ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,

Борис Костиря
2026.02.11 10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму

Артур Курдіновський
2026.02.11 03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.

Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,

І Ірпінський
2026.02.11 02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди

Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олеся Овчар - [ 2015.01.27 00:46 ]
    Чорно-білі фантазії зим.
    Темніє фігура між білих фантазій...
    А може, то Ви у зимовім саду?
    Шукаєте стежку, якою щоразу
    Від Вас, не прощаючись, маревом йду.

    На ній не знайдете ні сліду, ні згадки,
    Та й зовсім в заметах не видно її.
    Навіщо шукати вам жінку-загадку,
    Яку відспівали давно солов’ї –

    Ще там, у фатально-солодкій замрії,
    Де вічним здавався весняний політ.
    І думку дарма Ваше серце леліє -
    Йому довіряти, повірте, не слід.

    .................................

    Біліє фігура між чорних фантазій...
    Напевне, то Ви у безмісячну ніч
    Приходите вкотре в обірваній фразі
    Стежками думок між засмучених свіч.

    І так невагомо, граційно і легко
    Несете весну у мої холоди.
    Я хочу торкнутись, та Ви вже далеко.
    В рядках недописаних – Ваші сліди.

    Байдужо-поволі зрадливу замрію
    Розвіює сніг між оголених віт.
    Та серце надію недарма леліє,
    Йому довіряти, упевнений, слід.

    .................................

    Самотні фігури блукають по світу,
    Жадані комусь, не зігріті ніким.
    Лиш любляче серце зуміє змі
    Такі чорно-білі фантазії зим.
    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (18)


  2. Серго Сокольник - [ 2015.01.27 00:39 ]
    Приют госпиталей
    В печали старых стен
    Приют госпиталей...
    Пульсирующих вен
    Сердечный стук испей...

    И мрачны вечера...
    И дни так коротки...
    Как летняя жара,
    Сжимает жар виски...

    В них сладкий дух войны,
    Как порох или смерть...
    В провалов темных сны
    Земли уходит твердь...

    Свершают "быть-не быть"
    Архангелы- врачи,
    И падают на лбы
    Судьбы людской лучи...

    Холодная звезда...
    Печальная луна...
    Над Родиной беда...
    Над Родиной война...

    Тост Третий поглощен
    Под горькое "налей"...
    В печали старых стен
    Приют госпиталей...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115012700461


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2015.01.26 22:17 ]
    Омріяна зустріч
    Прийде іще до нас обох весна,
    Неначе італійська баркарола*.
    Долине десь раптово із вікна,
    І все засяє радістю довкола.

    Завулок, ніби стрілка вказівна,
    На площу тихо виведе – додолу.
    І підійнявши хвилею наснаг
    В шалене кине враз обіймів коло.

    Мовчи. Лише вустами говори –
    Мов серця два - одне з одним злилося…
    Кохання щонайкращої пори

    Жнемо ми плід, як золоте колосся.
    Скажу собі: «Від радощів замри!»
    І світле притулю до щік волосся.

    26.01.7522 р. (2015)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (7)


  4. Валентина Попелюшка - [ 2015.01.26 16:20 ]
    Диверсанти зими
    Білосніжний десант
    опускається тихо з небес,
    диверсанти зими хочуть місто застати зненацька.
    В маскувальних костюмах ще більше помітні, ніж без.
    Та дивися, лапаті які! Та поглянь, як багацько!

    Я здаюся без бою,
    я хочу до них у полон,
    тільки знову розвідник-мороз десь пропав, ненадійний.
    Потрапляють у засідку теплих носів і долонь,
    не промерзлого грунту, асфальту, дахів на будівлях.

    І стікають у сум,
    у багнюку - зими посланці
    чи покірно поповнюють військо вороже, зрадливі…
    То сніжинка розтала? Чи просто сльоза на щоці?
    Знову програно бій - снігопад розчинився у зливі...


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  5. Маріанна Алетея - [ 2015.01.26 15:07 ]
    Було...

    Уже був крик,
    Важке мовчання,
    І тиший шепіт
    Молитовний,
    І незворотність
    У зізнаннях.

    Та невблаганна
    Люта доля.
    Не зазирнути
    У майбутнє.
    А поки марно...
    Прірва болю.

    Тільки далі.
    Якими вийдем
    Із того пекла?
    Лише печалі.
    І кров запекла
    Не лише тіло.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (3)


  6. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.01.26 15:13 ]
    А ти не виходь із кімнати...


    А ти не виходь із кімнати, не роби дурниці.
    Навіщо тобі сонце? Є ж цигарки на полиці.
    За дверима - безсенсові лови зойків щастя.
    Сходиш у вітряну вбиральню - мерщій вертайся.

    Не вислизай із кімнати, не видзвонюй мотора,
    Оте чудне просторище зліплене з коридору,
    І впирається в лічильник. А якщо прийде краля,
    Лементуючи, вижени, й не торкайся до шалі.

    Сиди, уявляй, що потерпаєш від міозиту.
    Чи є що краще за стіну, табуретку вкриту?
    Навіщо йти звідти, куди вертати надвечір
    Таким, яким був, тим паче - похнюпивши плечі?

    Не вилітай із клітки, танцюй, відчуй босанову,
    Накинь пальто на голе тіло, капці на босу ногу.
    Нехай вітальня пахне капустою, мастилом лижним...
    Ти настрочив багацько літер, а наступну - кишни.

    Не виходь із кімнати, чатують запити, допити.
    Живи тепер сам собою, впивайся інкогніто
    Ерго сум, як підкреслила формі палка субстанція.
    Не рвися з кімнати, там звичний рейвах, не Франція.

    Не стань ідіотом, спробуй тим, чим інші не спроможні.
    Не йди з цієї кімнати, дай волю картині кожній.
    Злийся лицем зі шпалерами текстури папірусу.
    Вбережи дух від еросу, космосу, раси, вірусу.

    2015



    Не выходи из комнаты, не совершай ошибку.
    Зачем тебе Солнце, если ты куришь Шипку?
    За дверью бессмысленно все, особенно -- возглас счастья.
    Только в уборную -- и сразу же возвращайся.
    О, не выходи из комнаты, не вызывай мотора.
    Потому что пространство сделано из коридора
    и кончается счетчиком. А если войдет живая
    милка, пасть разевая, выгони не раздевая.
    Не выходи из комнаты; считай, что тебя продуло.
    Что интересней на свете стены и стула?
    Зачем выходить оттуда, куда вернешься вечером
    таким же, каким ты был, тем более -- изувеченным?
    О, не выходи из комнаты. Танцуй, поймав, боссанову
    в пальто на голое тело, в туфлях на босу ногу.
    В прихожей пахнет капустой и мазью лыжной.
    Ты написал много букв; еще одна будет лишней.
    Не выходи из комнаты. О, пускай только комната
    догадывается, как ты выглядишь. И вообще инкогнито
    эрго сум, как заметила форме в сердцах субстанция.
    Не выходи из комнаты! На улице, чай, не Франция.
    Не будь дураком! Будь тем, чем другие не были.
    Не выходи из комнаты! То есть дай волю мебели,
    слейся лицом с обоями. Запрись и забаррикадируйся
    шкафом от хроноса, космоса, эроса, расы, вируса.

    И. А. Бродский


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (5)


  7. Олександр Олехо - [ 2015.01.26 13:33 ]
    Втрати і набутки
    Втрати і набутки, паралелі днів,
    у суму дорожню – це життя архів.
    Час минає швидко – важчає сума,
    і чогось бракує, і когось нема…
    За спиною вибір – множити на нуль,
    напереді ями – схованки від куль,
    тих, що не вбивають, та приносять страх:
    ось душа полине і зотліє прах.
    Втрати не вернути й надбання такі,
    що не розумієш, гожі чи гіркі.
    Далина дороги і мільйони ніг
    топчуть тротуари і кривавий сніг
    Над усім цим небо і зоріє світ.
    А якби спочатку і не рвати плід?
    І ходити вічно в пахощах садка,
    де немає болю тужного рядка.
    де Едем пакують у життя сувій,
    у кущах сумирно доживає Змій.
    Але так не сталось – запали свічу
    і подякуй Богу: Господи, живу…
    А навпроти «Князя» – чиєсь мирне «Я»,
    добігає ера синього Коня.
    Миротворців досить, миру лиш катма
    і ржавіє кров’ю друга вже зима.
    Веремія скону із сліпих вогнів –
    втрати і набутки у суму років.

    26.01.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  8. Олеся Лященко - [ 2015.01.26 11:11 ]
    Main military hospital
    Ялинки зійшлись ворожити, як мойри,
    Наосліп гілками обстукують вікна,
    А київські відьми при вході в лікарню
    Незручно поклали смарагдові мітли

    І слухають: нитка дощу не вщухає,
    Крізь хвою пробила упевнену стежку,
    Коли ж біля брами опівніч спинився
    З наплічником чорний вершник.

    І мойри вдають, що нічого не бачать,
    А відьми спішать мітли садом розплести,
    І вершник вдає, що він просто блукає,
    Вертається на перехрестя.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  9. Віктор Кучерук - [ 2015.01.26 09:02 ]
    В негоду
    Мов похрускував лунко кістьми
    Заблукалий дідусь на порозі,
    Коли вітер гудів за дверми
    В крижаному полоні морозу.
    І тремтіла, неначе крило,
    Серед ночі налякано шибка,
    Коли синє від холоду скло
    Наїжачилось інеєм швидко.
    Деренчала до ранку вона,
    Коли били тихенько на сполох
    У затемнену раму вікна
    Вихри снігу дрібного помолу…
    26.01.15


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (12)


  10. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.26 01:04 ]
    Почуття
    Знайди в душі своїй перлини
    Що сріблом , золотом блищать
    Здивуй , утіш - поля , рівнини
    Що веснами в тобі горять


    Повір у заповітну мрію
    Дай серцю шанс - любить , кохать
    В полон візьми палку надію
    Щоб з гордістю - у ній пропать

    Стань пристрасті - рабом покірним
    Кайдани рви , ламай стіну
    Відкинь чутки , і забобони
    Аиуром будь - візьми стрілу

    Пусти у хід - таланту вроду
    Свій заповіт віддай серцям
    І заспіває захід - сходу
    Твоїм окриленим ім'ям.
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  11. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.26 00:39 ]
    Задзеркалля
    Я так хотів щоб ти прийшла
    А ти до іншого - стрілою
    Я мріяв що підніме з дна
    Моя любов - твої вітрила

    Ти неприступна мов скала
    І гордістю - від тебе погляд
    Така красива мов весна
    Моїй душі - зваблива постать

    Ну щож - хай станеться як є
    У всьому сенс , свої причини
    Нехай щасливим буде той
    Хто підібрав - твої мотиви

    А я не стану забувать
    Доньці твоїй - приставлю сина
    І колихаючи внучат
    Змалюю дім - де ми родина.
    2012р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.26 00:48 ]
    Чесний
    Боюсь порушить заповіт
    Де ми буваємо - вразливі
    Боюсь утратити той світ
    Де ми одні , де ми щасливі

    Чекає стільки заборон
    Богемних солодощів , злаків
    Звучить спокус акардеон
    Запрошує - у блат до хамів

    Такий буває резонанс
    У випробовуванні - міці
    Та я не вражений , я глас
    Що ломить - пекла гострі кігті

    Я слово дав , серце віддав
    В світогляді - я зовсім інший
    Я не прихильник хижих гав
    Я вінчаний - в коханні вічнім.
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Ірина Кримська - [ 2015.01.25 23:36 ]
    Пізній сад
    Іду збирати в сад покору й тугу,
    Коли туманом набрякає ніч.
    А погляд місяця – химерна жовта смуга –
    Навпомацки горнеться моїх пліч.

    Удвох із ним почнем блукати садом,
    Де в’ялий плід медами капотить.
    Тут ще чутно підмерзлим виноградом.
    Квітневий спогад між гілок бринить.

    І прогортаючи туману сірі шати,
    Поволечки у ранок забредем
    Разом покору й тугу куштувати,
    Пізнаючи на смак нічний Едем.

    Ось падалиця, росами упита,
    Прив’ялена у вересневім сні,
    Вже забуває мріяти і жити
    В саду, де родять ще її пісні.

    Жовтневий сад у тузі і покорі
    Сильніше вабить шепотом зими.
    Спить зібгана трава, заснуло Вчора,
    Полігши ниць байдужими крильми.

    Тсссс!.. В умиранні визріває внОві
    Краса весни. І заселяє сад.
    Остання ніч – або першооснова –
    Щоб знову ми прийшли по виноград.

    Пізня осінь 2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (29)


  14. Ірина Кримська - [ 2015.01.25 23:38 ]
    Мрій собі...
    Не пробуджуй болю,
    Не торкайся рани.
    Поки відстань – воля!
    Полонитись – рано.

    Не кажи ні слова,
    Не моли цілунком.
    Зближення – це лови,
    Потрапляння в лунку.

    Я ж не хочу піку,
    Ти ж не будеш проти?
    Хай не має ліку
    Відчуття польоту.

    Без кінця й початку.
    Не в сюжеті прози.
    Став трикрапок цятки.
    В них нема загрози.

    Де немає риску -
    Рідкісні інфаркти.
    Не підводьте риску!
    Межі – це не жарти.

    Хай блукає сяйво,
    Хай лоскоче мрія.
    Дотикання зайві,
    Де чекання зріє.

    Зріє десь поодаль,
    Не перезріває.
    Льотне – як погода
    І само літає.

    Жовтень 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (20)


  15. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2015.01.25 22:48 ]
    Володимир Висоцький
    З висоти дивився й трохи збоку:
    Так марудно білий світ живе!
    Пробігав гітарою дорогу -
    І чіпляв всіх смертних за живе.

    А білі муки, ох, чорним круком,
    Гітара..., руки - усе твоє...

    25.01.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (13)


  16. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 18:00 ]
    Фантазії
    Малюю кольоровий світ
    Відтінками , мазками
    У фарбах мальовничий спів
    Що вабить - до безтями

    Мій поклик - обирає шлях
    Де мир і щастя в згоді
    Де б'ються почуття в серцях
    У променях - на сході

    Несу у почестях - слова
    Народжені в любові
    Хто вірив тут його душа
    Оспівана - для долі

    Малюю , і дивуюсь сам
    Який цей світ чудовий
    Нікому я вже не віддам
    Цей потяг - винятковий.
    2008р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 18:26 ]
    Пильність
    Не піддавайся компроматам
    Жени у шию - пліткарів
    Не наривайся на підставу
    Вона підгрунтя - злидарів

    Не йди на зустріч людожерам
    На їх руках - невинна кров
    Не будь десертом дармоїдам
    Ковтнуть , і зажадають знов

    Не вірь нікому - тільки серцю
    Віддайся почуттям його
    Рятуй у ньому - свою душу
    І щастя огорне крилом

    Кохай як вперше , і в останнє
    Живи секундами - хвилин
    Хай оберегом розквітає
    Любов твоя - в обіймах днин

    Молитва щира зберігає
    Від втрат , падінь , вина гріха
    Твою дорогу направляє
    В краї - де не існує зла.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Лілея Дністрова - [ 2015.01.25 17:31 ]
    У передчуттях весни
    Залоскотали ніздрі пахощі весни,
    Жагучим поцілунком мряка доторкнулась.
    Ще зовсім трішечки...розплачуться сніги...
    Бо кришталево-срібна крига розчахнулась.
    В бурульок нежить...тихо шибками стіка,
    А іній вже не той...не прорікає ніжність...
    Недовго ще...і від весни зима втіка...
    Пташиний щебіт сколихне ранкову свіжість.
    Ще зовсім трішечки...розстелиться смарагд,
    Даруючи очам, звабливу насолоду,
    І заспівають трави "Сонячний віват!"...
    Випрошуючи в вітру, легку прохолоду.
    Проте...не тішать душу тії відчуття,
    Бо ангели війни витають над землею.
    В передвеснянім небокраї сум'яття...
    Розхитана реальність давить п'ятірнею...
    Так хочеться, щоби весняний передзвін
    Вщент заглушив гнітючі звуки канонади.
    Бо в ціннику життів людських, немає цін...
    Там... з Божих іскор ...переплетені шаради.
    Там... закарбовані миттєвості весни,
    Там... таємниці серця вписані "яскраво",
    Там... не зазначені хурделиці війни...
    Там... проліски заквітчують душі заграви.
    Хай канонади гул розчиниться в снігах...
    Стечуть з струмками розпач та війни ридання.
    Зігріймо разом, в наших щирих молитвах,
    Всіх тих, хто переніс... пекучий біль страждання.

    23.01.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  19. Ігор Шоха - [ 2015.01.25 17:04 ]
    Із серії можливого
    Арії – із опери,
    витязі – із казки...
    Лицарі без докору
    совісті? Будь-ласка.
    Все минає нехотя.
    Україна-мати
    все чекає лебедя
    з виродка-качати.
    Може і кацапія
    кане десь у Лету
    і не буде царствія
    карлика-атлета?
    Може чого доброго
    й іншого не буде
    і орла дводзьобого
    змінять на верблюда?
    Може із двогорбого
    буде косолапий?
    Може у барліг його
    легше заганяти?
    Може упокояться
    каїни-погани
    і за щось помоляться,
    наче християни?
    Ой, немає звичного
    алілу́я Сину.
    Б’є ножем опричнина
    братії у спину.
    Мальчиші-нувориші
    дочекались ночі.
    Буржуїни-плохиші
    витріщили очі.
    І біди накоять ще
    баї і бабаї.
    Буде ще побоїще
    з Дону до Дунаю.
    Не поможе ратище
    довго воювати.
    Стукнуться лобами ще
    світові гаранти.
    Ми ще не за ґратами.
    Є куди побігти.
    Будуть ще проклятими
    найманці-бандити.
    Буде і опінія,
    гряне перемога.
    Упаде́ Бастилія
    канібала злого.
    Буде ще ротація
    Путі на триколор,
    Лєрки облігації –
    на упавший долар,
    Герпеса – на мафію,
    гобліна – на няшу,
    Ізії – на Рашію,
    Азії – на Рашу.
    Фронт – на опозицію,
    порох – на пилюку,
    хлам – на амуніцію,
    на кілок падлюку...

    Схаменеться братія
    із чужої хати?

    Буде охлократія
    знову панувати?

                                  


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  20. Олена Балера - [ 2015.01.25 17:12 ]
    ***
    Як подивимось часу у вічі – не бачимо дна,
    Та йому недоречно сказати про очі бездонні.
    Від минулого нас відділяє прозора стіна,
    А майбутнє відпустить на волю новітніх драконів.

    І у вирі безвиході, втрат і моральних агоній
    Переконлива мудрість байдужості прихисток дасть.
    Освятили дорогу убивцям лунаючі дзвони
    І ховають антихристи совість за іконостас.

    В лабіринтах безчасся по колу події вертілись...
    Винуватців шукають нащадки крізь марево літ,
    Обирають кумирів собі з каяттям запізнілим.

    Із віками призначення гублять фортеці-кремлі.
    І на зламах епох – вже інакші прогресу мірила.
    І поставить філософу Вічність печать на чолі...

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (12)


  21. Василь Кузан - [ 2015.01.25 16:33 ]
    рани вкривають кадри
    * * *

    рани вкривають кадри
    вибухи гільзи гроші
    падають стіни світу
    божі слова хороші
    плями на склі екрану
    витреш із того боку
    прагне зима ґешефту
    падає у глибоку
    вирву снаряд не вперше
    вдруге постійно всоте
    вчиться себе вбивати
    людство чи безпілотник
    бог закриває очі
    світло у серці гасне
    наше життя щасливе
    знову таке нещасне

    25.01.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  22. Валентина Попелюшка - [ 2015.01.25 16:33 ]
    Долюби
    Долюби мене до сльози,
    До постскриптуму, до молебню.
    У собі мене донеси
    До несказаних слів хвалебних.

    Долюби мене до зими,
    Досмакуй до останніх літер,
    І в наступне життя візьми
    Смуток теплий, як літній вітер.

    Долюби мене до пісень,
    у яких не потрібен приспів,
    І коли охолоне день,
    Жоден спогад не буде прісним.

    Та не зможеш, якби й хотів,
    Осягнути мою основу,
    Щоб в якомусь іще з життів
    Закохатись у мене знову.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (16)


  23. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 15:57 ]
    Посиденьки
    Осідлав Петро коня
    І погнав галопом
    Десь чекає кум Владко
    З салом , і укропом

    Вкрав у жінки цілий літр
    Первака міцного
    Щей закуску прихватив
    До слівця - крутого

    Повсідались , і давай
    Губи причащати
    В голові заграв чурай
    Вже давай - співати

    Десь пройшло години дві
    Йдуть куми додому
    Сміх , і радість дітворі
    З такого - приколу

    Ледь на ледь вони повзуть
    Сплітає їм ноги
    Все ціляють у сліди
    Де кобили - стопи

    Падають , качаються
    Брудні наче свині
    А у дома , на порозі
    Вже ждуть - господині

    Не пускають їх до хати
    Женуть до сараю
    Бо від них такий душок
    Зхмілієш - одразу.
    2005р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  24. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 12:07 ]
    Хитрий дід
    Дід до баби залицявся
    При нагоді - посміхався
    Завжди чинно так вітався
    У любові - признавався

    Баба діду підіграла
    Масла - у вогонь підклала
    Запросила на обід
    Випікала - пишний хліб

    Булки , бублі з пирогами
    Крученики із тортами
    Все парує , все пашить
    Наганяє - апетит

    Разом з цим до баби в хату
    Двадцять п'ять онуків - зразу
    Завітали привітать
    Тай побачить - що за зять ?...

    Дід побачив , і злякався
    З несподіванки - признався
    Не кохання то було
    То так штирхав - біс в ребро

    А його всі залицяння
    То блуднірства - шуткування
    Краще буде сам він жить
    Бо ночами - так хропить...
    2007р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Гренуіль де Маре - [ 2015.01.25 12:21 ]
    Всесвіт: право на власність
    Мій світ не тримається купи.
    Тягар гравітації – марний,
    Випорскує Хронос підступно,
    Тікає й глумиться безкарно.

    Розпущеним плетивом висне
    Метелиця над видноколом.
    Король мій однині і прісно
    Отак і зостанеться голим,

    Німим і байдужим. Одначе
    Покута йому вже готова:
    Осколків галактик не стачить,
    Щоб скласти бодай одне слово…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (25)


  26. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 11:21 ]
    Правда
    Боюсь залишитись один
    У цій - непримиримій бійні
    Боюсь що заморочить звін
    Всі сили - відбере надійні

    Навіщо ? - покидаєш дім
    Де ти зросла плодами
    Навіщо ? - прокляла цей світ
    Що вистояв з віками

    Прошу в останнє - повернись
    Дай волю , хай повстане
    Хай розтлумачить діячам
    Свої покаже - рани

    Хай бачать - що ти ще жива
    І здатна дати здачі
    Хай чують - як кричить душа
    Що віддала останнє

    Хай за життя відчують біль
    Хоч там - не допоможе
    Ще світ побачить ангелів
    Що духом сіють - правди.
    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 11:33 ]
    Моя любов
    Подивлюся , прихилюся , та з іншого боку
    Проти течії борюся - всі здогадки кволі
    Потужив , позарікався , і знову те саме
    Хоч відверто признавався - та солод той тане

    Сміх у березні вагався , по осені плакав
    То коротке було щастя , можливо на краще
    За минулими роками - букетами квіти
    За почутими сльозами - не плакали діти

    Сам від себе зацурався , вином заливався
    Челядь позбирав що краде , у ній залишався
    Де були ті покарання - удари , побої
    Там і досі сперечання , до крові двобої

    Перекреслив всі засади , зібрав все до кучі
    Де стояли ті примари - там топтані кручі
    На новому колонади , ти поряд зі мною
    Інший світ , і фарби нові - сокральні основи

    Почуття міцні , прозорі , відверті в бажанні
    Серце в серці просто гине - щасливе в коханні
    Нами тішаться простори , і ангели божі
    Незабаром колискові - співатимуть долі.
    2010р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  28. Нінель Новікова - [ 2015.01.25 10:53 ]
    Хвиля гніву
    Чи війна, чи АТО,
    Чи нечистая сила,
    Вже не скаже ніхто,
    Скільки душ покосила!

    З ритуальних вінків -
    Паперовії квіти.
    На могилах батьків
    Вдови, сироти-діти.

    Наче чайка кричить
    Посивілая мати.
    Гірко батько мовчить,
    Що за крок до інфаркту…

    У нерівних боях
    Вояки наші гинуть.
    Жовто-синій наш стяг
    Оповив Україну.

    І все більше повзе
    "Руських" танків і «градів».
    Хто вітчизну спасе
    Від ворожих парадів?

    Хвиля гніву гряде –
    Піднімається нація.
    В Україні іде
    Духу мобілізація.

    2015



    Рейтинги: Народний 5.42 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (8)


  29. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 10:44 ]
    Грішна
    Колись мене зустрінеш ти
    Можливо - не впізнаєш
    Сама залишивши ключі
    Писала - не кохаєш

    Усе пустив на самосуд
    Нас провіряли - роки
    Я згодом оцінив твій хід
    Змирився - вчив уроки

    Ми зовсім різні полюси
    Ми чуєм - різні голоси
    У мене сонце , і весна
    У тебе холод , і зима

    Не наші спільні попурі
    Звучали - по усій землі
    Летіли в парі голуби
    Та розвели їх - в час біди

    Я знав , я знаю , буду знать
    Що ти не здатна пам'ятать
    Сьогодні тут , а завтра там
    Так десь і зронять - наче хлам.
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 09:33 ]
    Вогонь
    Попіл вогнища вітром розвіяний
    Сповістить - крик душі скрипаля
    Він розкаже як любиться зрадженим
    Як від болю - співає струна

    Народилась мелодія вінчана
    Він узрів - надприродню красу
    З пилу , жару , повірив захоплено
    На той час так жадалось йому

    Нот букет , і реальність вуалями
    Промениста - кришталем звенить
    У обіймах його попід хмарами
    Все навколо - любов'ю горить

    Вітер змін , ворон чорний ненависний
    Збив з вершини , згубив в одночас
    Розповів , показав світ примарами
    В ті хвилини - секундами став

    Хвиля відчаю , погляд зневірений
    До всього підібрав - жгучий сплав
    Попіл вогнища , схлипами зарево
    Помирало - а він усе грав.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Ігор Павлюк - [ 2015.01.25 09:34 ]
    Одягання ялинки
    Вдягаю ялинку, як доньку колись в дитсадок,
    Чи бабцю мою одягали у вічність сусідки...
    Зостанься в минулому році, вселюдська бідо.
    Ти ж завжди приходиш, як вітер, неждано, нізвідки.

    Пластмасові зайчики душу дитинну пасуть.
    А присмак хвоїнок медово-гіркий, наче крівця.
    Вдягаю ялинку – природну і добру красу,
    Хоча серпантин, як спокусник, навколо зміїться.

    Вона християнка – ялинка, як жертва, як приклад смирень.
    Бо всі християни – то десь в ідеалі рослини...
    Язичеським бунтом від неї тривожить удень,
    А ввечері – світлом Христовим, полинно-дитинним.

    Болить їй на зрубі... я трохи ялинка... болить...
    А біль благородний – то світло, яким хочем стати.
    Ну, врешті, такими, як в давнім дитинстві були, –
    Щоби не стріляти.

    То ж наша ялинка для мене – душі медсестра
    У нашому світі, де кляті війни метастази.
    Цей запах, цей колір, ця тепла й волога кора...
    Ця форма – як тінь нетутешньої древньої вази.

    Вдягнувши ялинку, чекаю…
    Іде благодать.
    Хай в хаті живе до Христового аж воскресіння.
    Під нею іскриться глибока свячена вода
    І райських ялин блискавичне над нею коріння.

    16 січ. 15.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (7)


  32. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 01:59 ]
    Твій спокій
    Тінню спогаду - в світ твій привабливий
    У видінні в ночі пригорнусь
    Не порушу твій сон - ніжним поглядом
    Хоч на мить я до тебе прильну

    Затамую свій подих - окрилений
    Білі ноги твої огорну
    Аромат твого тіла - вдихатиму
    З трав пахучих ковром постелю

    Так до самого ранку , із присмаком
    Спокій буду твій - оберігать
    Щоб ніхто не посмів його рідного
    Потривожити , чи відібрать

    Тінню спогаду , ласкою - казкою
    Загорнуся в обійма твої
    Не покину тебе - я приречений
    Поряд бути у віщому сні.
    2006р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  33. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 01:38 ]
    Віщий сон
    Здавалося ? Чи снилося ?
    За пелиною крилося
    Клич журавлів - розгублених
    Плач матерів - розчулених

    Йшли низом , верховинами
    По небу , морем , ріками
    Сутанами чернечими
    Окутані , заплетені

    Попереду пригнічені
    Позаду всі - скалічені
    В передовій з тримбітами
    На фронтовій - із квітами

    Дитя з дитям з тростиною
    Юнак , юнці , з торбиною
    Дорогами розбитими
    Кістками скрізь - покритими.


    Таке обличчя у землі
    Несуть покійника - в труні
    Навколо мертва тишина
    Забута мова - у життя

    Волав народ на перебій
    Стояв на вколішках - той спів
    Молили мати , і душа
    Щоб не гнобили - трударя

    Здавалося ? Чи снилося ?
    Пани з панами билися
    Все чубляться , кусаються
    Та прокляті - не каються...
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Микола Дудар - [ 2015.01.25 01:03 ]
    Відлік...
    Блаженніший, вуста якого - Посох…
    і Страждущий, на дні самої втоми..
    і я, обпершись на стежину босим --
    ніколи не повернемось додому…
    попереду Ріка… і чистий аркуш
    і вічне "ПМП" поміж словами
    крізь райдуги якщо пройдете арку
    можливо і зустрінетеся з нами...
    25.01. 2015.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  35. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 01:36 ]
    Скарби
    Вже не питай - усе минуле
    Тим тіням сльози не роса
    Все огорнув - холодний іній
    Навколо замки із піска

    Сліпучі , снігові метілі
    Запорошили мій азарт
    Тебе від мене - відібрали
    Не чуючи чекання гвалт

    Вже не питай - минуле жалить
    Не воруши спокійних хвиль
    Усе гаразд , відпочиває
    Лікує рани неба синь

    Моя історія - початок
    Любові сіяне зерно
    Твоя зима - весні додаток
    Мені подяка за добро.
    2005р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  36. Ірина Кримська - [ 2015.01.25 01:29 ]
    Я не Сарра Бернар
    Ты говорил, что я Сарра Бернар —
    в трепетный миг, когда гибну от страсти.
    Твой комплимент или же гонорар —
    так этим именем грех мой украсить?
    Зритель ты мой или мой режиссер?
    Просто любовник. Но я не играю.
    Чувства — не мертвых законов простор.
    Правил там нет, их момент сочиняет.

    Первое — звезды. Второе — камин,
    где обреченно пепел спадает.
    Третье — разбитые гроздья калин
    в окна стучат. Их никто не срывает.
    До десяти... И до ста... Разве важно?
    Мы не на сцене. Мы на небесах.
    Мы влюблены, сумасшедши, отважны.
    С нами сквозняк, земляника и Бах.

    И не ищи для меня воплощений
    в имени чьем-то известном.
    Столько пройти и смертей, и крещений!
    В имени, знаешь ли, тесно.
    Имя — лишь звездочка — примечанье.
    Тесно нам в судьбах своих.
    Где поцелуев твоих окончанье,
    там продолженье моих.
    Это все я — больше имени мира.
    Это все ты — и дыханье, и свет.
    Не называй меня именем Ира
    Я и Закат, и Луна, и Рассвет.
    В каждом светиле есть наше начало.
    В выдохе каждом — рожденье с нуля.
    Имя твое, что бы ни означало,
    посох бродяги и жезл короля.

    Ты говорил, что я Сарра Бернар
    в трепетный миг... Замолчи, повелитель!
    Умер в камине калиновый жар.
    Будь же влюбленным, а не любителем.

    1985


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  37. Олександра Камінчанська - [ 2015.01.24 23:34 ]
    ***
    Стою на роздоріжжі – крок до завтра,
    Мов бранка часу. І летить з-під ніг
    Несамовитість мовчазних доріг,
    І догорає захід, наче ватра.

    Межи метань вишукуючи вічне
    Глузує мить з найменших дорікань.
    Наплакана дощами темна грань,
    Неначе світ, бездонно-архаїчна.

    Стою на роздоріжжі небокраю,
    Збираю зорі в душу і думки.
    Вмирає день,а я не вмру, таки,
    в мені вогонь, отой, що не згорає.



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (8)


  38. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 23:49 ]
    Терен
    Таємниця блакитної квітки -
    Полохлива кохання роса
    Божевільна - у тексті роману -
    Благородна - в романі митця

    Неосяжна у променях ночі -
    Сизий птах - у широтах небес
    Неповторна таланту дитина -
    Відкриття , несподіванка , фарс

    Нерозгадана притча любові -
    Полонянка - крутих віражів
    Інша біль , інша суті основа -
    Долі ноша , покірності кров

    Все блукаєш , шукаєш розради -
    Звістка чистим , невинним серцям
    Свої карти на сон розладаєш -
    Спонукаєш на розтин - гріхам

    Не буди мене більше , не треба -
    Зілля чари зробили своє
    Таємницю твою розгадали -
    Де минали - там терен росте.
    2010р



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 23:39 ]
    Доля
    Обручка - блискавична згода
    Тобою прийнята війна
    Мов зцілення , обряд , поразка
    Примар гнітучих ворожба

    Це відповідь - прохань цілющих
    У небо пущена стріла
    Його словам - сказать нагода
    Про чисте , зріле почуття

    Зерна налиті пишні грона
    Очей цілющих - бірюза
    Страх , осуд , і свавілля долі
    Знанням набутим зір орла

    Крик журавлів - весни видіння
    Дорогам - у щасливу путь
    Моє тобі в любові лине
    Палке бажання - пригорнуть

    Чомуж стоїш ? - одна , забута
    Окопів зірвана рілля
    Гірка сльоза - мов оковита
    П'єш пам'ять із його хреста

    Життя - потопом нарікання
    Волокна мертвої води
    На полотні - стихії хвиля
    Той острів - де самотні ми.
    2007р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  40. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 22:56 ]
    Слід
    Любов моя не кохана
    Одна , сама , окована
    Ночами не цілована
    Вустами - не голублена

    Все неосяжна молиться
    З надією - єднається
    Із вірою навчається
    Щоб квітнучи - не каяться

    Струмком біжиш у березні
    Листком летиш - у вересні
    Чеканням загартована
    Бажанням - замаскована

    Я жду тебе не вінчана
    Терпіння це - освідчення
    У сні прийдеш , чи маревом
    Зустріну - стану заревом.
    2008р

    А не прийдеш , покаєшся
    Зі мною - не обіймешся
    Усе прийму у сутінку
    Затінком стану - затишку.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  41. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 22:20 ]
    Сльози пам'яті
    Сльози пам'яті - лезо утрати
    Ці порізи життєві синці
    Вони вічні , червоні мов маки
    Льє їх кожен росток на землі

    Всі на світі із ними знайомі
    Завітають , прийдуть на поріг
    Не спитають , помітять шипами
    Щоб у горі учились цінить

    Сльози пам'яті - вогник молитви
    За близьких , дорогих , звонів плач
    Поминальна молитва лунає
    Пам'ять наша - для них благодать.
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 22:11 ]
    Молитва
    Простіть мені мої сини -
    Що не лежу я поряд з вами
    Корю себе , та мушу жить -
    Щоб дослужить за ваші рани

    Простіть мені мої брати -
    Що я не міг , не довелося
    На все є воля , і шипи -
    Доклав зузиль , не спромоглося

    Простіть батьки , і матері -
    За вашу жертву непоправну
    Омий їм Боже сльози ті -
    Що каменем в душі народу

    Пробачте нам , і ворогам -
    Усім під суд , і по заслугам
    Лежіть спокійно , слава Вам -
    За вас стоїм - на спротив скрутам.
    2014р



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Олеся Овчар - [ 2015.01.24 22:26 ]
    Колискова для малятонька
    Зазирає зіронька
    у вікно.
    Ой, пора вже спатоньки
    всім давно.
    А моє малятонько
    ще не спить,
    Лиш його колисонька
    хить-хить-хить.

    Чом же ти, малятонько,
    все не спиш?
    Спить вже сірий котонько
    й сіра миш.
    Вже дрімає солодко
    цілий світ,
    Тільки твої оченька
    кліп-кліп-кліп.

    А малятко очками
    зирк та зирк:
    Хоч одну ще казочку
    розкажи,
    Заспівай ще пісеньку
    хоч одну –
    Отоді вже, ненечко,
    я засну.

    Вітер тихо листячко
    колишé.
    Розкажу я казочку –
    ще і ще.
    Колискову пісеньку
    прошепчу,
    Аби снів намріялось
    досхочу.

    Зазирає зіронька
    у вікно.
    Ми з моїм малятоньком
    вже спимо.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (18)


  44. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 21:07 ]
    Провина
    На її стомлених руках
    Своє життя , свої стежини
    Там щастя , горя зорепад
    Любов її , її провини

    Чому так часто сум в очах ?
    Коли від праці спочиваєш
    Бринить сльозою на вустах
    Коли ти спогади - гортаєш

    Я все не смію запитать
    Бо знаю сам - хрести родини
    Як ти той біль перемогла
    За всіх одна - під плач дитини

    Несу назбираний букет
    Волошки з маками - в ромашках
    Ти так любила їх , і степ
    Пробач мені , будь - ласка мамо...
    2010р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 21:19 ]
    Пропащий
    Спочинь один в обіймах ночі
    Покинь нудьгу , дай приті хід
    Проси у темряви - хай може
    З тобою разом у похід

    Пізнати вади потаємні
    Відвертість чути - у собі
    У пристрасті турбот , у танці
    З тобою бути у душі

    В ночі живу , у день бажаю
    Розлука змушує благать
    Терпіти , вірити , чекати
    Що ще дозволиш - скуштувать.
    2009р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  46. Сніжка Вшоколаді - [ 2015.01.24 19:08 ]
    Отче Наш!
    Отче наш, що э на небесах
    В блакиті над хлібами!
    Ми молимось тобі в сльозах!
    Ти дух сили й волі поміж нами!

    Слава тобі, Боже триэдиний,
    Що б'эшся в серці кожного із нас!
    Ми народ незламний і эдиний!
    Нас гартував жорстоко лютий час!

    Соловей цілуэ небо в мирну голубінь,
    Маки замість крові цвітуть у пшениці.
    Пам'ятаэм мову древніх поколіннь,
    Нею славим Бога. Ми- в його правиці!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  47. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 17:39 ]
    Горе
    Летіла зозуля - тай стала кувати
    Народу на горе , а людям на втрати

    Кувала , не знала - що в рідному домі
    Уже не своя , а ті діти в безодні

    Лихі стали люди , їх очі , їх руки
    Все чублять те золото - а люд мирний мре

    Летіла , кувала , та замертво впала
    Її наздогнала - ворожа стрільба

    У мить сиротою земля застогнала
    Від ран що наносить - братерська війна

    У мить сонце стало , померкло , пропало
    Його засліпило - від сліз Кобзаря...
    2011р



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  48. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 17:06 ]
    Воля
    Потоками , висотами
    Над прірвами глибокими
    Спішить прозора благодать
    Свою пошану - вам віддать

    Ви обрані , ви створені
    Щедротами духовними
    У приклад всім поставлені
    Ви є - небесні ангели

    Хвилюєтесь , втішаєтесь
    З героями братаєтесь
    Жовто - блакитний прапор наш
    Ви принесли до зрячих мас

    Ми з гордістю , повагою
    Із жертвою - наснагою
    Ідем у зграїще подій
    Знов боронити вибір свій

    На ворога крилатого
    Двоглавого , пихатого
    В амбіціях - зухвалого
    Захисника лукавого

    Ми духом вашим свячені
    Ми сином Бога - мічені
    У рать покровом зібрані
    Щоб заявить - ми звільнені.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  49. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 16:05 ]
    Прокляття
    Емоційна трагедія статку
    Покоління - нового зразка
    Недотепність тяжкого балансу
    Керувати кнутом - батога

    Деж доцільність - обіцяних ставок
    Шахраї малювали нулі
    Розмовляли похабно , картаво
    Усє добрє - снобили тролі

    Крали так - що потріскали стіни
    В колуарах , підвалах Кремля
    Ті від подиву рот відкривали
    Та даремно - заправка одна

    Переграли нездари пригучі
    Звідусіль їх женуть - паясів
    Не врятують вас навіть монахи
    Покарає - невидимий гнів.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  50. Оксана Полюхович - [ 2015.01.24 14:47 ]
    [Моєму досконалому з прогнилою душею]
    Ну що ж, вперед. Шукай свій ідеал.
    І ту, для кого зможеш стати богом.
    А я тепер спокійно сплю. Фінал.
    Ти десь далеко. В долі за порогом.

    Ненавиджу? Чому ж? Таки люблю.
    Бо щирість так раптово не зникає.
    Та між чуттів себе не загублю.
    А далі що? Всевишній один знає.

    Жодна із них, отих твоїх нових
    Не змусить серце загорітись знову
    Ти бачитимеш в них лише чужих.
    І погляд їхній не відбере мову.

    Жодній із них, тих бажаних твоїх
    Ніколи ти не будеш так потрібний.
    Так мучився від докорів моїх
    Ну що ж, вперед. Ти знаєш, чого гідний.

    Мені байдýже - в пекло ти чи в рай.
    І не хвилюють всі твої печалі.
    Світанок скоро. Швидше догорай.
    Іди, тікай, біжи, але чимдалі.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   665   666   667   668   669   670   671   672   673   ...   1806