ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Терен - [ 2019.06.18 09:32 ]
    Зоряний привіт
    Салют, моя зоре! Я – у дорозі,
    а ти сіяй, не забувай, пиши.
    І я тобі, і ти мені у змозі
    побути половинкою душі.

    Одному і одній у цьому світі
    одна відрада – ладо і листи.
    Роби як я, пиши мені привіти
    і будьмо разом 👫 як волієш ти.

    Одредагуй мої думки у вірші
    і прозою поета забавляй 😊.
    Дверей у свій фіґвам не зачиняй.
    Пиши частіше, обіймай міцніше...
    Ніхто як ти не розуміє більше,
    яка стежина поведе у рай.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  2. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.06.18 08:32 ]
    Щоб запахло святом
    Клечана Неділенька
    В зеленім віночку
    Та й під руку з літечком
    Йдуть хитким місточком.

    На березі річечки
    Назбирали м"яти,
    Разом з татар-зіллячком
    Будуть дарувати

    У оселю кожную,
    Долівку встеляти
    На Трійцю Господнюю,
    Щоб запахло святом.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  3. Тетяна Левицька - [ 2019.06.18 08:06 ]
    Не загасити бажання
    Знову цвітуть ярих весен рожеві каштани,
    сонце в зеніті запалює все навкруги.
    Поруч із милим солодкою ватою тану,
    айсберг у морі небесному губить сніги!

    На отоманці розлуки - червона помада,
    чайна троянда розсипалась. А чи збереш?
    В лоні душі загорілася ватра   свічада -
    не загасити багаття сердечних пожеж.

    Будемо зустрічі наші в отавах шукати,
    де загубили вночі оксамитовий  рай.
    Тільки, натхненний, любові яскраві цукати
    на роздоріжжі бажання ти більш не лишай.

    2019р


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (12)


  4. Козак Дума - [ 2019.06.18 07:34 ]
    Хатник
    Суне равлик вздовж доріжки,
    як антени його ріжки,
    на спині несе хатинку –
    в ній м’яку ховає спинку.
    Хтось нагнав малому страху,
    обігнав він черепаху
    і тепер його малятам
    буде важко доганяти.
    Та коли настигне пташка –
    він мерщій у черепашку
    і замкнеться на гачок,
    знаний хатник-слимачок!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (2)


  5. Володимир Бойко - [ 2019.06.18 01:59 ]
    Мана-мана
    Мани мене, мани
    Кудись у дивокраї,
    Неначе до мани,
    До тебе я звикаю.

    Допоки не мине
    Манлива насолода,
    Не стримають мене
    Ніякі перешкоди.

    Манитимеш мене
    В магічному тумані,
    Аж поки шмагоне
    Одвічна тема «money».





    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4)


  6. Таїсія Цибульська - [ 2019.06.18 00:35 ]
    Грішу
    Грішу... улітку про кохання не пишу,
    ношу його в торбинці, у кишені,
    у жмені стискаю жадібно! Лишень
    мішень для рук чужих - моя любов,
    немов те райське яблуко із саду,
    чи винограду перше гроно п'янке,
    таке крихке, немов кришталь.
    Мораль? Чия мораль мене судити буде?
    Люди? Моралі вищої немає за любов,
    оков її не зняти до суду смертного,
    відвертого тоді лиш діжде слова
    й розмови - той, хто над нами тримає ніж.
    Хоч ріж, душа, немов пташа, боїться втрати!
    Кохати! До смерті, до кінця останніх днів!
    Вдів і вдівців щоб статусу не знати,
    страта на ешафоті легша, ніж життя
    без забуття, у тиші темної кімнати.
    За грати сховаю я кохання, й не пишу,
    грішу... у літню ніч про тайну промовчу,
    лечу до місяця, зірок дороговкази
    до екстазу нам вкажуть путь,
    мабуть... колись... той, що тримає ніж,
    пізніш захоче плати, і нехай,
    кохай! Хіба ж йому не знати,
    віддати всі багатства за любов
    і знов, і знов, людина буде рада,
    баладу про любов трагічну менестрель
    до осель знов понесе, й співати буде
    про чудо вічного кохання... я ж... мовчу,
    свічу любові глибоко сховаю,
    знаю... грішу... улітку про кохання не пишу.

    17.06.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  7. Вікторія Лимар - [ 2019.06.17 23:52 ]
    Кіт-альпініст
    За мотивами телевізійних новин

    Новини невтішні наразі з Волині:
    Наляканий кіт розгубивсь, як дитина.
    Зненацька, чомусь він заліз на смереку:
    В халепу жахливу потрапив, ще й в спеку.
    Смерека – це дерево надто високе,
    Так, поверхів дев’ять, прикинувши оком.
    Вже декілька днів, притулившись до гілки,
    Жалкує та згадує рідну домівку:
    Водичка там, їжа смачна у тарілці,
    Турбота від рідних та безліч гостинців.
    Очікує мріями: де ж порятунок?!!!
    Бо час не стоїть , вже на дні йде рахунок!
    Зібрались спецслужби, прийшли альпіністи.
    Поради даються всілякі й корисні.
    Охочих зібралося дуже багато:
    Водою кота почали поливати.
    Втікач з переляку сягнув на верхівку:
    А звідти побачив маленьку хмаринку.
    Звернувся до неї, їй ближче до Бога,
    Надасть у спасінні йому допомогу.
    Почувши, напевне, ці слізні прохання,
    Підмога з’явилась в хвилини останні:
    Розв’язка була цілковито щаслива:
    Чуттєві емоції, надто бурхливі.
    Включається швидко до справ Антоніна,
    Та й зрушує з місця ось цю плутанину.
    Залучені вишки із парубком гарним,
    Провів операцію він бездоганно:
    Сміливо, рішуче та вміло, блискуче!
    Кота врятували, вже совість не мучить!
    Та тільки не кіт-альпініст, як здавалось,
    Це з кішкою лихо хвилююче сталось.
    Радіємо разом, лікуючи кицю,
    Піклуються люди, бо це не дрібниці.
    Поважна подія, розчулила душу.
    Для всіх небайдужих, сказати це мушу.
    Нагода з’явилася – чуйними бути.
    Історію й досі не можу забути.
    Ось так пізнаються і друзі, напевне.
    Подібне щось трапитись може щоденно.

    16.06.2019
    Свидетельство о публикации №119061704095



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  8. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.06.17 13:33 ]
    Треба ж...

    Я назвала бевзя козлом,
    вельми соромно: треба ж цапом.
    Між пошани салютів, злом
    протискаю-таки пікапа.

    Помаранчево-жовтий бант
    прикрашає коробку з чаєм.
    Відмічатиму сотню дат.
    Хай не в мене куля влучає.

    Ні грильяжних див... ні піску...
    Нахапаю ще цвіту липи.
    Гуси - надзирці: скуб та скуб...
    "Стань, із нами калюжку випий..."...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  9. Козак Дума - [ 2019.06.17 12:50 ]
    Бабуся

    Друга в мене є матуся,
    а ім'я її – бабуся.
    Бабця віршика розкаже,
    каченят малих покаже.
    Пиріжками почастує,
    запіканку приготує.
    Зв'яже теплі рукавички
    і мені, і для сестрички.
    З нами грає у квача,
    не цурається м'яча –
    цілий день вона у русі.
    Я люблю свою бабусю!



    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  10. Козак Дума - [ 2019.06.17 12:27 ]
    Ранковий кураж

    Лиш прокинусь вранці-рано,
    я спішу мерщій до крану,
    щоб почати з куражу –
    умиватися біжу!

    Добре зубки я почищу,
    вмию вічки, мию щічки,
    сполосну ще добре ротик –
    не болітиме животик!

    Для фізичної культури
    варті водні процедури –
    тож пірну на мить під душ,
    аж лунає в вухах туш!

    У рушник я загорнуся,
    потім шпарко розітруся
    Кожен ранок цей обряд –
    сили й жвавості заряд!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Сушко - [ 2019.06.17 09:03 ]
    До світла!
    Весна! Гуде кульбабчине весілля!
    Зима - навтьоки, з вирію - бузьки.
    У вогнептаха - пік жаги! Розкрилля!
    Гніздечко в'ю у витоках ріки.

    Упав з розгону в Ладині лабети,
    Знімаю розум, постоли, жабо...
    Це - час, коли рождаються аеди,
    Цвіте дурман і мріється любов.

    Стрясає Всесвіт музика органна,
    Сьогодні в душ утомлених Різдво.
    Напоєний амітою кохання
    І сам стаю всесильним божеством.

    Зовуть у рай святенниці на мітлах,
    У захваті дивлюся на апсар.
    Танцює дух ув океані світла!
    Летіть і ви за нами в небеса.

    16.06.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (1)


  12. Віктор Кучерук - [ 2019.06.17 05:13 ]
    * * *
    Наближається вечір… Помалу
    Гусне сутінь на сірій воді, –
    У притишених вербах пропали
    Їхні тіні, хитливі й руді.
    Починається вечір… Смеркає
    І туманиться в мороці зір,
    Хоч і небо, глибоке й безкрає,
    Скрізь ясніє вогнями сузір.
    Віддаляється вечір… Нечутно
    Ніч верстає ним пройдений шлях, –
    Плин життя, наче вир каламутний,
    Наче сліду недавнього прах…
    16. 06.19


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  13. Микола Дудар - [ 2019.06.16 22:48 ]
    Дивлюсь...
    Дивлюсь на світ холодними очима…
    Слова принишкли, з голоду мовчать…
    Заплутана подій першопричина
    В уяві Ти… і смажене курча...

    Дивлюсь. Мовчу і Травнем щастя зичу
    Цікаво би дізнатись власний чин?..
    Роки… роки… набрякли як гнилички
    Вітрами пе… підсказую - як тин…

    Дивлюсь і заздрю сам собі по вірі
    Хіба що не встрічався осьминог…
    І хочеться сказати: люди - звірі
    Як би ж не зупинив той поштовх… Бог

    Ласкавий день… і сонце апельсине
    Хтось свердлить… б’є… і гупає… димить
    Я повернусь народжувати сина
    Ще рік… чи два… а може й через мить
    15.06.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  14. Володимир Бойко - [ 2019.06.16 20:50 ]
    Багатозначність
    Житейський океан заглиблений у спомин
    Висотує слова, вихлюпує жалі...
    Житейський балаган, пустопорожній гомін
    Піднятись не дає над плінтусом землі.

    Безжалісні слова такі безповоротні,
    Що годі віднайти початок і кінець.
    І спробуй, осягни, у контурі безодні
    Багатозначність фраз і ритміку сердець.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.06.16 13:49 ]
    Узагальнення

    1

    Чудна весна-любов: мана маною.
    Співали горобці над бузиною.
    Прожекти - пароплавами гучними...
    Крилом сяйним черкало нездійсниме...

    2

    Імлисте молоко. Рожеві хмари.
    Внизу - полин альпійський, пал Сахари.
    І був щербет... і мушмула кислюща...
    Сховався шлях за дикорослий кущик.

    3

    А оь і літо...
    Молочай, ставочки.
    Висить часник ліловий на гвіздочках.
    Наповнені верейки, вірші, верші.
    ...безсмертником на дні цебра - найперше.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  16. Вікторія Торон - [ 2019.06.16 13:03 ]
    Зайнялася пожежна блакить (переклад)
    Зайнялася пожежна блакить,
    З рідним краєм забулось прощання.
    Перший раз в моїй пісні дзвенить
    Не скандалу надрив, а кохання.

    Був я ніби занедбаний сад,
    Ласий був до жінок і пиятик.
    Та гульба мені більше не в смак,
    І не хочу хмелів аніяких.

    Все б дивився у очі твої,
    В злото-каре у них темноводдя,
    Щоб в минулі любові і дні
    Не зронити тебе із «сьогодні».

    Легкість поступу, ніжний стан.
    Горде серце твоє чи пробудить
    Те, як ніжним стає хуліган
    І смиренно, слухняно любить?

    Я б забув про шинки навік,
    Віршування б одрікся зовсім,
    Задля доторку рук тонких
    І волосся твого, мов осінь.

    Я б пішов за тобою услід --
    Хоч у землі чужі -- без вагання.
    Перший раз в моїй пісні дзвенить
    Не скандалу надрив, а кохання.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  17. Микола Дудар - [ 2019.06.16 12:11 ]
    На лікарняне...
    На лікарняне йде мій сум
    Сльоза зібралась теж на виїзд
    Вже від ума у горі ум
    І самота ось-ось і виїсть…

    Куди - куди?… подамся в ліс
    За відстань зла і златаславих
    Щоб навіть очі, навіть ніс
    Не чув, не бачили дво-главих

    Візьму одне із фоток- фот
    Де ти така двадцятилітня...
    І сонця краєць-бутерброд
    І милуватимусь повітрям…
    06.06.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  18. Козак Дума - [ 2019.06.16 10:28 ]
    Літо

    Ходить сонечко в зеніті,
    в розпалі гаряче літо.
    Жаркувато, та нехай
    достигає урожай.
    Вийшли в поле мама з татом
    у жнива пшеницю жати.
    Колос в’яжуть у снопи –
    склали вже аж три копи!
    Із дозрілої пшениці
    будуть гарні паляниці,
    засмагатимуть в печі
    круглобокі калачі.
    Люблять всі: дорослі, діти
    пору дивну – тепле літо!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  19. Ігор Терен - [ 2019.06.16 09:28 ]
    Літо на спомин
    Кує зозуля і віщує літо
    гарячі ночі, а не самоту,
    якою не умію обігріти
    не іншу, не чужу, а саме ту.

    Кінчаються сонети і привіти,
    осипалися липи у саду.
    І думаю, що у юдолі світу
    до осені такої не найду.

    Хіба що уві сні, у хороводі
    ідуть знайомі пасії – і горді,
    і ті, що не жаліли полину...

    Усіх імен уже й не пригадати
    і майже кожну можна обіймати,
    але у кожній впізнаю одну.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  20. Козак Дума - [ 2019.06.16 08:52 ]
    Жабенята
    На болоті, де загата,
    розходи́лись жабенята:
    «Ква-ква-ква, ква-ква-ква» –
    кру́гом ходить голова.
    Пахне лепеха і м’ята,
    не змовкають жабенята:
    «Кум» та «кум», «кум» та «кум» –
    жабокричів справжній бум!
    Чути навіть біля хати,
    як співають жабенята,
    і сказав нарешті тато, –
    Спати вже пора лягати!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  21. Володимир Бойко - [ 2019.06.15 23:23 ]
    Путіноїди
    Яка різниця – Медведчук, Мураєв,
    Чи Рабінович, Вілкул, хтось іще?
    Я в них потворність путінську вбачаю,
    Мені огидно, це мене пече.

    Їм край наш – територія обману,
    Імперської політики Кремля,
    Та певен я – пощезнуть геть погані,
    Задовго носить їх свята земля.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  22. Олексій Кацай - [ 2019.06.15 22:36 ]
    Повня
    Перешкоди гудуть в мікрофонах, як бджоли на пасіці…
    Куриться Шлях Чумацький – по ньому біжать позивні…
    Ми з тобою зустрілися на попелястому Місяці,
    подолавши палюче тяжіння важкої Землі.

    Хай ця зустріч вагою і жаром на гуки порепана
    й ледь потріскують, стигнучи, наших сердець камінці,
    значить, щось ще не згасло на чорному згарищі неба,
    в порожнечу обрушивши бляклих сузір’їв мости.

    Повний місяць, чаклунський, пілота єднає і відьму,
    щоби прошепотів їм полів електронних орач:
    «Білу магію не опануєте, любі, без чорної…»
    І погодиться хтось: «Шлях до ранку лягає крізь ніч…»

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  23. Тетяна Левицька - [ 2019.06.15 20:47 ]
    По той бік...
    По той бік ріки-розлуки
    ти, шовковий, чий?
    Б'ється чайкою розпука
    в берег кам'яний.

    Об кайдани тоскні душі
    точать ланцюги,
    вітер небу сльози сушить,
    нам не до снаги.

    Млосно, сумно, аскетично
    рахувати дні
    і пливти періодично
    в  зорянім човні.

    Кольорові сни творити,
    світ навколо нас,
    сіяти любов крізь сито
    у мережі фраз.

    Марити і сподіватись,
    чуйність берегти,
    скинути з рамен за грати
    тугу самоти.

    Мріяти на узбережжі
    збудувати дім,
    зводить повітрЯні вежі,
    на піску хрумкім.

    Розірвати пута давні,
    линути крізь град.
    І на згарищі страждання
    посадити сад.

    2019р


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (4)


  24. Козак Дума - [ 2019.06.15 15:08 ]
    Шпаки
    Біля нашої ріки
    розліталися шпаки –
    на комах вони полюють,
    ловлять мошок залюбки.
    Поспішають у садок,
    там приємний холодок –
    гусінь всюди позбирають,
    дзьоб у них, як молоток!
    Між деревами їм рай,
    шкідникам невдовзі край,
    навіть з-під кори дістануть –
    нас чекає урожай!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  25. Іван Потьомкін - [ 2019.06.15 10:25 ]
    ***

    Не хлібом єдиним і птахи живуть.
    Нектар, насіння,плоди, комахи
    та ще те, що люди вряди-годи підкинуть –
    річ, звісно, першорядна.
    І все ж, коли не розкриває дзьобики малеча,
    так хочеться позмагатися поміж собою чи й з вітром:
    розпростерши крила і на хвилю зависнувши,
    а потім спікірувать прожогом вниз.
    Чи, як-от стрижі,піднятись на висоту,
    навіть геліктоперам непідвладну…
    Подиву гідний пташиний буденний світ.
    Скільки ж бо часу забирають справи суто інтимні,
    як горлиці влаштовують танок коханцям.
    А горобці по-партизанськи наскакують на полюбовниць…
    Попри чимало того, що дав Господь,
    забутого чи й зневаженого людом,
    змушують птахи одкласти клопоти щоденні
    й задерши голову, примружено замилуватись небом.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  26. Козак Дума - [ 2019.06.15 09:29 ]
    Коні
    На лужку пасуться коні.
    Справжні коні, а не поні.
    Жваво хрумають травичку,
    потім пити йдуть до річки.

    Розвіває вітер гриви
    двох жеребчиків грайливо.
    Запряжу я їх у бричку
    і поїду у крамничку.

    Там стремен великий вибір,
    галунів, попон і сідел,
    а іще куплю я збрую
    і Гнідкові подарую.

    Скочу хутко у сідло
    і подамся за село
    у галоп, а потім чвалом,
    де лазурне джерело.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (2)


  27. Козак Дума - [ 2019.06.15 08:44 ]
    Крокодил
    Серед хвиль старого Нілу
    причаїлись крокодили.
    Із води блищать лиш очі,
    здобич вполювати хочуть.

    А найбільший, повний сил,
    величезний крокодил
    заховався в очереті,
    він у плавнях старожил.

    Неймовірна в нього сила,
    грізна паща, гострі зуби,
    Не жартуйте з крокодилом,
    алігатор це не любить!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  28. Ігор Терен - [ 2019.06.15 07:00 ]
    Культура якості
    ***
    Усі ідуть уже у старші класи,
    а я – у перший. Знаю два по два,
    читаю поетичні вихиляси
    і думаю, – поезія! Нова?

    ***
    На мені помічають корону!
    Я! Найліпша! Читайте, – свята...
    Я! Яскрава зоря Оріону,
    мене кожен і зна’, і чита’!

    ***
    Уже даю дорогу молодому,
    надійно оминаю забіяк...
    Ну то і що? Римуємо солому...
    І до тоґо́ а іноді й по тому
    поети не міняються ніяк.

    ***
    Осла навчати явно не на часі.
    Якщо й співає, все одно співа’...
    В поезію повзе культура маси,
    коли культура мови ще, – іа!

    ***
    Усі поети гострі на язик,
    а їхні знаки якості умовні.
    Малює кожен те, до чого звик:
    зоря уповні – ладо молодик...
    любов! – сивуха і пітні долоні.

    ***
    Опали крила рідно-краю,
    куняє істина на дні.
    « Ні дать, ні взять», – осел співає.
    Немає правди у вині.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2019.06.15 00:34 ]
    Милуюся...
    Аж на очі набігла сльоза –
    Не уникнути твого полону.
    Заховалась очей бірюза
    Під повіками ніжними сонно.

    Літній ранок уже зазорів.
    Ллє проміння небесне горнило.
    О чарівній ранковій порі
    Я тобою милуюся, мила.

    Мовби легкої радості змах –
    Личко свіже у сні рожевіє.
    І усмішка на теплих устах
    Розтеклася красою під вії.

    Ти – мій цукор, лукум і рахат
    У найкращій з кохання ідилій.
    І струмує щемкий аромат
    Із волосся розкішного хвилі.

    Найспокійніші миті оці –
    Ніби пристрасті тихе відлуння.
    Відсвіт любощів там на лиці –
    Щастям світиться спляча красуня.

    14 червня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  30. Серго Сокольник - [ 2019.06.14 23:28 ]
    Горіх
    Похилились горіха гілки
    Під вагою врожаю... І сонце,
    Мов сусідка стара, залюбки
    Загляда у домашнє віконце...
    Та сусіди, що в хаті жили,
    Мов горіхи осипані, впали
    Згідно Притчі... Часи надійшли-
    РозкидАли каміння... Збирали...
    ...пусто в хаті. Самотня вона,
    Хоч і літа теплом обігріта...
    Бур"яну височенна стіна
    Замінила під вікнами квіти,
    Що, мов юність, давно одцвіли,
    Ніби зрілість, укрилися снігом,
    І на землях нових проросли
    Впалим зерням старого горіха.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Свидетельство о публикации №119061408462


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Нінель Новікова - [ 2019.06.14 17:48 ]
    Твій білий дім... Анна Ахматова Переклад
    Твій білий дім і тихий сад залишу.
    Життя хай стане світле і пусте.
    Лише тебе в моїх прославлю віршах,
    Як жінка славити не вміла те.
    Ти подругу згадаєш гордовиту
    В твоїм для неї створенім раю,
    А я торгую цінностями світу –
    Твоє кохання й ніжність продаю.

    2019



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (15)


  32. Віктор Кучерук - [ 2019.06.14 14:04 ]
    * * *
    Г. С...
    Чим довше й пильніше на тебе дивлюсь,
    Я менше себе розумію, –
    Навіщо в кохання так глибоко вгруз,
    Що вибратись втратив надію?
    Ані повернути, ні далі іти,
    Ні рухів ніяких по колу, –
    Адже повсякденно й повсюди є ти,
    Моя всюдисуща неволе…
    13.06.19


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  33. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.06.14 13:43 ]
    Карамельно


    Ще не бачу сенсу в переїзді за...
    На мандрівку дальню - ні снаги, ні мані.
    Уявляю пальми (квітне дереза),
    зонтики, шезлонги, випари лиманні.

    Віяло б купити й ножиці для брів,
    наварити джему з полуниць, малини.
    Плани важливіші в тих, хто недозрів.
    Крилечка Ікара сохнуть на драбині.

    В електричці людно, рейвах-суєта.
    Лиця незнайомі, запахи клоачні.
    Під вікном красуня коси розпліта.
    Ще мені у люстро зиркнути не лячно.

    Спекатися б згадок про хиткий перон,
    де людва ганяла комарву гілками.
    З Дарниці кочуся в карамельний сон,
    рейки блискотіють лезами Оккама...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  34. Козак Дума - [ 2019.06.14 11:28 ]
    Чемна Тетянка
    Чемна дівчинка Тетянка,
    всіх вона вітає зранку,
    завжди «дякую» говорить,
    із дорослими не спорить.

    Не кричить, не вередує,
    з сірниками не жартує,
    ще не смітить на підлогу,
    мамі з татом – допомога.

    У автобусі, трамваї
    старшим місце уступає.
    Хоч мала, та вже панянка –
    чемна дівчинка Тетянка.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  35. Олександр Сушко - [ 2019.06.14 10:39 ]
    Вибір
    Чому наш шлюб, як дикий мед гірчить?
    Обняв жону, а от думками - в любки.
    А ти дрімаєш на моїм плечі,
    Знеможена тривогою розлуки.

    А чи скажу уранці "Я не твій.
    Неначе домовина рідна хата...".
    Ти спиш, а сльози котяться з-під вій,
    Липким туманом огортає зрада.

    Згадав, як обирав тобі фату,
    Як радував стрункий в корсеті обрис.
    Мовчатиму, на волю не піду,
    Бо ти - Любов, коханка - випадковість.

    Обплів надійно лялечку павук,
    Невірне серце стиснув болю обруч.
    А за стіною хлипає малюк:
    - Біжу, синочку. Тихо, тато поруч.

    12.06.2019 р.

    Настроєве

    Під старість невеселий склався пазл,
    Мінор гнітючий істину обарвив:
    Все кане в Лету - мрії, творчий сказ,
    Кохання і драглисте шмаття слави.

    Змінився кардинально антураж
    І муза вже далеко не секс-бомба.
    Здоров'ю швах, тримає пуп бандаж,
    Серцевий м'яз підточує хвороба.

    У гості ходить кожен день гробар
    І пальчиком показує на небо.
    Промирив час: " Життю - оревуар!
    Купуй труну, ціна така як треба.

    Сьогодні зранку врешті не дощить,
    Приліг у травах, поруч сіна скирта.
    А юнь іде кохатися в кущі,
    Уваги не звертаючи на діда.

    Поезія - в пишнотах наратив,
    Неначе, на мундирі аксельбантик.
    Так, я піду - нема у цім біди,
    Готуйтеся поета забувати.

    11.06.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (13)


  36. Лариса Братко - [ 2019.06.14 09:59 ]
    Художнику
    Последний крик,
    Последний вздох,
    Расплата за желанье.
    Лопастый снег,
    Пустой проспект,
    Немая тень, немая.
    Один лишь взгляд,
    Один обман,
    И трусость вместе с болью.
    Я исчезаю,
    Я как сон,
    Я плачу, плачу кровью.
    На холст ложится дивный свет,
    Божественной игрою,
    Ты в вдохновенье!
    Ты творец!
    Но кем заплачено?
    Ведь мною.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  37. України Сокор - [ 2019.06.14 06:48 ]
    Пересторога Роду.
    Ти знаєш про свій Рід?
    Свіча Роду вічно не згасає.
    Горить у того в серці її слід,
    Хто про Рід свій дбає..

    Наш Рід слов’янський вріс в землі,
    З початку сотворіння світу.
    Нам Бог дав Україну з плугом у ріллі,
    Вона є наша споконвіку.

    Бог не ділить на своїх, чужих,
    На білих, чорних, різнобарвних.
    Божий світ всім Родам живих,
    І пам'ятайте предків і померлих.

    Шануйте ж свій, слов’янський Рід,
    Творіння боже не ведіть до згину.
    Шануйте Пращурівський світ
    І бережіть Святу та у Славі Україну.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Вячеслав Семенко - [ 2019.06.14 00:58 ]
    Льодохід
    Навпіл розірвані вітрила
    і знову жодного рядка.
    Поламаного неба брили
    несе від берега ріка.

    Під тягарем гріхів забутих,
    які згадав і пережив,
    серед снігів брудної смути
    та нагромадження крижин.

    Хоч дозріває він щорічно,
    вода у забуття несе,
    як у віршотворінні вічнім
    прихований словами сенс.

    Німотно у воді буремній,
    у руслі тане висота,
    гуркоче медом полуденним
    попід опорами моста.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  39. Тетяна Левицька - [ 2019.06.13 13:51 ]
    Париж
    У бірюзі Єлисейські Поля,
    арка тріумфу і Ейфеля вежа.
    Лувр і Версаль - велич світу, хто - я?
    Крапка на мапі безмежжя, о де ж я?
    Знов розчинилася у вівтарі,
    у мегаполісі древнього міста.
    Знай, не згорів Нотр-Дам де Парі -
    кремінь епох - кафедральність врочиста!
    Сена - ріка не розводить мости -
    шлейфом розносить французькі парфуми,
    відголосом Джо Дассена мотив,
    душу бентежить, нашіптує руни.
    Ти не питай де я зараз? Облиш!
    Нічка ховає за темну  кулісу.
    Після дощу таємничий Париж
    пахне каштаном Булонського Лісу.
    Над парасолею площі Concorde
    небо збирає в вояж бригантини.
    Сонце моє, скільки вражень,  пригод,
    та все одно я до тебе прилину!

    2019р















    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (4)


  40. Тамара Швець - [ 2019.06.13 11:54 ]
    Витримка ....
    Витримка –риса
    Цінна, дивує, викликає
    Позитив,повагу!!!
    13.06.19 7.04


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Ігор Терен - [ 2019.06.13 08:58 ]
    На узбіччі
    Не застую юрбі,
    іду собі та й годі.
    Долаю саме те,
    що й іншим по плечу.
    Не відаю, коли
    опинюся на споді,
    але не я один
    у рай не полечу.

    І бігаємо, і
    повземо як мурахи
    по тій же мураві
    у лоно споришу...
    Ще дихаю – пишу...
    і до своєї плахи
    попереду усіх
    нікуди не спішу.

    Полохають сичі
    і грає синє море.
    Оце й уся краса,
    яка рятує світ.
    Не за горами вже
    чатує сиве горе,
    вичікує, адже
    стою на схилі літ.

    Ідуть у небеса
    поети і герої...
    Їх – пам’яті людей
    Всевишній удостоїв,
    а я один усіх
    нікуди не веду.

    Долаю уночі
    уявні косогори,
    якщо не упаду,
    то ще почую хори,
    хоча нічого цим
    юрмі не доведу.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  42. Олександр Сушко - [ 2019.06.13 07:23 ]
    Капець!


    Згубив до слави нитку Аріадни!
    Оголосили музоньки війну!
    Поези за хвоста тягнути складно,
    Але сиджу й зажурено тягну.

    В колеги табунами пруть віршата,
    За день - тридцята ода про любов.
    А в мене - казна що, а не рулада,
    Перо підняти сил нема! Їй бо!

    Розбіглись теми козами у лози,
    Упився бормотухою Пегас.
    Високий стиль поховано у прозі,
    Читач у крик: - Поете! Vas is das?

    Тяжка судьба шкряботунів нетлінок,
    Від критики збивається приціл.
    Талант не благо - люта гільйотина!
    Страждають душі ніжні у митців!

    Натхнення ніц, терзають творчі муки,
    Підькиньте хутко тему хоч одну!
    Кажіть, а то накласти можу руки,
    Від читачів сховають у труну.

    12.06.2019 р.

    Гоп, куме, не журись!

    За комаром в болото жабка "Плиг!"
    (тут пащу головне ушир роззявить).
    Ну, як вам наш очільник-дурносміх?
    Посидить рік чи два - хана державі.

    Міністрів шпетив на усю губу,
    До спротиву народець баламутив.
    Заліз котко іздуру на вербу,
    А злізти зась! Хазяїне - рятуйте!

    Сарказмом і гигиканням дурним
    Стріляла пелька, наче та гармата.
    А нині наш володар став німим,
    Лиш дякує, бо розуму палата.

    Замовк і я, набрав у рот води,
    Щоб не одгріб від земляків по пиці.
    Це - вибір твій, народе мій святий.
    Сміються в клунях кури з українців.

    12.06.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  43. Віктор Кучерук - [ 2019.06.13 00:59 ]
    * * *
    Г. С...
    Вітерця нічного
    Свіжа течія, –
    Ані де нікого,
    Тільки ти і я.
    Удовина врода
    Повна різних чар -
    В ній і сум, і подив,
    І пригаслий жар.
    І думки, й пориви,
    Вічно в боротьбі, –
    На такій звабливій,
    Хоч цілуй, тобі.
    Та в душі ховати
    Маю почуття,
    Бо не вкрита втрата
    Пилом забуття…
    Прохолоду ночі,
    Тишу темноти –
    Душним літом хочем
    Довше берегти.
    12.06.19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  44. Петро Скоропис - [ 2019.06.13 00:57 ]
    З Іосіфа Бродського. Нові станси до Августи
    І
    Вівторком вересень почавсь.
    Дощило ніч.
    Усі птахи гайнули пріч.
    А я, самітник, не вбоявсь:
    і оком не повів услід.
    Небесні хлані безпросвітні,
    дощем зашитий неба звід.
    Які тут півдні.

    II
    Тут, тонучи живцем в багні,
    бреду надвечір по стерні.
    Мій чобіт обридає полю,
    гарує угорі четвер,
    але утяті стеблі лізуть вверх,
    не потерпаючи від болю.
    І пруття верб,
    порожевілий мис зміта
    в болото, в оберіг безлюддя,
    щось мимрять, щось вихлюпують з гнізда
    сорокопуда.

    III
    Топчи і хлюпай, колобродь, міси.
    Я не додам у ході.
    Невгасну іскру покинь воді,
    втопи, згаси.
    Нага долоня ціпне-потерпа,
    з горба бреду я до горба,
    безпам’ятний, в помогу ступням вкляклим
    підошва камінь б’є моя.
    У темні води ручая
    дивлюсь із ляком.

    IV
    О, хай несосвітенна тінь допір
    в моїх очах, і усоталась сирість
    у бороду, і кепка – набакир –
    вінчає нині сутінь, в ній відбившись,
    як грань ота, яку душі моїй
    не перейти –
    я не втечу мерщій
    за козирок, за ґудзичок, у чобіт,
    за комір свій, у свій рукав.
    Лиш серце гупає, звика
    що я пропоротий вже: холод
    голками в нього проника.

    V
    Бурмоче до мене вода,
    мороз розціпив прорізом уста.
    Инак і не омовити: та де б ці,
    облич окрім, місця, де міг обрив
    спіткатися?
    Сміх окривів
    і сутінкова гать в бентезі.
    І темінь гасить дощовий порив.
    Ба, инший образ, людяний мій лик,
    тікає з-під червоних вік,
    над хвиль – ускач, як на коні,
    під соснами, а потім – вербняками,
    мішається з чиїмись двійниками,
    як годі затесатися мені.

    VI
    Топчи і хлюпай, жуй зогнилий міст.
    Хай твані, що сотають млість
    від кладовищ, окрасять нею доли.
    Ба, пензлями усіченими трав
    бог синяви болоту не додав...
    Топчи стодоли,
    бушуй над гущ некошених отав,
    з корінням проникай в підзоли!
    Як груди мої тут, прорви ґрунти,
    усіх примар і мертвих там буди,
    і хай вони біжать, тікають з кубел
    до сіл порожніх по стернині нив,
    і хай махають зграям днів
    брилі опудал!

    VII
    Горбами, облисілими до сліз,
    шляхами їх, здебільшого у ліс,
    життя саме і вийде із себе
    назовні, подивує з шумовиння
    оправ і форм. Його коріння,
    халяв моїх чіпляючись, сопе,
    і гаснуть всі вогні в селі.
    І я бреду по нічиїй землі,
    у Небуття випитую оренду,
    і вириває вітер з рук тепло,
    і вимиває водами дупло,
    і бгає твань стежі вологу ленту.

    VIII
    Так, я відсутній мовби цього дня.
    Мов осторонь я, зайвим-третім.
    Як та щетина, дибиться стерня,
    що волосінь на тілі мертвім,
    і над гніздом, у ній простертім,
    лиш мурашина метушня.
    Природі зайві візії билин-
    минучин. Її лику з краєвидом,
    залитому загравним світлом –
    пороблено тьмяніти злим.
    І усіма п’ятьма – на те й чуття,
    я відкараскуюсь від лісу:
    ні, Господи! цупку завісу
    з віч я не зняв, та й не суддя.
    А щойно, на біду свою,
    я і собі зарадити не гожий,
    ти п’ясток мій, як фіни крадію,
    рубай, мій Боже.

    IX
    Все, Полідевку, скніє в темноті.
    В ній не учути вуст моїх квиління.
    Стою, як є, в розхристанім пальті,
    і решетами віч світам текти,
    і крізь сита нерозуміння.
    Я глухуватий, Боже. Я сліпак.
    Не чую слів, і двадцять ват – навзнак,
    від місяця. Хай так. У небесах
    я курсу не кладу між зір і крапель.
    І хай не пісню ехо в цих лісах
    несе, а кашель.

    X
    Ніч. Вересень. У головах – свіча.
    І тінь – то позирає з-за плеча
    в мої листи, то в корені пірне
    обірвані. І привид твій з сіней
    шамтить і булькає водою,
    і усміхається звіздою
    із настіж кинутих дверей.

    Тьмяніє наді мною світ.
    Затягує водою слід.

    XI
    Так, серце дужче рветься до тебе,
    та від тебе – все далі й далі.
    У голосі моїм – все більше фальші.
    Як борг, її вертаю дотепер
    я долі тій, що не жадає крівці
    й зискує з ран тупих.
    Ба, і на кутні усмішка – не гріх!
    Я усміхнусь. І над собою сміх
    тривкіш могильної темниці,
    і легший диму коминів пічних.

    XII
    Евтерпо, ти? Куди я трапив, га?
    Що піді мною: вóди? трав перга?
    чи пагін вересу, що з квітів
    таку підкову-ліру витнув,
    що й щастя мариться,
    таку, що на ходу
    не зважусь, як на інохідь з галопу
    перевести, відхекуючись, дух,
    спитати – ні тебе, ні Калліопу.





    -------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  45. Володимир Ляшкевич - [ 2019.06.12 22:11 ]
    To be, or not to be
    Навесні Провидіння розтопить крижини-жалі
    і забуті бажання полинуть у синьому небі
    над угіддями хмар, де кульгаві кладуть ковалі
    хуртовин голоси у бентежні "dоn’t wоrrу, bе hаppу"...

    При весні Провидіння строгіше, аніж восени -
    напівмить насолоді і бути сердечній халепі!
    Оточи себе муром, вбери височінь сивини,
    доки літо не вкриє бронею "dоn’t wоrrу, bе hаppу",
    "dоn’t wоrrу, bе hаppу"!

    Це весні Провидіння, як водам леткі береги,
    а ефірним творінням у яро-земному вертепі -
    Прокуратор і Стража, і Суду сяйні ланцюги,
    тож і пити гіркоти тобі із "dоn’t wоrrу, bе hаppу"!
    "dоn’t wоrrу, bе hаppу"? (

    По весні ж Провидіння прихильно кивне - говори:
    Богу, чорту, мені, Мельпомені, Ерато, Евтерпі…
    Усміхнися лише, бо навряд чи помітно Згори,
    як багато мелодій іще у "tо bе" за "dоn’t wоrrу, bе hаppу",
    "dоn’t wоrrу, bе hаppу"?,
    "dоn’t wоrrу, bе hаppу"!


    Рейтинги: Народний 0 (5.6) | "Майстерень" 0 (5.62)
    Коментарі: (2)


  46. Вікторія Лимар - [ 2019.06.12 17:36 ]
    Сумно без тебе
    Сумно мені, бо нема тебе вдома.
    Тишу порушив нарешті дзвінок,
    Свіжого наче повітря ковток,
    Щоб хвилювання покинуло й втома.

    Голос твій чути – така насолода.
    Кожну клітинку відновлює струм:
    Хутко позбавить нав’язливих дум.
    Мабуть, з Небес надійшла нагорода.

    Жити не може людина без світла,
    Без спілкування та дружніх розмов.
    Найголовніше, звичайно – любов.
    Дотик лиш тільки й обличчя розквітло!

    Посмішка, погляд зворушить і душу.
    Хочу я бути з тобою завжди.
    Горя не знати ніколи й біди.
    Маю бажання, сказати це мушу:

    Щиро кохаю й бажаю турботи
    Від діточок та гарненьких внучат.
    Звісно, здоров’я та ще грошенят,
    Щоб задоволення мав від роботи!

    Настрою гарного, щастя, наснаги
    В справах твоїх, а в душі рівноваги!

    11.06.2019
    Свидетельство о публикации №119061100315


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  47. Марія Дем'янюк - [ 2019.06.12 13:37 ]
    Божа Матір
    Я думала накидка з шовку...Ні, то крила.
    Вони росли як Матінка молила
    За кожного із нас - вже обійняли Землю...
    І чую шепіт : Я прошу...Не дремлю...
    І крила сяють: Всесвітом зорюють,
    А кожен вогник Ангели цілують...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  48. Лариса Братко - [ 2019.06.12 09:18 ]
    Предала́
    Пряный запах сосновых иголок,
    Словно шарф обвивает тропу.
    И с рассветом осенним, но солнечным,
    Лес снимает туман паранджу.

    Я смотрю на сиянье далекое,
    И вдыхая ноябрьский дурман,
    Так хочу прокричать ввысь бездонную:
    «Я тебя предала́! Я – обман!»

    Но не вырвется это признание,
    Я молчу, лишь звенит тишина.
    Солнце спряталось, лес затуманился,
    На душе у меня паранджа.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  49. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.06.12 08:43 ]
    Про тусування і просування творчого продукту
    Враження, що дехто з активних авторів не читав при реєстрації правил перебування на сайті, публікує саме попсове, таке, що на головній щодня, а читати нема чого. Я кажу не про всіх авторів.
    Нагадую, що сайт поетичний, тут зразки поезій, а не для .....що маю в кишені, те й сію...
    Чи на головну анонсуватися можна усім, хто віршує? Ми ж заходимо насолодитися поезіями.
    Один вірш оцінив хтось, а далі пиши, що заманеться, "народ засилосує"... Трапляється відверто поетичний "шмурдяк".


    Прочитати варто

    цитую

    І. Застереження і Дорожня карта для наших користувачів

    (!) Адміністрація "Поетичних Майстерень" відповідальна за матеріали, які розміщуються користувачами на наших сторінках. Матеріали, коментарі, оцінювання, що носять виразно образливий характер, можуть бути зняті без попереджень, а автор може отримати тимчасовий статус, який обмежуватиме деякі його дії - коментування, оцінювання.

    (!) "Поетичні Майстерні" не створено для підтримки прикольного тусування, чи поширення попси. Йдеться про надану широким колам авторів можливість бути почутими, отримати адекватну, корисну допомогу і не образливу критику, бути об'єктивно оціненими, поетично розвиватися, існувати в необмежених адміністративно часових рамках, якісно формувати власну сторінку "Вибраного" - серед Майстрів Поезії і своїх читачів. Кому потрібно щось особливіше - має перед собою і весь україномовний Інтернет.

    Отже, не для прикольного тусування сайт.

    Звісно, я не перебираю повноваження адміну, але певний відсоток віршів на сайті (попсові, образливі) таки не заслуговує на афішування.
    На сайті є майстри і любителі поезії. Майстри мають статус редактора.
    Нахваляння активного автора Олександра Сушка "дам по носі, напишу гумореску" - прояв фривольності. Таке він писав не лише мені.....ще й старшій за себе, талановитій Т. Левицькій, теж збирався дати по носі. Коронний вираз.
    Допомагач М. Соболь переводить коментування у площину "ви, Має, для мене - вискочка", не бачить конструктивних зауважень.
    Коментувати можна лише твір, а не домислювати про особисті якості автора, що коментує, зауважуючи огріхи. А їх рясно. Створювати чорний піар майстрам і підвищувати значущість віршів друзяки стає нормою. Це поетичний сайт - і є певні правила перебування, публікування. Засівати плюсклим насінням можна інші інтернетні парцели.

    Отже, шануймося.


    http://maysterni.com/publication.php?id=139682
    вагончик віршів
    в одній публікації кілька віршів різної тематики.
    У правилах зазначається
    4. У публікаційну форму заноситься текст, який визначається, як один твір!

    Набраний капслоком вірш вищеназваного автора "Тітікака" - така величина шрифту теж не є доцільною.







    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  50. Ігор Терен - [ 2019.06.12 08:01 ]
    Ясир духовності
    ***
    Релігія – це опіум совка.
    Якби не це, не мали би халепи.
    Немає на Московію Сірка.
    Та може бути, що його рука
    рубає ще залиті кров’ю «скрєпи».

    ***
    Коли ніякого немає,
    то і чуже стає своє.
    Перун усе не видибає,
    а віра в чудо все ще є.

    ***
    Питання віри – це не, прошу пана,
    таке собі жахаюче, - ой, Бо!
    Кого лиш не обожнюють погани –
    явилися чужі пани і хани
    тай замінили Ладо і Дажбо.

    ***
    Язичники усе іще ведуть
    до комунізму, у його тенета.
    На капища поділена планета,
    а кривослав’є обирає путь
    Московії у віру Магомета.

    ***
    У небі зорі – тисячі думок,
    дволикий Янус – місяця проява,
    а сонце – всюдисущий колобок,
    у яві вимальовується нава,
    але яріє у зеніті Бог.

    ***
    Це може зайві видумки поета,
    що на олімпі лиш одні цабе
    і Томосу не помічає секта,
    і думи патріарха Філарета
    заполонили біси кагебе.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   404   405   406   407   408   409   410   411   412   ...   1855