ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.06.18 14:21
Лютує сіре небо грозове.
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.

Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять

Володимир Бойко
2026.06.18 12:57
Ми зійшлися, щоб множився рід,
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.

Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -

Борис Костиря
2026.06.18 11:59
А кого я знайду на забутій стежині?
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.

На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел

Володимир Ляшкевич
2026.06.18 10:15
Кінець! Я все колишнє перезрів.
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.

Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,

Віктор Кучерук
2026.06.18 08:09
Вовк почув від Лиса вість,
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми

Мар'ян Кіхно
2026.06.18 03:59
Поганий правнуче!
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,

Олена Побийголод
2026.06.17 22:45
Борис Скорбін (1904-1972; народився й провів молодість в Україні)

Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.

    Наш паровозе, мчи притьма,

хома дідим
2026.06.17 21:35
неминучість намагається
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно

Олег Герман
2026.06.17 20:26
Я брав круті пороги без вагань,
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.

Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети

Артур Сіренко
2026.06.17 13:46
У день сонцестояння,
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:

Борис Костиря
2026.06.17 12:04
Мені часу, напевно, ніколи не стане.
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.

Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,

Вячеслав Руденко
2026.06.17 09:34
Чумацький шлях як ніч ,як сон
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,

Тетяна Левицька
2026.06.17 09:11
Безпорадний погляд,
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.

Віктор Кучерук
2026.06.17 07:36
На столі смачний сніданок
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.

Мар'ян Кіхно
2026.06.17 04:21
Учора на потьмареному небі
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.

П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.

Артур Курдіновський
2026.06.17 01:55
Ці вечори лишаються моїми,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.

Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,

Артур Сіренко
2026.06.17 00:09
Вусаті норовисті кентаври
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,

С М
2026.06.16 22:20
віє вітер, крізь холодну зливу
вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч

шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям

хома дідим
2026.06.16 21:42
усякі наші танці
у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер

Іван Потьомкін
2026.06.16 21:18
Тротуар в позолоті –
Квітне жовта акація.
Біла травень відкрила,
А сестрі випав червень.
Дерева без борні
Віддають одне одному
Небесами призначену чергу...
Нам би вчитись і вчитись

Борис Костиря
2026.06.16 11:56
Нарешті я нормально висплюсь
За сотні років на землі.
Проступить правда, наче листя.
Прийдуть далекі кораблі.
Примірю я слова на виріст,
Долаючи нові щаблі.

Нарешті правда переможе,

Іван Веселий
2026.06.16 11:54
Зранку у неділю, в першій,
я розплющив очі
від морзянки в мої двері.
Двійка тамагочі,
просто з "Вартової Вежі",
глянцеві-лискучі
простягнули від Єгови
звіщення страшнючі.

Тетяна Левицька
2026.06.16 10:44
Дрони круками вгорі —
смерть жахну несли на крилах.
В небі, у нічній порі,
від пальби зоря ятрилась.

Гуркотіло навкруги,
та незламна Україна
боронила береги:

Віктор Кучерук
2026.06.16 06:33
Тато швидко на лопатки
Укладає сина спатки,
А матуся на бочечок
Мостить лагідно малечу
І наспівує годину
Колискову пісню сину.
16.06.26

Володимир Бойко
2026.06.16 02:09
Кому мало територій на землі – під землею доберуть скільки треба. Низькі люди полюбляють балачки про високі матерії. Моральне безсилля зазвичай компенсують демонстрацією фізичної сили. Можна втратити геть усе, але злоба і заздрість залишаються

хома дідим
2026.06.15 20:37
розваж мене чимось небесний зодчий
немає тут розваг земних
сьогодні
знаю ми несхожі
ти понад хмарами а я оце на дні
я вірував у вітер
вітер віяв
збираючи ужинки там і сям

Борис Костиря
2026.06.15 13:25
Я розхлюпую час, ніби воду вечірню.
Я розхлюпую спокій, мов стріли часів.
Я іду до порожньої в лісі молільні
У хоралі пророчих і злих голосів.

Я розхлюпую розум, розхлюпую мудрість.
І любов розлітається, ніби вода.
Я розхлюпую біль і задавнену мук

Вячеслав Руденко
2026.06.15 10:42
Про виделки з мельхіору
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.

Олександр Сушко
2026.06.15 09:44
Колобки натхнення в павутині сірій,
Вирвизуб окатий сонечко жує.
Ген, за виднокраєм, білосніжний ирій
Я вже там думками, поміж юних єв.

А вони гарячі! А вони жагучі!
Кожна - квітка-ружа! Удихнеш - пропав.
Після них усоте головою з кручі

Віктор Кучерук
2026.06.15 08:00
Мов сторожа зла за бранцем,
Пси метнулися за зайцем
І позбавили свободи
Гризуна в кінці городу,
Хоч пустився той щодуху
Із морковкою за вухом...
15.06.26

Тетяна Левицька
2026.06.15 06:14
Птах сумний на горобині
повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.

Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,

М Менянин
2026.06.14 23:13
Не маєтки паперові,
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.

В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:

Іван Потьомкін
2026.06.14 21:55
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

хома дідим
2026.06.14 20:11
іще на хвилину дитинство городом недостигаючих полуниць · строго зелений нечервоніючий аґрус усе дозволяється їсти навіть не миючи · старий холодильник кавказ із характерною залізною ручкою що в одноруких бандитів тільки стирчить не догори а додолу · херн

Євген Федчук
2026.06.14 19:27
Ще прізвищ в давнину не існувало,
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з

Борис Костиря
2026.06.14 17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.

Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Анастасія Голумбовська - [ 2012.12.01 23:35 ]
    Коли довкола темрява
    Коли довкола темрява,
    Час берегти вогонь,
    Час обирати ближнього
    Й відігрівать теплом долонь.

    Коли довкола темрява,
    Час з неї виділятись,
    Час все почате завершити
    Й в єдине ціле нам зібратись.

    Коли довкола темрява,
    Більш нічого чекати
    І нікому жалітись на життя.
    Час діяти, а не згнивати.

    Коли довкола темрява,
    Єдиний вихід-не мовчати,
    Не йти по п"ятам за всіма.
    Час змін, час бунтувати.

    29.11.12


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Коментарі: (6)


  2. Софія Кримовська - [ 2012.12.01 23:03 ]
    ***
    На тім кінці любові падав сніг,
    сивіло небо хмарами щоранку.
    На цім кінці любові ти, коханка,
    втішалася хвилинами… він міг.

    Він міг багато: погляд і слова,
    і ніжні руки на твоїх колінах.
    На тім кінці любові ти невинна,
    на цьому – грішна. Час, як сніг, спливав

    у березень, у борозни жалів.
    Любов засіє рясно на всі боки.
    І зійде довгожданий світлий спокій.
    І зацвіте. І вродить. Він умів.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (12)


  3. Наталя Чепурко - [ 2012.12.01 22:07 ]
    Я- нічия...


    Я-нічия, і в цьому є свій сенс:
    Назавжди залишаюся жаданою.
    І кожен, дійсно,небайдужий "Man"
    Мене вважає дивною примарою.

    Ніхто не стане на заваді моїх дій .
    Я можу рухатися впевнено, тактовно.
    Ніхто тепер не перетне моїх надій.
    В життя моє не влізе безкоштовно.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  4. Володимир Сірий - [ 2012.12.01 22:21 ]
    Євангелія
    Тривожні вітри
    Об калиновий кущ
    Ламають потомлені крила.
    Новинами грізними
    Серце не муч,
    Щоб стужа його не засклила.

    Одна є хороша,
    Одна є блага,
    Хоча її зміст вельми дивний...
    Не схибить до неї
    Ніяка нога
    І серце простої людини.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  5. Володя Криловець - [ 2012.12.01 20:22 ]
    ***
    Я на листя в саду,
    ніби птах упаду.
    Заквітчаються сріблечком скроні.
    Ненароком терня
    подере, як стерня,
    і проступить роса на долоні.

    19 жовтня 2012 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  6. Володя Криловець - [ 2012.12.01 20:44 ]
    ***
    Ніби птах, опуска сиві крила туман.
    У душі він давно б полетів за лиман.
    Наче зорі ясні, світять краплі роси –
    Цілий світ ожива від такої краси.

    21 листопада 2012 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  7. Анастасія Голумбовська - [ 2012.12.01 18:16 ]
    Безмузний
    А більш писати нічого.
    За вікнами зима.
    Нічого нема вічного,
    Крім відчаю і дна.

    Немає нас й не було.
    Здається,вигадали все.
    Мене то вліво-вправо гнуло,
    То знов назад мене несе.

    Я знаю,що робити варто.
    Я знаю тисячі шляхів.
    Тепер відкинуть треба жарти-
    Живем без сенсу декілька років.

    27.11.12


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Наталя Мазур - [ 2012.12.01 18:11 ]
    Приїздіть до мами
    Тривалою щось видалась зима,
    У квітні ще кидається снігами.
    Дивлюся у віконце крадькома,
    Чи не приїдуть діточки до мами?

    З надією, що скроплена слізьми,
    За вас шепочу молитви ночами,
    Щоб Ангел Божий огорнув крильми!
    Чому ж не приїжджаєте до мами?

    Смачненькі приготую пиріжки,
    Округлі, із блискучими боками.
    Почастувала б діток залюбки...
    Коли приїдете у гості ви до мами?

    Минає час... Ідуть за днями дні,
    І старість підкрадається з роками.
    В якій би не були ви стороні -
    Не забувайте, приїздіть до мами!

    01-06.04.2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (13)


  9. Наталя Мазур - [ 2012.12.01 18:26 ]
    Шипшинка (Автор мелодії Віктор Ох)
    Пелюсток п'ять шипшинка
    Простягає до мене.
    Золота серединка,
    Внизу листя зелене.

    Ніби вбрана шовками,
    Така ніжна лелітка.*
    На гілках із шипами
    Порцелянова квітка.

    Запах лагідний лине,
    Проводжає в минуле.
    Воскрешає хвилини,
    Що в душі десь заснули.

    Вдвох збирали шипшину.
    Пам'ятаю і досі,
    Цілував без упину
    Ти лице моє й коси.

    Цілував мої губи,
    Називав мене - мила.
    Обіймав і голубив...
    Зашарілась шипшина.

    Стільки літ промайнуло...
    Чи того нам бажалось?
    Тихим щемом війнуло,
    У душі десь озвалось.
    .
    Сивини павутинка,
    Півжиття за плечима.
    Скаже хтось - гарна жінка,
    Та з сумними очима.

    Дорогі мені квіти
    Пригортаю до серця.
    Зачароване літо,
    Теплим спогадом ллється.


    *Лелітка - блискітка, цяточка.

    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Прокоментувати:


  10. Іван Низовий - [ 2012.12.01 13:25 ]
    * * *
    Мов не було тієї ночі,
    Коли із неба всі зірки
    В твої бездонні й сонні очі
    Упали. Спогадом гірким
    Живе Ірпінь, і не чекає,
    І вже не вірить, що – була…
    Тулюсь холодними щоками
    Я до травневого тепла.

    1995


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (1)


  11. Іван Низовий - [ 2012.12.01 13:57 ]
    * * *
    Я завжди любив негаласливо,
    Про своє на Всесвіт не трубив.
    Був, коли й не люблений,
    Щасливим,
    Нещасливим був, коли й любив.
    Нічим похвалятися тепера,
    Бо нема ні лиха, ні добра –
    Сновидіння, марево, химера,
    Дим омани, марення, мара…
    В клопотах земні мої Лаури
    Зваби розгубили неземні –
    В ореолі сивої зажури
    Гірко посміхаються мені.

    1994





    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  12. Віктор Кучерук - [ 2012.12.01 11:43 ]
    Волосся
    Вкриває очі й щоки, ніби шовк,
    Між пальцями стікає змійкувато.
    Стрясає серце й розганяє кров –
    Пружке, мов гума, і м’яке, як вата.
    Освітлене лиш місяцем вночі,
    Твого волосся неспокійне пасмо
    Непевно шалевіє на плечі
    Та тьмяно сяє в сутіні неясній.
    Немов духмяна лугова трава,
    Воно п’янить єство моє без міри.
    Зриває з уст цілунки та слова
    І від землі несе в сузір’я Ліри…
    30.11.12.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  13. Іван Низовий - [ 2012.12.01 11:42 ]
    * * *
    Торохтить порожнеча –
    Заснути не можна,
    Навіть слово сказати
    І то заважа...
    Кожна бочка порожня
    І діжечка кожна
    Барикадним
    Себе
    Барабаном
    Вважа...

    1996




    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (7)


  14. Іван Низовий - [ 2012.12.01 10:52 ]
    Лепківський мотив
    Пам’яті Григорія Чубая

    Немає Гриця Чубая
    Ні поряд, ні далеко,
    І лиш в уяві чую я
    Його журливий клекіт
    За видноколом:
    Кру, кру, кру...
    Кров’яниться зірниця.
    То значить: скоро вже помру,
    Зустріну скоро Гриця.
    Не падаю у трави ниць
    В пітному переляці –
    Перед очима світлий Гриць
    На львівській Погулянці.
    А над застоллям:
    Кру, кру, кру...
    Й Галинчине сопрано.
    І Гриць – живий.
    І я – не вмру.
    І взагалі ще рано...



    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  15. Василь Бур'ян - [ 2012.12.01 08:14 ]
    Самотній Ленін
    Відстугоніли бурі і вітри
    Над попелищем грізних революцій.
    Повицвітали стяги й прапори -
    Прийшла пора для мирних конституцій.
    Всевладдя прав і звершеність свобод
    Ще до кінця, як слід, не усвідомив
    Одвічно гнаний, нищений народ,
    Що був ізгоєм у своєму домі.
    В холоднім сяйві вуличних реклам
    Блищать крижинно людні тротуари.
    Меткі торговці спродують свій крам,
    Готують солод спритні пивовари.
    Банкіри підраховують "навар"
    За надміцними мурами скарбниці.
    Зав'яз парламент у болоті чвар,
    В сферичній залі знаної столиці.
    Зі шпальт газетних чинно промовля
    До вас творець духовного товару
    І вже інфарктом серце спопеля
    Мерзенне дійство "чорного" піару.
    Народ про Бога згадує щодня
    Під приводом поважним і не дуже.
    Невтішні думи вперто проганя
    І над своєю долею не тужить.
    ...Серед майдану, в сутолоці ніг,
    Хтось загубив смішного амулета,
    Отам, де на підмурку кам'янім
    Самотній Ленін мерзне без кашкета...


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  16. Андрій Українець - [ 2012.12.01 02:45 ]
    Солодкий
    Зустрінемось за тиждень ми з тобою
    Та чай я вже заварюю на двох
    Не сплю під гуркіт серця бою
    Фотографую квіти, листя, мох

    Я повертаюся до себе через тебе
    Моя ти ніжна, краща половина нас
    І я радію, що мені ще треба?
    П'ю ніби мед солодкий щастя час.

    09.11.2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Андрій Українець - [ 2012.12.01 02:37 ]
    Дух
    Як би не холодно навколо
    Які б не били вдари долі
    Тримайся, бережи свій дух
    І пам'ятай, один у полі - воїн
    Борись і куй із себе зброю
    Важливий кожен крок і рух

    Бо навіть лист, мороз тримає
    Він передчасно не спадає
    А однина - не мінить зміст
    І навпаки, йо краще видко
    А хто гниє вже, навіть бридко
    А все лиш - особистий ріст

    Та ми - не листя на морозі
    Не зайці в рові-верболозі
    Господарі ми у своїм краю
    І маємо це пам'ятати завше
    І навіть битву знов програвши
    Війну іще не програють

    Любіть же неньку Україну
    Любіть дітей і всю родину
    І сива бабця, кволий дід
    Вони - коріння родоводу
    А в нім же не шукають вроду
    Та без коріння, нема квіт.

    Живіть, кохайте і радійте
    Слухайте серце своє, дійте
    Та пам'ять предків бережіть
    Бо без коріння - нема долі
    А доля перекотиполя
    Не те як варто в світі жить.

    29.11.2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Андрій Українець - [ 2012.12.01 02:23 ]
    Телефоном...
    Стукіт твоїх підборів
    У трубці гучно лунає
    Йдеш бруківкою Львова
    Наш час без нас минає...

    Той стукіт глибоко в серці
    Створює ритми дивні
    А колір чуттів між терцій -
    Веселка в сонячнім ливні

    Нам треба уже поспішати
    Наповнити скорше нас нами
    Відстаней скинути шати
    Творити намріяне снами

    Душою до тебе я лину
    Загортаю при зустрічі в себе
    Так швидко разом час плине
    В щасті, що аж до неба.

    28.11.2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Андрій Українець - [ 2012.12.01 02:35 ]
    Осінь
    Не поспішаю осінь проводжати
    Знайомство наше в ній залишиться
    І хоч вона скидає листя шати
    І холодно стає, та тепло пишеться

    А крепкий грудень закує без просу
    В обійми все, що плинуло водою
    І інеєм пухким беріз збіліють коси
    Сніг захрумтить під нашою ходою

    Та осінь ще в правах і вірші пише
    У наших Душах, спогади карбує
    І нам вона запам'ятається не лише
    Дощем і тим, що листячко фарбує

    Ця осінь тепер завше буде з нами
    І теплий вересень, що бачив серед ночі
    Маленьке тихе диво, думами і снами
    Намріяне, - Кохання, стрітене на очі

    А в тих очах спалахували іскри
    Вони мов зорі в небі Яснім упадАли
    І поки макро виростало з мікро
    Бажання, що на двох, ми загадали

    Крепкі обійми і солодкі ніжні губи
    Скріпили поцілунком те, про що мовчали
    Ми, ще не казали слів про те, що любим
    Але дерева схвально вітами хитали

    Із тих хвилин щось сталося із часом
    Він то летить, то дивно зупиняється
    То тягнеться, смакує, ніби ласує
    То ніби за собою знов ганяється

    Та осінь щедро й далі дарувала нам
    І зустрічі, і настрій, лагідну погоду
    Все це залишиться тепер у ній, отам
    І в наших Душах, та у віршах, згодом

    Година і хвилин ще декілька лишень
    Залишилось у нас з тобою, Осінь
    Та руки не ховаю у тепло кишень
    Бо вони обійняти на прощання просять

    Я дуже вдячний, Осінь, дякую тобі
    За те Кохання, що в тобі знайшлося
    Щемить у серці, але це чуттєвий біль
    Прощай, і дякую за щастя, Осінь.

    30.11.2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Іван Низовий - [ 2012.12.01 00:14 ]
    Пам"яті Василя Стуса
    Перечитую Стуса…
    … І хочеться знов повернутись
    В неповторний той травень,
    На той семінар поетичний
    В розчудесній Одесі
    І до Василя доторкнутись
    Непомітно рукою:
    Чи й справді такий він величний?
    О наївні думки!
    Ми ж були молоденькі й гарячі –
    Нам жилось,
    Як пилося у спрагу з ковша
    Навхильці,
    І ніхто не завважив тоді
    Василевої вдачі
    І ніяких пророчих ознак
    На ясному лиці…


    2008


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  21. Василь Світлий - [ 2012.11.30 23:32 ]
    Сухопостне


    Не спіши, мій брате листопаде.
    За тобою бачу тільки тьму.
    Якби вмів ти долю віщувати ,
    Відвертати здатний був біду…
    Незабаром - зорям опадати,
    Все зелене віддадуть вогню,
    Перестануть бути син і мати,
    Супостат постане наяву…
    Не спіши, мій брате листопаде,
    Сповіщати пору зимову.
    Небагато прошу, небагато.
    Кілька крапель пізнього дощу…

    30.11.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (14)


  22. Татьяна Квашенко - [ 2012.11.30 22:00 ]
    спи, родной...(последняя ночь осени)
    Спи…

    Засыпай
    этой
    осенью -
    300 минут на покой.
    «Завтра»
    нас ждёт
    – не допросится
    в гости.
    Проснёмся зимой
    вместе.
    Тоска отменяется.
    Взглядом коснётся ресниц
    Небо.
    Оно не меняется
    даже вдали от столиц –
    общее,
    близкое,
    вечное…
    Снам, Небо, тайну открой -
    как нам в Твоей бесконечности
    вместе проснуться?

    Родной…


    30.11.2010




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  23. Володя Криловець - [ 2012.11.30 21:49 ]
    ***
    У тихенькому куточку
    У білесенькій сорочці
    Задрімав малий павук –
    Вісім ніжок, наче рук.

    26 жовтня 2012 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Володя Криловець - [ 2012.11.30 21:56 ]
    ***
    Світанкове небо
    жайворонка манить.
    І бринять на вітрі
    Стиглії жита.

    7 серпня 2012 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  25. Володя Криловець - [ 2012.11.30 21:45 ]
    ***
    Під вікном цвіркун цвіркоче,
    В темну нічку спать не хоче.
    Зір мереживо казкове.
    Сон мені явився в слові.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  26. Роман Король - [ 2012.11.30 20:30 ]
    Творча квітка
    Присвята Юлі Фінковській

    В часи буремні, в центрі дев"яностих,
    В казковім лісі, в непрохідній гущі
    Так одночасно вельми складно й просто
    Пробились паростки, що гріють душу

    Ця квітка так потребувала світла,
    Чіплялася за кожен сонця промінь
    З надією, що прийде ця мить світла
    Й зігріє літо паростки-долоні

    Росяний ранок -покотились сльози,
    Але в душі - надія і прозріння,
    Якими б не були метаморфози,
    Вона все ж розцвітала неймовірно

    Як говорив мудрець Хітон з Ефора,-
    Себе пізнати - це шлях до прозріння.
    І так дзеркально гарно і казково
    Милується вона своєю тінню

    Цілющий дощ співа любові оди -
    Торкається її так тепло і літнево,
    Дарує крапельно частинки насолоди,
    Немов жива вода скарбниці Пево

    Ця квітка сяє серцевиною іскристо,
    Вже повна насінинами-думками,
    Осяяння і доброти срібне намисто
    Постали враз рядками-пелюстками

    Наймення Юлія дано їй миле й світле,
    Ця квітка на душі лікує рани,
    Натхнення від навколишнього світу -
    Для неї свого роду стан нірвани


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  27. Анастасія Голумбовська - [ 2012.11.30 20:13 ]
    Утренний
    Тот же сценарий:
    Нервный мужчина,
    Жёлтый фонарик,
    Проходящая мимо машина.

    Как до смешного нелепо,
    Всё вокруг происходящее,
    Я снова следую слепо,
    За мимо меня проходящими.

    Ночь снова без сна,
    Вторая кофе кружка,
    Нащупываю камешки дна,
    а рядом тень-подружка.
    4.10.12


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  28. Леся Геник - [ 2012.11.30 20:24 ]
    ***
    Ти в осені мене цій віднайди
    Допоки ще палають буйно липи,
    Допоки з неба чистої води
    Яскраве сонце злата щедро сипле...

    Ти відшукай мене на стежах тих,
    Де шелестить незримою сльозою
    І так знеможно без кохання йти
    Душі у далеч вічно самотою...

    Ти розгледи́ ув осені той слід,
    Що дріботить до капища святого,
    Допоки ще буяє листоліт
    І снігом не занесено дорогу...
    (9.11.12)




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (10)


  29. Анастасія Голумбовська - [ 2012.11.30 20:57 ]
    Час
    Годинник більше не стоїть.
    Історія складається із вчора.
    І головний суперник - час,
    І та всередині потвора.

    Ти ніби сірий кардинал:
    Воюєш ти лише з собою.
    Все буде завтра,а сьогодні?
    Сьогодні ми не станемо до бою.

    Сьогодні ми впадем в депресію,
    А завтра буде маса справ.
    Коли ж час жити буде?
    Час йшов, але куди - не знав.

    26.12.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  30. Леся Сидорович - [ 2012.11.30 19:59 ]
    Переселеним із Лемківщини 65 років тому

    Світило сонце, грілися Карпати,
    Дугою вигинаючи хребти.
    Гуділи бджоли – треба працювати.
    Ідилія.. Та раптом – знак біди.

    Сказали різко: «Хутко виселятись!
    Збирати необхідне та іти».
    А як поглянуть в очі рідній хаті?
    А як промовить яблуньці: «Прости»...

    Дрібненькі діти доокола плачуть,
    Старі хрести на цвинтарі німі.
    »Збирай-но, жінко, речі... Ще побачать
    Сльозу на оці та думки в пітьмі».

    І кожен в серці ніс дідівську пісню,
    І кожен в душу хухав: не схолонь...
    Назад би озирнутись... Та запізно,
    Вже вислизали спогади з долонь.

    Сховати в серці від чужого ока
    Те найсвятіше, що вкраїнець мав.
    Нехай притихне, хай лежить глибоко,
    Аби ніякий ворог не дістав.

    А потім, озираючись несміло,
    Бабуся вчила давніх молитов.
    Її боліло не старече тіло,
    А спогади, відроджуючись знов.

    Хотіли з нас рабів зробить. Німими
    Очницями дивитись вік у вік?
    Щоби в страху забули, ким були ми?
    Щоби посохли корені навік?

    ...Земельки скибка, звана Закерзоння!
    Позбавлена ти наших молитов.
    Та віримо: ти в Бога на осонні,
    І ми в думках до тебе линем знов.

    11.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  31. Людмила Юферова - [ 2012.11.30 17:48 ]
    Якби ж то перебігти низку літ...
    Якби ж то перебігти низку літ...
    Назад, назад - там сонячно й барвисто,
    Де так спішить у простір часоліт,
    Яким кермує золоте дитинство.

    Де виспались запліднені сади,
    Де бринькають у травах дзвінко роси,
    Лечу, лечу я подумки туди,
    Де літо вранці пахощі розносить,

    Де в кришталях веселого струмка
    Вихлюпуються сонячні зайчатка,
    Де ще надійна дідова рука
    Веде в життя із самого початку.

    Та стежка круто вгору повела,
    Між бур’янами, як гадюка, в’ється...
    Попереду – ні міста, ні села,
    Здається, грім у грудях, а не серце.

    Біжу, іду – аж раптом листопад
    Останнім листям позіхнув спросоння...
    Ще ж не дійшла... Й не поверну назад...
    Й нести так тяжко сонце у долонях...


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.42)
    Коментарі: (5)


  32. Людмила Юферова - [ 2012.11.30 17:23 ]
    Перекину місток
    Не стомились вітри, сумно квилять осінній молебень,
    Барабанять не в ставні, а прямо в мою самоту...
    Перекину місток від заплаканих вікон до тебе –
    І нехай листопад сам смакує свою гіркоту.

    І по цьому містку попрошкую подалі від втрати
    І на сонячній стежці посію зернятка надій...
    Поможи мені, Боже, черствою від болю не стати
    І розбурхати серце для щастя нового зумій.

    Поможи мені, Боже, лишатися завжди собою.
    Не кажи, що свобода – тобою придуманий рай...
    Як спіткнуся на чомусь – не дай же мені супокою.
    Тільки силу і віру, вірші і любов не займай.

    Я прошу Тебе, Боже, з Тобою я завжди відверта,
    Якщо погляд не стріне знайомих очей на мосту,
    Все одно дай мені оте право – щасливою вмерти!
    І нехай листопад сам смакує свою гіркоту...
    Листопад 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  33. Марія Берберфіш - [ 2012.11.30 16:03 ]
    Радіє вечір
    Радіє вечір вітровієм,
    шепочучи багряним листям,
    повітря подає ігристе,
    немовби у фужері – ірій.

    Широко вечір веселиться,
    йому байдужий серця смуток,
    лише своє він хоче чути,
    без настроєвих інвестицій.

    Забувшись, радісно танцює,
    мов натовп у якомусь клубі.
    Вогні ж... Вогні, неначе судді.
    Журбі чиїйсь. Побіжно. Всуї.

    2012 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (5)


  34. Устимко Яна - [ 2012.11.30 16:04 ]
    цвіте терен
    припадає віно листом
    віно листом


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  35. Флора Генрик - [ 2012.11.30 16:20 ]
    Сніговій Королеві...
    Залюбленість у себе Вам не тисне?
    Така прегарна і розумна, звісно!
    А в імені уже жорстокість стужі,
    Та ластівки наївні дуже-дуже...

    Обманно вірять: Білосніжка тужить…
    Не варто сніг нести у душі птиці,
    Там холодно без Вас! Буває криця
    Люстерка льодяного так збайдужить
    Без Вас, прекрасна і холодна Леді…

    Та що це я, рахуєте, дале́бі
    Чи Ваші вже усі зірки на небі...

    Ви все будуєте свої меридіани?
    Для Вас слова- не істина, а сани!

    Лупаєм ту скалу!
    Проте, одначе…
    Ви з Півночі.
    Що та скала Вам значить?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (14)


  36. Іван Низовий - [ 2012.11.30 16:36 ]
    * * *
    В захопленні від посмішки твоєї
    З лукавинкою щирою,
    Гублюся,
    Про сиві забуваю
    Ювілеї
    Свої вчорашні,
    Гнуся і стелюся
    До ніг твоїх…
    А як погляну збоку
    На себе –
    Сором обпікає щоки:
    Чи маю ж право жінку юнороку
    Заманювати в сиві свої роки?!
    Палю цигарку.
    Гірко так, прегірко.
    Гірчить полин зневіри і вагання.
    І падає в траву серпнева зірка:
    Твоя – найперша,
    А моя ж остання.


    04.09.1997


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (1)


  37. Євгенія Дєдова - [ 2012.11.30 15:40 ]
    Машенька
    Для меня ты всех роднее
    Ты ведь кровиночка моя.
    Сестричка милая и родная,
    Ведь мы с тобой одна семья.

    Все детство мы с тобою вместе,
    Ходили в садик и игрались.
    Болели, бегали и ругались…
    И незаметно в юность шли.

    Помню я, когда впервые
    Ты без меня, одна ушла…
    Ведь для твоих подружек стала
    Вдруг почему-то я «мала»

    Толпой тогда вы шли на танцы,
    Меня оставили одну…
    И я стояла у тополи,
    Глотала горькую слезу…

    И вдруг – сестричка оглянулась…
    Смотрела долго на меня,
    И бросив всех – ко мне вернулась…
    Со мной вдвоем у кино пошла.

    И помню я , как однажды,
    А жили бедно ми тогда.
    К тебе вдруг зависть появилась…
    Свет заслонила для меня.

    «У Маши видите две кофты!»
    Шестнадцать было тебе тогда.
    А у меня то – ни единой…
    И зависть за сердце взяла…

    А наша мамочка родная,
    Взглянув, поняла все тогда…
    Она спросила: «Машу любишь?»
    И я ответила ей: «Да».

    И мама мне тогда сказала:
    «Жень, вещи это ерунда.
    А кофточку тебе мы купим.
    А у жизни главное – сестра.

    Спасибо мамочке любимой,
    Что научила нас любить.
    И на всю жизнь нам объяснила,
    Чем нужно у жизни дорожить

    И мамочки совет тот мудрый
    С тобой по жизни мы несем
    Друг друга сильно и нежно любим,
    Не обижаем и бережем.

    Моя сестричка, дорогая!
    Ты помогаешь мне всегда!
    Когда болела я, у больнице
    Со мной ты сутками была.

    И богу слава, маме и папе.
    Что у жизни есть ты у меня!
    Что мы друг друга понимаем
    Что мы с тобой одна семья.



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  38. Наталя Мазур - [ 2012.11.30 15:22 ]
    Доню, моя донечко (Автор мелодії Віктор Ох)
    Від біди, печалі і тривог,
    Збереже нехай всіх Бог!

    Доню, моя донечко, сльозинко на очах,
    Відлітаєш ти від мене у життєвий шлях,
    І де б не була ти, у які не йшла світи,
    Мамина молитва тебе буде берегти.

    Від біди, печалі і тривог,
    Збереже тебе хай Бог!

    Не шкодуй із серця людям, доню, теплоти,
    Будь завжди привітна і до всіх ласкава ти,
    Щоб життя колискою для тебе все було,
    А знайдеться милий, на його зіпрись крило.

    Від біди, печалі і тривог,
    Збереже удвох вас Бог!

    Тільки, доню, пам'ятай про батьківський поріг,
    Про матусі серце, що для тебе оберіг.
    Знаю, заклопотана ти, та хоча б до свят,
    Ти привозь бабусі онучаток-пташенят.

    Від біди, печалі і тривог,
    Збереже усіх нас Бог!


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (4)


  39. Наталя Мазур - [ 2012.11.30 15:59 ]
    Лісова царівна
    Де соловей витьохкує чарівно –
    Серед дубів кремезних, серед кленів –
    Конвалія, як лісова царівна,
    Росла струнка на пагінці зеленім.

    Росу ввібравши чисту світанкову,
    Сріблились дзвоники прозорим блиском,
    Згортаючи обгорточку казкову
    Над пуп'янком – пацьоркою намиста.

    А запах! Ніби ангели із неба
    Подарували свіжі аромати!
    А знаєш, вона квітла задля тебе,
    Щоби тобі себе подарувати.

    А ти проходив мимо і навмисно
    На ніжну квітку наступив ногою.
    Поранена душа її повисла
    На ниточці і витекла сльозою.

    Скажи, чому, не можу я збагнути,
    Приніс царівні лісовій страждання?
    Та знай: якщо щасливим хочеш бути,
    То не чини подібного з коханням.


    08.05.2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  40. Любов Долик - [ 2012.11.30 14:16 ]
    Очерет
    У листопаді кольору какао
    над озером, де смуток потонув,
    гойдався очерет (такий зухвалий!) -
    пишався гордо. Де ж йому до сну?

    О, нині тільки він керує світом
    і має силу - зиму простоїть!
    Та налетів зненацька зимний вітер,
    подер його на клапті... Мимохідь...

    Погрався і пішов. А над озерцем
    насіннячко прозоре, невагоме,
    як сяйво - із розірваного серця -
    шукає шлях додому...


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (15)


  41. Юлія Вітер - [ 2012.11.30 14:26 ]
    панна йде
    там де яро цвіте горобина
    понад сонною балкою мертвих мечів
    ходить видиво білої панни вночі
    простягає обійми тремка далечінь
    панна йде і ніхто не зупинить
    там де яро цвіте горобина

    де плющі на мечах повсихали
    розімліли щити та облізли герби
    тільки світяться душі вогнем голубим
    і не видно просвітку хоч мертвих убий
    тільки холод безмовних окалин
    де плющі на мечах повсихали

    не дивись їй услід схаменися
    не піддайся чарунку нічної краси
    повертайся у чорні дрімучі ліси
    тільки сон нетутешній у яв не неси
    залиши у торішньому листі
    не дивись їй услід схаменися


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (19)


  42. Євгенія Дєдова - [ 2012.11.30 13:41 ]
    Пенсия.
    Когда мы были молодыми
    Мы этот день с надеждой ждали.
    И стать свободными желали
    От повседневной суеты.

    Дни пролетели незаметно
    И этот день пришел, желанный.
    Но почему-то счастья нет
    От той свободы долгожданной.

    И почему-то нам не спиться,
    До полудня, как мы мечтали.
    А по ночам работа снится…
    Та, от которой мы устали.

    И с ней расстаться нету мочи
    Друзей оставить и зарплату.
    И стать зависимой и бедной.
    От государства ждать подачку.

    Смотреть голодными глазами
    В витрины полные товара.
    И каждый день считать копейки…
    Те, что когда-то не считали.

    2006



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  43. Олексій Ганзенко - [ 2012.11.30 11:55 ]
    Сергію Василюку
    Була дорога – тепер стіна,
    Лупай її – не лупай.
    Чому ж урвалася та струна,
    Й мов риба віддих хапай?

    Було горіння – шалений дрож,
    Аж відлиски ген пожеж.
    Це ж мовби риба німіти, що ж,
    Рятуючись від мереж?

    Таж ні – чарунки в мереж рідкі,
    Не рівня їм тятива!
    Впадуть (не відаю ще звідкіль)
    Не слава, зате – слова.

    Замокли ноги брудні в багні,
    Та гарно, що знов у путь.
    Чи ж я здолаю його, чи ні?
    Втім рать не вгамує ртуть.

    Й паде на порох німа стіна,
    День синій імлу поїсть.
    Шкода – урвалася та струна,
    Та ще залишилось шість.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (3)


  44. Надія Таршин - [ 2012.11.30 09:52 ]
    Образи давно минули
    Образа давно минула,
    Ніби її не було,
    І у далеке минуле,
    Часом усе віднесло.

    Нині по-іншому бачу
    І вчинки свої, і слова,
    І Богу дякую щиро,
    Що я прозріти змогла.

    Бо видно так було треба -
    Цей ківш допити до дна,
    Зазнати болю гіркого,
    Відчути зраду сповна.

    Переборовши – піднятись
    І не бажати розплати,
    В усьому, що відбулося,
    Не бачити вже винуватих.

    21.06. 2012р. Надія Таршин


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  45. Надія Таршин - [ 2012.11.30 08:18 ]
    Бо на все є своя пора
    Про кохання уже не
    пишеться,
    На усе є - своя пора.
    І надії мої, і мрії,
    Щоб було у нас більше добра.

    Щоб щасливо жили усі мами,
    І щоб чуйніші діти були,
    А жінки залишались
    жінками –
    Віз проблем на собі не
    не тягли.

    Щоб земля моя люба і
    мила –
    Набиралася сили щорік,
    І на ній врешті – решт
    відродився
    Справедливий
    козак – чоловік.

    І багаті не забували –
    В домовини - кишень нема,
    І усім: і багатим,
    і бідним –
    Небесам звітувати сповна.

    Щоб гармонія щастя і миру
    Панували поміж людьми,
    Ну а доля по – материнські
    Огортала усіх крильми.

    Мабуть я і смішна , і дивна,
    Бо насправді так не буває –
    Тільки мрія і віра в добро,
    Шанс для кожного з нас
    залишає.

    30.04.2012р. Надія Таршин.




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Анна Трепез - [ 2012.11.30 07:52 ]
    Чорне Перо
    ядерний вибух
    білий пил
    падає чорне перо

    нейроколапс
    білий папір
    падає чорне перо

    кимось підібране
    штучно літатиме
    зникне у кванті пітьми

    кимсь непомічене
    падати нікуди
    зникне у небутті

    чорні птахи
    бійка на смерть
    кров стікає пером

    битва думок
    чорнилоточить
    і заливає вином

    поле бою
    чорне пір'я
    анАтемізує. додолу

    мертві чи птахи-каліки
    народять
    матерію слова



    жовтень 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  47. Іван Низовий - [ 2012.11.30 01:13 ]
    * * *
    Закурганений,
    Закураїнений,
    Заруїнений рай – Донбас?!
    Що ж ти сваришся з Україною
    Так, що хрипне густий твій бас?!
    Що ж ти ділиш дітей приблудних
    На своїх і чужих?!
    Нехай
    В буднях цих неймовірно трудних
    Україниться ріднокрай!

    Переписуй спочатку й начисто
    Всі скрижалі – веселі й сумні,
    Всіх злютовуй в ЄДИНУ НАЦІЮ
    В цім суспільному казані!

    Щоб зворушились,
    Заворушилися
    На взаємну любов
    Серця
    В грудях правнуків ворошиловця
    Й січового стрільця.

    2003




    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  48. Іван Низовий - [ 2012.11.30 01:39 ]
    * * *
    Можна вбити поета
    І вірші його спалити,
    Можна знищити навіть
    Сліди від його слідів
    І плитою могильною
    Намертво прах придавити…
    Та залишаться трави,
    Якими він прошурхотів!

    2003


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  49. Наталка Янушевич - [ 2012.11.29 23:53 ]
    ***
    Відчуваєш перші холоди?
    Як роки, вони пробрали плечі.
    Навіть місяць, серпик молодий, -
    Ніби кіготь, грубий і старечий.
    Знаєш, як вернутися назад,
    У густе і променисте літо,
    Де ніхто не вірить в листопад,
    Де із сонцем діжка перелита?
    Пригорнись і будь мені плечем,
    Поділись медовим теплим чаєм.
    Десь на денці замерзає щем.
    Літо буде! Трохи зачекаєм...
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (12)


  50. Марія Берберфіш - [ 2012.11.29 23:58 ]
    Доплакує осінь...
    Доплакує осінь. Уже їй лишилось недовго
    кропити слізьми листопадові села й міста...
    Для неї одна тільки є у цім світі дорога,
    незмінна, холодна, коротка і дуже проста.

    В минуле. В пітьму домовини прожитого вчора.
    Чи хоче? Не знати. Та вибору їй не дано.
    А поки у ній іще тонуть підошви й підбори...
    А сіра печаль переходить потроху у сон...

    Поглине земля свій покров з бездиханного листя,
    замерзне безсило остання осіння сльоза.
    І вже підкрадається холод зими гонористий,
    щоб також колись у цім світі лишитись позаду.

    2012 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   922   923   924   925   926   927   928   929   930   ...   1828