ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2025.08.26 11:52
Дзуміє тиша. В класі нічичирк.
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.

Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,

Віктор Кучерук
2025.08.26 05:38
Великий гріх читати мало,
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.

Борис Костиря
2025.08.25 21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.

Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ

Віктор Кучерук
2025.08.23 06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.

Олег Герман
2025.08.22 23:59
Я завжди носив маску. Не ту, що ховає обличчя, а ту, яка приховує мою порожнечу. Вона зроблена з блискучих, ідеально відшліфованих деталей: успіх, впевненість, бездоганний вигляд. Я переконав себе, що коли маска буде достатньо яскравою, ніхто не помітить,

Борис Костиря
2025.08.22 21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.

Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,

Юрій Лазірко
2025.08.22 20:35
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця

приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі

С М
2025.08.22 19:17
”мав би бути вихід ізвідсіль“
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“

Світлана Майя Залізняк
2025.08.22 18:24
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Лев`ячі алго

Світлана Пирогова
2025.08.22 13:26
В долонях літо гріє і пече,
лиш прохолода в глибині печер.
І що не день - нова сюїта,
у кожного своя орбіта.
Чи налаштується ума підхід,
Бо не сліпий він і не чорний кріт.

Прильоти нечисті щоночі:

Іван Потьомкін
2025.08.22 09:51
Упав тихо лист до ніг.
Щось сказать хотів – не зміг.
Може, як улітку йшлося?
Може, що надходить осінь?
Я поклав лист на долоню:
«Е, та він же непритомний...
Зачекаю. Лист – мій гість.
Як оклига – оповість».

Віктор Кучерук
2025.08.22 06:28
Небо поблідло і стало холодним
Чисте повітря відразу навкруг, –
Певно, вже сонце не буде сьогодні
Золотом крити обкошений луг.
Меркнуть покоси без блисків проміння,
Наче без лінзи оправа пенсне, –
Душу бентежить іще безгоміння,
Що звідусіль опови

Ярослав Чорногуз
2025.08.21 23:48
Сюїти сумовиті і веселі,
Симфонії яскраві, мов яса.
І навіть сонцесяйні акварелі
І пензлями, і нотами писав.

Чарують досі і його балади,
І скерцо нас вражають вогняні.
І трелі віртуозні і рулади...

Борис Костиря
2025.08.21 21:58
Талант - це дар чи прокляття?
Грізне падіння метеориту,
постріл сперми,
вибух наднової зірки,
пізнання незнаних пустель,
стрибок у невідомість,
по той бік добра і зла,
по той бік здорового глузду,

Євген Федчук
2025.08.21 19:16
Були у селі три парубки, страшенно ледачі.
Сидять було попід дубом та уголос мріють,
Що вони робити будуть, як розбагатіють
Та, при тому, щоб нічого не робити, значить.
Якось ввечері вже двоє під тим дубом сіли,
Коли третій прибігає, захекався, наві

Олена Побийголод
2025.08.21 14:46
Із Бориса Заходера

Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.

І скарги йдуть навперебій:

М Менянин
2025.08.21 14:10
З орлами гаранти-країни*
як здобич вже ділять Вкраїну
і навіть прем’єр з Будапешту
бажає отримати решту….

21.08.2025р. UA

* йдеться про Будапештський меморандум по роззброєнню миролюбної України.

Іван Потьомкін
2025.08.21 09:57
Над усе хлопець любив плавать. Одчайдух був і всяким там настановам батьків бути обережним запливав хоч і «по-собачому», надто на спині, далеченько. Аж поки було видно берег. От і цього разу плив і од насолоди аж заплющив очі. І не зуздрився, як потрапи

Віктор Кучерук
2025.08.21 06:10
Які грузькі дороги,
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.

Олег Герман
2025.08.20 21:55
На прийомі молода жінка 30 років. Вона працює на трьох роботах, особистого життя не має, весь вільний час займається волонтерством, а також допомагає безпритульним тваринам. На питання, що вона робить суто для себе, відповідає, що це і є її голов

Борис Костиря
2025.08.20 21:49
Скелети дерев - як легіон,
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі

Артур Сіренко
2025.08.20 18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –

С М
2025.08.20 10:34
як морський штиль узявся до зброї
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!

мить на безлад
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Оля Оля - [ 2010.05.17 18:56 ]
    ev.
    не болит. и не страшно.
    не страдаю. не плачу.
    абсолютно не важно.
    пьем за нашу удачу.
    сердце бьется спокойно.
    получила, что надо.
    я собою довольна.
    поцелуи в награду.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  2. Оля Оля - [ 2010.05.17 18:25 ]
    ///_//
    ты видишь ведь, мне многого не надо,
    так быстро я теряю высоту.
    далась тебя вся эта клоунада..
    шагаю за последнюю черту.

    прекрасно знаешь, я на этом свете
    как маленький хрустальный огонек:
    не поджигаю, что б ты не ответил,
    и не сгораю на любой упрек.

    ты понимаешь, это не случайно,
    что я осталась здесь совсем одна.
    и как бы это ни было печально,
    порвется снова пятая струна...

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  3. Юлька Гриценко - [ 2010.05.17 17:26 ]
    Про сердечний вокзал
    Стоп зневірам і сльозам,
    Хай покинуть совість.
    Моє серце - не вокзал,
    Ну а ти - не поїзд.

    Не шукай квитків, дарма,
    Їх немає в касах.
    Паперових їх нема,
    Бо із вітром разом.

    На пероні без надій,
    Не чекай даремно.
    Бо останній потяг твій
    Не прибуде, певно.

    І поплач собі тепер,
    За руденьким чудом.
    Ти пішов, пропав, помер,
    Я тебе забуду.

    17.05.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  4. Олександр Христенко - [ 2010.05.17 16:15 ]
    МАКСУ НЕПОРАДІ 2
    Невдоволення, біль і досада
    Оповили задушливим димом.
    Сильні руки висять безпорадно,
    Дні повзуть, животіють години...

    Світ здається таким недолугим,
    А життя – боротьба у багнюці, –
    Чи то біг – з перешкодами смуга, –
    Де усі, ніби звірі, гризуться.

    Безнадійності хмари свинцеві
    Вкрили простір від краю до краю,
    Загубилися мрії у небі –
    Чи повірить,
    Чи ще покохає?

    Йде, не знаючи певного шляху,
    Мов листочок, пливе течією,
    Хоч поклав би і Долю на плаху,
    Щоб зустрітись з Любов’ю своєю.

    Де знайти її, хто дасть пораду,
    Неповторну, довіку єдину?
    - Він чекає!
    Максим Непорада,
    Літератор і чесна людина.
    (9.01.09 - 17.05.2010)р.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  5. Олександр Христенко - [ 2010.05.17 16:51 ]
    Максу Непораді
    Я хочу Макса тепло обійняти,
    Як друга і поета, майже брата,
    З його грудей всмоктавши краплю болю,
    Одну сльозу, один кристалик солі,
    Щоб він на мить, хоч на одну хвилину
    Себе відчув Поетом України -
    Митцем, що засіває наші душі
    Безмежним, неосяжним, невмирущим.
    29.10.08р.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  6. Яніна Сафан - [ 2010.05.17 16:35 ]
    ***
    Ти минаєш, як ніч, як зима,
    Забираєш усе і минаєш,
    Я лишаюся знову одна
    Ну, хіба що у снах зустрічаємось.

    Ти не мій і я не твоя,
    То чому ж тоді стільки смутку,
    У очах, коли ти ідеш
    Або я залишаю хутко.

    Я без тебе, то вже не я,
    То частина чи попросту тіло,
    Чи в тобі десь моя душа,
    Чи в мені щось від тебе лишилось

    Ти минаєш, як дощ, як сніг,
    Ти з’являєшся й знов минаєш,
    Та якщо я скажу: «Іди»,
    Знай, що я тебе не відпускаю.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  7. Яніна Сафан - [ 2010.05.17 16:45 ]
    ***

    Я про тебе не пишу віршів
    Не складаю любовні памфлети,
    Не співаю слізливі пісні,
    І не шлю запашні конверти

    Все простіш, смс-ка, «контакт»,
    Телефонні дзвінки натщесерце.
    Раптом зустріч і знову «в контакт»,
    Написати завжди чомусь легше

    Я про тебе не пишу вірші
    Й не вагітна думками про тебе,
    Але іноді вдень чи ввісні,
    Раптом хочеться знати: А де ти?!



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  8. Яніна Сафан - [ 2010.05.17 16:42 ]
    ***
    Чи зможеш віддати, забути, відмовитись,
    Не відводить ударів, не виснажувать слів,
    Не питать атеїста, навіщо він молиться,
    А у монаха: «чому ти убив?»
    І витерши руки, від крові розстріляних,
    Твоїми образами, осудом мрій,
    Чи зможеш, поламаний, в смертному колесі,
    Не простогнати: «я не заслужив».


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  9. Яніна Сафан - [ 2010.05.17 16:29 ]
    ***
    ...І просто не стачило сил
    Наздогнати втікаючий потяг.
    Він зникав за туманами сліз,
    Що чомусь моросила погода.
    Стук коліс вже вщухав вдалині,
    Ти ковтала, як зонт, свою муку…
    Обманула: «я вийду на мить», -
    І забрала із рук його руку..

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  10. Яніна Сафан - [ 2010.05.17 16:12 ]
    ***
    Знаєш, яка на смак самота,
    Як чай в який пересипали цукру.
    Не шукай, у печалі немає дна
    І солоний присмак у смутку.
    Розпач завжди гіркий, як полин,
    Ну а помста із присмаком меду.
    Сьогодні наснився мені синій дим,
    Він як ковдра, мякий і теплий.
    Як грейпфрут ненависть –
    Не всім до смаку,
    Поцілунок то завжди «гірко».
    Молока ж має смак спокій і сон,
    Які ще пахнуть дитинством.
    Щастя то завжди гарячий пісок,
    Що проходить крізь пальці швидко,
    А яка ж тоді на смак любов,
    Може схожа на полуницю?!

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  11. Наталія Крісман - [ 2010.05.17 14:50 ]
    Відлуння твоїх кроків я вже чую...
    Квітують вишні, в серці також квітне,
    Бажання знов зринають з дна душі,
    І навіть холоднеча цих дощів
    Не згасить за любов'ю ненаситність...

    Дощі змивають з серця пелену,
    Що надто довго в ньому сумом висла.
    В душі надії промінь раптом зблиснув,
    Пробуджуючи пристрасність зі сну.

    Дощі минуть і вишні відквітують,
    Весняні повені затоплять все довкруг...
    Ну де ж ти бродиш, милий серцю Друг?
    Відлуння твоїх кроків я вже чую...
    17.05.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  12. Тарас Коржик - [ 2010.05.17 13:20 ]
    Де СУТЬ?
    Павутиння, наче струни,
    мухи наче звуки,
    грають павуки-музики
    увертюру муки.

    Грище ночі ріже очі,
    тне тканину тиші.
    З раю душі шлють депеші:
    безвість манить, пише.

    В зміст незмінний вірю міцно,
    в іншім небезпека:
    суть відсутня в змінних колах
    Дантевого пекла.

    травень, 2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  13. Валерій Хмельницький - [ 2010.05.17 11:27 ]
    Ейяф'ятлайокудль (Eyjafjallajokull)
    Планета палаючих скал:
    Розпечені плити базальту
    І вітру скаженого шал,
    І сполохи з-за горизонту.

    Розлючені надра ревуть,
    Уверх вивергають каміння,
    І лава кипляча, як ртуть,
    Пливе із жахливим шипінням.

    День білий змінився на ніч:
    Ні сонця, ні неба, ні барви…
    І попіл летить зусібіч -
    У сутінках все і у хмарах.

    Оце так зустріла весна:
    Вогонь - замість маю-розмаю...
    Картина прекрасна й жахна -
    Мо', й пекло отак виглядає?

    Вулкану пекельного піч -
    Як грішникам засторога:
    Дивіться - і вже не грішіть!..
    Ідіть - й пам'ятайте про Бога...


    16.05.2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  14. Оксана Голуб - [ 2010.05.17 11:33 ]
    Київ
    Київ

    Слова: Оксана Голуб Музика: Оксана Голуб
    Виконує: Оксана Голуб


    Текст Записи, мп3, ноти Відео, кліпи Друк - http://www.pisni.org.ua/songs/5143900.html

    Київські брами, настіж відкриті,
    В гості Вас зовуть.
    Пишні каштани, сонцем умиті,
    Скоро розцвітуть.
    І знов заграє Київ прекрасний
    Тисячами барв.
    І зачарує, нас зачарує
    Цей небесний дар.

    Що приносить світло і тепло,
    Щоб на серці радісно було.
    Вас вітає сонячна блакить
    З глибини віків й тисячоліть.

    Щирий і дзвінкий дитячий сміх
    Тут лунає, радуючи всіх
    І гостей, і мешканців його,
    Тут панують щирість і добро.

    Києве мій.... Києве мій.... Любий Києве мій....

    Київ величний, хай будуть вічно
    На твоїй землі
    Мир і надія, щастя і мрія,
    Лагідні пісні.
    Буде Хрещатик нас зустрічати
    Пишнотою вбрань,
    Будуть каштани квітом вінчати
    Верх злотавих бань.

    Як же не пишатись можу я,
    Києве, свята земля моя,
    Вічний, і звеличений в віках,
    І тендітний, мов сльоза в руках.

    Розквітай, і вічно зеленій,
    Залиши в серцях ти образ свій,
    Що єдна минуле з майбуттям –
    Це і називається життям.

    Києве мій.... Києве мій.... Любий Києве мій....



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Мара Щира - [ 2010.05.17 10:33 ]
    Післямова
    Гострий ніж... гостріше немає
    По венам холодним, майже зітлілим
    Останню партію в останні п’ять хвилин зіграєш
    Програєш все до нитки – гравець неумілий
    Гострий ніж, як наша пристрасть
    Холодний, пекучий як останні обійми
    Віддавати серце на чиюсь милість
    І чекати прийде-не прийде…
    Гострий ніж – на лезі отрута
    Солона як сльози й солодка як чай
    За мить довговічна … довічна спокута
    Прийдеш не прийдеш, все рівно, прощай
    Холодний ніж з блискучим лезом
    По синім стрічкам, по рікам руки
    Все було занадто. Занадто безмежно
    А потім завили в утробі вовки


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (9)


  16. Зоряна Ель - [ 2010.05.17 09:21 ]
    Хрущі гудуть
    хрущі не винні, це чаклують вишні,
    квітують так – очей не відвести:
    чуттєво, і наївно і безгрішно,
    вигойдує їх аромат густий

    весняне сонце, місяця перлину,
    і ніч безсонна слухає – гудуть...
    хрущі не винні, та й ніхто не винен -
    весна, кохання, серця каламуть...


    2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (14)


  17. Василь Кузан - [ 2010.05.16 23:23 ]
    Земля вмивається...
    Земля вмивається...
    Так мило змивається.

    Мильною піною
    Розмиває лінію
    Між надією й вірою.

    Вірую,
    Що повернеться з вирію,
    Що звільниться від відчаю
    Із свободою спротиву
    Несвобода неспокою.

    Вимрію
    Те повернення силою.
    Тільки я
    Не насилую,

    Бо і так
    Сто разів ґвалтоване,
    Закатоване,
    Закорковане
    Слово зболене,
    Ніби серце землі
    Поневолене,
    Ще над прірвою
    Плаче:
    «Вірую»...


    2010



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  18. Адель Станіславська - [ 2010.05.16 21:09 ]
    Гроза
    Спіткнулась тиша об розлогий гуркіт грому,
    розтяли небо візерунки бискавиць -
    вертались води краплями дощу додому
    і цілували землю, впавши долілиць.

    Під зливою дощу тремтіло дрібно листя,
    пили вологу вдячно трави польові,
    а хмари рясно розсипали те намисто,
    що дарували щедро ночі майові.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (9)


  19. Сергій Гольдін - [ 2010.05.16 21:49 ]
    о щире злото сумної пори
    О щире злото сумної пори,
    Яка втрача красу свою щомиті.
    Чи знайдеться ще більший спокій в світі,
    Ніж спокій жовтня. Димом догори

    Звивається останній подих листя,
    Неначе на вогні пала вогонь.
    А небо, як дитя маленьке, чисте,
    А сонце грає на сивинах скронь.

    Я скучив за тобою, рідна моя!
    Дивлюсь на горобинове гілля.
    Як добре, що у нас одна земля,
    І ми на ній зустрілися з тобою.

    По Лейбніцу найкращий із світів,
    Не зваживши на споконвічне лихо,
    В жовтневий день приносить щастя тихе
    І птаства вільного прощальний переспів.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.44) | "Майстерень" 5.25 (5.52)
    Коментарі: (2)


  20. Наталя Скосарьова - [ 2010.05.16 21:06 ]
    * * *
    Здушили сльози
    затопило очі
    не можу дихати
    безвихідь і печаль
    тривалі грози
    і холодні ночі
    для тебе я
    н і х т о на жаль

    проходив поруч
    поглядом торкнувся
    й пішов як промінь
    у глибоку тінь
    одна розрада
    бачити навчуся
    твоїх очей
    незвідану глибінь
    2003


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  21. Софія Анжелюк - [ 2010.05.16 19:04 ]
    швидкоплинне
    «Кохання» лиш визирне завтра.
    Так, ніби те сонце встає.
    І подушка мряку морочить.
    І бантик повис – трошки пре…

    В «кохання» узули ми ноги,
    Велика серйозність страхів,
    Та наші оббиті пороги
    Не стали початком віків.

    В «коханні» прощається винен,
    У ньому вся мудрість німа;
    Та наше брехнею обвите
    Все ж доля відкрила сама.

    «Кохання» - лиш звук на світанні,
    Як леґінь від дівчини йде:
    Непевність у звуці прощальнім -
    Дівчині це не підійде!

    Для когось «кохання» - дарунки,
    Для іншого – віра у те,
    Що здатен він є на ґатунки,
    Що вищими мірами є.

    Та любощі хворі, брехливі…
    І світ цей заквасив мотив
    Про те, що «кохання» є дивним –
    Боккаччо не скаже в докір.


    Рейтинги: Народний -- (4.64) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  22. Артур Сіренко - [ 2010.05.16 17:35 ]
    Вільний переклад і переспів вірша Л. Луткової «В столиці…»
    Коли прийдуть новітні яничари
    Хто зможе знавіснілим пояснити
    Що душу українську зберегти
    Важливіше за гаманця примари

    Що бавлячись вони уб'ють надію
    Гру слів спотворять в лайки каламуть
    Вервечку оберегів обірвуть
    Лишаючи нащадкам ностальгію

    І може статись так
    Трипільський позабудуть знак
    І на могили козаків здіймуть рискаль

    Над Києвом старим
    Нависне Третій Рим –
    Кривавий стяг підніме там москаль…

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  23. Нестор Німцов - [ 2010.05.16 16:42 ]
    Циганське Танго
    Серед Хвиль опівнічного Неба,
    Над Прибоєм солоних Сузір’їв,
    Місяць стримує Ночі Приплив
    Самотньо-скорботнім Буєм.

    Ти не знаєш, чого мені треба?
    Чайки в Бійках наклали Пір’ям,
    Я сьогодні перегорів…
    Може, Танго Циганське станцюєм?

    Розіб’ємо в Зброярні Вітрину,
    Вкрасти щоб дві цнотливі Навахи,
    І, ламаючи Крила об Вітер,
    У Дюни втечем від Сирени.

    Метеорам підставивши Спини,
    Закружляємо в Танці, як Птахи,
    Заридаємо так, наче Діти,
    Серед темної Світу Арени.

    Розтинаючи Лезами Шкіри
    Курток латаних, вживаних Тіл,
    Східне Небо тонуєм в червоне
    Насолодою Кровопускання.

    Ребра фосфорно світять крізь Діри.
    Звідкіля стільки взялося Сил?
    А на Вістрі Ножа холоне
    Крапля Крові передостання.

    Ти Навахами Нігтів своїх
    Мені Спину розтяла до Серця:
    Темний струмінь із Рани клекоче,
    Цементуючи Пір’я й Пісок.

    З Мене ллється скорботний Сміх -
    Світ чекає Продовження Герцю!
    Прохолода ж Відпливу пророче,
    Що Мені до Кінця лиш Крок.


    Хочу вірити, що Минуле
    Не повернеться Бумерангом…

    Місяць пре Плавником Акули –
    Я холону, убитий Тангом.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  24. Анатолій Поліщук - [ 2010.05.16 16:18 ]
    Краплина тепла
    Краплина тепла

    У повітрі весняний коктейль
    З аромату талого снігу,
    Весну пробудив Прометей,
    Ногою ступивши на кригу.

    Невелика краплина тепла,
    А зміни великі, разючі,
    Біля річки лозина гнучка,
    Розпустилися верби плакучі.

    Крижаної напившись води,
    Покрилося гілля квітками,
    Срібно-пухнаті, з сонця вони
    Радо віталися з нами.

    О, щаслива, весняна пора,
    Обігріта вогнем Прометея,
    У струмок зібралась роса,
    Жива просиналась ідея.

    Дарувати кохання, любов
    І перший весни поцілунок,
    У зелений – мінявся покров,
    Десь снігу лишився відтінок.

    Прометея веселий вогонь
    На Землю щасливо спускався,
    З ніжно-милих дівочих долонь
    Наш край у весну зодягався.

    06.05.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Анатолій Поліщук - [ 2010.05.16 16:16 ]
    Рушник вишиванка
    Рушник вишиванка

    В рушник вишиванку нитками щоденно,
    Хрестиком Божим наношу узори
    І днями-ночами, завжди повсякденно,
    Із мого життя малюються твори.

    На білій тканині три квіточки милі,
    Так різні по віку, по крові одні,
    По переду далі і дійсності хвилі…
    Одна там, де небо, а дві – на землі

    Ось та, що на небі, із Ангелом Божим,
    Сонечком світить для тих, що є дві,
    В нещасті чи в холод і ранком погожим
    Молитва її поряд з нами всі дні.

    Ростуть, підростають дві квітки, що в полі,
    Напоєні хлібом молитви-дощу.
    Хрестиком вишиті три різні ці долі
    На білій тканині… За всіх вас прошу:

    Міцного коріння і духу від Бога,
    Як Ангели неба пройти все життя,
    Рушник-вишиванка, ця чиста дорога,
    Щоб знати не знала ні бруду-сміття.

    Рушник-вишиванка, початок від мами,
    Схиляю голівку, уклін до землі,
    Квіточки ніжні, надалі ви самі
    Хрестиком Божим щастя даруйте душі.

    01.12.2009р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.13) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Таня Петик - [ 2010.05.16 15:00 ]
    Визначення любові
    Любов - важка, але не камінь,
    Гаряча, але не вогонь.
    Присутнє в ній важке зітхання.
    То як же визначиш : Любов?

    Це - слово чи лише погляд ніжний
    Коли не знаєш що й сказати.
    У голові думки змішались,
    Неначе й не твоїми стали...

    Проходиш мовчки.
    А серце від щастя
    Хоче кричати!
    Придумати вВизначень можна багато,
    Проте коли любиш... не варто!

    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  27. Таня Петик - [ 2010.05.16 15:07 ]
    Фантазія
    Я маленька фантазерка,
    фантазую щодня.
    На фантазію чекають
    Друзі, я, моя рідня.
    Уявляєм і чекаєм,
    Коли прийде фантазія.

    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Таня Петик - [ 2010.05.16 15:55 ]
    Вітрянка
    У дівчинки Тетянки,
    Почалась вітрянка.
    Прищик там і прищик тут,
    Прищик тут і прищик там...

    Прищиків щораз то більше,
    І Тетянка зеленіша.
    Так вже третій день
    Свербить тіло дуже,
    Лиш Тетяна - мужня.

    Цілий день терпить,
    Уночі не спить.
    Сон за вікнами десь бродить,
    А до неї не пиходить...

    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Леонід Мазур - [ 2010.05.16 14:32 ]
    Там ,де берези плачуть росами
    Там ,де берези плачуть росами,
    Де ходиш ти ногами босими,
    Де сонце підіймається з дібров,
    Літає в хмарах мрій моя любов.

    Там верби миють коси у воді,
    Піснями ніжать душу солов'ї,
    Де ранок гріє серце,будить кров,
    Шукає там мене моя любов.

    Де голос серця лине в небеса,
    Для двох вогонь кохання воскресав.
    Все сказане словами я стерплю
    Скажи хоча б очима- я люблю!

    Я вітром вмить до тебе прилечу,
    Слова, що в серці є, прошепочу...
    Тихесенько мовлю твоє ім'я:
    ”Без тебе в цьому світі -я не я!”


    Рейтинги: Народний -- (4.9) | "Майстерень" -- (4.81)
    Прокоментувати:


  30. Людмила Линдюк - [ 2010.05.16 11:01 ]
    Помічник
    Називає мама мене чорнобривцем.
    Просить: - Нехай щастя довго не бариться!
    Закликає вітер, аби не бив гостро
    Ні біля Дунаю, ні побіля Ворскли.
    А іще благає чистенької Уди,
    Щоб жили навколо здоровіші люди!
    Така мама чемна: всім щастя бажає,
    А я їй щоденно в тім ...допомагаю!
    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  31. Людмила Линдюк - [ 2010.05.16 11:24 ]
    Не край землі...
    *
    Щоби кращим було життя, -
    Станьмо разом: плече в плече!
    Нас єднає звитяжний стяг.
    Бережіть українську честь!

    Славних пращурів імена,
    незабутнього світ рясний
    в Україні живуть. Вона -
    струмінь наших думок ясних...

    В день святковий бажання ми
    всі висловлювать будем їй:
    аби людство від неї мир
    рознесло по планеті всій!

    Україна не край землі -
    ЇЇ розум, значні скарбИ.
    ЇЇ серцю завжди миліш,
    Щоб ж и л о с я мені й тобі
    щасливіше.
    Аби жили
    ми згуртовані до кінця.
    Станьмо разом у час імли,
    Поєднаймо свої серця!
    24 серпня 2001 р.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  32. Вікторія Стукаленко - [ 2010.05.16 08:37 ]
    * * *
    Я схотіла зліпить віршик...
    Загострила олівці,
    Пошукала папірці й
    Заходилася писать.
    Ну, а з чого ж починать?
    Як гострила олівці?
    Як шукала папірці?
    Як довкола роззиралась і
    Як тему видивлялась?

    Так не пишуться вірші!..
    Треба мати стан душі.
    Той чи інший, аби свій,
    Отоді його мерщій
    Можна б пакувать в слова
    Щоби рима в них була
    Щоб сміялось чи зітхалось
    Аби мовчки не миналось...

    Отака морока –
            вірші планувать, –         щоб не сумувать.2002


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  33. Марися Іванів - [ 2010.05.16 08:15 ]
    ХУТІРСЬКА ПРАЦЯ
    Я кваплюся з мовчанням у рядки.
    Гей, гей! У цьому русі зайві гальма!
    Від самоти, мовчанню завдяки,
    Шукай грунтів – потреба це нагальна!

    По хуторах минулого шукай,
    По сивих сторінках класичних творів.
    Декоративний самосів-курай
    Без праці зріс в сучасності надворі.

    Грунти – вони і в Африці грунти,
    А наші, мовити доречно, - чорноземні.
    Шукай, копай, у грядках порпайсь ти,
    В рядках вирощуй помисли туземні!

    Твій хутір із мовчання проросте
    Серед степів чи в передгір’ї Криму.
    Повільно потече життя просте.
    Цибуля, хрін, часник наповнять риму.

    14 листопада 2006


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  34. Марина Конопацька - [ 2010.05.16 00:54 ]
    *** ***
    Я б сказала тобі: "вже досить!
    Серед літа шукать весну".
    Та чи хтось говорити просить?
    У печалі я так засну.

    Ти шукаєш мене даремно,
    Вже для тебе, мене нема.
    І у серці твоїм так темно,
    Так порожньо, нема тепла...

    Я сьогодні сміюся, бачиш?
    - Та чи треба тобі мій сміх.
    Лиш собі ти усе пробачиш,
    Не розділиш добро і гріх.

    Моє серце сказало - досить,
    Все шукати чужу весну.
    Більш ніхто, ні про що не просить.
    Я сьогодні, мабуть, не засну.

    07.06.05.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  35. Анатолій Поліщук - [ 2010.05.15 23:41 ]
    Надія
    Надія

    Забурлило синє море,
    Вітер щоки надуває,
    Піднялись високі гори,
    Прус білий накриває.

    Водяна висока хвиля
    З піни гребінь і злоби,
    А до бухти одна миля,
    Як добратися туди.

    Небо чорне, чорні хмари,
    Із вогню блискучі стріли,
    Воли вийшли із кошари
    І відразу заревіли.

    Шум прибою, регіт з плачу,
    Хвиля мчиться височезна,
    Іде парус на удачу,
    В спокій віддаль величезна.

    Вся надія лиш на Бога,
    Хто спинить стихію зможе,
    Крізь молитву ця дорога
    І терпіння смирне, гоже.

    У душі, як і на морі
    Все бурлить, кипить, вирує,
    Радість, не знайти у горі,
    Лють і ненависть панує.

    До спасіння лише миля
    І крок смиренний в каяття,
    І стихає злобна хвиля,
    Боже відродиться дитя.

    10.05.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  36. Марія Марченкова - [ 2010.05.15 21:14 ]
    Без назви
    Я посію дитинство змарніле своє
    аби як і нізвідки, й не знати коли,
    Де світ водам весняним осанну снує
    І пуска у безодню усе від біди
    Осипається снігом ліхтарна зима;
    Та чи знову найперші зустрінуть цю весну
    котенята вербові? Та знову дарма
    нам носитимуть ситі дощі після сну,
    Розсипатимуть сонце у повні. Нема
    місяців у зеніті, там тихих сновид
    лиш зникають химери й ранкова роса.
    А охлялій зимі - тільки дим на обід.
    Нам потрібен з тобою на двох лише спогад, -
    хоч і різний на двох, - не про зболені шрами,
    лиш про те, як вертатиме тиша до слова,
    десь від року і кроку небес понад нами.
    Я посію дитинство зволоженим віям
    і поля полуниць, де відлига пляміє.
    Відцвіте нам колиска у снів на узбіччі,
    І нас розсипом час поєднає у тиші


    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  37. Катя Тихонова - [ 2010.05.15 20:09 ]
    Поетам присвячується:
    Поети теж марафонці
    на довгих дистанціях долі,
    Випалюють думи на сонці,
    у правди вдягаються голі,
    тугі натирають мозолі
    до вчинків, тісних, мов кеди,
    то швидко, а то - поволі
    передають естафети.
    Позаду - рядків кілометри,
    Попереду... Дай же Боже,
    щоб пера були в поетів,
    як зброя, - завжди на сторожі.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (9)


  38. Наталя Скосарьова - [ 2010.05.15 18:14 ]
    Пахне

    Це пахне вітер свіжотрав’ям літа.
    Це пахне слово у чекання рими.
    Це пахне дощ, заплутавшись у вітах,
    Пахне присутністю найближчої людини.

    Це пахне ранок заспаного Львова.
    Це пахне щойно скошена трава.
    Пахне пора бджолино-солодова
    Й пахне твоя-моя пора.

    Це пахне незбагненне щось, незвичне,
    До болю рідне і таке ж далеке.
    Пахнуть твої долоні чоловічі.
    Майструють гнізда молоді лелеки.

    Пахне бажання, вкутане у мрію,
    І пахне мрія, бажана й крилата.
    Я так тебе любити вмію!
    Не страшно навіть помирати.
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  39. Наталія Крісман - [ 2010.05.15 16:28 ]
    Моїй Юлечці Гриценко
    Моїм думкам команда "струнко!"
    Не помагає вже давно,
    Одні втекли десь за лаштунки,
    А інші - каменем на дно.

    Солодкий присмак поцілунків
    Мої пригадують вуста...
    Та не щодня такі дарунки
    Дає ця доля непроста.

    Хотіла б гордість поховати
    На дні зболілої душі,
    Щоб знов навчитися кохати!
    Але в душі ще йдуть дощі...

    І хоч мінорні лиш акорди
    В моїй душі давно звучать-
    Живу я, впевнена і горда,
    І вірю в Божу благодать!...
    15.04.2010р.




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  40. Юлька Гриценко - [ 2010.05.15 15:25 ]
    Ранок
    Звучить думкам команда "Струнко",
    Бо ранок стукав у вікно.
    Розпочала б з поцілунку,
    Та тільки кава...

    Душевний біль свої акорди
    Розки́дав в пам"яті давно,
    Немає сенсу бути гордим,
    Я заблукала...

    15/05/2010


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (7)


  41. Віталій Кирпатовський - [ 2010.05.15 15:57 ]
    ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ
    Стою в раю
    Серед гаю
    Біля водограю.
    Іде хвиля
    Із відтіля –
    Зелена Неділя!
    Іще з рано
    Хату вбрано
    І вже заклетчано.
    Голубочки –
    Дівки-дочки
    Ідуть на таночки.
    Линув дощик,
    Блимнув громчик –
    Веселися хлопчик.
    В кожну хату
    Чарку й м’яту –
    Возрадуйся Святу!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  42. Віталій Кирпатовський - [ 2010.05.15 14:34 ]
    ЩОСЬ СКРИПИТЬ ГАРБА
    Їду я з горба,
    Щось скрипить гарба.
    Чи то є журба,
    Чи думок юрба.
    Воли лопотять,
    Шкутильгають, сплять.

    Я їм раду дам –
    Праці батогам.
    Курява летить,
    Все ж гарба стоїть,
    А ота журба
    Котиться з горба.

    Покотилася,
    Загубилася,
    Бо там іздаля
    Блиснула зоря –
    Дівчина біжить,
    Усмішка горить.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  43. Зоряна Ель - [ 2010.05.15 11:37 ]
    * * * * *
    Чула, що зорі скляні – ну і хто це сказав таке?
    тіло м’яке лиш ховають у хатку, як равлики,
    та не скляну, а із тисячі сонячних зайчиків,
    що у запасі з дитинства забутого значиться.

    Ні, то не зорі часами у темряві падають,
    це вони комини чистять латунні від патини,
    ач накипіло по горло по праведне нікуди -
    котиться надмір терпіння тремкими повіками

    поміж космічних вогнів, ажніким не примічений...
    Лиш очевидець, Галлея, спроможна засвідчити
    істину вічну, легенду скляну ж напіарили -
    зорі-бо теплі, живі та, як правило, парами.

    Зоряний пил – це субстрат, що на дотик не пізнаний...
    голови дурять учені астрологи,..,фізики:
    мертві уламки, тверді (це про душу безжалісно! –
    заздрістю, а чи байдужістю звиклося жалити).

    Хай собі смертні істоти говорять і тішаться,
    легше живеться, коли в ідеальному тріщини...

    День попрощався - за хвилю роботу завершує,
    Сіріус, мабуть, сьогодні засвітиться першою.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  44. Олексій Кацай - [ 2010.05.15 11:03 ]
    Червоне зміщення
    Тіла співпали зі світанням,
    неначе випадковий збіг,
    а море дихає край ніг
    тривожним пінявим мовчанням
    і, ставши йодисто-солоним,
    крізь беріг, обрій і крізь нас
    зсувається до сходу час
    болючим зміщенням червоним.

    Ще б‘ється маятник прибою,
    та в черепичних небесах
    вже скулився Чумацький Шлях
    галактикою луб‘яною,
    в якій не знають досі руху
    орбіт і відстаней гвинти,
    де, аби зрушити світи,
    дзиґар душі потрібний духу.

    Тік-так... Тук.. тук… До кровотечі
    втелющ зіниці в телескоп,
    не втрапити ізнову щоб
    в прозорі лапи порожнечі,
    де проти простору бажання
    крізь брилу неба ніч летить
    і часом кожен з нас бринить,
    весь закривавлений світанням.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  45. Олексій Кацай - [ 2010.05.15 10:16 ]
    Вулкани виносили двері...
    Вулкани виносили двері
    у п‘яному світлі заграв –
    я мешкав тоді на Венері,
    де виверженням працював.

    А потім каньйоном на Марсі
    до центру планети служив,
    аби і в пустелях, і в карсті,
    цей світ таємницею жив.

    Юпітеру був буревієм
    і зносив дахи я комусь…
    Багато чого я вже вмію.
    Ще більшого з часом навчусь.

    Ніколи не стану я скніти,
    себе розпочавши з нуля!..
    Лиш треба ледь-ледь відпочити
    любов‘ю планети Земля.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  46. Мирон Шагало - [ 2010.05.15 09:18 ]
    YOU LIGHT UP MY LIFE (переклад)
    У самоті чекала на тебе,
    Прагнула чути твої лиш пісні.
    В тиші важкій надію плекала,
    І ось ти прийшов, милий, –
    радість мені.

    (ПРИСПІВ)
    Ти – світло моє,
    дав сил нових
    і сподівань.
    Ти – пісня життя,
    Ночі мої і дні.

    Плине життя, як човен у морі.
    Може, додому вже кличуть вогні?
    Знаю, що там скажу я:
    Коханий.
    У самоті не буду вже, ні.

    Ти – світло моє,
    дав сил нових
    і сподівань.
    Ти – пісня життя,
    Ночі мої і дні.

    В серці моїм
    Ця любов жива.
    Бо ти,
    Ти – світло моє.

    (2010)

    So many nights I sit by my window
    Waiting for someone to sing me his song
    So many dreams I kept deep inside me
    Alone in the dark but now
    You've come along

    You light up my life
    You give me hope
    To carry on
    You light up my days
    and fill my nights with song

    Rollin' at sea, adrift on the water
    Could it be finally I'm turning for home?
    Finally, a chance to say hey,
    I love You
    Never again to be all alone

    You light up my life
    You give me hope
    To carry on
    You light up my days
    and fill my nights with song
    It can't be wrong

    When it feels so right
    'Cause You
    You light up my life


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1) | ""


  47. Ірина Білінська - [ 2010.05.15 08:20 ]
    НАЙБІЛЬША ПЕРЕМОГА
    Мені не імпонує роль раба
    і як воїн, я не досить строга...
    Та якщо життя - це боротьба,
    ти - моя найбільша перемога.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (2)


  48. Марися Іванів - [ 2010.05.15 08:25 ]
    Все біле. Барв неначе не було
    Все біле. Барв неначе не було.
    Де двір, паркан? Де поле і дорога?
    Мій хутірець снігами замело
    Й забуто в світлій пазусі у Бога.

    Час зупинився. Води залило
    У білизну крихкої порцеляни.
    І дихання від подиву звело:
    За цю красу ні гривні, ані ляни

    Не витрачено! То дари зими:
    Кришталь мінливий і пухнасті хутра,
    Й ажурні, помережані дими,
    Й надійна тиша, й невимовність мудра.

    Мій хутір заколихано у сні,
    Але з небес недрімне око Бога
    Синичку зігріва. Її пісні
    Я слухаю і знаю: є дорога!

    19 листопада 2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (3)


  49. Ігор Морванюк - [ 2010.05.14 22:34 ]
    Акровірш
    Яке красиве місто вечорове,
    Коли зі мною поруч ти ідеш.
    Обоє не підтримуєм розмови,
    Хай буде так як є, але ж,
    А ні ти, і не я, тільки ніч
    Юні душі наповнює смутком.
    Вітер грається з полум'ям свіч,
    Але ми вже з тобою не в змозі
    Смуток наш загубити в дорозі.

    1997


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (2)


  50. Василь Думанський - [ 2010.05.14 22:43 ]
    * * *
    Коли кохання вже не вберегти -
    Не стань для ніг коханих гарбузинням.
    І вчасно мить знайди, щоб відійти -
    І залишитись спалахом бездимним.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   1294   1295   1296   1297   1298   1299   1300   1301   1302   ...   1799