ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Микола Істин - [ 2017.03.17 13:11 ]
    Давайте літературі дихати
    Повітря сперте в гробниці літератури,
    тут замурованим бути живому поету,
    чиї орієнтири -
    не на чотири,
    а на безліч сторін світу.
    А він і не стверджував що гравець
    на тимчасовості шахівниці.
    Бо не наростила його творчість біцепсів накладних
    з книжкових накладів.
    І не оперся на точку зору
    критиків короткозорих.
    Але він зачекає,
    бо має
    за звичність
    вічність.
    І через якусь тисячу років
    від його кривдників не залишиться сліду кроків,
    розсунуться стіни,
    і з подихом змін,
    через мільйон світлових,
    можна щось й сотворити,
    роздмухати в душі із ідей світи,
    подати плани на неба підпис,
    звернутися до вищого правосуддя,
    долучитися дописами
    до галактик нових надбуття.
    Щоби не зотліти
    в старих книгах,
    та не стати пилюкою в майбутнього ногах,
    не замуровуйте, а давайте літературі дихати.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  2. Лариса Пугачук - [ 2017.03.17 13:30 ]
    Ой, летiло щастячко
    Ой летіло щастячко через пліт,
    Зерняточко гойне несло у світ.
    Поки вибігала із хати я,
    Щастячко завіялось у поля.
    Виглядаю щастячко я тепер
    В понедiлок, в середу і в четвер.
    Вже й сукенку вишиту одягла,
    Щоб зустріти щастячко край села.


    17.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  3. Любов Бенедишин - [ 2017.03.17 12:04 ]
    ***
    За славу
    десь із кубків п’ють,
    кують
    гаряче щастя
    в зоряний свій час.
    А в мене –
    що не спроба,
    то дебют
    і кожна перемога –
    тільки старт.

    04.08.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  4. Любов Бенедишин - [ 2017.03.17 12:00 ]
    ***

    Мовили,
    бавили,
    вабили,
    замислювали,
    переконували
    вірші мої –
    фабули,
    вірші мої –
    формули.

    02.06.2016



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  5. Любов Бенедишин - [ 2017.03.17 12:36 ]
    Секонд-хендне
    Подіум доби:
    лахмітниці і модниці.
    Шльопанці, підбори.
    Акустика: «В Едем!»
    Старти безнадій:
    з порога – перегони ці.
    Всі жадають щастя:
    від мідій до Медей.

    02.08.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  6. Ночі Вітер - [ 2017.03.17 11:43 ]
    І Ти...
    І ти помреш. Сьогодні, може завтра, –
    Для цього не потрібно талану.
    Життя – воно чогось, можливо, й варте,
    Щоб народитися й чекати на труну.

    Але для чого ці шалені муки,
    Пекельні муки суміші єства
    І на хресті розп’яті мертві руки,
    І воскресіння Вічного Христа?

    Чому в твоїх очах надмірний спокій?
    Ти знаєш? Ти була, напевно, з ним.
    І все, що діється ,– лиш вигадки пророків
    Для нас, далеких, відданих сліпим.

    І кожен сполох на твоїм обличчі,
    І мертва посмішка бездомної душі, –
    То тільки Всесвіту неходжене узбіччя,
    Як ще тобою не написані вірші.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (10)


  7. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.03.17 10:05 ]
    Весна пробуджує любов
    Вже скресла крига, крига скресла
    І річка вийшла з берегів,
    Несуть птахи на крилах весну,
    Чується їх вітальний спів.

    До сонця тягнеться підсніжник,
    В "жилах" беріз пульсує "кров".
    Краса незаймана та ніжна
    В серцях пробуджує любов.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  8. Світлана Мельничук - [ 2017.03.17 10:35 ]
    ***
    Я небо для тебе.
    Чи то так здалося?
    В задимлених стеблах -
    розгублена осінь.
    Дошарпує вітер
    пожовклу сторінку.
    Я небо
    у вікнах
    чужого будинку...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (15)


  9. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.03.17 10:29 ]
    Що красить чоловіка?
    Стояла жінка край вікна,
    Зажурена така й сумна,
    Дивилась пильно на дорогу.
    Їй же поганий сон наснивсь,
    Ніби то просить її син
    Прийти йому на допомогу.

    Бо він поранений лежить
    У ворогів, які взяли
    В заручники, дарма, що хворий.
    Чи правда це, не зна вона,
    Від нього й вісточки нема,
    Тому і на душі тривога.

    Та раптом промайнула тінь,
    Здалося раптом, що це він,
    Її синочок дорогенький.
    Та й поспішила до воріт,
    А й справді він отут стоїть,
    Не підвело її серденько.

    Синочку, рідний!Ти?Живий?
    Дай хоч обніму, любий мій,-
    Кинулась сина цілувати.
    А він мовчав, забракло слів,
    Матусю до грудей тулив.
    Разом і рушили до хати.

    Нехай в руці його ціпок,
    Накульгує її синок,
    Зате живий, радість велика.
    Обличчя в шрамах - не біда,
    І скроні вкрила сивина,
    Кажуть це красить чоловіка.

    А ще мужчину прикраша
    Щира відкритая душа,
    Готовність край свій захистити,
    Бути опорою сім"ї,
    Старенькій ненечці своїй,
    Відданість матері-Вітчизні.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний 5 (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Коментарі: (1)


  10. Ночі Вітер - [ 2017.03.17 10:14 ]
    Все...
    Все, що маю в душі,
    Все, чим серце багате,
    Я тобі принесу
    І до ніг покладу:
    Моїх дум пелену,
    Мої радощі й втрати
    І тебе від біди відведу.

    В очі гляну твої,
    Як у небо зористе,
    Рву струну за струною,
    А пісні нема.
    Покотилося долі
    Сльозами намисто, –
    Інший, люба, тебе обійма.

    Все по-божому є:
    Горе ходить за щастям,
    Квітка в полі цвіте,
    При дорозі – бур’ян.
    Де ж те місце моє?
    Серед кривди й напасті,
    Чи в очах розійшлось, мов туман?

    Я не хочу тобі
    Тії долі бажати.
    Знову квітку шукаю,
    По полю бреду.
    Все, що маю в душі,
    Все, чим серце багате,
    Я тобі принесу
    І до ніг покладу.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (3)


  11. Олена Балера - [ 2017.03.17 10:06 ]
    Amoretti. Сонет XLIII (переклад з Едмунда Спенсера)
    Що краще: чи мовчання, чи слова?
    Як говорю, у ній палає гнів.
    Мовчання – серце болем розбива
    І душать жовчі хвилі навісні.
    Моєму серцю то подвійний гніт,
    Бо гордощі скували язика.
    Вуста і думку ціпило мені
    І я при ній бовваном замовкав.
    Та серце і у тиші відшука,
    Як сокровенне мовчки донести.
    Легкого погляду стріла тонка
    Очам її писатиме листи.
    Її глибокий розум без проблем
    Читати зможе мій сердечний щем.


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  12. Віктор Кучерук - [ 2017.03.17 04:49 ]
    Встиг
    Пітьма, завісою своєю,
    Покрила обриси дерев, –
    Лягла, між небом і землею,
    Смоли густої тягарем.
    Сховала в мороці бруківку
    Та по узбіччях розповзлась, –
    І, уповільнивши мандрівку,
    Лишила виміряним час.
    Отож пробач, що дуже довго
    Я, повен пристрасті й жалю,
    Немов сліпий, до тебе човгав,
    Щоб гордо мовити: “люблю”…
    16.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (11)


  13. Василь Кузан - [ 2017.03.16 22:38 ]
    Очі дзеркал огидно множать порожність мас
    ***
    Очі дзеркал огидно множать порожність мас.
    Натовп долає сумнів масою пустофраз.
    Дикість іде на площу. Прощі не знає час.
    Мудрість, на смерть подібна, слухає рок і джаз.

    Різане тло модерну. Кров на сухих губах.
    Небо чекає Брамса – в груди вдаряє Бах.
    Вибухи, рани, рвані душі, немов прапори.
    Ходять думки по колу, дулями догори.

    Молиться синь ранкова. Поле злягань ідей…
    Волю вбиває злодій і продає юдей…
    День розбиває крицю, сліпо босоніж йде
    Житом та понад прірву. «Жити, – питає, – де?»

    Житніми крихтами болю давиться первоцвіт.
    Світ збожеволів, Боже! Гине в утробі плід.
    Чорних ідей багато, та, на догоду злу,
    Я не куплю отрути – я від любові вмру.

    14-16.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  14. Тетяна Питак - [ 2017.03.16 21:15 ]
    ***
    Кожну секунду відчуваю: … поряд…
    Збентежено шукаю твої очі,
    поглядом між натовпом біжу…
    Тону… Без тебе просто не живу!

    З тобою все по-іншому – не так,
    з тобою інша, й зовсім не така,
    не впізнаю ні зараз, ні сьогодні…
    Змінилась… чи завжди була така?!


    Рейтинги: Народний -- (4.64) | "Майстерень" -- (4.69)
    Прокоментувати:


  15. Олександр Олехо - [ 2017.03.16 17:24 ]
    Минуле
    Стомився день і впав додолу
    тонкими тінями доріг.
    Люд повертався із футболу
    і спотикався о поріг.

    Недільний вечір: пиво п'ється
    і галасує дітвора,
    хмільна стежина криво в'ється
    у межах рідного двора.

    А дома щастя: зла дружина
    і «Огонёк» за давній рік.
    На ньому глянцева світлина
    і молодий ще чоловік

    в юрбі(у касці і спецівці)
    вітає радісно когось,
    а той, ватаг(навколо вівці),
    віщує пафосно про щось…

    Про щось таке, у що й не вірить,
    але є статус і статут,
    є гастрономи із кефіром
    і секретар, отой, що Брут…

    Пройшли літа, як сон минули,
    усохла значимість життя.
    жилаві руки вже збагнули –
    не буде свята-вороття

    в оте минуле, що найкраще
    (брехня солодка і липка)…
    Стає із кожним роком важче
    іти з футболу без ціпка.

    І після пива(old tradition),
    як кажуть люди за бугром.
    Дружині – жменю чорних вишень,
    щоб солодилась за столом…

    16.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (18)


  16. Іван Потьомкін - [ 2017.03.16 16:09 ]
    Гомін Голосієва
    У гомін Голосієва, у спомин,
    Ставки минувши, висповідь несу.
    Іще довкруг оголені дерева,
    Травиця назирці іще,
    Та вже весни передковічне мрево
    Стискає серце в нерозважний щем
    І так саднить-розсаджує словами.
    Ішов на сповідь, думав
    Притулюся до мовчазної злагоди кори
    І, може, вчую в дикім сокотворі
    Слова, які Поет не встиг договорить.
    Буйнує сік, нуртує, мови повен,
    Та вухо ловить натяк на слова...
    ...Вертаю.
    А навстріч – мурашка личинку тягне,
    Наче хмиз баби.
    Даю дорогу.
    В скроні лунко гатить:
    «На слово треба заробить.
    Вилущуй, вигрібай, викопуй
    Слова не здумані ніким,
    Бо гомін Голосієва – лиш спомин
    Про Майстром знайдені рядки».

    P.S.
    Не кваплюсь вирішить,
    Кому скорше завдячувать –
    Поету
    Чи місцям, де жив Поет?




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  17. Лариса Пугачук - [ 2017.03.16 12:42 ]
    Усьому свiй час
    Вуста суворо стуленi удень:
    пiст Великоднiй душу очищає,
    та грiх вночi вицiлює мiшень,
    i я прошкую увi снi до гаю.

    Там вiтер теплим подихом несе
    у верховiття, обiймає тихо,
    собою затуляє майже все...

    Та раптом дужим пустотливим вихром
    дарує шлях у мрiянi свiти:
    вiн мерехтить i кличе за собою...

    Блаженний усмiх в дзеркало летить -
    Змиваю слiд водицею святою.

    16.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (10)


  18. Олексій Могиленко - [ 2017.03.16 12:21 ]
    Алілуя!(На пісню Леонарда Коена)
    Я вдячний Богові за все,
    за все ,що щедро так дає
    і вірю-Він завжди мене почує.
    За рідний дім і за сім'ю,
    за Україну,де живу
    душа співа величне-Алілуя!

    Алілуя!Алілуя!
    Алілуя!Алілуя!

    Я дякую за хліб щодня,
    що милість вічна є Твоя,
    за світ чудовий,бо його люблю я.
    За друзів,мудрих вчителів,
    за воріженьків-ворогів
    прошу у Бога щиро -Алілуя!

    Алілуя!Алілуя!
    Алілуя!Алілуя!

    Ми миру хочем,не війни!
    Нам єдність ,Господи,пішли
    і зло все зупини,Тебе благаю!
    Нехай Любов єднає світ,
    нехай в душі скресає лід
    щоб люди всі співали -Алілуя!

    Алілуя!Алілуя!
    Алілуя!Алілуя!

    Я вдячний Богові за все,
    за все ,що щедро так дає
    і вірю-Він завжди мене почує.
    За рідний дім і за сім'ю,
    за Україну,де живу
    душа співа величне-Алілуя!

    Алілуя!Алілуя!
    Алілуя!Алілуя!

    16.03.17.





    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Олехо - [ 2017.03.16 12:54 ]
    А я все бачив і мовчав
    А я все бачив і мовчав.
    А що казати, слів бракує.
    Заброда-пес у ніч гарчав
    на бліх своїх, та, мабуть, всує.

    А зорі падали на спід
    і зігрівали голу землю,
    і вишивався срібний слід –
    котився з неба через греблю.

    А хтось навпомацки ішов
    і віщував про путь Господній,
    хтось сипав сіль на рану-шов,
    не довіряв угоді жодній.

    На біле мовили брудне.
    На чорне правили осяйне.
    Казали, кара не мине
    і все потайне стане явне.

    Хтось спіднє дер на прапори
    і вішав ідолам на вуха,
    затято дерся догори,
    а на вікні… зуділа муха.

    І так товклися поміж меж,
    своїх, чужих і пересічних,
    що закортіло мені теж
    сягнути обріїв магічних.

    Та оголилась маячня
    уже при першій юдо-спробі
    і стало жаль святого дня
    у рясно-перченій утробі.

    Тож відійшов і став убік.
    Нехай вирує і клекоче
    війна питань, де ветхий вік
    не розуміє тамагочі…

    Без мене праведне життя
    на грішні теми поділили.
    Живу, мов кат, без каяття.
    Офіри ж вибачень просили.

    І я простив – собі і всім
    аж до кінця, на …надцять років.
    Моя фортеця – крайній дім,
    де до провалля кілька кроків.

    Бо я все бачив й розумів,
    та не віддав на осуд слова.
    Напевно, іншого хотів.
    Тепер сиджу, ламаю дрова…

    15.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  20. Мирослав Артимович - [ 2017.03.16 11:14 ]
    Синонімічне
    Розбишака – ой, ганьба,
    зовсім сорому нема:
    у безчестя, у безслав’я
    і неславу поринає.
    Соромóта, осорóма,
    опорóка - як оскома,
    страм і стид, хула, наруга –
    отака його недуга!
    А без бéшкету, скандалу
    добрі справи – на поталу,
    страмовѝсько, страмотá
    випирають без кнута,
    а стидóвисько, осýда –
    як бальзам йому на груди.
    Без стидóвища, публìки –
    без’язикий і безликий.

    І позóрищем бридким
    мова його ллється,
    з неї нéчесть пре, як дим
    з комина нечéстя.

    Осудóвисько, бо в нім,
    знать, живе лукавий,
    оминайте його дім -
    дім лихої слави!

    22.02.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (9)


  21. Ночі Вітер - [ 2017.03.16 11:46 ]
    Блаженна...
    Блаженна посмішка і кінчик язичка,
    Що краєм губ схвильовано крадеться
    І десь, всередині, оманливо зника,
    То знову квіткою-розпусницею в’ється.

    І мре навкруг суєтне і пусте,
    Під віями вогненний спалах ночі.
    І тихе, безіменне, і ... близьке
    Щось нерозбірливо і жадібно шепоче.

    А вечір в ніч вітрила розгорта
    І губить в снах червоне і зелене.
    Лиш знову шепіт полонить вуста,
    І язичок всміхається до мене.




    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (2)


  22. Віктор Кучерук - [ 2017.03.16 06:04 ]
    Степ
    Переораний “градами” степ,
    Наче попіл, сухий і гарячий, –
    Лиш полин обгорілий росте
    Та акація зранена плаче.
    Ніби сльози, там роси гіркі
    На світанках зволожують сушу, –
    Мов оплакує степ вояків
    Одчайдушних впокоєні душі.
    15.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  23. Володимир Бойко - [ 2017.03.15 21:04 ]
    * * *
    Які були часи, які були поети,
    Які були думки, які були слова.
    Невже оті часи вже канули у Лету,
    Невже оті слова зів’яли, мов трава.

    Чого ж ви мовчите? Чи вже у душах злидні,
    Чи в патоці густій засохло вже перо,
    Чи в Україні рай, і ворога не видно,
    Чи засмоктало вже неправедне добро?

    2012



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (14)


  24. Леся Геник - [ 2017.03.15 20:46 ]
    Щісті
    Якби знати, о, якби знати,
    коли щісті ввійде́ до хати,
    зготуватися би найкраще
    та приймити то щісті наще.
    Та убрати нову сорочку,
    тай підсипати добру квочку,
    аби курітка завеснили
    зеленцем оповиті ниви.
    Аби щісті росло усюди
    аби вже не пішло нікуди -
    ні до лісу, ані до міста...
    Розчинити б у серці тіста
    на паски́, на солодку бабу,
    мати в собі відрадну раду -
    великодну, таку спасенну,
    Богом творену, сокровенну.
    Аби кождий продреглий кутик
    уродив благовісний прутик.
    Аби в небі зійшло житами
    те, що сіяне молитвами,
    те, що люляне до світанку...
    О мій Божечку, любий Па́нку,
    якби знати, о, якби знати,
    коли щісті зайде́ до хати...

    15.03.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (15)


  25. Василь Шляхтич - [ 2017.03.15 19:16 ]
    Дороги круті

    Дороги круті де байстрюки
    Пишуть майбутнє для діток
    Де ворог лютий дарить муки
    Усім присутнім пише шок

    Якщо ідемо без зупинки
    Там де веде нас сатана
    Духовно мремо гріха вінки
    Кладе система не німа

    Лиш одиниці чарки знають
    Не п’ють брехні хоч є приказ
    Вони мов птиці в світ літають
    Щоб зрозуміти інший час
    Прикличуть дітей. Парастас
    По околиці хай співають...
    14.03.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Любов Бенедишин - [ 2017.03.15 15:44 ]
    ***
    Ой, не плачте по мені
    Так неса(у)мовито!
    Я не вбита на війні –
    Я війною вбита…

    13.01.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  27. Любов Бенедишин - [ 2017.03.15 15:52 ]
    Епітафне
    Пом’яне (до слова)
    проминуща слава:
    вдачу мала дивну,
    долю нелукаву –
    ні тобі капризу,
    ні тобі скандалу…
    Тихо говорила,
    голосно писала.

    29.01.2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  28. Любов Бенедишин - [ 2017.03.15 15:27 ]
    ***
    «Яка жестикуляція! Експресія!
    Все супер: макіяж і пеньюар!»
    …Сухотна проза й немічна поезія
    купаються в оваціях нездар.

    26.10.2013


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  29. Тетяна Левицька - [ 2017.03.15 15:42 ]
    Райські яблучка
    Попід вербами несе ріка
    спогадів горнятко.
    На порозі хати дівчинка
    бавить кошенятко.
    В неслухняних кучерях реп’ях,
    бісик в оченятах
    наглядає, як в амброзіях
    возяться курчата.
    Від жаливи щемні пухирці,
    зідрані коліна.
    Крапля сонця - бедрик по руці…
    Щастя горобине.
    День крихкий у небесах ряснів
    посмішкою мами.
    Переливами пташиний спів
    лився над ланами.
    Золотою охрою листва
    обрамляла віти.
    Пелюсткові батьківські слова
    відголоском літа.
    Журавель в дорогу спонукав
    полохливу осінь.
    Смак дитинства - райські яблучка
    на губах ще й досі...

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (14)


  30. Маргарита Ротко - [ 2017.03.15 14:06 ]
    застольна
    о мордору мойро, вколися у біль веретен!
    з позбувних бентег ми виходимо в сиві вар’яти:
    нам щез-би вбирається в сонце, неначе в карден –
    потвора, нам крани вливаються в третій верден,
    нам сорок уривків барвінку до ранку ковтати.

    подай мені, клоуне, перший – із льону і труб,
    з гобойної фобії ванги та з медом вальгалли…
    домашній корчмар і ліхтар місяць перцем натруть,
    сумлінний лихвар з вівтарів зніме темну ікру
    (таку ми на іспитах різних ще здавна здавали).

    налий нам по другій! – з беззубих прозорих молок,
    із другого моря, із третьої чаші, зі спеки,
    зі звірів цукрених, зі стигм і зі спраги, з думок
    і вуст не-пророків…
    … на трьох розіб’ємо димок.
    посіємо в смушевій торбі спориш і вузенькі

    ходи між гіркавим печенням. посіємо щем,
    коли три-на-десять четверта – й хитається люстра,
    і хтось на руках колихає того, хто з дощем
    відходить з калюжного сонця – за сіллю, а ще
    комусь батогами гарчать-не мовчать заратустри…

    і мойрі нахлюпай! то клопітно, клоуне, та
    дражнити биків – наша забавка, чорно-червона…
    чи лета на ниточці змієм у стелю зліта,
    чи веснам порізано вени – і вічна сльота,
    чи рильце півоній кохання бджоли-спазмалгону

    під ранок благають, а ножиці – хто пригорне?
    подражнить, умиє, застольну утне – що хоч падай?..
    давай! – із криниці – змію та солодкий ранет!
    і – нервом скропи. і наріж у масний вінегрет
    останньої нитки душі –
    буде сидячки спати

    і бачити чад сріблоногий. і вчадіє, мо’,
    і вколеться, може, поки дансмакабрять вар’яти
    на варті життя, якщо ми тут іще живемо –
    в осіннім курчаті, хрящі, у хрущі, на трюмо –
    в картинці без ліній, в гарячці, між бур і крамол,
    у вирі завіс, що чигають на наші свічада,
    у тиші дніпра, що співають надвечір дівчата…


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (40)


  31. Олександр Олехо - [ 2017.03.15 10:36 ]
    А скільки коштує олжа?...
    А скільки коштує олжа?
    На терезах у клептомана
    лежить оголена душа,
    сухий остаток дерибана.

    Доросла казочка, як є –
    де «більший меншого кусає»,
    а той останнє віддає
    і кров за пана проливає.

    Усе під крики: Ми – народ!
    Шануймося, бо тОго варті!
    Пряма дорога до свобод,
    лиш ноги ковзають по карті.

    Забули знову про багно,
    про височини і яруги,
    де люди падають на дно
    і дно замулює потуги.

    У лабіринті до мети
    остання рації не має.
    Ходи собі туди-сюди
    попід утіх над мертвим плаєм.

    А чи душа не вміє вже
    життя любити без омани,
    чи дідько долю стереже –
    де ті козачі отамани?

    І вільний дух, і мрії лет
    над золотавими полями?
    Лиш крап злодійських еполет,
    а ще вибоїни і ями…

    То скільки коштує олжа
    без вихваляння і овацій?
    Кишеню гріють два гроша,
    остача правди і дотацій.

    14.03.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (13)


  32. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.03.15 10:15 ]
    Медункою пахне весна
    Ще кружляє сніжок у прощальному вальсі,
    Морозець теж поскрипує під чобітьми,
    Та в повітрі медункою уже запахло
    Й ніжним проліском - вісником першим весни.

    Та граки повертаються теж незабаром
    І привітно махнуть своїм чорним крилом,
    Величальну співатимуть рідному краю,
    Так висловлюючи свою щиру любов.

    А за ними шпаки прилетять та лелеки,
    Ластівки, дикі гуси й качки, журавлі.
    Ще невдовзі - почуємо спів соловейка,
    Розсипатиме квіти весна по землі.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  33. Ночі Вітер - [ 2017.03.15 10:06 ]
    Згорне вечір...

    Згорне вечір замріяні крила,
    І з тобою залишиться ніч.
    Неспокійна, пуста і примхлива–
    Чорний морок по білому пліч.

    Причаїться, приспить і розбудить.
    Заспокоїть і знов за своє.
    Поцілує в запечені губи,
    Воскресить, приголубить і вб’є.

    А за що, не питай – не розкаже,
    Та й навіщо – одне небуття.
    Міцно-міцно до ліжка прив’яже,
    Розгорнувши, мов карти, життя.

    І в чаклунській земній круговерті,
    Без надії, в химерному сні
    Ти шукаєш рятунку у смерті,
    Простягаючи руку мені.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (15)


  34. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.03.15 10:10 ]
    Підсумовуєш прожите
    Настане час - постукає зима
    І припорошить твої коси снігом,
    Літа всі доведеться пригадать
    Та смутком тихим жалкувать за ними.

    Себе дитиною ти бачиш лиш вві сні
    І юність гомінку не повернути,
    Коли батьки були іще живі,
    Та їхнє мудре слово можна чути.

    Що встиг, чого досяг, а чого ні,
    Тепер ти підсумовуєш прожите.
    Продовжать добрі справи хай твої
    Надалі у житті онуки й діти.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  35. Ночі Вітер - [ 2017.03.15 08:00 ]
    Без імені...
    Без імені? Та ймення є у всіх.
    Заведено так, прийнято і звично.
    А я б тебе назвала Пізній Сніг,
    Або Туман ранковий потойбічний.

    Іменувала б ще – Чумацький Шлях,
    Яким щодня солодку сіль носити
    І гинути в безмежних відчуттях,
    І ні про що ніколи не жаліти.

    А ще, а ще ти - мій дитячий сум
    І зречення оманного натхнення,
    Що на вівтар утіхи принесу
    В хвилини каяття і одкровення.

    А щодо безіменного єства
    Й моєї непрочитаної суті, –
    Хіба збагнеш, чому мовчать слова,
    І сни мої, до ночі не прикуті.



    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (9)


  36. Віктор Кучерук - [ 2017.03.15 08:20 ]
    Вікова відрада
    Мов пісня зроджена з любові,
    Як сонце в далечі ясній, –
    Бринить і сяє рідна мова
    В одвічній величі своїй.
    Вона на душі наші схожа,
    На їх до правди ненасить, -
    Адже закохуватись можуть
    І вміють марно не любить.
    Чи українська має крила,
    Чи вічність міряє їй шлях,
    Бо понад іншими злетіла
    І ниць не впала опісля.
    У нетрях часу не пропали
    Наймилозвучніші слова –
    Звучи світами і надалі,
    Моя відрадо вікова!
    14.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  37. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2017.03.14 23:53 ]
    тихе добре слово
    Я змушена тебе забути...
    Печалі мул осів на груди,
    Хоч пам'ятатиму в житті,
    Та ми з тобою є не ті,
    Не ті, кого послали з неба,
    Я пам'ятатиму про тебе,
    На всіх шляхах і всіх літах,
    Мене окрилюєш, мій птах.
    Але нам разом... Ні, не бути,
    Ми надто схожі, надто люди,
    Неначе брат з сестрою ми.
    Залишимось чужими лиш.
    Але моя молитва тиха,
    Про тебе теж, мені утіха,
    На всіх шляхах на всі роки,
    Є оберегом. Ти такий,
    Що захистити тебе честь.
    Хай янголи оберігають.
    І з ким ти є, і де ти є,
    Нехай не знаю


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  38. Серго Сокольник - [ 2017.03.14 22:26 ]
    Загадаю на піку...
    Загадаю на піку... Не чирву...
    Куля в люфі... Стріляти чи ні?
    Світу далі летіти у прірву,
    Та на це вже плювати мені.

    Понад Стіксом у пам"яті снулій
    Пролягає, з"єднавши світи,
    Цей місток, що завис над минулим,
    І його нам уже не пройти...

    Світлі думи у стані спокОю,
    Наче в озері жменя монет.
    Ти ніколи не будеш зі мною.
    Ти уже не побачиш мене.

    Чи побачиш?.. Босоніж... Цвяхами...
    По хиткому містку перейти
    Через те, що лягло поміж нами...
    Піка випала... Куле, лети!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117031401128


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  39. Пилип Лавров - [ 2017.03.14 20:29 ]
    ключ в щілині звучить
    ключ в щілині звучить, і мій ключ - це частина хору,
    що співає весну, і Сізіф вже штовхає вгору
    своє сонце незмінне, що котитиметься в обійми
    незабаром до нас, аби стати нарешті вільним.

    і каштанова думка соковитим дощем по шкірі
    супроводжує в сельву, де по спокою й нашій вірі
    орієнтується час, розпростершись континентально
    без найменших обмежень з гудків вокзальних.

    і встромляється слово через хмари до майбутніх
    нас, що сонце ховають в мережі буднів,
    де паради планет хором пісню ведуть свою, і де з ними
    ключі наші звучать і відштовхують співом зими.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  40. Мирослав Артимович - [ 2017.03.14 20:27 ]
    Не купуй кота в мішку (з циклу Прислів'янки)
    На котячому базарі
    Всі коти – то красота!
    А Михасик так і марить
    Мати власного кота.

    Але довго вибирає
    (Щось на думці у Мишка)
    І питає тітку скраю:
    – А чи є коти в мішках?

    Та дивується хлопчині
    Й забаганці отакій –
    І жартує продавчиня:
    – Є в мішках, та дорогі!

    Покупець, з усього видно,
    Враз допетрав, що і як:
    Вибирати треба спритно,
    Щоб недорого, однак.

    Бо малий не з пальця виссав, –
    Тато говорив Мишку:
    – Добре, синку, обдивися –
    Не купуй кота в мішку!

    28.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (11)


  41. Василь Шляхтич - [ 2017.03.14 18:08 ]
    Сім’я моя (тавтограма)
    Сім’я моя. Моя родина.
    Сестри і брат. Сини і внуки.
    Серцем говорить Україна.
    Серпом Москва і її руки...

    Сім’я моя. Своя ще нині.
    Сідаємо кругом стола.
    Серцем, думками в Україні,
    Куди йде стежимо Москва.

    Сім’я моя, життєвим кроком
    Спішить до світу дуже скоро.
    Спить, коли хтось дає уроки.
    Сумно, коли дає їх ворог.
    01.08.2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Роксолана Вірлан - [ 2017.03.14 17:27 ]
    Магиня (Магосвіт)
    Гляди, як вона розворушує стерплі хребти -
    мов сотні драконів розвитих із льоль тонкосніжних.
    Отрушує вроки з ялинових душ і зо стрижнів
    у всепроминання,у потерть суху і торішню,
    у лодію зимну, що геть заходилась гребти.

    Дивись, як вона виворковує з цяток зіниць
    світи колообертні, як вихиляється в"юнко
    із шарої манти - безстидна і зельна відунка;
    як п"янко розпружує звуки із кожної бруньки,
    аж льоду заслона розкришено сипеться ниць.

    В лилові її замовляння зловися і будь.
    Учуй, як вона першоцвітами сни протинає
    і хльоскає вспалих комонів грози малахаєм,
    аж сонячна кров у травині - у кожній - скипає,
    як перший цілунок на юні неторканих вуст.

    Крадися до неї, як лісу розбуджений дух -
    невидимо й тремко, невтерпно і палко крадися,
    прозорою сутністю вовка, голодної рисі,
    розвесненим бризом у ноги магині кладися
    і березнем вичуй незглибну її висоту.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  43. Олександр Сушко - [ 2017.03.14 16:19 ]
    Катарсис
    Рубали руку праву у поета,
    Покару люди зріли залюбки.
    Один невірний знак в кінці куплета -
    Сокира впала - і нема руки.

    Піввіку віншування мандарина,
    Роки на службі, грона таємниць...
    Але зігнув од сорому коліна
    І просить у людей прощення ниць.

    Катюга взяв одрубану ту руку,
    Немов черву, чи дохлого вужа,
    І кинув нею в зголоднілу суку -
    Нехай насититься твариняча душа.

    Вірші печуть сьогодні, як оладки,
    Хто хоче - той і квецяє рядки.
    Якби ж до нас вернулиcь ті порядки -
    Ходив би кожен другий без руки.


    Рейтинги: Народний 5 (5.44) | "Майстерень" 5 (5.84)
    Коментарі: (21)


  44. Лариса Пугачук - [ 2017.03.14 16:12 ]
    ?
    А як любити, як не в повну силу?
    Як вiрити? Раз вiрити, раз нi?
    Я душу навстiж, люди, вам вiдкрила -
    А чи довiра нинi не в цiнi?

    14.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  45. Олександр Сушко - [ 2017.03.14 14:31 ]
    Ми усі помремо
    Ми усі помремо. Хтось в бою на Донбасі,
    Ну, а хто за столом, конструюючи вірш.
    Косорука прийде, як завжди, не на часі
    По руків'я вжене невблаганності ніж.

    Ми усі помремо. Уві сні, чи у муках,
    Віддаючи своє немовляті життя.
    Не чекай, що з небес, під божественні звуки,
    Ти устигнеш зректи щирих слів каяття.

    Ми усі помремо. Хтось в молитві до Бога
    У братів бойових на тремтячих руках,
    І пекуча сльоза у кінці епілога
    Діамантом сяйне на солдатських щоках.

    Ми усі помремо. Хтось в достатку й любові,
    У пишнотах бучних - марнославства сестер.
    А когось проведуть вояки та удови,
    Це якщо у катів невідомим не вмер.

    Ми усі помремо. В забутті, на чужині,
    Чи на праці тяжкій у ворожім краю.
    Я ж бо, душу свою заповів Україні,
    Перш ніж впасти на ній у нерівнім бою.

    Ми усі помремо. Смерть зрівняє рахунки,
    Вибирати не нам як зі світу піти.
    Але вірність і честь - дорогі обладунки -
    Мусим ми за життя в чистоті берегти.

    січень 2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (5)


  46. Петро Скоропис - [ 2017.03.14 12:51 ]
    З Іосіфа Бродського. На повернення весни
    Весна настала зненацька, немовби її прискорили
    мало не сотні шпаківень, співами любих весні.
    Розмаїття квіток, ніби у фільмі пострілів,
    і березню суголосне ім’я жіноче Ненсі.
    От бо і знову маємо годящі температури,
    хоча дощ перетворить Дізі Ґіллеспі в лабуха,
    і ліпше у сутінь вуличну не рипатися без "дури":
    весною, коли що падає на голову, то не яблука.

    Ми залюблені в астрономію, у космос весь, ми закохані
    в тан орбіт, кілечок, еліпсів із їх точністю.
    А робиш, бувало, крочок у передпокої
    убогім зніяковіло, і мнешся-топчешся.

    І що, як небесне тіло виписує, та не колами,
    а виляє навгад, куди випаде – що, на практиці,
    до вподоби порі, котрій і калюжі формами
    приємні чимдуж розмитими, не кажучи вже – галактиці.

    (1994)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (3)


  47. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.03.14 12:14 ]
    Крізь хащі
    1

    Знущання із мовоньки, ляпсуси-хиби...
    Та ліпше б насмажили чипсів чи риби.
    Парують віршІ-фаршировані раки.
    Присвяти, агітки мережать писаки.
    Вподобання фальші - нудотно-прещирі.
    Живуть графомани махрові у мирі,
    Вигулюють муз - безпородних, болонок.
    Десь мегапоети - колоси, колони...

    Хоч стелі високі, та планки низенькі.
    Вигулькують з листя маслята, опеньки.
    Віршують натхненно, цвенькочуть невмійки.
    Ну, хто їм поставить заслужені двійки?

    Ти кинеш зефіру. А сіверко свище...
    Був гномик-писака, запраглося вище!
    І вже не зупинять ні сніг, ні спекота.
    Ліпить нісенітниці - ловка робота.
    Людва прочитає, хоч абракадабра.
    Ніхто не ухопить за кіску чи зябра.
    На тацях листочки альбомні - зелені.
    Жінки недолюблені, знай, теревенять.
    Рулети посипані пудрою, маком.
    Кренделики ліплять, ладнають підсаки.

    2

    Кружля, даленіє мальтійський метелик.
    Учора світ мирний - та вже para bellum.
    Муравлик уяви мандрує крізь хащі.
    Іду... компоную слова непропащі.
    Марнота дзуміє над вільгим осотом.
    Серпнево, палючо. Німіє болото.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (14)


  48. Ольга Паучек - [ 2017.03.14 12:35 ]
    ***
    На війні біди, горе, жорстокість,
    Гинуть мрії і зоряні сни.
    Шкода, мало кого це тривожить,
    Бо почали звикать... до війни!


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  49. Василь Кузан - [ 2017.03.14 07:41 ]
    Проходження навпомацки крізь ніч.
    ***
    Проходження навпомацки крізь ніч.
    Шукання сну – блукання в порожнечі.
    Виловлювання видив – слів лелечих
    У згортках, що із вирію – мені…

    Не в тому суть, що у очах пісок.
    Зів’яле листя рук хапає простір.
    Не все у цьому мареві так просто,
    У вариві ілюзій та думок.

    Липка структура сірих консистенцій,
    Гнучка система гри і засинань.
    Методика недихання, як дань
    Чи жертва тим богам, що десь на денці

    Душі. Чи суті?.. Сутності речей,
    Що засинають у обіймах Фройда…
    Спокуса сну – ця недоступна хвойда
    Лиш обіцяє. Бреше лиш. Ачей

    Очей її не бачити мені.
    Не мацати її солодкі груди.
    Ранковий промінь маячню остудить
    І загравання неба в напівсні.

    14.03.17


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (17)


  50. Віктор Кучерук - [ 2017.03.14 06:37 ]
    Неприваблива акварель
    Коли наповнені рови
    Кругом іржавою водою, –
    Стеблини мокрої трави
    Гниють під товщею брудною.
    Із дна спливає повсть руда
    Незмінно плямою густою
    І, прогріваючись, вода
    У муках корчиться весною.
    Багато днів ця тиха гниль
    Пахтить одним смердючим чадом, –
    Мов поривається звідтіль
    Якась отрута, або падаль.
    Вилазить мляво чи знайти
    В покрові отвору не може, –
    Чи жде на зливи і вітри,
    Які утоплять бруду ложе?
    Шубовсне зрідка жаба в муть
    І хутко кинеться навтьоки
    Від рівчаків, де ще гниють
    Стеблинки трав і різна покидь.
    12.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   565   566   567   568   569   570   571   572   573   ...   1855