ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,

Іван Потьомкін
2026.10.03 13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.

С М
2026.10.03 12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене

я помічав твій біль неясний
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олена Євтєєва - [ 2013.06.26 23:40 ]
    ***
    О, ГОСПОДИ, дозволь мені сказати,
    да так, щоб аж глибинне ворухнулось,
    щоб у народу серце стрепенулось
    і перестало болісно ридати.
    Моєму слову дай снаги торкати
    душі людської потаємні струни.
    Хай в ній стремління вікове відлунить
    і допоможе справжнє відшукати.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.44) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Прокоментувати:


  2. Василь Шляхтич - [ 2013.06.26 22:18 ]
    Сторінки історії
    Ні, не всі собою були,
    Коли чужі вітри дули.
    Були такі, що стояли і сміялись...
    Хтось був з Богом, хтось без Бога,
    Тому на наших дорогах
    Тоді важко було знайти ідеалів.

    Бачу нині, правди жорна
    Мелють біле, мелють чорне
    І буває, що пробують це змішати.
    Колір з тої мішанини
    Не чіткий для України.
    Ця, не знає, кому її довіряти...
    22.06.2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  3. Світлана Костюк - [ 2013.06.26 21:31 ]
    Розмова із собою...
    Чого ж це я плачу?.. А душа затерпає так
    До самоспалення аж, до самозречення...
    І думка кожна - як запитальний знак...
    І висновок кожен - багатозначне (питальне?) речення...
    Чому так нестерпно важко душі моїй
    У світі, де грати ролі - уже традиція,
    І де розуміючий погляд (бажано твій)
    Міг би мені розтлумачити, у чому міць моя...
    Навіщо ці сповіді?.. Себе не люблю і за це,
    Бо звикла сильною бути (та жити "як всі" не навчуся ніяк...)
    Не хочу носити між люди чуже лице,
    Де і мить не собою бути - для мене фатальний знак...
    ...Але і в дитинстві ми гралися часто "в принцес",
    І дуже хотілось для когось лишатись єдиною...
    ...Оголене серце пронести по долі своїй - це вже, знаєте, хрест...
    Найважче - собі бути вірною, отже людиною...
    ...Чого ж це я плачу?.. І дощ... Ох і дощ в унісон!
    Душе моя, благаю, не будь на людей ображена...
    Давай ми з тобою повіримо: це був сон...
    Ти ж сильна у мене...
    Ти сильна...
    Любов`ю вражена...


    26.06.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (50)


  4. Інна Ковальчук - [ 2013.06.26 21:39 ]
    Цілувала...
    Цілувала - голубила
    від гілля до кореня...
    Було мені росяно...
    Було мені зоряно...
    Було мені солодко...
    Полиново-м'ятово...
    Ой, цілувала-голубила
    ворога заклятого...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (13)


  5. Валентина Попелюшка - [ 2013.06.26 20:56 ]
    Біла ворона
    Літні зливи, у смуток огорнені,
    Відлили-відспівали до дна…
    У воронячій зграї між чорними
    Народилася донька чудна.

    Із родзинкою, з гордістю, з гонором,
    Та «потвора!» лунало услід,
    Бо була білосніжного кольору,
    Не така, як воронячий рід.

    І тоді браття-ворони зрадились
    Засудити потворну сестру.
    Сім ночей суперечка провадилась,
    Очорнити зійшлися в яру...

    Непідкупную, чистую, гордую
    У болотнім скупали багні,
    Щоб у платті негарному чорному
    До останніх лишалася днів.

    Приспів:
    Чорні ми усі – чорна будь і ти.
    Чорні ми усі – чорна будь і ти!..

    А вона в голосінні забилася,
    У душі не тримаючи зла...
    І сльозами від бруду відмилася,
    Стала знову така, як була!

    Непідкорена, гордая, ніжная,
    Як душа моя, щира, тонка!
    Мов осінній туман, білосніжная,
    Не така, як усі, не така!

    Припев.
    «Чорна зграє, із лютою силою
    Чисте пір’я топтати не слід!
    Чи моя то провина, що біла я?
    Народилась такою на світ!»


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (5)


  6. Іван Редчиць - [ 2013.06.26 19:53 ]
    Два серця
    Кохались два серця, холодне й гаряче,
    Холодне – дівоче, гаряче – юначе.

    Дівоче шукало те щастя по світу,
    Юначе леліяло пісню і квіти.

    А щастя чомусь не надибало жодне.
    Зустрілись два серця, гаряче й холодне.

    Холодне – дівоче, гаряче – юначе,
    Зустрілись два серця, цілуються й плачуть…



    Рейтинги: Народний 5.7 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (13)


  7. Анатолій Криловець - [ 2013.06.26 19:37 ]
    ***
    Ти не думай: рветься так до тіла,
    Мов голодно-голий… Наче птах,
    Хочу, щоб душею ти злетіла
    Й затремтіла у моїх руках,

    Щоби стали святом сірі будні.
    Я любов, а не грабіжник-тать.
    Вибач, якщо надто сильно буду
    Через тіло душу лоскотать.

    24 травня 2012 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8) | "http://poezia.org/ua/id/33098/personnels"


  8. Анатолій Криловець - [ 2013.06.26 19:22 ]
    ***
    Зробити усе, крім останнього кроку.
    Хай світ насміхається, хай…
    У світ іди, мріє моя доброока,
    Й активно у нім согрішай.

    14 травня 2012 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5) | "http://poezia.org/ua/id/33013/personnels"


  9. Анатолій Криловець - [ 2013.06.26 19:04 ]
    ***
    Вип’є душу лібідо,
    А душа вип’є хіть.
    Не зостанеться сліду.
    Іншим ліжко хить-хить.

    Йди життям по болоті,
    В твань топчи комиші.
    Важко жити без плоті,
    А ще гірш без душі.

    В цій пустині хоч криком
    Возвопий в голубе!
    Привалило, як віко,
    Низько небо тебе.

    4 квітня 2012 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5) | "http://poezia.org/ua/id/32632/personnels"


  10. Богдан Бовшик Бовшик - [ 2013.06.26 19:10 ]
    Душа болить
    Душа болить,а я сміюся,
    Рука трясеться я пишу,
    Ноги не йдуть,а я спішуся,
    Неправду-віршами палю.

    Слова мовчать,а я в роздумі,
    Серце щемить,а я люблю,
    Мізги не мислять я в поглумі,
    Життя побє,а я живу.

    Люблю,роздумую,спішуся
    На аркуш правдою стелю,
    Очі сумують я сміюся,
    І каюсь,вірю і живу.
    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Юлія Івченко - [ 2013.06.26 19:44 ]
    весна моя київська
    весна моя київська висипала фарбами на двір
    де дітлахів як маку і смачні пиріжки із маком
    де сосни Троєщини чистять повітрям голки свої
    де пацанята годують біг-маком приблудну собаку

    хоч траси поділено біг-бордами наших мрій
    хоч пробки такі достеменно довгі й провокаційні
    жінки тримаються за кермо та синім фарбують вії
    встигаючи няньчити дітлахів на заднім сидінні

    Русанівський Сад ходить потайки на побачення
    місто вдягає балетки кросівки замшеві черевички
    і здається що все погане викреслено-пробачене
    зеленими паростками лілей і цілунками чоловіка

    сонце літепла пече по шиях червоною паприкою
    грайливим зайчатком скоріше скидаються светри
    Нивки шукають нив
    і про знижки балакають
    як мурашня окуповуючи з живою водою бювети

    підсніжники на Оболоні дивляться дивовижно
    малинові обідки брюнеткам личать до темпу
    і ретро вічне блондинок
    смагляві панчохи на ніжках
    тюльпанами дихає Київ відбувши підшкірно» «Євро»

    і не Поділ стоокий ознака справжнього Києва врешті
    з решета ця весна сіє любов краватки і годинники
    очі коханих сяють Богами й усе роздають задешево
    літають в небі поети
    і дулі тикають критикам



    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (20)


  12. Віктор Насипаний - [ 2013.06.26 17:32 ]
    Патріот ( гумор )
    Зараз в моді всякі шоу
    чи політдебати.
    Нині, бач, в прямім ефірі
    знову депутати.
    Ставлять різні їм питання,
    як то далі буде?
    - Станем жити значно краще!
    Чесне слово, люде!
    - Ви скажіть – питає пані
    врешті в депутата –
    нащо вам ще шмат земельки?
    Маєте ж мандата.
    Є ж у вас в Європі фірма,
    навіть бізнес в Штатах.
    Купка грошей є в офшорах.
    Десь на Кіпрі хата.
    Скромна в Лондоні квартирка.
    Яхта, сад і вілла.
    Нащо ж вам іще й зарплата
    депутатська « біла »?
    Наш обранець глянув косо.
    Очі враз налились:
    - Що вам той шматок земельки?
    Марно причепились.
    Треба бути патріотом!
    Я ж не хам чужинський!
    Мушу мати рідне серцю
    щось своє вкраїнське.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  13. Софія Кримовська - [ 2013.06.26 16:05 ]
    Слів метастази
    Слів метастази.
    Кажуть, обрАзи
    здатні губити тіла.
    Я відразу
    стільки сказала,
    подумала стільки –
    слів метастази.
    Боролася стійко:
    рими-пігулки,
    мікстури-молитви,
    за чудодійним рецептом гонитва,
    вибачень море,
    розмов океани...
    Слів метастази
    і рани, і рани…
    Ампутувала тебе,
    як пухлину…
    Шрам біля серця,
    та легшає нині.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.57) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (20)


  14. Іван Гентош - [ 2013.06.26 16:53 ]
    пародія « Сама доброта або монолог Чорної вдови...»
    Пародія

    Я – павучиха. З каракуртів, знацця…
    Я – доброта ! Хоч прикладай до рани…
    Готую кокон – нелегка то праця…
    І де це забарився мій коханий?

    Де ця дурненька і смачна істота,
    Що від жаги стає така хоробра?
    Злягання що? Вечеряти охота…
    Я без меча управлюсь – нині добра…


    26.06.2013


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (35)


  15. Ігор Герасименко - [ 2013.06.26 16:59 ]
    Мурашник житиме!
    Вже сонце високо, та, мов помер мурашник:
    не вирушають в яблуневий маркет,
    не поспішають в яблуневий клуб.
    В мурашок зараз інтернет домашній,
    тому за них переживать не варто,
    хоча б з нудьги нізащо не помруть.

    05.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  16. Галина Михайлик - [ 2013.06.26 15:30 ]
    Я нині добра… (переспів)
    Я – амазонка. І Великий звичай
    велить тебе убити по зляганні.
    Вже й меч підняла… Дивишся в обличчя…
    Іще живи… Я нині добра пані.

    Я – вершниця, струнка, засмаглотіла!
    І білці в око в сосен верховітті
    поцілю з лука!... Що ж, ізнов до діла,
    загнузданий мій коню?...
    …Будеш жити…

    26.06.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (19)


  17. Маріанна Алетея - [ 2013.06.26 15:26 ]
    Веснянка
    Пломеніє весна за горою,
    Розквітає красою ряснОю,
    Відчуває себе молодою,
    І від сміху стає золотою.

    Зеленіють дерева і трави,
    Всі птахи вже співають октави,
    Тут художник поставив мольберт
    Всю палітру- весні на портрет.

    Ріки знов досягли повноводдя,
    Самоцвітів довкола - безодня,
    А ранкова роса ще холодна
    Надимає натхнення полотна.
    2003


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  18. Маріанна Алетея - [ 2013.06.26 15:38 ]
    Дарунок
    Обдаруй мене осене
    Золотими покосами
    Барвами стоголосими
    І холодними росами

    Шепіт трав, полиновий дух
    Гуркіт грому упрігся в плуг
    Сонцем печений коровай
    І полишений птаством гай

    Все це осінь дарує нам
    Так відкритим усім вітрам
    Пам`ятали щоб ми красу
    І чекали нову весну
    2003


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (1)


  19. Василь Юдов - [ 2013.06.26 14:18 ]
    Що не хочеш, доню, заміж...
    Що не хочеш, доню, заміж? -
    Мати запитала.
    Доня ледь від ноутбука
    Кузов відірвала.

    Мама, ти про своє «заміж»
    Не кажи нікому.
    Тепер заміж не виходять,
    Тепер по другому!

    Усі так живуть інтимно,
    Щоб дітей не мати -
    Хлопці з хлопцями окремо,
    Окремо й дівчата...

    Нащо хату будувати,
    Будувати плани?
    Ми тепер не просто люди, а...
    Інопланетяни!

    Ми на вищому вже рівні,
    В порівнянні з вами -
    Ми кохаємось здебільше
    Руками й ногами!

    Знала б, що так позаземне, -
    Мати відказала, -
    Я би тобі руки й ноги
    Змалку б відірвала!

    І хай кажуть не гуманно,
    Не демократично,
    Та у мене була б дівка,
    А не б...дь* космічна!

    * блудь космічна, від
    поняття блудити в космосі.
    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  20. Юрій Поплавський - [ 2013.06.26 14:20 ]
    Соль слёз.
    Ты сказала: - Приди.
    Я пришел.
    Сел за столиком
    Выпил вина.

    Мы молчали с тобой до темна
    Потом, так же, я молча ушел…

    Нам с тобою слова не нужны.
    Всё расскажут твои мне глаза…
    Они светятся, хоть и грустны,
    Иногда в них искрится слеза…

    Но слеза не всегда соленА.
    Соль всех слёз твоих – это любовь.
    Сию чашу ты выпьешь до дна,
    И наполнишь опять до краев…

    Я завидую чувствам твоим.
    Они жизни творящий огонь.
    И как глас вопиющий вдали…
    ..............
    Твое сердце сожгло мне ладонь…

    29.03.2012 Ю.В.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  21. Хтось Дехто - [ 2013.06.26 13:49 ]
    Запрошення
    Марю і сплю навпереміш
    з пристрасним щастям утіх...
    що таке щастя окремих?
    де воно щастя для всіх?

    Поглядом скислого світу
    очі викривлює біль...
    в мовах і звуках повітря
    хліб і розсипана сіль...

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  22. Хтось Дехто - [ 2013.06.26 13:43 ]
    Новостар
    Правила вилами ламано,
    іскрами рам і безсонь!
    Ріки-каліки стограмами
    ллються з кривавих долонь
    пещених піснею вищости
    в маннах означень і вчень.
    Маса - Месія Сподвижництва,
    Меса, не співана вдень!

    Вулиці лицями чистими
    сповнені, зрушені в бій!
    Дух, Ідеали і Містика
    сяють в очах хуртовій!

    Промені в гомонах Пращурів
    кличуть у військо безсмерть.
    Муки ставатимуть важчими,
    поки не знищим їх вщерть.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  23. Микола Істин - [ 2013.06.26 13:35 ]
    Майстрові слова невизнання нестрашне наче пустеля
    * * *

    Майстрові слова невизнання не страшне наче пустеля,
    бо посеред людської пустоти
    слова лиш справжні спраглим за джерела
    і дереву з ідеї прорости.
    В безоднях, в безнадіях, там де мрії ¬¬—
    знецінились мов висохлі моря,
    лиш той не пропаде, в кого в душі — ріки поезії,
    і береги добра.
    Як сотворити із нічого щось живе —
    заклав Творець у дивний дар поета.
    З самоосмислення першооснови небуття
    з’явилося, заколосилося усе.
    Так літератора перо —
    випише гори, і поля, і зорі…
    Матеріальні сяйва міст мов міражі,
    без світла мудрих слів погаснуть неживі.
    А у пустелях розцвітуть сади —
    невиданих літературних див.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  24. Надія Рябенко - [ 2013.06.26 12:00 ]
    Вісімнадцять літ
    Колиска запашна весни
    Гойдає білоквіт.
    Куди ж поділись диво-сни
    У вісімнадцять літ.

    Я жду тебе в самотині
    І на душі печаль.
    Ти – наче вогник у вікні
    Зовеш у синю даль

    І я, забувши все, лечу
    На твій беззвучний клич.
    Немов метелик на свічу
    У темно чолу ніч.

    Вечірня зірка догора,
    Пташки в гніздечках сплять,
    - Давно прощатися пора –
    Нам верби шелестять.

    Десь скрикне сойка на воді,
    Злітає вишні цвіт
    А ми щасливі й молоді
    У вісімнадцять літ.
    03.02.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (1)


  25. Інна Ковальчук - [ 2013.06.26 12:25 ]
    Гроза
    Переручкалися похмуро
    огрядні сизобокі хмари,
    і необачно призабули
    усі свої колишні чвари,
    на честь раптової угоди
    б’є небо в мідні тулумбаси,
    на трав’янистій широчіні
    виводить вітер вихиляси.
    Вербова парасолька кличе
    ховатись у шатрі безпечнім,
    на низькорослому узліссі
    достоту пишна і доречна,
    десь перегукується листя,
    чекає на прийдешню бурю,
    сколошкані величні сосни
    посвистують на верхотурі.
    Гроза підступно неминуча,
    переплітає стебла зливи,
    летять наввипередки з вітром
    колючі пасма срібносиві,
    у розкуйовдженому світі,
    де раптом сонця стало мало,
    про непорушність істин вічних
    негода громом розказала.






    Рейтинги: Народний 5.25 (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (21)


  26. Маріанна Алетея - [ 2013.06.26 11:51 ]
    Осінній вальс
    Ти глянь яке багряне калинове гроно,
    Відчуй на жовтім листі осінню утому,
    Почуй як летять у мряку пташині ключі,
    Вони забирають тепло у чужі краї.

    Стукає серце, неначе годинника хід,
    Лінія долі сховається скоро під лід,
    Ще феєрверк кольорів творить казку нову.
    Осінь шукає у відчаї ласку живу.
    2003


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (1)


  27. Маріанна Алетея - [ 2013.06.26 10:29 ]
    Сліди
    Чого шукаєш снігом ти,
    Коли залишиш ті сліди?
    Навіщо прагнеш в височінь,
    Де чути тільки серця дзвін?

    Там срібло і небес блакить
    Тебе відштовхує, болить.
    І залишає в самоті
    У тій пустелі крижані.

    Сліпуча чистота навкруг
    Осяє простір твоїх мук.
    Там ти побачиш новий шлях
    Та чи зупиниш страху крах?

    Усе, що нам дає зима
    Це лише мрії і слова,
    Це тиші цвіт і білий лід,
    Це лиш думок безмежний світ.
    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  28. Нінель Новікова - [ 2013.06.26 08:12 ]
    Прощавай, Король!
    Артисте! Я - в журбі,
    Що вичерпалась роль...
    І дякую тобі -
    Зіграв ти, як Король!
    Хоч жаль мені до сліз,
    Сказати це дозволь:
    "Не викличу "на біс".
    То ж, прощавай, Король!"

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (19)


  29. Тетяна Левицька - [ 2013.06.26 07:45 ]
    Вертатись додому
    Невже біля хати? не віриться, друже:
    Роки, як дороги, біжать з-під коліс,
    А річечка спогадів серце замружить,
    Покотиться повінню у верболіз.

    Вертатись додому - не в гості на свято
    Поринути зором у ніжність бузку.
    Так хочеться юність свою наздогнати,
    Метеликом битись у хвіртку тремку.

    Стою оніміло, щокою тулюся
    До сивої яблуні: "Сестро, привіт!"
    Назустріч виходить старенька матуся
    З тугим оберемком зворушливих літ.

    Усмішка і сльози, як щастя і смута,
    Мов радість і біль, що в обіймах топлю.
    І мами слова, наче пісня забута,
    Святою водою на душу мою.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.83 (6.26) | "Майстерень" 6 (6.35)
    Коментарі: (26)


  30. Віктор Кучерук - [ 2013.06.26 07:19 ]
    Час розмелює дні, наче жорно зерно...
    Час розмелює дні, наче жорна зерно,
    Та не сіється в жмені ніякий набуток, –
    Оживляє лиш пам'ять забуте давно
    І розвіюють спомини сутіні смуток.
    Сподівань і прозрінь перекличка німа,
    В безкінечній самотності злобної долі, –
    Неспроможна затихнути в серці сама,
    Ніби спазм швидкоплинний нестерпного болю.
    Я приречений, певно, до скону нести
    Ненависний тягар порівнянь і пророчень, –
    І писати про все це не вірші – листи
    Тим, хто їх розуміє й читає охоче.
    05.05.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (14)


  31. Ігор Лубкевич - [ 2013.06.25 22:13 ]
    ***
    Осінь. Жовті листопади
    Свіжість ранку. Запах диму
    Ти долонею своєю
    Пестиш з клену покривало
    І не згадуєш про тугу

    Нам п’ятнадцять
    Максимальні набираєм обороти
    Ще життя-екзаменатор
    Не пита з якого тіста
    Нас зліпили батько й мати.

    Світ великий. Берег дальній.
    Видається нереальним
    Зачепитися на зльоті
    І розпластати в багнюці
    Віру в вічність...

    А в ефірі, що навколо
    Не бракує нам повітря
    Сенс буття? Кому він треба?
    Поки в очі волошкові
    Я, у пошуках нектару, щохвилини зазираю

    Не хвилює,
    Що назавтра ти прокинешся чужою
    Що з зимою вмруть останні
    Полум’яні і нестримні
    Відчуття одного тіла

    Засинає все навколо.
    Осінь. Жовті листопади.
    Лиш на камені у парку
    Під плащем старого клена
    Ми знімаєм зірки з неба...

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.14) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Прокоментувати:


  32. Анна Волинська - [ 2013.06.25 21:45 ]
    На семи розхристаних вітрах
    На семи розхристаних вітрах,
    По чужих квартирах i кімнатах,
    По чужих диванах i ліжках,
    Я просила в Бога тільки хату,

    Де підкова висвятить поріг,
    Де i стіни будуть помагати,
    Добрий порятує оберіг,
    Рідні захищатимуть пенати.

    Хто ж це так жорстоко заповів —
    На чужому жити i вмирати?
    Вчуся філософії старців:
    Ні до чого надто не звикати.

    Та доволі. Досить вже ниття.
    Головне — не вгробити таланти.
    Скiльки того куцого життя?
    На Землі усі ми — квартиранти.

    1991


    Рейтинги: Народний 5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  33. Василь Шляхтич - [ 2013.06.25 20:20 ]
    Буває й так
    У Польщі, десь на зупинці
    Стоять хлопці - українці.
    Між собою ведуть діалог в польській мові...
    Я питаю їх: - Краяни,
    Чом у вас своє без шани?
    Хочете імпонувати полякові?

    Замовкли брати зі Львова.
    А скоріш почута мова
    В пам’яті залишиться, як сон про гідність.
    А будучи в ріднім краю
    Цю подію я згадаю
    Як в Польщі забули хлопці своє рідне...
    23.06.2013р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  34. Іван Потьомкін - [ 2013.06.25 19:29 ]
    Побіля вавилонських рік (з добірки «Поміж рядками Аґади»)

    «Побіля вавилонських рік сиділи ми і плакали отам,
    Як про Сіон згадали. Кіннори свої на верби почепили,
    Бо ті, хто нас зробили бранцями, глузуючи, казали:
    «Щось із пісень Сіону заспівайте нам!»
    Псалом 137

    Як худобу, нас гнали й гнали.
    Майже без перепочинку.
    «Що за поспіх?»- гадали ми.
    Невже так бояться того,
    Що сталося із Санхерівом?..»
    …Звоював він уже всю Юдею.
    Лишився тільки Єрусалим.
    А царем у нас тоді був Хізкіягу .
    Тримавсь він міцно заповідей Божих ,
    Тож і Він був завше з ним.
    Не хотів Хізкіягу, щоб нога чужинця
    Топтала Єрусалим: срібло віддав усе,
    Що було в Храмі та в його скарбницях,
    А на додаток ще й золото відрубав
    З дверей Дому Господнього…
    Замало видалось цього Санхеріву.
    Кортіло заволодіть Єрусалимом.
    Краще, аби без бою здалося місто.
    Отож, послав не до царя, а до єрусалимців
    Метикуватого воєначальника Равкоші.
    До люду, що стояв на мурі, звернувсь він на івриті:
    «Хай не запевняє вас Хізкіягу, говорячи:
    «Рятуючи, врятує вас Господь і не дано буде
    Цього міста в руку царя Ассірії…
    Де боги Гамату та Арпаду? Де боги Сефардайму,
    Гени та Івви? Чи врятували вони Самарію?..»
    Не здавав собі звіту, що порівнять не можна
    Всевишнього із рукотворними божками,
    Тож і молов , що звелів господар.
    Як почув Хізкіягу глум над Господом Богом,
    Роздер царські шати і вкрився веретою
    Тай поспішив у Храм. А ще послав вірних
    До пророка Єшаягу , Амосового сина.
    Почули невдовзі царські посланці:
    «Так сказав Господь: «Не бійсь тих слів,
    Якими ображали Мене слуги ассірійського царя.
    Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку,
    І вернеться додому,і вражу мечем у його ж краї»
    Так воно й сталось. Прокинувсь Санхерів
    І почув, що військо мертве. Покотом лежить.
    І з рештками кинувсь Санхерів навтьоки тою дорогою,
    Якою ще донедавна на Юдею переможно йшов…
    …Та недовго ми пам’ятали милість Господню.
    За Манасії знову на пагорки cходили частіш,
    Аніж до Храму Божого, колінкували перед деревами,
    Били поклони священним начебто камінням…
    А цар до того ж ще й викорчовував рабів Всевишнього.
    В колоді розпилять звелів пророка Єшаягу.
    Кров’ю безневинних юшилась Юдея…
    А як немає єдності в народі, стає негайно ворог на порозі.
    Отак ми й опинились бранцями Навуходоносора.
    Тепер же як Юдея далеко позаду,
    Над бранцями і поглумитись можна:
    «Заграйте нам щось із пісень Сіону!»
    Аби пилось і їлось їм смачніше.
    Не вдасться вам, напасники трикляті,
    Почути те, що радістю було на батьківщині,
    А тут спроможне лиш віддатись непоправним болем.
    Покарані за те, що твердошиїми були ми перед Богом,
    Трикрат перед вами твердошиїми будемо.
    Якби ви знали до кого зараз звертаєтесь ,
    Вклонитись мусили б, а не наказувати напідпитку .
    Нащадки ми славного співця й музики Асафа,
    Що із самим царем Давидом грав і співав!
    Ні, швидше пальці покалічимо, аніж заграємо…
    А тут, на чужині, нас зігріватиме напутнє слово
    Пророка Єрміягу , почуте од самого Бога:
    «Ось Я покараю царя вавилонського та його землю,
    Як покарав був царя ассірійського.
    І верну Ізраїль на його пасовисько,
    І пастись буде він на Кармелі й Башані,
    І на Єфремовій горі, і на Гілеаді ситим буде».
    Через сімдесят літ повернемось додому,
    Відбудуємо Єрусалим, засяє Храм красою.
    А хто про це забуде, од того хай відцурається правиця,
    Язик навік прилипне до піднебіння.
    ----------------------------------
    Ось що сказав літописець про Хізкіягу (Єзекію ): «Він покладався на Господа, Бога Ізраїлю, і такого, як він, не було між усіма царями Юдеї, ані між тими, що були перед ним».- Друга Книга царів, 18:5.
    Єшаягу -Ісайя.
    Друга Книга царів, 19:6-7.
    «… Манасія пролив дуже багато невинної крові, аж наповнив нею Єрусалим від входу до входу, окрім свого гріха, що ввів у гріх Юдею, щоб чинити зле в Господніх очах».- Друга Книга царів, 21:16.
    Єрміягу - Єремія
    Книга пророка Єрміягу, 50:18-19.










    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  35. Надія Рябенко - [ 2013.06.25 15:07 ]
    Роздуми
    Життя сивіє, мов зимове небо:
    Все огортає ніч м‘яким крилом.
    Незатишно і холодно без тебе,
    Хурделиця голосить під вікном.

    У спогади далекі повертаю
    І відчуваю весняну грозу.
    Як блискавка горить на небокраї
    І вітер струшує із верб сльозу.

    Як млосно пахне м’ята над водою
    І дихає земля в обіймах трав!
    Спустився вечір тихою ходою,
    Закохані серця в полон забрав.

    Скотився місяць по вузькій стежині
    В духмяні синьо-сиві чебреці.
    Світліє небо в розовій хустині,
    Моя рука - в твоїй міцній руці.

    Повіяв війно вітерець із поля
    І квітом лип світанок забринів,
    Недовго щастям посміхалась доля –
    Твій слід, з роками, снігом забілів.
    01.02.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  36. Надія Рябенко - [ 2013.06.25 15:02 ]
    Елегія
    Ти напій мене, зоряний краю,
    Світлим трунком із росяних трав,
    Де ні жалю, ні смутку немає,
    Гай тремтить від вечірніх заграв.

    Дай святої водиці напиться,
    Вгамувати і спрагу й жалі.
    Із батьківської диво-криниці,
    Що наснагу дає із землі.

    В срібнолисту сховатись діброву
    І пірнуть в сині хвилі ріки.
    Слухать вічну лелечу розмову
    І просить: - Зупиніться, роки!

    Зупини, Боже, мить неповторну,
    Промінь сонця, блакить голубу
    І розвій біль душі непоборну,
    Угамуй мою сиву журбу.
    27.01.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  37. Іван Гентош - [ 2013.06.25 14:08 ]
    пародія « Недобра…»

    Пародія

    Мов кобра прокинусь –
    Мало!
    - Тайфун я! - казав, брехун.
    Розбуджена плоть чекала –
    Лиш раз… просюрчав… цвіркун.

    І то так… несильно, стúха…
    Допив виноградний сік,
    Півночі на ладан дихав,
    А як задрімала – втік.



    25.06.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (30)


  38. Ксенія Озерна - [ 2013.06.25 14:50 ]
    ***
    Черствіє вітер – душить смак лугів…
    Непереборне біситься в пустому.
    Куди тобі, Борвію, до чеснот,
    ти мінотавр, що став усім в оскому.

    На пагорбах безвітряні млини
    молитву перешіптують у зерна.
    Не кожен вітер справді свіжовій,
    як і не кожна гладь води озерна.

    Світлини неба рвуться вочевидь,
    чернець-пастух зібрав овець в отару
    та неминуче сяятиме гріх -
    руїнний присмак паленого чару.

    Містерія невпійманої миті,
    елегія убивчої цеглини
    від імені повітря і води
    гармонію патетики поглине.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (56)


  39. Василь Бур'ян - [ 2013.06.25 14:59 ]
    День за днем
    Вервечки днів обридлим пелетоном
    Пливуть собі у безвість небуття.
    Колись і я в тій безвісті потону -
    Така вона, трагедія життя...
    Життя земне - краплина в океані
    Холодної космічної пітьми.
    Там без кінця галактики туманні,
    А серед них, під теплим сонцем, - ми!
    Свою стежину в цьому дивосвіті
    Повинен кожний обраний пройти
    І скласти звіт, і все у тому звіті
    Всевишньому, як є, розповісти.
    Гріхів тягар і щире покаяння
    На шальках вічності гойднуться врізнобіч
    І в Судний день усі мої діяння
    Постануть перед поглядом сторіч.
    І все ж, туди не варто поспішати -
    Життя прекрасне тим, що воно є.
    Одна лиш думка буде потішати:
    У цьому світі - кожному своє...


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (18)


  40. Володимир Сірий - [ 2013.06.25 13:51 ]
    ***
    Заплаканим вікнам прожитих років
    Наснились обійми гарячі,
    І вуст молодих поцілунки палкі
    У мареві ніжних побачень.

    Похилені двері у першу любов,
    І ключик загублений в травах
    Шукав я завзято, але не знайшов,
    Не маю на нього вже права.

    Подвір’я стрічань обняли спориші,
    Стежини укривши навіки,
    Лиш спогаду явір схилив до душі
    Обпалені щастям повіки…

    24.06.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (15)


  41. Інна Ковальчук - [ 2013.06.25 12:26 ]
    Моя любове
    Надієлика сутінь світанкова,
    передосіннє
    літепло душі –
    мене у самоті не полиши,
    коли вже ти прийшла,
    моя любове.
    Гойдаєш день,
    як Ноєву колиску
    на вільних амальгамах ручаїв,
    де суголосні
    намистинки злив
    єднаються у доленосну низку…
    Моя любове,
    нездоланна сила
    в ході твоїй притишеній бринить,
    мов незабутня музика століть…
    Пробач мені,
    що пізно зрозуміла.


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (18)


  42. Маріанна Алетея - [ 2013.06.25 10:28 ]
    Спогад

    Це було так давно
    Поросло полином,
    Спогад марних ураз
    Між загублених фраз.

    То вже ніжна пастель
    Зустрічає гостей,
    Не чекає ніхто
    Перший жовтий листок.

    Далі буде зима
    Сліз у неї нема,
    Вітер зносить сніги
    Тільки б стало снаги

    Добрести до весни
    Де квітують сади,
    У небесну блакить
    Долетить щастя мить.
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  43. Маріанна Алетея - [ 2013.06.25 10:31 ]
    Старе місто
    Тіні знайти міста старого хочеться.
    Звуки ловити бруком веде вулиця,
    Запахом кави і відчуттям музики,
    У фотокартках пам`ятні нам вузлики.

    Не повернути давніх розмов сепії,
    Люди нові не відшукають "Де це я?,
    І "арт-деко" - лише слова покинуті,
    Очі марнот часом скорбот поглинуті.

    Все ще живе вічно палюче прагнення,
    Що саме нам Львів дарував те звернення,
    Наче б то ми вмієм блукати знаками,
    Часу сліди в крихтах шукати сплакані.

    І постає дивна легенда - звершення,
    Дух піднесе, щоб зазвучало ствердження,
    Міста віків вивчити мусим подвиги,
    Власні основи гідність дають з поваги.
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  44. Маріанна Алетея - [ 2013.06.25 10:51 ]
    ***
    Сіяно, сіяно,
    Вітром розвіяно,
    Білою піною
    В небо полинне.

    Снігом замети
    Мовчать на проектах,
    Нами забутих,
    Льодом закутих.

    Крига сліпуча,
    Холод колючий,
    Тиша і пустка
    Знову загусла.

    Та не тікаймо,
    Пісню співаймо,
    Стихли спокуси
    Там під обрусом.
    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  45. Віктор Кучерук - [ 2013.06.25 08:41 ]
    Заклик

    Нудний запах зів’ялої м’яти
    Розігнати безсилі вітри,
    Коли місяць щоночі на чатах,
    Коли сонце щоденно горить.
    Коли злагоди й згоди в природі
    Серед душного літа нема –
    Злобна спека від нас не відходить
    Без дощів, як без ліків чума.
    І зростає тривогою в серці
    Передбачення точне біди…
    Принеси, Боже, в хмари на денці
    Хоч єдину краплину води!
    23.06.13


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (7)


  46. Нінель Новікова - [ 2013.06.25 08:19 ]
    Осінній бал
    Бал улаштовує осінь,
    Дійство уже почалося,
    Звабно вальсують берізки легкі,
    Клени цілують їх ніжки стрункі,
    Золотосяйне волосся.

    Приспів: Тішить красою все нАвколо нас,
    Вітер запрошує осінь на вальс
    І розлетівся над містом
    Шлейф із яскравого листя.

    А горобині в намисті,
    Дужий, хоча й ненайвищий,
    Ще молодий та зелений дубок,
    Гілку міцну подає на танок,
    Встояти як їй на місці?

    Приспів:

    Ось на узбіччі стежинки,
    Мов дві ображені жінки,
    Сукні вечірні, з блакиті вуаль,
    Принців для них не знайшлося, на жаль,
    Аристократки-ялинки.

    Приспів:

    Всі веселяться завзято,
    Шуму та сміху багато,
    Аж яскравішає неба блакить
    І попелюшкою хмарка летить,
    Бо поспішає на свято!

    Приспів:

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (11)


  47. Солошка Всімпотрошку - [ 2013.06.25 00:58 ]
    Вечори на хуторі поблизу ПМ
    Вечір добрий, добрі люди!
    Носить літо чари всюди,
    А на хутір ще й багато…
    Жінка ж мусить чаклувати:
    Чоловіче, орле сизий,
    Надто компа не вилизуй,
    Не стогни серед пропащих,
    А поглянь на мене краще.
    Де ти бачив іншу жінку,
    Щоб пахтіла, наче шинка?
    Чи ти мав куму гарнішу,
    Ще й таку, що пише вірші?
    Мій козаче, коню карий,
    Комп тобі борщу не зварить,
    Не вмокне в часник галушку,
    Не шепне тобі на вушко,
    Не обійме, не пригріє,
    Тільки жінка – справжня мрія…
    То ж без «ехів» і без «охів»
    Повертайся до Солохи!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  48. Василь Юдов - [ 2013.06.25 00:21 ]
    Притча про Веселого Козака
    Художнику, який любив причуди,
    Один парторг (коли ще то було)
    Замовив Брєжнєва* портрет по груди
    І розміром, щоб видно на село.

    Художник справився і дуже постарався
    Виводити медальки й ордена.
    І так зробив, що Брежнєв посміхався,
    Як вся щаслива й радісна «Страна».

    У нього погляд точно Джеймса Бонда
    З-під брів такий, що добрих дасть чортів.
    А нижче носа - посмішка Джоконди…
    (За це художник років п’ять сидів)

    Тоді вперіщили за цей портрет мільйони.
    (От люди вміли гроші викрадать)
    Пройшли роки, змінилися закони.
    Тай шкода стало «батю» викидать…

    То Леніна в Шевченка можна вдати -
    Лише борідку замалюй а чи зрубай…
    Й ніхто не ув’язнить тебе за грати,
    Хоча Кобзар на вигляд як бабай…

    А чудо Брежнєва у що переробити?
    Замислились теперішні митці:
    В Петлюру чи Бендеру без трембіти,
    З медалькою героя у руці?

    Знайшли художника, старий вже став небога,
    Трясуться руки, хоч давно не п’є.
    Той згодився. Сказав за ради Бога,
    Як породив паскуду, так і вб’є!

    Спочатку з Брежнєва він утворив Чапая –
    Шикарні вуса й шабля у руках…
    А потім імператора Росії – Миколая.
    А далі витворив із нього козака!

    Це хто, Хмельницький? Глядачі питають.
    Чи Тарас Бульба? А чи сам Сірко?
    Ще й очі Джеймса Бонда виглядають,
    З-під оселедця в стилі рококо…

    Це наш козак, до болі, найрідніший.
    У ньому всі епохи, як на гріх,
    З’єдналися. Історія напише
    Чи тугу про минуле, чи то сміх.

    А у селі, залишиться портретом
    Серед дерев і заростів стирчать -
    Козак Веселий морда пістолетом!
    (Джоконда з Леоніда Ілліча*).

    *Брежнєв, український політичний діяч,
    який правив Москвою у період застою.
    *Леонід Ілліч Брежнєв - попередник Леоніда Макаровича
    І Леоніда Даниловича, так звана
    епоха Леонідів перед епохою Вікторів.

    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  49. Галина Михайлик - [ 2013.06.24 23:44 ]
    *****
    Ну хто казав, що я люблю без меж?
    Шалію! Так точніше, певно…
    Вдих! Й не видих –
    завмерло все – це Ти до мене йдеш,
    а я – втопаю в обертонах оксамитних…

    …Цілуй, милуй, і не шкодуй снаги,
    у полум’ї жаги аби не знала вже я:
    де небо, твердь, і де які світи?
    впокорено благала: «Пощади!..»
    і у знемозі засинала над землею
    в обіймах космосу, де тільки я і Ти…

    …(2013)


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (35)


  50. Наталя Мазур - [ 2013.06.24 23:19 ]
    Витинанка
    Нещодавно відвідала виставку народної майстрині Оксани Цимбалюк.
    На виставці було представлено вироби із шкіри, тканини, бісеру,
    соломи, витинанки, квілінг. Після виставки Оксана подарувала
    мені свою роботу. Витинанка-мініатюра.
    А ще дещо розповіла про символізм витинанки. Про єднання земного
    і небесного у ній.
    Кожна фігурка, кожний символ у витинанці щось та значить.
    Витинанка малесенька, як сірникова коробочка. Але ж яке вміння
    створити картинку, сповнену символами, аби вона віщувала добро!
    Пам'ятаю, ще тоді, при зустрічі, зародилося у мені якесь
    неусвідомлене відчуття віршу.
    А потім, коли уже вдома розглядала витинанку, і з'явився вірш,
    який присвячую Оксані Цимбалюк.

    На крилах мрії - дерево життя
    І квітка щастя на його вершині.
    Закоханості світле почуття
    Я відчуваю в пісні журавлиній.

    Від пісні розквітає дивоцвіт,
    Та в'ється біля хати кучеряво.
    І наче в казці, волохатий кіт
    Уліво ходить повагом й управо.

    Небесний дар творити диво це!
    Ця витинанка, як душа народу.
    В мініатюрі диво-деревце
    Несе душі і серцю насолоду.

    21.06.2013р.

    Фото автора.
    На фото витинанка Оксани Цимбалюк.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (12)



  51. Сторінки: 1   ...   856   857   858   859   860   861   862   863   864   ...   1847