ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,

Борис Костиря
2026.02.11 10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму

Артур Курдіновський
2026.02.11 03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.

Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,

І Ірпінський
2026.02.11 02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди

Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юрій Лазірко - [ 2016.10.23 03:52 ]
    Боже як тихо
    Боже
    як тихо
    я сплю
    сонце ляга
    на ріллю
    небо
    пошите з калюж
    стежкою в’ється
    як вуж

    хмар на межі
    прибуло
    в них
    потонуло село
    легіт
    голубить сади
    Боже
    я сплю
    не буди

    мама
    з очима весни
    погляд
    безмежно-сумний
    сина свого
    вигляда
    мов за відерцем
    вода

    голосу
    вже не почув
    бо не лежу
    а лечу
    видно
    як поле горить
    падаю в небо
    на мить

    падаю
    наче зола
    болем згораю
    дотла
    і наяву
    не у сні
    тулиться янгол
    до ніг

    6 Листопада, 2015


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (8)


  2. Микола Дудар - [ 2016.10.23 01:38 ]
    Діаріуш - 2016 (серіал)
    ... півсотні літ спітнілий маркер
    як вірний пес?… ні, гвалтівник
    він їсть і п’є з моєї кварти
    і пахне тим… як в ніч словник
    і слід його знайомий - тлустий
    це як для кого, під фасад…
    свої літа - печаті згусток
    штовхне колись під самокат
    і згине з хрустом коліщати
    трамвая, пряди слів-думок
    і там чекатиме присвяти
    ще до народження зірок…
    ……


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  3. Олександр Жилко - [ 2016.10.22 23:16 ]
    Кольорові спалахи
    Розмалюйте нас,
    розмалюйте повністю!
    Сірі очі червоних будівль,
    запорошене плаття
    для молодого погляду!

    Дайте нам фіолетовий,
    вимастіть в жовтий!
    Ми вам під сонця променем
    пронесем по райдузі
    пакунки спогадів.

    Хіба немає майстрів?
    Хіба не зможуть вишити
    у очах квіти
    розові і бордові!

    Розмалюйте нас
    і гляньте в дзеркало:
    зморшки в кутиках —
    щасливі очі.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  4. Володимир Бойко - [ 2016.10.22 21:34 ]
    Не криви усмішки, не заламуй рук (переклад з Сергія Єсеніна)
    Не криви усмішки, не заламуй рук,
    Я направду іншу, не тебе люблю.

    Ти ж бо добре знаєш, знаєш все без слів,
    Не тебе я бачу, не тобою снив.

    Ось проходив мимо, серцю все одно –
    Просто задивився у твоє вікно.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.22 21:18 ]
    Зігрітий диханням
    Зимовий холод сковує гаї…
    Біля дубів, де затишно і тепло –
    Послаблює він щупальця свої,
    І відступає враз холодне пекло.

    Дзюркоче тут живинкою струмок,
    Ховається під крилами у дуба…
    Аж вітер впав у воду – хоч і змок,
    Але відчув, як добре тут і любо.

    І я у цю низинку упірнув –
    Мов під омофор велетня старого.
    Неначе скинув холоду ману,
    Зігрітий диханням самого Бога.

    21.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Конча Озерна, Стрибогів гай – дача.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  6. Лариса Пугачук - [ 2016.10.22 19:35 ]
    Ми разом
    Ти у мені, як іду.
    І як піду, ти не один.
    Як далеко б не були, будем поруч кожну мить.
    Ти у мені, коли я іду.

    Ти є у мріях моїх.
    І в темну ніч ти є в мені.
    Не завадить відстань нам зорі бачити одні.
    І ти завжди у мріях моїх.

    Цей довгий шлях такий складний,
    Та ми не будемо одні.
    Як далеко б не були, в серці я тебе ношу
    І ти в мені, коли я іду.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  7. Леся Геник - [ 2016.10.22 17:19 ]
    Переживу
    Ти знаєш, якось я переживу
    відречення твоє, і біль, і сльози...
    Впаду собі в нескошену траву,
    зберу з душі усі громи і грози
    Та Богові віддам.
    Він має міць
    вділити сонця кождому, хто просить.
    Мине ще трохи часу і синці
    мої гіркі (віват!) замедоносять.
    І прийде розуміння, жаль мине
    за всі слова, за дії і бездію...
    А ти, як зможеш, то прости мене,
    за те, що і без тебе жити смію.

    17.08.16


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (6)


  8. Василь Мартинюк - [ 2016.10.22 16:59 ]
    Не чекай поради
    Не чекай поради , що робити,
    І життя прожити не спіши.
    Не люби, як можеш не любити,
    Не говори про те, і не пиши.

    У житті, як в лабіринті тому,
    Де можна йти й нікуди не прийти.
    Якщо можеш, не люби до втоми,
    Якщо можеш, не люби до сліпоти.

    Якщо любов не як весняна злива,
    Як не така , що дальше вже не мож.
    Живи собі і так , і будь щаслива,
    І лишній раз серденько не тривож.

    Бо любов це не якась екзотика,
    Любов – на серці шрами і сліди.
    Любов – коли здригаються від дотику,
    Любов – межа від щастя до біди.
    Надвірна.1992р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  9. Сонце Місяць - [ 2016.10.22 16:05 ]
    Nove ( XVI)
     
    ıı.

    дивак ішов собі шляхом
    там балки падали & шифер
    стреміли копи чи шерифи
    під недешевим коньяком

    там убивали просто так
    тому що вітер нині свище
    бувало що дивися вище
    передбачав якийсь контракт

    немає грошей без життя
    немає зброї ~ без містерій
    є замкнуті є інші двері
    є мрець який кохав затям



    ııı.

    вона явилася під вечір
    на шиї сяйний діамант
    тонкі парфуми & туман
    услід за нею так до речі

    в її очах читався страх
    необережний невідвертий
    нешлюбний син тієї смерті
    котра ступає по смертях

    він обіймав її за плечі
    цілуючи вузькі уста
    у засвітах чи у світах
    моя ти наречена речел



    ı.

    бродвей палаючих симетрій
    робота & пекельний храм
    крокуй усупереч вітрам
    котрі продерлися крізь нетрі

    соціопати й мізантропи
    вони тебе або навспак
    хто вижив декларує факт
    зі суду робить цирк на дроті

    на хвилі радіо~ таксиста
    передають весільний джаз
    конає осінь попри нас
    на серці стомленого міста




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  10. Лариса Пугачук - [ 2016.10.22 13:00 ]
    ***
    Пухнатий снiг iз неба сипле густо,
    Вкриває мiсто бiлим покривалом,
    Троянди пелюстки в букетi нiжнiм
    Сніжинки ловлять лагідно губами.

    Ми стоїмо посеред казки тої,
    Затихло все – i не поворухнутись.
    I не промовить слова нi одного,
    I дотиком хвилину не злякнути.

    А очi в очi, а душа у душу
    Так проросли, що роз’єднати важко.
    I серце в серце дивиться уважно,
    Прощаючись… прощаючись назавжди.

    А снiг iде, i ми не бачим бiльше
    Нi мiста, нi людей, нi квiтiв дивних.
    Гарячi сльози провели дорiжки
    I впали тихо на троянди сніжні.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  11. Василь Мартинюк - [ 2016.10.22 12:52 ]
    Зоря нічна

    Не спиться, вийду з хати в двір. Чому ночами,
    Ти наче привид перед моїми очами.
    Зорею ясною заглядаєш в вікно,
    І воскресаєш те що так давно було.

    Як в дзеркало, на ту зорю з небес дивлюся,
    Так, наче я її утратити боюся.
    Боюся щоб ще раз не повторились,
    Помилки ті що вже були колись.

    Той спомин через роки в сьогодення,
    Вертає те, за що нема прощення.
    І та зоря що через вікна заглядає,
    То погляд твій, що за минуле докоряє.

    Чому, коли пливуть по небу хмари,
    Зорю сховають, та душа тобою марить.
    Чи я несу через життя своє земне
    Те світло, що з очей твоїх осяяло мене.

    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Світлана Луцкова - [ 2016.10.22 11:29 ]
    ***
    Прощай, тепло. Скінчилась казка нині.
    Мережки літа складено у скрині.
    Смугасте листя, мов тільця осині
    Зненацька обезжалені, летить
    Згори униз, а потім знизу - вгору.
    Лише пощо танок нам цей, amore,
    Ці небеса і їхнє сонце хворе,
    Що час від часу кашляє і спить?

    А тільки прокидається, усоте
    Свій ласий погляд кидає на соти.
    - Чи є в них мед? - Немає меду, що ти...
    Меди осині - лиш сльота гірка.
    - Котра година зараз? - Пів на синю.
    А бал почнеться в десять на осінню.
    І - раз, два, три! - на талію осину
    Грайливо ляже променя рука.

    Дзиґар проб'є опівночі, amore.
    А потім будуть злив дзвінкі докори.
    Впадатиме у пожовтіле море
    Струмочком недописаним ота
    Осина осінь чи осіння туга,
    А, може, двійко їх - і перша, й друга.
    І, може, закінчиться чорна смуга.
    І, може, розпочнеться золота...

    2016




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  13. Уляна Яресько - [ 2016.10.22 10:52 ]
    Поміж плетива поїздів
    Скільки доль у однім вагоні:
    Сльози, усміх на сотнях лиць.
    Хтось відкритий, як на долоні,
    Хтось - мереживо таємниць.

    Може, дехто любов забуде
    Поміж плетива поїздів.
    У квапливому морі люду
    Віднайти б я тебе хотів.

    Нездоланно-жарку, як ватра,
    Що пороги усі злама.
    Не потрібно мене шукати:
    Я прилину в твій світ сама.

    Легкокрилістю махаона
    Уквітчаю мережку днів.
    Не шукай мене на перонах,
    Поміж плетива поїздів.
    @ Уляна Чернієнко - Дмитро Нірода


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  14. Вікторія Торон - [ 2016.10.22 04:11 ]
    Світе вечірній, із синього скла!

    Світе вечірній, із синього скла,
    День мій невтолений, у запитаннях!
    Де моя спрага, відчута сповна,
    Ліній готичних в небо спинання?

    Відповідь прагну зусиллям знайти,
    Гостру і точну, як вістря собору,
    Що обертає барвисті світи,
    Рухом єдиним мчить їх по колу.

    Та не давайте розгадку мені,
    Ту, яку серце незважено просить.
    Зайвого я не бажаю, о ні,
    Знати, що є вона — досить.

    2016



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  15. Роман Коляда - [ 2016.10.22 00:36 ]
    Мій світ - шахівниця
    Мій світ шахівниця, із мріями замість фігур
    Дебют уже зіграно, саме пора міттельшпілю,
    У жертву іще не принесено жодної з тур,
    Зіставлено спосіб з метою і засоби з ціллю.

    А мрії поволі з казок виростають у міф,
    І лінії росту того, то всуціль асимптоти.
    Ти преш до вершини, і начебто ясно – Сізіф,
    А камінь з душі забери і не видно вже – хто ти.

    У небі хтось курить смачні запашні цигарки,
    Синоптиків зводячи з розуму хмарами диму,
    Це тільки здається, що пити давно нема з ким,
    Це тільки тому, що я пив не за те і не з тими.

    То чорний пішак наточив мені келих вина,
    І все натякав, як злодюжка, на обмін ферзями,
    Кінцево, він посланий мною був зопалу на…
    А потім я знову каміння тягав до нестями.

    Збирав, розкидав, а розкидавши, знову збирав
    І думав, чи скоро вже трапиться склеїти ласти,
    Аж раптом почувся був запах некошених трав
    То просто Сізіф познайомився з Еклезіястом.

    «Усе марнота» – написали вони на стіні
    І стали призерами конкурсу стильних муралів,
    Поштарка на ровері бачила їх у вікні
    І довго сварилась на них за відсутність моралі.

    Могла й не кричати, каміння ж бо стане на всіх,
    І свій Шоушенк є у кожного Форреста Гампа,
    І добре, що з неба летить не каміння, а сніг,
    І досі у Львові ще блимає гасова лямпа.

    А черга до Раю немов на кордоні із фур,
    І ангели-митники часом бувають нещирі.
    Мій світ – шахівниця із мріями замість фігур,
    І кожного ранку хтось ходить е2-е4.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (11)


  16. Микола Дудар - [ 2016.10.21 22:48 ]
    Діаріуш - 2016
    знову на вогник. скорше на дотик
    лагідний спосіб… шурхіт вдогін
    все, що болить - настромлює дротик
    хай від усіх прихований він

    плачу й сміюся вглиб… на фундамент
    башня до неба впору якраз
    (все задля неї серденько -дама…)
    білий мій світе щоб без образ

    нумо в обійми! годі вже панно
    скільки мовчань у нетрях доріг -
    ніченька зникне ранок настане -
    калачиком хто у твоїх ніг?!

    і цілуватиму з сумом на дотик
    милі дрібнички сумісних суєт
    тільки щоб ти твій образ супроти
    скайпом - дзвіночком крізь інтернет…
    ………


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  17. Марія Дем'янюк - [ 2016.10.21 22:54 ]
    Місячна ніч
    Місячне сяйво. Кленове осоння.
    У Маленького принца нічка безсоння.
    Він сміється. І сміх котиться до моєї оселі
    І кружляє на літерах паперової каруселі...

    За вікном втішаються клени:
    У Маленьких принців як у них -
    золоте, кучеряве волосся.
    Листя клена - зірки.
    А на кожнім листочку
    Поселилося дзвінкоголосся...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  18. Анна Трепез - [ 2016.10.21 21:33 ]
    біля школи
    абрикосові кісточки
    лізуть під ноги
    аж у листопаді
    дивно
    думається мені
    і пригадується
    як гуртом кушували
    соковиті літні плоди

    ледь помітно
    сніжинки врізаються в плечі
    настає пора коли
    ковдра набуває сакральності
    і людей на вулиці меншає
    уночі ходжу тільки я

    у підошві застрягла кісточка
    так іноді докучає думка
    недоречні залишки літа
    лізуть під ноги
    пізньої осені
    і ніяк їх не оминути
    хіба що стерти у пил по дорозі




    22.12.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  19. Володимир Книр - [ 2016.10.21 18:59 ]
    Омограма про круту Тоню та крутія Тоні
    Крутій Тоні - явно, так, їй не здається,
    крутій Тоні явно так їй не здається.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  20. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2016.10.21 13:43 ]
    Я торкаюся...тебе...поглядом
    я торкаюся тебе поглядом –
    і очима – неначе злизую –
    той момент, коли за завісою
    непритворності знову маска...
    я багато уже побачила,
    я угледіла в тобі – ласку,
    й час, і відстані, і обставини
    винуватити перестала я!
    я розледіла, ні, злизала,
    що? моє лишень. не сказала.

    Але навіть на тім вокзалі,
    Коли кава поспішно стигла,
    До розлук я таки не звикла!
    Але, подумки, відв*язала...
    Я торкаюсь тебе поглядом,
    У думках – усе заколисую,
    Обіймаюся, певно, всоте,
    І собою наскрізь пронизую!

    Я торкаюся...тебе...поглядом


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  21. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2016.10.21 13:54 ]
    Трансформери

    Ми – трансформери –
    Я трансформуюся в тебе –
    А ти – у мене.
    Води джерельні чисті,
    Трава – зелена...
    Тихо уловлюю схоже в тобі своє «я»,
    І на третину
    Думками
    Твоя є... Твоя!

    Я дістаю
    Із твого потаємного схову
    Факти з життя,
    Які змінюють мою основу...

    Клубні сімнадцять чи двадцять?
    Під кайфом кураж.
    Кайф віддаляє твій берег,
    Який був лиш наш...

    Так, подолав! Так, зіскочив!
    І пиво пянить.
    Я пригорнутися хочу –
    І кайф той спинить!
    Я обіймаю, у очі наївно дивлюсь.
    Знов обіцяєш – остання, мовляв,
    Не хвилюйсь...

    Ці обіцянки не варті нічого! Дарма!
    Я - все надіюся, вірю!
    Для тебе ж – слова!
    Так, я хотіла,
    Щоб діти з твоїми очима.
    Ти – обирав дещо інше –
    У чому причина?

    Я трансформуюся в тебе...
    А ти – у мене...
    Море уже далеко...
    Трава – зелена,
    Інеєм вкрита,
    Місцями – пожовкла трава...
    Ти обирав дещо інше –
    Слова...лиш... слова...

    Я трансформуюся в тебе,
    А ти - у мене,
    Води джерельні чисті,
    Трава – зелена...
    Фальші у світі між нами
    Нема! Нема!
    Правда твоя – все ж
    Помалу мене вбива...


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  22. Леся Геник - [ 2016.10.21 12:10 ]
    Між нами диміли гори
    Між нами диміли гори.
    Між нами палала осінь.
    Повірила, заговориш
    мій смуток на віщу просинь.

    Повірила, намольфариш -
    і тугу свою забуду,
    допоки бентежні хмари
    шукатимуть сонця згубу...

    Ступила на стежку темну.
    Казав же ж: де темно - зорі!
    А там голосили ревно
    лиш тіні жаскі в затворі.

    Злякалась, не приступила!
    Та пізно, з-під ніг - каміння...
    Казав, що даруєш крила?
    А вийшло, що то - падіння.

    Його вже й не заговориш.
    Зосталась оманна просинь
    десь там, де диміли гори.
    Десь там, де палала осінь...

    12.08.16 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (5)


  23. Уляна Яресько - [ 2016.10.21 11:16 ]
    Одаліско, прокинься!
    Одаліско, прокинься!-крижиною очі мовчать...
    У полоні розкошів ти хочеш безвільно сконати?
    Крил нема - сил нема. Гасне полум'я вільних багать,
    Віднаходиш укотре, як зашморг - нові султанати!

    Прагнеш бути найліпшою в ханстві з усіх танцівниць?
    Та для владних очей - ти лукум. Апетитний смаколик.
    Як мертвіє душа - то кінець. Волі - зась! Одяг - ниць!
    Найдорожче - за ніч... І не дихати вітру ніколи!

    Одаліско, не спи! Не тони у брехні позолот,
    А невже твоя гордість ізроду тебе не боліла?
    Як же страшно, коли, наче дар для душі - ешафот -
    Безпринципно готують принади звабливого тіла.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (7)


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.20 23:47 ]
    Навіювання
    Із пам`яті усе тебе стираю…
    Ох, відболіло… Сам лиш знаю, як.
    У снах і до омріяного раю
    Не світить більше чарівний маяк.

    Змиваються водою миті милі
    І кануть тихо в Лети непроглядь.
    Лише вібруючі озерні хвилі –
    Як струни вітру, тихо шепотять.

    І пестять віти лагідні сторуко,
    Прозоро так прояснюючи суть,
    І чуть усе ясніший серця стукіт:
    Забудь її. Забудь її. Забудь…

    20.10. 7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  25. Любов Бенедишин - [ 2016.10.20 21:39 ]
    Неназвана
    Гібридна, бридка, пеклом проклята
    (колись не змовчить... все розкаже нам)
    німіє, брехнею уражена -
    їй вибухи, як знаки оклику!

    Голодна, брудна, приголомшена,
    оглушена "буками", "градами"
    голосить полями кривавими -
    неназвана...
    неоголошена...

    10.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  26. Василь Мартинюк - [ 2016.10.20 21:26 ]
    Людина літня
    Людина літня мов мале дитя,
    Їй що небудь нового вічно треба.
    Їй хочеться від звиклого життя,
    Злетіть над хмари – де доокруж небо.

    І знов злітає думка наче птах,
    І живить серце ще якась надія.
    Ще хочеться блукати по світах,
    Тинятися в незбутніх давніх мріях.

    Вона уже пізнала що життя,
    Є в неї найдорожчим божим даром.
    Вслухається в своє серцебиття,
    Чекає те, що прийде незабаром.

    І вже не виставляє напоказ,
    Якщо в житті ще щось нове відкриє.
    Для неї лиш душа дороговказ,
    Душа – вовчиця, що на місяць виє.

    Людина літня йде десь крізь туман,
    Вдивляється у непрозорі скельця.
    Вона пройшла крізь правду і обман,
    Звіряючи лише удари серця.

    2015р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Коментарі: (2)


  27. Леся Сидорович - [ 2016.10.20 20:02 ]
    Холодна осінь. Днів сумненькі личка
    Холодна осінь. Днів сумненькі личка.
    Дощів, туманів гусне круговерть.
    Насипала шипшини в рукавичку,
    Заповнивши й кишені нею вщерть.

    Маленькі дзбаночки так пишно червоняться,
    Здається, сік з них вихлюпне от-от.
    Корисна радість, вітамінне щастя
    На гілочках аж мліють від щедрот.

    «Бери, це щиро. Не шкодуй пташині!
    Залиш по кілька ягід для краси.
    І на Камінній слухай в самотині
    Птахів, вітрів і тиші голоси».
    11-20.10.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  28. Сонце Місяць - [ 2016.10.20 20:40 ]
    Nove ( XIV-XV)
      
    підпільний вхід до вивіски ін ред
    немов пригода ще сьогодні може
    & в люстрі понад баром кожен
    себе знаходить схожим на портрет
     
    усякий тут пильнує свій момент
    дізнати ще намарність плинну
    нехай чуття наповнять & припинять
    бокальний видзвін декількох монет
     
    отак займи належний табурет
    злидарю мій недбало пропорційний
    & випий за рясні дива осінні
    а що здалось недивним те дурне
     
     
     ✴ ✴ ✴
     
     
    & світ невидимий обійме
    все сутеніюче земне
    одинаків & благовірних
    тебе й мене
     
    чуття безпосереднє & наївне
    у вікна вигляне ~ щось ше
    чи місяць золотиться вийде
    мон шер ~
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  29. Ігор Шоха - [ 2016.10.20 20:52 ]
    Насущні питання
    О, вороженьки не дають дрімати –
    тоді чека, а нині еФеСБе.
    Поширюють культуру ...азіати.
    І як тоді своє не захищати,
    якщо ми захищаємо себе?

    Оклигуємо буйні і наївні.
    Уже не дивовижа – коляда.
    Колись осоловіє і орда.
    Але чому каца́піє країна,
    де мова має бути, як вода?

    А пам'ятаєш, окаянний брате,
    що є у нашій мові, - назавжди?
    Якщо на ваш великий перекласти,
    це означає, нібито, послати
    тебе і іже знаємо куди.

    Бо ви усюди. Вже і на івриті
    лунає ваше, – ме, якшо не, – бе.
    Де язикаті, там чекай рашиста.
    То як вас, м'яко кажучи, любити
    якщо ми поважаємо себе?


    Вам у Бермуди, а не у Європу,
    де ми були раніше, ніж вона.
    Та як ізолювати за окопи
    усіх, кого чекає гепа-допа,
    і вас, кого збагачує війна?

    І королеви, і а ля дворяни,
    якими аж зашкалює екран,
    кому я пишу оди і романи?
    Чому у хаті охають селяни,
    коли лютує опер капітан?

    Ворота на Росію не закриті.
    Навоювався, тай тікай бігом.
    А як іще худобину учити,
    якщо не гнати у своє корито
    вилизувати мову язиком?

    Орда воює, поки не конає.
    Ідуть за окультурення бої –
    за капища й кадильниці свої.

    Хіба не мова нас оберігає?
    Якщо за неї націю вбивають,
    то як же обеззброїти її?

    10.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  30. Нінель Новікова - [ 2016.10.20 19:59 ]
    Справжнє
    Вона йому зростила два крила.
    Як зрозуміла, що уже не мила,
    Сама в чужу дорогу провела
    І з усміхом його благословила.

    Свою удачу кинула до ніг,
    Щодня за нього все молила Бога.
    Своє кохання, ніби оберіг,
    Йому услід послала, на дорогу.

    Таким буває справжнє почуття,
    Що нагороди і подяк не просить –
    Аби лише коханого життя
    Не стало схоже на сльотаву осінь.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (6)


  31. Лариса Пугачук - [ 2016.10.20 15:03 ]
    ***
    а на квіти сніг
    як холодно
    та розквітли вже
    де ж дітися
    а тепла нема
    хоч вовком вий
    сонця хочеться
    так хочеться
    раптом зглянеться
    і визирне
    раптом стиглий дощ
    ввіллє тепло
    жити хочеться
    так хочеться
    та на квіти сніг
    все падає


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  32. Ігор Шоха - [ 2016.10.20 15:04 ]
    Дереворити пам'яті
    Не дерев'яні ми. Дереворити
    ще нагадають украдену мить,
    як і донині, минулим укрита,
    казкою видимою оповита,
    візія осені милою снить.

    Місце ікони не пусто у свято.
    Пізно молитися їй, та зате
    наша надія і мрія крилата,
    не обіцяючи все і багато,
    ще подарує своє і просте:

    тішитись нею, сльозою умити,
    рідне і чуле душею зігріти
    і уявити її, як дитя.
    Поки на покуті буде кутя,
    Боже, не дай мені дерев'яніти
    у роковини усього життя.

    10.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (3)


  33. Олександр Козинець - [ 2016.10.20 13:43 ]
    ***
    Постели перед сном трішки музики прямо під серце.
    Борони мої сни. То – мелодії з ритмів і слів.
    Ще додай кардамон.Чи... спробуймо каву із перцем?
    Борони мої сни, бо лишилося мало тих снів.
    І пробуджуй мене вустами, як теплим туманом.
    Говори мені ніжно, говори, говори, говори...
    Ніби рухались далі – зали́шилось все так само.
    Листя падає в душу. Печале моя, догори...
    Догорай, як цей лист, як осінь, щоб раз – і наза́вжди.
    Я ж піду народитися, заново, зовсім, як сніг...
    Тихо падає листя. Та цей листопад несправжній.
    Навіть осінь несправжня... Хто б їй тепер допоміг?
    Ще для неї не час,я ще серцем живу у літі.
    Бачиш, очі в любові гріються й пахнуть, як мед.
    Тихо падає листя. І добре так осені в світі,
    Що й слова тепер зайві, хіба що вино і плед....



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  34. Іван Потьомкін - [ 2016.10.20 11:16 ]
    ***

    Упав тихо лист до ніг.
    Щось сказать хотів – не зміг.
    Може, як улітку йшлося?
    Може, що надходить осінь?
    Я поклав лист на долоню:
    «Е, та він же непритомний...
    Зачекаю. Лист – мій гість.
    Як оклига – оповість».




    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (2)


  35. Леся Геник - [ 2016.10.20 10:23 ]
    О, мій Березове!
    О, мій Березове, колисочко рідненька
    дитинства босоногого мого!
    До тебе лину думкою зчастенька
    і серед радості й серед тривог.

    Броджу стежками, скупаними хмелем,
    спиваю споминів густі меди.
    О дякую тобі, кохана Земле,
    що научила рівної ходи.

    За те, що сонце запалила в грудях,
    аби світило в найтемнішу ніч,
    аби усі очорнені приблуди
    тікали від душі моєї пріч.

    Спасибі за жаскі дощі і хмари,
    безжальний вітер, хугу і туман.
    Навчилась так обходити примари
    й розпізнавати підступ і обман.

    Я дякую тобі за справжніх друзів,
    кохання першого сліди яркі,
    за тих людей, що серцем небайдужі,
    і тих, що найрідніші - за батьків.

    А ще за вдачу сю твою багату
    на веселкові барви і весну.
    О, як залюблена в мої Карпати,
    в безмежжя гір осонцену красу!

    Березове, колисочко рідненька,
    святий початку витоків моїх,
    схиляю голову свою низенько
    перед тобою із доріг усіх!

    4.08.16 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  36. Володимир Бойко - [ 2016.10.19 21:49 ]
    Вечір згадався – місячний, синій (Переклад з Сергія Єсеніна)
    Вечір згадався – місячний, синій.
    Був я тоді молодим і красивим.

    Як неповторно, як же нестримно
    Все пролетіло... далеко... мимо...

    Вигасло серце, і вицвіли очі...
    Синяве щастя! Місячні ночі!



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  37. Нінель Новікова - [ 2016.10.19 15:06 ]
    Осіння казка
    Дрімав похмурий, чорний ліс
    У макраме сплетінні.
    Один яскраво сяяв лист –
    Останній лист осінній.

    Все листячко давно в смітті –
    Перетлівало тихо.
    А цей - усе на висоті,
    На щастя, чи на лихо.

    І звідки сили дістає?
    Триматись, знаю, тяжко.
    Таємний стимул, мабуть, є –
    Ота співоча пташка.

    Вона, бувало, прилетить
    І біля нього сяде.
    Листок у захваті тремтить,
    Як чує серенади.

    Її не стало. Пожовтів,
    Оплакуючи літо.
    Триматись більш не захотів.
    Зірвався. Тихо полетів –
    Нема для кого жити…

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (5)


  38. Олена Балера - [ 2016.10.19 14:06 ]
    ***
    Цей ранок загубився на шляху,
    Блукаючи непевно у тумані.
    В таку годину, тиху і глуху,
    Слова усі несказаними стануть.

    З цупких обіймів зайвого страху
    Випручуються промені старанно,
    Долаючи прискіпливу нудьгу
    І стаючи причиною світання.

    В запеклій щодобовій боротьбі
    Суцільна темінь із ясним промінням,
    Із перемінним успіхом двобій –

    Постійна смерть і вічне воскресіння.
    Отак показано в одній добі
    Захопливе мистецтво світлотіней.

    2016




    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  39. Любов Бенедишин - [ 2016.10.19 11:51 ]
    Амнезія
    Не забути: вела мета...
    снив Майдан... плакав Крим...
    і є ця...
    (трясця!) ні, не АТО, а та...
    як її... з п*яти літер, здається...

    18.10.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Лариса Пугачук - [ 2016.10.18 22:20 ]
    Пороги
    Коли його ладнають трішки нижче,
    Тоді до хати можуть залетіти
    І вітер, і сміття із попелища,
    І пелюстки розхристаного квітня,
    Завихрюючи безлад до горища.

    А як занадто високо підняти,
    Об нього спотикатись завше будуть:
    Переступати людям важкувато
    Цю не тобою зроблену споруду,
    Щоби зайти всередину – до хати.

    Гадаю, чи спроможеться людина
    Свій больовий поріг переладнати,
    Щоб і не плакати, немов дитина,
    Щодня готуючи себе до страти.
    І щоб душа не стала, як льодина.

    18.10.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.18 20:58 ]
    * * *
    Наче сад занедбаний, цей гай –
    Озеро закидане гілками.
    У верхів`ях вітер сновига,
    І шепоче зшерхлими вустами.

    Промінь сонця поміж віт зачах,
    Все навкруг од холоду німіє –
    Буреломи товсті у кущах
    Причаїлися, неначе змії.

    Мов би жовтим полум`ям жива –
    Вкрила береги яскравим пледом
    Вицвіла високая трава,
    Пофарбована немовби медом!

    16.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  42. Мирослав Артимович - [ 2016.10.18 19:36 ]
    Жденієво (диптих)
    ***
    Одна з перлинок Закарпаття –
    Село Жденієво, а тут –
    Легенди сиві, любі браття,
    Потоки Жденівки* снують.

    У давнину, коли ще гори
    Не чули звуку бензопил,
    Місцевий люд, від роду гордий,
    Господарем у краю жив.

    Красуня Єва розквітала
    У цій місцині. Славний час.
    Та ворогів страшна навала
    На край посунула якраз.

    Юнак із криці, а не глею,
    У обороні краю став,
    Прощався з любкою своєю
    І «Жди ня, Єво”** – прошептав…

    …Стекло з водою літ чимало,
    Легенда й досі ще жива.
    Село Жденієвом назвали,
    Хоч Єви там давно нема…


    ***
    Жденієво… Пенати раю…
    Природи Божа благодать…
    Легенди з віком не вмирають…
    Хіба уб’є новітній тать. –

    Уп’явся п’явкою у гори,
    Урвав жаданий ласий шмат,
    Висмоктує плаї і звори,
    Леліє власний райський сад.

    За край села веде дорога,
    Але у гори далі – зась!
    Стоїть шлагбаум-засторога:
    На територію не влазь!

    Приватна власність – то не жарти,
    Гарчить в оскалі алабай***,
    І в камуфляжі грізна варта
    Готова дати фас «Кусай!»

    Десяток грізних охоронців,
    У кожного – по АКМ****,
    Скосивши очі проти сонця,
    Спід лоба блискають: «Стрільнем!..»

    І чую шепіт гір зі сумом:
    «А хай би їх вже трафив шляк! –
    Берлога**** путінського кума
    на нашім тілі – як чиряк…»


    14-16.10. 2016

    Закарпаття, смт. Жденієво






    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  43. Сонце Місяць - [ 2016.10.18 17:08 ]
    Nove ( XVII)
     
    Стрічні вогні проспектів
    гротескові силуети
    в кожному із елементів
    магія й кабала

    диспути безпредметні
    & вогкі латунні монети
    на смітниках у гетто
    зростаючі квіти зла

    ще нам твої прикмети
    твої фуете одверті
    & за інтернетом небо
    попіл а далі смола

    всі твої інтроверти
    витончено ~ інертні
    поведені на безсмерті
    як~ небудь зогнилого тла




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  44. Лариса Пугачук - [ 2016.10.18 15:06 ]
    Осінній етюд
    Йдемо з тобою осiннiм небом.
    Грайливо сонце дарує промiнь
    Крiзь Всесвiт в очi.
    Хмаринка хоче
    Догнати вiтер. А вiн, бешкетник,
    Розкрив обiйми, зманив з собою,
    Уклав на землю дощем дрiбненьким.
    А трохи згодом оцей негiдник
    Зчарує осiнь, таку безпечну,
    I паде долу багряне плаття,
    Надовго стануть нагими віти.
    Ой, вiтер, вiтер...

    Вони тут вiчнi, земля i осiнь,
    Весна i небо, i сонце з вiтром.
    А ми, як тiнi, проходим наскрiзь,
    I линем в небо,
    I линем в небо...


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  45. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2016.10.18 14:24 ]
    Осінь у лісі


    Ще палайте,
    палайте,
    палайте,
    виноградом охоплені стовбури!
    Не лисійте,
    кленове* патлаті,
    неминучість
    зимову
    спростовуйте.

    ...Ти від мене ховавсь, маслючаро?!
    Втім, живи: вдома – окуні смажені.
    Небо дивиться якось печально,
    трохи змерзле,
    не щедре на смайлики.

    Лиш на мить
    несподіваний промінь
    ощасливить присутніх по вінця.
    Богородиці вогка Покрова
    на соснових
    верхівках
    повисла.




















    ________________________________________________
    кленове* – тут: шанобливе звертання до кленів (по аналогії з „панове”)


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  46. Іван Потьомкін - [ 2016.10.18 12:32 ]
    Дружині на півстоліття шлюбу

    Не володіть – підвладним буть волію,
    Без роздумів сповняти задуми твої,
    Бо ти для мене життєдайна нива,
    Дарована мені бозна за віщо Небесами.
    Мовчазною любов’ю звіряюся тобі
    І не чекаю відгуку словами.
    Ну, що слова, як ти в одвіт
    Обдарувала аж двома синами.
    Та, якщо можна щось іще просити,
    Без вибору проситиму Всевишнього
    Додати стільки повноцінних літ,
    Аби за щастя підвладним буть тобі
    Наснаги й сил розплатитись вистачило.



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (3)


  47. Леся Геник - [ 2016.10.18 11:53 ]
    Смиренне
    Хочеш ударити - вдар,
    я ухилятись не стану.
    Серце, як білий вівтар,
    молиться безперестану.
    Можеш не вірити, та
    молиться і за тобою,
    поки безвільні вуста
    сховані за німотою.
    Бачу плохі віражі
    злоби твоєї гіркої,
    гірко стає на душі
    з видної яви отої.
    Бачу нестримний кулак
    марної чорнозневіри,
    й падаю з того навзнак
    в місиво відчаю сіре.
    Пімше втираю лице,
    гадку несу поза хмари...
    Ти ж мені знову на це
    сиплеш холодної чвари.
    Рвешся роз'ятрено в бій
    і тріскотять поторочі,
    що поселили в тобі
    злобу жаску проти ночі.
    З'юджують знов на удар -
    бий, ухилятись не стану.
    Серце, як білий вівтар,
    молиться безперестану.
    Можеш не вірити, та
    молиться і за тобою,
    поки безвільні вуста
    сховані за німотою...

    12.07.16 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  48. Серго Сокольник - [ 2016.10.17 22:48 ]
    Поки кохаю...
    Скінчилось кохання... Буває...
    Чому ж-бо сумую?.. Пустіть!-
    Я римами порозкидаю
    Слова непотрібно-пусті.

    Я зважую (ні, не зважаю...)
    Цю важкість у серці. Пройшло...
    В майбутнє своє від"їжджаю
    З кохання всім бідам назло...

    І спомин- мені допомога
    (Доїдеш- за опис засядь!..)
    ...Містично обабіч дороги
    Фантоми бігбордів висять,

    І кличуть мерщій завітати
    В секс-шопи нових почуттів
    Коханням пограти... Та ґрати
    Мене не пускають оті-

    Картини під назвою "Спомин
    Того, що уже відійшло"...
    І оmen, майбутнього оmеn
    Неначе минулого клон,

    У дзеркалі заднього виду
    Тебе намалює нову.
    Оце загальмую і вийду...
    Бо поки кохаю- живу.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116101705579


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  49. Вадим Косьмін - [ 2016.10.17 18:30 ]
    ***
    Без імені… Поховані солдати…
    Чиї були ви доньки та сини?
    Ховає сльози, зажурившись, мати
    У ранній сніг своєї сивини.

    Тамує біль тією гіркотою,
    Картає серце і рахує дні,
    І мимоволі плине за водою,
    Де жевріє надія в бур’яні.

    О, славна моя ненько Україно!
    Снарядами спаплюжена рілля!
    Чому ж отак підступно і безвинно
    Твоїх дітей чека сира земля?

    Якого ти очікуєш фіналу?
    І чи спаде оте криваве тло,
    Що довго нам узріти не давало:
    Де є добро, а де насправді – зло?


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  50. Ірина Саковець - [ 2016.10.17 17:23 ]
    ***
    Сонце, мов цінну монету,
    в кишеню хмар
    то заховає,
    то знову дістане
    осінь.
    Дивиться Всесвіт на мене,
    мов крадькома,
    крізь лазуро́ву,
    незвичну для жовтня,
    просинь.

    Чую на площі буденні вже
    “смерть”, “війна”.
    Місто приймає
    рясні дощові
    гастролі.
    Падає, падає
    з ясена листя на
    сірий асфальт,
    наче артилерійський
    обстріл.

    Завтра б прокинутись,
    а за вікном – весна,
    а на душі
    розцвітають сади
    натхнення.
    Що б не було,
    неодмінно мине вона,
    та, що на Сході,
    і ця, що вросла
    у мене.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   546   547   548   549   550   551   552   553   554   ...   1806