ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)

Євген Федчук
2025.11.16 12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді

Микола Дудар
2025.11.16 11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…

Олександр Сушко
2025.11.16 10:21
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.

Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,

Тетяна Левицька
2025.11.16 02:27
Під прицілом чарівної Геби*
блискавка не вдарила тебе?
Будеш жити поки є потреба
зачерпнути море голубе.

Мрій затято про Гаваї тихі,
в фінікових пальмах острови.
Щоб яругою блукало лихо

Борис Костиря
2025.11.15 22:18
Хлопець вирвшив улаштувати
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо

Іван Потьомкін
2025.11.15 18:28
Відтоді, як з ночов кленових
Мене життя закинуло в цей світ,
Не пригадаю дядька Хведося
Без стружок та олівця за вухом.
Теслею був знаний
Дядько на Канівщину всю.
А в Грищенцях
Його вважали ще й диваком.

Ігор Шоха
2025.11.15 13:36
Ще, напевне, мене пам'ятає
та, що знає – між нами війна,
та луною у небі витає:
« Це вона... це вона... це вона...»
І якби не дароване фото,
що не відаю, де заховав,
то не вірив би, нехотя, хто то
невідправлений лист написав,

С М
2025.11.15 10:30
Як я ходив іще у семінарську школу
Була особа там, напучувала, буцім
Як оце звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Ти не у змозі звернутися до Бога молитвою!

Хто надасть мені притулок? Місце, де ховатис

Юрко Бужанин
2025.11.15 10:16
Я - мов раб...
Близькість з котрим
компрометує.
Ти - наче
високопоставлена
Персона...
Не дай Боже,
побачать

Микола Дудар
2025.11.15 09:10
Заради забавки — маклює.
Заради вибриків — клює…
І один одного вартує,
Як жаль, по-правді, не моє…
Зірвали б куш і розділили б.
Третину їм, а решту тим,
Хто так охоче насмітили
Своїм замовленням «святим»…

Ігор Шоха
2025.11.14 22:47
Є ще люди на білому світі.
що не вимерли у суєті
і несуть із минулого дітям
естафету доби неоліту,
де малюють горшки не святі.

ІІ
Із минулого бачу сьогодні

Борис Костиря
2025.11.14 21:53
Самотній пожовклий листок
Упав на підлогу печально.
Як човен у морі думок,
Лежить він один безпричально.

Самотній пожовклий листок -
Це лист невідомо від кого.
Проклав невідчутний місток

Богдан Фекете
2025.11.14 12:58
кров застрягає в жилах
треба її розганяти
додивитися старе порно
чи сміття винести з хати

у фейсбуку брудними словами
напишу старому політику
як дожити із цими козлами

Ігор Терен
2025.11.14 12:55
Коли на біле кажуть чорне,
а світлу застує пітьма,
линяють коміки – придворні
і зеленаві, зокрема,
яким аплодували хором,
а нині, хто не ідіот,
іспанський відчуває сором
за неотесаний народ,

Богдан Фекете
2025.11.14 12:46
От-от почнеться літо.
Буде спека, інколи аномальна.
Ми готові до цього. Як завжди.
Важке дихання міського асфальту.
Сонце від якого наїжачуються перехожі
Дивляться сердито і втомлено
Висихають та вигорають.
І цей шум, гудіння, грім.

Сергій Губерначук
2025.11.14 12:19
Мій секс на відстані –
прекрасна річ.
Приходьте подивитися –
це варто,
хоча б тому,
що сперма б’є ключем
і йде «запліднення у ваших душах».
Ви не гидайтеся,

Володимир Мацуцький
2025.11.14 12:09
У Росії немає своєї мови,
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.

В Горова Леся
2025.11.14 10:36
Дорога (цикл сонетів)

І.
Вела дорога в дощ і в спеку
Між різнотрав'ями узбіч.
Мітли чи списа біле древко -
ОпЕртя, і нічого більш.

Микола Дудар
2025.11.14 08:28
За поповнення, за поновлення
Вип’ю чарочку знову з друзяками…
А знеболення і оновлення
Будем порівно гризти з собаками
Тую кісточку, що без тістечка
Я смоктатиму а не гризтиму
Ну а стрілочка… свіжа вісточка:
Друзів втриматись я проситиму…

Борис Костиря
2025.11.13 21:46
Уже не літо, а зима.
Фатальне листя облітає.
Так неминучості тюрма
В кайданах болісно тримає.

Зима гряде, немов тиран,
Змітаючи усе навколо.
Я прикладатиму до ран

Євген Федчук
2025.11.13 19:42
Вже двісті літ минуло з тих часів,
Як москалів у поміч запросив
Богдан. Наївно, мабуть сподівавсь,
Що цар московський справді поміч дасть.
Та, де ступила лапа москаля,
Там, він вважа, що вже його земля.
Тож помочі від них було на гріш
Та вже г

С М
2025.11.13 19:19
люди говорять а не зна ніхто
чому тебе я покохав ото
мовби старатель злотоносний пісок
ґо танцюймо добрий час зійшов
ей

багато хто живе в полоні мрій
ретельно бруд ховаючи у рукаві

Сергій СергійКо
2025.11.13 19:13
Вогнем оманливих ідей
Там харчувалися потвори,
Страждання множачи і горе –
Вже, мабуть, каявсь Прометей!

«Хто був ”ніким“ – той став ”усім!“» –
Юрба вигукувала гасло.
І ті ”ніякі“ кров’ю рясно

Іван Потьомкін
2025.11.13 18:52
Вирви досаду з того саду,
Що ти плекав і боронив.
У дальню путь візьми відраду,
Щоб золотавий помах нив,
Черешень квіт, гомін бджолиний
До тебе піснею прилинув.
Аби і в найщаслившім краї,
Коли, буває, розпач крає,

М Менянин
2025.11.13 13:07
Живи Україно
віка і віка,
Отця де і Сина
керує рука.

Бо воля як криця
танок де і спів –
слів Божих криниця

Тетяна Левицька
2025.11.13 08:59
Якби ж ми стрілися раніше,
коли ще весни молоді
в гаю нашіптували вірші,
а я ходила по воді.

Якби Ви зорі дарували,
метеликів у животі,
та кутали в шовкові шалі

Борис Костиря
2025.11.12 21:52
Перший сніг
розділяє життя
на "до" і "після".
Перший сніг бомбрдує
думки і слова.
Перший сніг розтанув,
як невидимий рукопис,
як зникомі письмена.

Володимир Бойко
2025.11.12 20:09
Ти без довгих прощань застрибнула в останній вагон,
Ти вже бачиш себе у світах на дорозі широкій.
А мені зостається хіба що порожній перон,
Де за спокоєм звичним чатує незвичний неспокій.

В Горова Леся
2025.11.12 18:20
Все карр та карр - пісні старої тітоньки.
Коли садили верби ще діди,
Питалися у неї: птахо, звідки ти
Перенесла гніздо своє сюди?

І що облюбувала, чорнопера, тут?
Околиці затишшя чи сади?
Гукала дощ і випасала череду,

Микола Дудар
2025.11.12 10:31
Підійди сюди тихенько
Роздивись, не пожалкуєш
Тут і білі, і опеньки
Не спіши, ще поцілуєш…
Хтось садив, а ми збираєм
Ось би встрітить слід провидця
Ти диви, природа дбає
Берем ще і ще — згодиться

Віктор Кучерук
2025.11.12 08:53
Пам'яті сестри
Людмили

Сил нема спинити,
Хоч я так хотів, -
Метушливі миті
Найкоротших днів.
Квапляться аж надто

М Менянин
2025.11.11 23:09
Накуй зозуленько роки ті
де все цвіте у оксамиті,
де почуття несамовиті,
де Сонце гріє, ще в зеніті,
і сяє золотом в блакиті.
Щасливі люди тої миті,
бо наслідки гріха відмиті,
ех, відати б, що люди ми ті.

Борис Костиря
2025.11.11 22:06
Осінь - час збирати каміння,
важке, мов голова Чингісхана.
Осінь - час підбивати підсумки,
але рахівницю
засипало листям.
Терези зламалися і заіржавіли.
Осінь - час збирати ідоли
на дикому зарослому полі.

С М
2025.11.11 19:39
Цей нестямний час
Видиш як округ тебе міняють маски
Цей нестямний час
І робиш те чому нема ще назви
Щодо любові твоєї
Хоч у негоду хоч би у розмай

Цей нестямний час(4x)

Тетяна Левицька
2025.11.11 19:33
Бабине літо пішло по-англійськи —
не набулися достатньо із ним.
Листя опале танком одаліски
губить красу в арабесках чудних.
Вже листопад скинув тоги багряні,
красень бульвар на очах облисів.
День статуеткою із порцеляни
брякнувся ниць. А ти дуже х
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Олександра Ступак
2025.10.30

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тетяна Добко - [ 2014.06.28 19:21 ]
    Неоголошена війна
    В Україні іде війна,
    Оголошень ніде нема,
    Гинуть люди, палають міста,
    Дим над долею нависа...
    Доля-доленька, будь милосердна,
    Не дай Україну роздерти.
    Так хочеться в мирі жити,
    Веселці у небі радіти.
    А ми сієм й печемо хліб,
    Й проводжаємо хлопців на Схід,
    Ми співаєм і молимось Богу,
    І просимо легшу дорогу.
    «Розкуйтесь, братайтесь!», – волає Тарас,
    Це до нас він, друзі, до нас.
    Не зникає дорога на Схід,
    Від могил нескінчений слід,
    Сльози, кров і туга матусі…
    – Не плач, рідна, я скоро вернуся,
    Ти не плач, це просто війна,
    Оголошень ніде нема…
    Тільки тиша поруч кружляє,
    Синє небо не відпускає...

    Дзвін й за нами напевно луна
    Мак із серця мого пророста...
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  2. Тетяна Добко - [ 2014.06.28 19:52 ]
    Каміння теж уміє говорити...
    Каміння теж уміє говорити,
    А людям часто нічого сказать,
    Так хочеться на повну жити,
    Потрібних слів не добирать…

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  3. Опанас Драпан - [ 2014.06.28 12:16 ]
    при пам'яті
    хвилина мовчання, що сягає вічності
    '2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (12)


  4. Інна Ковальчук - [ 2014.06.28 11:49 ]
    Світлина
    Ця світлина в руці,
    як загата на вічному плині –
    он самотня верба,
    а за нею старі вітряки,
    що стоять край села
    і покірно чекають донині
    чи свої донкіхотів,
    чи просто людської руки.

    Он вишневий садок
    і краєчок воріт, за якими
    заповітно бринить
    гомінкого дитинства луна,
    і дівчатко мале,
    у віночку,
    з моїми очима,
    безтурботне таке,
    бо нічого про втрати не зна…

    Щиро вдячна рокам
    за збережені спогади чисті,
    що дарують мені
    невмирущого щастя чуття,
    за таке дороге,
    помережане світлом обійстя
    на світлині оцій –
    неповторній краплині життя.


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (25)


  5. Мирослав Артимович - [ 2014.06.28 09:15 ]
    ***
    Здавалось – Конституцію таки
    годилося б усталить на вікѝ.
    Аж ні. І кожен президент
    без змін до неї – імпотент.

    О Конституціє! Без Сироти
    сиріткою зробилась ти…

    28.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (12)


  6. Михайло Десна - [ 2014.06.28 07:15 ]
    А ні про що
    Пачка "Столичні", пляшка "Текіли" -
    що ще для людей?
    Хава наґіла, хава наґіла -
    тішиться єврей.

    Є така народна мудрість
    і ніяк її не збутись:
    хава наґіла, хава нагіла -
    тихо тішиться єврей.
    А у мене - з пачок скабки
    "Всім привіт, але - три крапки!"
    Хава наґіла? Хава нагіла?
    Незалежним будь, о'кей!?

    Бочка для пива, пристрасть для тіла -
    скільки ще грошей?
    Хава наґіла, хава наґіла -
    тішиться єврей.

    Є така народна мудрість
    і ніяк її не збутись:
    хава наґіла, хава наґіла -
    тихо тішиться єврей.
    А у мене - в бочці жабки:
    - Всім привіт! Але... три крапки.
    Хава наґіла? Хава наґіла?
    Незалежним будь, о'кей!?

    28.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (10)


  7. Михайло Десна - [ 2014.06.27 18:30 ]
    Ще одна строфа, або Пристрасті за "Belle"
    Храм "наша дама із Парижа" - дім мій.
    Там дзвонарем я окриляю сім'ї;
    сам - байдужий: пристрасть в їхнім шлюбі чи маразм.
    О, Есмеральдо! Через тебе в мене спазм.
    О, є й в потворності невидима краса:
    нехай обличчям не такий, як небеса,
    лиш могила виправить горбатого, а це -
    подружня вірність назавжди і над усе.
    Затьмарить вроду Есмеральд Емануель,
    але і досі на устах прекрасна "Belle".


    27.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  8. Сергій Татчин - [ 2014.06.27 17:22 ]
    струна
    ти надсадно вібруєш – під серцем, на денці, насподі.
    ти басова струна, що урветься не зараз, а потім.

    ти дзвениш і гудеш, наче дзвін, що скликає на сполох,
    чи від нього луна, що між ребер пульсує і коле.

    ти задавнений спомин про вірші і прозу між нами,
    про словесні світи, що формуються за іменами.

    про своїх і чужих, про приреченість першого кроку,
    і про тих, хто вернувся у небо задовго до строку.

    наші мертві над нами схиляють прозорі обличчя.
    наші мертві чекають на нас і чекання їм личить.

    і ні суму, ні усміху в їхніх просвітлених лицях,
    через товщу повітря, що твердне і пахне, як глиця.

    ця напруга статична – як пам'ять про голос, як спомин,
    як тотальне мовчання опісля трикрапки чи коми.

    як сидіння над віршем, як туга... і знову ж – як голос,
    що довкола причетних окреслює крейдою коло.

    в епіцентрі взаємин, де вірші і серце навзаєм,
    ти заледве вловима, як світло з гравюр Хокусая.

    ти водночас близька і далека, як видих за вдихом,
    як буття, що одразу здається банальним і тихим.

    як життя після смерті, тебе – невгасима нестача,
    наче я потопаю і тільки-но виринув наче.

    і хапаю повітря, й не можу напитися вдосталь.
    ця хвороба статева – хвороба взаємного росту.

    а тому ти дзвенітимеш в тілі і в пам’яті – доти,
    доки кожне римоване слово тривожне на дотик.

    доки голос тече і пече, і сполохано кличе,
    доки вірш-потопельник – оцей – мимо нас не проплив ще.

    доки ті, хто між нами – на щастя! – живі і здорові,
    хоч безодня над ними щоніч набрякає від крові.

    де червоним по чорному нашими мертвими шите
    те, що нас поодинці тримає і змушує жити.


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  9. Лямченко Анастасія Атмосфера - [ 2014.06.27 16:11 ]
    Я закінчила.
    Коли погасне світло
    І стане темно у душі
    Мені не буде більше тепло
    І хвилювання не страшні
    Що під ногами пустота
    Що під ногами висота
    Зникає біль, зникає все
    А вітер тихо кудись несе
    Опале листя з-за вікна
    Самотня ніч і не до сна
    Що тільки ти і тишина
    Що не рятує забуття
    І спогад манить у безодню
    Моїх оманливих мрій
    Ще крок залишити сьогодні
    Цей світ де місце не знайти
    Для нас з тобою, не пройти
    Цей шлях устелений камінням
    Цей шлях росою із сумління
    Що холодом пронизує все тіло
    І б’є в висках: так не хотіла
    Шукати виходу якого не було
    І мою зірку, яка давно погасла
    Забракло сили. Я закінчила.

    червень 2014


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  10. Микола Дудар - [ 2014.06.27 14:01 ]
    А хто ж тоді, якщо не я?..
    Даруйте, Вово, безпардонність
    не ворушіться, б"ю в притул
    ви приглянулися патрону…
    їх в мене повно, десь баул

    Даруйте, Петю, монотоність
    я мирний досі до пори
    ви щось робіть, бо я, натомість
    таке зроблю, що все згорить…

    Даруйте, люди, серця щирість
    за що візмусь - все до лиця
    за плугом можу й до сокири…
    а хто ж тоді, якщо не я?..
    2014.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  11. Ігор Павлюк - [ 2014.06.27 11:19 ]
    * * *


    Я не буду тебе доганяти, а буду чекати –
    Доки птахи над нами летять до гнізда, як час,
    Що забув про події, бунти і фатальні дати,
    То забуде й про нас.

    Й ми про нього забудем.
    З гадючками сміху на лицях
    Будуть нас убивати
    Безбожно-порожні і злі.
    Переймаю у вовка поліського позу мисливця,
    Власну душу сховавши,
    Мов кулю в стволі.

    Наша давня любов – наче привид вітрильника в морі.
    Неприкаяні, тихі, самотні,
    Чекаєм пришесть.
    Мерехтять попід нами
    Поранені зорями зорі,
    Як диявольська шерсть.

    Ми постаріли вже...
    Гріх нам Бога гнівити сьогодні...
    Пада світло холодне на спільні глибини душі.
    Як би там не було –
    Ми в любові були благородні,
    Біль на двох поділивши,
    Як ром алкаші.

    То ж не буду тебе доганяти, а буду чекати –
    Доки птахи над нами летять до гнізда, як час,
    Що забув про події, бунти і фатальні дати,
    То забуде й про нас...

    26 черв. 14.



    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  12. Іван Гентош - [ 2014.06.27 10:20 ]
    пародія « Не горюй! »
    Пародія

    Є у світі дивні речі –
    Їм підвладні ночі й дні…
    Ти втікав від колотнечі,
    А попався ось – мені!

    Шурхотиш тепер травою
    (Із трави вже вáлить дим!)
    Усамітнились з тобою
    Попід берегом крутим.

    Шурхотіння серцю миле –
    Темпераментне, живе!
    Наше місце столочили…
    Не горюй – знайдім нове!


    червень, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (11)


  13. Тетяна Левицька - [ 2014.06.27 09:17 ]
    Круговерть
    В'яне світило хурмою
    на підвіконні небес.
    Вічність пливе наді мною
    привидом чорним… А десь
    сутінок губи червоні
    мочить в холодний кумис.
    Ще один день у безодню
    падає стрімко униз.

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (6.16) | "Майстерень" -- (6.25)
    Коментарі: (14)


  14. Олена Кіс - [ 2014.06.27 01:58 ]
    Мотиви Чорногорії. Одаліска
    Позолотою
    повняться води
    під розпеченим
    сонячним диском

    у розморених
    подихом гротах
    вітер пестить
    струнку одаліску

    виколихує
    шумом у лоні
    перламутрову
    піняву мушлі

    купідонові
    стріли в долоні
    мов стигмати
    кривавлять душу

    розгортанилось
    навпіл тут небо
    струменіє
    єство гаряче

    хмари вихлепчуть
    очі у Феби –
    розсміється
    і не заплаче

    а підсолене
    щастя ген горами
    помандрує отам
    прийменником

    розговілася
    винами повені –
    не чіпайте її
    не треба…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (6)


  15. Микола Дудар - [ 2014.06.27 01:15 ]
    Вляпались?!
    І знову тут сусідська пиха…
    Прокльони стеляться услід
    І хто б чекав сьогодні лиха?
    Трясе ж сволота кожен вік…
    … А ти в могилці сиротою
    Із боку в бік тнеш хропака
    Звисає чуб вже над масквою
    І пляси чути гопака…
    Ну, що?… діждались, масковити…
    Ще не об’їлися "хохлом"???
    Ось тут, віднині, будем жити
    А ну вас разом із "ху.. лом…"
    2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2014.06.27 00:59 ]
    * * *
    Вже скоро осінь гомінка*
    Розпушить хмари білопері
    І музи виведе рука
    Рядки печальні на папері.

    Із хмар, як спогад по тобі,
    Кохане вирине обличчя.
    І у захмеленій журбі
    Сльозу непрохану покличе.

    І заридає враз гроза,
    Мої усі потопить мрії…
    І листя світла бірюза
    Від розпачу зазолотіє.

    29.07.7521 р. (Від Трипілля) (2013)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  17. Микола Дудар - [ 2014.06.26 21:35 ]
    Я опасен вдвойне!
    я согласен без света!
    я опасен вдвойне
    когда пули сквозь Лето
    когда мы на войне...
    я бессмертный как ночи
    я изменчив во сне
    и когда, между прочим,
    ты стреляешь по мне…
    это "братство" - есть шлюха
    это время - цены?!
    мы из памяти Духа
    ваши дни сочтены
    я согласен без газа!
    я опасен вдвойне...
    это краткую фразу -
    объявляю Войне!
    2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (4)


  18. Ігор Павлюк - [ 2014.06.26 20:26 ]
    * * *


    Травми. Трамваї. Трави.
    Зірка – мов кров на голці.
    А журавлі над ставом –
    Плачуть, як богомольці.

    Скрізь молоденьке літо.
    У волоссі волосся...
    Полетіти.
    Зомліти.
    Хтілося.
    І моглося...

    Музика де?
    Не чути.
    Музи сховались в себе.
    Повна душа отрути.
    Повна безодня неба.

    Карта моя не бита.
    Вірші мої надривні.
    «Друзі» біля корита
    Владу пантрують, гривні.

    Я ж бо грішний – за славу,
    Що наче кров на голці.

    Хай журавлі над ставом
    Плачуть, як богомольці.

    26 черв. 14.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  19. Опанас Драпан - [ 2014.06.26 20:26 ]
    Прозора ніч
    кінець


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (8)


  20. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.26 19:02 ]
    По суті
    Хіба цей день уже не йде у вічність,
    Ридаючи від болю нелюбові?
    Инакший світ, народжений у Слові,
    Стає клеймом печаті, як дотичність
    Твоїх пекучих уст. Моєї ниці
    Обличчя відкриваються, обличчя
    Сумних щасливих світу перемог.

    Хіба вже не тепер ласкавий Бог
    Люстерко до очей моїх підносить
    І просить так беззвучно-тихо: досить!
    Бо вже душа із Ним одна на двох.

    Живеш в мені -- у світі не від світу.
    Искринкою в Тобі жеврію я.
    Тайнописом твоїх одвічних літер
    Трисутня відкривається земля.
    Ясніє час скресаючих завітів.

    20.03.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  21. Лілія Ніколаєнко - [ 2014.06.26 12:55 ]
    ***
    Ну от. Тепер я старша ще на вірш.
    А ти іще на вірш від мене далі…
    Як постріли у душу – галас тиш.
    У скриньку серця – листопад печальний.

    Ти вільний, хай у прозах, і чужих…
    А я – повік заручниця образи.
    Вона – і муза, і щоденний гріх.
    А спогад, як лихвар скупого часу.

    У віршах він спинився і помер.
    І літерами смуток сльози ронить.
    На гріх я стала старшою тепер,
    Бо думати про тебе – заборона.

    Любові я не випишу повік.
    Сувої – ніч, а спогади – чорнило.
    Розлука стала довшою на вірш,
    І всю мене у собі розчинила…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.65) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (6)


  22. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.06.26 12:40 ]
    Планета людей

    Далека жінка плаче молитвами.
    У мене в серці скерцо, в неї гами.
    На сцену йде конферансьє жахіть...
    Планети вистачить усім.
    Живіть!

    Пустелі.
    Острови.
    Тайга.
    Фіорди.
    Озимину тратують плямні орди...
    Настане благодать, коли пантер
    Задовольнять букетики гербер...

    Далека жінко, вже розмито межі,
    Мої-твої світи в чумній пожежі.
    Вода гірка й червона - із ковтьоб.
    Промови-лозунги - лиш фейк і "стьоб"...

    Тепер сини - супроти ката й брата.
    Хрущі зніміли, в вишнях - медсанбати...
    Це територія, де грища затяжні.
    Не втопиш горя в Сяні чи вині...

    Якби ж усім узятися за руки.
    Якби ж почути зойки віри й муки...
    Людей планета.
    Фолк.
    Оргазми...
    Рик...
    Бої за газ, газони... черевик...



    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.06.26 12:39 ]
    Епілог


    А трава підніметься.
    Заросте.
    Прізвища до Імені...
    Все пусте.

    Воювали ворони
    За горіх.
    З неба шепіт: "...соромно.
    Вбити - гріх...".

    У ріллю котилися
    Кавуни.
    Чухали потилиці -
    Без вини.

    Награвали коники...
    Нишкнув ліс.
    Плачено червоними
    Із валіз...

    Всі нейрони збуджено.
    Яв - горор.
    Блякли бляхи луджені.
    Ріс фавор.

    Палянички спечено
    Зі словес.
    Зів"ядало клечання.
    Йшли в ЄС...

    Ця дорога мічена
    Та й крильми...
    Сотні мрій посічено...
    Вже - не МИ...

    А спориш підніметься.
    Є скрижаль.
    Доста лон і сімені...
    Волі - жаль.



    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  24. Михайло Десна - [ 2014.06.26 11:26 ]
    Честь запропоновано: від збитку, Боже, збав
    На фронті
    особистому й
    з роботою (чи ні) -
    самі лише граблі.
    Як не ступи -
    нечистому
    лічильник є вини:
    не збережеш нулі.
    Ходити,
    просто рухатись
    за мрією (чи ні) -
    самі кругом граблі.
    Кого і що
    наслухатись,
    щоб бачить у в'юні
    край нитки у вузлі.
    У зоні
    поля комплексу
    свідомого (чи ні) -
    одні і ті ж граблі.
    Стаття
    якого кодексу
    безпеку дасть мені...
    - Кому мої жалі?

    26.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  25. Маріанна Алетея - [ 2014.06.26 10:09 ]
    Львівський джаз
    У Львові дух кави і джазу
    Пробуджує сили містичні,
    Музичні довершені фрази
    Руйнують буденне і звичне.

    То біла ошатність роялю
    У сірому коконі неба
    На пошуки свого Граалю
    Усі обертає потреби.

    І світ завмирає раптово
    Як сонце заграє у краплі,
    Мелодії щира розмова
    Очікує сповнення спрагло.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  26. Наті Вінао - [ 2014.06.25 22:40 ]
    Ах, если бы у нас был дом
    Ах, если бы у нас был дом.
    В нем жил бы черный кот
    И мы, счастливые, вдвоём…
    На подоконниках – цветы,
    а на столе – компот
    В кувшине том,
    который так
    Любил бы бить наш черный кот…

    Ах, если бы у нас был дом –
    Возможно, комнат пять
    (Еще б достроили потом).
    Камин в гостиной,
    рядом – фортепьяно.
    (Ведь ты играть,
    хотел играть
    И музыкой лечить изъяны).

    Ах, если бы у нас был дом!
    Росла бы в нем Любовь,
    Носилась бы с котом
    По комнатам,
    перевернув вверх дном
    Весь чудный дом,
    в который так
    Мечтаю поселить любовь.

    Ах, если бы мечтать вдвоем…

    16-17.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  27. Олександра Камінчанська - [ 2014.06.25 22:52 ]
    ***
    Закована у страх і пристрасть
    Шалено-бистра
    Залишити її на півдороги? Не смію –
    Це моя мрія.
    Стою на порозі багаття
    Щасливо-багата
    Щоби разом із нею у вогонь
    І без «Боже боронь!»,
    Без відчаю і сум’яття, без болю.
    Надихавшись вітру вволю
    І всі мої кроки фантомно-вперті
    До смерті.
    Розіп’ятися щоби воскреснути знову, волію.
    …Бо маю мрію.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  28. Тимофій Західняк - [ 2014.06.25 21:57 ]
    Катарсис
    ***
    Мені казали:
    серце й душу
    лиши в спокої,
    не картай…
    А я відплакать
    просто мушу,
    і випить те,
    що через край…
    Бо ж недаремно
    жаль і сльози
    Спаситель
    кожному дає –
    щоб ми
    через дощі і грози
    життя очистили своє.

    25 червня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (7)


  29. Ігор Шоха - [ 2014.06.25 18:18 ]
    Храми на крові
    Війна минає, як на сонці плями
    або на сході чорні міражі.
    Будують люди і руйнують храми
    не де-не-де, а в себе у душі.

    А що одна душа на цьому світі,
    де ще панують ідоли крові,
    і оргіями зла і лихоліття
    ласують канібали світові?

    Усе – за гроші.
                               Кожен хоче їсти…
    …і пити кров жадають москалі:
    і «православні фундаменталісти»,
    і волоцюги на чужій землі.

    ...........................................
    Воюють ще іуди -отамани
    таємно за криваві дукачі
    і явно за російські рубежі.

    І сплять у храмі мирні християни,
    аж поки не прокинуться селяни
    і в хід підуть і вила, й рогачі.

    Все названо своїми іменами.
    Які герої, то така й ціна.
    І хто там знає, де чия вина?

    Іде війна за велелюдні храми.
    Ізгоями і блудними синами
    освячена неправедна війна.

    Всі пишуть українську епопею,
    аж поки дух і прах не охолов
    на вівтарях воюючих церков.

    Але яка ціна війни цієї,
    якщо ціною жертви однієї
    стає невинна християнська кров?

                                  06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (3)


  30. Ірина Саковець - [ 2014.06.25 16:02 ]
    Гроза в горах
    Блиснуло! Гострий
    драконів язик
    горам верхи порозчісував. Рине
    ген за стіною з ялиці й модрини
    бій у литаври
    небесних музик.

    Сонце піймалось
    у хмарне ласо.
    Хижо полює на сині узгір’я
    неба гнучка чорношерста Багіра,
    гамір здіймаючи
    криками сов.

    Плаєм до краю –
    живильна вода,
    клониться їй білоцвіт, мов богині.
    Лячно бувало отак полонині,
    як насувала
    татарська орда!..

    Тихо... Ні диких
    сапсанових арф,
    ні вітропісні чи арії грому…
    Дощ доливає в ущелини рому
    і засинає
    в колисці із трав.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  31. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.06.25 13:21 ]
    Гони



    Ці контргамбіти, курява, юдоль,
    Валізи, перегони, попелища -
    Між днів народжень, звоювання воль...
    І кігті собратів - низенько...ближче...

    Чужі рядки, напоєні з боліт,
    Руді русалки, що лоскочуть гадів...
    Над яслами і орками політ...
    І липи в бур"яні, й радіння радій...

    Це гони отчі...
    Хмара не втече.
    І дощ сліпий за розкладом, і тиша...
    І довші ночі, і коротший чек...
    І міхоноші, й безкорисні миші...

    І полуниця вабна у піску,
    І дитинчати щебет про снаряди.
    І горе ворогині, й підлий кум,
    Що віднімає портмоне від Prada...

    Стезя кудись біжить.
    Не стій. Іди.
    Дарма, що водомір. Ще буде вгору...
    Є дещо спільне: гімн, омани, дим,
    Сірковий мармелад, ментальний сором.

    Обличчям - у траву. Ген-ген свої.
    Вони впізнають. Карт і сосен доста.
    Двигтіння пагорба...
    Рої... Бої...
    І віддала б крило - за гойний острів.


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.06.25 13:30 ]
    Пацифістське-2


    Косять буйну траву...
    І ніхто не спитає – навіщо.
    Там і сям – стовбурці... Пронеслася травнева гроза.
    Шкутильгає бабуся Мінерва... Утупиться віщо,
    Пробубнить шепеляво:«... не буду ні проти, ні за»...

    Розцвітає жасмин – і зарано, і пахко, і пишно.
    Підміта дітлашня біля лави агітки й бички...
    І смердить учорашнє – мов риба стара з попелища.
    І майбутнє циганить «зелені» з лихої руки...

    У сусіда – ремонт.
    Скреготить... піднімається... пада...
    Хочуть всі перемін. І міняється шило на ми...
    І Георгій застиг на іконі: прохромлює гада...
    І гадаєш собі.
    І вкриваєш набуте крильми.

    І мабуть, доживеш. І лишишся терпкою, чужою
    Серед цих краєвидів, де бути – мудріше за бунт.
    Захрипає мій голос: війна... І не випити лою,
    І не сходять, мов плями родимі, іуди з трибун...

    У столиці казкар вимережує заклики й тези.
    Колобок лівий бік припалив у Луганську вночі…
    На бальзамі з кульбаб можна жити доволі тверезо –
    Між отими, що груди підставлять під кулю і чіп.

    Як не хочеш у кров, залишайся в акації пінній.
    Як не маєш ножа, відламай від хлібини шматок.
    Ну невже зупиню бронебійно-трасуючі... міни?
    Наутилусом серце пливе – повз ЧАЕС і АТО...


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  33. Мирослав Артимович - [ 2014.06.25 13:53 ]
    ***
    Вечоріє… Тихо обіймѝ.
    У подружні загорни обìйми.
    Кожен з нас давно не «я», а - «ми»:
    долю, кажуть, не об’їдеш кіньми.

    Наша доля – виграшне лото,
    спільними оздоблене літами,
    це повітря чистого ковток,
    а бувало – з присмаком цунамі.

    Відчуваю, що мені цей рай
    долею даровано авансом,
    і молюся: «Господи, не дай
    із подячним розминутись шансом!..»

    Вечоріє… Тихо обіймý.
    У подружні загорну обìйми.
    І доземно долі уклонюсь,
    що її я не об’їхав кіньми…

    23.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (15)


  34. Ігор Шоха - [ 2014.06.25 11:45 ]
    Гаряче літо
    Літо гаряче прийшло.
    Став на сторожі лелека.
    Літо? Його й не було.
    Видно, літає далеко.

    Боязно, міни летять.
    Сонце тремтить у зеніті.
    Поки зенітки мовчать,
    може не зіб’ють бандити?

    Вечір до болю п’янкий,
    тільки не пахне мімоза,
    і перепутав лихий
    із канонадами грози.

    Літо – осанна весні,
    що вимітає потрошку
    за терикони рідні
    заморозки-відморозки.

    Є ще і дощ, і гроза,
    та не міняється тема,
    поки не будемо за
    лінією Маннергейма.

    Си́ніє неба блакить...
    Літо вивозять наразі
    бойовики у КАМАЗі…

    В небо путівка горить.
    Марно лелека стоїть.
    Африка нині в Донбасі.

                                  06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (5)


  35. Богдан Манюк - [ 2014.06.25 11:59 ]
    Перемир'я
    Приспали крівцю у грозі
    і Схід, і Захід.
    Налаштування терезів
    у скрипі плахи.

    Стриже чужі окопи зір,
    чуже безглуздя.
    Налаштування терезів
    в очах і грудях.

    Хто пуд,
    хто дрібку солі зїв –
    єдиноколом.
    Налаштування терезів
    на душах голих.

    Раптова куля на стезі,
    граната в ноги.
    Налаштування терезів
    забутим Богом.

    2014р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (20)


  36. Михайло Десна - [ 2014.06.25 07:38 ]
    Десь так
    Комусь на голову забракло попелу...
    Побічно сказано, але
    подібний Путін, схоже, Попандополу.
    Гарбуз в Кремлі!
    Оле! Оле! Оле!

    25.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (14)


  37. Микола Дудар - [ 2014.06.24 23:07 ]
    Та що там я?!..
    ходімо, мамо, у дитинство
    даяння, висип, пам"ять, десь…
    я згоден бути чортом лисим
    урозтіч днію ґзуном весь
    ходімо, мамо, до колиски
    це ж односердя, мамо, мам?!..
    і хай не скоро, і не близько
    ой як болить од сліз і драм
    а може краще в герильєри!?..
    ви спорядіть, я сам… я сам
    і що, на дворі знову Червень?
    це просто збіг, не вірте, мам...
    ходімо, мамо, до Могили
    країни пів… амінь. Амінь!
    та що там я? пропах тротилом
    одноплемінний Божий дзвін…
    2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (4)


  38. Лівідус Лівідус - [ 2014.06.24 22:12 ]
    Говори зі мною
    Обвітрені губи, три недописаних вірші,
    і, як надлишок,
    божевільної тиші.
    Я по Вас вже не кличу. Кричу?
    Ні, затихла.
    Не приніс мені жовтень ні кашлю, ні літа.
    Нічого.
    Тільки дати. Ці дати. Роки ці кляті.

    В голові - Листопад,
    не крадеться, а вільно; наступає
    на ноги, б'є в груди
    такими нечастими
    дощами.

    10 жовтня 2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Олександра Камінчанська - [ 2014.06.24 22:20 ]
    ***
    Розколисані хиткі мости
    Між вірою і зневірою,
    Між страхом і безнадією.
    Прикриваючись Месією
    Моляться холодні вітри
    Зіщулившись од стужі
    Туляться до узбіч обвуглені шляхи
    Більше немає таких.
    Це наші дороги, хоча й важкі,
    Покалічені зрадою і сучасною війною
    Брехливою і ницою.
    Я вистою.
    І ти вистоїш, мій народе,
    Знаю, іншого шляху немає.
    Скорботно-свята, псевдо-вільна, нетлінна,
    Болить у мені Україна.







    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (12)


  40. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.24 19:20 ]
    Дорогою до світла
    Білий метелик дає в подарунок
    Голуба чорного, сумнів і страх.
    Наче коханця нечистий цілунок
    Чорною кицькою в білих устах.

    Чи не краса його срібними крильцями
    Струсить пилок по дорозі до свіч?
    Лет його Ангел незримими кільцями
    Спинить і тихо поверне у ніч.

    28.07.2011р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  41. Опанас Драпан - [ 2014.06.24 17:59 ]
    Короткі ночі
    кінець
    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (13)


  42. Олеся Сенченко - [ 2014.06.24 17:49 ]
    Найкращий подарунок
    А що найкраще у шістнадцять літ?
    Це вірити... Це вірити у диво!
    Наївно вірити, що все буде, як треба,
    від сміху надривати свій живіт,
    від сміху, так надщиро і правдиво,
    ростити за собою срібні верби,
    щоб всі казали, як ти умудривсь
    зробити лихо в найпростішій справі!
    А ти на це смієшся навіть краще...
    Смієшся краще, більше, ніж колись
    сміялись в небі вогники яскраві.
    Тобі, звичайно, хтось неправду скаже,
    що в цьому світі чудо і дива́ -
    якісь незрозумілі людям речі,
    і що у нас збуваються не мрії,
    і дихання - не факт, що ти жива...
    Вони так кажуть, та у кожен вечір
    від гіркості повітря ледь дуріють,
    серйозністю, зневірою і злом
    старіють, наче руки у колгоспі.
    І на шістнадцять хочеться мені
    секунди бити, наче метроном,
    бо ми у цьому світі тільки гості -
    а в гості ви не ходите сумні.
    В гостей, звичайно, не побудеш вічність,
    не скажеш, що закінчились дива́ -
    це буде некрасиво з твого боку.
    І чи то в травні, в липні й навіть січні
    без подарунка не прийдеш одна,
    хоч подарунок - ой яка морока!
    Ну а для світу, де ми тільки гості
    (в шістнадцять помічаю знову й знов),
    найкращий подарунок не у злості,
    найкращий подарунок - це любов.

    __________
    17.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  43. Олеся Сенченко - [ 2014.06.24 17:48 ]
    Любіть життя

    Любіть життя! Від подиху до мрії,
    від стуку серця до говерлівських вершин,
    допоки кості у могилі не зотліють
    й не стане вічність ближче на аршин.

    Любіть життя, як то воно востаннє,
    неначе завтра вже ніколи не буде́:
    й ласкавий дотик зашарілими вустами,
    й м'яке здіймання її лагідних грудей.

    Любіть життя від смерті і до смерті,
    від погляду до зойку у півслові.
    Якщо нам кожному судилося померти,
    то хай це буде від великої любові!

    __________
    20.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  44. Тимофій Західняк - [ 2014.06.24 15:35 ]
    Байка про карликів
    Присвята – Івану Франку
    ***
    З якогось часу у Кремлі,
    Завелась пошесть – ой, люлі!
    Істоти дивні і малі,
    Карликуваті й дуже злі.
    І в них така страшна слина –
    Де бризне – там іде війна.
    Страшніше сказу та біда –
    Не помага й свята вода!
    І люд вже котрий день не спить –
    Не зна, що з пошестю робить.
    Порадив їм тверезий глузд
    Застосувати «Райд» і дуст,
    Китайську крейду, – не бере,
    І пошесть ця ніяк не вмре.
    Вона вже навіть
    Тру-ля-ля
    За межі вилізла Кремля,
    Пре на городи і грядки,
    Залазить людям у мізки,
    Покірних робить з них рабів –
    Що мов’ об’їлися грибів.
    Писклявий голос карлів тих
    Людей штовха чинити гріх,
    Брутально лаятись, кричать,
    Невинні душі убивать.
    В річках від нього
    Гоп-да-да,
    Гіркою робиться вода,
    В полях пшениця не росте,
    І без смаку все, що їсте.
    Але найгірше –
    оп-па-па!
    До світу пошесть підступа,
    Бо їй замало,
    Тру-ля-ля,
    Того що є навкруг Кремля.
    У світу визрів хитрий план –
    Високий збудувать паркан,
    Щоби від голоду в Кремлі
    Померли карлики ті злі.
    Зібралась рада світова,
    Й такі промовила слова:
    «Найкращих залучім мужів
    Поки не вдарив Божий гнів,
    Нехай і зблизька, і здаля,
    Ту пошесть вивчать
    Тру-ля-ля.
    Тих карлів треба зупинить,
    Зле може статись кожну мить».
    Мужам тим дали кілька днів,
    Щоб кожен досліди провів,
    І доповів якнайхутчіш,
    Бо підлий ворог гострить ніж.
    Його слиною цілий край
    Занапастився – хоч вмирай.
    Трудились кілька днів й ночей
    Мужі ті, не стулив очей,
    Ніхто, і за короткий час
    Зібралась рада та ще раз,
    Щоби заслухать їх вердикт
    Поки від карлів світ не зник.
    Вердикт мужів тих був такий:
    «Та пошесть грізна і страшна,
    І хутко шириться вона,
    Але, на щастя,
    Тру-ля-ля
    Вражає тільки москаля.
    Щоб не заслабнув чоловік
    Оцей приймати треба лік ¬–
    «Антимоскаль-антикацап»,
    Із нас ніхто ще не заслаб,
    Приймали тричі ми на день
    І кожен дужий, наче пень».
    «Мужам і Богові хвала!» –
    Юрба щаслива заревла!
    Рознісся голос від трембіт:
    «Від карлів спасся цілий світ!»
    Старе радіє і мале,
    Що буде добре, а не зле.
    У кожній хаті спів і баль:
    «Нам не страшний тепер москаль!»
    Попри незгоду і протест
    Схвалила рада маніфест:
    «Щоб пошесть карлів тих спинить
    Паркан потрібно докінчить.
    Всіх перевірить громадян,
    Котрі живуть там, де паркан,
    Чи знаку в них нема слини,
    Щоб мор спинити між людьми.
    Усіх слабих, якщо будуть,
    Спровадить у далеку путь,
    Хай там кують свій капітал –
    Росія, чемодан, вокзал.
    А я, мій друже, щоб мені
    Не снились карли уві сні,
    Прийму тих крапель тисяч з п’ять,
    І буду ніч спокійно спать.
    І ти, мій друже, відпочни, –
    Нехай приємні сняться сни –
    Що всі кацапи й москалі
    Забрались з рідної землі.
    Ой-люлі….

    24 червня 2014 року
    Словничок:
    Кацап, москаль – росіянин, що не любить Україну, бажає їй лиха, але любить українське сало.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (4)


  45. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.06.24 13:47 ]
    Стежками ігуан

    Те хлопченя, що вибігло у двір,
    Що не стрічало Путіна й Обами,
    Що полягло, мов нота - у клавір,
    Убите вчора нашими руками...

    Ота бабуся - висхла, мов трава,
    Її псалми, щиріші за канцони,
    Колись насняться і мені, і вам.
    О, пекло нападіння-оборони...

    Ці френдстрічки, дискусії, клятьба...
    Прозріння зайця, равлика і лані...
    Підтримка, наратив, шлагбаум-бан...
    І очі Завтра - гострі, ігуанні...

    І я ще тут. І я окремо від
    Отих, що кров зіп"ють, мов біле пиво.
    Колись упав підкошений мій дід.
    Знов косарі бредуть у чорне жниво...

    Флешмоби.
    Вишиванки.
    Молитви.
    А що для хлопчика зробили ви?



    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  46. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.06.24 13:34 ]
    Тиш

    Усе так швидко: дощ, любов, бузок,
    Автобус - на зупинку, птах у небо...
    Дві парасолі мав - таки намок.
    Сім раз відрізав - міряти не треба.

    Гойдав, судив, мирився, воював,
    Крутив сонцями, повз у мідні нори...
    Загоїв-розтроюдив безліч вав.
    Тузи мигтять...
    Вовтузяться потвори...

    Ти певність розгубив.
    Куди ж іти?
    Є міх прощень - за правду...
    Ніц мети...
    Квітує гречка. Будуть медозбори...
    А ти ростеш...
    І зяють підрі, нори.

    Червоні маки.
    Водоспади сині.
    Лягай, німій...
    Ховайся в конюшині.
    Тебе не вцілять.
    Млосно.
    Вірші...
    Тиш.

    Ти хочеш спурхнути?
    Забий. Облиш.




    *підря - схованка, сідало сінник.


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  47. Інна Ковальчук - [ 2014.06.24 13:44 ]
    ***
    «На все у білім світі воля Божа,
    і ця війна стоклята – Божий гнів…»
    Така тендітна, на дитину схожа,
    стоїть в капличці біля образів.

    «Мені твою медаль вручили, сину,
    і вже не скімлить собача твоє…»
    На чорнім тлі жалобної хустини
    руденьке пасмо просто в серце б’є.

    З очей блискуча витяглась доріжка
    аж на чоло, напрочуд молоде,
    і нетутешньо-лагідну усмішку
    ховає хустка, з-під якої нишком
    щоку лоскоче пасемце руде…




    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (16)


  48. Михайло Десна - [ 2014.06.24 07:52 ]
    До 27-го червня
    Чотири літри* хвилювань -
    і мій блок-пост душею твердне.
    Дошкульну вулицю Питань
    в кільце беру я милисердне.

    Життєдіяльності людей
    охоронятиму питання:
    питання радості дітей,
    питання гідності й кохання.

    Цукерки з написом "roshen" -
    як засіб проти танка злоби.
    Солярку лютості імен
    хай п'ють лиш наймані особи.

    Їх діарея до грошей
    мордує їх військові люки.
    Знайдуться, вірю, у людей
    належні київські пігулки.

    Настане спокій, тиша, мир -
    єдина буде Україна.
    Уже від вигляду сокир
    у топора - така щербина...


    24.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  49. Роман Коляда - [ 2014.06.24 00:16 ]
    Між...
    Ми живемо між смертю і смертю
    На вузесенькій смужці життя.
    Із прихованим комлексом жертви
    Ми крокуємо в царство мертвих
    Із цикутою для пиття.

    Ми живемо між болем і болем,
    На знеболення йде півжиття.
    Наче мандри на мінному полі
    Дослухання до Божої волі
    По дорозі до каяття.

    Ми живемо між ніччю і ніччю
    І благаю я, Господи, Тя.
    Не зроби шлях у темряву - звичним.
    Імена у відмінку кличнім
    Хай покличуть нас до життя.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  50. Олександра Камінчанська - [ 2014.06.23 22:56 ]
    ***
    Благословенна вічним безсонням…
    На тіло ночі скапує свічка
    Вона не вічна,
    Я знаю, та все ж ціную її тепло
    Тихе, нетривке, як чиєсь життя.
    Тоскно до виття…
    Вдихаю трохи темряви,
    Вбираю вічності на повні груди…
    І хай так буде!
    Ніч, оминаючи зірки,
    Плавно перейде в день.
    Анітелень
    Ні в душі, ні в думках,
    Сиро. Віє пусткою
    Стукає
    Холодний дощ у зачинені двері,
    Пробирається у найпотаємніші сховки душі.
    Ох, уже ці дощі…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   713   714   715   716   717   718   719   720   721   ...   1805