ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,

Борис Костиря
2026.02.11 10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму

Артур Курдіновський
2026.02.11 03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.

Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,

І Ірпінський
2026.02.11 02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди

Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Анастасія Надольна - [ 2015.02.25 17:49 ]
    Майдан
    Майдан вже не буде таким як колись
    Квітучим,щасливим, надійним,
    Він буде такий. Він буде ТАКИЙ
    Де крові було по коліна.

    Де доблесть і честь, за правду й добро,
    Де люди на смерть воювали.
    Молитви людей і сльози жінок,
    Відлунням у вухах звучали.

    Там кулі людей вбивали на смерть.
    Історія це не забуде.
    В останню дорогу мирних людей,
    Ми сотнею там проводжали

    Сльози і біль, молитви і тінь,
    СВОБОДА, якої не мали.
    Ціна цих життів. Ціна цих ЖИТТІВ
    Занадто високою стала.

    Майдан вже не буде таким як колись
    Квітучим,щасливим, надійним,
    Він буде такий. Він буде ТАКИЙ
    Де крові було по коліна! (Надольна А.І 24.02.2014)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Ірина Саковець - [ 2015.02.25 16:08 ]
    ***
    Сірі скелети лип. Сиві рубці доріг.
    Темінь снує сатин і накриває піших.
    Коле небесну плоть місяця гострий ріг.
    Холод, не чути рук. Гусне у венах тиша.
    Сниться тополі жах – сотні лунких сокир.
    Пихкають димарі, мовби малі вулкани.
    Глоду колючі сни. Глянцева гладь ріки
    сліпить худі зірки, щоб не горіли марно.
    Важко зітхає в’яз: тісно в цупкій корі.
    Сіється срібна сіль в ніч із Малого Воза.
    Гли́боко тихий світ, ніби мовчання риб,
    істин своїх ніяк нам донести не в змозі.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  3. Іван Потьомкін - [ 2015.02.25 13:23 ]
    ***
    ***
    Опріч кіно , концертів і вистав безмежне розмаїття,
    Навідайсь в поліклініку. Вдивись у черги безбережні.
    Слідом за безпомильним серцем скажи всім оптимістам:
    «Нема здорових...Є поки що якслід недообстежені...»


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  4. Анна Віталія Палій - [ 2015.02.25 11:15 ]
    Інформаційна війна
    Ворог нам показує,
    Де маєм дивитися,
    Що маєм побачити,
    А чого і ні;
    Що маєм подумати,
    Щоби помилитися.
    Хто впізнає ворога
    На оцій війні?

    Потім зрозуміється,
    Ну, а нині віриться.
    Поки ще розвіється
    Сизуватий дим,
    Ворог в`їде танками
    Зі своїми звірами.
    У свідомість кожного,
    Хто пустив туди.

    І не скине маску він,
    На обман начеплену.
    Бо під білим чорна там
    Знайдеться ява.
    Та людина вільна є
    У своїй причетності.
    Звідки вибираємо
    Для душі слова?

    Нам самим ще зводити
    У ефірі подиви.
    Бо по нас звірятимуть
    Ще свої стежки.
    Голос наш звучатиме
    Ще поміж народами.
    І відлунням сповняться
    Зболені віки.

    Бо йдемо до світлого
    Впевнено, злагоджено.
    Як би не бісилися
    Найманці орди.
    Бо, йдучи до світлого,
    Точно переможемо.
    І залишим вічності
    Золоті сліди.

    25.02.15р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  5. Омелян Курта - [ 2015.02.25 09:52 ]
    Я не така


    Не така я, не така я,
    Як про мене набрехала
    Моя подруга дорогая
    Честь і совість розтоптала.
    Тобі на вірність присягаюся,
    То чому ж ти сумніваєшся?

    Гітариста покохала,
    Міцну ми дружбу завели
    Мене подруга оббрехала
    Від самих ніг до голови.
    Тобі на вірність присягаюся,
    То чому ж ти сумніваєшся?

    Ой кохання, розставання,
    Знову сварка, та знову мир.
    То на вірність тестування,
    Міцне кохання – мій кумир.
    Тобі на вірність присягаюся
    То чому ж ти сумніваєшся?

    Не влюбляйтесь в гітариста
    В нього струни за товсті,
    Не влюбляйтеся в артиста,
    В нього вітер в голові
    Скільки раз я присягалася,
    Скільки раз я принижалася.
    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Омелян Курта - [ 2015.02.25 09:28 ]
    У циганському таборі


    Візьму циганськую гітару
    Гай-ни-ни-ни, гай-ни-ни-ни,
    Запряжу я гнідих пару
    Та й полечу до дівчини.

    Веселюся я з циганами
    Гай-ни-ни-ни, гай-ні-ні,
    Язиками полум’яними
    Палають ватри вогняні.

    Летить циганка в бистрім танку
    Гай-ни-ни-ни, гай-ні-ні
    Блистять очі у циганки,
    Як дві цятки вогняні.

    Запросив її до танку
    Гай-ни-ни-ни, гай-ні-ні,
    Летять іскри з очей циганки
    Наче стріли вогняні.

    Один циган із-за ганку
    Гай-ни-ни-ни, гай-ні-ні
    За свою табірну циганку
    Показав кинджал мені.

    Затремтіли в мене груди
    Гай-ни-ни-ни, гай-ні-ні,
    Бо цигани строгі люди
    Зірвуть голову мені.
    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Іван Потьомкін - [ 2015.02.24 21:50 ]
    Так позмагатись хочеться з онуком

    До англійської, якою намірявсь змагатися з онуком ,
    Як сповниться йому десь років зо два,
    Додалася призабута зі студентських літ латина:
    Хвороба ( сподіваюсь - виліковна)
    Та ліки надзвичай дорогі, що, мабуть,
    І в США не кожному видають їх безкоштовно.
    І все ж надія жевріє щоднини:
    Може-таки вдасться піти з онуком на ставки,
    Де б суддями були лебеді й качки...
    Головне – на старт здоровим вийти.
    Навіть програш буде мені в радість.






    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  8. Ігор Шоха - [ 2015.02.24 19:15 ]
    Блудні вогні
    Я у долині погаслих вогнів.
    Б’ють ручаї у цямрині.
    І оживають на самому дні
    чари минулого, мов уві сні,
    вічні сомнамбули – тіні.

    Відгомоніло її і моє
    у недоказаній казці.
    У сивині павутину снує
    срібним узором моє житіє –
    пізнє непізнане щастя.

    Жевріє попіл, згасає вогонь...
    Зайчиками позолоти
    місяць сіяє у сепії скронь.
    І опікає пожежа долонь,
    неугасима на дотик.

    Юне те диво моє лісове –
    сонечко тепле і ясне,
    поки ще казка у серці живе,
    поки проміння не сяє нове,
    поки вогонь не погасне.

    Ватра дарує останнє тепло.
    Все – як бувало раніше.
    Вічне і віще між нами лягло.
    Може і це не зі мною було,
    поки не сталося інше?

    Не проминає п’янке дежавю
    очі у очі...
                                  Луною
    з марева ночі
                              зове гамаюн.
    Може і це не по душу мою,
    поки
                   я марю
                                  тобою?

                                  2005


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  9. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.24 19:10 ]
    Життя
    Голос - що ламає кригу
    Повітрям розриває хтив
    Підкреслює природи вроду
    Голубить благородність нив

    Прийди , родися , розгорнися
    Міняй закоренілий стиль
    По іншому кругом стелися
    По нотам , в полудневий штиль

    Грай пристрасно , в аплодисменті
    Вином рожевим по губам
    Лий почерком , в асортименті
    Стели дорогу рушникам

    Оазис - поколінь родинних
    Угода витканих зусиль
    Вітає монограм творіння
    Для них без відома інтриг

    Лунай , лунай , не зупиняйся
    Дістань для правди монускрипт
    Співай коханню , не турбуйся
    Де спільно - там завжди болить.
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  10. Любов СЕРДУНИЧ - [ 2015.02.24 16:29 ]
    Лесі
    ЛЕСІ
    Ось ми і ровесниці з Тобою,
    Стрілись віком на межі століть.
    Ти пішла такою молодою,
    А Твій біль уже й мені болить.

    Та Твоя вступає в душу сила
    І відвага будиться на клич,
    Як огні досвітні засвітили
    По-новому на межі сторіч.

    Приїзди до мене, Лесю, в гості!
    Хай торкнуся сильної руки
    І почую віщий мужній голос.
    Підем весну слухати й віки.

    Я б Твоєю сЕстрою назвалась,
    СЕстрою безсмертної Косач.
    Бо для мене це до болю мало:
    Лиш читач Твій. Але все ж – читач!

    Приїзди до мене в гості, Лесю!
    Знову на Поділля приїзди!
    Де Твоя чудова мова ллється
    І цвітуть черешнями сади.

    Де село здається милим раєм
    І лунає Пісня Лісова.
    Ти ж не вмерла: те, що не вмирає,
    Маєм в серці, в пісні, у словах!
    (Любов Сердунич, «ДУША НЕ ТЕРПИТЬ ПОРОЖНЕЧІ». – Хмельницький. – 2005. – С. 9).


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.24 15:41 ]
    Перше кохання
    Гаряча юність пригощала
    Грайливий молодості флірт
    У невагомості вивчала
    Різноманітний вражень зміст

    Небесна манна вибухала
    Мелодій , пахощів квартет
    У самоцвітах розставала
    Сплітаючись в один букет

    Взаємні визнання мотиви
    Вітаючи весняний бум
    Любов'ю дива підпускали
    Кохання - благодатний сум

    Це був початок для стосунків
    Вершина ваших відкриттів
    Перші штрихи значних здобутків
    Хоч ви - ще діти для батьків.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Анастасія Поліщук - [ 2015.02.24 15:57 ]
    Буває, так незручно уявляти...
    Буває, так незручно уявляти,
    Як інші люди творять власні вірші,
    Втискаючи незграбності та грації
    У ті слова,
    Які вони не пишуть, а ніби їх видмухують - очима,
    Руками, серцем, мозком - без розбору!
    Писання віршів, знайте, акт інтимний,
    Коли крізь букви чуєш гул розмови,
    Яка снується часто в наших душах,
    Якій не до вподоби прозвучати,
    Вона лікує,
    ранить,
    мучить,
    душить,
    Коли себе допитуєш завзято.

    Тож уявіть - процес плетіння віршів,
    Як хтось собі чорнилами по спині
    Як хтось згасає, генієм розцвівши...

    Писання віршів, вірте, акт інтимний


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  13. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.24 15:36 ]
    Гординя
    Прощав коли не знала міри
    Я знав - вона жадоби жрець
    Я бачив та Амура стріли
    До глибини вели в екстаз

    Сильніша ніж переконання
    Спритніша ніж думок приціл
    Міцніша ніж сторін додатки
    Бо знала , де стояв - кипів

    Невтомні твої слів плетіння
    Умілі феєрверки благ
    Ти чуєш - коли блазні в прірві
    Ти губиш - коли зайвий блат

    Я вдячний за таку нагоду
    Хоч в чомусь підвести межу
    Я бачу - де ведуть від злому
    Я гордий , там де я - там ти...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.24 13:41 ]
    Сторони , береги
    Полохлива , метушлива , провірена часом
    Обережна і дбайлива - осипана градом
    По воді , по суші пилом - усе не встигає
    Так за інших без перерви - каміння збирає

    Білі ноги почорніли , обвітрене тіло
    Мозолями руки стали - запущене діло
    Не радіє , не знаходить утіху в мирському
    По ночам у бога просить - не маючи дому

    Хто ти є ? Чия кровина ? Кому щиро годиш ?
    За які такі гріхи - себе вперто гробиш
    Чи за вітром , чи навпроти усе зволікаєш
    Доробивши добрі справи крокуєш , тікаєш

    За труди свої , роботу не просиш окладу
    Тільки хліб , і чисту воду береш за оплату
    Дозволяєш себе бити нечистим на совість
    У придачу все ховаєш - неписану вроду

    Сам не бачив , були свідки , між людей розмови
    Тільки тиші і відома відвертість промови
    Хто за чорним , хто за білим картає дозвілля
    Хто від бога , хто від злого - збирає спасіння.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.02.24 11:43 ]
    ***


    І мертві діти оживуть - отам,
    Де ні злоби, ні зайчика на ваті...
    Не поминайте їх, оці сто грам
    Не додадуть снаги в небесній хаті.

    Ішла війна - і все без коректур...
    І сипали, немов лелітки, гроші...
    Вгризатиметься в землю чорний бур.
    Відхиляться від курсу листоноші.

    Їсть вороння покинутий пайок.
    На вухах макарони, тобто паста.
    По склу бреде місцевий дідо йог.
    ...чому народи треба нищить, пасти?

    Щемка любов.
    Затруплені поля.
    Приходить лиходій нізвідкіля.

    О скільки треба сонця і дощів,
    Щоб ми зварили борщ - не кислі щі...
    Щоб ми плекали около своє...
    Щоб не вбивали за мідяк, у.є...


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  16. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.24 07:04 ]
    Сум
    Вечоріє , сутеніє , нічка наступає
    Сон до мене не приходить , сум не відпускає
    Цілував би твої руки , ніжно обіймав би
    Як би мав таку я змогу - вік не відпускав би

    Де ти ходиш ? Де ти бродиш ? У якім дозвіллі
    Не згадаєш , не відчуєш думи мої вільні
    Як подумаю аж плачу , кляну свою долю
    За що мені така дяка - любити до болю

    Ладен все віддать на світі - щоб ще раз відчути
    Подих твій , блаженства миті разом пережиті
    Не пригорнеш , не почуєш як серденько б'ється
    Як до тебе у надії - мов струмочок в'ється

    Вечоріє , сутеніє , нічка наступає
    Сон до мене все не йде , сум не відпускає
    Стану за тебе молитись , просити у бога
    Тобі миру , щоб у щасті стелилась дорога.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Серго Сокольник - [ 2015.02.24 01:16 ]
    По кругу
    Тянется, тянется день.
    Экзовселенская лень,
    Как продолжение дня,
    Тонко коснулась меня.
    День отгорел и упал
    В темный эротопортал...
    Падшая, павши к ногам
    Станешь моею... А там-
    Тянется, тянется ночь...
    Чем ты мне можешь помочь?
    В небе плывут, посмотри
    Черного цвета шары
    Всех несвершенных надежд...
    Всех недоснятых одежд...
    Гаснет во мраке ночей
    Крик нерожденных детей...
    Как обреченно-грубы
    Эти подарки судьбы...
    Снова алеет восход...
    Утро прожектором бьет...
    Губы взасос... Улови
    Привкус с горчинкой любви...
    Экзовселенская лень...
    Тянется, тянется день...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115022401090


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Микола Дудар - [ 2015.02.24 00:39 ]
    ***
    Ропщет сумрачно бремя вотчины
    жуть не вовремя, ноги врозь
    то ли с дурости, то ли с прочего
    был бы рядышком - знал небось

    Кто-то с родненьких бьет об стеночку...
    кто -то с добреньких душу - вспять…
    я бы нежно их всех на -- веточку
    кабы рядышком… кабы знать
    23. 02. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  19. Аліса Коцюба - [ 2015.02.24 00:00 ]
    Ты можешь
    Ты можешь быть всеми моими ключами.
    И теми, что бьют во мне фонтанами жизни,
    И теми, что открывают любые двери.

    И прятать меня за своими плечами
    От каждого, кто обрел меня в своей мысли,
    От всякого зла и бедствия. А я тебе верю.

    И вот потому я могу быть слабой,
    Я прячу себя в твой тыл, оставляя страхи,
    Вжимаясь калачиком в твое тело.

    И будь у меня тот же выбор, я бы
    Все прошлого нити снова… единым махом
    Без шанса в него вернуться. Все так же смело.

    И как не расставь ты порядок строчек,
    Порядок слов, запятых, и акценты-ноты.
    Сплошной палиндром, будто кто нарочно

    Писал нас. Судьбы ли известный почерк?
    Я страшно пьянюсь от твоей заботы
    Но все же, пожалуй, возьму еще. Ведь можно?

    Февраль 2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  20. Влад Досич - [ 2015.02.23 22:50 ]
    Крик душі
    Ви людям усмішки даруйте
    Хоч на душі завжди печаль
    А серце все кричить рятуйте
    Та ніхто не чує це на жаль

    Та і навіщо комусь знати
    Що так тривожить по ночам
    Коли не можеш навіть спати
    Ти молишся своїм Богам

    Коли не радує нічого
    Коли втрачаєш життя смак
    Не бачиш доброго ні злого
    Ти не міняєшся ніяк

    І все стає таке буденне
    І так триває день за днем
    Живеш життя своє злиденне
    З давно погашеним вогнем

    А навкруги людей чимало
    Та відчуваєш що ти сам
    І ніби все уже дістало
    Й не хочеш вірить чудесам

    Думки сумні туманять розум
    А палець тисне на гачок
    І постріл цей подібний грозам
    Завершить твій життя шматок

    30.07.14 [Досич В.Л.]


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Наталя Мазур - [ 2015.02.23 22:27 ]
    Покажіть мені
    Покажіть мені вкраїнців,
    Що святкують двадцять третє?
    День той - свято у держави,
    Що загрожує планеті.

    Та держава має зброю
    І неждано та зухвало,
    Несподівано, підступно
    В України Крим забрала.

    А на мирному Донбасі
    Не зерно, а кулі сіє.
    Та держава, ви вгадали,
    Називається …..

    22.02.2014р.

    Журнал "Малятко" на фейсбуці заохотив
    мене до написання такого віршика.
    Це вже потім дискусія розгорілася,
    чи потрібні такі дитячі віршики....


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  22. Володя Криловець - [ 2015.02.23 21:12 ]
    ***
    Я вам казку розкажу:
    Завітав до хати жук.
    Він страшезний, величезний!
    Я кричу до нього: «Щезни!»
    Тут горобчик залетів –
    І жучиська миттю з’їв.

    22 лютого 2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.23 16:45 ]
    Пісня
    Як не хотілось , як не старалось
    Як не бажалось , як не літалось
    Як не прохалось , як не жадалось
    Все не любилось , все не кохалось

    Злетіти не взмозі , сказати не в силі
    Живе чи існує незнає ніхто
    В собі заховалось , замки всі закриті
    Усе що навколо для нього ніщо

    Усі говорили , усі научали
    Усі краще знали , всим треба було
    Усі поніміли , раптово пропали
    Не бачать , не чують , і слів не стає

    Сам мовчки стелюся , нікого не знаю
    Ні з ким не ділюся - дорога своя
    Що гірше забуду , що краще залишу
    У всьому що сталось - вина і моя...
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  24. Маріанна Алетея - [ 2015.02.23 15:07 ]
    Вимкнуто

    Вимкнути світло,
    Забути усе,
    Вийти із кола.
    Не збутись на звук.

    Тиші чекання
    Та грім навкруги,
    І сподіватись
    Немає вже сил.

    То батарейка
    Вже сіла давно,
    І не розкажеш,
    Кому все одно.

    В світі ілюзій
    Пробиті шибки.
    Втрачено друзів.
    І відлік років.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  25. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.23 15:20 ]
    На прощай...
    На прощання тобі побажаю
    Відпустивши свої почуття
    Щоб зустрів на шляху половину
    Для якої зумієш з повна

    Пам'ятай ! - їх багато не буде
    Тобі прикладом участь моя
    Ти і сам вже напевно не знаєш
    Для чого був потрібен і я

    Все що винен мені я прощаю
    Твою душу я зміг прочитать
    Не сужу , на майбутнє благаю
    Так не смій - бо у тебе сім'я

    На прощання я буду мовчати
    Залишуся із болем своїм
    Пожалкую не раз - та надалі
    Я не в силах ударів тримать

    З миром в серці кохання втрачаю
    Буду завжди тебе пам'ятать
    Вже ніколи нажаль не посмію
    Слів відвертих тобі написать...
    2006р.





    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.23 14:36 ]
    У слід коханню
    Душі осінні сновидіння
    Октави молодих вітрів
    Несуть минулі хвилі часу
    Де в перше я його зустрів

    Осліплений дурман травою
    Я бачив розписом листок
    Як це життя тебе прощало
    Готуючи у рай квиток

    Уже не зміниш , не повернеш
    Я поряд був , любив як міг
    Та мучать совість і сумління
    Що не утримав , не зберіг

    Пробач мені мою провину
    Утрат дорога мовчазна
    До тебе завжди серцем лину
    Поки горить хреста душа...
    2006р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.23 13:18 ]
    Ясність
    Відлітають дикі гуси під осінній марафон
    Замітають жовтим листом - реквієм акардеон
    Ноти в нотах зазвучали , ностальгією романс
    Дні самотні зустрічали під вальяжний роверанс

    Поміркованість у всьому , довгі ночі , томний сон
    Витинанки , візерунки проявляються за склом
    Під блискучим покривалом дрімотою вся земля
    Доля з серцем розмовляли - воркотінням снігура

    Непомітно в спілкуванні час біжить , іскрать сніги
    У духовному єднанні ти , і зібрані думки
    Затишок , сімейне коло , розуміння і тепло
    Це найбільше в світі щастя - благодаті джерело.
    2006р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  28. Алла Баранкевич - [ 2015.02.23 13:17 ]
    Гусенята.
    Біжать гусенята до річки,
    Що би напитись там водички.
    Також поплавати ще трішки
    І помочити в воді ніжки.

    Там плавають всі досхочу,
    Не бояться теж вони дощу.
    Бо пір'ячко в них швидко сохне,
    І на дощі майже не мокне.

    Потім підуть додому їсти.
    Поївши - на траву присісти.
    Поспати трішки, відпочити,
    Щоб знову плавати зуміти.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Танюша Гаращенко - [ 2015.02.23 13:24 ]
    Залишки тепла
    Не всерйоз живемо ми на світі
    У бездаленій своїй душі,
    І не чесно буде не радіти
    Тим поривам з блиском у вогні.

    Ми безболісні творіння
    Здатні лиш на тихі почуття,
    Ми малі та безневинні
    Залишаємось завжди в сумних очах.

    Нас покличуть,ми прийдемо
    І від втоми заберемо вас..
    Нас залишуть і покинуть
    Не згадавши і повік тей час.

    Дуже болісно так жити
    Адже ми лиш залишки тепла,
    Нам приходиться терпіти
    Ваші змучені,сумні серця..

    2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Алла Баранкевич - [ 2015.02.23 13:18 ]
    Гумореска: Така проблема і в корови, бо не знає мови.
    До Києва прибув дід… афіші читає…
    Магазинів, Боже ж мій… з продуктом шукає.
    Бачить гарний магазин «Київські ковбаси»
    Зайшов туди навпростець, до самої каси.

    І культурно в продавця привітно питає:
    - Скажіть, ваша ковбаса якусь назву має?
    Коли її привезли... і коли робили?...
    Боюся я, щоб мої внуки не втравились.

    І почув дідусь таке… О, бодай не слухав,
    Від вчутої розмови, аж пов’яли вуха…
    - Всьо по рускі , дєд, скажі, бо нє понімаю,
    Что хотітє от меня, нічего нє знаю?

    Тут не витримав дідусь сказав своє слово,
    Вже він слухати не міг, як калічать мову.
    - В Україні живете і не вчите мови?...
    Це ж така ж сама проблема в моєї корови,
    Коли їсти дуже хоче – язик висуває,
    Але й слова не промовить, бо мови не знає…


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Маргарита Ротко - [ 2015.02.23 13:13 ]
    свічі й солов’ю

    зимна радість обличчя – торкатися інших облич –
    на землі, між землею, де вершник на дереві – сич,
    де титанові зерна гойдають небесні моря…
    я приходжу до тебе, як марне звірятко-зоря –
    у намріяні руки, намарені контури глин,
    щоб у них залишитися – вітром (живим? неживим?),
    не роздмуханим големом, голою твердю цитрин,
    дряпотливою цитрою, сидром у розпачі ринв,
    коли в шиби, задушені поглядом-дивом, вмерза
    то коса летавиці, то яблучна риба-сезанн…

    як дитина занедбана брязкальцю дражнить язик,
    наче дзвін, що втрачає пречисті вузли голосів,
    мов китайський дракончик – у теплі боки ліхтаря,
    я у тебе говорю… мій дім – лепрозорій. моя
    мельхіорова стежка – до пагорба? в поза...? – впусти!
    (закриваю обличчя зимою-імлою хустин)…

    …це хвилюється стежка обабіч – потойбіч – земних.
    це за плінтусом злодій шепоче до тиші: «вломи
    крайчик часу і кутику, вістря і остраху… спи,
    наче віспинка світла – на чорній воді з-під стопи»…

    …і бегонії жухлі в агонії квіту – до криг,
    й теракотові стайні, що в них переломлений крик
    вичищає утечі, стояння, змію, кістяки,
    і похмільний синдром, що нерідко дається взнаки,
    і терпець, що втікає, як нитка – із голки, чи пульс, –
    всі бояться спинитися…

    знаєш, я також боюсь,
    що спинюсь, не діставшись – ні берега себе, ні дна,
    ні свічі і ні виду, ні полум’я, ні полотна,
    ні часу, ні безчасся, – в болоті вини і цукрів.
    бестіарій дотлів. і звіринець мій люто згорів.
    ні звірятка, ні цятки. ні сліду… й ні миті гули
    на жердину наштрикнуті шість і три в колі хвили…


    земна радість невчасна і зимна не-радість…. куди
    йти, коли ти не знаєш, як рухатись, господи? йти –
    глинокруго? мурашково? пильно? з-під рук гончаря?
    і дзвеніти крізь пустку: «нікуди», «ніхто», «нічия», –
    як дитина – у брязкальце – сіпати клятий язик…
    що за звичка, о господи? як ти до звичок тих звик?! –
    калатають у землю – у бубни вулканів – кроти
    з ганчірками на мордах, о боже… світанку кортить
    опалити – не паляться… котять підводи… і де
    я між ними, скажи?

    …ця земля, мов бджола, не гуде.
    цій землі кожен равлик і камінь у горлечку зник.
    попіл сонця і смерті фарбують обличчя янцзи.
    тихий циркуль видзенькує повню і повняву чаш.
    відштовхни чи прийми, опали й остуди, отче наш!

    відпусти чи пусти – на поталу – свічі й солов’ю…
    всі бояться і прагнуть – у теплу долоню твою…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  32. Танюша Гаращенко - [ 2015.02.23 12:03 ]
    Записник
    І знову плач, і знову сльози
    Мене охоплюють повік.
    В тривозі сумній на дорозі
    Я лишу вам свій записник.

    У ньому є речей багато,
    Які залишила нам матінка-земля.
    Там сумні погляди козаків
    Висловлюють свої найкращі почуття.

    Занедбане вкраїною Полісся
    Описується в ньому аж до сліз,
    Його засмучене червоне листя
    Кружляє у таночках скрізь.

    Листочки ті були не справжні,
    То були залишки людських страждань.
    Вони змагалися за подих щастя,
    Затриманий в реакторських руках.

    Змагання те було з пітьмою,
    Яку залишила нам матінка-земля.
    Вона не дінеться ніколи
    Із їхнього тяжкого небуття.


    2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Алла Баранкевич - [ 2015.02.23 12:19 ]
    Дітей своїх вітаю з шлюбом!
    Ви прийміть, мої діти, вітання від нас.
    В цей такий урочИстий і радісний час.
    Ви сьогодні на рушник весільний стали,
    І життя своє сімейне вже почали..

    Живіть у достатку, любові і мирі.
    Щоб любов осідала в Вашій квартирі.,
    Дорога стелилась з листочків мімози
    І тільки від радості капали сльози.

    Щоб Вами пишалися рідні й родина!
    Що би народили і дочку, і сина,
    Та смутку ніколи в житті Ви не знали,
    На Кіпрі хатинку і віллу теж мали.

    Ви будьте здорові. живіть теж багато-
    Наскільки дозволить вся Ваша зарплата.
    А зарплату, щоб у євро видавали
    І таку, як президент велику мали.

    Народжуйте швидше синочків і дочок,
    А перша дитина - була через рочок,
    Щоб дзвінко всі діти в колисках співали,
    Здоров'я міцненьке і доленьку мали.

    Нехай часто в гості бузьки прилітають
    І рочок за рочком дітей призентують.
    Команда з синочків, щоб була футбольна,
    А з дочок команда була волейбольна.

    Щоб приносили синиці добрі звістки.
    Всі чудові зяті, й слухняні невістки,
    Майбутні онуки, й правнуки любили,
    Діамантове весілля з Вами зустріли.

    Поклоніться батькам, вони В вас чудові.
    Заслужили безліч поваги й любові.
    Вже скільки ночей раді Вас недоспали,
    Колисали, любили, й освіту дали.

    Пам'ятайте завжди, що чекають батьки.
    І ніхто так не любить,як люблять вони.
    Батьківська любов найсильніша у світі.
    На крилах хотіли б до Вас полетіти.

    І більшого щастя батьки вже не знають-
    Лиш коли здорові діти, й долю мають.
    Тоді батьки щасливі,- коли щасливі діти.
    Теплом своїм хочуть дітей всіх зігріти.

    І де б ви не були, на якій дорозі,
    Пам'ятайте - всі батьки стоять в порозі.
    Хвилюються дуже, за вами сумують,
    Вас люблять, чекають і міцно цілують!

    Батькам своїм телефонуйте Ви щодня.
    Так живіть, щоб раділи батьки і рідня.
    Від щорого серця прийміть привітання,
    Мої щоб здійснилися всі побажання.

    З шлюбом вітаємо, міцно цілюємо!
    Квіти кохання й любові даруємо!
    Ви налийте повні всім келихи вина,
    І за любов взаємну - вип'ємо до дна!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Омелян Курта - [ 2015.02.23 11:07 ]
    Із щоденника закоханої
    Понеділок: Дорога моя Яринко
    Як-ся маєш, як живеш?
    Розкажу тобі новинку,
    Ти подруженько помреш.

    Вчора вечером у барі
    Підчепила джентльмена.
    Віртуоз він на гітарі,
    Та й похожий на спортсмена

    Вівторок: Напросився проводжати.
    Я звичайно не хотіла.
    Став він руки цілувати,
    Опустився на коліна.

    Середа: Казав має думку щиру.
    Назвав себе Віталієм.
    Запросила на квартиру,
    Обняв мене за талію.

    Четвер: Та ж я дура рахувала,
    В нього товстий…гаманець,
    А сусідка розказала -
    Збанкрутився нанівець.

    Пятниця: А на ранок із вітальні
    Кудись подівся амулет.
    Просить в мене мій Віталій
    Хоч три гривні на білет.

    Субота: Розповіла кумі Ганні
    Новину зовсім цікаву,
    Бізнесмен у ресторані
    Запросив мене на каву.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Омелян Курта - [ 2015.02.23 11:13 ]
    Сміх тай годі
    Ви не смійтесь дураки!
    Нарікає Ганча
    Посіяла буряки,
    Вродилось циганча

    Повернувся муж з роботи
    За півтора року,
    Та циганча уже доти
    Підросло нівроку.

    А дитинча кучеряве,
    Доглянуте, сите,
    Личко кругле та чорняве,
    Очі з антрациту.

    Де ти його жоно взяла,
    Питається в Анці.
    -В огороді, як копала
    Буряки на грядці.

    Придивився муж добряче
    На дитя з дивана,
    І здалося ніби бачить
    Цигана Івана.

    Роботяща наша Ганча
    Рекорди побила,
    Бо на весні знов циганча
    Капуста вродила.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Юрій Строкань - [ 2015.02.23 09:18 ]
    Весна іде
    Весна іде
    Сніг падає із дахів чайками
    Гільзи тонуть у ріллі насінням
    Господи, прорости в мені цим терпінням
    Не дай висохнути на землі
    Весна, весна
    Вже й не чекали від тебе звістки
    Ти давиш десь у чані червоне вино
    Пам’ятаєш, грона висіли у небі чистім
    І ягоди падали на сукно
    Темний бік твого повноводдя
    Це коли спливають пліткою із дна зірки
    Не ті, що ми думали, для нас падали
    У серпневім мареві передчуттів
    А ті, що в мазуті і ледве світяться
    Під шаром рубінової іржі
    Весна іде
    На всіх парканах у дальніх селах
    Вилазить листя уздовж доріг
    І сни дівочі тремтять на стеблах
    Важкі, як вогкий весняний сніг
    І кожна ніч, ніби шлях додому
    А прокидаючись – на поріг
    Господи, милий, прорости у ньому - живому
    Ти й так стільки його стеріг
    Ти й так стільки приносив дров
    Стільки днів сонячних подарував
    Що тепер, Господи, витри з його лиця кров
    Щоб він і далі в мені проростав


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  37. Мар'ян Радковський - [ 2015.02.23 01:09 ]
    ***
    Зірки так сяють лише з тобою
    Або ж опісля...тебе.
    Сліпі не побачать, а я все достою,
    Достою до щастя свого чергу
    З тобою.
    І в часи такі складається зброя,
    І смерчі та демони втишили землю,
    Усе недосказане сказиться потім,
    Усе непобачене зараз на небі.
    Такою...
    Такою тебе я не бачив...до цього,
    Під зоряним сяйвом ми знову, як діти,
    А може для всього, що зветься тобою,
    Під зорями вчитися жити...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Серго Сокольник - [ 2015.02.22 23:27 ]
    Казка
    В небі,
    На темному боці
    Сріблястого Місяця,
    Троль нецікавий
    (чи, більш вірогідно, Тролиха)
    В Зорі жбурляв
    Камінцями.
    Дурниця ця втіхою
    Стала для нього...
    Єдино доступною втіхою.
    Зорі небесні
    На те зазвичай
    Не вважали.
    Сяйву Зірок
    Аж ніяк камінці
    Не завадять.
    Сяйво яскраве
    Дарується обраним радо,
    Як противага
    Отої Тролячої вади.
    Казка сумна...
    Різні долі-
    Світить і жбурлятися.
    І нескінченна,
    Немов про Попа та Собаку.
    Сяють Зірки.
    Та й навіщо їм відволікатися?
    Сумно Тролю-
    Ні пошани йому, ні подяки...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115022300529


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  39. Анна Віталія Палій - [ 2015.02.22 22:20 ]
    Провісники весни
    Пахнуть підсніжники білою ніжністю.
    Снігом заметена, тане зима...
    - Звідки ми знаємо, що нам призначено?
    Помилки в неба, звичайно, нема.

    Зелено різьблені, схожі, та різні ми.
    Три пелюстиночки, три...
    Радість промінимо: доброю зміною
    Віють весняні вітри.

    - Жовті тичиночки, лагідні чим же ви?
    - Сонця приймаєм тепло. -
    Серце у квіточки в зимному світі цім
    Ніжне тримає стебло.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  40. Микола Бояров - [ 2015.02.22 14:49 ]
    фантом


    22-02-15


    Рейтинги: Народний -- (5.8) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (4)


  41. Алла Баранкевич - [ 2015.02.22 12:27 ]
    І після п'ятдесят жінки - солодкі , як ці ягідки.
    І після п'ятдесят усі жінки -
    Такі солодкі. як ці ягідки.
    Їх так обожнють усі, смакують,
    Від них п'янкого солоду відчують.

    П'ятдесят - таке чудове свято!
    В жінок досвіду дуже багато,
    Як красоту жіночу зберегти
    І лад у хаті своїй навести.

    П'ятдесят - це просто така дата.
    Справа тільки щойно розпочата.
    Справу цю, щоб всю тепер зробити,-
    П'ятдесят ще треба їм прожити.

    Тому живуть тепер довго жінки,-
    Справи продовжують свої й думки.
    На своїх плечах сім'ю тримають,
    В них сто справ - всі вирішити мають.

    Кожний чоловік і жінка знає.
    Не красивих жінок не буває.
    Залежить від мужчин,- як виглядають.
    А виглядають так, - як доглядають.

    Красота жіноча не проходить з віком,
    Гарна і щаслива, - з відповідним чоловіком.
    Я жінкам бажаю довго - довго жити!
    Кожний рік цвісти, радіти, молодіти!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Алла Баранкевич - [ 2015.02.22 12:04 ]
    Гумореска: Густий борщ- - на перше і друге разом.
    Наварила жінка їсти і кличе Степана:
    - Сідай їсти, дорогенький! - Є борщ і сметана!
    Налила у тарілку, а він густий як каша.
    Не може ложки вийняти із борща Наташа.

    Степан як глянув на цей борщ, вже їсти не хоче.
    Насупив брови і під ніс щось собі "белькоче".
    А жінка на нього кричить: - Все з"їж! - Дуже смачний!
    - Новий рецепт! - Він має бути,- як каша густий!

    - Борщ на перше і надруге! - Рецепт: "ДВА В ОДНОМУ!"
    - Якщо сім літрів ти не з"їж,- не вийдеш із дому!
    - Я дуже хочу "Лексус" й " xummer", а собі купиш " КАМАЗ".
    - Тому від нині економлю я, Степане, газ."

    - Раз на тиждень я тепер варити буду їсти.
    - Нам давно уже пора на цю дієту сісти.
    - З норки шубу мені купиш, вона сниться у сні.
    - П'ять років тепер у нас будуть розгрузочні дні.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Омелян Курта - [ 2015.02.22 11:04 ]
    Файні новини


    Зла сорока білобока
    Сіла на калину
    Принесла вона у дзьобі
    Не файну новину.

    А я слухав одним вухом
    Що там за новина?
    Якась дівка двадцятьрічна
    Народила сина.

    Породила та й повила
    В пеленки дитятко
    Всюди суди-пересуди-
    Хто дитині батько?

    А я знаю таємницю,
    То моя причина
    Ця дівчина двадцятьрічна
    Ні в чому невинна.

    Хто сказав, що то не файна
    Сталася новина?
    До дівчини йду негайно
    Привітаю сина

    Піду в сад я по калину
    Квіточки біленькі
    Привітаю я дівчину
    Звеселю серденько.
    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.02.22 10:26 ]
    Анічичирк


    Підтоптана ластата поетеса
    Заманює Максима під поліг,
    А меценат – жонатий...
    Макс Телесик
    «По доброті душевній» допоміг.

    Горпина розцвіла, поцілувала...
    Багач дав кошти аж на вісім книг!
    Ох, як вона інтимно промовляла
    У передачі про родючість нив...

    Читала диптих «Одаліска Макса»,
    Кусала недостиглі колоски.
    Не поведе між соняхів до РАГСу:
    Багач – навтьоки полем, за дубки!

    Її листи волають про Кохання,
    А меценат стійкий – анічичирк…
    Плекає огирів у білій стайні,
    В його сімействі – пошанівок, мир.

    Я співчуваю Куролап Горпині –
    Купила їй парфум, рододендрон.
    Жалію спонсора пухку дружину:
    Едіт лякає зойком телефон.

    Селянка у містечко відсилала
    Старого свекра!
    Доплавшудив дід.
    Возив Горпині коропця, шмат сала.
    «Не погашу вогню!» – почув одвіт.

    – Жадана жінка – то підхмарна вежа… –
    Cміється срібновусий дід Панас. –
    Ця стелиться, мов шкураток ведмежий.
    Максим – добряк, але ж не ловелас.

    Чим зупиню поетку невситиму?
    Ось ферокактус на поріг нестиму.

    Подробиці пікантні утаю.
    Та й що було між ними?
    Торт в гаю…




    2004-2014






    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  45. Віктор Кучерук - [ 2015.02.22 08:44 ]
    Замріявся
    Щокою гріючи щоку,
    Грудьми грудей торкаю, –
    Коли тремтливу і легку
    Несу тебе до гаю.
    Там, між віддалених беріз,
    Де тиша в’ється лунко, –
    Я доведу тебе до сліз
    Єднанням поцілунків.
    В духмянім плетиві трави,
    Не знаючи спочину, –
    Зімну від п’ят до голови
    Усю, мов грудку глини.
    Зігну, як вітер лободу,
    І, щоб не охолоти, –
    Солодким болем увійду
    В туге провалля плоті…
    Щокою гріючи щоку,
    Народжую надію
    На ніч безсонну і гірку,
    Бо ще любити вмію.
    21.02.15


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  46. Ростислав Нємцев - [ 2015.02.22 08:21 ]
    Один і Одна
    Коли кохання є
    то морок огорта
    то холод пробира
    занадто часто
    занадто довго
    коли ж бо жінка йде
    то чую знов
    як морок огорта
    як холод пробира
    і так завжди
    і завжди так.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати: | ""


  47. Микола Дудар - [ 2015.02.21 23:56 ]
    Мой сон...
    мой сон, мой краткий сон прервали песни
    намедни сна лилась река сомнений
    парил над головой всему предвестник
    в зените боли скатывался тенью...
    впервые слез от горечи не прятал
    скользя строкой вновь наполнялись смыслом
    то имена, то мысли, то тетрадки…
    ведь Время скоротечное… как выстрел
    и видел Бог: к сему был не причастен
    мой гордый нрав, уставший от надежды
    топить во сне влюбленность как несчастье
    и на поверхности оказываться реже

    ах этот сон… обрыв на полуслове !
    ах эта скорбь -- никем невосполнима !
    как он красив…
    семь раз цивилизован
    мой сон
    мой краткий сон
    в окрасе Мима…
    21. 02. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  48. Серго Сокольник - [ 2015.02.21 23:28 ]
    Надія
    Коли в День Світла ясноокий Ангел
    Тебе коханкою подарував мені,
    Ти одаліскою зійшла на вищий щабель
    Пізнань чуттєвості в цім дивовижнім сні...

    Безсонна ніч. Вода стіка за комір...
    Межа світів... Один, принаймні, є-
    Блокпост у темряві- сирий готельний номер,
    В ракетнім світлі віддзеркалює твоє

    Тонке обличчя- мерехтливий спомин-
    І серце зранене наповниться теплом
    Майбутніх зустрічей, що спалахом ранковим
    Його зігріють у теплі твоїх долонь...

    Холодний дощ, немов антонім мрії,
    Змива сліди, що губляться в імлі...
    Я віднайду їх. Бо плекаю ще надію
    На радість зустрічі... на цій сумній землі.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115022200470


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  49. Алла Баранкевич - [ 2015.02.21 21:27 ]
    Україна переможе!
    Я вірю завжди тільки в те,
    Що Україна розцвіте.
    Ворогів всіх відженемо
    І чудово заживемо.

    Всі україці люди щирі.
    Ми привикли жити в мирі.
    Ми любимо Україну!
    Нашу неньку - Батьківщину!

    За неї всі підемо в бій.
    Ми скажемо Путіну: - СТІЙ!
    - В українців не стріляй!
    - Танки й зброю розвертай!

    - Ми не дозволимо стріляти.
    - Людей мирних убивати.
    - Ми до сих пір були братами.
    - Тепер стали ворогами.

    - За що стріляєте ви в нас?
    - За що? Запитуємо в вас?
    - На крові щастя не знаходять.
    - По трупах ногами не ходять.

    - Ви тут щастя не знайдете.
    - Щим прийшли і з тим підете.
    - Прийде вже скоро така дата.
    - Від БОГА прийде вам відплата.

    - Він один лише все знає.
    - Кара яка, й кого чекає.
    - Поки не пізно - огляніться !
    - І до Росії поверніться!

    Молюсь завжди за Україну.
    За свю рідну Батьківщину!
    Нам всім ГОСПОДЬ допоможе
    І УКРАЇНА ПЕРЕМОЖЕ!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Алла Баранкевич - [ 2015.02.21 21:57 ]
    Гумореска: "Крутий пацан" на все село, а в селі дві хати.


    "Крутий пацан" на село в жовті штани вбрався.
    В клуб сільський на дискотеку Микола подався.
    Це село дуже велике, а в селі дві хати.
    Не має з ким у клубі цім Микола гуляти.

    Зустрів Микола біля клубу сосіда Гаврила,
    Якого жінка за пиятство вчора залишила.
    Сусід пита : - Де йдеш, Миколо?...- Нікому не скажу?
    Микола каже:- Штани жовті йду в клубі покажу!

    - Тепер модний жовтий колір...- Про це не пам'ятаєш?
    - Я наймодніший у селі!... - Скоро про це взнаєш!
    - Я "крутий" на все село, а в селі дві хати.
    - Про це треба всім в селі добре пам'ятати.

    - Ровер вже собі купив, щоб дівок возити,
    - Та, щоб не скучно у селі було мені жити.
    - На ньому їхати не вмію... що робити маю?
    - Ланцюг від нього в руці держу, а ровер я пхаю.

    - Дивись, яку круту мобілку і планшет тримаю!
    - Тільки як включити їх... я не доганяю?
    - Шикарну "тачку" я купив...щоб міг відвезти гній.
    - Як схочуть дівки покататись... повезу на ній.

    - Тачка ця колесо має і ще є дві ручки,
    - На ній повезу я кохану купляти обручки.
    - Будуть мене усі дівки у селі любити,
    - Бо я зможу на цій тачці дівок повозити.

    - Ще придбав магнітофон, щоб всі люди знали,
    - Що я "крутий чувак в селі", ...Що би поважали.
    - Але цей магнітофон,.. не хоче зовсім грати,
    - Як включити продавщиця... забула сказати.

    - На всі кнопки нажимав я, а воно не грало,
    - Гримнув зверху молотком ... щось там запищало.
    - І у жодній вже майстерні його не приймали,
    - Казали, що таких клієнтів ... вони ще не мали.

    - А на новому мотоциклі їхати не вмію,
    - Ключик згубив, на що тиснути - ніц не розумію.
    - Хотів я здати на права, та їх мені не дали,
    - Бо я заїхав в магазин...взамін ще хату взяли.

    - Сказали,..з таким інтелектом.. права не видають,
    - Що мене на моїй "тачці"... й без прав повезуть.
    - Я найкрутіший хлопець в селі .. і про це всі знають,
    - Село велике, аж дві хати... мене всі поважають.
    2015 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   656   657   658   659   660   661   662   663   664   ...   1806