ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.20 22:19
Від красивої акторки
XIX століття не збереглося
жодної фотографії. Її врода
розтанула, не залишивши сліду.
Чи може вона зберігатися
десь у ноосфері? Чи існує
той вимір, де зберігається
краса, де вона не старіє

Віктор Насипаний
2025.07.20 18:01
Гірка і чорна, ніби кава, п’ється ніч.
У ній себе від смутку не сховати.
Розчинить трохи час думок на чашки дні.
Неспокій кличе в стрій нічної варти.

І я в молитві щирій світлом проросту.
А світ мене повторить раз по разу.
Підкину місяця монету зо

Євген Федчук
2025.07.20 14:49
Бажання бути вище від усіх
У москалях ще з давніх пір сиділо,
Коли вони з боліт своїх гляділи,
Як живуть люди в землях у чужих.
Щоб жити так, то треба щось робить.
А їм же лінь, тож брехні і пускали
Про те, чого не знали і не мали.
І в брехнях тих

С М
2025.07.20 07:19
Ніби в танці із моря зринув
Їх військовий галеон
Дикунів підкорити
І палацом у сяйві сонць

Був сей берег Монтесуми
Із листям коки золотим
Довгі зали з таємницями

Віктор Кучерук
2025.07.20 06:38
У пошуках щастя земного,
Від міста іду до села, –
Устелена терном дорога,
Між глодом густим пролягла.
Дивлюся під ноги й навколо
Невтомно спрямовую зір, –
Здається – ходжу я по колу,
Раз бачу щодня до цих пір

Володимир Бойко
2025.07.20 01:17
Мода на патріотизм стає модною так само, як донедавна мода на зраду. Люди, що з якогось дива зараховують себе до когорти великих, мають схильність до дрібного паскудства. Писаки, що довго і марно претендують на визнання власної геніальності, в очік

Артур Курдіновський
2025.07.20 00:48
Назустріч снам запрошує мене
Не виправдана дійсністю надія.
Я знов будую речення складне,
Здогадуючись: кожний гість – месія.

Побачу сяйво – синє, крижане,
Йому червоне – явна протидія.
Гарячий колір високо стрибне…

Борис Костиря
2025.07.19 22:05
Лунає крик зозулі з тої далі,
Де ти живеш в надії та печалі,

Де розчинились мрії і думки,
Де йдуть назад змарновані роки.

Я продерусь крізь зелень живодайну,
Крізь сумніви стривожені і давні

Юрій Лазірко
2025.07.19 19:28
от і все
набігались думки за правдами
та кляп у роті замість лірики
утрати стали непоправними
і слів нема на панегірики
зі сходу дме есересер

приспів:

Юхим Семеняко
2025.07.19 18:35
Під мостами клошарами Франції
Розглядались державні вакансії.
А не в офісах десь.
Ви чогось боїтесь
Під мостами пожити у Франції.

Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.

Світлана Пирогова
2025.07.19 11:15
Зранку до вечора сонячні мандри
ллються промінням, лоскочуть теплом,
створюють літній на згадку альбом.
Хмари біліють - розв'язані банти.
Сукня небесна в палітрі відтінків,
ніби прасована ніжна блакить.
Персик пахучий медами п'янить,
а від крисан

Ірина Вовк
2025.07.19 10:32
Літо – по літі… По лІтах – літа…
Човник пливе. Зелен-хвилечка грає!
Хай не минає година свята,
Хай не минає…

Стежечка в житі – тужніють жита…
Зірка твоя мерехтить – не згорає…
Хай не минає лиш бутність ота,

Віктор Кучерук
2025.07.19 08:13
Яри прохолодні
У нас, де завгодно,
Злякають імлою
Когось вслід за мною.
В яру, як годиться,
Завжди багновиця
Та ще таємниця,
Мов мрія, ясниться...

Артур Курдіновський
2025.07.19 02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.

Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,

Борис Костиря
2025.07.18 22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне

Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.

Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить

М Менянин
2025.07.18 21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.

Смерть йому нести не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,

С М
2025.07.18 17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?

Артур Сіренко
2025.07.18 16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –

Іван Потьомкін
2025.07.18 13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

Ігор Шоха
2025.07.18 10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.

***
А косолапе рижого не чує.

Віктор Кучерук
2025.07.18 05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.

Олег Герман
2025.07.18 02:18
Психологія – не математика. Вона не оперує догмами чи аксіомами, а радше є широким полем для досліджень, гіпотез та інтерпретацій людської поведінки. Саме ця гнучкість, на жаль, створює благодатний ґрунт для маніпуляцій та спекуляцій, особливо в просторі

Олександр Буй
2025.07.17 22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.

З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,

Борис Костиря
2025.07.17 21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу

Євген Федчук
2025.07.17 20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги

Ігор Герасименко
2025.07.17 18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.

Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки

Вячеслав Руденко
2025.07.17 11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.

Борис Костиря
2025.07.16 22:04
Це вже ніколи не повернеться,
Немає вже шляху назад.
Минуле відлетіло з вереском,
Немов грайливий зорепад.

Ці усмішки і сльози намертво
Вросли в минуле, як трава.
Укрились листям рухи й наміри,

Устимко Яна
2025.07.16 20:28
з горішка човник хлюпає веслом
і довга тінь між хвилями і дном
і те весло до дна – як перевесло
гойдає сонце глибоко на дні
весняні ночі теплі літні дні
й передчуття «от-от» – аби не щезло

з горішка човник брижі на воді

Ігор Терен
2025.07.16 20:21
А деякі сліпі поводирі,
не маючи душі, явили тіло
і... пазурі
на тому вівтарі,
куди нечистій силі закортіло.

***
А шулеру політики не треба

Ольга Олеандра
2025.07.16 09:43
Ти програєш, я виграю.
Що з цим підходом нездорове?
Чи ми з тобою у бою
списи схрестили гарячково
і має хтось перемогти,
а інший, здоланий, програти?
А переможець святкувати
«поБеду» бажану свою,

С М
2025.07.16 09:00
Коли матуся відмовить усім на запрошення
І сестрі вашій батько розжує
Що ви втомились від себе і власних утотожнень
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн

І коли квіткарки зажадають виплати за кредитом
А троянди їхні відпахт

Віктор Кучерук
2025.07.16 08:51
Непереливки без жінки
Стало жити козаку, -
Сивиною павутинки
Засріблилися в кутку.
Вкрилась плямами підлога,
Як і скатерть на столі
І, неначе чорний погар,
Пил з'явився скрізь на склі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.04.07 20:46 ]
    Про море


    Не можна перечекати осторонь.
    Треба ставати на чийсь бік?..
    Хотіла миру, сваволі, простору.
    Дав течу ковчег недорік.

    Обрала нічийне жовте кріслечко.
    Пливу серед піни промов...
    Колись просвітається.
    Сіть.
    Місячно.
    І ділять хлоп`ята улов.

    Босісінькі, спраглі, осанисті.
    "Ці руки нічого не бра..."...
    Умільцям творити хвилі пакостей
    Ізнову бракує багра.

    Щось виловлять, сядуть - мов соколи.
    А ти заробляєш на тур.
    О, скільки пегасів процокало
    Помежи абревіатур...

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  2. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2016.04.07 17:46 ]
    Вас - двоє
    Вас - двоє,
    один на небі, та на землі...
    А інший - земний, до неба мене возводить,

    І я - я літаю,
    пізнала любов й свободу,
    і справжність
    І немовну ...
    Ох... насолоду,
    Кохані мої, без вас би була на дні?

    Ви янголи, ви святі,
    І як же мені приємно, що стрілися
    У житті.
    Кохання було взаємним,
    І є, і триває поки,
    Я впертим крокую кроком,

    Вдихаю цей Божий світ.
    Палкий небесам привіт!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  3. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2016.04.07 17:08 ]
    Лайлива баба
    (на злобу дня)

    Піст, тож м'яса не вживаю -
    Очищаю нУтро,
    От би ще подіти лайку,
    Загорнути в хутро.
    Піст ніяк не помагає -
    Пристрасті вирують,
    Не кляну, не проклинаю,
    Жарти... Аплодують
    Слухачі, а жертва жарту
    Хай собі як хоче.
    Як слабка, хай сльози лиє
    Хоч собі до ночі.

    Піст у мене, наче мантра,
    Постую охоче.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  4. Мирохович Андрій - [ 2016.04.07 16:49 ]
    Л. як Жак, що курить на канапі в своєму кабінеті
    що там у мене
    а що може бути у мене
    хороблива балакучість алкогольна інтоксикація
    повний набір порядного літератора
    навряд чи це може бути предметом аналізу
    а ще любов
    безмежна і невзаємна до дзеркальних відображень
    і до дзеркал взагалі
    очевидне впадання в дитинство
    стадія дзеркала
    з колекції старого шахрая
    але воно виглядає відповідно
    якщо починаєш писати
    виглядаєш здитиніло
    і не тільки того що перемазуєшся власним лайном


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  5. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.04.07 14:44 ]
    За брамою
    1

    Красиві двері. А в кімнаті пусто?
    У павутині оси, жук, листки...
    А ось в куточку ложе - від Прокруста.
    І вийдеш, бо ти - гостя, вже ніким.

    Розкремсані сподіванки-тривоги,
    Не бачила ні пальців, ні лиця.
    Хутчіше йди, якщо лишили ноги.
    Туди втрапляли і отой... і ця.

    2

    Біжи... лети!
    Навіщо чай і крендель,
    Які дали за втрату (чи ганьбу)...
    Зробили відкриття Рентген і Мендель.
    ...а ти лише дивилася в трубу
    На рух пелюстя, плінфи, тіл, осоту,
    На палеві шпалери, чорну злість...

    Не озирайся. Ти сьогодні - сота,
    Кого потвора перемеле-з`їсть.

    3

    Пістрявий осоїд утік за браму.
    Але чомусь вертається сова.
    Кудись ростеш...
    І знов маленька мама.
    І знов кровить прошпилена брова.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  6. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2016.04.07 12:15 ]
    Весна-чаклунка
    Небо розчахнуло простір - не осягнеш зором,
    Вітер теплий буде гостем у вогкій коморі,
    Набубнявіли й налиті пуп'янки і бруньки,
    У повітрі пахне хмелем. Думи про цілунки...


    Про нові й нові вершини звершень і натхнення,
    Жити стало яскравіше, радість у кишенях,
    У задумах, у ідеях, а позаду горе.
    То весна чарівним трунком щастя заговорить!

    Заговорить-начаклує, підійме на крила,
    то весна - зелена гостя, подарує сили!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (3)


  7. Марина Орбан - [ 2016.04.07 10:06 ]
    Без назви
    Додай газу, рухайся.
    Рухайся в напрямку вітру.
    Хай він тебе підштовхує
    До чогось нового, до літа.
    Ти знаєш чому всі тікають
    Від сірих стін цього міста?
    Я знаю - ти знаєш,
    Повір - я теж знаю.
    Ідуть кудись і чим подалі,
    І чим побільше, і у далі,
    І чим веселіше, і в нестямі
    Летять у хмари...
    Летять у хмари.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  8. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.04.06 23:08 ]
    За містом...
    Мегаполісу скинь кайдани,
    У думках зупини хаос.
    Вирвись в буйство весняних плавнів,
    Доторкнися до чистих рос,
    Птахів пісню почуй, і тишу,
    Там накриє дерев шатро,
    Хвиля душу твою сколише
    Лиш на спокій, і на добро.

    ***
    Вне города...
    Затворённость в металл и камни,
    В мегаполиса клеть - отбрось.
    Вырвись в ширь заповедных плавней,
    Где сияние чистых рос,
    Где пичуги щебечут звонко,
    Накрывает листвы волна,
    Наполняет светло и тонко
    Душу - дивная тишина...

    ID: 657756
    06.04.2016


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.41) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (16)


  9. Іван Потьомкін - [ 2016.04.06 22:13 ]
    Доки б'ється серце
    «Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
    Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
    Чом ти голову схилила, вії опустила?
    Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
    ...Не розказуй, голубонько. Нема у тім нужди,
    Бо ж на личеньку твоєму заквітають ружі.
    Хай він, може, таки кращий і для тебе любий,
    Та вірнішого від мене не було й не буде.
    Можна б, звісно, утопитись чи випити зілля,
    Та прийду, якщо покличеш, на твоє весілля.
    І проситиму, як брата, обранця твойого,
    Щоб беріг тебе, мов квітку, даровану Богом.
    І якщо нам у подружжі не судилось бути,
    То порай мені, кохана, як тебе забути.
    Кажеш, маєш таке зілля близько перелазу?
    Як даси мені напиться, забуду одразу?
    Із рук твоїх буду пити. Крапля не проллється.
    І молитимусь за тебе, доки б’ється серце».




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (5)


  10. Оксана Дністран - [ 2016.04.06 21:07 ]
    Безпрограшна стратегія
    Як виграти загарбницьку війну?
    Здоровий організм учинить відсіч.
    Щоб подолати спротиву стіну,
    Потрібно в душу запустити відчай.

    Тоді заходить вірус вільно в дім,
    Міняючи закладену програму,
    І ми самі готові поготів
    На зомбування хитрими словами.

    Спочатку скраю – фарбами вітрин,
    Родинне називають пережитком,
    Насаджують чужинських нам доктрин,
    Щоб власні повиходили з ужитку.

    А далі – глибше: мова, комунізм,
    Торкають ностальгією знамена,
    Заводять всіх у непролазний ліс,
    Як той Іван Сусанін однойменний.

    Проходить час, і ми уже – не ми,
    А тільки клони «рибонуклеїнів»,
    Троянський кінь - страшніший від чуми,
    Бо він під себе вносить всюди зміни.

    Клітини наші діють проти нас,
    Нам продукують ворога ідеї…
    Іще з глибин тоненький чутно глас:
    «Зніміть з очей полуду фарисеїв…»


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2016.04.06 20:06 ]
    Весняний солод
    Торкнув плече легенький холод,
    Тихенько стежкою іду –
    Повітря п`ю весняний солод
    У присмерковому саду.

    Присів я і сиджу, мов п`яний,
    Вдихаю пестощі весни.
    Пташиний спів поволі в`яне,
    Лиш далеч шумом гомонить.

    Чадру чарівну вечір здійме –
    Кохання в ній сяйне вогонь –
    Неначе милої обійми
    Мене огорнуть усього.

    26.03.7524 р. (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  12. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.04.06 20:46 ]
    Ілюмінатор. Лета


    Хто я - оцій столикій людві, що пливе у шторм...
    Коржі пліснявіють, покльовано карти, крупи.
    Уже ні смажених жартів, ні повсякденних норм.
    "Терпи..." - шепче бабця, складає пучки докупи.

    Ще варить у мідній джезві каву пузатий кок.
    Щурі обнюхали сир "едем", закаляну миску.
    Папуга злетів із клітки, гойдає млинок,
    Гугнявить про безголів`я, утрачені зиски.

    Тим, що відчайно плинуть до мандаринних лагун,
    Хтось нагойдав у безвітря казок лелечих.
    Ось Посейдон ламає скелю, балку благу,
    Крекче підваживши міх на кремінні плечі...

    Плаче малюк-сирота, шукає молочний сосок.
    Ілюмінатор. Лета.
    Йод на сирійській таці.
    Прокид на теплій косі.
    Тиш. Ігуана... пісок...
    Віяла. Метушня лозунгів... кіл... конгрегацій.

    Зорні віночки - по хвилях. Лякає війна.
    Звір відгризає чуже, хилитає боввана.
    Світ починався з казок.
    Знову плачна, сумна...
    Є що слухати всім, хто бреде в караванах.

    Чай із полину, папайї хлебче стара Ассоль.
    Русалка без родоводу вхопила люстерце.
    Забути б сайту оман довгий логін-пароль,
    Рецепти із винним оцтом та кенійським перцем.

    Зі сцени демонструє біцепси моцний мавр.
    Фотографуйте без мене песиків Сарагоси.
    Бронює найширше бунгало злоба-бронтозавр.
    ...заплітаю мак і часник - Афродиті в косу.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  13. Артур Сіренко - [ 2016.04.06 16:01 ]
    Оливи
    В осяйній тиші самоти оливи – сад.
    Не можу поглядом вернутися назад –
    У те сентиментальне «до війни»,
    Бо занімів недужий світ, змінились ми,
    Бо курява стоїть над каменем доріг,
    Бо досі у лівиці затискаю оберіг –
    Отой, що я носив по згарищах. Псалом
    Лунає досі над містами і степами. Напролом
    Роковані віднині йти – година сутінкова,
    І час лихого кажана, проте, жадає слова
    Душа, перо, папір, тінь яструба і тиша-мить,
    Час не спиняється – він далі струменить,
    Він далі одкровення нам шепоче: «Ви ніде!
    Вдивляйтесь в місяця румовище бліде,
    Ідіть, блукайте, бо зруйновано ваш дім,
    Шукайте істини сліди на образі блідім,
    Ваш шлях лежить крізь Гетсиманський сад,
    І не судилося прочанам повернутися назад,
    Бо ви тепер солдати – перед вами сон землі,
    І навкруги оливний сад, і все минає – все в імлі…

    Примітки:
    * - «В людському сумі я осамотів,
    його Тобою втишити хотів,
    та це не Ти. О, стид напоготів...»
    (Райнер М. Рільке)
    (Переклад Мойсея Фішбейна)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (1)


  14. Мирохович Андрій - [ 2016.04.06 09:33 ]
    не знав і не думав що ти вмієш плакати
    навіть не підозрював за тобою такого
    навесні дарував проліски бо так прийнято
    принаймні мені так виглядає
    та й красиво це йти з пролісками вулицею
    дівчатка оглядаються і усміхаються заохочуюче
    хороший хлопець певно думають собі
    в костюмі з портфелем і квітами
    купував їх у бабці з кошеням під курткою
    залишаючи решту казав купіть молока киці
    а то он вона яка маленька і пухнаста
    бабця дякувала і теж усміхалась
    і певно думала хороший хлопець який
    ввічливий і квіти купує котів любить
    але дістало то все бачиш зараз зима
    двірники скребуть тротуари довгими лопатами
    а поряд нікого нема з ким би хотілось сидіти
    затулившись від усіх ґратами вечорами довгими і сумними
    і подеколи жалкую що не купив у бабці того кота
    і направду не думав що тобі спаде на гадку заплакати
    коли сказав що не варто нам бути разом
    ти знаєш що життя це
    дві пригорщі марних зусиль і лови вітровіння
    та всяка інша література для підлітків


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (17)


  15. Серго Сокольник - [ 2016.04.06 03:45 ]
    ИНЕТ- роман поэта
    Занятие лучшее для идиота-
    Работа, работа, работа, работа...
    Давно бы приехал, да все вот пашу,
    И стЕхи из нета тебе я пишу...
    ........................................
    Письмо. Интернет.
    Исцелит. Искалечит.
    Бывают и встречи.
    Нечастые встречи.
    Бывало. Но мало.
    Вогнал Ахриман
    Во мрак виртуала
    Реальный роман.
    Экран полутемный...
    И в тело вошли
    Письма электронного
    Нервы земли...
    .....................................
    Я не стану ловить
    Слов любви. Ибо знаю им цену.
    Этот словообман-
    Словно звезды,
    Что тают во мгле.
    Виртуальность любви.
    Выступает на голую сцену
    Наш случайный роман,
    Слишком звездный
    На грешной земле.
    Нет. Не стану ловить
    Сны любви. Я-то знаю им цену.
    Я не стану... Не стану...
    И верю- вернемся в реал.
    Ожерелье любви
    На тебя я сегодня надену
    Лайкосмайлами писем,
    Хотя я от них и устал.
    ................................
    Ты вышла из нета,
    Мне сделав больней,
    И нет у поэта
    Иных ахиней,
    Как стЕхами НЕТ
    Загружать до утра.
    ...Не спится, поэт?
    На работу пора!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116040600988


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  16. Вікторія Торон - [ 2016.04.06 02:31 ]
    В цю герметичну теплу ніч
    В цю герметичну теплу ніч,
    у скрині запахів і тиші
    ковзає хутром моя тінь,
    мов по натертому паркеті,
    і є задушливе чуття--
    все це сплановане раніше
    і ми у ватному бутті--
    немов фігурки у макеті.


    Знайомо тьохнув соловей—
    пристав, невидимий, до гурту,
    і все це ніби вже було
    в тісному сні в якомусь часі:
    усіх зібрали нас тоді,
    і хтось затишну неба стулку
    як ляду, тихо опустив,
    в оббивці ситцево- квітчастій.


    Як завершить експеримент,
    мета якого невідома?
    Чи пальми пластикові ці
    хтось планомірно переставить?
    Мов порожнистий той горіх,
    ця ніч підступно- невагома.
    Хтось в ній слідкує і мовчить,
    і безіменним правом править.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  17. Касьян Благоєв - [ 2016.04.05 22:00 ]
    КАТРЕНИ, 16. З історії і надії

    ** из голосов прошлого: год 1654*

    там утрат наших горечь осталась, истоки печали,
    там начала начал наших пыток и правды побег –
    двух народов-соседей не в такт голоса зазвучали:
    «Дай нам волю!» и «Дай господина-царя нам навек!»


    ** рік 2013-й: «… і вільним народом постануть вчорашні раби!»

    Коли прокинешся, народе вічний мій,
    коли боліти стане ця недоля?!
    Вже дух дідів над Диким віщим Полем
    подав нам клич: «Не будь рабом, не смій!»


    ** 2014й; розстріляний Маріуполь: Каїн московський у нашому домі

    і страшно… і нижче це сіре тяжке зимне небо.
    і ніде сховатись, і бога нема, щоб закритись.
    то де ж Ти, Всесильний?! – не шли зло і біль нам, не треба:
    це звірі земні, хижі зайди, – ці «БРАТТЯ» дволикі!..


    ** 2016; з вірою: Ucraina, vivat ! Gloria Ucraina !

    Якщо живе у серці віра в Бога,
    якщо ми вірний оберемо шлях –
    і прийде день, і буде Перемога,
    не смерть – жита засіються в полях!
    ***
    прим.:
    * год Переяславской рады, политического поражения Украины
    на три кровавых столетия. не последних, как показала история...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  18. Уляна Яресько - [ 2016.04.05 20:26 ]
    Запалало й померкло...
    Запалало й померкло... клубочиться тільки дим,
    Щосекунди вмирають молекули світло-віри.
    Чули! чули не раз: не буває життя простим...
    Нас із нас викорчовує світ споживацько-сірий.
    Заґратовані часом сльозяться очиці душ,
    Біль підточує серце, як Тиса гірську породу.
    І здається (здається!), що ми біжимо чимдуж
    До незнаного дива. Та знову вино у воду
    Перетворює дійсність. Лютує-реве хижак,
    Скалить зуби зневір'я, стискають думки-приблуди.
    Як же вирвати дрібочку щастя для себе? Як
    Роздобути нам дозвіл на власне маленьке чудо?


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  19. Лариса Пугачук - [ 2016.04.05 15:28 ]
    Небесні мальви
    Холодно, страшно, сiро,
    Де нам знайти рятунок.
    Небо збожеволІло –
    Смертi несе цiлунок.

    Господи, чи ти бачиш,
    Як ми зiбрались разом,
    Як закриваєм, впавши,
    Тiлом своїм проказу?

    Там, де душа відійде,
    Вплавившись у каміння,
    Спалахом ясним зійде
    Пам'ять людська нетлiнна.

    Прийдемо ми додому,
    Станемо бiля брами –
    Цвiт на стеблі важкому –
    Чи упiзнаєш, мамо?

    Квітами - на сорочці,
    Поясом - коло стану,
    Поглядом - просто в очі
    Рiдних своїх коханих...

    Свiт розколовсь надвоє,
    Темрява землю вкрила.
    Вистояти в двобої,
    Господи, дай нам сили!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (13)


  20. Мирохович Андрій - [ 2016.04.05 14:31 ]
    чоловік і жінка, жінка і чоловік
    а що було потім
    та все як звикло було
    ти ж знаєш як воно потім
    як в тих французьких фільмах
    нової хвилі
    шаброль годар трюффо
    хто там ще
    бельмондо делон бардо
    молоді і красиві
    ані зморшок у них
    ані старечих забаганок
    лишень очі наповнені торжеством
    ну от у нас все так само
    ну в сенсі атмосфери
    все таке чорно-біле
    навіть коли наповнене кольором
    не знаю чи ти розумієш
    це відчуття минущості і втрати
    ну от він прокидається
    запарює каву
    три ложки розмелених зерен одна цукру
    завше таку пив
    скільки пам’ятаю
    хоча чого це я в минулому часі
    вона довго чистить зуби
    він таким завжди нехтує
    хіба щоб перегар трошки збити
    потім вона готує чай канапки з собою
    ще потім вони вдягаються
    замикають двері
    виходять на вулицю
    ну от я ж кажу
    все як завжди
    все як колись
    все як у тих фільмах
    хіба що квартири їх
    тепер в різних кінцях міста


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  21. Валерій Хмельницький - [ 2016.04.05 12:52 ]
    Нобеля варта (поетична пародія) (Д)
    Циганку зустріла, питаю:
    "Є карти?..
    Розкинь, погадай, чи я Нобеля варта..."
    Циганка до ночі складала пасьянси
    Й, ховаючи погляд, сказала:
    "Не ясно..."

    Так я й не дізналась,
    Чи Нобеля варта,
    Але про всяк випадок - стала на варті...
    Інсайди, інсайти, інтриги, загадки...
    Цікавить одне -
    Як згадають нащадки

    Мене, що літала
    Метеликом вранці -
    І з неба упала в чудній маринарці
    В країну далеку
    Між стадо верблюдів...
    В реалі чи сниться?.. Але звідусюди,

    Як fata Morgana в піщаній пустелі,
    Крокують двогорбі...
    Мовчіть, пустомелі!
    Не люди – людиська,
    Вовки і ведмеді,
    Уста фарисейські облудні із медом!

    Злостивці, отямтесь - не змії ж отруйні!
    Безумці – ідіть... у оселі для буйних!
    Циганка, я знаю, збрехала навмисно -
    Бодай молоко в неї в грудях би скисло!


    04.04.16


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4) | "Світлана Майя Залізняк З орбіти "


  22. Василь Дениско - [ 2016.04.05 11:00 ]
    Час
    години чекання
    капають тишею
    зо втомленої стріхи
    що підпирає небо
    хвилини стрічання
    палають дотиком
    ніби вогнем
    залишеним у сіні
    секунди прощання
    обплітають павутинням
    і тануть
    зблиснувши сльозою…


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (11)


  23. Танюша Гаращенко - [ 2016.04.05 01:08 ]
    Поцілунок
    Поцілунок:
    легкий, неповторний,
    на дотик - м"який,
    на смак - меганіжний,
    солодкий, ванільний , такий дивовижний!

    Цілуєш невтомно і я, донестями,
    в полоні твоєму розщіплюсь на гамми,
    занурю в твоє волосся свої рученята
    і в міцних обіймах тебе цілуватиму я...
    Тихенько ти скажеш мені на вушко:
    "Люблю донестями 'свою подружку'!

    25.03.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  24. Адель Станіславська - [ 2016.04.04 17:40 ]
    О скільки болю
    О скільки болю мій народ несе,
    смертей і сліз, хрестів і... свічі, свічі...
    До вікон липне віковічний відчай
    і п'є з-під серця... хижим змієм ссе...

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  25. Мирохович Андрій - [ 2016.04.04 14:32 ]
    святе, що завжди з тобою
    дві речі звикло бентежать мене
    це моральний закон який носиш
    так підозрюю десь під лівою груддю
    і він калатливо не дає тобі заснути
    а змушує піддаватись якійсь дурнуватій борні
    за збереження старих звалищ
    що вважаєш архітектурними пам’ятками
    які варті того щоб зберігатись неторканими
    і злишся коли я сміюсь
    їх культурна цінність десь така ж як і
    старих дів цнотливих і безплідних
    як шовковиці зсохлої як ложа схололого
    ти захоплено змагаєш
    за права тварин рослин і рибин і ще бозна якої мари
    і час від часу влаштовуєш істерику на вигляд стейка з кров’ю
    і незрозуміло що тебе більше дратує
    мій голод хапливий чи власне кров на тарілці
    чи те як я хітливо й захланно облизуюсь
    як дзенькаю келишком брязкаю ножем і виделкою
    пожадливо випиваю і зразу ж наливаю знов
    адже життя це не та розвага яку можна повторити
    адже свято має бути завжди з тобою як гандон
    а друга річ це небо
    небо що відбивається в твоїх зіницях
    за мить до того як при поцілунку заплющуєш очі


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  26. Ярина Чаплинська - [ 2016.04.04 09:26 ]
    Знаєш, що таке квітень?


    Це коли небо з головою загортається у крижму білих пелюсток
    і виколисує на окрилених потоках - вітрах благословенні миті кохання.
    Щавель та заяча капуста спрагло ловлять перший сонячний поцілунок
    і зелено прокльовуються з-під згорбленого од віків каміння.

    Птахи розсікають кришталеве небо складними траєкторіями
    у невтримних звабах пізнання таємниць кохання.
    Широко розплющують очі до оновленого світу жовті кульбабки
    і втримують у своїх долоньках гаряче проміння мандрівного сонця.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  27. Вікторія Торон - [ 2016.04.04 02:02 ]
    Молодість --космічний корабель
    Молодість –космічний корабель;
    радісне і збуджене, стогриве
    полум’я в душі палахкотливе,
    дружба – як гранітна цитадель.

    Тріщини у камені –тонкі,
    скрадливі, побіжні, непомітні;
    блиском сонця в парковому квітні
    миготять пришпорені думки.

    Скорої судьби передчуття
    холодком обвітрює єдиним,
    золотим в уяві апельсином
    крутиться над обрієм життя.

    Мчить без нас космічний корабель --
    промайнули скупані у диві
    очі, коли всі були щасливі
    в той єдиний паморочний день...

    2016


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.5)
    Коментарі: (2)


  28. Серго Сокольник - [ 2016.04.04 02:21 ]
    Містична зустріч (16+)
    ...В темній залі ми зно-
    ву удвох.
    Ти мій спомин ожилий.
    І розбурхана кров,
    Мов відгомін,
    Блукає по жилах.

    Часу плин, часу плин
    Із годинника
    Стрілок спливає.
    Ми один на один.
    Неймовірно...
    Бо так не буває...

    Прохолодна пітьма...
    Поцілунку
    Вологого відчай...
    Все знайомо. Дарма
    Ти своє
    Прикриваєш обличчя.

    На волосся бурштин
    Діадемою
    Світла стікає...
    Відбулося. І ти
    ТУ, ЯКОЇ НЕМАЄ,
    Впускаєш.

    Лона пряний шербет...*
    Терпкий запах
    Знайомого тіла...
    Ти сьогодні в себе
    ТУ, ЯКОЇ НЕМАЄ,
    Впустила.

    Крик совиний луна...
    Образ ІНШОЇ
    В мороці згинув...
    Чи це- ТИ? Чи- ВОНА?
    Хто ти зараз,
    Людинобогине?

    Зустріч, наче полин,
    Знов абсентові
    Марення збудить,
    Що НІЗВІДКИ прийшли,
    Що повернуться
    Скоро ВНІКУДИ...

    Прохолода пітьми,
    Що життя
    Випива наостанок...
    Схлип прощання німий...
    Зачекай!..
    ...Та зоріє світанок...

    *шербет- стародавній східний напій


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116040400581


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  29. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.04.03 22:04 ]
    ...а люди лиш актори...


    Театр ляльок. Прострелені афіші.
    Хупавий Карабас. Павучі ніші.
    Прибляклі декорації... афекти.
    Усім, хто вжився в роль, - палкі респекти.

    Не хочу банувати. З неба: "Аве...".
    Полином заростатиме криваве.
    Намащена оливами гангрена...
    Верть виїздить у Ріо, круть - у Вену.

    Шукають хату безприхильні біди.
    Та хто ж їх візьме: виглядають блідо,
    Зітхають, нишкнуть... Просять вин, кулеші.
    До мене йде одна: "...впусти...найлегша...
    Зате несу неоціненні фори".
    Халепи - мурашинням - ізнадвору...

    А бджіл вербує Бен, десь верби кращі.
    Дуби повірили, залізли в ящик...
    І знов гармидер, падають пюпітри.
    Радіє серце: борошно в макітрі,
    Тож будуть колобки - аж до Маланки.
    Театр німих. Замотані горлянки.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  30. Олександра Камінчанська - [ 2016.04.03 19:45 ]
    ***


    Немає вже «після», лишилося «до»
    Помежи «умерти й жити».
    Мамо, я чую як впертий дощ
    Ялозить холодні плити.
    Мамо, я бачу сумні зірки
    Ген-ген понад нашу хату…
    А я не навчився усе-таки
    Безжалісно убивати.
    Прости, не вмолив осоружну смерть,
    Оту, що пройшла під серцем…
    Годинник спинився на сьому чверть…
    Так легко востаннє…уперше…
    Своє одкровення крізь ніч несу
    В світи, де нема утоми.
    Пробач мені, люба, за ту стезю,
    Яка не веде додому...


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (12)


  31. Мирохович Андрій - [ 2016.04.03 17:52 ]
    радуйся говорю тобі та щоку цілую
    все вже сказано задовго до нас
    стільки історій стільки таких мовчань
    а вся це відомо і просто волає
    із повчань книги давньої перечитаної не раз
    про те що якщо любиш то маєш зрадити
    не втекти від такого як і від себе
    можна весело впевнено й сміло
    можна похапцем боязко і невміло
    можна як петро можна як юда
    але зрадити доведеться
    якщо звісно ти дійсно любиш.
    ти певно що знаєш не можеш не знати
    немає любові без зради бодай уявної
    без того внутрішнього горіння
    хотіння і наступного хихотіння
    зловтішного і сповненого каяття
    куди ж без нього солодкого і щемкого
    так думаю саме заради такого
    ми й зраджуємось навзаєм і похапцем
    а потім лежимо на вологих простирадлах
    прокинувшись серед ночі самотньо.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (10)


  32. Ігор Шоха - [ 2016.04.03 14:25 ]
    На спомин
    У долині, у ріку глибоку
    весело стікають ручаї.
    Так і вірші – у її потоки
    мають литись, як оці широкі
    і високі хвилі течії.

    Що тобі, поезіє, до мене?
    Я своє уже переспівав –
    і весну, і літечко зелене,
    і осінні золотаві клени
    у альбом тобі намалював.

    Ну а нині у моєму полі
    чую, – люлі-люлі. А на волі
    оперились інші солов’ї.

    У моєму тихому садочку
    потечуть поезії струмочки
    у чиїсь модерні ручаї.

    2012


    Рейтинги: Народний 0 (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (7)


  33. Анна Леб - [ 2016.04.03 10:01 ]
    Великая Китайськая
    Сьогодні ти танцюєш так, ніби востаннє.
    Твоя підступна павутина знов збиває з ніг.
    Тобою марять в унісон ангелики сакральні.
    Ти б зупинився.. Але лід тонкий і ти не зміг.
    Ще буде ніч, і буде дивне сноведіння..
    Де рухне з гуркотом Великая Китайськая стіна..
    Два різних дерева сплелись в одне коріння.
    І піднімають гілля в небеса
    І зколихнеться світ, і запанує тиша
    Така блаженна і така проста.
    Мандрівка в рай, за сантиметром сантиметр.
    Маленький ключ звабливого життя.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Анна Леб - [ 2016.04.03 10:40 ]
    Пульс
    Безсонні ночі і кава за кавою.
    Небо!...Що ти скажеш мені сьогодні?..
    Я провалююсь знову, я падаю.
    Та надто сильні твої долоні.
    Застив погляд і пусто в свідомості.
    На запах, на дотик, на пульс на руці..
    Ми котимось в прірву шаленою швидкістю.
    Зачекай, заховай десь в куточку душі.
    Стомлений , зваблений, сонячний , лагідний.
    Знову захоплений на самоті.
    Підеш у сни теплотою роздавлений..
    Птахом летиш на одному крилі.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Тетяна Сливко - [ 2016.04.03 10:29 ]
    Віктору Прохорчуку (Герою небесної сотні )
    Наче горлиця, мати билася...
    Їй не вірилось і не снилося,
    Що двоногий десь ходить лютий звір-
    він синочка вб'є і підкине в двір.

    - Ой, синочку ж мій, ясне сонечко,
    перерізав кат твоє горлечко,
    за Майдан, за честь і за воленьку.
    Так покремсав гад твою доленьку.
    Твою доленьку покалічено.
    Всіх смертей іще не полічено.
    Думав кат, що люд поневолено,
    А негідникам все дозволено.

    З сином матінка вже простилася.
    Синь небес до них нахилилася.

    Біль упав на сніг чорним вороном,
    Обійнявся він, та й із стогоном.

    Потім став той біль сивим порохом...
    Так почався бій з лютим ворогом!


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2) | ""


  36. Тетяна Сливко - [ 2016.04.03 10:39 ]
    Якову Зайку (Герою Небесної сотні)
    Безжальний час вбиває дні.
    Вчорашня мить - історія.
    Годинник скиглить на стіні.
    Рахую в небі зорі я…

    Десь серед них і ваша, та,
    Що ниє в серці раною.
    І ятрить душу гіркота:
    Вже рік, як смерть нежданою

    Бідою злою в мирний світ
    Ввірвалася, непрошена.
    Були ж Ви з нами стільки літ…
    Та шлях вже припорошено.

    І серце, сповнене надій,
    Тепер належить вічності.
    А був у центрі всіх подій,
    Без поз і без двоїстості…

    Простіть , що поруч не було,
    Як на Майдані з свічкою
    Стояли ви, а там гуло
    І кров лилася річкою,

    Як над людьми наруги час
    завис протистояннями.
    Це врешті-решт й убило вас…
    А жив лишень бажаннями,

    Щоб Українонька цвіла,
    Були серця відкритими,
    Щоб влада чесною була
    І діти стали ситими.

    Стосовно ж себе - скромним був,
    Жив правдою одвічною,
    Людей любив, завжди їх чув…

    Вам пам’ять буде вічною!


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати: | ""


  37. Касьян Благоєв - [ 2016.04.03 08:56 ]
    Скажи, Небо вічне...

    Скажи, Небо вічне, для чого в покуті
    Біжить до фіналу зима в стільки граней?
    І вже не виходить, щоб жить і не чути,
    І вже витікає час рваної рани.

    Як вовк, до весни ще я грітиму шкіру,
    Щоб викупить сірість з отих категорій,
    Де згірклі слова, біль і вчинків пунктири –
    Межа: менше драйву і всім більше горя;

    Де вранішній допінг із молотих істин
    Всі залишки глузду здорового нищить –
    І віриш, що Небо все Зло не помістить.
    І Смерть постає, як та догма найвища…
    ***
    (переспів, вільні вправи; Абсент.
    з Її думок пророчих...)


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  38. Володимир Бойко - [ 2016.04.03 02:43 ]
    Fantasy

    Коли весняний дивограй
    Амурні насилає стріли,
    Коли, нуртуючи за край,
    Нестямний дріж стрясає тіло

    Коли хитається земля
    Несамовито під ногами,
    А ти на білих кораблях
    Летиш уявними світами.

    Коли чуттєвий хміль гуде,
    Як в голові опісля п'янки,
    І ностальгія заведе
    В обійми давньої коханки.

    Коли фантазія кипить
    Весни шаленством білопінним –
    Довгоочікувана мить
    Таки стається неодмінно.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  39. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.04.02 22:38 ]
    Не падай!
    Дрібний сніжок хурделиться вгорі,
    Обабіч лиш кущі стирчать, як мітли…
    Не падай!
    У долонях ліхтарів
    Іскриться світло.

    Дорогу – білим – вказує зима,
    Холодний килим тчеться – не зігрітись.
    Не падай!
    Обіймала недарма
    Тебе я влітку…

    Ти згадуєш. Прискорюєш ходу.
    Теплом знайомим світиться віконце.
    Ми – разом,
    Отже, точно не впаду,
    Моє ти сонце.

    20.01.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  40. Ігор Шоха - [ 2016.04.02 21:19 ]
    Стара закваска нового посолу
    Донбас палає. Море – у крові.
    Росія багатіє. Мало миру
    і братії, і їхньому кумиру.
    Не вистачає їм по булаві.
    Немає ні царя у голові
    у мафії, ні міри, ані віри.

    Усі бажають бути при ділах –
    і автори, і діячі розколу.
    Ленініана падає додолу,
    але немає істини в устах
    і ніби остовпіли на часах
    оратори кисільного посолу.

    Уже на жито орана стерня,
    на сіяння нового урожаю,
    а ще на рубежі чужого раю
    гряде без роду-племені рідня –
    наївна і нахабна кацапня,
    якої тут і кореня немає.

    Немає й іскри Божої в тобі,
    мій окаянний кате-супостате.
    Умієш грабувати, убивати
    і воювати на чужім горбі.
    Але запам’ятай, що у юрбі
    тебе карає Україна-мати.

    Усі сини боронять ще її,
    а пасинки сидять у хаті скраю,
    чекаючи у маї короваю.
    А до корита лізуть глитаї.
    Агей, Союзе, а за що бої?
    Кому Надія жити заважає?

    Угоди попираючи старі,
    не тямиш, як ужитися у мирі.
    Усе ще уповаєш на вампіра.
    І володіють нами упирі
    на сідалі, на шиї, угорі
    з високої трибуни лицеміра.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (8)


  41. Вікторія Зосімова - [ 2016.04.02 20:03 ]
    Найрідніша мати
    Яка вона прекрасна і чарівна
    Тому що народила нас!
    Тому що нам життя дала
    І піклувалася про нас.
    І годувала, і вдягала,
    І захищала нас малих,
    А ми її повинні,
    Як зиницю ока берегти!
    Й захищати не забудьте
    Найріднішу свою маму,
    Як вона захищала...
    Як вона піклувалась-
    Не забудьте піклуватись!
    Не забудьте її милу,
    Найріднішу, найгарнішу,
    Найчарівнішу...
    Пам'ятайте, як вона вас любила,
    Як доглядала, як піклувалась...
    І вона буде вас пам'ятати,
    І любити всім серцем своїм!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  42. Вікторія Зосімова - [ 2016.04.02 20:17 ]
    Україна
    Сиділа,плакала дівчина
    Під гарною березою
    Сиділа й плакала...
    -"Чому ти плачеш?"-
    Запитав хлопчина.
    -"Тому що знов страждаю я
    Від війн,страждань і злиднів"-
    Крізь сльози мовила вона.
    -"Яке ім'я твоє?"
    -"Україна"...
    03.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  43. Мирохович Андрій - [ 2016.04.02 13:04 ]
    предмет любови
    перебираючи старий одяг
    все-таки майже новий костюм декілька разів вбраний був
    от і коли ти зайнятий отаким ніколи не знаєш зрештою
    що можеш відшукати в кишенях
    що за мотлох зберігся артефактом випавши із пам’яти
    і от в кишені сірого піджака знайшов серветку
    із цифрами та іменем
    що його намагався не згадувати ні всує ні загалом
    адже є речі та звички яких варто позбуватись
    терпляче та болісно
    хоч би скільки радости і втіхи не приховували вони
    хоч би які спокуси хоч би яка сласна розкіш хоч би що
    а тут заскочений зненацька
    позбавлений сили на опір та докорів сумління
    долаючи тремор пальців та сухість горла
    телефоную квапливо
    привіт це я а ти навіть не здивована так ніби чекала
    тепер ти можеш сказати що любиш найбільше
    «ходити нечутно»
    і можна лише курити та слухати короткі гудки


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  44. Ярина Чаплинська - [ 2016.04.02 10:20 ]
    ***
    Протяг як нічний злодій
    нишком зайде і вийде
    з вузликами золотих спогадів
    про тебе.

    І я розкришу з неба зорі
    повні світла й любові
    на далекі твої дороги —
    тобі під ноги.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  45. Віктор Кучерук - [ 2016.04.02 06:23 ]
    Не залишилося нічого...
    Прощальний блискіт зір ранкових
    Печально стихнув і погас,
    Як іскри давньої любові
    В душі, закоханій у вас.
    Змарнів і місяць теж помалу
    І зник поволі, мов мара,
    Коли неждано ви сказали,
    Що розлучатись нам пора.
    Не залишилося нічого
    Від випромінювань ясних,
    Ні від побачення нічного,
    Ні від затаєних утіх…
    01.04.16


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.61) | "Майстерень" 0 (5.87)
    Коментарі: (16)


  46. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.04.01 23:46 ]
    То не дощ
    То не дощ.
    То дрібненькі сльози.
    Ти не віриш.
    Брехню шукаєш.
    Наїжачено дивишся скоса,
    За насмішки думки ховаєш...
    Говорила з тобою
    Щиро я.
    Тільки правда не допоможе,
    Не підкріплена справжньою вірою -
    Подолати оте, вороже,
    Знову вільно нам спілкуватися,
    Не сидіти в кутку
    Зацьковано.
    На поезію – озиватися,
    Усміхатися зачудовано,
    Зайве все у собі – відкинути,
    Йти з молитвами,
    Як на прощу.

    Церква наша стоїть – зачинена,
    Тільки зливами
    Сльози-дощ
    17.07.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  47. Іван Потьомкін - [ 2016.04.01 23:13 ]
    Сковорода
    Знання, як кажуть, за плечима не носить,
    Та він носив їх всюди в полотняній торбі,
    Псалмами по-гебрайськи горобців будив,
    Радів із ними кожній новій днині.
    А то, бува, заплющить очі й з пам’яті чита
    Латиною Таціта, Плінія, Плутарха чи Катона...
    На вигоні збирається селянська дітвора
    І пробує щось відтворить за дідом.
    А вже як до сопілки припадуть вуста
    І серце продиктує незнану доти пісню,
    То не малечі тільки, а й старим
    Незмога встояти на місці.
    Сьогодні - тут, а завтра – там
    Знаннями засіває Сковорода Вкраїну.
    І світу не вдається Сівача спіймать
    Ані багатством, ані чином.



    Рейтинги: Народний 5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (4)


  48. Роксолана Вірлан - [ 2016.04.01 23:21 ]
    Зелене ( Магосвіт)
    Зелене ворожіння - ой, зелене.
    Хупаве вигортання першородива.
    Ти пошепки заслуханий у мене -
    крізь гілля витаємнюєшся подивом.

    Диви...Дивуйсь! - я видихнула небо,
    трависте кросно всипала роменами.
    Уже моєї далі не надщербить
    охвістя позимове днями темними.

    Ходи за мною тінями тугими,
    барвінками плетись у сині овиди -
    не здоженеш, бо зупинявся в зимах...
    Було тобі в снігах не воловодити.

    Крадись тепер, як тать, при світлі вельї
    визорюй, як зайду в заплави танучі -
    зайду по пуп"янь, попливу по хмелі
    і так піду...піду не обертаючись.

    І дорікнеш мені, упавши в безтям -
    готовий і до злету, і до страти.
    Не можна ж так відунсько весни плести -
    так солодко-злочинно розквітати.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2016.04.01 22:26 ]
    Весняний дощ
    Ясна чадра захмареної сині
    Укрила білим димом шир небес.
    І тихо плаче в смуткові осіннім
    І падають сльозини в лоно плес.

    І сіються собі в садовій пущі
    Краплини, наче іній на гілках.
    А подих вітру свіжий і цілющий –
    Торішнє листя спурхує, мов птах.

    Хоч разом з ним підстрибую лише я -
    Гілля мажорно співом гомонить.
    І ти немов підносишся душею,
    Як пісня легкокрилої весни.

    18.03.7524 р. (2016) Київ, ботанічний сад


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (16)


  50. Лілея Дністрова - [ 2016.04.01 21:56 ]
    Слідами Флори...
    А первоцвіт буяє в соннім різнотрав'ї,
    Такий спокусливий, п'янко-медовий шарм...
    Милується в люстерко неба різнобарв'ям,
    Неначе німфа пелюсткова, снить вітрам.
    І відмикається весна ключами феї...
    Спадає долі первоцвітом запашним,
    Зародження краси...неначе Боттічеллі
    Торкався барвів світу пензлем чарівним.
    А може мила Флора по землі ступає
    Міфічними слідами...квітне доокіл...
    О, тії зорі в травах, як на небокраї,
    Підказують Амуру пристрасті приціл.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   562   563   564   565   566   567   568   569   570   ...   1796