ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.10.08 17:56
Сидять діди із бабами, згадують минуле.
Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи

Артур Сіренко
2026.10.08 17:02
Я продаю тишу
Дірявими шотландськими міхами,
Я міняю тишу
На мідні крейцери,
Карбовані в країні глиняній.
Купіть хоч трохи тиші
Ви, погоничі білих верблюдів -
Альбіносів пустелі необачності.

Володимир Мацуцький
2026.10.08 16:52
Головний посил вірша Володимира Мацуцького «Всесвітній громе, де ти?» — це не звільнення чи «порятунок» росіян від їхнього власного рабства, а заклик до справедливості, захисту України та покарання агресора. Автор звертається до вищих сил («Всесвітнього

Ольга Садкова
2026.10.08 15:49
Поспішав Славко до школи,
запізнитись не хотів:
мав здавати реферата про
породистих котів.

Біг охоче і бадьоро,
хоч портфель був заважкий.
Ось і школа, перший поверх,

Михайло Укран
2026.10.08 15:35
Оксамитами квітчана Панна
Самобутньо вкривала поля.
І ліси, і водойми старанно
Ніжний усміх вбирали здаля.

Не списати словами пейзажі
І прекрасні, барвисті вбрання
Сонцесяйних блискіткових пажів

Ігор Шоха
2026.10.08 15:13
                        І
Розбійники з великої дороги
трамбують меншу із усіх боків,
ніде не припиняються тривоги...
ніхто не кликав їх, а хто привів
неважко здогадатися – це строгі
третейські судді – жупел демагогів
у вигляді ґарантів і братів.

Володимир Ляшкевич
2026.10.08 14:17
У вогняні знемоги дні - провіщені, наснажені,
залюблені в меди життя - відроджені і ти, і я.
Це дивний збіг, як оберіг, як долі сміх, дороги біг,
де понад сни - лади струни, і з пелени - синь далини.

І лине буднів тятива туди, де пісня горлова,
де

Сергій Губерначук
2026.10.08 14:06
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Сергій Губерначук
2026.10.08 13:52
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Борис Костиря
2026.10.08 13:23
Я нічого не зміг роздивитись
У безглуздій німій темноті.
Я звалився з коня, ніби витязь,
У абсурд і свавілля катів.

Не побачу імен, фотографій
На вечірньому цвинтарі я.
Наче відблиск небачених графік,

хома дідим
2026.10.08 09:45
що сказати що написати друже
чи дістались ми суті й тиші нарешті
або нами оволоділа байдужість
хоч ми і продовжуєм вештатись
цими вулицями та майданами
веселощами у примарних мандрах
чудуванням чуттєвим у розкошах
бодай на хвильку отож-бо

Вячеслав Руденко
2026.10.08 08:44
Погляд повен муки, а кругом — полин,
А кругом сукуба непроглядна тінь.
Мерехтливі перла в косах між рамен,
Губ нерідних, мертвих обраний домен.
Вівчареві місяць сяє над грудьми,
Провіщає ранком справжнє рази три.

Цвинтар біля греблі тихий і чужий,

Віктор Кучерук
2026.10.08 07:29
Заховалася в гущі туману
Тьмяна постать висока твоя.
Залишилося в серці, мов рана,
Повне ясного світла ім'я.
Час стирає деталі та риси,
Забирає у вирій літа, -
Я благаю тебе: озовися,
Розімкни жданим словом уста.

Ольга Садкова
2026.10.07 23:29
Залишилась хата самотиною
на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.

Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою

Артур Курдіновський
2026.10.07 19:40
Жовтневий день дістав свої пуанти.
Коли дощі почнуть сумний балет,
Самотнім стати може навіть Данте,
Уперше не допише свій сонет.

Втомилися виносливі атланти,
Десь непримхливий гине очерет.
Які для долі знайдуть варіанти

Світлана Пирогова
2026.10.07 18:07
Шипшина достигає в тиші листопаду,
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
І знає: все минає - біль і час чудес.
Вона вже не шукає весняну розраду,

Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лист

Тетяна Левицька
2026.10.07 15:20
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.

Борис Костиря
2026.10.07 14:41
Нехай минають ця сльота,
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.

Ігор Терен
2026.10.07 11:37
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.

Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...

Віктор Кучерук
2026.10.07 06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.

С М
2026.10.06 23:23
Старий розповідав казки

Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:10 ]
    Таємним шифром душевного відчаю
    Огранені дорогими спогадами,
    Бринять на Душі експромти ніжності…
    І нескінченними коридорами
    Цінне все переманюють з юності.
    Янтарним сяйвом займеться обрій;
    Ювелірною точністю врізається час,

    Що колись утікав, лякаючись мрії…
    Ошукані ним ми, бо не маємо нас…

    Білі тіні щасливих людей
    У моря душу собою торкнули…
    Дощами зоряними літніх ночей
    Утвердили шлях: «На роздоріжжі вулиць

    Щоденникові записи повинні звершитись:
    А колись би там… якби ж то назвав по-імені…»
    Серцю ж, що б не ставалось, не дано змінитись?
    Люди, самі-по-собі, не приречені на нещастя? P.S:
    И не смотря на разницу:
    В плюсе ты, или в минусе –
    Отличие – опыт – не ноль – изменится.
    Юность же и Душа – const.

    29.11.11 23.21


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  2. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:28 ]
    Не приходь!
    "Не з'являйся ніколи!" - Й холодне прощання розлуки...
    Розминулись світи, вже шукаючи інші орбіти.
    "Аби ж не забув! Аби ж через дні і роки
    Закохані очі ті знову крізь натовп зустріти...
    І... заніміти!"

    Минали роки... Лишалося небо і смуток...
    Душа, непомітно для себе, шепотіла зіркам:
    "Все минулось .Було. Десь блукає ще мій порятунок.
    Вірний Душі... і відданий морю і снам."
    Та... заніміла -

    Закохані очі із натовпу жадібно в душу впилися.
    "Ні, не забув!.. Здригнулося небо і зорями впало додолу.
    Ти - любиш... Це Щастя, що ти знову мені зустрівся!
    А не приходив би - краще!.. Душа й так вже...
    Втомилась від болю..!"

    05.11.11 23.18


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  3. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:33 ]
    Випадкова закономірність
    Очі втомились, не бачачи висоти…
    Простору тісно між осінню і землею.
    Я повертаю в свої світи…
    На кілька хвилин…
    Й страшенно за Сонцем сумую…

    Забуваю про безвість у часі…
    Лишитись щасливою важче, аніж знову відкрити Америку!
    Я ж тут – випадково….
    Лише за законами фізики…

    31.10.11 19.01


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  4. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:44 ]
    Дотик до Душі…
    Торкнувся жовтень до щоки вікна –
    Холодні пальці не втирають сльози.
    Шрам місяця не заховати хмарам –
    І вигадки шукати вже запізно.
    Хіба у тому невелика суть:
    Вже не повернешся і не втечеш від Щастя.

    І лищ одне, що можна – не забуть…
    З зомлілих вікон виглядати вісті…


    03.10.11 22.54


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  5. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:06 ]
    Жду…


    Просыпалась Земля, за ночь сильно морозом обжегшись…
    Тихо таял рассвет, проводив эту осень в снега.
    Солнце ищет тепла, прячась в луж отражениях мокрых…
    А я жду. Жду тебя. Как за жизнь
    Никого никогда не ждала…

    Завявшую розу тихо снег через окна целует.
    Обещает… не дарить это утро другим.
    И пусть кто-то… Кому кем остался, забудет…
    Ведь вчера еще никто не был никем.

    23.10.11 23.22


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  6. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:41 ]
    У відповідь
    Зникалось важко небу цього вечора… -
    Знайома тінь чекає у вікні.
    За скільки днів іще переплачено…
    За скільки ж то Щасть виходять «в нулі»?!
    І тонуть у небі, марнуючи «завтра»,
    Лишають «сьогодні» - на потім.
    А ти ж, без спочинку, шепочучи мантри,
    Збираєш секундні соті…
    І, навмисне, вийшовши не в ті двері,
    Проклинаєш – зірок вина…
    А пам’ятаєш, в той вечір, з вірою,
    Перед небом, як сповідь: «Коха…!»

    04.10.11 19.00


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  7. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:45 ]
    Пам’ятаєш?
    Повіяло із осені на Північ…
    Безнебі зорі бавились з вогнем.
    Шматочок Щастя Час мені позичив,
    Зігнувшися замерзлим ліхтарем.
    А де ж відплата за отой не холод? –
    Дев’яте небо обійма Земля…
    Північним вітром обізвався спогад,
    Приніс дощі з собою іздаля.


    03.10.11 23.09


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  8. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:15 ]
    Спалахи Щастя
    Море штормить. Не гучно. Безвітряно. Тихо.
    Одинокими хвилями б'ється об стелю неба.
    Боляче більше не буде!
    Сонце - на захід, як вирок...
    І знову до самого ранку - нерозгадана зоряна схема.
    Якщо розгадаю до осені - літо,
    А коли ні - то зима.

    Дощу не було. Лиш блискавки в небі квітнуть.

    І зрозумівши свою недоречність,
    Над морем подітись нікуди!

    ...то світити б якось, в півсили...
    Бо між вологим небом
    І морем, котре все ковтає сльози,
    Безкраї потоки світла

    Почувалися нічиїми...

    Немов, у непроданому акваріумі!..

    23.08.11 23.44


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  9. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:29 ]
    Скучила…
    Безнебий Київ проводжав дощем
    І вслід кричали гальма електричок.
    Ми поговорим на мільярди тем
    Тепер, як вперше. Заново незвично.
    Погода? В нас - теж крізь дощ видно сонце...
    Здійнявши пил, не бачимо часу.
    Немає як. Надіємось на потім...
    А далі - якщо крила понесуть...
    Дорога вмита. Знак у білій рамці:
    "За триста метрів поворот НА КРАЩЕ".
    Вже, значить, скоро. Зустрічай уранці!
    І від дощу сховай мене плащем!..

    09.09.11 18.16


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  10. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:50 ]
    Штормове попередження
    Від літа втекла. Від літа... І тільки.
    На галасливих вітрах загубилась Душа.
    А їй, безпорадній, ніхто не протягує руки...
    Ніхто, окрім суму - він не залишив.
    Повів на край світу, зігрітись...
    Відпоював гарячими спогадами
    Від безвиході перевиховать час.
    Інколи, цілував рани снами...
    Закутував т́епло у відстані,
    Хоч знав, що не допоможе -
    А лиш для того, аби не бачили ззовні,
    Хоч так адаптуєшся довше...
    Викарбував на передпліччі номер,
    Аби більш у негоду не втрапила...

    "Щастя!.. Щастя!..", - шепоче вітер...
    Але ж, я знову йому не повірила!..

    02.09.11 18.17


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  11. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:15 ]
    Дыши!. .
    Я молюсь за тебя! Не бойся!
    Очень искренно - нас услышат!
    Если двое и более просят,
    То дождутся ответа Свыше!
    Кому-то кто-то так много значит...
    И успокоить поможет Душу.
    Поверь, дорогая, что Бог не оставит!..
    Ты дыши лишь, родная, слышишь?!

    16.08.11 02.50


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  12. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:07 ]
    Остання
    За останню безсонну ніч ми з тобою не наговорились...
    Годинник шкрябав стрілками по стіні вперто.
    Ми таки подорослішали, змінились...
    Гасилося світло... Бо хотіло відверто...

    Душа пам'ятає дотики... До Душі.
    Кількість зірок і обпечених ними мрій лиш збільшилась...
    Я пам'ятаю!..
    Та той... на всю Душу шов
    Повертає мене до пам'яті, що
    На наступну безсоннну ніч
    ми з тобою більш не зустрінемось...

    15.08.11 23.39


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  13. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:27 ]
    Тому що немає відповіді…
    ...Коли рими не лізуть в голову,

    Годинник повільно рахує до ста...
    І засинає.
    Ламаю пальці
    Гучним хвилинам,
    Аби не грали
    Дощем самотнім
    По підвіконні.

    ...Коли безсонних ночей стає порівно,

    Я спалюю недописані всі листи...
    Мрії палають.
    І знов з абзацу
    Пишу годинами,
    Щоб не відклали
    Любов "на потім"
    Думки безсонні.

    ...Коли проти волі когось пригадую,

    Відчуваючи недостачу отого Щастя...
    Пам'ять німіє.
    І біль у серці
    Озветься ранами -
    Часом достатньо
    Для Щастя фото,
    Де на звороті:

    "...Коли зорі в житті бездонному

    Ще сяють про Щастя спогадами,
    Ми забуваємо,
    Що дано нам
    Лише краплю Часу,
    Але надія
    Цього не простить, -
    Нездійснених
    віщих снів!"

    06.07.11 22.20


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  14. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:03 ]
    Просто, зірки нагадують про нас…
    Холоне вечір, наче чашка чаю...
    Замріяно чекає зорепаду.
    А я теж чогось так чекаю...
    Чогось не вистачає...
    Лише згадую!

    Багато зір від віри з неба падало...
    Збуваючись найяскравішим спалахом.
    А я боюсь, аби когось не втратила!
    Когось занадто мало...
    Просто спогадом...

    15.08.11 21.25


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  15. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:45 ]
    Точка неповернення
    Абонент недосяжний, вибачте...
    Не телефонуйте йому пізніше...
    Розумію, що номер вивчено -
    Абонент недосяжний більше...

    Абонент не навчився звикати...
    Зрозумійте, що так потрібно...
    Життя за Щастя зробили платою.
    Вибачте, але набраний номер - хибний...

    У вас вичерпано ліміт підключень.
    До Душі... Ви занадто рідні!..
    Дуже важко ставати іншими...
    немає відповіді.
    Абонент вдав, що "зайнятий"...

    Супутник Щастя зійшов з орбіти.
    І за відсутності повторюваних моментів,
    Минулим притягується, немов магнітом...
    Минулим
    двох
    взаємосумуючих абонентів...

    08.08.11 23.21


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  16. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:06 ]
    Доля
    Часом, спокійно собі ідеш... І тут -
    спіткнешся об Долю...

    Забути? - Неможливо! Пам'ятати!
    Твій голос до Душі мене пропік.
    Які жорстокі часом в Долі жарти!..
    Все той само...Та чийсь чоловік...
    Я не вірю... Не вірю у Щастя!
    Та це релігія -
    Від неї не втекти...
    Не оглядаюся. Тікаю, щоб не впасти!
    В тобі зійшлися всі мої світи!

    11.08.11 22.17

    Ненароком, переламаєш всю Душу...
    І далі по життю "на трьох"... Тобто,
    лише з любов'ю...


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  17. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:27 ]
    Як завжди
    Зелений чай. Без цукру. Аби життя здавалось солодшим.

    Не подумати ні про що. Не спіткнутися ні об кого.
    З дев'ятої спроби вимкнути телефон, -
    Серце пручалось, та розум, усе ж, наполіг.
    Повертається час з доріг...
    І триста тисяч моментів по тому
    В житті було різне. От тільки спогади... Словом,

    Зелений чай. Як завжди. Аби життя здавалось солодшим.

    15.08.11 22.39


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  18. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 16:44 ]
    У серці
    Тоді серпами з неба місяць збирав зорі...
    А до середини дійшов і зупинився.
    Бо мчало Щастя. Наввипередки з болем,
    Котрий хоч і не встиг, та не спізнився!
    Зійшли з орбіт планети яблуневі
    І всесвіт саду заламав гілля.
    Метелик листя сумував за небом:
    "Тут цілі зграї не таких, як я!"
    А день мовчить і котить сонце колами,
    Неспішно, щоб дотриматись часу...
    Якби сказав хто... Чи сама, думками,
    Повірила б в реальні чудеса?!
    Невже прихильність має-таки Всесвіт?!
    Чи більш ніхто от так от не бажав?!

    Ти відтепер і вже навіки - поряд...
    Після дзвінка...
    Над прірвою Душа...

    15.08.11 23.13


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  19. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 16:25 ]
    Дощ
    Дорога, небо і степи... Степи...
    Десь там стовби, он, прокололи хмару,
    А звідти бризнув дощ. І літо ледь терпить,
    Щоб біль не показать і не закрити зорі.
    Лиш крик німий відпустить із гормами...
    Чи сміх тут за пов'язку підійде?
    Та все морями... Все морями марить,
    Немовби хтось їх в нього відбере!
    І небо болить. Страшенно болюче небо,
    Сколоте списами телефонних дзвінків
    За номером, котрий давно уже стерли...
    І розум за Ним вже не млів.
    А справа вся в тім, що літу болить не вперше...
    Цікаво, для чого у літа пам'ять?
    Невже, щоб йому то боліло ще гірше,
    Що зірки не навчились забуть..?
    І кожного літа нагадують про це небу,
    Яке і так лиє дощ із ран.
    Обіцяють двадцять четверту спробу,
    Щоб виравтися...
    Хоч би й пораненою!
    Розділити море на міліграми,
    Прийняти настоянку зоряну...
    Щоб зуміть... Хоч промовчати - прямо!
    Про зоряний дощ. На протязі трьох хвилин.

    27.07.11 23.48


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  20. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 16:53 ]
    Чорний сон віків…

    ... На Байкову гору, як на Голгофу...
    Орфографічний словник замість хреста.
    Гордо піднята голова, рідний обличчя профіль...
    Гірше, ніж страта, бо без підстав!
    Хтось до юрби: "Да развє імєєт значєніє?!"
    Підсудна закам'яніла - у неї немає слів.
    Кінець серпня - дерева покрились інеєм.
    Земля не вродила - кожен атом в неї болів!
    Поруч із Лесею. Українкою.
    Виріс пам'ятник в повен ріст
    Тієї підсудної... Вона ж була жінкою(!),
    А їй, як за злочин, вручили найгіршу з страт:
    Довічну. Без права останнього слова.
    Встановили на постамент низький.
    Ще й табличка, меморіальна: "Мова.
    Дати життя: споконвіку - до вчора"
    Дописано:"Українська".
    Добре слово згадали подумки...
    Дорогу повстелювали чорнобривцями.
    "Ще не вмерла", - співають. А чи жива-таки?!
    Небо впало дощами і всохло криницями...

    Знов наснився кошмар. Мабуть, менше треба новин дивитися...
    Чую, криниця скрипить. Дівчата співають весільних пісень.
    Я живу ще, бо бачу сни УКРАЇНСЬКОЮ!
    Проте,
    Не доведи до правди, Господи, такий сон!!!

    31.07.12 01.07


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  21. Іван Редчиць - [ 2012.08.11 15:16 ]
    РУБАЇ

    * * *
    Як довго, безнастанно, поодинці
    Плекав Париж французів – не чужинців.
    Колись і в нас хтось пальцем ворухне,
    І створить Київ щирих українців.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  22. Василь Бур'ян - [ 2012.08.11 14:46 ]
    Останній герой
    Останнім бути - не біда,
    Якщо ти став у чергу крайнім,
    Аби рука була тверда
    У вирішальному змаганні
    Не гріх підвестися з колін
    І не тужити за рекордом,
    Коли життя суворий плин
    Заюшить душу аперкотом.
    Героям, звісно, до лиця
    Завжди були синці та гулі
    І біль в загоєних рубцях,
    Як знак про подвиги минулі.
    Парфумів ніжний аромат,
    Костюми, щойно після праски,
    В руках гарячий автомат -
    Такі не відають фіаско
    Та не чекаю я добра
    Від рафінованих героїв.
    Суворі будні - це та гра,
    Що спекулює на здоров'ї.
    Надія в серці ще горить
    І вірі місця не забракло,
    Що хтось зуміє повторить
    Дванадцять подвигів Геракла!
    Робота буде не з легких...
    Чекають Авгієві стайні
    На мужніх, сильних, молодих.
    Чи ж прийде він, герой останній?


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (6)


  23. Іван Редчиць - [ 2012.08.11 11:23 ]
    РУБАЇ

    * * *
    Глибінь мовчання чиста, наче вічність,
    І ллється в душу світла таємничість.
    Як тихо нині зупинився час!
    ПОЕЗІЯ… Іде її величність…


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  24. Віктор Кучерук - [ 2012.08.11 11:51 ]
    Загадка

    Стигне далеч імлиста
    В мерехтінні зірок.
    Впала тиша на пристань,
    Ледве змовкнув гудок.
    Віддаляється катер,
    Наче тінь на воді, -
    Я знайшов чи утратив,
    Повний болю й надій?..
    Вдячний долі примхливій
    Я за радість і сум,
    Що в душі норовливій
    Вічним скарбом несу.
    Несподівані втіхи
    Умовлянь й обіцянь, -
    Обриваються спіхом
    Непідробних страждань.
    Розлучилися двоє
    Соромливо, без слів.
    Лиш комиш над водою
    Нам про щось шепотів.
    Віддаляється катер,
    Наче тінь на воді, -
    Я знайшов чи утратив,
    Повний болю й надій?..

    05.08.12


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  25. Олександра Ілона - [ 2012.08.11 10:01 ]
    Віримо в своє щастя
    ...Шануймося в силі кохання.
    Любов міцніше тримаймо.
    Літа відлітають у далі безкраї.
    Межі мрій нема для прочуття...
    ***
    Віршами даруєш мені
    Найчарівніші квіти —
    Ніжності добрі слова.
    Головне — віримо в своє щастя...
    2012р


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Оксана Маїк - [ 2012.08.11 01:01 ]
    * * *
    В Йоганнесбурзі випав сніг.
    Чи ж на душі й тобі сніжить
    Коли, вертаючи з доріг,
    Не зупиняєшся й на мить?

    Збігає час. Немов пісок,
    Пустельнику, спини мій сум:
    Зроби і ти настрічу крок,
    Доки не випив кров самум...


    08.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (5)


  27. Оксана Суховій - [ 2012.08.10 23:29 ]
    Русалії
    Ми любим цей берег. Він затишний і немалий.
    Та що там земля, коли власного тіла – аж надто…
    Пісок тобі – теплий, сорочка тобі – мішкувата,
    а білі хмарини – як ситі хазяйські воли.

    Тут руки чиїсь. Тут нечисті зітхання. Вночі
    чийсь голос виходить і дзвінко вдаряє у глеки…
    Тремтять запинала. Павітер тікає в смереки,
    коли з-понад кручі стара берегиня ячить.

    І покритки сиві кладуть їй до ніг немовлят –
    ворушаться коси, ворушаться душі леправі:
    то мати співає та співами берег кривавить.
    …А пальці – на грудях, бо пальці у матері сплять…

    Чоло її хмарне. Солодкі її імена
    припали вустами до теплої пазухи мови.
    Тримає побожно над нею опони боброві
    розпатлана бранка – упіймана в сіті весна.

    Хто чув оту матір – нічого не вчує повік.
    Хто бачив ту матір – тому вже на світі не жити.
    Колись тут проходив із кіньми якийсь чоловік.
    Далеко не втік – ми його наздогнали у житі…

    Ми любим цей берег. Це наш упосліджений світ.
    Нам добре тут жити. Не в’язні ми тут, не вигнанці.
    У воду втікаємо раз на три тисячі літ,
    коли в берегині на грудях ворушаться пальці.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (14)


  28. Любов Бенедишин - [ 2012.08.10 21:59 ]
    Первозданне
    …де древність
    задивилася на гори,
    а привиди дерев –
    як міфи давні,
    цілує вітерець
    флояру флори
    і фауна
    гойдає в люльці
    фавна…

    10.08.2012


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  29. Леся Геник - [ 2012.08.10 20:21 ]
    ***
    Загойдую тебе, лиха́ годино,
    Щоб спала добре - як у тиху ніч,
    Щоб не торкала подиху полинно,
    Не лізла темним розпачем до віч...

    Вплітаю колискову молитовну
    В косу своїх сандалових надій,
    Щоб світ душі зазнав тебе лиш сонну
    Коли збунтує не бджолиний рій...

    Коли, мов хижа птаха, пронесеться
    Здуріла доля гучно по дахах -
    Щоб не стриножила ти мого серця
    На вік тоді, годинонько лиха́!
    (10.08.12)



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.62)
    Коментарі: (18)


  30. Мамонт Кріптонич - [ 2012.08.10 19:53 ]
    З під ковдрі
    У кожнім дні,
    немов у вигнанні,
    поранений, але, напевне, вільний,
    він обирав режим постільний, тихий, мрійний...
    Настільна лампа ховала половинні тіні
    у білого паперу полотні. Напевно,
    він там бажав писати ноти рівні,
    нариси чарівних звуків, або навіть більше -
    голос мертвих півнів, що пянів
    від блиску струнних, прописаних в акордах, днів.
    Чи він хотів зробити із паперу полотно,
    де б, в маслі, морське дно зливалось модно
    з акварелями безодні у очах у панни..Монни...
    Сотні варіантів зберігав в собі папір, сотні полонів,
    сотнями снів він володів. Та марно.
    Бо хлопець, що, поранений, але напевне вільний
    убив талант в собі, став геть бездарним.
    Скарб згубив він і забув дивитись в хмари,
    приземлів...занапастив примару,
    котра тримала каламара міцно.
    Він став дійсним. Упустив перо залізне.
    Запізно вже писати вірш цей! Пізно!!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Татьяна Квашенко - [ 2012.08.10 19:01 ]
    СИНУ. Переклад
    Майже із небуття,
    із чогось неземного,
    Що спалахує вмить на дотичній сердець,
    Появився мій бог...
    ...так блискуче і знову —
    Дивовижна звичайність - дитина.
    Вінець
    Всім чеканням.
    До відчаю щастя!
    Ти звідки,
    Наростаючий біль від утрат майбуття?
    ...Відступив.
    Тільки світ - дива дивного свідок —
    Не помітив його. І торкнулась лиця

    Напівсонячна тінь. Та невидимих зморшок
    Розметалася сіть — страх розставив пости.
    ...Що ж — хлопчисько...
    Чи шлях обереш ти порожній,
    Або, всупереч труднощам - шлях до мети?

    "Мій любимий".
    Тут значення слів невимовні,
    Наче кіт під рукою, прогнулись у мить.
    Ти — перебіг життя. Cенс його всезмістовний.
    Ти належиш усім. І — що дивно — ти мій.

    Ти — надія. Але й осередком є страху.
    Страх утрати — нове відчуття ти моє.
    За нестриманість щастя розплата. І плаха,
    Де катують за вічність. Знаходжу себе

    В першій спільності рис. Ти — шедевр, а я -начерк.
    Тобто — поки ще начерк. Затисши кільце,
    Ти смієшся — як просто все, просто неначе -
    Ти смієшся — і я опускаю лице...

    Щоб не бачити - тільки щоб слухати серцем
    Твій ледь чутний, але безупинний розгін,
    Твій наївний, і наче відпущений зверху
    Приголомшливо щирий, казковий сміх-дзвін.

    Моє з норовом щастя, найлегша ти ноша.
    Світ по швах розійшовся, тебе як вмістив.
    Нескінченно далекий — й...
    близький ти до дрожі.
    Мить в шматки попід натиском щастя розбив,

    Ти щасливий такий, віриш в смілості змогу,
    бо раніше не падав.
    Розсунь рубежі!
    Кожна мить — обіцяє тобі перемогу
    Над усесвітом, вільним від правди і лжі.

    Поки ти не стоїш на межі в центрі серця -
    гострій грані любові, що добра у злі.
    Поки ти — квінтесенція всіх квінтесенцій —
    З нерозталою вічністю в чистій крові...

    2012


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  32. володимир хмельницький - [ 2012.08.10 17:03 ]
    Анi квiтки, нi опенька
    Анi квiтки, нi опенька,
    нi людини в хатi,
    потруiли землю-неньку
    москалi проклятi


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Костянтин Мордатенко - [ 2012.08.10 17:38 ]
    Ура!
    Як засипане у мокрі чоботи зерно,
    мíзки сушить безгрошів’я … Щонайпе́рше
    світ здобути маю! Кутерно́га
    доля шкандибає… «Старобе́шеве», –

    ось пароль, щоб в Україну увійти…
    Просапне́ рільни́цтво, щоб ти стя́милось!
    Зміни наближаються – дуйни́й
    вітер дме… Поклав у берестянку

    паску, крашанки́ – йдемо́ у степ…
    з радіо луна тюремна му́зина…
    Нап’ємо́сь до напівсмерті – тре’
    якось нам звикать, що ми вже ру́скіє…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (3)


  34. Володимир Сірий - [ 2012.08.10 15:32 ]
    Пісня
    На ниві думок золотіють слова,
    У горсточки віршів їх жне голова,
    На жорна снаги осипає зерно
    І серця мелодія лине жива!

    10.08.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (16)


  35. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2012.08.10 14:14 ]
    Капітан Арктика*
    А ти у мене такий гарний-гарний,
    Немов зійшов з морського судна – лайнеру,
    Аеропляну міжконтинентального,
    Спокійний, мудрий, капітане Арктико.

    Сорочка білосніжна, мов у янгола,
    А комір ідеально напрасований,
    Мовчиш, і не буваєш марнословним ти…
    Я поруч, і від радощів засяяла.

    А ти у мене особливо світлий,
    Як згадую, сама свічусь, мов лампочка,
    Уважний, і мене, немов магнітом,
    Притягуєш, пірнаю в море радощів.

    Ти незвичайний, капітане Арктико,
    Даруєш зиму, і даруєш літо,
    Не варто поміж нами ставить крапочку.
    Для тебе - я, а ти для мене - світ весь.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (10)


  36. Олександра Ілона - [ 2012.08.10 13:45 ]
    Любові вогонь
    В рої галактики палає зіронька,
    Вона для тебе одна — Єдина...
    Любиш коси її, світлосонячні,
    Як поцілунки, жарозапашні...
    ***
    Літа довгії-довгії
    Люблю, люблю тебе.
    Я в тобі,
    Кохай, кохай мене!
    ***
    Всесвіт дзвенить, телефонує тобі:
    «Серця дарую квіти вічності —
    Міжгалактичні троянди, вони макові,
    Це для тебе Любові вогонь — Безкінечної!
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Мирослав Артимович - [ 2012.08.10 12:43 ]
    ІВАНОВІ ГЕНТОШУ
    Іще серпнево нас голубить літо,
    В покоси улягаються жита.
    А для Івана – радість живота*:
    На творчій ниві він розлігся сито.
    Ой, скільки мозолистих звивин мозку
    В пародії укладено свої.
    І це ж не просто – бити баглаї, -
    Горіти треба, щоб добитись лоску!
    Ет, що там говорити, то є праця -
    Не одного́ натовчено синця…
    Та, може, вже тепер йому воздасться?
    О, де ти, славо? Волею Творця
    Шепни на вухо нашим папараці:
    «Узріть! - талант Івана-молодця!»

    10.08.2012

    -------------
    *- життя


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (21)


  38. Валерій Хмельницький - [ 2012.08.10 10:09 ]
    Диптих про час
    1.

    Хотів би я пожити поза часом,
    Годинників позбутися наза́вжди,
    Придбати байк - і кулею по трасі
    Кудись у світ - шукати в світі правди.

    Та де та правда? Не було - й не буде,
    Дарма шукати те, що не знайдеться -
    Летять повз мене стрілами секунди,
    Влучаючи точнісінько у серце.

    2.

    Летять повз мене стрілами секунди,
    Мене хвилює те, що десь було
    Колись, чи зараз є, чи буде -
    І зморшками вкривається чоло.

    Над ким часи не владні - ті і мудрі,
    Це істина, бо так сказав поет -
    Стікає час краплинами в клепсидрі
    І з ним я розмовляю - tête à tête.


    10.02.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (13)


  39. Василь Бур'ян - [ 2012.08.10 09:20 ]
    Сповідь грішника
    Злої втоми пута олов'яні
    Сплутують думок важку ходу.
    Несучи ті думи окаянні,
    Я, життям стриножений, іду.
    І не буде тій ході спочинку
    В обширах сердечних володінь.
    Зникне десь за відблисками вчинку
    Мрій амбітних ефемерна тінь.
    Я несу всенепрощенну ношу
    Скоєних неправедно діянь.
    Скільки літ змарновано хороших,
    Скільки сліз у чаші покаянь!
    Через душу мощено дорогу
    Валунами вистражданих слів.
    Я по ній дійду-таки до Бога
    І не стану зайвим на землі.
    Та допоки зродиться в потугах
    Памолодь прийдешньої доби,
    Йти мені в неславі і наругах
    Полем пересудів і ганьби...


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (16)


  40. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.08.10 02:13 ]
    * * *
    Я хочу тебе сховати,
    У тайну давнього міста…
    Де я королева-мати,
    Опіка сину не тисне…

    Дам тиху йому пораду,
    Бо я ж таки царівніша.
    Він, чоло схиливши, слуха,
    Матуся не схоче гірше…

    Я буду ходити замком,
    Тихенько сидітиму в кріслі,
    Дзеркальні раптові уламки
    Зі скелі кидатиму, звісно…

    Я хочу тебе сховати
    В чарівність далекого міста…
    Чому королева-мати
    Тебе не слухалась, грізний?..

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (4)


  41. Марія Берберфіш - [ 2012.08.09 23:59 ]
    Зриваєш, немов черешні...
    Зриваєш, немов черешні,
    моїх сновидінь години.
    В руках твоїх, нетамтешня,
    шукаю чогось невпинно...
    Обіймами в позачассі
    стискаєш до сліз солодких...
    Щасливі ми чи нещасні?
    Нам дане ж - таке коротке...
    А літо ще зігріває
    життя заземлені наші.
    В черешневім гаю,
    у сонячній чаші...

    (2012 р.)


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  42. Олег Ткаченко - [ 2012.08.09 23:45 ]
    ОДИН

    Я ОДИН,
    як у степу сизий дим.
    Я НІХТО, -
    Іду чумацьким шляхом
    Крізь віки.
    Лиш спалахи зірок-болідів
    віщують славну вдачу.

    Навколо мене безліч друзів
    Готових у воду холодно-гарячу
    Заради руху.
    Але один я – срібний Пан НІХТО,
    Оселедець закрутив за вухо.

    Мої думки розганяючись швидко,
    як атому ділення незбагненні риски -
    - Білі Птиці - сповіщають Світ Гарячий –
    про халепу невідомих зисків.

    Сонце Даж-боже
    підніматися з-за синіх гір
    знаходить змогу, топити лід недоторканої
    – чорної тривоги.
    І Ми без сумніву приймемо скупі дари,
    Всевидячого Ока.

    А Бог каже: «Доля неодмінно все владнає
    Відведе лихо, наверне нових друзів,
    Негоду подолає»,
    Всіх, без розбору – «ПОСТАВИТЬ на МІСЦЕ».

    І Я іду своєю дорогою,
    Через натовп, глум та сліпоту,
    З цією, полохливою тривогою,
    З важливою як всесвіт насторогою
    І болять зіниці,
    і крає серце вічне незбагненне.
    - Я ОДИН.
    - Я НІХТО.

    Я.Мамай.24.06.12р


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (2)


  43. Галина Фітель - [ 2012.08.09 22:37 ]
    знаєш чому літо сухе
    знаєш а літо таке сухе
    віщих два роки поспіль
    крила обірвані бідній психе
    місяць не бачить небо глухе
    висохла зранку постіль

    вічності ми не скидали з чола
    крапель в сузір’я Ліри
    від Геркулеса до Лебедя йшла
    рими пощезли згорівши дотла
    силаботонічним верлібром

    знаєш а літо таке палке
    вмерли у хмарі грози
    сонце в зеніті немов у піке
    віршу скінчилось слово летке
    далі вже просто проза

    знаєш чому літо таке гаряче
    я за тобою більше не плАчу
    я взагалі не плАчу
    я плачУ спеці
    податок на додану радість
    з украденого щастя
    літо не напивається
    ні моїх сліз твоїх слів
    ні моїх слів твоїх пліз
    ні вогню наших сердець
    осінь нап"ється моєї крові
    і витече у світ дощами

    09.08.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  44. Олег Ткаченко - [ 2012.08.09 22:07 ]
    Не пізно


    Сьогодні занадто пізно
    Сподіватись на Бога.
    Бо МИ втратили темп поступу,
    Славний Дух перемоги.
    Взята за горло Слава,
    вузькою стала дорога.
    Мінлива наша Вікторія,
    Як та шльондра
    Дрижить у кущах,
    Як мале
    й бідолашне дитя – небога.

    Впала у прострацію
    – Українська Нація.

    Сьогодні не час
    Гукати на допомогу
    Всесильного, Мудрого,
    Всюдисущого Бога.
    Сьогодні кожен із нас
    Має всі настороги
    І всі важелі впливу,
    тому зобов’язаний
    збиратись в дорогу.
    З Холодного яру
    відчувши Дух Перемоги -
    подолати Гідру,
    Потвору -Тривогу.

    Вивести із прострації
    – Українську Націю.

    Підступ, обман,
    зло з прокляттям,
    бандитську-окупаційну владу,
    знищити швидко, як шкідливих
    мерзенних гадів.
    Немає часу на помилку,
    вчепитися зубами
    ворогу в горло,
    маємо миттєво і радо.

    Для перемоги
    Української СЛАВИ,
    Святої нашої рідної МАМИ,
    За для Слави героїв,
    Швидко спішимо,
    прискоримо
    крок наш залізний,
    Співзвучний
    тисячам кроків залізних.
    Слава, Слава, Слава!!!

    Вийшли з прострації.
    Сяє у віках
    – Українська Нація.


    І тоді, після всього,
    згадаємо Бога –
    і дамо йому,
    правити знову в мирі,
    Вже не малими і куцими дітьми,
    а Героями Славними,
    які правдою підбиті й щирі.

    ЯМамай.30.05.12р


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (4)


  45. Віктор Кучерук - [ 2012.08.09 22:45 ]
    Пародисту

    І. Г…
    Нелегко, певно, бути пародистом
    І зустрічатись до лиця лицем
    Тобі, Іване, з творчим товариством
    Не десь на сайтах, а в житті, живцем?
    Бо може хтось ображено зронити
    Не сльози страху, а відвагу слів,
    І доведеться слухати досита
    Тоді все те, що чути не хотів.
    На жаль, не всі уміємо й готові
    Полову відрізняти від зерна –
    Здається очевидне загадковим
    І сумом віддає сміховина.
    Та марна річ в яскравій позолоті
    Твоїх книжок шукати нам іржу
    На лицьовому боці чи звороті,
    Як і в житті од тебе поблизу.
    Бентежно – соромливий, як годиться,
    Бо до лукавства й хитрощів не звик, –
    Розповідаєш наші небилиці
    І не відводиш погляд свій убік…
    09.08.12


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  46. Марія Дем'янюк - [ 2012.08.09 19:21 ]
    ***
    Сонце – ромашка. Пелюсткові хмари.
    Ніжно пелюстки осіли на трави.
    Листя любистку в блискучих краплинах:
    Бігало сяйво в квітучих долинах.
    Сонце подалося морем до мрії:
    Човни – пелюстки біліли на хвилі.
    Сонце торкнулося серця легенько,
    Умить запалало коханням серденько


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  47. Олена Багрянцева - [ 2012.08.09 18:22 ]
    Не стискати між пальцями простір...
    Не стискати між пальцями простір.
    Хай горить горизонт і бруківка.
    Вишиванку продати попросять
    Українку.

    Я у черзі за щастям дев’ята.
    Не збивати людей з пантелику.
    Ця країна безкрайньо багата
    І велика.

    Навіть всі благородні чесноти
    Тимчасові. Підведено риску.
    Впало сонце з широкого гроту
    В повну миску.
    6.08.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (10)


  48. Василь Світлий - [ 2012.08.09 17:26 ]
    Падіння…
    Я бачив падіння зір…
    Але, щоб ціле сузір’я …
    Налиймо вина на двох…
    Не пиймо…
    Не до похмілля…





    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (19)


  49. Іван Редчиць - [ 2012.08.09 16:12 ]
    РУБАЇ

    * * *
    О совісте, найкращий ти суддя,
    До тебе я приходжу загодя.
    Скажи, чи справді судиш ти так само –
    І президента, й кожного вождя?


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  50. Софія Кримовська - [ 2012.08.09 16:11 ]
    ***
    Ці погляди вічні, як небо над сивим лісом,
    коли на зорі роса, як мільйони сонць.
    Ці очі – чудна таїна. Як у цьому місті
    така народилась? Тут електорат і соц-
    забези, як змісти народжень дітей. Халява,
    медова до часу. А час – без’язикий кат…
    Сусіди казали, що мама – пропаща лярва.
    А в тебе он очі, як небо. Говориш як –
    мов сиплеш насіння, мов пісню лунку заводиш.
    У тебе не серце, а сотня в одній сердець!

    … Чумазе дівчисько тягло із криниці воду,
    А з хати до неї: «Бігом, бо тобі кінець!»


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (14)



  51. Сторінки: 1   ...   987   988   989   990   991   992   993   994   995   ...   1848