ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ірина Вовк - [ 2017.08.03 09:21 ]
    "Вже думалось умерла, ні - жива!.. "
    Вже думалось – умерла. Ні, жива…
    Хоча й спроквола б’ється серцевина.
    Якось магічно дихають слова:
    о гори…доли…зорі…-- я невинна!

    На тім гостинці, де в литаври б’ють,
    де мліють квіти і буяють трави,
    розлого, неубого в’ється путь
    і висне з неба сонце золотаве.
    Та досить, аби дужче припекло,
    могутнім палом дух твій освітило –
    підступно аспид випустить жало,
    отрутою виповнюючи жили.
    А що вже терня, повне колючок,
    а бур’янів, що пнуться манівцями…
    Сюди б води, молитви і свічок!
    А то – хто зна – чи й виберешся з ями,
    де гаддя твої груди обів’є
    і на чолі залишить мітку смерті…
    Ми – подорожні, але поки є
    ще світла у вселенській круговерті,
    допоки під ногами чуєм твердь
    і топчуть ряст з малого наші діти –
    життя триває, відступає смерть,
    і в сонця є потреба струменіти –
    на буйноквіття, на вольготність трав,
    де серце проростає, наче сонях…

    Шалійте, я ще чую бій литавр!
    Убийте, я ще бачу небо в зорях!

    (Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  2. Ірина Вовк - [ 2017.08.03 09:58 ]
    "У чорні дні я краще помовчу..."
    У чорні дні я краще помовчу,
    у чорні дні і вірші будуть чорні.
    Коли несамовитий жаль огорне,
    я рятувальну засвічу свічу --
    у чорні дні я краще помовчу…

    Не тлій, свічо, в тобі ще воску стане,
    і сили стане спасівським плодам –
    нікому сокровенне не віддам
    на розтерзання згірклої омани!
    Не тлій, свічо, в тобі ще воску стане.

    Поплач сльозами теплими, погрій,
    дитинним пориванням світлих звершень,
    заворожи на щастя, як і вперше,
    невідворотний трепет вічних мрій, --
    поплач сльозами теплими, погрій.

    По талих днях настане воскресіння –
    духмяних яблук всеманящий дух,
    і свіжий мед, і жнив серпневий зрух –
    така розрада… до благоговіння!
    По талих днях настане воскресіння.

    По талих днях прозріння і змужнінь,
    по чорних днях зникаючих ілюзій,
    коли і друзі ближні – вже не друзі –
    нізвідки раптом неба пізня синь –
    по талих днях прозріння і змужнінь.

    По чорних днях зникаючих ілюзій,
    по травнях буйнолистих і дзвінких,
    немов, ми – люди, зіткані із них,
    летімо в прірву в дивному чар-крузі
    по чорних днях зникаючих ілюзій…

    Летімо в прірву! Серце – наче птах
    в розквітлих травнях…
    в чорних-чорних днях!..

    (Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  3. Лариса Пугачук - [ 2017.08.02 23:01 ]
    Наодинці
    А як прийде, то як – впустиш?
    – Впустиш…
    І до серця його приймеш?
    – Приймеш…
    І що любиш – йому – скажеш?
    – Скажеш…
    А утримати як, знаєш?
    – Знаєш…

    Як захоче піти, пустиш?
    – Пустиш…
    Як любитимеш, то пустиш?
    – Пустиш…
    Як любитимеш, то пустиш?!
    – Пустиш…

    Ти вже любиш його? Любиш?!
    Любиш…

    02.08.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  4. Олександр Сушко - [ 2017.08.02 16:59 ]
    Старість


    Старість - це не тільки сивина,
    Слабкість тіла, вузлуваті руки.
    Молодих випалює війна:
    Рани, страх, тяжкі душевні муки.

    Тридцять років - а неначе дід!
    Підійди - заглянь у бляклі вічі...
    Сипле попіл на холодний лід
    Після лютої із братом січі.

    Запашний трояндовий букет
    Вирвано, потоптано безжально.
    Зріють діти за один момент
    У штормах довкруж десятибальних.

    Бачити насильство, смерть і кров,
    І самому стати щирим катом,
    Нищити, стріляти - знов і знов,
    Звіром жити у сталевих гратах.

    Вдома тихо. Бджоли, пелюшки,
    Жінка смажить на плиті котлети.
    Та застрягли парубка думки
    Там, де виють "гради" й міномети.

    Він уже прожив своє життя,
    Забуває - нащо далі жити.
    Проти нього я - мале дитя,
    Що прийшло у світ цієї миті.

    До грудей солдата пригорну,
    Але чує серце звуки меси...
    Син зібрався знову на війну
    Де загине й більше не воскресне.

    02.08.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  5. Ірина Вовк - [ 2017.08.02 10:16 ]
    "Мружать очки дрібнії дітки..." (дитяче)
    Мружать очки дрібнії дітки.
    Дрібним діткам спати пора.
    Сплять дерева, пташки і квітки.
    Нічка настала – спи, дітвора!

    Мружить вічка темная нічка,
    Коло пічки спить світлячок.
    Моя лялю, спи, моє личко,
    Спи, моя чічко, ляж на бочок.

    (З музичної книжечки для дітей «В лапку джміль бере смичок». – Львів:Ліга-Прес,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  6. Ірина Вовк - [ 2017.08.02 10:07 ]
    "Буммі з Барбі польку тупцяють" (дитяче)
    Буммі й Барбі чемно тупцяють,
    Чемно тупцяють, подивись!
    І обоє плещуть руцями,
    Плещуть руцями – не журись!
    Буммі весело, Буммі весело,
    Ходить обертом голова.
    Барбі весело, дуже весело,
    Ох, як весело, раз і два!

    Буммі й Барбі чемно тупцяють,
    Чемно тупцяють, подивись!
    І обоє плещуть руцями,
    Плещуть руцями – не журись!
    Ми станцюємо гарну полечку,
    Гарну полечку, гай-гай-гай!
    Я і Олечка, і Миколочка,
    Гриць і Сонечка…
    Починай!

    (З музичної книжечки для дітей
    «В лапку джміль бере смичок». – Львів: Ліга-Прес,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  7. Олександр Козинець - [ 2017.08.02 10:58 ]
    Літо малює лінії
    Літо малює лінії, пензлем наводить кути,
    Ділить ціле на менше: дороги й стежки до хати.
    Та чи вистачить мені досвіду й висоти
    І чи стане повітря вдихати і видихати?
    Небо грається в символи: пише маслом.
    Все стається учасно, по волі й честі.
    Та чи вистачить чисел іти за часом
    І чи стане любові прожити чесно?
    Світ поновлює істини. З давнини.
    Вдосконалює душі, мудріє в дітях.
    Та чи вистачить мені щирості й глибини
    І чи стане гармонії бути для світу світлом?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  8. Микола Дудар - [ 2017.08.02 05:27 ]
    ***
    Росте дубчак росте по сантиметру
    туман возріс і втік за течією
    росте в очах… до біса сантименти
    усе росте із швидкістю своєю…
    росте росте зупиниться старіє
    і тулиться в тепло і де солодше
    бажало б повернутися, не сміє
    бо ще ніхто не видумав ті гроші…
    31-07-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  9. Микола Дудар - [ 2017.08.02 05:29 ]
    (Викинь з голови - порада )
    Ти пестиш тиснеш любо до грудей
    ти краєш від шматка, щоб їй побільше
    од річки повертаєш до людей
    а після ще й розсовуєш по віршах
    і день за днем струмками суєти
    намотуєш клубок своїх ремісій
    а вже колись з якоїсь висоти…
    ось тут давай зупинемось, не бійся

    скажи, будь ласка, що мав на увазі?..
    і що таке є «погляди висот»?
    піди зіграй принцесу Турандот
    і випусти пари усі на квазі...
    01-07-2017

    В нові редакції:
    І пестив був… Й думки ловив на злеті
    І добре пам’ятав, що я хлопак - не згірших.
    А раптом вже у затишку, з дуета,
    Дрібнички по ночах розвішував по віршах…

    І поселив в обкладинку, у книжку
    До усмішки її … Ні з чим не порівняти…
    Роки зникають дивні, підло, нишком
    А діткам двом вона найкраща мати…

    Одне мене, насправді, непокоїть
    Не все, не всього я себе відчув в присвяті…
    У світі завіршованих героїв
    Забули про одне: чому цвіте латаття?
    01.07.2017. -- 13.06.2021.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  10. Серго Сокольник - [ 2017.08.02 03:33 ]
    Воєнна замальовка
    Цей терикон- загроза повсякчас
    З очима чорними непереможних дотів,
    І не одну покласти можна роту,
    Якщо накажуть штурмом брати вас,
    Ті доти.
    А степ немов справля медовий спас...
    І рій бджолиний сповнений роботи...
    І так об берці м"яко треться котик...
    І ти в житті іще не накохавсь...
    Ну що ти...
    Гніздечка будували навесні
    У очереті пари фазанів...
    Не підійдеш. Недоторканні.
    -Міни!..
    І в"яже смак полином гіркота.
    І терикон загрозливо постав,
    Немов рубіж останній
    України...

    ***примітка. В цьому вірші мені закидали зміну ритму. Підтверджую, так, зміна ритміки мною введена навмисне для образності зміни думок. Я так робив і у деяких своїх творах великої форми. Я експериментую.***


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117080200825


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2017.08.02 01:18 ]
    Смак любові
    Як під вечір чарівно і легко надворі,
    Тільки думи мене сповивають сумні.
    Тепле літо навкруг розлилось, наче море,
    Сіттю хмари зависли у височині.

    Ти до себе мене, наче видиво, кличеш,
    Бо у сяєві квітів – немов золота –
    Там, де озеро плине, як море, величне,
    Забриніла між брів сумота, самота…

    Не печалься, кохана, благаю, не треба.
    Ти угору поглянь і думки ці облиш –
    Нас вінчає високе поезії небо
    І веселку єднання народжує вірш.

    Доторкнися на мить до троянди рукою,
    Усміхнися мені крізь ясну далечінь,
    Уяви, що ми разом ізнову з тобою
    Й під лелечим крилом, дорога, відпочинь.

    Тихий вечір у млі колисковій холоне,
    Теж угору дивлюсь – чи правдивий то знак?! –
    Скибка місяця в небі, неначе лимону,
    Як моєї любові гіркущої смак.

    1.08.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  12. Олександр Сушко - [ 2017.08.01 22:34 ]
    Пробач
    Довідався учора із чуток,
    Що в мене вже нема старого друга.
    Раптово він зробив у вічність крок,
    Урвалася ламка життєва смуга.

    Я на городі бабрався в жуках,
    Махав косою по зелених травах.
    Тепер несу, засмучено, вінка,
    Чалапаю у похоронних лавах.

    Вдові віддав належного гроша,
    Уклав насильно у тремтливу руку.
    Але не має спокою душа –
    Лежить на ній провини каменюка.

    Колись і я на небо відійду,
    На самоті, без оплесків, овацій,
    Невдахи насипатимуть гряду,
    Ковтнуть сивухи і підуть на танці.

    Доокола надгробки і хрести,
    Десь тут могила і моєї мами.
    Прощай, мій друже. І мене прости…
    І впало небо теплими дощами.

    01.07.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  13. Олександр Сушко - [ 2017.08.01 21:15 ]
    Тривожне
    Люд уціпенів. Лише мовчить.
    Радості не видно на обличчях.
    Калинову поламало віть,
    Запалив Донбас печалі свічі.

    На роботу – равликом, тихцем,
    Обминаю бриль старого діда.
    Одвернулось Господа лице –
    Павуки обсновують колибу.

    Вичовгано світла кольори,
    Розлились приреченість і відчай.
    Побратимам знизу чи згори
    Боязко заглянути у вічі.

    Погляди – за скельцями, в пітьмі,
    Руки у кишенях – камінцями.
    Живемо неначе у тюрмі,
    Мури зводим, стіни і паркани.

    У потоці лютої грози
    Є оаза спокою та дива.
    Слухаю дитячі голоси,
    Радісного сміху переливи.

    01.08.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  14. Іван Потьомкін - [ 2017.08.01 18:12 ]
    Краса жіноча - заповідна грядка

    Хай тільки захват буде напохваті
    Не заважайте жінці буть красивою.
    «Що?»-«По чім?»-«Звідки?»- не випитуйте.
    Краса жіноча - для чоловіка найцілющі ліки,
    Щоб не зостарітись дочасу,
    Не збайдужіть у цім незатишнім поки що світі.
    Краса жіноча – заповідна грядка,
    Де бережно плекають таємниці...
    Не варто на ту грядку заглядати,
    Аби не потоптати сходи ніжні.
    Хай тільки захват буде напохваті.
    Навіть безмовний.
    І цього вже стачить



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  15. Козак Дума - [ 2017.08.01 15:11 ]
    Прокладки

    Нас кличуть вижимали, упирі
    і намагаються призвати до порядку.
    Захиріли без нас би хабарі.
    Ми посередники, а не якісь прокладки!

    І ми не утечемо просто так,
    і задарма ніколи не здамося.
    Поки трудяга колупається у носі,
    останній в нього вицупим п’ятак.

    01.07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  16. Козак Дума - [ 2017.08.01 15:27 ]
    Мадам Хи-хи
    Бувають люди, ніби лантухи,
    у середині – лише із трухи,
    і сіються із них ті порохи
    лукавим посміхом: хи-хи усе, хи-хи.

    Цікаві їм лише одні верхи,
    а на низи вони завжди – хи-хи.
    Немає значення – дорослі, дітлахи,
    твердять усе своє: хи-хи, хи-хи…

    Такі в житті не бачили сохи,
    у очі їм лише чужі гріхи,
    самі ж повивертають кожухи
    і у рукав: хи-хи, усе хи-хи…

    Упевнені – навколо лопухи,
    яким негодою позносило дахи,
    ну, а вони – звичайно ж, пастухи!
    І їх аж розпирає від пихи.

    Їм горло тиснуть крилами птахи,
    та до крилатих липнуть реп’яхи,
    аби свої розвіяти страхи,
    а поза очі все одно – хи-хи…

    Я знав одну, не кращу від блохи,
    яка любила дорогі духи.
    За всі земні і неземні жахи
    її і нарекли – мадам Хи-хи.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  17. Ольга Паучек - [ 2017.08.01 09:24 ]
    ***
    Диво дивне - Дивина
    Жовта квіточка
    На подвір"ї зацвіла
    Щастя зірочка,

    Бджілки-Мушки гомонять,
    Ніби граючись,
    Джмелик Сонечко обняв
    Позіхаючи.

    День новий в святій росі
    Умивається,
    Диво дивне - Дивина
    Усміхається,

    Переповнює усіх
    Радість Літечка...
    Диво дивне - у дворі
    Жовта квіточка.

    31.07.2017.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  18. Ірина Вовк - [ 2017.08.01 09:18 ]
    "В лапку джміль бере смичок…" (дитяче)
    В лапку джміль бере смичок,
    тихо скрипка грає.
    В танці муха й черв'ячок
    по траві кружляє.

    Каблучки - тук-тук, чав-чав!
    Ритми відбивали!
    Половинку калача
    музиканту дали!

    Потім черв'ячок навчав
    танцям слимачиху.
    Джміль за гарну гру дістав
    шоколад з горіхом!

    (З дитячої музичної книжечки "В лапку джміль бере смичок". - Львів:Ліга-Прес,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  19. Ірина Вовк - [ 2017.08.01 09:05 ]
    "В літній вечір на полянці…" (дитяче)
    В літній вечір на полянці
    жабку смажили в сметанці.
    Так-так ось!
    Так-так ось!
    Чапля в гості жде когось...

    По болоту без дороги
    біжить бузько довгоногий.
    Так-так ось!
    Так-так ось!
    Бузько згамкає когось!

    Не добігла тільки качка,
    запізнилась - от невдачка!
    Так-так ось!
    Так-так ось!
    Облизатись довелось...

    (З дитячої музичної книжечки "В лапку джміль бере смичок". - Львів: Ліга-Прес,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  20. Ігор Шоха - [ 2017.07.31 23:40 ]
    Ціна перемоги
    Минають слава і війна.
    Линяють лики і знамена.
    Чиїсь лунають імена.
    Перемагають безіменні.

    Перемагаючи себе,
    ідуть у Лету невагомі.
    Займають небо голубе
    усі великі і відомі.

    Усі засвоїли урок –
    вогню без диму не буває,
    а до смішного лише крок,
    коли мале перемагає.

    Були надія і стіна,
    а є окопи і підвали.
    Усе живе поубивала
    Росія і її «весна».
    А те, яка за це ціна –
    майбутньому не буде мало.

                                  07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  21. Павло ГайНижник - [ 2017.07.31 21:25 ]
    НАТХНЕННЯ
    НАТХНЕННЯ

    Я натхненний тобою творити
    Вир вогню у воді та здійняти
    Серця ґарт до небес і зоріти
    Серед темені тла. Спеленати
    В оберемок зорінь земні віти
    І нектаром життя малювати,
    У веселку його оповити
    Наче в рай, в візерункові шати.

    Я тобою натхненний чари́ти –
    Місяць й Сонце у єдність вінчати
    Шлюбом вічності. І устелити
    Всі блаженства до ніг дитинчати
    І його людству в юнь присвятити.
    Щоби щастя заграло. Щоб мати
    З батьком долю могли запліднити
    Й з Роду в Рід майбуття себе дати.

    Я натхненний тобою квітча́ти
    Пустку душ й всі пустелі зрясніти,
    На хмаринках журбу колихати
    Й дивом усмішок з суму зцілити...
    І розніжити світ. Цілувати!
    У чуття тремт буття забарвити!
    Я тобою натхненний кохати
    Й навіть в пеклі Любов оселити!

    Павло Гай-Нижник
    31 липня 2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Ігор Шоха - [ 2017.07.31 21:23 ]
    Нічні бдіння
    Уві сні ми не маємо тями
    осягнути таємні світи.
    Усамітнене его ночами
    самотужки іде до мети.

    Чередою злітаються думи,
    покаяння, тривоги, жалі.
    Доливає пілюлі до суму
    самота у музеї землі.

    І у тиші нулями на масу,
    наче лущена пляма іржі,
    опадає полудою часу
    позолота німої душі.

    У вікно зазирають ікони,
    із якими вона віч-на-віч,
    опромінена сяйвом облич,
    уповає на Божі закони
    і надійну свою охорону –
    оповиту у пелени ніч.

                                  07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  23. Олександр Сушко - [ 2017.07.31 21:25 ]
    Хвилювання
    Сниво та їжа. Два полюси.
    Шлунок чи ліжко? Дилема...
    Запахи сиру, млинців, ковбаси,
    Ковдра і ніченька темна.

    Цілодобово - глитання і сон.
    Теплі колишуться хвилі.
    Із балдахіна звисає помпон,
    В хаті горою тарілі.

    Миски відерні стоять на столі,
    У холодильнику - труп'я.
    Повняться шлунки старі та малі,
    Ложку доношу до губ я.

    Сафи, дивани, м'які гамаки,
    Тонуть в перинах сідниці.
    Хиляться голови на подушкИ,
    Руху немає в зіницях.

    Пролежні, рубчики і ковтуни,
    Млявість, байдужа знемога.
    Хату обсіли коти-баюни:
    Нехіть, облом, перелоги.

    А на полиці куняють книжки,
    Грузнуть гуртом в порохняву.
    Клякне господар їх неворухкий,
    В кріслі вовтузиться мляво.

    Смалець струмує плескатим чолом,
    Погляд - вдоволений, ситий.
    А в противагу - війна за вікном,
    Рвуться снаряди та сіті.

    Тиша. Дрімає в колибі дитя,
    Неня співа колискову...
    Хай не проспить воно власне життя,
    Не проміняє на жови.

    31.07.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2017.07.31 20:46 ]
    Кубельце поезії
    Пливу у сад аndante maestoso*,
    Його легкий немов почувши клич,
    Спекотне літо висушило сльози,
    І сонечком сміється зусібіч.

    Хоч день та місяць оком з неба косить,
    Милуючись красою крадькома.
    Куйовдить вітер зеленаві коси,
    Немов деревам крила підійма.

    Десь там він звив поезії кубельце,
    Цілуючи тополю у вуста.
    Високе небо, чисте, наче скельце,
    Її мов музу, німбом огорта.

    * Andante maestoso – урочистим кроком (італ., муз.термін)

    31.07.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  25. Козак Дума - [ 2017.07.31 19:35 ]
    Алє, Москва!
    Алє, Москва! То дайте президента!
    На дроті хто? Василь із Підкарпаття.
    Ми тут із хлопами, керуючись моментом,
    війну рішили об‘явить вам, „браття“.

    Що кажете? Чисельність в нас яка?
    Компанія серйозна – я з сусідом,
    мій брат Данило, Місько, два Ілька…
    Батярів кілька підуть з нами слідом.

    Як, як? Сто тисяч вояків у вас,
    ви кажете, готові вже до бою?
    Чекайте, зараз вельми пізній час,
    пораджусь уже завтра із юрбою.

    Алє, Москва! То слава Україні!
    Холєра ясна, пане президент,
    порадилися з друзями ми нині –
    не зможем воювати в цей момент…

    Чому, чому? Набоїв вистачає
    і не лякає геть зимовий час.
    На цвинтарі в нас стільки місць немає…
    То де позариваємо ми вас?!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  26. Козак Дума - [ 2017.07.31 18:20 ]
    Скільки коштує кохання

    Як до лиця тобі моє кохання –
    з екранів нам реклама промовляє.
    Одне і те ж увечері і зрання,
    для них альтернативи тут немає.

    Вони доклали немалої сили,
    собі щоб райське забезпечити життя.
    Ба, навіть почуття вже оцінили
    без жодного сумління й каяття.

    Просте кохання – брошка чи каблучка,
    палкіше – то браслет вже чи кольє.
    Так із людини роблять хитру штучку,
    яка своє кохання продає…

    Таких в наш час стає все більше й більше,
    все блякне і сірішає життя.
    Не до смаку коханим навіть вірші,
    бо в них лиш слово й щирі почуття…

    07.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  27. Козак Дума - [ 2017.07.31 16:26 ]
    Моя планида
    На виключність не зазіхаю й новизну,
    усі слова вже сказані з віками,
    та прагну поєднати давнину
    з сучасної поезії рядками.

    Первинний зміст, бо так вже повелось,
    і лиш за суттю поспішає форма.
    Як органічно об’єднати їх вдалось,
    тут все – і кайф, і поетична норма.

    Пишу давно, для себе, для душі
    і це робити став не випадково.
    Щасливим буду як мої вірші
    в поезії своє все ж скажуть слово.

    31.07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  28. Серго Сокольник - [ 2017.07.31 15:08 ]
    Своє особисте
    Як засліплює тінь!..
    Парадокс... Голова колообертом.
    Ще не верне на скін,
    Та й не ранок... Неначе лечу,
    Я ходжу по житті
    У крилатих сандалях, не в чоботах,
    І зриваю квітки,
    Та ніколи нараз не топчу.

    На Парнас відішлю
    Віршування. У серці оселі є
    Породілля віршів,
    Хоч тяжіє від них голова...
    Україну люблю,
    Ніби лебідь кохану підстрелену,
    І країни чужі
    Не цікавлять, ну дивні дива.

    До під”йому легкий-
    На війну чи на свято однаково.
    Якось твором привів
    Дворянина відверті слова-
    Що епосі отій
    Зрозуміле пояснення знакове-
    Як за волю чужу
    Він колись від нудьги воював,

    Бо, здавалось, свою
    Було годі і думати вибороть,
    Хоч зірниці її
    Прорізались туманом оман.
    І палав часоплин,
    Мов вогонь негасимо під зливами...
    Як же важко коли
    Прагнеш волі, якої нема...

    Відпускаю усіх,
    Шо каміння із пазухи викине.
    Хто до мене добром-
    Сторазово добро повертав.
    Я любитель утіх,
    І жіноцтво таємно- усміхнене
    Я оспівую. Про
    Свій характер нерідко писав

    У ліричних віршах...
    І любовних... І трохи ніяково
    Незбагненних усім...
    А для чого писати вірші?
    І волію, душа
    Щоб під римою свіжою плакала,
    І втішалась... А втім-
    Нині сумно чомусь на душі.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117073105793


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  29. Микола Дудар - [ 2017.07.31 14:32 ]
    ***
    Стадносте стад візьми й прожени
    душу його не прикаяну
    на косовицю хочеш до жнив
    з виру суєт на окраєну
    у молочай ромашки спориш
    де говір лоскоче щоразу:
    - Марто, попий… йди звідси… киш!
    затопцювало, зараза… -
    ткни його в оно щоб гарцював
    кОнем відлунням як пращури
    щоби п’янів то тільки щоб з трав
    а не від гріш з корита у Прапора...

    Боже, сприйми з усіх телеграм
    блажіння оце найпершою
    перепровірити може і сам
    бджілкою бути чи шершенем?!
    30-07-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  30. Микола Дудар - [ 2017.07.31 14:16 ]
    Б.М ( конкретній людині )

    …тричі на день (уяви! ) пив свою сечу
    Він знав поіменно святих і братів
    частіше з усіх спотикався об нечисть -
    я б не хотів
    а на черепі бритім шрамів з десяток
    в очах абажурних зажурена тінь
    задум космічний… завернути б в податки
    я б не хотів
    куди дівся лікар…. провидці - з пробірки
    і клонить на сон вашу душу о пів…
    і грає над вами губами… не тільки
    я б не хотів
    30-07-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  31. Ірина Вовк - [ 2017.07.31 08:10 ]
    Малюнок з Пташкою
    У порожнечі, над вечірнім сквером,
    я намалюю пташку (за Превером!),
    вона мені наївно заспіває
    знайомий блюз про втомлені трамваї.

    Я намалюю пташці зелен-трави,
    де всі трамваї полишають втому,
    коли людей на ніч везуть додому
    і споглядають зоряні вистави...

    Я намалюю пташці подих вітру
    і дві пухкі розпливчасті хмарини,
    щоб сіла пташка на плече дитини
    і вбрала вечір в райдужну палітру.

    Я намалюю жар-перо для пташки,
    щоб зайнялося сонце у заграві,
    щоб десь у сквері, на порожній лаві
    кружляли вальс півони і ромашки.

    Я намалюю цілий світ співучий,
    щоб стало людно в надвечірнім сквері...
    А вже як ніч прочинить вікна й двері,
    і сон вестиме повз моря і кручі,
    здіймаючи вітрила колисанок –

    ... нам намалює пташка тихий ранок!


    (Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  32. Ірина Вовк - [ 2017.07.31 08:25 ]
    "Лічилка про сонечка і Сонечко" (дитяче)
    У кожній хаті сонечко –
    синочок, або донечка...
    А як і син, і донечка –
    то два у хаті сонечка.

    Погляне вранці Сонечко
    до хати крізь віконечко...
    А там синів і донечок! –
    то
    скільки
    в хаті
    сонечок?

    (Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  33. Козак Дума - [ 2017.07.31 08:10 ]
    Вчить рідну мову

    Ой, хоч ви учіться мови, панове піїти,
    бо лихі часи настали в нашої „еліти“…
    Три освіти має кожен депутат з міністром,
    та не може відрізнити глека від каністри.

    Розплодилось „любих друзів“ дохріна чи й більше,
    всі служить народу пнуться, та не стає ліпше.
    Всі „лопочуть-размавляють“ щось незрозуміле,
    тлумачів трьох кожен має – слухати ж несила.

    Навіть телевізор часом увімкнуть не можна –
    українською не „шпреха“ там особа кожна.
    Мало того, що не „шпреха“, так воно й не „спіка“,
    дивишся й не розумієш – ворог чи каліка.

    Що ж робити нам, поетам, досі ми не знаєм,
    днями цілими в куплети рими ми складаєм.
    Та таких знавців багато й між нашого брата –
    кожен, хто два слова зліпить, рветься вже писати…

    Публікують такі речі, що плакати можна,
    бо тепер поет великий – це особа кожна,
    хто хизується на людях непонятним лоском,
    й цю забаву називають фітнесом для мозку…

    грудень 2015 – червень 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (4)


  34. Козак Дума - [ 2017.07.31 08:47 ]
    Свято популізму
    Сьогодні вихідний, чергове свято
    придумане у дусі комунізму.
    Таких святкових днів у нас багато,
    але вони не добавляють оптимізму.

    Суспільний договір давно не діє,
    то лише ширма, цяцька для народу.
    Закрили очі обіцянок вії
    та байки про добро і про свободи…

    Що б вам ті крикуни не голосили,
    сьогодні Конституція – то казка.
    Напружити потрібно волю й сили,
    щоб позривати з лицедіїв маски.

    День популізму ми святкуємо сьогодні,
    бо силу права ті злодюги замінили
    на лозунги, хоча і благородні,
    та неприродне і цинічне право сили…

    28.06.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  35. Василь Кузан - [ 2017.07.30 23:03 ]
    И динь прогűрк, ги влűй домашньий
    ***
    И динь прогűрк, ги влűй домашньий,
    Лиш сары мастити, а бűльше – нич.
    Обы блистіли.
    Слова убсіли –
    Летят, ги газды на могорич.

    Вже тиждынь мочит, та пахне прілым,
    Замокло сіно – така біда!
    Коровы нигда не померенжут,
    Кобыла вбернеся гет, гніда.

    И ты не будеш на нűм стелити
    Обы личити зіркы тай пóтят,
    Кой пластя вшитко вонит ги плісінь –
    Дівкы на нього ити не хотят.

    Ци нитку вдіти – зашити хмары?
    Ци сіно нести кудысь пуд стріху?
    Налляти палинкы файну децу,
    Клепач узяти – товкти уріхы…

    И удганяти слова уд себе,
    Бо ниськы вшиткі такі, ги мухы.
    Залаю в бога. А ты, Всевишньый,
    Не слухаш нигда, тай нись не слухай.

    30.07.17 © Василь Кузан

    Словничок:
    Влűй – олія,
    Сары – верхня частина чобіт, халява,
    Нич – нічого,
    Обы – щоб,
    Нигда – ніколи,
    Померенжут – поїдять,
    Личити – рахувати,
    Пóтят – пташок,
    Пластя – купки сіна. Пласт – ще не копиця, але вже не навилок,
    Дівкы – дівчата,
    Налляти палинкы файну децу – налити 100 грам горілки,
    Клепач – молоток,
    Уріхы – горіхи,
    Нись, ниськы – нині,
    Вшиткі – всі.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  36. Козак Дума - [ 2017.07.30 22:18 ]
    Німі свідки
    Хтось залишив ромашок на лавці
    невеликий, красивий букет.
    Може квіти ті ніс він коханці,
    а із ними ще свіжий сонет…

    В нім сплелися слова полум’яні,
    як зірниця любові зійшла.
    Квіти ті ніс хлопчина коханій,
    а дівчина чомусь не прийшла…

    Чи прийшла, а затим посварились,
    і розтанула десь у пітьмі.
    Згаряча назавжди розлучились
    і лишилися свідки німі.

    Пелюстки вже покрились росою,
    їх казкова краса відцвіла.
    Плачуть квіти гіркою сльозою,
    що кохання згоріло дотла!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  37. Микола Дудар - [ 2017.07.30 22:34 ]
    Як...
    Як наречена впарі з молодим
    як молоко парне у парі
    як подих свіжий нових рим
    як гріх спокутий після кари
    як літо без весни нудьгою в тінь
    як алфавіт повис без діла
    як замість сонця лиш мокрінь
    якщо забув про що боліло —

    то ти ще тут, в юрбі вербою
    і хтось слідкує за тобою…
    30-07-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  38. Олександр Сушко - [ 2017.07.30 22:01 ]
    Горішок
    Міцний горіх. Лускунчик не бере.
    Сховалося ядерце за твердиню.
    Його хапають кліщі у баре,
    Вилущують із хряскотом зі скрині.

    Двобій. Тут недоречні піддавки,
    Лящить метал жувалами із криці.
    На шкаралущу глипають шпаки -
    Чекають крихт, обронену дещицю.

    Захряснувся ощирений оскал,
    Посипалося шмаття у пилюку.
    Лушпиння, троща, шерхоти, фінал -
    Осердя впало жоване у руки.

    Вечірній легіт посеред жоржин -
    Байдужий світ до болю, крику, лиха...
    Здираються ногою мураші,
    Прямуючи на запахи горіха.

    Лежать впокоєні на цвинтарях митці -
    Невіруючі, бунтарі, зелоти...
    Поети - крихти у Творця руці.
    Захоче - покладе собі до рота.

    30.07.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  39. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.30 19:46 ]
    Бачиться...
    1

    Я - Аріадна, тож іди мерщій.
    Клубок не зачіпається за плити,
    Минув три факлі, браму...
    Ось кущі.
    Злякався лиликів. Живий і ситий.

    Тепер тобі - до звомплених багать:
    Палити анемічне, зле, прижухле.
    Мені ж ізнов мандрівця пантрувать.
    Порозставляю амфори та кухлі.

    У світі снів - розлогий лабіринт.
    Це острів Наксос.
    Бачу Артеміду...
    Розхлюпано словес аквамарин...
    Підірвано безмовну піраміду.

    2

    Тепер - камінна. Війни, шантрапа...
    Вінець мій золотий лежить у гроті.
    Та просвітилась, бачиться, тропа.
    Пливе повз буй новий Буонарроті...


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  40. Микола Дудар - [ 2017.07.30 17:21 ]
    Мої кумири
    Мої кумири це поспіле літо
    коротка ніч і сяєво вгорі
    і непочата коньяку півлітра
    і дзвоники на шиї у корів…
    мої кумири спокій передранній
    і запах кави… псина що з долонь
    облизує за двох свіженький драник
    і відданий в очах його вогонь
    мої кумири шепіт громовиці
    і впору дощ під сонячний коктейль
    і дотик не перчатки, рукавиці
    і ті думки… що манять в Буковель
    29-07-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  41. Василь Мартинюк - [ 2017.07.30 13:08 ]
    Людина
    Дивлюся у очі. Читаю не бачачи літер,
    Втопаю повільно в зіниць голубі оксамити.
    Душа мов пір’їна злітає тихенько на вітер
    У всесвіт, і сили немає вже все зупинити.

    Затягують глибше оті невідомі Бермуди
    Кидають в прірву, ще для когось звільняючи місце.
    Я знаю для мене його там ніколи не буде,
    Там зорі колючі колишуть закоханий місяць.

    Це життя тільки мить, безцінна в ній кожна хвилина,
    Влюбляюся вкотре, чекаю небесної манни.
    Бо я людина. Я лиш тільки маленька людина,
    А людині любити було завжди притаманне.

    Парище 2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Василь Мартинюк - [ 2017.07.30 13:44 ]
    Ось і серпень

    Обважніли золотаві ранки,
    Вітер віє й зворами гуде.
    Шляхом у розіспані світанки
    В попілаві далі думка йде.

    Ще незнаним світом серце марить,
    І очі випивають далечінь.
    А по небу плинуть білі хмари
    За собою тягнуть сіру тінь.

    Скаче в грудях серце невтоленне
    Так, наче не обїзджене лоша.
    І стоїть немов заворожена
    Терпким трунком дихає душа.

    Парище 2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Софія Кримовська - [ 2017.07.30 13:11 ]
    ***
    Літо - як спалах, як вічна примара:
    Спека, роботи навала. Так мало
    Влітку на літо блаженного часу...
    То ж накручу з кабачків ананасів,
    Із баклажанів - грибів по-пекінські,
    Фрукти поставлю бродити - на віскі,
    М'яти зберу, насушу - на мохіто,
    Ще аличі проварю, і - на сито
    (Замість лимона, бо ціни скажені,
    Луплять у морду, а не по кишені).
    Ще я наквашу сливок "під маслини",
    Трохи наливки зроблю із малини,
    Трохи - із вишні, ще трішки - із груші.
    Літо коротке, то ж встигнути мушу
    В погріб, в комору, у кожен куточок
    Літа напхати, втулити шматочок.
    Щоби хоч взимку пролізло у хату
    Літо блаженним своїм ароматом...


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (5)


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.07.30 12:23 ]
    Гностичне
    1

    Ось шаурма, там пончики...
    Малюй, пиши, співай.
    Посипле небо гончими,
    Сідаєш у трамвай.

    Товчуться мари-фабули,
    Пахотнява та піт.
    Шедеври за кульбабами...
    І кожен тут - піїт...

    Котурни, тури, милиці.
    Обшмульганий Ясон
    На ятку прози хилиться,
    А лодія - у сон...

    Із вимені нацмулено,
    Розбавлено аж-аж...
    Натворено під кулями,
    Розхлюпано мандраж.

    У хащах мандрагорових
    Ні солов`їв, ні муз.
    Бракує істин, сорому.
    Відкрито брехнешлюз.

    Над золотом лахмітників -
    Пегасся, кенгуру.
    Саджу собі столітники.
    Розвіюю журу.

    2

    А липень абрикосовий
    Пишається... курить...
    Гаптує малоросами,
    Вмоча у смалець нить.

    Тече народ - ряденцями -
    Крізь вушко чарівне.
    Стліваючі каденції,
    Солона віра в не...

    Дзумлять ефіри, пасіки.
    Не бійся змін, молись.
    Перлини під обцасами,
    А свинтуси у вись...

    Ніж - по живому, рідному.
    Між паляниць і кеть
    Набили бодні мідними
    Крутій, Трапляйло, Верть.

    Наквецяли молоками
    Прожектів.
    Дощ...
    Крупа...
    Пророками безокими
    Вцяткована тропа.

    Та не розлюбиш річечки,
    Левади, плес, горбів.
    Егрегор сяє свічами,
    Грушками на вербі...


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  45. Любов Матузок - [ 2017.07.30 11:44 ]
    ***
    Я тебе відштовхнула – так, певне, штурляють з човна.
    (Я забула деталі, та споминів спазми, мов спалах).
    І ти борсався і захлинався, неначе щеня,
    підло змушене плавать.

    Ти топив чисте «я» у кругах каламутних ночей.
    Не надіючись склеїти грубо розірвану кальку
    учорашнього щастя, зрікався колишніх речей,
    навіть усмішок тальки.

    Скульптор власних страждань, ти відточував біль без різця!
    Тільки тема твоя (себто я) була обрана всує..
    Ти рейсфедером пальця у ліжку окреслив місця,
    д я більш не існую.

    Помилився! Я – поряд, нечутним Гольфстрімом снаги.
    Ти болиш мені хлопчиком, кинутим напризволяще!..
    …Я - тобі непотрібна юнацька медальна з фольги,
    де ти в плаванні – кращий!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  46. Ірина Вовк - [ 2017.07.30 10:50 ]
    "Колискова для Лебедя і непосидючих Зірок" (дитяче)
    Заколисує Небо Зорі:
    - Хай насняться вам сни прозорі.
    Про Лебедика в синім морі
    В легкокрилім своїм уборі.

    Затужили Зірки-малята,
    Мерехтять і благають тата:
    - Нам би звідси, із високості,
    Хоч на хвилю б на землю в гості!
    Не побачим її погаснем,
    І чекай тоді, тату, напасті!

    У задумі сивіє Небо –
    Десь на морі біліє Лебідь…

    У ті ночі світлі безсонні
    Радить Небо коханим доням:
    - Ради втіхи і щастя ради
    Ви пограйте в земні зорепади.

    Покидають Зірки постелю
    І спадають з небес на землю,
    І сміються всю ніч на морі
    З білим Лебедем білі Зорі.

    (З першої поетичної збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991).



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  47. Ірина Вовк - [ 2017.07.30 10:55 ]
    "Добрий день тобі, волошко…" (дитяче)
    Добрий день тобі, волошко!
    Посумуй зі мною трошки.
    Бачиш: хмарка набіга,
    Блискавиця, як дуга,
    Дощик плаче по землі
    За образи чималі...
    Захлинаючись в одвіт,
    Вітер кинувся до віт,
    Грізно полем пролетів,
    В куряві пробурмотів
    Про свою відому силу,
    Про мою волошку милу,
    Що всміхнулася: «А нумо
    Не дамо дороги суму.
    Проженем його скоріш,
    Щоб не ліз у гарний вірш».


    (З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  48. Козак Дума - [ 2017.07.30 08:31 ]
    Відпочинь
    Свідомість колисають ніжні сни,
    уривки фраз полинули каскадом,
    у мареннях заплутались вони
    і тихо завивають серенади.

    Байдуже все як темна ніч сумна
    і Місяць сіє світло непомітно.
    Удалині хмариночка одна
    кружля самотньо, мовчки, непривітно.

    Іде дощем і грім в собі несе,
    шматує думи і уяву розриває.
    Поки ще тихо, ще дрімає все,
    поспи, красуне, ще природа спочиває…

    02.07.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  49. Козак Дума - [ 2017.07.30 08:17 ]
    Межа ціни
    Ціни не має найдорожче.
    Чи можна совість оцінити?
    А вірність, честь, кохання… Що ще
    за гроші здатен хтось любити?

    Чи можна дружбу купувати?
    Порядність, вдячність, навіть чесність…
    Жар-птицю щастя сторгувати,
    а може щирість чи сердечність?

    Все має ціну в цьому світі,
    та грішми все не варто мірять.
    А здатен вирватись із сіті
    лиш той, хто в чудо щиро вірить!

    02.07.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  50. Козак Дума - [ 2017.07.30 08:07 ]
    Гей, Бики!

    Життя тече своєю чередою,
    мелькають роки і пливуть віки.
    Все змінюється як і ми з тобою,
    тепер у нас уже нові й бики.

    Не ті, що степ колись давно орали,
    возили збіжжя чинно до млина
    чи чумаки за сіллю мандрували
    степами Таврії… Ну, просто дивина, –

    В тролейбусі, трамвайному вагоні
    жінки вагітні й дідусі стоять;
    їх обскакали, сумно у салоні,
    місця всі зайняті – на них бики сидять.

    По зустрічній зі швидкістю ракети
    буває мчить собі такий ось бик,
    ланцюг на шиї, ратиці у кедах,
    а в голові пустій черговий бзік.

    Зайдіть в під‘їзд чи у кабіну ліфта,
    тут феромони хмарами снують.
    Питання виникає в стилі Свіфта –
    тварини тут чи люди все ж живуть?!.

    У Францію на Євро по футболу
    з Росії чартер терміново полетів,
    керують всім там ФСБшні кола,
    а в ньому ціла партія биків.

    Те стадо із тваринним, диким ревом
    усе руйнує, трощить і ламає,
    з корінням рвуть бики кущі й дерева,
    уболівальників калічать і вбивають.

    Оглянь уважно рідні ти пенати,
    повсюди цих биків багато дуже,
    а щоб оте биківство подолати –
    із себе починати треба, друже!

    08.07.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   536   537   538   539   540   541   542   543   544   ...   1855