ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2025.07.28 12:24
Ти і я, усе ходимо кола і бачимо
Оцей безлад навколо
Прагнеш і хапаєш новини що день
Вір і не вір, носороги навколо є

І питаєш себе а міг би
Та допоки можливо, літай, гуляй
І знай, присутність твоя потрібна

Віктор Кучерук
2025.07.28 11:22
Коли я чую звуки кроків
Її за власними дверми, -
Моя душа втрачає спокій,
А сам змовкаю, як німий.
Бо намагаюся почути
Гучні сигнали від дзвінка
Про те, що зараз зникне смуток
З думок невпинних мужика.

Артур Курдіновський
2025.07.28 03:49
Покриє, наче саван, білий сніг
Будиночок, де панувало літо.
Строкатий джміль на крилах чарівних
Літаючи, щасливо міг прожити.

У чергуванні холоду й відлиг,
А потім – між тюльпанами і житом,
Під впливом сонця променів ясних

Борис Костиря
2025.07.27 21:51
Упав із яблуні пізнання плід.
Немов снаряд, упав об невідомість.
Ніщо не похитне його політ,
Що в'язне у незнану невагомість.

Цей плід упав, мов сотні мегатонн.
Вже ядерна зима над нами висне.
І встромить спис у землю сам Плутон.

Олександр Буй
2025.07.27 20:20
Здавалося б, написано усе,
Але читати геть нема коли:
Роман життя до розмірів есе
Стискає невгамовний часоплин.

Ну що ж, нехай. Де коротко – талант.
Робити краще – гарне зіпсуєш.
Не навчений поет і музикант,

Євген Федчук
2025.07.27 15:46
Пішов дід проти суботи в поле полювати
І три дні його не чути було і не знати.
Баба вже й людей підняла шукати старого,
Коли ж і він повертає живий, слава Богу.
Як уздріла його баба, то стала кричати:
- Де тебе чорти носили? Куди пропав, клятий?
А с

Світлана Пирогова
2025.07.27 14:43
Рожевий світанок тебе спонукає
любити життя, любити людей.
Хоч знаєш: реальність пекуча - не казка,
А в тебе, як в сонця, - купа ідей.
Зсередини світишся легко, квітково,
і попри байдужість, стільки добра,
бо хтось розуміє всю суть із пів слова.
Га

Іван Потьомкін
2025.07.27 11:32
«Незамінимі є!»-
Прийміте, Якове, цю істину до себе в гості.
«Незамінимі є!»-
Не солодко Вам буде з гостею цією там, у високості.
Бо я її ще й дещо приперчу:
«Не всіх за образом і на подобу Бога створено!
А тільки тих, хто, як і сам Господь,
Без п

Артур Курдіновський
2025.07.27 05:51
Забуті чи порушені статути
Давно покрив багаторічний пил.
Щось невідоме може затягнути
Туди, де вже немає більше сил.

Триматися. Нав’язана спокута
Веде до недоглянутих могил.
Вони не згодні навіть натякнути

Віктор Кучерук
2025.07.27 05:17
Успадкую від чутої пісні
Тихий смуток і бажаний сміх, –
І нерівність відому й безвісну
Протяжних українських доріг.
Успадкую і пристрасть, і щирість
До своєї дружини від слів,
Що для чистки сумління з’явились
І які серцем радо зустрів.

Борис Костиря
2025.07.26 22:13
Коли всі слова вже сказані,
приходить туман мовчання.
У ньому живуть
невідомі істоти,
губляться рукописи,
зникають голоси,
розчиняються надії.
У ньому ворушить клешнями

Олег Герман
2025.07.26 20:49
У психологів і психіатрів, людей, які щодня працюють з особистісними переживаннями та досліджують різні тонкощі поведінки, сприйняття реальності неминуче змінюється. Ми починаємо бачити норму там, де більшість помічає дивацтва, і б'ємо на сполох у ситуац

Віктор Насипаний
2025.07.26 14:22
Довго дядько у крамниці
Огляда вітрини.
Річ якусь бере з полиці,
То питає ціни.

Чеше лоба, мружить очі,
Раз по раз зітхає.
Сам не знає, що він хоче.

М Менянин
2025.07.26 14:02
Почув Благовіст* хто Софії –
на часі молитва тому,
звернутись до Бога в надії
і стати прихильним Йому.

Геть сум віджени свій, козаче,
бо посмішка личить тобі –
довкола все краще, неначе,

Віктор Кучерук
2025.07.26 05:49
Я бажаю вам позбутись
Безуспішності й невдач, –
Не вдаватися у смуток,
Не вдарятися у плач.
Я бажаю вам яскравих
Та успішних дій і справ, –
Дочекатися появи
В світі парості добра.

Артур Курдіновський
2025.07.26 02:07
Все дивиться на небо весняне
Моя душа, рятуючись від згуби.
Провадження до мене позовне
Навколишні світи складають грубо.

І тільки щось далеке, рятівне
Перемагає звук сумної туби.
Боїться сьогодення нищівне

Борис Костиря
2025.07.25 21:47
Вишня, заросла бур'янами
і дикими деревами, -
це тендітність,
заросла грубістю.
Вона далеко від людей,
від цивілізації,
ніхто її не бачить,
ніби забуту сутність.

Юрій Лазірко
2025.07.25 17:52
Згубив її з останнім вивихом струни.
За першим видихом ще не відчув утрати.
Любов летітиме у Місячній Сонаті,
як долетить до серця, Боже – схорони
і сотвори їй вічну... Де Твої палати
заходять, нiби у Йордан, в Чумацький Шлях,

дай місця – аж до ві

Сергій Губерначук
2025.07.25 15:25
На авансцені – четверта стіна.
Не зрить героїня оглядної зали.
У морок шовковий безтямна вона
по білій мотузці з реалій сповзала.

У звукоцеху кували ліси –
бо, власне, ліси це і є звукоцехи;
як фон – голоси, голоси, голоси,

Володимир Бойко
2025.07.25 12:19
Папуаси в лісах Полінезії
Влаштували читання поезії.
Хто найкраще читав -
На закуску попав
І поетів катма в Полінезії.

У славетному місті Козятині
Продавали на ринку козлятину.

Михайло Підгайний
2025.07.25 11:22
Весна джерела породила
В лісах між заячих стежок.
Із вод, що бігли вниз по схилах,
Сплітався кволий потічок.
    На стежці кладка у минуле
    Ще досі там, над потічком,
    Між трав, де літо промайнуло,
    Між верб розлогих за селом.

С М
2025.07.25 10:57
ДляИншого*


Іще чекали день &
На небі хмари темні
Поговір сумний «Він
Іде з життя
Нема йому життя»

Віктор Кучерук
2025.07.25 10:46
На світанні догоряють зорі
І стає сріблистою роса, -
І про щось притишено говорить
Вітер прояснілим небесам.
На світанні налилася синню
І покрилась брижами ріка, -
І хмарки пронизує проміння,
Рясно сіючись навскосяка.

Артур Курдіновський
2025.07.25 07:11
Надія, непомітна сіра миша,
Ховається від злої сарани,
Бо світ навколо сильно погрубішав,
Все менше віри. Більше сивини.

Оглухнути. Принаймні, так зручніше,
Коли лише плювки та стусани
Зробили справу. Діамант мутнішав,

Борис Костиря
2025.07.24 21:54
У полі, в лісі чи в саду
Не клич біду, не клич біду.

У самоті чи на виду
Не клич біду, не клич біду.

Не клич біду на свій поріг,
Пізнавши таємний гріх.

Артур Сіренко
2025.07.24 10:38
Того незачесаного літа я мандрував з Рудим Зачарованим Мандрівцем річкою – Дніпром (Бористеном). Ми плили човном вниз по течії від Любеча аж до Низів. Під кошлатим сірим вітрилом на якому ми намалювали вохрою знак Сонця. Інколи (коли вітер втомлювався і б

Татьяна Квашенко
2025.07.24 09:04
Полювали з Полею на полі
ми на квіти для прикраси долі
і зустріли на дорозі кицю,
що ходила пити до криниці
та напилася водиці вволю,
тож полює на польовку в полі,
там де квітів просто досхочу.
А що далі було – промовчу!

Артур Курдіновський
2025.07.24 05:47
Де серце із полегшенням зітхне,
Там більше вже не буду сумувати.
Покинувши приміщення чумне,
Я припинив шукати винуватих.

В обличчя вітер весняний дмухне,
Життя чуже так легко прикрашати!
Порожнє гасло, пафосно-гучне,

Віктор Кучерук
2025.07.24 05:45
Як належить, як годиться,
Як складається завжди, –
Рожевіє зоряниця –
Блідне місяць молодий.
Укриваючись імлою,
Снами марить небосхил, –
Тільки очі вабить грою
Світло двох небесних тіл.

Ярослав Чорногуз
2025.07.23 22:44
Моя душа кривавилась від болю,
Ота з косою клята знов прийшла.
І почала свою чинить сваволю,
На очі мов насунулась імла.

І в серце заганяла люто голку.
І душу рвала кігтями вона.
Чи правда то була, а чи наколка --

Борис Костиря
2025.07.23 22:28
Ви повинні сказати
за нас усіх, загиблих.
Чи Ви зможете це зробити?
Чи Вам це під силу?
Ви повинні подати
різні голоси війни.
Тільки так вони зіллються
у симфонію,

Пиріжкарня Асорті
2025.07.23 21:35
позив кар'єр на штрек увага
глибінь хто встиг копри зібрав
собі кому ж невже все марно
хана

I.
данило майстер кожну скриньку
до малахітниці возив

М Менянин
2025.07.23 19:09
Топ-10 формул українцям з відео контентом –
електронна книга
для уважного читача,
звертає увагу на нагальне
дає людям варіанти для вчинків.
Воїн ЗСУ грає на бандурі - фонова музика.

Назва...........................................................

Ірина Вовк
2025.07.23 09:35
Ні сирен, ні тривог… від руїн сивий дим…
Палахкоче свіча… Вітер дме верховіттям…
У терновім вінку прихиляється Бог
К убієнним жінкам молодим
і їх ненародженим дітям.

Ген, у райськім саду під дощем золотим
Розів’ється той дим лиць рясним

Юрій Гундарєв
2025.07.23 09:13
Учора, 22 липня, буквально через кілька тижнів після прощального концерту, залишив сцену життя
видатний англійський рок-музикант, який щиро підтримував Україну…


Оззі Осборн у засвіти відійшов -
хіба в це повірити можна?
Здається, це просто чергов

Віктор Кучерук
2025.07.23 06:03
Я сам собі псую життя,
Свій вік вкорочую невпинно,
Якщо проймаюсь відчуттям
Несправедливої провини.
Гріхи, приписані мені,
Не учиняв ніде ніколи,
І хоч кажу усоте “ні”,
Не можу вибратись з юдолі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ірина Храмченко - [ 2008.05.21 16:33 ]
    ***
    Давно когда-то баядерки танцевали
    Пред грозным императором всего Египта,
    Как Нил струились их прозрачные одежды,
    Как песок пересыпались их движения...

    Легко, как миражи, танцуя проплывали,
    В немом восторге императорская свита,
    Уж не могла их не желать, как было прежде,
    Звон браслетов, причудливые видения...

    И в ритм под паранджой глаза звучали,
    Темнее, чем смола, иль эбониты,
    И животы их маршем выбивали
    Свой танец под очерченные ритмы

    Давно когда-то император восхищался
    Их грацией подперченной восточной страстью
    Как тихий Нил, он их боготворил за нежность,
    Как за пристанище для радости сердечной...

    А танцы их ему твердили, чтоб рождался,
    Беспрекословно опьяненный ихней властью,
    Ведь императору простилельна небрежность,
    Когда танцуют баядерки так беспечно...

    И в ритм под паранджой глаза звучали,
    Темнее, чем смола, иль эбониты,
    И животы их маршем выбивали
    Свой танец под очерченные ритмы

    И вот, папирусом сложились руки,
    Глаза опущены - окончен танец,
    И весь Египет погрузился в скуку...
    И Нил опять же превратился в глянец...



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (7)


  2. Володимир Мацуцький - [ 2008.05.21 15:57 ]
    Продажні
    (з сучасної історії України)

    Продажні наші «Регіони»,
    продажна «Наша Україна»,
    усе на гроші важать і на
    чиновницькі погони.

    За гроші ті – ягня забито,
    все на терезах – задля крісла.
    А від грошей у душах – криза:
    у крісло мостять зад бандита.

    31.07.06


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.08) | "Майстерень" -- (4.89)
    Коментарі: (9)


  3. Олег Афонский - [ 2008.05.21 13:56 ]
    Круг не замыкается
    Девочка девочке скажет всё
    И мальчик мальчику тоже.
    Девочка мальчику скажет всё
    И мальчик девочке тоже.
    Девушка девушке сказать может всё
    И юноша юноше тоже.
    Девушка юноше скажет не всё
    И юноша девушке тоже.
    Женщина женщине скажет не всё
    И мужчина мужчине тоже.
    Женщина мужчине навесит «лапшу»,
    Мужчина женщине тоже.
    Бабушка бабушке скажет всё
    И дедушка дедушке тоже.
    Но бабушка дедушке скажет не всё
    И дедушка бабушке тоже.
    Наше детство откровенно,
    Но уже юность нас учит обману;
    Нам зрелось не прожить без обмана-
    Отсюда старость не откровенна.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.17) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 3
    Коментарі: (4)


  4. Тимофій Західняк - [ 2008.05.21 12:35 ]
    Часи і герої
    Які часи - такі герої...
    Були ж герої! Був же час! -
    Герої бралися до зброї,
    Щоб долю вибороть для нас.

    Були часи...Були герої...
    Сьогодні зовсім інший час -
    "Герої" нині - купа гною,
    Якщо казати без прикрас.






    Рейтинги: Народний 5.25 (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (5)


  5. Тимофій Західняк - [ 2008.05.21 12:17 ]
    Сповідь мегаполісу
    Мегаполісу натовп поспішний
    Ностальгію ятрить за селом...
    Многоликий і премногогрішний -
    Стільки всього в нім переплелось!
    Місто-велетню,ти в свої сіті
    Не силкуйся спіймати мене -
    Я довіку приписаний в світі
    Де повітря духмяно-хмільне,
    Де травневі сади в молочаї,
    В небі жайвір над полем співа,
    Де в бузково-жасминовім раї
    Забуваєш думки і слова...
    ..........................
    Я до тебе навідатись можу
    Ну хіба що на день або два,
    Довше ні...Я за це перепрошу:
    Мушу їхати...Вибач...Бувай!



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (2)


  6. Григорій Слободський - [ 2008.05.21 12:56 ]
    Селянин

    Прокидається вранці
    У поле іде,
    Як той кінь горбатий
    Все життя оре.

    Корову подоїть,
    І їсти зварить,
    Сапу на плечі
    У поле біжить.

    На зиму же треба
    придбати дрова.
    Сніг прокидає,
    Як мете зима.

    Не може ніколи
    Спокійно жити,
    Уміє трудитись
    І вміє любити.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Олександр Комаров - [ 2008.05.21 12:40 ]
    XLIII
    Забави темними ночами
    Здадуться млявими книжками
    Чоловiкам iз тих племен
    В яких живе мисливський ген.
    Дружини ласку нiжну зрання,
    Тепло постелi без вагання
    Хто не мiняв у злий мороз
    На нетрi, хащi зрослих лоз,
    На кригу, не мiцну в болотах,
    На хлюпання води в чоботях,
    Хай пропускає цi рядки
    Йому мисливцi диваки.
    Збиратись почали о п'ятiй,
    По стежцi, слiдом не прим'ятiй,
    Як плями в мiсячнiй тiнi
    Крались в сосновiй гущинi.
    Для радостi немає слова
    Вночi була якраз понова,
    Й приємно тiшить очi снiг
    Чiтким вiдбитком лап i нiг.
    Нарештi вийшли, зупинились
    В нерiвнi гурти роздiлились
    Гiнцi лишились, номери
    Минають правий край гори.
    Ще мiсяць дужч за сонце свiтить,
    А кожен стежечку вже мiтить
    Куди надiючись на зiр,
    На нюх свiй гострий вийде звiр.
    Гонцiв досвiдчених ватага
    Хрипить, гелгоче мов розвага
    Для них кружляти довго так,
    Криком бадьорячи собак.
    Лiс розiрвали першi стрiли
    Та видно збилися прицiли
    У незатiйливих стрiльцiв,
    Бо снiг нiчуть не зчервонiв.
    Азарт мiцнiший за досаду,
    Стволи другi стають в засаду,
    А тi женуть болота край,
    Посадку й березовий гай.
    Знов тупiт, гавкiт, лемент, ворох,
    Пальба, горить даремно порох,
    Що значить мешканцi осель
    Завзяттям з'єднанi в картель.
    Трiщали дружно палiсадник,
    Дiброва, заячий розсадник
    I все даремно, неспроста
    В цей день не стрелили й хвоста.
    Тут можна довго, може й варто
    Розповiдати наче жартом
    Про полювання, жаль байки
    Прийдеться скоротить таки.
    Iтак, полудень, на полянi
    Обiд, багаття, трохи п'янi
    Стрiляють хлопцi по пляшках.
    Нi, це пiзнiше. На свiй страх
    Схмелiлий лiсiвник i ситий
    Веде в розплiдник всiм закритий
    I там пiд каркання ворон
    Органiзовують загон
    На цю недiлю вже останнiй,
    В вечiрнiй темрявi, не раннiй.
    Мiж двох смолових жирних крон
    Загальний не змiнивши фон
    Притримував рушницю Юра.
    Йому потрiбна лис'я шкура,
    Щоб внести в дiм, в своє шатро
    До нiг Наталчиних хутро,
    Не зраджуючи звичку славну,
    Пiдтвердить роль свою заглавну.
    Гон чує, зводжує стволи
    При паузi
    - Цахли! Цахли!
    Невидним шепотить собакам
    I вже по контурним ознакам
    Мiшень знаходить для свинцю
    (Аж хвиля поту по лицю).
    Трикутне вухо чуйним слухом,
    Гостренький нiс тоненьким нюхом
    Не вчули як i вiрний зiр
    Мисливця, тiльки клятий звiр
    Присiв, сховавши ржаву спину
    За вiтром звалену ялину.
    Чекав Юрась, щоб хитра тiнь
    Iз густих вибiгла сплетiнь,
    Торкнув плечем трухляву гiлку,
    Як лiсоруб зубасту пилку.
    Пiдступно трiснув мерзлий сук
    I той, ледь чутний в лiсi звук
    По звiру хижим вдарив струмом.
    Спостерiгав герой наш з сумом -
    Хвiст пiднятий стовпом, як дим
    Бiг мiж дерев в'юнком рудим.
    Лайнувся спересердя Юра
    Та ще змiцнiшала зажура,
    Як хвацько блиснули вогнi
    За сотню метрiв в низинi.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.24) | "Майстерень" -- (5.12) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  8. Григорій Слободський - [ 2008.05.21 11:41 ]
    Косівські килими
    Дорога в Верховину
    Через Косів в’ється.
    Бистрина ріки
    Об берега б’ється.

    На килимах виткана
    Змійкою дорога,
    Що веде в верховину,
    А там дальше до Буркута
    Аж на полонину.

    На витканих килимах
    Гірській ялини,
    На них пісні Гуцульщини
    І спів полонини.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Ірина Храмченко - [ 2008.05.21 04:20 ]
    Слово, про яке мовчали...
    Слова солодкі, наче стиглі сливи,
    (Із вуст твоїх зривалися щасливих,
    Але не падали вони - злітали
    В ліниве небо й миттю розтавали...)
    Усі зірвались. Крім одного слова.
    (До нього всі слова - лиш передмова.)
    Слова солодкі - вже зігнилі сливи...
    Їх не шкода, допоки ми щасливі.
    (Шкода лиш слова, про яке мовчали,
    Що сповнене бажання чи печали,)
    Солодке слово, та воно - не слива.
    А райських яблук нескінченна злива!
    Не віддавай намарне їх - зігниють...
    (Лиш раз в житті, коли когось зігріють)


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.2)
    Коментарі: (9)


  10. Юрій Лазірко - [ 2008.05.21 00:30 ]
    Люблю, люблю
    Люблю, люблю... - платівка, мов заїла.
    Так прагнуть дотику уста гарячі,
    бо погляди зустрілися, неначе
    хтось запустив крізь серце струм до тіла.

    І виростають з кожним словом крила
    та простір пропадає без остачі.
    Півподихи на пестощі розтрачу,
    і дожену на "хочу" кров у жилах.

    В тобі дощем зібралось небо, мила,
    де джерело живе душі і плачу.
    Уста здавались кошеням незрячим,
    що від пізнання стримно затремтіло.

    21 Травня 2008


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.67) | "Майстерень" 5.25 (5.75)
    Коментарі: (15)


  11. Леонід Первомайський - [ 2008.05.20 19:18 ]
    ***
    Синій, тихий, вечірній,
    падай, падай, сніжок!
    У журбі неймовірній
    я іду без стежок.

    Розстилається килим
    снігом, іскрами, сном...
    Білим дубом похилим
    стане ніч під вікном.

    Буде ніч, буде стужа
    поборати вогні,
    буде люба недужа
    кликать любого в сні.

    Буде в комині вити,
    згаснуть іскри в золі,
    процвітатимуть квіти
    на віконному шклі.

    Наче зарослі дивні
    у казковім краю,
    де у серпні зустрів я
    наречену свою.

    Наче в праліс таємний
    крізь нестоптаний мох,
    по дорозі буремній
    ідемо ми удвох.

    Наче зоряні хащі,
    вікова мурава,
    де знайду я найкращі
    незабутні слова.

    Наче смерть, наче згуба
    всі забрала жалі –
    тільки я, тільки люба
    на прадавній землі.

    Я одними губами,
    звівши очі до зір,
    без надії, без тями
    шепочу наговір:

    «Тихий сон хай присниться
    оченятам моїм,
    хай лиха пропасниця
    обминає твій дім.

    Ми попросимо хугу
    од моєї краси
    взяти й знести недугу
    за холодні ліси,

    на пустелі безводні,
    на лихі береги,
    у пекельні безодні,
    в непроходні сніги!»

    Падай, падай, вечірній,
    тихий, синій сніжок,
    у журбі неймовірній
    я іду без стежок.


    20 лютого 1942 р.


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.31) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Коментарі: (2) | "Із фронтових поезій"


  12. Леонід Первомайський - [ 2008.05.20 19:00 ]
    ***
    За просторами, за снігами
    де ти зникла, в які краї?
    Хто вдивляється вечорами
    в очі радісні, не мої?

    Прокидаюся – тьма навкола,
    попід вікнами ходить сон,
    все забулося, похололо,
    як і ждалося від спокон.

    Все ввижається, мов з туману,
    крізь морозне синє скло
    ми зустрінемось – зимно гляну,
    все забулося, що було.

    Тільки знову, як звечоріє,
    в присмеркову печальну мить,
    мов заблукане, без надії
    серце жалісно защемить.

    Тільки тугою упокорення
    буде рватися пісні крик.
    Так до тебе, мов до кореня,
    серцем я приріс навік.


    Вороніж, 20 листопада 1941 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати: | "Із фронтових поезій"


  13. Леонід Первомайський - [ 2008.05.20 19:49 ]
    * * *
    Наче в казці – усе збулося.
    Давні марення, тихі сни.
    П’яно пахне твоє волосся,
    і над нами – ніч війни.

    Місяць зводиться із туману.
    Небо тьмариться голубе.
    Мов холодну пекучу рану
    почуваю я тебе.

    Я хотів би навік забути
    рук чаїних твоїх тепло,
    праліс темний і запах рути,
    все що казкою поросло.

    Щоб не думати й не жаліти,
    що так пізно ти прийшла,
    коли в’янули темні квіти
    край прозорого джерела;

    щоб з’явилася ти в останнім
    передсмертнім до мене сні,
    щоб тривогою і бажанням
    ти зосталася в мені.


    Прилуки, 31 серпня 1941 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Леонід Первомайський - [ 2008.05.20 19:22 ]
    Рицарський романс
    Як дар життя, безцінний дар
            я серця жар беріг.
    Я перейшов сто сот доріг
            як воїн і владар
    і все знайти тебе не міг,
    і дощ косий, і лютий сніг
    мене вночі збивали з ніг
            і мій гасили жар.

    І тільки на шляху війни
            вночі тебе я стрів.
    За нами степ вогнем горів
            і бачив темні сни.
    Ти йшла до наших таборів,
    і я відчув тебе без слів,
    як серце снів, як тихий спів
            забутої струни.

    Мов два холодних джерела
            ’дне одному навстріч
    ми йшли – та невблаганна ніч
            в бою нас розвела.
    І не склепити більше віч,
    і тільки чути серця клич:
    ця зустріч в найстрашнішій з січ
            була чи не була?


    Ніжен, 15 серпня 1941 р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1) | "Фронтові поезії"


  15. Юрій Лазірко - [ 2008.05.20 17:41 ]
    Крізь вікно
    Хрест у рамі, шиба плаче
    і душа скидає цвіт -
    із очей, мов з Аппалачі,
    сходить днем холодний світ.

    Стукай, серце - Бог почує,
    розбивай об небо біль.
    Алілую - "Алілуя!",
    та у сон збираю сіль.

    Підіймуся вище долі,
    лискавицею впаду
    там, де вітер котить полем
    спілим рунам на біду.

    Далі стежкою збіжуся,
    під порогом на уклін,
    стану щастям на обрусі
    притулюсь до рідних стін.

    І нехай - цей хрест у рамі,
    стіни плачу - видно крізь,
    і життя - пташиний гамір,
    а "люблю" - піднятий кріс.

    Стукай, серце - Бог почує,
    розбивай об небо біль.
    Алілую - "Алілуя!",
    та у сон збираю сіль.

    20 Травня 2008


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (3)


  16. Анна Луцюк - [ 2008.05.20 17:18 ]
    ***
    хочеш стану ніжно-молочною
    запікатиму вірність в мундирах
    буду домашньою квочкою
    перевозити зради на крилах

    наївно дитячо ти мрієш
    узувши русалці колоші
    тісно у твоєму акваріумі
    затишно в твоєму волоссі


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Єрох - [ 2008.05.20 17:31 ]
    Героям України
    Землю кров’ю поливали –
    Слава колосилась,
    Україну захищали,
    Господу молились
    За поля зелені й ниви,
    За Дніпро й Карпати.
    За край рідний, вольний, новий
    Не гріх помирати.
    І приймали з честю муки
    Козацькії діти,
    Смерть приймали посміхнувшись,
    Щоб могли ми жити.
    Низько голову схиляє
    Ненька Україна,
    Як вогонь горить, палає
    Червона калина.
    Ваша слава буде жити
    В пам’яті віками,
    І пишається й сумує
    Вкраїна за вами.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.16) | "Майстерень" 5.25 (5.15)
    Коментарі: (4)


  18. Тетяна Роса - [ 2008.05.20 17:26 ]
    Смішинка
    Я сміятися не хочу,
    Уже плачуть мої очі,
    Я ніяк не зупинюсь,
    Все сміюсь, сміюсь, сміюсь!
    Мені кажуть :,, Свого рота
    Ти закрити десь забув
    І смішинку – лоскотунку
    Випадково проковтнув.”
    Ну яка ота смішинка,
    Покажіть її мені,
    І тоді вона побачить,
    Буде смішно їй чи ні !


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Володимир Мацуцький - [ 2008.05.20 14:29 ]
    Чого мені треба на цім білім світі
    Чого мені треба
    на цім білім світі?
    Чого повстаю
    проти ворогів долі?
    Невже моє сонце
    мені не посвітить
    у колі своїх,
    у дружньому колі?
    Невже з України
    женуть українців
    на панщину ляха,
    на панщину німця?..
    Ми гинемо, брате,
    в бою поодинці.
    Обіймемось, брате,
    ще келих – по вінця.
    Дивись – наша доля
    у наших долонях!
    На злеті і воля –
    ми знову на конях!..
    У дикому полі,
    у дикій погоні
    цю дику країну
    несуть наші коні.

    1.04.07


    Рейтинги: Народний 5 (5.08) | "Майстерень" 5 (4.89)
    Коментарі: (4)


  20. Варвара Черезова - [ 2008.05.20 14:06 ]
    ...
    Лялька

    Бо їй не збагнути твоїх божевільних ідей,
    Нічного писання, візиту шаленої Музи,
    Вона ж бо не знає різниці між реггі та блюзом
    І носить на пальці обручку, неначе трофей.

    Бо їй не поясниш... Ти ніжно торкаєш клавір.
    Для тебе ці клавіші – світ чорно-білих симфоній
    Вона ж позіхає і змащує кремом долоні.
    І мляво кидає: „Протреш піаніно до дір...”

    Вона не для тебе! Їй танців до ранку, кіна,
    Пустих серенад, і солодкого чорного чаю,
    Ти грою своєю розчулюєш жителів Раю
    Маестро... Коханий, невже тобі треба вона?...

    Домогосподарка

    Двері зачинено, рай на ремонті, а ти
    Ліг при дорозі, неначе зацькований цербер.
    Завтра з твоїх переламаних, вирваних ребер
    Мають дві жінки на втіху тобі прорости.

    Одна із них Муза. Бо ж ти іще досі поет.
    І пишеш (для другої жінки) свої мемуари,
    Вона ж загрібає отримані (всі!) гонорари
    І довго читає про дію на долю планет.

    Пере скатерини, шкарпетки, готує обід,
    І діток (їх шестеро) ніжно виховує матом.
    Одягнена завше у капці, совкові халати,
    І нею тобі, мій поете, зав’язано світ....

    Дівча

    Насупилось небо і хмарами вкрито чоло,
    І злива лилася, промовисто гаркала громом.
    За вікнами потягу швидко минало село,
    І губи знайшли порятунок у келішку рому.

    І приспана совість мовчала, згорнувшись на дні
    Мого перетятого струнами смутку серденька,
    І спалося гірко, і снилися скупо мені
    Слова на прощання: „Я ще повернуся, маленька!”

    Я ще повернуся... До кого? Навіщо? Куди?
    До неба чи музи? І пишуться-пишуться вірші...
    Бо кажеш ти: „Треба”. А дощ розмиває сліди.
    Твої і мої... На пероні... І хочеться тиші...



    Рейтинги: Народний 5.88 (5.47) | "Майстерень" 6 (5.46)
    Коментарі: (25)


  21. Григорій Слободський - [ 2008.05.20 12:01 ]
    ...
    Бігла річка невеличка
    Поміж берегами,
    Пишалася верболозом
    Дубами, плесами.

    А навколо цвіли луки
    В чебреці та м’яті,
    Поглумилися над красою
    Фарисеї кляті,

    Порізали річки тіло,
    Сплюндрували луки,
    Понищили верболози,
    За що такій муки?

    По другому руслу
    Вже тече ріка.
    В сплюндрованих берегах
    молодість моя


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Олена Пашук - [ 2008.05.20 10:22 ]
    в піщанім годиннику сиплеться осінь
    в піщанім годиннику сиплеться осінь
    гербарій хвилин до стінок прилип
    манірні дерева рудоволосі
    знімають свій перший відеокліп

    про перше кохання хронічне до біса
    опалі серця під ногами хрустять
    спадає на очі туману завіса –
    земля повертається в матріархат

    легкі як кульбаби чи як промисловість
    стрибаємо з даху на раз два три
    замість грудей у пазусі совість
    і циркулюють у венах вітри

    злопам’ятна осінь дерева скосила
    ми адаптуємось правда ж чи ні?
    давай відріжемо янголам крила
    щоб спати теж могли на спині

    бо то не я спромоглася на зраду
    і ти не мене оту прости
    самотня постать під кулями граду
    малює ніч олівцем простим


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)


  23. Олена Багрянцева - [ 2008.05.20 10:34 ]
    Крихтами хліба чорного...
    Крихтами хліба чорного,
    Так, щоб цього не помітили,
    Ти годувала голуба.
    Плакала чорними крихтами.

    Думала, щастя горнеться
    Білими крилами вільними.
    Тільки голуб – не горлиця.
    Тобі не єдиній вірний він.

    Серед доріг загублених,
    В темних кущах алей
    Скільки їх – недолюблених
    Голубів і дітей?


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  24. Юля Бро - [ 2008.05.20 09:01 ]
    подорожное
    * * *
    Кажется, всё. И не будет иного.
    Только вот этот сосновый лесок,
    Окна надтреснутые вагона,
    Шляха Чумацкого поясок.
    Нёбо затёрпло от горького хлеба.
    Пыли угольной черней
    Вдоль колеи поднимается небо
    На остриях тополей.

    * * *
    Провожающих нет. Пуст перрон. Проводник успокоен.
    Устаканенность быта на будущий день решена.
    Провожающих нет, это как одинокий покойник,
    Путник, ратник – не всё ли одно… тишина…
    Угасающий свет застывает в оконном проёме -
    Небо, как на иконах, в окладах вагонных оконец
    И реторты вагонов стоят на путях в полудрёме.
    Остаётся купить простыней на последний червонец
    И сидеть, будто древние римляне, кутаясь в тоги,
    И: «какая же ночь, дорогой, не случилась меж нами»,
    И туда, где встречающих нет, не доехать в итоге,
    Выйдя просто в раю, где всё милые да с шалашами.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.55) | "Майстерень" 5.25 (5.53)
    Коментарі: (16)


  25. Олександр Комаров - [ 2008.05.20 08:52 ]
    XLII
    Рахує календар листками
    Порожнi днi пустої драми.
    Картинки втомлених дворiв
    В одноманiтнiсть кольорiв
    Зануренi в три ночi груднем,
    Снiг розгребли перед полуднем.
    Оленка й Женя до рідні
    В післяобідній часині
    Давно вже звані, завітали.
    Наталі примітивні кали,
    Набір фломастерів, альбом
    Подарували разом з «цьом».
    На зло натурi зранку хмурiй
    Приходу їх радiє Юрiй,
    Лицем ніяк не зчервонів,
    Перлини вишуканих слів
    Про свято, квiти, кримськi вина
    Не впiзнає його дружина.
    Для тiсного єднання кiл
    Запрошує гостей за стiл.
    Оленку поряд садить спритно
    Колiно гладить непомiтно
    I як в кiно гусарський хват
    Бере масандрівський мускат.
    Не буду втомлювать уяву
    Про смак вина, гарячу страву,
    Ще скажуть слава i бiда
    В Украйни випивка й їда.
    А танцi? Обiйдемся схоже
    Юрасю їх хотiлось може,
    Та Женя ясненько сказав:
    - Занадто пiзно. Для забав,
    Як не зайде ще зiрка рання
    В нас завтра буде полювання.
    Потиснув руку i на тiм
    З Оленкою покинув дiм.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.24) | "Майстерень" -- (5.12) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  26. Гортензія Деревовидна - [ 2008.05.19 22:04 ]
    АДРЕСАТУ

                            одной барышне

    ты отползёшь за нитку горизонта - дальше!
    глаз затянуло ледяною поволокой
    силясь всмотреться в амбразуры даль
    сплетая пальцы красноталом проволокой

    огнём калины на снегу - ты* - таль!***
    латуни солнца тикающий таймер
    вам - сыплется - на плечи - белый тальк
    в падении - остановившись - замерев

    и знак готов. всё просто - берегись**!
    весь мир зрачка зашторило-задуло
    и в камикадзе больше - не осталось гильз
    всё просто - закрывается шкатулка

    --

    * - ты, занавеска радостная, до ног
    Виктор Соснора

    ** - берегись!
    Янка
    *** - ты таль и опаль..
    Леонид Губанов


    Рейтинги: Народний 5 (5.28) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Коментарі: (2)


  27. Гортензія Деревовидна - [ 2008.05.19 22:54 ]
    * * *
    переходити рейки - мостити великі мости
    чи скидати на Місто - свій великий і стаєний біль
    о, ця гра так проста, особливо, коли всі фігури - білі

    особливо, коли всі ходи проголошено німо чи стишено -

    бо цей міст, ти возводиш, у всякому разі - із крихт
    і ця мить, що вділили тобі - знай, - коротка
    все, що звідано - літери взяті із скрипт -
    все, що прийде - не більш, ніж на тіло короста

    тож все те, що прийде - ти дивися на нього із веж
    переходити рейки - простіше ніж сходити з ...
    ці всі знаки, всі міти, які ти розвісиш на древах

    все такі ж бо: проколені, прóкляті, навіть, - живі..


    Рейтинги: Народний 5 (5.28) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Прокоментувати:


  28. Ванда Нова - [ 2008.05.19 20:54 ]
    Армагедонить...
    бузок зіщулився - грозою різко пахне...
    зубами вхопить за крайземлю черепаха,
    і сльозоточать акварелями кордони
    Армагедону

    а ти любила голубів і білі гольфи -
    заплівся образ у дроти високовольтні;
    втрачають сенс оревуари і пардони
    в Армагедоні

    із берегів тече спроквола кока-кола,
    і крейда кришиться - не дописати коло;
    в очах бузкових відбиваються бездонно
    Армагедони

    а вісь потоншала - хитається, мов пальма,
    вдихаєш запахи настурцій і напалму -
    на паралелі, де чекає мага донна,
    армагедонить...



    Рейтинги: Народний 5.42 (5.57) | "Майстерень" 5.38 (5.55)
    Коментарі: (14)


  29. Юрій Лазірко - [ 2008.05.19 19:12 ]
    Суїцидне
    "Ау!" - аудієнція іде у Бога,
    де пасма брів насуплені у хмар похмурих.
    Віддушина душі - ціна за стін облогу
    життя. Прожите - жадібне же-тем під муром.
    Та браму настіж куля відчиняє - дура.

    Лиш плюскіт звуку, попіл з попелюшки потім
    вітрами рознесеться, наче сніг розтане.
    Беру за бари барабан, в холоднім поті
    перебуває "клац" і в капсуль б`є. Так плавно,
    в пустелі вічності - думки, мов каравани

    зникають під покрову крові - скоро крихи
    фотонів світла визбирає зору сила
    і стане нетерпиме серце, стане тихо,
    не чутиму карді-ударів дзвона - била,
    та чи візьмуть мене на крилах чи на вила -

    аби не в землю.

    19 Травня 2008


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.67) | "Майстерень" 5.25 (5.75)
    Коментарі: (18)


  30. Григорій Слободський - [ 2008.05.19 15:23 ]
    ...
    У снах до мене приходять
    Далекій юні дні.
    Ходжу поміж житами
    Інколи сниться мені .

    Бродимо в двох між житами
    Там де маки цвітуть голубо.
    Веду я за руку кохану
    Як дійсно колись то було.

    Довго бродили житами
    Повернулись назад у село
    Вечором йдемо на танці,
    Як дійсно колись то було.

    Із танців не спішили додому
    І пізно повертались в село.
    Батьки сварилися з нами
    Як дійсно колись то було.

    О таке і треба наснитися,
    життя як мара біжить,
    Кохана давно вже дружина
    Рядом зі мною лежить.

    Про сон її розказав,
    Не маю спокою,
    кожен день запитує
    чи не був з другою


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Софія Анжелюк - [ 2008.05.19 15:16 ]
    Рожевий ранок
    Рожевий ранок,рожевий вечір,
    рожеве листя...Його нема?
    Ах тоочно! Здрастуйте! Ноги на плечі.
    А очі мої дивились дарма.

    Та небо рожеве-ніхто не сперечить
    я знаю,що бачу у себе з вікна.
    І десь пурхне пташка-собою зачепить
    струну неспокою:"Приходить весна"

    Її уже чути в кімнатнім повітрі
    і запах зайшов,ніби з вітром в вікно,
    А я тільки знов,так щоб як непомітно,
    згадаю із нею весняну любов.

    Весняне життя лиш доповнює змістом
    моє існування і ваше буття;
    Той птах заспіває незримим солістом,
    Кохання мелодію випустить в даль....


    Рейтинги: Народний 5 (4.64) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (2)


  32. Софія Анжелюк - [ 2008.05.19 15:43 ]
    Моя Україна
    Моя Україно,скільки ти терпіла?
    Чому так палала,навіщо горіла?
    Якщо я не зможу тебе укріпити,
    якщо ти не зможеш мені доручити...
    Важливо-я знаю; потрібно-це так,
    Я часу не гаю,я йду по слідах.
    Маленькі стежинки-от,що розгребли,
    насправді ж Ти тернами йшла до мети,
    яку укріпити наказано всім,
    та ми не всі діти...А діти кричім:
    "Моя Україна,її я дитина,
    дитина,що вік слово це берегтиме!"


    Рейтинги: Народний 5 (4.64) | "Майстерень" 5 (5)
    Прокоментувати:


  33. Павло Потелицький - [ 2008.05.19 13:04 ]
    Мені зриває дах...
    Осінь п'янить. День уже спить,
    А в моїй душі... Щось давно болить.
    Чомусь так не спокійно...
    Чому? Хто скаже ? Ти ?
    Чомусь не можу спати.
    Чому? Хто скаже ? Спи !
    Чомусь не видно щастя,
    Надії, Віри, Снів...
    А в твоїх мріях сутність
    Моїх байдужих днів.

    І знов я не побачив,
    Того, що передбачив.
    Світло стає зіркою,
    Карбується в очах.
    А я, як сам не свій...
    Мені зриває дах.

    В очах у тебе сум,
    І бачу я в них страх.
    Тому, що також бачиш...
    Мені зірвало дах.

    Дорога, помимо неї тіні.
    Помимо білий іній,
    Помимо бачу місто,
    В якому сотні ліній.

    І знов я не побачив...
    Того, що передбачив.
    Від світла видно проблиск,
    Рукою один змах,
    А я є сам не свій... Мені зірвало дах.


    Рейтинги: Народний 4.75 (4.93) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (12)


  34. Олег Росткович - [ 2008.05.19 12:52 ]
    Уламки людей
    Я бачу навколо уламки людей:
    вагіни і фалоси, пари грудей,
    натруджені руки і загребущі,
    мізки, повні знань, але не тямущі.

    Он шлунки, до їжі не знаючі ситі,
    А ще печінки, алкоголем промиті,
    Язики пустослівні і заздрісні очі,
    А я так людину побачити хочу.

    Казав Заратустра це учням своїм.
    Століття минули – а в світі без змін.
    Чи я ж дочекаюсь коли час той буде?
    З уламків потворних зробляться люди?


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5 (5.17)
    Коментарі: (4)


  35. Лія Ялдачка - [ 2008.05.19 09:05 ]
    Моя весна
    Моя весна - шалена і п'янка,
    одягнута у вітер, пелюстками
    вкриває рясно зовсім свіжі шрами
    де лезо йшло холодного струмка.
    Усіяна веснянками кульбаб
    вона не те що вірить - твердо знає,
    що зможе все, зуміє, все здолає
    і вірить їй напівзасохлий граб.
    Він вірить, хоча знає - все мина,
    він вірить та простягує їй руки,
    і не страшать його осінні туги,
    і віриш ти , бо я - твоя Весна.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.18) | "Майстерень" 5.25 (5.2)
    Коментарі: (2)


  36. Роберт Бернс - [ 2008.05.19 09:25 ]
    How Long And Dreary Is The Night
    How long and dreary is the night,
    When I am frae my dearie!
    I sleepless lie frae e'en to morn,
    Tho' I were ne'er so weary:
    I sleepless lie frae e'en to morn,
    Tho' I were ne'er sae weary!

    When I think on the happy days
    I spent wi' you my dearie:
    And now what lands between us lie,
    How can I be but eerie!
    And now what lands between us lie,
    How can I be but eerie!

    How slow ye move, ye heavy hours,
    As ye were wae and weary!
    It wasna sae ye glinted by,
    When I was wi' my dearie!
    It wasna sae ye glinted by,
    When I was wi' my dearie!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  37. Олег Афонский - [ 2008.05.19 08:38 ]
    Барсук (шутка)
    Злые вьюги да метели
    Зиму всю по лесу пели,
    Снегом землю укрывали,
    Звери чтоб спокойно спали.
    Спал барсук, посапывал,
    День и ночь похрапывал
    У себя в норе
    Во вьюжном феврале.
    В марте потеплело,
    Солнышко пригрело.
    Только начался апрель,
    А уже в лесу капель.
    Раз пропали холода,
    То кругом в лесу вода.
    Есть вода- земля сырая,
    А вода штука такая -
    Лишь бы щель, и натечет
    И в норе лужу нальет.
    Барсуку не стало спаться,
    Пятки начали чесаться.
    Заворочался зверек,
    Лег не вдаль, а поперек.
    Тут вода ему на нос.
    Я задам тебе вопрос:
    «Будешь спать ты с мокрым носом?
    Ты смеешься над вопросом.
    Знаешь сам, хоть и шалишь:
    На нос каплет не поспишь».
    Вот барсук наш и проснулся,
    Позевал и потянулся,
    Дверь из норки приоткрыл,
    Про себя проговорил:
    «Началось тепло. Ну вот-
    Наступил уж Новый год.
    Мне уже пора вставать,
    Трудовой год начинать»
    Все встречают Новый год
    Не весной- наоборот.
    Ведь всегда среди зимы
    Ему радуемся мы.
    Но барсук его проспал,
    Потому что он не знал,
    что за праздник «Новый год»
    И когда он настает.
    Он считал, наивный право,
    Новый год, когда дубрава
    Просыпается от сна,
    Когда началась весна.
    Вот какой барсук простак!
    Ты же знаешь все не так
    Взял бы сам и написал,
    В письмеце все рассказал,
    Барсука бы пригласил
    Он, поверь мне, очень мил.
    Адрес: в нору под сосной
    Барсуку в глуши лесной.
    И тогда под Новый год
    В гости он к тебе прийдет

    1974г.

    Автор текста Афонский О. Н
    Украина
    г. Ивано-Франковск


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" 5 (5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  38. Ірина Храмченко - [ 2008.05.19 02:34 ]
    Весняна Злива
    Лиш сонця промінь торкнувся фіранки в кімнаті...
    Злегка примостився на моїй щоці...
    З просоння втомлена...сни мої всі - голодранці,
    То недодивлені, то просто не ті...
    Вступила гроза своїм металевим гроулом -
    Ревіла, жбурляла хмари в небесах...
    Налякала місто ледь живе іржавим громом...
    Блискавкою з тріском вцілила у дах...
    Сонце зникло з небосхилу - в судорожну темінь,
    Що намалювала демонів лихих...
    Ріка небесна асфальт точить, неначе кремінь,
    Зточує себе до іскор вогняних...
    Та раптом - згасло...затихла золотава злива,
    Лиш чути шурхіт і стукіт у вікно...
    Та райдуги нечесана напівстерта грива -
    Мов дороговказ на річки полотно...
    І знову - сонце світить, крізь небо чорно-синє
    Своє проміння для мене знов несе,
    Омитому слізьми місту ставить ластовиння...
    І застрибує в ранкову карусель...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (12)


  39. Павло Потелицький - [ 2008.05.19 00:10 ]
    Без назви
    Я сиджу в кімнаті сам.
    Вечоріє. День, як всі.
    Дивлюсь на пустий стакан.
    Сум зі мною, сум в мені...

    Хочеться вірші писати,
    От і пишу !
    Хочеться той сум лишити,
    От і лишу !

    На столі купа паперів,
    Поскладати лінь.
    А на мене світить лампа,
    Збоку мене-тінь.

    Розумію: треба вчитися.
    Але не виходить.
    Думка, немов я удень...
    Десь по Львові ходить.

    Музику ввімкнув собі,
    Б'ють низькі частоти.
    Ну а я живу як в сні...
    Трошки безтурботно.

    Пам'ять моя недалеко...
    Десь три дні позаду.
    Все немов одноколірне,
    Йду на ліжко впаду.

    А тепер розчарування !
    Не можу могти,
    Не хочу хотіти.
    Тре6а сісти на літак,
    Ну і полетіти.

    Хочу поміняться,
    І когось змінити.
    Хочу не лишатись(тут),
    І нормально жити.


    Рейтинги: Народний -- (4.93) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  40. Григорій Слободський - [ 2008.05.19 00:17 ]
    На майдані.
    Посеред села на майдані
    Зібралися вранці,
    Вирушають за свободу
    Із села повстанці.

    Все село проводжає,
    Піп благословляє,
    Яка доля їх спіткає
    Лишень сам бог знає.

    Малий збір на майдані.
    Сотника обрали,
    І вихором із села
    На конях помчали.

    А селяни помахали
    Білими хустками.
    Попрощалися діти
    З рідними татками.

    Загублені під ногами
    Даровані квіти,
    Заплакали матері -
    Поїхали діти.

    Вирушили із майдану
    Закурився піль.
    Вибрали волю,
    І обрали ціль.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  41. Нестор Німцов - [ 2008.05.18 22:52 ]
    ОСТАННЯ МОЛИТВА БЕРСЕРКА
    Великий Одіне! Не дай ось так піти:
    Конати безпорадно в тиші сірій.
    Дозволь ще раз в житті перемогти
    І бути обраним найкращими з Валькірій!

    В безумстві Берсерка від бою втіхи
    Дозволь хоч на годину взяти меч
    Й кресати іскри об чужі доспіхи
    А не вмирати під кущем від кровотеч!

    Невже це дяка скальду за життя,
    Що провойоване в честь Одіна і Тора?
    Із прірви Геллю вже не буде вороття,
    А мріяв я про Асгарду простори!

    Невже так скальду дякуєш за вірші,
    Котрі співали ми тобі на славу?
    Невже живі за мертвих стали гірші,
    Коли ступили на цю путь криваву?

    Ми розчинилися у світанковій млі,
    Назад з якої вже не прийде жоден.
    Тіла героїв ще холонуть на землі,
    а душі у Вальгаллі прийняв Одін...

    І я відчув смак меду на вустах,
    Останнім із живих вступив до бою,
    Та сіючи навколо смерть і жах,
    Чув пісню рун про зустріч із тобою!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.3) | "Майстерень" 5.5 (5.28)
    Коментарі: (6)


  42. Нестор Німцов - [ 2008.05.18 22:45 ]
    ***...***...***
    Життя - ессей!
    Зіпсовану картину
    Запльовують примати - глядачі.
    Змиваю все,
    І розітру на піну
    Сліди помади, зламані мечі…

    - Давай залишимо їх , люба,
    Без образи,
    Тих, в кого сенс у вмісті їх кишень,
    Кого їдять
    Плебейства метастази,
    Кому і сонце - для плювків мішень.

    Білилом густо
    Давні рани затираю
    На полотні немитої душі,
    Малюю кров’ю я тобі
    Куточок Раю,
    Для тебе рву із серця ці вірші.

    На небі
    Напишу
    Нову картину,
    Довірю просушити всім вітрам...
    Втечем, сховаємось
    Від Часу плину,
    І будем вічні, як відмовимось від рам.


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.3) | "Майстерень" 5.25 (5.28)
    Коментарі: (1)


  43. Гортензія Деревовидна - [ 2008.05.18 21:12 ]
    * * *
    берегись его обидеть,
    случайно как-нибудь толкнуть
                      Н. Гумилев

    не смій підняти камінь од землі
    не смій зайти в оцю таємну залу
    і стережись, бо не живуть там, - скніють
    садівники небаченого саду

    чи той це сад? чи - пастка, пустка, -
    чи потороччя з коренів і жил -
    воно ще білі нігті в тебе впустить
    тоді, коли - навіщо? - скажеш - жив?

    о ти, істото, вся закутана у сон,
    ти недомовна, ти несправжня, не...
    не знаюча, не ждуча, того, - що...
    вдивляється в твоє лице із дзеркала...

    і що тепер - вугіллям у долонях -
    твоїх вогнем - останній твій обол?
    знай: мегаліти, ці камінні гори дольмени

    сторожкі велети, що ждуть нових облог,
    чи то обмов - уже ідуть до тебе
    з вином, з водою, з радістю, і з болем

    байдуже що


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (2)


  44. Ондо Линдэ - [ 2008.05.18 20:47 ]
    До
    Хочешь, пред образами ночь на коленях выстою,
    Здесь час до церкви - успею добраться до темноты,
    Тебе ведь хотелось, чтобы я хоть чему-то - истово,
    Давай, я готова, - в Бога и рай для таких, как ты.
    Хочешь, врача упросим, еще поживем недельку,
    Я всех созову, кого ты осипшим басом шепнешь,
    Ты дочери скажешь помнить, неловко целуя в темя,
    С подушки не поднимаясь - не торопясь - еще...
    Ты утешаешь тихо - не брызгай вокруг рассолом,
    Эй, я еще не мертвый, не плачь, я вполне живой...
    Хочешь, я наконец-то взгляд оторву от пола -
    Кто-то, перестаравшись, укрыл тебя с головой.


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (14)


  45. Ванда Савранська - [ 2008.05.18 19:18 ]
    Дороговкази
    Моя державо,центр Європи!
    У всіх містечках і містах
    Стоять бетонні остолопи,
    Показують Вкраїні шлях:
    В очах просвердлені зіниці,
    Руками тичуть хто куди...
    Ми й досі перед ними ниці,
    Як перед знаками біди.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" 5.25 (5.37)
    Коментарі: (1)


  46. Григорій Слободський - [ 2008.05.18 19:05 ]
    ...
    Красота женская,
    Красота невечная.
    Она есть бурная
    И не извечная.

    В ее влюбляются,
    Парни над ней бьются.
    Ей восхищаются,
    И над ней смеются.

    Когда постареет,
    Какой с нее прок?
    Повянет и бросят
    - увялый цветок

    Красавицы влюбленные,
    От любви утомленные
    Имейте придел.
    Каждому в жизни
    от судьбы удел.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  47. Ірина Храмченко - [ 2008.05.18 19:39 ]
    Ангели і люди
    1:30 a.m.

    12. V.2006

    Чому шукаєм ангелів ми на землі?

    Чи не тому, що в небо нам зарано?

    Чи не тому, що небо від нас далеко,

    Усі ми шукаєм ангелів поруч?



    Чому блукаєм наосліп, наче в імлі,

    Плачемось людям, коли нам погано,

    Та летимо, коли нам добре, у небо,

    Та не приходим людині на поміч?



    Чому втрачаєм ангелів ми у раю?

    Чи не тому, що вони впадуть низько?

    Чи не тому, що зняли маски? І з лиця

    Дивиться на нас сивий сліпий демон.



    Чому блукаємо ми пеклом й землею,

    Не помітивши, як щастя стоптали,

    Як зламали наші крила та серця.

    І ми не знаєм хто ми, що ми, де ми.



    Та ми забуваємо п'янкі цілунки,

    Що охолонуть з нашими серцями,

    І молимося за те, щоб пам'ять зтерла,

    Слова брехливі, що життя вбивають.



    Нас переслідує незбагненна думка,

    Що ми кохаємо людей без тями,

    Що наша людяність досі не померла,

    Що взаємністю нам відповідають.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  48. Григорій Слободський - [ 2008.05.18 13:14 ]
    ...
    Йду по проспекту
    Нічною порою,
    Від вітру каштани
    Шумлять надомною.

    Вечірній проспект
    В вогнях сіяє,
    По всьому проспекту
    Музика лунає.

    На лавках з’єднались
    Молоді серця,
    В кохані немає
    Початку і кінця.

    Кохання неможна
    Ніяк зупинить,
    Серце струною
    В кохані бринить.

    Пригадались
    Роки молоді,
    Сісти на лавку
    Захотілося мені.

    Поряд співають
    Дівчата пісні.
    Десь молодість моя
    Блукає в вісні.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  49. Ірина Храмченко - [ 2008.05.18 04:56 ]
    Я присягаюся
    Я присягаюся - я створена,
    Оскільки ти єси.
    І досконало, по твоїй подобі...
    Така ж, як ти я є - нескорена,
    У ті ж живу часи...
    І тихим голосом співаю в тобі...
    Я присягаюся - ти мій творець,
    Бо прагну бути я,
    Неначе сон - безмежна й невловима...
    Та із собою я встаю у герць,
    Ламаю свої "я",
    Що поміж нами, мов стіна незрима...
    Я присягаюся - тепер є "МИ"...
    І це не сон уже...
    А справжнє диво - вічність довгожданна ...
    Я присягаюся - що кожну мить
    З тобою збереже
    Моя душа, тобою вічно п'яна...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (1)


  50. Наталя Карраско-Косьяненко - [ 2008.05.17 23:42 ]
    Відьма
    А я сідаю на мітлу
    І вилітаю,
    Як я люблю коритись злу
    І небо краять.

    А в косах грає сивина
    Шаленим сяйвом,
    Розпочалась моя війна,
    Ви всі тут зайві!

    Я вільно падаю униз…
    Мітла зламалась.
    Це був нездійснений каприз,
    Знов я догралась.

    Нічого, завтра долечу
    І вкраду місяць,
    Та ледве ноги волочу
    До хатки в лісі.

    Там кіт чекає на вікні,
    Блищить очима,
    Сова голодна уві сні
    Слідкує за дверима.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.22) | "Майстерень" -- (5.23) | Самооцінка 3
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   1578   1579   1580   1581   1582   1583   1584   1585   1586   ...   1796