ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.07 08:37 ]
    Крики
    Не забутим , не минулим
    В мені ти не станеш
    Не чужим - а самим рідним
    В мені і потанеш

    Пам'ятаю кожне слово
    Від тебе - почуте
    Не забуду я ніколи
    Ніщо - не забуте

    Як могли ми розділяти
    Почуття , і спрагу
    Без слів мовчки розуміти
    Почути - пораду

    Як цінили ми красу
    Природу , і спокій
    Як любили ми ходити
    У двох , у негоду

    Спогади ці бережу
    Їх міцно - тримаю
    Тебе з небом розділяю
    Я все - пам'ятаю

    Не забутим , не минулим
    В мені ти не станеш
    Самим рідним , і жаданим
    Все з часом - все стане...
    2008р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.07 07:16 ]
    Любові
    Зачерпну в долоню промінь
    Посвічу на тебе
    Райдугою посміхнуся
    До самого - неба

    Привітаю своє щастя
    Потану у ньому
    Прольюсь сльозою в почутті
    Туманом - покрову


    Любов моя - мій злет , і гріх
    Життя мого наснага
    В тобі ростить себе я зміг
    Ти є моя - розрада.
    2009р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.07 07:22 ]
    Докір
    Як роси тануть у воді
    Як трави сохнуть - без дощу
    Як верби гнуться наче п'яні
    Так я без тебе - мов живу

    Вже слів нема , і зліз не стало
    Сказати що - себе топить
    Навіщо ? На шляху ти стало
    З початку треба було - вбить

    Мовчиш , не тане твоє серце
    Німе мов камінь монолит
    Потоком сліз - тебе дістане
    Хоч ноги зможеш намочить

    Причин твоїх мені не треба
    Все зрозуміло - не цвіло
    Нема чому в тобі вмирати
    Бо не народжене - було

    За двох узяв на себе ношу
    Печать гріха - що валить з ніг
    Спустошує , вбиває душу
    Звертаючи - на твій поріг

    Ти не зважай - моя проблема
    Я не виню , це все слова
    Не винна ти що не горіло
    Моя вина - що не вмира..
    2008р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Олексій Бик - [ 2015.02.07 02:33 ]
    ***
    Це люди, які забули про значення слова «страх», бо смак горілої гуми прокрався до їх осель. Ці люди ходять під кулі з цигаркою у зубах, бо так надзвичайно зручно прикурювати коктейль.
    Ці люди ковтають каву, закушуючи свинцем, і йдуть по мінному полю, як той колись по воді. Ці люди носять гранату, і їх не беруть живцем, і їм, далебі, плювати на сиве у бороді.
    Вони, далебі, сприймають написане у псалмі як доказ, що їх Всевишній підсаджує на броню. Ці люди ховають друзів – таких, як вони самі, і просять іще набоїв, і просять іще вогню.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (3)


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2015.02.07 02:21 ]
    Мінливість любові
    І музику, де плаче глибина,
    Писав би, як всесильнії Богове,
    Дев`ятий вал там гребінь вигина
    У океані, що коханням повен.

    Неначе з мариніста полотна
    Являється те видиво чудове –
    Сімнадцята соната долина,
    Яку безсмертний сотворив Бетховен.

    Не місце мов тут пристрастям дрібним,
    Та мстить красі раптовий нафти вилив,
    З душевної він ллється мілини…

    Любов, як і мелодія – мінлива:
    То – миру флейтА, ТО – труба війни
    Зривається акордами бурхливо.

    4.01. 7522 р. (Від Трипілля) (2015)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  6. Марися Лавра - [ 2015.02.06 23:16 ]
    *****
    антракт порожня зала
    і the end
    байдужа сцена шарпані куліси
    облізлі крісла
    парапет самотньо дише

    маріонетку зрадили
    давно
    в пилюці замкнена у скрині
    обличчя ліплене
    із глини нитки як слина

    не прийде вірний
    ляльковод
    нема аншлагу її слава
    у тіло увіп'яла жало
    життя пройшло як не було

    у думці уціліла мантра
    я не сама в театрі

    2015







    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (9)


  7. Омелян Курта - [ 2015.02.06 22:19 ]
    Весна красна
    Весно, весно, життєдайна,
    Ти прекрасна, ти і файна
    Вірші – пісні писали ми,
    Прославляючи псалмами.

    Весно, весно, довгождана,
    Від природи ти нам дана
    На крилах вітру ти прийшла
    В Карпатах спокій ти знайшла.

    А як трохи відпочинеш,
    За Карпати ти полинеш,
    Там чекають тебе люди,
    Хай і в них весело буде.

    Озарив Карпатську Русь,
    Ти полинеш в Білорусь
    А весною ластівочки
    Принесуть їм співаночки

    Пісні, співи, танці, жарти,
    Хай почують і прибалти,
    Шведи, фіни, і карели,
    Весну красну вже зустріли.

    Мир і щастя, радість сію
    Понеси ти до Росії.
    Щастя весною зігріте
    Рознеси по всьому світу.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Омелян Курта - [ 2015.02.06 22:55 ]
    Закохалась на біду
    Місяченьку,бліде личко
    Не тікай за хмари
    Я дівчина молодичка
    Не діждуся пари.

    Казав милий під вербою
    Почекати у садку,
    Дві години вже чекаю
    У назначенім кутку.

    Може сталося нещастя,
    Розболілась голова,
    А чи може кума Настя
    Підманула, підвела?

    Простояла до півночі
    Під вербою у саду
    Ой ви очі, мої очі
    Закохались на біду.

    Квіти рвала я на лузі
    Хусткою повила,
    Та й довірилась подрузі,
    Я серденько їй відкрила.

    А подруга моя Настя
    Вже інтригу завела
    Поламала моє щастя
    Нас з коханим розвела.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Тамара Мацієвська - [ 2015.02.06 22:44 ]
    Ранок
    Сніг у вікні і ворони у сажі.
    Хочеш чи ні: це із вічних пейзажів.
    Дихає ранок буттям у кватирку.
    В очі вдивляється хтось-невидимка.

    Звідкись на крильцях запурхала міль
    ( альтернативою стала зимі ).
    Гупнуло вариво в чайник на кухні.
    Песик довірливо пхається в туфлі.

    Бігають вуса годинника - стрілки.
    Мружить екран діловито мобілка.
    Дошки в підлозі риплять і співають.
    Січень. Життя, ні початку, ні краю.

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Тамара Мацієвська - [ 2015.02.06 22:09 ]
    ***
    Зіпхали Лєніна у Києві на площі
    з насидженого трону-п’єдестала.
    Ні порятунку ідолу, ні прощі.
    Історія сторінку пролистала.

    І поїзд котиться давно собі за сонцем.
    І день новий упевнено гряде.
    Лише бурлаки тягнуть баржі волзькі
    та соплі гвардія пряде.

    Ну, може, хай собі й стояв би, як стояв.
    От тільки діти вже за ним не плачуть.
    І запал красний теж давно пропав.
    І ожива – козачий.

    І на моїй на вільній Україні
    є стільки воїв, гідних п’єдесталу.
    У нас хохлацьке, тож міцне коріння.
    У нас година гідності настала.

    Спочиньте, Лєніне,
    так довго вас терпіли,
    а, отже, дякуйте картаво.
    Ваш пам’ятник – це ж зовсім і не тіло.
    Й яке вам діло до ції держави?!

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Тамара Мацієвська - [ 2015.02.06 22:23 ]
    ***
    Загрузли в злиднях, наче в болотяці.
    В борги упрягшись, лопаються жили.
    Та ж ми ніколи не боялись праці!
    Чому так важко розправляєм крила?!
    А мова наша! Вслухайся, козаче –
    народе мій від рала і коси:
    у хаті рідній – падчериця наче.
    Безбатченків лукаві голоси
    з трибун високих
    «мудре» щось торочать.
    І точать, точать, точать
    спідтиха кров із тебе, як вино.

    Наснилося? Чи й справді так воно?

    2000 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 19:00 ]
    Прохання
    Чекай ! Почуй ! Я пам'ятаю
    Чекай ,і знай - одну тебе
    В благанні неба вже дістала
    Молитви віра - глибина

    Чекай ! Пізнай !Всю силу слова
    Чекай - прозріння не спинить
    Вершиться істинни промова
    Забуті можуть - теж любить

    Не знай , не треба , не примусиш
    Не край - мені підкову гнуть
    Прошу життя щоб захищало
    Того - з ким хочу поряд буть...
    2012р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Олег Завадський - [ 2015.02.06 19:37 ]
    Нічне пророцтво

    Все станеться так:
    По заметах прийдуть посланці,
    Щоб зняти закляття з віками таврованих істин.
    І зрушиться лід на пробудженій ними ріці, –
    І води очистять просякнуте скверною місто.

    Знетямиться тиша:
    По всьому ні сліз, ні страху,
    Лиш віра в очах і любов у спокутному серці.
    А спомин жахний про недавню годину лиху
    Хіба що в легендах луною з-потойбіч озветься.

    Сьогодні вночі ця епоха безгучно помре,
    Як вигасло-жухлі у серпні нескошені стебла…
    Риплять у раю перемерзлі суглоби дерев,
    І стигма кривавить на сході просвітлого неба.

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  14. Іван Потьомкін - [ 2015.02.06 18:03 ]
    Вірність
    Мабуть, на вірність нас випробовує Господь.
    Мене – як Йова, тебе – як Яакова.
    Ввігнав у мене цю хворобу сатана
    І ми удвох із нею боремось...
    ..Пригадуєш, як за твою маму боровся тато?
    Не вірив він у Бога. Комуністом був .
    Повсюди шукав ліки відчайдушно.
    Намарне. Всесильний сам не зміг пробитися
    Крізь концтабірну радянську стіну залізну..
    Хвалити Бога в Ізраїлі ми, де ліки й лікарі -
    Н е тільки найкращі в світі, а й доступні
    Навіть тим, хто од багатства відстоїть
    На неймовірно недосяжній відстані.
    Сил додає ще й віра у Всесильного
    Та майже півстолітня віра одне в одного:
    Мене – у нехіті йти на той світ,
    Тебе -нізащо не відпускать туди.
    Тож сатані не вдасться нас зломити, люба.
    Не на те ж Всевишній через стільки літ дав нам онука,
    Щоб свою любов не зміг я в нього перелить.
    -----------------------------------------------------
    «Лікуй нас і вилікуємось. Рятуй нас і врятуємось, бо Ти – наша надія. Тож пошли порятунок од усіх хвороб. Адже Ти,Господь Бог,- лікар правдивий і милосердний» (одна з ранкових молитов юдеїв)


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  15. Лілея Дністрова - [ 2015.02.06 17:35 ]
    Вони вже Ангели
    Розхитується зоряна печаль
    Акордами мелодії світанку...
    І землю ще прикрила сіра шаль...
    Поверх тунік ранкового серпанку...
    Світає...і у обріях думок,
    Безсонням діб відлунюють зіниці...
    І світ заплутаний в тугий клубок,
    Не розмотаєш...та й потрібні спиці...
    І душу огортає мідний щем,
    За втрачений наш цвіт, що не розквітне...
    Стікають сльози...крижаним дощем,
    І панциром морозять млу досвітню...
    Безсонням віддзеркалюють зірки,
    Тужливість...у надраннім передзвоні.
    Шепочуться розчулені рядки:
    "Вони вже Ангели!.." Біль рине в скроні...
    Вони нас захищають в небесах...
    Вони - величні!.. Вічність обіймають...
    До рідних приходитимуть у снах...
    І крила над Вкраїною здіймають!
    Бійці загинули за рідний дім,
    За те, щоб ми жили під вільним стягом...
    За те, щоб канонади гучний грім
    Затихнув над калиновим китягом.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  16. Микола Дудар - [ 2015.02.06 15:10 ]
    Кофеман.
    пусть нелюбимый, свержен, - пофиґ!
    пусть в бой, под танк… зубами в сталь…
    мне все равно, сначала кофе
    а без него - чертовски жаль.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  17. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 14:23 ]
    Протиріччя
    Камінь для каменя брпт
    Зірка для зірки - сестра
    Річка для річки рукав
    Я для тебе - тільки гра

    Камінь об камінь іскра
    Зірка в польоті - одна
    Річка у річці вода
    Ти для мене - висота

    Не підпускаєш в притул
    Не захищаєш - рубіж
    Тінями ходиш в обхід
    Все наражаєш - на ніж

    Камінь на серце візьму
    Зірці свій шлях - покажу
    В річці спочину на дні
    Тихо піду - наче в сні

    Доле моя молода
    Доле моя - і чужа
    Знаю не зможеш збагнуть
    Вірю - що зможеш забуть.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 13:58 ]
    Крик
    Мелодії - стрімка ріка
    Мене зненацька полонила
    Лунала - течії журба
    У голос тиші ворожила

    Поклич його , нехай прийде
    Почує - доленосну звістку
    Готуй йому вінець ченця
    Вже обрано - тернову свічку

    Швидкий потік , гірка вода
    Зів'яло все що не буяло
    У горі відчай - сіль земна
    Сеце сльозами пригощало...
    2008р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 13:55 ]
    Коханій
    Я люблю на весні - шепотіти тобі
    Потонувши в гарячих обіймах
    Подарунком нести - що живе в почутті
    Ароматним напоєм , у злаках

    Хай розстануть сніга , заіскриться земля
    Поплетуться плетіння по травах
    У туманах проснуться - долини , поля
    Журавлиною піснею , в тактах

    Де єднає душа - відчайдушні серця
    Сурми грають проникливим звоном
    Там завжди поряд ти , моя сильна рука
    Все окутує - відданим зором

    Я люблю на весні - шепотіти тобі
    Зустрічати палкі поцілунки
    Дарувати пісні , бути ціллю стрілі
    У мелодії ночі - кохати.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 13:18 ]
    Стіна
    Чому іду у спогад твій ?
    Чому не забуваю ?
    Тебе , і наш весінній вальс
    До нині пам'ятаю

    Картання серця весь цей час
    В собі я - відчуваю
    Коли забути зможу я ?
    Коли ? І сам не знаю

    Дні пролітають , йдуть роки
    Біль рани не лікує
    А прийде осінь - все рясніше
    У снах твоїх ночує

    Так дивно склалося життя
    Живем по різні боки
    Ти там , я тут - а почуття
    Між нас - такі глибокі...
    2009р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 13:26 ]
    Тандем
    Твої руки - пил гарячий
    Заворожений клубок
    Як обіймеш - тіло плаче
    Вир прихованих думок

    Твої ночі - сну видіння
    Океан , простору синь
    Не осяжна - серцю мила
    Невичерпна благодать

    Твої губи - плід солодкий
    Ніжний присмак мендалю
    Ліній плавних - чіткий контур
    Злаку квітка кришталю

    Ти моя - крилата муза
    Світ моїх завзятих спроб
    Все що може - поєднатись
    У найкращому сплелось

    Разом будемо - втішатись
    Пізнавати колорит
    Почуттями - пригощатись
    Один одного любить

    Я скажу - а ти поправиш
    Я зберу - а ти сплетеш
    Ти в вогонь - а я у воду
    Де не встигну - ти спасеш.
    2010р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  22. Маріанна Алетея - [ 2015.02.06 12:19 ]
    Триває час

    Триває час
    Повзе по вертикалі,
    І кличе нас
    За обрій або далі
    Забутий глас.

    Судилища скрижалі -
    То крові плач,
    Знемоги і печалі
    Знайде шукач
    На тій крутій спіралі.

    І час засне
    То запанує спокій,
    Усе мине
    На вежі тій високій
    Усе мине.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  23. Ганна Осадко - [ 2015.02.06 12:48 ]
    ***
    ***
    Знаєш, та лярва вже і у сни приходить до мене…
    Виганяє тебе з них – і хазяйнує, як собі хоче,
    Регоче на кутні, каже мені : - Дивись,
    Варто лише пальчиком отак поманити –
    І сотнями-сотнями-сотнями до мене найкращі йдуть!
    Хлопчики-горобчики, атики-батики-солдатики,
    Самозречено, із очима запаленими –
    Вони гріють мене своїми тілами білими, задубілими,
    Серце мені віддають, і руку, і другу, і ноги із головою,
    За ніч єдину (і це при живій дружині ) – зі мною,
    Бо війна – вона, мать, жіночого роду.

    Я її проганяю, а вона каже: – Збийся, падруга,
    Дай щось приміряти – червоне, чорне, на крайняк хакі...
    Перед дзеркалом крутиться, а тоді, як літавиця, через комин – шусть –
    І у поле голе – празникувати…
    Трохи тіл молодих-солодких і трохи вати –
    Вона не гурманка, усе згодиться сьогодні…

    Цинком присмачує, сльозами чужими кропить, які не водиця…
    Каже, що чим молодший – тим краще смакує…

    – Господи, – прошу Його у сні, – збави нас від лукавого і від лукавої теж…

    …гради чи градинки, як виноградинки…
    Схід сонця, сліди пожеж...
    Так, авжеж,
    воля Твоя, нині отут – а завтра іще (хай далеко ) десь,
    Ще десятину…сотню...хто більше... вибач і не карай…
    …тікати під обстрілом – не в бомбосховище – просто в рай…
    навпрошки…
    … ранкові новини сприймати як відповідь (чи відхилення) на молитву –

    І якось помітити випадкового, що із прапора над школою,
    Де вчиться моя мала,
    Ось вже півроку не знімають чорної стрічки…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (5)


  24. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 07:59 ]
    Щирість
    Пустив стрілу у саме серце
    Без просу душу полонив
    Накрив столи , налив бокали
    І до розмови запросив

    Слова його - по тілу струмом
    Торкали грані глибини
    Просили слізно , і благали
    Щоб згоду мали дать в займи

    Він слухав довго , дивувався
    Нарешті твердо заявив
    Категорично - протестую
    Не хист її любов ростив

    Тому - кому вона належить
    І без сторонніх нарікань
    Усю красу , ажур таланту
    У квітах - пахощах віддам

    Топитись буду у світанках
    Поїть росою , жить вогнем
    Коханням , зіркою горіти
    Завзятим стану - піснярем.
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 07:39 ]
    Нереальність
    Так жадно п'ю твою присутність
    Приплив емоцій - буревій
    До долу опускаю очі
    Тримаюсь - із останніх сил

    Усе в секунду підірвалось
    Зірвало дах , знесло в кувейт
    Морозом , холодом , і паром
    На старт з розбігу - у курант

    Вже сталося - а розум ступор
    І тіло кволе , стан нірван
    Відключений , реальність нова
    Де тільки ми - і наш коран

    Мов свіжий сік - смак диких прерій
    Молочні ріки , щільність мас
    У невагомості у пропис
    Виводим - насолод романс


    Я знаю висоту оману
    Боюсь надію залишать
    Та поки поряд ти - я знаю
    Нас не радивим - не зламать.
    2012р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 07:52 ]
    Доля
    Моє забуте почуття
    Кудись пішло , кудись поділось
    Воно не вміло , не могло
    Цвісти - де в безцінь дарувалось

    Знайти той рай не довелось
    А може просто - не судилось
    Так у народі повелось
    Як не зустрів - мабуть наснилось

    Тому не смійте нарікать...
    Такі бувають - пустоцвіти
    Зумій для інших віддавать
    Тобою вирощені - квіти.
    2010р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.06 07:52 ]
    Мертва любов
    Солодка , кинута любов
    Розбитим серцем володіє
    За що ти повертаєш знов ?...
    Мої страхи - де жар не гріє

    Навіщо ? Ти даруєш час
    Що не повернеться ніколи
    Навіщо ? Огортає нас
    Спокусами - холодний голод

    Я буду гостем у тобі
    Коли так вирішила - доля
    Я кривду кину у краї
    Де душі - не ведуть двобоя

    Я з ним до віку пропаду
    Бо ми в розлуці - запоруки
    Ми дві дороги самоти
    Нас не зупинять - болю муки.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  28. Ірина Кримська - [ 2015.02.06 00:30 ]
    Вії
    Ворожіння на віях, що не бачили сліз –
    Це блукання нічні у неходжений ліс…
    Це ожини цупкої колюча струна.
    Це у вересні соннім безлика стерна.

    Ворожіння на віях німотних очей
    Про байдужу твердиню незримих речей.
    Заборола такого несила звести –
    Квола я. В обладунки захований ти.

    Не здригнуться, не мИгнуть, не зойкнуть либонь.
    Не уразить їх біль, не поранить вогонь.
    І таке ворожіння тлумачить одно:
    Я не битиму серце об темне вікно.

    Опівночі 5-6 лютого 2015 року


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (12)


  29. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.02.05 23:55 ]
    Се ля ві

    Отой, хто взяв дівоцтво за букет,
    Був красивішим за Делона, Джонні Деппа.
    Її затис на хвилю турнікет...
    Сміялась подруга із пончиком:"Халепа"...

    Тепер у Люськи власний магазин,
    А Кіра ліпить кульчики із термоглини...
    На ній - красунчик-муж, свекруха, син.
    В клубок ізсукані борги, жалі, новини.

    - Задешево невинність оцінила... -
    Хихоче тлуста Люська в ароматі мила.

    Таке жіноче щастя. Се ля ві.
    А як горіли зорі між пелюстям у траві...


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  30. Серго Сокольник - [ 2015.02.05 23:18 ]
    Тема КАРМЕН
    О Карменсите?.. Что ж... Скажу о Карменсите...
    О НИХ... О тех, что сдули ветры перемен...
    В мгновенья яркие мужской судьбы "в зените"
    Почти у каждого была своя Кармен...

    Она была... Была... А может, даже, БЫЛИ...
    Кого желали, кто приют нашел в судьбе...
    С кем распрощались мы... И те, что изменили...
    Хоть изменили мы единственно- себе...

    Но- эти ночи... Эти зрелые желанья,
    Что спелым яблоком падут тебе в ночи...
    Прости ей все за совершенный акт познанья!..
    Коснись душой ее... И с грустью помолчи.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115020600165


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  31. Вадим Бойко - [ 2015.02.05 22:42 ]
    Ти моя втіха
    Тривала мить і ми одні,
    Лиш ти і я у двох у долі,
    Кохана мить-завмерлий рух,
    Розгублені немов у полі.

    Тобі клонюсь, тебе люблю,
    Ти моя врода, віра втіха,
    З тобою тихо у віках,
    Я пронесусь неначе віха.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Олександр Олехо - [ 2015.02.05 22:30 ]
    Хворіє час
    Хворіє час і аура мутна.
    Немовби тіні устають із хлані
    (смердючої, разючої, без дна)
    і чорні руки тягнуть до гортані.

    І схлипує безсилля сліпоти,
    і хлюпає багно, лякає молох.
    Але... дорога і потрібно йти.
    І куриться услід до неба порох.

    Не осягнули вічності буття,
    та осягнули вміння убивати.
    Німіє час і навіть сам Суддя
    не відає, як лихо вгамувати.

    У зоряних очах ми – куца мить.
    До нас і після нас – безодня віку.
    Та тисне на курок безумна гидь
    (нещадних пішаків будь-де без ліку).

    У світі, де щоденно ллється кров,
    Грааля не знайти. А чи шукають?
    Ламаючи гуманності остов,
    бери АКа, добродію… Чекають…

    05.02.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (21)


  33. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 22:28 ]
    Різні
    Забудь мене , прости себе
    Такі дороги долі
    Коли шепоче листу - лист
    Не ваблять світ простори

    Погасло світло у душі
    Вже скрипкою - не грає
    Іду по чистій , по воді
    А погляд дна шукає

    Гарячим попелом - сльози
    По різні боки стали
    Твої сади , мої сліди
    З ночами повінчали

    Холодних рук - твоє тепло
    Не може відігріти
    Сутани чорної - крило
    Усі зірвало квіти...
    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Ігор Шоха - [ 2015.02.05 21:19 ]
    Мурка Няша
    Ценятся и ныне
    куклы заводные
    и притом особенно в Крыму.
    Приютили зеки
    гомо-человеки
    дамочку с работой на дому.
    Как-то захотели
    прыщ на самом деле
    Гоблин и зелёный капитан.
    Но хотела раньше
    капитанша Няша,
    чтобы до колен висел наган.
    Урка с Пидораши
    обещал на Няше, –
    будешь прокуроршей, чтоб я жил.
    Но явилась сволочь
    типа Янукович
    и на Няшу глазик положил.
    И нашёлся Вовка
    в кожаной дублёнке
    чаще именуемый – Хелло.
    У гиганта секса, –
    говорила пресса –
    завсегда имеется бабло.
    Жабой опа-опа
    плюхает Жирьопа.
    Всем охота Няшу обнимать.
    Пыжится Лавруха,
    у него – непруха,
    урка отстрелялся, так сказать.
    Чтоб не шухериться,
    чё там мелочится?
    Шлёпнули чем надо по столу.
    Тухлые душонки
    Яныки и Пшонки
    подарили Таврию Хеллу.
    Взяли всю верхушку
    в Киеве на пушку.
    Армия оставила свой дом.
    Путя-император
    и дегенераты
    завладели крымским общаком.
    Путя – сексапильный.
    Ларион – дебильный.
    И на кассе некому рулить.
    За оплот и Рашу,
    и за Няшу нашу
    порешили Няшу отличить.
    Путя обаяньем
    отвлекал вниманье,
    превратив Донбасс в металлолом.
    Стала таки Няша
    ДОПРа отаманша
    управлять малиной и баблом.
    Стало очень плохо
    олигархам-лохам.
    Все же на дешёвку повелись.
    Кончилась рулетка,
    оробел Ахметка,
    Куче хоть возьми да застрелись.
    Наступает Раша.
    Веселеет Няша.
    Сходу заарканила татар.
    И решили урки
    сделать Няшу Муркой,
    чтобы отвечала за базар.
    Что же вы хотите?
    Как тут не судите,
    за неё ничё ни дать, ни взять.
    Рази шо Гаага
    вспомнит о Гулаге,
    где и ей век воли не видать.
    И за беспределы
    заведут ей дело.
    Дэнги пацанам давай-давай,
    или на парашу
    усадовят Няшу,
    а тады и Ялту поминай.
                                  02.2015


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.58) | "Майстерень" 5.63 (5.95)
    Коментарі: (4)


  35. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 21:54 ]
    Стимул
    Бережи свою душу , бережи від негод
    Бережи від злорадства людського
    У рутинах своїх - спокій свій захищай
    Від недоброго духу людського

    Пламеній і гори , процвітай і цвіти
    Благородством добра утвердися
    Власну думку ціни - борони , пронеси
    Щоб цей світ у надії іскрився

    Хай у вчинках твоїх - височіє політ
    У промінні веселкою грає
    Веселун щирий сміх - посилає привіт
    Тим хто долі цей шлях обирає.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  36. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 21:21 ]
    Загублені серця
    Загублені серця - блукають небом
    Шукаючи дороги співчуття
    Загублені між хмар несуться вихром
    Їх огортає буревій життя

    Не спокушайтесь на таку свободу
    У тих піснях не чути голосів
    Не вірте в рай , у хибну позолоту
    Там скрізь панує віртуозність драм

    Я закликаю повертайте знову
    На рубежі де ціниться любов
    Відкрийте душу , привітайте долю
    І світ віддячить почуттями вам

    Загублені серця - сліпі потоки
    Пораду щиру пророкує час
    У помилках своїх шукайте нагороду
    Щоб не назвали сиротами вас...
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  37. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 21:25 ]
    Новий
    Я вже не той відвертий свідок
    Слухач історій , і промов
    Я вже не той втікач від себе
    Заручник - закулісних змов

    Занадто опускав завісу
    Прийняв кошторис - митарів
    Стелив для них зігріту постіль
    Собою світ - новий відкрив

    Вони старалися аж мліли
    Хто що хотів - завжди те мав
    У них були і є потреби
    Проблеми , справи , компроміс

    Пройшов навчання на відмінно
    Диплом отримав , атестат
    Приніс у практику сумління
    У свою сторону - все дбать.
    2013р

    Усе гаразд , усе по гаслу
    З'явився стимул і глядач
    Одне дивує ще , бентежить
    Я не почув від них - пробач...



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  38. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 21:52 ]
    Засторога
    Не дивись на талу воду
    То оман , холодний біль
    Не дивись - засліпить розум
    Всюди ворог , стережись

    Не віддай у здобич вроду
    Бо пораниш - до крові
    Перетворять серце в камінь
    Ще й покотять - по землі

    Не дивись бо пожалкуєш
    Зачарує - хтивий звір
    Не полюбиш вже ніколи
    Стане світлий світ - чужий...
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 21:21 ]
    Магія
    Ніжним запахом трав -
    струмковою водою
    Я до тебе пливу -
    у видінні нічному

    Приголублю любов -
    почуттями , словами
    Зачарую наш час -
    дарами , піснями

    Подарую тобі -
    неба , місяця мрії
    Всі скарби на землі -
    всі на світі - надії...
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  40. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 19:56 ]
    Мати
    Білим птахом , синім небом -
    поспішала мати
    Де за вітром , де на впроти -
    до своєї хати

    Заслужила , заробила -
    провідати діток
    Хоче бачить , хоче чути -
    чи вміють радіти...

    Чи сумують у скорботі ? ,
    чи ще пам'ятають ?
    Чи про неї не забули -
    в своїй гіркій втраті

    Сіла з краю на подвір'ї
    діточки радіють
    Всі біжать , усі по черзі -
    пташечку вітають

    А найменьшенький найперший -
    упізнав сердешну
    Усміхається , і плаче -
    повірив у казку

    Любувалась , милувалась -
    омила сльозою
    Як могла так обігріла -
    своєю душою

    Білим птахом , синім небом -
    відлітала мати
    Де за вітром , де на впроти -
    журбу колихати...
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  41. Омелян Курта - [ 2015.02.05 19:24 ]
    Зіркопад
    Місяць серпень у розгарі
    Спека, буря, дощик, град,
    Наше жито вже в амбарі,
    Достигає виноград.

    Нічка тепла, ясна, ясна,
    Кожен сущий тому рад.
    А на небі так прекрасно,
    Розпочався зіркопад.

    Падуть зірки рясно, рясно,
    Та й згоряють на льоту.
    Це видовище прекрасне
    В літню пору золоту.

    То не зірка в небі згасла
    Не залишивши сліду,
    То життя чиєсь погасло
    Своїм рідним на біду.

    Зірки падуть бо так треба,
    Так влаштоване життя
    Людські душі йдуть на небо
    Заслуживши майбуття.

    Ну а ті, що віроломно
    Провели своє життя
    Їм би треба безумовно
    Просить в Бога каяття.

    А із неба голубого
    Нова зірка засвітилась.
    Це ж бо свідчить на знак того –
    Знову душа народилась.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Омелян Курта - [ 2015.02.05 19:35 ]
    Якби ж мені бог
    Як би ж мені Бог
    Таланту додав,
    Як би ж розумів я ті ноти,
    Я б пісеньку склав,
    Ще й текст написав,
    Про дівчаток русинських чесноти.

    Як би ж мені Бог
    Таланту додав,
    А в ньому хист малювання,
    Я б очі дівочі,
    Ще й стан малював,
    В очах тих гаряче кохання.

    Як би ж мені Бог
    Таланту додав,
    Як би ж мені голос співочий,
    До неба б волав,
    В піснях оспівав
    Красу я русинську жіночу.

    Як би ж мені Бог
    Таланту додав
    Серце жіноче пізнати,
    Я б пиво не пив,
    Тютюн не палив,
    Пішов би служити в монахи.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 19:14 ]
    Молитва
    На розсипаних колом просторах
    Колосяться безкраї поля
    Сам стою - серед жита живого
    Надихає родюча земля

    Підніму свої руки до неба
    Розступіться небес міражі
    Подаруйте - кохання палкого
    Що не бачили душі людські

    Буду камнем , рікою , і сонцем
    Понесу все що зможу піднять
    Ви є спільники - щастя у долі
    Тож дозвольте частиною стать

    Я не знаю якими словами
    Донести вам прохання своє
    Заповітом пісень , чи сльозами
    Де той колокол звонами б'є

    Прочитайте життєву палітру
    Зголосіться покровом своїм
    Ми плоди ваші - діти любові
    Розумінням прийдіть у наш дім.
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  44. Лідія Дружинович - [ 2015.02.05 18:51 ]
    Вечірнє. 1.02.2015

    місяць такий яскравий,
    зорі немов бурштин,
    туляться сиві трави
    у яблуневу тінь;

    моститься космос ницьма
    слухати магми сон,
    змерзла й тремтить криниця
    біля старих вікОн;

    пролісок набубнявів,
    а до весни іще
    довго; холоне кава;
    чиста сльоза тече;

    понад біленьку хату
    тихо снується дим;
    мріям своїм крилатим
    даймо живої води!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  45. Гуменюк Маріна Ювженко - [ 2015.02.05 18:12 ]
    В пам'ять Андрія Кузьменко!!!
    Чому все так???
    Навіщо, стільки болю???
    Скажи Андрію, як ти зараз там?
    Уся країна плаче за тобою!!!
    Твої пісні лунають тут і там!!!
    Це все безглуздя ,це усе не правда!
    Прошу скажіть , що це всього лиш сон!
    Ми разом всі проснемся завтра,
    А ти живий співаєш в унісон!!
    Проходять дні ,
    А сердце не на місті!
    ти так багато заспівать не встиг...
    ти патріот ти просто вічний!!!
    І в памяті для нас навік живий!
    Ми будем завжди,завжди пам'ятати ...
    Твої пісні , всі витівки і драйв!
    Ми так багато хтіли б ще сказати,
    та тільки біль увесь тепер в очах!!!
    Ти відчував,
    ну ось і "Кінець фільму"! А ми тебе не всилах вберегти!
    Покійся з миром наш кумире!
    І Вічна память,ти завжди живий!!!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 16:38 ]
    Сирота
    Світанком - променем зустріта
    Омита росами трави
    Туманом - чарами зігріта
    Плила в обійма пустоти

    Усе життя мов на долоні
    Зачитана - соната сліз
    Чужа , одна , сліпа родина
    Суцільний - компроміс інтриг

    Гіркий урок стандартних правил
    Звичайна доля - сироти
    Ніхто не пестить , не голубить
    Не знають - де образ шипи

    За всих отримала в достатку
    Свої , лихі , кому не лінь
    Завжди знаходились причини
    Щоб їй надати - стусанів

    Отак із малечку вбивали
    Людські презирство , і ганьба
    Нізащо кров ту проливали
    За іскорку- її добра

    Змолилась богу у проханні
    Дай крила янгола - мені
    Щоб біля тебе блище бути
    Сестрою стати - висоті

    Почув її молитву щиру
    Полився голос із небес
    Зі мною поруч - тобі бути
    Їм цих не бачити - чудес

    За що боролись - напоролись
    Хоч зрячі ходять , та сліпі
    Служать брехні , живуть в хоромах
    Подать не здатні - сироті...
    2012р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  47. Микола Дудар - [ 2015.02.05 15:48 ]
    ***
    был полон зал… в слезах дышал…
    кто в унисон, кто тихо… молча
    священник молвил: - Пусть душа...
    а смерть свое, как между прочим…
    и не спросив, не пожалев
    ни мать, отца, жену и дочку
    перемолов тебя в желе
    и безвозвратно… "между прочим"
    прости уж нас, односельчан
    за цинк… за гроб… за снег у гроба
    за то, что вновь горит Свеча --
    у твоего
    родного
    дома…
    05.02. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  48. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 13:40 ]
    До матері
    У зелених гаях , у широких ланах
    У безмежних просторах неба
    Я плекав , я жадав , у надіях зростав
    Віру в бога черпав лиш від тебе

    Цвіте гай , цвіте сад , все навколо буя
    Народилось в душі сподівання
    Віру в щастя людське ти вростила в мене
    У турботах завжди опікала

    Я вінок з квіточок одягну на тебе
    Вмию ноги твої , і обличчя
    Рідна мамо моя я прохання твоє
    Ти поглянь на усе з потойбіччя

    Своє серце тобі розгорну , покажу
    Щоб могла ти його сповідати
    Хай розкаже своє , як без тебе живе
    Що для нього є біль , і є втрати

    Причасти , захисти від зневаги і зла
    Від людської напасті , жадоби
    Научи як мені захищати себе
    У самотності дати всім ради

    Будь зі мною , будь поруч , мене надихай
    Не лишай сам на сам із юрбою
    Без підтримки твоєї розірвуть пополам
    Не поділять ніяк між собою

    Не журись я прошу , зможу я донести
    Все що ти не пройшла - подолаю
    Подивись , усміхнись , я дитя є твоє
    Чуєш мамо свіча ще палає

    Мати сину життя , кров від крові сльоза
    Серце в серці душа не роздільна
    Допиваю до дна я причастя твоє
    Вірю мамо , я мушу , я знаю...
    2005р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  49. Татьяна Квашенко - [ 2015.02.05 13:46 ]
    * * * * * * *
    Словно елочный шарик, свисаю на ниточке Бога.
    Словно шарик воздушный, куда-то привязанно рвусь.
    Упаду ли, взлетев, иль упав, я взлечу хоть немного -
    Полагаться на Бога у тоненькой нити учусь.

    Эта нить – вертикаль. В этой нитке пульсирует время -
    То, которого нет... Но часы я опять заведу.
    Я назад не смотрю - обернется находкой потеря.
    Я сама как часы: хоть и некуда вроде – иду.

    Сколько чувствую нить, столько я для нее – Ариадна.
    Это ею – моей! - перевязанный шарик земной.
    Завяжу посильней, чтобы не было после досадно,
    Когда с елок игрушки уложат в пакет по одной...

    05.02.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  50. Серго Сокольник - [ 2015.02.04 23:07 ]
    Вечная тема любви
    Эта вечная тема любви...
    Кто-то скажет- не к месту... Не время...
    В той стране, где посеяно семя
    Черных калл, что взойдут на крови

    Всех несбывшихся светлых надежд,
    Всех раздутых ветрами желаний,
    Что не к светлому таинству знаний
    Приведут, а к притону невежд...

    ...так неужто не время любить?..
    Неужели суровое время
    Наложило на нас это бремя-
    Тягу к счастью навек позабыть?...

    ...или- время?.. Взойди на порог,
    И коснись вдохновенно губами...
    Озарит нам поэзии пламя
    Иллюзорность житейских дорог,

    И сольются в порыве сердца,
    И развеет суровые зимы
    Мысль, что мы в этом мире любимы...
    ...этой теме не будет конца...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115020412261


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   709   710   711   712   713   714   715   716   717   ...   1854