ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.10.07 06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.

С М
2026.10.06 23:23
Старий розповідав казки

Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Вікторія Лимар - [ 2018.12.19 21:47 ]
    Жива легенда
    Дмитро Гнатюк - жива легенда.
    Його могутній баритон
    У світ, поринувши далеко,
    Із України за кордон.

    Багатогранний шлях відкривши,
    Душевних доторкнувшись струн,
    До переповненої скрині,
    Куди збігають радість, сум.

    Там відчай, пристрасть, хвилі моря
    Нові розбудять почуття.
    Там, у буремному просторі
    Про матір він співав й дитя.

    Ця пісня про рушник – жадана!
    Вже вкотре чути хоче зал.
    Сльоза скотилася незвана:
    Ніхто на неї не чекав.

    Вражає голосу потужність:
    Мабуть, у світі є дива.
    Харизма, витончена пружність,
    Байдуже серце ожива!

    Романси, опера, естрада –
    Музичний вищий пілотаж!
    Пісні добротні всі, до ладу,
    Що мають виправданий стаж.

    Політ високої октави!
    Джерельний неповторний спів!
    Ось так, зростаючи до слави,
    Удосконалюючи стиль,
    Відомий український син
    Сягнув до світових вершин.

    19.12.2018
    Свидетельство о публикации №118121909289


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  2. України Сокор - [ 2018.12.19 21:33 ]
    Мудрість
    Жаль, що старенькі, як діти стають,
    Мріють, щоб старість не завадила путь.
    Жити, творити та радість нести,
    Молодь змогла дійти до мети.

    Хіба старенькім багато ще треба,
    Життя стареньких близьке до неба.
    Життєва стежка — це спогадів суть.
    Поваги трішки, що люди дають.

    Комп'ютер, айфон, електронні газети,
    В стрімкому прогресі потрібно їм жити.
    А діти й онуки прогрес поважають.
    Уважити стареньких вони забувають.

    Старенькі в житті як осінній листок,
    Ніби потрібен, який з нього прок.
    В творче життя вони в космос сягнули.
    Волають, щоб їх в путі не забули.

    Життєва свіча швидко згорає,
    Оглянувся, як старість вже дбає.
    Людина повинна про це пам'ятати:
    Поважати старих, як себе поважати.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Ольга Паучек - [ 2018.12.19 20:11 ]
    Дві дати
    Стою одиноко
    В полоні холодного часу,
    Життя витікає
    Крізь пальці в сипучий пісок...
    За обрієм зірка
    Самотньо навіки згасає,
    Лишає в камінні
    Над... скромно-короткий рядок.

    Дві дати...
    Між них... непримітна відвертості риска,
    В ній радості смуток
    І горя невимовний жаль...
    Прощально скрипить
    І хитає життєва колиска,
    Полуда тіней
    Заважає дивитись у даль.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.19 10:54 ]
    Нарцисичне

    1

    Розцвів нарцис у авторськім єстві.
    Стеблом повзе комашка величава.
    - Не вказуй... не потрібен шелех твій!
    На пуф до мене прийде юнка-пава,
    А ти - дозріла, мудра... ти - не та,
    яку я намалюю на шпалері.
    Зламавсь нарцис...
    І просить в ос бинта...
    і джерготять "вмирає" чорнопері.

    2

    Пройду собі. Ні слова, ні ниток...
    Я для таких - зів'ялих - не існую.
    Підлестився за мойву дід-коток.
    І муза незрадлива - одесную.

    За вербами, де таці, реп, зола,
    кальян-осіріс, леопарди мляві,
    калюжниця яскраво розцвіла...
    Подякую гармонії, уяві.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  5. Олександр Сушко - [ 2018.12.19 10:01 ]
    Мирова
    Укліщився в сідниченьку зоїл,
    Щодня гризе мої творіння, злюка:
    - Драглисті, бевзе, віршики твої!
    Пегас не кінь, а хвора й лиса курка!

    Мій читачу! Сонетяра прости!
    Чудовні оди грамузляв ізмалку.
    Та це не ґандж, такий у мене стиль,
    Облисів друг, бо мудрий як оракул.

    Виплоджую по книжці раз на рік,
    Натруджений скрипить жахітно копчик.
    А заздрісні невдахи-упирі
    В моїм промінні слави грітись хочуть.

    Нема поваги. Слух терзає сміх,
    Від жартування стигне кров у жилах.
    Та я - пишу! Віршець черговий "Плиг!"
    Та...знов попав сатирику на вила!

    О, як же він, поганець, задовбав,
    За це йому проклять набалабонив.
    Уїлась в душу критики ропа
    Взірця літературної ікони.

    Зірвали миші генія шеврон,
    Із бубенцями одягли картузик.
    Чкурнув останній з друзів епігон,
    Сконав Пегас, втекла беззуба муза.

    19.12.2018р.

    Мережа

    Тисне кіт не "Enter", йду у чат,
    Слухаю привіти з пекла, Марса.
    Одбиваюсь кволо від дівчат,
    Сиплються в ніщо піщинки часу.

    Вирячивсь як зомбі на екран,
    Вистигає у руці сарделька.
    Бога захищає гурт вірян -
    Шпетить віру атеїст Омелько.

    Черга за рецептиком маци
    Та за бусами з багатоніжок.
    Жмуття електронних папірців
    Банк прислав аби платив скоріше.

    Чути сморід нету і в гробах,
    Будить мертвих віртуальний галас.
    Контрапунктом - вбивства, гвалт, татьба,
    Між коментарями труйні жала.

    Пише геній лірику щемку,
    Я готуюсь вигукнути "Аве!".
    Пхає відьма: - Йди, покритикуй,
    Брудом ляпни в сонечко ласкаве.

    У писак і читачів роздор,
    Міх образ, колючі недомовки.
    Від безсилля гасне монітор:
    Зникнув струм. Панує мир та спокій...

    12.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (3)


  6. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.12.19 10:22 ]
    Щастя кожен хоче
    А на губах палкі цілунки,
    У серці ватра - звуть любов"ю,
    Яке ще б"ється лунко-лунко
    І плаче радості сльозою.

    Хоча воно й сумує часто,
    Та ніжність ллється в нім струмочком.
    Оце і є те справжнє щастя,
    В житті якого кожен хоче.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Терен - [ 2018.12.19 08:46 ]
    Друзям-опонентам
    З одного боку, нібито – орли,
    а з іншого , мов когути, обоє.
    Ой, людоньки! Закльовує малий
    великого ліричного героя.

    Але оба – мої учителі:
    один – сонету, інший – параної...
    А дисципліна – наче москалі:
    ані війни, ні миру у двобої.

    Та піднімайте руки догори.
    Здавайтеся! Де білі прапори?
    Але далеко куцому до зайця...

    Сашуню, ти, як меншенький, покайся...
    А ти його, журавлику, бери
    на крилонька свої і ...опускайся.

    18/12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  8. Віктор Кучерук - [ 2018.12.19 07:51 ]
    * * *
    Від самоти осатанілий,
    У плині скорбному ночей, –
    Шукаю досі марно тілом
    Її довірливе плече.
    Ніяк змиритися не можу
    Із тим, що стихнув скрип пружин, –
    Що на розстеленому ложі
    Лежу засмучено - один...
    І швидко гусне порожнина
    І холод шириться щомить, –
    І, наче докір, павутина
    В кутку неприбранім бринить…
    18.12.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  9. Тетяна Левицька - [ 2018.12.18 17:24 ]
    Оаза щастя
    День врунився, хмелів учора,
    сьогодні - втратив щастя шарм.
    І знову хочеться на море
    в оазу фінікових пальм.

    В тропічнім царстві оживаю,
    блакитним лотосом цвіту.
    Блаженство неземного раю
    знаходиться, напевно, тут.
    Мартини-чайки говірливі
    шубовскають із сині вниз.
    Жорству перебирають хвилі,
    на мілководді - срібла блиск.
    Цілує тіло теплий вітер,
    випещує засмаглу плоть,
    по бірюзі розсипав бісер
    і кришталеву сонцезлоть.
    Вода прозора, не бездонна...
    Султанки... Цезії-неон.
    Наполеони... Риба-клоун
    пасе в коралах анемон.
    Полоще білопінні крила
    в лагуні небо голубе.
    З душі осінню тугу змила,
    не вистачає лиш тебе.


    Рейтинги: Народний -- (6.26) | "Майстерень" -- (6.35)
    Коментарі: (22)


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2018.12.18 15:12 ]
    Не мовчімо, люди, бо затопчуть
    Мене повчає псевдодруг, як жить,
    Хоча молодший віком проти мене.
    Та уявля себе «великим» вченим,
    Й нема нахабству дикому межі.

    І по воді його все пишуть вила –
    Він хоче, щоб поліг я на війні.
    А він пророком став, був на коні,
    І лицемірно плакав на могилі.

    І вчив писати всіх, і що, і як!
    Така його – (таємна!) – тут мета є.
    Величчям обуянний маніяк,
    Готовий убивати, наче Каїн.

    Відкрию вам одну з його личин,
    Була тут поетеса й не корилась
    Його дурним повчанням, мала силу.
    То він її узяв і «замочив» -

    Липке лайно на неї лив постійно,
    Пером водила ж бо Мегера зла.
    Не витримала наступ божевілля –
    Талановита й горда – й утекла.

    Вона для сайту вмерла. Чи вбивати
    Сатира має, ви скажіть мені?
    Чи викупати ворога в лайні?
    Чи лікувати, як хірург, без вати?!

    Сатира справжня все ж таки лікує
    І світлий напрям вказує, дає!
    Лайнячий «царю», чуєш, суд твій – всує!
    І графоманське царствіє твоє!

    18.10.7526 р. (Від Трипілля) (18.12.2018)





    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (13)


  11. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2018.12.18 15:22 ]
    Кому і що?
    кому доводити і що?
    а головне – то є навіщо?
    танцюючи на попелищі,
    розплата буде і «расчет»

    кому доводити і де?
    хто я – я теє добре знаю,
    на ранок з кавою чи чаєм,
    а хочу - воду, то - пусте...

    навіщо вам моє життя?
    мені моє лиш, як по правді,
    а вам – то лиш би розіп'яти,
    для того треба те знаття.

    і, коршуни, багато вас,
    але від того – лиш міцнію,
    бо феніксом із рим
    крізь час
    воскреснути зумію!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  12. Олександр Сушко - [ 2018.12.18 11:30 ]
    Від сніданку до вечері
    Замріявся (на те я і піїт),
    Із пуза долина приємний буркіт.
    Померти в ліжку аж під сотню літ
    Забаглось між турботливих онуків.

    Хай патріоти скніють на війні,
    А я на кухні попишу віршата
    Про сад, любов, озера та лани.
    У бій не клич! Перо - моя гармата!

    У бойових Пегасів хвіст гачком,
    А у сумирних вільно майталає.
    Поміж краплин протиснувся бочком,
    У пеклі влаштував шматочок раю.

    Сусіда мій пройшов АТО, Майдан,
    Готує проти упира повстання.
    А в мене - творчий вечір, балаган,
    З колегами чергове чаркування.

    Доробок без вогню, батальних сцен,
    Друкується товстий з віршаток опус.
    Несе жона підсмажене м'ясце,
    Лоскоче ніздрі запах ескалопа.

    18.12.2018 р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (12)


  13. Любов Бенедишин - [ 2018.12.18 11:55 ]
    ***
    Хочеться крикнути: «Де ти?» –
    У глибину Інтернету.
    Між чудасій і докорів
    Щастя впізнати своє.

    Скрізь – несполохана тиша,
    Луни її не колишуть.
    Бачити внутрішнім зором
    Рідне – наснаги стає.

    Нумо, гучніше мовчати!
    …Вогник зелений – у чаті.
    Отже сьогодні ти поруч.
    Отже ти в мене ще є.

    18.12.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  14. Ігор Шоха - [ 2018.12.18 11:10 ]
    Мутації імунітету
    І
    Усі ми аплодуємо, буває,
    всьому новому, любимо пісні.
    І не буває соромно мені,
    що долучився із якогось краю
    до арії у опері одній.

    ІІ
    Є фабула. Анонси оминаю я...
    і обриси..., що застують очам.
    Не заглядаю у чужий сезам,
    та іноді емоції показую
    до ню що імпонує читачам.

    Ми не боги, але своє малюємо –
    палітрою одною на усіх
    освячуємо лінощі і гріх.
    Буває, одне одного не чуємо,
    але не піднімаємо на сміх.

    Не тішуся ані саморекламою,
    ані самооманою тепла,
    що завше ілюзорною була.
    Натомість байдужію до осанни я
    і сяючого німбами чола.

    Не вписуюсь у публіку і рубрику.
    Даруйте. Оминайте і мене,
    і копіюйте... як усе мине,
    і забувайте... і любіте ...музику.
    А гнаного ніхто не дожене.

    Імунітет окрилює надією.
    Немає пієтету поетес?
    Ну то і що? Зате є інтерес.
    Не заразився ні птахокардією,
    ні іншою хворобою поез.

    Рятує не одна самоіронія.
    Лікує і не горе, й не біда,
    а чистої поезії вода.

    Та от біда у всій оцій історії –
    не любимо мирської какафонії
    і я, і гуру мій – Сковорода.

    ІІІ
    До вирію літаю і вертаюся,
    хоча такі сценарії смішні
    моїй кобіті, поки ми одні...

    і навіть, уявіть, я ще не каюся,
    що іноді за обрії вдивляюся,
    коли вітрило сяє вдалині.

    12.2018


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.57) | "Майстерень" 5.25 (5.93)
    Коментарі: (12)


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.18 10:13 ]
    Вище за трави


    Сон...
    піднімаюся вище за трави.
    Сила тяжіння тепер несуттєва
    Ось долітає червіньковий гравій.
    Хто ж там зустріне - Евтерпа чи Єва?

    Сцени...
    ліани...
    небесні лаштунки...
    Ось Мнемосіна шепоче: "Пригадуй..."
    Вибух... лице із картини Е.Мунка.
    Амфори котять осріблені гади...

    Гном донизав шелестючу гірлянду.
    Лялька з ведмедиком шапку згубила.
    Миша полізла за шматиком лярду.
    Я відростила просвітчасті крила.

    Лик мій сумний віддзеркалює деко.
    Котики медитатують на рибу.
    Мафін із кавою... Мама далеко.
    Хекай, Морозе, Полтавою дибай.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  16. Віктор Кучерук - [ 2018.12.18 06:48 ]
    * * *
    Як прикро, люба, що не разом
    Уже радіється й болить, -
    Що ти впокоїлась одразу,
    А я - вагаюся що мить.
    Зіперсь лякливо на онуків
    І, мов зачумлений, стою, -
    Собі продовжуючи муку
    Та поділяючи твою...
    15.12.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  17. Ігор Шоха - [ 2018.12.17 21:30 ]
    Останні пілігрими
    Йдемо за обрій інеєм повиті.
    Усе насущне маємо з небес.
    Неуязвимі, бо за правду биті,
    і віковічні, бо Ісус воскрес.

    До видимого муляємо ноги
    та істині радіємо здаля.
    У нас немає битої дороги,
    коли перевертається Земля.

    Ми бачимо, на кому світло сяє,
    і зло, що визирає із пітьми.
    Та місія диявола минає.
    Ім’я Месії освятили ми –

    останні пілігрими цього світу,
    де діє не Всевишній, а боги,
    якими управляють московіти.

    За їхньою «вєсною» – наше літо.
    У них свої батиї і завіти,
    у нас чужі борги і вороги.

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  18. Іван Потьомкін - [ 2018.12.17 14:48 ]
    Молитвами одними й тими ж
    Затісно в суєтному сьогоденні…
    Кривавицею мерехтить майбутнє…
    Невже таким задумано наш світ?
    «А ти в минувшину занурся,- чую голос.-
    Між слів і дій тамтешніх наміри й помисли,
    Прийнятні сьогоденню, віднайди.
    Аби бодай на гріх один йому полегшало».
    Отак-от і борсаюсь в тісняві днів,
    Надокучаю просьбами Всевишньому.
    І хоча знаю: не кожному відповідає Він,
    Стрічаю кожен Божий день
    Молитвами одними й тими ж.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  19. Олександр Сушко - [ 2018.12.17 12:02 ]
    Томос, Фобос і Деймос
    Свобода, браття! Нумо у церкви!
    Пірнімо купно в благодаті кубла!
    Є хомути із Риму і Москви,
    Приміряю дешевий - зі Стамбула.

    Сліпаві гнучкошиєнки-раби
    Рвонули навпрошки у райські пущі.
    Штовхнув попа. Під рясою скарби
    Забрязкотіли. Паству "жаба" душить.

    Ось-ось із курки випаде яйце,
    Народець теж натужився нівроку.
    А хор розстриг зірвався на фальцет,
    Коли про зраду віри в очі бовкнув.

    Дажбог однині - єресь! Не канон!
    Зварили миро на Фанарі з Лади.
    У Едем замуровую вікно,
    Кладу в брехню важку цеглину правди.

    15.12.2018р.

    Тло

    Пройшли гроза, біда, гнітючий сум,
    Під струменями часу розпач вистиг.
    Літати зась. Без крил по дну повзу,
    А сцена оголошує мій виступ.

    Розкручено видовищ карусель,
    Калейдоскоп відьом, альтів, паяців...
    Доспівує шансон мадмуазель,
    А після мене - коломийки, танці.

    Останній вихід. Музика Гуно,
    Мінорне ехо закриває дромос.
    Шматочок смальти випав із панно
    І рибкою пірнув у невідомість.

    А зверху мрії, хвилі, кораблі,
    В майбутньому німі осколки квантів.
    "Все Хронос перетворює на тлінь" -
    Шепнула вчора мудра Сарасваті.

    Картина вдала. Дар пішов на тло
    В чужій картині. Видно нерви й вени...
    Мене, насправді, тут і не було,
    Танцює вічність гопака без мене.

    17.12.2018р.

    Вовк

    Плетуться дулі, долі, макраме,
    Потішний віршик зріє на сторінці.
    У цьому світі глузд уже помер,
    Син любить біль, бо тато вправний гицель.

    Вовків боїться злякана людва,
    Тож я надійно заховавсь од миру.
    Тепер не кров ковтаю, а первак,
    Хірург пластичний здер звірячу шкіру.

    Хоча на вид - потішний колобок,
    Навзаєм пазурів грошва та влада,-
    Під машкарою вгадується вовк,
    Гарчить на посполитих тінь зубата.

    Сяйнув на сонці металічний зуб,
    Ти - жертва, я - хижак, лежи й не хлипай.
    Нашию із овечок теплих шуб,
    Усе віддасть бідак за кусень хліба.

    16.12.2018 р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (2)


  20. Ігор Терен - [ 2018.12.17 11:55 ]
    Невезучість
    Я дуже невезучий на війну,
    хоча біда не оминає хату.
    І нині ясно – «руськую вєсну»
    доб’є перо, якщо не автомати.

    Карабкаються унтери на трон –
    фотогенічні і, анфас, учені.
    А я не присягав у мегафон
    ані Феміді, ані Мельпомені.

    На сцену удостоєні орли,
    що мають з революції копійку.
    І ґрейдера мені не подали,
    і «на арапа» не поліз у бійку.

    Ну... ну, буває – пісеньку утну,
    коли охота є почервоніти,
    але не вистачає талану
    популяризувати це у сіті.

    Нічого не видумую. Самі
    собою виникають вірші.
    Але не побував на Колимі,
    як пощастило іншим і раніше.

    Хіба я винен? Ні тобі Афган,
    ані тобі китайці на Амурі
    ніде не виникали у натурі.

    Родився у сорочці... Та не пан...
    І навіть не убитий за Майдан,
    хоча і об’явили: «куля – дура».

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  21. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.12.17 10:40 ]
    Грудневий вечір
    Грудневий вечір підступа тихенько,
    Сипле лапатий білий-білий сніг,
    Ним укрива грудки замерзлі всенькі
    Та килимком встеляє ще й поріг.

    Щербатий місяць вигляда з-за хмари,
    А навкруг нього хоровод зірок,
    Які на землю сяйво посилають,
    Тоді виблискує, мов срібло там сніжок.

    А морозець пощипує за щічки
    І чути його кришталевий дзвін,
    Скував він кригою просторе плесо річки
    Й за вітерцем пустився навздогін.

    Стоїть навкруг німа зимова тиша
    І лише зрідка гілка хрусне десь,
    Грудневий вечір холодом вже дише,
    Казковістю пронизаний увесь.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  22. Віталій Ткачук - [ 2018.12.17 07:48 ]
    головний біль
    від головного лишається тільки
    біль
    в передчутті зими
    з метою на босу ногу
    стільки перейдено
    стільки здобуто
    стіль...
    кинуто вслід і покинуто в пересторогах

    яблуня болю
    росте зі сухих зіниць
    сіль
    обвиває кору
    підриває коріння
    той хто із неба жбурляється нами
    вниз
    той і послав ці замети
    й тепла зледеніння

    в Сад
    де немає спокут
    немає спокус
    де задали наперед
    вже усі невідомі
    дякую ще раз
    за спогади
    за укус
    йду
    розчищатиму сніг на нічному балконі


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  23. Віталій Ткачук - [ 2018.12.17 07:30 ]
    головний біль
    від головного лишається тільки
    біль
    в передчутті зими
    з метою на босу ногу
    стільки перейдено
    стільки здобуто
    стіль...
    кинуто вслід і покинуто в пересторогах

    яблуня болю
    росте зі сухих зіниць
    сіль
    обвиває кору
    підриває коріння
    той хто із неба жбурляється нами
    вниз
    той і послав ці замети
    й тепла зледеніння

    в Сад
    де немає спокут
    немає спокус
    де задали наперед
    вже усі невідомі
    дякую ще раз
    за спогади
    за укус
    йду
    розчищатиму сніг на нічному балконі


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  24. Сонце Місяць - [ 2018.12.17 06:36 ]
    Елевтерополіс
     
    як ми, із грудневої вогкості
    ввійшли до ампірної зали
    голодні й лихі, зухвалі
    навряд було що втрачати

    гортензії між померанців
    венеціанські дзеркала
    боги & герої на фресках
    у залі галюцинацій

    усе, що дурні обіцянки
    фрагменти дотепних квестів
    дитинна незграбність &
    десь там ~
    царство небесне у славі

    ще не ставали чуттями
    слова & майбутні тексти
    у сутінковому струмі
    відлуння, що тліло між нами

    святкові енергії міста
    назустріч розхристані струнко
    ніким не кохана юнко
    за мить, як прокинутись, разом



    ibid.

    не приймаючи справжнє за дійсне
    ти припнутий до цього дійства
    зі смаком анріеліті

    де сплелися вже дещо оскомні
    перелесні квити іроній
    дивний чар & свічадний тлін

    шедевральні твої антитези
    не існують без екзегези
    хоч її не потрібно їм

    непомірності & надзусилля
    спричиняються до безсилля
    у парадних кайданах рим

    що печалі & що умови
    тихий Боже, зішли Любови
    бо нічого немає, крім




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  25. Віктор Кучерук - [ 2018.12.17 04:33 ]
    * * *
    Зимова ніч, пустельна і безкрая,
    Чорніє в посинілому вікні, –
    Немов до скла навмисно примерзає,
    Щоб світло не являлося мені.
    Вона отак не вперше тріумфує,
    Хоч хто те бачив чи про все те чув? –
    Неначе жде, що крикну: “Алілуя!..”,
    І запалю з безвиході свічу.
    Вона стоїть, упевнена і строга,
    В своїм незмінно-траурнім вбранні, –
    І вже святкує радо перемогу,
    Хоч я поразку ще не визнав, – ні!..
    Ще будуть весни!.. І світанки будуть!..
    І буде світло, тепле й голосне, –
    Ще сонце обігріє змерзлі груди,
    І смуток не лякатиме мене.
    04.12.18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.17 01:04 ]
    Зима
    Амур задуб на дереві... Зима.
    Стріла примерзла кінчиком до шиби.
    На столику надкушена хурма,
    Качан капусти, хрін, баньката риба.

    Засніжений будинок між доріг.
    Укрився Карлсон шоколадним пледом.
    Одну стрілу скупий амур беріг.
    А бджоли крижані дзуміли: "Меду б...".

    Снігурку ніс чорнявий бородань.
    Рядилися вчорашні мацапури.
    На підвіконні гибіла герань.
    Сороки скрекотіли: "Ні - цензурі...".

    Лягали спати дітки, пси, ченці.
    Ліпились нісенітниці на стіни.
    Амур тримав насіння в кулаці.
    Горобчик цюкнув - хто ти? - у коліно.

    Блукали гноми в гетрах морквяних,
    Тепла й чудес шукали серед люду.
    Скрипіли берці... Бій титанів стих.
    "Нутеллу" смакувала тлуста Люда,

    Хиталась абажурна бахрома.
    Коханий потенційний ніс ялинку.
    Тремтить амур на дереві... Зима.
    ...хто принесе божкові одежинку?


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  27. Ігор Федів - [ 2018.12.17 00:35 ]
    Правда

    Багато правди не буває,
    Бо завше істина одна.
    І суть її нас не лякає,
    Показує де суєта.
    Багато правди не буває,
    Є доза у людей своя -
    Бажає і усю ковтає,
    Або поп'є як немовля.
    Аби у долі упізнати,
    Де правда у напої слів,
    Добро у серці треба мати,
    Аби ти сам не байдужів,
    Не охолов до болю, горя,
    Не був слугою у біди,
    І поцілує тебе доля,
    Та відвоює у журби.
    Багато правди не буває,
    Усі часи вона одна.
    Хто чорне білим називає,
    Напій омани п'є до дна.
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  28. Сергій Гупало - [ 2018.12.16 21:50 ]
    С л а в а
    Важко стежиною йти, оглядатись:
    Хто, як привиддя, мене доганяє?
    Каже, що треба забути утрати,
    Тепло дивитися на батерфляї…

    Більше – проси у європ і америк…
    Тих, що поважно повернуті задом.
    Нібито клянчиш надійні папери
    На ПМП* – і отримуєш задум.

    Якось баладно думки про Палладу
    Перепливають уяву, задуму.
    Чуються жалості знову позаду
    В полі-роздоллі всесвітнього струму.

    Хто приєднає печалі приватні
    До успадкованих дум випадкових?
    Сумніви, далечі, зліпки і клапті.
    Рінь, що пришерхла. Утішні розмови.

    Як ефективно прожити на світі
    Та і ще вийти із нього найкраще?
    Треба із тим, що уже знаменитий,
    Ще побувати у чортовій пащі.

    І героїчні думки-парашути
    Поруч хитає розгніваний дехто.
    Буду вдавати: не видно, не чути.
    Слава надвоє не ділиться легко.



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  29. Микола Дудар - [ 2018.12.16 20:18 ]
    Учням-скрипалям
    Вивчаєш мову скрипаля
    І джерело її, і схови…
    Коли ще був зувсім малям -
    Вас запідозрили у змові
    І запроторили у клас
    На довгих сім… плюс десять років -
    Безцінний твій дороговказ
    Веде у світ хрещених кроків…
    16-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  30. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.16 20:20 ]
    То хміль, то плющик
    То хміль, то плющик...

    1

    Робити людей щасливими,
    зітхаючи, вперто вчуся.
    Проходжу - міцна - жаливами...
    А реципієнт - не в дусі.

    - Не треба... Мені так хороше. -
    Ти вище... то сяй деінде!
    Просіяне рідне борошно...
    Джергоче іржаве, мідне.

    2

    Вклади мені, Боже, в голову
    рядків оптимізму, треба.
    Накрапав невдячник оловом,
    на греблі шипить: "Не гребуй...
    Дивися, ось я хитрющий...
    У мене навчися, Майє!".
    І лиже - то хміль, то плющик...
    І курс по вітрах тримає.

    2018


    Про наське

    1

    Альби сучасні - ні сіло, ні впало...
    Пише поетик, милується салом...
    Котик оближе перо на осонні.
    Липко-медвяно... перчини червоні...
    Курка почує - втече на горище.
    В серці - завія, ковтьобини... хвища.

    Трішки уміння, а більше охоти.
    Щільно заповнені чаші-блокноти.
    Файли гортаєш...
    Та де ж тут шедеври?
    Ні, не поліпшу дурнички за євро...

    2

    Можна продовжити вірш, вкоротити.
    Дріб золотавий потрапив би в сито...
    Шерхоти, зойки... болотні мурени.
    Серед торговищ - осібненькі сцени.

    2018

    А́льба (окситан. alba — «ранкова зоря») — поетичний жанр провансальських трубадурів, ранкова пісня, скарга закоханих на неминучість розлуки з настанням ранку. Це своєрідний драматичний діалог кавалера з дамою. Діалогічність альби вказує на її зв'язок з народною піснею.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  31. Павло ГайНижник - [ 2018.12.16 20:31 ]
    ЕПІКА ЖИТТЯ
    ЕПІКА ЖИТТЯ

    Між видимим й незна́ним меж немає –
    Жеврі́є лиш ілюзія, епічність тла Буття
    Й клоака будуарних хтив куцо горлає
    Про велич ницих. Гра в блу́дне сповиття
    Тваринної феєрії задухою волає і конає
    У тому зашморзі душа. Пізна́ння ж окуття
    Вир розуму в кайданах скутих дум тримає
    Й в розпусті мрій. Шлях світосприйняття
    Згубився в буднях й златі. Мудрість вимирає,
    Вбива у метушні любов, рве боговідчуття
    Природи Людства. Знань глибінь здолає
    Сакральність Неба тайн, земного сенс Життя.

    Павло Гай-Нижник
    16 грудня 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Олександр Сушко - [ 2018.12.16 19:55 ]
    Відносне
    Шукати глузд у глупстві я мастак,
    Кладу осібно мухи та котлети.
    Без дурнів не було би розумак,
    Без графоманів - геніїв-поетів.

    Вважав, що втік з ліричних калабань,
    Плаксивої як дощ позбувся вади.
    Та все відносне - навіть Інь та Янь,
    У моді чуйні діви бородаті.

    У храмі Будди хреститься мулла,
    Спасителя розп'яття гріє пузо.
    В потоках газу, жовчі та бабла
    Кується дружба із Євросоюзом.

    Більмом ув оці дійсності пейзаж,
    Стирчать голками із людей проблеми.
    О, музо! Не тікай, у ліжко ляж!
    Тут тепло, а надворі бруд і темінь.

    Цинічний фарс - естетика доби,
    Замажуть несмак віршомаза блатом.
    Біжать "митці" писати про дуби,
    Вдихаючи квіткові аромати.

    16.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (2)


  33. України Сокор - [ 2018.12.16 19:45 ]
    Сенс життя.
    Людина природу хоче пізнати,
    І те, що вже є й що може бувати.
    Пише догадки, наукові трактати
    Та в природі їй всього не знати.

    Бо те що є й що буває,
    У світі все, Боже слово рождає.
    І все має час в пізнанні та дії,
    Лиш частково здійснюються мрії.

    Хочеш ти знати, як світ створився,
    З вірою в серці до Бога звернися.
    І зрозумій, сенс життя - це уміння
    Любити Бога і його творіння.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Іван Потьомкін - [ 2018.12.16 15:21 ]
    Пройда

    Він добре зна: не здатен я на помсту.
    З його шляху камінчик кожен підберу,
    Аби котримсь він не пожбурив потім.
    Що жодним словом я не прохоплюсь,
    Коли, бува, спитають: «Хто він?»
    «Довідайтесь самі»,- скажу натомість.
    Та помсти все ж уникнуть не вдається,
    Коли його на місце ставить доведеться.
    Всім арсеналом починає мстить:
    Слух несусвітній потайки розносить,
    Щоранку до начальства із доносом мчить...
    ...Та знаю – це допоти, допоки не настане мить,
    Як обійтись без мене він ніяк не зможе.
    Віддам тоді свій присуд крижаний:
    «Звертайсь до тих, кому ще не нашкодив.
    А я збиратиму камінчик кожний».


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  35. Микола Дудар - [ 2018.12.16 12:49 ]
    О Боже...
    Одного дня далекого села
    в цілому люди…
    мухи там окремо,
    жила-була цікавинка мала…
    із пам’яті, на жаль, ми не зітремо
    …він приземлявся трохи невпопад
    сочилося із крил… принишкли верби
    чекали там чомусь на зорепад
    і відбулося це
    в пекучий серпень
    а на дворі… малеча - дітвора
    ще правили обідню, своя церква
    корови спочивали, гори трав
    в очах лелечих зупинився серпень
    вже незабаром вирій: - поспіши
    і притули їх постріл в подорожник
    цікаво, де стрілець той, що згрішив?
    зникає сенс у каятті, о Боже…
    15-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  36. Ігор Шоха - [ 2018.12.16 11:05 ]
    Томос України
    У час такий, у ці літа суворі
    займає нішу кожен по собі.
    Шанують сильних, а не тих, що в горі
    конають у нерівній боротьбі.

    Але звершилось і лунає, – слава!
    Софія оживає на очах.
    Вертається у лоно патріарх
    і споконвічне канонічне право.

    Приліплюються всі, кому не лінь
    себе усьому світу показати.
    Уміють не оцінені таланти
    піаритись на мрії поколінь.

    Ой не поможе Томос Україні,
    якщо у душу лізе сатана
    та сотні літ не муляють коліна
    і не минає рашеська весна.

    Помолимось, але своєму Богу,
    Єдиному, якщо ми як один
    єдину обираємо дорогу,
    але не забуваємо про тин.

    – Чекай війни, коли шукаєш миру.
    І цей девіз у світі не новий.
    Я може й помиляюся, та щиро.
    Але боюсь, що я таки правий.

    15.12.2018


    Рейтинги: Народний 0 (5.57) | "Майстерень" 0 (5.93)
    Прокоментувати:


  37. Козак Дума - [ 2018.12.16 10:50 ]
    Ти на землю упала снігами
    Ти на землю упала снігами,
    розчинилась у лісі, воді,
    закружляла у сповідей гамах,
    що із неба лунали тоді…

    Залишила один лише спомин
    поцілунку на спраглих губах,
    сколихнула життя мого човен
    і у небі розтала як птах…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  38. Павло ГайНижник - [ 2018.12.16 09:24 ]
    НЕ ПИТАЙ
    НЕ ПИТАЙ

    Не питай де цілунком з’єднав небокрай
    Поміж нами серця́ в оберемок любові.
    Погортай весен сяйв й променево читай
    Затамовані думи легенд смарагдо́ві
    Про наш рай і гру доль. Уві сні пригадай
    Мрій офі́ри й зорінь світу душ волошкові.
    Розплітай візерунки, в барвах таїн пізнай
    Сенс кохання й життя, схо́ви щастя казкові.

    Павло Гай-Нижник
    15 грудня 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Віктор Кучерук - [ 2018.12.16 00:57 ]
    * * *
    Т. І...
    Мовчання довшає, мов ночі,
    І гадки множаться щораз, –
    Чом вогник сяяв неохоче,
    А потім злякано пригас?
    Адже стоять не дощовиті,
    А лиш туманні трохи дні, –
    Та він холоне і не світить,
    І смутно бачиться мені.
    Чи, може, нині погляд тішить
    Отого вогнику димок,
    Який змальовано у віршах,
    Що йти не хоче із думок?
    Бо укріпився в серці врешті
    Він так, як ствердження моє, –
    І я донині кличу: “Де ж ти?..”
    Тому, що попелом стає…
    05.12.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  40. Ігор Терен - [ 2018.12.15 21:17 ]
    До кінця!
    Немає героя... Убита Надія...
    На черзі і Віра, а може й Любов
    до ближнього... За́ що оці лиходії
    у мантіях з неї знущаються знов?

    Коли покарає безкарна Феміда
    суди, прокурорів і сучих синів
    за їхню «презумпцію» щодо сусіда
    і явних замовників – багатіїв?

    Ні слава, ні воля нікому не милі,
    якщо шаровари оділи пани.
    Ті ж самі орли і ті самі горили
    розігрують карту на мапі війни.

    І де ж бо ти нині, ура-патріоте,
    у цій мімікрії, у злій боротьбі?
    Ти теж її знову судити не проти?
    А чим насолила Надія тобі?

    Чи тим, що твоє потаємне бажання
    кидає у пики пилатам своїм?
    Чи тим, що без неї полегшає всім?
    Чи тим, що згасає зоря її рання
    і слово її до народу останнє
    упаде громами на голови їм?

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  41. Володимир Дубровський - [ 2018.12.15 19:55 ]
    ** ** **
    Хтось одягнув одежину митця,
    І думає зловив за гриву самого Пегаса
    А інші всі не варт розбитого яйця
    Гнилої грушечки на Спаса

    Із слів митець складає мінарети
    Оздоблює і сріблом й златом
    До нього не підходьте без потреби
    Він вас покриє поетичним матом.

    Лиш він поет, і має незрівнянний хист
    Але ви гляньте в небо синє,
    Без золота кленовий лист
    Без срібла сніг, без срібла іній

    Без діамантів зорі і без кришталю
    Все просто, але так прекрасно
    Немає слів без болю і жалю
    Немає віршів, і немає щастя…

    Красиві рими без любові
    Слова загорнуті в фіміам
    Так не буває , лиш коли до крові
    Лише тоді відкриється Сезам…
    15.12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Роксолана Вірлан - [ 2018.12.15 19:00 ]
    Родом із ранньої зірки


    Жити - смалити будні...
    Висмалити до останку
    Кармища обоюдні
    В попіл - при божім ганку.

    Вибути подих ночі,
    Кола сансарного жарти...
    Де ти, мій оболоче? -
    Прочин - зусилля вартий.

    Переливаю в тебе
    Вени мої соковиті...
    Хвилі пісень хвалебних -
    В крила, що кромсають сіті.

    Птаство моє перелітне-
    З раю мойого серця,
    Взори із мене витни -
    Вимнож у сотні версій.

    Зодіакальні пастки...
    Люди - системні бранці...
    Вичути - хоч би частку -
    Волі ряхтіння - вранці.

    Скільки не кинеш оком -
    Війни, уривки долі...
    Виходити по кроку -
    Тягло, чутливо і голо...

    Висмалити на попіл...
    Буднів махорку згірклу...
    Я ж нетутешня - пробі -
    Родом із ранньої зірки



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  43. Віктор Кучерук - [ 2018.12.15 16:54 ]
    * * *
    Дивлюсь, як тане на граніті,
    В тремтінні полум'я, свіча
    І намагаюсь притулитись
    Плечем до рідного плеча.
    Можливо, вітряно сьогодні
    І десь розвіялось тепло,
    Адже плече оце холодним
    Таким ніколи не було.
    На жаль, не вперше і не вдруге,
    Торкаю урни кам'яні, -
    А десь під ними вічна туга
    Поневіряється в труні...
    09.12.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  44. Мирон Шагало - [ 2018.12.15 15:54 ]
    Снігопад (подвійне хокку)
    Сипонуло ж, ох!,
    і село сховалося,
    наче й не було.

    Де ж та стежка, де,
    що веде до вечора
    крізь короткий день?

    (15 грудня 2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  45. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2018.12.15 15:23 ]
    Це лише у Айтматова...
    * * *

    Це лише у Айтматова
    день понад вік тривав,
    а у нашій місцевості в грудні –
    авжеж, по-іншому…
    Вже скляних дідморозів
    на лапи ялин повішено,
    і уже й не згадаю: яка вона є, трава,
    і яке воно, Сонце… (Колись зустрічались, так.
    А тепер зависає зрадливе з південпівкульцями.
    Повернути б назад! Я йому написав листа.
    Та мої аргументи
    здаються якимись куцими).

    Потерпати ще довго
    в очікування тепла.
    Щодо розквіту в квітні
    ніхто не дає гарантій.
    І приходять у сни
    то усміхнений Миколай,
    то міцний і засмаглий трудар
    Едигей Буранний.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  46. Ігор Шоха - [ 2018.12.15 13:49 ]
    Соломинка на воді
                    І
    Над проваллям, буває, стою,
    а думками у вирій літаю.
    І пірнаю у ту течію,
    що додому уже не вертає.

                    ІІ
    Напиши мені, брате, листа
    за адресою – «до запитання»,
    як бувало у юні літа,
    у твої відшумілі останні.

    Напиши і повідай мені,
    чи не марно я смикаю ліру,
    бо нікому я так не повірю
    як тобі у години нічні.

    І читаю... У воду ступаю,
    повертаю минулі роки...
    Соломи́нку останню хапаю
    на вируючім плесі ріки.

    Ось і рік черговий закотили,
    наче м’яч, у сивіючий мох.
    І звітую я біля могили
    як живу-доживаю за двох.

    Лиш тобі розкажу по секрету,
    що буває і що не було,
    але бути напевне могло:
    витворяє життя піруети,
    ні кобіти уже, ні кебети
    ні жалю, що тупіє стило.

                   ІІІ
    Таємниць вистачає до ранку.
    Наливаємо ще філіжанку...
    Допиває останню Морфей...

    І затоплює тато лежанку,
    а матуся відхилить фіранку...
    Все чекає з дороги гостей.

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  47. Олександр Олехо - [ 2018.12.15 11:25 ]
    * * *

    Усе своє? Свого не маю,
    бо це – ілюзія, обман,
    що є своє, синонім паю,
    і ти йому господар, пан…
    Життя довіку хижооке,
    і загребуще, і цупке.
    Вага «свого» на дно глибоке
    людину вабить, кличе, зве…
    і обростаєш ти речами,
    своєю звичкою до них,
    де щастя міряють на грами
    оздоб на тіло золотих.

    Усе своє?... Візьмеш до Бога,
    коли загасне свічка днів?
    Чи донесеш? Важка дорога
    до царства яблук і вогнів…
    Дійдеш туди і голий босий
    постанеш правдою життя,
    вмокнувши ноги в чорні роси,
    перед таїнами буття…


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (3)


  48. Сонце Місяць - [ 2018.12.15 03:02 ]
    mystique
     
    у вітрилах безсоння
    щемить невідомість
    мовби сморід в обіймах
    із дешевим парфумом

    мовби спогад розірваний
    сутінку присмак
    перецвілі тони
    ілюстрацій забутих

    заблукалий у безлад
    кособоких провулків
    типажів оголяє
    чи спалах чи виблиск

    їх рубці ті що губи
    ламкі напіврухи
    & зневіра & спрага
    безвільного змісту




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  49. Світлана Ковальчук - [ 2018.12.14 23:10 ]
    То світиться сніг проти ночі
    То світиться сніг проти ночі.
    А ніч – поза сніг перейти.
    Гілки – рукава-поторочі.
    Торкнеш їх окрайцями ти,
    Окрайцями снів, течією
    Солодкої тиші в шибках,
    Ти похапцем глянеш - і глею
    Нічного наб’ється в думках.

    Та світиться сніг проти ночі,
    І кіт попросився піти.
    Ти – боса, ти – здивлені очі.
    У вузол збираєш кути
    І йдеш мовчазними садами,
    Завдавши кути на плече.
    Кіт, сторож високої брами,
    Сліди на снігу прорече.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (6)


  50. Домінік Арфіст - [ 2018.12.14 22:10 ]
    тропізми
    1
    мій дім – моя фортеця…
    мій дім – моя в’язниця…
    ввижається-живеться…
    живеться – доки сниться…
    о сни мої-кассандри
    о мислі-одіссеї…
    октаедри… меандри…
    єсеї… фарисеї…
    німіє голос навіть
    небесного поета…
    одинаки минають
    мережеві тенета…
    останнього завіту
    цифровані скрижалі…
    всі ждуть фіналу світу
    а треба жити далі…

    2
    відмовляюсь від імені – мови ради…
    не для мене параметри і паради…
    я сумна пародія на поета –
    світ мене не виманить у лабети…

    мова – моя музика… моя муза…
    і мегера цілиться і медуза
    в ніжне серце – славою і хулою…
    темнотою о̀лень до водопою
    йде таємно… бережно і подячно…
    молитовно хилиться… а не лячно…

    я собі не пам’ятник і не пам'ять…
    і не зваблять написи... не позбавлять
    мене волі бавитися словами…
    ...коли ви є мовою – мова – вами…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)



  51. Сторінки: 1   ...   429   430   431   432   433   434   435   436   437   ...   1847