ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрко Бужанин
2026.03.20 16:16
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?

Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг

Сергій Губерначук
2026.03.20 15:21
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.

Борис Костиря
2026.03.20 11:47
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.

Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись

Охмуд Песецький
2026.03.20 08:23
Кохаю і люблю, моя кохано,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.

Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,

Віктор Кучерук
2026.03.20 07:55
Цілу зиму нею снили,
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ

С М
2026.03.20 05:44
Я гадаю
Буде це
Легковажно, гаразд
Я гадаю
Буде це
Легковажно, окей

Твою машкару

Ігор Шоха
2026.03.19 23:14
Не можна існувати без
поезії і патріот
організовує лікбез
на рідній мові, та висот
сягає авторка поез,
які оцінює народ.
Тому без пафосу кажу,
що ми давно не племена

Охмуд Песецький
2026.03.19 18:47
Імла незгод і світлий смуток –
Це те, що визріло між нами.
Розрив - одна з тих оборудок,
Де розраховуються снами.

Вони однаково самотні,
Як ми в теперішньому стані.
А що було напередодні,

Борис Костиря
2026.03.19 18:14
Я заплутався в сітях дрімучих,
У тужавості лютих погроз,
У болотах сум'ять і могутніх
Несходимих степах у мороз.

Я заплутався в сумнівах, болях,
У стражданнях важких голосінь,
У складних і завихрених долях,

Євген Федчук
2026.03.19 16:57
Сиджу, бувало та дивлюсь новини,
Цікавлюся: що ж там у москалів?
Хто там керує? Хто в них на чолі?
Й дивуюся – там купа з України
У кріслах, навіть у Кремлі сидять.
І, поки кров‘ю наш народ спливає,
Вони себе чудово почувають
І «чесними» очима в с

Тетяна Левицька
2026.03.19 16:26
Біль тисне на скроні — розквітнув зірчастий,
дурманом закопчений болиголов?
Як важко на смертному ложі плекати
без віри й надії нещасну любов.

Ген, за бур'янами відради колишні —
ніхто не підніме минуле на глум?
А де ж заховатися, Боже Всевишній,

Борис Костиря
2026.03.19 11:07
Шок від того, що літо минає,
Переллється у трепет ріки,
Розіллється луною у гаю
І полине в поля навіки.

Так багато ми влітку не встигли.
Час минув у сипучий пісок.
Ми торкнемось небесної титли

Віктор Кучерук
2026.03.19 05:55
Ясне сонечко пригріло
І тепліше стала вись, -
І сніги сліпучо-білі
Вмить водою узялись.
І відразу розбудили
Землю лоскотом струмки,
Що побігли з крутосхилів
У провалля та ярки.

Юрко Бужанин
2026.03.18 22:08
Якось трапивсь папуасам
Отакий журнал «Плейбой».
Племенем вивчають, разом, -
Лише чути: - йой та йой.

Граціознії постави
І фігурки, бюсти пишні.
Папуасам все цікаве -

Оксана Дністран
2026.03.18 21:01
Перемовчи, перетерпи,
Перелюби мою печаль,
Коли розхристані вітри
Крізь мене мчатимуть у даль,
Коли відступниця зима
Мене полишить на весну,
Коли давитиме вина
Холодним потом після сну,

В Горова Леся
2026.03.18 20:36
Весняного зачаття дух тонкий
Несе світання поспіхом несмілим.
Де снігу нерозталі п'ятаки
Дивацьким слідом поміж трав осіли,

Збігаючись до півночі у тінь.
Так схожі на потріпані мачули.
Обабіч них струмок прохлюпотів,

Олена Побийголод
2026.03.18 19:12
Михайло Голодний (1903-1949; народився й провів юність в Україні)

Йшов загін над берегом
    в цокоті підків,
на коні під прапором
    командир сидів.

Голова зав’язана,

Марія Дем'янюк
2026.03.18 19:05
Молочний місяць — золоте телятко,
Візьму тебе на руки й притулю...
Одвічна на Землі для всіх загадка:
Хто це говорить зорями «Люблю»?
Чому стежина в небесах ясніє?
Хто йде по ній і одночасно мріє?
Чому сопілки музика бринить,
Коли, здається, все до

Борис Костиря
2026.03.18 13:24
Народжується ранок, як оргазм.
Народжується у вогні страждань.
І кожен промінь, наче богомаз,
У первісному вихорі жадань.

Проміння пронесеться крізь пітьму,
Немов крізь павутиння і полон,
Крізь пустку ошелешену й німу,

Юлія Щербатюк
2026.03.18 13:14
Маки цвітом в полях облетіли,
Скоро в вікна загляне зима.
І природа слаба і безсила
Вже не схожа на себе сама.

По самотніх і голих алеях,
Там, де шурхіт опалих пожеж.
Голови не покривши своєї,

Юрій Гундарів
2026.03.18 09:47
Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
Загинув у бою на Донбасі від кулі снайп

Віктор Кучерук
2026.03.18 06:36
Сірі котики вербові
І пухнасті, і м'які, -
І убрані празниково,
І завжди небоязкі
Ці сіренькі верхолази,
Ці пухнастики малі,
Що знов просяться до вази
На письмовому столі.

С М
2026.03.17 22:01
За чуттями як-от бити фарфор
Або сміятися
Бий фарфор, сміючись
Бий фарфор, сміючись, сміючись

За чуттями, як-от падолист
Або усміхання
Падай листям усміхаючись

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на

Ігор Терен
2026.03.17 12:43
                    І
Що не малюй,
              а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.

                    ІІ

Віктор Кучерук
2026.03.17 06:18
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над

Ярослав Чорногуз
2026.03.17 01:48
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Артур Курдіновський
2026.03.16 18:13
МАГІСТРАЛ

Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.

Так важко волю стиснути в кулак,

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,

Віктор Кучерук
2026.03.16 05:47
То вітер грається волоссям,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

С М
2026.03.15 16:33
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.

Борис Костиря
2026.03.15 11:56
У сні побачу болісні пророцтва,
Які хотів спалити у вогні,
Тривог і болів, дива і юродства
В мінливій і безмежній глибині.

У сні приходить те, що неможливо,
Химерне, дивне, неземне, із дна
Морів і океанів. Пустотливо

М Менянин
2026.03.15 02:02
Насичено ядом життя України,
хто поруч чи рядом бере від людини?
хто має підступне бажання очолить
народ цей і далі продовжить неволить?

Кому завдяки не закінчена битва
за щастя в житті і за промені світла?
кому до вподоби подвійні стандарти

Нічия Муза
2026.03.14 21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.

І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Корнієнко Катерина - [ 2006.10.31 14:44 ]
    Зірка кохання
    Засяй мені, вечірня зірка,
    І своїм сяйвом оповий,
    Бо темно на душі, і гірко,
    І відчай в серці без надій.

    Засяй мені і ніч не гасни,
    Я буду тебе споглядать
    І твоє сяйво, ніжне, ясне,
    Очима буду цілувать.

    Засяй, засяй, кохання зірка,
    Розвій самотності журбу,
    Хай твоє сяйво обігріє
    Надію неземну мою.


    Рейтинги: Народний 5 (5.05) | "Майстерень" 5 (5.05) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  2. Юля Малькіна - [ 2006.10.31 10:26 ]
    ***
    Я майже нічого не знаю про війну,
    мені відомі тільки її наслідки.
    Це коли замість мелодрам
    знімають жорстокі фільми,
    це коли масово зрощують
    гвоздики для парадів,
    це коли до школи на свято
    приходять заплакані ветерани,
    а на площах міст всі
    п'ють, а по тому ригають.

    Війна, це коли воїн-афганець
    на милицях не зможе навчити внука
    грати у футбол...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Петро Паливода - [ 2006.10.31 09:10 ]
    Троянда
    Вона стояла в самоті й печалі,
    Бо думала, що неповторна у красі,
    Та інші цю красу не помічали...
    Вона не знала: квіти – королеви всі.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  4. Володимир Чернишенко - [ 2006.10.31 08:09 ]
    „Місто”
    Плетиво
    Незнайомих вулиць,
    Небо
    Непривітно хмуриться
    Ніби
    Мене всі забули
    Лиш би
    Чим скоріше збутися.

    Тулиться вулиця до сонця...

    Будинок
    До руїн обшарпаний,
    Люди –
    На обличчях шарфи,
    Всюди
    Білий світ загарбано
    Жовтнем.
    Блідо-сірі фарби

    І чорна сколина вікна...

    Це місто
    Не прийма чужинців,
    Чуєш,
    Як воно пручається?
    Пізно,
    Бо дощенту вицвів
    Ранок
    Й болісно звивається.

    Лише тиша дише все тихше...

    28 жовт’ 06р, Харків.


    Рейтинги: Народний 5 (5.26) | "Майстерень" 0 (5.25) | Самооцінка 4
    Коментарі: (4)


  5. Ірина Пиріг - [ 2006.10.30 22:17 ]
    ПРОБУДЖЕННЯ
    Як же довго я спала, мій Боже!
    Скільки я відмовлялась від всього...
    Зараз відстань мене переможе,
    але я не відмовлюсь від Нього.

    Скільки біль не шукав би слабинку,
    і сльоза не несла колір туші, –
    починаю життєву сторінку
    із прологу про знайдені душі...

    Скільки б дощ не змивав спогад ночі
    і в обличчя не хлюпав вороже, –
    все одно є щось надто пророче,
    що тепер зупинитиcь не зможе...

    30 жовтня”06


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.52) | "Майстерень" 5.75 (5.49)
    Коментарі: (6)


  6. Василь Сидь - [ 2006.10.30 22:36 ]
    стара знайома
    Я знову хворий.
    Малювати вірші
    так легко
    і безболісно в ці дні.
    Прозора осінь
    крізь вікно
    вдивляється
    у очі
    переповнені мої.
    І осінь рідна
    стала крізь блакитні ночі
    І голос твій
    замріяний у сні.
    Відкрию широко
    задуманії очі
    На крижані поезії
    заскочені на шклі.
    ...
    Я знову хворий
    малювати вірші
    так легко
    і безболісно в ці дні.
    Стара знайома
    крізь рядки
    вдивляється
    у очі
    переповнені мої.


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" 5 (5)
    Прокоментувати:


  7. Василь Сидь - [ 2006.10.30 22:53 ]
    ***
    Танець мім.
    Мовчазні фрази парадігм.
    Мімоза, меморі, мета.
    Велична муза-пустота.
    Піднявся мім
    із небуття
    трагічних, спорадичних мін.
    Із пустоти добра і зла
    у світло – тінь.
    І пустота
    первісна мить-
    Беліберда!
    Ще трохи, ще секунду, мить…
    І в світло з жахом порина.
    Кричить, регоче, верещить,
    Показує всім дулі в такт.
    Мімозу зрозумійте так.
    Пробачте,
    Пліз,
    Пардон-антракт!


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" 5 (5)
    Прокоментувати:


  8. Тетяна Гонченко - [ 2006.10.30 22:56 ]
    Разом статися
    Не приймай мене за умовчанням
    як дотацію до життя
    Ось би удвох помовчати
    Ось би нам небуття
    Трохи, щоб так, доторкнутися
    Й тихо собі піти
    Не дозволяй захлинутися
    З літа мого не йди
    Тобі треба крові й місяця,
    Сум, негатив, печаль.
    Мені - на слова молитися,
    Кортих завжди обмаль.
    Помилки - ніжність видихів,
    Буду вдихати гріх,
    Гучно писати лірику
    Біля твоїх ніг
    Скільки нам ще гратися
    В шахи старих днів
    Щоби разом статися
    Най на полях боїв...?


    Рейтинги: Народний 5 (4.88) | "Майстерень" 5 (5.02)
    Прокоментувати:


  9. Василь Сидь - [ 2006.10.30 22:17 ]
    нерозділене
    Ми пливемо у
    у сивому храмі
    В синю синь, далечінь
    спалахнулого неба...
    Стоїть груша стара
    біля церкви старої.
    Повні віти додолу схилила.
    І лиш вітер, розбурханий вітер,
    часом грушу колише.
    Зриваються діти.
    В церкві моляться
    щиро,
    долоні гарячі
    стуливши.
    Вишиванка фану тримає
    а серце - ридає.
    Ми стоїм
    Ковчег вирушає
    В синю синь, далечінь
    спалахнулого неба.


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" 5 (5)
    Прокоментувати:


  10. Василь Сидь - [ 2006.10.30 22:32 ]
    ***
    О! Всесвіте!
    серед ночі
    дивишся на мене
    очами - зорями.
    Я - лежу
    і падаю
    в провалля
    твого безмежжя.
    Підхопиш мене
    теплим вихором
    і понесеш
    над мереживом
    приспаних дерев
    і домівок.
    Люди!
    Як добре
    літати серед
    нічної тиші,
    витинаючи узори
    приспаних мрій,
    в теплих потоках
    нічного міста!


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" 5 (5)
    Прокоментувати:


  11. Василь Сидь - [ 2006.10.30 21:53 ]
    Вірш в стилі джаз
    Стрийський парк.
    Лавка.
    Звична мелодія тиші.
    Повітря
    надірвано
    свіже,
    тихше!
    Дерева
    безмежно
    скромні
    і чемні
    гіганти.
    Шепочуть по змовницьки
    тихо.
    Тихо!
    Коріння гіганта бука
    Струмочок лоскоче.
    Здається
    ось-ось
    він не втерпить
    і.. як.. зарегоче!
    Та, тс-с-с-с!
    Хмаринки – перинки
    в прозорій блакиті
    так хочуть
    лягти
    на смарагдові крони.
    Та легкі занадто
    їх вітрець
    зриває.
    Летять і…ридають,
    немовби сміються.
    Чи, може, співають?
    Тихше!


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" 5 (5)
    Прокоментувати:


  12. Олег Матвєєв - [ 2006.10.30 21:30 ]
    ***
    Ранковий холод, мов церковний дзвін
    Нагадує, стривожує, підносить:
    Солодкий сон вмить спалює на тлін,
    І радісно про день новий голосить!

    Підносить в тобі бурю нарікань
    І в'яле тіло слухатись не хоче.
    Однак він не боїться цих повстань
    - Над ним стяг дня у променях тріпоче!



    Рейтинги: Народний -- (4.8) | "Майстерень" 5 (4.88)
    Коментарі: (1)


  13. Олег Матвєєв - [ 2006.10.30 21:09 ]
    ...про один сортир
    Першим ділом - телевізор,
    Потім радіо, газета.
    - В розпал політичних ігор
    Це все варте лиш кльозета!

    Кожен, звісно, - наймудріший
    Правду у лайні шукає,
    І з-під того, хто миліший
    - те лайно і підбирає.

    І смакує, і хвалиться:
    Ніби вже напевне знає,
    Що на виборах проб'ється
    Той, хто вдосталь насирає.

    Видно, їм таки приємно
    Й далі - тихо і в теплі,
    Жити чемно і взаємно
    У свіженькому лайні.

    Про такі кльозетні теми
    Мені гидко міркувати.
    З кандидатами такими
    Годі щось розпочинати.

    Знов безвихідь, знову прірва
    Як нам бути, що гадати?
    Досить - 5 хвилин перерва!
    - Треба вийти віділляти...



    Рейтинги: Народний -- (4.8) | "Майстерень" -- (4.88)
    Коментарі: (1)


  14. Олег Матвєєв - [ 2006.10.30 21:58 ]
    ***
    Змінилися акценти
    У вже знайомих темах,
    Мов кулеметні ленти
    В старих військових схемах

    Вдивляєшся в обличчя
    - воно, ніби, те саме.
    То звідки ж протиріччя
    В розмовах поміж нами?

    Де щирість побажань,
    Безпечність у добрі,
    Що була "без питань"
    У кожного в душі?

    Тепер уже не те...
    Все страх, завжди підозра
    Та це не принесе
    Добра, - спожита наша доза.

    Пускаєш мимоходом
    Стараєшся, принаймні
    Та інколи розколом
    Грозять стосункам давнім.

    Народжується сумнів
    До власного терпіння,
    Боїшся перших півнів
    У докорах сумління...


    Рейтинги: Народний 5 (4.8) | "Майстерень" 5 (4.88)
    Прокоментувати:


  15. Корнієнко Катерина - [ 2006.10.30 20:14 ]
    На душі...
    Як квітка квітне навесні,
    Як птах співає у садку,
    Отак у мене на душі –
    Бо я тебе люблю.

    Вже сонце сіло за поля,
    І місяць в небесах...
    Слова ласкаві на вустах
    І посмішка в очах.

    В твоїх очах – блакитне небо,
    В вустах – тепло весни,
    І лину, лину я до тебе,
    Хоч так далеко ти...


    Рейтинги: Народний 5 (5.05) | "Майстерень" 5 (5.05) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  16. Корнієнко Катерина - [ 2006.10.30 20:17 ]
    Коханому
    Біжать струмки у різнотрав’ї,
    Співає в піднебессі жайвір,
    Луки блищать росою вмиті
    І гори сонечком залиті.
    Прозоре небо, осяйне,
    Й життю радіє все живе.
    Краса під сонцем розквіта,
    Цілую я тебе в уста,
    І ти мене в уста цілуєш,
    І в наших серденьках весна.


    Рейтинги: Народний 5 (5.05) | "Майстерень" 5 (5.05) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  17. Корнієнко Катерина - [ 2006.10.30 20:17 ]
    Едельвейс
    Квітка едельвейс росте у полонині,
    Як нам віднайти цю квітоньку, мій милий?
    Щоби запалало у серцях кохання,
    Щоб не стало марним до весни чекання.

    Білосніжна квітка, зірка в полонині,
    Прожени наш смуток, освіти промінням,
    Серце освіти, хай воно палає:
    Хто знаходить квітку, той кохання має.


    Рейтинги: Народний 5 (5.05) | "Майстерень" 5 (5.05) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  18. Гордійко Дарія - [ 2006.10.30 20:49 ]
    * * *
    Тиняюсь у сутінках.
    Безпристрасно шукаю
    краплю фальшивого натхнення,
    Аби штучно розмалювати чорнилом порожнечу.
    Бо Муза втопилась
    в холодній каві.
    А жаль...


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" 4 (4.75)
    Прокоментувати:


  19. Мірко Трасун - [ 2006.10.30 17:08 ]
    Аероклубна
    Зліта двомоторний Ікар
    Вівчаркою поміж отар.
    Слідкують пілот і механік,
    Аби не пробити титанік.
    ..................
    Ми молимось вперше в житті,
    В обличчя вдивляючись долі,
    Аби приземлились живі,
    І соколом падаю долі.

    Гублюся у білості хмар,
    Рахунок веду на 120,
    І ось – динамічний удар,
    І час настає розкриваться.

    Під мною тепліють поля,
    Співаю, за пташим звичаєм,
    Щоб ніжно зустріла земля,
    Не пухом, а вранішнім чаєм.

    Куди занесуть парашути,
    І де нам дано прорости?
    На тілі твоєму маршрути
    Покрились вогнями роси.
    ...................
    За місяць якийсь приземлило,
    Здав іншим бажаючим крила,
    Начистив до блискості мешти
    І сіро подався до решти.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" 5 (4.97)
    Коментарі: (4)


  20. Ірина Шевченко - [ 2006.10.30 15:42 ]
    * * *
    …Минула тисяча років.
    Примара Золотих Воріт
    Стовбичить нащось
    Посеред
    Безладдя вулиць…

    …І над безоднею часу
    Завис у розпачі
    Міст,
    Що нікуди більше не веде…

    …Ба ні, веде.
    У той бурхливий час,
    Що вже пішов,
    Але
    Крізь мене
    Безупинно плине…

    …Минула тисяча років.
    І Ярославів ВАЛ
    Розмили у КАНЬОН
    Людські потоки…

    …Потоки, що,
    Стрімливо, звідусіль,
    За звичкою течуть
    До Золотих Воріт…

    …Течуть і тчуть
    Бетонний лабіринт
    Наземних вулиць
    І підземних колій.

    …Залізні хробаки
    Очима сяють
    Та летять крізь Гору,
    І тисячі облич
    Примхливо миготять
    У жовтому тумані
    Швидкоплиння…

    …Ще сплине тисяча років.
    І лункими підземними шляхами
    Ніхто вже не піде…

    …Примара Золотих Воріт
    З мостом,
    Обгризеним чудовиськом часу,
    Стовбичитиме тоскно
    Посеред зеленої пустелі…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.05) | "Майстерень" 5.25 (5.02)
    Прокоментувати:


  21. Ірина Пиріг - [ 2006.10.30 15:12 ]
    ***
    Коли зірветься тиша в крик
    і вітер тугу розголосить,
    піде на дно, як черевик,
    наповнене по вінця „досить”.
    І аж тоді затихне бал
    чужих холодних передбачень.
    Ти є началом всіх начал.
    Ти є сукупністю всіх значень.
    Ти – Є...У цьому вищий Зміст.
    Вже світло ллється в темну хату.
    І нескінченний строгий піст
    повільно переходить в Свято...

    30 жовтня”06


    Рейтинги: Народний 5.69 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.49)
    Коментарі: (5)


  22. Ірина Шевченко - [ 2006.10.30 15:38 ]
    * * *
    Не переймайся,
    Всі ми помремо
    Та зберемося там,
    За небокраєм
    В новому сенсі...

    Туга серце крає?
    Не переймайся!
    По життю йдемо,
    Як міфи про довічну Ненсі,
    Як міфи про мафусаїлів,
    про незбагнені інтелектом цілі,
    Про смак надії на...

    ...На що, скажи?
    На вічність?
    На зупинку на межі?

    Не переймайся!
    Щемлива весна
    І ТАМ тебе інакшого дістане!
    І хай життя твоє
    Невпинно тане -
    Воно чудове
    Як келих
    Незбагненого
    Вина...



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.05) | "Майстерень" 5.25 (5.02) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  23. Віра Дрібнюк - [ 2006.10.30 14:46 ]
    Der Weg von Herbert Grönemauer
    ich kann nicht mehr sehen
    trau nicht mehr meinen augen
    kann kaum noch glauben
    gefühle haben sich gedreht
    ich bin viel zu träge
    um aufzugeben
    es wäre auch zu früh
    weil immer was geht
    wir waren
    verschworen
    waren füreinander gestorben
    haben den regen gebogen
    uns vertrauen geliehen
    wir haben versucht
    auf der schussfahrt zu wenden
    nichts war zu spät
    aber vieles zu früh
    wir haben uns geschoben
    durch alle gezeiten
    haben uns verzettelt
    uns verzweifelt geliebt
    wir haben die wahrheit
    so gut es ging verlogen
    es war ein stück vom himmel
    dass es dich gibt
    du hast jeden raum
    mit sonne geflutet
    hast jeden verdruss
    ins gegenteil verkehrt
    nordish nobel
    deine sanftmütige güte
    dein unbändiger stolz
    das leben ist nicht fair
    den film getantzt
    in einem silberen raum
    vom goldenen balkon
    die unendlichkeit bestaunt
    heillos versunken, trunken
    und alles war erlaubt
    zusammen im zeitraffer
    mittsommernachtstraum
    du hast jeden raum
    mit sonne geflutet
    hast jeden verdruss
    ins gegenteil verkehrt
    nordish nobel
    deine sanftmütige güte
    dein unbändiger stolz
    das leben ist nicht fair
    dein sicherer gang
    deine wahren gedichte
    deine heitere würde
    dein unerschütterliches geschick
    du hast der fügung
    deine stirn geboten
    hast ihn nie verraten
    deinen plan vom glück
    deinen plan vom glück
    ich gehe nicht weg
    habe meine frist verlängert
    neue zeitreise
    offene welt
    habe dich sicher
    in meiner seele
    ich trage dich bei mir
    bis der vorhang fällt
    ich trage dich bei mir
    bis der vorhang fällt


    Шлях ( переклад пісні українською мовою)

    Не можу я на світ дивитись
    й не вірю більш своїм очам.
    Я втратив віру у майбутнє,
    а почуття довірив снам...
    Усе в житті перемішалось,
    проте, скоритись ще не час-
    в минуле пам"ять повертаю,
    і бачу там щасливих нас.
    Ми там кохали до нестями,
    життя могли віддать за це.
    Та на позиченій довірі
    ми будували щастя все.
    Ми розійшлися в різні боки,
    і розчинились у листах,
    ми призабули про кохання,
    і кожен вибрав власний шлях.
    Ми мали правду, мали щастя,
    не зберегли, не вберегли....
    Та пізно, я прозрів і знаю,
    що Всесвіт весь для мене - ти...
    Ти сонцем сірість розганяла
    і біди відступали всі.
    Привітність, гордість й благородство -
    як поєднала риси ці!
    Я відчуваю запізніле каяття.
    Несправедливе все-таки життя.
    Ми танцювали фільм свого життя
    в кімнаті срібній щастя і дивилось
    з балкона золотого майбуття...
    Та бути разом так і не судилось,
    я плівку пам"яті прокручу знов і знов,
    і уповільню незабутні миті -
    ми там кохали, там була любов
    і ми були одні в усьому світі.
    Ти сонцем сірість розганяла
    і біди відступали всі.
    Привітність, гордість й благородство - як поєднала риси ці!
    Я відчуваю запізніле каяття.
    Несправедливе все-таки життя.
    Я чую твої швидкі кроки,
    Молитвою вірші твої читаю.
    Я гордість твою й стійкість долі
    у серці своїм воскрешаю.
    Ти прагнула щастя й любові,
    і долю просила про це...
    Вертаю в реальність і знаю,
    що нощу в душі я все це.
    я ношу тебе із собою
    Допоки не прийде мій час,
    я ношу тебе із собою
    й шепочу, що вічність попереду нас!

    (25-26 жовтня 2003)





    Рейтинги: Народний 4.83 (4.83) | "Майстерень" 4.5 (4.5) | Самооцінка 5
    Коментарі: (11)


  24. Віка Бондар - [ 2006.10.30 13:00 ]
    некролог
    Все, закопано у землю всі таланти,
    і перебито геніальних,
    хто був іще живий.
    Траву розкурено, розспівано вже дифірамби.
    а дні народження вже навіть не пияцтва,
    а самогубства. в яких головна роль.
    належить, комусь з іншого, світів.
    і ти не знаєш,
    як прожити всі ті хвилини сорому,
    й спокуси. а може,
    навіть є надія на покуту.
    та ні,забито всі проходи до життя.
    і майбутнє вже не буде таким світлим.
    над ним вчинили перверзію люди.
    Мрії забуто, і прощавай лунає у провулках.


    Рейтинги: Народний -- (4.35) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  25. Юрій Перехожий - [ 2006.10.30 12:09 ]
    Наслідуючи Бродського
    Для Бога багато роботи в містечку:
    Приймати пологи, ховати мерців,
    Ладнати закоханих справи „сердечні”,
    Зважати на пастирський шал панотців,
    Стояти в маршрутках, платити за воду,
    Носити купований в секонді светр...
    Роками чекаючи слушну нагоду
    Наблизити Небо... Хоча би на метр!


    Рейтинги: Народний 6 (5.43) | "Майстерень" 0 (5.42) | Самооцінка 3
    Коментарі: (4)


  26. Юрій Перехожий - [ 2006.10.30 10:53 ]
    Дорога
    Замовлену автобусну нудьгу,
    Просочену гірким наркозом „Прими”,
    І полудня розпечену югу
    Приймай і власні забувай провини:
    І свій щоденний біг в собачу ристь,
    І те, що й досі не відкрив, не зважив
    Велику таїну маленьких міст,
    За прадідів насіяних під кряжем.


    Рейтинги: Народний 5 (5.43) | "Майстерень" 5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  27. Марта Шуст - [ 2006.10.30 06:24 ]
    Я в Миколаївському зоопарку
    Іду зоопарком твоїм.
    То лев виглядає зубастий
    То тисяча з чимось кролів
    На плечі стараються впасти
    І осінь відходить у тінь
    І хочеться знову сміятись
    І я притуляюсь до слів
    Щоб холодом не обірватись.
    Ти лиш залишайся зі мною
    Не думай про світ навколо
    Забудь всі слова зимові,
    Шо впали у наше коло.
    Колись обіцяв затулити
    Мене від холодних снігів.
    Тож сніг сьогодні повіяв
    Ти ніби мене зігрів.
    Сьогодні тепла твого хочеться
    Обіцяного на зиму.
    Ти лиш не відходь будь-ласка
    В далеку стіну незриму.


    Рейтинги: Народний 4 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Коментарі: (14)


  28. Мірко Трасун - [ 2006.10.30 05:47 ]
    Миколаївським зоопарком. Сибірські козли
    Завмер собі на п'єдесталі,
    Стоїть, немов товариш з сталі.
    Малеча дражниться з козлів,
    А ми, козли, таки не злі.

    Ми плещемось в стихії скелі,
    Крім неба нам немає стелі -
    Курортний південь. Та Сибір
    Забуть не можем до сих пір.

    І сняться клаптиками прози
    І завивання, і морози,
    І піт, і кров, й безбожний звір -
    Не відпускає нас Сибір.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" 5 (4.97)
    Коментарі: (5)


  29. Мірко Трасун - [ 2006.10.30 04:25 ]
    Миколаївським зоопарком. Тисячі кролів
    Життя що - пожертва свята.
    Прийми ланцюжок в дарування.
    Ну й що, коли біла й свята?
    Нас ввито в ланцюг харчування.

    Придатні серця до вжиття -
    Йдем з сотнеквартирної хати,
    Допоки дозволить життя -
    Кохати. Кохати. Кохати.

    Біленька, не плач, не кричи,
    Ти знаєш, який я без бурки!
    Колись на біленькім плечі
    Знов наші зустрінуться шкурки.


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" 5 (4.97)
    Коментарі: (22)


  30. Мірко Трасун - [ 2006.10.30 04:40 ]
    Миколаївським зоопарком. Тераріуми
    Усе. Прийшли. Дійшли межі.
    Тримати більше Вас не смію.
    Вас зачекалися мужі,
    Що треба Вам в обіймах змія?

    В передчутті фатальних бід
    Померти мрієте востаннє?
    Та мій розписаний обід,
    І Ваші кісточки не в плані.

    І знов у штучному теплі
    Перетікаю по квартирі.
    Мене не вабить Ваш політ,
    В пісках, камінні - справжній вирій.

    Зливаюсь нерухомо з тлом,
    І даждь нам днєсь чергову мишку,
    От з ким поділимось теплом,
    Заповним серце, чи то кишку.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (6)


  31. Марта Шуст - [ 2006.10.30 03:51 ]
    Лист від подруги
    Сьогодні я отримала від тебе лист.
    Як завжди знаєш коли він потрібний.
    Ти, я і кава, і розмови – так було колись.
    Без тебе часом дні такі подібні.
    Я притуляю до обличчя ці листки
    Теплом твоїм і пам’яттю зігріті.
    Перегортаються cлова й думки
    Твого життя далекого й близького миті.
    Питання як я – так як всі
    Мабуть, вірніше - так як осінь.
    Дерева більше не стоять в красі.
    І сонце світить скоса.
    Зима вже скоро. Кажеш, зиму я люблю?
    Зима холодна й біла.
    Засипле чистим снігом осінь цю.
    Щоб тихо й не боліло.
    Забудеться шаленство й пустота
    Всі неправдиві речі.
    Теплом зігріє й повернеться простота
    З надуманості втеча.
    Сьогодні я отримала від тебе лист
    Всі попередні зберігаю в скринці.
    Чекати довго, рік мабуть
    Щоб ти і я, і кава наодинці.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Прокоментувати:


  32. Василь Сидь - [ 2006.10.29 23:28 ]
    батькові, що пережив голод
    Якщо б Тарасе
    Рідний батьку
    Якщо б ти знав
    Що статись має
    То здався б й луг
    Квітучим раєм.
    На панщині
    В тяжкім труді
    Аніж в совєтскій стороні.
    Де у селян
    Ще гірш скотини
    Все до останньої зернини
    Забрали
    І старих батьків
    І матерів
    З малими дітками зовсім
    Вмирать
    Зоставили
    Самих.
    Сухих, голодних і
    Страшних.
    О мій зелений,
    Рідний краю!
    До тебе подумки звертаю
    Невже це сталось,
    Це було?
    На скалки серце роздирає
    Непереборене жало
    Гіркої правди
    Це – було!
    Було мов в чорному
    Кошмарі.
    ...
    На стукіт
    Двері відчиняю
    А там –заплакане дитя
    Обдерте, голе
    І сопливе.
    Дивлюсь, о боже
    Хто ж це ? я?
    Мій батьку?!
    До мене руки простягає
    І хлібця просить
    І благає.
    Мій боже милий
    Я не маю
    Нічого дати
    Я мовчу
    Мовчу і плачу
    І збирає він сльози
    Дякує мені!
    Неначе сон –
    Усе в тумані
    Немов привиділось
    Чи ні ?
    Якщо б приснився
    він й тобі
    то здався б
    й луг квітучим раєм
    на милій серцю чужині
    (навіть в неволі, в засланні).


    Рейтинги: Народний 5 (5.05) | "Майстерень" 5 (5)
    Прокоментувати:


  33. Гордійко Дарія - [ 2006.10.29 22:38 ]
    * * *


    У просторому світі пусто
    Примітивні страхи постаріли
    У моєї ночі відпустка
    Замість неї сум посивілий
    Так банально вночі не спати
    То, мабуть, сіротемне безсоння.
    Хто не звик ще до самострати
    Той отрути нап’ється спросоння.
    А мої чорно-білі веселки
    Розфарбуйте, будь ласка, кров’ю
    Заховайте ножі та виделки –
    Гострі леза шкодять здоров’ю.


    Рейтинги: Народний 5 (5.13) | "Майстерень" 5 (4.75)
    Коментарі: (3)


  34. Ірина Пиріг - [ 2006.10.29 19:42 ]
    ..........U..........
    Цей світ із нами...чи без нас?..
    Твої долоні пахнуть медом.
    Без макіяжу і прикрас,
    таке – як є, над нами небо.

    Цей світ приречений цвісти,
    чи ми у ньому, чи без нього.
    Допоки тут присутній Ти,
    я не хвилююсь за дорогу.

    Цей світ за нас...чи навпаки
    за себе кожен до останку.
    …Я задивляюсь на зірки,
    а потім ніч стає світанком.

    Думки потрібні розбрелись.
    Але чи справді в них потреба?...
    Не знаю, як жила колись...
    Коли цей світ ще був без Тебе...

    29 жовтня”06


    Рейтинги: Народний 5.2 (5.52) | "Майстерень" 5.25 (5.49)
    Коментарі: (16)


  35. Мірко Трасун - [ 2006.10.29 18:54 ]
    Жовтнева фантазія
    Жовтень - золоті роки,
    В танці сонця тільки поряд,
    Доторкаюся руки,
    Відірвавши листик-погляд.

    Небо проясніло з хмар,
    І несеться наш кораблик.
    Лютню загубив комар.
    Цуценям скрутився равлик.

    Жовтень тепло плюскотить,
    І твої мідасні ніжки
    У тремтінні смакоти
    Сходять над пожовклим ліжком.

    Вибач, що пролив вино,
    Запікаються думки,
    Жовтень нас чекав давно.
    Відриває від руки.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" 5 (4.97)
    Коментарі: (2)


  36. Марта Шуст - [ 2006.10.29 18:27 ]
    Річка - Вітер
    До моря кажуть ще далеко.
    Попереду, мабуть, зима. Як знати
    Коли замерзне ця ріка.
    Мені б вже зовсім не хотілось замерзати.
    І вниз спадаю водоспадом
    І знову чую що живу
    В польоті вільного падіння.
    Але ж ріка розіб’є в скелю градом.
    Я розчинилась в цій ріці і я не я
    Слова не мої й пісня не моя.
    Тож випаровуюсь і повертаюсь в вітер
    І вже немає значення у який бік летіти
    Коли навколо хмари, листя й квіти.
    Хай вітер слабший моря чи ріки
    Лиш вільний – не для нього береги.
    Підносить птицю в вир багатокрилий
    Кружля осіннім листям – бавиться в траві,
    А як захоче то й морський погладить берег милий...
    Десь лев за гратами в приморськім зоопарку
    Зажурений – від глядачів запарка.
    Розчешу й поцілую його гривоньку кудлату,
    І віями побавлюся лапатими,
    Тай у сади майну осінні.
    Вітер не втримати за гратами.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Коментарі: (4)


  37. Ірина Пиріг - [ 2006.10.29 17:37 ]
    ***
    ...І гасне дотик...І болить
    цей день, відірваний від Часу.
    Перед лицем іконостасу
    блакитна свічка догорить...
    І на рекордній висоті,
    за кілька метрів від Порогу,
    мене почують всі святі,
    коли молитимусь за Нього.
    І дзвін у тиші не засне –
    довірить Світу сокровенне.
    І стане світлим навіть темне,
    де Ангел стежку перетне.

    29 жовтня”06


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  38. Ірина Заверуха - [ 2006.10.29 15:03 ]
    ***
    Непотрібні думки заповзають під шкіру, мов кліщ
    І впиваються кров'ю, тяжіють від болю розлуки
    Ти позбутися хочеш набридливих мрій чимскоріш,
    А вони, наче діти, до тебе протягують руки.

    І не соромно плакати, сльози врятують від снів
    І не боляче бути слабкою, а навіть приємно...
    Твої мрії як діти розтануть від пострілів-слів
    Ти ховаєш їх кожної ночі, як злодій, таємно...


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" 5 (5.16)
    Прокоментувати:


  39. Ірина Заверуха - [ 2006.10.29 15:53 ]
    ***
    Нема здоровя, є одні лиш клініки
    Медичні центри нам милують око
    Красиві вивіски, професори-сангвініки
    Лікують те, що сховано глибоко.
    Що навіть не болить - усе лікується
    Бо діагностика у нас тепер на рівні
    Насправді ж не людина тут цінується
    Ми платимо за те, що ми покірні
    Без запитань пємо, ковтаєм, колемся
    Медичну галузь підіймаємо потроху
    А поміж тим, надіємось і молимось:
    Дай Боже пережити цю епоху!


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" 5 (5.16)
    Прокоментувати:


  40. Дарина Березіна - [ 2006.10.29 13:10 ]
    ***

    für K. D. G.
    Я не знаю тебе. Я тебе не впізнаю удруге.
    Дрібно дихають стіни в ранковім своїм безголоссі.
    Ти всього лише ворог, невчасно наречений другом,
    Це всього лише серпень – не літо і майже не осінь.
    Зачаїлась тривога на денці забутої кави –
    Що він нам наворожить, цей ранок з очима рудими?
    Недочитана книга, годинника погляд лукавий.
    Траєкторія кулі. Свічада вдягаються димом.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 0 (5.38)
    Коментарі: (4)


  41. Дарина Березіна - [ 2006.10.29 13:17 ]
    ***

    проминання босоніж жорства чи рінь
    ніч горлянку розтяла вологим лезом
    ми з тобою пропащі. ми з тих створінь
    що молитвою тіла тамують безум.

    там беззоряний морок повстав з глибин
    там у вікнах вечірніх дотліла ватра
    ми з тобою спасенні. все решта – тлін
    нам – ти віриш? – байдуже що буде завтра

    а коли занебесніють сотні втеч
    ув очах свічад невблаганно й гірко
    ми з тобою останні з його предтеч
    ми підемо мовчки. і згасне зірка


    Рейтинги: Народний 6 (5.44) | "Майстерень" 6 (5.38)
    Коментарі: (3)


  42. Мірко Трасун - [ 2006.10.29 06:12 ]
    Миколаївським зоопарком
    А дикість - ховають за грати,
    А щирість - лише експонати,
    В червоній зустрілися книзі
    Ти, я - на надломленій кризі.
    Кохати. Кохати. Кохати.

    Який нас зібрав Леонтович,
    Нас диких, між вільні братове?
    І тицяють пальцями звірі
    На наші убогості сірі
    Й бажання павлинно квіткове.

    Кого ми мавпуємо всоте,
    Джульєти й Ромео гризоти?
    Поськати в твоєму волоссі,
    Кохання не там завелося?
    Очей твоїх мружаться дзоти.

    У дикості нас оповито,
    І слина така оковита,
    Безпечніше йти до левиці
    І м'ясо стягути з правиці,
    Ніж посмішку з губ соковитих.


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" 5 (4.97)
    Коментарі: (2)


  43. Віталій Шуркало - [ 2006.10.28 21:20 ]
    Мила моя
    Нічого мені не лишилось,
    Брудна і холодна земля.
    Два метри під неї спуститись,
    Карбуйте поверху ім’я...

    А от моя і могила.
    Купила новий сувенір...
    То ж серце моє. Моя мила
    Забула, поклавши на стіл.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.21) | "Майстерень" 5.13 (5.04)
    Коментарі: (20)


  44. Рух Тарас - [ 2006.10.28 12:59 ]
    Реальність
    Народе, подивись навкруги!
    Хіба для цього наших пращурів кров лилась?!
    Ах, чортові наслідники,
    А ви всеж Клялись.

    Дніпро так сумно тече...
    Через краіну чорноти,
    А біль за Украіну серце пече!
    Що,Народе, не чуємо ми запах прірви.

    Да піднєміть же свої очі
    Невже до цього нас закликав святий Тарас?!
    Що лежимо на зручному боці!
    І не хвилює, що у душі та в голові в нас!

    В Великий смітник перетворилась Украіна!
    Хіба зникла любов?
    Що байдужа стала земля рідна?!
    ...в мене у судинах вже кипить кров!

    Неосвіченість панує нашим краєм
    Лихослов"я в нашу мову пророста,
    А ще про прекрасне життя розмовляєм
    Не помічаючи як йдемо до цвинтаря!

    Ми поскудимо наш рід козачій
    Михайло,Софія,Андрію припадаю до вас чолом!
    Лише здержіть цей темний вирій
    Чи,Народе, може соромимось бути хохлом?

    Народе, подивись навкруги!
    Поля,села,міста,небо синіє...
    Тай давайте за Украіну всі поставимо свічки.
    І хай вона молодим деревом зеленіє!

    Хай зеленіє в світі праці та пізнань!
    І віддамо нарешті нашим пращурам дань!


    Рейтинги: Народний 4 (4) | "Майстерень" 4 (3.75) | Самооцінка 3
    Коментарі: (6)


  45. Рух Тарас - [ 2006.10.28 12:24 ]
    Осінні почуття
    Черговий жовтень, на душі роздрай!
    Щось тремтить, хочеться...
    І очі хоч портвейном заливай
    Може ця хвиля самотності скотеться?

    Осінь насипала золота на землю
    Поля в ранковому тумані,
    Десь селянин затягнув пісню жовтневу-
    сумну,про кохання,що солоне в серцевій рані...

    Не буде сонця вже того,
    Що красив церковні бані в огняне.
    Охопленний мотузками- так холодно
    І душа від незрозумілої туги реве!

    Серце все б"ється у полоні:
    Осінь мій спокій вбила
    І гвитами ріже у скроні
    Жовтнева журба.Яка мене полонила!


    Рейтинги: Народний 4 (4) | "Майстерень" 3.5 (3.75)
    Коментарі: (1)


  46. Ірина Пиріг - [ 2006.10.28 11:58 ]
    SCENE D’AMOUR (Sarah Brightman)
    (“To Fly”. Завершення циклу.)

    Це небо схоже на скляне...
    І я не дихаю...не смію...
    Ти заворожуєш мене.
    Я піддаюся... і німію...
    Слова втрачають власний зміст.
    Вони безсилі від мовчання...
    І сходять янголи на міст
    Любові-Радості-Вінчання...
    І пахнуть ладаном зірки...
    Я забуваю риси тіла...
    Небесний дотик до руки.
    І стежка вгору. Біла-біла...


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (7)


  47. Ольга Вох - [ 2006.10.28 06:45 ]
    Безсторонність
    Ти млій я там ти інший я одна
    Як шлюб людей зі звичками пустельника
    Відірвана як бульбашка від дна
    І спінена як мед на вінцях келиха
    Ці тьмаві світла у червоних колах
    Як ненадійні очі емігрантки
    Бринить свідомість і бринять навколо
    Насичені цукри у жовтих склянках
    Що вже лягли кристалами на ґратах
    На міцно стиснутих зубах віконниць
    Не маю права ні лягти ні спати
    Аж доки ти не втратиш безсторонність


    Рейтинги: Народний 5 (5.14) | "Майстерень" 5 (5.08)
    Коментарі: (2)


  48. Ольга Вох - [ 2006.10.28 06:15 ]
    * * *
    Ти можеш бути сильним або слабшим трохи
    аби зумів собі мене дозволити
    ти мусиш бути старшим на багато років
    з обличчям малюка чи алкоголіка
    під дощ і не ховатися від блискавки
    щоб мати чим заповнити квадрати
    прегарних формул які містять висновки
    про виборчий рефлекс електорату
    щоразу усміхатись якщо брешеш
    щоразу та самісінька робота
    щоразу помилятись трошки менше
    щоразу позирати тільки потай
    одне на одного неначе серед смогу
    якийсь момент існуєм поза плямами
    якщо так треба то це буде довго
    я це одне від тебе добре втямила


    Рейтинги: Народний 6 (5.14) | "Майстерень" -- (5.08)
    Коментарі: (3)


  49. Мірко Трасун - [ 2006.10.28 03:13 ]
    Обід
    Спасибі, Господи, Тобі,
    І за голодних, і холодних,
    Яким потрібен мій обід
    Учора, завтра і сьогодні.

    Знов грію словом та вином,
    І в цій безхитрісній молитві
    Розвіюю турботи сном,
    Рятую душі в самобитві.

    Дарую сміх, любов, пиріг
    Із Божих рук. За допомогу
    У павутиннячках доріг
    Подякуй не мені, а Богу.

    Як віддаєшся гарнізону
    Секунд нічних, годин щоденних,
    З твого зникаю горизонту
    І насипаю борщ нужденним.


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.25) | "Майстерень" 5 (4.97)
    Коментарі: (29)


  50. Марта Шуст - [ 2006.10.28 03:57 ]
    річка 2
    Вже річка перелилася в ріку.
    Кудись пливу і відчуваю волю,
    Десь далі трави залишились і луги,
    Але, здається, більше не боюся болю.
    Та ця ріка – високі береги
    То з силою бурхливо обтікає камінь,
    То несподівано заходить в вир,
    А то спокійно бавиться зірками.
    Вітер хвилює шепотом води,
    Що десь по-переду напевно море.
    Чи близько чи далеко ще туди,
    Хоч бачать зорі, та їм байдуже завжди.
    Чи збавлення, чи горе,
    Яке воно?
    В чекані тім передчуття і втома.
    Та ця ріка несе мене, несе
    І біль солодка досі незнайома.
    Що зустріч з морем принесе?
    Його бурхливі й темні води,
    Чи тихі хвилі, обіймаючи пісок,
    Мене поглинуть.
    Море річку манить,
    Передчуття лякає і дурманить.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Коментарі: (9)



  51. Сторінки: 1   ...   1752   1753   1754   1755   1756   1757   1758   1759   1760   ...   1812