ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн

Охмуд Песецький
2026.04.05 11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,

Світлана Пирогова
2026.04.05 10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.

"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —

Костянтин Ватульов
2026.04.05 10:02
Ледь чутно відкрився кімнатний хідник. Одинадцята тридцять.
«Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
Бо ходжу собі по квартирі нервово та зовсім не спиться,
Збираю світила, що падають з неба, складаю в куток.

Вони несподівано різні: спочатку

Віктор Кучерук
2026.04.05 07:30
І знову квітень... Зеленіє,
Теплу радіючи, трава, -
Від сну звільнилася замрія
І щастя звабно виграва.
Його будь-де щоденно ловить
Мій зір з появою весни
І водить радісно розмови
З ним про закінчення війни.

Артур Курдіновський
2026.04.05 02:33
Історією стали хуртовини,
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!

У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...

Олена Побийголод
2026.04.04 14:33
Н.Лабковський (1908-1989), Б.Ласкін (1914-1983)

Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.

Борис Костиря
2026.04.04 13:27
Так люди відпускать не хочуть
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.

У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,

Володимир Мацуцький
2026.04.04 11:35
Нами правлять владолюби
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.

Костянтин Ватульов
2026.04.04 09:58
За вікном інсценівки похмурі,
Де серпневе убрання пройшло.
У степу золотисті козулі
Шурхотять пересохлим листком.

Налетіли небесні фіранки.
Ось виднівся і щойно пропав
Ілюстрацій відбиток квітчастий

С М
2026.04.04 07:08
Холодна гірська ріка і торгівцева донька
Місяцеві гори Ілектро уклонись мені
Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
Хай-хо закрукає ворон уклонись мені

Хей Томе Банджо
Хей о лавре
Більше лавра аніж сіяв би

Віктор Кучерук
2026.04.04 07:01
Зірвався вітер і здійняв
Пилюку догори, -
І довгі стебла пишних трав
Хитанням уморив.
Тепло розвіялось умить,
А темінь налягла,
Щоб млою вдень насторожить
Одразу пів села.

Тетяна Левицька
2026.04.03 23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.

Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи

М Менянин
2026.04.03 22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.

Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Василь Шляхтич - [ 2013.05.03 21:22 ]
    Про НАШУ мову
    Мово наша, мово рідна
    Коли в себе станеш гідна
    Коли спілкуватись будуть
    Нею вдома наші люди

    Мово наша, мово славна
    В державі давно державна
    Все-таки людей з півночі
    Вона чомусь коле в очі

    Мова наша материнська
    Завжди була українська
    В говірках чи на папері
    Ти відкриті мала двері

    Мово наша з села й міста
    Не все люба журналістам
    Які живуть в Україні
    А не вивчили до нині

    Тому пане президенте
    Час зробити всім презенти
    Хочуть жити в Україні
    Хай знають її від нині.
    Редагований 17.08.2010р


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  2. Людмила Калиновська - [ 2013.05.03 20:39 ]
    *турбо*
    Поза тим, поза цим, – поза всім опинитися раптом,
    і зневіри отруту із келиха випити геть.
    Понад все, понад всіх. І найвищої смертної кари
    намолити собі, переповненій чаші ущерть.

    Хто є друг, хто є ворог, що вміє сховатись до часу?
    Палахне підсвідомість роз’ятреним вогнищем війн…
    Та до дідька його! В невагомості, раптом, в безчассі
    вийти легко в дорогу і вже не вернутися в стрій.

    Поза всім... Без суми, тороків і без віку в дорозі,
    без весняної туги і тихого смутку осонь…
    Бо не вміє у хмарах веселка світитися в грозах,
    коли сіється дощ, коли втому змиває з долонь.

    Коли вже поза тим, де не буде нікого й нічого,
    вдалині – чи розмай, чи брудний і розмитий асфальт,
    обираю – шляхи, а мене обирають дороги…
    у чергових, на жаль, фігурантах. Банально, як фант…

    травень 2013



    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (14)


  3. Ігор Павлюк - [ 2013.05.03 20:49 ]
    Передпасхальне
    Пір’я пташине – на цвіт після зимного сну,
    Місяць-смичок золотий тонкорукого Майстра –
    Плавно лягають на ніжну душевну струну,
    Як на труну молоденьку троянди та айстра.

    Щастя метелик – як ловиш, – втікає кудись,
    А як присядеш, – сідає на тебе, голубить.
    Ми, що сотворені з дальнього світла й води,
    Древні ікони цілуєм в потріскані губи.

    Зморшки і шрами – це долі стежини у Світ,
    Звідки Один лиш вернувся – і то ненадовго...

    Пір’я пташине в нічній надмогильній траві...
    Місяць-смичок життєдайно над човником човга.



    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (18)


  4. Костянтин Мордатенко - [ 2013.05.03 20:15 ]
    вірш видалено
    вірш видалено


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (2)


  5. Михайло Десна - [ 2013.05.03 19:18 ]
    Співомовка-ровесниця
    З однієї зі шпальт
    одіозної преси
    турбувався Асфальт
    про свої інтереси.

    Написав про сніги,
    про потріскані плями,
    про численні борги
    й боргові за тим ями.

    Про обмежений рух
    і витрати на сервіс.
    Та ледачим на дух
    був чиновника реверс.

    Він усівся в "Hyundai",
    Залізницею їде:
    "Ну, "Hyundai", помагай,
    адже квапиться лідер!"

    Залізниця ж, сетра,
    помагає Асфальту:
    - На, читай "на ура",
    бюрократе, цю шпальту.

    03.05.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  6. Святослав Горицвіт - [ 2013.05.03 16:23 ]
    Пасхальне привітання
    Лоза б'є - не заб'є, за тиждень - Великдень!
    Щоб Ви в щасті та при ділі,
    При здоров'ї та при силі
    Дочекались Великодньої неділі!

    У кошик Великодній
    Вишитий рушник народний,
    Солодкої паски,
    Смачної ковбаски,
    Масла, солі, сиру,
    Для добробуту й миру;
    Крашанок, хріну,
    Привітати родину
    І свою батьківщину –
    Рідну Україну,
    Своїх життєвих вчителів
    І наших предків – козаків.
    Веселого святкування,
    Щастя, радості й кохання
    І хай здійсняться всі бажання.
    По-більше уваги,
    А також творчої наснаги!
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  7. Святослав Горицвіт - [ 2013.05.03 16:06 ]
    Людина без любові - звір
    Людина без любові не може жити,
    Як голодний без їжі – хочеться вовком вити,
    Життя все для неї похмуре і сіре,
    З людини перетворюється в хижого звіра.

    Гарчати і гризтись тоді починає,
    І це буде тривати доки не покохає,
    Не побачить-відчує – ось та єдина,
    Одна й неповторна серцю мила людина.
    03.05.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (5)


  8. Анатолій Криловець - [ 2013.05.03 14:41 ]
    Остріг (ба ні, все-таки Острог!)
    Тотальна сурдокамера, авжеж.
    Понад усім – її самодостатність!
    Тебе тут кожен ревно береже*,
    Щоб ти межу не смів переступати.

    Чого ти рвешся до чужинних міст
    І будиш в нелояльності підозри?
    Чи ж не один і той же самий світ
    На повні груди й крізь вузенький розріз?

    Мій любий бокре! Що тебе жене?
    Спини свій біг і серця не розгнуздуй!
    Побережись, бо штеко будлане
    Острозька невблаганна глока куздра!**

    О доле! Пострічай і підвези!
    Не покидай мене на півдорозі!
    Мій батько тут*** зцілився від шизи.
    Чи ж я верну свій перевчений розум?

    5 лютого 1996 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6) | "http://poezia.org/ua/id/17688/personnels"


  9. Олександр Менський - [ 2013.05.03 13:49 ]
    Діти
    Щастя постійно десь губиться -
    Це неслухняне дитя.
    То у дворах, то на вулицях...
    З ним не справляюся я.

    Туга - спокійна дитина,
    Чуйна до тата завжди.
    Знаю, мене не покине
    В радості і у біді.
    2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  10. Василь Шляхтич - [ 2013.05.03 13:15 ]
    Про птахів
    Знов соловій своє співає
    Боже як він співати вміє
    Весняний вітер йому грає
    А його спів всі розуміють

    Птах свого співу не міняє
    Напевно він не злюдиніє
    Бо свого він не забуває
    Він звуком півня не запіє

    Півень не стане соловієм
    Хоч його голос теж вражає
    А голос дуже сильний має
    По соловійному не вміє


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  11. Василь Шляхтич - [ 2013.05.03 12:25 ]
    В серце глянь
    Ні
    Не мені
    На правдах сідати
    Дні
    В чужині
    В досвіди багаті

    Тут
    У весну
    Родиться надія
    Стань
    В серце глянь
    Чи росте що сіяв

    День
    Велетень
    Вітає весною
    Стань
    До змагань
    Щоб стати собою

    Ти
    До весни
    Не ставай задом
    Йди
    І твори
    Новий порядок

    Спів
    Вже присів
    На нашій ниві
    Син
    Став з колін
    Чи вже щасливий

    Ні
    В чужині
    Не тішить нині
    Те
    Що росте
    Там в Україні.
    u6/11


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  12. Софія Кримовська - [ 2013.05.03 12:53 ]
    ***
    У нас на двох були такі дощі,
    і кілька слів про тих, які не стались.
    Ти вперто повідомлення лічив
    і приміряв на себе кожен статус
    у соцмережах. І любов оця
    ще визрівала – тільки б стало сили.
    Та ми обоє вперто у серцях
    старі образи й образи носили…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (16)


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2013.05.03 11:21 ]
    Сергій Єсенін Відгомоніла золота діброва (переклад)
    * * *

    Відгомоніла золота діброва,
    Одвеселила мовою беріз.
    І журавлі летять печально знову,
    Вже ні за ким з жалю не ронять сліз.

    Кого жаліти? Той, хто любить мандри
    Прийде і стане знов мандрівником.
    Про всіх одійшлих конопляник марить
    З широким місяцем над голубим ставком.

    Самую серед голої рівнини,
    Зникають журавлі у далині.
    І дум веселих сповнений я нині,
    Та не шкода минулого мені.

    Не шкода літ, розтрачених намарне,
    Хай обліта душі бузковий цвіт.
    Вогонь палає горобини гарно,
    Та не зігріє ні людей, ні віт.

    Ні, не зотліють горобини грона,
    Не спалахне від жовтизни трава.
    Як тихо дерево листочки ронить,
    Так я зроняю ці сумні слова.

    І якщо час їх вітром розметає
    Й тоді згребе, мов непотрібний хмиз,
    Скажіть отак: діброва золотая
    Відлебеділа мовою беріз.



    30.04.7521 р. (Від Трипілля) (2013)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (27)


  14. Інна Ковальчук - [ 2013.05.03 10:54 ]
    Хто я?
    Пречистими вустами цноти
    у дивних снах вряди-годи
    життя мене питає:
    "Хто ти?
    Де юрмляться твої сліди?"
    Я - очерет на плесі долі,
    її буття неспішний плин,
    я - рятівнича
    дрібка солі
    для краяних життям хлібин,
    я – темне око
    злив шалених,
    нестерпний сон зимових днів,
    розхристані в зажурі клени,
    сумної завірюхи спів,
    я - чисте сонячне проміння,
    отава під косою літ,
    я - ця земля,
    її коріння,
    духмяний яблуневий квіт,
    я - крик пташиної малечі,
    багряне полум'я зорі,
    гніздо покинуте лелече
    на сірій хаті у дворі,
    я - стрічка,
    вплетена у коси,
    озимі сходи на ріллі,
    я - цілий світ
    у срібних росах
    людського щастя на землі…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (19)


  15. Інна Ковальчук - [ 2013.05.03 10:44 ]
    Вірші
    Палаєш, душе, як у ватрі хмиз,
    і родиш на блаженній
    Божій ниві
    негомінкі, відмовчені до сліз,
    чи молитви,
    чи вірші полохливі.
    Хай спопеліє біль, жура і гріх,
    сльоза сльозі скує безсонні грати, –
    молися, душе,
    до джерел святих,
    коли тобі судилось не мовчати…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" 0 (5.68)
    Коментарі: (12)


  16. Володимир Сірий - [ 2013.05.03 10:27 ]
    Совість
    У совісті немає півтонів,
    Тінистих місць і холоду зневіри,
    Нічної мряки і туманів сірих
    В своїй високій Божій глибині.

    Хай атакує хижий вищир звіра
    Її душі пориви осяйні,
    Вона усім інтригам скаже «ні!»,
    Та так, що й сили пекла їй повірять!

    Дивлюся серцем я, чи ще в мені
    Ростки її буяють чарівні,
    І бірюзових дум пливуть потоки,

    Чи не впадаю у спокуси млу,
    І недовір’я фігу півгнилу
    Не смокчу розпинателем жорстоким.

    03.05.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (18)


  17. Мирослав Артимович - [ 2013.05.03 10:55 ]
    Страсна п’ятниця
    Учора Ти апостолам промовив ще:
    - Прийміть і їжте… Пийте… - А тепер
    Тобі вже бовваніє Черепòвище*,
    де у чеканні затаїлась смерть.

    І Ти прийняв цей льос**… Лише миттєвий щем
    застряг у серці… Але відпустив…
    Ступаєш крок у горно Череповища
    під вигуки бездушної юрби.

    У гущі екзальтованого зборища,
    між сотень кровожерливих облич
    Тебе в тужбі веде на Череповище
    стражденна туга материнських віч.

    У муках просуваєшся у товпищі,
    долаєш цю дорогу, врешті-решт, -
    до вічності… Але —крізь Череповище…
    Й нав’ючений на Тебе власний хрест.

    Ти зруйнував гріха потворне поприще
    офірою*** безгрішного життя,
    розп’ятого тоді на Череповищі
    за наші запізнілі каяття.

    І потьмяніле в часі душ румовище
    в уламках нечестивих діл і слів
    Тебе щорік штовха на Череповище
    в надії на всепрощення гріхів.

    Та ми, забувши нелюдське видовище,
    уперто розпинаємо Христа,
    щоб і самим колись на Череповище
    доволочити власного хреста.

    Ховаємось у каяття, як сховище,
    відмолюємо незабутий гріх:
    — О Господи! А може, Череповище
    без катувань обійдеться моїх?

    Сьогодні вкотре упадем навколішки
    відчути муки хресної путі -
    у п’ятницю. Коли на Череповищі
    Тебе розп’яли вперше на хресті…

    2008(2013)



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (16)


  18. Віра Світла - [ 2013.05.03 10:07 ]
    В прихованих болях майже грайливо…
    в прихованих болях майже грайливо…

    Серед розтрачених благань
    знайшов один раз порух душі
    cкам`янілих на лід мрій - тікай,
    щось схоже на кшталт кражі....
    Вийняте з середини серце - тримай
    і осад лишився в нутрі мов сажа...
    так складно включити мізки,
    сховати мільйони думок в каземати,
    щоб притихли ітак тишком
    років невбережені розтрати,
    пролитих крапель живих навіщо
    незібраних з роси квітів,
    лиш холод зимою холодною свище
    байдужих слів і сумних привітів....
    Гарячих чекань і змерзлих не спішно
    тремтінь подихів в хочу, можливо...
    в серйозних досвідах нащо, лишнє,
    в прихованих болях майже грайливо...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Михайло Десна - [ 2013.05.03 09:27 ]
    Катерині Вохмінцевій
    М'який, як трави навесні,
    торкнеться День твого волосся:
    - Привіт! Я кращий за всі дні:
    твого народження День! Ось я...

    З тобою вирушу у путь,
    яку б де музику не грали.
    Щомиті зичу: "Катю, будь!
    Тобі пасує оплеск зали."

    Веселі ноти скрипаля
    перегорни, знайди потрібні.
    Таких - народжує Земля,
    такі, як ти, напрочуд здібні.

    А я ввійду у календар
    як День удач твоєї скрипки.
    Бо я люблю тебе... Твій дар,
    що ладен рік підняти дибки.


    03.05.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  20. Леся Геник - [ 2013.05.03 08:43 ]
    ***
    Там, де сакури пишно цвітуть,
    Де магнолії зваблюють ночі,
    Уповилась у ласку святу -
    Зазирнула Всевишньому в очі.
    Із прадавніх Паланкових* веж,
    Наче пташка, горі вознеслася
    В небеса без окраїн і меж
    На крилі світлоперого щастя.
    Там, де Ла́ториці** хвилеспів,
    Причастилася щедро весною
    Першоросих, натхненних листів,
    Богосонця жагою рясною.
    І, якщо десь на світі є рай,
    То частинка його - в цьому краї,
    Де у сакурах ніжиться май
    І в магноліях день розквітає...
    (2.05.13)

    *Паланок - Мукачівський замок
    **Латориця - річка, що протікає через м. Мукачеве


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (15)


  21. Олександр Олехо - [ 2013.05.03 06:55 ]
    Коли Ісус
    Коли Ісус, розіпнутий, вмирав,
    коли жахнулось й почорніло небо,
    з-за спин катів хтось хижо визирав
    і мстиво усміхався: - Так і треба ...

    В очах його лихий вогонь горів
    і рот смердів лукавими словами:
    - Ну що, Ісусе, ти ж того хотів,
    піднятись над юдейськими царями.
    А пам'ятаєш, я тебе просив:
    Дай руку, брате, будемо єдині.
    А ти все Бога, праведник, молив
    і що ж я бачу – ти вмираєш нині.
    Я цілий світ тобі віддати міг.
    Його утіхи, славу і натхнення
    я прихилити б міг тобі до ніг,
    та ти чекав небесного знамення.
    Ти думав, шлях, що вибрав ти, - взірець.
    Він приведе до Божої любові.
    То де ж той Бог, славетний твій Отець?
    Його любов замішана на крові.
    Ти зраджений нікчемними людьми.
    Поглянь навколо – до вистав охочі,
    коли ти йшов знесилений сюди,
    вони тобі сміялись просто в очі.
    Заради них, байдужих і сліпих,
    прийняв ти біль і муки всього світу.
    Життя ти змарнував заради тих,
    хто не сприймає твого заповіту.
    Твій час минув і ти уже ніхто.
    Тебе поволі стануть забувати.
    І будь таких, як ти, хоч цілих сто,
    та все одно, я буду панувати...

    Ісус мовчав, бо знав усі слова,
    що нечестивий міг ще говорити.
    Раз присягнувши Вірою добра,
    Христос вмирав, щоб Віру воскресити.
    Надії час, Він знав, ще не минув
    і каяттю належить ще настати.
    І зло вселенське світ не осягнув,
    а осягнувши – зможе подолати.
    І смерть його через віки життя
    ще надихне до вищої Любові.
    Тоді й зросте Господня доброта
    із кожної святої краплі крові.



    Рейтинги: Народний 5.43 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (27)


  22. Юрій Лазірко - [ 2013.05.03 05:24 ]
    Блискавицi серця XXXVI, пiдкидна
    1.

    день
    колода карт

    роздає
    круп’є
    трохи масті
    й жарт
    кров
    із нерва п’є

    входимо
    в азарт

    в голові
    туман
    з перших уст
    сльоза
    далі
    слів нема

    драм чужих
    прибій
    не вдихну
    стоїть
    підколодних змій
    в шийних колах
    їдь

    2.

    раднику
    благих
    блуднику
    в метро
    ти чого
    застиг
    зиркаєш
    в нутро

    ти кому даєш
    вмерти
    сотий шанс
    небом
    дістаєш
    у невчасний
    час

    струшуєш
    золу
    золота із тиш
    роздаєш
    по злу
    тим
    кому нести
    світло
    під хрестом
    небо
    з уст в уста
    Бога
    на престол
    гарт
    у юну
    сталь

    ти навіщо
    п’єш
    випиваєш
    сон
    серденько
    моє
    твій
    на нім
    вісон

    знаю
    ти
    не ніч
    спраглий подих
    зір
    пекло
    й рай вогнів
    антитеза дір
    вибух почуттів
    скрута темноти
    оберіг в путі
    пастка на чорти

    осягни мене
    присягни
    що ти
    станеш
    день за днем
    у душі
    рости

    3.

    паросте
    небес
    пастирю
    доріг
    що не думка
    пес
    зимно
    на дворі

    вигадай мені
    спогади ясні

    поле по війні
    хай накриє сніг

    там обрало
    ріст
    серце козака
    вже його
    не їсть
    доля
    і гірка
    не тече сльоза
    впущена
    за всіх
    з ким в бою
    козак
    в землю
    кров’ю
    збіг

    4.

    крутиться земля
    колообіг “кру”
    серце
    мов рілля
    видихнуло
    труд

    слава трударям
    плекунам луни
    душам-ліхтарям
    в пахощах весни

    5.

    дяка
    що живий
    добре
    що є цвіт
    світла
    корогви
    де
    воскреслий
    світ

    по душі
    іду
    легше пір’я
    крок
    доокола
    дух
    зір нових
    пилок

    6.

    край дороги
    вкрай
    край
    де сни живі
    де місцями
    рай
    вітру
    у траві

    де на нерест
    йде
    синь
    за плач
    з гори
    у теплі
    грудей
    світ
    осів
    старий

    де нема
    кому
    бавити
    богів
    сяяти
    від мук
    спалювати
    гнів

    вкрай
    по небокрай
    голосом
    "курли"
    це тропа
    добра
    з вістря
    у стріли

    це межа
    без меж
    де не треба
    слів
    це кіно
    німе
    світла
    у золі

    2 Травня, 2013


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (12)


  23. Галина Михайлик - [ 2013.05.03 03:15 ]
    На розточчі…
    А у мене очі - кольору каштанів,
    а у тебе – барви ранньої весни.
    На душі розточчі зупинився, глянув…
    І розкрив обійми, і… змістив часи.

    Паралельна дійсність. Ірраціональна.
    Та така реальна, як ніщо й ніде.
    Кажуть, хтось придумав формулу кохання?
    То нехай за нею віднайде… себе...

    Теореми серця. Аксіоми долі.
    Перехрестя часу поміж зим і літ.
    А всього лиш треба – вимовити слово
    і подати руку. Й цим – змінити світ!..


    …(2013)


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (32)


  24. Віталій Попович - [ 2013.05.03 00:27 ]
    * * *
    Сьогодні в ночі небо плакало за нами
    а друзі посміхались, вітались й цілували

    Сьогодні я відчув легкість несамовиту
    твої поцілунки перли оксамиту

    Сьогодні інтим краплинами змиває
    очищує, я дякую й не забуваю…

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Анатолій Криловець - [ 2013.05.02 23:05 ]
    ***
    Високого сенсу, високого сексу,
    Двох серць і двох плотей, і душ двох двобою!
    Хай понад прогреси розкриляться перса
    Й поглинуть, і втоплять шаленим прибоєм!

    Еротики віща і вишня потреба.
    Рятуйте, святенники, заячі душі!
    Повік не сягти тому горнього неба,
    Хто схизмою музику тіла задушить!

    Любімось, дивімось коханню у вічі!
    Як солодко мучить це Боже свавілля.
    Усі ми пощезнем, та піде у вічність
    Високе, безсмертне, святе божевілля!

    17 червня 1995 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4) | "http://poezia.org/ua/id/18449/personnels"


  26. Василь Шляхтич - [ 2013.05.02 23:49 ]
    Iskierka nadziei

    Wtedy, gdy ogień nienawiści zgaśnie,
    Gdy chociaż jedna iskierka nadziei
    Zabłyśnie w sercach napełnionych waśnią,
    Zacznie nas łączyć to, co dziś tak dzieli.

    Może wtedy zaczniemy się rozumieć
    I przestanie być nam obca bratnia dłoń.
    Z wiary w jutro zaczniemy być dumni,
    Gdy przejrzystość przemyje naszą skroń.

    Dziś stajemy na drogach rozpaczy.
    Wylewamy z serc swoich brudne łzy.
    Tak naprawdę, nic one nie znaczą,
    Gdyż są takie, jakie wnętrza mamy my.

    Dla przyjaciół chcemy być aniołami,
    Dobrze wiedząc że nie będziemy latać.
    W sercu wciąż śpi nienawiści dynamit…
    Wiemy, czym jest nienawiść dla świata.

    Spójrzmy, niebo ponownie się chmurzy.
    Czas głupoty niesie burzę z deszczem.
    My znów lgniemy w objęcia tej burzy
    Zniesławiając wolności swej przestrzeń.

    Dusza znów fascynuje się cieniem,
    Nie dostrzega słonecznych promieni.
    Czy jest z tymi, co nieśli cierpienie?…
    Może czas już kierunek ten zmienić?

    Nasze JA wciąż należy do Boga,
    Który widzi wątpiące w nas dusze,
    Co to błądzą po kłamliwych drogach.
    Choć złych kroków dziś nikt nie wymusza.

    Bóg osądzi, kto z grzechem szedł w parze.
    Kto brał to, co grzech dawał w naturze.
    W blasku nieba, krzywd ludzkich witraże
    Są plamami na narodów skórze.
    14.09.2007r.






    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Софія Кримовська - [ 2013.05.02 22:59 ]
    ***
    У хаті прибрала, помила до блиску,
    опари на паску поставила миску,
    Принесла півсотні яєць із базару,
    налила кагору у глиняну тару,
    Шкварчало на кухні, кипіло, пахтіло.
    Така господиня – все вправно, до діла.
    Такі запіканки, із м’яса вертути,
    і шинка, й ковбаси – бо ж так має бути…
    Не встигла і сісти, а діти до хати,
    узуті на килим…
    І мати їх матом…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (13)


  28. Юлія Марищук - [ 2013.05.02 22:53 ]
    ***
    цвіт аличі пересипаний вітром
    неначе для паски борошно
    ти повернешся і знаю і вірю
    та поки без тебе порожньо

    ти пам'ятаєш зимової ночі
    я обіцяла воскреснути?
    я не забула хоч вітер регоче
    і з ран кровоточить веснами

    луною сміється з себе самого
    самотній рвучкий неправедний
    і сипле додолу цвітом під ноги
    стираючи межі й правила

    та я обіцяла я воскресаю
    правду на вітер не кидають
    бо день наш стане дверима до раю
    любові світлим Великоднем


    2.05.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  29. Валентина Попелюшка - [ 2013.05.02 21:12 ]
    Чому я так пишу


    То сію вірші густо, наче мак,
    А то натхнення раптом засинає…
    Спитай, чому пишу я саме так, –
    Відверто відповім тобі: не знаю.

    Чи радісно, чи сумно – все бува,
    В метро, у кухні, в ліжку серед ночі –
    Не я в рядки нанизую слова,
    Самі приходять вірші, як захочуть.

    Буває так, що жодного за рік,
    А іноді за день – по два, нівроку.
    Мабуть, на те Господь мене прирік,
    Як Він обрав когось на роль пророка.

    І чи важка ця ноша, чи легка, –
    Не можна зрозуміти однозначно.
    Як щось дає Всевишнього рука,
    За це потрібно просто бути вдячним.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (27)


  30. Іван Редчиць - [ 2013.05.02 21:40 ]
    ***
    Блаженний, бо знайшов свого Творця,
    Очима серця – до Його лиця.
    Втікаю геть від суєти до Слова, –
    Рахманний і покірний, як вівця.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  31. Іван Потьомкін - [ 2013.05.02 20:25 ]
    Веснянка


    "Вийди, вийди, Іванку,
    Заспівай нам веснянку!
    Зимували, не співали –
    Весни дожидали"
    Українська народна пісня

    Що за голосок в Іванка!..
    Тільки-но з’явивсь на ганку,
    Простягнув руки до сонця,
    Як до кожного віконця
    Прикипіли безштаньки,
    І дівчата, й парубки.
    Відгукнулися здалека
    Льотом стомлені лелеки.
    А лошата і телята
    По дворах давай гасати.
    Пробують на міцність роги
    Козенята тонконогі.
    Півень із гори компосту
    Курочок скликає в гості.
    Гуси жалібно гелгочуть –
    На ставок рушати хочуть.
    Потягнувсь ліниво кіт,
    Ласо позира на пліт.
    Там, де птаство спозаранку
    Додає снаги Іванку.
    А земля довкруж парує.
    Комашня свій шлях торує.
    І старі уже потроху
    Забувають свої «охи»,
    Повиходили із хат,
    Щоб вкотре весну вітать.




    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  32. Микита ХЧ Баян - [ 2013.05.02 19:29 ]
    * * *
    Я пам'ятаю ті гарні часи,
    Коли був ще дуже малим.
    Коли бігав ранком серед роси,
    Я був не добрим і не злим...

    Просто не знав про негатив,
    А радість переважала над усім.
    Жити б так, щоб час не плив,
    Жити б так, ніби тобі ще сім!

    02.05.2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Альона Саховська - [ 2013.05.02 19:04 ]
    Жінка
    Не стать слабка, не жінка ні не так,
    Не варто тішитись, що хтось сказав.
    Бо жінка сильна, сила в ніжності отак.
    І хто скажіть цього не знав?

    Ні сльози це не слабкість, ні повір,
    Це доказ того,що душа жива.
    Так інколи вона болить від дір,
    А інколи від щастя ожива.

    Не має права опускати руки,
    І в алкогольному тумані не помре.
    Вогонь у жінці навіть у часи розлуки,
    Ні на хвилину і холодну зиму не замре.

    Лиш з дозволу слабкю може стати,
    Тоді коли захочеться самій.
    Та інколи так хочеться спитати?
    Не краще жити сильною. Одній.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  34. Альона Саховська - [ 2013.05.02 19:38 ]
    ???
    Мы теряем людей. Нет им замены.
    Разбиваем сердца, терпим измены.
    Но это проходит. А что остается?
    И время летит, и время несется.

    Цените родных, близких любите,
    Не надо терять, их обнимите.
    Не стоит ничто так дорого в мире,
    Как тот кто родной в душе и в квартире.

    Купить можно все. Ну то что так надо!
    Ну это лишь вещи Armani, Prada.
    Цену не составила жизнь. Ей цену не знают.
    А ценят тогда когда потеряют.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  35. Іван Редчиць - [ 2013.05.02 19:21 ]
    ***
    Хто знічений, духом убогий,
    Шукає дорогу до Бога,
    Відчує, що в серці Творець, –
    Ітиме весь вік донезмоги.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  36. Володимир Сірий - [ 2013.05.02 19:25 ]
    На орбітах весен молодих
    На орбітах весен молодих
    Кораблями вічної любові
    Муки переносяться Христові
    Від одних сердець і до других,
    Щоб людська заговорила совість, -
    Цей Господній величавий штрих, -
    І люципер в паніці затих,
    І гріха розпалися окови.

    02.05.13



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (16)


  37. Іван Низовий - [ 2013.05.02 18:00 ]
    * * *
    Зморившись, задрімав…
    Хоч уві сні явилось
    Те, що здаля і потайки любилось,
    Чого я в дійсності й на хвилечку не мав!
    Тріумф такий величний!
    І щастя – безумовне!
    Палкою вдячністю зболіле серце повне,
    І настрій, як ніколи, поетичний!
    Зібралася рідня
    Найдальша і найближча –
    Усі, чий слід змела воєнна хвища,
    Чиїх могил і хрест святий не осіня.
    "Іваночку, синок!".
    "Та ти ж мужчина, синку…".
    Зронив осінній дощ останню вже сльозинку,
    Велику і важку. І нею сон промок.
    "Івасику, дитя…".
    "Продовжив стежку роду!..".
    Зненацька я сьорбнув сльози холодну воду:
    Така ж, як і завжди. Гірчила все життя…




    2003


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (18)


  38. Юлька Гриценко - [ 2013.05.02 16:57 ]
    Ми сьогодні
    Розростається дивною квіткою вічність,
    Набираючи обертів, кличе за обрії.
    Ми сьогодні ще трохи побудемо ніжними,
    Ми сьогодні ще трохи побудемо добрими.

    Розмиваються образи завтра і вчора,
    Із-під душу лякливо душа визирає.
    Ми сьогодні ще трохи про сенс поговоримо,
    Ми сьогодні ще трохи у справжність пограємо.

    Розпиваючи простір на двох, як годиться,
    І торкаючись неба крізь шибку руками,
    Ми сьогодні ще трохи спимо, поки спиться,
    Ми сьогодні ще трохи побудемо нами.

    02.05.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (4)


  39. Василь Шляхтич - [ 2013.05.02 15:09 ]
    Від А до З в Україні
    А вже мало бути як треба
    А є як є народ це бачить
    Анголи вернулись до неба
    А чорт іде й дзвінком колаче

    Брат вдруге нафтгазом грає
    Брехню про істину несе
    Бандеру й УПА ображає
    Боже чому у нас так є

    Віра батьків шукає шани
    В молитві що несе народ
    Все ж церкви наші роз’єднані
    Важко позбутись перешкод

    Гріхом співають рідні дзвони
    Голосом брата й ворогів
    Гідність втрачає рідна зона
    Громом вдаряє чортів спів

    Ґаздою в нас чужа людИна
    Ґдаче про це весь вільний світ
    Ґвалту боїться Україна
    Ґалгани вже готують звіт

    Дніпро пливе ще там де вчора
    Дітей породжують батьки
    Дні все таки не є прозорі
    Для тих що хочуть доброти

    Енергії не всім старчає
    Економічно в нас не так
    Еліта повно всього має
    Ельфам залишився лиш смак

    Євангеліє не всім нам знане
    Єдності в народі нема
    Європа поки що не для нас
    Єресьом пахне чужина


    Жовто - синій ще майорить
    Життя людей брехнею гріті
    Живим однаково в цю мить
    Жаху бояться всі неситі

    Зайшов в наш світ, а там весна
    Заговорила наче пані
    Зиму пославши в забуття
    Замовкли вітри на майдані
    u8/278


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (3)


  40. Мирослав Артимович - [ 2013.05.02 13:57 ]
    ***
    У часі розважання над життям,
    що помиттєво скапує свічею,
    занурююсь у власні каяття…

    Перед Тобою викладаю, Отче,
    і праведні, й неправедні діла:
    я долю самотужки виплітав,
    а Ти один душі моєї зодчий.

    Не байдужів Ти до свого творіння ,
    але з любов’ю поправляв різцем
    нетлінну душу в облаченню тліннім -
    Ти милостивий у своїм терпінні…
    Паду я ниць перед Твоїм Лицем…

    01.05.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (14)


  41. Василь Шляхтич - [ 2013.05.02 13:35 ]
    Україно моя (сонет)
    Україно моя
    (сонет)

    Україно моя рідна,
    Заспівай Христос Воскрес,
    Нині ти у світі гідна –
    Подарунок це небес.

    Мій улюблений народе,
    Живи з Богом без загроз,
    Приймай Божу осолоду,
    Бо Воскрес Ісус Христос.

    Україно наша мила,
    Правди напрямом іди;
    Ти своє вже відтерпіла
    І вперед твої сліди.
    В тебе діти, в тебе сила,
    Вірим – вийдеш ти з біди.
    22.04.2008р. Редагований – 28.03.2010р.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  42. Олександр Менський - [ 2013.05.02 11:19 ]
    Інший хліб...
    Щось я цінне загубив
    В суєті сердечній.
    Все хотілося хлібів
    З маминої печі.

    Про духовні же харчі
    Забувалось просто...
    І душа моя мовчить,
    Звикнувши до посту.

    Та голодними є дні.
    Стало сумовито...
    Хліба хочеться мені
    Зі святого жита.
    2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  43. Василь Бур'ян - [ 2013.05.02 11:31 ]
    Вертання біль
    Ніхто мені і я нікому
    Не зобов'язаний в житті.
    І тільки батьківському дому
    Борги віддячую святі.
    Немає вже батьків на світі,
    Тому так боляче щемить
    Душа в безмовному самітті,
    Коли назріє щемна мить.
    Сюди вертаю, як на прощу,
    І ревно каюсь, і молюсь,
    І вірю: в будучність поточну
    Я навіть з вічності вернусь.
    У світ лозової колиски,
    Ікон, всевидяче святих,
    Туди, де прадідівський мисник
    В кутку приречено притих.
    Сумують згорблені кочерги,
    Мовчать півні на рушниках,
    Мадонна-мати попід верби
    Іде, з малятком на руках.
    Барвінком вишиті дороги
    Зовуть у звабну далеч літ.
    В очах - ні смутку, ні тривоги,
    Лиш квітне юних весен цвіт.
    Давно калиновим хоралом
    Відголосили солов'ї.
    Горіли в серці й не згорали
    Пекучі спогади мої...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (10)


  44. Мар'яна Невиліковна - [ 2013.05.02 09:13 ]
    Настіж
    Я відкрита. Я – настіж. А ти все шукав ключів,
    Розстібав кожен ґудзик на сукнях моїх світлин,
    Міряв ямби і ями, обмовки мої лічив,
    І розгойдував «антинуль» до «антиодин»…
    І приходили інші, зливали з розеток струм,
    Віддирали зо стін довіри тонкі шпалери,
    Залишали в мені лиш музику, на котру
    Ти колись покладеш вірші… і зачиниш двері.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (3)


  45. Мар'яна Невиліковна - [ 2013.05.02 09:38 ]
    ***
    Ти конче у надлишку, ти – не відтята плоть,
    І я сліпну на ліве, я наливаюсь криком
    До країв і за край, і додолу вогким теплом
    Я стікаю мерцям запитань під важкі повіки.
    Я вертаюсь у ребра дірявим осіннім дням
    Затуляю собою прірви між до і піксель,
    Між вогнем і мечеттю, і спродую імена
    Тих, що всує не варто, карбую стрічками чисел
    І зрізаю із себе відбитки твоїх долонь
    І годую нічийних котів і верзу про море…
    …ніби берег його – то твоя не відтята плоть,
    Конче-надлишок, на який я хронічно хвора.

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  46. Жоана Мадзестеш - [ 2013.05.02 08:05 ]
    Плененная царица
    Протяни мне руку через лан
    Протяни через океан
    Сердце тебе открываю
    А что было и что будет
    Братом тебя называю

    В боли на чужой земле
    Душа плачет, не иначе
    Перекати поле на воле
    По вольном степу скачет

    А я плакала, в темнице, слезы по ресницам
    Ехала по миру в золотой колеснице
    На троне как царица, плененная как птица
    Хотела я свободы, и от ран лекарства
    Была я как царица что не имеет царства
    Жоана Мадзестеш 2013 рік


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  47. Анна Волинська - [ 2013.05.02 08:42 ]
    Нарешті тепло. Вишні розцвiли
    * * *

    Нарешті тепло. Вишні розцвiли,
    На тисячі свічок панiкадила.
    Гордієві розв’язано вузли,
    Що нам за зиму Мойра накрутила.

    Нарешті тепло. Гарний Божий день
    Не вірить в неминучість плащаницi.
    Змiнився світ. Та людоньки лишень
    Зрадливі, зраджувані, ницi.

    Топчу свій шлях: ні слави, ні хули.
    Звикаю просто, мудро, сумно жити.
    Сумні вишень скороминущі квіти:
    В Страсний Четвер ті вишні розцвiли.

    1995


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (5)


  48. Юрій Лазірко - [ 2013.05.02 06:25 ]
    Блискавицi серця XXXV, заковчегова
    1.

    неба сірий щем
    вичорнено вщент

    зір
    благі вуглини

    негативе днини
    у душі совиній
    сни збирай дитині

    хоче світла ще
    серця капище

    в міста за плечем
    сонячний ковчег
    вітер
    серце пинить
    дихає
    у спину
    холоду царина

    кваплення картина
    душі
    під плащем
    майже
    сніг
    з дощем

    2.

    в тисячах очей
    вулиця тече
    вулиць павутини
    очі павучині

    піна магазинна
    вискочка-хвилина
    голову товче
    в грубій ступі черг

    брязкає ключем
    гулянка нікчем
    з них
    добротна глина
    і на марку
    слина

    обережно
    нині
    де бабло
    там свині
    із рох-роху джем

    продаєм
    і ржем

    невелика честь
    цю розмову тче
    усмішки
    гостинні
    і кан-кан
    вітринний

    жруть наївних
    кпини
    мов магніт
    бобіну

    причет уночі
    дріт і циркачі

    3.

    вірш
    мене завчив
    не квилить
    мовчить
    повна сну руїна
    кома бедуїнна
    вітер
    під коліна
    крапка
    рідні стіни
    в люльці долі
    чвир
    я
    з рядком
    на ви

    4.

    звідую чи чув
    хто
    про храм дощу
    вирушаю чинно
    є на це причини
    неба полонина
    царства половина
    на дорогу
    в човг
    виганяю
    кров

    5.

    ночесвітки чар
    місяця ручай
    морем
    по коліна
    з горем
    білостінним
    проростає в тіні
    пагубним
    корінням

    чуєш
    це дзюрчать
    думи
    товмача

    6.

    біг свій розпочав
    зайчик
    із меча
    світла херувима
    тінь з господи
    вимів
    шибі
    місто вимив

    впала ночі схима
    тріснула печать
    є про що
    кричать

    7.

    Боже
    ти
    гончар
    ліпиш дитинча
    поки свіжа глина
    нечерства людина
    в тебе
    руки сині
    та душа у сині

    янголи кавчать
    до печі вже час

    запеклися враз
    профіль і анфас
    неміч і гординя
    і рухливий вимір
    розгубився в димі
    під ангобом
    дивнім

    любе дитинча
    мушля
    на печаль

    8.

    думи
    в місто мчать
    трохи погарчать
    видряпають
    ліні
    з левів
    що камінні
    переб’ють
    начиння
    лагоді весінній

    добре потрошіть
    де нема душі

    26 Квітня, 2013


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (14)


  49. Мішель Платіні - [ 2013.05.02 06:50 ]
    А у житті, як на вокзалі...
    А у житті, як на вокзалі...
    Побачень - смїх... Прощань - печалі...
    Своя земля… Гірка чужИна,
    Де сниться, тільки - Україна.

    Приспів:
    Вона, одна, Тебе почує,
    Вона не зрадить, не згордує.
    І, як дитину рідна ненька,
    Пригорне до свого серденька

    До Тебе пісня моя лине.
    Через усі кордони й стіни...
    Туди, де бомби й автомати...
    Любов - нікому не здолати.

    Приспів:
    Її не втримати, не вбити,
    Її за гроші не купити,
    Їй не страшні лукаві люди...
    Вона, завжди, з Тобою буде

    Повір мені, моя єдина...
    Ще прийде радості хвилина.
    ПтахИ вертаються додому...
    Я не віддам Тебе нікому.

    Приспів:
    І ти обнімеш рідні діти -
    Їх будеш ніжити й любити,
    Їх будеш, знову, цілувати.
    І нашу пісню їм співати...

    А у житті, як на вокзалі...
    Чекають нас незнані далі...
    Чекає нас гірка чужИна,
    Та сниться, тільки - Батьківщина.

    2001 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (19)


  50. Світлана Костюк - [ 2013.05.02 01:27 ]
    Про душу
    а душа моя (рознадієна)
    до чужих сердець доторкалася
    а душа моя (ще окрилена)
    навстріч кожному усміхалася
    а душа моя (що наївна ще)
    набухала мріями- первоцвітами
    а душа моя (недосвідчена)
    малювала дні тільки світлими
    світ зустрів її (рознадієну)
    крижаними своїми обіймами
    крила розіп`яв мрії потоптав
    зацвітала вже тільки стигмами
    світ сміявся вслід що наївна ще
    що довірлива (хоч досвідчена)
    а вона свій біль в темряві ночей
    віршами терпкими закосичувала...


    2013






    Рейтинги: Народний 5.75 (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (26)



  51. Сторінки: 1   ...   848   849   850   851   852   853   854   855   856   ...   1815