Раю навесні,
    Тебе молила "Лиш приснись мені!"

    Кохаючи тебе я в губи,
    Любила іншого я в душу,
    А ти бив сильно себе в груди,
    Що я з тобою одружитись мушу.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Саша Вісич - [ 2009.12.22 16:09 ]
    ***
    Я безправна, безпарна, бездумна,
    Сиджу, як дитина, чекаю на суд.
    Що ти вирішиш?
    Я – футбольно-гандбольна твоя розвага:
    То пнеш, то притиснеш,
    щоб зручніше було відпихнуть.

    Під рукою розкладені маски:
    Іронічна, байдужа і злосна.
    Не вдягатиму жодної – хочу прожити
    Кожну мить ювелірного болю.

    Після цих монотонних тортур
    Одягнуся святково і вийду на площу,
    А на грудях розвішу медалі,
    Що вручила собі за свою ґвалтівну перемогу
    Над самою собою.
    І мені за геройство покладатимуть квіти,
    Бо на місці багаття лишився ще тліти вогонь.

    2009 р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (5)


  27. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2009.12.22 14:20 ]
    Чекай!
    Чекай! Ще чай не охолонув,
    І тістечко не допеклось.
    Схопи мене за руку, ногу,
    Чи ще за щось,чи ще якось.
    Тамуй жагу своїм цілунком.
    Не йди! Послухай свого „я”
    Ти
    Був
    Найкращим
    Подарунком
    Одного вихідного дня.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.37) | "Майстерень" 5.25 (5.29)
    Коментарі: (8)


  28. Любов Бєляєва - [ 2009.12.22 14:43 ]
    Марґінал
    Не хочу підкорятися законам
    І нормам цього дикого суспільства!
    Не хочу жити, як рослина, вдома
    І мати непорушне собі місце.

    Що говорити і навіщо говорити?
    Кому замилювати добре очі?
    Навіщо нам тоді хотіти жити,
    Коли по-справжньому ти вже не хочеш?

    За чим ганятись? І чого хотіти?
    Коли за мріями нічого вже немає!
    Навіщо так? Я не встигаю жити!
    У цьому світі місця вже не маю!

    Зникаю! Тану штучним білим снігом
    На чорному, у тріщинах асфальті.
    Навіщо бути у суспільстві лихом –
    Нормальним серед світу ненормальних?
    03.09.2009



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (16)


  29. Дмитро Штофель - [ 2009.12.22 14:07 ]
    Сонет В.
    Брунатні очі - чари невсипущі,
    всезнаючі та вічномолоді,
    і слів гарячих недоладні пущі
    в них тонуть, як каміння у воді.

    Прадавність шалу, суму, болю, віри
    клекоче в них дзвінницею весни,
    пульсує трепетливо: не засни!
    бо зникнуть чари, стихне дзвін допіру.

    А я заснув. Байдужістю плетений
    був сон мій. Запеклась болюча рима,
    і сльози протекли в осклілі вени.

    Не нарікаю. Заслужив - отримав.
    Та все ж весь Всесвіт дивиться на мене
    великими брунатними очима.

    2007


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.1)
    Прокоментувати:


  30. Валерій Голуб - [ 2009.12.22 14:03 ]
    ЛІТЕРАТУРНІ ПАРОДІЇ
    (В. Г. Михайлов. "Проказы слова". Кременчуг, "Березка", 2004)

    ПРИБЛИЖЕНИЕ

    В затылок лето мне дышало.
    Навстречу осени я шел.
    И не заметил, как усталость
    Легла на щеки, словно шов…



    * * *
    Зимой печали – исключаю.
    В затылок дышит морозец.
    И с оптимизмом отмечаю,
    Что вместо шва – уже рубец.

    Весна в лицо пахнула маем.
    Любовь, шампанское, коньяк…
    С кем был – не помню. Где – не знаю.
    Но только на щеке – синяк.


    В. Михайлов. "Проказы слова"…

    ДВЕ КУХНИ

    Роятся хореи и ямбы
    В горячей моей голове.
    На праздник варю дифирамбы,
    Как в будни супы варишь мне.


    * * *
    Сварю дифирамбы на праздник.
    Сонеты стушу поутру.
    Нажарю верлибриков разных,
    Романсов на терке натру.

    На кухне жена копошится…
    Эх, жаль, что конфорки лишь две.
    А то ведь такое роится
    В горячей моей голове!





    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  31. Віктор Цимбалюк - [ 2009.12.22 12:36 ]
    Формула щастя
    (Сонет. Для нас)

    …Вечір чи ранок – миті, коли ми удома…
    Коли я промовлю тобі, ніби мантру: - Привіт!..
    Коли я побачу в очах твоїх вкотре свій Світ…
    Коли за дверима, на східцях, залишиться втома…

    …Вечір чи ранок – миті, без крапок, без пауз…
    Мій новий блюз…Ти над Книгою молишся Богу…
    Чапа радіє, облизує нам руки й ноги…
    Йванко накульгує, ніби дивак доктор Хауз…

    …Чай або кава, комп’ютерна гра чи кіно:
    - Боже! Ми – вдома! – слова, що п’янять, як вино…
    Боже святий, як же довго ми цього чекали…

    …Наша фортеця, нашого Раю куточок…
    Сім моїх «Я»!.. Від Добра до Любові місточок…
    Боже, ми вдома… Може, це формула щастя?...

    Кумпала Вір,
    м. Хмельницький, 21.12.09 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (4)


  32. Зоряна Ель - [ 2009.12.22 11:01 ]
    Годівничка
    Голодно, важко,
    Де ти, комашко?
    Зимно і сніжно,
    Скрутно без їжі.

    Птаха ляклива
    Прагне поживи,
    Дивиться в очі -
    Їстоньки хоче.

    Жменька пшениці
    У годівницю.
    Пригорща проса:
    «Пташечко, прошу!»

    Сало на нитці-
    Це для синиці.
    Голубам - хліба
    Щедро і дрібно.

    Добрі гостинці
    В диво-хатинці
    Харчу багато -
    Пташечці свято!

    Притьмом сорока,
    Де бачить око:
    "Радісні вісті -
    Гайда всім їсти!»



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (15)


  33. Ніна Виноградська - [ 2009.12.22 10:35 ]
    Я до тебе іду
    Скіфська земле моя,
    Що в віках золотилась житами
    І хатами біліла
    В зелених садах і піснях.
    Я до тебе іду,
    Пережите несу мов до мами,
    Край села зупинюсь,
    Звідки в люди почався мій шлях.

    Кожну грудку землі
    Розминали тут пращури наші.
    Їхні стерлися пучки
    Від праці,
    Та мліли серця
    Від хорошої пісні і слова,
    І меду, і каші,
    І любові до отчого краю
    Без міри й кінця.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  34. Оксана Маїк - [ 2009.12.22 09:01 ]
    * * *
    Не можна із шкарлупи свого "Я"
    Побачити, як розцвіте зоря.
    На човнику сльози у вічність попливу,
    Напнувши туго серця тятиву.
    2005


    Рейтинги: Народний 0 (5.42) | "Майстерень" 0 (5.33)
    Коментарі: (3)


  35. Оксана Маїк - [ 2009.12.22 09:54 ]
    * * *
    Посеред саду причаївся сум,
    Розсипавсь яблуками в трави,
    І п"є холодну вранішню росу,
    Й туман у вітті кучерявить.
    2007


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.42) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  36. Оксана Маїк - [ 2009.12.22 09:01 ]
    * * *
    Назбирала пригорщу зір,
    А зорі гострі - ранять долоні.
    І капають сльози гірко-солоні.
    І затуманюють зір..
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (6)


  37. Олеся Овчар - [ 2009.12.22 09:58 ]
    Сімейка милих песиків
    Сімейка милих песиків
    У нашому дворі
    Недавно поселилася
    На радість дітворі.
    Веселі і кудлаті
    Стрибають і скавчать,
    Дбайлива їхня мати –
    Всіх разом рівно п’ять.
    Здружились раптом діти,
    Та навіть їх батьки,
    Бо песиків глядіти
    Всі хочуть залюбки.
    Несуть смачні гостинці:
    І хліба, і ковбас.
    Ба - навіть і цукерків
    Припас малий Тарас.
    А песики радіють,
    Ростуть, як у казках.
    Такі у нас події.
    І радість в нас така!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (5)


  38. Юлія Івченко - [ 2009.12.22 01:37 ]
    Дорога додому.
    Ступаючи обережно, неначе на полюванні,
    Бо сльози замерзли на віях, бо віхола-зорепад.
    І страшно тонким підборам до крику і до зітхання
    Ступати на кляту кригу - і дрібно , і невпопад.

    А світ облітає пелюстками і білогривим груднем,
    І гуснуть повільно вулиці повінню пишних снігів.
    А в пащах холодних міст колії руки студять.
    Лиш десять лишилося днів до новорічних див.

    Вечір приходить рано з гойним котом і чаєм,
    Між макраме сніжинок і пульсами ліхтарів.
    Як себе донесеш по сліду слизького відчаю?
    Гойя! Дивись не гепнись між межичасся брів.

    Наче у сітях рибка, – жінка у ситім снігові.
    Ластиться ластовинням морок, морока, мороз…
    Мінус тринадцять хутко звіром під ноги плигає,
    І не врятує транспорт – проза з найглибших проз.

    Врешті, коли, розмазано туш і образа душить
    Десь на порозі у вечора з чаєм і гойним котом,
    Ти чобітки стягаєш . Пахне лавандово-ружано:
    Килиму мідна шкірка , дому живильне тепло.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  39. Печарська Орися Москва - [ 2009.12.22 00:17 ]
    ***
    Я тобі вірш, ти мені пісню.
    Заручать нас музи, може й оженять.
    Так і живем – не тверезо й не пісно
    Щедро посвистує вітер в кишенях.

    Я тобі – натяк, ти мені – дотик.
    З ніжністю тою як далі бути?
    Кажуть, любов – гормональний наркотик.
    Хвороба, яку виліковують будні.

    Ти мені вірш, я тобі – пісню.
    Двоє митців у маленькій квартирі –
    Це хаотично, деколи й тісно.
    Мабуть, пора лаштуватись у вирій.

    Ти мені – руку, я тобі – серце.
    А до фіналу ще дуже далеко.
    Доленько-доле, о змилосердься:
    Хочу хворіти хронічно, та легко!


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  40. Володимир Назарук - [ 2009.12.22 00:16 ]
    Зимова фантазiя


    Вже скінчилась давня казка.
    Стихла пісня лісова.
    Фантазує голова,
    Знов майструє щастя маски.

    І запрошує зима
    Станцювати хуртовину.
    У думках сплітає дивну
    Сніжну казку нам сама!

    Чорно-білі кольори
    Надають новітніх вражень.
    Холод зимній? Вже нестрашно
    В цю магічну мить пори!

    До снігів зими торкнись!
    Нам білявка хуртовина
    Позбивала полонину,
    Як пір’їну ватну скрізь.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Прокоментувати:


  41. Володимир Назарук - [ 2009.12.21 23:25 ]
    Почують іще мої співи!
    Почують іще мої співи!
    Краплина води - не заллє!
    Зійдуть мого слова посіви,
    І темрява ночі спаде.

    Я буду нести своє слово
    Крізь лихо, крізь сльози і страх.
    Із Богом вестиму розмову,
    Ступивши на зоряний шлях.

    Не стане мій біль на заваді
    До неба просторів дійти.
    Я вірно служитиму правді,
    Щоб справжнє багатство знайти.




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.44) | "Майстерень" 5.25 (5.27)
    Коментарі: (1)


  42. Сергій Буркун - [ 2009.12.21 22:39 ]
    Хурделиця
    Перемети - перемети
    Ні дороги,ні ріллі.
    Снігові летять карети
    І ховаються в імлі.

    Рвуть і рвуть вітри страмена,
    Осідлав вечірній смерк.
    Обрій, тьмяний, мов гангрена,
    Хижо крила розпростер...

    Чи то птиця,
    Чи то звір:
    Вір не вір
    Перевір.
    Між землею
    І між небом
    Заблукав зір...

    У гайку усе ж тихіше
    Тільки чути гу-гу-гу!
    Тягне віхола півсвіту,
    Щоб втопити у снігу.

    По коліна, навіть вище,
    Все одно мете, мете...
    Між дубків нагнувшись, свище,
    Зазираючи в лице...

    Обізвалася і далі.
    Обізналась і гайда!
    Білі патли, сиві шалі
    Не залишили й сліда.

    Чи то птиця,
    Чи то звір:
    Вір не вір
    Перевір.
    Між землею
    І між небом
    Заблукав зір...



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  43. Мирон Шагало - [ 2009.12.21 22:26 ]
    На нашому обійсті завірюха (півжартома)
    Шаліє вітром біла білизнА,
    тріпоче на шнурку бліда білИзна.
    Розгойданого саду голизна́
    без ваби вже, розпливчаста, приблизна.


    (21.12.2009)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  44. Юрій Лазірко - [ 2009.12.21 21:27 ]
    Обвитий виноградом храм
    Серце для дихання духу відкрий.
    Церква – легені, а хори – вітри.
    Свічки тягар – пломеніти ярму,
    номер польоту – молитва Йому.

    З ружі вервечка – лічи пелюстки,
    глибше за звуки відлунню зайти.
    Десантувати колінами звик.
    Очі гарпунні, лови із повік –

    благо любові. Спасіння мости,
    з уст поцілунки лягли на хрести.
    Неба мозаїка – душу вложи,
    вигой мене від рубців до сльози.

    Янголи з пліч – на рекламу майстри
    знаків небесних та вибору рим.
    Тіла і крові прийми, бо пора.
    Пнеться душа виноградно на храм.

    21 Грудня 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (18)


  45. Тата Рівна - [ 2009.12.21 21:08 ]
    про собаче і людське
    Поема про собаче і людське.
    Про дух сум’яття
    і шматок огузка…
    життя проходить, залишивши щем,
    а я подвір’я втоптую,
    мов гуска…
    І сонце опіка,
    І Рим не там,
    Бо мапи – то брехливе папіряччя.
    Рим – там де Рем
    Долає вітряка
    І виє вовком на життя собаче.

    Заглавних літер залишилось дві –
    Омега й Альфа…
    …Бета-каротину наїлось місто. –
    Осінь в голові.
    Пишу поему. І плекаю сина.
    Життя – далеко.
    Що воно – життя?
    Чи дух сум’яття?
    Чи шматок огузка?
    А я печу печеню з тої гуски,
    Що врятувала Рим.
    Напрочуд легко
    Проходити не в двері, а повз них.
    І знати, що завжди
    Тобі пробачить
    Твій син поему
    Про людське й собаче.
    2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.39)
    Прокоментувати:


  46. Сергій Буркун - [ 2009.12.21 20:37 ]
    ***
    Вечір одягає срібні лати,
    Місяць золото циганське відлива.
    Ти увійдеш у мої палати,
    Як у гай засніжений весна.

    Стану у молитвах на коліна,
    Й щоб не сплутати з берізками в імлі,
    В обрію за гілочку жасмину
    Виміняю скалочку зорі.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  47. Франтішек Геллнер - [ 2009.12.21 19:48 ]
    * * *
    Jednu věrnou duši potkal jsem v svém žití,
    nedoved jsem její lásku oceniti.
    Co mi dával život, vše mi bylo málo.
    Moje věrná duše, co se s tebou stalo?

    Rukama jsi nad svou hlavou zalomila,
    hořce zaplakala a mne odsoudila,
    želela jsi dne, kdy ohlédla ses po mně
    na prohnilých schodech v starém tichém domě.

    Na Dunaji vlny mají sílu dravou,
    nad hlubokou tůní mrtvá těla plavou.
    Srdce mé se chvěje, jako by se bálo.
    Moje věrná duše, co se s tebou stalo ?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати: | "František Gellner «Radosti života»"


  48. Любов Даник - [ 2009.12.21 16:08 ]
    ,,,,,,,,,,,,,,,,,,
    Лагідної, сонної хвилі рука
    Повільно опускається на рояль
    Пестить клавіші
    Грає мелодію дощу
    Мелодію розбитого вітрами кохання
    З тобою ми розлучились навіки
    Несила тебе любити
    Тільки осінній листок
    Летітиме до клавіш
    Він - корабель
    Я - відпливаю.........................


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.19) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  49. Любов Даник - [ 2009.12.21 16:07 ]
    Вітер

    Літній вітер лінивий
    В пальцях листя теребив
    Сонно дмухав
    Сонно кашляв
    Сонно хмари бив
    Душно. Дихать нічим
    Вітер взагалі затих
    Певно, все йому набридло
    Мабуть, мало каші з'їв.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  50. Любов Даник - [ 2009.12.21 16:30 ]
    люблю

    Розлука.
    Печаль.
    Вино.
    Жаль.
    Долоня.
    Зіткана
    із сліз
    шаль.
    Любов
    до тебе.
    Весна!!!
    Зорі кричать.
    Жду...
    Приїжджай!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1381   1382   1383   1384   1385   1386   1387   1388   1389   ...   1816