ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Микола Дудар - [ 2023.10.05 00:49 ]
    Як мало нам треба
    Один її погляд -
    Півкроку в обійми...
    На двох один спогад
    Зустріне на війнах…
    І знову на варті
    І знов поіменно...
    А спирт, що у кварті
    Безсонне знаменно…
    Як мало нам треба
    Любові і Миру
    І погляду Неба
    І трішечки сиру…
    5.10.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  2. Микола Дудар - [ 2023.10.04 23:15 ]
    Якщо вже родили...
    Родили. Авжеш. Не питаючи згоди.
    Вернувшись із поля в одному із сіл…
    І хто б там, і щоб там… а янгел господи…
    Пригледів, подумав, і взяв на приціл…

    Бувало усяко… шкреблись в огорожу,
    Манили в болото, штовхали у смерч…
    Та янгел те знав, сперечатись негоже
    Попереду грому звисав його Меч…

    І дай тобі, Боже… стелилась доріжка…
    Мужніли питання. Життя - голоси…
    І хай потомились обоєньки трішки,
    Але ж і родили не ради краси?..
    4. 10. 2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  3. Козак Дума - [ 2023.10.04 18:17 ]
    Не помилися
    Як блискавка майнула небосхилом,
    стрілою полетіла вдалечінь…
    Куди спішиш, красуне, ти щосили?
    Тебе не доганяє навіть тінь!

    Які краї приваблюють, кохана?
    У чому мотивація душі?
    А може підганяє серця рана –
    то не останній у житті рушій!.

    Нехай ласкаво усміхнеться доля,
    і схилиться до ніг весь білий світ.
    Любов, говорять, гірше за неволю,
    але за сонце не прийми софіт!.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  4. Марія Дем'янюк - [ 2023.10.04 16:27 ]
    Він мене обороняє
    Я нічого не боюся,
    Бо рука в руці татуся,
    Він мене обороняє -
    Україну захищає.

    Я нікого не боюся,
    Я до татечка горнуся
    І кажу йому тихенько:
    "Я доросла, не маленька,
    Ще чекатиму на тебе,
    Україні поміч треба.

    Так пишаюся тобою:
    За широкою спиною
    Наша люба і єдина
    Рідна Неня-Україна."

    Я ніколи не боюся,
    Лиш за татечка молюся...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  5. Серго Сокольник - [ 2023.10.04 14:43 ]
    Осіннє до серця
    Подих холоду пестить волосся
    В дисонансі пташиних відлунь...
    Шо це? Осінь, кохана. Це осінь
    Запліта степову ковилу
    І туманом відбілює коси,
    І у шибку сльозинами б"є...
    Що це? Осінь кохана. Це осінь
    Стукотить у віконце твоє.
    ...відігрітись і душу зігріти
    Ще хоч раз наостан до весни,
    І любити, всім серцем любити,
    Як раніше поринуть у сни,
    Де лиш ми... Я і ти... Ми обоє
    Заплелись у жаги відчутті
    І востаннє впилися любов"ю,
    Доки холод торкнеться до тіл...

    Серго Сокольник, 2023.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Сніг на голову - [ 2023.10.04 10:47 ]
    зломле'не

    збирай каме'ня — бий чужі шибки.
    їмили щістя, думают, назавше.
    воно тобі по серці, ніби рашпіль,
    здоймає почування на диби.
    пропащий.

    надвоє тріснутий і юж пустий,
    втекло у землю й заросло бур'яням.
    навиворіт рукою босоркані
    звернений нагло. а у спід рости
    намарне.

    вишиваний упоперек хрестом,
    під шкірою носити аж до скону.
    живи собі, бо ніґде не боронит
    отой лукавий, що без чести, бог
    з ікони.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Неоніла Ковальська - [ 2023.10.04 08:55 ]
    Йшов поволі жовтень
    В капелюсі жовтім
    Й багрянім кафтані
    Йшов поволі жовтень
    Та усіх вітав він.
    Зичив щастя-долі
    Хризантем букетам
    У кожному домі.
    Ділився секретом

    З вітром прохолодним
    Та дощем дрібненьким
    І дубом високим
    Все ще зелененьким.
    Помахав прощально
    Журавлям й лелекам,
    Що вже відлітали
    Далеко-далеко.
    Присів на пеньочку
    У лісі густому,
    Відпочити хоче,
    Він у себе вдома.

    2022 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Віктор Кучерук - [ 2023.10.04 05:03 ]
    Вічна радість
    Вже пахнуть осінню діброви
    І стали пахмурними дні, –
    А я тебе, моя любове,
    Кохаю ще, мов навесні.
    Спадає листя поступово,
    Але невпинно, всюди з віт, –
    Лиш ти, красива і здорова,
    Дивуєш молодістю світ.
    Згасають свічі пелюсткові,
    Бо жебонять дощі без меж, –
    А ти донині загадково
    Мені наснаги додаєш.
    Маліють чари вечорові
    І холод шириться чимдуж, –
    Лиш не кінчаються розмови
    Зігрітих любощами душ.
    Не тішить погляди багровий,
    Украй зволожений покров, –
    А тільки радує казкова,
    Роками зміцнена, любов.
    04.10.23



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  9. Віктор Насипаний - [ 2023.10.03 23:14 ]
    * * *

    Ще хочу літа в неба синій глині,
    Де давні всі стежки мої дитинні.
    Де ноти вітер пише в павутинні
    І зорі проростають в конюшині.

    І в’яже день для сонця знову коло,
    І тиша крадне птахи ранній голос.
    Дзвенить ледь-ледь у росах небо кволо
    І сниться квітам бджілки щире соло.

    03.10.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  10. Козак Дума - [ 2023.10.03 21:48 ]
    Місто сирен
    У гирлі віковічного Інгулу,
    на берегах Гіпаніса стрімких,
    раніше може ви цього не чули,
    іще до козаків жили… жінки.

    Тих доньок Ахелоя й Терпсіхори,
    надовго Алібант запам’ятав –
    вони вночі виспівували хором
    і багатьом той спів останнім став…

    Смертельні чатували їх пороги
    в бистринах повноводної ріки.
    Між бурунів стирчали біса роги,
    що рвали подорожніх на шматки.

    Одурений сирен чарівним співом,
    сміливець не один життя поклав,
    аж доки їх, заткнувши вуха мливом,
    відважний Одіссей не подолав.

    Перетворились фурії на скелі,
    у камені застигли на віки,
    і стали сяйвом на небесній стелі
    співати мовчки скорені зірки…

    Пройшли часи і знову Миколаїв
    сирен московських дике рве виття.
    Ті фурії гуртуються у зграї
    в надії нас лишити майбуття.

    Але рішучість нашу не здолає
    ні фарисей, ні навіть Моїсей.
    Упевнено крокує ріднокраєм
    уже наш, український, Одіссей!

    02, 03.10.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  11. Володимир Бойко - [ 2023.10.03 18:27 ]
    Видива
    Дивитися бракує сил,
    На зоопарк огидних рил,
    Як недомірок-гамадрил
    Пасе горил.

    Усяке бачив на віку –
    Брехню солодку і гірку,
    Правдоподібну і гидку –
    Та щоб таку?

    Нестерпно бачити мені
    Як людство тоне у брехні
    І вигибає у війні...

    Діймають видива страшні
    В жахному сні.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  12. Віктор Кучерук - [ 2023.10.03 05:20 ]
    Катруся
    Не нарадується мати,
    Бо подобається Каті
    Малювати і писати,
    А найбільше – рахувати
    У щоденнику оцінки
    За зразкову поведінку,
    Й добре вивчені уроки
    В чітко визначені строки, –
    Задоволена матуся –
    Гарно учиться Катруся.
    03.10.23


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  13. Володимир Каразуб - [ 2023.10.03 00:57 ]
    Втрачаючи дух безсмертя
    Слова, як попіл, птахи, як вітер,
    І погляд неба більмом покритий,
    І завтра – вчора, і мить – сьогодні,
    І вже не скажеш, що світ – безодня.
    Не скажеш надто, бо надто – більше
    За те, що маєш, і що отримав,
    Ти радше скажеш: коли б не гірше,
    Минути б осінь, минути б зиму.
    Закреслиш «точно», добавиш «мабуть»,
    І мабуть погляд вже точно також
    Нічого не скаже про хтиву звабу,
    А скаже чесно, що серцю страшно
    Бути з тобою але й не бути,
    Також, мабуть доволі страшно.

    Живеш до поки кричиш, а потім,
    Все менше крику, життя все менше,
    І вужчає всесвіт, як світло в гроті,
    Але й від сонця тобі не легше.

    02.10.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  14. Іван Потьомкін - [ 2023.10.02 22:06 ]
    Осінні чари

    ...Це осінь насилає чари.
    Так римовириться-гуркоче голова...
    ...Все напливає, все сплива –
    І товариство, і думки, і мрії…
    І я десь поміж травами і птаством
    Блідою цяткою впаду,
    З’єднають лінії безмовні
    Політ, буяння і ходу...
    О ти, підтоптане єство,
    В тобі ще стільки знади-міці,
    Та вже запізно крикнуть:
    «Veni, vidi, vici!»
    Радій з чужого талану.
    Роби що сила,
    Щоб талану поталанило.
    ...Це осінь насилає чари.
    У кольорі, у гомоні, у порухах душі –
    Нічого повного, усе наполовинне:
    Напівчуття, півтони, півжалі.
    За руки взявшись, ловить лист кленовий
    Малеча гамірна і вікопомність.
    А осінь сипле, сипле свої чари.
    І римовириться-гуркоче голова.



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  15. Мирослав Манюк - [ 2023.10.02 17:46 ]
    ЛІС

    Ліс густий, як чорна хмара,
    Тут є дерева та кущі,
    Тут роздолля для мольфара
    Буде більше ніж у селі.

    Сонце променями грає,
    Сонце в лісі мало сяє,
    Ліс шумить, як Чорне море, -
    Батько фауни і флори.

    Ще буває в лісі тиша,
    Що не чути навіть мишу,
    В лісі добре заспівати,
    Любу ноту можна взяти.

    В лісі можна відпочити,
    Погуляти, походити…
    І пірнути з головою,
    Милуватися красою.

    Ліс - це диво, наша краса
    І тут завжди є чудеса.
    Нема над лісом короля,
    Бо ліс – народна є земля.

    02.10.2023.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Неоніла Ковальська - [ 2023.10.02 08:19 ]
    Захисти Україну
    А Покрова сипле й сипле
    Жовтим та багряним листом
    У осінньому гаю.
    Божа Матінко Маріє,
    Захисти нам Україну
    Ти своїм Покровом всю.

    Від ракет ворожих й "градів"
    Та від куль і від снарядів,
    Щоби дітоньки жили
    Й усміхалися щасливо
    Під блакитним небом мирним
    Та здоровенькі були.

    Підсоби бійцям на фронті
    Танки нищити ворожі,
    Дай їм сили в боротьбі
    Всіх загарбників прогнати
    Й перемогу здобувати,
    Вдячні будемо Тобі.

    2022 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Віктор Кучерук - [ 2023.10.02 05:17 ]
    М'ячик
    То покотиться, то скаче
    По подвір'ю пружний м'ячик, -
    То шукають на городі
    Цю опуку дружнім родом,
    Бо не може ні хвилинки
    Буть без круглого Устимко.
    02.10.23


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  18. Юлія Щербатюк - [ 2023.10.01 20:17 ]
    Скло
    І знов німота ця, неначе напруга,
    Упала на плечі, закрила вуста.
    Укотре по колу, чи то не наруга,
    Коли у повторі омана пуста?

    До заходу доля схиляється тужно,
    Хоча, ще чіпляє порожнього суть...
    Напевне, до тебе вертається мужність,
    Яку ще не можеш до дна осягнуть?

    А з нею глибини такого провалля,
    Яке не здолати, намарні труди.
    Бо у почуттів є ознаки летальні.
    У річку, ту саму, не можна ввійти.

    І вже не важливо, що жевріла віра,
    У того, хто кращим ніколи не був.
    І долу летіли листки поруділі,
    І плив над тобою нескорений сум.

    Отак, і сумується, тихою ранню,
    Про те, сокровеннеє, що відійшло,
    І падає на незагоєні рани,
    Іллюзій розбитих, потрощене скло.



    23-30.09.23 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  19. Сергій Губерначук - [ 2023.10.01 17:32 ]
    Не схожі ні на кого
    Не схожі ні на кого люди
    снують їдять – їдять, снують…
    Хто їх зупинить, хто розбудить?
    Вони ж своїх, себе жують!

    Будують нібито сумлінно
    загальнолюдський інститут –
    от – ні! – майбутні покоління
    бездумно обкрадають тут!

    Їх там попереду – немає…
    Нікого, чуєте?! Зима!
    голодна, вічна і німая,
    без сонця, світла і тепла.

    Куди тепер? В безкраїй космос
    чи в океан до мертвих риб?
    щоб знов роздягненим і босим
    навчитись вперше говорить?..

    31 травня 1989 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  20. Євген Федчук - [ 2023.10.01 16:26 ]
    Як чоловік цвіт папороті знайшов
    Сидять рибалки понад ставом.
    Над воду вудлища стирчать.
    Мабуть, ідуть не надто справи –
    Чи що й вдалося упіймать,
    Бо і садки в воді порожні.
    Та хто би переймався тим?
    По пляшці виставили кожен,
    Бо ж всяк подався зі своїм.
    Уже й набралися добряче
    Та в пляшках ще доволі є.
    Ведуть розмови. Нетерпляче
    Говорить кожен про своє.
    Один хизується: - Учора
    Такого коропа впіймав,
    Що ледве і дотяг до двору.
    Від жінки прочухана мав –
    На цілу ніч із ним мороки. –
    Показує, що ось такий,
    Та й розчепірив руки в боки.
    - Та то дрібниця, короп твій!
    От я минулим роком, братці,
    Такого сома упіймав.
    Везли додому на безтарці,
    Бо сам його б і не підняв.
    Здоровий! Вуса, як у діда.
    Хвостом, бувало, як мотне,
    Дерева валяться по сліду.
    Було - ледь не звалив мене.
    Нема що третьому й казати,
    Рибалка, видно, ніякий,
    Про рибу ще не звик брехати,
    А хочеться: - А ну, налий, -
    Говорить другому. Ковтає.
    Шматочком пирога заїв.
    - Про рибу, хлопці, мало знаю…
    Та запитати вас хотів –
    Хто з вас цвіт папороті бачив?
    А я в руках його тримав!
    - Ну, не скажи! – Брехня собача!
    - Чого би я оце брехав?!
    Не вірите? Перехрещуся! -
    І, справді, вмить перехрестивсь. -
    Казати правди не боюся!
    - І де ж його ти надививсь?-
    Уже з цікавістю питають.
    - Було то,хлопці, рік тому.
    Я то все добре пам’ятаю,
    Хоч дещо в розум не візьму.
    Коротше, ми робили в лісі
    Із хлопцями. Ну, розпили
    За день не одну пляшку, звісно.
    Чим закусити узяли.
    Надвечір хлопці розійшлися.
    А я ж напився та й заснув.
    Ніхто зі мною не возився.
    А це ж якраз Купала був.
    Оскільки йти я був не в силах,
    Під папороттю і проспав.
    Прокинувсь – зорі вже світили.
    Протверезів та й пригадав,
    Що то за ніч. Давай шукати –
    А раптом папороть цвіте?
    А тут не треба і блукати,
    Бо ж поряд папороть росте.
    І бачу - цвіт блакитним сяє,
    Блищить, як місяць угорі.
    Я хутко квітку ту зриваю,
    В надії, що на скарб набрів.
    Та тут зірвавсь страшенний вітер,
    Свистить, реве, дерева гне,
    Ламає і кидає віти,
    Здається, цілить все мене́.
    Цвіт з рук у мене видирає.
    Тож я тікати. Та куди?
    Страшенний вітер з ніг збиває.
    Чи ж то далеко до біди?
    Аж чую – ззаду крик вчинився
    Страшенний, тріск, вогонь і дим.
    Волає хтось, щоб подивився,
    Бо ж, наче, мій палає дім.
    А від людей старих я знаю,
    Що озиратися не слід,
    Як би там страшно не буває.
    Ранковий слід чекати світ.
    Тож я й не озирнувся. Пхаю
    Крізь бурю далі. Знову крик,
    Що моя мати помирає,
    Хоч не старий ще має вік.
    Позаду плачуть і голосять,
    А я іду крізь буревій,
    Який ще й посильнішав досі.
    Тут долітає крик новий.
    Немов дочка моя благає
    Порятувати. Люд зібравсь.
    Та помогти чим їй, не знає.
    Тут я і озирнувсь…Ураз
    Все щезло, наче й не бувало.
    Пропала буря, крик затих.
    У лісі тихо й темно стало.
    Тоді я роззирнутись зміг.
    Стою на тому ж місці саме,
    Де і заснув. І цвіт пропав.
    Тож я одразу і утямив –
    То чорт робив та й цвіт украв…
    - А, щоб світанку дочекався,
    Багато би чого умів.
    І скарб в землі би відкривався,
    Зі звіром-птахом говорив?! –
    Протяг один. Другий піддакнув.
    Той головою похитав.
    - Та ні вже, хлопці, красна дяка.
    До ранку я би й дурнем став.
    - А, може, то тобі наснилось?
    Зелені бавились чорти?
    - Хто зна?! - та пити розхотілось, -
    Мабуть, додому буду йти.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  21. Віктор Кучерук - [ 2023.10.01 06:52 ]
    Оце тобі на!
    Намагався раз Василько
    Ухопить за гребінь хвильку, –
    Опустив у воду руку
    І піймав зубасту щуку,
    Зголоднілу так уранці,
    Що вчепилася за пальці.
    01.10.23


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2023.10.01 00:49 ]
    Не шкодуйте грошей для поета
    Не шкодуйте грошей для поета,
    Бо духовно не зростете ви...
    Не з’їсте колись одну котлету -
    Є пожива мізкам голови.

    Ну не купите моднячу сумку,
    Стане трішки личенько худе.
    Раптом в книзі геніальна думка
    Вам навік у серце западе.

    Модна “шмотка”, а душа — убога -
    Витяг хтось із тіла і відтяв.
    Думка ж та, що дав поет від Бога,
    Може врятувати вам життя.

    Тож не нехтуйте золотословом,
    Гине світ корисливий — чого?
    Раптом ви правителем у ньому
    Станете...- врятуєте його.

    Бо читали слово невмируще,
    І не шкодували грошей ви.
    Тож візьміть автограф, поки сущий...
    І спілкуйтесь — ще поет живий!

    Бо якщо книжок не купували,
    Набивали кендюха собі.
    Чим же од міщанського загалу
    Відрізняєтеся і жлобів?

    Бо коли, коли його не стане -
    Хто ж тоді від згуби вбереже?!
    Плакати до пам’ятника п’яний
    Прийдете та пізно буде вже.

    30 вересня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  23. Гельґа Простотакі - [ 2023.09.30 21:02 ]
    вічність це синергія часів
    вічність це синергія часів
    це річка що її ти з моря висмикнув
    приніс мені
    в агонії
    вона плескала маревним хвостом
    здіймаючи в повітря віялом
    блакитну кров
    що цебеніла з рани
    та охопивши передпліччя
    знайшла хвоста в своєму роті
    затихла
    і ми знесилено заснули

    крізь сон не можу зрозуміти
    хто з вас сильніше
    мені стискає руку
    ти чи вічність

    30.09.23


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Ігор Терен - [ 2023.09.30 20:32 ]
    Розчарування
    ІНам помагають, бо іде війна
    Європою і мало є надії,
    що не чіпає того сатана,
    у кого на зелене алергія.

    ІІ
    Немає віри в те, що має шут
    зіграти роль в історії країни,
    тому немає іншої причини,
    чому його у НАТО не беруть.

    Америку узути мало шансу...
    удруге не пускають у сезам –
    і у конгресі не дають авансу,
    і у сенаті долари... фіг вам.

    ІІІ
    Чи то пуста кишеня у ґаранта,
    чи то в Опе агенти окупанта,
    чи то в репертуарі попурі
    актору рано носа задирати...
    ................................................
    поляки й ті побачили по факту
    хорошу міну при поганій грі.

    09/23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  25. Микола Дудар - [ 2023.09.30 13:25 ]
    ***
    Попри всякої негоди
    І всіляких перепон,
    Не зникають ляльководи -
    Негараздів еталон…
    Наче мухи обліпили.
    Жмуть і жмуть зо всіх сторін.
    Ех, мені б такої сили,
    Не смоктав би анальгін...
    24.09.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  26. Юрій Гундарєв - [ 2023.09.30 09:02 ]
    Хвилина мовчання
    У перший день жовтня рівно о дев‘ятій вся Україна зупиниться, щоб хвилиною мовчання вшанувати світлу пам‘ять наших захисників і захисниць, які віддали своє життя у боротьбі з жорстоким ворогом, і з вдячністю згадати й подумки помолитися за тих, хто із зброєю у руках боронить нашу землю…


    Це вселенський стоп!
    Зупиняється рух,
    застигає у небі прозорім птах,
    завмирають квіти - свідки розлук,
    зупиняється страх.

    Це вселенський стоп - аж серце щемить,
    застигають сльози на сивих очах,
    завмирає білявий маля на мить,
    що сидить, як козак у сідлі, на плечах.

    В цю хвилину ми всі як одна сім‘я -
    справедливого Бога прочани…
    Зупинилось небо.
    Зупинилась земля.
    Хвилина мовчання…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  27. Тетяна Левицька - [ 2023.09.30 08:44 ]
    На терезах
    Хай кине в мене камінь той, хто без гріха,
    і я йому вклонюся ницо, як святому,
    хоча не кланялась, крім Господа, нікому,
    сльоза полинна неабияка гірка.

    Пробачаться мої провини, бо хіба
    на терезах усе злобливе переважить?
    Хотіла від свого життя барвистих вражень,
    та не помітила ромашок у хлібах

    заборгувавши кучеряві береги,
    і чаплю білу над глибоким небокраєм.
    Бог патерицею не б'є і не карає,
    а забирає нами створені борги.

    18.09.2023р.


    Рейтинги: Народний -- (6.14) | "Майстерень" -- (6.23)
    Коментарі: (5)


  28. Неоніла Ковальська - [ 2023.09.30 08:50 ]
    Вчителям
    Вчителі. вчителі, вчителі,
    Замінили ви маму і тата,
    Коли ми першачки-школярі
    Прийшли в школу знання здобувати.

    Ви терплячими дуже були,
    На "чому" наші відповідали
    І пояснювали як могли
    Усе те, щоб ми світ пізнавали.

    Переходили з класу у клас
    І дорослішали із роками.
    Пам"ятаємо й нині ми вас,
    Хоч багато хто уже не з нами.

    Все, що сіяли ви, проросло
    В наших душах добром та любов"ю.
    Не забути нам те, що було
    Й вас, наставники мудрі шановні.

    2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Віктор Кучерук - [ 2023.09.30 07:51 ]
    Ро-До-Си
    Всюди знати має кожен
    В непростий для світу час,
    Що научимо й поможем
    Тим, хто звернеться до нас.

    Ро-До-Си – красива назва,
    Скрізь шанована людьми,
    Бо розумні та уважні,
    Добрі й сильні завжди ми.

    Будь-коли напоготові
    Розпочати заняття, –
    Створим кожному умови
    Для належного життя.

    Ро-До-Си – красива назва,
    Скрізь шанована людьми,
    Бо розумні та уважні,
    Добрі й сильні завжди ми.
    30.09.23



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  30. Микола Дудар - [ 2023.09.29 21:15 ]
    29.09.2023.
    Не знаю як вам, мені сумно без Півдня.
    Сержант старшині, пам’ятаю, нерівня…
    Не плачу, не скиглю… усе це наївно,
    Тим паче, що знову, безсоння в обіймах…

    Дістало падлюче, як завжди, зненацька.
    Та сила у нас в усіх гайдамацька
    У Матінки - Неньки, у Кийова - Батька…
    Ото ж віддійдіть, я прошу вас, від дядька…

    А ви звідкіля? Ви, можливо, зі Сходу?
    Гатили і гаттять… на непогоду
    Ех би кілочок… настромити б урода
    І я залюбки… залюбки б гріховоду…

    І знову тривога… Вовтузиться Північ.
    Вітер як вітер… Із світла лиш свічі.
    Нумо згадаю я Блекмора Річчі…
    Та хтось прокричав: - Не гріши, чоловіче…

    Кровиночка рідна рванула на Захід…
    Ризик, воно… недоречного закид.
    Боже… мій Боже… гріхолюбства ознаки…
    У кожному дні… що не ніч - вурдалаки…


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  31. Володимир Каразуб - [ 2023.09.29 13:11 ]
    Колись ти була таємничою як світанок
    Колись ти була таємничою як світанок
    На вокзальній станції,
    З пустими перонами, лавами,
    Лункою залою і вицвілими плафонами.
    Вітер погойдував кронами лип і зривав каштани,
    Поодинокі птахи пролітали над лісом за колією,
    А потім здалеку вчувалось гудіння потяга,
    Дзеленчав семафор у легкому тумані,
    Що був моїм особистим знеболюючим.

    Вірші забирають тебе отримавши право на власність,
    Не бажаючи миритись з минулим життям та втратами.
    Сновигаючи тут в спомутнілій вокзальній станції,
    Ти омиваєш руки туманами.
    О так,
    Філософія – обмилок в заводненій мильниці обивателя
    На кожнім забутім, загубленім перестанку.

    Немов спохватившись зі сну ти записуєш зболені строфи
    Намагаєшся все пригадати за тими рядками
    А вони мов сповита імлою залізнична колія,
    Зникають, мов вічність, яку не здогониш словами.
    А потім,
    Голос твій віддаляється зі світанком. Зникає ця тиша, у краплях роси — туманами
    І вітер витає пероном, чіпляючись за верхів'я, наче
    Знову дійшов до краю золотистий тонар під хмарами,
    І просто собі шурхоче...

    26.09.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  32. Гельґа Простотакі - [ 2023.09.29 12:14 ]
    нестереотипна любов
    нестереотипна любов
    це любов двоголового чоловіка
    батько навчив його пити
    мати навчила не плакати
    а життя навчило не думати
    істини що їх він засвоїв з вином
    захаращували макітру
    викликали мігрені
    тисли на очі та лізли з вух
    бо ні виплакати
    ні передумати він їх не міг
    тож наповнивши голову
    отриману при народженні
    заходився шукати другої
    другу купив на базарі
    свинячу — іншої не було

    кохання ударило в пах
    але не зачепило голів
    тому здавалося розумним
    піднесеним і таким що підносить
    святим і таким що освячує
    всякий недолік і всяку брехню

    однак все скінчилося швидко
    поки перша голова цілувала
    друга відкушувала пальці
    схожі на маленьких ельфів
    поки перша казала завжди
    друга витирала носа
    любовними листами
    поки перша милувалася
    анорексичними колінцями
    друга хропіла і лаялася уві сні

    жертва померла
    внаслідок вибуху мозку
    і — о диво — відбувся консенсус
    серед голів
    перша сказала сама винувата
    друга сказала те саме

    і жертва погодилася б з ними
    якби була жива

    14.09.23


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  33. Віктор Кучерук - [ 2023.09.29 05:55 ]
    Нянька і лялька
    У бабусиній оселі
    Нині сумно Даніелі,
    І з бабусею в кімнаті
    Їй не хочеться гуляти, -
    Тож вмовляє самотужки
    Добродушну боягузку
    Відпустити на годину
    До гайочка по ожину,
    Бо втомилися вже діти
    Окликати її звідти...
    А бабуся все лякає
    Даніелу темним гаєм,
    Умовляючи благенько
    В хаті гратись помаленьку, -
    Серце бабці спокійненьке,
    Як онученька близенько...
    29.09.23


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  34. Марія Дем'янюк - [ 2023.09.28 21:28 ]
    Осінь
    Осінь - кольору полум'я свічі:
    Вогник вдячності та молитов.
    Сяєвом жовтим сповита земля,
    Свічі-дерева запалені знов.

    Осінь голубить, осінь шепоче,
    Осінь тебе обійняти хоче,
    Осінь до серця свого пригортає,
    Осінь у вічі тобі зазирає.

    Осінь - спогади про весну й літо:
    Відзеленіло, з квіту - плоди,
    Осені листю ще майоріти,
    Вітру співати осінні пісні.

    Всесвіт говорить, дякує Богу,
    Полум'ям листя освятить дорогу,
    Боже дитятко, ти не журися,
    Дякуй Всевишньому і поклонися.

    Осінь - премудра: не бійся зими,
    Осінь - це крок до нової весни,
    Серце холодним бути не може
    Веснонька зиму завжди ПЕРЕМОЖЕ.

    Осінь голубить, осінь шепоче,
    Осінь тебе обійняти хоче,
    Осінь до роздумів нас спонукає,
    Осінь розчулює,осінь вітає..

    ...А ще - осінь жовто-блакитна...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  35. Марія Дем'янюк - [ 2023.09.28 21:19 ]
    Осінь
    Осінь

    Осінь - кольору полум'я свічі:
    Вогник вдячності та молитов.
    Сяєвом жовтим сповита земля,
    Свічі-дерева запалені знов.

    Осінь голубить, осінь шепоче,
    Осінь тебе обійняти хоче,
    Осінь до серця свого пригортає,
    Осінь у вічі тобі зазирає.

    Осінь - спогади про весну й літо:
    Відзеленіло, з квіту - плоди,
    Осені листю ще майоріти,
    Вітру співати осінні пісні.

    Всесвіт говорить, дякує Богу,
    Полум'ям листя освятить дорогу,
    Боже дитятко, ти не журися,
    Дякуй Всевишньому і поклонися.

    Осінь - премудра: не бійся зими,
    Осінь - це крок до нової весни,
    Серце холодним бути не може
    Веснонька зиму завжди ПЕРЕМОЖЕ.

    Осінь голубить, осінь шепоче,
    Осінь тебе обійняти хоче,
    Осінь до роздумів нас спонукає,
    Осінь розчулює,осінь вітає..


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  36. Микола Дудар - [ 2023.09.28 20:24 ]
    А все намолене...
    Згубивсь. Відстав. Приліг. Спочинув.
    Набрав дзвіночок сам собі
    Згадав усе… і ту дівчину,
    Що перестрілись у журбі…

    А краєвид торкнув долоні
    І підштовхнув з обійм до дій…
    І прошептав наживо промінь:
    Запам’ятай, життя - двобій…

    І зник безслідно. Обнулився…
    Весь щлях, що пройдений до втом.
    "Молись но, братику…" Молився.
    "А все намолене в - альбом…"
    28.09.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  37. Віктор Насипаний - [ 2023.09.28 20:20 ]
    У маршрутці
    Вільне місце у маршрутці.
    Сів малий хлопчак гарненько.
    Стала поруч в сірій куртці
    Повна жіночка старенька.

    Лиш малий устати хоче, -
    Та у сміх. Його спиняє:
    - Ще посидь! Не треба, хлопче.
    Постояти час ще маєш.

    - Можна встати? – просить стиха
    Врешті- решт школяр у жінки.-
    Через вас уже проїхав
    Зайвих дві чи три зупинки.

    28.09.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  38. Євген Федчук - [ 2023.09.28 14:42 ]
    * * *
    Миколка в лісі назбирав грибів
    І вже було додому повертався,
    Як чує – хтось по стежці наближався.
    Тож він бігом за кущиком присів.
    З’явились два десятки вояків,
    Хто в чому та з тризубом на кашкетах.
    Хто з автоматом, хто із пістолетом.
    «Свої!» - мелькнула думка. Вже хотів
    Схопитися на ноги та чомусь
    Завмер на місці. Щось його лякало.
    А ті по стежці всі попростували
    У бік села. Куди тепер йому?
    Пішов слідом та зачаївсь в кущах,
    Звідкіль село було вже добре знати.
    А ті ввійшли та й подались по хатах.
    Почулись крики. В нього на очах
    Пристрілили учительку, яку
    «Совіти» до них в школу надіслали.
    Йому дівчину, навіть, жалко стало.
    А ті селян зігнали на крайку.
    Один почав щось голосно казать,
    А люди у юрмі загомоніли,
    Мабуть, чомусь скорятись не хотіли.
    Тоді один в повітря став стрілять
    І всі замовкли. Тиша залягла,
    Лише собаки враз завалували,
    Як ті знов по дворах пошурували,
    А вся юрба лиш стиха загула,
    Бо ж п’ятеро тримали автомати.
    Он до сусідки, бачить він, зайшли,
    Корову з її двору потягли.
    Сусідка стала голосно кричати.
    І кинулась корову відбивать,
    Бо ж в неї вдома семеро по лавках.
    Чим же дітей їй бідній годувати?
    Устигла лиш зробити кроків п’ять,
    Коли один натиснув на гачок
    І черга автоматна пролунала.
    За мить вже жінка мертвою лежала.
    Почулись дикі крики діточок,
    Яких в юрмі тримали, не пускали
    До матері. Бо ще і їх поб’ють.
    А вояки вже тягнуть і несуть.
    Підводу в дядька Коваля узя́ли
    Та конячину ледве упрягли.
    Мабуть, не вміють. На підводу так
    Звалили все, що взяли по хатах.
    Іще корів з десяток привели.
    Миколка бачив, що було в селі,
    Ніяк думкам не міг він раду дати:
    Та ж це свої, що мають захищати?
    Чому ж ведуться, наче москалі?
    Коли ті знову мимо нього йшли,
    Почув розмову й стало зрозуміло.
    Один промовив: - Вот ми учуділі!
    Как ми всьо ето кодло провєлі?
    Нє супся, Гнат. Прєдатєлі оні.
    Оні нємєцкіх холуйов кормілі,
    А ми іх нинчє ловко проучілі.
    Да успокойся. На вот, потяні,-
    Недопалок сусіду простягнув,-
    Тєпєр оні на всєх бендер озляться.
    Нє будєт ім где в сьолах укриваться…
    А той мовчазний: - Та я все почув.
    Все ж почуваюсь Каїном, однак.
    - Нічьо, прівикнєш. Скоро всьо забудєш
    І сотнямі стрєлять бендер тєх будеш.
    Запомни крєпко, что Бендера – враг!
    І всє, кто сомнєваєтся – врагі.
    - А вчителька? Вона ж, здається, наша.
    - Тут, понімаєш, дєло в чьом, Ігнаша.
    Ти жалость-то свою поберегі.
    Коль для побєди нужно положить
    І сотні жизнєй – значіть так і будєт.
    Великая ідея, а нє люді –
    Вот для чєго нам комуністам жить!
    Вони пішли. Миколка вже й забув,
    Чого він тут. Не міг прийти до тями.
    Дитячий розум плутався думками
    Від того, що побачив й що почув.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  39. Юрій Гундарєв - [ 2023.09.28 10:56 ]
    Тарас Петриненко

    Якщо треба було б відправити позаземним цивілізаціям украй стислу інформацію про мою країну, але яка всеосяжно охоплювала б усі наші чуття - історичні, моральні, політичні, поетичні, музичні тощо, я (можливо, й не лише я) зупинив би свій вибір на пісні Тараса Петриненка «Україно»…
    Цього року наш уславлений митець зустрів свій 70-річний ювілей.
    Нехай Господь береже його!

    «Україно» - не просто пісня,
    автор - Тарас Петриненко…
    Це - нині, вовіки і прісно,
    те, що закладено в генах.

    Не жмуток красивих гармоній,
    а оберіг від наруги.
    Це з небом наша розмова…
    Щасти Вам, Тарасе Другий!

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  40. Неоніла Ковальська - [ 2023.09.28 08:46 ]
    Пам"ятатимем поїменно
    А вересень вже котиться до обрію,
    Вже скоро жовтень ступить на поріг.
    Як хочеться усім нам миру й спокою.
    Щоб воїни верталися з доріг

    Пропахлих димом та всіяних мінами,
    Зритих окопами, з собою мир несли.
    Зустрінемо їх хлібом-сіллю ми,
    Подякуємо, що перемогли

    Тих, хто хотів загарбать Україну,
    Але народ вкраїнський не здолать.
    А тих, хто у бою кривавім згинув
    Будемо поїменно пам"ятать.

    2023 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Іван Потьомкін - [ 2023.09.28 08:38 ]
    ***
    ...Усе частіш спада на думку Богу
    Як янголи тримаються ще там, у горніх висях,
    Бо ж глупота людська сяга все вище й вище?
    Мабуть, бояться вже на Землю сходить,
    Принишкли біля Всевишнього господи.
    Уже й самі розказують, мов казку,
    Як їм хотілось аж до сказу
    В ніч солов’їну десь біля перелазу
    До ранку цілуватися з дівчатами земними,
    Синів-богатирів заводити із ними .
    Наче у безвість ті часи гунули,
    Безжурнії часи, біблійнопроминулі.
    Щоправда, і тоді була тривога,
    Як одчайдухам закортіло зрівнятися із Богом.
    Всевишньому вдалось ті задуми порушить:
    Летіли вавілонці з високості, наче груші,
    І розбивалася на друзки мрія навісна,
    А з нею й мова на той час одна .
    Були ті будівничі, як діти, ще такі наївні,
    Не думали про братовбивчі війни.
    Трималися усі на видноті...
    А от нащадки їхні вже не ті:
    Позалізали кожен в свою нору
    І атом перековують на горе.
    І все частіш спада на думку Богу -
    Зробить реальністю і Гога, і Магога.



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  42. Олена Побийголод - [ 2023.09.28 07:15 ]
    Загадка

    å з кружком сиділи під дашком.
    А спалився,
    кружок скотився.
    Хто зали́шивсь під дашком?

    аааа


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  43. Віктор Кучерук - [ 2023.09.28 05:58 ]
    * * *
    Усе нижче до землі
    Припадають трави,
    Й часто губиться в імлі
    Сонечко жовтаве.
    Тихне скрізь пташиний спів
    І поснули оси, –
    Тільки тьмяних кольорів
    Різко додалося.
    28.09.23


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  44. Надія Тарасюк - [ 2023.09.27 21:26 ]
    Осінь
    Хто надворі листя носить?
    Листя жовте і руде?
    Господинька - панна осінь -
    вітер в кошики кладе.
    А нагорі - небо си-нє:
    з-під порогу втік туман.
    Попідтинню квіти стигнуть.
    Диском сонце косить лан.
    Хто надворі? Осінь, осінь!
    Тягнуть вервечку хмарки.
    На подвір'ї з яблунь роси
    пахнуть вереснем палким.

    2023


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  45. Володимир Каразуб - [ 2023.09.27 10:29 ]
    Лекторій
    Оця невідомість, як відстань від дотику до письма,
    Між прозорими водами рік і блакитним небом,
    Вона пролягла мов тремтлива струна, тятива,
    Між тобою і сном про тебе.
    Тут,
    Я вислуховую музику ночі, ламаючи у рядки,
    Біль, що гаптує нитками – чорним по-білому,
    Світ гуде контрабасами, і здається його смички,
    До поезії стали подібними,
    Лягають рядками. Це більше ніж просто жаль,
    Що збирають вуста передруки любовного слова,
    І безпам’ятно множать свою віковічну печаль
    Заливаючись чорною кров’ю.
    Перекажи.
    Розкажи мені сон, що повторює вічно цей світ,
    Як вбирає красу і стає ешафотом страти.
    Можливо душа, це всього лиш зворотній бік,
    Затертої порнографічної карти,
    Страхів?
    І нехай усе, залишається так як є,
    Хай вуста випивають ночі і п’ють світанки,
    І в лекторії десь, хтось почує в останніх рядах
    Про воскресіння романтиків.

    18.09.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  46. Юрій Гундарєв - [ 2023.09.27 09:05 ]
    Музичні хокку 16-18
    16.
    Дівчинка руда
    
Дарує тобі квітку...

    Наче сонця дар.

    17.
    Дай сили, Боже,
    
Битись у двері глухі!
    
Пустить хто, може...

    18.
    На горизонті
    
Хмар виноградне гроно...
    
Чи брати зонтик?

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  47. Віктор Кучерук - [ 2023.09.27 05:24 ]
    Забава
    Небо хмуриться, бо сонце
    Десь блукає кілька днів, -
    Замість зайчика в долоньці
    Крапелиночки дрібні.
    Як побачили у жменьці
    Ці краплинки ластівки,
    То сховалися в кубельцях
    Від вологої руки.
    І рахують звідти нині,
    Не знайшовши інших справ, -
    Скільки я оцих краплинок
    Розважаючись впіймав.
    27.09.23


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  48. Гриць Янківська - [ 2023.09.26 21:50 ]
    Тільки вісені право / Колір очей моєї любові
    Тільки вісені право писати такі листи –
    переоране поле і віддих чужого гніву.
    Прагнеш вивчити кожен, надихатися, спасти
    груди, втомлені дотиком, встигнути до посіву
    чи до перших морозів, тож вкинеш своє: прости!

    Тиша завше безгрішна. Не тиша тобі душа.
    Що заплющені очі, що ночі у спадний місяць,
    дослухаєшся в темряві. Німо, та дум врожай
    неозвучено тисне, аж раптом забракне місця
    в недописаних борознах. Кинеш своє: прощай!

    26.09.2023



    ***



    Колір очей моєї любові

    Якого кольору очі у моєї любові?
    Ти кажеш, – медові. А я заперечую:
    хай і зібране з найзапашніших квітів,
    перенесене на найпухкіших крильцях
    і поміщене у найдосконаліший шестикутник,
    та не зрівняється з тим,
    що палає Господнім привітом в моєму серці!
    Дошукуєш слова і кажеш, – небесні.
    А я заперечую знову:
    на тверді небес зростають янголи,
    на тверді морській зростають привиди,
    на тверді земній зростають подоби Людського Сина, а ти
    зростав у моєму серці цими трьома одразу,
    тож колір твоїх очей – потрійнотвердний.
    Тоді ти смієшся і кажеш: прах!
    Прах має колір, подібний до наших очей, кохана,
    бо очі нам спільні і ми в них дзеркально втрачаємося.
    А я заперечую, заперечую, заперечую...
    Дзеркально знаходимося на мить:
    колір очей моєї любові – кольору очей любові моєї любові.
    Зажмурюємося – бачимо вглиб.

    15.09.2023


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  49. Гельґа Простотакі - [ 2023.09.26 18:11 ]
    пізнаю через тебе світ
    пізнаю через тебе світ
    тому кожне твоє слово стає символом
    кожен твій рух відчиняє нові двері
    кожен твій дотик проходить впростріль
    і болить
    ти вчиш радіти болеві
    але не шукати його
    кажеш
    рости боляче
    а любити ні
    якщо досі болить — ти ростеш
    на шляху до любові

    26.09.23


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  50. Сергій Губерначук - [ 2023.09.26 17:38 ]
    Кожному…
    Падай-падай, Сонцю!
    А любов Моя живе
    на видноколі Сну Мого.
    А Ти така вся… вдягнута в нове,
    але Щастя ніц нема.
    Океан Емоцій
    у музиці, яка не є –
    опісля Почуття Твого…
    А Ти така вся
    вдягнута в нове…
    Та попереду зима.

    Кожному Своя Потреба.
    Кожному Своя Потреба!
    Кожному Своя Потреба!!!
    Та й не знай, Що Мені треба!

    Вийдеш-вийдеш, Сонцю –
    і Бажання оживе
    на видноколі Сну Твого.
    А Ти така вся…
    вдягнута в старе,
    наче поцілунків тьма.
    За Твоїм віконцем
    хтось до рук ножа бере
    і ріже Небо Сну Твого.

    Не продавайся!
    Без вікон і дверей
    замкни в тюрму того!

    Кожному Своя Потреба.
    Кожному Своя Потреба!
    Кожному Своя Потреба!!!
    Та й не знай, Що Мені треба!

    Бо з нами за́вжди Бог!
    Бо ми, як Анґели небесні,
    завжди вдвох.
    Не спокушайся –
    бо є лише одне Життя…
    Вороття у Буття.

    Кожному Своя Потреба.
    Кожному Своя Потреба!
    Кожному Своя Потреба!!!
    Та й не знай, Що Мені треба!

    20 листопада 2004 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Матіоловий сон», стор 92"



  51. Сторінки: 1   ...   90   91   92   93   94   95   96   97   98   ...   1795