ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,

Борис Костиря
2026.02.11 10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму

Артур Курдіновський
2026.02.11 03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.

Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,

І Ірпінський
2026.02.11 02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди

Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Шоха - [ 2015.03.02 21:11 ]
    Заціплені мотиви
    Є окаянні і мізерні теми,
    які не красять наші імена.
    І темні розуміють, що таємно
    на рівні душ таки іде війна.

    Здається, що достатньо і цієї,
    що маємо – звірячої різні.
    Не доведи нас, Боже, до ідеї
    і за своє горіти у вогні.

    І проситься, і колеться явити
    достойне фарисея житіє.
    Та лячно і туману напустити,
    і лоба надубасити всує.

    Не видивиш духовної подоби,
    що бринькає на струнах почуття.
    Мелодія зіркової хвороби
    монетою розмінює життя.

    Іудушку одна молитва гріє,
    що іншого розшиє на взірці.
    Останньою залишиться надія
    сміятися у самому кінці.

    Нічого не буває випадково.
    Минуле повертає знову й знову
    у програне сьогодні майбуття...

    І зціпивши беззубості до крові,
    втрачаємо нажите поступово
    одного разу і на все життя.

                                  02.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (18)


  2. Сергій Гупало - [ 2015.03.02 21:53 ]
    З н а к
    У ті місця, де йде війна,
    Птахам потрібно повертатись.
    Пора повернення – хмільна,
    В ній не рахуються утрати.

    Хмільні також і вояки.
    Утрат немає перед боєм.
    Птахи, солдати – простаки?
    Чи просто граються ціною?

    Так має бути, а чи ні? –
    Не видно збоку, в хаті скраю.
    І тільки знак далечини
    Тебе на вудочку піймає.

    Ти в бій не йшов і не літав.
    А де узяв натхнення жити?
    Я знаю: висвятив отам,
    Де бізнесують ворожбити.

    Яке призначення твоє?
    Сидиш поважно у господі…
    Аж ось і соромно стає,
    І ти – частиночка народу.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  3. Микола Бояров - [ 2015.03.02 20:38 ]
    мінорне рондо
    немає


    Рейтинги: Народний -- (5.8) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (8)


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.03.02 18:15 ]
    В селі

    В селі Господь живе не по кутках,
    Як думають насмішники, а всюди.
    Освячує покрівлі, глеки, блюда
    І ділить навпіл двері при зірках.
    В селі Творця достатньо - в чавуні
    Він варить у суботу чечевицю,
    Танцюючи сонливо на вогні,
    Мені підморгує, мов очевидцю.
    Він ставить загорожі... Ось віддав
    Дівча за карбівничого. Для жарту
    Притримав качку, опускає вплав...
    Мисливець в неї цілився азартно.

    Можливість Божу працю споглядать
    І слухати, як осінь студить воду, -
    Таки ж одна-єдина благодать,
    Доступна атеїсту на природі.

    2015

    Иосиф Бродский

    В деревне Бог живет не по углам,
    как думают насмешники, а всюду.
    Он освящает кровлю и посуду
    и честно двери делит пополам.
    В деревне Он - в избытке. В чугуне
    Он варит по субботам чечевицу,
    приплясывает сонно на огне,
    подмигивает мне, как очевидцу.
    Он изгороди ставит. Выдает
    девицу за лесничего. И в шутку
    устраивает вечный недолет
    объездчику, стреляющему в утку.
    Возможность же все это наблюдать,
    к осеннему прислушиваясь свисту,
    единственная, в общем, благодать,
    доступная в деревне атеисту.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  5. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.02 16:03 ]
    Мова рухів
    Фламенко чорної вдови
    Червоних маків крик у русі
    На чорно білім полотні
    Життєва драма , тіла муки

    Струнка фігура , сплеску гра
    У русі з струнами гитари
    В падінні зранена душа
    Рве із під ніг мольбу подяки

    В сльозі її любові сум
    Кохання мальовничі ниви
    Як повернути потяг сил..,
    Як з жертвами їх розділити ?..

    Спротив до смерті , монолог
    Розмова погляду , і жесту
    Сутана вірних перемог
    Це виклик боротьби протесту

    Фламенко чорної вдови
    Інстинкт приречений сплатити
    Щоб пам'ятали біль війни
    Всю гіркоту - людської втрати.
    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  6. Омелян Курта - [ 2015.03.02 13:21 ]
    Подоїла цапа
    Баба Міла одуріла
    Цапа подоїла
    Наварила мамалиги
    З дідусем поїла.

    Кукуріку, кодкодак,
    Замотався я домак.

    Ой так, так, кумо моя, так
    І я так робила,
    Свого бика подоїла
    Кума напоїла.

    Кукуріку, кодкодак,
    Замотався я домак.

    Кума кумі порадила,
    Якось ворожити.
    Дідо буде свою бабу
    На руках носити.

    Кукуріку, кодкодак,
    Замотався я домак.

    Баба Міла вже присіла
    На дідові плечі,
    Розпарила грішне тіло,
    Наче кіт на печі.

    Кукуріку, кодкодак,
    Замотався я домак.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Омелян Курта - [ 2015.03.02 13:43 ]
    Вдовині сльози
    Хто висушить сльози
    Прозорі, солоні,
    Хто втішить вдовині
    Ночі безсонні.

    Хто заспокоїть
    Заплакані очі,
    Хто серця потішить
    Сирітські діточі.

    Хто скаже вдовиці
    Ласкаве словечко
    Притисне сирітку
    До свого сердечка.

    Хто хліба шматочок
    Подасть сиротині.
    О, Боже як важко
    Живеться їм нині.

    Вдовиці, сирітки,
    Як стебла ранимі,
    Градом побиті,
    Вітром гонимі .

    Вони потребують
    Підтримки, опори,
    Вдовицино горе
    І наше то горе.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.02 09:31 ]
    Не спіть...
    До запитання , без адреси
    Відправлений надії лист
    Мовчання тиші - не перечить
    Прохання безутішний - крик

    Твій відчай робить знову - спробу
    Знайти , утримать , відродить
    Розставити по ходу крапки
    Збережене - у світ пустить

    На різдоріжжі не блукати
    З'єднать розлучені - мости
    Без примусу любить , кохати
    Знайти затоптані - сліди

    У колосі , красі калини
    Букетах буйних - запашних
    У мраморі в вінках стояти
    Дві пам'яті - гербом мети

    Як приведуть тебе , не згублять
    Побачищ пращурів мету
    Там плачуть квіти щастя - градом
    Сміються плаями - журби

    Вітри у хороводах ходять
    Лебідка ластівці - своя
    У небо кличе - білий голуб
    Просніться ! Райдуга зійшла.
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  9. Любов Бенедишин - [ 2015.03.02 09:18 ]
    Євангеліє від Любові
    Бути у Слові. Творити, як жити.
    Шептати надії: живи...
    Сповіддю весен земних дорожити
    і заповіддю трави.

    Віру плекати. Ділитися щастям:
    буденним, бездонним, ясним...
    Кожному, - знати, - по вірі воздасться
    у безмірі схем і схим.

    Воїном Світла стояти на чатах,
    звільняти мету від оков.
    І, як уперше, довіку звіщати
    між строфами: я - Любов.

    03.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  10. Мирон Шагало - [ 2015.03.02 09:35 ]
    Дно дня
    Місто на околиці втікало,
    наче в темінь дике вороння,
    рвучко, зденервовано, недбало
    розірвавши
    дно дня.

    Це її в неспокій огортало.
    Голосити, бігти навмання?
    Але небо гасло, чорним жалом
    роз’ятривши
    дно дня.

    Та ж у ній жило уже начало,
    «мама, мама» — чуло дитиня,
    що під серцем тихо засинало,
    обійнявши
    дно дня.

    (1 березня 2015)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  11. Серго Сокольник - [ 2015.03.02 00:41 ]
    Мужская судьба
    Один с опаской входит в воду.
    Иной- ныряет с головой...
    И мы- как раз ИНОЙ породы,
    Мужской довольные судьбой.
    .
    Мы, осторожные с годами,
    Утрат познавшие печаль,
    Вдруг за бумажным оригами
    Как сорванцы, стремимся вдаль.

    И, с вдохновением поэтов,
    Вино любви готовы пить,
    И, как мальчишки, до рассвета
    Девчонкам радости дарить...

    Мы, поумневшие с годами,
    Как в первый раз, готовы в бой.
    И реет фатум оригами
    Над непокорной головой,

    Ее овеяв звездной пылью...
    И Наши Дамы, без прикрас,
    За это так немеркантильно,
    Самозабвенно, любят нас.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115030200715


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Олександр Артамонов - [ 2015.03.02 00:08 ]
    Немезіда
    Крізь браму снів, де упирі чатують,
    В безодню ночі з місяцем блідим,
    Життя мої незлічені простують,
    І все звучить під поглядом моїм.
    До сходу сонця, через крики та борню, мій світ стає безглуздим та страшним.


    Світанок нас з землею закрутив,
    А небеса палали полум’ям примарним.
    Я бачила, як пащу темний світ розкрив,
    Коли кружляв планети чорні та безправні.
    Небачений їх жах вмить охопив в безславному та рабському кружлянні.


    Безкраїми морями я пливла
    Під небом злим у сірих хмар лахмітті,
    Яке зиґзаґом блискавка рвала,
    Істерику приносячи в жахіттях.
    А демони невидимі стогнали, бажаючи з води на волю вийти.


    Стрімко бігла я оленем через гілки
    Посивілих, древніх гаїв,
    А дуби відчували владні кроки
    Там, де жоден ступити не смів.
    І летіла я звідти, а погляд згори мою спину нахабно свердлив.


    Спотикалася я у печерах гірських,
    Там, де пустка й безпліддя землі.
    І пила я з фонтанів смердючих, брудних,
    Що течуть у болотні краї.
    А видіння мої у глибинах озер краще б і не з’являлись мені.


    У порожній палац, оповитий плющем,
    Увійшла я, великим блукаючи залом,
    Коли місяць холодний, торкнувшись речей,
    Силуети творив своїм світлом яскравим.
    Пригадати фігури, що були на стіні, ні бажання, ні сили я зовсім не маю.


    Розглядала, дивуючись, я у вікно
    Стоги сіна, трухляві й гнилі,
    Та будинки великі – ціле село
    На заклятій могильній землі.
    А від урн мармурових білих рядів я жадала почути пісні.


    Я блукала в гробницях століть,
    Я летіла на крилах жахів,
    Де Ереб в своїй злобі димить,
    Де вершини в полоні снігів,
    Та у землях, де сонце пустельне не лишає нікого в живих.


    Я старою була, коли перші царі
    Біля Нілу сідали на трони величні.
    Я старою була о тій давній порі,
    Коли я, лише я, була хитра й двулична.
    А людина блаженна жила без турбот у тоді ще квітучій землі Арктичній.


    Так, великим був гріх мого духу,
    І велика за нього розплата.
    Небеса не врятують від муки,
    А в могилу не прийде розрада.
    З нескінченних еонів вже хлопають крила безжальної темної страти.


    Крізь браму снів, де упирі чатують,
    В безодню ночі з місяцем блідим,
    Життя мої незлічені простують,
    І все звучить під поглядом моїм.
    До сходу сонця, через крики та борню, мій світ стає безглуздим та страшним.


    2015.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати: | ""


  13. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.01 23:44 ]
    Пусті слова
    Ти говорив - що пам'ятаєш
    Ти говорив - любов жива
    За білим чорне не сховаєш
    Незрячим манна - висота

    І голуб лебедю - не пара
    Весна і осінь - не сестра
    Вулканом , полум'ям гарячим
    У вірі з богом - йде війна

    Серце згубив , забув про вічність
    За відповідь - що треба дать
    За буревії що воскресли
    І рушили - мене ламать

    Прости мій боже - тіла неміч
    Мою падіння глибину
    Прошу дай сили - жити далі
    Усе прийнять за доброту

    Ти говорив - усе минає
    Ти говорив - та я не чув
    Забувши все став водограєм
    У райдугах - де вчасно був....
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.01 22:44 ]
    Полум'я
    Долоня в долоні - обійма , і тиша
    Без слів розумієм німе забуття
    Усе пережите у тиші читаєм
    Скуштуєм у присмак - утіху гріха

    Словами , віршами до тебе звернуся
    Пером осягну всі свої почуття
    Признанням відвертим стелюся , тягнуся
    Щоб нам цілувать цю красу - у вуста

    Осяжність , взаємність , спокус насолоди
    В тобі відкриваюсь вогнем - пелюстком
    Все більше , і ширше повітря вдихаю
    Щоб бути до пари коханням - вінком

    Долоня в долоні , у дотику - дотик
    Рясні відчуття , непритомності стан
    Поєднані разом , забуті для світу
    Палають , не гаснуть любові - серця...
    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.01 22:04 ]
    Обереги
    У сяйві блакиті руном золотим
    Я іменем квітну твоїм , дорогим
    На розкритих долонях жемчужин - ажур
    Кожну крихту ловлю - щоб зустрітися з ним

    Ти ніколи не бачиш моїх сподівань
    Ти не знаєш моїх - заспокійливих драм
    Так далеко відлунням , стороною ідеш
    Ту дорогу забув - де дав волю словам

    Безтурботність твоя моя карма - сумна
    Епізод у хвилині мовчання
    Подивлюсь в далечінь , підбадьорюю зір
    Як завжди - верховенство мовчання

    Знову буду чекать , не тримать , відпускать
    Свою долю від бід захищати
    Цілувать образ твій , витинать , вишивать
    Від наруги людської - ховати...
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  16. Наталка Янушевич - [ 2015.03.01 22:19 ]
    ***
    Колись ми були молодими птахами,
    До неба - крилом подати.
    Мотузка кордону та точки хаток,
    Та іграшкові солдати.
    Нам навіть внизу на тонесенькій гілці
    Даремно шукати ницих.
    Полинули вгору! Лише і тільки.
    Обіцяний край там сниться.
    Та поки ми так висіли над хмарами
    У зграях, в окремих групах,
    Нам землю круки скорбот затьмарили,
    Позначивши "ru" на трупах.
    Цієї зими, снігурі та синиці,
    Ми будемо біля дому.
    Обіцяний край нам давно не сниться,
    Бо ми живемо у ньому.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  17. Дмитро Куренівець - [ 2015.03.01 19:23 ]
    Наша перемога
    Прийде вона без фанфар і парадів,
    тиха й проста, як молитва до Бога.
    Прийде до кожного, вірного правді,
    й люди шепнуть, подивовано-раді:
    це – перемога…

    Нам провести б наполегливо й чемно
    злих візитерів лишень до порога.
    Хай забирається погань нікчемна
    в лігво своє, у смердоту печерну.
    Це – перемога.

    Ще й свої душі од скверни звільнити
    треба. Інакше – й свобода для чого?..
    І одкровенням сусідам і світу
    зовсім нову Україну явити.
    Це – перемога!

    02.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  18. Микола Дудар - [ 2015.03.01 18:05 ]
    / Улица имени… /
    немцовы… листьевы... и ленноны
    десятки, сотни… дай! бог памяти…
    сопьюсь ведь мыслями у ненависть
    а если что, так вы ж поправите?!
    … течет судьба в реке с наколками
    и схожи больно все те выстрелы…
    но возвращаются "футболками"
    их имена и лица - толпами
    Вот только с грустью им не справиться
    Вот только боль под сердцем хмурится…
    и небо все в колючей рабице
    и выстрел снова в "чью-то" улицу...
    1. 03. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (10)


  19. Лідія Дружинович - [ 2015.03.01 16:42 ]
    Весняне
    Гул стоїть бджолиний над ліщиною,
    Гріють лапки котики з верби.
    У спориш закутана стежина.
    І туркочуть сиві голуби.

    Відмикає небо ключ веселиків.
    Соломинки дітвора кида.
    Хмар кудлатих білі каравели
    В сонячнім промінні - гой-да-да!

    У сукенку з цвіту черешневого
    Вбралося тоненьке деревце.
    Весна-красна, наче королева,
    Крильми бджіл припудрює лице.

    Щастя - тут, де жито прагне колоса.
    Молитовно шепчуть щось вуста.
    Лине дзвінко жайвіркове соло.
    Хтось
    когось
    десь
    обійме за стан.

    2015



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  20. Омелян Курта - [ 2015.03.01 16:33 ]
    Пізня осінь
    Опале листя ледь тріпоче
    На травянистім килимку
    Дике кача сумно кряче
    На підмерзлому ставку.

    Із-за драча стара кляча
    Сліпим оком позирає
    Сухоребра, ще й не зряча
    Ледве хвостиком махає.

    А теля товсте, ледаче
    (Кому везе, тому везе)
    То приляже, то поскаче,
    Траву морожену гризе.

    Минає осінь, вже неначе
    Стара зима в нас на підході.
    То завиє, то заплаче
    Сова мудра в димоході.

    Зайчик грає на скоку,
    Дурне теля жує мотузку,
    Браконьєри на ставку
    Підстрелили дику гуску.

    А сьогодні вранці-рано
    Кучугури намело
    Десь в кущах там два фазани
    Прячуть дзьоби під крило.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Омелян Курта - [ 2015.03.01 16:25 ]
    Йде машина коло млина
    Хлопці ватру погасили
    На далекім плаю
    Вже всю ниву покосили
    До самого краю.

    Йде машина коло млина
    Колесами дир.-дир-дир
    Несе Ганка до сніданку
    Хлопцям сир, хлопцям сир.

    Хлопці сіно все підгребли
    Акуратно у валки
    Поскладали біля верби
    У копиці навилки.

    Йде машина коло млина
    Колесами дир.-дир-дир
    Несе Ганка до сніданку
    Хлопцям сир, хлопцям сир.

    Хлопці сіно позвозили
    Із плаю додолу
    Поскладали, поносили
    У нашу стодолу.

    Йде машина коло млина
    Колесами дир.-дир-дир
    Несе Ганка до сніданку
    Хлопцям сир. Хлопцям сир.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Ондо Линдэ - [ 2015.03.01 16:07 ]
    на всякий случай.
    бьют полночь. звонарь безымн.
    на внутренний остров тише.
    мой парнокопытный дым -
    последний, кто это слышит.

    ретортою горла слит,
    к июлю он к вам довьется,
    транслитом пуша тростник,
    гудя по трахейным кольцам.

    вдруг там, посреди двора,
    он станет в ряду со всеми,
    и свет, рукава задрав,
    поднимет его, серебрен.

    любимая, брось бежать.
    так мало осталось дыма.
    но в полночь моя душа
    хранима. еще хранима.

    -

    и выведать по звездам и пескам -
    те приглубью под общее фольговье
    сойдут, те литоралью канут дальней
    и море обовьют одной кантатой -
    им по колено будет окиян,
    со дна речного ил несется в дар им
    по низовому их многоголовью -
    подобие порождено подобьем,
    на фото, скажем, чайник и стакан.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.03.01 15:58 ]
    Романс скрипаля



    Коли пощез любові силует,
    Коли від горепаду плечі вниз,
    Витягуй із валізи пістолет,
    Неси його в ломбард, і не барись.
    Придбай на ті банкноти патефон,
    Десь вибери місцинку - і танцюй
    (Нехай у тім"ї - дзвін, та є резон),
    І ручку патефона поцілуй.

    Вбирайте ці поради Скрипаля,
    Навчу стріляти в себе - не здаля:
    Не в голову, а ближче до руки.
    Живіть, кричіть, ридайте всі роки!

    На блюдці щире серце понесу,
    Забуду, ще пульсуюче, в дворі,
    Вдивляйтеся в лиця мого ясу
    І не шукайте серця у дірі -
    Зіяючій на грудях серед плям,
    І тільки патефони десь отам...
    І тільки струни, музика, дроти.
    А в горлі - шал багряної води.


    2015
    .................................................................


    Иосиф Бродский

    Романс скрипача
    Из поэмы "Шествие"

    Тогда, когда любовей с нами нет,
    тогда, когда от холода горбат,
    достань из чемодана пистолет,
    достань и заложи его в ломбард.
    Купи на эти деньги патефон
    И где-нибудь на свете потанцуй,
    (в затылке нарастает перезвон),
    ах, ручку патефона поцелуй.
    Да, слушайте советы Скрипача,
    как следует стреляться сгоряча:
    не в голову, а около плеча!
    Живите только, плача и крича!
    На блюдечке я сердце понесу
    и где-нибудь оставлю во дворе,
    Друзья, ах, догадайтесь по лицу,
    что сердце не отыщется в дыре,
    проделанной на розовой груди,
    И только патефоны впереди,
    И только струны-струны, провода,
    И только в горле красная вода.

    Сентябрь-ноябрь 1961. Ленинград


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  24. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.01 15:48 ]
    Настанова
    Коли в душі твоїй хтось хоче
    Дать раду слову , і думкам
    Ти стань подумай : Чи потрібно ?...
    Відкрити світ своїх бажань

    У кожного вона є різна
    У неповторності своїй
    Тому і є настільки цінна
    Іде за неї вічний бій

    Рости у ній добра щедроти
    Не спокушай її гріхом
    Віддай у вир , в такі турботи
    Щоб праведне не стало злом

    Будь вірним вчинку , обіцянці
    Шануй нужденних , і батьків
    Шлях свій пройди в такому темпі
    Щоб стати гордістю синів.
    2008р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.01 15:51 ]
    Ознаки
    Любов - то є природи потяг
    Кохання вірного знання
    Єднання чистих душ , причастя
    Благословення від творця

    Любов то врода грацій тіла
    Блаженства злет , кристал добра
    Кохання - велич перед богом
    Де гріх існує без гріха

    Там два стають суцільним цілим
    Там не роздільним є ніщо
    Там клятва з'єднує до віку
    І сіється - в одне руно...
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Лілея Дністрова - [ 2015.02.28 23:45 ]
      В брунатних кучерях верби
    Ти там, за обріями сутінку й світанку,
    За перехрестями, омріяних  світів...
    Біжу стежиною, що губиться в рум'янку,
    Духмяно-терпких травах швидкоплинних днів...
    Ти там, у кольорових гамах Тиціана...
    Посеред маків, хризантем, лілей Моне...
    Пірнаю в серцевину туги океану,
    Що хвилями розбурхує життя земне...
    Ти там, посеред світочів нічних туманів ...
    В брунатних кучерях ще сонної верби...
    Блукаю думкою слідами караванів
    Надій, ілюзій...та випрошую снаги.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  27. Серго Сокольник - [ 2015.02.28 23:06 ]
    Скінчилась зима
    Тепло... Вже заметіль за вікном не кружляє.
    Сніг вологий... І річка безльодно біжить...
    ...і вночі іншим містом немов би блукає
    Та, без кого замерзне, здається, весь світ...

    ...ти з роботи завжди повертаєшся пізно...
    З телефоном не сумно іти... Ми удвох
    Поговорим про вічне з тобою, про різне...
    Обімрієм наступний до зустрічі крок...

    В світла колі рукою торкнися планшету...
    Поцілунок у "скайпі"... І ти не сама...
    Ясночолим дано неземного сюжету...
    -а ще, знаєш? Сьогодні скінчилась зима...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115030100104


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Олеся Овчар - [ 2015.02.28 20:04 ]
    Чом це гнівається лютий?
    Зайченя сумує зранку:
    Як же хочеться на санки,
    А надвóрі – хуга, стужа!
    Розгулявся лютий дуже:

    Супить брови сіро-хмуро,
    Навіває кучугури
    І морозить гори льоду.
    Краще вдома в цю погоду.

    Зайченятко, куций хвостик,
    Загорнулося у коцик,
    Задивилось у віконце
    І задумалося: «Чом це?

    Чом це гнівається лютий?
    Як же гнів той оминути?..»
    Мізкував так зайчик довго,
    Промайнув раптово здогад:

    «От назвали місяць лютим,
    То яким йому вже бути?
    Ходить сам-один снігами,
    Дружбу водить із вітрами,

    Та й ніхто його ласкаво
    Не покличе до забави.
    А як з ним погратись трішки –
    Може, стане він добріший?»

    І зайчатко попросило:
    - Не хурдель, не дми щосили!
    Ну будь ласка, кинь бурчати –
    Гáйда разом на санчата!

    За вікном в цю мить (о диво!)
    Завівати припинило,
    Із-за хмар бундючо-хмурих
    Сонце оком підморгнуло,

    Заіскрилися сніжинки
    На стежинках, на ялинках.
    Наче зразу й потепліло –
    На санчата можна сміло!

    Звеселилося зайчатко :
    - Отепер усе в порядку!
    Просто треба навіть лютий
    Добрим словом не минути!
    2014



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (3)


  29. Іван Потьомкін - [ 2015.02.28 13:53 ]
    Геркулес (за Лессінгом)

    Коли улюбленець Еллади з’явився на Олімпі,
    Не Зевсові він поклонився, а Юноні.
    На лицях олімпійців застиг один і той же подив:
    «Як можна дякувати тій, хто все твоє життя
    Звела на одну лиш безкінечну муку?
    Чи не звихнувсь, бува, Зевесовий синок,
    Як пожирав його аж до кісток вогонь?»
    «Змініть на роздум подив,- Геркулес сказав.-
    Чи став би я героєм на віки вічні,
    Якби Юнона не стежила за кожним моїм кроком.
    Зрештою, без випробувань отих земних
    Чи був би я оце ось зараз посеред вас, безсмертних?»

    P.S.
    Навіть і Гінессові до пуття полічить не сила
    Скількох героями й святими бездумна влада поробила.



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  30. Омелян Курта - [ 2015.02.28 10:32 ]
    Спека
    С П Е К А

    Липень місяць у розгарі
    Вже й закінчились жнива,
    А на небі ані хмари,
    Вся природа ледь жива.

    Нема паші, трава всохла,
    Вяне квітка молода,
    У ставочку жабка здохла,
    Там вся висохла вода.

    Жовкне листя на квасолі
    Їй так хочеться дощу.
    Бурякові грядки голі
    Без них не зваримо борщу.

    Не було такого зроду
    Щоб в Карпатах всохло гілля
    То помстилась нам природа
    За забруднене довкілля.

    На коліна станьте люди
    Просіть в Бога покаяння,
    За зневагу до природи
    Всіх настигне покарання.

    Спала спека, вітер вщух,
    Сіло сонечко за хмару,
    Ой, як треба би дощу
    Хоч би там годин на пару.

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Омелян Курта - [ 2015.02.28 10:13 ]
    Перші почуття
    ПЕРШІ ПОЧУТТЯ

    Тебе до війська проводжала
    І з надією чекала
    Дівочу вроду як могла
    Я для тебе берегла.

    В ті весняні темні ночі
    Вогнем палали мої очі
    Мої перші почуття
    Збережу на все життя.

    Сподіваюсь не збрехав
    Коли на вірність присягав
    Перший раз ти мою руку
    До серденька притуляв.

    Не забуду я до віку
    Нашу першую вечірку
    Мене додому проводжав
    Всю дорогу ти мовчав.

    Йшли додому ми стежками
    Ти мене обняв руками
    На руки падала роса
    Розцвіла моя краса.

    В ті весняні темні ночі
    Вогнем палали мої очі
    Мої перші почуття
    Збережу на все життя.
    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.02.28 08:20 ]
    Сценографія

    Веселенька бабуся випікала нам хліб.
    Опадали шовковиці, сіявся кріп...
    Колорадські жуки заповзали на тин...
    Був цукрово-пташиним отой Яготин.

    Там засмаглі рибалки, густі ятері...
    Не погладиш телят вирлооких корів.
    Не відломиш скоринки, не крикнеш: "Іще...".
    Лиш бліда ностальгія, карміновий щем.

    Лиш еклектика батька, огрійне "алло...".
    Не потрапиш у досвіт, хоч гатиш кайлом.
    Не наловиш у клітці рудій кроленят.
    Не пошиєш сукенок із марлі - до п"ят.

    Не відмолиш помилки, не склеїш плівок.
    Режисер - задалеко, і зал той умовк.

    Лиш портрети і ружа... Киянин-сусід
    Йде у яр навпрошки між цапиних борід.
    Новоспечений дачник не знає, що я
    Загубила отут шлюбний перстень, ім"я.

    "Драстуй!" - каже мені піврозвалений клуб.
    Мимо сцени біжу - до осріблених труб...

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  33. Микола Дудар - [ 2015.02.27 22:32 ]
    / Смена караула /
    Твой бог -
    обитель отчеств предков
    твой бог -
    отцовский амфи - слог
    твой бог -
    смотритель А, Бэ…
    ветки
    среди нехоженых дорог…
    Служи как прадед!
    дед!
    как батя!
    благославись на тяжкий труд
    среди миров найдутся братья
    и лишь бы ты их встретил тут...
    Не спи
    не ешь
    глазами в оба
    костров онлайн…
    и сгинет
    враг
    даб не настигла
    "фатьма-коба" -
    держи повыше
    друже
    флаг!
    27. 02. 2015.
    ( Фатьма - Коба: погребение мужчины в скорченном положении )


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  34. Танюша Гаращенко - [ 2015.02.27 20:57 ]
    Єдине
    Давай залишимось на самоті
    у спогадах весняної тривоги
    Давай не будем "я" і "ти",
    а лиш єдине "ми" утворимо з тобою.

    Давай залишимось назавжди
    в завісах ненадійної дороги
    Давай ми зтворимо з тобою щастя -
    весняне щастя, сповнене надією любові.

    Давай залишимо з тобою знак
    на всю сторінку голубого неба
    Давай не буде більше "ні", "я проти", "щось не так"
    ... єдине "ми" і щастя нам відкриє двері.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  35. Ігор Шоха - [ 2015.02.27 20:51 ]
    Карикатури чистої поези
    ***
    Поезія, гармонія і Муза.
    Хамелеон, гадюка і Медуза.
    Поняття різні, але суть одна.
    Від перших віє квітами у лузі.
    Три інші оминає й сатана.

    ***
    Гармоніює з Музою Медуза,
    а з їжаком – гадюка голопуза.
    Гармошка балалайкою зітхає...
    Поезія!!!
    Народжує! Єднає...
    Геноми інфузорій і Горгон,
    живучі як поет-хамелеон.

    ***
    Є за що умерти.
    П’ють анахорети
    за свою вину...
    Коміки-поети
    почали війну.

    ***
    Поети люблять солодко, без тями
    високе, чисте, вічне
    і трагічне,
    і сьомими, буває, почуттями
    малюють епітафії до ями...
    Яке ніщо місцями
    поетичне!

    ***
    Існує ще сентенція стара, –
    немає опозиції добра.
    Є тільки зло у іншій іпостасі.
    Але наразі те, що не на часі
    займатися злочинцями пера.

    ***
    Є ще поети й досі комсомольці,
    а брешуть, наче юні піонери,
    що їх учили генії кар’єри
    копіювати язиком емоцій
    карикатури на Аполлінера.

    ***
    Ой пишуть поетеси і поети,
    яка у них невимовна любов
    до Волі, до Надії,
    ...до Кебети
    писати чисті вірші і сонети,
    але не римувати слово кров.

                                  02.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (3)


  36. Надія Бойко - [ 2015.02.27 19:44 ]
    Гаранти
    Мовчатимете й далі,
    Америко й Європо?
    Де ваша честь гаранта,
    Незламність слова де?
    Невже забракло сили,
    Щоби чинити опір
    Агресору, що з людством
    Нечесну гру веде?

    Злякались недомірка,
    «Царя» нової ери?
    А ми вам довіряли,
    Роззброїлись тоді.
    Виходить, Меморандум
    Не вартий і паперу,
    Того̀, де ви лишили
    «автографи» свої.

    Паскуднице Європо
    І ви, лякливі Штати,
    Ви впали надто низько
    Вкраїнців ув очах.
    А ще ви нас навчили:
    Не варто довіряти
    Облудливим гарантам,
    Бо слово їхнє – прах.

    25.02.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  37. Ліза Колос - [ 2015.02.27 17:59 ]
    Обкрадена весна
    Вже друга весна обкрадена,
    заплакана й простоволоса,
    приходить до нас,облаєна
    зкривавлена,гола й боса...
    І просяться в душу хлопчики
    з криничного дна очима...
    із стрічки новин,як горобчики,
    ховають від когось спини.,
    щоб підлий хтось в них не вистрелив,
    не зареготав вдоволенний,
    кістками котли не вистелив,
    зкаліченних,обездоленних...

    Недавно у це не вірилось...
    В тремтячі бабусині істини:
    що все,крім війни,відміряєш,
    від голоду землю їстимеш.

    Я соняхи бачу в снах своїх,
    де падали хлопці й плакали..
    І падаю там уже- коло їх,-
    і чую:усе,-відбалакали...

    Приходить до нас облаєна,
    зкривавлена,гола й боса,
    вже друга весна обкрадена,
    заплакана й простоволоса.

    Свічками віконечка світяться...
    Вона у них дивиться й молиться,
    руками впивається в Ліствицю...
    Земля оживе,все загоїться.
    27.02.2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Сергій Гупало - [ 2015.02.27 16:44 ]
    Д е р а ж н е *
    Ламка стежина йде у Деражнè.
    Кущі відважно розхиляти мусиш.
    Навколо – хвилювання затяжне,
    А небо піввідчинене, як мушля.

    Оленіна** гуляла саме тут.
    У спогадах і Пушкіна носила,
    І ту, далеку пору золоту,
    Коли багато мрій і дужі сили.

    Між соснами поезія пливла.
    Немов у храмі, пахнула живиця.
    Чарівно відлітали до села
    Оперені коханням давні птиці.

    Ступала Анна, тиха і свята;
    Стрімкий поет услід ішов за нею.
    А вічний час натхнення діставав
    І про ліричне мислив епопейно.

    Життєво, поетично я росту
    На стежечках навколо Деражного,
    Де слово набирає висоту
    І нетривкі приховані тривоги.

    Стежини-злами вгору, вниз біжать…
    Піщані горбики; думки розлогі
    Про те, що тут якась лежить межа…
    Спиняюся, і хочу жити довго.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  39. Андрій Басанець - [ 2015.02.27 15:14 ]
    * * * *
    живе в кімнаті березень напружений
    щомить готовий кинутися геть
    і ми живемо
    присмеркові служимо
    з важких гардин витрушуємо смерть

    і ти живеш злютований до атома
    по чорних сходах черкаєш пальтом
    на вулиці
    наводнені солдатами
    несеш сміття післязимових втом

    вже наче ворс сумирний і приречений
    тонкий і перекраяний до шва
    все менше світла
    у коротких реченнях
    все більше необжитості в словах

    на тебе віття розігріте ласиться
    а ти сидиш як личить блукачам
    коло стіни
    навпочіпки
    мов пасинок
    до голих ніг притиснувши м'яча

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  40. Наталка Янушевич - [ 2015.02.27 13:23 ]
    ***
    А ти мене згадай, коли у сни
    Скрадається лавандовий світанок,
    І вузлик сонця натяком весни,
    Отим найпершим сподіванням стане.
    А ти мене згадай, коли думки
    Не повернути в пересохлі русла.
    Тоді в садах минулого таки
    Останній спомин вітер не обтрусить.
    А ти мене згадай. Згадай мене,
    Коли не можна і коли запізно,
    Коли пір*їнка думки промайне,
    Які ми рідні і які ми різні.
    27.02. 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  41. Маріанна Алетея - [ 2015.02.27 10:05 ]
    Cлово

    Чи може пробитися слово,
    Туди де пожежа від крові?
    Там сліпне нажахана тиша,
    Думки полишає колишнє.

    Чи прийде омріяна правда?
    Чи можна чекати розраду?
    Коли злу дадуть покарання?
    Коли відступають омани?

    Навіщо бентежити марно
    Те давнє покривлене царство?
    Та слово, що стало як зброя
    Завжди поведе за собою.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (1)


  42. Володимир В'юга - [ 2015.02.26 22:36 ]
    Хмари (уривок з поеми)
    Шугають хмари над горою,
    Куйовдять лісові верхів’я,
    Неначе діти між собою
    Так любо грають на подвір’ї,

    То усміхаються на захід,
    То сумно схиляться над сходом
    І трансформуються у привид
    Перед пробудженим народом,

    Їм все одно: хоч місяць, сонце
    І вибухи на ньому завтра,
    І тим, хто їх в багнюку втопче
    Однакові й людина, мавпа,

    Та не однаково вітрилам,
    Народженим Дніпром Вкраїни,
    І тризубу й народним вилам
    Хто їх тримав, тримає нині,

    Ух, не однаково громаді,
    Розбудженій кривавим вітром,
    Що ходить по Вкраїні зрадник,
    В начальники забравшись хитро,

    І каже у Верховній Раді,
    Що голова його не хмара!
    А що як мужики за зраду
    Сідниці – на палю в примари,

    Ґорґоні плавати у річці
    І – тулубу від неї з “-ізмів”,
    Жаль тільки голубої стрічки,
    Покрапленої комунізмом;

    І cлава Богу, що лиш привид
    З-за хмари вигляда в Європу,
    Осяяв реактивний привід
    Ці небеса сріблястим кропом;

    Зіп’ялися у небо гори:
    Одна з землі, а друга з хмари,
    Одна вулканить, інша вторить –
    Немає миру, є лиш чвари…


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  43. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.02.26 21:29 ]
    Хвилини слів

    Мене навчила німоти
    Печаль пізнання.
    А засіб від утрат мети -
    Струм проминання -
    Питому течію забув,
    Проник під скелі,
    І легіт гусне поміж букв,
    І хмари з гелю.

    Стодужим волоком борей
    Посунув крони.
    Іду за марева шерег,
    За тьми заслони.
    На вдихи-видихи псалом
    Шепчу підспудно.
    Гачу - до саден - кулаком
    У брами буднів.

    Братання зимних стовітрів
    І повів бризу.
    Я пізнаю хвилини слів -
    Жорстоких, сизих.

    Неначе вохри порошок,
    Сосновий овид,
    Пливе по лусочках шишок
    Відлуння мови.

    2015


    Людмила Нестуля

    Время слов

    Меня заставила молчать
    Печаль открытий.
    Лекарство вечного врача -
    Поток событий -
    Родному руслу изменив,
    Ушел под скалы,
    И воздух сделался ленив,
    И тучи вялы.
    Натужным волоком ветра
    Сдвигают кроны.
    Я выхожу за вечера,
    За их заслоны,
    Дышу в округлую у рта
    Молитву или
    Стучу в обмякшие врата
    Нервозной были.
    Братанье северных ветров
    И лепет южных:
    Я обретаю время слов,
    Жестоких, дружных;
    За охристою желтизной
    Сосновых речек
    Ловлю разбросанный лесной
    Обрывок речи.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  44. Мирон Шагало - [ 2015.02.26 13:13 ]
    Закохані в етнографічному музеї
    Дрімлять експонати в пишній залі,
    сходи кам’яні — смаків забутих дань,
    згадки в рамі, жовклі та зів’ялі.
    Тільки ж ти, любове наша, не зів’янь.

    Час устигнув це перемолоти:
    задуми й труди; вони уже «колись».
    І спинились тут чиїсь турботи.
    Тільки ж ти, любове наша, не спинись.

    Порцеляна, дзиґареве дійство —
    то колись для когось був маленький рай.
    За вікном згасає день і місто.
    Тільки ж ти, любове наша, не згасай.

    (25 лютого 2015)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  45. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.02.26 12:39 ]
    ***

    В застигле олово криниці
    Шептання злото шугоне...
    Якщо прогляне таємниця,
    І слово кинуте одне,
    Прокрає паволоку сіру,
    Розімкне лагідні вуста,
    Атласним ворсом надвечір"я
    Ізблисне з квітки і листа.
    Освітить цямрину, долоню,
    Здмухне із плесна пил-пергу,
    І блискотіннями сомонно
    Торкнеться вільгих щік і губ.


    2015


    Людмила Нестуля


    Густое олово колодца
    Велит шептать, звеня о дно.
    И если тайна отзовётся,
    И слово пущено одно,
    Провалит зелень луч и слякоть,
    Возденет смирные уста
    И гладким волосом заката
    Блеснёт с цветочного куста.
    Ладонь тишайшую оглянет,
    С запястья отряхнув пыльцу,
    И жёлтоватыми огнями
    Скользнёт по влажному лицу.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  46. Лілея Дністрова - [ 2015.02.26 11:24 ]
    Краса білокрила
    Де взяти силу вогняну?
    Де взяти іскру в згарищі надії?
    Яку черкнути ще струну,
    Щоб зупинити вітряні  стихії?
    Як втриматися на плаву?
    Не потопитись в вирі дорікання...
    Як зберегти сю булаву,
    Що дарувала душам сподівання?
    Як зачерпнути у хмарин
    Усю красу паріння білокрилу,
    Вітати журавлиний клин,
    Верхівки гір торкати метушливо?..

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  47. Серго Сокольник - [ 2015.02.26 00:48 ]
    Военное. Зарисовка
    Кто-то вернулся... Кому-то в дорогу...
    Все привыкают к войне понемногу.
    Гречка не порох. И масло не пушки.
    Словно явясь из былого, старушки
    Сахар и спички, мыло и соль
    Впрок закупают... Военная боль
    Взглядов... Сурово-спокойные лица...
    Неизбалованные заграницей,
    Те, кто "прессован" не раз был властями,
    Те, кто себя обеспечили сами,
    В пику властям, что считали их "рванью,"
    С давней привычкой своей к выживанью,
    Сами себе и опора, и суд...
    Те, кто сегодня Отчизну спасут.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115022600601


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  48. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.02.25 17:25 ]
    Чимала кішка - крицева печаль

    А ти насправді
    Кошеня шукаєш,
    Чимала кішка -
    Крицева печаль,
    І так свою провину
    Вміло креслиш -
    Блуканнями
    В імлистім гамані,
    Який одвічно
    За плечима -
    Завжди -
    Весни-провісниці
    Над містом і селом.

    Час нівелює запахи.
    Тримаєш
    Огрійливий,
    Що має кошеня.

    Не діяли
    Принади стеж-доріг,
    Віконниці
    Без штор,
    Ефірних тканок.
    Вони для тих,
    Чий модус -
    Дрімота:
    Погідних
    Статуеток
    Із фарфору...
    А ти - біжи!

    2015


    Людмила Нестуля

    Большая кошка - серая печаль

    На самом деле
    Ты котенка ищешь,
    Большая кошка —
    Серая печаль,
    И так свою вину
    Изображаешь —
    Блужданием
    В туманном рюкзаке,
    Который вечно
    За плечами —
    Вечно —
    Любой весны,
    Не только,
    Городской.
    Весна снимает запахи:
    Ты помнишь
    Всего один —
    Котенка своего.
    Тебя не сбить
    Приманками дорог
    И окнами
    Без штор
    И занавесок.
    Они — другим,
    Готовым ждать
    И ждать —
    Прилежным
    Статуэткам
    Из фарфора...
    Ждать — не тебе!



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  49. Анастасія Надольна - [ 2015.02.25 17:22 ]
    Безмежність мрій
    - Привіт, мій друже!
    - Як ти там?
    Що на душі у тебе?
    Ну ти ж здогадуєшся сам,
    Що треба і не треба.
    - Привіт, мій друже!
    -Як завжди?
    -Безмежність мрій,
    І філіжанку кави.
    -Привіт, скажи
    -Як світить день?
    -Які сьогодні віщування
    -Не переймайся все окей.
    - А завртра знов прощання?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Анастасія Надольна - [ 2015.02.25 17:00 ]
    Річниця Майдану
    Вже рік минув,
    А біль все не вщуха,
    І котиться сльоза поволі.
    Скажіть, що там на небесах?
    Які у вас там зорі?

    А в нас війна!
    Жорстоке поле бою.
    До вас летять уже щодня,
    Нові й нові герої.

    Ми щиро дякуємо вам,
    За ті нові простори,
    Що ви відкрили усім нам,
    І за щасливі долі.
    (Надольна А.І 19.02.2015)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   655   656   657   658   659   660   661   662   663   ...   1806