ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.07.27 15:46
Пішов дід проти суботи в поле полювати
І три дні його не чути було і не знати.
Баба вже й людей підняла шукати старого,
Коли ж і він повертає живий, слава Богу.
Як уздріла його баба, то стала кричати:
- Де тебе чорти носили? Куди пропав, клятий?
А с

Світлана Пирогова
2025.07.27 14:43
Рожевий світанок тебе спонукає
любити життя, любити людей.
Хоч знаєш: реальність пекуча - не казка,
А в тебе, як в сонця, - купа ідей.
Зсередини світишся легко, квітково,
і попри байдужість, стільки добра,
бо хтось розуміє всю суть із пів слова.
Га

Іван Потьомкін
2025.07.27 11:32
«Незамінимі є!»-
Прийміте, Якове, цю істину до себе в гості.
«Незамінимі є!»-
Не солодко Вам буде з гостею цією там, у високості.
Бо я її ще й дещо приперчу:
«Не всіх за образом і на подобу Бога створено!
А тільки тих, хто, як і сам Господь,
Без п

Артур Курдіновський
2025.07.27 05:51
Забуті чи порушені статути
Давно покрив багаторічний пил.
Щось невідоме може затягнути
Туди, де вже немає більше сил.

Триматися. Нав’язана спокута
Веде до недоглянутих могил.
Вони не згодні навіть натякнути

Віктор Кучерук
2025.07.27 05:17
Успадкую від чутої пісні
Тихий смуток і бажаний сміх, –
І нерівність відому й безвісну
Протяжних українських доріг.
Успадкую і пристрасть, і щирість
До своєї дружини від слів,
Що для чистки сумління з’явились
І які серцем радо зустрів.

Борис Костиря
2025.07.26 22:13
Коли всі слова вже сказані,
приходить туман мовчання.
У ньому живуть
невідомі істоти,
губляться рукописи,
зникають голоси,
розчиняються надії.
У ньому ворушить клешнями

Олег Герман
2025.07.26 20:49
У психологів і психіатрів, людей, які щодня працюють з особистісними переживаннями та досліджують різні тонкощі поведінки, сприйняття реальності неминуче змінюється. Ми починаємо бачити норму там, де більшість помічає дивацтва, і б'ємо на сполох у ситуац

Віктор Насипаний
2025.07.26 14:22
Довго дядько у крамниці
Огляда вітрини.
Річ якусь бере з полиці,
То питає ціни.

Чеше лоба, мружить очі,
Раз по раз зітхає.
Сам не знає, що він хоче.

М Менянин
2025.07.26 14:02
Почув Благовіст* хто Софії –
на часі молитва тому,
звернутись до Бога в надії
і стати прихильним Йому.

Геть сум віджени свій, козаче,
бо посмішка личить тобі –
довкола все краще, неначе,

Віктор Кучерук
2025.07.26 05:49
Я бажаю вам позбутись
Безуспішності й невдач, –
Не вдаватися у смуток,
Не вдарятися у плач.
Я бажаю вам яскравих
Та успішних дій і справ, –
Дочекатися появи
В світі парості добра.

Артур Курдіновський
2025.07.26 02:07
Все дивиться на небо весняне
Моя душа, рятуючись від згуби.
Провадження до мене позовне
Навколишні світи складають грубо.

І тільки щось далеке, рятівне
Перемагає звук сумної туби.
Боїться сьогодення нищівне

Борис Костиря
2025.07.25 21:47
Вишня, заросла бур'янами
і дикими деревами, -
це тендітність,
заросла грубістю.
Вона далеко від людей,
від цивілізації,
ніхто її не бачить,
ніби забуту сутність.

Юрій Лазірко
2025.07.25 17:52
Згубив її з останнім вивихом струни.
За першим видихом ще не відчув утрати.
Любов летітиме у Місячній Сонаті,
як долетить до серця, Боже – схорони
і сотвори їй вічну... Де Твої палати
заходять, нiби у Йордан, в Чумацький Шлях,

дай місця – аж до ві

Сергій Губерначук
2025.07.25 15:25
На авансцені – четверта стіна.
Не зрить героїня оглядної зали.
У морок шовковий безтямна вона
по білій мотузці з реалій сповзала.

У звукоцеху кували ліси –
бо, власне, ліси це і є звукоцехи;
як фон – голоси, голоси, голоси,

Володимир Бойко
2025.07.25 12:19
Папуаси в лісах Полінезії
Влаштували читання поезії.
Хто найкраще читав -
На закуску попав
І поетів катма в Полінезії.

У славетному місті Козятині
Продавали на ринку козлятину.

Михайло Підгайний
2025.07.25 11:22
Весна джерела породила
В лісах між заячих стежок.
Із вод, що бігли вниз по схилах,
Сплітався кволий потічок.
    На стежці кладка у минуле
    Ще досі там, над потічком,
    Між трав, де літо промайнуло,
    Між верб розлогих за селом.

С М
2025.07.25 10:57
ДляИншого*


Іще чекали день &
На небі хмари темні
Поговір сумний «Він
Іде з життя
Нема йому життя»

Віктор Кучерук
2025.07.25 10:46
На світанні догоряють зорі
І стає сріблистою роса, -
І про щось притишено говорить
Вітер прояснілим небесам.
На світанні налилася синню
І покрилась брижами ріка, -
І хмарки пронизує проміння,
Рясно сіючись навскосяка.

Артур Курдіновський
2025.07.25 07:11
Надія, непомітна сіра миша,
Ховається від злої сарани,
Бо світ навколо сильно погрубішав,
Все менше віри. Більше сивини.

Оглухнути. Принаймні, так зручніше,
Коли лише плювки та стусани
Зробили справу. Діамант мутнішав,

Борис Костиря
2025.07.24 21:54
У полі, в лісі чи в саду
Не клич біду, не клич біду.

У самоті чи на виду
Не клич біду, не клич біду.

Не клич біду на свій поріг,
Пізнавши таємний гріх.

Артур Сіренко
2025.07.24 10:38
Того незачесаного літа я мандрував з Рудим Зачарованим Мандрівцем річкою – Дніпром (Бористеном). Ми плили човном вниз по течії від Любеча аж до Низів. Під кошлатим сірим вітрилом на якому ми намалювали вохрою знак Сонця. Інколи (коли вітер втомлювався і б

Татьяна Квашенко
2025.07.24 09:04
Полювали з Полею на полі
ми на квіти для прикраси долі
і зустріли на дорозі кицю,
що ходила пити до криниці
та напилася водиці вволю,
тож полює на польовку в полі,
там де квітів просто досхочу.
А що далі було – промовчу!

Артур Курдіновський
2025.07.24 05:47
Де серце із полегшенням зітхне,
Там більше вже не буду сумувати.
Покинувши приміщення чумне,
Я припинив шукати винуватих.

В обличчя вітер весняний дмухне,
Життя чуже так легко прикрашати!
Порожнє гасло, пафосно-гучне,

Віктор Кучерук
2025.07.24 05:45
Як належить, як годиться,
Як складається завжди, –
Рожевіє зоряниця –
Блідне місяць молодий.
Укриваючись імлою,
Снами марить небосхил, –
Тільки очі вабить грою
Світло двох небесних тіл.

Ярослав Чорногуз
2025.07.23 22:44
Моя душа кривавилась від болю,
Ота з косою клята знов прийшла.
І почала свою чинить сваволю,
На очі мов насунулась імла.

І в серце заганяла люто голку.
І душу рвала кігтями вона.
Чи правда то була, а чи наколка --

Борис Костиря
2025.07.23 22:28
Ви повинні сказати
за нас усіх, загиблих.
Чи Ви зможете це зробити?
Чи Вам це під силу?
Ви повинні подати
різні голоси війни.
Тільки так вони зіллються
у симфонію,

Пиріжкарня Асорті
2025.07.23 21:35
позив кар'єр на штрек увага
глибінь хто встиг копри зібрав
собі кому ж невже все марно
хана

I.
данило майстер кожну скриньку
до малахітниці возив

М Менянин
2025.07.23 19:09
Топ-10 формул українцям з відео контентом –
електронна книга
для уважного читача,
звертає увагу на нагальне
дає людям варіанти для вчинків.
Воїн ЗСУ грає на бандурі - фонова музика.

Назва...........................................................

Ірина Вовк
2025.07.23 09:35
Ні сирен, ні тривог… від руїн сивий дим…
Палахкоче свіча… Вітер дме верховіттям…
У терновім вінку прихиляється Бог
К убієнним жінкам молодим
і їх ненародженим дітям.

Ген, у райськім саду під дощем золотим
Розів’ється той дим лиць рясним

Юрій Гундарєв
2025.07.23 09:13
Учора, 22 липня, буквально через кілька тижнів після прощального концерту, залишив сцену життя
видатний англійський рок-музикант, який щиро підтримував Україну…


Оззі Осборн у засвіти відійшов -
хіба в це повірити можна?
Здається, це просто чергов

Віктор Кучерук
2025.07.23 06:03
Я сам собі псую життя,
Свій вік вкорочую невпинно,
Якщо проймаюсь відчуттям
Несправедливої провини.
Гріхи, приписані мені,
Не учиняв ніде ніколи,
І хоч кажу усоте “ні”,
Не можу вибратись з юдолі.

Артур Курдіновський
2025.07.23 03:25
Кудись в минуле, а, можливо, й вище
Безпосередньо прагнув перейти.
Загублене кохання відродивши,
Зі щастям тихим був би знов на «ти».

Навколо подивитися пильніше,
Звільнившись від обіймів самоти!
Побачити, як білим снігом вкривши,

Іван Потьомкін
2025.07.23 00:39
Люблю дитячі голоси,
де правих і неправих не існує,
бо в річище одне сходяться докази усі,
фіналом спірок -руки на плечі…
…пригадую своє дитинство навісне,
де в колі пастушків був кволим недотепою,
вряди-годи синці діставалися мені,
та все печеною

Борис Костиря
2025.07.22 22:07
Де міститься душа трави?
У стеблині, у квітах, у листках?
Коли ми залишаємося
зовсім самотніми,
єдиний вихід - пірнути
у душу трави.
Вона безпородна і безбарвна,
говорить розпливчастими фразами,

Світлана Пирогова
2025.07.22 18:39
Цей світ шумить. О, як же він шумить!
Усе переплелось, заплуталось. Де ниті,
які тримали людськість? То ж щемить
від божевілля війн. Ще й душі платять мито.
Життя людське розчавлене щодня,
руїни залишаються, вогонь і попіл.
Ворожі руки доторкнулись

Юхим Семеняко
2025.07.22 14:06
На вітринах аптек в Окаямі
Дозрівають сардельки й салямі.
А в теплицях супи.
Ти не дуже тупи,
А осмислюй життя в Окаямі.

Пропонують бістро в Ліверпулі
Для гурманів телячі пілюлі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Валентин Бендюг - [ 2008.03.15 10:05 ]
    Летіли лебеді
    Летіли лебеді над ставом
    В холодну сиву каламуть,
    Вставав похмурий ранок мляво,
    Гойдали хвилі сонну ртуть,
    Пір`їнка місяця пірнала
    У хвилях тих, та ще бджола
    У них знесилено кружляла...
    Вже віджила.



    Рейтинги: Народний 5 (5.24) | "Майстерень" -- (5.03)
    Коментарі: (5)


  2. Ольга Бражник - [ 2008.03.15 10:07 ]
    На базарному майдані...
    На базарному майдані
    Дивували чародії
    Неймовірними ділами:
    Літні люди – молоділи,
    Змахом палички на вина
    Перетворювали воду,
    По-всілякому дурили
    Давню матінку-природу.
    Кришталева долі кулька
    Скаже – вмреш, чи вийдеш заміж,
    Рибка в склянці щось пробулька
    Золота, коли спитаєш.
    - Хто останній? Як це – запис?
    Як – немає вже прийому?
    Я ж хотіла ще дізнатись,
    Що там – для сім”ї, для дому...
    Загадати заповітне...
    Віддавайте жменю міді,
    Що платила! Хто я? Відьма?
    Ні, із вами не поїду.
    Сумно. Виплакані очі.
    Семиквітку – геть на силос!
    Хто посмів розбити ночви?
    Я в царівни не просилась.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  3. Ніна Виноградська - [ 2008.03.14 19:07 ]
    Я думала...
    Я думала, що стихли грози,
    Розтанув сніг, стекла вода.
    Та лиш почую голос схожий,
    Аж серце защемить. Біда...

    Хотіла все забути. Бути
    Без тебе, з кимось, вдалині.
    Ти чимось так мене обплутав.
    Ти завжди поряд. У мені.

    У серці невигойна рана,
    І вічний біль в душі моїй.
    Ти за любов пробач, коханий,
    Й за вірші - пам'ятники їй.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (4)


  4. Ольга Бражник - [ 2008.03.14 17:52 ]
    ***
    Назви мене так, як не боляче буде для мене,
    А іншим незболеним словом Господь нарече.
    Чого тобі треба, якої біди, супермене,
    Коли вже від тої, що є, аж між ребра пече.

    А я позбавляю свободи усі радикали,
    Аби, порозкидані світом, блаженні, вони
    З”єднавшись в єдину систему, рядочками стали,
    І ми увірвали бодай би шматок таїни.

    А хто і якого походження – марні то теми,
    Пізнай, розчаруйся, кричи, та сльози не рони.
    Чиї то проблеми, коли озвірілі тотеми
    Обличчя свої змалювали з твоєї спини…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (2)


  5. Ольга Бражник - [ 2008.03.14 17:25 ]
    Звернусь...
    Звернусь до неба поглядом нескореним
    І полетить у вирій дирижабль.
    То покажи мені свою історію,
    Коли тобі показувать не жаль.

    Із ложки сліз просвітлено й замріяно
    Підводним човном спокій виплива...
    Якщо не жаль, то подаруй мені його,
    Аніж казати правильні слова.

    Тобі не втямить, віриш, не подужати,
    О, друже мій, одружений з нічим,
    Що однією фразою байдужою
    Ти сам від себе вічне відлучив.

    Мене ж, як холодильник, розморозило,
    Ніхто й калюжі втерти не зумів...
    Нехай тобі всміхнеться риба з озера,
    Як їй не жаль показувать зубів.

    2006


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" 5.25 (5.45)
    Коментарі: (2)


  6. Олександр Ткачук - [ 2008.03.14 17:30 ]
    Десь там.
    Течія днів безупинних підступно
    Персонажі життя тимчасові проносить
    Зі швидкістю потяга з шумом і цокотом
    Залишаючи лиш стовбури пилу по собі

    І звеш ти на поміч невпинно благаючи
    Єдину хто здатен хоч в чомусь зарадити
    Та не підвладна ця тимчасовість пам’яті
    По піщинці вітром без зворотно зникаючи

    Забуло швидко волосся твій дотик легкий
    Світлий погляд по малу в очах розтанув вже
    Тільки долоня все ще пам’ятає чомусь
    Як тримала в поцілунку твою голову.

    А нам же було весело, мабуть посміхалися
    За руки тримались весь час їх гріючи
    Скільки днів яскравих, ніжних вечорів
    Напевно були у нас, десь там, в минулому.


    Рейтинги: Народний -- (4.79) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  7. Любов Вороненко - [ 2008.03.14 16:27 ]
    Війна самотності (для ВЧ)
    Химерні тіні випали зі стін
    Липке мовчання подолай віршами
    Вечірнє небо малював не він-
    Зніми ожину спраглими вустами

    Рахуй до ста і стукіт двох сердець
    В твоїй кімнаті знову пролунає
    Зведи холодну тишу нанівець
    І той прийде, хто лиш тебе кохає


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.27)
    Коментарі: (14)


  8. Варвара Черезова - [ 2008.03.14 15:06 ]
    Моя самотність
    Химерні тіні вгризлися у стіни,
    Липке мовчання склеює вуста.
    Вечірнє небо кольору ожини
    Змагається із вікнами. До ста

    Рахую мовчки. Стукіт двох сердець
    Колись давно лунав у цій кімнаті.
    Тепер лиш тиша зводить нанівець
    Чудовий вечір, спогади багаті...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (20)


  9. Павло Якимчук - [ 2008.03.14 13:01 ]
    Дволикий Янус
    Володимир Мацуцький написав

    Земля незорана тобою,
    не сіяна твоїм зерном
    не буде силою в двобою,
    бо не тобі життя дано.
    Бо не тобі земля і небо
    і не для тебе рідний дім,
    бо ти не робиш те, що треба,
    ти сам в собі на самоті,
    ти раб рабів, і все-то плачеш
    і меч твій гине у іржі…
    Своїм життям за все заплатиш,
    якщо свої тобі – чужі.

    Життя має дві сторони - чорну й біду,
    добро та зло, інь і янь і т.д.
    Н.Виноградська пише АНТИвірші саме в такому сенсі.
    Тут так і проситься АНТИвірш
    (оптимістичний):

    Земля, що зорана тобою,
    Засіяна твоїм зерном
    Хай стане силою в двобої-
    Бо це ж тобі життя дано.

    Тобі, тобі земля і небо,
    Саме для тебе рідний дім,
    І все ти робиш так, як треба,
    Тому й не сам ти у собі.

    І ти не раб рабів, не плачеш,
    І меч твій сяє без іржі.
    Своїм життям живи , юначе,
    Свої для тебе - не чужі



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (4)


  10. Оксана Гундер - [ 2008.03.14 13:27 ]
    * * *

    мала
    ти нічого не бійся
    розслабся
    і отримуй задоволення

    візьми мою
    душу за руку
    і разом пішки
    пройдемось під столом

    заглянь у дзеркало
    струси того
    що справа

    і полетіли

    тільки не забудься
    повідомити усім
    що нас більше
    не буде

    не можна ж
    снитися на трьох
    з’їсти усі квіти
    де більше чотирьох пелюсток
    півжиття писатися
    з однієї букви
    і зненавидіти джинів
    лише за те
    що носять сережки
    у вухах
    і п’ють пиво
    маленькими жменьками




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.18)
    Коментарі: (2)


  11. Володимир Гнєушев - [ 2008.03.14 13:01 ]
    ***
    Як козака від жінки відрізнити?
    Для цього треба лиш по чарці їм налити.
    Якщо козак насправді є козак,
    То у горілці він, напевно, знає смак!

    Він чарку вип'є, хрумне огірочком,
    Візьме сальця, помаже хроном ("моцний" хрін!)
    І поведе розмову: про садочок,
    Про реманент, про бджіл, про примхи цін…

    І другу чарку він закусить салом,
    А потім з'їсть кружальце ковбаси.
    Він після третьої не скаже "Мало!"
    А скаже: "Жінко, пляшку віднеси!"

    Він важко працював, але пора - непізня,
    Козак пригорне жінку й діточок
    Та заспіває…І полине пісня
    У тепле небо, просто до зірок…

    А як же жінка чарку випиває?
    Вона, по-перше, рідко п'є до дна:
    Звичайно, десь з півстопки залишає
    І репетує: "Ой, яка ж міцна!"

    За тим - повітря похапає ротом,
    Утре сльозу, розмаже фарбу на очах…
    А другу, третю - п'є, як воду,
    Четверту, п'яту, шосту - просто жах!

    А потім, це вже як нап'ється,
    Шукає ще горілку, б'ється!
    Ой, куме, добре, що ми козаки
    І не п'ємо горілку, як жінки!
    1994


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (20)


  12. Любов Вороненко - [ 2008.03.14 11:31 ]
    Умілі руки
    Бджола мала, та й та працює,
    Нектар збирає, мед готує.
    І ми не гірше од бджоли,
    Даремно час не гайнували,
    Птахам хатинки майстрували,
    Усі старались як могли.
    На диво гарні в нас шпаківні,
    Кругленький отвір, стіни рівні,
    Глибоке дно і товстий дах,
    Зробили все, як любить птах.
    Шпаки нам також помагають,
    І гусінь, і жуків збирають.
    Рятують наш зелений дім
    Ще й співом веселять своїм.

    Пташині звички ми вивчаєм,
    І всіх до творчості привчаєм,
    Бо знаєм, там нема науки,
    Де вміло не працюють руки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (12)


  13. Павло Юрійчук - [ 2008.03.14 10:37 ]
    Злість
    Під оком я вивісив червону ганчірку.
    Вбивці, а може нової примари
    У пошуках цілі ходьби він здолає це місто
    Його рука шукає пари

    Він дивно посміхався під звуки цих муз
    Втрачені слова віднайдуть місця
    Напевне коротші можливо гіркіші
    Старші дорожчі друзі

    Напевне за плече тримає ангел
    Підставляєш руку холодній осені
    Місту твого дитинства
    Потрібні музики

    Пошарпані фрази двох людей
    Наступили на моє горло
    За цим не стоїть совість
    Напевне випав сніг


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.15)
    Прокоментувати:


  14. Павло Юрійчук - [ 2008.03.14 10:53 ]
    Вбивця болю
    My personal' painkiller
    Чому коли ти замовк я перестану дихати
    Дожити до ранку воно як рана а може гангрена
    Не знаю що краще, коли вірш злуски та пір'я

    Вбивця болі, коли ти вбиваєш,
    То гріх чи спасіння невдале?
    Ти ж вбиваєш і не лікуєш
    Ти не просиш і не травмуєш

    Клятий лікар спідлоба просить нових
    Я відстав від життя і сиджу на платівках
    Вбивця болі, він рятує, він просить
    Занадто багато для втіх і красивих пігулок.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.15)
    Коментарі: (2)


  15. Павло Юрійчук - [ 2008.03.14 10:28 ]
    Земна
    Щось земне для панянки придумаю на ніч
    Щось невдале програю на беззубій лірі
    Закрити голову піском та ліричним маразмом
    Напевне пробачать браття по вірі

    Беззуба ліра, половина життя
    Чомусь я віддав це життя в руки невдалі
    З землі пропростає. Осінь накриє.
    Саван знов білий, друзі навколо.

    Пробачай все частіше, земне в тобі кличе
    Стукай в двері свої і проси там добра
    Не жебрач перед смертю, зуби прогнили
    Знов прошу знову світла. Залишайся. Земна...


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.15)
    Прокоментувати:


  16. Павло Юрійчук - [ 2008.03.14 10:26 ]
    Паузи
    Занадто тривалі паузи
    Зміна ритму чи знову синкопа
    Я люблю коли в такт, але мало
    Я не люблю слово "гидота"

    Я боявся, коли був крихким
    Я тримався за розпечене сонце
    Мої знаки то символи - ноти
    В моїх думках вже немає...

    Доти ждеш відчиняючи двері
    Поки лапаєш зраджену долю
    Поки Долі нема я заграю в дорогу
    І слово і доля і воля...

    Коли пишеш за димом гарячим
    Коли дотик цінніше цинізму
    Коли визнав кілок над собою
    Коли чорне -- це він,
    А біле це -- ти і
    І забути, бути струною


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.15)
    Прокоментувати:


  17. Павло Юрійчук - [ 2008.03.14 10:09 ]
    Гра
    Коли немає чим крити козирі
    Коли карти то здатність плювати у долю
    Я піду серед лісу в краї де тихіше
    Опаду восени і попрошусь на волю

    Коли заради зради просиш крові
    Коли заради волі два ножі у грудях
    Коли ти просиш накривати очі
    Землі заради неба попроси

    Римується дорога графомана
    Римується життя, пуста омана
    Римується розумне і живе
    Одне лиш слово випада і з ритму

    Я ріжу перекладені слова
    Я ріжу свої руки серед ночі
    Це сон людини в злості
    Це час покинув кості
    Тікай від мене доле поза очі


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.15)
    Прокоментувати:


  18. Павло Юрійчук - [ 2008.03.14 10:39 ]
    Пси
    Їх обличчя суворі, але без докору
    Їх руки тримають на розі віків
    Я дивлюсь в їхні очі, вони здаються без спротиву
    Знову стадо гончих непрошених псів

    Їх обличчя то книга де подихи й погляди
    Їхні руки з оскалом, але без крові
    На зубах частки снів і прощання з непроханим
    Знов заграв у тональності, ніби твоїй


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.15)
    Прокоментувати:


  19. Павло Юрійчук - [ 2008.03.14 10:56 ]
    Світогляд
    Все, до чого ти доторкаєшся,
    воно не перетвориться на золото чи сіль.
    Все, чим ти дихаєш...
    У моїх жилах тече кров,
    а не газ і тому при надрізі
    ллється ріка, а не спускається пар.
    Все, до чого торкається слово не горить.
    Все до чого торкається перо вже попіл.
    Можливо тому вірші -- це зола.
    Можливо тому мій тембр високий.

    ----------------------------------------

    Все, до чого доторкнулись -- воно у думках.
    Все, за що вмирали воно у серці.
    За що ти йдеш на сни війною.
    Не в снах наука жити серцем.
    Як не любив, то будеш золою
    Як не вмирав, то будеш попелом
    Напевне тому цінніше вода
    Коли в пустелі маршують поспіхом
    Все що справжнє не потребує образів
    Все що існує то бачать ікони
    Напевне тому серцеві краплі
    Відповідь на серця молитви


    Рейтинги: Народний 5 (4.91) | "Майстерень" -- (5.15)
    Коментарі: (1)


  20. Павло Юрійчук - [ 2008.03.14 10:21 ]
    Знову
    Коли наступає відлунням грози
    Щось запашніше трав на світанні
    Коли вірш -- колискова; і запрошує сни
    Промовляє шепотом при вітанні

    Засинають слова навіть ті на вустах
    Які вчора казались востаннє
    Засинає твоє біляве й струке
    Знову перше й останнє кохання


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.91) | "Майстерень" 5.25 (5.15)
    Прокоментувати:


  21. Павло Юрійчук - [ 2008.03.14 10:27 ]
    Все
    Все що було до тебе закопано
    Все що було до тебе далеко
    Я на небо дивлюсь і не бачу пітьми
    Тільки в осінь пірнають лелеки

    Там так глибоко
    Зовсім плюшевим вітром
    Знов повіяло, це, напевне, весна

    Що, замріявся?
    Ні, не навмисне
    Так, замріявся. Це наче весілля
    Дві корони, свічки і вуаль
    Це лиш фото
    З чужого до болю альбому
    І не буде у ньому солона печаль

    Десь в екрані мала у ромашках
    Десь в альбомах ялинка і сніг
    Новий рік, скатертина, і дорога не близька
    Так буває. Вже вкотре. Проданий сміх


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.91) | "Майстерень" 5.25 (5.15)
    Прокоментувати:


  22. Леся Романчук - [ 2008.03.14 09:59 ]
    Санта Марія
    А їх вела вперед крилата мрія,
    снагу п’ючи незайманих джерел.
    Куди вона пливе, “Санта Марія”,
    з Колумбових безстрашних каравел?

    Вітрила їх несли до небокраю.
    І де вона, обітованна твердь?
    Хто знав, що їх Америка чекає?
    Могла чекати безіменна смерть.

    А папороть-трава не зацвіта на клумбі,
    А вітер надима вітрила лиш відважним,
    Америки сягають лиш Колумби.
    Хвала безстрашним!

    І ми з тобою, наче в синє море,
    Поринули в кохання дивний сон,
    Хоч знали — нам розлуку пишуть зорі,
    Не поблагословить нас Мендельсон.

    Та ми кохали! О, як ми кохали!
    Мов перед смертю, мов останній раз!
    Нам квіти грали весняні хорали,
    І сонце усміхалося до нас!

    Хвала безстрашним,
    що без надії сподіватись сміють!
    Хвала безсмертним,
    що зводяться до бою знов і знов!
    Санта Марія,
    Колумбова зоря Санта Марія!
    Санта Безсмертя, Санта Любов!


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (15)


  23. Леонід Мазур - [ 2008.03.14 09:32 ]
    Ранок
    Замерзле від зими віконце,
    Зігріє теплим поглядом весна,
    Заграє зайчиком від сонця,
    Краплина на щоці –сльоза…

    Промінь твоїх вій торкнеться,
    Розтане в глибині очей,
    Поцілує у вуста,- ти засмієшся,
    Спогадами пристрасних ночей.

    Слова розтануть вранішнім туманом,
    Торкнуться вух, як легкий подих вітру,
    Закутані в мереживо обману,
    Полинуть в нікуди з ранковим світлом.

    Мине цей ранок назавжди без жалю,
    Та знаю, - не забуду я ніколи,
    Вуста твої, які мовчать- люблю!
    І очі, що - люблю говорять!


    Рейтинги: Народний -- (4.9) | "Майстерень" -- (4.81)
    Коментарі: (1)


  24. Леся Романчук - [ 2008.03.13 22:08 ]
    Проти ночі
    Так хочеться у тебе загорнутись.
    Укритися тобою, мовби сумом,
    у тебе увійти, немов у тишу,
    й зостатись у тобі.
    Отак перлина
    не хоче покидати мушлі.
    Страшно.
    І холодно, й нелагідно.
    Мій світе,
    куди пішов,
    кому мене залишив?


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (12)


  25. Леся Романчук - [ 2008.03.13 22:02 ]
    Той чоловік
    Той чоловік, якого я люблю,
    на тебе схожий.
    Чи не тому блакитний погляд твій
    мене тривожить.
    Той чоловік – мов хвиля. Він такий
    м'який і ніжний.
    Мені явився, вибухнув, створивсь,
    мов із молитви.
    У нім горить невисловлений біль –
    мовчання камінь.
    Чого несила словом пояснить,
    сказав руками.
    А що рукам несила – те нехай
    ховають вії.
    Той чоловік, якого я люблю, –
    то тільки мрія.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (4)


  26. Валентин Бендюг - [ 2008.03.13 21:58 ]
    Як впаде та зоря
    Як впаде та зоря із неба,
    Під якою родився я,
    Усміхнусь я тоді до себе
    І промовлю своє імя.

    Пригадаю життя минуле,
    Що, як блискавка, пролетіло,
    І усе, що збулось і забулось...
    І душа попрощається з тілом.

    І полине душа у космос,
    Там шукатиме довго бога...
    ...Зогниє моє тіло, а кості
    Опочинуть в земних чертогах.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.24) | "Майстерень" 5.33 (5.03) | Самооцінка 6
    Коментарі: (16)


  27. Олесь Холодний - [ 2008.03.13 20:12 ]
    Три хвилі
    Три хвилини журби,.. і хвилина лиш радості.
    Чи невірні сліди? Чи знайдемо до старості?
    Чи то просто сльоза, що упала, бо байдуже?
    А чи погляд - "пітьма"? Що не став чомусь райдужним.

    Три хвилини журби... Та за що ж так заплачено?
    Чи то гнів з висоти за три мрії, що страчено?
    Прилетіла весна, та у зиму закутана.
    А усмішка твоя поміж сліз вже й забутая.

    Три хвилини... спинись, і облиш свої роздуми.
    Хай летять в темну вись. Хай приходять апостоли.
    І нехай принесуть (по хвилині хоч) посмішки,
    Бо з'їдає мов ртуть, і молю бо... навколішки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.32) | "Майстерень" 5.5 (5.2)
    Коментарі: (7)


  28. Данчак Надія Мартинова - [ 2008.03.13 16:08 ]
    М О Л О Д І С Т Ь
    Прекрасна ця пора,
    Чудові мрії, почуття,
    Душа любов*ю наповнялась,
    Я в щасті, радості купалась,
    Але життя крутило,як хотіло,
    У вир кидало,так вертіло,
    Та я чіплялась,не здавалась,
    Вниз летіла, піднімалась,
    Зализувала рани, проривалась,
    Від болю кулаки стискала,
    І так страждала,
    Але чекала,
    Що промінь сонця в серце загляне,
    І відігріє,
    А крига, що накрила,
    Потече,
    Живою, чистою водою,
    Омиє, стомлену журбою,
    І знов життя,
    Зведе мене з тобою.




    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Коментарі: (1)


  29. Марія Матіос - [ 2008.03.13 16:56 ]
    ІЗ ДНІВ ГОЛОДУ
    Як вівці по мокрій паші
    В туманній, сирій імлі,
    Душі дві голодні наші
    Бредуть…

    Ох, же ж, Боже мій!

    Трава їм гірка і прісна.
    І сіль – як овечий лій.
    Вже холодно й дуже пізно,
    І страшно…

    Ох, Боже мій…

    Ні голосу.
    Ні кошари –
    Лиш вовчі жахкі вогні.

    Як вівці крізь мокрі хмари…
    Як люди…

    І так, і ні.


    із "Жіночого аркану"


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  30. Марія Матіос - [ 2008.03.13 15:46 ]
    ОСТАННЯ САМОТА . Михайлові Губчуку
    Захитається дощ
    Чи сльоза на лиці сколихнеться –
    І чумна самота
    Від безсилля заціпить уста.
    Зліва сойка мала
    Стрепенеться – й ураз задихнеться.
    І спечеться на думці:
    Остання це вже самота.

    …А пташатко чудне
    Облітало колись чиїсь лиця,
    А тремке пташеня
    Припадало до сяючих віч.

    …І чистюська колись,
    А тепер – як остання блудниця –
    Поплететься душа
    Ні за ким й ні до кого крізь ніч.


    із "Жіночого аркану"


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.56) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  31. Євген Плужник - [ 2008.03.13 15:02 ]
    * * *
    Знов на сторінках ранні тіні
    Покрали літери в очей...
    Як непомітно вечір синій
    Схиливсь до мене на плече!

    Зіпрусь натомлений на лутку,
    А там, де місто,— степ немов...
    І чую — спогад, повний смутку,
    В червоножилах тисне кров.

    Промерзлий шлях...Швидкі тачанки...
    І ось душа мала-мала!
    А на снігу з чиєїсь ранки
    Кров візерунки заплела.

    Мовчіть, умріяні сторінки!
    — Я справжнім болем догорів!
    ...І знов за вікнами будинки
    І мертве світло ліхтарів...


    Рейтинги: Народний -- (5.87) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  32. Євген Плужник - [ 2008.03.13 15:21 ]
    * * *
    Це снилось?..На тихім світанні
    Багнети, і я біля стінки...
    О, перші й довіку останні
    Мої півхвилинки!

    О, ранки! Кінчається зараз
    Вино нерозведене ваше!
    ...А в думці — який тепер вираз
    На очі нероблений ляже?

    Це снилось? Не знаю. Не знаю...
    І ось усміхнутись несила...
    І ось не живу, не конаю...
    О, правдо моя невесела!


    Рейтинги: Народний -- (5.87) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  33. Володар Миру - [ 2008.03.13 15:44 ]
    Весна з тобою
    Дозволь розділити цю зиму з тобою,
    Повір, що для тебе я стану весною,
    Тепло подарую і зелені свіжість,
    Тобі я віддам усю свою ніжність,

    Тебе я здивую, якщо ти захочеш,
    Повір, по-новому поглянеш у очі,
    Коли я скажу про все те, що мовчав...
    А може, тебе я всі зими чекав?


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  34. Володар Миру - [ 2008.03.13 15:19 ]
    Ніжність і ласка
    Ніжність і ласка - проста і легка,
    Це шелестіння снів і зір упадок,
    Це вітер стелить хмари звисока
    У неміцний світ марень і загадок...

    Ласка – це мамина тепла рука,
    У дитинстві що втирала сльозинки...
    Це і перше кохання й розлука гірка,
    Пам'яті відтанувші картинки ...

    Ніжність - це перший дощ грибний
    Це смак малини з губ коханих,
    Набігло хвилею й бринить
    Легке торкання душ бажаних.

    Ніжність - це пошепки мовчіть.
    Немов невипите визнання,
    Воскова свічка, що горить
    Для двох, що творять це кохання.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  35. Володар Миру - [ 2008.03.13 15:31 ]
    Дощик
    Ось і знову дощик,
    Струмки по узгір’ю.
    Що до мене прийдеш,
    Я ще таки вірю

    Що прийдеш ти знову,
    Трішки несміливо
    І закрутиш голову,
    Бо це все можливо

    Навіщо нудьгую
    Я цей дивний вечір ?
    Знову мені впали
    Крапельки на плечі.

    Хочу твої губи,
    Потрібні мені!
    Шкода, що забудеш
    Ці святкові дні

    І знову по вікнах
    Тихо дощик стука
    Не можу без тебе,
    Бо без тебе скука...

    Навіщо чекаю,
    І палю свічки,
    Поцілунком пристрасним,
    Вилікуєш ти.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Дмитро Дроздовський - [ 2008.03.13 10:20 ]
    * * *
    1.
    Коло. Коти. Чорний ліс. Сині гори.
    Озеро Світязь. Весна. Магістраль.
    Йде подорожній. А небо — мов ворок.
    Хмари. Чорниці. Дуби і мигдаль.

    1.2.
    Він споглядає. З землі встали айстри...
    Він позирає на квітку смішну…
    З неї вистрибує крихітним зайчиком
    Джміль і цілує весну запашну.

    1.3
    Вітер холодний. На нього йде плем'я,
    Бахус веде їх. Там світ — наче гра.
    Велетні йдуть у заблукане врем’я,
    З хмари велично всміхається Ра.

    1.1.
    Плем’я пішло, щось сказавши озлоблено,
    Вина вливаючи в діжку без дна,
    А подорожній стоїть, трохи згорблений.
    Він їх не чує. Звичайна мана!

    2.
    Коло. Коти. Чорний ліс. Сині гори.
    Озеро Світязь, без риби й без дна.
    Шлях сефіротом стримить. Небо — вороком.
    З неба на змелю стікає весна.


    Рейтинги: Народний 0 (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (3)


  37. Юрій Лазірко - [ 2008.03.13 00:38 ]
    Дощовитий
    Вітер в гіллі воскрес,
    зір возноситься вгору -
    рве падіння небес.
    У краплинах прозорих
    осипається всесвіт, мов цвіт,
    колообіг прискорює хід.

    Дар небесний летить,
    швидкість - вільне падіння.
    Йде за вічністю мить,
    а за нею - терпіння.
    А ще вчора вмирала зима,
    тіло біле ховали в туман...

    В серці трепіт затих -
    ні розваг, ні відрази.
    У хвилинах німих
    замолити б образи,
    образами пройтися в очах,
    образ віри піднести, мов стяг.

    Поділися всім тим,
    що весну наспівало,
    що вдається святим
    а для грішних замало.
    Густо радість пливе по устах
    і від неї я небом пропах.

    За живе не чіпай,
    а, що мертве - тим паче...
    Ще не внесено пай
    криком, болем та плачем,
    не прорізався брунькою лист,
    перемога вагітна на блиск.

    Я гріхи замолю -
    світлом стане свідомість.
    Тільки знак по жалю -
    переставлені коми.
    Вітер гіллям стікає в траву...
    і вихлюпує з думки, - Живу!

    12 Березня 2008


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  38. Леся Романчук - [ 2008.03.12 22:16 ]
    ***
    Немудра, хоч би і не хвора
    Бува жіноча голова.
    Навіщо пагорб? Нам би гору
    Або вулкан. А краще — два!

    Я на біду збудила лихо:
    У двох серцях пала вогонь,
    І серця віковічна крига
    Горить між чотирьох долонь.

    І хто кого тоді поборе?
    О, бідна мавко лісова!
    Не страх покари, сум покори
    Тобі рамена повива.

    Кому складеш його під ноги?
    Хто першим встигне заплести
    Косу, зелену, мов дорога,
    Чи долю під вінець звести...

    Чи долю нанівець звести...


    Рейтинги: Народний 0 (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (9)


  39. Володимир Гнєушев - [ 2008.03.12 19:34 ]
    НЕСКІНЧЕННА КРАСА (добра казка)

    Була на світі дівчинка маленька,
    Подобалася всім її краса.
    Казали люди: "Бач, яка гарненька,
    Блакитні очі, русая коса…"

    А дівчинка у відповідь сміялась,
    І сріблом дзеленчав дитячий сміх,
    "Щаслива буде!"—так усім здавалось,—
    "Звичайно, буде!"—ясно для усіх!

    Пливли роки, дівчисько підростало,
    Зацвів її краси духмяний цвіт,
    На залицяння зовсім не зважала
    В свої неповні вісімнадцять літ.

    І щиро, від душі вона сміялась,
    І сріблом дзеленчав дівочий сміх
    Коли в коханні хлопці зізнавались!
    І—гарбуза давала для усіх!

    Пройшов ще рік, а, може й два минули,
    Не в'яне, а цвіте її краса!
    Та якось у селі усі почули,
    Що повернулися свати без гарбуза!

    А на весіллі дівчина сміялась,
    І сріблом дзеленчав щасливий сміх!
    Вона ж чекала хлопця, й дочекалась!
    "Щасливі будуть"—ясно для усіх!

    Росте вже їхня донечка маленька,
    Подобається всім її краса!
    І кажуть люди: "Бач, яка гарненька,
    Від татка очі, мамина коса!"

    А дівчинка у відповідь сміється,
    І сріблом дзеленчить дитячий сміх,
    "Щаслива буде!"—так усім здається,—
    "Звичайно, буде!"—ясно для усіх!


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.51) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (13)


  40. Валентина Швед - [ 2008.03.12 18:28 ]
    ***
    Квіти не люблять плівки
    І букетів розкішних не треба,
    Так вони стануть гвинтиком,
    А не вітром, що пахне небом.
    Так в них не знайдеш посмішки,
    Дядька джмеля і меду,
    Не обмотуйте квіти буденністю,
    Хай їм сняться луги зелені.
    09.03.08.м.Київ.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.5) | "Майстерень" -- (4)
    Коментарі: (1)


  41. Валентина Швед - [ 2008.03.12 18:39 ]
    ***
    Коли я буду у віці,
    Звісно, як доживу до цього.
    Я хочу бути чорною або білою
    Лиш би не стати ніякою.
    Може я втрачу червоний свій
    Колір цілованих вуст
    Лиш би не стати сірістю,
    Квітку згубити свою.
    Може я стану бурчункою,
    Чи не дійду до кінця,
    Лиш би не стати байдужою
    З пусткою замість лиця.
    09.03.08.м.Київ.


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  42. Валентина Швед - [ 2008.03.12 18:07 ]
    Кава
    Кава буває гарячою,
    Коли щастя б’є фонтаном у душі,
    Кава буває пекучою,
    Як небо сіре, йдуть дощі.
    А ще вона стає терпкою
    В світанку гарячої ночі
    І ніжно багряною, солодкою
    У ліжку з цілунком охочим.
    А інколи кава гірка,
    Та залишає незабутній смак
    Вона, як захід сонця –золота
    Розкішник поклик і таємний знак.
    09.03.08.м.Київ.


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  43. Валентина Швед - [ 2008.03.12 18:33 ]
    Танець
    Я кішкою підкрадуся до тебе у танго,
    Спочатку ніжною, бажаною,
    А потім гарячою, нежданою.
    Як буря, спокій твій вкраду безжально у нашому танго.

    Пір’їною прилину я у вальсі,
    Огорну ароматом погляд твій
    Ледь чутним помахом крилатих вій.
    Як птиця я прилину вранці у нашому вальсі.

    Хмільним бажанням з’явлюся у румбі,
    П’янким вином наповню кожну мить,
    Нашепчу вогник свічці, хай горить.
    Залишуся всюди, любов’ю граючи у нашій румбі.

    А якось я прийду до тебе вранці,
    То усмішкою, сумом, забуттям.
    Я буду різною: знайомою і незнаною
    Я прийду вранці для нашого ще ненародженого танцю.
    02.03.2008.м.Київ.


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  44. Валентина Швед - [ 2008.03.12 18:28 ]
    Я вдячна долі
    Я вдячна долі за її тепло,
    Що будить ніжним променем щоранку,
    Де завірюха вертить за вікном,
    А я сміюсь у відповідь світанку.
    Я вдячна долі за мою стезю,
    Яка лягла між дивних квіто-барвів,
    Тоді як інші сліпнуть на красу,
    А я, зажмурившись малюю фарбу.
    Я вдячна їй за мій політ,
    Високий злет дивакуватих мрій,
    Що не прикидана камінням до землі
    Як інші деколи. За мій зеніт,
    За колір мій і віру в дивні ідеали
    І за кохання, що малюю для землі.
    Спасибі, доле, що даруєш карти
    І шанс зіграти партію мені.
    16.12.07 м. Київ


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  45. Валентина Швед - [ 2008.03.12 18:44 ]
    Маска
    Знімаю маску зі свого обличчя,
    Важка вона, бо глинистий пісок.
    Майстри з дороги на узбіччі
    Якось її зліпили для ляльок,
    А я взяла й оділа недоречно
    І дивно, але маска підійшла.

    Тепер ми вдвох ходили по бруківці,
    На диво масці з глини для ляльок
    Хтось малював автографи і квіти,
    А ми, злетівши, знов робили крок.
    І на кусочку глини майствої
    Намалювався кольоровий світ.

    Цей мікрокосмос на шматочку глини
    Почав своє невидиме життя.
    Яскраві та єдині, світлі днини
    Додали кольору у мій каскад
    Із буднів, свят і особливих днів ¬-
    У волошкове, жовте та червоне.

    Із кожним днем малюнки все росли,
    Хвилини малювали нові грані
    І наші з маскою дороги розійшлись -
    Із усмішкою я її подарувала.
    Тепер щосили із новим життям
    Я мчу уверх, вона ж комусь дарує шанс.
    18.11.07. м. Київ


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  46. Валентина Швед - [ 2008.03.12 18:30 ]
    Чайка
    Чайка
    Я йду вперед, я бачу світ -
    Красивий, милий, досконалий.
    Я бачу небо не таке, як ви,
    Мабуть тому, що я дитина.
    Я вільна і я йду без перешкод,
    Для мене не існує жодних правил,
    Ось висота і небо лиш моє
    І безліч стежок, що вливаються в дороги.

    Хтось скаже, що я вбога, як зола,
    Чорна й недалека, мов ворона -
    Птаха міста, саме та,
    Перед котрою все життя – лиш ноги -
    Кроки людей, що мчать кудись
    Чужому щастю навздогін:
    Миттєво із закритими очима
    І серцем повним пустоти

    Я бачу тінь опівдень, як вона зникає для всіх вас
    І світлий промінь в сніжну бурю посеред зими.
    Для вас моє падіння – це кураж,
    А я цим помахом униз лиш набираю висоти.

    Моє небо синє-синє,
    Моя мрія сильна-сильна,
    Мій закон - помах крила,
    Я чайка.
    09.10.07


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  47. Валентина Швед - [ 2008.03.12 18:11 ]
    ***
    До твого чола схилю я небосхил,
    Мов Атлант… з жіночими руками.
    Лиш тобі я присвячу політ
    Атому любові між вустами.

    Випадково я зайду у храм
    З ароматом квітів у долонях,
    Поки місяць свій шукатиме вігвам
    Вогником пошлю тобі свій погляд.

    Лиш для тебе зірку запалю
    Й тихо попрошу у ангелочка
    Долю щоб оберігав твою,
    Від незгод беріг твоє сердечко.

    Коли ж перший промінь загорить,
    А твій сон Гіпнос ще берегтиме,
    Непомітно стану каплею в тобі,
    Спокоєм твоїм, твоїм вігвамом.
    22.05.07


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  48. Валентина Швед - [ 2008.03.12 18:17 ]
    Крила
    Я живу не тут, а десь вгорі,
    Там, де вітер й сонце заблукали,
    Де сховались всі людські гріхи,
    А кохання вічності зосталось.

    Тут так добре, затишно мені
    І сама з собою наодинці
    Я лечу, мов ангел угорі,
    І люблю так віддано, як птиці.

    Помахом крила я бачу твій
    Погляд, силует, самотній спогад
    Ангеле земний, невже тобі
    Також хочеться криштальної любові?

    Небо і земля прилинуть до зірок
    Адже вдвох – воістину велика сила,
    Лети, мій ангеле, до мене, до висот
    Любов’ю я дарую тобі крила.
    18.12.06 м. Київ


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  49. Валентина Швед - [ 2008.03.12 18:31 ]
    ***
    Волошка синя – глибина душі!
    Ти увібрала в себе дух землі
    І сіна скошеного смак,
    Зіркове небо у очах.
    Як лагідність недоторканих вуст,
    Ти разиш серпом серця стук.
    Безмовний жар в моїх очах –
    Блакитні квіти у твоїх руках.
    10.06.03.


    Рейтинги: Народний 4 (4.5) | "Майстерень" 4 (4)
    Коментарі: (2)


  50. Валентина Швед - [ 2008.03.12 18:09 ]
    Пам’ятник посеред Львова
    Найвища ніжність білого крила...тримала камінь,
    Пір’їни, вірні, в небо піднялись, цвівши вустами,
    Коханням скупані до голизни з квітучим серцем
    Й очима сині неба висоти, даровані відверто.

    Як тонкий контур квітки пелюсток тримає колір,
    Чи вічні ноти пісні у пташок – зникає гомін,
    Як світле біле – вічна доброта – цитує чорне
    І як вода, лиш капелька одна, метал розгорне.

    Так пара цих лебідок, молодих, крильми у небо
    Тримали мертвий камінь для води, упершись твердо,
    Любов’ю повні душі цих пташок кохались дуже,
    А те, що камінь за крильми – то все байдуже.
    01.12.02.


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1598   1599   1600   1601   1602   1603   1604   1605   1606   ...   1796