ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Пиріжкарня Асорті
2026.04.07 20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким

04.26

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Іван Потьомкін
2026.04.07 11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув

На Південь курс, через кордон

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:24
…Як дні летять! Їх годі зупинити. І аркуші злітають стрімголов З календаря, мов невідчутні миті, Та крізь папери проступає кров. Зима, весна і літо пронесуться, Як марення, як навіжений сон. Крізь них прогляне невмолима сутність, Немов гучн

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Юхим Семеняко
2026.04.05 17:51
  Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну. Втім, є модерністські риси, які у в

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн

Охмуд Песецький
2026.04.05 11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,

Світлана Пирогова
2026.04.05 10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.

"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —

Костянтин Ватульов
2026.04.05 10:02
Ледь чутно відкрився кімнатний хідник. Одинадцята тридцять.
«Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
Бо ходжу собі по квартирі нервово та зовсім не спиться,
Збираю світила, що падають з неба, складаю в куток.

Вони несподівано різні: спочатку

Віктор Кучерук
2026.04.05 07:30
І знову квітень... Зеленіє,
Теплу радіючи, трава, -
Від сну звільнилася замрія
І щастя звабно виграва.
Його будь-де щоденно ловить
Мій зір з появою весни
І водить радісно розмови
З ним про закінчення війни.

Артур Курдіновський
2026.04.05 02:33
Історією стали хуртовини,
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!

У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...

Микола Дудар
2026.04.04 20:30
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Віталій Попович - [ 2013.05.02 00:05 ]
    І окутаюсь блакиттю небесся
    І окутаюсь блакиттю небесся -
    Під ногами простори травневі,
    Мені сонце в обличчя сміється -
    Окуляри занадто дешеві.

    Тут змагання кожної днини -
    Малювати на власних полотнах,
    Озирніться на щирість дитини -
    Саме цим накривайте болота!

    Тож зіграємо по правилах Бога!
    Я ковтаю краплину повітря,
    Підіймаймося вгору по сходах
    За добром, яке в пахощах квітня.

    Ось зізнання, ніби пігулка,
    Новий день пролунає оркестром,
    Хай промокне наскрізь моя куртка
    Тільки, щоб вберегти твоє серце.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Анатолій Криловець - [ 2013.05.01 22:12 ]
    ***
    Екзотично пахне цвіт акацій
    Із дитячих літ, що босонІж…
    А життя – це шерег біфуркацій,
    Чи простіше – просто роздоріж.

    Шанс утратиш – рватимеш волосся.
    Пожалкуєш, й що спромігсь на чин.
    Все мені так болісно збулося.
    Нарікати теж нема причин.

    Як мені до себе докричаться,
    Справжнього, де ще таке дитя…
    Щедрий Боже, дякую за щастя.
    І нема із цього вороття.

    28 листопада 2005 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6) | "http://poezia.org/ua/id/17446/personnels"


  3. Іван Низовий - [ 2013.05.01 22:16 ]
    * * *
    Гвардійці поетичного пера –
    Місцевих літоб’єднань ветерани –
    Провідують мене:
    Прийшла пора
    Лічити втрати
    І численні рани
    Зализувати разом,
    В тишині
    Пенсійного непоспіху.
    А й справді
    Я ще комусь потрібен,
    Ще мені
    В безрадісні часи, їй-богу, раді!
    Комусь потрібне схвалення моє
    І дружні, неколючі зауваги,
    Комусь моя прихильність додає
    Упевненості в чомусь
    І наснаги…

    Від чаю відчай блякне і втіка.
    Снується спогад. Вишукано слово
    Загальнозаспокійливе.
    Така
    Блаженна атмосфера:
    Всім – чудово!
    Що ж, постаріли…
    Сили вже не ті…
    Але ж і старість – не хвороби тільки:
    Все менше помиляємось в житті,
    Старі аналізуючи помИлки.



    1999


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)


  4. Людмила Смоляр - [ 2013.05.01 21:34 ]
    * * *
    Ходімо, пане, володáрю снів.
    Вже всі хрущі на місяць відлетіли,
    За ними й день зомлілий відлетів
    І заховав ув одіж ночі тіло.

    Ходімо, пане, знаки на руці,
    Дзигарик спить, не ходять механізми.
    Я маю пісню в серці на денцí
    І кілька слів про істо(істе-?)ризми.

    Я Вас чекаю довше, ніж себе,
    Вже всі річки з грудей моїх пророслі.
    Уже і ніч, як той весляр, гребе
    Поміж зірок, що топляться у Ворсклі.

    Ходімо, пане, грайте в дві руки!
    Вам не кортить почути очерети?
    Із них, буває, ріжуть сопілкú,
    З яких пізніше виростуть поети!

    Ходімо, пане, кличу Вас іти
    На сонний берег - підібрати риму.
    Там золотяться риб'ячі хребти
    У річкових аналогах Гольфстріму.

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (12)


  5. Іван Низовий - [ 2013.05.01 21:21 ]
    * * *
    Стежка добігає до Осколу
    І стрибає з кручі стрімголов
    У зелену воду,
    Прохололу
    За коротку ніч.
    Рясний улов
    Зір примерхлих визбираю в рясці
    Й витрушу сушитись у траві,
    Щиро вдячний вигадці-будьласці
    За трофеї сріберно-живі.
    Та нічого не візьму додому
    З щедрого ліричного добра –
    Інший хтось на березі крутому
    Це добро пізніше позбира…
    Все мені не миле і не добре
    В милому і доброму краю,
    Й неухильно звужується обрій,
    Душу заарканює мою,
    Безборонну, зранену й безвинну…
    Вже мені вертатися пора
    З берега
    В сумну оту хатину,
    Що із райських кущів визира;
    В хату,
    Де вгасає мій найперший
    Провідник, провісник і пророк,
    Що своїх уроків не довершив,
    Свій земний довершуючи строк…
    Що скажу йому,
    Сковтнувши сльози
    Й гладячи неголену щоку,
    В дусі найреальнішої прози,
    Правду все ж ховаючи
    Гірку?!
    Вже йому життя не доточити
    Ані жартом,
    Ані співчуттям,
    На життя молився мій учитель
    І… не дорожив своїм життям.
    Вже душа готується у вирій
    Відлітати – жде свого лиш дня –
    Від тюремних камер і Таймирів,
    І десятиліть невизнання.
    Тиша заніміла перед болем –
    Біль згустився в крапельці сльози,
    А сльоза сумує за Осколом,
    За осколком блискавки-грози…
    Перед ним ніскілечки не винен,
    Все ж ховаю очі і слова,
    Ладен вік свій переполовинить –
    Хай зі мною разом дожива!


    1995



    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" 0 (5.79)
    Коментарі: (12)


  6. Наталя Мазур - [ 2013.05.01 20:50 ]
    Мелодія ночі
    Досі звучить у мені та мелодія ночі -
    Ревна і пристрасна, ніжна, жагучо-зваблива.
    Місячне сяйво впліталось у мрії жіночі,
    Фата-моргана ввижалася, марево, диво!
    Солодко, щемно... І я розчинялась у звуках
    Ляпіс-лазурних, з краплинками зір мерехтливих.
    Сіяла музика спогади, тугу та муку...
    Долі подяка за ті відчуття особливі.

    02.04.2013р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (22)


  7. Іван Редчиць - [ 2013.05.01 19:50 ]
    ***
    Хто сіє гроші, той стає багатим,
    І вірою, і думкою крилатий,
    А силу нам дає любов Творця, –
    Та щоб злетіти, треба вийти з хати.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  8. Інна Ковальчук - [ 2013.05.01 18:35 ]
    Буденне
    Єднаєш неосяжний простір
    нитками ходжених доріг,
    і сіється із високості
    набридливий байдужий сніг

    здається, то буденні речі –
    скоринка неба і сніги,
    і стежка обіч порожнечі,
    прощання, друзі, вороги

    літа спливають за водою
    і тільки маєш, далебі,
    вечірнє небо над собою,
    змарнілу долю при собі

    оту розхристану хуртечу,
    оті сніги, сніги без меж,
    коли намарне в щедрий вечір
    до решти душу роздаєш…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (8)


  9. Інна Ковальчук - [ 2013.05.01 18:49 ]
    Січневий вечір
    Сніги і хуга.
    Вечір став на лижі.
    Остуда крає скибками тепло.
    Десь, мабуть, протяг поселився хижий,
    що стільки снігу в серце намело.

    І мерзне час в годиннику на вежі.
    І місяць січню сплачує борги.
    І знову душу тугою бентежать
    сніги і хуга, хуга і сніги…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (5)


  10. Валентина Попелюшка - [ 2013.05.01 18:19 ]
    2.14 Моя надія і моє спасіння
    Гріб.

    Господи Ісусе, знайшлися люди, які не залишили Тебе і після смерті. Йосип з Ариматеї і Никодим доклали усіх зусиль, щоб спасти Твоє тіло, вкласти до гробу. Ти хоч є Сином Божим, але на землі мав як людина своє місце народження, життя та смерті. Я не маю місця народження, бо знайшов смерть у лоні матері, а частинки мого тіла викинули геть на смітник. Я не маю навіть могили. Тіло моє знищене абсолютно, не залишилося жодного сліду. Залишається тільки безвинно пролита кров, яка голосно взиває до Бога із землі. Залишається смуток, почуття провини і похмуре обличчя сучасної людини, яка чинить зло. Залишаються докори совісті, приречене серце, яке ставить знак рівності між добром і злом. А ця рівність є смертю душі. О, Ісусе, борони всіх від вічної смерті.

    Вкладають в гріб Того, Хто йшов в ім’я
    Господнє. Безутішно плаче Мати.
    Своє дитя оплакую і я,
    Хоча сама дала його розп’яти.

    Що зроблено, того не відміню.
    З душі тяжкого каменю не скину.
    У покаянні Господа молю,
    Аби простив і дав мені дитину.

    Омріяне, оспіване дитя -
    Моя надія і моє спасіння!
    Хай стане над гріхом нове життя,
    Як вічну тьму долає воскресіння!


    >>;
    o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р. >>
    змісту циклу "Хресна дорога ненародженої дитини"




    Цикл створено у квітні 2010 р, відредаговано у квітні 2013 р.
    Дякую всім, хто пройшов зі мною цю непросту болючу дорогу, хто підтримував і просто читав. Залишилось дочекатися Епілогу...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  11. Василь Шляхтич - [ 2013.05.01 13:04 ]
    Про ЛЮДЕЙ
    Якщо є люди
    Що читають ненаписане
    І розуміють ненаписаного суть,
    Нехай так буде.
    Хай тим шляхом ідуть
    І відчиняють двері
    З наочними завісами.
    Хай життєвий час несуть.
    Хто відчиняє вікна правди і болю
    Людям пересічним і ідолам,
    Він для неба правий.
    Той, хто Бога молить,
    І той, хто не молить,
    А лишень пястучить груди,
    Щоб з життя свого бруди
    Які там знайшлись
    Викинути допоміг колись.
    Щоб наш світ зрозумів,
    Що таке гріх
    В божому видінні.
    Щоб Ісус за нас не терпів.
    Щоб світ не бачив війни.
    Щоб в любові жили
    Батьки і сини. І всі ми.
    Хай щезнуть неправі осУди
    А щойно тоді, ДОБРО буде.
    26.04.2013р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  12. Олександр Менський - [ 2013.05.01 12:19 ]
    Майбутнє і минуле
    Майбутнє зустрічі не жде
    З минулим... Вони різні.
    Життя змирилося уже,
    Як на прощальній тризні.

    А десь у Вічності вони
    Зануряться у спокій,
    В якому згубляться всі дні
    Без гаму і мороки.
    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (16)


  13. Інна Ковальчук - [ 2013.05.01 10:44 ]
    Весняний дощ
    Зозулі по довгій зимі відкували,
    змиває скорботи весняна пора,
    грайливий такий,
    парубоцьки зухвалий,
    крізь хмари задощений
    день прозира.
    Зворушливо юні забризкані руна
    перлисто ряхтять у квітневім краю,
    і сіються з неба
    посріблені струни
    на землю,
    на плечі,
    на долю мою…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (6)


  14. Юрій Лазірко - [ 2013.05.01 07:59 ]
    Блискавицi серця XXXIV, побудлива
    1.

    рівно в шість
    про сон
    життя забуло
    крок душі
    голодним маршем
    вулиць

    світ ожив
    і ціни надуває
    стережись
    і не проґав трамваю

    2.

    кров
    стоїть
    немов
    за серцем жінка

    міста їдь
    шукає відпочинку
    за поріг
    сміття і ніч
    виносить
    стоси снів
    в яких
    згорає осінь

    3.

    ще живем
    про це щебече
    преса
    тьма проблем
    бракує
    світла
    весел

    звідусіль
    шпигують
    ось вам качка
    хліб і сіль
    розжуйка і подачка

    скільки справ
    згорить
    з опалу
    доле
    стільки страв
    зникатиме
    зі столу

    гра
    в слова
    давно уже
    не жалить
    шлюз
    овва
    чогось
    комусь
    не стало

    4.

    чути дзвін
    холодний
    аж колючий
    плаче він
    мов за запоєм
    участь

    позбирав
    на правду
    дзвону мало
    і гора
    думок на плечі
    впала

    5.

    груди-сейф
    у нім лігво причини
    це не кейф
    а горе
    для мужчини

    не інфаркт
    бо серця
    вже немає
    просто факт
    з горілки він конає

    глузду суш
    мистецтво
    не напитись
    душ злих душ
    то роги
    то копита

    буц та й туп
    трясуться руки
    зранку
    вмився труп
    і просить
    в біса склянку

    6.

    місто мрій
    з бетону і металу
    серця крій
    залежить
    від кварталу

    до думок
    два янголи пристали
    ні на крок
    чекають на поталу

    голова
    добротна кухня
    ґвари
    де слова
    просмажені
    до шкварок

    ваша тьма
    скуштуйте
    ночі грінку
    болю шмат
    і на жінках
    печінку

    сонце
    їж
    он тіні
    он підлива
    онде
    ніж
    працює
    без надриву

    наминай
    то свіже їдло
    госте
    запивай
    і чокайся
    при тості

    7.

    без причин
    ця тиша
    не зів'яне
    є
    почин
    для вдачі-каравану

    дзвякіт
    ляск
    і дзявкання палітра
    сонцепас
    жене
    отари вітру

    де
    зірок
    рясні інконостаси
    де
    за крок
    шипить пустеля часу

    8.

    просто в лоб
    інакше суть не вміє
    ще не гоп
    а в серці веремія

    де той муж
    немає
    стуку в п’ятках
    місто-вуж
    на шиї
    мов краватка

    місто-міст
    між стінами
    і спліном
    долі ліс
    опалення
    каміну

    тепло тут
    не хочу
    прогоріти
    та ідуть
    за мною
    світла діти

    гомонять
    щось тихо
    між собою
    кров моя
    як хвиля
    без прибою

    ще ковток
    очікує на сушу
    мов рядок
    поезії
    на душу

    26 Квітня, 2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (22)


  15. Макс Едітор - [ 2013.05.01 01:33 ]
    Літак
    Знов плісняву неба сиву прокреслить біліший слід.
    Літак пробиває хмару і далі летить на схід.

    Ти дивишся в неозоре крізь крихітні скельця сліз.
    Літак пробиває хмару і далі летить навкіс.

    Усе, що зміряв роками, віднині - єдина мить.
    Літак пробиває хмару і далі летить, летить...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  16. Валентина Попелюшка - [ 2013.05.01 00:47 ]
    2.13 Іще заплаче совість за дитям
    Зняття з хреста.

    Тепер моє тіло справді не нагадує людини. Мамо, ти хотіла побачити мене мертвим, то ж подивися, не відвертай погляду від мого мертвого, пошматованого тіла. Лікар, щоб упевнитися, що по частинці видер мене цілком з-під серця моєї матері, старанно укладає всі частинки мого тіла: пошматовані ноженята та рученята, видерте серце, відірвану голову. А ти дивися, дивися на свою дитину, яку ти вбила. Може, цей страшний вигляд промовить до тебе. По кому передзвін? Невже його ніхто не чує? Невже не чути поминального дзвону по тих, хто відходить? Невже у мертвій тиші цього мовчання не чути голосу тривоги і перестороги? Спаси! Спаси ненароджене, аби спасти себе самого, щоб самому не вмерти морально. Знищуючи без розголосу людей ненароджених, ми самі стаємо суспільством мертвих людей. Пам'ятаймо слова Христа: «все, що вчинили одному з найменших братів моїх, Мені вчинили». Власне, це вони, ці найменші, осудять нас колись іменем Христа. Мати страждаюча, будь з тими, які в смерті зазнали тяжких тортур. Огорни молитвою тих, що залишаються в тіні смерті – гріхові.

    Спасителя знімають із хреста,
    Його сльозами Матінка вмиває…
    Моя сльоза – холодна і пуста,
    Як та душа, де совісті немає.

    Хіба я мати? Грішна і лиха,
    І на землі іще таких - без ліку.
    З хреста не зняти тЯжкого гріха,
    Мені тепер нести його до віку.

    Як часто легковажимо життям
    Без думки, що за все є час розплати.
    Іще заплаче совість за дитям,
    Що гинуло, немов Ісус, розп’яте…

    >>;
    o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р. >>
    змісту циклу "Хресна дорога ненародженої дитини"





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (9)


  17. Анатолій Криловець - [ 2013.04.30 23:30 ]
    ***
    Спасибі і рукою й серцем теж
    (Як щемно в слід цвєтаєвський ступати!)
    В цих віршах б’ються сполохи пожеж,
    Які в душі зумів потамувати.

    Шалена буря рвала і гула.
    Не знаю, як приборкати вдалося.
    Хай легіт вам торкнеться до чола,
    Скуйовдивши не долю, а волосся.

    Вина кармічна на густім хмелю
    Перебродити б мала в ніжні вина.
    Якщо лишилась гіркота жалю,
    Пробачте, каюсь, в цім моя провина.

    Любов буває радісна й сумна.
    Поезія ж – то почуття взаємне.
    Здається, заплатив за все сповна.
    …Вина терпкого аромат приємний.

    25 травня 2011 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6) | "http://poezia.org/ua/id/29591/personnels"


  18. Анатолій Криловець - [ 2013.04.30 23:58 ]
    ***
    Терпкий розсіл. Хмільне було чар-зілля.
    Я нині із такого будуна.
    А ти по-материнськи на похмілля
    Свою любов так просто й щиро – на.

    Я, змучений, припав до твого дзбана.
    Повір, що навіть краплі не проллю.
    Пручаються вуста сказать: кохана,
    Впирається душа сказать: люблю...

    Так серце розхиталось від емоцій,
    Заходиться плачем від аритмій.
    Розсіл не менш біблійний, як і оцет.
    Гіркий?.. Солоний?.. Пий, козаче, пий!

    Я пристрасть знав. Крутили – як динамо.
    Із набиванням власної ціни...
    А тут стражденна жінка, наче мама.
    Як не любов – то жертву оціни.

    ...Каміння своїх слів пора збирати.
    Відмовили в коханні майже всі.
    Це не кінець. Життю іще тривати,
    Допоки не доп’ю увесь розсіл.

    14 лютого 2004 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6) | "http://poezia.org/ua/id/17499/personnels"


  19. Іван Низовий - [ 2013.04.30 22:22 ]
    * * *
    І канула епоха листування.
    Як мовиться, у вічність.
    Телефонні
    Уривчасті розмови,
    Спілкування
    По Інтернету –
    В нинішнім бездонні
    Провалля бездуховного –
    Не в силі
    Нам замінити миті неповторні
    Конверта розкриття,
    Рядочки милі,
    Що їх писали пальчики моторні,
    Зігрівши ручку ніжністю;
    Пропахлі
    Домашністю
    Листочки у клітинку
    І споминів оспалих дивний спалах,
    Що в юність повертає на часинку!

    Пишу листи у безвість безгоміння –
    Ліричні вірші – хто їх прочитає?! –
    У нинішнього "супер-покоління",
    Здається, почуттів тонких
    Немає...

    І сантименти – в ступорі,
    І наспіх
    Кохання,
    Більше схоже на інтрижки,
    І все, що задушевне, –
    Курям насміх,
    І жодної прочитаної книжки...


    2009


    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (26)


  20. Василь Шляхтич - [ 2013.04.30 22:35 ]
    літати душею
    я серцем був з вами
    душею літав
    десь над головами
    і своє шептав
    своїми словами
    які наливав
    батьків келихами
    й зрозуміння ждав

    ставив мови хату
    з підкарпатських слів
    бо їх мене тато
    в чужині навчив
    я буду співати
    про радість і гнів
    і своє кохати
    серед чужинців

    чую ваші рими
    і наголоси
    вони мов килими
    підняті з роси
    наші пішли з димом
    там тої весни
    а слів як дитину
    батьки стерегли

    я завжди вертаю
    в минуле своє
    хоч сумне кохаю
    бо ним серце б’є
    тому й вам співаю
    про все дороге
    бо не забуваю
    того ким я є

    сумніви розлиті
    десь в книжках життя
    чи хтось схоче пити
    незбагнене я
    і сказати світу
    хто вів до гріха
    християнські діти
    й сіяв забуття
    10.04.2008р.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  21. Мирослав Артимович - [ 2013.04.30 22:14 ]
    Прощавай...

    Ось і ти, побратиме, у засвіти вже одлетів:
    у дорозі до краю, де зовсім немає печалі,
    і не чутимеш більше ніколи земних солов’їв,
    бо небесні хорали тобі, друже мій, зазвучали.

    Ти покинув цей світ, коли травень у цвіті буя,
    коли хочеться жити, шалено так хочеться жити…
    Лиш відлунює в серці улюблена пісня твоя -
    та, якою любив у застіллі не раз веселити.

    Колоритно густів оксамитовий твій баритон
    у ліричному наспіві, грізнім упівському марші:
    віра в долю Вітчизни, тверда як залізобетон,
    гартувала серця молодí та бентежила старші.

    Прощавай побратиме! Твій слід не ув’ють спориші,
    і обірвану пісню життя доспівають онуки.
    Хай у вічній оазі покоїться світла душа…
    А живим залишається вічний неспокій розлуки…

    Травень 2011


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (13)


  22. Жоана Мадзестеш - [ 2013.04.30 21:30 ]
    Краплі крові на снігу
    Крапає кров на сніг, ти кохання не зберіг
    В ранах моя душа, бо від тебе їду я
    Кровоточить моя любов, і обпікає серце знов
    І вже не болить, вже не вогонь, а лід

    Тому що сумно, сумно, сумно
    То краплі крові на снігу
    Тому що сумно, сумно, сумно
    А звістку я більш тобі не пришлю
    А я чекала, шукала, надіялась і ждала
    Зустріть любов в цьом холоднім краю
    Але тепер я звістку тобі не пришлю, не пришлю

    А ти у світі радості і любові
    А я у світі смутку і жалю
    І я тобі звістку не пришлю...
    Жоана Мадзестеш

    2012 рік


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  23. Олександр Олехо - [ 2013.04.30 19:33 ]
    Наснилась країна Утопія
    Наснилась країна Утопія,
    а збоку від марення-сну
    вже інша держава, – Болотія,
    у мареннях йшла на війну.

    Колони із тухлої темряви
    на світлі проспекти чеснот
    повзли кровожерними чернями
    і смерки несли у народ.

    І правду рівняли з оманою,
    в достатки возносили лесть,
    цнотУ називали путаною,
    топтали сплюндровану честь.

    І канула в безвість Утопія,
    земля зачарованих снів.
    Всесильна країна Болотія
    постала в реаліях днів.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  24. Марія Дем'янюк - [ 2013.04.30 18:44 ]
    Мимоволі
    Мої долоні гладили тополю,
    Та дужі віти рвалися на волю.
    І руки трепетно піймали долю,
    Яку навіяла царівна поля...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  25. Устимко Яна - [ 2013.04.30 18:14 ]
    жайворове літепло
    жайворове літепло
    бабі з печі витекло
    бубнявіло в кошелі
    паростям непрошеним
    за старою клунею
    ґелґотало врунило
    в полі за повіткою
    світ зеленим виткало


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  26. Інна Ковальчук - [ 2013.04.30 17:55 ]
    Освяти
    Освяти, погорьований світе,
    підперезані пам’яттю дні,
    де в долонях коханих спочити
    довелося нарешті мені,

    де всміхнулася доля гостинно,
    донедавна нестерпно чужа,
    та навчила ділити хлібину
    і ховати у піхви ножа…

    Освяти давнім щастям дорогу
    крізь обруси снігів і туман,
    де відчахнуті душі до Бога
    повертаються, наче з прочан…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (4)


  27. Володимир Книр - [ 2013.04.30 17:33 ]
    Поетові роздуми на місцях вікопомних подій
    Запеклі в цих місцях колись точилися бої,
    тут не один герой свого розколошматив танка...
    А я стою і раптом ясно розумію, рубаї
    усе ж таки суттєво відрізняються від танка.

    Масштабність руйнувань було не осягнути оку,
    Gaswagen проковтнув захланно не одну тут Хайку...
    А я стою і ну, ніяк не доберу, чи хокку
    хоча би чимсь суттєво відрізняються від хайку.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  28. Володя Криловець - [ 2013.04.30 16:19 ]
    ***
    На даху Мартин-дружок
    Їсть із м’ясом пиріжок.
    – Де його, – кажу, – ти взяв?
    – У сусідки Галі вкрав.
    – Бачу, коте, ти злодюга,
    А я ж мав тебе за друга.
    – Не картай мене, хлопчиську,
    Все одно я ж твій котисько.

    29-30 квітня 2013 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  29. Олександр Олехо - [ 2013.04.30 13:59 ]
    Я знову...
    Я знову перед кимось у боргу,
    бо є життя і є його дрібниці.
    Не знаю, що утрачу, що знайду –
    спів журавлинний чи перо жар-птиці.

    Не знаю я, де щире, де брехня
    і що душа поміж гризот шукає.
    Мені б тогО крилатого коня,
    що на Парнасі годівницю має.

    А ще би Музу зоряну - таку,
    щоб у очах темніло від бажання.
    Але це сон, це мара. Наяву –
    у суєті розчинене мовчання.

    У сон прийдуть господарі добра,
    наставники сумління і моралі,
    і викують вериги із пера
    та затаврують всі мої печалі.

    Не знаю, що утрачу, що знайду.
    І так уже засмічені зіниці.
    Я знову перед кимось у боргу.
    У журавля? Скоріше у синиці…


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (11)


  30. Ігор Павлюк - [ 2013.04.30 13:57 ]
    * * *
    Серце не встигає за пташками,
    Що летять із теплої землі.
    Тіні їх на водах, наче шрами
    На душі від несказанних слів.

    Я люблю весну в собі і далі –
    Наче змійку крові на снігу,
    Перших ніжних квіточок медалі
    В голім лісі, де небесний гул.

    Де світанок – Біблія дитяча...
    Темна і солодка винна ніч.
    І неясно – хто сміється-плаче,
    Плаче і сміється в глибині.

    Може, скіф у річці синьогубій
    Весело полоще тінь коня.
    Може, зранку «промиває труби»
    Усю ніч розгульна рагульна.

    Душу цвіт від холоду рятує,
    Як великий сніг – живі тіла:
    Юну мавку чи старезну тую,
    Що до смерті цноту зберегла.

    Совість моя чиста, мов кишеня.
    Пташечки сльоза на полині.
    Чорні діри білої мішені
    В соковитій вічній далині.

    Отако весною...
    Все проснулось.
    Гнізда душ – мов склянки на шаблях.
    А мене врятує від намулу
    Невтонула щогла корабля.

    Я на ній з великого розливу
    Випливу на простір золотий.

    Хай гримить.
    Нехай бушують зливи.
    Я люблю в огні й воді рости.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (10)


  31. Інна Ковальчук - [ 2013.04.30 11:35 ]
    Останній сніг
    Останній сніг розлючено мете,
    ховає нас у білу сутінь вулиць…
    Іду і долі дякую за те,
    що ми в безмежжі днів
    не розминулись.
    Торкну твоє засніжене плече,
    і давній смуток змиється сльозою,
    отою, що навіки пропече
    моє життя
    і небо наді мною.
    Останній сніг розгойдує крило
    неопалимій свічці часосвіту…
    Минеться все… Спасибі, що було,
    і поки що
    не встигло відгоріти.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (3)


  32. Надія Таршин - [ 2013.04.30 09:15 ]
    Утопія по-українськи...
    Фантастично живемо,
    Вже давно не крадемо.
    Ми на рідній землі,
    Як у гаю солов'ї:
    Всі витьохкуємо в лад
    І нема невпопад.
    Рано-вранці встаємо,
    На роботу ідемо:
    А вона є для всіх -
    Молодих і старих,
    Бо пенсійних людей
    В нас давно вже нема -
    Їх колись покосила
    Провладна чума.
    Усього вистачає,
    В державі все є...
    Президент на роботу
    Раненько встає:
    Щоб завчасно добратись,
    Викликає таксі-
    Він тепер, як і ми,
    І такий, як усі.
    Є і нафта, і газ -
    Головне, що своє,
    А Росія проценти,
    І борги віддає.
    На рахунках у кожного
    Гроші лежать:
    Хочеш, їдь у відпустку,
    Споглядай благодать.
    Та не їде ніхто,
    Бо у нас усе є -
    Головне, що робота
    ЗаробІток дає.
    І тепер із країни
    Ну ніхто нікудИ,
    А до нас скільки преться?!
    Що Господь відведи.
    І усі просять візи,
    І у черзі стоять,
    Бо у нас все найкраще...
    І така благодать!

    квітень 2011




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  33. Василь Шляхтич - [ 2013.04.30 00:02 ]
    Правий поет
    Присів поет. Почав писати.
    Папір приймав праві пісні.
    Про пам’ять предків. Про проклятих...
    Про правди перелякані.

    Поет почув приязний подих.
    Плили пам’ятні приспіви.
    Подарок принесла природа.
    Поклала палко. Піднеси!

    Приязний промінь. Пахне поле.
    Південь.Пишаєтся пташня...
    Папір. Перо – правий пістолет...
    Пропало пере лякання.
    22.04.2013р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  34. Валентина Попелюшка - [ 2013.04.30 00:34 ]
    Зворушливо, проникливо і свято



    Мукачівському хору хлопчиків та юнаків присвячено

    Співають діти, і душа співає,
    Окрилена від музики і слів,
    У радості підноситься до раю,
    Мов сам Господь її благословив.

    Промінчиками сяють оченята -
    Розквітли в душах паростки добра.
    Зворушливо, проникливо, завзято
    Духовний спів дарує дітвора.

    Забулося на мить усе буденне,
    А головне сягнуло до глибин.
    Я слухаю, щаслива і блаженна,
    У цьому хорі мій співає син.

    Повернеться з небес душа крилата
    У сяянні щасливої сльози -
    Залишаться у ній відлунням свята
    Дзвінкі та щирі діток голоси.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (16) | "Власний сайт Мукачівського хору хлопчиків та юнаків
    автор музики - Григорій Китастий
    "


  35. Віталій Попович - [ 2013.04.29 23:38 ]
    Квартиранти
    Ми всі квартиранти своєї глибини
    В свідомість через сни,
    Ліси теплі
    Надихають птахів принести зерна,
    які замінять меблі,
    Родючі квіти - одяг темний
    Засіють камені мансарди побуту,
    Тоді у перше буття і спробую,
    Пахнючі землі ввійдуть підлогою -
    І відпочинемо у Богові

    Ми всі - квартиранти свого простору,
    Відчувайте в собі і в кожному
    перехожому
    Знімайте замки, засуви минулого,
    Відкривайте вікна,
    Впускайте повітря,
    Кожний кожного -
    Не ототожнюймо

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Василь Шляхтич - [ 2013.04.29 22:08 ]
    Дарунок від Бога
    Бог дарив усім очі,
    Щоб ми побачили добро,
    Яке Він сотворив.
    Хто бачити це хоче,
    Бачить і розуміє його
    І кроки ставить охоче.

    Бог дав усім нам ноги,
    Щоб крокувати в життя,
    Яке Він дарував.
    І ми ідучи з Богом
    (Не має значення у якому взутті)
    Ступаємо на кам'янисті дороги...

    Бог дав людям дві руки,
    Щоб ними творити красу
    Щоб колись пишались внуки.
    Спивали праці росу.
    Життєві грішні круки
    Хай летять від нас в далину.

    Бог дає вільну волю.
    Вирішаймо куди нам іти
    В нас є розум і душа.
    У кожного своє "я",
    Далекі дороги й мости...
    Ідімо. Там нема болю.
    05.04.2008р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (5)


  37. Іван Редчиць - [ 2013.04.29 21:40 ]
    Укрбаї
    ***
    В законах плоті – корінь довголіття,
    Без нього засихає верховіття.
    Прислухуйся до голосу єства,
    Щоб карту мічену, бува, не витяг.

    ***
    Спалахують думки, немов комети,
    Освітлюють усе нутро поета,
    Пульсує в ньому таємничий всесвіт, –
    І кожен знайде там свою планету.

    ***
    Твій успіх там, де сходинки невдач,
    Де рій проблем, бо звідти втік ловкач.
    І хоч би як втомився – не здавайся,
    Молись до сліз, а духа розкріпач!
    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  38. Олександр Менський - [ 2013.04.29 20:31 ]
    Відтворення...
    Складаю свій образ я довго
    З частинок розбитого скла,
    Яке із небес на дорогу
    Впустило безгрішне маля.

    До купи зберу і впізнаю
    У склі свою душу і те
    Маля за воротами раю,
    Уже не настільки святе.
    2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (16)


  39. Любов Бенедишин - [ 2013.04.29 20:53 ]
    ***
    Час мене підганяє. Іти
    важче тим, хто обдумує кроки,
    хто не вміє себе нести
    в цьому світі, де все - напоказ.

    В цьому шабашеві суєти,
    в цьому слові, забутому Богом.
    Час мене підминає. А ти
    не здавайся. Встигай з ним у ногу.

    Зводь рахунки і зводь мости.
    Вчися бути і списом, і Спасом.
    Час мене обганяє. Лети,
    моя пісне, і будь поза часом.

    2005


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (38)


  40. Анатолій Криловець - [ 2013.04.29 20:24 ]
    ***
    Ще якої геєни
    Ниспошлеш мені, Боже?
    Диким сміхом гієни
    Моє небо тривожать.

    Ще помножиш страждання
    На нестерпні тортури?
    Обступило кохання,
    Як безвихідні мури.

    В цьому пеклі вогненнім
    Пристрасть хижо п’є душу.
    Від якого із членів
    Я відкинутись мушу?

    Від очей сумовитих,
    Від руки у ваганні?
    О, як хочеться вити
    Від такого кохання!

    Сміх гієни тривожить
    Небо, море і сушу…
    І не в силі я, Боже,
    Свою вирвати душу.

    Із пекельного раю
    Не буває вертання.
    Від кохання вмираю,
    Воскресаю в коханні.

    23 січня 1998 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4) | "http://poezia.org/ua/id/17666/personnels"


  41. Анатолій Криловець - [ 2013.04.29 20:01 ]
    Сосюринський мотив
    І пора вже не та, і вже цвіт обліта,
    І спливає у даль за водою.
    Б’ється врода весняна твоя об літа,
    І не буде добра з цього бою.

    Про літа я не буду тобі говорить.
    Ще колишня ранкова краса є.
    Проліта поміж нами димок у блакить,
    А багаття любові згасає.

    21 березня 1993 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3) | "http://poezia.org/ua/id/17925/personnels"


  42. Валентина Попелюшка - [ 2013.04.29 19:25 ]
    2.12 Душа не заспокоїться в журбі
    Смерть

    Христе, Ти, підвішений над землею з хреста, побачив свою Матір і учня, який стояв біля Неї і розпочав той дивний діалог, в якому виразив свою волю: «Жінко, ось Син Твій», «Ось Матір Твоя». Ці слова додали сили новому материнству і новому синівству. Марія приймає нас усіх за своїх дітей, як прийняла Твого улюбленого учня Йоана. Чи і я, Господи, буду Її дитиною? Христе, конаючий на хресті, котрі з Твоїх слів мають бути моєю дійсністю: «Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Отче, в Твої руки віддаю Духа мого»? Мамо, я помираю, покидаю цей світ, так і не побачивши його. Я помираю, бо ти так хочеш, але волаю до Бога: «Боже милосердний, зглянься над моєю мамою, пробач моїй мамі, бо не знає, що робить». О Мати страждаюча, будь Матір’ю особливої чуйності і любові до дітей небажаних, для дітей відкинутих, для дітей з будинків малюка, дітей, які не пізнали батьківської любові від своїх батьків.

    Останній подих і остання мить...
    Ісусе! Стільки витерпів з любові!
    Чи тих страждань достатньо, щоб відмить
    Планету від малят невинних крові?

    Помер Ти і за мій найтяжчий гріх.
    Ісусе Христе, що ж я наробила?.
    Хіба тепер сховаюся за всіх:
    «Вбивають інші – от і я убила»?.

    Не виправдання – твердити собі,
    Мовляв, тоді я вибору не мала.
    Душа не заспокоїться в журбі…
    Мене за те й саму убити мало…

    >>;
    o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р. >>
    змісту циклу "Хресна дорога ненародженої дитини"




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (14)


  43. Іван Низовий - [ 2013.04.29 19:33 ]
    * * *
    Забув, кого ненавидів. І добре,
    Що не згадаю. Справа ж не така
    Геройська. Серце маючи хоробре,
    Не здіймеш руку. Й добре, що рука
    Не здійметься на ницого нікчему, –
    У неї і призначення, й мета
    Достойніші: накласти діадему
    На голову спасенного Христа –
    Замість вінця колючого...
    Все інше –
    У небо піднімати літака,
    Дитя гойдати чи писати вірші
    Здобуде право праведна рука.


    2005


    Рейтинги: Народний 6.75 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (22)


  44. Іван Низовий - [ 2013.04.29 19:15 ]
    * * *
    Ховають – ще живого! – Низового
    на звалищі-руйновищі Донбасу,
    де ніде вже й попастися Пегасу,
    де слово не вартує вже нічого,
    а пісня не хвилює більш нікого
    і плин часУ вривається завчАсу, –
    ховають Низового – ще живого!

    І хто мене живцем ховає – знаю,
    бо шило у мішку не заховати:
    я ж буду "похоронщиків" кусати,
    допоки ще зубів хоч трохи маю,
    допоки пістолетом ще тримаю
    хвоста свого амбітного, – як знати,
    ще, може, і здолаю хижу зграю...


    2006


    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (18)


  45. Мирослав Артимович - [ 2013.04.29 17:33 ]
    Акторська гра
    Акторська гра — мистецтво перевтілень,
    де кожна роль — частинка твого «я».
    Когось ця гра від сіромані зцілить,
    комусь, можливо, зранить почуття.
    І ти тоді пишаєшся собою,
    впиваєшся суцвіттями удач:
    важливо зал заполонити грою,
    а роль… нехай осмислює глядач...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (28)


  46. Галина Михайлик - [ 2013.04.29 16:15 ]
    (іронічне)
    Білозубі усміхи конвалій.
    Із-під вій фіалкове: «Прийди!»
    веснянкові сонечка-кульбабки
    і черемхи млосний подих: «Ти…»

    Ой то буде: заквітує терен -
    і укриє памороззю цвіт…
    Любуватимеш? – іще не певен? -
    стиглі брості черешневих віт…

    Ягідки черлені задалеко?
    Чи на відстані правиці - рай-дуги?
    Чи на них шукаєш напис «еко»
    на підкріплення своєї неснаги?…

    Одлетить вишнева хуга-юга,
    обнесе пташня усі сади…
    До стерні поколе ноги туга:
    де ж те млосне і фіалкове «Прийди»?..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (19)


  47. Олександр Олехо - [ 2013.04.29 15:41 ]
    „Лупайте сю скалу...”
    „Лупайте сю скалу...” Давно б уже злупили,
    була би міць в руках та трохи більше сили.
    А то спекотний жар і нестерпимий холод,
    і надто вже важкий Каменяревий молот.
    Минуло стільки літ, а з дикої долини
    не вийшов нарід наш, не вийшов і донині.
    З безмірності пустот не визволив він душу,
    зате не раз губив надії ніжну ружу.

    „Лупайте сю скалу...” Давно б уже злупили,
    якби не біль віків та не понурі спини.
    Якби покірність днів ярмо не прославляла
    та яничарське зло до влади не наймала.
    Аморфний стан життя: лукаве лицемірство,
    спотворена мораль і щире лицедійство...
    Найбільша мрія всіх – піднятись над рабами
    і стати, перш за все, самим погоничами.

    „Лупайте сю скалу...” Давно б уже злупили,
    якби поводирі та й горщики не били.
    Якби не пекло мрій, не чорна твердь спокуси,
    не розбрат наших дій ще з Київської РУси.
    Дивлюся навкруги – міцні стовбичать скелі,
    немає лиш ніде Мойсея та пустелі.
    Немає у богів для нас земного щастя -
    то живемо собі, як трафить, себто вдасться.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (23)


  48. Олександр Олехо - [ 2013.04.29 15:14 ]
    Спустилась ніч
    Спустилась ніч. Між пелюстками цвіту
    розлилась тишею в весняному саду.
    Над садом небо оберталось в Літу
    і кіт-самітник плакав на даху.

    Ніч шаленіла тепло і духмяно.
    Легенький вітер подих затаїв,
    торкався цвіту збуджено і п'яно
    та, схаменувшись, в далечінь летів.

    А я сидів на лаві біля вишні,
    гармонії черпаючи слова,
    у цій вселенській срібнокрилій тиші
    і сумував, шкодуючи кота.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (12)


  49. Юлія Марищук - [ 2013.04.29 12:53 ]
    ***
    весна вибухає цвітом і літом
    а я вибухаю любов'ю
    кружляють пелюстки сиплеться світло
    а я світ фарбую тобою

    зарадити нічим окрім чекання
    а я то сміюся то плачу
    бо вся ця весняність така жадана
    нічого без тебе не значить

    і радість тягуча й смуток спокійний
    і щастя вірбує у жилах
    бо ми розділимо вічне і тлінне
    і душу одну і могилу

    та поки ще сонце висить над нами
    і наше усе на планеті
    хай гріє ступні земля під ногами
    а серце пронизує трепіт

    бо все чого я так прагну - щоранку
    дивитись на тебе спросоння
    тож поки ми тут прошу - доостанку
    тримай в своїй мою долоню


    29.04.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  50. Анна Волинська - [ 2013.04.29 11:43 ]
    Пiд молодими небесами
    * * *

    Пiд молодими небесами,
    Перечекавши холоди,
    Всiма своїми пелюстками
    Розквiтлi моляться сади.

    Хай не обiрве цю молитву
    Снiгiв раптова заметiль,
    Нехай людська безглузда битва
    Не запорошить їхню бiль.

    Нехай спокiйно вiдцвiтають.
    В теплi зелених сповиткiв
    Солодкi яблука плекають
    Для наших, для осiннiх днiв.

    1993


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   ...   849   850   851   852   853   854   855   856   857   ...   1815