ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2025.07.16 09:43
Ти програєш, я виграю.
Що з цим підходом нездорове?
Чи ми з тобою у бою
списи схрестили гарячково
і має хтось перемогти,
а інший, здоланий, програти?
А переможець святкувати
«поБеду» бажану свою,

С М
2025.07.16 09:00
Коли матуся відмовить усім на запрошення
І сестрі вашій батько розжує
Що ви втомились від себе і власних утотожнень
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн

І коли квіткарки зажадають виплати за кредитом
А троянди їхні відпахт

Віктор Кучерук
2025.07.16 08:51
Непереливки без жінки
Стало жити козаку, -
Сивиною павутинки
Засріблилися в кутку.
Вкрилась плямами підлога,
Як і скатерть на столі
І, неначе чорний погар,
Пил з'явився скрізь на склі.

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,

Артур Курдіновський
2025.07.15 17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.

Іван Потьомкін
2025.07.15 11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...

Тетяна Левицька
2025.07.15 07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.

Віктор Кучерук
2025.07.15 05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Вікторія Торон - [ 2017.11.20 05:04 ]
    Після Вегасу*
    Що це було -- тяжкий урок
    чи попередження суворе?
    В якому світі живемо
    тепер – старому чи новому?
    Вдяглись травою забуття
    метеоритні свіжі рани,
    і вовче космосу виття
    лякливих духом не дістане.
    У повсякденність увійдем,
    в її тісні знайомі схрони,
    вози поставимо кільцем,
    мов атаковані мормони.
    Перетрусило – і пройшло.
    Вразлива думка відступає.
    І безіменне сите зло
    у напівтемряві дрімає.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  2. Вікторія Лимар - [ 2017.11.19 23:19 ]
    Королева Снігова
    Як не як – Новий же рік!
    Зустрічайте,щоб не втік!
    Із далекого кордону
    Від засніженого трону
    Королева снігова,
    Як копієчка нова
    Ось з’явилася, нарешті!
    Зачекались її честі!
    Залишила свій палац –
    Гнів її іще не згас!
    Мала клопоту багато,
    Бо проблеми в "сніжній хаті"!
    Як же трапилось таке?!
    Явище хибке, бридке:
    Повний неслух у палаці,
    Не залучені до праці
    Двійко слуг – два втікача,
    Особливо, те дівча
    Королеву засмутило,
    Втеча зроблена так вміло!
    Поцілунок врятував,
    І хлопчисько все згадав.
    Королева відійшла,
    Розумом своїм дійшла,
    Адже рік Новий підходить,
    Хай позаздрять її вроді!
    Швидко сіла за кермо –
    І помчалося «Рено»!
    Свято буде бездоганне!
    Може там знайде кохання?!
    Посмішка розтопить лід,
    А любов розкриє світ
    Почуттів, добра, натхнення
    Й принесе Благословення!
    Зрушиться міцний кордон,
    Сніговий розтане трон.
    Не потрібно їй лакея,
    Бо вона вже - добра фея,
    Гарна, мабуть ця ідея?!

    Рік Новий, як і торік,
    Скоро ступить на поріг!
    Зустрічаймо,разом,дружно!
    Колектив у нас потужний!
    Танці, музика й вірші
    Ллються щиро,від душі!
    Свято, як завжди вдалося!
    І хотілось,і моглося!

    19.11.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  3. Вікторія Лимар - [ 2017.11.19 23:03 ]
    Царство Снігової Королеви.
    Ось царство Снігової Королеви,
    Де вічна мерзлота із нею в змові.
    То сильна та могутня влада зла,
    Що нищить все навколо аж дотла.

    Там тиша – бо завмерли на півслові
    Всі, хто потрапив до її полону.
    Давно забули Батьківщину й мову,
    Стоять, неначе в черзі на кордоні.

    Як можна швидше той кордон зламати?!
    І скинути з людей нещасних грати?!
    Щоб сонце, посміхаючись, зігріло
    По-справжньому,ту кригу розтопило.

    Для цього треба тільки полюбити.
    І сила ця вам допоможе ЖИТИ!
    А також всі кордони відновити!

    18.11.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  4. Козак Дума - [ 2017.11.19 18:12 ]
    Історія створення СРСР
    Більшовикам здійснить переворот
    лише в одній Росії і вдалося.
    Республік решту, пам'ятай народ,
    захоплювати потім довелося!

    04.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  5. Дж Сміт - [ 2017.11.19 17:34 ]
    +++
    Твій світ розділений на чорне й біле
    Всі межі є означені й чіткі
    А я малюю крихтамі вугілля
    Вплітаю в танці ноти самоти

    Ця боротьба: невпинна і невтішна
    Я поруч, най би хто не виграв в ній
    Я одночасно слабша і сильніша
    Ніж ти гадав, виходячи на бій

    Залиш в минулому всі цикли і моделі
    Німі образи, біль, самотності ночей
    Як світла промені крізь темряву пустелі
    Я прокрадусь розвіяти тугу твоїх очей

    Зруйнуй уявні стіни: гнів і страх
    З душі твоєї виринає сяйво опівнічне
    Злітай на крилах, вільний сивий птах
    В житті щасливим можна стати двічі

    19/11/17


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Сушко - [ 2017.11.19 17:02 ]
    * * *
    Могила всіх зрівняє у правах:
    Одружених, холостяків, коханців.
    Із них Ісус, Єгова і Аллах
    У райські пущі навербують бранців.

    Монах суворий уподобав піст -
    Земля завчасно простелилась пухом.
    Він - праведник. В Едемі - перший гість.
    Тепер щодня спілкується із духом.

    Між гуріями плаче дідуган,
    Вподобав див спокусливу дружину.
    А поруч танці, співи, балаган,
    Шербет горою, і солодкі вина...

    Тут мир і спокій. Сонце угорі.
    Немає грошей, шуб і кадилаків.
    Відсутній суд, арбітри і журі,
    Цвітуть сади, коноплі, кока, маки...

    Архангел сипле щедро теплий суп,
    Нежилаві без кісточок биточки.
    Це добре, бо зоставсь єдиний зуб,
    Смоктати брагу утомився з бочки.

    А на землі орудують кати,
    Куди не глянь - усюди чорта роги.
    Чому ж тоді не хочем я і ти
    Наїстися грибів й піти до Бога?

    19.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  7. Ігор Шоха - [ 2017.11.19 11:25 ]
    Із Днем народження!!!
    У житія свої процеси:
    паради зір і лет комет,
    путі-дороги і колеса...

    А од Європи до Одеси,
    кому цікаво, не секрет –
    моє дитя уже професор.
    У неї – арії і меси,
    а тато, майже-що, поет,
    а ладо, майже-що, да Вінчі –
    маестро геніальних рук,
    а син її – це мій онук
    і найболючіший мізинчик,
    який удався до наук.

    Іще не застують екрани,
    і досягається мета.
    Її майдани –
    не монблани,
    але узята висота.

    Нехай щастить моїй дитині.
    і хай довідається нині
    її широкий білий світ,
    що є майбутнє України.
    Нехай триває цей політ.
    І хай у нашої родини,
    як у червоної калини,
    ніколи не зів'яне цвіт.

                                          19.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  8. Козак Дума - [ 2017.11.19 09:02 ]
    Прокляття нинішнього часу*
    Поспішність – це прокляття віку,
    де чоловік, змахнувши піт,
    життям гасає, як шуліка,
    і думає лиш про живіт.

    Поспішно п‘ють, поспішно люблять,
    і опускається душа.
    Поспішно б‘ють, поспішно гублять,
    а після каються й грішать.

    Але хоч раз на світі білім,
    коли він спить або кипить,
    все ж зупинись, як кінь у милі,
    що прірву чує з-під копит.

    На половині стань дороги,
    довірся Небу і Судьбі,
    про себе думай після Бога,
    та в діях звіт віддай собі!

    Під шурхіт листя, що спадає,
    збагни, забувши хриплі крики:
    сум‘яття – жаль лиш викликає,
    хто ж зупинився – той великий.

    Пил суєти вкрива дороги,
    тож пригадати вічність гоже.
    Свинцем нехай наллються ноги
    і нерішучість переможе.

    У ній буває також сила,
    коли по хибному шляху
    вперед на вдавані світила
    бредеш по-пояс у снігу,

    мов листя топчеш люду лиця…
    Стань, ти осліпнув ніби Вій!
    І шанс свій, просто зупиниться,
    безумством поквапу не вбий.

    Коли до цілі йдеш убого,
    немов по східцям, по тілам,
    зроби зупинку, бо без Бога –
    ти по собі крокуєш сам!

    Якщо тебе штовхає злоба
    на гибель власної душі –
    облиш і пострілом чи словом
    ти честь убити не спіши!

    Наосліп рухатись не можна,
    сліпих потрібно зупинить.
    Замри у леті куля кожна,
    ракети й бомби всі замріть!

    О, людство, розуму ти згусток,
    молись, піднявши очі ввись;
    серед занепаду й розпусти –
    ти зупинись! Все ж зупинись...

    22.09.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  9. Ольга Паучек - [ 2017.11.19 09:27 ]
    ... осінні пісні.
    Заплуталось літо у листі,
    Спадає теплом до землі...
    Танцюючи вітер узліссям
    В букети складає пісні:

    Зелені, багряні,.. В зажурі
    Березові підзолоті...
    Кружляють легкі партитури,
    Лунають осінні пісні.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  10. Козак Дума - [ 2017.11.19 09:55 ]
    Минає все
    Колись тебе я люто ненавидів
    всіма своїми фібрами душі.
    Хоча давним-давно уже не видів,
    та очі залишилися чужі.

    З них холодом ласкаво й зараз віє
    і так же визирає пустота.
    Там заповітні не живуть вже мрії
    і покосилися колись п’янкі вуста.

    Проходить все… Уже давно минулись
    і ті часи, коли тебе любив.
    Образи, зради, ніби сон, забулись
    і жаль недовгу ненависть змінив.

    18.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  11. Василь Мартинюк - [ 2017.11.19 08:11 ]
    Ніч зоріє

    В тишині ми одні. Ніч зоріє,
    А в душі десь на дні пісня зріє.
    Хто так зміг нас обох переплести,
    Що очей і думок не відвести.

    Наче мед, наче хміль пахнуть губи,
    Хто так зміг щоб обом було любо.
    Хто так зміг що з очей світло ллється,
    І в обох наче дзвін серце б’ється.

    Хто так зміг, чи той день, чи той вечір,
    Що немає між нас порожнечі.
    Хто нам дав отаке клопотання,
    Що в цім світі зоветься коханням.

    Хто любові нам дав так багато,
    Що аж хочеться землю обняти.

    Парище.
    2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Домінік Арфіст - [ 2017.11.19 02:28 ]
    далі...
    купив яскраву сорочку –
    і вирішив жити далі…
    я стримано і потрошку
    піду в потаємні далі…
    лататиму зранку арфу
    поллю лілею зів’ялу
    омегу верну і альфу
    і силу в душу охлялу…
    купив собі і сандалі
    бо гостре каміння в полі…
    і вже не жахно йти далі…
    бо далі – уже доля…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  13. Володимир Бойко - [ 2017.11.19 00:28 ]
    Золоті тенета
    Тиша вечір обплутує
    Золотими тенетами.
    Мить ця душі озвучує,
    Робить хлопців поетами.

    Як душі не озватися
    Почуттями незнаними,
    Як від тиші сховатися,
    Що зоріє коханими?

    Враз позаду лишаються
    І вагання й тривоги,
    І нові простеляються
    Світанкові дороги.

    В тиші ночі весняної
    Все без слів зрозуміло –
    Тільки б серце коханої
    Поряд гаряче билось.

    Тільки б в очі дивитися
    Дорогої людини.
    Мите, можеш спинитися
    Оцієї хвилини?

    1978-2014


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  14. Оксана Рудич - [ 2017.11.18 21:45 ]
    Щастя
    Так, наче камінчики,
    щільно один до одного,
    без жодної краплі цементу:
    сонце у вікна,
    ясні молоді обличчя
    і – діамантом на дні свідомості –
    блакитні озера Твоїх очей…

    Ввесь світ починає тулитися
    бешкетним пухнастим котиком
    до моєї голої литки.
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  15. Оксана Рудич - [ 2017.11.18 21:19 ]
    Побачимо

    Під вересневим сонцем самотності
    ще стигнуть слова,
    важніють і повняться силою
    аби прорости крізь асфальт
    або трепетну душу.
    А по темних закутках мозку
    Ізлазяться звуки, мов змії, в клубок…

    І я щось плестиму з тієї вовни.
    Побачимо: светр чи кольчугу?
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  16. Леся Геник - [ 2017.11.18 21:27 ]
    Коли не ждеш…
    Коли не ждеш нічого й ні від кого,
    а просто йдеш у сіру далечінь,
    тримаючи за руку міцно Бога
    і янгола на схудлому плечі.

    Коли не маєш вижухлих ілюзій,
    ні сподівань, ані пустих надій.
    Бо добре знаєш - зраджують і друзі,
    і йти відтак приходиться одній.

    Такій безсилій, начебто, і голій
    у цій усюдисущій марноті.
    Усе, що є - це відчай сили волі
    на схиленому вихором хресті.

    Тому й немає зайвини в хотіннях,
    ні білих веж, ні зболених темниць.
    Лиш ця хода, лиш це руки тремтіння...
    І осінь у полоні гострих шпиць.

    17.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  17. Олександр Сушко - [ 2017.11.18 20:11 ]
    Тепло
    Пора збиратись у дорогу,
    Дописано веселий вірш.
    На часі обростати мохом,
    Поринути у спокій, тиш.

    Засилосовані копиці,
    Дріма картопля у льоху.
    Зустріну зиму у столиці -
    Коту чавитиму блоху.

    Не треба бур'янів сапати
    І люто длубати город.
    Та поштальйон приніс квартплату:
    До неба розчахнувся рот.

    У Ізі все у шоколаді,
    Бо має газову трубу.
    А я знесу получку дяді,
    Замок повішу на губу.


    Застуджені хрипочуть гланди,
    За борг одрізали тепло.
    Пустив у хату квартирантів,
    А сам поїхав у село.

    Не зручно геть куняти в шубі,
    Придбав у Мойші віз лайна:
    Шкваркочуть кізяки у грубі,
    Вдоволено сопе жона.

    До ручки ми дійшли, неначе.
    А, може, влада - чисте ге?
    Народ визбирує кізяччя,
    Воно іще не дороге.

    18.11.2017р.







    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Сушко - [ 2017.11.18 19:32 ]
    Музонька
    А на плесі тінь сидить кошлата,
    Барви чорні - антрацит, смола.
    Муза в річці обчищає п'яти,
    Баговиння капає з крила.

    Кликала у гості молодиця -
    Прилетіла, щоб допомогти.
    Зріє дума в неї на сторінці,
    Шкряботить перо словес ряди.

    Вилізає про любов поеза,
    Темрява гнітюча аж дзвенить.
    Смиче коси муза поетесі,
    В'яже глузду золотисту нить.

    Та коту під хвіст уся робота,
    Чи поетка випала не та:
    Музонька беркицьнулась в болото,
    Тихо плаче, на душі сльота.

    Віршотрясець закусив вудило,
    Пише, а читач опух, зомлів.
    У блокноті в мене біло-біло -
    Слухаю пташок небесний спів.

    18.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  19. Марґо Ґейко - [ 2017.11.18 18:12 ]
    Допоки Хронос мить не відняв
    Час плине швидко, мов неосяжна гірська ріка
    Чи є хтось в світі, хто би на нього не нарікав?!
    Лиш тільки літо було та знову прийшла зима
    Ти обернувся, а вже не маєш того, що мав

    Життя крізь пальці сочиться наче річний пісок
    На гілках квіти з крижинок льоду, а був бузок
    Що навесні нас бавив спалахом своїх натхнень
    Але є віра - за ніччю знову настане день

    Так буде завжди, природа tempora вже така
    Час – течія є, прямує в вічність ріка з струмка
    Він нами править, ми наче бранці, допоки він
    Не зупинив ще життя земного недовгий плин

    Час невловимий, він наче є, втім, його нема
    Тож планувати чи рахувати його дарма
    Для нас він простір, що йде з зачаття у небуття
    Але, насправді, все це омана, час - відчуття

    Не відкладаймо на післязавтра життя своє
    Латинське ego перекладають як «той, що є»
    Є тільки зараз, в оцю годину, лише одну
    Що було й буде, не екзистує, подібно сну.

    ІІ
    Життя прожити вартує точно лише живим
    В часу потоці пливу у шлюпці і ти пливи
    Пливи поблизу, я хочу чути твій баритон
    Змахни весельцем, хай занесе нас в якийсь затон

    Човнів пелюстки притягне мірта, а в ній причал
    Він зветься зустріч, яка розгонить мою печаль
    Там Хронос протос скерує звуком, зупинить час,
    Скоротить відстань, що розділяла раніше нас

    Нехай зима вже, я згодна навіть на темну ніч
    Є перевага бо вже не видно й не чутно ніц
    Нехай не видно, нехай запізно, але ж це ти
    Зі снів своїх дерзнув нарешті в мої зайти

    Я хочу чути про що завгодно, лише кажи
    Ловити голос твій, чоловіче, не мій, чужий
    Чужий і рідний, із найдорожчих, хто тільки є
    Тебе з мільйонів моя свідомість розпізнає

    Скеруй у мірту хоч ненадовго ти човенце
    Тебе торкатись я хочу ніжно, ти знаєш це
    І цілувати, куди не видно, тож навмання
    Все довідчути допоки Хронос мить не відняв.


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  20. Козак Дума - [ 2017.11.18 17:40 ]
    Козаки чи посіпаки?
    На уроку мовознавства вчителька Оксана
    про слова розповідала вправно й полум’яно.
    Говорила про відмінки, розділові знаки
    і наводила, як приклад, термін «посіпа́ки».

    Мовив хтось, що у контексті слово недоречне,
    і поволі поміж людом сталась суперечка:
    означає що те слово, як його вживати,
    чи про нього є підстави свою думку мати…

    Посилалась викладачка на мультфільм і пресу,
    зокрема, шкільний посібник, модну поетесу.
    У житті всього буває, нічого стидатись,
    але спробуєм, панове, разом розібратись.

    Надає хтось перевагу каві, інший – чаю,
    та відношення до всього – су́тність визначає.
    Одне слово зігріває, навіть го́їть рану,
    віддає запрілим інше, присмаком поганим.

    Що ж той термін означає? Попихач, лаку́за,
    цербер, полигач, прислужник і лакей у ту́за,
    поштурхо́висько, поплічник, ренегат, псявіра,
    яничар, холоп, приспішник чи бісова шкіра…

    Запитати панство хочу, щоб відкрити більма,
    чи потрібні нашим дітям книги ті і фільми?
    Ростимо́ із них ми нині ли́царів-коза́ків
    чи прислужників ганебних, ницих посіпаків?!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  21. Ігор Шоха - [ 2017.11.18 17:42 ]
    Хто на черзі?
    Націю оберігають люди,
    а не революції й АТО.
    Іншої історії не буде.
    Дихає вона на повні груди
    і не одцурається ніхто.

    Поки обирає Україна,
    небо правди мітить у бою
    пасинка і вірного їй сина.
    Ера від авара до русина
    виконає місію свою.

    Є у цій історії етапи
    і немає поки-що кінця.
    Є вуздечка ворогу на храпи,
    і ніхто не перекроїть мапи
    неба на очах її Отця.

    Омофор у неї – Діва-Мати.
    Гасло віче – олігарха геть!
    Хай воюють неогерострати…
    Маємо у люди обирати
    того, що воює і за честь.

    Ми не інки, майя і ацтеки.
    У вар'ята ще пульсує кров!
    Подих волі ще не охолов.
    Бійтеся «атошника-абрека»,
    що карає по закону стека,
    як останній першим увійшов.


                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  22. Василь Мартинюк - [ 2017.11.18 15:32 ]
    Смуток

    Смуток в серце болем впився
    Біль у серці залишився.
    Як стебельце б’ється серце
    Туга повнить світ.
    А кохання вже химерне
    І ніхто його не верне.
    Квіти – мрії і надії
    Осипають цвіт
    І душа немов холоне.
    Лиш думки летять як дзвони
    Понад полем – очеретом
    Летом, летом.
    Та душа даремно марить,
    Небесами чорні хмари,
    І чужа холодна сила
    В’яже крила.
    Чи ще тугу свою лишу?
    Чи ще болі заколишу?
    Чи напишу свої жалі
    На скрижалі?

    Парище
    2017р.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  23. Олександр Сушко - [ 2017.11.18 10:35 ]
    Зважені та щасливі

    Столиця. Місто. Телевізор.
    Ручиці чешуть животи.
    Роботи мало. Трішки. Мізер:
    Носити ложку у роти.

    А у селі усе інакше,
    За ралом в полі півжиття.
    У ванні теплій не розм'якнеш -
    Трощу дубове колоддя.

    Он, опацятилась кнуриха,
    Баньки до ранку не склепляв.
    Бо я - хазяїн, а не мниха.
    А пес у буді "Гав!" та "Гав!".

    Долоні як совки лопати,
    Мозолі чорні і тверді.
    Боюся ними жінку м'яти.
    А ми ще зовсім молоді...

    Щоденний фітнес для хребтини -
    Плуги, копиці, лемеші.
    Нас Бог ліпив з м'якої глини,
    Та ми сталеві у душі.

    Коли ж прийду вночі із ниви -
    Тулюся нишком до жони
    Й дивлюся "Зважені й щасливі":
    Там топлять сало товстуни.

    19.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (5)


  24. Неоніла Гуменюк - [ 2017.11.18 08:26 ]
    У сон мій мама завітала
    У сон мій ненька завітала,
    Так тихо-тихо підійшла.
    -Як ти там, доню? - запитала,
    Легко торкнулася плеча.

    Дивилася на мене ніжно,
    Ми ж так не бачились давно.
    Вже літ багато відпливло,
    Коли пішла у осінь пізню.

    Я прокидаюсь - сонце світить,
    Портрет матусі на стіні,
    Здалось - всміхнулась вона звідти
    Привітно й весело мені.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Серго Сокольник - [ 2017.11.18 01:16 ]
    Крім тебе... ( 16+ )
    Я не хочу нікого, крім тебе...
    Не хочу нікого...
    Двох світів поєднання потреба
    Ця ланка зв"язкова,

    Що ти нею для мене дарунком
    З"явилася ночі,
    Тим вологим палким поцілунком,
    Мов Демон наврочив,

    Від якого у тілі вогненний
    Порив двоєднання
    Сил стихії злиття білотемно-
    го... Зветься коханням

    Володіння принадами тіла
    Жіночно-п"янкого,
    Що ти ним на мені "поробила"...
    Крім тебе- нікого...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117111800294


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  26. Микола Дудар - [ 2017.11.17 21:38 ]
    Знову Ти у провесні
    Знову Ти у провесні
    Милосердних ваб
    Пізнаю, для повісті:
    Море. Берег. Трап...
    І музИки зіграні
    Поміж нот - глагол
    А моїм, розгніваним,
    Забивають гол…
    16-11-2017.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  27. Амадаре Наті - [ 2017.11.17 20:48 ]
    Надія
    Ридають старі полотна -
    Картинами їм не бути
    Від часу вони голодні
    І часом вони забуті

    Митець їх навік покинув
    Жовтіти під шаром пилу
    Сміються із них картини,
    Сміються із них - безсилих

    Хоч сенсу у них немає,
    Порожні вони і люті,
    Та все ще вони чекають,
    Коли ж їх наповнять суттю

    І пензлик – м'який, мов вата,
    Прийдеться по їхній шкірі
    Колись будуть цінувати,
    Колись таки в них повірять...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Козак Дума - [ 2017.11.17 20:15 ]
    В гостях і вдома
    У цьому світі ми лиш гості,
    допоки рухаються кості.
    Як тільки рух той затихає –
    душа на небо відлітає...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  29. Олександр Сушко - [ 2017.11.17 18:04 ]
    Подружжя
    То що, миритись будем, чоловіче?
    На часі розкопилити губу.
    Не сердься, краще сядь до мене ближче,
    Зніми сорочку файну, голубу.

    Ну, ляпнула макітрою по носі,
    Бо ти мене старою обізвав.
    А серденько ридає навіть досі,
    Палає од тяжких душевних вав.

    Сиди у хаті, їж кунделик з маком,
    Не відпущу від себе ні на крок.
    Ще парубком навчився, бахуряка,
    Розбещувати поглядом жінок.

    Сусідка в двір - уже цілуєш щічку,
    Кума у дім - ялозиш їй вуста.
    Аби не я - усіх тягнув би в гичку,
    На сіно, в ліжко і м'які жита.


    Потиличник - моя надійна зброя,
    Даю щодня аби не переїв.
    Як щось не так - не матимеш покою,
    Язик у мене - жало у змії.

    Та годі, ось дивись - м'якенька циця,
    А я погладжу ще й по голові...
    Розм'якнув муж. Не хоче вже сердиться.
    Жона ж готує капості нові.

    16.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (7)


  30. Домінік Арфіст - [ 2017.11.17 18:51 ]
    драбина Якова
    всі однакові… все однаково…
    я до Тебе не дотягнусь…
    нахились драбиною Якова
    до розпечених моїх вуст…
    я боротимусь і благатиму
    як у прірву: благослови!
    і матерії кожним атомом:
    забери мене з мурашви!
    де душею тілá торгуються
    у важкому зо́лоті слів…
    і вузлами в’язані вулиці
    в’язнів гублять і королів
    голих… ви́міряй мого імені
    потаємного простір-час…
    і святи мене… і світи мені…
    доки світ в мені не погас…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  31. Іван Потьомкін - [ 2017.11.17 14:33 ]
    Не спромігся глянуть в завтра

    Всевишньому і задарма злодія не треба:
    Їх удосталь зібралося і на сьомім небі.
    Тож послав Бог козакові щасливу нагоду,
    Як уникнути кінця прадавньому роду.
    Невідь відки узялася вся у шатах білих,
    Наче просто зійшла з неба Пречиста Марія.
    Простягує степовичка засмаглії руки,
    Щоб звільнити неборака од скорої муки.
    «Що ти, діво, не мара (бо й таке бувало),
    Перед шлюбом із лиця зніми покривало».
    Підіймає діва руки, та чомсь неохоче,
    Відкрива своє лице й заплакані очі.
    Одвернувсь злодій нараз і звернувсь до люду:
    «Ліпше вже на шибениці урізати дуба!»
    Не второпав недотепа на гірку ту пору,
    Що то віспа із красуні зробила потвору.
    Не додумався поглянуть дівчині у вічі,
    А вона могла б невдовзі помогти і Січі:
    Народила б їй на славу хлопців-одчайдухів.
    Не спромігся глянуть в завтра – Бога не послухав.



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1)


  32. Козак Дума - [ 2017.11.17 12:33 ]
    В останню мить
    Все ж убиває нас не лише куля,
    граната, бомба, міна чи снаряд...
    Ганебне слово також серце муля,
    то смертоносна зброя, справжній яд.

    Людей вбиває слава і байдужість,
    з життя ідуть від горя і образ.
    Не краще підлість, навіть недолугість,
    від страху помирали і не раз…

    Нам заздрощі до біса тиснуть шию
    і боягузи врізують життя.
    Погана слава віє суховієм
    і майже позбавляє майбуття.

    А скільки нерозділене кохання
    у білім світі натворило бід?!.
    І неважливо, перше чи останнє,
    не заросте у серці його слід.

    Це пам’ятайте, я прошу вас, люди!
    Задумайтесь до «пострілу» за мить,
    що може шансу іншого й не буде
    і смерть чиюсь ще можна зупинить!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  33. Світлана Ткаченко - [ 2017.11.17 11:39 ]
    Ще не вмерла…
    Такая осень, что пинают мётлы,
    Кого – наверх, а прочих – под уклон…
    Подножный чернолесный липкий мотлох
    Стирает все расцветки каблуков.

    Такая серь в глазах натур мышачих,
    Бегущих с палуб, кучно и востро,
    И небо отравительно мышьячит,
    Глотая дым от лиственных костров.

    Такая боль, что мнимая свобода
    Ещё не состоявшейся войны
    Вот так же в ноябре играла коду
    На флагах, что уже обречены.

    Такая жёлчь в пяти минутах солнца,
    Последний раз идущего «на вы»
    В корявый плод нездешних крючкотворцев,
    В плакучий куст колючести айвы.

    Такая гниль столетних чернозёмов,
    Дорожный край, где вспомнишь перемать,
    И чтобы жить когда-то по-другому,
    Придётся никогда не умирать.
    (2017)





    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  34. Павло ГайНижник - [ 2017.11.17 08:19 ]
    ТОБІ – ПЕРВІСНІЙ
    ТОБІ – ПЕРВІСНІЙ

    Ти пахнеш квітами і вранішнім теплом
    З яких рясніє первозданність міту
    І в заколиссі цім, мов неземним плодом,
    Смакуєш медом ти мені й нектаром цвіту
    З садів раєвих всіх. Розніженим крилом
    Вкриває нас любовограй й в сюїту
    Чарівних нот занурює усладовим вином
    Як в доісторію Буття, в світанки Алфавіту.
    Де Альфа та Омега пе́рвісним різдвом
    Запліднюють природи суть, сповиту
    Із нас та цнотою й неначе першим сном
    Вкида у пристрасть див несамовиту.
    І ти, з роси постала, м’ятним ясмино́м
    Кохальні пишеш перли заповіту. Світу.

    Павло Гай-Нижник
    17 листопада 2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Козак Дума - [ 2017.11.17 08:44 ]
    Про лицемірів
    Облудники – то сорт лихих людей,
    такі собі закінчені тварюки.
    Лиш удає, що гладить він тебе,
    а справді – витирає жирні руки!.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  36. Ігор Шоха - [ 2017.11.16 22:07 ]
    Зближення на відстані
    На цьому світі є куди іти,
    аби не сумувати за тобою.
    У нас ще одинакові світи
    весною, літом, осінню, зимою.

    Якої не чекаємо пори,
    а на осонні не перегоріли
    осінні веселкові кольори:
    зелений, синій, золотий і білий.

    Яка не є суворою зима,
    не полиняє пам'яті палітра.
    І не біда, що ти уже сама,
    а я усе ще як у полі вітер.

    Якою не почується журба,
    а доля усміхається лукаво,
    що покотило літо із горба,
    твоє – наліво, а моє – направо.

    І ти не умиваєшся слізьми,
    і я не упиваюся журбою.
    Минуле не дивує новиною.
    Майбутнє не лякає. Адже ми
    весною, очаровані обоє
    одне одни́м, до самої зими.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (5)


  37. Козак Дума - [ 2017.11.16 21:26 ]
    Молитва
    О, Боже, увійди в мій дім!
    Хай тільки мир панує в нім.
    Позбав мене назавжди зла.
    Надії, віри дай, тепла.

    Великий Боже, всеблаги́й,
    тобі подяка щира.
    Хай образ твій і дух святий
    над всім панують миром!

    Благослови мій, Боже, труд
    і змий з душі зневіри бруд,
    щоб міг я тяготи знести.
    Мою родину захисти.

    Великий Боже, всеблаги́й,
    тобі подяка щира.
    Хай образ твій і дух святий
    над всім панують миром!

    Пошли здоров’я нам усім
    і благодаттю вкрий мій дім.
    Розвій лукавих навіть тінь.
    Хвала, Творець, тобі! Амінь!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  38. Микола Дудар - [ 2017.11.16 21:55 ]
    ( М. Белуччі )

    Обожнюю цю бестію
    Загорнену в блават
    Яка в думках се вештає
    І цвиркає «віват»
    Мої стежини втомлені
    Очікувань томи
    Збираю ЇЇ промені
    І спробуй зупини…
    16-11-2017
    Блават — коштовна шовкова тканина


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  39. Юлія Новікова Сидоренко - [ 2017.11.16 19:30 ]
    Емоції
    Я втомилась труїти твоїх тарганів
    Хай танцюють свій степ і шепочуть брехню
    Вже ні сліз, ані сміху і закрив рота гнів
    Не викрешуєш ти, як раніше, вогню.

    Так, у мене не мало нестерпних вад
    У душі та й у тілі. Чого лукавить?
    Я для тебе отрута, чужорідна, нітрат -
    Таргани всьому справно оцінки ставлять.

    Ти мене ігноруєш і близька до аборту
    Із життя хочеш викинуть, як не було
    Я ж бо дивна, я ж є зовсім іншого сорту,
    А можливо й бур'ян - не потрібне зело.

    Я втомилась труїти твоїх тарганів
    І життю заважати минати калюжі
    Досить диких емоцій, дивних поглядів, слів
    Я від нині холодна до тебе, байдужа.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  40. Юлія Новікова Сидоренко - [ 2017.11.16 18:13 ]
    ***
    Отак би й котитися пляшкою між колесами
    міського авто і свистіти душею з пластмаси
    або беззмістовно застрягнуть між шпалами-рельсами
    всією істотою раптом збіднілої маси.

    Згадати ті губи, що спрагло впивались наповненням
    і пальці застиглі на грудях над етикеткою,
    згадати ту пісню, проспівану їй із вдоволенням
    і знову ті губи із звичною сигареткою.

    На святі з годину пробути у королевах,
    допоки ще повна і маєш жагучий зміст,
    допоки ти можеш із пульсом змагатись у венах,
    а потім між шини, а потім у грудях свист…

    Знаходим себе часом в цокоті тої пляшки,
    чию рідину осушив хтось напівсвідомо
    і кинув порожньою (спиною йдуть мурашки)
    під шини сталевого виробу автопрому.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Козак Дума - [ 2017.11.16 14:19 ]
    Розмова з Петром

    Настав нарешті двадцять перший вік,
    прогрес торує уперед дорогу.
    Піднісся над Землею чоловік,
    та все частіше згадуємо Бога…

    Давно скінчилось рабство на землі,
    та багатьох тримають у кайданах
    зажерливість, гарцююча в сідлі,
    і хтивість упереміжку з обманом.

    Активно монстрам помагає страх,
    підступність, підлість, лицемірство, чванство.
    А жадібність добро стирає в прах,
    та першу скрипку грає дике хамство.

    Можливо час мій вже давно минув
    чи може поспішив я народиться…
    В хитросплетіннях долі не втонув,
    але і на вершини не пробився.

    У чому бачу сенс свого життя?
    Навіщо ще живу, мій любий брате?
    Я скористався шансом вороття,
    щоб рабство те клятуще подолати!

    16.11.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  42. Микола Дудар - [ 2017.11.16 13:11 ]
    ***
    День прожитий з горем пополам
    ось ковтнути б тістечко пісочне?!..
    рідше й рідше ти буваєш там
    де веселка мружилася в очі
    де сміялись з радощів взахлип…
    волочились вештались за буслом
    де старенький немічний Пилип
    матюкавсь за чаркою по-руські
    ми дразнили, смикали полу
    півроздуту і роззуту вітром
    і лицем мазюкались в золу
    розчавивши вперше чверть півлітри…
    на коліна в’ївшись було сіль
    як казали батько: - це на згадку!
    а село гуділо від весіль
    під кінець і з Осені початку
    ми такі… ми славні школярі
    гинули до нас однофамільці
    ця печать у кожному дворі
    чорною хустиною на гілці
    кожен з нас по черзі - «свинопас…»
    небилиці вештались між нами
    по ночах відвідували нас
    крізь вікно залатаної рами
    ми здригались часто увісні
    гнали німчуру аж до кордону
    повертались Сонцем по Весні
    вицвітали саєвом до скону…

    а тепер як той, о той «пилип»
    окопався вишкілом маттючим
    в сьогоденні старчий прототип
    кодлом переплетений по-суччі…
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  43. Наталія Книш КнишКа - [ 2017.11.16 12:29 ]
    Вавилон
    Ми запалили багаття
    Так догоряв наш на двох Вавилон,
    Кланяйся, кланяйся, кланяйся
    Мріям, що тліють.
    Ти у святковому платті,
    Наче богинь еталон,
    І про таких як ти інколи ангели мріють.

    Наче сонети Петрарки,
    Історії наших побачень,
    Богом клянуся, я чув як співали: «Осанна!»
    Ти була як релігія – я ішов на поклон,
    Лиш додавав: «Ти в моєму житті остання»,
    А тепер догоряв на очах наш на двох Вавилон.

    Ти писала історії надто для інших сумні,
    І навряд чи тебе перепишуть у бібліотеках,
    Тільки знай, найдорожчою була ти завжди мені,
    І не важливо, що скажуть сучасні «Сенеки».

    Ми запалили багаття,
    Так догоряв Вавилон,
    Він іще тлітиме деякий проміжок часу,
    Тільки вже інший знову іде на поклон,
    Приховай, приховай, приховай мрії свої між долонь,
    Бо немає від них панацеї, немає спасу






    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Ніна Виноградська - [ 2017.11.16 11:11 ]
    Щорічні переміни

    Всьому радію – хлібу, солі,
    Врожаю краю золотого,
    Озимині у чистім полі
    І хаті маминій за рогом.

    Куди лечу з доріг далеких,
    Де серце падає до хвіртки.
    Де на стовпі гніздо лелеки,
    Що споглядають влітку зірко.

    Де груша татова під зиму
    Коріння кутає у листі.
    Понад селом хмаринки диму,
    Калина вся стоїть в намисті.

    Приміряв перший сніг обнову,
    Приліг на жовте і зелене.
    Розтане, потім ляже знову,
    Зігріє ноги яблунь, кленів.

    В житті щорічні переміни –
    Зима, весна, за літом осінь…
    Вогонь потріскує в каміні.
    Не чути вітру стоголосся.
    28.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  45. Козак Дума - [ 2017.11.16 11:19 ]
    Спогади нобелівського лауреата
    Робити будем, що захочеш ти! –
    мала на вухо шепотіла ніжно.
    Він мріяв про небачені світи,
    вона знімала блузку білосніжну…

    У думці простір він долав і час,
    вона все поряд у журбі сиділа…
    Опісля він ще згадував не раз –
    А все-таки, чого ж вона хотіла?!.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  46. Олександр Сушко - [ 2017.11.16 08:25 ]
    Лайка


    Над хвилями кигичуть чайки,
    А в голові сумні думки.
    Чому жінки не люблять лайки,
    А прутньоносці - навпаки?

    Белькочуть суржиком івани,
    А через слово - матючок.
    Брудні словесні океани
    Летять в коханих і дочОк.

    Дитя ворушиться під серцем,
    Ось-ось заявиться на світ.
    А батько мамцю віхтем квеця,
    Лайливе слово як привіт.

    Мерзоту чути ще в утробі,
    Отруту всотують плоди.
    Волають душі : - Годі! Пробі!
    Ми хочем сонця , чистоти!

    "Одгодував" татусик птаху.
    Тепер на щире "Здрастуй, син!"
    Вчуває вухо "Йди ти на...уй",
    З очей моїх подалі згинь!

    Сумна мелодія для флейти?
    У цьому лиш твоя вина.
    О, мудрість, одзовися, де ти?
    А навзаєм - матюк луна...

    16.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (3)


  47. Тата Рівна - [ 2017.11.16 01:18 ]
    Дівчині-сибіллі
    є люди
    які стимулюють чакри чужими мізками грають чужими членами в нарди та Ґо
    вживають власний статус щоранку мов псевдо ефедрин –
    вона перестала писати вірші бо почала писати цитатник власного его
    плакати над тим що їй незнайоме рухати ним
    ніби горіхами в роті описувати їх шершавість з точки зору професора з медицини
    вона була безумовно у тренді й багато хто йде за такими
    тому що тепер популярно для жінки бути чутливою й синьозаплаканоокою
    бавитись порожніми фразами із вікіпедії у високе чи ворушити давні фантомні болі нації
    але щоб вірили –
    треба мати гарні груди пухкі вуста й котячу грацію
    трьох коханців одночасно і щоби кожен – старший удвічі
    дивитися наївно в очі своїм сучасникам ніби вони гівно а ти – муза-да-вінчі
    або і сама
    прости господи
    мадемуазель да-вінчі-воскресла-із-гробу
    бо мертвяки – як і мистецтво – вічні!

    вона любила об’єктиви й необ’єктивність закоханих у неї підстаркуватих самців
    вона ловила їх останні стрибки й ховала в кишені
    і потім
    заварюючи їм чаї женьшеневі вона почувала себе на сцені
    свою догравала роль із останньої вистави
    себе коронувала і всяко ставила у різні позиції пози та відповідно інструкціям з камасутри
    своїми руками розчісувала хутро
    на їхніх сивих спинах

    вона
    ковтала всі соплі та інші рідини тіла
    приймаючи їх за божественну слину благоговіння
    і тліла
    її душа присмолена до її тіла
    й хотіла аби про неї казали – сама Сивілла
    погляньте он вона – біла
    а всі казали – її поверхня темна – вона сибілла
    вона не доросла ще до жінки яка
    жива просто так
    а не для корИсті чи мужика
    чи власних панічних атак
    що уміють живити деяких мертвих жінок не гірше як хороший коньяк
    вона проклинала всіх хто казав отак
    але всі казали отак

    вона перестала писати вірші бо почала писати Євангеліє від себе
    агіографію власних всенощних і одкровення від панни
    вона кількох перетворила на мощі не розрахувавши з гідазепамом
    ховали їх урочисто бо це були старці з не останніх
    перед гідазепамом вони пили віагру аби догодити панні
    й не втримали жезли своїх життів випадково спустивши сперму та дух

    вона колисала вітер замість колисок
    і це був її єдиний людський рух



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  48. Ігор Шоха - [ 2017.11.15 22:13 ]
    Художник
    Є у мене не велике
    та моє в мені дитя.
    Я малюю світлі лики,
    прикрашаючи життя.

    Намалюю я Марусю,
    наче паву у саду,
    і до неї усміхнуся.
    А яку я ще найду?

    Буду під гітару грати
    їй мелодії сумні.
    Тихі арії співати,
    але далі – ані-ні.

    Лине пісня солов’їна,
    ніч минає, плине час
    і в одне єднає нас.

    Щоб закінчити картину,
    хоч за те, що я мужчина,
    поцілуй мене ще раз.

                                          2008


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  49. Юлія Новікова Сидоренко - [ 2017.11.15 21:05 ]
    Мрії теж вкриває сивина...
    Мрії теж вкриває сивина,
    Голос хрипне й часом чути скрип,
    Їх лякає серця глибина -
    Там не світить жоден смолоскип.

    Мрії теж вмиваються сльозами,
    Коли двері замкнуті на вічність,
    Як морозять скептики думками:
    "І яка ж у мріях цих практичність?"

    Мріям теж всміхається самотність -
    Часто в гостях п'є із ними чай,
    Іноді вселяє безтурботність,
    Та у суть стріляє зазвичай.

    Мрії досить часто помирають,
    Так і не здійсняючись, на дні.
    Та є й ті, що старості не знають
    І дарують щастя молоді.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Олександр Сушко - [ 2017.11.15 16:01 ]
    Паска
    Нас рабами ліпили із глини,
    А сьогодні із Богом на ти.
    Провисають хрести на коліна,
    Діамантами сяють персти.

    Йдуть "святенники" в храм на молитву,
    Повні торби водяри, ковбас.
    Оселедці вклонятимуть Жиду
    Аби Він од нечистого спас.

    Б'ють нещирі бездумно поклони,
    Гучно гази гурчать в животах.
    Світять в небо медалі, корони,
    Чути "дай" у неситих ротах.

    Опустіла господня скарбниця,
    Розглитала добро сарана.
    В рай до Мойші бредуть українці,
    Турготять, аж у пеклі луна.

    Був Спаситель у нас. Нюхав сало.
    Не давав люду красти аж рік.
    Сіяв щедро. А чув тільки "Мало!" ,
    Дуже хутко в Ізраїль утік.

    Біс у жадібних виграє битву,
    Зовсім трохи уже до біди.
    Піп у церкві читає молитву,
    Суне віхоть у цебра води...

    15.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   451   452   453   454   455   456   457   458   459   ...   1795