ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Пиріжкарня Асорті
2026.04.07 20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким

04.26

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Іван Потьомкін
2026.04.07 11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув

На Південь курс, через кордон

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:24
…Як дні летять! Їх годі зупинити. І аркуші злітають стрімголов З календаря, мов невідчутні миті, Та крізь папери проступає кров. Зима, весна і літо пронесуться, Як марення, як навіжений сон. Крізь них прогляне невмолима сутність, Немов гучн

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Юхим Семеняко
2026.04.05 17:51
  Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну. Втім, є модерністські риси, які у в

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн

Охмуд Песецький
2026.04.05 11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,

Світлана Пирогова
2026.04.05 10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.

"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Наталя Чепурко - [ 2012.05.24 16:05 ]
    ***
    Міжзоряна вирлиця
    Барвами міниться!
    І місячна колія-
    Благанна символія!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  2. Мирослав Артимович - [ 2012.05.24 12:58 ]
    * * *

    Для чого ти прийшла в моє життя,
    В мій мікросвіт розмірено-спокійний? —
    Пригаслі розпалити почуття,
    Немовби вітру подув рвійний?

    Для чого увірвалась, мов борвій,
    В мої думки? — Збурунить їх неждано?
    Й у відповідь на зронене: “Ти — мій…”
    Почути: “Ти — моя… кохана”?

    Для чого мій осінній листопад
    Ти замаїла барвінковим листом? —
    Щоб повести мене у райський сад,
    Де яблука дозрілим ваблять блиском?

    Для чого ти явилася мені
    І зблиснула кометою — чи знаю? —
    Щоб вочевидь відчув, а не у сні:
    “Я — ще не осінь. Я — кохаю!..”?

    2008




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  3. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2012.05.24 10:14 ]
    Комбінаторика
    Комбінація цифр
    Я для тебе лишень,
    На рахунок «два-три» - видих,
    Новачкам, так бува,
    Вдача влучить в мішень,
    Я про це напишу
    Триптих…
    Ілюзорність звязку,
    А хотіла душа,
    Щоб зі словом було
    Діло…
    Обіцянки пусті,
    І не варті гроша,
    Видно, марно
    Надія тліла…
    Комбінація цифр.
    Телефоний дзвінок.
    Що там далі?
    Вперед – побачиш.
    Комбінований у
    Електронний - звязок,
    Значить щось,
    Чи навряд чи значить…
    Комбінація цифр.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  4. Таїсія Цибульська - [ 2012.05.24 10:49 ]
    В рiдному краю
    Що тобі дарує крила?
    То твій рідний край.
    Що тобі дарує силу?
    То твій рідний край.
    Де найкращі в полі квіти?
    В рідному краю.
    Де найкраще в світі жити?
    В рідному краю.

    Де дитині найтепліше?
    В маминих руках,
    А душі найспокійніше
    Там, де рідний дах.
    Скільки б років не минуло,
    Ти не забувай,
    Що завжди тебе чекає
    Милий серцю край.

    Де співали колисанку?
    В рідному краю.
    Де стрічатимуть на ганку?
    В рідному краю.
    Де найкращі в полі квіти?
    В рідному краю.
    Де найкраще в світі жити?
    В рідному краю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  5. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.05.24 09:52 ]
    Образок

    Бундючний карлик із авто віконця
    Знічев`я розглядає люд і бруд…
    У супроводі трійки охоронців
    Тече його усталений маршрут.
    На нігтях лак виблискує жовтаво...
    Зап`ясток охопив міцний браслет.
    Кашне салатне, чуб рудий – направо.
    Дощ накрапа…
    Ховаюся під тент.

    Авто минуло браму й чорний «Харлі»…
    Зігнувся у поклоні воротар.
    Яку ж посаду обіймає карлик?
    Чи любить фільми «Зорро», «Аватар»?
    Які благословляє оборудки?
    З гевеї чи секвойї шафа й стіл?
    Чи є у креза яхта, довга вудка?
    Чи залицяється багач до рослих тіл?

    Дощ утиха... Стою, жую рогалик –
    В плеяді школярів і роботяг…
    Не йде із гадки блідолиций карлик:
    Він легковагий, а стількох «запряг»...
    Виходжу в присмерк.
    До кіоску «Преса»
    Іду провулком… Знову те авто
    Мчить мимо мене чоловічка-креза,
    Оббризкуючи течку і пальто…






    2008-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  6. Володимир Назарук - [ 2012.05.24 08:25 ]
    * * *
    На розі дійсності та мрії
    Зустрілись зовсім випадково,
    Пестливо вітер плутав вії
    Солодким подихом ранковим.
    Червоним килимом під ноги
    Стелились промені як квіти,
    Що плавно в’ються до дороги,
    Щоб землю змерзлу обігріти.
    У кроках, рухах і очах
    Твоїх лунала тиха пісня,
    Яка приходила у снах,
    До серця стукала провісно.
    І погляд той, і ті слова –
    На розі дійсності та мрії
    Зі сну з’явились ожива
    У звуках щастя та надії.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (3)


  7. Софія Кримовська - [ 2012.05.24 02:08 ]
    ***
    У слові заплуталась, ніби в сорочці, яку
    відкинула похапцем я (або ти) на підлогу.
    А думка намацує думку. А руки м’яку
    і сильну долоню. Нікого. Нікого. Нікого
    я так не любила ніколи, як тут на межі
    у цих коридорах, неначе порталах у часі.
    Ти тільки читай мені вірші, дурниці кажи,
    бо мить не вертається вдруге у жодному разі...
    А ще не пускай із обіймів у ніч і громи,
    і сни неміцні, як руду комашню, не полохай.
    В однім перехресті життів опинилися ми
    і перечепились обоє – ті самі пороги…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (25)


  8. Леся Геник - [ 2012.05.23 19:18 ]
    ***
    Нехай не так... А що тобі до того?
    То ж маю дім, а в домі - сво́го бога,
    Свого́ підбожича-божка!
    І не диктуй мені чужі молитви!
    Он у вікні - іконами налите,
    Чоло суворе Сонця-ватажка.

    І променеві о́гненні абаки...
    Цвітуть на серці помаранчі, маки...
    Отой, що нині - поліхромний сад!
    А тіні в моді стиглі, чи не знаю?
    Та днем я сотим їх пообминаю!
    Коби своєму в собі дати лад.

    І не мурчи на вухо - то ж намарно...
    Моря чи зваблять? Височіє Варна -
    І мимо, мимо штормови́й надрив!
    В долонях - вітер, то ж його й вшаную...
    А ти мовчи, бо все одно не вчую,
    За цимбалістим полудневих злив...
    (22.05.12)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (6)


  9. Лариса Ліщук - [ 2012.05.23 16:07 ]
    Весна
    І моє серце сонечко зігріло,
    Прогнало сумніви, зневіру і печаль.
    І з настроєм зимовим і самотнім
    Мені знов розлучатися не жаль.

    Усе чекає змін, і я чекаю,
    Вдивляючися в очі голубі,
    Я бачу в них безхмарні сині далі,
    І вірити в це хочеться мені.

    Ми дві струни мелодії одної,
    Ми вдих і видих, завтра і завжди.
    Приймемо з вдячністю дарунки пізні долі
    І не допустимо до почуттів зими.

    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (3)


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.05.23 16:37 ]
    Навід

    З лиця води не пити, аби вміла пироги ліпити.
    Прислів’я



    Несе борвій – пряменько, вгору, вниз…
    В лікарню, на курорт, у храму тишу...
    Пильнуй лице – в Зінькові, у Парижі...
    Що – проти нього – діамантів блиск?

    У жінці найсуттєвіше – лице.
    Шукають інші знади сластолюбці.
    Лице – картина, не узор на грубці.
    Вік бережи гладінь очей-озер!

    Не скімли, що свічадо примерка,
    Що довшають і ночі, й зморшки, й чати.
    „Візьми на ручки...” – пхика онучатко.
    Бери! Цілуй! Притлумлюй скону страх…

    Відмолодити лик – стежа проста...
    За плечі – пересвідчення, навроки...
    Та у старих беріз – півсонні соки,
    Кора темніша в пломені листа.





    2008-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (13)


  11. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.05.23 15:40 ]
    Малево


    Вельбучний старець. Невтишимий гул...
    Небесні вулики. Хмариння схлипи...
    Дзиґар пульсує...
    Осідає мул...
    Скресає серце...
    Цвіт скидає липа...

    – Охляв Дід Час... – патлатий Вітровій
    Кружляє в танці безгомінну мальву.
    – Кому ці бджоли?.. Не підніме вій... –
    Любисток млосно хилиться до сальвій.
    ......................................................

    Онуки побиваються над лісом…
    Шумких легень стискаються міхи...
    В цинкованих судинах крові тісно:
    Мов галушки, пливуть масні гріхи...

    До шиб підходять вирлоокі віли...
    Коти несуть до ложа мишенят...
    Сіріє світ – в завію справді білий.
    Зелену гусінь тягне мурашня...




    2007-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (11)


  12. Іван Редчиць - [ 2012.05.23 15:46 ]
    РУБАЇ

    ***
    Не зарікайсь ніколи від тюрми,
    Бо ми в своїй державі ще німі.
    А зануртує в душах дух свободи, –
    Всі, як один, ми станемо людьми.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  13. Валерій Хмельницький - [ 2012.05.23 15:57 ]
    Коли ж мене? (літературна пародія)
    Пливуть думки у сірій метушні,
    Блукають між нейронами обачно,
    Базальні ганглії шукають потайні,
    У Google не зазираючи тлумачний.

    Пливуть думки - та це не новина! -
    Допоки всі клітини не обійдуть
    І вічність проминає не одна,
    І час проходить швидко до обіду,

    А там, поглянь, вечеря промайне,
    Пора у ліжко - це не так цікаво...
    А я чекаю: «А коли - мене?..»
    В долоні грію захололу страву…


    23.05.2012


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (13) | "Ліна Масляна Коли?"


  14. Олег Гончаренко - [ 2012.05.23 15:51 ]
    КАМ'ЯНІ ДЕРЕВА
    Де юні, як струмки, ми з ранками братались,

    де линули кудись на поклик мрій і снів,

    в обіймах у нудьги чорніє темний праліс

    з обвуглених смерек, з горілих ясенів.

    Тут крони полягли – пісень зелені весла,

    тут не звучать птахи у кронах, як могли б.

    За тридев’ять земель їх обминають весни:

    життю не піднести загаслий смолоскип.

    Гілки, мов кістяки, обвуглені і голі...

    Тихенько на вітрах ще стогне (хить-похить...)

    предтеча і луна чорнобильського болю,

    предтеча і луна чорнобильських страхіть.

    Вертаємось німі, потоптані, безсилі.

    Голодних круків грай вже чуємо з-під хмар.

    не зустрічать гостей, не плакать на могилі, –

    нас вічність проклинать виходить за готар.

    Це добре, що і днесь, як перше, ми невпинні:

    ще, може, не звернем, блукаючи між меж,

    з єдиної путі до пристані прозріння –

    до кам’яних дерев... од падаючих веж...

    1990 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (11)


  15. Ігор Зіньчук - [ 2012.05.23 14:08 ]
    Осіннє
    Дні осінні – холодні й похмурі,
    Знов минають повільно в безликій зажурі –
    Так триває просте існування – без віри, надії,
    Можливо й бажання?!.
    О, чому ж так жорстоко наказує доля –
    Наповнює душу журбою,
    а серце – ламається навпіл,
    від кохання, зневіри та болю!.
    Так минає життя в безнадії –
    У постійнім чеканні на здійснення –
    Нездійсненної мрії.

    16.10.2008


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  16. Василь Степаненко - [ 2012.05.23 12:25 ]
    Я нишком притулюсь

    *
    Чом уночі чутно чіткіше шурхіт,
    Аніж удень? –
    Питатимеш мене.
    Я ж тишком-нишком
    Притулюсь до тебе.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Наталя Чепурко - [ 2012.05.23 09:12 ]
    Забвенье
    Струится лето
    Ярким светом,
    Зовет в заманчивые дали...
    Пух тополиный-
    Штрих картины,
    Которую живцы писали...

    Приятный вкус
    Любви искусств,
    Ушедших в архетип реалий.
    Душевный бриз
    Зову "на бис",
    Вдыхая аромат магнолий.

    Глубокий сон-
    Парад персон
    Вещует призрачное счастье.
    Грядущий день
    Бросает тень
    Своею прихотью участья.

    Туманный след
    Минувших лет
    Исчез, затоптанный в песке.
    И первый слог,
    Как монолог
    Остался с мелом на доске.

    Чудесный сад,
    Там виноград
    Свою нагуливает гроздь...
    Приятно знать,
    Когда опять
    Заглянет долгожданный гость.

    Исходом дня
    Плени меня,
    Дай разыграться вдохновенью!
    Сотри черту-
    Твори мечту,
    Предав сомнения забвенью!..




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (14)


  18. Володимир Сірий - [ 2012.05.23 09:29 ]
    Мене твій погляд до журби обпік
    Мене твій погляд до журби обпік
    І кинув за міцні чекання ґрати.
    Від волі ключик дай мені, - не вік
    В оцій кормизі духом ізгасати.

    Ні, не давай, - допоки я в тюрмі,
    Ти будеш поряд, милий наглядачу,
    І хай всі дні життя мого сумні, -
    На долю не поскаржусь, не заплачу.

    Із ложа нар у мрію упірну
    Про ту чудову звільнення весну
    І щебети яскравого розмаю,

    А що надовго я в біді погруз,
    Мене навчило в млі затворних уз,
    Як двері без ключа відкрити маю .

    23.05.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (19)


  19. Наталка Бельченко - [ 2012.05.23 08:15 ]
    сонет
    Напівпритомним ротом розчинити
    Таємну млість, пуститись берегів.
    Чи почуття так зберегти зумів,
    Як мармур підземелля – амоніти?

    Чимдуж до травня підступає літо.
    Схлип до губів, до серця й поготів –
    Подібне щось до невситимих злив,
    До річки, що змиває Геракліта.

    Чужинко, краще не ходи туди,
    Де папороть почне в тобі цвісти,
    Та тільки не зірвеш – з якого дива?

    Чужинцю, там, де серце – шкереберть,
    Його заскочити не встигне смерть –
    Лиш натренована травнева злива.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (11)


  20. Іван Редчиць - [ 2012.05.23 07:12 ]
    РУБАЇ

    ***
    Вклоняюся доземно своїй Долі,
    Бо не втопив я щастя в алкоголі.
    Мабуть, тому не відвернувся Дух,
    Що полюбив я слово мимоволі.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  21. Тамара Ганенко - [ 2012.05.23 04:47 ]
    стену в душі
    Люблю і все, - стену в душі плечима.
    Стіна камінна... відгомін... Причинна...

    Причал відчайний, прихисток тепла -
    в печальнім світі,
                           в безмірі...
                                         Знайшла.

    Щоніч вмираю.
                             В мирному щоденні
    Мене зціляють очі небуденні.









    1992 - 2012


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  22. Ліна Масляна - [ 2012.05.23 02:52 ]
    Коли?
    Тебе - в клітинці кожній у мені!
    Та до хвороби мало біля мене:
    У мозко-плинно-сірій метушні
    Бажання все не губиться шалене!

    Тебе – хвилинка, от і все… І все!
    Та й вічністю її не охопити
    Твій вимір - гонки швидкісних шосе.
    "Show must go on!". І це не зупинити.

    Отак у невідкладностях минеш,
    Хоч ніби вчасно, все незмінно вчасно.
    А я коли? Почуй! Коли мене?
    Коли вже я - твоя, належна, власна?..

    2004


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (25)


  23. Ігор Калиниченко - [ 2012.05.23 01:59 ]
    Квітучі вишні в рапсовому полі
    Квітучі вишні в рапсовому полі -
    Медові арфи на краю села.
    О скільки в них любові і тепла!
    І крапель сонця, і краси доволі.

    Летять пелюстки, як зірки у серпні,
    Цілують життєдайний чорнозем,
    А в серці стільки віршів і поем,
    Та мовить хтось: “Поети не безсмертні!”

    Скотився місяць по річкових кручах,
    Повільно тліє жовтощокий рапс.
    А вітер… Він міцний, неначе шнапс
    Від запахів, весняних і пекучих.

    Погасли всі вогні на видноколі,
    Так тихо поміж білих бурунів…
    Це рідкість,
    Це лише на кілька днів -
    Квітучі вишні в рапсовому полі.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (5)


  24. Сонце Місяць - [ 2012.05.23 01:27 ]
    * ::. * :.  * .
     
    майнули луни шибеницьких джиґ
    про що старий юначе вітер ниє нині
    & крізь чиї мансарди віє дивні
    вірші прозові про травневий дивосніг

    в утомі голосів із безладу часів
    настій видінь & тло іржаво~сиве
    чи ти отримав при кінцеві неважливо
    немає значення чи те просив

    хай гине ба~адан сном одкровень і схиблень
    ти сам собі скрипаль & геніальний псих
    у виблисках неоново~святих
    твоє знеміння золоте чи срібне

    тромбони ангелів сурдини сатани
    епічні пломеніючі дороги
    із кожним дежавю все інший епілог &
    безгучний сміх сліпої глибини




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  25. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2012.05.23 00:53 ]
    Плинність
    Знову минає день,
    Швидкість у ніч – фатальна,
    Хтось когось вдома жде,
    Хтось – тільки фрагментально…
    Знову впадає в сон
    Місто в тополі пуху…
    Дихання в унісон,
    І неквапливі рухи…
    Знову минає день…
    І я дивлюсь у вічі
    Сотень чужих людей,
    І на чужих обличчях
    Щось упіймаю і…
    Може мені згодиться…
    Знову минає день,
    Знаю, про се насниться…
    Ніч відкрива поділ
    І віддає брутальну
    Втіху… мужів і дів,
    Мов відкриває тайну…
    Швидко минає ніч,
    Коні жене щодуху,
    Сотні чужих облич…
    І неквапливі рухи.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  26. Оксана Шамрай - [ 2012.05.22 23:35 ]
    нескромный город
    нескромный город, шаркают трамваи,
    метро свистит и деньги на ветру,
    на плечи шаль, не поздно и не рано,
    обычный день, растерянный в миру.

    бегут звонки по сотам, мимо вышек,
    сигнал пропущен и пора домой,
    слова не спят, а их никто не слышит,
    не тот набор, не те, не та, не мой.

    огни домов янтарными глазами
    магнетизируют сильнее слов.
    неспящий лифт, полет за чудесами,
    уснувший город на палитре снов

    ___

    обычный день, - набросок, в общем, мило,
    закат и тот в условности уснул,
    вчера и завтра - это сны пустыни,
    оазис жизни, бесконечный пул.

    и нет и да так в этом совершенны,
    волной сметая всякие шаги,
    у постоянства нет таких решений,
    а мысли вдруг прошепчут о любви


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  27. Софія Кримовська - [ 2012.05.22 22:26 ]
    ***
    Я б мала утекти із цього міста
    в америки, італії. Та я
    гербарієм визбирувала мислі,
    втішалася, що мушу, бо сім’я.
    Столітній пил, розпатлані тополі,
    неметені одвіку доріжкú.
    В мені було бажань і слів доволі,
    але були сильнішими страхи.
    Роки лягали вироком на очі,
    рядки лягали на полиці шаф.
    І тільки зрідка давній друг морочив
    усе єство… і думав, що втішав…
    22.05.12
    Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (18)


  28. Михайло Десна - [ 2012.05.22 21:37 ]
    Між іншим...
    Росте і дозріває ртуть.
    Її обачливо назвуть
    "температури енний градус".
    Вона відбійним молотком
    розлущить комір з рукавом
    на більш прийнятний в спеку статус.

    Протипожежі в унісон
    червоний свій комбінезон
    вдягне на себе полуниця.
    Одна і та ж, вважай, модель
    природно зваблює людей,
    і меркне віку їх різниця.

    Подібно, мабуть, до грози
    комбінезонами краси
    прикрасить червень дачний одяг.
    Тому й обурюється ртуть:
    не помічають і не звуть
    "значним" її до "енства" потяг.


    21.05.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  29. Іван Гентош - [ 2012.05.22 21:01 ]
    пародія « Недобродило! »


    Пародія

    Дріжджі – велика сила!
    Сльози бродіння – перли!
    Муза горня налила –
    Зразу знання поперли!
    Хміль стугонить у жилах,
    Дивний процес бродіння –
    Щоб появились – крила
    Звісно, потрібне вміння.
    Добре – я не аматор,
    Знаю, що як годиться –
    Розуму конденсатор
    Швидко підзарядиться.
    Голову вгору – бачу
    Зорі, як бджоли – роєм!
    Але напій… добрячий
    Знань наберусь… з напоєм…
    Знань не бува багато –
    Впитися до нестями!
    Ще би продовжив свято –
    Пам’ять “гаплик”… місцями…
    Збилося на частинки –
    Впало горнятко п’яне,
    Дивні такі хмаринки –
    Поле не конопляне?
    Грають на дріжджах гори,
    Леле, і небо грає!
    Моргають п’яні зорі,
    Моргаю їм – навзаєм!
    Піняться буйні трави,
    А в голові – як в скрині…
    Келишок ще… до кави.
    Але прикольно нині!
    Ще прикладусь до кринки –
    Не молока, а браги –
    Цінні знання крупинки
    Не угамують спраги…
    Як по свячене зілля,
    Чи мусульман до Мекки,
    Йду провести дозвілля
    В залі бібліотеки!
    Сильна в знаннях потреба,
    Тихо тут, файно й мило…
    Дріжджів купити треба –
    Кинути, щоб бродило!!!


    22.05.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (28)


  30. Устимко Яна - [ 2012.05.22 20:04 ]
    мавчина колискова
    блимає оком ревнивиця ніч
    котить за обрій кружала облич
    спалює пристрасті в тиглі
    ми заховаєм обійми у сон
    серед примарних чорнильних сосóн
    сонце моє перестигле

    переночуємо тишу в дуплі
    цур колисанку у дрімки заплів
    темінь зі сволоку скинув
    житимем дотиком приспаних трав
    поки чугайстер зірки не покрав
    і не замкнув їх у скрині


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  31. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.05.22 20:48 ]
    Твій світ
    Твій світ - це кілометри і дороги.
    Не пройдені, забуті у «колись»,
    Твій світ лише стежина до порогу,
    А далі - зась – враз мовчазні зрослись.
    Куди ходила, де шукала броду?
    Чому у камінь вірила? Смішна...
    Довірилась і не ступила кроку,
    І шлях свій, не шукаючи, пройшла.
    Ти бачила лиш вроду у природи,
    Не відчувала дійсності буття.
    Життя-струна …
    Не зрілий був же колос!
    А ти його пустила у жнива...
    Дзвенить струмком…
    Зчаровано_байдужа -
    Це вже не ти, шукай старі сліди:
    Поховані бездумно у довірі,
    Вони в камінні зелом проросли…


    22.05.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (9)


  32. Леся Геник - [ 2012.05.22 19:44 ]
    Босе…
    Навіщось знов біжиш до серця босий
    І знов шепочеш зва́бливі слова.
    В долонях мрії ніжністю голосиш.
    Нічне кохання... Кава чи сова?

    Не йметься сон… Невзутий… Роси, роси...
    Лоскоче літом зап’ятки трава.
    Навіщось ніч і ти - до серця босий,
    І ці п’янкі спокусливі слова...
    (13.05.12)




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (1)


  33. Ганна Осадко - [ 2012.05.22 19:22 ]
    тополинi ворожiння
    Щороку, коли надходить пора тополиного пуху,
    Навала білого_та_пухнастого,
    і місто стоїть по котики в буцім_котоні,
    згадую
    дівчинку у червоному платтячку із горохами,
    з поглядом недитячим,
    із серцем легковірним та вірним до впертості,
    з губою, прикушеною від зосередження, – себе тоді.

    Хтось (хто?) – пожартував невдало,
    Мовляв, що ж стоїш, рота роззявила? Нумо до праці!
    Пух із тополі щастя-любов приносить!

    А назбирати його треба багато-багато-багато,
    цілу велику торбу, цілу хату,
    потайки назбирати, щоби чужі не знали,
    і наладнати в напірник,
    і подушку зрихтувати,
    і милому-золотому –
    потім, колись, віддати...

    ....а як покладе він голову на подушку із тополиного пуху,
    То любитиме вірно тебе-шмаркачку, любитиме до останнього духу,
    Синє небо тобі прихилить, ціле небо, із зорями, не багато й не мало!
    ...а пух падав і падав.
    А я_в_ горохах збирала й збирала....
    І стояла ще довго
    між того пуху вселенського,
    як крапелька крові
    на білому простирадлі...


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (6)


  34. Іван Редчиць - [ 2012.05.22 18:57 ]
    РУБАЇ

    ***
    І день, і ніч пече вогнем угода,
    Старі чуття випалює в народу.
    Скажіть, невже нащадки не збагнуть,
    Яку ми заподіяли їм шкоду?


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  35. Володимир Сірий - [ 2012.05.22 18:40 ]
    *-*-* /в серці лукавім/
    В серці лукавім немає любові,
    Сильця у ньому бринять ланцюгові,
    Навіть, якщо там любов, то без серця, -
    З муками слізними напоготові .

    22.05.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  36. Олександр Дяченко - [ 2012.05.22 16:14 ]
    На Штати
    нема


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (11)


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.05.22 15:54 ]
    Tabula rasa


    Овчаренко Клавдії Костянтинівні

    1

    Мій клас. Брунатна дошка... Напишіть
    Каліграфічно «Вірш про рідне місто» –
    І я просиджу тут уроків шість…
    Мені б - послухати музик троїстих!
    Не тратьте крейди. Спогади зберу –
    І ностальгійно, пафосно, надривно
    Колись в поемі опишу всі ниви,
    Село Озерне, двір дитинства, зруб...
    Не стрінете з узбіччя шляху слів.
    Мої слова зростали у світлицях.
    Переплету печаль і пах суниці…
    Я Крим пройшла... Не зупиняє рів.
    Я слухала фанфари мідних труб,
    Неслась у літаках, тонула в морі
    (Цхалтубо...
    Єреван...
    Сухумі...
    Горі...) –
    І повернулась на питомий ґрунт.

    2

    Вдова-бабуся в Горі не була,
    Не бачила нічного Єревану.
    Згорьовано шукала ниву-рану,
    Де муж затис боління у кулак...

    Люблю сільських озер вербовий лід.
    Росла я між селянок смаглолицих.
    У серце поціляла блискавиця –
    Та залишила на долоні слід...

    Мої слова – з колоссям в унісон.
    Мене і в завірюху вабить поле!
    Зміїться стежка…
    Тане синя льоля...
    І… вибухає сонцем літній сон.



    2006-2012


    пах - аромат (академічний тлумачний словник української мови).


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (5)


  38. Іван Редчиць - [ 2012.05.22 13:07 ]
    ПОМАРАНЧЕВЕ РУБАЇ

    У помаранчеві я зодягнувся шати,
    Бо разом нас багато, нас не подолати.
    Умить, немов на крилах, друзі, я злетів, –
    І маю три котеджі, дачу, і три хати!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  39. Наталя Чепурко - [ 2012.05.22 11:41 ]
    Майская розочка
    В такой прекрасный майский день
    Среди листвы, каштанов свечек,
    Когда цветёт вокруг сирень,
    Явился миру человечек...

    Согретый солнышком и лаской,
    И маминым теплом души,
    Жил человечек в летней сказке,
    Как все земные малыши.

    Рос ангелочек неуёмным:
    Он носик свой совал повсюду.
    Был очень добрым,в меру скромным,
    Таким прикольным -просто чудо!

    Шло время... Расцвела красотка!-
    Мальчишки смотрят вслед девчонке.
    Вскружила бытность "жизни лодка".
    Осталось детство там:в сторонке.

    Жизнь задаёт свои вопросы,
    Диктует ей свои догматы.
    Порой бывает так непросто:
    Есть аргументы - нужны факты!

    Мой птенчик учится летать -
    И в этом есть своя мораль.
    Придётся ручки подставлять,
    Учиться всматриваться вдаль.

    Твой дом наполнится уютом,
    А жизнь экзотикой познаний,
    А счастье будет лучшим блюдом
    В твоём душевном "ресторане".


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  40. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2012.05.22 00:28 ]
    Невгамовна корсарка
    І
    П'ятнадцять літ було у капітана...
    Він у моря так ненав’язливо манив
    Пожовклими безоднями роману.
    О, любий Діку, світ твій полонив...

    Я мрійниця зі шхуни «Невгамовна»,
    Гнучкої постаті натягнута струна.
    Спокуса моря – їдь невиліковна.
    Втекла у спогади п’ятнадцята весна...

    Смарагдові глибини оживали,
    Судно відчалило за обрії нові,
    Смугасте платтячко із вітром фліртувало,
    Вдивлялись гори – хмурі вартові...
    ІІ
    А згодом море оживало у пейзажах,
    На експозиціях стрічало глядачів.
    Ти божевільно ревнував до вернісажів,
    Та море радості не мало берегів...

    Асоль ліпив із мене нікудишню...
    А ти хоч принц, та зовсім і не Грей...
    Фантазію твою позаторішню
    Не втілить жодна із казкових фей.

    Корсаркою жила у віртуалі,
    Карибська дійсність зріла у мені
    І «Голуба лагуна» у бокалі
    Вихлюпувала істину на дні.

    У сітях рибку ти тримав із болем –
    Зірвав у долі найдорожчий приз
    Та золотавій снилось синє море
    А ти сліпець усе: «Каприз, каприз!»



    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  41. Наталія Буняк - [ 2012.05.21 22:31 ]
    Господні дари
    Злечу понад хмари, де сонце цілує,
    Куди не заходять вітри,
    Де душу сльоза не торкнеться , бо чує,
    Як Бог тут любов в своїм серці готує,
    На рік, що не має - пори!!

    Тут тиша солодка, лиш серця удари!
    Ніде не спіткнеться нога.
    Тут може знайду ті далекі стожари,
    Що душу чарують- Господнії дари,
    Яких ,на землі, не змогла.



    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.24)
    Прокоментувати:


  42. Василь Кузан - [ 2012.05.21 21:42 ]
    Гумові (з Андрія Вознесенського)

    Ненавиджу вас, люди із гуми
    Вас розтягають режими-глуми.

    Розтягнутою посмішкою позіхнуть,
    Вас затягують, наче спрут.

    Нездоланна людина-гума
    Кулак затягує в себе бездумно.

    Гумовий редактор трясеться у тексті
    І в’язне в нім автор, як в товщі тіста.

    Гумовий кабінет відомий мені,
    В якому «так» розтягають в «так ні-і…».

    Мені жаль тебе, людино-еластику.
    Прожив – і пусто, як після ластику.

    Ти стільки знищив ідей і пристрасті,
    А колись вбачав у азарті щастя ти.

    Ти ж боягуз, роздувшись поверх рейтуз, –
    Піковий, для всіх нещасливий рай-туз…



    Андрей Вознесенский

    РЕЗИНОВЫЕ

    Я ненавижу вас, люди-резины,
    вы растяжимы, на все режимы.

    Улыбкой растягивающейся зевнут,
    тебя затягивают, как спрут.

    Неуязвим человек резина,
    кулак затягивает трясина.

    Редактор резиновый трусит текста,
    в нем вязнет автор, как в толще теста.

    Я знаю резиновый кабинет,
    где "да" растягивается в "да н-нет...".

    Мне жаль тебя, человек-эластик,
    Прожил -- и пусто, как после ластика.

    Ты столько вытер людей и страсти,
    а был ведь живой, был азартом счастлив...

    Ты ж трусишь, раздувшись поверх рейтуз, --
    пиковый, для всех несчастливый туз...


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (16)


  43. Леся Геник - [ 2012.05.21 21:39 ]
    ***
    Не співай колискової серцю...
    Бо засне!
    Не зводи всі печалі на скерцо -
    Не мине...
    Зацілують налюблені очі
    Ноти сліз
    Та втече у поля що є мочі,
    В темний ліс
    Юна доля, а вже посивіла
    Аж до скронь...
    Темноока північна Сивілла
    До безсонь
    Буде в душу натхненну глядіти -
    Чи з небес?
    Що згоріло - тому́ вже не тліти
    Межи плес
    Недомовок, обласканих в тіні
    Дрехлих крон...
    Розігрались буяння осінні
    За вікном.
    Колискові чужої мамони,
    Знову сни...
    Надобраніч, мої персефони,
    До весни...
    (20.05.12)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  44. Наталка Ознава - [ 2012.05.21 18:34 ]
    ( депресія )
    Не потрібно нічого,
    Пустота поряд плаче,
    Їй не треба іначе,
    Їй достатньо і того...

    Самота зашкаляє,
    І нехай поряд люди,
    Та ніхто з них не буде...
    Лише музика грає...

    Навісна холоднеча,
    Хоть надворі і літо.
    Темно в душі, а нАвкло світло,
    Непотрібні скрізь речі.

    Невгомонні повіки
    Лиш життя зупиняють
    Хоть навіщо й не знають,
    І не знають на скіки.

    Це таке відчуття
    Ніби час зупинився
    Ніби світ увесь приснився,
    І пішов в небуття...

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Анна Вейн - [ 2012.05.21 18:08 ]
    Сьогодні відпускаю
    Пробач – зникаю. Вільне поле бою.
    Сам із собою зустрічай розмай.
    Навіки пам'ять сповнивши тобою,
    Сьогодні відпускаю. Прощавай …

    Посеред поля – одинокий сонях –
    Яка дзвінка, велична самота!..
    Лишаюся промінням у долонях
    І тугою в нескошених житах.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.34) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (7)


  46. Іван Редчиць - [ 2012.05.21 18:54 ]
    ХАРТІЙНЕ РУБАЇ

    Як справді хочемо, братове, ми,
    Щоб мова довела до Колими,
    Хутчій пускаймо язика до хати, –
    Бо гупає важкими чобітьми.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  47. Чорнява Жінка - [ 2012.05.21 17:09 ]
    у крылатого льва моего голубая грива (Из Юлии Мусаковской)
    у крылатого льва моего голубая грива
    есть ворота из меди выходы перекрыты
    волосами смущённые плечи на миг накрыла
    и пустила его на ветер – пускай ловил бы

    я легка как пушинка ветер вчера признался
    я задумала бегство меня убеждает ангел
    золоченые крылья глазища открыты настежь
    розой рта он касается пьяного тела нагло

    у крылатого льва грива оттенка печали
    серебро ворот окаянных сияет дивно
    снова черти небесное варево раскачали
    есть дороги дороги только пути не видно

    заходите ко мне в глазницы мои немые
    тонконогая тишь слепая стоит на страже
    я настолько привыкла что нету меня отныне
    что сама себя вряд ли сегодня узнаю даже

    в горле косточка персика дерево выше больше
    чешуёй обрастает похоже теперь на змея
    улыбается лев дитя не познало боли
    я иду по воде
    ведь плавать я не умею

    ангел тычется в бок ласкаясь как пес голодный
    втихаря лижет сердце чтобы оно не тлело
    я крылатого льва своего убью сегодня

    подопру врата золотые бескрылым телом


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (35)


  48. Ганна Осадко - [ 2012.05.21 16:42 ]
    вiха-вiхола
    З думки на думку – аня_коза_дереза – стриб-скік,
    Години-хвилини-роки – як колись не подав руки… –
    все, проїхали!
    ....бо лежала горілиць, і щастя текло, як мирро,
    з-під золотих повік,
    і коси, як оси, злітали, і жалила в губи шалена медвяна віхола,

    ця віха, що вже настала, ти знаєш, – такий собі енний етап,
    що – будь ласочка - не «по етапу»,
    а травинкою лоскітливою гуляти по спині,
    і щоби нарешті все просто, «ні» – це «ні», а «так» – відповідно, залізно! – «так»,
    як дерева зелені, кульбаби пухнасті , а небо синє,

    щоби втома полуденна зняла полуду з очей – горіхових_аж_волоських,
    і слів залишилось мало, та всі – такі важливі & золоті,
    щоб розбудив нас надранок вимогливий і квикливий,
    ніби малюк, лоскіт
    ніжних метеликів сонячних у животі...


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (9)


  49. Ігор Калиниченко - [ 2012.05.21 15:42 ]
    Червоні маки
    Акорди степові - червоні маки,
    Уламки вечорової заграви.
    Під стелею небесної муляки
    Між ними ходять здичавілі трави.

    Недопалки сердець, що в синій мряці
    Ідуть до лісосмуги на поклони.
    Від них займуться юних зір окрайці
    І вибухнуть вулканом терикони.

    Вони - корали моря золотого,
    Що сяють, наче весни, поміж нами.
    Тремтить в калюжах стомлена дорога
    І пахне різнотрав'я полинами.

    Бреду через яруги і байраки,
    Ковтаю рештки простору і часу.
    А скрізь горять, як сон, червоні маки -
    Нескорені вогні степів Донбасу.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.67) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  50. Марія Гончаренко - [ 2012.05.21 15:11 ]
    своїм шляхом
    О, пане Грассе!
    Сказали Ви за мене
    і, думаю, за багатьох із нас
    «те, що мусить бути сказаним»,
    почутим,
    втямленим…

    Читаю в перекладі у других
    «…я більше не мовчатиму,
    бо я втомився від лицемірства Заходу»
    я - теж.
    Цивілізаційний шок, -
    будований так довго міф про Захід
    вже розсипається,
    вже розмивається
    сльозами тих,
    які своїм шляхом ідуть
    і пам’ятають предків та свою культуру
    це їхні сльози сповнюють річки…
    писатиму і далі на воді…
    течи, наш Дніпре, і неси слова й мої…

    О, пане Грассе!
    Ви сказали більше,
    ніж казали -
    не тільки
    про іранський та ізраїльський народи…
    і їхні сльози сповнюють річки…

    чи ж вийдуть ріки з берегів…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (24)



  51. Сторінки: 1   ...   986   987   988   989   990   991   992   993   994   ...   1815