ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Іван Потьомкін - [ 2019.02.04 21:28 ]
    Пінгвіни в Єрусалимі
    Якже це так, бути в Єрусалимі
    І на вулицях не бачити пінгвінів?
    Стоять вони ще зовсім молоденькі
    І ловлять (не таксі) а тремпи.
    У чорних штанях , у сорочках зі снігу –
    Чом не пінгвіни? От тільки шляпи
    Та ще ціціти, та пейси, наче козацькі оселедці...
    Воно і справді далеке од вбрання пінгвінів.
    Хто б оцих хасидів – учнів єшив
    Одразу визнав за своїх,-
    Так це пінгвіни з Антарктиди...
    І тільки на Пурім чи на Песах,
    Коли, віддавшись на всю потугу оковитій,
    Аби не відрізнити Мордехая од Амана,
    Тоді-то пінгвіни схожі на людей.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  2. Олександр Сушко - [ 2019.02.04 16:59 ]
    Підлі сусіди (літературна пародія)
    о кісток зігрівало манто дощове,
    А тепер актуальні трико та кальсони -
    І нехай завірюха безсило реве
    Чи співає з вітрами арктичної зони.

    Завітає до саун і лазень народ -
    Обмивати прихід щотижневого свята.
    У фанатиків чисто таких насолод
    Процедура і мною за приклад узята.

    Під горілку, вино, кабанця чи сома,
    Під намащені скраби, шампуні та гелі,
    Традиційно обмитою буде зима.
    Де накриті столи - там і люди веселі.

    На селі, у райцентрах і по хуторах -
    Не життя, як немає пристойної лазні,
    І настільки недовго живеться, що страх.
    Там не женять праправнуків люди нещасні.

    Опадає з небес білосніжне рядно,
    Снігові панталони дерева вдягнули.
    Звідки б вітер не дув - а зірве все одно,
    І шатрами напне на хати і притули.

    У несвіжих онучах дубіють стовпи,
    Переможні бої підраховує трясця.
    Як не маєш кальсонів, негайно купи,
    А сімейні труси для зими не годяться.

    На півметра углиб промерзають лани,
    І скляніють ставки від поверхні до мулу...
    Я латаю кальсони - зносились вони
    До дірок у матні ще за осінь минулу.
    Зима 2018-2019 р.р.

    Літратурна дружня пародія
    (Олександр Сушко)

    Підлі сусіди

    В хуртовину не гріють кальсони й трико,
    Вітер дме у простуджені гланди.
    В клуні півневі тепло, сокоче "ко-ко",
    А мене жінка вигнала з хати.

    В Емірати дружину послала кума
    відпочити. А я біля паці.
    Під горілку-вино, кабанця та сома
    Обціловую ніжки любасці.

    В нас бо зимно, гуляють арктичні вітри,
    А в дубайців засмажених літо.
    Та жона повернулася дня через три -
    Напоумили підлі сусіди.

    На морозець штурхнула мене без обнов,
    В спину гепнув тяжкий ополоник.
    Огортаю главу в білосніжне рядно,
    Синій пуп - у вогкі панталони.

    У несвіжі онучі ручиці вмотав,
    Шепче небо: "Провину спокутуй!"
    Не зігріюсь - чекає надгробна плита,
    Тож ховаюсь до песика в буду.

    04.01.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (9)


  3. Вікторія Торон - [ 2019.02.04 14:57 ]
    Споріднені душі
    Споріднені душі на спінених конях
    стриміли крізь час і пустелі безсоння,
    летіли до цілі, стрічались нечасто
    під небом холодним примарного щастя,
    і що їх ріднило? і що їх єднало?
    та кров, що водночас в обох пульсувала?
    взаємне відлуння? задавнений спогад
    у зарослях сонних, де більше – нікого,
    і де лиш єдине дає тобі сили –
    тепло перелітне сердець розпашілих,
    отих, що прямують нечутно і струнко
    по різних дорогах в одному керунку?

    Одна завершила призначену міру,
    та тінь її лине розпластаним звіром
    у смертнім високім своїм супокої
    по темних вибоїнах тверді земної,
    від неї – не суму одвічного клекіт,
    а чуда гарячий євангельський шепіт.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  4. Тетяна Левицька - [ 2019.02.04 13:41 ]
    Побачення
    Признач мені побачення
    на березі Дніпра.
    Яке це має значення,
    що грозова пора.
    Над вирвищами розпачів
    пливе моя печаль,
    втопили дощові плачі
    небесну пектораль.

    Признач мені побачення.
    Прийду, можливо, ще
    вночі, так необачно я,
    під зоряним дощем,
    щоб смакувати з кавою
    солодких губ щербет.
    Зірницями і зливою -
    напитися тебе.


    Рейтинги: Народний 6 (6.27) | "Майстерень" 6 (6.36)
    Коментарі: (55)


  5. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.02.04 10:59 ]
    Сонце повернуло на весну
    Лютневий день вже довшим став хоч трішки
    І сонце повернуло на весну.
    Це відчувають навіть руді кішки,
    Бо усю ніч співають під вікном.

    А вдень щебечуть весело синички,
    З калюжі п"ють водицю горобці.
    То значить веснонька, напевне вже десь близько
    І тішиться душа порі оцій.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Сушко - [ 2019.02.04 07:43 ]
    Лютий
    Бенкетує зима. У хмарині зашпортався промінь,
    Чорні вирви на полі пшеничному сніг обілив.
    А мені би весни - щоби луками ширилась повінь
    І летіло із ясних небес журавлине "курли".

    Щоб дзуміла бджола серед цвіту черешень та вишень,
    А над садом веселка яріла опісля грози.
    Та у громі гармат гаснуть клапті розбитої тиші,
    А поораний мінами сніг у кривавій росі.

    Пахне порохом, сталлю горілою, збройним мастилом,
    В очі дивиться смерть, зубоскалить і каже: - Привіт!
    Куля влучила в друга, що ж - сьогодні мені пощастило.
    Завтра черга моя, шепче доля "Пиши заповіт".

    Ув окопі тіснім позмиваю гріхи власні кров'ю,
    Сходить сонце, у вогнищі лютому світ запалав.
    А весна зовсім поруч - тягнуся до неї рукою,
    А на ній тане сніг віднімаючи краплі тепла.

    03.02.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  7. Ігор Терен - [ 2019.02.03 22:21 ]
    Березневі іди
    Зимою віє. Дні і ночі – білі,
    у хижі тепло, на подвір"ї – дощ,
    а у Європі жовті заметілі
    замайоріли на арені площ.

    Америка утратила надії,
    що скрепами орудує вона.
    Вселенське зло поширює Росія.
    Із півночі повіяла війна.

    Неситі юди, іроди, пилати
    активізують засоби мети.
    Лишається дорогу обирати,
    куди тікати і кудою йти.

    Нічого не планується нового
    і вічного – ні доброго, ні злого.
    Зійдуть сніги, появиться зело.
    І в Україні запанує літо –
    пора неперевіяне ділити.
    Усе – як і раніше, як було.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  8. Козак Дума - [ 2019.02.03 21:57 ]
    Чоловіки не плачуть*
    Укриті сивиною юнаки –
    не вигадати більше покарання!
    Як плачуть на очах чоловіки –
    в житті немає гіршого страждання,

    Не марево і не за себе жаль,
    на келиху суха скорина хліба,
    а серце загорнулось у печаль…
    Ідуть у небо в першу чергу глиби!

    Та вибухів не чутно в тишині,
    хоч душу розриває кілотонна,
    і стогони солдатські на війні –
    життєві переписують закони.

    А сльози чоловічі – як роса,
    то на щоках алмази благородства,
    виблискують вони на небесах,
    їх витерти із пам'яті не просто.

    Немає неприродніших картин,
    це не вірші, а вже сувора проза,
    заплаканих досвідчених мужчин…
    Не дай узріти чоловічі сльози!

    Безмежний біль, що залишився жить,
    а друга не устиг закрить од кулі,
    бо послизнувся у останню мить,
    і дружба залишилась у минулім.

    Серця залізні кращих із мужчин
    останнім часом крає чорна туга
    і не спасає жодна із личин,
    коли рідні привозять тіло друга.

    Важка, пекуча воїна сльоза,
    що крізь метал проходить ніби масло.
    Пішов на небо не один козак,
    аби зоря Вітчизни не погасла!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.03 17:52 ]
    Холоди не страшні (літературна пародія)
    На березі бюстгальтер безсило обвис,
    У панчохах – дірки – завірюхи то діло.
    Від морозу тече вже із неї кумис,
    І сережки з обірваних вух погубила.

    І сказала тут кумові мудра кума,
    У гранчак наливаючи сніжну сивуху:
    Традиційно обмитою буде зима,
    Ми будем захищатись від холоду духу.

    Опадає з небес облапошне рядно,
    Снігові панталони дерева напнули.
    Звідки б вітер не дув, а зірве все одно,
    В протигази одягне хати і притули.

    У несвіжих онучах дубіють стовпи,
    На голівках з підсвіткою – презервативи.
    Ну а грабам-незграбам кальсони купив
    І на них одягнув заодно Бог кмітливий.

    Захистить він жонатих, а також удів,
    Скільки б небо не кидало білим лайниськом.
    Тепло нам, скільки б вітер у шиби не бздів!
    В рік свині ми впились до свинячого виску!

    У гальюні – галюники! Й вітру нема.
    В катафалку чорніє щось, бачим надворі.
    - Кумо, глянь, у труні (вже обмита!) зима –
    Не зуміла пройнять і умерла – від горя!


    3.12.7526 р. (Від Трипілля) (3.02.2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (15)


  10. Тетяна Левицька - [ 2019.02.03 14:41 ]
    Порох
    Спалахував, неначе порох,
    вона ховала сірники.
    Чужинець їй - ні друг, ні ворог,
    на стелі спільні павуки.
    У серці спогади трухляві
    не колють скалками давно,
    пожухла осінь палить трави,
    вкриває небеса руном.
    Любов шалена рве кайдани,
    та жалість дужча за любов.
    Уже весна не лихоманить,
    і порох відсирів, либонь.
    Зітліли - рушники, провини.
    Минулі повісті, лиш мить.
    Не плач, що душу сорочину
    нема до кого притулить.


    Рейтинги: Народний 6 (6.27) | "Майстерень" 6 (6.36)
    Коментарі: (9)


  11. Надія Тарасюк - [ 2019.02.03 13:09 ]
    * * *
    Б’ється... Серце зими.
    В узголів’ї клопочуться зорі:
    Гордий Віз одпочив,
    Поки люд пересів на санки…
    Трусять з неба сніжки,
    Розцяцьковані дрібками див,
    На обличчя полів і плечисті, як стоги,
    Діброви
    Мирні світу куми.

    Зріють серця псалми.
    І різдвяно здіймаються дзвони…
    Суголоссям — мороз,
    Що підхукує стиха в пучки.
    Звабний іній значки
    На гілляччя розвішує лоз
    І дитинно пашить, перевитий у радісні
    Грона.
    Втішно!.. Казка зими.

    2019


    Рейтинги: Народний 0 (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  12. Сонце Місяць - [ 2019.02.03 04:12 ]
    whiteout
     
    коли зима спиняється на хвильку
    немовби знак анумо тихо там
    усе що ти бажав забувши & не тільки
    в обійми прийме безнадійна німота
     
    що символічний сніг є зерна та вода
    вогонь стає вином натхненням протидія
    лампадкою у лабіринті тліє
    недбалий хист чому би не портал
     
    чому би не олтар де відпалав хорал
    сміх мінотавра анізвідки & нікуди
     
    бібліотек відлуння блудне
    нестерпний пробіл згар et al
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  13. Микола Дудар - [ 2019.02.03 00:12 ]
    ***
    …у закутку і нудьга як і вічність
    паводь весняна втомлених зим
    кухлик вина, запалені свічі
    спогади різні… сповіді рим
    де ти, мій друже, неспокій-торнадо
    спробуй вина! найкраще із вин
    це вижимки з мене, не з винограду
    маєш для цього кілька хвилин…
    02-02-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.03 00:36 ]
    Жага кохання
    Вітер, вітер, туман – тимчасова відлига у гаю,
    Підіймаються вгору розхристані поли дерев.
    Мов циганки у танці, що сукнями швидко метляють,
    І змагаються, котра з них вище поділ задере.

    Потім вітер ущухне. Дивись, і обвисли вітрила,
    Що на щоглах нап`яті були ще, здалося, за мить.
    За велінням Стрибога враз віжки небес попустило,
    Що Пегаса уяви примусило в небо летіть.

    Та не вірю чомусь, що у вітра стомилися длані…
    У чеканні завмерла діброва тремка, говірка.
    Навіжений, охоплений люто жагою кохання,
    В тиші сили збира для нестримного свого ривка.

    2.12.7526 р. (Від Трипілля) (2.02.2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  15. Олена Балера - [ 2019.02.02 20:18 ]
    Amoretti. Сонет LI (переклад з Едмунда Спенсера)
    Хіба митців роботи знамениті
    Не найтвердіший мармур нам доніс,
    Аби не зруйнували їх століття
    І не згубилися вони крізь дні?
    Навіщо ж я в душевній глибині
    Її суворість ганив, не хвалив?
    Лише такі досягнення в ціні,
    Що важко й не одразу нам дались.
    Нема фортець, що не впадуть колись,
    Їх дрібка рушить, як іде пора.
    До мене, вперте серденько, схились,
    Аби тоді зміцнішати стократ.
    Чим більше в боротьбі зазнаю лиха,
    Тим більша від кохання буде втіха.


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  16. Нінель Новікова - [ 2019.02.02 18:56 ]
    Поетичній парі "водоліїв"
    Два «водолії» у одній сім’ї -
    Дві особистості та два таланти,
    Що об’єднали здібності свої
    В альянс каріатиди та атланта.

    Нехай вони поезію несуть,
    Тримаючи могутніми руками –
    Це буде їх життя висока суть!
    Аби не стали в склянці павуками…

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (2)


  17. Сергій Гупало - [ 2019.02.02 16:06 ]
    * * *
    Традиційна осінь. Іншого немає.
    Напиши про неї. Можеш – порадій,
    Що тебе тривожать дивоурожаєм
    У ліску опеньки гордо молоді.

    Ті, що і для мене – настрій, не грибочки.
    Він за день підніме душу сотню раз.
    Побіжать осяйно поеторядочки,
    Розігріють щедро поетоекстаз.

    Хто запрагне втіхи – хай мене шукає.
    Я ввійшов у щастя – ви за мною йдіть.
    Ось вони: натхнення й дивовинограї,
    І вірші Єсеніна, листопадна мідь…

    А мені ж то власних – віри і невір’я,
    Як багатства, досить; і не защемить:
    Що оте пророцтво – з піднебесся пір’я?
    І таки настане та, остання, мить?

    Усвідомлю вічне – отепер і завтра -
    У краю волинськім, де пішов у світ.
    А що далі буде – не скажу, не варто.
    Хай мені одному поболить одвіт.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (5)


  18. Олександр Олехо - [ 2019.02.02 10:23 ]
    * * *
    У кожного в житті є листопад,
    що відшумів, а чи грозить вітрами…
    - Шерше ля фам – шепоче пізній сад
    останніми тремтячими листками.

    Йому болить… осінню пектораль
    холодним вітром зірвано під ноги,
    і час дощу дописує в скрижаль
    зволожені алеї та дороги.

    Нудна пора у паузах сльоти
    дарує ніч погідного затишшя,
    і позирають зоряні світи
    на мокрі сни із чорного узвишшя.

    Марудна річ – шукати ту мадам
    (жіночого єства лукаву вроду)
    на втіху бісу, ребрам і рокам,
    зважаючи на ліньки і негоду…

    Зриває час-вітрило у житті
    амурне листя – марення-омани,
    і ті потиху ниють в забутті,
    а осінь мрій зализує лже-рани…

    11.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.02 01:58 ]
    Ах, білий лебідь на ставу
    Я куплю тобі дім на ставу в Підмосков`ї,
    І тебе приведу в наш омріяний дім.
    І посадим бузок біля нього з любов`ю, ДВІЧІ.
    Заведем голубів ми з тобою у нім.

    Ах, білий лебідь на ставу ДВІЧІ.
    Гойдає зірку, мов живу,
    На тім ставу,
    Куди прийдемо -
    Наяву.

    Ну а поки у нас двору й саду немає,
    Щоби я міг тебе вже до них привести!
    Сам не хочу – разом - ми з тобою вгадаєм ДВІЧІ
    Наші п`ять номерів – із шести!

    Приспів:

    Ах, білий лебідь на ставу ДВІЧІ
    Гойдає зірку, мов живу,
    На тім ставу,
    Куди прийдемо -
    Наяву.

    Мало шансів у нас, та мужик, що чаклує
    Кулі крутить в лото, повідомив мені -
    Усі п`ять номерів, якщо він не блефує, ДВІЧІ
    На які нам з тобою випаде дім.

    ПРИСПІВ:

    Ах, білий лебідь на ставу ДВІЧІ
    Гойдає зірку, мов живу,
    На тім ставу,
    Куди прийдемо -
    Наяву.




    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (25)


  20. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2019.02.01 15:45 ]
    З одного тіста ми
    з одного тіста ми
    кориця з перцем
    кавою пахнемо
    пахнемо сексом

    душею із села
    де щирі люди
    із нотками тепла –
    яке там всюди:

    в калиновім гаю,
    у плідній ниві
    з тобою ми удвох
    таки щасливі

    з тобою ми – птахи
    і вільні душі
    з одного тіста ми
    з тобою, друже


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (12)


  21. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.02.01 14:47 ]
    Запис пісні
    Переклад пісні для мюзиклу. Запис у студії.
    Виконує Ігор Деменчук.



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  22. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.02.01 11:38 ]
    Зимо, душу не бентеж
    А гілля берізок,
    Наче серпантин
    Блискучий та срібний,
    Нахилилось вниз.

    На ньому зірками
    Іній сяє теж.
    Зимонько кохана,
    Душу не бентеж

    Своїм диво-царством,
    Мов із кришталю.
    Пору цю прекрасну
    Дуже я люблю.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Микола Дудар - [ 2019.02.01 11:34 ]
    Дитя природи...
    Зима мине… і буде вам беззим’я
    поля спочили, в травні вже пологи
    я б теж поссав у нічки, любо, вим’я —
    якби ж переродитися від того...

    Побіг би в ліс вовчам в дебелі хащі
    ведмежим був би - вирив би берлогу
    людським - ніяк, усі вони пропащі
    якби ж переродитися від того...

    А янголом - злетів би враз у небо
    я чую наперед: - побійся Бога!
    не можу зупинитися - потреба
    якби ж переродитися від того...
    31-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  24. Марія Дем'янюк - [ 2019.01.31 23:42 ]
    Віршенята
    На хмарині диво-хата,
    Де маленькі віршенята.
    Цілий день вони трудились
    І від того потомились.
    Намагалися в поета
    Взнати ключик від секрету:
    Поетичний журавель
    Вірші носить до осель?
    Чи знайшли їх, в риму вбраних,
    На сторінках капустяних?

    Натомились. Болять ніжки.
    Радо мостяться у книжки.






    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7)


  25. Серго Сокольник - [ 2019.01.31 22:05 ]
    Як писати, коли на душі...
    Як писати,
    Коли на душі
    Спокій?
    Підбирати
    До творчості шифр,
    Поки
    Розлилися дощів за вікном
    Краплі?..
    ...розійшлись і мені все одно.
    Крапка.
    ...а якби тим дощам не лити,
    А якби нам з тобою жити,
    Люба дівчино, спомин ти мій літа...
    ...та "якби" не було у реалі...
    ...та аби ми співали далі
    Пісню цю з дощовим фіналом...
    ... Та відійде день,
    А за ним іде
    Вечір,
    І співать мені
    Зоряні пісні
    Легше...
    Вхід до свіжих рим
    Хід зірок відкрив
    Навстіж.
    - віднайди мене!
    Де ти, згаяне
    Щастя?..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Свидетельство о публикации №119013110267


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  26. Микола Дудар - [ 2019.01.31 13:49 ]
    Настрій...
    Щадящий темп політ джмеля
    візьме і випурхне з кімнати
    мінор однаковий, що в "ля"
    що в солов’їної кантати…
    агов, замовте мікрофон
    лишився слід від партитури
    до рим потрібен іший тон
    набрид червоночорнобурий…
    31-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  27. Володимир Бойко - [ 2019.01.31 12:14 ]
    * * *
    Я тебе побачу,
    Я усе пробачу,
    Спробую позбутись
    Непорозумінь.
    Заспокою рани
    Я самообманом
    І порину в хвилі
    Синіх сновидінь.

    Вийде на розмову
    Зірка вечорова,
    Променем осяє
    Глибину душі.
    Стрепенеться серце,
    Трепетно заб’ється
    Звільниться від фальші,
    Бруду та іржі.

    Я тебе побачив
    І з очей гарячих
    Із малих іскринок
    Зорі зайнялись
    Ще не все забулось,
    Ще не все минулось,
    Те, що мало статись,
    Станеться колись.





    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (8)


  28. Ігор Терен - [ 2019.01.31 08:01 ]
    До і після Крут
    Усі ми розпинаємось за Крути
    ворожою ордою до сих пір.
    А як воно інакше має бути?
    Ми із Москвою не уклали мир.

    Воюємо, та якось у півсили.
    Прощаємо і грабежі, і мат.
    Вони війну, таки, оголосили,
    але ще кілька сотень літ назад.

    А ми і не помітили навали.
    Хотіли ще із ними десь іти,
    хоча не тільки Крути показали,
    які то є лукаві ці брати.

    Нечиста сила зайняла простори,
    виморюючи плем’я козаків.
    І не вміщає горя Чорне море,
    течуть рікою сльози матерів.

    А на землі підпільна сіра маса
    ще домінує навколо керма.
    Поділена на касти і на класи,
    юрба не відвикає від ярма.

    І русофіл шурує у майбутнє,
    аби юрбою правило безпутне
    і націю єднало батогом...
    Попутно забуваючи Вітчизну,
    готуємо собі покутну тризну...
    І кров тече, але б’ємо чолом.

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  29. Козак Дума - [ 2019.01.31 07:33 ]
    Чужий

    Чужий я для тебе… Чужий!
    Таким вже назавжди лишуся…
    На мене ти зла не держи,
    на тебе я теж не серджуся.

    Та нащо надію мені
    цей час ти дарма подавала,
    хоча у душі глибині
    ніколи мене не кохала?..

    Навіщо старі почуття
    у серці палкім розбудила?!
    Ввірвалась у мирне життя
    і спокою знову лишила…

    Чужий я для тебе… Чужий!
    Мені б зрозуміть це відразу…
    Про дружбу відтак не кажи –
    забудемо все і одразу.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  30. Козак Дума - [ 2019.01.31 07:56 ]
    Старий поет з душею молодою
    Старий поет з душею молодою
    у гариві завзято йде вперед.
    Ще всюди чутно відголоски бою,
    а в голові уже новий куплет.

    З Вітчизною крокує у майбутнє
    і горе з радістю у них завжди навпіл.
    Свята бувають, та частіше будні,
    усе під гору й рідко коли схил.

    Іде вперед бадьорою ходою
    і погляд свій спрямовує увись.
    Старий поет з душею молодою
    у серце вам постукає колись…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Олехо - [ 2019.01.31 06:43 ]
    * * *
    коли нас не стане
    (ніде і ніколи)
    земля буде жити
    (міста і околи)
    і люди вже інші
    сумні чи веселі
    плекатимуть щастя
    у рідній оселі

    01.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  32. Микола Дудар - [ 2019.01.31 00:12 ]
    З давнішньої історії...
    І
    З весілля втекти...
    І
    Минуле втопити
    Відштовхнутись в роки
    Й кілька раз
    Закурити…
    Перестріти себе
    Попросити осісти
    А оте, що "цабе" -
    Запальничкою
    Звісно…
    27-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  33. Сонце Місяць - [ 2019.01.31 00:59 ]
    метафізика
     
    I.

    незмінно

    вечір
    помаранча ліхтарів
    & сиплеться кудись
    нізвідки сніг
    такий
    порядок денний
    смерть або війна
    & відповіді ~

    всі дарма



    II.

    як люди мов зірки та їхня вища суть
    є світло ~
    у житті, у смерті

    & понад світло Бог
    про що
    із Богом говорити нам, віршарне



    III.

    надійде мить, мабуть десь інде
    дізнаєшся сама
    це проминання неодмінне
    & час його зима

    у нього подумки мовчання
    & сльози крижані

    втрачає ніби витрачає
    усі спростовані печалі

    йми віри, чи не йми



    IV.

    & серце прочиняєши в
    юрмисто~бистрий збрід
    де по бруківці струм рудих
    зневажливих кобіт

    & жоден риторичний тип
    не зачіпляє нерв
    не ревенант, не терафим
    не принц зербіно, не ~

    допоки спокій стережуть
    симптоми грізних лих
    & незворушна всюдисуть
    тих
    янголів жаских

    & лиш торкається на мить
    нелюбого лиця
    як музика, мов заповіт
    нескінченість
    уся



    V.

    через болоття сутінкове, вороже
    крізь лампіони, силуети & ложа
    із легіонами своїми йшла ніч
    що проти неї велеможніш, величніш

    усі сполохані страхіття & чари
    всілякі розпачі, зневіри й мовчання
    що загубили ми в ній чи знайшли би
    яка різниця, нам нещасним, щасливим

    у цім чеканні, нещадних змін



    VI.

    хоча за відчуттями пусто
    попри обломи & лакуни
    археологія ілюзій

    ревакцинація натхнень
    у час холодний & сумбурний
    чи щось навідає мене

    & креатури інфернальні
    поглине тьмяна ртуть
    з-за стін вітальні ~ спальні



    (VІI.)

    чи видять мертві еротичні сни
    чи видять мертві сни гастрономічні
    неканонічно, неетично
    поети знають що, а може ніц

    зимовий день немовби літня ніч
    все сходиться & губиться & відчай
    чи видять мертві сни гастрономічні
    чи видять мертві еротичні сни



    p.s.

    збираючи рукописи
    на спал
    історії повернень

    & повторень
    & присмак згару
    монотонний

    провісник
    зла




    ✴




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  34. Павло ГайНижник - [ 2019.01.30 21:35 ]
    ДУХ СУЩОГО
    ДУХ СУЩОГО

    Злетів з небес він, струшуючи вись,
    Аж Небо спорожніло й завиття́
    Блукало схоластично як колись,
    Ще за часів світанків сповиття…
    У хаосі ж отім вже зародко́ва вісь
    Бездумно теліпа́ла майбуття
    Розпо́між зорь і пилу. Ухопивсь
    За краплю Всесвіту і долі маяття,
    Таємний дух Всевишнього і чийсь
    Безмежний подих з свого окуття
    Занурив Землю в шлюб. І зачались
    В лоні її пологи. Тремт серцебиття
    І велич Сущого пройня́ли все наскрізь.
    Безодні морок згинув. Паростки буття
    Розмаєм барв розси́пли й запліднивсь
    В ній гріх й любов, дар смерті і життя.

    Павло Гай-Нижник
    30 січня 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Микола Дудар - [ 2019.01.30 20:05 ]
    У снах оповістять
    Непрошена сльоза… (татарин забарився…)
    і як було дізнатись, що вечору гаплик?…
    ти посилаєш весь модельний ряд до біса
    вчорашнє гнівне "sos" злягло під черевик

    Як добренько тобі, що поруч комірчина
    а в ній напоготові піврічний пошук-руд…
    в опочивальні - ніч, і зоренька-дівчина
    з очей біжить, біжать і котяться…
    на суд

    Аж раптом сум в душі запах переворотом…
    кордонам забажалось відкритися - проходь!
    і першим перетнув не хто-небудь… о то то
    у снах оповістять: всесяєвом Господь…
    30-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  36. Василь Кузан - [ 2019.01.30 19:13 ]
    Малює промінь на стіні
    ***
    Малює промінь на стіні
    Мурали, наскрізно холодні,
    Хоч пахне березнем сьогодні
    І десь ворушиться на дні
    Тепло, запріле, наче лист,
    Що літа не чекає. Млосно.
    Зима сповзає… Стоголосо
    Відлунює чекання. Свист
    Сліпого вітру у шпаринах
    На перехресті сподівань.
    Жебрак збирає жовту дань
    Із часу… Невідомість лине
    В невизначеність. Переддень
    Чогось незнаного й чужого.
    Самотність шкіриться убого
    І щастя, як маршрутки, жде.

    30.01.19 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  37. Ігор Терен - [ 2019.01.30 18:52 ]
    Кураторам роздраю
    ***
    А на сайті не чекай погоди.
    Миру і нема, і не було.
    Люті антиподи
    не вживуться поряд.
    Бій триває, поки діє зло.

    ***
    А лихе скаженими устами
    і святе умиє у багні,
    буцає рогами,
    шиє ярликами,
    всує помагає сатані.

    ***
    А от кумири не ледачі
    до «одобряму» читача.
    Одне одному
    шле оскому
    передового діяча.

    ***
    А ейфорії нині вистачає.
    Поету епітафії замало.
    Природу захищає,
    під колесо лягає
    і маємо, ума – як не бувало.


    ***
    А у глухого списує сліпе,
    яке і наяву не помічає,
    яке воно уперте і тупе.
    У словнику «нема» – є
    і – «немає» ,
    але нема – «бува’» , а є – «буває».

    ***
    А я і не колючий аж-аж-аж,
    нікого не беру на абордаж,
    ніде нікому яму не копаю...
    І поки епатаж
    ввійде у раж,
    лопат із їхніх рук не вириваю.

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  38. Ванда Савранська - [ 2019.01.30 18:01 ]
    Баба і лимони
    Йде старенька – високі калоші,
    Чорні валянки шиті, суконні,
    Гроші в хусточці – що то за гроші!
    Баба йде купувати лимони.

    Урожайним був рік – аби сила.
    Картоплі, огірки, патисони...
    І в льоху є, і в банки закрила.
    А тепер їй потрібні лимони.

    Однесла докторисі яєчок,
    Гарну курку прийшлось зарубати.
    Ну така вона, доля стареча,
    Діда треба ж свого рятувати.

    То городи, то кури, то дрова...
    А вмирати ніхто не боронить...
    А за ліки дала, все, що в сховах...
    Ось ще треба купити лимони…

    Кожну дідову пенсію вбогу
    Відкладали на чорну годину.
    Все пішло, ще й просила підмогу
    На таку дорогу медицину.

    Бо такі золоті наші ліки...
    Бо такі для народу закони...
    Бо такі кріпаки ми довіку!
    Ще й не родять в нас
    кляті лимони!

    11.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (4)


  39. Олександр Сушко - [ 2019.01.30 11:45 ]
    Ух!
    І тем нема, і настрою, і часу -
    Усе переточила суєта.
    Здаюся. Ну, а ви ідіть у наступ,
    Поезію тягніте за хвоста.

    Ридайте над віршатами у муках,
    Вимучуйте катрени і рядки.
    У мене ж на руках вмостилась любка,
    Розстібую на платтячку замки.

    На вічності стіні писати кинув,
    Пегасик захворів, "кахи" й "кахи".
    Пірнаю у неорану долину,
    Тону у хвилях ласки і жаги.

    У вихорі злітаємо до неба,
    Із голови тікає шмаття рим.
    Я у раю! Сонетів тут не треба,
    А доля стогне: - Я твоя! Бери!

    Мій шлях кармічний - це любов до жінки!
    Ось істинна поезія душі!
    Цілую ніч грудей рожеві піки
    Під спазматичний рип старих пружин.

    30.01.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  40. Тетяна Левицька - [ 2019.01.30 11:28 ]
    Осіння мелодія душі
    Золотий листопад на бруківку насипала осінь,
    Милозвучні пісні навівають дощі скрипалю.
    Я кохаю того, хто на мене не дивиться зовсім,
    І немає надії на те, що колись розлюблю.

    Горобина зів’яла, скінчилося бабине літо,
    А кохання моє пахне м'ятою і чебрецем.
    Зосереджений погляд, а ніжність нема куди діти,
    краще того не знати, для кого трояндовий щем.

    Посміхнувся уперше чи просто мені це здалося,
    Серце птахою б’ється, коханий, назустріч іде.
    Ненавмисно торкнувся - то вітер чіпає волосся.
    Облітає остання надія, мов листя руде.

    Тихий парк сутеніє, збираються пари і хмари,
    Парасоля одна, як єдине кохання на двох.
    У обіймах тремких небесами закохані марять,
    Я ж додому несу незабудки і чортополох.

    Золотий листопад на бруківку насипала осінь,
    Милозвучні пісні навівають дощі скрипалю.
    Я кохаю того, хто на мене не дивиться зовсім,
    І немає надії на те, що колись розлюблю.


    Рейтинги: Народний 5.75 (6.27) | "Майстерень" 6 (6.36)
    Коментарі: (10)


  41. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.01.30 10:40 ]
    Їм не бути разом
    А тополя струнка та висока,
    Що простягує віти до неба,
    Загубила і сон свій, і спокій,
    Закохатися ж було їй треба

    В явора сильного молодого,
    Що над ставом стоїть, похилившись,
    Хоча верб хоровод навкруг нього,
    Та йому щось не весело більше.

    До тополі він теж не байдужий,
    Так без неї самотньо і сумно,
    Та й тополя також за ним тужить,
    Та не бути ніколи разом їм.

    Лише здалеку будуть дивитись
    Він на Неї, Вона ж бо на Нього,
    Милуватися теж одне одним,
    Доля так уже розпорядилась.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  42. Віктор Кучерук - [ 2019.01.30 05:15 ]
    * * *
    Десь там, за обрієм далеким,
    Зів’ялим листям пахне сад, –
    І ти ховаєшся від спеки
    В лагуни чисту й теплу гладь.
    І хвильок ніжних плюскотіння,
    І бірюзовий, ніжний бриз, –
    Ведуть із яви в сновидіння
    Твою важку, мов доля, мисль.
    І тануть відстані й години
    Від непоборної жаги
    Прийти у гості до хатини
    По стріху вгрузлої в сніги.
    Вернутись хочеться додому,
    В той край, що знаєш “назубок”, –
    Який зітре розлуки втому
    З твоїх устояних думок.
    Але, всміхаючись привітно,
    Гукає з берега: “Агей!..” –
    Той, що шанує беззавітно
    Тебе за вірність і дітей…
    29.01.19


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  43. Лідія Дружинович - [ 2019.01.29 21:19 ]
    ...нарешті
    Нарешті листопад - і раптом лист опав,
    І задощило враз… Дерева, як химери…
    З високого горба котилася журба,
    Скрутилася клубком, лягла посеред скверу…

    На осені рядно ще мостить дощ листки,
    картатий мовби плед витворює із бруку .
    Як Великодній дзвін, мов краща з намистин,
    останній впав горіх – і звук роздався лунко.

    Нарешті листопад… Тримай мене, тримай,
    Тумани розстели, туманам сивим сиво…
    Тумани, як воли… Ще трохи – і зима
    у ретязі скує природу неквапливо.

    Хай буде осінь ще! Лише не дорікай…
    Хай знає цілий світ, що я тебе кохаю!
    А поки листопад, тримай і обіймай,
    Мій світе, мій бузку, далекий тихий раю!

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  44. Олександр Олехо - [ 2019.01.29 18:51 ]
    * * *
    Живе у мені критикан,
    і оптиміст, і істукан.
    І купа іншого народу
    без племені, імен та роду.
    Я з ними бесіди веду
    та думку їх собі беру.
    А потім «Бац!» і десь озвучу –
    сувору лагідну ядучу…

    Хтось скаже: Ач, яка дурня!
    За рік зросла у нас платня.
    Ти на якому боці граєш?
    Мабуть, того і сам не знаєш…

    Хтось скаже: О, жива надія.
    У рік Бика чи може Змія
    все буде добре у людей,
    бо цар наш – з тямкою спудей…

    Хтось скаже гнівно: Баламут!
    В країні кожен п’ятий Брут.
    Навіщо кликати до бучі?
    Часи й без того злі, пекучі…

    А я то що? Я ні при чому.
    То оселенці через кому
    віщають різне зусебіч,
    а мій язик – то їхня річ…

    27.01.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  45. Микола Дудар - [ 2019.01.29 17:45 ]
    А ваш коментар? ...
    Вдвічі старіша кімната і меблі
    Віднині тобі ні гаряче, ні…
    Похилого дня-нервової греблі
    Згоден на чарочку, згоден на пів…

    Макітра ота дісталася в спадок
    Від бабці віп-ступа, веретено…
    І паутиння, плетінь на додаток
    Сирість, убогість, пам’ять - вино…

    Що ще потрібно зустріти щоб ранок?
    Мо бабцю хіба, Пікассо ачей…
    Спертись об неї, здолати весь ґанок
    Ваш коментар: - а чого так пече?…
    28-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  46. Вікторія Торон - [ 2019.01.29 06:56 ]
    Голоси
    Він ріс життєлюбом, високим і гарним,
    невпинно дотепним, чарівно-свавільним...
       Клубочився космос кошлатим туманом
       і втягував горлом – бездонним, тваринним.
    Він легко долав перепони науки,
    збираючи друзів, батьківські надії...
     У прірві небесній складались сполуки
       судьби, що вкраде і по вітру розвіє.
    Він штучно сміявся, та темний неспокій
    вужем заповзав у напружений мозок,
       і щось шепотіло у тиші глибокій,
       і щось слідкувало, втаївши загрозу.
    А потім він чув, як у ньому постали
    шамкі голоси, що прибули нізвідки,
       невидимі очі за ним чатували,
       немов всюдисущі нав’язливі свідки.
    Навколо усе гомоніло про нього,
    і слало таємні сигнали дротами,
       впливав на людей і звертався до Бога
       він телепатично – самими думками.
    А потім, схилившись, з лицем пожовтілим,
    складав він листи в лікарнянім покої,
       і пильні прохання бентежно летіли
       у пошуках марних руки помічної.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  47. України Сокор - [ 2019.01.29 05:48 ]
    Гордость - порок
    По жизни шла не замечая,
    Друзей и пенья птиц.
    И всегда считая,
    Что на свете нет девиц,
    Тебя достойней и важнее.
    Ты гордо шла стремглав вперед,
    Свою мечту найти скорее.
    Спешащий, он глупее,
    Кто уверен - мечту свою найдет.

    Время шло ты всё ж такая,
    Гордыня властвует тобой.
    А жизнь цветёт, ты увядая -
    Посмотри на лик ты свой.
    Тогда откроет истину глаза,
    Что ты в мечтах своих тонула.
    Блеснёт в глазу слеза,
    И седина в косе мелькнула.
    А стезю мечты твоей, жизнь не воскресила.

    Как предвидеть путь земной?
    Не в судьбе ли есть причина?
    Кто ж по жизни идет с тобой?
    Над тобой висит лавина:
    Добра и зла, соблазн друзей.
    Не в этом ли первопричина,
    Что была ты их сильней?
    А ты себя сама любила,
    И суть истины земной, тебя не осенила.




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Віктор Кучерук - [ 2019.01.29 05:58 ]
    * * *
    Зима ретельно побілила
    Вапном притишене село, –
    Немов художниця уміла
    Похизувалась ремеслом.
    Блідою видалась картина,
    В снігах похованих хатин, –
    При прояснілій вдалеч днині,
    Яку я бачу не один
    Неначе з пензля чорні фарби
    Покрили біле полотно, –
    Тож кольори лише двобарвні,
    Як, зазвичай, на доміно.
    Малює стримано і кволо,
    Аби умінням довести, –
    Що зможе вибілить довкола
    Промерзлі рештки чорноти.
    28.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  49. Володимир Бойко - [ 2019.01.28 22:17 ]
    * * *
    Я попрошу антракту в ностальгії,
    Зітру з обличчя смуток, мов сльозу,
    На мить забути прикрощі зумію,
    І погамую пристрастей грозу.

    Я попрошу пробачення у мрії,
    Я віднайду її із небуття,
    Над кривдами піднятися посмію,
    Над кривдами колишнього життя.

    Проситиму пробачення у тебе,
    Промовлю недомовлені слова.
    Мені нічого іншого не треба,
    Лиш вірити, що мрія ще жива.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (3)


  50. Ігор Терен - [ 2019.01.28 19:52 ]
    Who is who
    ***
    Досягнення поетів нео-ери:
    новатори освоїли Устав,
    дозріле покоління піонерів
    і януси в колоні еСеСеРу
    очолюють на сайті самвидав.

    ***
    У неоліті діє агентура
    і Homo наступає на ...граблі.
    То опуска', то підійма' цезуру,
    і ліра ожива', й література,
    коли журі й цензура москалі.

    ***
    Свої – на Раші , а чужі – у хаті
    стараються, – ні людям, ні собі.
    Не може пустомеля не писати
    і пацієнти шостої палати
    ідуть на ви – у вічній боротьбі.

    ***
    Плеяда зір сіяє на арені
    і носаками пхає за поріг
    усе, що заважає їй на сцені
    ділити недопечений пиріг.

    ***
    Вимішують поези урочисто
    поденщики оскомини ідей.
    Накульгують і ямби, і хорей...
    У вухо їм за тісто
    уже ніхто не свисне,
    бо глевтяки цінують у людей.

    ***
    Не із людей апологети ситих.
    Тузи усе змітають на шляху .
    А я при чому? А-а-а! Дратує Ху
    моя натура – захищати битих
    та осміяти ґонор і пиху.

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   ...   429   430   431   432   433   434   435   436   437   ...   1855