ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олена Багрянцева - [ 2018.09.20 15:44 ]
    І так би сидіти в осінньому вирі удвох за чаєм...
    І так би сидіти в осінньому вирі удвох за чаєм.
    Вдихати повітря, що тягнеться, мов іриска.
    Прощатися з літом, підводити жовту риску.
    І знати, що вересень все зазвичай прощає…

    Отак відчувати вершкові твої долоні.
    Збирати у скриню розсипані дні безпечні.
    І міцно тримати цей вечір густий за плечі.
    І довго стояти удвох, поки чай холоне…
    19.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  2. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.20 11:46 ]
    Transitum
    1

    Любити цей світ навчуся.
    Забуду лавровий Крим.
    Зросійщення, "мусі-пусі"...
    Жертовні мангали... дим...

    Вагання, мінорний подив.
    Стою-роззираюсь... ніч.
    Пливуть осяйні колоди
    у ритвини протиріч...

    Нездарі - осанни, туші,
    на лисині три вінці.
    Махлюють лихварські душі...
    Опілля в чужій руці.

    Земляк мій наледве дише:
    підняв сто медалей... сів...
    Читала віршата миша.
    Тремтіли жуки в росі...

    2

    Поезія - nota bene .
    Пророків немає тут.
    Лілові сливки... зелені
    напнули в садку батут.

    Там черга... іду поволі
    за осені оксамит.
    Гублюся між течій, колій,
    підмайстриків, маргарит...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  3. Ігор Терен - [ 2018.09.20 09:53 ]
    Дике поле
    І знову чути веремію степу,
    і при дорозі битій – чаєнят,
    у Дикім полі – гетьмана Мазепу,
    а у Полтаві – дикий каганат.

    Петрові завойовує осанну
    та сама дика чота Палія.
    Не повезло у смерті отаману,
    рятує молодого короля.

    Ой не лікує зілля приворотне,
    коли веде любов на манівці.
    Минає слава і немає Мотрі.
    Одне руків’я шаблі у руці.

    І чаєнята квилять ще й донині
    за іскрами у зрадженій родині
    або за кочубеями в селі.

    Чому, коли є вихід із руїни,
    в руці у Мотрі – доля України,
    а за Іваном лиш одні жалі?

    09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Ірина Вовк - [ 2018.09.20 09:06 ]
    Фреска "Скоморохи"
    То буде мить ранкового прозріння,
    як вереснева пастораль осіння –
    твоя зоря холодна та висока,
    а ти стоїш безмежно одинока,
    княгине споночілого палацу,
    твою корону віддано паяцу,
    а на нозі твоїй стара панчоха,
    (княгиня у личині скомороха).

    Люд вуликом роїться серед плацу:
    - Дорогу! Квіти! Оплески паяцу!
    Тебе ведуть на кін, немов до трону:
    - Паяце, одягай свою корону!
    - Яка краса – твоя стара панчоха…
    (Княгині личить шмаття скомороха?)

    То буде мить непевності й вагання –
    нестерпна фальш і гра твоя остання.
    Що понесеш, жебрачко, у торбині –
    хліб балагану, титули княгині,
    що, як зоря, холодна та висока,
    серед людей безмежно одинока?

    Ти гідно відрікаєшся від трону,
    ти на поталу кúдаєш корону
    і мовчки віддаляєшся від кону,
    де п’явки рук вп’ялись в твою корону.
    Летить коштовність, оксамит, позліта –
    finita la commedia, finitа.

    Панчоху – зась. Бо люди не пробачать:
    - Ще трохи, блазню, маскоміре, трохи!
    Погляньте, скачуть, бачите ви, скачуть!..

    Ніхто не бачить – п л а ч у т ь скоморохи.



    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  5. Олександр Сушко - [ 2018.09.20 09:31 ]
    Не відмовляй!
    Любить киця голівки від мойви
    (треба якось погризти й собі).
    Коли жінка жадає любові -
    Не відказуй - хапай і люби.

    Я учився тактовності в школі,
    Виріс чемний тишко-парубій.
    Джентльмен не відмовить ніколи,
    Ні старенькій, ні відьмі рябій.

    Глянь - доокола любоньок повно,
    Голосочки знадливо-п'янкі.
    Кожна жінка - це сонячний промінь,
    Гавань радості для мужиків.

    Щоби не вистигало кубельце
    І жахтіло теплом від литок -
    Утішайте красунь натщесерце,
    У сієсту і в сяйві зірок.

    Од відмови лиш крок до образи,
    Просьба жінки - для мене святе.
    Досить з вами точить баляндраси -
    Кличе люба. Пора у Едем.

    20.09.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Шоха - [ 2018.09.19 21:51 ]
    Ранок на весь день
    Ранками враження завше нові.
    Глянь у причільне віконце.
    Що є світліше роси у траві,
    поки ще мружиться сонце?

    Поки спиває цілющий нектар
    і обціловує квіти,
    доки його негасимий пожар
    не засіяє в зеніті.

    Заки не взяв ще у руки косу
    гнаний, голодний і босий,
    та не упали на віщу красу
    кров’ю заюшені роси.

    Тихо радій, що і ти ще живий,
    маєш свою філіжанку,
    віруєш – місяць зійде молодий...

    Та не завішуй фіранку,
    поки триває за обрієм бій
    за неминучі світанки.


    09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (1)


  7. Тетяна Левицька - [ 2018.09.19 15:28 ]
    Дністер
    Над плесами Дністра величні Товтри
    Ховають у габі сліди епох.
    Поділля золоте чарує вкотре,
    Цнотливі береги пильнує Бог.
    Роздмухує вітрець багаття літа
    Ранковій прохолоді впротиріч.
    Спадає з гір смарагдова палітра
    Терновою хустиною зі пліч.

    Приспів:
    Дністер, Дністер - ріка джерельна.
    Даруй з роси ковток натхнення!
    Неси життя цілющі хвилі
    У дивовижні дні щасливі

    Полощуть бусли крила-парасолі
    На верховині в сонячних ставках.
    Бринить любов на перехресті волі.
    І їй ніхто не зрадить у віках.
    Країну мрій, ріки потоки сині,
    Я на поталу лиху не віддам!
    Тече Дністер у славній Україні
    дорогою надії в скельний храм!

    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (14)


  8. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2018.09.19 13:21 ]
    А холод, будьмо щирими, набрид...
    А холод, будьмо щирими, набрид.
    Хоч вересень ось тільки розпочався.
    Кажу собі: «Не злись і не печалься!»,
    йдучи під дощ, тривалий і дрібний.

    Дві гривні… Не намоклі я б підняв,
    а ці нехай чекають: може, візьме їх
    обставинами зганьблений бідняк,
    що вже й забув, яка вона, провізія.

    Бравісимо!!
    Та це я не собі,
    а сонячному променю, що раптом
    нізвідки виповз і прискорив біг

    по венах – крові, й сил таки додав,
    щоб люди опирались холодам…
    А я не заслуговую й на «Браво!»


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  9. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.09.19 09:18 ]
    Ой, ти, скрипочко чарівна
    Ой, ти, скрипочко чарівна,
    Мелодія твоя дивна,
    Вмієш весело сміятись
    Й гірко плакати-ридати,

    Буйним вітром зашуміти,
    Падолистом шелестіти
    І плескатися, мов хвиля,
    Неймовірну маєш силу.

    Коли в руках віртуоза,
    Викликати можеш сльози
    І до танцю запросити.
    Як же тебе не любити?

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  10. Олександр Сушко - [ 2018.09.19 05:48 ]
    Пророк
    Дівочі мрії кубляться в лобах,
    Дізнатись про одну хоча би хочу.
    Схилилася красуня, мов верба,
    Губами щось задумливо шепоче.

    Чи є там я? У брюках чи без них?
    А, може, хоче впасти ув обійми?
    Та сталось диво! Бог мені поміг:
    Я закохавсь! Узяв красу у прийми.

    Прожив із нею аж півстоні літ,
    Ще й досі розминаю їй м'якушки.
    І хоч старий, але ж не інвалід,
    Ще сили є покласти на подушку.

    Удвох печемо хліб і пироги,
    Із каплунів скубем під свято пір'я.
    Боюся тільки довбні й кочерги,
    Коли сьорбну - горбак мій не жаліє.

    Якщо мовчить - чекаю на грозу,
    Достатньо раз на неї глянуть оком.
    А тулиться - у ліжко понесу,
    Став ясновидцем, чаклуном, пророком.

    За бороду ухопить - це каприз,
    Вже звик. Жіноцтво - як маленькі діти.
    Зубами клацне - утікаю в ліс
    Розійдеться, то може й придушити.

    Приліг. Та чую голосок краси -
    Жона гарчить на мене лютим барсом.
    Пора знімати ліфчик і труси,
    Інакше борщ сьорбатиму без м"яса.

    19.09.2018р.

    Осінь

    Дременули в Африку стрижі,
    Зрадники - покинули домівку.
    Осінь - не пора, а стан душі,
    Любять люди хлипати одвіку.

    Ти візьми тупого колуна,
    Заготуй батькам дрівцят на зиму.
    Ні, не хочеш? Манить...таїна
    Місяця, який у висях блима?

    В падолистах кублиться печаль,
    В павутині кущик живокосту.
    Кажеш - це поезії Грааль?
    Помиливсь,- банальне пустозвонство.

    Лупить бабця стиглі гарбузи,
    Трусить дід із яблуками гілку.
    Бризки ж ностальгічної роси
    Від безділля змочують сторінку.

    В інтернеті наростає шум,
    Сердяться невдатні пустомелі.
    Я ж бо косу осені чешу,
    Яра мідь вкриває голу землю.

    19.09. 2018р.

    Потрібна допомога?

    Кохання платонічне - для мерців,
    Остиглих душ із льодяною кров'ю.
    А я живий! Тож мавку на приціл
    Беру щодня й освячую любов'ю.

    Куди не глянь - одні одинаки,
    Зацьковані у шлюбах люди-тіні.
    Вулкан погас. Вогонь дотлів жаркий,
    Байдужість розкошує на перині.

    Гомункул ходить, вірші пише, їсть,-
    Нещасна, нежива, заснула лялька.
    Всьому виною - сексуальнй піст,
    Чуттєвості у трупа - кіт наплакав.

    До світла треба линути щодня!
    Відкрити серце для стріли Амура!
    Любити починати тра зрання,
    Найкраще - галопуючим алюром.

    А сонце сяде - чвалом, навпрошки,
    Забитись крадькома углиб діброви...
    Сідлаючи опуклості м'які
    Невтішених будити чорнобрових.

    Тигриці полюбляють дику хіть,
    Альков - це рай земний, а не барлога.
    Якщо жона колодою лежить -
    Ти винен сам. Потрібна допомога?

    18.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  11. Серго Сокольник - [ 2018.09.18 22:33 ]
    Ностальгія
    Відлітати не важко...
    ...Безтурботно співай,
    Перелітная пташко,
    Про заморські дива!..
    Як душа молодіє
    В передбаченні див!..
    Перельоту подія
    Закріпачує спів,
    І не хочеться думать,
    Долетівши туди,
    Про минуле, де сумом
    Полягли холоди...
    ...Тільки серце не спросить,
    А торкне. Заболить,
    Бо покинута осінь,
    Мов дитя, верещить
    Позабуте батьками
    І благає- прийди!..
    Мов старіюча мама,
    Що прохає води...
    І чекає на вЕсну
    Цей перформанс птахів,
    Що надією скресне,
    Мов ріки льодохід,
    На повернення дИва...
    От здійсняться дивА...
    Знову будеш щаслива...
    ...Тільки не забувай
    Ти прислів"я отого-
    "двічі щастю не буть".
    ПОВЕРНУВШИСЬ, НІЧОГО
    ЗНОВУ НЕ ПОВЕРНУТЬ.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118091809087


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  12. Ігор Терен - [ 2018.09.18 21:00 ]
    Додому
    Сниться хата – недосяжна Мекка
    у моєму вирії-селі
    і знайомий змалечку лелека,
    що приносить щастя на крилі.

    Там йому не докучає спека,
    як зимою десь у Сомалі.
    Але як добитися нелегко
    до тієї матері-землі.

    Все збираюсь – осінню, зимою,
    літом, перелітною весною...
    А усе – і ніколи, й ніяк.

    Птиці повертаються додому,
    а мені у маєві ясному
    світить за туманами маяк.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  13. Іван Потьомкін - [ 2018.09.18 19:17 ]
    Не тільки в Судний день


    Не покладайсь, Ізраїль, на Месію та й годі
    (Як знать, чи прийде він чи ні?),
    А прикипи до приписів Господніх.
    Вони спроможні врятувати од безодні,
    Куди безоглядно простує світ.
    Господь скрижалі зумисне в руки тобі дав,
    Щоб ними морок в душах освітити.
    Без жодних пільг і понадлюдських прав,
    Щоб їх тримать, немов дороговказ,
    Для себе і для всього світу.
    Не тільки в Судний день суди себе неложно.
    Сам прощення проси, кому ти завинив,
    Бо ж навіть і Всевишній не спроможен
    Розв’язувати спірки між людьми.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  14. Ігор Шоха - [ 2018.09.18 08:39 ]
    Бреше rusia todei
    Ще гавкають колаборанти
    на синьо-жовте... Хіроманти
    малюють лінії на сказ,
    лякаючи себе і нас,
    що поки б’ють іще куранти, –
    « всьо будє rusia & dambas».
               Уміє моська убивати,
               та і її уже – на раз,
               коли Moskau дає наказ...
               У них немає варіанту:
               тубільці хочуть провіанту,
              а їм дають вогонь і газ.
    І досі узурпують віру
    ці канонічні вороги.
    Та вистачає ще снаги,
    аби пізнати аж допіру,
    якого годували звіра
    на їхніх капищах боги.
               Дратує, – Україні слава! –
               підпільну націю мирян,
               в якої є один бовван –
               Московія. Яка держава!
               Todei волає, – Vova brave!
               Вирує Тихий океан.
    А що у нашій Україні?
    Віщає Rusia-kisiliov :
    « ...бандєри резалі хахлов!?»
    Але не помічають свині,
    як їхні буро-біло-сині
    усюди проливають кров.
               У нас як завше – три дороги,
               аби дивитися під ноги
               і не обрати зайве чмо.
               І хай todei Росії бреше,
               куди воно... Хай ріпу чеше...
               А ми своєю ідемо!

    09.2018


    Рейтинги: Народний 0 (5.58) | "Майстерень" 0 (5.95)
    Коментарі: (1)


  15. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.09.18 08:27 ]
    Незримі пута любові
    Одне одного без слів
    Завжди розуміємо,
    Лиш впіймав ти погляд мій,
    Знаєш, що в душі моїй.

    У блакить очей твоїх
    Тільки б я поглянула,
    Відгадаю всі думки
    Твої сумні й радісні.

    І нема вже "я" і "ти",
    Воєдино злилися
    Серця наші.Лише "ми"
    Є на світі білому.

    Путами незримими
    Ми з тобою зв"язані,
    Вкотре уже кажемо -
    Бути нам щасливими.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Сушко - [ 2018.09.18 06:44 ]
    Важко бути богом
    Нудьгуючи втелющився у шлюб,
    Купив жоні фату в рожевих рюшах.
    Коли мовчить, то я її люблю,
    А забуркоче (каюся!) - не дуже.

    Просвердлює писклявий голосок
    І вічне "Дай!" (а пенсія маленька).
    Ходити вже не можу без кальсон,
    Кабака мерзне, наче у евенка.

    Ну, а тобі всього лиш двадцять літ -
    Моторна і до пестощів жадезна.
    Відчула серцем - я не просто дід,
    А бог Ерот! У любощах бомбезний.

    Учив Зевеса знаджувати краль,
    Писнув індусам хтивим "Камастру".
    Коли я поруч - пощеза печаль,
    Святі й пророки замовкають мудро.

    Жона байдужа до машин і шуб,
    Цінується лише кохання стогін...
    - Чого пищиш? Гаразд, уже біжу-у-у! -
    Скажу вам, браття,- важко бути богом.

    18.09.2018р.



    Ніжки

    Побачив дів китайських на параді,
    Від шоу й досі, браття, без ума.
    Коли ж у мавок ноги кривуваті,
    То настрою хорошого нема.

    Бо ніжки - перша зваба чоловіка,
    По них струмують погляд і думки.
    Як скаче курка - півень кукуріка,
    На сідалі сидить - неговіркий.

    Нога модельки проситься у руки,
    Немов кричить: "Ходи сюди! Бери!".
    Дивитись на таке - солодкі муки,
    Мій друг увидів - миттю захворів.

    У надбогині хвицалки до неба
    Впираються в опуклості пружні.
    До того ж- сексуально-сухоребра,-
    Такої захотілося й мені.

    А він - козак! Недовго вуха чухав,
    До чуда "шасть!" - і вже в раю! Меткий!
    Звисають ніжки з пліч однині в друга,
    Тепер щодня обцьомує литки.

    P.S:
    Стегно до мене люба притулила,
    Аж волос дибом став на бороді.
    Нога довжезна - це велика сила,
    Клюють на неї навіть і діди.

    18.09.2018р.

    Цьом!

    Пригорнися до мене, кохана!
    Дай поторсаю вушко твоє!
    Мій цілунок палкий, елітарний,
    Прикладуся, то скажеш "О, є!".

    Цілуватися нині не вміють,
    Лиш ялозять вогким язиком.
    Я ж розтуркую пристрасні мрії,
    Закипають чуття, молоко.

    Губи м'яко огортують мочку
    І ворушать на них волоски.
    Люба муркнула: - Я тебе хочу!
    Поцілуй груденята м"які!

    Розціловую віддану душу,
    Зняв сорочку з батисту, жилет.
    Курку півень уранці ворушить,
    Гріє даму козирний валет.

    Зупинився на мить на горбочку,
    Впав у пущу, мов зрізаний сніп.
    Язиком як м'якеньким листочком
    Ворухнув у вогкій борозні.

    Разом з місяцем квіточку цьомав,
    Вигиналася луком краса.
    Ніч пройшла. На годиннику... сьома!
    Ну і ну! "Політав" в небасах!

    Дрож у тілі і сухо у роті,
    І важка як чавун голова.
    Від "трудів" захропів на роботі,
    Лобом столика поцілував.

    18.09.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  17. Серго Сокольник - [ 2018.09.18 00:58 ]
    Смолоскип
    ***сюр***

    Цей рейкосонний шлях у ніч... Най-
    швидкішим потягом... Без снів...
    Та віддзеркалено-містичний
    Орнамент у нічнім вікні
    Напише літерами суму
    (біном?..)- to be or not to be...
    Що вдіяв ти? І що задумав?
    Чи НЕ ОДНАКОВО ТОБІ?..
    Душею дзеркала відчутий
    Цей нарис у пітьмі нічній,
    Що буде все. БО ТРЕБА БУТИ.
    Бо НЕ ОДНАКОВО МЕНІ,
    Ой, НЕ ОДНАКОВО... Бо світом
    Панує мла. Тому горіть
    Крізь морок ночі смолоскипам.
    Немов метелику, летіть
    У той прокопчено-вогненний
    Яскравотемний творчий світ
    Отій, що тягнеться до мене
    Крізь буревії лихоліть,
    Моїй у творчості коханій,
    Терновим убраній вінцем...
    ...та сон надходить... Напис тане...
    Аби здійснилося усе!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118091709142


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  18. Павло ГайНижник - [ 2018.09.17 19:34 ]
    СМЕРТЬ
    СМЕРТЬ

    Смерть – ненаситна, харч її – життя...
    Підступна гра і круговерть природи.
    Тóчить ножі довічні в схованці буття
    Пітьми глибінь на світанкові вроди
    Й всесвітня пастка – шлях невороття.
    З праху у прах. Довічний сенс угоди
    Між Тризною й Різдвом (без каяття).
    Лиш вічний Дух пульсує з осолоди
    Й наспівує святе й нечутне напуття
    Приреченим. І ще – Божественії оди.

    Павло Гай-Нижник
    17 вересня 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Нінель Новікова - [ 2018.09.17 18:56 ]
    Осіннє
    Не зігріють м’які оксамити –
    Почуття догоріли до тла.
    Прощавай, тепле бабине літо!
    Пізня осінь до мене прийшла…

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  20. Нінель Новікова - [ 2018.09.17 18:10 ]
    Треба вірити!
    Треба вірити: диво буває!
    Не лякайтеся чорної днини –
    Навіть доля лиха відступає
    Перед силою духу людини!

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (11)


  21. Володимир Бойко - [ 2018.09.17 16:33 ]
    Дивина
    Коли скуштуєш юного вина –
    Привидиться предивна дивина,
    І позостанеш винним без вини,
    Як не збагнеш тієї дивини.

    Кошлата тінь нечувано гряде,
    Павук нитки осріблені пряде,
    Химерне щось приходить де-не-де,
    Яке тебе хтозна-де заведе.

    Коли тебе закохано украй,
    Коли ти втрапив на часину в рай –
    Подальший вимір сам і обирай,
    Або ж у цю рулетку вже не грай.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  22. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2018.09.17 15:54 ]
    Дорожнє

    ...А ненавидять бабусь водії.
    (Ті дають лише по гривні, заходячи в бус).
    Так же, як вимагачів із ДАІ,
    пришелепуваті драйвери не люблять бабусь.

    І прокляття супроводжують рух
    (не сказати, що безпечний) проспектом ранковим.
    Пасажирові шумахер не друг.
    Тож, на ввічливість маршрутників і не розраховуй.

    Кожен кожного аби обійняв,
    світ здавався б не настільки безнадійним і сірим.
    Та ненавидить бабусь шоферня!!
    Й ви, діди-пенсіонери, нащо влізли та сіли?!

    Марна спроба – пояснити людофобу-приматові,
    що не можна ветеранів – на „ти” і „по матері”.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  23. Адель Станіславська - [ 2018.09.17 12:39 ]
    Притомилась?..
    Притомилась? Ти ж берегиня!
    Берегиням турботи - рай.
    Так від віку віків й до нині -
    Не скисай...
    Ти не знаєш, як учинити,
    В меживодді без берегів?..
    Чи ж не благістю ти сповита
    Богів?
    Ти шукаєш притулку в тиші
    І не можеш його знайти...
    Світ вколишеш і вірші пишеш,
    Мов листи.
    Адресантом - сама для себе
    І ще трохи для берегинь,
    Що береженим - обереги,
    Неба синь...
    Що береженим - промінь сонця,
    Шальки бавлянки в терези,
    Крила янгола-охоронця
    Між грози...
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (4)


  24. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.17 12:36 ]
    Мандраж


    Вірші теж бувають отакими...
    В руки бридко взяти - а дають.
    Волохаті, нікудишні рими.
    Придавити? відпустити? Лють...

    Зеленаві очі-океани.
    Кігтики покручені, мандраж...
    Намережать костики, тетяни...
    Зачини всі брами... та наляж
    на свої міцні незламні весла.

    Десь отам - незнані береги,
    бігає піском пустунчик Тесла.
    ...ухиляйся... іскри від дуги...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  25. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.09.17 10:18 ]
    По краплинці
    По краплиночці-краплинці
    Ми добро, немов у скриньку
    У свої серця збнрем.
    Стане на душі світліше,
    Затишніше і тепліше,
    Мир тоді ми віднайдем.

    А ще - крихточка до крихти
    Поєднати слід зуміти
    І наповнити весь світ
    Величезною любов"ю,
    Щоб вона була з тобою
    Й завжди кликала в політ.

    Нести радості іскринки
    Теж краплинка до краплинки,
    Щоби ватрі запалать.
    Намагатись, якщо вдасться,
    Позбирати зорі щастя
    Й ними долю засівать.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  26. Любов Бенедишин - [ 2018.09.17 07:53 ]
    Зимові яблука
    Вересень повіки стулить у знемозі…

    Яблукам – доспіти б! – до шпарких морозів.
    Ще б добрати сили у землі та сонця,
    Щоб не поміститись взимку на долоньці.
    Тішити малечу літнім ароматом,
    Як внесе господар з погреба до хати…

    …Сад листки рахує, хмурить сизі брови:
    «Ви вночі не змерзли, яблучка зимові?»

    09.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  27. Олександр Сушко - [ 2018.09.17 06:21 ]
    Конхветка
    Життя якесь не те. На букву Же.
    Керують брехуняки-торбохвати.
    Ану ходімо, браття, на "Рошен",
    Там суперові, до небес зарплати.

    І тьма цукерок! Чорний шоколад!
    Від запахів аж крутиться в макітрі.
    Похрумаєм і рушим на парад,
    Прихопимо лікерчика в півлітрі.

    Хотілось ренесансу, рококо,
    Намалював картину Обіцяйло.
    На виборах обляпав нас медком,
    Текло по вухах, в рота не попало.

    Тепер у люду незавидна роль,
    Бідуємо,- самі у тому винні.
    Кричіть "Віват!" - цукерковий король
    Відкрив іще три сотні магазинів.

    Зайшов в один понюхати халви,
    Поглипати на європейські ціни...
    Голосували за царя і ви,
    Тому в державі нині - голі стіни.

    Татьбу з кишень не спишеш на війну,
    Пливуть в офшори крадені баблоси.
    З "Рошена" - чуєш - запашок війнув?
    Солодке варять - вибори на носі.

    16.09.2018р.

    Тиша

    Про владоможців, радять,- не пиши,
    Потрібні у країні мир та спокій.
    Іди но краще їсти біляші,
    Масним кавалком ляпни у долоньки.

    Комфортно владі тільки в темноті,
    На світлі не живе червиве плем'я..
    В чиновників - добробут на меті.
    Та не для нас, і в цьому вся проблема.

    Лягають на папір сумні рядки,
    Бо правда не спливає в нас без крові:
    Гонгадзе порубали на шматки,
    Якби не гавкав - був живий-здоровий.

    Ціна питання, начебто, проста:
    Мовчати чи прогнати упиряку?
    А ззаду шепчуть: "Годі! Перестань!
    Пиши-твори про пишногруду мавку"...

    Хотіли дар купити і за мідь
    Аби пером зчищав із влади сажу.
    Нехай народ не думає, а спить,
    І голосує так, як зверху скажуть.

    Попихачі царку лаштують трон
    Аби усе було у шоколаді.
    Злодюгам помагає і закон,
    Простому люду - лиш промінчик правди.

    18.09.2018р.

    Істина

    Мудрість прийшла із роками,
    Істини колють ножі:
    Чесний -працює руками,
    Злодій - торгує чужим.

    Кличе до ятки барига,
    Хвалить заморський товар.
    В небо від радості плига -
    Буде із краму навар.

    Ріжуть на шмаття заводи,
    У будячинні лани.
    Їдуть із Азії "Хонди"
    Аби хохол запанів.

    Власні куфайки не в моді,
    В шубі монгольській - цабе.
    Глипає втрачена гордість
    Із чужинецьких лабет.

    В мене ж - невдячна планида,
    Совість - єдина маржа.
    Сію пшеницю та жито,
    Людям роздам урожай.

    17.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2018.09.17 00:47 ]
    Химерія сну
    З небесного мов лона породіллі
    Враз випливають, наче навтьоки,
    Важкі химерні хмари поруділі,
    Викочуються на усі боки.

    Заволокли навкруг небесні води
    Оці – заіржавілі геть - човни.
    І водять мов у небі хороводи,
    І тягнуться до місяця вони.

    До потьмянілого він світить гаю,
    На чисту воду випливши у вись.
    І ті човни на віддалі тримає,
    Стріляє вітром з лука, мов колись.

    Заходяться дерева у тремтінні,
    Яскравлять місяця красу ясну.
    В одну злилися споночілі тіні
    Химерію витворюючи сну.

    16.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  29. Володимир Бойко - [ 2018.09.16 23:25 ]
    Блукальці
    Була та правда гостра і сувора,
    Тяжкі слова разючими були.
    За виднокрай зникали крутогори,
    Не подолавши безміру імли.

    Тяжкі слова стогнали і кричали,
    І шерхли на склепіннях піднебінь,
    Мов кораблі, що не знайшли причалу –
    Блукальці вічні на вітрах гонінь.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  30. Павло ГайНижник - [ 2018.09.16 20:46 ]
    ЧАРІВНОСТІ
    ЧАРІВНОСТІ

    Ти Богом всяяна осінньою весною,
    Запліднена в розкішний цноти лан.
    Ним рясно так забарвлена красою,
    Неначе краплями морськими океан
    У хвилях муз. Грайливою журбою
    Мелодій шедевральних нотний стан
    Твій заколиханий. Первинною росою
    Й світанком зорь народжений роман
    Між небом і землею є в тобі́ зі мною,
    Зілля спокуси й наш терпкий євшан
    Чаклунства долі. Квітне світ луною:
    Всевишній накохав чарі́вності талан.

    Павло Гай-Нижник
    16 вересня 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Сушко - [ 2018.09.16 11:22 ]
    Кольори
    Життя підступно поміняло колір,
    Трагедія - на зміну вар'єте...
    Без жінки світ немилий, гаснуть зорі,
    І ложка з супом в рота не іде.

    На тиждень у село чкурнула в гості,
    А я один зостався, наче перст.
    Без милої - труна подружня постіль,
    На мріях про кохання - жирний хрест.

    Казав " Давай поїдемо на води,
    У морі попурнаємо удвох.
    Та їй миліші бур'яни, городик,
    Лопати, вила, картопляний льох.

    Я вивчив люту позу в Камасутрі,
    Купив новий у рюшах пеньюар...
    Лишився на трюмо кавалок пудри,
    І дощик сірий хлипає із хмар.

    Ще б пару днів і луснуло терпіння,
    Наклав би руки.. Але тут "ба-бах!":
    Вернулася замучена богиня!
    Розсіялася на душі журба!

    З розгону " бух" на руки чоловіку,
    Водиці просить вже четвертий глек.
    Отямиться - помасажую спинку,
    Сіднички та скрипучий поперек.

    16.09.2018р.

    Снага

    Хтось має від любові тільки крихти
    Або страшиться й мацнути панянку.
    А я не хочу навіть відпочити,
    Послало небо цікавезну мавку.

    Щодня її обцьомую парсуну,,
    Розм'якшуючи вогненосні піки.
    На мене зверху всілася красуня,
    За вухами здригаються колінки.

    А вередуха мовить: "Хочу знизу!
    І так - аби літала в піднебессі!".
    Ну, що ж - несу її до парадизу,
    Долонями погладжуючи перса.

    Сьогодні знов амрітою упився,
    Втішає слух богині хтивий стогін...
    Єлена пригорнулась до Паріса,
    А в Менелая виростають роги.

    16.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  32. Ігор Терен - [ 2018.09.16 10:11 ]
    На лінії братання
    У нас одна історія.
    Ця істина правдива:
    радянщини утопія –
    одне «російське диво».

    А нині у окопі я
    пильную нашу ниву,
    а чорна акваторія –
    то лінія розриву.

    Під їхньою орудою
    ніколи ми не будемо
    ізгоями-братами.

    В історії запишемо
    і на віки залишимо
    своїми ворогами.

    09/18



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  33. Тата Рівна - [ 2018.09.16 09:27 ]
    Постфактум літа у місті
    розбиті голови-кавуни купами горами повсюди курганами насипані
    перекриті перериті дороги перебиті знаки перетиснені артерії
    мітинги ринки риштування котловани буде вам діти бонусом паб у бункері коха за те що паличка коха в річці усті — як у аромаванній

    містом пройти проїхати пролетіти не під силу й птасі яка долала дніпро
    про це літо ти скажеш що воно було гарячим червоним липким швидко сохло
    це літо пропахло кров’ю та кавуновим соком ніби борделями лондонське сохо
    це місто у стилі бохо засипане листям пилюкою кісточками блохами обжите нагадує первородний гуртожиток
    уживане тимчасово постійно оббите обдерте упите уперте — ой, бляха, це ж бохо —
    все вірно — стиліст левел бог і власне ось він не бомж це — будьмо знайомі, боже!
    на шаховій сій площині ти ж за білих — інакше не можеш? чи можеш?
    бо білих чомусь цього разу немає — червоні руді зелені доріг кольору поту та слини
    а білих мов крила твоїх янголяток мов синовий саван мов пір’я твоєї перини —
    немає!
    то вибери колір собі до вподоби зелений як шмарклі червоний як сік кавунових голів чи сірий мов очі померлої риби — який же?
    мій боже ти знову цю місію партію битву програєш.... так жаль...ходи вже!

    скрутилося місто котом і мурчить ніби ситий вдоволений звісно ж кастрований звісно ж (усе по скрижалях) породистий перс чи британець чи хто там іще
    священні корови на мерсах лендроверах бентлі бугатті порше
    ганяють собі проти шерсті без жодних на те перепон — ніби й шудри але навпаки
    у гідри лернейської сотня голів і вони — з тої сотні таки і ще сотні таких —
    провінційних та професійних людей-людоловів із документами на право вибуху вибору індульгенціями та розп’яттями
    а піпл як піпл — хавають та ховають своїх у яскравому конфетті
    повсюди їх голови — ніби й не хочеш а тягне підбити з ноги —
    курганами горами купами вічна могила урбанізованих душ
    це літо мені цього літа не до снаги —
    занадто гаряче червоне липке швидко сохне та пахне борделями тільки без сохо гуде неприкаяним дрифтом несправним ліфтом
    страшне ніби постскриптум буденної щоденної гільйотинізації смердить каналізацією

    я мрію в осінь у листя зірчасте сонце упасти спиною щоб дрифтерам покрутило шини повітря запахло вільгістю й апельсинами
    читати салмана рудші з дорослим нарешті сином і пити какао
    а просто зараз — у душ —

    розріж кавуна — пом’янемо це літо як ніби й годиться у світлі найкращих треш-традицій
    немає чому радіти — ми стали протерміновані ще на одне літо давно не діти багаж завеликий — розпакуванню не підлягає можна возити туди-сюди з осені — в зиму з зими — у весну з весни — у літо подіти нікуди — літати задорого зарано — у бітум —

    коханий! давай розпакуємо хоча би лиця — візьмемо травневі сповнені надій й сталого тепла
    а там вже як піде була не була ця гра ніби сон на шпицях
    я білими граю завше але сьогодні немає білих я пам’ятаю авжеж

    мій боже я знову цю місію партію битву програю.... так — я теж!















    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  34. Ігор Шоха - [ 2018.09.16 08:12 ]
    Спогади про майбутнє
    І
    Минає диво. Ще гудуть рої,
    і обіймає ялівець ялину,
    та вітер обціловує калину...

    А я ніколи – кучері її...
    Чи це майбутні спогади мої,
    чи у минуле заглядаю-лину?

    ІI
    Після війни жили ми на горі.
    У школі, що учили, те і знали.
    Росли не бур'янами. На Купала
    калачики у кожному дворі
    буяли, то й і ми не умирали.

    У археологічному гуртку
    нас майже долучали до науки,
    коли вели розкопки на кутку,
    находячи то голову людську,
    то людоїдом з' їдені молюски.

    Були ми як недомірки – одні,
    а інші – із отих, які великі
    і язикаті тим, що без'язикі...
    І невідомо, за що кацапні
    ми і тоді ще умивали пики.

    Та то пусте. У пам'яті моїй
    мале дівча учительки вдовиці,
    яке не спокусив ніякий змій,
    не скаламутив молодий напій
    джерельної цілющої криниці.

    IIІ
    Давно уже у сивому селі
    обох немає. Нас похоронили.
    Нікому ми не любі і не милі,

    І, може, перелітні журавлі
    лишають ще по грудочці землі
    і на її, і на моїй могилі.

    09.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (3)


  35. Віктор Кучерук - [ 2018.09.16 05:39 ]
    * * *
    Навіщо стрясати словами
    Сьогодні поспішно плоди,
    Якщо вслід за літніми днями
    Осінні примчаться в сади?
    Навіщо бубніти сердито,
    При перших оцих холодах, –
    Якщо скоро бабине літо
    Потроху зігріє твій шлях?
    Навіщо вилазити з шкіри
    І змінювать вираз лиця,
    Якщо мають форму і міру
    Події, години, місця?
    Навіщо страждати без кисню,
    В чеканні уваги й жалю, –
    Якщо ти і ними не втиснеш
    Нічого вже в душу мою?
    Навіщо?..
    12.08.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  36. Ігор Терен - [ 2018.09.15 17:51 ]
    Стовпотворіння
    Вампірами насичена Земля.
    Еліта світу закриває очі,
    як гинуть в’язні совісті щоночі,
    а крабу і недопалку Кремля
    усе це – харакірі й тамагочі.

    Політика всесвітньої брехні
    тримає у заручниках богему.
    Опозиційні клоуни – на дні,
    а корупційні одіозні пні –
    учасники російського гарему.

    Вороже лобі і лукава тля
    у свиті голубого короля –
    еміри, мачо, цезарі, нерони...

    Мойсеї, ної, лоти – у тюрмі,
    і водять сіру масу у пітьмі
    авантюристи п’ятої колони.

    09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  37. Ігор Шоха - [ 2018.09.15 16:13 ]
    Вісті із пекла
    ***
    А на Луб’янці у забої
    видобувається війна.
    Купує душі сатана,
    а у двобої
    наготою
    торгує мафія одна.

    ***
    А на Дону іще аврали
    до невідомої пори...
    Завоювали, перекопали,
    переорали, усе украли,
    ну і на пам’ять – одні копри.

    ***
    А у пеклі немає простою.
    Там у черзі – герої-ізгої.
    Їх наймали кати –
    іноземні брати,
    от і є особисті покої.

    ***
    А в Лугандоні є аж дві печалі
    і їм обом відведено по залі.
    Які були свої
    ці диво-солов’ї,
    аж поки їх обох не відспівали.

    ***
    А на границі новороси
    тікають на Росію босі.
    І чути, - будь готов
    свою пролити кров!
    А поки-що
    готові
    їхні боси.

    ***
    А що іще? «Дайош» сафарі
    у пекло – кожному до пари.
    Нехай приймає сарану
    у цю «шірокую страну»
    і «необ’ятні» кулуари.

    09.2018


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.58) | "Майстерень" 5.25 (5.95)
    Коментарі: (3)


  38. Лілея Дністрова - [ 2018.09.15 14:21 ]
    Вальсує осінь...
    Веслує літо у затишну гавань,
    Жбурляє Персеїдами у степ,
    І вже вуста калинові ятряні,
    Вирує осені п'янкий букет.
    І приторкнеться припізнілий промінь
    Смичком жаги до білих струн беріз.
    Вальсує осінь, огортає спомин...
    О, сяйна охро, смуток й парадиз,
    Твоїх очей спокусливі тенета,
    Твоя ошатність і німа печаль...
    Кленовим листям сиплються сонети,
    Вальсує осінь...у сріблясту даль.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.3) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (4)


  39. Олексій Кацай - [ 2018.09.15 13:44 ]
    Міраж
    Телескоп з орбіти пильно вдивляється
                                                    в екзопланети пейзаж
    так, що на пікселі розсипається
                                                    зоряний камуфляж.
    Тануть пікселі в кольорі абрикосному
                                                    непроханими слізьми,
    в осадові породи космосу
                                                    падають вже людьми.
    Осадових порід камінчики
                                                    котяться із горбків.
    І ледь торкаються пальців кінчики
                                                    теплих материків.
    І сльози в хмари вже випаровує
                                                    міжзоряний Інтернет,
    а там, де світання їх оцифровує,
                                                    з якихось чужих планет
    100 зорельотів летючими блюдцями
                                                    падають на ребро,
    та й бризки всаджують мікротризубцями
                                                    в берег ріки Дніпро...
    Там віти вигнуло інтегралами,
                                                    там линуть птахи ключем…
    Небо просочене геть сигналами,
                                                    хоч ми на краю ойкумен
    багатовимірності відображення
                                                    cприймаємо за міраж,
    не помічаючи завантаження
                                                    в екзопланети пейзаж.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  40. Таїсія Цибульська - [ 2018.09.15 12:26 ]
    Щасливий
    Йдеш вулицею - тихо, неспішно, повагом.
    А куди поспішати? Ти щасливий.
    Он воно, щастя, тримає тебе за руку,
    усміхається - щиро, радісно, легко,
    танцює в глибині очей,
    рибкою пірнає в серце. Ти щасливий.
    А люди озираються, заздрять,
    зазирають в очі, благають -
    поділися! віддай! ми теж хочемо
    бути щасливими!
    І ти міцніше стискаєш своє щастя,
    закриваєш очі, замикаєш серце.
    А раптом щезне?
    Та не сидиться в закутку потаємному
    непосидючому щастю:
    виливається, випірнає, випліскується
    хвилями радості, зачіпаючи кожного,
    торкаючись кожного,
    і спів його - відгукується, розлітається,
    розчиняється в інших очах, в інших серцях.
    І лунає його пісня на всю вулицю, на весь світ,
    бо не може пісня звучати в самоті.
    І співає щастя - віддай і повернеться,
    віддай і отримаєш, відкрий і подарують!
    Йдуть вони вулицею - тихо, неспішно, повагом.
    А куди поспішати? Вони щасливі.

    15.09.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (2)


  41. Любов Бенедишин - [ 2018.09.15 09:57 ]
    Графоманське
    Нефрити, смарагди,
    рубіни, опали…
    Поети
    найкращі слова розхапали.
    І навитягали
    найвдаліших рим,
    неначе перлинок,
    з висот і глибин.

    А в мене врожай…
    То зело, то полова.
    Бадилля таке,
    що ні в суп, ні на дрова.
    Каміння збираю:
    гора на межі.
    Дарунок Сізіфа
    тулю до душі…

    09.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  42. Олександр Козинець - [ 2018.09.15 09:43 ]
    ***
    Мені давно хотілося написати про це.
    Узагальнено чи конкретно – без різниці,
    Що живу у тілі, яке має інше лице.
    Воно мені час од часу ночами сниться.
    Для того хто в небі – це звичайний сюжет,
    Не цікава історія, трохи дивний архаус,
    Де ліричний герой наче справді щасливий уже,
    Попри нав’язаний йому кимось образ хаосу.
    Він знає: не завжди вересень після серпня – ні.
    Йому передує само_тність і само… Достатньо!
    Та в серпні літо пересихає, тепло – на дні.
    Вчить між опалим листям його шукати.
    І кожна нова осінь – пледів нова пора,
    Яка спочиває поки під нашим деревом,
    Це – безліч образів та думок, які я вкрав
    Із чужих історій для запису в моно й стерео.
    Тож добре було з осені почати новий роман,
    Не відкладати, мов справжнє життя, на потім.
    Писати про літо, після його прийде зима
    І таке чисте небо із Богом земним насподі.

    За мотивами вірша Сергія Татчина «Горіх»


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  43. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.09.15 09:50 ]
    Квітне мальвою душа
    Пригорнулась до твого плеча
    І, здається на мить задрімала,
    А прокинулась - сонце вставало,
    Темрява відступала нічна.

    Ти ж ні слова про те, що рука
    Заніміла, лише усміхався,
    Ніжно так поцілунком вітався,
    В серці ж радості хвиля п"янка.

    То ж нехай вона нас огорта
    Тим теплом, що зовемо любов"ю.
    Як же хороше мені з тобою,
    Наче мальва душа розквіта.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  44. Віктор Кучерук - [ 2018.09.15 07:01 ]
    * * *
    Чимало можуть розказати
    Про мене змучені пернаті,
    Бо з допомогою рогатки
    Їх проганяв частенько з грядки,
    І викидав, було, з гніздечок
    Ще неоперену малечу…
    Чи не тому ніяка птиця
    В саду моєму не гніздиться,
    Що можуть іншим розказати
    Про мене злякані пернаті?..
    15.09.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  45. Серго Сокольник - [ 2018.09.15 00:30 ]
    Трамвайноосіннє
    ***суперандеграунд, новословоутворення***

    З вЕсни в осені скін
    Я до тебе білета три... маю...
    "Сосидж м"ясомісткий")))-
    Дощ людей заганя до трамваю,
    Поєднавши на час,
    Напинаючи пІтняви духом.
    ...Осінь диво- романс
    Рейок скрекотом грає... Послухай,
    Як співзвуччя луна,
    По шибках відбиваючи такти,
    Надихаючись на-
    ших жадань щиросердним контрактом
    На фантазій політ,
    Симфонуючи звуки надії
    Поза межами піт-
    ньої публіки... Осені мрії
    Місце дасть у вагон-
    і дайливий контрО... капельдинер.
    Ген до серця твого
    Ця мелодія рейками лине
    Крізь вологосумні
    Сіролицеосінні споруди,
    Де ти будеш мені
    Зоря... ницею...
    ...може не будеш...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118091409028


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  46. Олена Балера - [ 2018.09.14 23:33 ]
    Amoretti. Сонет XLVIII (переклад з Едмунда Спенсера)
    Не винний ти, папере, діва зла
    Із помсти вилила на тебе гнів:
    Вона тебе у жертву віддала
    Вогню, твоїх не зрозумівши слів.
    Ганебного кінця єретиків
    Не гідний ти, не заслужив його,
    Не змову ти, не злочин учинив,
    А захищав господаря свого,
    Того митця, який про свій вогонь
    І біль у серці віршем розповів.
    Вона ж не чула голосу того,
    Хто у коханні дух вражає свій.
    Тому живи усупереч всьому
    І слав її, здолавши сотні мук.




    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  47. Олександр Сушко - [ 2018.09.14 23:45 ]
    Живіть коханням
    Під років сто до істини доріс,
    Второпав нащо в світі чорнобрива:
    Без од у світі можна обійтись,
    А без цілунків - зовсім неможливо.

    От і цілую день і ніч красу,
    А ви пишіть, страждайте, плачте, кайтесь.
    Я з парубоцтва - той ще телесун,
    Із пелюшок люблю м'якенький латекс.

    Не сплять ночами втомлені творці,
    Папери рвуть і обгризають нігті.
    А я, Венеру взявши на приціл,
    Весь вік ловлю благословенні миті.

    У ліриків нормальний стан - журба,
    Замріяні, нецьогосвітні взори.
    Глибокі зморшки зріють на лобах,
    Життєву нить вкорочують їм мойри.


    P.S:

    Нt думайте про славу, читачів,
    Живіть коханням, доки ще не пізно...
    Дружина каже: - Борщик похлебчи,
    Йому лишень два тижні, ще не скиснув.

    14.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (2)


  48. Микола Дудар - [ 2018.09.14 21:54 ]
    Самотність
    Шкода що очі не сміються
    Що літо поступилось місцем…
    Що цілував тебе він буцім
    У сі минор (в сонаті) Ліста

    Шкода що час спливає хутко
    Дивакувато і кумедно
    Шкода що сам себе заплутав
    Що замість солі пудрив медом…

    Шкода що ти в мовчанках злипла
    Безкомромісно і надовго

    А де колись гойдались липи
    Там ні людей тепер… ні Бога…
    14-09-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  49. Таїсія Цибульська - [ 2018.09.14 21:23 ]
    Падають горiхи
    Падають горіхи... падають...
    мов долі людські на стріху:
    з кимось падає ціла епоха -
    хтось відлітає тихо;
    хтось аж до краю наповнений щастям -
    хтось, мов осіннє листя,
    падають люди-горіхи... падають...
    до раю і пекла ближче...
    Хтось відкриває м'яку серцевину,
    хтось - крижане осердя,
    хтось не пробачить другу провину,
    хтось, мов саме милосердя.
    Мрії в горіхів прості до смішного,
    в руку чиюсь упасти,
    всі, від великого і до малого,
    душу готові закласти!
    Струшує дерево плід перезрілий,
    струшує зрілий й зелений,
    і неважливо - чорний чи білий,
    встелено ними... встелено...

    14.09.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Прокоментувати:


  50. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.14 11:26 ]
    Вересневий блюз


    Просить - українською - дядечко на милицях.
    Продавчиня "грівночку" вимагає... шок.
    Муза покавує... на кленочка хилиться...
    За кутом прислужник артистичний змок.

    Медитую...
    Вересень...
    Зайві ці негації.
    У посудній лавочці бабряться слони.
    На грошове дерево падає акація.
    Перегруз ефіру... ближнім не дзвони.

    А прєдєл мєчтаній - житній хліб і шкварочки...
    Чорнобривці-бархатки рве Злоба-кума.
    На ридванах окрики "виберем Одарочку!".
    Клешнями поклацує голубий омар.

    Конопатить плотика Оптимізм... притримує...
    Підійду - три кладочки, прадідний місток.
    Мандрувати баглося...
    І маршрут, і рими є...
    і шнури бікфордівські - від блідих шісток.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   451   452   453   454   455   456   457   458   459   ...   1855