ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Козак Дума - [ 2018.08.27 19:16 ]
    Не вмію

    Не вмію вити я по-вовчи,
    ну хай там що, ну хоч кричи.
    Най гори золота пророчать
    і найпухкіші калачі.

    Не вмію ворога простити,
    коли душа вогнем горить.
    Брехнею рота як мастити –
    смолу гарячу краще пить.

    Не вмію вити я по-вовчи,
    хоча до лісу звик ходить.
    Вже як собі ті звірі хочуть,
    та з ними все ж мені не жить.

    Таким я був завжди, хоч трісни,
    таким уже й скінчу свій вік.
    Хай краще ногу чобіт тисне,
    ніж руку підлий чоловік!

    22.05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  2. Віктор Кучерук - [ 2018.08.27 19:30 ]
    * * *
    Коли несподівано літо
    Прискорить розмірений біг, –
    Не треба зітхати сердито
    Затим, що спинити не зміг.
    Не гнівайся знову невміло
    На всотаний вічністю час,
    Бо ми перед нею безсилі
    І скривджені віком не раз.
    Отож не зітхай сумовито,
    Всезнаючим курям на сміх,
    Якщо пріснопам’ятне літо
    Зрадливо прискорює біг.
    26.08.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  3. Козак Дума - [ 2018.08.27 12:14 ]
    Повертайся, Сагайдачний!
    Славен Петре Сагайдачний, як тобі там спиться?
    Чи душа твоя бунтарська може з тим змириться,
    що бідують добрі люди, рідні українці?
    У свій час роздав немало ворогам гостинців:
    визволяв народ козацький з лютої неволі
    й не бажав, гетьмане славний, іншої ти долі.
    Брали Кафу і Очаків, Стамбул воювали,
    захищали рідну землю і втоми не знали.

    На Москву гуртом ходили, страху напустили,
    об’єднав під булавою ти козацькі сили.
    Під Хотином били турків з польськими братами,
    та приходилось петляти і поміж катами…
    Працював чола у поті ти для України,
    захищав народ злиденний в лихую годину.
    Та і віру православну не давав в образу,
    твоя шабля розтинала нечисті заразу.

    Мріяв, гетьмане великий, ти про самостійність
    і уже таки настала та щаслива дійсність.
    Здобули свободу й волю для рідного краю,
    справедливості ж, як завше, не було й немає…
    Бо дніпровськії пороги вкрила смути крига
    і на троні примостився черговий барига.
    Нема сили вже дивитись на народні муки…
    Повернися і клейноди візьми в свої руки!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  4. Олександр Сушко - [ 2018.08.27 06:01 ]
    Смерть поета
    На гостре каміння упав. Твердо.
    Піджовує мовчки товпа.
    Мій запис у книзі буття стерто,
    Бо мойра глуха і сліпа.

    Племінникам буде земля, хижа,
    Три ворохи валянок, шуб.
    Я знаю - попереду ніч, тиша,
    Віночок, могила і труп.

    Вже падав під ноги людські в яму,
    Писали бучний некролог.
    Не вірю у долю, гріхи, карму,
    Сьогодні панує бабло.

    Диви - ескулапи бредуть! Ноші
    З синтетики карлик приніс.
    Схилився і шепче: - Давай гроші,-
    Страховки жадає "Борис".

    Сьогодні уже не дійти з ЦУМу,
    Хароне! Обола підкинь!
    На пластику надто мала сума.
    Прощайте, братове. Амінь!

    26.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (25)


  5. Сонце Місяць - [ 2018.08.27 04:45 ]
    Eклектика
     
    B неоні мрецькім у підземних переходах
    тасуючи без гамору колоду
    свободи, світ подавсь на лови
    тендітні спалахи крізь небуття святкове

    в очікуванні на жебрацький чесний кеш
    глухонімий, заледве зрячий бевзь
    при нім рудаво~сивий пес
    серцям черствішим, для зворушення авжеж

    життя як сморід, проба заперечень
    що бальзамує парадокси & до речі
    не подає навзаєм чисте пізнання
    чудес & зрання починається щодня

    дощем сліпучих & засліплених просонь
    відквітлим, запустілим літом
    з глибин сновиддя на безчутне світло
    за тим рудаво~сивим
    псом




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  6. Ігор Шоха - [ 2018.08.26 23:40 ]
    Слово істини
    За істиною правди не буває.
    Ачей вона у кожного своя:
    існує его, та немає раю,
    а пекло раю – віртуальне я.

    Сувора правда жити заважає.
    Та маємо миритися щодня,
    аби душа, доведена до краю,
    не канула за межі житія.

    А ще, коли і нерви не сталеві,
    і є такі обставини життєві
    що і святого плутає лихий,
    коли лише на ирій уповає,
    а змія у собі не подолає...
    А як Йому?
                        Воістину – святий.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  7. Віктор Кучерук - [ 2018.08.26 21:53 ]
    * * *
    Очманію від печалі,
    Утомлюся від зітхань, –
    Як не зміниться надалі
    За твою прихильність дань.
    Не роняю я монети,
    Мов дерева жолуді, –
    Жебракую лиш поетом,
    Вічно в тузі та нужді.
    Тож не маю змоги й сили
    За любов платить калим, –
    Йди подалі, як немилий,
    І коли не любиш рим!..
    25.08.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  8. України Сокор - [ 2018.08.26 20:42 ]
    Людська любов


    Любов раптово в душу входить,
    Різну мить вона знаходить:
    З дощем влітку, інде з градом,
    Вона приходить з листопадом -
    То, як “сніг на голову” впаде.

    Любов крокує дні і ночі,
    Серця тривожать - очі в очі.
    Кохані палко пригорнуться,
    Уста в уста в одні зіллються,
    Цього бажання не спинить.

    Кохання в пахощах п'янить,
    Сладкість в єдності манить.
    Серця б’ються все частіше,
    У світі ехом ще гучніше,
    Ніби світ на двох один.

    Любов - це сила волі духу,
    Це пісня й муза твого слуху.
    Коли життя життю дається
    І плоть Духом освятиться,
    Бо на святій любові світ стоїть.




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Олександр Сушко - [ 2018.08.26 15:12 ]
    Профілактична стрижка
    А сьогодні віншую пернатих,
    Горобцеві кришу коровай.
    Солоденьке люблю роздавати:
    - Гей, лелеко! У чергу ставай!

    Дятел пайку отримав хвалою,
    Качконосиці оду писнув.
    Йди, цибатий! Всі ранки загою!
    Маю мазь від зазнайства масну.

    Утирати доводиться дужче,
    Аж бусла від мікстури трясе.
    Гарно липне сатира цілюща,
    Пір'я з гузна вилазить усе.

    Розлітається пух по столиці,
    Пада в борщ, на канапки, млинці.
    Ірокеза лишив на голівці -
    Все ж він птах, а не лин у лусці.

    На плечі засміялася муза,
    Щось Пегас під хвостом облизав.
    Нове пір'я росте в чорногуза -
    Ще літатиме він в небесах.

    26.08.2018р.

    Мрії та бажання

    А на пательні - рибка золота,
    Зловив на кузьку в морі-океані.
    Ще трішки і напхаю живота,
    Шкварчать у маслі мрії-побажання.

    Не вірю у собачок говірких,
    У джинів, фей, які несуть удачу.
    Виделкою наштрикнуті шматки
    Мій стравохід зсередини побачать.

    У кістку в горлі вірю. Так бува.
    Реальні, а не фікція купюри.
    Оце, панове, і усі дива,
    Казкові млива, ермітажі, луври.

    У небо чхнув. За хвилю звідти "Гуп!"
    В каструлю впала й верещить закуска:
    - Чого кричиш, неначебто на пуп?
    Ти не жар-птиця, а звичайна гуска.

    26.08.2019р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (18)


  10. Тетяна Левицька - [ 2018.08.26 13:41 ]
    Коли розлучаються двоє
    Під укіс літо тисне педалі
    в баритоновий рокіт грози…
    Безпросвітня мара. На вокзалі
    ні душі... Ні троянд, ні сльози.

    Сірі постаті на видноколі,
    Крапля туги у цівці дощу.
    Рейки вільні, відіграні ролі.
    Не вагайся... Не бійсь... Відпущу...

    Хто зневірився - небо не просить
    воскресити минуле. Давно
    не тримаюсь за марево. Досить
    ткати з ветхої пряжі рядно.

    Кане в Лету осмута. Жалобний
    віднайдеться, що спалить альбом.
    В судний день не обілиться жодний,
    тож каміння збирати обом.

    Не приборкати біль норовливий.
    Щухне злива - себе не втрачай.
    Відболить, чи згадаєш? Щасливо...
    Потяг сліз не чекає... Прощай...

    2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (6.27) | "Майстерень" 5.5 (6.36)
    Коментарі: (14)


  11. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.08.26 12:47 ]
    Пригода

    1

    Прощавай, кукурудзяне поле!
    Я лишився в столиці на ніч.
    Хай дружина квітник наш дополе.
    Фітнесую на мавці між свіч.

    Вихиляюся так енергійно,
    що провалено синій диван...
    Зачекають корівонька дійна,
    карасі, словолюбний кумпан.

    Понаписую віршів... Пригода!
    Сім епітетів, п'ять дієслів.
    Забуваю про битви, народи...
    Бути вірним до скону хотів.

    2

    Мавка? відьма? Не знаю достоту.
    Ніс гостренький, на скрині павук...
    А в селі ж - незміримо роботи.
    Сіяв спори... планую бамбук...

    От і все. Обійми - і не дякуй.
    Леле...
    Сон це...
    Серпнева мара.
    Пада з груші дірява підсака.
    - Здрастуй, діду!.. - лящить дітвора.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  12. Тата Рівна - [ 2018.08.26 11:50 ]
    Взаємодія любові (одвічний вибір між суїцидом та стоїцизмом))))
    У порожній кімнаті — зрадливі тіні
    Ніби видіння — на тій он стіні
    На цих стінах на тих стінах
    На кожній із них —
    Мов чорно-біле кіно за романом Лавкрафта
    Ну ти ж не проти що я навпроти
    Ну ти ж не проти що я з портрету дивитимусь пильно
    Ніби я Вольф Мессинг чи Ріхард фон Ебінг-Крафт
    Ніби я дівчинка Хідекі Юкави — та сама — ядерна й сильна
    Четверта з-поміж фундаментальних сил природи

    Слухай
    Ти можеш кричати якщо хочеш
    Якщо можеш
    Якщо не заціпило рота
    Квантова хромодинаміка — це так звана Сучасна модель
    Збірна знань про мікросвіт
    А ти мені — про тіні на стінах
    Тут показує кіно телестудія Потойбічний Світ
    Для неофітів та давно навернених сивих-аж-синіх
    Від життєвих потуг досвідчених людхантерів
    Визначся вже на якій ти стороні
    Й не дихай так шумно ніби у тебе задавнена хвороба Хантера
    Ніби ти побачив наживо Мату Харі на тій стіні

    Лиши своє серце — мені
    Мій любий
    Я вже у іншому світі та ти — ще ні
    Ти зачаровано вдивляєшся у тіні на цих стінах ніби на старовинну таємну карту
    Не варто
    Мій любий -
    Дограєшся до інфаркту

    У тебе більше немає спроб
    Немає карт
    Немає фарту
    Це не роман Берти фон Зутнер - Ні!
    Я чекаю тебе у нашім новім кіні - бачиш для тебе он там є місце на стіні
    Твоя свідомість вже здійснена -
    Буття по Сартру

    У тебе лишилися — берета палець куля та лоб
    Порожня кімната
    І кілька секунд до старту

    24.08.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (7)


  13. Козак Дума - [ 2018.08.26 10:49 ]
    Меч Арея

    Набридла так уже словесна діарея
    пустопорожніх лозунгів-тирад,
    що хочеться дістати меч Арея
    і влаштувати гідності парад!

    26.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  14. Козак Дума - [ 2018.08.26 10:16 ]
    Серпень
    Любо дивитись із призьби, як падають зорі,
    в серпні під хатою о вечоровій порі
    чи зустрічати над річкою ранки прозорі,
    груші дозрілі збирати в батьківськім дворі…

    Літо в селі нас частує теплом і гостинцем,
    щедро дарує солодощі – фрукти та мед.
    Світяться хмари, наповнені сонцем по вінця,
    кожна із них прослизнути спішить уперед.

    Хороше вечором літнім заснути надворі,
    чути крізь сон неповторні рулади цикад,
    очі за північ розплющити, як у дозорі,
    спостерігати природи салют – зорепад!

    Серпень повітрям на травах настоянім дише,
    пестить уже поріділу чуприну мою.
    Ниви пшеничні у пам’яті тихо колише,
    співом пташиним гойдає в дитинства гаю.



    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  15. Рітас Семашко - [ 2018.08.26 10:20 ]
    Чернінківні
    О, плитко, і ти, яка ж буваєш плиткá!
    На стінах і на підлозі.
    Хай надійно тебе приласкала майстра рука,
    все'дно виростають у тебе крила і нозі.

    Все надиться в путь. І риторнів вино
    Розпрощається легко з витримкою в 1000 років,
    щоб повернутись знов у солодке гаряче ґронó.
    Ну а плитка - прахом у горно. Ми поки

    Капаримо вічні ремонти, небого,
    і вічність - у шепоті наших долонь.
    Й над путтю вечірньою молиться Богу
    сльоза твоя - мій чистилищний неопалимий вогонь.

    серпень, 2018 р. Миколаїв


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Володимир Бойко - [ 2018.08.26 09:11 ]
    * * *
    Я не піду у вас на повідку,
    Чужі не захищатиму знамена,
    І не одержу зірку на рамена
    За вашу вірнопіддіність гидку.

    Та України я вам не віддам,
    Не візьмете її – хоч подавіться.
    Бо не для вас коло́ситься пшениця,
    Бо ви – ніщо блакитним небесам.

    І наші синьо-жовті прапори
    Не вам хапати чорними руками...
    Були ви і зостались ворогами –
    Хоч вас у вишиванки убери.

    2012-2018



    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (4)


  17. Козак Дума - [ 2018.08.25 17:03 ]
    Знову свято гречки?
    Вже п’ятий рік палає схід огнем,
    чи не щоденно майже плине кача.
    Ми ж тужимо та ворога клянем,
    хоронимо близьких і гірко плачем…

    Щороку у столиці хіт-парад,
    хоч техніку чекають ту на фронті.
    Для кого цей бюджетний маскарад,
    коли Армагеддон на горизонті?

    Допоки так триватиме, народ?
    Чи довго ще ми по своїм гніздечкам
    жуватимемо тихо бутерброд
    і знову нас куплятимуть за гречку?!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  18. Козак Дума - [ 2018.08.25 17:12 ]
    Невтішна перспектива
    Рабів до раю не пускають
    і не для них тече нарзан,
    хоча вони і не чекають
    на долю вічних каторжан.

    На долю вічного наймита,
    планиду старця і скота…
    Раба й козирна карта бита,
    коли затулені уста!

    Приємно буть гарматним м’ясом
    з важким на шиї ланцюгом?
    Народ, що спить, зникає з часом
    чи прокидається рабом!.

    Рабів до раю не пускають,
    ключі від нього у Христа.
    Тож бавтесь далі словограєм,
    який перемагає сталь!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  19. Козак Дума - [ 2018.08.25 17:57 ]
    Модний памфлет
    Я вашу моду бачив у труні,
    продвинуті, і що б не говорили –
    категорично-однозначне „Ні!“
    зі стразами й підборами… бахілам,
    весільній сукні просто з кавуна,
    для Єви, із наліпкою на писі.
    Смаку відсутність – тому вся вина,
    і сірої речовини у стрісі.

    Істота з яйцями – іще не чоловік,
    якщо розгулює по вулиці в колготах.
    Себе на посміховисько прирік
    і утонув в нікчемності турботах.
    Сумнівний прививати людству смак –
    це що дитя через коліно гнути.
    Ще треба розібратися відтак –
    продвинутий чи просто шизонутий!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  20. Козак Дума - [ 2018.08.25 17:03 ]
    Вовкулака
    Скільки б вовка не кормили, а йому все мало.
    Тягне, цупить все щосили до свого кагалу.
    То корову на толоці чи бика заріже,
    то вівцю, бо лицар бісів любить краще й свіже.

    Цуприкує він щоднини, волоче до лігва
    і нерідко від данини закипає лімфа.
    Забереться до кошари, двері не завада
    лісовому санітару, й виріже пів стада…

    Уже якось понад вечір, після паші, вівці
    зібралися на нараду у своїй домівці.
    Стали думати-гадати, як їм з вовком зладить,
    хто приборка бусурмана, хто біді завадить.

    Приміряли в кандидати і ведмедя, й лиса,
    сіроманця-супостата добре знали в лісі.
    А тому лише сахались вовчої натури –
    зрештою повідпадали всі кандидатури…

    Хтось промовив, – З охоронцем затяглись дебати,
    із двох зол тепер потрібно менше обирати.
    Як ікластого узяти на вільну посаду,
    буде сірий ощадніше ставитись до стада.

    Пропозицію схвалили і зійшлись на тому –
    запросили ненаситця до рідного дому.
    Ще й оплату на порядок вищу положили,
    не чіпав би лише ярок, не терзав щосили…

    А на ранок у кошарі знов сумна картина –
    вічним сном вже пів отари спочива під тином.
    Вовкулака ж пузо гладить і сміється хитро,
    бо начхати, що напишуть барани у титрах.

    Зовсім перестав боятись – мітить у завферми,
    претендує обиратись на наступний термін…
    Скільки б вовка не кормили, а він все до лісу
    повертає своє рило, бо слугує бісу!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  21. Козак Дума - [ 2018.08.25 17:38 ]
    Меч Арея
    Як просто з популіста стать героєм –
    пробачення достатньо попросить
    і з нових обіцянок вить сувої…
    Але загиблих вже не воскресить!

    Ліси карпатські просто не вернути,
    на це десятки треба й сотні літ.
    Суспільства їх відправила отрута
    за сотнями небесними в політ…

    Минуло вже чотири довгих роки,
    але немає краю тій війні.
    Керманичі які зробили кроки,
    щоб не служити бісу-сатані?!

    Кого з убивць Майдану посадили
    чи вкрадене вернули у бюджет?
    Байками пригощають нас щосили,
    тримаючи хиткий авторитет!

    Чого вартують бульбашки-паради,
    коли на фронті гине Неньки цвіт?
    На наші кошти бенкетує влада
    під час чуми, але чекає світ…

    Вже цілих двадцять сім минуло років,
    а Україна до сих пір жива! –
    волають знов нові-старі пророки,
    усе лунають їх пусті слова.

    Не завдяки, а всупереч, тим кормчим
    стоїть країна в горі і боях.
    Народ наперекір оскалам вовчим
    несе жовто-блакитний гордо стяг.

    Такий народ чужинцям не здолати
    без допомоги власних ворогів.
    Беріть мечі і одягайте лати –
    захистимо себе й своїх богів!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  22. Ігор Терен - [ 2018.08.25 10:57 ]
    До зір
                       І
    Ой зорі, зорі, як вас багато.
    Вами усіяний весь небосхил.
    Жодна із вас, у надії сіяти,
    не виділяється поміж світил.

    І, не зважаючи на зорепади,
    не догорає ще сонячний день!
    Тільки «зірки» не дають собі ради,
    інде наводячи «тень на плетень».

    Ой, не байдужі, яке марнослів’я!
    І язикаті, і не мовчазні...
    Як не стараюся – не розумію,
    де ви шиплячі, а де голосні.

    Ой не із вами я нині змагаюсь.
    Горе від розуму. То й і не каюсь,
    і оминаю я той будуар,
    де на котурнах сіяє найвища,
    найяскравіша, сатиру найближча...
    Тільки таку і чекає Омар.


                       ІI
    Нема коли, та і немає сили
    намарне перейматися мені,
    яка кого комаха укусила
    у ці ясні оказіями дні.

    Надворі серпень дихає жарою.
    Ось-ось настане золота пора
    упитися журою і... снагою,
    навіяною генієм пера.

    І хочеться повірити людині.
    Нехай не кожній. Кращій половині,
    такій, яку придумали самі.

    І споглядаю у лиху годину,
    як реквієм чаруючої днини
    міняє німби зоряній пітьмі.

                       ІII
    Ревную до Коперника, Карузо...
    Ну, а чого, питається, до Музи,
    коли уже до фінішу – ось-ось?

    Не треба прогинатися під щось.
    Бувають неприємні ...боягузи,
    а от мені, бодай, не довелось.

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  23. Іван Потьомкін - [ 2018.08.25 09:32 ]
    Карта Лети чи шлях журавлиний...
    Жовкне лист на верхів’ї беріз,
    І туман над Десною спроквола снується,
    І туманіє зір під навалою сліз,
    І на все озивається серце.
    Це пора призабуть, ким ти був, ким ти є.
    Це нагода заглянуть у завтрашню днину.
    ...Що так хутко павук на ожині снує –
    Карту Лети чи шлях журавлиний?


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  24. Сонце Місяць - [ 2018.08.25 03:32 ]
    пролиск
     
    від порожнечі до зірок
    плекаючи за мить
    іще останній штрих

    & сповнений жаги ковток
    у затінку який цілить
    подячних & живих

    & губиться у вічність прах
    розвіяних безумств
    дірявий посміх заратустр
    у жовтих каптурах




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  25. Вікторія Лимар - [ 2018.08.25 00:53 ]
    Ночі серпневі
    Ночі серпневі уже прохолодні,
    Подихом осінь, немов крадькома,
    Владу свою демонструє : «Ви згодні?
    Знову зустріти погоди холодні?»
    Адже, так буде, вона недарма
    Нам сповіщає, що пісенька літа
    Скоро останній завершить акорд.
    Колір зелений втрачає «еліта».
    Мабуть, дощами не дуже омита,
    Прагне, хоть якось побити рекорд:
    Треба затриматись! Літо думками
    З вітром владнає, і він замовчить.
    Швидкість вгамує свою під замками,
    Лють, опануючи обіцянками,
    Бурю осінню зупинить на мить!
    Хай ще всміхається літня блакить!

    25.08.2018
    Свидетельство о публикации №118082500067


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (2)


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.08.24 22:32 ]
    Двоє... або пожежа у крові



    Дві комети: Нурієв і Брун,
    дикий норов і холодність датська.
    Розглядаю дванадцять парсун.
    А пліток незміримо-багацько.

    Поспліталися руки, зело...
    Лет партнерів на світло, на ложе...
    Доля іншого - дивне кубло.
    Бути геєм - природно? не гоже?

    Не беруся повчати, о ні...
    Хоч на осуд помірний ще ласа.
    Мельпомена гартує в огні.
    В'яже шлюбні вузли Аргімпаса.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.24 20:19 ]
    Моя байдужість
    "Така у мене справді ти одна!" -
    Видзвонюють льодини, мов червінці.
    Я цілу зиму випив аж до дна,
    А твого ще і не торкнувся вінця.

    Ти - молоде, грайливе ще вино,
    Що сяє сріблом, піниться в бокалі...
    Уже б узяв, покуштував давно,
    Та думаю, а що ж то буде далі?!

    Як вип`ю зразу - захмелію вмить,
    Та до тверезого дійду я стану,
    Смаку іще не встигну оцінить,
    Або й цілком цінити перестану.

    Тому і залишайся ще, постій.
    Моя байдужість, то мов льох, кохана.
    Відстоюйся у ньому, молодій,
    І станеш ти ще більш мені жадана.

    Я теж колись опущуся туди,
    Схоплю тебе гарячими руками,
    Як те вино, відстояне роками,
    Щоб захмеліти раз і назавжди!

    7490 р. (Від Трипілля) (1982)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  28. Світлана Ковальчук - [ 2018.08.24 20:10 ]
    ***
    Територія соняха ще суголосна бджолі.
    Територія смислів означена картою поля.
    Ті –
    володарі смерті, великі-великі царі.
    Ці –
    лягали у соняхи і помирали поволі.

    Територію смислів запише вогненна бджола,
    у високому небі запише прозоро і біло.
    Нас нема вже.
    Нема нас.
    Давно і недавно нема.
    Ми у корені вклякли,
    і корені випили тіло.

    Територія смерті доспіє у сонцеквітках,
    у бджолі,
    що раптово буває так схожа на кулю.
    Паленів у цілунку не сонях,
    а сонячний птах,
    і літа ще кувала далека й самотня зозуля.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  29. Ігор Шоха - [ 2018.08.24 10:19 ]
    У тенетах сакрального
    Все ще незалежні од «Свободи»,
    суверенні волею небес,
    марять «Батьківщиною» народи,
    поки Дух держави не воскрес.

    Бачили уже, що купували
    і за що купилися самі,
    п’ятий рік чергової навали
    і трьохсотий буде у ярмі.

    Та ніяк не дійдемо до тями,
    що усе ще бідні, бо дурні...
    Може, поміняємо місцями
    кольори державні на хатні?

    Раді, що пшеницею і морем
    обіймає і біду, і горе
    наша ойкумена. Все одно
    ще не помічає сонця й неба
    хлібороб, якому, ой, не треба
    опускатись вірою на дно.

    24.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  30. Адель Станіславська - [ 2018.08.24 09:38 ]
    Маю тобі сказати...
    Маю тобі сказати:
    світ не умер, не змалів,
    тільки тюремині ґрати
    звів...

    Мури такі прозорі -
    заздрять їм небеса...
    сонце вода і зорі -
    краса.

    Шпички незримо гострі
    витончених примар
    зводять стрімкі помости
    до хмар.

    Видовжився, розрісся...
    Ріками - не вода -
    свіжі потоки гонить
    біда...

    Маю тобі сказати:
    Біди не родять бід -
    лиш задзеркаль любові
    слід...

    2018




    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Сушко - [ 2018.08.24 07:43 ]
    Прозорінь

    Мене Господь ліпив із глини,
    Не знаю нащо, таїна.
    Обняти хочу небо синє,
    В огром пірнути аж до дна.

    Мечем до правди дорубатись,
    Від зла громаду вберегти.
    Але - традиції, обряди...
    Бурчить з амвона дяк рудий.

    Живи як церква наказала!
    Згинайся нижче до ріллі.
    Розумним - гроші, дурням - рала,-
    Народ потроху і змалів.

    Насунув піп алмаз на пальчик
    І рушив на ловитву душ.
    Кажу: - Обман у рясі бачу.
    А він: - Релігію не руш!

    Ти - тьми дитя! - злостиво мовить,
    Але він сердиться дарма.
    В моїй душі окрім любові
    Нічого більше і нема.

    23.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.23 22:41 ]
    Даруй мені печаль свою...
    Лягають легкі* тіні вечорові
    І днину заколисують стару.
    Даруй мені печаль свою, діброво,
    І сутінки замислені даруй.

    Не поспішає ще виходить місяць
    У хмарному-химернім напівсні.
    Ти прохолодою мені пролийся
    На роздоріжжі саду чарівнім.

    В небесних водах – чи мені здалося –
    Купалося розкішне диво це…
    Немов би Муза в хмарному волоссі
    Схилила там замислене лице.

    Відчув: у мене виростали крила,
    Здіймаючи увись понад гаї.
    Вона мене у небеса манила,
    Скупатися у пестощах її.

    *Легкі – як завжди – авторський наголос, значно більш поетичний високий, ніж тупий словниковий прозаїчний приземлений – легкІ.

    23.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  33. Зоріна Головатюк - [ 2018.08.23 20:47 ]
    Портрет


    Я написав Ваш образ уві сні:
    На тлі вікна із воску дивний профіль,
    Русяве пасмо на чолі високім,
    Яскраві бризки сонця на стіні.

    Вітрець своїм невидимим крилом
    Шурхоче тихо сторінками книги.
    Вагань і сумнівів холодна крига
    Безжально сковує моє нутро.

    Тендітний Ваш, стрункий дівочий стан
    Тривожить душу і бентежить око,
    Цей ніжний дотик, наче ненароком,-
    Надійні ліки від кривавих ран.

    Букет мімоз на столику склянім.
    Росинкою сльоза ляга на вії.
    Моя прекрасна, недосяжна мріє,
    Прийдіть ще раз у мареві нічнім.

    У світі чарівливої імли
    Я Вам любов, неначе сон, навію,
    Напевне знаю: кожному по вірі,
    То ж вірую, що стрінемось колись.
    23,08,18


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Сонце Місяць - [ 2018.08.23 16:29 ]
    Eroica
     
    Кожен раз буде мовби прощанням
    під склепіннями & вітражами
    там, де часом сковзає зірка
    наче скинутий з неба ангел
    від кармінових заходів півночі
    до спекотних зенітів південних
    в оксамитовому фіолеті
    крізь ілюзії тіні & світла
    кожна інша сповнена мрія
    ніби звіяна долу зернина
    що паде у безсмертну темряву
    безнадійно сподівану вірних
    сонцезлота ~ місяцесрібла

    історій катма послідовним завтра
    непритомним віднині звісний
    розмінний ендшпіль
    сам на сам
    із нічим ~

    споконвічний бранцю тисяч блюзнірських
    доріг, коханцю сентенцій вторинних
    убрaний в ятріючі виблиски
    піротехнічних промоцій сваволі
    порух твій ~ сподівана неповторність
    за строкатість майданів & юрмищ
    полуночні мури із пилом космічним
    безодні краї нетварних багать

    у цім серці камінних нетрів
    плині матерій, уривках етерних
    чий відчуттєво зурочений звір
    марить світ перевернутий твій
    через розчинені ніччю двері




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  35. Іван Потьомкін - [ 2018.08.23 12:37 ]
    Якби...

    Не воювать, а тільки відвойовувать
    Чужинцями загарбане добро –
    Така-от випала тобі планида, Україно.
    І відвойовано-таки воно було б...
    Якби
    За булаву проводирі твої не бились,
    Якби
    Тверезим назвався королем Богдан,
    Якби
    Не перехитрив себе Мазепа,
    Якби
    Криваві чоботи Петрові носи і галагани не лизали,
    Якби
    В Петлюри більше було вдачі,
    Якби
    Махно знав, де йому пристати...
    Якби...Якби...Якби...
    Коли ж нарешті без цього триклятого «ЯКБИ»
    Вкраїна суверенною стане де-факто.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  36. Ігор Шоха - [ 2018.08.23 11:43 ]
    Йдемо на грозу
    Устами правди є сьогодні діти.
    Радіє і лякається народ.
    Піариться під прапором еліта –
    найдовший і найбільший патріот.

    Радіємо, що є кудою бігти,
    і боїмось – далеко до мети.
    Поділені уже на мапі світу,
    самі, і далі нікуди іти.

    У скоєному каються гаранти.
    Стираємо з очей скупу сльозу.
    Америка-Європа – секунданти.
    А ми йдемо як завше на грозу.

    Ми щедрі. Роздаємо наші душі,
    купаємося у одній калюжі,
    де тоне під ордою малорос.

    І під най-най-якими прапорами,
    коли свої погейкують над нами,
    волаємо, - рятуйте, пробі, SOS!

    08,2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  37. Ігор Терен - [ 2018.08.23 08:15 ]
    Я и Вова
    На духу. Не солгу ни слова.
    Угораздило как-то во сне:
    двое в розыске – я и Вова
    фотороботом на стене.

    – Ты... чего? –
    изрекает Вова.
    Ну а я ему так зажужжал:
    – Очень видеть хочу Сенцова,
    анексирую наш Ямал.

    – Е-э-э..., –
    виляет красноречивый, –
    я бы...
            всю Украину...
                        бандер...
    (пропущу матюки курсивом)
    ...замочил...
              еще...
                        при еСеСеР.

    Завопили «звезды» на Раше:
    – Не хохлы на Ямале, а Крым!
    Исторически ваше – наше
    никому мы не отдадим.

    А за ними ублюдков свора
    вопияют:
    – Ату их, ату!
    Просыпаюсь в холодном поту.

    За стеной излагает Вова:
    – Наши...
            Альпы...
                  прошел...
                        Суворов!
      Жди...
                Европа... ,
                        на вы...
                                   иду.


    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  38. Олександр Сушко - [ 2018.08.23 06:31 ]
    Пурпурові вітрила
    Без Грея нудиться Ассоль,
    Жує підсмажену оливку..
    У чоловіка – інша роль:
    На люд полює за готівку.

    Кричать од жаху дітлахи,
    Стріляють із рушниць солдати.
    Хто не утік – у ланцюги,
    Плантатор золотом заплатить.

    Романтикою пахне світ,
    Легкий пасат хитає пальми.
    У джунглях стогне інвалід,
    Шмат м’яса вирвала гізарма.

    Песетами бряжчить кабза,
    Руків’я шаблі – шкіра негра.
    Уже готова ковбаса –
    Хутчій, мій лицарю, алегро!

    22.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  39. Віктор Кучерук - [ 2018.08.23 00:29 ]
    *.*.*
    Від радощів чи болів -
    Сльозинки поміж вій, -
    В якій сьогодні ролі
    Мінливий образ твій?
    Позаздрили б актриси,
    І автори реприз, -
    Твого обличчя рисам
    В очікуванні сліз.
    Мені незрозуміла,
    Як білий світ стара, -
    Жіночих перевтілень
    Талановита гра.
    07.06.12


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  40. Козак Дума - [ 2018.08.22 22:04 ]
    Нічні мандри
    Нічка розвішала зорі над обрієм,
    ніби яркі ліхтарі.
    Котиться променем сонячним здобрений
    місяць о пізній порі.

    Тихо у гаю, лиш листя колишеться,
    а ще не спить соловей.
    В нічку таку диваку саме й пишеться –
    ямб зазвучить чи хорей…

    Спомини… Спомини в’ються у просторі…
    Тихо – один у гаю.
    Лезом шаблюки козацької, гострої,
    врізались в пам’ять мою.

    Небо заквітчане ясними зорями,
    помандрувати не гріх.
    З ніччю краями літать неозорими
    лину у думах своїх.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  41. Козак Дума - [ 2018.08.22 22:18 ]
    Моє кредо

    Пишу про те, що бачу, відчуваю,
    із чим не згоден, щиро не люблю.
    Про те, Вітчизну як свою кохаю,
    до бідних сповнений природного жалю.

    Пишу про те, що не чекаю чуда,
    надіятись на себе тільки звик,
    існують в світі люди, не паскуди…
    і свій стрімкий приборкую язик.

    Ще сподівання, мрії і тривоги
    вплітаю у поезії канву.
    Долаю вперто я свою дорогу
    й пишу про те, чим в світі цім живу.

    05.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  42. Ігор Шоха - [ 2018.08.22 09:34 ]
    Не одною істиною
    ***
    Що у вині, то те і в голові.
    Та істина гіркою не буває.
    Коли розкусиш свого візаві,
    то ти вже й ворог.
    Та зникає морок
    і стане ясно – істини немає.

    ***
    Корупціонери – не поети.
    Всі вони, маленькі і високі,
    опинившись десь у кабінеті,
    люблять владу, гроші і солодке.

    ***
    Брехня і правда – це одне й те саме
    моєму его і немає тями,
    що егоїсту застує своє.
    Лукаві люди граються словами,
    та істина їм спати не дає.

    ***
    За істину воюють на війні.
    Вбивають форте, умирають п’яно.
    Та хай би краще урки та буяни
    цю істину шукали у вині.
    Та п’яному, навіщо це мені?

    ***
    Вистачає і дір, і зірок,
    і туманностей в повну натуру,
    і у хаосі цьому – пророк,
    у якого є вовчий квиток
    на єдину вакансію гуру.

    ***
    Усе ще намагається совок
    поставити й поета у куток
    аби контролювати кондуїти.
    І випирає із душі піїта
    стереотип сіяючих «зірок»
    нагої самозваної еліти.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  43. Віктор Кучерук - [ 2018.08.22 06:16 ]
    * * *
    Хтось, напевно, вже забув,
    Як у нашу хату
    Ти привів колись журбу
    На велике свято.
    Як голівоньку набік
    Похилив раніше,
    Ніж матусі марний крик
    Пролунав у тиші.
    Як замовкнули без сліз
    Ті, що зрозуміли,
    Чом такий неспокій зріс
    Раптом біля тіла.
    Чом ніхто із нас не зміг
    Серцем передчути
    Найкоротшу із доріг
    І довічний смуток?...
    Я не падав, не кричав,
    Не тужив найбільше, –
    Хоч утратив слухача
    Сокровенних віршів.
    19.08.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  44. Олександр Сушко - [ 2018.08.22 05:26 ]
    Природа
    Природа, звісно,- штука гарна,
    Довкола хмари і дуби...
    Сіяє зірочка полярна,
    Кохана грає на трубі.

    Сурмить, неначе слоненятко,
    Акомпонує бабський хор.
    Закінчать марш - гудуть спочатку,
    Тональнісь, звісно, до мажор.

    Розперезалася джаз-банда,
    Аж листя сиплеться із айстр.
    Була жона мрійливим бардом,
    За медальйона - каподастр.

    Та на весілля, певно, здуру
    Купив платівку Фітцджеральд.
    Відтоді пише партитури,
    Майстриня тушів, рок-балад.

    Напряг пройшов, уже терпимо,
    Реве над вухом саксофон.
    Вечеряю щоденно гімном,
    А блюз смакує за поп-корн.

    Мушву гримучі звуки душать,
    Йде носом кров - вже все одно.
    Надворі гепаються груші,
    Сусіда гавка у вікно.

    22.08.2018р.

    Свербіж

    Серпневий вечір. Жіночка у спальні,
    Нахаба-кицька морду суне в глек.
    В титанів думки зморшки вертикальні,
    А у піїтів, знамо, поперек.

    Ліричні вірші неперервно мрячать,
    У гузно муза коле, наче ґедзь.
    Та це нічого, друже, ще не значить,-
    Я теж такий моторний писунець.

    То нащо пишем? Помилок до біса,
    Ні стилю, ні харизми й глибини.
    А результат один: словесна тирса.
    Чуваче, стій! Пегаса не жени!

    У геніїв як у "Антея" крила,
    Лиш я у храмі муз сліпе вайло.
    Є ж віники, ломи, лопати, вила,
    Так ні - правиця торсає стило.

    Ну то і що? Снаги не позичати!
    Є олів'є, натхнення й довга ніч.
    Уже строчу канцони та рулади,
    Бо ляпати чорнилом - звична річ.

    2.08.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  45. Сонце Місяць - [ 2018.08.22 04:58 ]
    apropos
     
    іще світання. хмарний блуд
    на ніжному склепінні
    & ангел розгорнув талмуд
    в безмовній серцевині

    як тане свічка мовби суть
    що присна завше нині
    займи усе & все забудь
    провинне те й первинне

    запеклий безпорадний труд
    чи дощові перлини
    ніхто не гратиме в цю гру
    & глек без треби глині

    матюк
              об брук
                           наступний
                                            труп

    о сяйний ранку літній




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.21 23:01 ]
    Серпневе надвечір`я
    Як хороше в останні дні серпневі…
    Ще літо домліває в небесах,
    У тихому замисленому дневі
    Ген подих його стомлений зачах.

    Хтось молоко немов би п`є із глека –
    Густу сметану хмарну чи вершки…
    Воює літо, шле задуху й спеку,
    Та дух його розвіює важкий

    Вітрець живлющий, мов ковток водиці…
    Трави медовим запахом п`янить,
    Закручує в спіраль повітря нить,
    І купол вже сміється світлолиций.

    Брунатне перше пасмо у гілля
    Шляхетному зеленому волоссі –
    Немовби натякає звіддаля,
    Що йде за обрієм жовтавим… осінь.

    19-21.06. 7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  47. Олена Багрянцева - [ 2018.08.21 22:11 ]
    А скажи мені: так...
    А скажи мені: так.
    -Так.
    Не кажи тільки: ні.
    -Ні.
    Поцілунку терпкий смак.
    Твої очі такі сумні…
    Що несеш ти мені?
    -Час.
    Я його збережу?
    -Авжеж.
    Буде гріти вогонь нас
    Помаранчево і без меж.
    І постелить рядно ніч.
    І народиться в нас син…
    Я покличу тебе?
    -Поклич.
    Я у тебе один?
    -Один.
    21.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  48. Володимир Дубровський - [ 2018.08.21 20:06 ]
    Знову осінь
    Знову осінь зажурилась жовтим листям,
    У повітрі пахне картоплиння і спориш
    У рожеві шати горобини одяглося місто
    І питає ніченькою місяць: «Ти не спиш ?»

    Ні, не спиться… Ні , чомусь не спиться
    У душі моїй осінній щем,
    Тільки вітер розкриває більше крильця,
    Щоб летіти разом з листям під дощем.

    Тільки осінь залишає вранці сльози
    На траві холодній і землі
    І зажурено хитає на деревах коси
    Плаче осінь стиха у імлі…
    21.08.2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.08.21 18:46 ]
    Тут



    Бігає Артьомка, син Нікіти,
    лементить російською...
    Агов!
    Діти - не бур'ян: дерева... квіти.
    То за що на Сході ллється кров?

    Верть мене запевнить, що паради -
    це країни міць і плани на...
    Українці прислужитись раді,
    із болота потягти й слона.

    Та застряг навік товстезний хобот,
    троакаром тицяли - не здох.
    Тут і сміх, і матюки, і хохот.
    Кида соплі на терниння Ох.

    Я охайна, тож мовчу... окремо...
    Блискітками повняться тази.
    Оберем халепу-теорему...
    Лахмітин, Європо, ще вези!

    Наші юнки гарні - в татужі.
    Парубки міцні - роботу дай!
    Чую, як скриплять модерні мажі.
    Відчини всі брами в жовтий рай!

    Ми чекали рому чи текіли.
    Нас у юрми скликали... Війна.
    Доля нерозважлива, сп'яніла
    Сім скрижалей тягне до млина...

    ........
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  50. Марія Дем'янюк - [ 2018.08.21 16:03 ]
    Відверто
    Іноді так хочеться одягнути шкарпетки з дирками
    через які мої пя'тки дивляться на світ,
    старий зелений светр,
    де келих вина залишив свій слід,
    вплести в коси величезну волошку
    і прудко йти уперед, а не потрошку...

    А потім бігти посеред стиглого жита
    по стежині...
    а далі злетіти... чи підніматися в небо...
    поруч з Мюнхаузеном по драбині...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   455   456   457   458   459   460   461   462   463   ...   1855