ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.10.07 15:20
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.

Борис Костиря
2026.10.07 14:41
Нехай минають ця сльота,
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.

Ігор Терен
2026.10.07 11:37
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.

Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...

Віктор Кучерук
2026.10.07 06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.

С М
2026.10.06 23:23
Старий розповідав казки

Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сергій Сірий - [ 2013.04.10 12:44 ]
    * * *
    Всередині тебе
    Щоразу – це диво.
    Всередині тебе
    Я завжди щасливий.
    В тобі відчуваю
    Усе, як уперше.
    В тобі водограєм
    Співа моє серце.
    П’янке божевілля –
    Твоя середина,
    Духмяне чар-зілля,
    Квіткова долина,
    Джерельце медове
    У пригорщі літа,
    Екватор любові,
    Де б’ється пульс світу...
    Та й щастя мені
    Хіба більшого треба,
    Ніж бути в тобі,
    Усередині тебе?!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  2. Микита ХЧ Баян - [ 2013.04.10 12:15 ]
    * * *
    Мир не движется, если ты на месте,
    Мир не прекрасен, когда мы не
    вместе.
    Мне бы эту дивную улыбку увидеть наяву.
    Просто прийди! Хоть во сне, хоть и не зову.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Олехо - [ 2013.04.10 11:33 ]
    Усе заховано в мені.
    Усе заховано в мені:
    і слава днів, і прикрість долі,
    утіх осудливих вогні
    і сором чорної неволі.
    У пустку неба прокричи:
    - О, Боже праведний, ти з нами?
    Або у ніч глуху мовчи,
    накрившись мудрими словами.
    Горить свіча жагою дум
    і вік нанизує печалі
    на вістря слів, де править глум
    наперекір людській моралі.

    10 квітня 2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (9)


  4. Рудокоса Схимниця - [ 2013.04.10 10:10 ]
    Шифр
    По три свічі на кожен кут стола,
    Мускатом білим звогла хатня тиша.
    І жінка-пташка – снилась чи була
    За порцеляну вигадки крихкіша.

    У дзеркалі два відбиття марнот,
    Два силуети з крахом горизонту,
    Пір’їнки дві лягли на ешафот,
    Щоб перетліти спогадом у контур.

    Твоя зима знайшла її тепло…
    Ділився тричі, як пустельник хлібом.
    Мовчання терпко молоком текло,
    Губило межі і губилось слідом

    маленьких ніг і пальчиків тонких,
    Що вигрівав у кораблі долоні.
    Вознеслась Єва тихо.Ти не встиг
    Спинити лету на пероні соннім.
    10.04.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (11)


  5. Олександр Олехо - [ 2013.04.10 10:40 ]
    Чорний круг...
    Чорний круг – філософія смерті.
    Не досягнуть його почуттів
    ні божественна музика Верді,
    ні благання святих голосів.

    Болі світу зустрілися в серці
    розіп'ятої жахом душі.
    В чорний круг відчиняються дверці.
    Туди першими входять вірші.

    І коли на вселенських терезах
    сутність слів зважить зоряний час,
    тоді й пам'ять затвердне у тезах
    або згине мов пустища глас.

    Хтось ховає свої сподівання
    в манускриптах, які не горять.
    Хтось руйнує печалі мовчання
    і печалі уже не мовчать.

    Чорний круг – філософія смерті.
    Безкінечність – його антипод.
    Залишається музика Верді
    партитурою зоряних нот.

    Час покличе і річкою неба
    понесеться над світом життя
    запізнілого щастя потреба
    із натхнення вчорашнього дня.

    І на струнах забутих поезій
    хтось награє простенький мотив
    та й згадає далеких поетів,
    імена чиїх вік загубив.

    Чорний круг – не пристанище мертвих.
    То остання надія живих,
    непоступливих ліриків впертих,
    на ліричну когорту святих.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  6. Микита ХЧ Баян - [ 2013.04.10 09:01 ]
    * * *
    Знову слухаю музику наодинці,
    Як роблю це в дорозі й на зупинці,
    А ще від нудьги вмираю знову.
    Так хотів би почути твої очі,
    Почати все ж з тобою розмову,
    Вдень чи серед темної ночі.
    Немає насправді ніякої різниці...
    Побачити б радість в твоїх зіницях!
    Так хочу побачити як ти посміхаєшся,
    А ще відчути тепло ніжних долонь.
    Якщо б знав чому ти вагаєшся,
    То пройшов би й через вогонь,
    Щоб змінити все раз і назавжди,
    Але ж я не знаю причину.
    Ти тільки не покидай мене, зажди!
    Я кохаю лиш тебе, мою дівчину,
    Мені більше ніхто не треба.
    Скажи, навіщо мені всі інші?
    Так… краще спитати у неба
    Чи поставити знак питання у вірші...

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Мішель Платіні - [ 2013.04.10 07:36 ]
    Мені
    Все почалОся навесні,
    Та не скінчилось...
    Як не крути,
    А те "зайча" -

    Не підкорилось.
    Лиш стало словом у рядку
    Й рядком у вірші…

    Вдаємо знову,
    Що - чужі...
    А все рідніші.

    Ми мовчимо - уже віки,
    Хоч не сварились...
    А наші долі -
    Два струмки,

    Що розділились...
    Не підпущУ,
    І не візьму
    Від тебе квіти…

    Стіну будуємо
    З піску...
    Маленькі діти...

    10.04.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (11) | "http://www.youtube.com/watch?v=A6Y3q5H2CvM"


  8. Валентина Попелюшка - [ 2013.04.10 00:44 ]
    Ісусе Христе, пом’яни мене.


    Все віддає: і Матір, і життя.
    «Ось, жінко, син. Ось Мати твоя, сину»
    І Серце до останнього биття.
    «О Господи! Чому мене покинув?»

    Немає сонця. Темрява аж густа.
    Розірвана навпіл завіса храму.
    Останній стогін Господа Христа
    Вже відчиняє до спасіння браму.

    * * *
    Один покаявсь, інший осудив.
    Добро і зло, і їх одвічна битва.
    У цьому світі небагато див,
    Та є спасіння, коли є молитва.

    Не без гріха складне життя земне,
    Тому в молитві промовляю часто:
    «Ісусе Христе, пом’яни мене,
    Як прийдеш у Твоє Небесне Царство.»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (9)


  9. Віктор Чубенко - [ 2013.04.09 23:45 ]
    Провісники весни
    Коли дощі квітневі вщухли,
    І змили залишки зими,
    Зі сну прокинулися мухи,
    Забивши радісно крильми.

    Ці перші мухи - серцю втіха,
    Від них весняний віє дух,
    І мухобийки ще у піхвах -
    Сьогодні люди любять мух.

    Це завтра виймуть із комори
    Всю зброю: преси цілий стос,
    Липких стрічок великі гори
    І радикальний дихлофос.

    А поки плещуть у долоні,
    І тішаться вселенським злом:
    - Дивіться, мухи на осонні -
    З весною всіх нас і теплом!

    Квітень, 2013


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  10. Василь Кузан - [ 2013.04.09 23:26 ]
    Українська Джоконда
    Намалюю тебе… Чи наллю нам по сто коньяку?
    Бо тебе малювати повинен лиш геній чи янгол.
    На гондолі із лілій пропливу попід міст Мірабо –
    У Гійома читав. А інших – не бачив, не знаю.

    Я наллю нам іще, бо пензля в руках не тримав –
    Та краще ніхто не наніс би усе це на біле.
    Ці лінії губ, усміхнені, трохи зігріті
    Моїми словами про музику, море і гріх.

    Ти скажеш на вухо: від ніжності терпнуть обійми.
    Налив би вина, та закрили уже магазин…
    Далеко за північ. Нічна ненасиченість ліній
    Ковтає твій профіль – таку уявляє сліпий…

    Та ні! Не дозволю. Як Пінзель творитиму сам,
    Щоб душу вдихнути і ребра для тебе віддати.

    09.04.13


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  11. Ігор Лубкевич - [ 2013.04.09 21:50 ]
    ***
    Театр. Вогні погасли. На сцену випливає жовта пляма
    Промінням пробігаючи по стінах шукає день
    Залазить в вікна, родить тіні, прийшла по справах
    Відблиски сонця продає з своїх очей

    Все по замінах... Доки спить світило
    Рентгеном проповзає по землі. Сканує сни,
    Знімає маски з тіла, траву вдягає краплями роси

    Бентежить море... Тягне за собою його за хвилі
    Плювати їй на завивання й свист. Сновиді
    Навіть капці не наділа, а за хвилину він еквілібрист

    Усе своє – як плівка. Не світити
    Чужий вогонь ловити в дзеркалах
    Обличчя глядачам, а спину боронити
    Від кавалерів на космічних кораблях

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  12. Ондо Линдэ - [ 2013.04.09 21:08 ]
    (fir)st. layer
    оттарчивая путь из пуха в карст,
    условности величия стыдясь,
    лечь оттененным веком -
    нищий пласт -
    на зримом,
    не пытаясь
    поравнять с ним,
    но обнимая как парное amen.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  13. Таїсія Цибульська - [ 2013.04.09 19:50 ]
    У свiтлi мiсячного сяйва
    У світлі місячного сяйва,
    коли торкнутись можна зір,
    чарівним трунком життєдайним,
    рядки лягають на папір,
    сплітаються думки у рими,
    і розквітають сторінки
    словами мудрими й простими,
    як у майстрині рушники.
    Радіє буйне різнотрав'я
    пісень, сонетів і поем,
    хтось вишиває ніжно "гладдю",
    хтось "хрестиком" рядки кладе.
    Немов з бабусиної скрині
    насипле вечір в жмені мрій;
    червоних, жовтих, срібних, синіх,
    лиш розібратися зумій.
    У світлі місячного сяйва
    зорять натхнення пелюстки,
    чарівним трунком життєдайним,
    лягають на листок рядки.

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (17)


  14. Валентина Попелюшка - [ 2013.04.09 18:57 ]
    Жіноча доля – пісня журавлина.

    Жіноча доля – пісня журавлина.
    Мабуть, у тому осені провина,
    Що гірко плаче, лиш її почує
    Холодний дощ, який між хмар ночує.

    І у моїй складній жіночій долі
    Журби та гіркоти було доволі.
    В холодну дощову осінню днину
    Привів мій чоловік нову дружину.

    Розлучницю голубив при малечі,
    Допомагав їй розбирати речі,
    А я ховала розпач у долонях,
    І безутішно схлипувала доня.

    Візьму за руку скривджену дитину,
    І дім, що рідним був, навік покину.
    А за порогом дощ почне відразу
    З душі змивати біль, гірку образу.

    Ще сонечко засяє, люба доню,
    І прояснить жіночу нашу долю,
    Вбере її у зоряні коралі…
    Не плач, маленька, треба жити далі!

    (2008-2013)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  15. Іван Низовий - [ 2013.04.09 17:06 ]
    Ранкове
    Лиш прокинусь, очима кліпну:
    Під вікном старцює дитя
    Синьооке... Ще більш осліпну
    Від страму за таке життя!

    Синьооке дитя – це ранок
    Безпритульний... Дитя не зна,
    Що на світі є сто забаганок,
    А у нього лише одна:
    Досхочу щось поїсти, вволю!..

    Чуєш, раночку, йди в мій дім,
    Разом зваримо бараболю
    На солоній воді-біді,
    Та й поснідаємо на славу,
    Наберемося знов снаги
    Будувати таку державу,
    Щоб гриміло все навкруги!


    2005


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (14)


  16. Олександр Олехо - [ 2013.04.09 17:04 ]
    Не знаємо звідки...
    Не знаємо звідки, не знаємо як –
    в очах божевільних божественний знак.
    Ми тягнемось в небо до вічних зірок,
    закони тяжіння сповільнюють крок.
    У сивих безоднях – таїна життя,
    Воно в сірих буднях – дитя забуття.
    Так хочеться істин, простих і зручних.
    У серці засилля ілюзій земних.
    Наш спокій терзає безодня вогнів.
    Над нею літають сомнамбули снів.
    Постане безумець над міццю основ
    і річкою щастя розіллється кров.
    Ногою на горлі своїх і чужих
    руйнується віра у правду святих.
    Їх крик здичавілий розтане, мов дим.
    Як легко раптово не стати живим.
    З ікон рукотворних дивитись у даль
    і сльози єлейні цідити в печаль.
    А з іншого часу, а з інших вершин,
    хтось потім віднайде сто вірних причин.
    Й нічого не скажеш, бо вирій небес
    вже тих не сприймає, хто в слові воскрес.
    В останню хвилину – осяяння знак:
    не знаємо звідки, не знаємо як...

    2008р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  17. Валерій Хмельницький - [ 2013.04.09 15:13 ]
    І можна на ти!
    зранку була Катерина
    дівчина зрілий бутон
    ні Катерина не винна
    це déjà vu mauvais ton

    інтелігенти о п’ятій
    смокчуть міцний Armagnac
    і о десятій завзято
    їх не умовиш ніяк

    та після першої пляшки
    з Катею всі ми на ти
    Катю звабливице наша
    скажеш куди віднести


    09.04.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10) | "© Оксана Яблонська, sevama, зви мене просто (на конкурс)"


  18. Надія Таршин - [ 2013.04.09 13:25 ]
    Налетіла вітром, юною весною...
    Налетіла вітром,
    Юною весною,
    Закружляла квітом,
    Піснею дзвінкою.

    Ніжно пригорнулася,
    Обвила косою –
    Був такий далекий,
    А тепер зі мною.

    Що на нас чекає,
    Це ніхто не знає.
    Може, бути в щасті,
    Доля нагадає.

    Тож тримаймо міцно
    Ми свої вітрила,
    Щоб ніяка сила
    Нас не розлучила.

    2000р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  19. Надія Таршин - [ 2013.04.09 12:00 ]
    Ти мати, Україно, і я мати...
    Ти мати, Україно, і я мати,
    Та у любові до діток ми різні,
    Бо я своїх люблю однаково,
    А ми у тебе - рідні і нерідні.

    Як мачуха лиха, ти для нерідних,
    Петля життя зловісно вужча:
    Працюють важко, а до краю бідні,
    Бо «рідні» гноблять їх і усе дужче.

    Убогим серцем, жадібним і злим –
    За що любов свою дала їм, ненько?
    Не замолити нині гріх нічим...
    Прозріла пізно і болить серденько.

    "Рідня" тебе цинічно ошукала,
    І оголила у єдину мить.
    У них заручницею мати стала,
    Нерідним твоя доля так болить.

    2000р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  20. Галина Михайлик - [ 2013.04.09 12:34 ]
    Чарівний разок
    Усміхнуло сонечко втому і печаль,
    підхопив кораблики весняний ручай.
    Я слова нанизую на нитки думок –
    весняні коралики – чарівний разок!..

    Пригорщами повними сію по рядках…
    Покотилась повнею на Чумацький Шлях
    весняної ніченьки врода молода…
    Крицею свистітиме кована руда

    і сімсот в’язальниць - на сімсот серпів,
    перевеслом радості - копища снопів,
    і зав’яжуть «бороду», і зов’ють вінок!
    А на шиї в кожної – чарівний разок…

    2000(2013)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (27)


  21. Леся Геник - [ 2013.04.09 09:43 ]
    Невчуте
    Не ламай байдужо ми життя під корінь,
    Не пиляй захланно гілля навесні,
    Бо воно в оазі запашної хвої
    Багне великодні рипати пісні.

    Не лупи кори ми зо самого серця,
    Не стели доокруж вічного тріски,
    Бо питва жадаю з чистого джерельця -
    Зріти як дужіють молоді ліски.

    Не глуши ми світу ревом бензопильним,
    Душу безневинну в засвіт не жени.
    Придивися зором божооким, пильним -
    І розкайся щиро, сю ману спини...
    ***
    Голосити будуть великодні дзвони
    Понад полонини, згарища сумні.
    Плакатимуть гірко вицвілі ікони
    Під воскресні свято-радісні пісні,
    Поки не учує кожне серце стогін
    Вмерлої смереки, тої - навесні...
    (3.04.13)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (6)


  22. Марія Дем'янюк - [ 2013.04.09 08:04 ]
    ***
    Зажура за вікном.
    Береза і каштан понурені без листя.
    Моруге павутиння гілля верб
    оточує помістя..
    Тужливо час очікує пісень.
    Сумує небо сіре.
    Засмучений холодний день
    торкнувся ліри.
    І заспівав.
    Почули отой спів усі творіння.
    І бережно зелений лист
    пронизав павутиння.
    Бруньками тішиться каштан,
    Береза соком.
    Бо день причарував весну.
    Так, ненароком...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  23. Мішель Платіні - [ 2013.04.09 07:43 ]
    ЮлІчка. ( Переспів "Смереки" )
    Там де гори й бистра річка,
    І росте струнка смерека.
    Там живе моя ЮлІчка.
    Ой-йо-йОй! Як тО далеко!

    Приспів:
    Люба Юлю!
    За тобою я баную!
    Де Ти їдеш-відїжджаєш?
    На кого мене лишаєш?

    Мав роботу я в суботу.
    А квитків, ну ніц, не було!
    Ледве сів по блату в поїзд,
    Там мені ся приглянула.

    Приспів:
    Файна Юля!
    Чорноока щебетуля.
    Тоже іхала до Львова
    З самогО СтаніславОва.

    В неї чарівна усмішка,
    Ну а очі - дві жарини!
    Не повірите, на світі
    Нема кращої дівчИни!

    Приспів:
    Моя Юлю!
    Як твій голос я почую!
    То від щастя заспіваю.
    Дуже я Тебе кохаю!

    В Стрийськім парку ми гуляли,
    Замість того, би щось з'їсти.
    Та ся смачно цілували,
    Тільки но лиш вспіли сісти.

    Приспів:
    Чічко Юлю!
    Як Тебе я поцілую,
    В грудях серденько заскаче!
    -А не брешеш Ти, козаче?

    Через гори летить бусьок.
    По "культурному" - лелека.
    Що то він несе в хустині
    Дорогій моїй дружині?

    Приспів:
    Мо Іванка, мо Марічку?
    Перелетів через річку,
    Й повернув до Твої хати.
    -Певно, будем колисати.

    В синіх горах є хатина.
    Біля неї в'ється річка.
    Там живе моя родина -
    Три синочки і ЮлІчка.

    Приспів:
    Що то буде?
    Як вночі воно розбуди?
    -Хочу мами! Хочу цьиці!
    -Ти му дай води з кирниці!

    Липень 1990 р. Львів, Мукачево.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (3)


  24. Володимир Назарук - [ 2013.04.09 07:55 ]
    * * *
    Відверті, щирі почуття -
    Була мета мого життя,
    Але, як чистий, білий сніг,
    Вона розтала біля ніг.
    Лишилась істина сама -
    Нічого вічного - нема.

    2005


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Прокоментувати:


  25. Володимир Назарук - [ 2013.04.09 07:08 ]
    Зорі
    І зорі на темному небі,
    І місяць у хмарах тонких -
    Одвічно лунають до тебе,
    Бо важно зустріти таких.

    Я знаю, можливо - не пара,
    Однак я цю муку стерплю:
    У сутінках парку-бульвару
    Я тільки сильшніше люблю.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Прокоментувати:


  26. Юрій Лазірко - [ 2013.04.09 07:04 ]
    Є слова
    Тче розмова ріки,
    в гирлі забубніє
    і впадає просто
    у життя тузлук.
    В ній думки – каліки,
    вбивці і повії –
    косяки піраній
    роздирають звук.

    Є слова хороші
    і на слух красиві,
    є й такі – за гроші
    і про гроші теж.

    Від одної думки
    голова вже сива,
    з іншою – не спиться,
    а проп’єш – не вмреш.

    Є слова плечисті.
    Очі за плечима
    виглядають, зляться,
    рискають і друть.
    А забрати грізну
    силу перед ними –
    умовкає гонор,
    утікає ґрунт.

    Є слова великі –
    годі й осягнути,
    цвяхами прибиті,
    вишиті навхрест.
    Не бере їх пломінь,
    повінь чи отрута.

    Як же перешити
    на нове – старе,
    легко пережити
    в’їдливість їдючу,
    панібрацтво, пиху,
    осуд і проклін,
    не здобувши голос
    вправніший за бучу,
    обраний по праву
    підняттям з колін?

    Є слова – могили,
    карти биті, роми,
    пасинки рідніші
    за своє дитя.
    Все, що йде за ними,
    не назветься домом,
    а займеться в лайці
    пеклом для життя.

    Глум у кожнім зойку,
    лемент, верещання.
    Є ознаки болю –
    дихай і терпи.
    Іншого немає –
    вперше і востаннє
    так лягає сонце
    і сідає пил.

    Кликати – відчути
    у луні пороги,
    об які стирає
    пір’я золоте
    тиша неосяжна –
    вічна перемога
    космосу німого
    над ниттям людей.

    Хай надії мало
    на щити з мечами
    і росте у горлі
    неминучий хрип.
    Є слова відталі –
    з неба телеграми,
    вісники веселки,
    прапрадуші риб.

    І мені з такими –
    через мідні труби,
    у вогонь, у воду
    з головою йти.
    Хто зниза плечима,
    я стискаю зуби
    і тамую подих –
    оду теплоти.

    8 Квітня, 2013


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (19)


  27. Роксолана Вірлан - [ 2013.04.09 05:51 ]
    Роду мед
    Пахне сонцем і любов"ю...
    Квітовид югнув до гір.
    Розтаємнене зі схову
    око світу- Алатир.
    Янголята Білобожі
    стелять ярі килими,
    і росою святять рожі,
    світлом ходять за людьми.
    Час весняної тріади
    на канві - у Небі Вед.
    І нехай - життя заради-
    крапле зЕрном Роду мед.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  28. Микита ХЧ Баян - [ 2013.04.09 03:18 ]
    Давай мы встретимся где-то
    Давай мы встретимся где-то!
    Я буду суббота, а ты воскресенье.
    И будем гулять с тобою до рассвета,
    Веселясь, словно в день рождения.

    И мне наплевать на все заботы,
    И что после тебя идёт понедельник,
    Ведь не даром же я суббота,
    А ты божий день, как сочельник!



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Наталя Скосарьова - [ 2013.04.08 22:01 ]
    ***
    Моя любов чолом сягала неба,
    Ти ж підошва´ми човгав по душі.
    То не дивуйся, що тепер – дощі
    І, як ніколи, сонця треба!

    То не дивуйся, що у квітні – зливи,
    Що снігопади, віхоли, завії.
    Кохати навпіл? – вибач, не умію.
    І вже від цього дуже я щаслива!

    Я до двобою нині не готова –
    У цій дуелі завше програю.
    У почуттях над прірвою стою
    І вибухаю відчаєм у слові.
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  30. Валентина Попелюшка - [ 2013.04.08 22:54 ]
    2.5. А хто би міг мені допомогти ?
    Допомога людини.

    «На початку Твого земного життя прийшов до Тебе, Ісусе, справедливий чоловік роду Давида – Йосип. Тепер на Хресній дорозі приходить на допомогу Симеон, чоловік із Киринеї. На початку моєї Хресної дороги стає мій батько. Ні, не для того, щоб допомогти мені. Мій батько не повів себе як чоловік справедливий, коли моя мама сказала йому, що я існую. Відповів, що це його не стосується, що він не хоче дитини. Як боляче ці слова відбилися в моєму крихітному серці! І знову: чому? Чому інші батьки з нетерпінням чекають на народження своєї дитини, а мої - ні? Чим я завинив перед ними? Лише тим, що живу. О, Ісусе, вже з перших днів життя я несу хрест. Його дали мені мама і тато. Чи це справедливо? »

    Ісусе, Ти вже майже падав з ніг,
    Не слухалося тіло, мов старече,
    Та добрий киренеєць допоміг
    І хрест узяв, щоб Ти розправив плечі.

    А хто би міг мені допомогти -
    Приреченому бідному маляті?
    Самому ні хреста не донести,
    Ні відчаю в душі не подолати.

    Зі мною ні старі, ані малі –
    Ніхто страшної ноші не розділить.
    Безсилий, пригинаюсь до землі,
    Як паросток, що в’яне, недозрілий.
    >>;
    o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р. >>
        змісту циклу "Хресна дорога ненародженої дитини"    


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  31. Костянтин Мордатенко - [ 2013.04.08 20:45 ]
    вірш видалено
    вірш видалено


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (5)


  32. Володимир Сірий - [ 2013.04.08 19:20 ]
    сон і ява
    *
    бджолою мрії
    пещу пелюстки
    твоїх солодких уст
    моя кохана
    але вони
    із відстані руки
    щезають у пітьмі
    немов омана

    лечу джмелем жадання
    уві сні
    до ніг п'янливих -
    чарівливих стебел
    та падаю
    у крутежі земнім
    поранений погордою
    від тебе

    співаю в марах
    пісню солов’єм
    серед зелених віт
    краси твоєї
    але мене
    неначе громом б'є
    холодний погляд
    снігової феї


    -
    світ наяву
    таким як був і є
    і ми з тобою
    граєм давні ролі
    і сон чи мрія
    нам не попсує
    Любов’ю
    подарованої долі

    08.04.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55) | Самооцінка 6
    Коментарі: (19)


  33. Ігор Лубкевич - [ 2013.04.08 19:08 ]
    ***
    Сумнорадість – це коли один. Намазав струни
    Кухоль чаю на вікні. В потрібнім тоні
    Ти сідаєш з зошитом в руці. Писать картини
    Високо задерши ноги. На балконі

    2013


    Рейтинги: Народний 5 (5.14) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Юлія Марищук - [ 2013.04.08 18:32 ]
    ***
    за довгі короткі години
    ти рідним для мене став
    і росте любов як причинна
    поміж некошених трав

    і сплітаються сни тілами
    в теплі едемські сади
    де ніщо не стоїть між нами
    стигнуть під сонцем плоди


    07.04.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  35. Володя Криловець - [ 2013.04.08 18:50 ]
    ***
    Сонце заходить – сумно стає,
    Місяць виходить – ніч настає.
    Вітер гойдає листя музично.
    Зорі співають – явище звичне.

    25 серпня 2012 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  36. Анатолій Криловець - [ 2013.04.08 18:18 ]
    Сонет скресання
    Скресає річка. Йде під мостом лід.
    Бруньки плекають мрію незбориму:
    Зеленими листочками своїми
    Довірливо обняти білий світ.

    Весна торкнеться лагідно до віт
    (Вони ж до неї линули крізь зиму!)
    І обдарує щедро одержимих –
    Одягне у весільно-білий цвіт.

    Весна! Весна! – це наступ, не відлига,
    Яку здолають снігом небеса…
    Збурунилась ріка. Усе застигле

    Руйнується, вирує, воскреса.
    …І серце, скресле для добра од криги,
    Бубнявіє надіями, як сад.

    30 травня 1986 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10) | "http://poezia.org/ua/id/18052/personnels"


  37. Іван Низовий - [ 2013.04.08 17:59 ]
    * * *
    Вигнулась диво-райдуга,
    Хмар проламавши стіну.
    Діво Маріє, радуйся
    За Україну!
    Діво Оранто, радуйся,
    Чаєчко сизокрила,
    Що народилась-нарадилась
    Проукраїнська сила!
    Хай по ярах завражилось,
    Підло зарегіонилось,
    В райдугу йти - ми зважимось.
    Господу лиш помолимось!

    2007


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (20)


  38. Іван Потьомкін - [ 2013.04.08 17:07 ]
    Гуде сирена...
    Здається, що й природа не байдужа:
    Ще вчора лазурове сьогодні небо спохмурніло,
    Вітер гне долу біло-голубі з Магендавідом стяги.
    Похмурі лиця тих, хто застиг у мовчанні на дві хвилини.
    Гуде сирена...
    Голосами тих, хто вознісся ядучим димом у горні висі,
    Кого розстрілювали голими і кидали в рови...
    Хто майже голіруч став проти танків у Варшавськім гето...
    Голосами шести мільйонів Божих душ,
    Приречених на згин, бо вони – юдеї.
    Гуде сирена голосами Праведників Миру,
    Котрі попри загрозу смерті рятували тих,
    Кому вдалося вирватися з лабет людоловів.
    Гуде сирена...
    Та байдужезністю до горя позатикали вуха ті,
    Хто й сьогодні повторить готовий глум нацистів.
    «Не вдасться!- кричить в одвіт Ізраїль.-
    Долю свого народу нікому не передовірю!
    В руках вона моїх синів і дочок на віки вічні!»
    Гуде сирена...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  39. Надія Таршин - [ 2013.04.08 16:12 ]
    Від кохання відречешся
    Від кохання відречешся –
    І жалю не оберешся.
    У житті давно утома,
    А воно – щасливий спомин.

    Не молилися ми Богу,
    Щоб одну послав дорогу,
    Спокушали свою долю –
    І вона дала нам волю.

    Та навіщо така воля,
    Коли різна у нас доля.

    2003р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  40. Надія Таршин - [ 2013.04.08 16:38 ]
    Нема тебе весною, літом...
    Ідуть і дні, і місяці
    Нашої довгої розлуки.
    Сумуємо ми за тобою,
    Кругом потрібні твої руки.
    Нема тебе весною, літом...
    І восени тебе немає,
    А я цвіту осіннім цвітом,
    Уже пелюстки опадають.
    І жаль мені цих місяців,
    Бо з них нанизуються роки,
    Ми кожний раз уже не ті.
    Бо від розлук сліди глибокі…


    1997р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  41. Галина Михайлик - [ 2013.04.08 16:05 ]
    Зоряні яблука
    А зорі – мов яблука! Так соковито
    і радісно падають стиглим дощем.
    Піду, назбираю у пазуху й сито,
    розвію по травах розпуку і щем…

    Ти сяйва такого не купиш. У посаг
    сама принесу… Пірнемо в таїну…
    І хай собі час вичаровує в косах…
    Сім зоряних яблук Тобі простягну…

    2000(2013)


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.64) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (33)


  42. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:34 ]
    * * *
    Листя опадає, ніби дні юдолі,
    Що у серці стогнуть на галері снів.
    Листя опадає із дерев на волю,
    Розчинивши в сумі бесіду лісів.

    Листя опадає так невинно й сонно,
    Ніби під мелодію неземних октав.
    Листя опадає…
    І нестримним дзвоном
    Храм незримий осені всіх заколисав.

    3 жовтня 2004


    Рейтинги: Народний 5 (5.92) | "Майстерень" 5 (5.92)
    Прокоментувати:


  43. Домінік Арфіст - [ 2013.04.08 15:39 ]
    НЕЛЬОТНА ПОГОДА (цикл КИЇВСЬКИЙ СПЛІН)
    нельотна погода
    надії летальний кінець
    розбухла валіза – утопленик в соннім потоці
    бориспільський бруд і брутальність на кожному кроці
    і рвані шматки порозкиданих долу сердець
    я не долечу ні сьогодні ні завтра – ніколи
    тебе не догнати – парсеками грається даль
    терпким ціанідом розкушую літній мигдаль
    і шлю sms-ки – тутешнього пекла приколи…
    я кину валізу з непотребом літніх речей
    тут вічна зима – неприкаяність неміч і нежить
    мене вже ніхто і нічого в мені не бентежить
    азотом затягнений світ забирається з-перед очей…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (26)


  44. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:11 ]
    * * *
    Із моїх грудей рветься птах –
    То моє кохання до тебе.
    У моїй душі горить свіча –
    То незгасний вогонь ніжності,
    Який лоскоче твоє обличчя.
    В мені звучить скрипка –
    Туга за тобою.

    2006


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (1)


  45. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:19 ]
    Лабети буття
    Життя протікає крізь пальці,
    Як теплий незримий пісок.
    І ми – споважнілі бувальці
    В лабетах буття певний строк.

    Чекаєм велике майбутнє,
    А вгледимо ночви в дірках.
    І спалахи всі незабутні
    Згасають, як попіл в руках.

    Примарні надії опали,
    Як цвинтарне листя колись.
    Всміхнуться могильні тюльпани,
    Здійнявшись із тління у вись.

    14 квітня 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.92)
    Прокоментувати:


  46. Борис Костиря - [ 2013.04.08 14:28 ]
    Пробудження
    Розтанув сніг, земля ледь-ледь зітхнула,
    Спросоння позіхнув кістлявий ліс.
    Пробігли спогади, немов косулі,
    Обличчя полоснувши лезом сліз.

    Біжать струмки, немов блискучі змії.
    І проліски пробилися крізь сон.
    А я іду крізь мисленну завію
    До сонця на космічний марафон.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.92)
    Прокоментувати:


  47. Віктор Чубенко - [ 2013.04.08 14:44 ]
    Квітесенція (поетична пародія)
    Назвали квітень квітнем, а відтак,
    Пішов і я шукати квіт у квітні,
    Шукав на клумбах і на квітниках,
    Та квітня квітники на квіти бідні.

    Життя не потребує зайвих слів,
    Робити діло тихо треба вміти:
    Ступив я на квітник і сам...зацвів -
    Повинні квітувати квітня квіти.

    Народ, захоплений подією, завмер,
    Метелики злетілися і бджоли,
    Підходив навіть міліціонер,
    Та ради квітня квітнути дозволив.

    Тут квінт (чи квіт) есенція проста:
    Це визнають і знаючі, і літні:
    Щоб урожай дали твої літа,
    Ти розквітай раніше, тобто, в квітні!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (15) | ""


  48. Борис Костиря - [ 2013.04.08 14:59 ]
    * * *
    Я кличу тебе крізь усі кілометри розлуки.
    Я вщент підірву нездоланні вершини розпуки.
    Прорвуся до тебе, немов голоси з потойбіччя.
    А страхи нехай утікають від нас на узбіччя.

    Візьму я у руки твій голос, неначе троянду,
    І стану зі спалаху в грудях всевічним Бояном.
    Розквітнуть тюльпани в незримих пустелях печалі.
    І вибухне серце моє на туманнім причалі.
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.92)
    Прокоментувати:


  49. Борис Костиря - [ 2013.04.08 14:22 ]
    Дистильована жінка
    Ця жінка була – як дистильована вода.
    Її серце було лагідним,
    Але в ньому бракувало пожеж і вибухів.
    Ця жінка була як тиха гавань,
    У якій не ловилася велика риба.
    У її душі я навряд чи зустрів би
    Пекельне сонце пустелі
    Чи крижаний архіпелаг.
    З її вуст я міг би напитися
    Не живої води
    Із пахощами озера, ряски, очерету,
    Не божевільно солоної морської води,
    Не терпкого вина,
    Не гіркої медовухи,
    А лише
    Дистильованої води.
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.92)
    Прокоментувати:


  50. Борис Костиря - [ 2013.04.08 14:07 ]
    * * *
    У серці палає троянда,
    Немовби дивна казкова істота.
    Хто вона?
    З яких неповторних країв
    Прилетіла в серце моє ця принцеса?
    По яких зозулевих стежках
    Вона досягла мого єства?
    Троянда…
    Я так боюся наступити на неї.
    Я так боюся
    На неї, засоромлену, поглянути.
    Вона розгублено дивиться на мене,
    Ніби дитина.
    О, дивна принцесо,
    Червоноока трояндо,
    Як мені самому стати трояндою
    У твоєму серці?
    2003


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.92)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   891   892   893   894   895   896   897   898   899   ...   1848