ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.10.07 06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.

С М
2026.10.06 23:23
Старий розповідав казки

Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Терен - [ 2018.12.24 22:03 ]
    Виразникам випадкових ідей
    Стираємо мак у макітрі
    чи шиємо щось із одеж –
    ідеї висять у повітрі.
    Важливо, як їх донесеш.

    Деталі нічого не варті,
    якщо нівелюють сюжет
    осколки розбитої кварти,
    яку випиває поет.

    Чарує поезія слова,
    коли є гармонія в ній –
    і рима, і ритми, і мова...

    Але по осі часовій
    узгоджуй усе випадкове –
    причини і наслідки дій.

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Вікторія Лимар - [ 2018.12.24 18:39 ]
    Новорiчна оселя
    Сьогодні особлива втіха:
    Ялинку принесли у дім.
    Коту дісталось на горіхи.
    Був неабиякий екстрім,
    Коли він лапками так вміло
    Жбурляти іграшки почав.
    Ялинці це незрозуміло:
    Чому в кота такий запал?!
    А Марик нюхав кожну гілку:
    Чи хвоя стала до смаку?
    Забув про їжу, що в тарілку
    Поклали, тільки не таку.
    А ще гірлянда – ось так диво!
    Вогнями запалала вмить!
    Ялиночка така красива
    Причепурилася, горить!
    Бо РІК НОВИЙ уже в дорозі,
    Візьме з собою він СВИНЮ.
    Доставити її він в змозі.
    І сили вистачить йому.
    А ось з’явилася і Неллі:
    Ступила тільки на поріг,
    І очі стали враз веселі,
    Дідусь ялинку їй привіз!
    А котик іграшки знімає:
    Втомився зовсім від утіх.
    Тепер нехай відпочиває.
    Вже допоміг, як тільки міг.

    …Так стало тепло у оселі.
    Вогні, торкаючись до стелі,
    Стрибають зайчиком грайливим.
    Хто тут живе, мабуть, щасливий!!

    24.12.2018
    Свидетельство о публикации №118122407472


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  3. Микола Дудар - [ 2018.12.24 18:14 ]
    ***
    ...Вже й наче грудень втретє затвердів
    Дерева білим пір’ям вкрили тіло
    Нащебетали скільки гарних слів
    Що й небо залюбки запобіліло
    Мороз із вітром дують в унісон
    Різдво пересуває свої шати…
    А горобці все грають в багмінтон -
    І вабить аж самого щебетати…
    24-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  4. Тетяна Левицька - [ 2018.12.24 17:03 ]
    Монолог Віслюка
    Картаєте, що випив я шампань,
    а до Різдва на п"янку - квота?
    І-а, і-а, Слониха, не буянь...
    Лягну, не пригадаєш, хто ти!

    Так, я Віслюк... Наклюкався і-а...
    Гикаю і-а, часом каюсь.
    Ви, що забули, як у рік Бика,
    самі, тварюки, нализались.

    Лисиця - Вовку врізала, а Крук,
    украв у Зайця самогону пляшку.
    Зізнався Півень, що давно пітух
    і заволік у ліжко Чебурашку!

    Мораль проста. Ти не суди, до поки,
    не витягнеш свою колоду з ока!

    2010р.



    Рейтинги: Народний -- (6.26) | "Майстерень" -- (6.35)
    Коментарі: (2)


  5. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.12.24 09:06 ]
    Протоптаною стежиною
    Протоптаю стежиною
    Чи вкатаною дорогою
    Усім крокувати легко так,
    Але не цікаво, їй Богу.

    А шляхом вперед тернистим,
    Долати підйоми і спуски,
    Задумав що - не відступиш,
    Тоді до мети вже близько.

    За спину чиюсь ховатися
    Лише боягузи вміють,
    Попереду йти боятися -
    Не збудуться твої мрії.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  6. Козак Дума - [ 2018.12.24 08:05 ]
    Прийди
    З розпущеним волоссям на плечах
    мене умить навіки полонила.
    Не можу спати, люба, по ночах,
    твої вуста забуть мені несила…

    Приспів:
    Мила, кохана, зоре моя,
    пташко жадана, спів солов’я.
    Вкрилися цвітом знову сади,
    серце шепоче, – Люба, прийди!

    Постійно бачу лиш тебе одну,
    у думи знову ти мої приходиш.
    Не можу пробудитись віді сну,
    мене з ума своїм коханням зводиш.

    Приспів

    Прийди, кохана, – знов тебе молю, –
    і подаруй легку свою усмішку.
    Але не ту, не сповнену жалю,
    а від душі – ласкаву, добру, ніжну!

    Приспів


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  7. Віктор Кучерук - [ 2018.12.24 06:43 ]
    * * *
    Чим довше ніч – тим менше світла
    І більше місць для втішних стріч…
    Шурхоче віття, наче мітли,
    Уздовж засніжених узбіч.
    Тут, де пітьми чорніють хащі,
    Ледь видно обриси алей, –
    І взимку можна якнайкраще
    Удвох сховатись від людей.
    Сніги глибокі в переярках
    Дедалі ширяться й ростуть, –
    І для побачень краще парка
    Немає місця десь, мабуть.
    Зими безмір’я, мов неволя,
    Ночей мовчазність, наче смерть, –
    Анікогісінько навколо, –
    Лиш біло-чорна круговерть.
    На небі порожньо так само,
    Як на спустошеній землі, –
    Лиш вітру шум під небесами
    Лунає й тихне взагалі.
    І навстріч ти не йдеш нізвідки,
    Щоб сум розвіяти в душі, –
    Шурхоче сніг, як приповідки
    І співчуття товаришів...
    19.12.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  8. Тамара Швець - [ 2018.12.24 04:30 ]
    Живёт душа...
    Живёт душа, мир оболочка,
    И в каждой жизни есть цепочка,
    Успехов, радостей, печалей,
    И не всегда понять деталей,
    Движенье, действие и слово,
    Как проявленье, всегда ново,
    Вселенная всё поглощает,
    В ней каждый след свой оставляет…
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Тамара Швець - [ 2018.12.24 04:48 ]
    Скільки скарбу маєш ти...
    Скільки скарбу маєш ти,
    Зможеш ти відповісти,
    Чи рахуєш ти усе,
    Що цінніше над усе,
    Все, що око зачарує,
    Скарб не кожен цей рахує,
    Все, що ласкою зігріє,
    Майже кожен про це мріє,
    Ти цінуй найвище те,
    Найдоступніше й просте...
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.23 22:22 ]
    Циркове


    Я виходила там на біс,
    розсипала перлини чорні...
    Компромати...
    зло...
    компроміс...
    Хто рахат-лукуму нагорне?

    Умовкала юрма...
    па-де-де...
    Шерхотіли сумки і пера.
    Вибігає лоша гніде,
    та немає чомусь тапера.

    Прислухаюся, плину в шум.
    Ні палацу, ні хитрих дожів.
    Опаную за день ушу,
    безталання не переможе.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  11. Микола Дудар - [ 2018.12.23 21:45 ]
    ***
    Коли ти втратив впевненість в людях
    Одне запитання: - Чому?... І в яких?...
    Можливо приспав їх чимось Іуда…
    І що відповів би святий Йоаким?
    2018.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  12. Микола Дудар - [ 2018.12.23 21:43 ]
    Порада.
    Коли тобі сумно, всіма призабутий
    Плаксиві дощі… і протяг від стін…
    Увімкни програвач, минуле це - круто!
    Маккартні, Мулявін… Ян Гіллан і Стінг…
    2018.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  13. Серго Сокольник - [ 2018.12.23 21:37 ]
    Як без мене тобі?..
    Як без мене тобі, скажи?..
    ...уві сні упізнала раптом
    Серця спомину вітражі
    І відчула холодні краплі

    На щоці і долоні... Ні...
    То сльоза, назву Пам"ять має,
    Розтривожено уві сні
    У минуле твоє стікає

    Снігом, танучи від тепла
    Дивоспогадів... Поміж нами
    Ніч розлукою пролягла
    Полем, встеленим бур"янами

    Із ярами, що, мов ласо,
    Стисли груди землі сумної...
    ...і відлунням тривожний сон.
    Мов прощання тоді зі мною...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118122301099


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  14. Марія Дем'янюк - [ 2018.12.23 18:58 ]
    Про нічку
    Нічка ходить по небу навшпиньки.
    Заглядає у сяєвоскриньку.
    Звідти барви зірок витягає,
    Їх до синього неба ладнає.
    Ясномісячно усміхається
    Усім тим, хто у небо вдивляється!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  15. Віктор Кучерук - [ 2018.12.23 17:15 ]
    * * *
    Чи то вік мій винуватий,
    Чи то скупчення подій, –
    Та лишилось небагато
    Місця в пам’яті моїй.
    Скільки саме – я не знаю
    Буде вмісту на краю
    В час, коли за крок до краю
    Шляху смертного стою.
    Стане довгим крок останній
    Чи коротким, наче мить, –
    Скільки доля безталанна
    Зможе в пам'ять умістить?..
    21.12.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  16. Ігор Шоха - [ 2018.12.23 12:57 ]
    Обранці Фортуни
    Не всі опиняються там, де судилось
    міняти історії хід,
    горіти у вогнищі, Богу на милість,
    ховати добро від сусід.

    Одному буває і на ешафоті
    не лячно іти за межу,
    а інший, дивись, у якому болоті
    присвоїв ідею чужу.

    В історію входять не ті, що виводять
    на вулиці юрмища мас
    за долю народу, за нас,
    а ті, що роками чаїлись на споді
    і раптом тузами у сальній колоді
    тасують і місце, і час.

    12.2018


    Рейтинги: Народний 0 (5.57) | "Майстерень" 0 (5.93)
    Коментарі: (2)


  17. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.23 12:59 ]
    Фрагмент творчого вечора
    Київ, НСПУ, 2017 рік.
    Я та Ірина Кримська-Лузанчук (Українське радіо, канал "Культура")


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  18. Катерина Мірошкова - [ 2018.12.23 11:35 ]
    Диво-квіти
    Зимовий ранок.
    Вічності диво-квіти
    Цвітуть на вікнах.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Ігор Федів - [ 2018.12.23 06:26 ]
    Не забувай
    Не забувай як розпускаються бруньки,
    А білі шати одягає черемшина,
    І урожаю утішаються лани –
    Це величава і могутня Україна.

    У пам'яті блакиттю литі небеса,
    І наливає золото туге колосся,
    Милується у течію ріки верба,
    А вітер ніжно їй зачісує волосся.

    Не забувай красу Карпатських гір,
    Ялиці, сосни, різнотрав'я полонини.
    Як має велич степу охопити зір,
    І оцінити щиру душу України?

    У полі доля застеляє рушники,
    Але коли ідеш далекими світами,
    Як у ріку стікаються малі струмки,
    Не забувай шляхи до України – мами.

    Бо небесами подарована земля,
    За її долю і свободу воювали,
    Аби сіяла Україна як зоря,
    І ми у виміри дороги торували.
    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  20. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.23 00:39 ]
    Поїдемо...


    Поїдемо в Кампобассо -
    так схоже на Ялту прамісто.
    Ось черга довженна в касу.
    Дослухаю "польку-мефісто"...

    Спакую валізоньку жовту.
    Подай мені опахало,
    нову смарагдову кофту.
    Ой, зелені знову мало...

    Я вибрала скорпіона.
    Минула стрільців і левів.
    Паелья моя солона,
    а брязкальця кришталеві.

    ......2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  21. Олександр Сушко - [ 2018.12.23 00:21 ]
    Війна
    Я в переконаннях одинак,
    Бо не хочу миру із ордою.
    До Страшного суду бій, війна,
    Внук росте, хороший буде воїн.

    Знаю, світ страшенно утомивсь,
    Заважає біль писати вірші.
    Вилітають кулі хутко з гільз -
    Ще одного окупанта знищив.

    Підло підкрадається пітьма,
    Засинаю - краде шмат землиці.
    А на фітнес рушила кума,
    Молодь топить совість у горілці.

    Гнеться в миролюбця горбачок,
    Сатана на рай іде у наступ.
    Ні, урок не вивчив хохлачок,
    Вибирає мир, покору, рабство.

    Може, нас понищать до ноги
    Чи на плахах вицідять всю крівцю,
    Ті, хто прагне миру - вороги,
    Хто воює - браття українці.

    24.12.2018р.

    Вибір

    Із селюка зробити зась опецька!
    За їжу віддаси останній гріш!
    Із Бородянки - хрон, з Таращі - редька:
    Купуй, поете! Це тобі не вірш.

    Сонетів том, насправді, ніц не вартий,
    Читати бридні й сину не велів.
    У фермера долоні, як лопати,
    У трутнів - зам'які, без мозолів.

    Ну що це за робота - закарлюки
    І день, і ніч писати для юрби?
    Хапайте щось важке хутчій у руки,
    Щоб глупство більш не лізло у лоби.

    На тракторі богемна купа гною -
    Майбутній соковитий урожай.
    Збирав його всю зиму із любов'ю,
    На пупі ледь не вилізла грижа.

    Рілля пашить, буяє місяць квітень,
    Сусідові доорюю межу.
    Коли мені не буде що робити,
    То, може, теж присяду й попишу.

    24.12.2018 р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (4)


  22. Ірина Вовк - [ 2018.12.23 00:48 ]
    ...І ми ще діти - милі та веселі…
    …і ми ще діти – милі та веселі…
    І хата, наче світиться, нова –
    в чеканні див пресвітлого Різдва
    у білі рядна вбралися оселі,
    і наші всі зібрались за столом
    на «отченаш» - родиною…споло́м…
    Діткаються уста живильних слів –
    І постають з святочної молитви
    обличчя ближні, що в сю мить розквітли,
    як ружі ніжні з ангельських садів…

    …Там мама – юна, мама – молода…
    Там баба з дідом у святочнім вбранні,
    Там ллється в мелодійному зітханні
    Дзвінка старовкраїнська коляда.
    Вершинно так і затишно довкіл –
    І невтямки про долі грізні знаки:
    Пощо́, пощо́ вплелись червоні маки
    У цей небесночистий виднокіл.
    …Ні-ні…не треба…мить цю не згубім –
    вона у часі нам дорожча злота –
    відкриє Небо Зоряні Ворота,
    Різдвяна ніч постукає у дім…

    …І оживе бурхлива течія –
    Із голосів найближчих, найдорожчих,
    І одцвітуть нестримним сміхом рожі
    Святої ночі і Святого дня!
    Різдвяних див блакитні каруселі,
    Де ми ще діти - милі та веселі…




    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (3)


  23. Микола Дудар - [ 2018.12.22 19:17 ]
    Кепські справи...
    З’їхала в кувєт одна знайома
    Глузд поперся далі від проблем:
    Краще б вже писала вірші вдома
    Надихала б прихвостів гарем

    А наступний раз зірветься в прірву
    Як не як, диявольський гешефт…
    Кожному, геть кожному - по вірі
    Прибиральник ти, чи може шеф

    Відтепер у неї власний кокон
    В Божім лоні зайняті місця
    Глузд в повітрі... місце його збоку
    Зачекає, як і обіцяв…
    22-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  24. Ігор Шоха - [ 2018.12.22 13:38 ]
    Одна єдина
    Усупереч всьому і, завдяки
    одній-єдиній, ще візьмуть у герці:
    вар'яти-донкіхоти – вітряки,
    а донжуани – доти і фортеці.

    І хто не мріє в будь-які роки
    подарувати щастя дамі серця?
    І хай з моєї легкої руки
    ще не одній Фортуна усміхнеться.

    Хай у душі вирує ураган
    і радості земної океан
    потроює відвагу у двобої.

    І хай життя наповниться любов'ю,
    коли веселоокий капітан
    у рейсі засумує за одною.

    12.2018


    Рейтинги: Народний 0 (5.57) | "Майстерень" 0 (5.93)
    Коментарі: (2)


  25. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2018.12.22 12:55 ]
    У барі
    шепіт вуст у хмільнім угарі,
    ми з тобою іще не п'яні,
    ми з тобою... у міру чесні,
    і спокушені, і улесливі...

    ти хотів мене і зізнався –
    а мене не злякала правда,
    і хоча завтра буде – «завтра»,
    та мене підкупила чесніть...

    пізнаю я життя крізь тіло,
    заплатила високу ціну
    за мій досвід – безцінний досвід –
    то страждання, плітки і осуд...

    і тепер у броні я духом,
    не скидаю з коліна руку,
    ми з тобою у цьому барі –
    вкрай тверезі, але не п'яні

    "Хіросіма", текіла, лайм,
    лижеш руку, мені се в кайф,
    я така як і ти – гаряча,
    я така, як і ти, козаче...

    і ти хочеш мені під сукню,
    знаю, буде то незабутньо,
    та лишаю у сьому грудні
    я фантазії всі приблудні

    і якби ось у цьому барі
    ми були незнайомці зовсім,
    тої ночі палали б хмари
    і вночі вибухало сонце.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  26. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.12.22 10:36 ]
    Взялася зима за діло
    А сніжок мете і сипле
    Густо-густо так із неба,
    До чобіт і шапки липне,
    Обліпив усі дерева.

    Одягнув в шапки пухнасті
    Сосни, ясени і клени,
    У кожушках білих також
    І ялиноньки зелені.

    В білих снігових заметах
    Загубилася стежина.
    Я скажу вам по секрету -
    Взялася зима за діло.

    Так, вона господарює
    Та показує свій норов,
    Це вона всім демонструє,
    Що весна прийде не скоро.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  27. Олександр Сушко - [ 2018.12.22 10:35 ]
    З любов'ю про любов
    Прийшла додому втомлена любов,
    Вмостилася на ліжку-сексодромі.
    Хитається голівка над жабо,
    Приваблюють мій зір опуклі форми.

    Пегаса лірик лжею підкував,
    Веде Ерато під вінець до кірхи.
    Ерзац чуттів - римовані слова -
    Підмінюють життя й любовні втіхи.

    Гукає музі віршомаз: - Ану,
    Іди, танцюй,- під лексику обсценну.
    Та я свою любов не роздягну,
    Не виштовхну для огляду на сцену.

    Їй гарно в ліжку. Ніжки у теплі,
    Накрили перса крильця махаона.
    А славолюб штурхнув свою на лід,
    Перо сльозаве звично епігонить

    Любові храм тримаю на замку,
    Росте препишно незім'ята гречка.
    Кришу курчатам грудочку сирку,
    Як виростуть - знесуть мені яєчка.

    22.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (4)


  28. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.22 09:03 ]
    Замовити зібрання творів
    Замовити-придбати зібрання творів - 600 сторінок (поезія, переклади з Анни Ахматової, Ольги Берггольц, Вероніки Доліної, Марини Матвєєвої, Йосипа Бродського, Сухбата Афлатуні, Станіслава Бєльського, Олега Чабана, Івана Буніна, Тетяни Селіванчик, Вадима Друзя, Рабіндраната Тагора, Аліни Остафійчук, Євгенії Більченко, Ірини Суботіної, Людмили Нестулі, Олександра Твардовського, мала проза).
    Ціна 150 гривень, писати в коментарі, у чат-приват чи

    zaliznyak-63@ukr.net


    Любов Бенедишин (М. Сокаль, Львівська область, поетеса, член НСПУ)

    Книга чудова, без сумніву! Адже в Авторка сумлінно виконує божественне Призначення...

    ПРИЗНАЧЕННЯ (Світлані-Майї Залізняк)

    А я – пастух тире, терплячих ком.
    С.-М. Залізняк

    Розкішна мова. Не осот, будяк.
    Не паслись тут одвік «будь-що» й «будь-як».

    Отари слів рівненькими рядами –
    Крізь час і чад, житейські бурі, драми.

    Увись, де благодаттю оповита
    Метафор полонина соковита.

    …Пообіч вовчі зграї, хмари мух.
    Та кожну титлу стереже Пастух.

    (С) Любов Бенедишин


    "Маю теж у особистій бібліотеці цю чудову збірку від нашої сучасниці - надзвичайно талановитої, ні на кого не схожої української Поетеси Світлани - Майї Залізняк. Рекомендую придбати усім, хто цікавиться українською культурою".

    ФБ, коментар
    Лариса Єрещенко, Одеська область.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  29. Сонце Місяць - [ 2018.12.22 05:39 ]
    етернель
     
    коли стартують заметілі
    трясовиною ностальгій
    крізь ніч безмовну & безцільну

    неначе бачене & зникле
    у снах давнозабутих тих
    рядках покреслених без ліку

    усе що знав лиш я один
    за чим необережно линув
    присвячене тобі сяйлива


    (аби)




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  30. Віктор Кучерук - [ 2018.12.22 05:12 ]
    * * *
    Ці дуби, я знаю, не старі,
    А лише притомлені роками, –
    Стогнуть і здригаються в дворі,
    І завчасно тихнуть під вітрами.
    Їх удвох садили ми колись,
    Дуже поспішаючи й поволі, –
    І раділи дружно, що звелись
    Буйнолисті пагони довкола.
    Ті дуби, в далечину століть,
    Йтимуть, не спиняючись у світі, –
    А ось друга - більше не зустріть,
    Щоби з ним про щось погомоніти…
    Ці дуби все знають про свою
    І про нашу молодість розкажуть, –
    Дивлячись на них – і я стою,
    Хоч мене тягар життя обтяжив…
    22.12.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  31. Ігор Терен - [ 2018.12.21 21:54 ]
    Булінг оглашенних
    Якого біса лізти на Парнас,
    якщо не тямиш істину почути?
    «Я вас люблю, я думаю за вас...»
    А ви... Ех ви! Були і є манкурти.

    Якась одна ображена вівця,
    буває, схарапуджує отару.
    Ой, бабі Йошці не дають вінця
    і хочеться їй Чахлика на пару.

    Прямі і щирі – ви такі святі,
    що як одному впоратись із вами?
    А де буй-тури лицарі, оті,
    що до кишень не лізуть за словами?

    Не бійтеся. Не сяду у тюрму,
    як це інкримінується неробі.
    Не вмію я лукавити, тому
    і получаю ...ложкою по лобі.

    Куди не пнись, а плюне й розітре
    усяке, що сп’ялося на котурни.
    Усе ще діє правило старе:
    не лізь у друзі, бо пошиє в дурні.

    Бери акорди і на ноті ре
    не обривай душі найтонші струни.
    Хай ріже вуха «зірочка» й «баре»
    і лопають юпітери й сатурни.

    Та чую, – не розписуйся за всіх!
    Торуй своє, не поучай нікого
    та обирай лише свою дорогу.

    Оглушені не кращі за німих.
    І хай мені вміняється за гріх,
    що за душею не було нічого.

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  32. Марґо Ґейко - [ 2018.12.21 20:15 ]
    Допрожити
    Дні повертаються мов бумеранги.
    Партія йде до логічного пата.
    Тижні судьбі загинають фаланги.
    Миті у вічність летять водоспадом.

    Близяться строки збирати каміння.
    Вірш добігає останньої рими.
    Просить рукописів паща каміна.
    Ми в цьому світі лише пілігрими.

    Сниться преставлена батькова мати.
    Ворон сполохав зозулю – та й годі!
    Щойно навідались мірку знімати,
    Шиють незмінний атласовий одяг.

    Прагнуть завчасно робити заміри
    Поки людина влаштовує будні,
    Поки планує. Утім, Dies irae
    Все ж нагадає, що дні перебутні.

    Може, направду, для деяких добре,
    Й знати останню хвилину не варто –
    Час, у який розсуваючи обрій,
    З’являться духи, щоб взяти під варту.

    Будьмо! допоки костюм недошитий,
    Жити живими життя, що відлічено.
    Лиш не для того, щоб все доспожити,
    А долюбити і доль не скалічити.


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (3)


  33. Олексій Кацай - [ 2018.12.21 19:12 ]
    Небеса
    Яка б шляхетна ні була потреба
    польоту крізь галактику, але
    повернення все ж гідне синє небо –
    до оболока крайнього земне.

    Не розумів раніше я цю гідність
    і дідівський не тямив супокій,
    в якому кольорів блакитна блідість
    вистуджувала капіляри мрій.

    Я рвав і їх, і вени, і аорти,
    і вишини досвітній хризоліт,
    а клапті небокраю ген за бортом
    лише махали хмарами услід.

    Вони не розуміли геть нічого,
    спокійні, як різдвяні дідухи!..
    Хіба що сльози дощику грибного
    зненацька скупо впали на дахи.

    Не відчуваю з тих часів потреб я
    в тих небесах у рейсах неземних.
    І лиш одне ятрить моє безнеб’є:
    чи гідний я повернення до них?

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  34. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.21 12:51 ]
    Тиша... морозець...


    Хочеться приємностей, шани - за життя.
    А нечема тужиться: "Ти - ніхто, затям...
    У твоєї музоньки вишитий корсет...
    Ти - застигле олово, я буян-поет..."...

    Хилиться, кусається...
    Шепотіння... шок...
    А друзяка: "Майєчко... "...
    Маслюки - в мішок...

    Жнивно... урожайненько...
    тиша... морозець...
    На щиті тефлоновім - надміцний різець.
    Грані чітковіссимо, а прозоро ж як...
    Муху півзасушену принесе будяк.

    Десь орли і соколи...
    Десь хорали...
    Сміх.
    Хто себе тут вирізьбив - той і переміг.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  35. Олександр Сушко - [ 2018.12.21 09:58 ]
    Сумно
    Війна на Парнасі! Кубло розсичалось гадюк!
    Кусаються змії,- з пихою, вельбучним апломбом.
    А винен - сатирик! Це він всіх лобами "тук-тук!",
    За рогом сидить і насінням натоптує ковбик.

    Ворушаться в буйних митців їжаки у трусах,
    Гавкоче поспільство, не чути "сю-сю" й "мусі-пусі".
    Лютує прозаїк, із лирика кров висиса,
    Модерн класицизму вимазує дьогтем рейтузи.

    А я про кохання писнути лише попросив,
    Де жінка стрічає свого Одіссея з Ітаки.
    Натомість - обкусані вуха, сідниці, носи,
    У дланях мечі! Треба битися! Тут не до мавки!

    У кожного різні тематика, стиль і смаки,
    Весь вік пейзажист одну тему, нещасну, ялозив.
    І тішили боки природоньки форми м'які,
    Аж тут пропонують змінити усталену позу.

    Займенників лантух підсилює дієслова,
    Зростає потужна гущавина мовби-немовби.
    О, де ж ви - солодкі іриски, медок, пахлава?
    Нема похвали! Критикують щодня віршороби!

    Усі хто не хвалить - для бевзя - завжди вороги,
    Метає громи у товпу напиндючений писок.
    Левицю здолати невдатнику не до снаги,
    Лишається тихо ковтати ропух і жабисьок.

    22.12.2018р.




    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (54)


  36. Ігор Федів - [ 2018.12.21 07:27 ]
    Порожнеча
    Весна не може горе подолати,
    Не радує тепло і білизна садів.
    У серці - біль, і хочу закричати,
    Її не забуваю у потоці днів.

    А як побачу у цвіту калину,
    Морозом огортає, у душі печаль.
    Cльозами оросило полонину,
    Усе минає, та не гоїть ран, на жаль…

    Наповнилася доля суєтою,
    І виміри міняє на мої роки.
    Але усе не те, бо не зі мною,
    Ідуть у вічне строєм бойові брати.

    Не можу порожнечу цю закрити,
    Весна не помагає холоду долати,
    Стояли, аби ворога спинити,
    І навіки у небо линули солдати.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  37. Віктор Кучерук - [ 2018.12.21 05:40 ]
    * * *
    Т. І...
    У снах привиділась чи в яві
    Колись була в моїм житті
    Ти, неприховано ласкава
    І безкорисна в доброті.
    Лиш тільки подихом зігріла
    Украй стривожені вуста, –
    А я забути вже не в силі
    Тебе, омана золота.
    Печалюся і марю снами,
    І мовчки никну щодоби,
    Хоч не люблю тебе так само,
    Як донедавна ще любив.
    І як так сталося – не знаю,
    Адже нічого не було, –
    Що почуття моє безкрає
    В душі журбою залягло.
    Я пам’ятатиму до скону,
    В солодкім маренні оцім,
    Твою налякану долоню
    В моїй пожадливій руці…
    20.12.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  38. Володимир Півторак - [ 2018.12.20 22:45 ]
    * * *
    Відпускаєш руку, як тінь,
    Щось всередині ниє, тримає,
    Але час вже прийшов - лети,
    "Ми" зникає.
    І живемо так, як жили,
    Щось всередині помирає.
    Я не знаю, чому, коли
    "Ми" зникає.
    Може, гіповітаміноз,
    Може, сонцестояння.
    Час стирає усе, що було.
    "Нас" немає.

    20-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  39. Ігор Шоха - [ 2018.12.20 21:30 ]
    Алюзії невинності
    І
    За кого умирали Василі?
    Або – за віщо мучили Тараса?
    Чому перемагає на землі
    усе, що тліє у горнилі часу?

    Пішли великі, маються малі.
    Нема імен, які були раніше.

    Сатира та іронія не тішать,
    бо не зійде, посіяне у злі.

    Є одиниці, та і їх – нулі –
    ще множать на свої ніякі вірші.

    ІІ
    І чуємо, – було колись, було...
    а нині гавкай хоч на Магомета,
    заточуй пера і стали стило –
    не дочуває нація поета.

    Кудою йтимуть дочки і сини,
    якщо усі путі несповідимі?
    Заручники і миру, і війни –
    юродиві, убогі, боязливі.

    Які не тиражуємо думки,
    а вуха нашорошують зоїли,
    і не одне висмикує рядки,
    якщо йому піару закортіло.

    На опуси однакова ціна,
    чи то поет на мафію полює,
    чи лає поза очі пахана,
    майора-суку поминає всує.

    Естету подавай аля шерше!
    А неука – не тикай у науку...
    Гурмани об’їдаються уже
    і їм байдужі немочі та муки.

    Зате – які у моді міражі!
    Або – яке омріяне болото!
    Своє! Тому і краще за чужі...
    І аж кипить сізіфова робота...

    – Я є! – радіє героїчний мій, –
    калічу мову, та усі читають.
    Іду на ви — у гущину подій!
    ...та залишаюсь у хатині скраю.

    ............................................
    А ви мені про мир на всій землі,
    а ви про те, – які ми пацифісти! –
    паяци, егоїсти, атеїсти,
    упізнані на кожному щаблі,
    ґоноровиті голі королі
    зі жмутиками фігового листя.

    ІІІ
    Алюзія невинності ятрить
    не приспану ілюзією совість
    і у якусь недовідому мить
    не відаємо, що вона накоїть.

    Бо не лише заради п'ятака
    у кожного є місія така –
    любити незалежну і єдину.

    Та не вини за пустощі дитину...
    Убий в собі алюзії «совка»
    і не рони сльозу за Україну.

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  40. Серго Сокольник - [ 2018.12.20 19:43 ]
    Не збирайте скарбів...
    Не збирайте скарбів на землі.
    Ні учора, ні завше, ні нині.
    Бо причастя останнього хліб
    Подадуть і на драній ряднині.
    У палаці бучнім... У бою...
    Всі ми підем до Господа голі...
    Ми залишимо долю свою
    Світу сьому, куди мимоволі
    Нас занесли буремні вітри
    Зоресієм Чумацького шляху...
    Тільки ти, тільки ти не помри,
    Те кохання, що навіть на плаху
    Склавши все, що колись обира-
    ли ми долею, згідно Авесті,
    Мов лебідку разом упійма-
    ли з тобою. Вона перехрестить
    У польоті удвох те усе,
    Що написано на папірчині
    Книги долі... Вона понесе
    У світи, що відкриті однині
    Лиш тобі та мені в перепле-
    тенні тіл і душевнім єднанні.
    Не збирайте скарбів... Буде лег-
    ше нести у польоті кохання
    Склянку чисту Святої води
    Що у спразі і душу і тіло
    Утамує... До мене іди,
    Лебедице моя! Полетіли!!!


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118122000352


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  41. Василь Шляхтич - [ 2018.12.20 16:04 ]
    Моя шухляда

    Знаю хто я.
    Хто ви – не знаю.
    Ішов, іду струнко життям.
    Топчу сміття,
    Своїм співаю.
    Мій спів не дорівнює вам.

    Стелю в рядки
    Наше минуле.
    Хтось зацікавиться. Хтось ні.
    Никнуть хрести.
    Предків забули
    Діти і внуки в чужині...

    Читаю вас.
    Слова чудові.
    Без словника, не всі збагнув.
    Тікає час,
    А в рідній мові
    Я закохавшись, не приснув.

    Може збагне
    Мою баладу
    Той, який бачить у ній гріх.
    Може мене,
    Й мою шухляду
    Тоді не викине на сміх...
    08.12.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Василь Шляхтич - [ 2018.12.20 16:50 ]
    До народу


    Тобі треба взяти нині
    Геніїв своїх слова
    Що дарили Україні
    Віру гідність гордість я

    Тобі треба їх читати
    І збагнути їхню суть
    Вивчених правд не топтати
    Відкинути баламуть

    Тобі треба і нам треба
    Щирих молитов до неба
    Бо якщо не буде їх
    То брехня вкриє нас всіх
    Весь світ візьме нас на сміх
    І великих і малих.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Олександр Сушко - [ 2018.12.20 15:03 ]
    Шанс
    От і все. Через тисячу років аж біль відпустив,
    Чорнорота ненависть не глипає поглядом вовчим.
    Цю дорогу закрито навічно, згоріли мости,
    Повертатися зась. А насправді - цього і не хочу.

    Одгриміло весілля, затихнули скрипка й гобой,
    У алькові сусідовім жінчина мнеться запаска.
    Під колодою в кільця скрутилась гадюка-любов:
    Стережись, чоловіче! Обійми коханої - пастка!

    Зрада - підла. В'їдається в нерв кислота,
    Розчиняє довіру, обвуглює спільне майбутнє.
    В буді пса доживають свій вік дві каблучки й фата,
    Геть повію-жону! Хай із Богом іде поміж люди.

    Часу обмаль. Вгрузає у землю хатина стара
    І жаготи немає до єв молодих і лукавих.
    "Умертвити невірну!" - підказують Тора й Коран,
    Я і справді святий,- просто вилив як гущу від кави.

    Взимку в донечки шлюб, в добровільну іде кабалу,
    Йде у гості сусідка, війнуло з порога любов'ю.
    Велелюбний Амур випускає із лука стрілу,
    Океан почуттів накриває мене з головою.

    20.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (20)


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.20 14:26 ]
    Із веремії
    1

    Чакра любові - яскрава, зелена.
    Внук Епікура читає, що в мене...
    Як ощасливлю того, хто не хоче
    вийти у сяєво з вічної ночі?

    На алігатора всілася фрашка.
    Криломахання... та знову - промашка.
    Теплий черінь у старого Ємєлі,
    нащо йому Копенгаген чи Делі...

    Є дислокація, флаєри вколо...
    Мир чи війна звіку творяться сполом.
    Профі - у бізнесі, вбивствах, балеті...
    Мчать вагонетки з доробками в Лету...
    2

    Мідні лелітки, сніжинки-утіхи...
    Дружно латаймо суспільні проріхи!
    Дід Морозисько хлебнув чикилдихи.
    Гноми поштові - заложники мнихи.

    Жмуття гірлянд.
    Розмаїття словесне.
    Мо', ойкумена пустельна воскресне?
    Як же набридли тут кактуси, змії...
    Не із пательні цей сюр - з веремії.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  45. Іван Потьомкін - [ 2018.12.20 08:38 ]
    Роздуми над Псалмом 104:35

    Гріхи наші такі ж, що й у десятці Божій.
    Не менша грішників – своєю смертю мруть.
    Гріхи, мов ті хамелеони, міняють тільки колір,
    Та не міняється прадавня їхня суть.
    Не треба нині убивати віч –на-віч -
    За сотні верст смерть прилетить навстріч.
    Не треба красти в сусіда дешевину –
    Мільйон дістати можна за хвилину.
    Навіщо зазіхати на чужу дружину –
    В чергах стоїть дівчат лавина.
    Чи варто звати Бога всує –
    Проноза Дідько враз почує...
    ...Хто віда, чи колись здійсниться,
    Що праведникові ще й досьогодні сниться:
    «Щезнуть гріхи – і грішників не буде»?
    Ні, мабуть, без гріха не в змозі жити люди.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  46. Козак Дума - [ 2018.12.20 08:33 ]
    В день ювілею
    Секунди падають під ноги,
    хвилини, миті і… роки,
    а я живу по волі Бога
    й не претендую на віки…
    А я пишу про те, що бачу,
    про все, що чую, чим живу,
    бо серце щире і гаряче
    іще тримає на плаву.
    А я люблю дітей, Вітчизну
    і неповторний свій народ,
    плекаю ще свою харизму
    і не чекаю нагород.
    А я надіюсь, що Вкраїна
    нарешті встане із колін
    і буде нація єдина,
    а все лихе чекає тлін!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  47. Сонце Місяць - [ 2018.12.20 03:45 ]
    nb
     
    у не повірите ~ звісно ж, не вірте
    збувайтеся зайвих дурниць

    стражденних, у розпачі всьому розкритих
    принадливих силоміць

    одверті лиш вітер розбещено~ схриплий
    & скришені долу зірки

    & все, що звичаєм ніяк не помітне
    крізь терни безмовні
    терпкі




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2018.12.20 01:20 ]
    Нюанси поетичної робітні
    Чом непотрібна критика мені?
    Потрібна, тільки не від графоманів.
    Не хочу я купатися в лайні,
    Ковтати зауваження погані.

    Хай майстер слова руку прикладе.
    Шліфуючи, він думку десь підправить.
    Тонкий нюанс відчує де-не-де,
    Й готова буде поетична страва.

    Не кожного пущу у душу я,
    Тут не потрібен Чорнобог лукавий.
    І філософія - цілком своя,
    Бо Велес поетичним світом править.

    Уяви крила легко підійма,
    Рукою водить тихо-непомітно,
    Аж Муза подивована сама –
    Хто диво-килим той словесний виткав?!

    Що не примариться, їй-Бо, і в снах…
    Невже це я? – дивуюся буває!
    Нарцис милується собою – Ах!
    Ви скажете, колеги, я це знаю!

    Вже вік не той, і я – немолодий,
    Щоб у воді собою милуватись…
    Не вернеш молодість, хоч вовком вий!
    Лишається мені… самодостатність.

    При ній ти сам – рядки ці не щадиш,
    При ній ти сам – на себе – погляд збоку.
    І крутиш, як пропелер, довго вірш,
    Вимогливість являючи високу!

    Чийсь опус - то на сайті тільки тло
    Для іншого, що має вищий рівень.
    А ти повинен дати еталон!
    Мов скульптор, зайве відсікти - для дива!

    Й тамуючи на графоманів лють,
    Іти своїм уперто шляхом треба!
    Бо все одно – лайниськом обіллють!
    Але без нього - не сягнути неба!

    19.10.7526 р. (Від Трипілля) (19.12.2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (37)


  49. Віктор Кучерук - [ 2018.12.20 00:29 ]
    * * *
    Сніг повільно сіється і рівно
    Покриває зледенілий шлях, –
    Від негоди, в затишок шпаківні,
    Заховався жовтогрудий птах.
    Бо нема ніякого спасіння,
    Від навали білої сніжин, –
    Ні в мілких ущелинах дуплиння,
    Ані попід стріхами хатин.
    І мені від сходинок щербатих
    Вже топтать не хочеться стежин, –
    Сніг густющий і пухкий, як вата,
    Сиплеться, кружляє і лежить…
    18.12.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  50. Володимир Бойко - [ 2018.12.19 23:43 ]
    * * *
    Забудь усе, що досі не забув,
    Чого колись намарне научали.
    Радій життю, допоки не почув
    Мелодії вселенської печалі.

    Змети скалки́ вітрин і вітражів
    Колишньої солодкої епохи.
    Виборсуйся з неволі міражів,
    Сприймай цей світ, яким він є.
    Потроху.



    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   ...   428   429   430   431   432   433   434   435   436   ...   1847