ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.07.17 00:27
З'явився сявка в нас багатоликий,
Штамповану гидоту постить всюди.
Створити може сотню тисяч ніків...
Єдиний вірний - Заздрісна Паскуда.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.

Борис Костиря
2025.07.16 22:04
Це вже ніколи не повернеться,
Немає вже шляху назад.
Минуле відлетіло з вереском,
Немов грайливий зорепад.

Ці усмішки і сльози намертво
Вросли в минуле, як трава.
Укрились листям рухи й наміри,

Устимко Яна
2025.07.16 20:28
з горішка човник хлюпає веслом
і довга тінь між хвилями і дном
і те весло до дна – як перевесло
гойдає сонце глибоко на дні
весняні ночі теплі літні дні
й передчуття «от-от» – аби не щезло

з горішка човник брижі на воді

Ігор Терен
2025.07.16 20:21
А деякі сліпі поводирі,
не маючи душі, явили тіло
і... пазурі
на тому вівтарі,
куди нечистій силі закортіло.

***
А шулеру політики не треба

Ольга Олеандра
2025.07.16 09:43
Ти програєш, я виграю.
Що з цим підходом нездорове?
Чи ми з тобою у бою
списи схрестили гарячково
і має хтось перемогти,
а інший, здоланий, програти?
А переможець святкувати
«поБеду» бажану свою,

С М
2025.07.16 09:00
Коли матуся відмовить усім на запрошення
І сестрі вашій батько розжує
Що ви втомились від себе і власних утотожнень
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн

І коли квіткарки зажадають виплати за кредитом
А троянди їхні відпахт

Віктор Кучерук
2025.07.16 08:51
Непереливки без жінки
Стало жити козаку, -
Сивиною павутинки
Засріблилися в кутку.
Вкрилась плямами підлога,
Як і скатерть на столі
І, неначе чорний погар,
Пил з'явився скрізь на склі.

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,

Артур Курдіновський
2025.07.15 17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.

Іван Потьомкін
2025.07.15 11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...

Тетяна Левицька
2025.07.15 07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.

Віктор Кучерук
2025.07.15 05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Володимир Гнєушев - [ 2008.02.06 17:59 ]
    Дайте шанс дітям
    Як нелегко жити в світі—
    Світ недосконалий!
    "Все найліпше—тільки дітям!"—
    Так нам обіцяли?
    Це для нас псують довкілля,
    Як смітник планета?
    Це для нас готують зілля
    З маку чи з таблеток?
    Це для нас завжди доволі
    Жуйок синтетичних
    І навалом алкоголю
    В пляшках симпатичних?
    Це для немовлят завозять
    В пачках діатез?
    "Секонд хенд" нехай всі носять?
    SOS!


    Кажуть, що озон зникає -
    Це хіба життя?!
    То дитинство теж чекає
    Шлях у небуття?!
    Екологію вивчаєм
    В школі і в житті,
    Хімію ми також знаєм -
    По питній воді!
    Мєндєлєєва табличка -
    Вся у ній!
    А ми п'ємо цю водичку -
    Боже мій!
    На нукліди не зважаєм,
    Звикли до АЕС!
    В душах цезій відчуваєм -
    SOS!

    Так, дитинства дні чудові! -
    Вищий клас!
    Тільки - почуття любові
    Не для нас?
    Ми бажаєм небагато
    Для дітей:
    Лиш тепла від мами й тата,
    Від людей!
    Але ж небезпечно жити -
    Вибухи у місті!
    В бізнесової "еліти"
    Плани особисті?!
    І у фільмах що ми бачим -
    Вбивства, секс?!
    Сміємося, а не плачем -
    SOS!

    1997



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.49) | Самооцінка 5
    Коментарі: (10)


  2. Христина Лисюк - [ 2008.02.06 17:35 ]
    Молочне сонце
    Молочне сонце у зморшках полів.
    Я йду. Я творю вЕсну раніше,
    уже з середини тягну струну до землі,
    та дух ховаю на потай десь глибше.

    Кидаюсь природі назустріч, свідомо даюсь
    поранити серце холодним коричневим лісом,
    як враннішньо радо потяг начистить свою колію,
    так я пробуджену виграню пісню.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.87) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  3. Уляна Засніжена - [ 2008.02.06 15:07 ]
    Галатея
    Пігмаліон, я твоя Галатея,
    Покірна глина у руках митця,
    Вогнем палаю в серці Прометея,
    Молитвою зросту в вустах ченця.

    Пігмаліон, я твоя Галатея,
    Ліпи ж мене, знімай лекала
    Із зірки – я твоя Кассіопея,
    Себе в собі давно плекала.

    Пігмаліон, я твоя Галатея,
    Чого ж чекаєш в сутінках весни?
    Ти мій Ясон, а я твоя Медея,
    Ліпи ж мене, ліпи і не засни!

    Пігмаліон, я твоя Галатея –
    Засохла глина на твоїх руках,
    Незвідана тобою Одіссея,
    Я подих вітру на твоїх губах!


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  4. Ірина Заверуха - [ 2008.02.06 14:48 ]
    Тобі (сливи)
    Діоптрії твоєї сліпоти
    Не вилікує жодна терапія -
    Розгледів би хоч літо серед злив!
    Доводити тобі уже несила
    Пахучу синь осінньо-спілих слив.
    Громи і співи, тінь старого дуба
    Ховала нас від дійсності дощу...
    Для чого? Щоб цідити через зуби
    Слова відпущення?
    Коли ж не залишу?

    Що буде?
    Може, ти одягнеш шкельця?
    Закриєш очі? Голову в пісок?
    І хтось таки зів’є тобі кубельце,
    Народить двійко файних діточок.
    Люби себе сліпим, навіщо сливи,
    Коли у серці вічний полонез?
    Мені мабуть таки забракне сили –
    На плечі давить вся вага небес -

    Це нетто правди,
    Брутто почуттів.
    Беру тебе на вістря гострих слів,
    Сама в собі не викликаючи довіри,
    Та не до правди вже мені і не до міри –
    Мій час обмежений падінням стиглих слив...


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.21) | "Майстерень" 5.5 (5.16)
    Коментарі: (7)


  5. Юлія Гордійчук - [ 2008.02.06 13:11 ]
    ***
    На майбутнє: хто б знав,
    що Харон не бере хабарів ні від кого?!
    ...У минучість буття
    вірять лиш фаталісти і кулі, -
    Ми ж завчили – на дотик! -
    Чим кома різниться від коми,
    І що час прибуття -
    Це умовність у нашій півкулі...

    А минуле мовчить
    Нам у спину відлуннями кроків з порогу...
    Ще одне відкриття:
    Від близьких і не дуже знайомих,
    В нагороду за ночі
    І дні без похмільних синдромів,
    Дістаєм за життя
    Атрофію душі й переломи...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.24) | "Майстерень" 0 (5.2)
    Коментарі: (9)


  6. Христина Лисюк - [ 2008.02.06 13:43 ]
    Лютнева дума
    Флейта мовчить. Цигаркові поля.
    Не спинить ніхто і не захистить.
    Мені просто самотньо...
    На рожевих листках березневі ессе.
    Як горлянку заточує п'яний напій.
    І бринить кров туга всередині
    не зовсім природньо...
    Подивися мій друг у плетиво ліній
    долоні.
    В жовті стіни, що їх перезають
    розсіяні вікна
    і тіні - то люди.
    Ти бачиш щось схоже, якийсь символізм,
    що не тільки сьогодні,
    а завжди тобі якось краще, ніж іншим помітний.
    Як любити життя й відсікати любов як залежність?
    А гармонія...треба творити і вічний спокій.
    Ліс нетривожний примхливий тебе не встежить.
    Поки не зробиш боляче йому. Поки...


    Рейтинги: Народний 5.08 (4.91) | "Майстерень" 5.08 (4.87) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  7. х Лисиця - [ 2008.02.06 09:57 ]
    І…
    І обійнялася я із самотністю,
    Ганебно знаючи все про утому,
    В тобі блукала я серцем навпомацки,
    А ти – відмовив.

    І хлипко падав кришталь ображаючи,
    І стріли разили пальці до крові,
    І завмирали слова затихаючи,
    Неначе в змові.

    Збирала рештки себе для загоєння,
    Скидала сльози у річку зимову,
    Хотіла вдячно знайти заспокоєння,
    Та я не зможу.

    Лежу на відстані спису покірності,
    Невже ця річ називається вірністю?
    Та я не стану рукою свавільності,
    І не покину…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.05) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (5)


  8. Григорій Слободський - [ 2008.02.06 01:47 ]
    Буковина
    Добрий день Буковина
    Серет, верби милі.
    Я проніс вас у серці
    По життєві ниві.


    У барвінку мені снилась
    Буковино мила:
    Квітами оповита,
    Калиною цвіла.

    Запах м’яти, чорнобривців
    Я проніс ваш цвіт
    І без теби в другім краю
    Іншій був світ.
    1987р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Григорій Слободський - [ 2008.02.06 00:41 ]
    Перебудова

    Переклав сусід цебрення
    На старім колодці
    І перебив обруч
    На розсохлі бочці.

    А он другий череп
    Скидає із даху,
    Перекриває хату
    В цинкову бляху.

    Ніхто не міняє
    Заржавілі душі.
    Он сусіди сваряться,
    Аж їх в горлі душить.

    Біля вікна анонімник
    Пиши циркуляри,
    Щоб сусіда вижити геть
    Посадить на нари.

    1986р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Юрій Лазірко - [ 2008.02.06 00:12 ]
    За образом
    Обрáзу присипáв - присúпав обрáз грою,
    дробились камені душі у барабанних...
    Я - фотонегатив останнього героя,
    приватна виставка і вічносвіжа рана.

    Наклацане життя, а проявити - неміч,
    перекрутити у моментах засірілих
    цей колорит розмов - про вічне, не по темі,
    про зáколоти дум та зáвороти тіла.

    Перо Господнє, як-не-як, єси гусине -
    напише правду, а з води сухим... Якою
    Небесний Отче, милість є твоя до Сина?
    ...любов стікає не вином, і не виною.

    5 Лютого 2008


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.67) | "Майстерень" 5 (5.75)
    Коментарі: (17)


  11. Григорій Слободський - [ 2008.02.05 23:04 ]
    ночі солодкі
    Пам’ятаєш кохана
    Ночі солодкі
    Під нічними зірками?
    Ракета червона
    Промчалась над нами.
    І нам захотілось
    У вись ангелами.
    В небеса в злетіти,
    Щоби землю нашу
    З висоти вглядіти.

    Все –мара
    Серед ночі,
    Я цілував
    Твої карі очі,
    Губи гарячі.

    Не кидай кохану,
    Не в злітай юначе!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - ) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  12. Юльця Венчур - [ 2008.02.05 22:24 ]
    Повернення блудної дочки
    Дорога... тікає за обрій манить кличе
    Розпалює в спраглих свободи очах вогонь
    Веде від забутих степів у краї мальовничі
    І в'ється мов лінія долі на карті долонь

    Ще трохи й зіллється душа у свобіднім польоті
    Із вітром пустельним
    Що батьком для неї вже став
    І буде блукати в безмежних просторах...доти
    Допоки не вибере роль в розмаїтті вистав

    Й осяде бунтарський пил на один з континентів
    Зімкнеться у коло безмежний колись горизонт
    І йтиме годинник заради щасливих моментів
    Що в спогадах вже
    Та дають на майбутнє дисконт

    Своя між чужинців хоч в жилах пече інша кров
    Ти раптом усе зрозумієш що щастя не в тому
    Не тут не на цих берегах й поведе тебе знов
    Покличе поманить дорога - дорога додому...



    Рейтинги: Народний 5.11 (5.27) | "Майстерень" 5.15 (5.22)
    Коментарі: (16)


  13. Любов Вороненко - [ 2008.02.05 20:17 ]
    СТРАХ
    В Стрийськім парку у кущах
    Заховався Страх.
    Він до сонця йти не хоче,
    Щось під ніс собі бурмоче,
    Має Страх великі очі.
    Просто жах!
    Він дітей малих лякає
    Ще й деревами хитає,
    З неба темну тінь кидає,
    Ніби птах.
    Так би й жив, та якось зранку
    Йшов в садок малий Степанко
    І розсипав торбу сміху
    Всім на втіху.
    Страх страшенно розлютився,
    Швидко в нірку закотився.
    Страх зіщулився, скрутився,
    Як слимак.
    І з тих пір його немає,
    Вже нікого не лякає.
    Хтось шукав, але дарма,
    Як нема, то вже нема.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.35) | "Майстерень" 5.25 (5.27) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  14. Чорнява Жінка - [ 2008.02.05 19:28 ]
    Залиш мені тишу
    Я все пам’ятаю...
    Я душу загою,
    Віддам все, що маю,
    Залишусь з собою,
    Я все розумію...
    Я біль заколишу,
    Бери собі мрію,
    Залиш мені тишу


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (9)


  15. Юлія Гордійчук - [ 2008.02.05 17:53 ]
    ***
    Ти прийшов і пішов, залишивши на ранок по собі
    Биті зорі в калюжах і тихий розпачливий щем,
    Покалічені сни – рештки дивних світів і дилем,
    Пересидівши грози, немов в материнській утробі,
    Що в далекій реальності били в обличчя дощем...
    Але ж був! Коло мене, не так щоб зі мною напевно,
    Відпочинок – три кави – гіркі, як самотність, на смак,
    Крихкий захист від болю буденних щоденних атак...
    І пішов, заклопотано, ніби ходою – даремно! –
    намагався спрямити в окличний питальний мій знак...
    Вже без сенсу кидати у спину каміння чи станси,
    Ти відірвешся вмить, помінявши паролі і очі...
    Я впізнала тебе. Чи ж пізнала?... Кому - тут? - пророчить?!...
    В мене, крім запитань, тільки котик кумедний зостався,
    Що колись – мимохідь – тицьнув в руки тендітні...Заточить
    Сіра ніч срібний місяць самотністю дива, і лезо
    Пройде м’яко крізь серце, без фальшу й кривавості дір:
    Ти проходив – повз мене, так сходить лавина із гір,
    Ось пройшов і пішов, бо так треба... Кому ж це так треба?!...
    Риторчність і відчай... І вічночужий дизертир...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (10)


  16. Чорнява Жінка - [ 2008.02.05 14:24 ]
    Іронічно-еротичне-2
    ***
    не в позі щастя
    погодилась камбала
    були б діточки...

    ***
    закляк чекати
    поки кімоно скинеш
    добре туземцям

    ***
    за мною в постіль
    тягнеться шал парфумів
    твоїх, кохана...


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (3)


  17. Вікторія Вікторія - [ 2008.02.05 14:42 ]
    ***
    Снова сон в глаза не лезет,
    И не шепчет сон мне в уши,
    Да и кто теперь поверит
    В то что был ты самым лучшим?
    А зима была такою,
    Что не видно было тени
    я была сама собою,
    я не ведала сомненья
    ...И весна...её не ждали,
    а зачем весна ведь с нами
    И подснежники лежали
    как снежинки под ногами...
    Я проснулась тень с подушки
    обнимала крепко - крепко,
    ты забрал свои "игрушки"
    Мне остались лиш таблетки...
    Сонце в окна заползало,
    о тебе запели птицы,
    Я себе тогда сказала
    Что весна - не буду злиться,
    проганять не стану тени,
    слёзы лить - и так снег тает...
    Всё в порядке, без сомненья
    Только сон не наступает...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Григорій Слободський - [ 2008.02.05 13:52 ]
    Зрада


    Зрадив юда Христа
    За три серебряка
    Зраджують
    Царі ,президенти, міністри,
    Щоб у крісло сісти.
    Щоб пройти в депутати
    Зраджують батьківщину – мати.

    Зрада - це пухлина, гнійник,
    Зраду не викинеш в смітник.
    Зраджують: бідні, багаті,
    Зрада в кутку в кожній хаті
    Зрада немає сорому, стида.
    Зрада –це вічна біда.
    Зраджують в палацах і на майдані,
    Зрада - рабиня і горда пані.
    Зраду не можна впізнати
    Вона уміє обличчя ховати


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Григорій Слободський - [ 2008.02.05 13:58 ]
    одинаково мені
    Не ловлю зірки в небі,
    Не палаю у вогні.
    Чи купається місяць в річки,
    А чи мокрий , а чи ні:
    Однаково мені
    Але знаю, що купаю,
    Обмиваю усе зло.
    Там де лихо притаїлось
    Мусить бути теж добро.
    Без добра немає лиха,
    Річка б вийшла з берегів.
    Побувала вона тиха
    Поки вітер не зривів.
    Якщо вітер забуяне,
    Хвиля греблю підіймає
    Там вже, лихо, там вже гори
    Там добра уже немає


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Олександр Ткачук - [ 2008.02.05 12:31 ]
    Пост-ДН синдром.
    приходити в себе, вбивати вечори
    дивлячись тупо під пледом тіві
    гріти серце попиваючи чай
    чекати на твоє – не скучай…

    говорити я собі заборонив
    не в тему кожне слово
    перша буква, тупа і остання
    звук летить не з тією швидкістю
    мобільні страждають несумісністю
    аська і та вміло підставила
    віндовс з багатозадачністю
    я з непотрібністю

    сніг потроху засипає цей рік в минулому
    літо та осінь пусті, весну зі своєю надією
    від зими не чекаю більше нічого я
    гріти серце, вбивати, приходити…


    Рейтинги: Народний -- (4.79) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  21. Олександр Ткачук - [ 2008.02.05 12:58 ]
    У вільному падінні.
    Не певен коли це почалось, можливо навіть увісні,
    Втратив сенс, полинув в забуття, оступивсь, ступив.
    Який був тоді час, день, зима чи літо, скоріше осінь
    Туман, перевищена вологість, а потім дощ полив.

    Зробив ще крок, не втримавсь, полетів
    Зі швидкістю вільного падіння
    Це не було видіння
    Я падаю униз

    Лечу я й досі,
    Затриматись вдавалось
    Так, не надовго, хоча здавалось
    Ось, це вона, я втримаюсь, хоч зараз…

    Та завжди чогось не вистачало
    І знову я зривався вниз

    Ясна, побачивши тебе я зупинився
    Із легкістю за руку ти тримала
    Манячи до близькості
    То жорстко обривала
    Ніхто не міг так бути моїм щастям
    Нещастям ти мене вбивала…
    Насправді ж ти летіла
    В падінні цьому були ми поруч
    Так «ми» і «поруч», гучні слова
    Але на мить, хіба так неможливо?
    І ось в котрий раз ти зупинилась
    Тримаєшся тепер за нього,
    Проводжу тебе
    Чи поглядом чи криком, не важливо
    Ти зараз там,
    Я далі полетів.

    А поки я у вільному падінні
    І поглядом її шукаю
    Відчуй мене в своїм видінні
    Ти поруч десь, я знаю.

    Схопи, затримай, не відпускай
    Заглянь у вічі, і поглядом…
    Прошепочи і подихом…
    Руку поклади і доторком…
    Вустами теплими вологими
    Цілуючи мене тримай.


    Рейтинги: Народний -- (4.79) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  22. Олександр Ткачук - [ 2008.02.05 12:03 ]
    В метро.
    В малому просторі
    З нормальної відстані
    Все знов почалось…
    Відчути стук серця на мить
    Тепло твоїх доторків
    Промайнулі станції скорочують простір
    Поміж нами лиш тонкий шар матерії
    Нашого літнього одягу
    Не зловлений погляд очей твоїх віднедавна вологих
    Тільки приваблює все більше
    Вдихаю повітря через твоє волосся
    Яке стає для мене допінгом
    Відображення у вікні тільки додає йому присмаку
    Наш шепіт один одному все більше збуджує
    Це твій колір обличчя тебе викриє
    І тебе і твої почуття…
    Все, твоя зупинка, виходимо.


    Рейтинги: Народний -- (4.79) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  23. Данчак Надія Мартинова - [ 2008.02.05 11:15 ]
    Жар любви
    Когда горит душа,
    И пульс стучит в висках,
    А сердце вырывается с груди,
    "Пришла любовь",
    Ты тихо сам себе скажи.

    Одна лишь мысль о образе родном,
    Волнует кровь,
    И жар охватывает тело,
    А дрожь пронзает с головы до ног,
    Ты ввысь летишь, сгорая всецело.

    Сливаясь,растворяешься,
    Не чувствуя ни тела, ни души,
    С природой ты соединяешся,
    Блаженством наполняешся,
    Любовью,негой,трепетом души.

    Любовь,любовь,какая сила в ней,
    Мощь,нежность колоссальная заложена,
    Вулкан страстей и море ласки,
    И нежности,дыхания утреннего ветерка,
    И жара поцелуя,слития.




    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  24. Іван Гонта - [ 2008.02.05 11:30 ]
    * * *
            Л. Л.

    Який сонет? Хіба ж я гідний?
    Своїм невитонченим стилем
    (якщо й з Пегасом - то безкрилим)
    Спаскудити твій образ, - рідний

    Уже мені - вже більше року,
    Як ми знайомі. Світ широкий,
    А сонць (крім неба) - лиш одне,
    Зате ж як гріє! ...не мене...

    Та і тебе не я зігрію.
    Хіба лиш чаєм... Чорта з два! -
    Нічим не виправдані мрії...
    Тьху! Що за соплі?! Ти права...

    Та без дарунка будеш, бідна, -
    не гідний я... А ти - чи гідна? :)

    13.06.03


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (5)


  25. Юрій Лазірко - [ 2008.02.05 00:41 ]
    Нотний стан
    Наступає затакт - німота
    і тримається вираз обличчя.
    Взята каменем нота ота
    та акордом наповнений відчай.

    А у "до"-"мі" затяжка на щем,
    відчиняються двері до альту.
    "соль"-ний номер скрипковим ключем
    набирає мелодії шпальту.

    Хрипне в басі обірване "фа",
    "так" у "сі" закричить, як синонім.
    А на "ре" обірветься строфа,
    ву-а-"ля" перейде у судомі.

    Не дотягне до терції стан -
    позатирані всесвітом звуки,
    а у них недоспіви осанн,
    а в мені неминучість розлуки.

    5 Лютого 2008


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (7)


  26. Василина Іванина - [ 2008.02.04 20:05 ]
    ***
    спинись в життєвій суєті на мить
    бач день за днем повільно відлітає
    невідворотна вічність поглинає
    усе що нас хвилює і болить
    і так банально серце защемить
    буденні клопоти нам серце ранять
    а я рятуюсь словом мій коханий
    невже й воно в буденності згорить


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" 5.17 (5.49) | Самооцінка 3
    Коментарі: (6)


  27. Леся Романчук - [ 2008.02.04 18:15 ]
    ГРАНІ ГРАНІТНОГО ГРОНА
    1
    На гострім зламі осені і літа
    Навалу часу не перепиню.
    Чи я кого зумію обігріти
    Раптовим зблиском давнього вогню?

    Римовано-віршовано-гладенько,
    Так лагідно — ні пір’я, ні смоли.
    Ти є у мене, серденько-серденько?
    Якщо ти є, то зглянься, заболи!

    Бо так мені ні зимно, ані тепло,
    Бо так мені ніяк, що хоч кричи!
    Чи є десь рай, не знаю, а от пекло,
    Напевно, починається вночі.

    О, антиподе раю загадковий,
    О, символе одвічності страхіть!
    Чорти, чи як вас там, таж майте совість,
    Не ледарюйте, дрова підпаліть!

    Хоч ви мені зігрійте думи вперті!
    Обсіли душу вічнії сніги.
    Зігрійте зараз, бо, боюсь, по смерті
    Мене до вас не пустять за гріхи.

    2
    Хто має чим — платіть.
    Мені платити нічим.
    У серці — люта їдь, жалі і полини.

    Хто має чим — горіть,
    Хто душу не скалічив,
    Чекайте з неба зір і сонця восени.

    Хто ще пливе — пливіть,
    Хто має силу — стійте
    На свому на загин, до решти, до кінця.

    На злам тисячоліть,
    О мій чудовий світе,
    Навіщо ти прибрав тернового вінця?


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (9)


  28. Ванда Нова - [ 2008.02.04 17:06 ]
    * * *
    Флібустьєре моєї останньої пристрасті,
    Кораблі твоїх рук зачекались на пристані,
    І тенета думок у ваганні розхристанім
    Оповили рамена важких якорів.

    Командоре моєї зимової ніжності,
    Не губися в омані феєрії сніжної, -
    Сторінки, що розкриє тобі чорнокнижниця,
    Розбентежать у тілі незгасний порив.

    Адмірале флотилій моєї жіночності,
    Еполети вінчатиму лаврами почестей,
    Упірни у шаленство, що статтю наврочене,
    Увійди войовниче в мої сто морів…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (22)


  29. Любов Вороненко - [ 2008.02.04 16:02 ]
    Ностальгія
    Ностальгія...
    За літом, за містом
    За дорогою, словом, піснями
    День втікає розтраченим листям
    У минуле, що стало між нами
    Переходи, шляхи, переїзди
    Літаки, обважнілі від люду
    Я не сяду на потяг...вже пізно
    Я ніколи з тобою не буду
    Cтислий графік, наради, прийоми
    Сірих днів показна позолота
    Інша карточка для телефону
    Інші друзі, знайомі, робота
    Інші ранки, дороги трамваї
    Пошматоване часом обличчя
    В тобі правда, якої не знаю
    І яку не відкриєш...зазвичай
    Ностальгія за рухом долоні
    За розмовою в тихому сквері
    Ще твій потяг стоїть на пероні
    Але вже не відкриються двері
    Конкуренція Праги і Львова
    Вулиць, скверів, музеїв, знайомих
    Це ж якась безпідставна розмова
    Двох істориків маловідомих.
    Краплі падають несамовито
    Може сльози, а може грозою
    Плаче місто, громами розбите
    Не за літом. А лиш за тобою.


    Рейтинги: Народний 5.39 (5.35) | "Майстерень" 5.33 (5.27) | Самооцінка 5
    Коментарі: (15)


  30. Григорій Лютий - [ 2008.02.04 14:26 ]
    ГІНЕЦЬ
    По широкому полю,
    Як душа – навпростець
    Їхав хлопець-махновець
    Та й до Батька гінець…

    Їхав з дального Дону
    В гуляйпільські краї.
    А назустріч червоні –
    Як вовки-кураї.

    Помолився на землю,
    Та земля не схова…
    Аж до обрію темно –
    Од копит курява…

    Не торгуйся, козаче,
    Бог ще з неба не зліз!
    Наша Доля не плаче,
    Вже нема в неї сліз…

    Я живий їм не дамся,
    Буде радісна січ.
    Заспівав-розсміявся
    Та й поїхав навстріч!

    Будем білих ми бити –
    Хай красніють ущерть!
    Будем красних губити,
    Хай біліють усмерть!

    Й біля самого сонця,
    На порозі в Творця
    Порубали махновця,
    Погубили гінця.

    Та відкрився для нього
    В небі Господа лик.
    І взяла його пісня
    На безсмерний рушник.

    А на ранок додому
    Вірний коник прийшов
    Та й привіз голівоньку
    Без його підошов…

    Ой, привіз голівоньку
    Та дві рани в очах.
    Там, де мали буть плечі –
    Дві сльози на плечах…

    Там, де мали буть груди,
    Там гуляли вітри.
    Затужила матуся
    І чотири сестри.

    І коли положили
    Голівоньку у гріб,
    І коли відтужили
    І тополі старі,

    Мов остання розплата,
    Аж із краю села,
    Із хреста, наче, знята
    Наречена прийшла…

    – Я ношу його сина,
    Буду з ним не сама…
    Повінчайте нас, тату,
    Повінчайте нас, ма…

    Хай росте, як і тато,
    Хай гуляє в степи.
    Я зумію кохати,
    Доки милий мій спить…

    Обняла перед Богом, –
    Навіть обрій поник…
    – Я вінчаюсь до нього,
    Я не маю вини…

    По широкому полю,
    Як душа – навпростець
    Їхав хлопець-махновець
    Та й до Батька гінець…

    Будем білих ми бити –
    Хай красніють ущерть!
    Будем красних губити,
    Хай біліють усмерть!


    Рейтинги: Народний 5.56 (5.62) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Коментарі: (31)


  31. Данчак Надія Мартинова - [ 2008.02.04 14:00 ]
    Мой маленький сад
    Клен,береза и рябина,
    В нашем маленьком саду,
    Здесь молоденькой гуляла,
    Счастья в жизни я искала,
    А теперь воспоминанья,
    Вдруг нахлынули как дождь,
    Изменить никто не может,
    Возвратить,все то,что было и помочь.

    В жизни много происходит разных перемен,
    И судьба дает порою левый крен,
    И мечты,любовь и счастье,
    Как Титаник идут на дно,
    Но сражаться,выбираться, нужно все равно.
    И со штормом я боролась,
    И взлетала,и карабкалась,и на гору выбиралась,
    И в пучину опускалась,но душа моя не поддавалась.

    Так скажите мне на милость,
    Как дольше жить,что предпринять?
    Чтобы вокруг все кардинально изменилось,
    Засветилось,засеяло и душу счастьем наполняло,
    А луч света согревал,и надежду подавал.
    Солнце улыбаясь,теплом в душу проникая,
    Заставляя жить,творить,любить и счастливой быть.
    Но, а в маленьком саду шумит качаясь,
    Клен ,береза и рябина на ветру.

    Призывая сильной быть,всех любить.
    Все обиды,наговоры,все забыть.
    Улыбаться,добру душу открывать,
    И за правду,честь и совесть несгибаемо стоять.
    И наполнится душа счастьем света и добра,
    Будешь всем родная,и улыбкою согрета,
    И как платьем, музыкой одета,
    Серенадой шелестом листвы маленького сада.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Коментарі: (2)


  32. Данчак Надія Мартинова - [ 2008.02.04 13:41 ]
    Осень, ты прекрасна!
    Чистым небом голубым,
    Воздухом кристальным,
    Багряным цветом золотым,
    И запахом как мед приятным.

    Осень, пора итоги подбивать,
    Смотреть,как жил,творил,
    Что сеял ты, и что ты говорил,
    И удалось тебе богатый урожай собрать?

    Осено,осень,то небо чистое,то туча налетела,
    То тихо как враю,то ветер воет песенку свою.
    Срывая листья,вихри в танце кружатся,
    И дождь косой в лицо бросается холодною водой.

    Осень,осень,осень ты прекрасна.
    Мечтами о любви,о счастье долгожданном,
    Что наполняет жизнь богатством чувств желанных,
    И нежным колоритом душевных восприятий.

    Осень,осень,осень,осень,
    Ложатся листья тепленьким ковром,
    Согревая Землю матушку своим теплом,
    И музыка звучит,в осеннем воздухе твоем.

    Осень,осень,осень,какая благодать,
    В багрянце золотом леса стоят,
    И манят ,призывая шелестом листвы,
    Богатый урожай прейди,возьми.

    Осень,осень ты дышишь влажным воздухом хмельным,
    И мысли навеваешь о близости зимы,
    И воем ветра призываешь,
    Встречать холодную зиму.

    Осень,в саду опали листья на пожелтевшую траву,
    Колючий ветер воет песенку свою,
    И птичка тихо в гнездышке забилась,
    Все напряглось,застыло и ждет снежинку белую свою.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  33. Уляна Засніжена - [ 2008.02.04 13:38 ]
    Бабине літо
    Ледь чутно листям торкає асфальту,
    Чуєш? - Бабине літо востаннє для нас!
    Я в мозаїку викладу осені смальту
    І, тамуючи подих, світ спинить час!

    Осінь розкидує бурштинових зваб -
    Під ноги жбурляє яскраве намисто,
    Назбирає букетик згірклих кульбаб
    Бабине літо нам востаннє врочисто!


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  34. Чорнява Жінка - [ 2008.02.04 12:44 ]
    Тема № 8 (Б)
    ***
    за мною в постіль
    не поспішай плейбою
    не молившись


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (6)


  35. Чорнява Жінка - [ 2008.02.04 12:27 ]
    Тема № 8 (А)
    ***
    не в позі щастя
    облиш акробатику
    своїх фантазій
    Камасутрі не треба
    на роботу о восьмій


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (3)


  36. Ксенія Завадська - [ 2008.02.04 11:26 ]
    ***
    Бездонный мир.В нём дышет ад.
    В нём рай ушел сквозь пыль столетий.
    Стоять и ждать пути мираж,
    А мира нет лишь горький пепел.
    И горечь разума блуждает,
    Вокруг смертельна тишина.
    Закрой глаза и ты узнаешь
    Как бьются мрак и пустота.
    Нигде никак не рассуждают,
    Не слышно капелек дождя,
    Лиш только время истекает,
    Как вечный призрак без Конца.


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  37. Данчак Надія Мартинова - [ 2008.02.04 10:41 ]
    Свободная любовь
    Любовь везде,
    Пирсинг в губе,
    Радость в"башке",
    Свобода в душе.

    Гуляю,люблю,
    Кого я хочу,
    Где вижу выгоду,
    Того и хочу.

    Кто расписан тату,
    Того заворожу,
    Два,три дня и плюю,
    И другого хочу.

    Свобода любви,
    Свобода судьбы,
    А ценности где?
    Да зачем они мне!

    Мораль-что это?
    Мне не понять.
    Богатство,слава,
    Разврат,удача,вот кайф!

    А дальше,что впереди?
    Одиночество и пустота?
    В душе выжженная земля?
    В голове путаница одна?

    Что было-спустила.
    Приобрести не смогла.
    И за душой ни гроша,
    А в голове вьюга выла.

    Одна навязчивая мысль ныла,
    Зачем такая жизнь?
    Прошли года,сплошная пустота.
    Все время одна и одна.

    Так,что "дур.дом"?
    "Богодельня" кругом,
    В канализационной трубе
    И под мостом дом?

    Да грешная я душа.
    Так думай,пока есть когда!
    Стань человеком,а не скотом.
    Повернется все тебе добром!





    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  38. Дмитро Кремінь - [ 2008.02.04 09:57 ]
    Постміленіум
    МІЛЕНІУМ УРОЧО ПОЧИНАВСЯ,
    ПІД ГАСЛОМ -
    "УКРАЇНА БЕЗ КУЧМИ!"

    Без Кучми в Іордані вже скупався
    Месія, за яким ішли і ми.
    Зима холодна буде, наче ера.
    І вже не до наметів і повстань.
    Від президента, від прем'єра й мера
    Пішли б усі в месії. В Іордань.
    А як живе Кучма без України?
    А може, він і справді демократ?

    А ЩЕ БУЛИ ДО КИЄВА АФІНИ
    І БУВ ФІЛОСОФ НА ІМ'Я СОКРАТ…


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  39. Дмитро Кремінь - [ 2008.02.04 09:25 ]
    ***
    У цій країні довго не живуть.
    По смерті довго-довго, за життя недовго…
    Так ти казав про власну хресну путь
    Напередодні місяця медового.
    На Піренеях поселили мафію,
    А в Україні все дається зморою.
    І так міняємо свою історію
    На власну, під чужинців, географію.
    Літописи не брешуть. І вони
    Виносять нам таке із давнини,
    Що вже у церкві плаче наречена.
    А був майдан у маєві знамен.
    І Київ, український Карфаген.
    І Ганнібал. А може, Картагена?


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  40. Дмитро Кремінь - [ 2008.02.04 09:54 ]
    Постскриптум до літопису
    Жебраки, українські поети,
    Що ви пишете в бідні газети?
    З ким ідете на прю, на ножі?
    Вас на Банковій знов піднімає
    Той, у кого Вітчизни немає?
    А пророки усюди чужі…
    У якому тепер тиражі
    Вам болять ненаписані книги?
    Досі профіль Олени Теліги
    Десь у Бабинім тліє Яру…
    І далеко до вищої ліги.
    Хуторянські і торі, і віги
    Крають імпортну мудрість стару.
    До чола пристає, мов короста,
    Ця Звізда Полинова пророцтва,
    Ця зоря українських ночей…
    Не солодша од редьки і хріну!
    А в Чорнобилі стрінете Ліну, -
    Не відводьте сльотавих очей!
    Це такі в нас тепер краєвиди:
    В "зоні" лосі та лук Артеміди,
    Плач посмертний убитих косуль…
    І над обрієм небо палає,
    І, як обрів, тепер убиває
    Нас невидимий ворог без куль.
    У церковці Мадонна облисла…
    Тут було українське Полісся,
    Володимир Велике Гніздо…
    Але нас охрестили в неволі,
    Та й у світ ми приходимо голі.
    О, звіздо! Полинова Звіздо!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  41. Дмитро Кремінь - [ 2008.02.04 09:50 ]
    Постскриптум до літопису
    Жебраки, українські поети,
    Що ви пишете в бідні газети?
    З ким ідете на прю, на ножі?
    Вас на Банковій знов піднімає
    Той, у кого Вітчизни немає?
    А пророки усюди чужі…
    У якому тепер тиражі
    Вам болять ненаписані книги?
    Досі профіль Олени Теліги
    Десь у Бабинім тліє Яру…
    І далеко до вищої ліги.
    Хуторянські і торі, і віги
    Крають імпортну мудрість стару.
    До чола пристає, мов короста,
    Ця Звізда Полинова пророцтва,
    Ця зоря українських ночей…
    Не солодша од редьки і хріну!
    А в Чорнобилі стрінете Ліну, -
    Не відводьте сльотавих очей!
    Це такі в нас тепер краєвиди:
    В "зоні" лосі та лук Артеміди,
    Плач посмертний убитих косуль…
    І над обрієм небо палає,
    І, як обрів, тепер убиває
    Нас невидимий ворог без куль.
    У церковці Мадонна облисла…
    Тут було українське Полісся,
    Володимир Велике Гніздо…
    Але нас охрестили в неволі,
    Та й у світ ми приходимо голі.
    О, звіздо! Полинова Звіздо!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  42. Дмитро Кремінь - [ 2008.02.04 09:32 ]
    УКРАЇНСЬКИЙ АПОКРИФ
    Апостол на пенсії.
    Садить огород.
    А він розробляв же… закон про апостроф.

    …Приходив із Дикого Поля народ,
    Але не виходив до нього апостол.
    Учора - трибун і великий поет,
    А нині парламентський ждав комітет.
    Бюджет і духовність.
    Зерно і транзит.
    Одеські й донецькі. Трюмо із Росії…

    Апостол на пенсію вийшов,
    На спит
    Отих, що й сьогодні - малі гречкосії.
    Закон про вино - і не стало вина.
    Закон про кіно - і немає кіна!
    А ще б до століття досидіти трішки,
    І що б залишилось?
    Які письмена?
    Ні мови, ані української книжки.
    Свою він дістане, де зорі Кремля.
    Замислиться тяжко.
    Поставить автограф.
    Історія знову дійшла до нуля.
    А панство - гуля.
    Український апокриф...
    А там, на городі, веселі вітри.
    І річка, що вдруге у ню не ввійти.
    Пенсійне дозвілля не тягне на оду.
    Століття волають гіркі із ріки.
    Фракційно гудуть колорадські жуки.
    І є ще народ. І живе із городу…


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  43. Дмитро Кремінь - [ 2008.02.04 09:29 ]
    ЗОРЯНА ПЛЕЯДА
    Над заходом сонця - осінні зірки поранені.
    Полотна зарамлені, в келих налито вина…
    І я ще не вмер, але я відчуваю:
    - Пора мені!
    Калинове гроно стікає, мов кров, з полотна.
    У зорні плеяди, у чорні беззоряні плеса
    Задивиться небо, а в небі - потвора Лох-Нес.
    І знову - на Київ, на Київ осінні колеса
    Сльотаво накрутить фірмовий останній експрес.
    У вікнах заплаканих стала сімнадцята школа:
    Козацький Богопіль - неначе поранений перст.
    У школу ходив тут малий Вінграновський Микола.
    На Байковім нині козацький задумливий хрест.
    А як там у вічності?
    Де ті літа полум'яні?
    Довженкове слово? Ріка безберега - Десна?
    І чорна вдовиця, в поета закохана пані,
    Зійшовши з екрану, стоїть на могилі одна…
    Душа понад спокоєм вічним осінньому рада
    Цьому супокою, - у Спілці й Будинку кіна.
    Нема ні кіна, ні вина, і пропала плеяда
    Тих літ шістдесятих, мов випала жінка з вікна.
    Пишу аж на той світ епістолу цю полум'яну.
    Сльота на пероні, де більше не зійдете ви.
    І десь у Плеядах - зоря над свічадом лиману.
    Й московської віри останні козацькі церкви…


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  44. Артур Томський - [ 2008.02.04 05:39 ]
    Ніж
    Звичайнісінький ніж
    кухонний
    загострюєш старанно
    миєш ніжно
    треш сухим рушником
    абсолютно без думки
    що він може стати
    знаряддям вбивства

    Можливо тВого…


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 4
    Коментарі: (4)


  45. Євген Плужник - [ 2008.02.04 00:38 ]
    * * *
    Папірос кому!Папіроси!
    Шльоп! ляп! по калюжі...Коробок у руках.
    Це ж хто не зовсім босий,—
    На візниках!

    Саме отут на розі
    Перша упала за волю кров...
    Припасайте по змозі
    Хліба та дров!

    Бились, як леви, матроси!
    З ними татусь!
    А тепер — без руки...
    Папірос кому! Папіроси...
    Сірники...


    Рейтинги: Народний -- (5.87) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  46. Євген Плужник - [ 2008.02.04 00:04 ]
    * * *
    Торгуємо усім, чим тільки можна,-
    Словами, дровами, життям, сукном...
    Та на аршин лягла рука не кожна,
    — Як і раніше, мрію за вікном.

    Що я продам? Мій крам — від мрій утома,
    Широке серце й бідний олівець!
    Річ світова, і річ давно відома —
    Який вже там ще й з мрійника купець...

    Та знаю, вірю — через дні і муку!—
    Ось підпереже землю мить така,—
    І над базаром стисне мрійну руку
    Упевнена долонь робітника!


    Рейтинги: Народний -- (5.87) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  47. Євген Плужник - [ 2008.02.04 00:32 ]
    * * *
    Розпочинає дні гудок о шостій,
    Коли роси ще вітер не допив,
    А там, вгорі, такі ясні і прості,
    Пливуть рожеві зграї голубів...

    Ще пішоходи холодком укриті,—
    На передмісті десь ірже лоша...
    І хочеться сказати кожній миті:
    Не поспішай!

    Але вже в'ється порох над базаром,
    І синьоокий ранок мов засліп...
    І закиплять, я знаю, незабаром
    Купівля й продаж — боротьба за хліб!

    І я іду, щоб десь продати м'язи,
    Ще від учора стомлені напів...
    І гаснуть, бліднуть відблиски топазів
    На крилах голубів...


    Рейтинги: Народний -- (5.87) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  48. Євген Плужник - [ 2008.02.04 00:27 ]
    * * *
    Попоїм, посплю... Щасливий ніби.
    Роздобув собі штани нові!
    Тільки очі так немов у риби
    Та на в'язах мулько голові.

    Дотягнусь, пурну — і буде тихо!
    Мудреці!
    Через віщо серце ніби віхоть
    У чужій невимитій руці?


    Рейтинги: Народний -- (5.87) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  49. Григорій Слободський - [ 2008.02.03 22:20 ]
    Вершина знань
    Сонце швидко покотилось
    Геть за небосхил.
    Вітер завжди буде дути
    В площину вітрил.

    І куди б ми не поплили
    У густій імлі,
    Ми ніколи не знайдемо
    Де кінець землі.

    Ми ніколи не узнаєм
    Наших всіх бажань,
    І повірте не збагнемо
    Де вершина знань.

    І нехай усякі рифи
    Тягнуть нас на дно,
    Та вперед ми вирушаємо
    Бідам всім на зло.

    Хай життя бурхливе море
    Хвилі підійма,
    Але щоб ми не робили
    Вічності нема.

    І на зміну не погоді
    Прийде час надій,
    Намагайся досягнути
    Заповідних мрій.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  50. Юрій Кондратюк - [ 2008.02.03 21:43 ]
    Намалюю собі...
    “…і світло солодке, і добре
    очам сонце бачити…”
    Книга 11

    Намалюю собі на полотнищі долі
    довгу-довгу дорогу з початку в кінець...
    Поміж днів і ночей, поміж хліба і солі
    засвічу каганець.

    Намалюю собі на полотнищі долі
    театральну завісу і рампу, і зал…
    П’єсу цю я читав, знаю майже всі ролі,
    хоч у ній я не грав...

    Намалюю собі на полотнищі долі,
    після шуму овацій, після квітів і “браво”,
    стохолодний актор з стосамотньої волі
    варить каву.

    Намалюю собі на полотнищі долі
    найчарівнішу жінку…
    в чашку кави – життя...
    Нам на двох і листів, і самотності, й болю,
    і німе каяття…

    Намалюю собі…але хто в те повірить,
    що я вигадав все: фарби і полотно?..
    На душі, як актору, знов самотньо і сиро,
    знов дивлюсь у вікно...

    Де каміння і двері, де сніги і пороги,
    де ми всі, як завжди, як сліпі, навмання…
    Обираю собі стоголодну дорогу,
    де в кінці дороги
    світло дня!


    1998 рік


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.28) | "Майстерень" 5 (5.09)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   1611   1612   1613   1614   1615   1616   1617   1618   1619   ...   1795