ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юрій Лазірко - [ 2014.10.02 05:26 ]
    вiрш вiд руки
    кров прибуває
    потяг швидкий
    слово
    як вікна
    у білій палаті
    з неба надія
    вірш
    від руки
    марш патріотам
    із фаршем що з вати

    як тебе звати
    трупе ти мій
    в пасма зодягнений
    в стиль колорадо
    думки покруччя
    капище змій
    мріє
    пройтися
    кістками парадом

    царство довічне
    в ріст ковбаси
    звивини всохлі
    з часів сересеру

    з ранку по сутінь
    лезо коси
    змащені люттю
    мої машингвери

    з пекла воскресло
    енкаведе
    ходить по душах
    і мокне в набоях
    бій наступає
    біль не спаде
    тут розминаються
    світло із тьмою

    тут переходить
    правди межа
    і спотикаються
    хвилі заграви
    клигає жертва
    ниє хижак
    душі висмикують
    бог і лукавий

    кепські ці справи
    з крові вино
    хочеш упийся
    багряним безсонням
    ось тобі місце
    хрест і вінок
    спи затиснувши
    свій хрестик в долоні

    спи
    не турбуйся
    і не казись
    що над тобою
    блакитніє нива
    тіло зітліє
    стане колись
    юним колоссям
    народженним в зливах

    3 Червня 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (6)


  2. Адель Станіславська - [ 2014.10.01 21:18 ]
    Вже стільки у боях їх полягло
    Вже стільки у боях їх полягло
    цих світлих, молодих і зовсім юних,
    а смерть жнивує... І жнивує зло...
    І вугляться криваві долі руни.

    Вже скільки сліз гіреньких пролилось,
    і скільки зморщок вирізьбила мука,
    у матері, скажіть, питався хтось?..
    Стоїть, німотно заломивши руки…

    О сину, мій… дитиночко моя,
    пощо така тебе спіткала доля?
    І до труни, немов до вівтаря,
    чоло схиляє у нестерпнім болю.

    А він лежить, урочистий такий,
    повінчаний із Небом воєдино.
    Печально-тихий, світлий, аж святий...
    І чорна мати… відпускає сина...

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (6)


  3. Іван Потьомкін - [ 2014.10.01 21:56 ]
    Осінні чари
    Це осінь насилає чари.
    Так римовириться-гуркоче голова...
    ...Все напливає,
    Все сплива –
    І товариство, і думки, і мрії…
    І я десь поміж травами і птаством
    Блідою цяткою впаду,
    З’єднають лінії безмовні
    Політ, буяння і ходу...
    О ти, підтоптане єство,
    В тобі ще стільки знади-міці,
    Та вже запізно крикнуть:
    «Veni, vidi, vici!»
    Радій з чужого талану.
    Роби що сила,
    Щоб талану поталанило.
    ...Це осінь насилає чари.
    У кольорі, у гомоні, у порухах душі –
    Нічого повного, усе наполовинне:
    Напівчуття, півтони, півжалі.
    За руки взявшись, ловить лист кленовий
    Малеча гамірна і вікопомність.
    А осінь сипле, сипле свої чари.
    І римовириться-гуркоче голова.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  4. Устимко Яна - [ 2014.10.01 13:07 ]
    час присипляти каміння
    черкни мені вересню кріпості білим пером
    пером золотим не питаючи в осені дозволу
    рятуй від безсилля недосвітів кінськими дозами
    бреши що(б) зі сходу смертельних надій не привозили
    на мій забинтований лжеперемир’ям перон

    черкни мені вересню залпами по глухоті
    і димом зайди під повіки як чиниш для вибраних
    хай в’їдливі сумніви у макрокосмос не вибродять
    хай серце прийме тимчасово до себе їх – вибраком
    хай думка затерпне й не вибухне до холодів


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  5. Нінель Новікова - [ 2014.10.01 09:43 ]
    Ще рано
    Ще рано, Господи! Мені - ще рано!
    Хоча відомо, що Тобі видніше…
    Але панує у душі коханий,
    І ще найкращого не написала вірша.

    А в Україні біди чималі:
    Печалі, горю ще немає краю.
    І доки це хвилює на Землі,
    Не забирай іще, хоч і до Раю
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (12)


  6. Петро Скоропис - [ 2014.10.01 09:49 ]
    З Іосіфа Бродського.Осінній крик яструба
    Північно-західний вітер його підіймає над
    сизим, ліловим, рудим, кервавим
    роздолом Конектикута. Він, еге ж,
    не бачить долішніх ласих знад
    курки, що цибає занепалим
    двориком ферми, ховраших стеж.

    На потоці повітря розпластаній, птасі ниць
    ще даленіють спадисті спини
    згірків і сріблина ріки –
    ніби ожилим клинком в’ючись,
    сталь, зазублена об мілини;
    купками бісерними – дашки

    Нової Англії. Заціплі біля нуля
    термометри – буцім лари в ніші;
    стигнуть, гамуючи жар заграв
    листя, шпилі церков. А для
    яструба, це і не церкви. Вище
    щирих помислів і відправ,

    він пливе океаном блакиті, заціпив дзьоб,
    простаючи до охвістя плесна
    – кігті, як пальці у кулаці –
    пір’ям зціджуючи озноб
    подуву знизу, веде південно
    – ока ягоду – по дузі,

    до Ріо-Ґранде, дельти, розпареної юрби
    буків, сховків у шумовинні
    трав із лезвами догори,
    гніздища, товченої лушпи
    в крапинку червіні, па́хів, тіні
    брата або сестри.

    Серце, хистиме м’язом, пухом, пером, крилом,
    тріпочучи з частотою дрожу,
    наче ножицями січе,
    власним наснажуване теплом,
    осені синяву, до знеможу
    синю, множачи її ще,

    мовби у поміч оку, коричного буруна
    цятою, щезлою в хитавиці
    хвоїн, коштом осмут облич
    дитини, задивленої з вікна,
    пари, щойно з авто; назирці,
    з ґанку, жіночих віч.

    Та висхідні потоки його підіймають вверх:
    вище і вище. Черево в перах
    пощипує холодом. На позір
    яструба, обрій немов померк,
    він бачить ніби тринадцять перших
    штатів, він бачить: зі

    труб підіймається дим. Та саме число
    труб підказує одинокій
    птасі, де це тепер вона.
    Ич, куди мене понесло!
    В погорді угадується неспокій
    птаха. Перевернувшись на

    крило, він падає вниз. Та цупкий сувій
    повітря вертає його: у прірву,
    у ціпеніння прозорих лон.
    В жовтій зіниці з’явився злий
    блиск. Тобто, помісь гніву
    з пожахом: стрімголов –

    будь-що звергтись! І, буцімто стінка – м’яч,
    як гріхопадіння – до скріп у вірі,
    його вертає назад, і квит.
    Його, – живим і гарячим, бач!
    Вище й вище. В іоносферний ирій.
    В астрономічно вивірений Аїд

    птах, де ні кисню для цих істот,
    ні тобі проса, – хіба що зерня
    зір. Що у двоногих вись,
    те для крилатого назворот.
    Не мозочок, а пуста легеня
    його переконує: не спастись…

    І тоді він кричить. Зі ввігнутого на крюк
    дзьоба, мов крик навісний ериній,
    розпанахує небеса і пне
    механічний, непогамовний звук,
    мовби залізо рве алюміній;
    инде роблений, адже не

    призначався ні для чиїхось вух:
    людським, вивірці – до дупельця
    плигма, молодняку лисиць,
    мишу ми́лував польову;
    так сльозою не віділлється
    ще комусь. Тільки пси

    задирають морди. Пронизливий, різкий крик,
    із моторошністю ре-дієза
    алмаза, що надрізає скло,
    оперізує небо. I світ принишк,
    буцім його полоснуло лезо.
    Ще б пак: яструбове тепло

    опіка просторіні, як унизу
    опікає чавун огорожі руку
    без пальчатки. З гуками: "отамо,
    онде!", бачмо вгорі сльозу
    яструба, плюс павутину, звуку
    зіткану, пізнаємо

    нісенітні – ні сіті, ні ятері
    без відлунь, де пахне апофеозом
    звуку, у жовтні – і поготів.
    І у сині узірній, рідня зорі,
    сяєву, висріблена морозом,
    инеєм, що зряхтив,

    прихопив їй пера, птаха пливе в зеніт,
    в ультрамарин. Нам у бінокль помітний
    перл, сліпуча для віч деталь.
    Нам чутно: щось угорі дзвенить,
    мовби видзвонює посуд битий,
    як фамільний кришталь,

    чиї друзки, однак, не поранять, а
    тануть в долоні. Якоїсь миті
    лишать сітківці цятки, мазки,
    вічка, кільця, стібки шитва,
    віяла райдужні та плямисті,
    колоски, волоски –

    пер у відливах колись узір,
    мапу, спушену у роїнні
    жвавім над згірками кружкома…
    І, хапаючи пальцями пух, у двір
    вибігає дітва у яркім одінні,
    і англійською чути: "Зима, зима".





    1975


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  7. Михайло Десна - [ 2014.09.30 22:58 ]
    Пейзаж УАЗ-469
    Ну ось і осінь -
    жбурляється каштанами.
    І яблуками рваними
    вже яблуні десь босі...

    Кохана осінь
    з листом загоратиме...
    А звідки осінь знатиме,
    що хлопці у дорозі?

    Святу її красу
    душа бажає випити...
    І сам собою ніби ти!

    Каштани - у росу
    (кому коли яке ім'я)...
    Осіннє з листу полум'я.


    30.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (9)


  8. Софія Кримовська - [ 2014.09.30 21:55 ]
    ***
    А доки наш Мишко маленька миша,
    допоки ще дає ночами спати,
    я сни і мрії в люльці заколишу,
    наївно і досвідчено, як мати...

    Переберу у роздумах таланти
    рідні, що близько, і, яка далеко.
    В уяві син постане… не атлантом,
    але принаймні трішечки атлетом,

    розумним неодмінно – весь у тата
    (нехай у кучерявим буде в нього!)
    Нехай уміє солодко співати,
    (як я, а не Юрко – заради Бога!)

    Хай буде гарним (в братика чи тітку),
    здоровим (у прапрадіда по мамі),
    Щасливим і удачливим настільки,
    щоб тим усім ділився з вами й нами.

    Замріюся, притулена до мужа.
    Вовтузиться тихенько миша наша.
    Одне лише бентежить:
    знати мушу,
    а що, як не Мишко, а буде Маша?
    30.09.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (16)


  9. Іван Гентош - [ 2014.09.30 12:50 ]
    пародія « Усім з подякою... »
    Пародія

    Якби Європи обережність мала –
    То ще б донині, певно, дівувала…
    А як була б Америкою тою,
    Віддала би коханому всю… зброю!

    А як була б як фрау Меркель дама –
    Не викрутився б в мене і Обама,
    Бо звик уже на все дивитись "ззовні" –
    Як риби всі вони… холоднокровні.

    Як Франція була – пішла би далі:
    Сама собі продала би Містралі!
    Оланду дуже вірити не варто –
    Лякливий ще з часів від Бонапарта.

    Якби була (о, Боже!) мама мія,
    Як путінозомбована Росія –
    То, як Яга, собі б літала в ступці
    І цілий світ би мала десь у… думці…

    От розізлюся – вирішу задачу:
    Вертаю атом! Зразу розтлумачу
    І назавжди втокмачу (я ж бо здібна!),
    Що Україна світові потрібна!


    22.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (29)


  10. Галина Михайлик - [ 2014.09.30 10:54 ]
    Вірі, Надії, Любові і матері їх Софії
    …Без Віри і Надії? Без основ?!
    Триєдність - щонайвища їхня сутність:
    прийми на ВІРУ і НАДІйсЯ на ЛЮБОВ
    без роздумів, умов – і явиш МУДРІСТЬ…

    30.09.- 01.10.2008 (2014)


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (21)


  11. Мирослав Артимович - [ 2014.09.30 10:31 ]
    ***(З усміхом!)
    Від Нінелі як кубіти –
    Вам букет словесних квітів.
    То ж тримайте, пенелопи,
    Привітання і від хлопа:

    Всіх Любовей і Надій,
    І Віруньок, і Софій
    В день останній вересневий
    Не обходь – лише лелій.
    Хай усі-усі Надії від палких цілунків мліють,
    А Софієчки та Віри хай кохаються без міри,
    І Любові від любові щоб тремтіли на півслові.
    Й кожній з названих красунь –
    Долю, чисту як росу
    Хай пошле Отець Всевишній
    (і отій - на дрібку грішній).
    А відтак слова вітальні
    Хай летять у ваші спальні.
    Написав, що відчував –
    Ваш колега -
    Мирослав!

    30.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (9)


  12. Зоряна Ель - [ 2014.09.30 10:30 ]
    Пісня "Коса"


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (14)


  13. Нінель Новікова - [ 2014.09.30 09:17 ]
    30 вересня - зі святом!
    В день погожий все сонцем зігріто –
    Ні холодних вітрів, ні хмарин!
    Знов засяяло бабине літо –
    День жіночих святих іменин!

    День Надії і Віри й Любові,
    І Софії. Це – символ добра!
    Хай же будуть щасливі й здорові
    Всі жінки, бо це іхня пора!

    Хай квітують в цвітінні останнім
    І таланти , і зріла краса!
    Хай лунають пісні про кохання –
    То нічого, що сива коса.

    Бо жіноча, вибаглива, доля,
    То короткої радості мить!
    Хай порадує жінку любов’ю,
    Що у бабинім літі звенить.

    То ж, зі святом вас, любі дівчатка!
    Ви- чудові! Повірте мені.
    І життя починайте спочатку
    В ці погожі і радісні дні!

    30 вересня 2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (7)


  14. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.09.30 09:26 ]
    Вся жизнь в Булгакове у нас!
    Вся жизнь в Булгакове у нас!
    Все было там, где в нужный час
    Разбились « яйца роковые»
    Уже не в «Зойкиной квартире»,
    И «гвардия», тепер другая,
    К себе «георгия» призвала.
    Но будем верить: драма «Бег»
    Врага поймает. Нам - успех!


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (6)


  15. Міла Гайдаш - [ 2014.09.29 20:23 ]
    алюзія сліз
    /Вмащую, вміщую в мозок алюзію сліз,
    стрімкого чалого хлопця, що так і не жив/.

    Тільки- но в гору за коханням поліз -
    Хтось підійшов до спини і стоїть...

    -Не обертайся- ображу! Ти тільки не плач!
    Сльози твої ще гірше, отож не зли!
    В ріку мою не війдеш-пробач,
    знати-би тільки, скільки твоєї вини...

    -Більше не снись, припини починати бій.
    Злива на дворі, а ти заливаєшь світ.
    -Ти заливаєшся сміхом.. і тільки мій піт,замість кривавого сліду в землі.

    -Що то за радість, якщо не боліло падаллю;
    що то за щастя, якщо за бідою не йшов?

    /не попередивши, хлопця вбивали зрадою-
    і розривали бувалий шов/.

    09,2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Владислав Лоза - [ 2014.09.29 18:26 ]
    Отаман
    да смотри не промахнись, атаман
    і не слідуй течією ріки
    твій товариш нині - біль
    роз`ятрених ран,
    що із тилу зове полки

    чтоб не дрогнула рука невзначай,
    щоб не зрадив зброєносець і плуг,
    ти - знеможений з дороги - змагай,
    змагай,
    розриваючи власний круг

    да смотри не заряди холостых,
    і не будь до перехожих німим
    і нехай позаду тебе
    палають мости
    вогневищем сліпим, важким

    да не думай о петле палача
    якщо очі твої палить ртуть
    це такий дарунок замість
    леза меча
    всім, що стали на ствердний путь

    29.09.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (8)


  17. Сергій Гупало - [ 2014.09.29 18:06 ]
    * * *
    Заблукай у тумані, князівно,
    Де нелегко шукати сліди.
    Там я буду з тобою погідний,
    Ми тихенько нап’ємся медів.

    Наближайся до мене, розгубо.
    Не на день ми з тобою – навік.
    Опісля – нас ніхто не полюбить,
    І кохання по літотраві

    Відбіжить, відболить, обізветься,
    Незникомою тінню впаде –
    І посіється сіллю і перцем…
    Подарується щедро Едем.

    І не треба за вічністю гнатись.
    Нас уже пожаліла вона.
    Ось де щастя мого постулати,
    І натхнення моє, і вина.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  18. Любов Долик - [ 2014.09.29 17:10 ]
    Пастель
    Пошерхли соняхи коричневими снами,
    сумує в небі сивий чуб хмарин.
    Прожовклими і висохлими днями
    край вітру ми шукаємо причин –

    чому у вирій плине тепле літо,
    чому нема у неба більше сил?
    Маленьке сонце вивчилось ходити –
    і постарів блакитний небосхил.


    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (12)


  19. Галина Михайлик - [ 2014.09.29 16:40 ]
    Рефлективне
    Сидять "миролюби" у глеках сметанних,
    гортають альбоми, вичікують манни:
    "- А що? Так і є! А чи ми не казали?
    Навіщо багаття із шин розкладали?"

    ...Жили б у багні... Виливали б батони
    верховні клемлядські "батяні" і "дони".
    А нам - облизати б сметанку зі стінок -
    і тихо шмигнути у кутик під віник?..

    29.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (16)


  20. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.09.29 14:04 ]
    Посеред альбомів


    Люблю оболонь, ремигання отари,
    Осінні вологі червоні бульвари,
    Люблю крижалки на обвітреній плахті.
    Люблю виноградно-терпкі брудершафти.

    Калину гіркаву любити неважко...
    Люблю перевесла, що скріплюють казку.
    Люблю зеленаві обряснені плеса,
    Рідні півзабуті "канфетні" адреси.

    Люблю ваговиті янтарні валізи.
    Навчуся любити євшан компромісів.
    Любитиму все, що плела і збирала...
    Не хочу любити ні чарки, ні сала!

    Любитиму сина, доріг викрутаси,
    Пустелі, подоли, стариці, пампаси.
    Любитиму сіль у бокатому жбані,
    Дітей галасливих - Опішні, Тайваню...

    Любитиму плед із зеландської вовни,
    Півтишу баштанів, гаїв лімітрофних,
    Любитиму яблунь листаті запаски.
    Знімаю з котурн, опромінюю маски.

    І хто ж правдолюбця захоче любити
    Крізь ревище грізне :"...під кулі... на плити"...

    Лиш мати красива - посеред альбомів -
    Прокаже сумливо:"Усі ми... зникомі".


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  21. Володимир Сірий - [ 2014.09.29 13:05 ]
    /*/*/
    Немає перехресних тут доріг, -
    Одна, - або вперед, або назад.
    У спину дихає убивчий гріх,
    В лице всміхається Едемський сад.
    І треба йти крізь тернище і твань
    Із точки А до неземного пункту Б,
    Не дивлячись на біль і кількість ран,
    Щоб віднайти у вічності себе.

    30.09.14.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" 5.25 (5.55)
    Коментарі: (4)


  22. Інна Ковальчук - [ 2014.09.29 12:04 ]
    ***
    яка це утома –
    щоночі не знати спочину,
    впритул відчувати
    кривавий туман за плечима,
    на мить випливати із виру
    тривоги своєї,
    і знов зупиняти очима
    рядки на дисплеї…
    губитися в срібному світлі
    нічних витинанок,
    нарешті побачити,
    як прокидається ранок,
    змиває дощами
    налипле на вії безсоння,
    а потім довірливо сушить
    вітри на осонні…


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (20)


  23. Іван Гентош - [ 2014.09.29 12:16 ]
    Мила, пробач…
    Мила, пробач, не подзвонив учора,
    Ти не хвилюйся – зарядка підсіла знов.
    Як там у вас? Матуся і далі хвора?
    В нас перемир’я, і трохи тихіш немов…

    Тут терикони. Я скучив за нашим краєм.
    Залпи розпорюють тишу, немов ножі.
    Йдемо по воду – неначе в рулетку граєм.
    Снайпер пострілює – ми ж бо для них чужі.

    Бульбу копали уже на межі за садом?
    Добре вродило чи так як останній раз?
    Тут час від часу нас накриває “градом”,
    Але стояти мусим – такий наказ.

    Нам би сюди хоч би одну гармату,
    Ось вже по звуку знаєм – “гвоздика” б’є.
    І передай, чуєш, вітання тату,
    Хай не хвилюється, скажеш – у нас все є.

    Дай трубку сину – хочу почути слово.
    Чуєш, синочку? ...У трубці щасливий сміх…
    Мила, пробач. Ось починають знову.
    Але… як що… Там обійми усіх…


    29.09. 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (22)


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2014.09.29 00:22 ]
    Тарас Шевченко Зоре моя вечірняя*
    Зоре моя вечірняя,
    Зійди над горою,
    Поговорим тихесенько
    В неволі з тобою.
    Розкажи, як за горою
    Сонечко сідає,
    Як у Дніпра веселочка
    Воду позичає.
    Як широка сокорина
    Віти розпустила...
    А над самою водою
    Верба похилилась;
    Аж по воді розіслала
    Зеленії віти,
    А на вітах гойдаються
    Нехрещені діти...



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (16)


  25. Опанас Драпан - [ 2014.09.28 19:44 ]
    тут
    кінець

    '2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (21)


  26. Іван Потьомкін - [ 2014.09.28 18:59 ]
    Натан Грінбойм "Бабин Яр"

    З вікна мого помешкання видніє вежа,
    небеса пронизує вістрям,
    а біля підніжжя –Бабин яр.

    Триста вісімдесят п’ять метрів
    сталі й кабелю,
    заангажованих текстів.

    «Телевежа,- кажуть,- змагається з Богом
    за формування громадської думки».

    Господь з гори Сінаю когенами й рабинами,
    вона з височіні своєї – писаками й коментаторами.

    А внизу з-під землі визирають дерева,
    як свічки чорних душ на засніженім савані.

    Кажуть: «Небеса завше перемагають,
    а людина – переможена!
    А я кажу: «Триста вісімдесят п’ять метрів перемагають».
    Як казав і Господь мій.

    І навіть більше – мовчанка
    холодить і пригнічує в долині сліз.

    Поміж вежею та лісом вистрибує птаство:
    гайвороння – на білім снігові,
    голуби білосніжні – на чорних деревах.

    Сонце сідає і посилає проміння
    на могутню будівлю телевежі.

    Сонце обдурено.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (10)


  27. Анонім Я Саландяк - [ 2014.09.28 17:34 ]
    У тінях словоблуддя…
    … промінчик сонця скоса
    на долівці…
    та й на столі
    маліє
    потрошки
    тане-тане…

    німа спокуса -
    листок багряний
    на тарілці -
    бУла…
    і срібні ложки
    та… золота монета…
    і на вечерю пані Осінь
    уже прибула
    боса…
    та вже не та
    що колись бУла
    і не у гості -
    вже непоступлива та вперта -
    лягла на стіл оферта…

    холоднО-сіра просинь
    майнула
    тривожним тремом…
    наповнивши кімнату
    млосним щемом…
    а тьмяним світлом
    марева-софіти
    сяйнули…
    а примари ночі
    бабиного літа
    басом гукнули:
    що - нудиш світом…
    у сяйві сцени?
    і вдавши усміх чемно
    мов би судді
    вже лагідно... сказали:
    годі лякатися
    та ховатися
    в нюансах словоблуддя!
    28. 09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  28. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2014.09.28 16:50 ]
    Вітер
    Зриває дах жовтневодужий вітер.
    Тримаєш голову одразу з дахом.
    І поміж плутанини зайвих літер
    еклектика твоя не за Плутархом…
    І стоїцизм якась чужа стихія,
    Бо філософію на три складала.
    А вітруган одвічних дум навіє…
    Не йдеш в театр (що з того, що Ла Скала…)
    А він літає – буйний, дратівливий.
    Секунди клеїть із молекул-терцій
    (прогнозувало радіо пориви…)
    Стихії добре чутно ритми серця!


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4) | "http://irynafedoryshyn.com/viter/"


  29. Олена Балера - [ 2014.09.28 16:36 ]
    ***
    Огортає безглуздя знайому реальність,
    Розтікаються контури звичних уявлень.
    Ще і близько акордів не чути фінальних.
    Тих, що марно загинули, звісно, прославлять.

    Де немає пророків, потрібні герої,
    Там, де мудрість відсутня, потрібна сміливість.
    Непочуті охриплі Кассандри у Троях.
    І до розуму безум завжди нечутливий.

    Духи крові і смерті сліпі і жорстокі.
    Накопичує сили хаос-ненажера
    І назавжди тікає і губиться спокій.

    Невимовно радіють свавільні химери.
    Сумно тягнуться дні, не рахуючи кроків,
    Ніби час провалився у втрачених ерах.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (14)


  30. Тетяна Соловей - [ 2014.09.28 16:06 ]
    Весняна осінь
    Весною видається осінь ця мені,
    Бо замість листя ~ щастям осипає дні,
    Бо падає не дощ, а радість для душі,
    Яку мені впіймати хочеться мерщій.

    Бо в кожнім її дні, який тепер згаса,
    Невидима раніше бачиться краса.
    Не лишилось на серці ні смутку, ні жалю...
    Невже я осінь, більш, ніж весну, полюблю?


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  31. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.09.28 15:25 ]
    На гостинці

    Бабуся край зупинки "Гай"
    Пальто чіпляє радо.
    - Купуйте... - шепче.
    Налітай!
    Це вам не вутла " Прада"...

    Товпою сунеться народ.
    Ніхто не мацав "ткані".
    Бабуся шепелявить:"От...
    Я сотню винна Ані...
    Пошикувала у пальті.
    І мала добру дачу...
    Напевно, покупці не ті.
    Ще й холоди собачі...
    Товстий ватин. Кишень аж три.
    Невже ніхто не хоче...
    У гості йти до дітвори.
    В Сірка позичу очі...".



    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.09.28 15:13 ]
    Скалки-будні

    Закрила баклажани і гештальти.
    Спалила бур"янці, мости, кросворди.
    Кружала яблук, три шматочки смальти.
    Широкі двері.
    Вузьколобі морди.

    Підбрехач.
    Викидайло.
    Робін Гуд...
    ...святі дощі окроплюють салют...

    Вайнона-осінь.
    Мідновусий Джек.
    Котили гуси опішнянський глек.
    Розбили шибу.
    Сонце - хить та хить...
    Кому, крім нені, мій болід болить?

    Сарматські парасолі.
    Людовир...
    Стоїть циганка.
    - Погадай... на мир.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  33. Мирослав Артимович - [ 2014.09.28 14:53 ]
    Дякую!
    Ось бреду, ледащо,
    в пошуку гриба,
    кожен метр хащі
    погляд загріба.

    До таких мандрівок -
    вірите? – я звик:
    повернув наліво,
    бачу – боровик,

    а праворуч гляну –
    вип’явся козар:
    заблудився сп’яну
    лісовий батяр.

    Інколи лисички
    вклоняться до ніг –
    жовті їхні личка
    світять у росі.

    Аж перед очима –
    і одразу п’ять –
    в охряних шапчинах
    парубки стоять,

    шостий, вже старезний,
    сперся до сосни:
    «Звуся Підберезник,
    це - мої сини!

    Не хотів псувати
    парубоцький стрій
    взявся старцювати
    при сосні старій» …

    А коли вже козуб
    пальці мені гриз,
    я за ласку гожу
    лісу уклонивсь:

    - За оцю нагоду
    «дякую!» тримай:
    і за насолоду
    і за урожай!


    27.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (20)


  34. Владислав Лоза - [ 2014.09.28 14:28 ]
    Поети
    Поети пишуть високі вірші
    у час, коли розцвітають маки.
    Поети пишуть все гірше й гірше
    про зле кохання, про воду й Краків.

    Поети мовчать, як ревуть гармати.
    За залпами строфи майже не чутно.
    Поети здібні в мистецтві чекати,
    прикинувшись, ніби згодні й кутні.

    В мовчанні поети за дниною днину
    снують по готелях і грають у кості,
    в той час як гармати вплітають в тканину
    будови всесвіту точний постріл.

    А потім, раптово спинивши втрати,
    гармати чомусь обертаються в бонги.

    Поети, в принципі, здатні мовчати,
    але не витримують надто довго.
    27.09.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (6)


  35. Михайло Десна - [ 2014.09.28 09:31 ]
    Українською
    Українською дитина робить вибір.
    Українською дитина зводить поміч.
    Оберіг дитячого малюнка - вимір,
    де - свята "любов до ближнього".
    Ти - родич!

    - А что по этому поводу должен знать товарищ Путин, кроме того, что о нём думают футбольные болельщики? А то, что Дары волхов были привезены к нам, а из-за политической близорукости товарища Путина дети, особенно украинские, получили всяческое содействие со стороны Того, Кто всегда слышит молитву, на каком бы языке не была она произнесена. Даже на языке рисунка.
    И.Сталин

    Не до вічності стріляти "градам".
    Не до краю - фронтовий рахунок...
    Українською дитина рада:
    уберіг життя чиєсь малюнок.

    28.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (12)


  36. Татьяна Квашенко - [ 2014.09.27 22:59 ]
    из Романа Скибы. Перевод с украинского
    Осень – сумерки года, а сумерки – осень дня...
    Просто вышла накладка - фонтанов в помине нету.
    Мы уже не спешим, и позволена болтовня.
    Впереди у нас вечность - делить на двоих планету.
    А двоякость от листьев – и влажных, и столь сухих,
    Величавых, как ода – и сретеньям, и разлукам.
    То глухие мы к небу, то небу не до глухих.
    Как появится Ангел, то светом придет – не звуком...
    Гласных просто в обрез, а других он не произнесет.
    Но и жеста довольно, чтоб статься сегодня чуду..
    И фонтаны раскроют прозрачною кроной зонт,
    И замерзнув под полночь, скрипеть словно ивы, будут…

    2014



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  37. Раїса Плотникова - [ 2014.09.27 22:51 ]
    Запитати паромника божого

    Казна-де по біблійному вічному морю ходять люди,
    І гукають усіх у Космос – туди, де журби не буде.
    Припаяти б мачину вічності до безмежної миті,
    Сісти б прямо край справжньої Лети, але в цьому ще світі,
    Й запитати поромника божого – може, скаже, бо знає,
    Чим зв’язати буття і смерть, наче два небокраї,
    Де творити наскальний текст – мов естамп чи зліпок,
    Щоб у те, що ми теж були, нові люди повірили сліпо,
    Як, не знаючи музики Господа, заспівати дуетом,
    І, не бувши Гарсіа Лоркою, називатись поетом


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  38. Тетяна Соловей - [ 2014.09.27 18:41 ]
    Жінки, мов ті квітки
    Жінки, мов ті квітки: бувають такі миті,
    Що розмаїття барв несила нам терпіти.
    Метеликом і я впаду в шалені речі,
    Цілунком пригорнусь і сам піддамся втечі.

    Але ж той шал усе палкіше огортає,
    Вже птахом відлечу від тебе неспроста я.
    Закрити вуха встиг, від хмурих слів рятунок.
    О, Музо, підкорив знов погляд твій чарунок.

    У всього є ціна, і я платити мушу
    Хоч кров'ю, спогади так розпинають душу,
    Залишать помирать отам, біля стіни.

    Вже перемігши все, і запал і розлив,
    О, чарівні жінки, я скаржитись не смів
    Ні нині, ні тоді, ні про майбутні дні!


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  39. Мирон Шагало - [ 2014.09.27 17:52 ]
    Знову
    Ніби день загуснув незворушно,
    ніби час відмовився текти.
    Ждеш на нього. Трепетно і скрушно —
    ти з чеканням вже давно на «ти».

    Стрінеш ти його очей бездонням,
    ледь помітним порухом брови.
    Ти іще для когось просто доня
    і з коханням поки що на «ви».

    Осінь знов нові вдягає шати —
    ви вже не на «ви» і не на «ти».
    Знову будеш ти його чекати,
    знову час відмовиться текти.

    (вересень, 2014)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (5)


  40. Испанець Гордий Испанець Гордий - [ 2014.09.27 17:45 ]
    ***4
    Будинок, поверх, квіти,
    Залізні двері - там любов,
    Не має світла, плачуть діти
    І все повторюється знов...

    - Привіт.
    - Привіт.
    - Як маєш справи?
    - Все як було. З явився кіт...
    - Не хочеш трохи кави?
    - Ні, дякую, Андрій...
    - Зажди, востаннє хочу запитати...
    - Я вже казала, і не мрій!
    - Навіщо ж так кричати?
    - Я вже втомилася. Пішла.
    - Ти будеш винна в разі чого...
    - Я все зробила, що могла.
    - О ні, не слухаю нічого...
    - У всьому винен тільки ти.
    - Я знаю, винен я...
    -Ох, дякую за квіти.
    - Прости голубонько моя.
    - І що ж ти зробиш "Любий" мій?!
    - О, ні я не помщуся.
    - А що придумав розум твій?
    - Я вірним залишуся...

    - Постій і вислухай благаю...
    - Навіщо люба, не мовчи.
    - Я кілька днів поміркувати маю...
    - Нас дуже чутно, не кричи.
    - Сама заплуталась Андрій.
    - Я вічність буду тут чекати...
    - Так требе любий, зрозумій.
    - Тобі я можу усе дати...
    - Не треба все, лише любов.
    - Я буду твій дарунок.
    - Пішла, бо я спізнюся знов...
    - Давай, хоч поцілунок?

    - Люблю тебе, чекай...
    - До зустрічі!
    - Бувай!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Испанець Гордий Испанець Гордий - [ 2014.09.27 16:31 ]
    ***1
    Прийду до вас у сні
    І доброму і злому,
    Це неважливо, бо мені
    Вже байдуже в якому.

    Прийду у злому, мов любов,
    Що хоче спокусити,
    Прийду як чорт до вас і знов
    Не буду вас любити.

    У добрий сон я не прийду,
    Мені це не цікаво,
    К колінам вашим я впаду,
    Колись ще величаво.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Испанець Гордий Испанець Гордий - [ 2014.09.27 16:28 ]
    ***2
    Зелені очі, наче світ,
    Душа, мов у дитини,
    Люблю її багато літ,
    Мов першої хвилини.

    Чарівний образ, як у снах
    Із розуму все зводить,
    Від неї аж зриває дах
    Й до неї все приводить.

    Люблю її, як рідну мати,
    Люблю і плач її, і сміх,
    І хочу їй найкраще дати,
    Бо більш люблю її за всіх...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  43. Валерій Хмельницький - [ 2014.09.27 13:53 ]
    Фотосесія у стилі ню (поетична пародія)
    Надсилаю тобі вірш
    У новітньому стилі, мила,
    Як просила, є фото, лиш
    Не показуй комусь те "мило".
    Ти хотіла у стилі ню?
    Полюбуйся: модель - гола.
    І увагу зверни, ну,
    Як зняла вона весь одяг
    І без жодної із прикрас,
    У бентежній красі, звісно,
    По алеях нічних йшла,
    По бульварах мого міста
    І на станції у метро
    Позувала, в "Пузатій хаті".
    На прем'єрі була в кіно,
    На балконі у драмтеатрі.
    Милувалися глядачі,
    Не могли відірвати погляд...
    Ти питаєш, а де вірш?
    Задивився й забув - от, .лять!


    24.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10) | "Котя Херсонський Білий вірш"


  44. Володя Криловець - [ 2014.09.27 12:13 ]
    ***
    Сотні сонячних зайчиків
    Через шибку в вікні
    Застрибнули до хатоньки
    І всміхнулись мені.

    І зробилось так радісно
    У душі неспроста.
    Завітала це ж осінь,
    Золота, золота.

    27 вересня 2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  45. Богдан Манюк - [ 2014.09.27 10:44 ]
    *****
    Розкрутили вітри каруселі афіш,
    і світлин
    між долонями осені
    відцуралися усмішки,
    й долі на гріш
    у летючих додолу запросинах.
    Не почуті поет, богослов і скрипаль
    заблукають у тиші під люстрою.
    Не тікала б, афішо,
    а може, й тікай,
    не зведи з молодими прокрустами,
    бо старих переміряно світлом ікон,
    і до міста вогнями прив’язано.
    Не шкодує настирлива осінь долонь,
    затуляє минуле з обрАзами
    і афішну тираду в калюжах,
    і сміх
    ще не збитого яблука – з острахом.
    Відчуваєш долоні її на своїх,
    позолочені тліном у поступі.
    Підіймаєш афішу – розмоклий папір,
    на розмитих обличчях – не промені!
    Ну і як після цього в осіннє не вір,
    ну і як не минати стороннього…
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (22)


  46. Нінель Новікова - [ 2014.09.27 09:53 ]
    На руїні
    Не хапала за пОли, не кликала,
    Як до іншої ти поспішав.
    На руїні кохання великого
    У печалі тужила душа…


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (10)


  47. Галина Михайлик - [ 2014.09.27 09:39 ]
    Дотик дитинства
    Знов гупнуло в саду – це Вересень і Жовтень
    так б’ються об заклад: хто більше скине груш,
    чи отрясе горіх, чи яблуньку пригорне,
    в духмяно-"літню" ніч не вимкне дощик-душ…

    І теплий-теплий покій огорне елегійно
    і оченята й щічки, і хвостики грушок…
    В густій і темній тиші хтось лагідно підійде
    і сипоне під вікна дитячих снів мішок…

    1998


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (22)


  48. Віктор Ох - [ 2014.09.27 00:12 ]
    На Берлін
    Уявлю собі власний Берлін, де звучить все органним акордом.
    В ньому все гармонічне й казкове, бо своєї мети досягло.
    Кожен камінь в бруківці й будинки – усе тут довершене й горде.
    Молоде тут плекає надії, а старе – все, що є – зберегло.

    Тут філософом кожен стає. Всі щасливі, але не наївні.
    Інженер може «як» показати, а поет розказати «чому».
    Цілим світом це місто стає – досконале, багате, чарівне.
    Звуків море, вогнів мерехтіння небуття розганяє пітьму.

    19.09.14


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  49. Юрій Яремко - [ 2014.09.27 00:58 ]
    Небесна сотня
    Загорівся Майдан.
    Захлинулось повітря димом.
    Вісім снайперських гільз
    вмерзли в лід між воронячих гнізд.
    На бруківці – курган:
    прапор біло-червоно-білий.
    Ніби бухнула кров
    із пробитого горла –
    на сніг.

    Камінь, лід і вогонь:
    урядовий квартал у облозі.
    Три прадавні стихії –
    солдати міської війни.
    Барикади і кров.
    “Отче наш” на нейтральній смузі.
    Вогняні метеори –
    у сірому небі зими.

    Він зійшов із небес –
    у плямистому бронежилеті.
    У сліпучу пітьму.
    На розколений навпіл Майдан.
    Чорно-білий квадрат.
    Територія волі і смерті.
    Білий лотос розцвів
    у вулкані палаючих шин.


    Рейтинги: Народний -- (4.83) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  50. Мирослав Артимович - [ 2014.09.26 20:16 ]
    Хрестять небо журавлі
    хрестять небо журавлі
    понад горами
    щоб не знали на землі
    більше горя ми
    обирають вожака
    між бувалими
    бо дорога нелегка -
    не бували ми
    і гучне тужливе «кру»
    серце вжалило
    попрощались - і за пруг…
    стали маревом…

    26.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (17)



  51. Сторінки: 1   ...   745   746   747   748   749   750   751   752   753   ...   1854