ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Козак Дума - [ 2018.04.04 20:53 ]
    Проект „Жи-2“
    Юдити кашу заварили круто –
    в боги своїх пророків возвели,
    релігії поначіпляли пута,
    розвісили тенета кабали.

    Стоїть перед дилемою суспільство –
    куди, гадає, виведе крива.
    Всесвітнє закипає нині дійство –
    проект віків під назвою „Жи-2“…

    Пройшли часи вже лицарства і честі,
    з відкритим як забралом йшли у бій.
    Весь світ тепер стоїть на перехресті,
    на самім попелищі власних мрій.

    На жаль ковтають люди ту наживку,
    дідів традицій забувають суть.
    Тисячоліття йде перепрошивка
    і все густіше релігійна муть.

    Так, маніяк непевної породи
    нове суспільство вирішив творить,
    до м’ясорубки кинувши народи,
    і ну безлику масу з них місить.

    М’яку, слизьку, бридку, вонючу, сіру,
    геть натяку у ній щоб на людей.
    Народи різні в якості офіри
    жбурнув на плаху ради тих ідей.

    Старались хором: Троцький, Каганович,
    Єжов, Ягода, Коба, Косіор…
    Велика шайка з прізвищем на -ович
    пекла мацу з ім’ям „голодомор“.

    Байдуже, на якій говорить мові
    істота, що грабує мій народ!
    Прийти у владу на невинних крові
    й водити лицемірства хоровод…

    Яка різниця в тому, скільки вишів
    закінчила вона, скажи мені,
    якщо під себе і закони пише,
    свої багатства множить на війні?

    Не все одно, якщо уже украло
    дітям своїм і внукам в сім колін.
    Чи не воно в майданівців стріляло,
    усім покаже згодом часу плин.

    Невже не в силі спільно дати раду
    отій еліті зайдів і заброд?
    Коли й ім’я йому синонім зради,
    чи може бути чесним той народ?!

    Розкрити тему віршем неможливо,
    але для розуміння це канва,
    що допоможе пошукам кмітливих,
    проект віків під назвою – „Жи-2“.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  2. Козак Дума - [ 2018.04.04 20:04 ]
    Вальс вічності
    Стою над прірвою, дивлюсь, як гине час…
    Крижиною той на осонні тане,
    а з високосся тихо лине вальс –
    то вічність грає на фортепіано.

    Секунди падають, хвилини та роки,
    летять в безодню як осіннє листя,
    і зазирають в урвище зірки –
    не спиться їм у космосі імлистім…

    Триклятий час, його не зупини́ть,
    між пальцями водою утікає.
    Тече й тече, не стане ні на мить,
    лише мигнув – пів віку вже немає!.

    Життя – немов стрімкий метеорит,
    що небо навпіл вдруге не розітне,
    але без ми́тей тих яскравих світ –
    побляк би, став одноманітним!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  3. Володимир Верста - [ 2018.04.04 18:06 ]
    Суккуба (Глава 3. Фінал. )
    Глава 3.

    Моє кохання – ночі сповідання.
    Тобі відкрив я потаємні сни...
    Прощай! Вже наближається світання...
    Благаю, зорі тільки не гаси!

    Лиши фрагменти сяйного бажання
    У гранулах розбитої весни.
    Згадаю їх я запахами травня,
    Що квітами барвистими зросли.

    Я не розкрию пам'яті секрети,
    І наші таємниці кануть в лід,
    Запам'ятають нас лише комети,
    Прямуючи в незвіданий політ.

    Залишаться сонети наостанок.
    І ніжності ранкової серпанок.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 01.04.18


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Олександр Козинець - [ 2018.04.04 18:44 ]
    ***
    Ти не думай, що ґрати врятують
    Тебе від втечі,
    Коли будеш ходити по лезу
    Стальних ножів.
    Ти не думай, що думкою можна
    Все заперечити,
    Перекреслити вчинки свої
    Як чужі.
    Але думай про те, що є сила
    духу.
    Що є час, де й каміння
    Стає піском.
    І він тягне тебе до світла
    За вуха,
    Яке не хочеш показувати
    Нікому.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  5. Богдана Гайдучек - [ 2018.04.04 10:52 ]
    Поснуло сонце у долонях літа...
    Поснуло сонце у долонях літа
    Печаль заголосила за селом.
    Осіла ніч, вологою сповита,
    Сховала сум у полі, що цвіло.
    Старі хатини віченьки закрили,
    Покірно стихли ув обіймах сну.
    А вітер теплий, випрямивши крила,
    Співав про щастя світлому вікну.
    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Тамара Швець - [ 2018.04.04 10:05 ]
    Я скажу тобі відверто...
    Я скажу тобі відверто,
    І, я знаю, досить твердо,
    На все, Божа благодать,
    Не повинні забувать...
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Тамара Швець - [ 2018.04.04 10:50 ]
    Ты слово вымолвил...
    Ты слово вымолвил, – и вот,
    В природе, тоже поворот,
    Его, услышал человек,
    И, определил он слову век,
    Возможно, сразу же забыл,
    А может, в память «отложил»,
    От того, что ты произнесёшь,
    В душе, подобное произойдёт,
    Добро и зло, ведь ходят рядом,
    Наполнены своим зарядом,
    Хорошее слово, подобно зерну,
    В человеке прорастёт,
    Его, на подвиг позовёт,
    Вывод, здесь, довольно прост,
    Есть только лишь один вопрос,
    Что принесут слова тебе,
    Позор иль славу в твоей судьбе…
    2009



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  8. Володимир Бойко - [ 2018.04.04 09:05 ]
    * * *
    І настане той день, коли ти не прокинешся вранці,
    І тебе не зігріє промінням ранкова зоря.
    Коли зійдеш нараз із усіх прижиттєвих дистанцій,
    І твої почуття незворотно на попіл згорять.

    І настане той день, коли світ уже буде без тебе,
    Ти уже не почуєш, як співають в гаях солов ї,
    Ти уже не побачиш неозорої синяви неба,
    Залишається мить. Намагайся впіймати її.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  9. Неоніла Гуменюк - [ 2018.04.04 08:04 ]
    Вихвалялася Сніжинка
    А Сніжиночка кружляла
    З подругами угорі.
    -Я умію гарно плавать, -
    Похвалилася усім.

    -Як це плавать?Ти ж розтанеш,
    Станеш краплею води,
    Зоставайся тут із нами
    І нікуди не лети.

    Не послухала подружок
    Та Сніжиночка.Чимдуж
    Полетіла до калюжі
    І легенько сіла тут.

    Якусь мить ще протрималась
    Й розчинилась у воді,
    Це тому, що вихвалялась,
    Що плавчиня хоч куди.

    І голівками хитали
    Білі подружки її,
    Та на воду не сідали,
    Бо ж боїться цього сніг.

    2018 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  10. Олександр Олехо - [ 2018.04.04 08:53 ]
    Гармонія
    Гармонії бракує? Ач, біда…
    Армада днів прямує в сиву осінь.
    Мені не часу, а ходи шкода,
    де кроки не лункі, а безголосі.
    У хаті тиша, повінь німоти.
    Дев’ятий вал висить собі на цвяшку.
    Десь в паралелях трощить він плоти,
    а тут затишшя. Відкриваю пляшку…
    Ні, не пивця – поляну квасову,
    столову лікувальну мінералку.
    Давай-но вип’єм, доле, мирову
    і замість валу вчепимо русалку.
    Нехай висить, телепає хвостом.
    В одному два – краса і майже риба.
    Бринить жага знадвору комаром.
    То крові зов, та заважає шиба.
    Усталений порядок і парад –
    людиною керують секс і юшка.
    Ось грантоїди викривають лад,
    а ось чинуша – голубий злодюжка…
    По Фрейду мисль, по Фрейду і життя.
    До Бога далечінь і трохи далі.
    Найголовніше «щире» каяття,
    а до і після – це уже деталі.

    Гармонії бракує. Ач, пусте…
    Мара душі – то золота омана.
    Мета ніщо, хода понад усе.
    Оце доп’ю і більше ані грама.

    03.04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  11. Олександр Сушко - [ 2018.04.04 06:01 ]
    Бабські молитви
    Снаги немає. Розгубився прит.
    Жіноче лоно пишне одкортіло.
    Умру ж на молодиці в двісті літ -
    Про це на вушко мовила Сивіла.

    За що покара? За які гріхи?
    Хоча би день моя дрімала кузька?
    Уже старий, од курива "кахи",
    Сталевий цвях - похнюплена мотузка.

    Одарко! Ну скажи - тебе любив?
    А ти, Хведоро, - охала до неба?
    З тобою, Прісько, бігали у хлів?
    Щоночі бурмотіла, що "не треба".

    До дна урешті виссали дівки.
    Вже думав - спокій. Та регочуть дябли:
    За здравіє жіночі п'ястуки
    В церквах свічки стромляли в канделябри.

    Не поскупились, ставили по дві,
    Аби не згас у мене вогник хіті.
    І ТАМ почули їхні молитви -
    Пеньок нагородили довголіттям.

    Чи розум є у мавчиних лобах?
    Мішку з кістками вік такий - не жарти.
    Бабам лежати скоро у гробах,
    Мені ж стонадцять літ ще кайлувати.

    03.04.2018р.


    Сонячний ранок

    Люблю пухкі м'якушки аж-аж-аж,
    Бо муж уважний і до ласки чулий.
    Рука заходить хтиво у віраж,
    Кленовим листом пада на півкулі.

    Погладжує сідничку, розмина,
    За мить кохана шепотить на вушко.
    Підлещується, тулиться вона,
    Аби моя прокинулась "галушка".

    Між персами занурюю свій лик,
    У рай лечу долиною тісною.
    О, як люблю жагучий жінчин крик!
    Звучить, як щебіт солов'я весною.

    Моя богиня зверху! Дикий шал!
    Підстрибують як м'ячики рамена.
    Конвульсії, оргазму пік...фінал:
    І де тут бруд, чи лексика обсценна?

    У мавки неземний, сяйнистий взор -
    Цілунками їй покриваю плічі.
    Чудовий настрій, на душі мажор,
    Бо ранок розпочато із сідничок.

    03.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  12. Микола Дудар - [ 2018.04.04 02:33 ]
    / Всевидяще павутиння /
    Зліва на право - віднині таблоїди…
    Ззаду й попереду - поле для гольфу
    Зверху донизу - по колу андроїди
    Обперезали…і тягнуть в неволю
    Я ще вовтузусь суєтно на клаптику
    Чую, гуркочуть евакуатори…
    Ви, уявляю… допустим, натрапите
    Буду, повірте, буду стрілятиму…
    04-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  13. Домінік Арфіст - [ 2018.04.04 00:14 ]
    серед янголів...
    серед янголів що ліворуч
    серед янголів що праворуч
    уявляється – мама поруч…
    виявляється – мама поруч…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  14. Василь Кузан - [ 2018.04.03 21:35 ]
    Про рядочки (пародія)
    (пародія)

    Не кожен день стається свято,
    Не кожна на рядок впаде.
    Вустами стане цілувати
    Прицмокувати і т.д.

    А потім рухи суголосні
    І вседозволеність гряде…
    І так присвячуєш до осені,
    Рядок допоки не впаде.

    Тоді ж цілують не вустами
    І не цілують взагалі.
    Бо не приваблюють (між нами)
    Жінок рядочки замалі.

    03.04.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (7)


  15. Олена Багрянцева - [ 2018.04.03 17:36 ]
    Ти ходи по стежинах і слухай весну бунтівну...
    Ти ходи по стежинах і слухай весну бунтівну.
    Бачиш, крига розтанула в серці, надворі – назовсім.
    Забувай про свою оксамитову болісну осінь.
    Прокидайся нарешті від млосного довгого сну.

    Розімкни свої очі для сонячних лагідних див.
    Усміхайся усім сподіванням і мріям здійсненним.
    До порогу твого я дорогу знайду достеменно.
    Тільки двері відкрий
    Для відвертих
    Живих почуттів.
    03.04.2018




    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (9)


  16. Лариса Пугачук - [ 2018.04.03 15:39 ]
    З любов'ю до вогню
    Оберег вберігає пильно.
    От цікаво: зухвала схильність
    не до віри, а до повір'їв
    збереже терпеливу шкіру
    (заодно й непокірний розум)?..

    Не життя, а суцільна проза.

    03/04/2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  17. Олександр Сушко - [ 2018.04.03 07:52 ]
    Ідіть!
    Буяють вишні білопінні,
    Пелюстя всіює дорогу.
    Любов лежить у домовині -
    Про це відомо тільки Богу.

    У кожного своя родина,
    Й діток покинути несила.
    А я любив тебе єдину,
    А ти мене лише любила.

    Вже яму викопано в глині,
    Плачі цвинтарні в апогеї.
    А я стою важкою тінню
    За спинами рідні твоєї.

    Не бачу світу за сльозами,
    Руками обхопивши сосну.
    В ногах стоїть цеберце сальвій
    І пару кущиків морозу.

    Моє життя померло в квітні,
    Про це у книгах не напишуть.
    Ідіть уже, чужинці рідні -
    Залиште нас удвох скоріше.

    02.04.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  18. Сонце Місяць - [ 2018.04.03 05:38 ]
    напутнє
     
    співай собі, лети
    пташа дрібне, розверсте
    іще прекрасні жести
    вибагливі кути

    усе дізнаєш ти
    дрімотну сутність майї
    & парадокси майя
    що брут ~ не брат, як стій

    і правда є безчесна
    а ще ~ безславний гнів
    & прийнято в панів
    що крига ~ з ласки скресне

    що на життя небесне
    під кулями світил
    земна полює цвіль
    в очах кошлатих бестій




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (20)


  19. Микола Дудар - [ 2018.04.03 03:43 ]
    / Все відбувалось так… /
    Келих наповню вином
    Спершись об ваші очі
    Довіртесь мені, воно
    Наш поводир до ночі
    Буде водити без слів
    Червóненьке й сердите
    З вишеньки? Ні, зі слив
    За щастя таке пити…
    Дозвольте на брудершафт?
    Наче кінокартина -
    В шафі повісився щарф...
    А згодом родила сина...
    03-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  20. Серго Сокольник - [ 2018.04.02 23:18 ]
    Неймовірне
    Вдивись
    У буревії за вікном,
    А вже весна...
    Скорись-
    Що не здійсниться- все одно.
    Неголосна
    Звучить
    Сопілки пісня вітряна
    ...чи вітру спів...
    Злічи
    До мене кроки. Ти одна
    ПомІж часів.
    Чому
    Ми прокладаєм світлу путь
    Поміж брехні?
    Кому
    Вінець із терену дадуть?
    Тобі? Мені?
    Вуаль
    З проміння зіткана Світла-
    нових віршів...
    Грааль
    Що повен сил добра і зла,
    Тепла душі.
    І я
    Босоніж з болем по стерні
    До тебе йду,
    Троян-
    до яснотіла в Гефсімансь-
    кому саду.
    А десь
    На мене вже чекає хрест
    І Світлий Бог...
    Увесь
    Тобою сповнений я скрес...
    Моя любов!..
    Ти де,
    Моє кохання зоресяй-
    не? Чуєш, ні?
    Тандем.
    Дует поетки і митця.
    На полотні
    Ми на-
    малюємо сюжет достой-
    ний плащаниць.
    Вина!
    Бо кров збродила у вино.
    Кохай! Любись!


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118040211547


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  21. Микола Дудар - [ 2018.04.02 19:21 ]
    Залюбки...
    Ти зустрінешся з західом сонця
    Під вербою загублений світ
    Голоси ти почуєш з віконця
    Один з них тобі вкаже на вхід…

    Не спіши, зачекай до повтору
    А ще краще продовжи свій сон
    Хай пливе у відкрите він море…
    І не знає в путі перепон

    Хай додійде до Сонця вершини
    Розповість про загублений світ
    А ще кращн в обіймах дівчини
    Хай проснеться… Живим. На обід…

    Причастує любов’ю панянка
    Відокремить весь пил від доріг
    Пам’ятайте, що сонечко зрання
    Залюбки зачаровує всіх…
    02-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  22. Христина Сікора - [ 2018.04.02 14:32 ]
    Алкоголі
    В рятівнім полоні хмелю алкоголів
    Ні межі, ні віку, спогади безликі
    Дні твої тікають, в мареві минають
    Ночі пролітають уві сні утіхи

    Де твоя уява вперше заблукала
    Там душа пізнала як втекти від світу
    Скільки б не бажала, всього тобі мало
    Ні журби, ні жалю, тільки тінь на світлі
    Тільки серце хрипне
    Хлипає, холоне


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати: | ""


  23. Неоніла Гуменюк - [ 2018.04.02 09:14 ]
    Великодній дзвін
    В пору великодню величальний дзвін
    Прославляти Бога в храм скликає всіх,
    Спасителю-Богу осанну співать,
    Бо вибрав дорогу, щоб за нас страждать.
    За гріхи людськії був розп"ятий Він,
    Славімо ж Месію, коліна схилім
    У молитві ревній.Дзвонів срібний сплеск
    Лунає далеко, ген аж до Небес.
    Світу сповіщає, що Христос Воскрес
    І ми промовляєм:"Воістину воскрес!"

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  24. Володимир Бойко - [ 2018.04.01 23:21 ]
    * * *
    Краще з мудрим згубити,
    Аніж з дурнем знайти.
    Краще добрі сусіди,
    Ніж паскудні брати.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (5)


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2018.04.01 22:56 ]
    Тепло
    Квітучий місяцень весни
    Теплом розкішним удостоїв.
    Окраєць неба заяснів
    Ніжненькою голубизною.

    Земля прокинулась од сну,
    Снігів одкинула чимало.
    Ярило променем дихнув –
    І навкруги усе розтало.

    Пташині висвисти-слова –
    Осанна мов порі обнови.
    В гаю Стрибог бешкетував,
    Гілки ламаючи соснові.

    Несла захмелені дива
    Осонцена весна – ще рання.
    І Лель навколо розливав
    Щемливі пахощі кохання!

    1.04.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  26. Олександр Сушко - [ 2018.04.01 19:32 ]
    Шлях любові
    Під стріхою воркочуть голуби.
    Весна! Амури в ліжках і у чатах.
    Письменники оспівують дуби,
    Мене ж тривожать звомплені дівчата.

    Знесилився од перепою муж,
    Жона фрігідна глипає совою.
    А в мене кров гаряча, наче пунш,
    Не мають сяйнолиці супокою.

    Невтішені монахині сумні,
    У келіях лежать, немов колоди.
    Пружнисту плоть не звідати мені -
    Поїсть в гробу черва шматочки цноти.

    Усе життя перевелось на пшик,
    Павуччя угніздилося на лонах.
    Якби ж попавсь моторний чоловік,
    Який би знався в ерогенних зонах...

    Агов, дівки! Розклепуйте замки!
    Із душ знімайте самоти окови!
    Для всіх красунь настачить мужиків:
    Створив Господь людину для любові.

    01.04.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  27. Марґо Ґейко - [ 2018.04.01 18:38 ]
    Quasi -
    Наразі у добу засилля фотошопа
    Піднести може всяк філістера чи хлопа.
    Призначити в сенат або в легіонери,
    Знецінити, за мить послати на галери.

    А це насправді є незвідана спокуса.
    Я милому тому розпушую вже вуса,
    Малюю родовід, відзнаки, навіть лати,
    Хатину оберну на замкові палати.

    Намріялось, що він є вершником в шоломі .
    Ми нібито близькі, втім, майже незнайомі.
    Природа взагалі не терпить порожнечі,
    Були би еполети, підгоняться і плечі.

    А лицарів гризе екзистенційна криза,
    Тому я віділлю ще бронзового списа.
    Парсуна ця п’янить як трунок із розмаю,
    Він, справді, най- най- най- з усього, що я маю.

    Фантазія тонка породжує дракона,
    Бо знаю, є така з Георгієм ікона.
    Княжну рятує він від грізної наруги,
    Орудує мечем, тримаючись попруги.

    Назавтра я йому в сердечному лептопі
    Зліплю уже хвоста в уяві - фотошопі.
    Захочу, мій Тесей повстане Мінотавром,
    А Яго далебі Венеціанським Мавром.

    Хоча із-за плеча лунає засторога,
    З биндюжного коня творю єдинорога.
    Мій маятник хитає від пекла і до раю
    Боюсь, коли зустріну, то навіть не впізнаю.


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (4)


  28. Петро Скоропис - [ 2018.04.01 16:49 ]
    З Іосіфа Бродського. Нове життя
    В’яви, що війна закінчена, що запанував мир.
    Що ти собі відбиваєшся в дзеркалі. Що сорока,
    або дрізд, а не юнкерс цвірінькає з гілки "чи-р-р-р".
    Що за вікнами – не руїна міста, але бароко
    міста; пінії, пальми, магнолії, чіпкий плющ,
    лавр. Що чавунна в’язь, де повадився нудьгувати
    місяць, – якось, та стримала натиск мімози, плюс
    цвіту агав. Що життя саме починати.

    Люди виходять з кімнат, де стільці буцім буква "б"
    чи м’який ніби знак, рятують цілком знеможених.
    Вони не потрібні, нікому, крім хіба-що себе,
    плит бруковиці та правил множення.
    Це – щодо впливу статуй. Точніше – пустот їх ніш.
    Тобто, якщо не святість, то хоч її синонім.
    В’яви, що усе це – правда. В’яви, що ти бубониш
    своє, ведучи про них, про зайве тобі, стороннє.

    Життя починають наново саме отак – з картин
    виверження вулкану, шлюпки, що тоне в бурю.
    Зі чуття наодинці з ними, що ти один
    бачиш цю катастрофу. Вражень, що під натуру
    доволі у тон підібрані канапа і ліпота
    в жовтій китайській вазі, філіжанка з-під кави.
    Волаючі барви квітів, їх зів’ялі уста
    чесно застерігають, врешті, щодо потрави.

    Будь-яка річ вразлива. Що мислимі, що яві
    належні, однак забудуться. Вони взагалі холопи
    думки. Готові форми їх, узяті у голові,
    їх пов’язаність місцем, якости Пенелопи,
    опінії на майбутнє. Засвіт піє когут.
    У новім житті, у готелі, поплескавшись у ванні,
    загорнений в простирадло, триножитимеш і тут
    чотириногі меблі, металеві чи дерев’яні.

    В'яви, що епос скінчиться ідилією. Що слова –
    щось протиставне полум’ю: монологу,
    ненатлому щодо кращих, ніж ти, щоб цілком – дотла;
    що в тобі воно вгледіло неспромогу,
    мало тепла. От і цілий ти, навіть змерз.
    І навіть не потерпаєш занадто, що вкіл байдужі
    пози помон, вертумнів, венер, церер.
    Отож бо і на устах твоїх лиш пісні пастуші.

    Годі вже виправдуватись. Як не крапи тузи,
    різномастим валетам не настачиш столу.
    В’яви, що проникливий голос байдужий до сльози,
    любови бодай до чогось, стахів і болю.
    В’яви, що часом по радіо ловиш забутий гімн.
    В’яви, що за кожною буквою подибуєш цілу свиту
    букв, мимовільно зліплену в "бетсі" чи "ібрагім",
    і перо полишає межі смислу та алфавіту.

    Сутінь у новоденні. Хуткі на "ц" цвіркунці;
    класика перспективи, бракує хіба що танка
    чи то – сирого туману в її кінці;
    голий паркет, нездалий спізнати танго.
    Миті в житті новому марно гукати "стій":
    це зведе нанівець, звіє її, як хмарку.
    Ба, не забракне глянцю рисам твоїм, – на тій
    їх стороні здоровити всіх і ліпити марку.

    Білі стіни кімнати білішають поготів
    у кинутім напустити жаху їм, вочевидьки,
    погляді, наготові пуститись і берегів
    за нестачі у спектрі напівтонів розцвітки.
    Ніщо річ не вибачає так, як ті скрушні
    місцини, де річ скінчилась. Чіткість у прикінцевім
    наверненні зору – буцім до порожні,
    до безпредметних ландшафтів і є мистецтвом.

    Хмарина в новім житті краща, ніж сонце. Дощ,
    лиючи безпросвітно – мантра для очевидця.
    Менше з тим, і твій потяг, якого не ждеш також
    на пероні в плащі, прибути не запізниться.
    Там, де є обрій – вітрило йому суддя.
    Око знайде і змилок – на мить, у собі не певну.
    І хто б тебе не гукав – "ти хто?", ти кажи: "хто я?
    а ніхто", як Уліс – стрічному – Поліфему.





    --------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  29. Юлія Новікова Сидоренко - [ 2018.04.01 15:58 ]
    У надії немає логіки...
    У надії немає логіки,
    Не зважає вона на факти,
    Не вкладає ні з ким контракти,
    Відмічаючи плюси й недоліки.

    У надії немає зору
    І зі слухом якісь проблеми,
    Та й усі організму системи
    Проявляють сторону хвору.

    У надії коротка пам'ять,
    Зате впертості не займати
    Навіть в час імовірної страти
    Її совісті муки не палять.

    У надії немає страху
    І не відає про тривогу,
    Не підтримає діалогу
    Де підняте питання краху.

    Так, в надії відсутня логіка,
    Окуляри на носі рожеві,
    Від реальності лати сталеві
    І чужа їй життя педагогіка.

    Та без неї усі божеволіють,
    Бо вона ж, наче спокою острів,
    На якому питання гострі
    Не дають загубити голову.

    Без надї замерзнуть груди
    Від холодного правди подиху
    Хай вона ілюзійна й продана
    Егоїзму, та з нею люди

    Відчувають себе спокійнішими,
    Не дають собі впасти низько
    Рівновагу утримать, де слизько,
    І хвилину побуть щасливішими.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Ігор Шоха - [ 2018.04.01 15:23 ]
    Побутовий роман-с
    Я з тобою, ти зі мною
    тай виходить, що рідня.
    Я сумую за тобою.
    Ти усміхнена щодня.

    Я ще нібито нівроку.
    Ти не плачеш на ходу
    і не будеш одинока,
    поки я один піду.

    Тільки я ще явно буду,
    де сіяє навкруги
    і очікують усюди
    і брати, і вороги.

    Бо повинен ще побути,
    там де очі віч-на-віч
    і таке сіяння пліч,
    що до ранку не заснути,
    поки душі до спокути
    обіймає тиха ніч.

    03.2018


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (7)


  31. Василь Світлий - [ 2018.04.01 15:51 ]
    Квітневий жарт
    В малих митців – велика біганина,
    У підсумку: нетворчості рутина.
    Такий собі класичний парадокс.
    А про великих інше – мало щось.

    01.04.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (8)


  32. Ігор Терен - [ 2018.04.01 14:27 ]
    Баламут
    Я сьогодні такий як є.
    Обіцяю собі побути
    не месією, а месьє
    і занозою баламута.

    Не горюй, моя баба Яга.
    Не шукаю я Пенелопу.
    Україна мені дорога
    і не їду я у Європу.

    Начувайтеся, мужики.
    Поетеси – моя стихія.
    І якщо погуляю, таки,
    не одна буде – мама мія.

    І одна, а таки, моя,
    бо і я ще, таки, фігура.
    Репутація бабая,
    та яка бойова натура!

    Обіцяю пастелі м'які,
    дарувати у руки маки.
    Але ви, мої леді, такі,
    що за вами і я ніякий.

    Буду хвилею на воді
    омивати палкі і руді
    очерети і фігове листя,
    ручаєм, а якщо молоді,
    буду булькою. І тоді
    не питайте, куди я дівся.

    03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  33. Петро Дем'янчук - [ 2018.04.01 11:25 ]
    Магія
    Краса весна - любові квітка
    Її вуста - її нуга
    До сонця розпускає вітка
    Перлин - взаємне почуття

    Простором лине муза вдячна
    Народжена - плетінням чар
    Вінчає ніжність благодатна
    Таємний , доленосний дар

    На трави ляже - туман дикий
    Водою хвиля заіскрить
    По небу - ангел білокрилий
    Кохання жар благословить

    У цьому диві - ми щасливі
    Гарячі полум'я серця
    Бо тільки раз - ми є вразливі
    Тут ми згораєм за життя...


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Микола Дудар - [ 2018.04.01 11:35 ]
    Мене попросили...
    Вéсну зустріну один без оркестру
    Навколішки стану, одіну обручку
    Братику місяць, і сонечко-сестро
    Дивіться як ніжно цілую їй ручку!?…
    Можливо хтось скаже: - Не поетично
    Не диригент, не поет я - колгоспник… а
    Роль жениха від розпачу вивчив, і
    Я ж не навмисно, благав дуже ослик…
    01-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (4)


  35. Володимир Верста - [ 2018.04.01 10:46 ]
    Суккуба (Глава 2. )
    Глава 2.

    В полоні мрій сплелися силуети,
    Рясним вогнем кружляють уві сні.
    Цю пристрасть не опишуть і сонети.
    Дві тіні, наче в морі кораблі,

    Дрейфують в ураганному сюжеті
    Між хвилями жаги, де ясні дні
    Змінили ночі. Похоті тенета
    Все тягнуть душу до її брехні...

    Заплутаний в нитках я ляльковода,
    У чарах невимовної краси.
    П'ю з келиха її, мов насолоду,
    Ковтаючи краплинкою роси...

    Моє кохання – ночі сповідання.
    Прощай! Вже наближається світання...

    © Володимир Верста
    Дата написання: 31.03.18


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Володимир Верста - [ 2018.04.01 10:05 ]
    Суккуба (Глава 1. )
    Глава 1.

    Спокусою вбиваючи свідомість,
    Захоплюєш у прірву почуттів,
    Між тернами втрачаю я рухомість...
    О королево марева і снів,

    Твоя омана – це блаженна повість,
    Написана краплинами дощів,
    Немов ефірна, хмарна загадковість,
    Що огортає темряву душі...

    Звільни всі насолоди запізнілі!
    Мінливі та замовчані гріхи.
    І ці слова мої такі несмілі
    Торкаються багряної щоки...

    В полоні мрій сплелися силуети...
    Цю пристрасть не опишуть і сонети...

    © Володимир Верста
    Дата написання: 29.03.18


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  37. Вікторія Лимар - [ 2018.04.01 10:05 ]
    В очiкуваннi свята
    Стиснуте серце до болю.
    Камінь неначе застряг.
    Мусиш терпіти недолю
    І не обійдеш ніяк.
    Треба змиритися, друже!
    Вже незабаром весна.
    Певно, тобі не байдуже,
    Що подарує вона.
    Може розтопить негоду,
    Повінь знесе геть журбу.
    Серце зігріє нагода:
    Будем святити вербу.

    13.03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  38. України Сокор - [ 2018.03.31 20:03 ]
    Цветы надежды.

    Дарите женщинам цветы,
    Не только в День рождения.
    Дарите женщинам цветы
    И в будний день, и в воскресение.
    Дарите женщинам цветы,
    В знак любви иль просто - дружба.
    Подарок дорог от души
    И от друзей, и от мужа.
    Дарите женщинам цветы,
    Даже если скверно-туго.
    Пускай зажжется огонек,
    Любви иль дружбы — друг до друга.
    Дарите женщинам цветы,
    Когда обидели когда-то.
    Пускай печали все уйдут,
    И любовь возродится обратно.
    Дарите женщинам цветы,
    Словно праздник ежедневно.
    Дружите с женщиной — на ты,
    Любовь всегда будет взаимна.
    Дарите женщинам цветы,
    С улыбкой, радостью-надежды.
    Любовь раскроется цветком
    И соединит сердца однажды.





    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Олександр Сушко - [ 2018.03.31 17:24 ]
    Не бійся правди!
    Казав усім лірик "Не дам!",
    Та звично розкидував ноги.
    Тепер соплі-воплі, біда -
    Тугенько проходять пологи.

    Звалився Пегас у піке,
    А музонька маківку чуха.
    Зродилось віршатко гидке,
    Обпудилася повитуха.

    Зроби тепер, друже, нам "сheese" -
    Таки здивував усіх "плодом"!
    В екстазі покличем на біс
    Утнути сонет-квазімодо.

    Товкмачили: - Стать не міняй!
    У лірики інша планида.
    Сатири забаглось...гай-гай,
    В голівці веселий гармидер.

    Був чуб, а тепер - декольте,
    Так модно сьогодні в Європі.
    Куплю тобі завтра біде:
    Звикай до нової подоби.

    31.03.2018р.


    Сміх

    Пишу, братове, аж валує пар,
    У читача усміхнене мармиззя.
    Веселоязикатість - божий дар,
    У музи скалозубої учився.

    Достатньо всіх плачами потерзав,
    Коли строчив про серденька дівочі.
    Але як тільки вигулькне сльоза -
    Пегас за вушком крильцями лоскоче.

    Ридаючи померти - то дурне,
    Таких думок немає у підкірці.
    Нехай до раю ангел гребоне
    Щасливого, одразу з молодиці.

    Регочуть люди навіть на війні,
    Лойолині кати і рід Іудин.
    А письмаки - нещирі пустуни -
    Лукаво насміхаються із люду.

    Іде громада в пекло, на убій,
    Ріка життя вгортається у кригу.
    У круговерті горя і журби
    Знайди місцину світлу і для сміху.

    31.03.2018р.

    Ням-ням

    Рвучкий Пегас несе у небеса,
    Земне пахілля не тривожить носа.
    На крилах - високості бірюза,
    Вітрець голівку пестить голомозу.

    Червлене сонце всаджує ножі
    У пилюгу імлистої планети.
    А в небі чисто, світло, ні душі:
    Ось тут творити надібно поетам!

    Марчіють слів невдатних сповитки,
    А багнеться краси, троянд пелюстя.
    Внизу куняти гидко, не з руки,
    Хоч як і ви родився у капусті.

    В земній юдолі - лігва і столи,
    Вмочається талант у жир котлети.
    Невдах пера підживлює калим,
    Прославленими хочеться померти.

    Але з Пегасом трапився конфуз,
    Свіча натхнення втомлена пригасла.
    Голодний ваговоз міняє курс
    Із піднебесся у ячмінні ясла.

    Попону знято, кинуто на пень,
    Із музою порвалась пуповина.
    Скінчилася година одкровень -
    Нехай поїсть утомлена скотина.

    30.03.2018р.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (8)


  40. Христина Сікора - [ 2018.03.31 17:17 ]
    Сива осінь
    Сива осінь трави косить
    День тікає, ген, за гори
    Там, за полем, - синій морок
    Сива осінь сльози точить
    Ніжна сирість в сонних ночах
    Духи в місті щось шепочуть
    Кров, мов ртуть, у грудях спокій
    Мокнуть очі, - дим по щоках
    Мов сновида. Сива осінь.
    Дощ танцює в ґраду дзвонах
    Сизе небо в жовтих кронах
    Хміль тікає світ за очі
    У землі застигли соки
    Вітер гриву трав куйовдить
    Вітер виє, вітер носить
    Серце стогне в грудях

    Може

    Сива осінь в мріях бродить
    Сонний біль по крові гонить


    Рейтинги: Народний 5.25 (5) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати: | ""


  41. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.03.31 11:02 ]
    Медитативне


    ...де сховатися від землетрощі,
    від боїв за копалини, мідь?
    Розлетівся над прірвою горщик.
    Ескалатори сунуться... Їдь,

    винаймай у гаргари горище,
    споглядай Ластів'яче гніздо,
    ти хотіла із ритвини вище,
    Ельдорадо зачинене до...

    Лементують голодні паяци:
    "Нумо, жарти салисті в ефір!".
    А жаріння - над полем і плацом.
    Употужнився друг-бузувір.

    Зизоока циганка хитрющо
    обіцятиме фарс і ривок.
    В мідній джезві буруниться суще...
    ...кров тече у хиткий жолобок...

    На стовпах - палестини лелечі.
    Хвоя жухне, порубано ліс.
    ...колобком до розвалиська печі
    Правда котиться із-за куліс.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  42. Неоніла Гуменюк - [ 2018.03.31 09:49 ]
    Почуттями дорожити
    А почуттями треба вміти дорожити,
    Любов"ю рідних, милого коханням,
    Без добрих справ жодного дня не жити,
    І віддавати більше, аніж брати.

    Злих помислів та задумів зректися,
    Про помсту й ненависть також усім забути,
    Побільше зустрічей і жодної розлуки,
    До всіх хай прилітає щастя птиця.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Іван Потьомкін - [ 2018.03.31 09:24 ]
    Найперша християнка з-поміж неюдеїв

    На північ попростував Ісус із учнями своїми.
    З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
    З гори на гору... Під спекотним сонцем.
    Треба ж одвідати усіх юдеїв,
    Допомогти по змозі усім недужим.
    Замаячіли на обрії могутні кедри леванонські.
    Можна б і перепочить у зеленавій тіні.
    Та ось назустріч подорожнім з голосінням
    Надходить жінка. По всьому видно – не юдейка.
    «Змилуйсь наді мною, Сину Давидів, – благає. –
    Донька в мене хвора. Демон не дає спокою...»
    Ісус – ні слова, лиш наляга на посох.
    «Парубки обходять нашу домівку...
    А я ж так сподівалася поняньчити онуків...»
    «Учителю, спинись на милість Божу!.-
    Котрийсь із учнів. – Допоможи нещасній.
    Дарма, що хананеянка. Горе ж не пита, хто ти».
    «Я Батьком посланий, – одповіда Ісус, –
    Тільки до овечок Ізраїлевого Дому,
    Що збились зі шляху Всевишнього».
    «Допоможи, – згорьована наблизилась до Йсуса. –
    І в нашім краї добре знають про чудеса Твої».
    «Не годиться, – на те Ісус, –
    Хліб одбирать в дітей і кидати щенятам...»
    «Так-то воно так. Та ж і щенята, нехай і крихти,
    Що падають зі столу, теж мають змогу їсти».
    Поглянув в очі материнські по-синівськи Ісус,
    І, мов колючка пронизала серце гострим болем:
    Так, мабуть, марила онуками і Його Мати...
    Не випало. Іншу долю дав Йому Всевишній.
    «Бачу, – сказав Ісус, – що віра твоя, жінко,
    В Господа не менша, ніж в Моїх учнів...
    Отож, хай буде так, як просиш.
    Вертай додому з Богом, бо донька вже здорова».
    P.S.
    Не спитав Матвій, котрий ретельно записував усе,
    Що говорив Ісус, як звали оту жінку -
    Найпершу християнку з-поміж неюдеїв.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  44. Ігор Терен - [ 2018.03.31 01:32 ]
    На хвилі міграції
    У пересічної людини
    нема ніякої вини,
    коли тікає з України
    від революцій і війни.

    На що небозі уповати,
    коли усіх дітей її
    околицями біля хати
    вербують у чужі краї?

    Куди убогому діватись,
    коли усі його літа
    нема надії сподіватись,
    що буде воленька свята?

    Якою має бути мрія,
    якщо у роки навісні
    не знаємо, куди повіє
    чужа весна у цій війні?

    Чекає одинока доля
    і манять гори золоті.
    Одними воїнами в полі
    усіяні усі путі.

    І десь за обрії ключами
    летять у небі журавлі.
    І багатіємо думками
    про кращі села на землі.

    Нікого мрія не рятує.
    Але курликає жура, -
    пора за чайкою, пора.

    Не все, що є, минає всує...
    Ніхто у небі не почує
    моє - ні пуху, ні пера.


    03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  45. Гравець Шалений - [ 2018.03.30 20:50 ]
    Словенькозамудристий вірш
    один поетик шалененький
    прийшов у чужодомний сайт
    де маразматики старенькі
    на все наклали копірайт

    за правдоньку любо боровся
    та парнойенька сильніш
    він на юхоньку напоровся
    коли там виклав новий вірш

    юхонька дужечки злякався
    за сайтик рідненький всерйоз
    він так піднять його старався
    словомутящий віртуоз

    дрижачим в злоньці рученятком
    плюючи слюньку в монітор
    заблокував поетика козлятко
    сцикливий графоман-бугор

    інші поетоньки й поети
    словеньки свої берегли
    і в сусліковість піруети
    невидимо для всіх лягли


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Оксана Мазур - [ 2018.03.30 20:51 ]
    ***Amore mio***

    Скресни рікою ти багатоводною,
    Виламай товщу льодів до хребта.
    Сонячним зайчиком мічена родинка –
    Та, найтепліша, стидлива ота,

    Що виціловує шиї спружиненість,
    Лащить до себе: торкни чи не руш.
    Я у руках твоїх зм’яклою глиною
    До первозданності, ангело-муж…

    Випали, випали всі упередження,
    Всі недомовки, образи, брехню!
    Темним гранатом по контурах звершених,
    Танцем метелика серце торкну.

    Ти мій ліхтар в лабіринтах Венеції,
    Тиша причалу в примарній війні.
    O Sole Mio, притрушуєш спеції,
    Мітиш химерним рисунком огнів

    Душу сполохану, груди розсміяні,
    Пипками в небо, рожевим у рай.
    Свічки лавандові вибухли мріями
    І засиніли зіницями. Знай

    Буду я рибою, мушлею, соняхом,
    Яшми густою пітьмою крізь ніч.
    Як же зосталося мало нам, трохи лиш
    Часу взаємного. Плач або клич

    Милості долі у пальцях заплетених,
    Де молитви у хоралі весни.
    Я збережу сниво березня трепетне…
    Нашого березня гойдані сни.

    26.03.17


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (9)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2018.03.30 20:21 ]
    Другу про "дружні" справи
    Він критикнув старого друга
    Всього разочок, тільки раз…
    У тім побачив той наругу,
    Немов напав на нього сказ.

    Якби ж то раз і так – легенько –
    Щоб усміхнуло – жартував…
    Так ти ж про нього – рідна ненько! –
    Писав уже не раз, не два…

    В десятках пасквілів огидних
    Лайном ти друга обливав
    За те, що він повівся гідно,
    І правди промовляв слова.

    Він став для тебе враз поганим
    (Про нього тільки й пишеш ти!),
    Антиестетом, графоманом
    Посмів тебе, гад, наректи.

    А ти його позаздрив славі,
    В гнилих обіймах суєти.
    Його набутки величаві
    Для тебе – «постріл холостий».

    І вірш за віршем – послідовно –
    На нього відрами лив бруд.
    Чи покидьок ти бездуховний?
    Чи віддавать тебе на суд?!

    Не вміючи писати стильно,
    (Не буть тобі в салоні SPA!)
    Його запхав ти в божевільню,
    І яму ти йому копав.

    Лежить на цвинтарі давно він
    У віршах «чарівних» твоїх.
    А ти і досі хочеш крові…
    І розбирає жах… чи сміх?

    Стругаєш Образи затерті,
    Ножа ввігнавши в плоть живу.
    Його, напевне, хочеш смерті
    Вже не у віршах – наяву?!

    …Хіба така вже це подія –
    Огидна бійка на словах?
    Ти смерть йому тут заподіяв,
    А він тебе – коронував.

    Отож, носи свою корону*,
    Хай люди бачать, хто ти є!
    Вона впаде, коли бездонна
    Гниль заздрості в тобі згниє.


    30.03.7526 р. (Від Трипілля) (2018)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  48. Сергій Гупало - [ 2018.03.30 19:15 ]
    * * *
    Поглянь увись, і сили набирайся.
    Дарма осмуття сіло на чоло.
    З віків далеких поприходять райці
    Вказати на притихле джерело.

    Воно гуло до цямриння і мулу,
    І піднімало рівноваги знак.
    Насіння в нім ніколи не тонуло.
    Гармонія висвічувала так…

    Але віки позадивлялись вище.
    І те, що поряд – нібито ніщо.
    І часто мудрий наодинці свище,
    Що задалеко з бідноти пішов.

    А сонце-свастика – для аристократів.
    Землі притуленість – остигле тло.
    Немає сенсу, що почне карати,
    Бо перед вічністю непевне зло.

    Ми дійдемо до вищого освяття,
    Як не самі, то з поміччю небес.
    В довкружжі будуть − яснолиці браття,
    В подобі кожній вовка − добрий пес.


    Рейтинги: Народний 0 (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (4)


  49. Марґо Ґейко - [ 2018.03.30 19:26 ]
    Вояж
    Картина ця - натяжка тятиви,
    Фрагмент лише, не повна панорама.
    Як в мантрі поруч Крішни завжди Рама,
    Так само буду я, де зараз Ви.

    Звертання роззіпуємо з льодів.
    “Ви” - глетчери розквітнуть “Ти” - садами,
    Коли шаманством пікової Дами
    Стріла зірветься в безмірі подій

    і горизонт змалює нам новий.
    Вінчатиме його казкова брама,
    У подорож полине ніжна драма,
    На кораблі ти будеш стерновий.

    Безмежжя снив пойме і нас тоді.
    Для різних суден там свої причали.
    Відкриє двері перед втікачами
    За обрієм небесний кустодій.


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (10)


  50. Тамара Швець - [ 2018.03.30 17:21 ]
    Не лише, про славу мрій...
    Не лише, про славу мрій,
    Своє здоров’я пожалій,
    За молоду, не бережем, що маєм,
    Не розуміємо, що скарб тримаєм,
    Який, розмінювать не треба,
    Бо буде в тім, завжди потреба…
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   478   479   480   481   482   483   484   485   486   ...   1855