ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.

Віктор Кучерук
2026.11.13 06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександра Камінчанська - [ 2015.09.19 19:38 ]
    ***
    Така вже є – безвольна і проста,
    І на семи вітрах простоволоса.
    Цей дикий світ обітниць і прощань
    Моїх офір-молінь начувся досить.

    Не проклинала, вірила у день,
    Свій хрест нести навчилася без болю.
    Утоптані стежки за тим, хто йде,
    Сто сонць вгорі, тай гроз у хмарах вволю.

    Поміж огнями я іще жива,
    Латаю сум розчахнутий надвоє.
    Сумбурні титри, мрії і слова,
    І світла рань просякнута росою.



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  2. Ігор Павлюк - [ 2015.09.19 18:06 ]
    * * *
    Густа підводна тиша у мені.
    І кут глухий.
    За ним хтось диха світлом.
    Живу, як в сні, у золотому сні,
    Душевний біль
    Забрав хтось добрий Звідтам.

    Тепло чужого тіла,
    Слава, гріш –
    Все менш мене цікавлять
    При лампадці.
    Все більше руки Того,
    Що вгорі.
    А не смішні планетні можновладці.

    Всевишньому потрібна якість душ,
    Що крізь любов проходять і страждання.
    Аз грішний також шляхом цим іду
    І в просторі,
    І звечора до рання.

    Як жінка – біль:
    Боїшся – напада.
    А нападаєш ти – то утікає...
    Отут зарита правда золота,
    В якій та сила,
    Що зове до раю.

    Я там вже був.
    І краплю взяв собі...
    Мене чекає там, напевно, мама.
    Та я люблю земний мій світлий біль –
    Отой, що при народженні, той самий.

    З якого радість родиться свята, –
    Що якби міг – погладив би комашку.
    Мов кораблі по річці забуття,
    Пливем, живем...
    Кому ж отут не важко?..

    17 верес. 15.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6) | "http://poezia.org/ua/id/42783/"


  3. Ірина Саковець - [ 2015.09.19 16:57 ]
    ***
    Холодна і хвора, в тобі проростає осінь,
    сухими гілками черкає легені й гени,
    і в’язані речі тепло не тримають зовсім.
    Не сердься на неї – ходи, притулись до мене.

    І падають яблука, жаром ночей налиті,
    звабливо-червоно в солодкі, як сік, тумани.
    Давай берегти цю медвяну вологість літа,
    що бабиним ясно іде на прощання з нами.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  4. Олексій Могиленко - [ 2015.09.19 15:30 ]
    Татова колискова


    Нічка темна опустилась,
    Загляда в віконце.
    Тепле сонечко втомилось,
    Спить давно вже сонце.
    Приспів:
    Спи, спи, спи,
    Хай тобі всі сни,
    Як роса для квіточок,
    Додадуть краси.

    Зорі в небі заіскрились,
    Ясний місяченько
    Над тобою теж схилився,
    Спи, моя маленька.

    Спи, моя ти помічниця,
    Бо за день втомилась.
    Ніжки, ручки відпочинуть –
    Набирайся сили.

    Ангел хай оберігає
    Тебе щогодини,
    Нехай горе обминає,
    Спи, моя дитино.
    27.10.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  5. Олексій Могиленко - [ 2015.09.19 15:05 ]
    Летіла зозуля
    ЛЕТІЛА ЗОЗУЛЯ

    Ой,летіла зозуленька
    По полях ,по житі.
    Лежать вбиті людські діти
    Землею не вкриті.

    Замовчала зозуленька,
    Стала сумувати.
    Більш не буде вона людям
    До ста літ кувати.

    Заніміла зозуленька,
    Як-не-як,все ж мати.
    Боже,Боже,невже може
    Брата брат вбивати.

    Замовчала,заніміла,
    Плаче сизокрила...
    Лист носила,ним укрила
    Братськії могили.
    25.09.14.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  6. Мирослав Артимович - [ 2015.09.19 14:15 ]
    Кудлата «душа»
    Старі місця. Карпатські шати.
    Наокруги – ані душі.
    Лише одна «душа» – кудлата –
    До нас прибилась у коші.
    То лащиться до ніг кумедно,
    То за рукав смикне тайком –
    Приблуда-песик безіменний,
    Що нами названий Бровком.
    А хвостик – бубликом направо,
    Розумні бісики з очей –
    Аж витанцьовують лукаво:
    «Я до вподоби вам, ачей!»

    15.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  7. Владислав Лоза - [ 2015.09.19 13:54 ]
    Плагіат Божественної комедії

    Ти, не мрійник, а просто слабак,
    озирнися, почувши раптово,
    як ліниву твою колискову
    затіняє стрімкий переляк
    перед цим одинадцятим колом,
    де затримаєшся, позаяк

    є податок невиспаних но-
    чей, який тобі краще віддати,
    бо, на жаль, не стояча вода ти,
    аби знати приховане дно;

    (не вважай попередником Данте –
    той не знав, що таке ЗНО);

    а віддавши – уже не минай
    ні чистилища, ані осанни –
    поки серпень маршрутку останню
    проминає, змикає вуста й
    натягає осінню кресаню
    на земний замаскований рай.

    19.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  8. Михайло Десна - [ 2015.09.19 12:50 ]
    Березна
    Задля пам'яті тих, хто "нема серед нас",
    дев'ятнадцяте вересня - Чудо.
    Канцелярія селища, дата, наказ:
    "Про Любов від Всевишнього всюди..."

    На Співочому полі - оркестр (або хор).
    Літургія у Домниці... Свято.
    Хто набожний, хто ні - все одно коридор:
    "березнянець" - тепер уже свято)

    19.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.09.19 12:07 ]
    Від зерняти до млина


    Завжди людині хочеться не гірше.
    Якби ж отак, якби ж отам, якби...
    І пишуться петиції та вірші -
    На злобу осередку чи доби.

    Зринають мудрагелі із пенатів.
    Теліжиться у турми простолюд.
    І звій законів (урізання - нате)
    Озорює позичений салют...

    Когось до бака тягнуть: крики, сміхи...
    Не виправдав довіри, яро крав.
    І татя обирають для зловтіхи.
    Й для нього - ополонкою ікра.

    І рейвах, і продовження комедій...
    Облущені демена.
    Хить та хить...
    А юна мама на велосипеді
    Зоріє з фото - чи таки щастить.

    Як плакало село: помер наш Сталін...
    Як вабила незнана цілина...
    І бігли заміж Неоніли, Тані
    Від ганку школи, житнього млина.

    Не жожоба олива на долонях -
    Бадилля-гичка, кріп та полини...
    І цілувався всмак бровастий Льоня
    Під молитви: "і нас не омини...".

    ...Задармо роздаються Божі роси.
    Та знов мотив повсюдоньки луна:
    "Рости до українця з малороса!".
    Пречорно тужить бабця-бузина...


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  10. Галина Михайлик - [ 2015.09.19 11:53 ]
    Королевам (трішки з іронією)
    1.
    Королевам не личать сльози,
    їм пасують шляхетні справи.
    А нешпетні стрибки-курйози
    благовірних – плиткі забави –

    не вартніші обтятих нігтів
    на мізинчиках білих ніжок,
    що ступають по оксамиті
    пурпурових свІтських доріжок.

    Королеви вміють чекати.
    Рівний сон. Порцелянова цера.
    Королеви можуть прощати…
    Втім, то зовсім інша прем’єра…

    2.
    Королева встає найперша,
    одягає свою корону
    і... готує млинці, яєшню,
    підмітає довкола трону,

    запускає прання і будить
    короля та малих інфантів…
    То звичайний монарший будень –
    без оплати, премій чи грантів.

    І уважна завжди, й спокійна,
    передбачлива, добра, терпляча –
    вчора, нині, завтра – постійно
    не скандалить, не скиглить, не плаче.

    Бездоганна в смаку й поставі
    в легкім шлейфі шептань бомонду,
    в безантрактній людській виставі
    загадкова а lа Джоконда…

    Запитаєте: «А навіщо
    всі ці «мантії» і «корони»?
    Весь цей мотлох? Ідуть у Вічність
    без регалій: мужі і жони».

    Усміхнеться зі свого «Лувру»
    у неквапно-мудрій асані,
    і подячно кивне Деміургу
    так, неначе сьогодні – востаннє…


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (22)


  11. Іван Потьомкін - [ 2015.09.19 10:01 ]
    Це нагода заглянуть у завтрашню днину
    Жовкне лист на верхів”ї беріз,
    І туман над Десною спроквола в'ється,
    І туманіє зір під навалою сліз,
    І на все озивається серце.
    Це пора призабуть ким ти був, ким ти є.
    Це нагода заглянуть у завтрашню днину.
    ...Що так хутко павук на ожині снує –
    Карту Лети чи шлях журавлиний?


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  12. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.19 09:06 ]
    Мотив закоханих сердець
    - Люби,люби,люби,люби,-
    Воркують тихо голуби,
    Крилечками обнявшись.
    Лебедики - вона і він
    Коханню теж співають гімн,
    Ховаючись у плавнях.

    І клекіт зранку чути знов,
    Це розмовляють про любов
    Лелеки чорнокрилі.
    Як у птахів,так у людей
    Мотив закоханих сердець
    Звучить на повну силу.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  13. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.19 09:25 ]
    Життєва пора золота
    Тихий багрянець осені
    Торкнувся деревам до скронь.
    Отави давно вже покошені,
    Горить горобини вогонь.

    Кружляє,кружляє і падає
    Жовтогарячим дощем
    Листя.Про літо ж нагадує
    Легкий в душі моїй щем.

    Каштанами,наче підківками
    Вицокують вдалеч літа.
    Знаю,й мене вже покликала
    Життєва пора золота.

    1999 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  14. Серго Сокольник - [ 2015.09.19 01:40 ]
    Аутодафе ( 16+ )
    Як ти ішла... Немов приречена на страту...
    Мов власяницю, вітер плаття овівав...
    І не відводила очей від нього... Ката,
    Який всю ніч тебе нещадно розпинав.

    Ви на прогулянці удвох (бо день великий...)
    Вже промайнула ніч... І знову буде НІЧ...
    І тіло поклику віддатися довіку
    Смиренно слідує... Поклич її, поклич!..

    Бо ти вся змучена- терпіти вже несила
    Тремтіння тіла, що належить не тобі...
    Ти ж так сама себе замучити просила...
    А Жертва з Катом це- тандем?.. Аншлюсс?.. Двобій?..

    А поки- бесіда, приємна... Без турботи
    За страти ніч разом ви вип"єте в кафе.
    В вогні кохання вам палать на ешафоті
    Удвох із Катом... Отаке аутодафе...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115091900544


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Олеся Бойко - [ 2015.09.18 23:50 ]
    Розлука
    Розлуки…зустрічі …перони…
    Життя біжить, немов вагони.
    Збігають дні та довгі ночі,
    Душа змиритися не хоче.
    І серце аритмічно стука ,
    Яка вже підла ця розлука.
    Хто видумав її не знаю,
    Всі відповідь давно шукають,
    Та не знайти її ніколи….
    Розлука ходить поряд з болем ,
    І сталого немає місця,
    Хоч їй у цьому світі тісно.
    Отак поміж людей і ходить,
    Розлученят з собою водить.
    Розділені сердечка плачуть,
    Вона байдужа та ледача….

    15.09.15







    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  16. Павло ГайНижник - [ 2015.09.18 21:26 ]
    ПРО ЩАСТЯ
    ПРО ЩАСТЯ

    На свято в Бога щастя попроха́й!
    Омий ним долю й розплеска́й усюди
    І скро́плять ним серця усі нехай
    Навколо світу твого спраглі люди!

    Який у щастя колір? Як розма́й!
    Розба́рвлений, мов веселко́ві смуги!
    Він – промінни́й! Ти лиш його впіймай
    І, щоб не стліло, зарозся́й навкру́ги

    Укві́тчаним дощем. Нектару водограй
    Вдихни замріяно, скуштуй у вільні груди
    І в душах краплями любові засівай,
    І щастя житиме в тобі́ і зі́йде всюди!

    Павло Гай-Нижник
    18 вересня 2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Павло ГайНижник - [ 2015.09.18 18:27 ]
    ДІАЛЕКТИКА (З ТОБОЮ / БЕЗ ТЕБЕ)
    ДІАЛЕКТИКА
    (З ТОБОЮ / БЕЗ ТЕБЕ)

    З тобою – задиха́юсь я...
    Без тебе – навіть дихати не взмозі!

    З тобою – замала́ Земля…
    Без тебе – пустки шлях в дорозі!

    З тобою я – в вогні згоря́…
    Без тебе ж – прірва при порозі!

    Мені без тебе – не життя,
    В тобі́ – мій штамп у некролозі!

    Павло Гай-Нижник
    10 вересня 2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Маріанна Алетея - [ 2015.09.18 16:06 ]
    Погодитись
    Погодитись.
    На марноту і відчаї,
    На тишу і на відгомін
    Настромлена.

    Пороблено.
    Помаєно, заквітчано,
    Залишила ту відповідь
    Забутою.

    Накраяла
    Всі поголоски скибками
    Закопані у вузликах
    Спокутою.

    Розкутою
    Прийшла душа затоплена,
    Втікала геть нажахана.
    Заплакана.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  19. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.09.18 15:49 ]
    Із крайньої хати

    Вони кажуть, що існує загроза -
    І споряджають синів убивати.
    Незмінні диспути, посади, пози,
    Зненависть до ближніх, інакших, "вати".

    Відсахнулася: проходить військовий:
    Запах камуфляжу. Під вуса свище...
    Такий собі диканський казанова.
    Стрій... пайок, за Дінцем кладовище.

    Чогось не встигне, дітей не побачить.
    Когось уб`є зосліпу, стріне в пеклі.
    Під гумовим кийком стрибає м`ячик...
    Лист недописаний бабусі Теклі.

    А владцям сісти б за стіл мармуровий,
    Розкласти виделки, пас`янси, мапи.
    Їх же вчили мами-горлиці мови!
    Довкола кнайп - колотнеча та залпи...

    Війна підгодовує бонз пихатих.
    Війна - сука, затяжне божевілля.
    Злоба підступає до крайньої хати -
    І сипле на рани порохом, сіллю.

    Над ланом чорно - лементить грачиння,
    Осінь сумлива, кривавий гербарій.
    Шишки між ліщини мостяться чинно.
    Шельми таврують душиці в кошарі.

    Нишкне людва, кожум`яка сміліє.
    Всім наобіцяно щастів по скону.
    Кроплять янголики Соля і Лія...
    Чорт надзирає з ослінчика-трону.

    Вічна загроза: людина людині.
    Де забувати про нищення, рани?
    У пагоні бачу плід... серцевину...
    Боже, даруй незглибиму нірвану.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2015.09.18 14:34 ]
    Леоніду Бикову
    Л Е О Н І Д У Б И К О В У

    Капітан Титаренко, немов на іконі,
    на перетині Скрипника та Сумської.
    Ясночолий докір кисельовим-кобзонам
    та кровожерним прокисіленим зомбі.

    Ти – обличчя Донбасу.
    Справжнього, мудрого
    (а не того, від якого муторно),
    у якому Бубка та Подкопаєва,
    а не шахрайство та підкупалово;
    у якому – Стаханов і Cолов’яненко,
    а не вбивці
    з поглядами
    олов’яними.


    Я доземно вклоняюсь тобі, Леоніде.
    Будем жить, клен зеленый!
    На горе гнидам.
    В бой идут старики
    с сыновьями безусыми,
    чтоб за честь и свободу
    сражаться без устали.
    І сучасні Свати,
    мов єфрейтор Святкін,
    б’ють по танках ворожих.
    Влучно. В десятку.

    Добровольці копають азовську землю:
    не метро будують – рятують людство.
    „От вінта, двоголові! Вам буде зле, мля,
    людофобу віддані
    війнолюбці.
    Вам би варто, варварам, помолитися!» –
    і пішли двохсоті
    в Ростов
    без почестей...

    ...Вибачай, що злюсь. Просто
    ж и т и
    хочеться...
    Усміхнись
    Максимом Перепелицею
    та промов, сполохавши сонну вись:
    „Мы ж сегодня
    над моей Украиной
    дрались!”


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  21. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2015.09.18 11:53 ]
    Скарб
    В мені зріє той стан,
    Про який я практично забула,
    Я із ним народилась,
    Нарешті віднайдений знову,
    Відчуття, смак життя,
    Що був взятий з основ за основу –
    Гармонічне поєднання
    Духу, душі і любові.

    В мені зріє тепло,
    Світло радості в грудях не гасне,
    Іскра Божа жива,
    І віднайдена мною нарешті,
    І я вірю, попереду гарне лишень
    І прекрасне,
    І я вірю в людей,
    У майбутнє,
    У щастя безмежне!




    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  22. Зоря Дністрова - [ 2015.09.18 10:47 ]
    Чи кохав ти мене?
    Чи кохав ти мене? Чи любив?
    Я запитую, милий, досі,
    Коли моє цілував ти волосся,
    Cеред трав лежав безголосим,
    Коли зорі були так близько,
    Що до них рукою подати,
    І хотілося жити, а не вмирати.
    То кохав ти мене чи, може,
    Моя пісня в твоєму горлі
    Стала чимось тобі ворожим?
    Вітер краяв на кусні небо,
    Відкидаючи мою требу.
    Ромашковий нектар вустами -
    Причащалося небо нами.
    Попід градами серед жнив,
    То кохав ти мене? Чи любив?


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  23. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.18 08:41 ]
    Ромашка
    Пахне подихом свіжого вітру маленька ромашка,
    В ній хлібів аромат,запах вічно святої землі.
    Польовою царівною квітку цю ще називають,
    Мовби справжня корона - пелюсточки білі її.

    Усміхається сонцю,а ще - задивляється в небо,
    Вона ніжна,цнотлива,немов молодеє дівча.
    Мені пишних та гордих троянд не даруйте,не треба,
    А букету тендітних ромашок завжди рада я.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  24. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.18 08:15 ]
    Казка про осінь
    Осінь одягла картату свиту,
    Калиновим намистом всю розшиту,
    Й завзято до роботи узялась:
    Позолотила вербам в косах стрічки,
    Заглянула на мить в люстерко річки
    Та запросила вітерець на вальс.

    І так вони у танці тім кружляли,
    Що із дерев листочки позривали,
    А ними хоч всю землю устеляй.
    І на пеньочок відпочити сіла,
    А далі знову узялась за діло,
    Роботи ж в неї непочатий край.

    Роздмухала вогонь на горобині,
    Крилом махнула зграї журавлиній,
    Благословивши у далеку путь.
    Так,обійшовши володіння чималенькі,
    До дуба-велетня прийшла на посиденьки,
    Щоб його мудрості хоч трішечки збагнуть.

    2002 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  25. Олена Красько - [ 2015.09.18 01:59 ]
    Міст-Місточок
    Міст-місточок
    На ньому замочок
    Хто кохану приведе
    Долю свою віднайде

    Міст-місточок
    Дубовий листочок
    Хто тут любу поцілує
    Щастя собі начаклує

    Міста вогники
    У вухах - дзвоники
    Закружляли-закрутили
    Гаї-безсоромники

    Та чи літечко промайнуло
    Чи страхіттями дмухнуло
    Забув дорогу до місточка
    Кохана сльози ллє – струмочки

    Милесенький, вважай
    Серце віддане - не край
    Похмурився-посердився
    Й назад прилітай

    А поки своїх демонів
    Ти перемагаєш
    Сюди буду приходити
    Щовечора
    Як знаєш!

    18.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  26. Олександр Олехо - [ 2015.09.17 22:24 ]
    медитація
    мало сущого
    в правді дужчого
    пошук ліпшого
    серед іншого
    мало віщого
    в слові вищого
    хиби вужчого
    в неімущого
    мало золота
    осінь сколота
    друзки холоду
    ще ізмолоду
    мало рації
    в моно-акції
    час прострації
    адаптації

    12.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  27. Олександр Олехо - [ 2015.09.17 22:51 ]
    Я вас кохав...
    Я вас кохав: а чи кохання може
    Отак в душі розвіятись на дим?
    Але нехай воно вас не тривожить,
    Не хочу вас печалити нічим.
    Я вас кохав безмовно, без надії,
    І ревнував, і долі дорікав.
    Я вас кохав, ще спогад серце гріє,
    І дай вам Бог, щоб інший так кохав.

    17.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  28. Наталя Шаповалова - [ 2015.09.17 20:17 ]
    * * *
    П'ята ранку для того, щоб хапати в легені
    охололу сонливість ранкових пригод,
    і збирати ледачі проміння в кишені,
    що запалюють згарок нестримних свобод.
    Ти заплющуєш очі, відчуваючи зраду
    своїм снам, що сьогодні не сіли в вагон,
    не шукаєш шляху, не даруєш пораду,
    не будуєш з сусідом святий Вавилон.
    Металеві цвяхи, сірі райдуги в небо,
    гуготіння валіз, перегуди розмов,
    тут самотність шукає спасіння у Феби,
    тут бруківкою ллється незмірна любов.
    Прадідівські рецепти у вікнах кав'ярень,
    на дзвіницях - цитринний палаючий зблиск,
    і незвичні полиці навиклих книгарень,
    на яких чий-то біль, що згорає у приск.
    День цілує у скроні, ти втрачаєш надію,
    залишитись із містом один на один,
    у мовчанні - кришталь на опалених віях
    і те щастя в антракті на дев'ять годин.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  29. Петро Дем'янчук - [ 2015.09.17 15:18 ]
    Герой
    Ти придивись , і доторкнись
    Можливо це остання змога
    Посперечайся , зупинись
    Ця прочитається промова

    У ній відкриється твоя
    Найпотаємніша причина
    Ти будеш тим героєм дня
    Яким пишається вершина

    Тут загорається очам
    Чарують ночі тихі зорі
    Ти довіряєшся словам
    А обрії - такі просторі

    Віддай любові відчуття
    Нехай вони розповідають
    Тут серце в серці почуття
    Щасливі - від душі кохають.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Петро Дем'янчук - [ 2015.09.17 15:03 ]
    Життя
    Початок та кінець
    І зустріч , і прощання
    Народження і смерть
    Дорога існування

    Хто обраний , хто ні
    Відкинуть чи постелять
    Чи питимуть в вині
    Чи зціпивши потерплять

    Питать , відповідать
    Сумління епопея
    Віддать , чи відібрать
    У виборі дилема

    Тече жива вода
    І світить сонце ясне
    Нам подане життя
    Прийде , пройде , погасне.
    2015р.



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Леся Геник - [ 2015.09.17 13:51 ]
    А хочеться бути маленькою
    А хочеться бути маленькою,
    Захоплюватись невідомістю,
    І світло черпаючи жменькою,
    З омріями злитися повністю.

    І, мов янголятко невидиме,
    Усістись на хмару непірену,
    Аби за прозорими крилами
    Не зріти нічого невірного.

    Як хочеться бути невинною -
    В колисці усесвіту сивого
    Гойдатись малою пташиною,
    Під небо злітати - щасливою!

    А потім упасти в півонії,
    А потім здійнятись кульбабою,
    Пірнути у хвилі бездоннії,
    Як риба, за вищою радою...

    Аби засвітилося зорями,
    Аби не спалилося липнями
    Те серце, що дише просторами,
    Ті сни, що охрещені літніми,

    Де хочеться бути маленькою,
    Захопленою невідомістю...

    (8.07.15)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  32. Олена Строганова - [ 2015.09.17 01:16 ]
    Осінь-казка
    І там, де осінь
    Входить в мої коси,
    Вичісуючи лишнє із думок.

    Там зорі ночі
    Через мої очі
    Дарують світу світла рай-струмок.

    І там, де сонце
    У моїй долоньці
    Дарує усмішку моїм лиці.

    Дощі розлуки
    Омивають руки,
    Холодні пальці розпашілих щік.

    Тут сон, мов казка
    Із твоєї ласки,
    Як сонце, грається в мені.

    Тут колір листя,
    Мов любов-намисто,
    Метелики в моєму животі.

    Тут сірі будні -
    Маски незабутні,
    Бо ти тут, поруч. Сонце, посміхнись.

    Загляну в очі...
    І собі шепочу:
    Осене-казко, тільки не проснись.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  33. Серго Сокольник - [ 2015.09.17 00:19 ]
    Порцелянова лялька
    Всі ми діти в душі... Всі- діти...
    (серце щось почина щеміти...)
    Ти- "солідний". Грошей багато,
    Добре знаєш, де витрачати,
    Бо в дорослі ти іграшки граєш.
    ...та такої от лялі не маєш,
    Що сидить на моїх колінах,
    І цілує мене без упину...
    І від дотиків я наче п"яний
    Ляльки дивної... з порцеляни...
    Порцеляни- чому? -
    Бо щомиті
    Б"ються долі,
    Об щось та розбиті,
    На деревах
    Ламаються віти,
    Бо у світі вирує вітер,
    І розіб"ється (не питання)
    Порцелянове це кохання,
    Порцелянова наша мрія,
    Перекинута буревієм...
    Ну то й що? Ми ж були? Були.
    Ми на струнах грали страждання.
    Див цю музику перелив
    До жертовної чари кохання.
    БілизнИ твОго тіла- ніч
    Не затьмарить своїм крилом
    Вигин цей, що стікає з пліч
    Вниз... до лона. (Це лоно з лон...)
    А, "солідний", тобі навіє
    Вітер все- ресторан, повію,
    Гроші, офісну нудь страшенну...
    ...-Порцелянова, йди до мене!


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Св. №115091700018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. Світлана Панчук - [ 2015.09.16 21:21 ]
    Знімати
    вона знімає браслети з вихудлих синіх зап’ясть
    знімає з очей монети по тріпах із позачассь
    (так знімали вроки з чола, коли була мала)

    вона знімає кіно про драму свого життя
    в сценарїї є вино, але немає пиття
    (так знімали книги з полиць службовці крамниць)

    вона знімає втому, лікує накладенням рук
    та це не відомо тому, хто їй давно не друг
    (так знімали вершки з молока - білішає враз рука)


    вона знімає рюкзак із своїх стомлених пліч
    болю її ріка перетікає в ніч
    (себе знімає на глум, щоб приховати сум).


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  35. Ірина Саковець - [ 2015.09.16 21:17 ]
    ***
    Вдягаю ніч, мов чорне болеро.
    Сліпий ліхтар – сторожа сонму тіней.
    Це місто – міф, і я – маленька роль,
    іду в саду у сукні темно-синій.
    Широкий крок у морок по воді,
    з осінніх рук свою приймаю карму:
    супліддя снів зривати у поділ
    і сім вітрів ловити рукавами.

    Це місто – мла, зола, чортополох.
    Німа пітьма. Піду, віддавши тіла
    м’яке, як мох, настояне тепло,
    в свічаді дня розводити світило.
    Це місто – міф, і я в нім – архетип.
    Сама себе пояснюю, одначе
    знайди мене у видзвоні сльоти,
    коли згублюсь у парадигмі значень.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  36. Михайло Десна - [ 2015.09.16 21:27 ]
    А шлях лежить
    Пропаща корчиться
    (чи морщиться)
    душа.
    Колишній сором
    (атавізм)
    уже пропито.
    Як невагомість,
    віжжі тягнуть
    до гроша,
    котрому не приб'ють
    підкову
    під копито.

    А шлях триває;
    зупинка - мить.
    І не питають:
    "Чи добре жить?"
    За батога -
    і кров кипить.
    Ще крок - нога,
    ще мить - прожить.
    А шлях лежить.

    Життя чіпляється
    (чи кається)
    за день.
    Немає просвітку
    (обіцяному?)
    мріям.
    Кінець
    навчається початку
    не з пісень -
    йому
    дай сорок/шістдесят*
    (реально діє).

    А шлях триває;
    зупинка - мить.
    Ніхто не знає,
    де краще жить.
    За батога,
    щоб повторить...
    Ще крок - вага,
    ще мить -
    і жить!
    А шлях лежить.


    16.09.2015



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  37. Ніна Виноградська - [ 2015.09.16 15:56 ]
    У відпустці


    Іще чотири дні в раю
    Свого села, своєї хати,
    Своєї мови, у краю,
    Де ще живі і мама й тато.

    Де все навкруг іще моє –
    І вишня, й тихоплинна річка.
    Де квітка яблуком стає,
    Де червоніють вже порічки.

    Де чути зранку, як дзвенить
    Веселий струмінь у дійниці.
    Спинити б цю ранкову мить,
    Води напитися з криниці.

    Ногами стати в спориші...
    На жаль, кінчається відпустка…
    А тут рідня – тепло душі
    І мамина біленька хустка.
    16.09.15


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  38. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.16 11:23 ]
    Осінні яблука
    Щедра та багата чарівниця-осінь
    Яблука збирала у великий кошик.
    Білі та червоні,такі соковиті,
    Золоті,рум"яні,всі до рук просились.

    Хуліган-вітрисько почав пустувати,
    Перекинув кошик та й утік із саду.
    Врізнобіч котились всі червонобокі,
    Схованкою стала їм трава висока.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  39. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.16 11:53 ]
    З нами Бог
    Дуже затишно в храмі сільському,
    Пахне ладаном,свічі горять.
    Забуваємо тут і про втому,
    Відчуваєм таку благодать!

    І на серці так легко й спокійно,
    Десь відходить гріховне,мирське.
    Лиш на Господа в нас вся надія,
    Тільки Бог допоможе,спасе.

    Поруч Він у тривожні хвилини,
    Коли рве на шматки душу біль,
    В радості нас також не покине,
    Благословля на столі хліб і сіль.

    Завжди з нами: у свята та будні,
    Його образ,мов сонце сія.
    Лиш молитись Йому не забудьмо,
    Завжди славити Святе Ім"я.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  40. Михайло Закарпатець - [ 2015.09.15 23:52 ]
    …для нас немає неба…
    Привіт.

    Ти, знаю, любиш дощ
    і вітру сум, печаль осінню
    міських напівпрозорих площ...

    Глянь - вечір причаївся тінню.

    Ось я пишу тобі листа.

    Ми так давно не говорили
    про те, що дарувало крила.

    Вже я не той...

    І ти не та...

    Запросим до розмови ніч?
    Вона нам не відмовить, звісно.
    Хоча утрьох нам ніби тісно...

    Але хіба у цьому річ?

    Ти, відчуваю, вже не та.
    І я пишу інакші вірші,
    хоч кажуть – нібито не гірші.

    Та їх до цього ось листа я не додам.
    Це – не для тебе...

    В них вже для нас немає неба...

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  41. Іван Потьомкін - [ 2015.09.15 19:58 ]
    Осінній "Шалом!"
    Поки спите ви,
    Стану осінніми світаннями.
    На травах порозкладую мільярди сувенірів.
    Будинки підрожевлю, вмию тротуари.
    Підкину ще жарину в осіннє багаття
    І заспанії канни на руки площ подам.
    А вже коли займеться сонце в людськім усміху,
    День заспіва над містом свій трудовий псалом,
    Тоді скажу зустрічним таке просте й величне:
    «Шалом!»


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  42. Мирослав Артимович - [ 2015.09.15 19:37 ]
    Завтра…
    Тиждень –обійми гір і синьооке небо:
    десь – у полуді хмар і показових сліз,
    а для грибних утіх не декорацій треба –
    тільки рясні дощі щедро напоять ліс.
    Нині діждався я вістки із телефона
    (на смс-ку з лісу чемно чекати звик):
    «Завтра у грибарів ладяться перегони.
    Вдосвіта.
    На узліссі.
    З шаною –
    Боровик»

    15.09.2015



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  43. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.09.15 19:26 ]
    Друзки
    1

    Вільготно.
    Пташно.
    Не гадають по руці,
    Плавшудять по брудних вагонах тихі роми.
    Павук снує на бабиній сухій щоці...
    Фантомні муки-зойкання дідка-сіроми.

    Футбол пляшками.
    Друзки. П`яний імбецил.
    Тверезий інвалід, що плачно просить їсти.
    Йдуть глазуровані-ситющі між могил.
    Проріджують село... Лякають бідне місто.

    2

    Зривання даху та бруківки.
    Бульба. Дощ.
    Оце й усе, чим осінь-кралечка багата.
    Хвалився при дорозі хресній хвощ:
    "...а я ще розіпну в пилипівку пілата...".

    Дими...
    Підводи...
    Шлях на житні Біївці.
    Вертання в тиш по довгій стрічці-блуканині.
    Спивають соняхи нічийні горобці,
    Видзьобують із ряду по м`якій зернині.

    Так мало пахощів, розвихрених дітей,
    Барвистих віршів-малев, юнок при надії.
    Врожай бобових. Ціннісний бобслей.
    Вузли дов`язують коростяві гордії.

    3

    Клади на діл свої озорені сумки,
    Пірнай під плед. Радій: не бита і не клята.
    Змудрішала на йоту... Знову невтямки,
    Чому не ходить без ціпка кукібна мати.

    Либонь, забула добрість меншенька сестра.
    Але ж - сусідка Віра принесла гостинця.
    І світ розширився... до сонячного бра.
    І шахівницею пройшла моторна киця...

    Сиди - у ґелґотінні рим, полтавських ґав.
    Впаде літак - і переріже бутню нитку.
    Радів ротації військовий, мирно спав.
    В останньому вагоні завжди ковзько, хитко.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  44. Олександр Олехо - [ 2015.09.15 15:13 ]
    ін мундо нон датур гіатус
    ін мундо нон датур гіатус -
    крім того що з іменем казус
    немає різких перепадів
    крім настрою і водоспадів
    немає речей випадкових
    крім виявів наслідкових
    немає бажань необхідних
    крім суто буденних лібідних.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  45. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2015.09.15 14:22 ]
    Закортіло дожити...
    * * *

    Закортіло дожити
    аж до кінця війни.
    Бо, здавалось би, скільки там...
    А, все одно, щемить.
    Треба стати двожилим.
    Господи, поверни,
    що було донедавна
    і солодко звалось „мир”.

    Закортіло новин
    без зведення про бої,
    без сюжету
    про довжелезну чергу донорів у Дніпрі *.
    І нехай лиш банальне: „Синку, ти вже поїв?”
    і нічого трагічного –
    з вуст
    турботливих матерів.

    Закортіло діждатись
    найсвітлішого з воскресінь.
    І щоб лань
    лягла, не злякавшись,
    поряд із левом**…

    Золотим полям
    так пасує небесна безхмарна синь!
    І не псує кольорів
    захисний зелений.





    _____________________________

    * тут: сленгова назва Дніпропетровська
    ** посилання на роман Ф.М. Достоєвського „Брати Карамазови”


    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  46. Анонім Я Саландяк - [ 2015.09.15 14:42 ]
    Життя в багатоповерхівці
    (іронічно)

    … ін мундо нон датур гіатус -
    ну - поставили хату на хату,
    унітаза над унітаз…
    нон датур сальтус -
    втолОчили асфальту, -
    вода - електрика і газ…
    нон датур касус -
    ну! який ще казус
    може помішати
    штудернувати Канта
    нон датур фатум -
    і покладатися на фатум?
    13. 09. 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  47. Ніна Виноградська - [ 2015.09.15 12:16 ]
    Листя опало


    Опало листя з дерева свободи,
    Хоч не пора, ще осінь вдалині.
    Та кожен лист – є син мого народу,
    Ув’язнений чи гине у війні.

    Рятуймо, брате, дерево, бо сила
    В його корінні, що пішло углиб.
    Яка хвороба, пошесть підкосила
    Мою державу зболену? Коли б

    Відчули всі, майданами повиті,
    Що поміж нас втулились вороги,
    Бо на Небесній сотні, де убиті,
    Вони вповзли на владні береги.

    Та опадає потихеньку листя,
    В родинах бідність, сльози і війна.
    У селищі найдальшому і в місті
    Могилами нагадує вона.

    Щоб не засохло дерево свободи,
    А разом з ним не згинув цілий гай,
    Вставайте, дочки і сини народу,
    Вже час настав нам рятувати край!

    Бо листя впало з дерева свободи...
    14.09.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  48. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.15 10:47 ]
    Народжені серцем
    Кораблик дитинства життя течія
    Давно віднесла ген за обрій,
    Як вітер промчала юність моя,
    Вже й зрілість стоїть на порозі.

    Зів"януть літа,мов трава споришу,
    Птахами полинуть у вічність.
    Питаєте,що по собі залишу?
    Народжені серденьком вірші.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  49. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.15 09:51 ]
    Слід на землі
    Кульбабка жовта - сонечко маленьке,
    Немов курчатко,заховалась у траві,
    Яке не слухало своєї квочки-неньки
    І загубилося в зеленій мураві.

    Згодом кульбаба стала біла-біла,
    Пухом засипала довкола геть усе.
    Найкращі сподівання та надії
    З собою тепле літечко несе.

    Наше життя теж стрімко пролітає,
    Посивієм,незчуємось коли.
    Але чи всі по собі залишаєм
    Ми добрий спогад й слід на цій землі?

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  50. Лілея Дністрова - [ 2015.09.15 00:43 ]
    Лататтям білим огорнуло...
    Се почуття - енергія вулкану,
    Гігантська хвиля, що із вітром гомонить...
    Се неозорий шлях меридіану,
    Який перетинає обрії століть.  

    Се почуття - незвідане, бурхливе...
    Лататтям білим огорнуло часоплин.
    Гойдається на зоряних вітрилах,
    Солодить душу...і гірчить...наче полин.  

    Без крихти фальші, у моїх долонях...
    Воно, мов Галатея, зліплене із мрій.
    Се почуття засіло там...у скронях...
    Керує надтональним світом двох стихій.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   665   666   667   668   669   670   671   672   673   ...   1854