ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики тепер без дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Оксана Мазур - [ 2018.01.02 13:39 ]
    Не…
    Не цілуй її шию, хай храми спинаються в небо,
    Хай шпилясті пір’їни збиває стріла торжества.
    У вітражному співі органу хто Либідь, хто лебідь,
    А вона упокорена Леда чужого ребра.

    Їй не каятись – жити, зануривши пальці прозорі
    В помаранчеву пащу геєнни, а суддями хто?
    Запинай стегна, груди, живіт, але звершиться голо
    Опівнічне пророцтво купальської ночі. І сто

    Зголоднілих русалок протяжно ураз заголосять,
    Розтинаючи тишу липневу на повсть проміж зір.
    Ти забудеш її, а вона обстриже чорні коси,
    Вона висіє коси і з того народиться звір…

    Там де льон і жита, де яєчка висиджує чайка,
    Де козак задрімає, схмелівши од браги тепла,
    Там пройде дивний звір, у стежину зволочиться крайка,
    Тільки коси обрізані, мабуть, навряд чи й була…

    Не цілуй ані шиї, ні перса чи смагу рамена,
    Не звертай навіть погляд у сад полуниць-молитов.
    Білі яблуні палені, зболені мавки і темне
    Вишиття гарячковою гладдю старих корогов.

    Не цілуй! Хай цілує вона, хай скипає окропом,
    Молоком вишугує за межі і щерблений край,
    Непритомною кров’ю, паруючим криком щокроку
    Помирає з жаги. Але ти не цілуй. Не чіпай.
    6.06.17


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (25)


  2. Домінік Арфіст - [ 2018.01.02 11:41 ]
    тінь...
    тінь вища людини – коли перед нею стіна…
    ніхто нікому не винен – коли всі кругом – вина́…
    ви́на… червоні ріки – пий-залийся… віки́
    я відпускаю наві́ки лебедем із руки…
    птиці дарма́ що в небі – всі путі до землі…
    кожному по потребі – голих у королі…
    вільних у божевільні… караних у кати…
    проповіді недільні… вибілені хрести
    о́біч доріг вчорашніх… пустки… пастки́ облуд…
    помирати не страшно – важко крізь біль і бруд
    тіло своє дожити вдячно у доброті…
    легітно відпустити… душеньці-сироті
    вимолити покуту… випрямити путі…
    ді́тьми… піснями бути – лиш би не в небутті
    Богу вернути душу – що відбула… збулась…
    це єдине що мушу… щоб не вертати в Час…
    не повертати в зиму – Господи, зимно як…
    пізню зітру сльозину… і простягну мідяк…
    … лебеді відлетіли – люта нині зима…
    і не холодно тілу – тіла більше нема…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  3. Оксана Дністран - [ 2018.01.02 10:01 ]
    ***
    Відболілося маками,
    Відридалося відчаєм.
    Не пручаюсь, однаково
    Фотоплівки засвічені,
    Світ на долі поділений,
    До клітин – одцифрований,
    І за нашими спинами
    Вже не ангели, - ворони.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  4. Володимир Ляшкевич - [ 2018.01.01 17:51 ]
    Чоловіче
    Пиши лише рядки магічних слів,
    аж доки не потане туга днів -
    пиши себе собі собою, - не жінкам,
    бо їм це - як безодні фіміам,
    бо все - співмірності, і хто б хотів
    знести донизу з високості храм,
    складаючи, так чи інакше, крам.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (6) | " Поетичні баталії - чоловіки vs жінки "


  5. Володимир Ляшкевич - [ 2017.12.31 20:29 ]
    Одіссей. Продовження
    Все глибші, тонші проминулого сліди,
    на упокореній сітківці бруку тільки
    дощу нічного пил і марево вітринне, -
    земного суму барвні вогники розмиті -
    і каблуки леткі нової Пенелопи
    виспівують так мідно, мірно, як щити
    колись услід моїм човнам зі скель Ітаки.


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (15) | "Одіссей 3"


  6. Мирослав Артимович - [ 2017.12.31 19:32 ]
    *** (9 років тому)

    Останній день старого року –
    Такий прозорий та ясний,
    І ранку срібна поволока
    Вістує вже про Рік новий.

    Блукаю вулицями Львова,
    У парку стишую свій крок,
    Іскриться паморозь ранкова,
    З-під ніг поскрипує сніжок.

    Завмерли в інеї дерева,
    Мов сивочолі вартові,
    А чисте-чисте плесо неба
    Над ними світиться вгорі.

    І перше сонячне проміння
    Верхів'я ніжно золотить.
    Краса казкового видіння
    Карбує в пам'яті цю мить.

    Остання роль старого року…
    Тепер його спочинок жде…
    Що ж, потрудився він нівроку –
    Я дякую за кожен день:

    За ласку рук – таку жадану,
    І за тремтливі почуття,
    За світ прекрасного роману,
    Що називається – Життя!

    31.12.2008


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (6)


  7. Марґо Ґейко - [ 2017.12.31 12:20 ]
    Триптих кохання
    І Фея Моргана
    З’являюсь під вечір із надр океану
    Сиреною зваблюю, ввожу в оману
    Малюю промінням й водою примари
    Дивуються маревам цим сірі хмари

    Дружина Едему, Аїду – коханка
    Сповідниця шлюбу, нестримна вакханка
    Я завтра інакша, ніж вчора і нині
    Зачата у штормі, народжена в піні

    Веселка – найкраща для мене кіфара
    Торкнусь її струн і вулкана-мольфара
    Могутності кратеру гратиму «Славу»
    Пекельну за вінця він вивергне лаву

    Контрастне повітря мене огортає
    Запитують часто, чи справді я – та є,
    Хто зводить чертоги оптичних палаців
    Тим зманює з курсу усіх мореплавців

    Єдиний мій одяг – волосся і хвилі
    Тому я беззахисна в повному штилі
    Гадають мужі, що візьмуть собі бранку
    Хапають мене, їм не жити до ранку

    Співаю солодше за звуки органу
    Чи хочеш побачити Фата Моргану?!
    Прив’язуйся міцно до щогли канатом
    Заклей воском вуха, бо голос мій – Fatum.

    ІІ Летючий Голландець
    У штормі я бачу красу бездоганну
    Реве корабель небу власну осанну
    На щоглах канати мов струни гітари
    Відточують хвилі об деку удари

    Тріпочуть вітрила - зітлілі лаштунки
    У діжках по трюму бовтаються трунки
    Сурмлять урагани тривожні фанфари
    Зникає за обрієм дужка кіфари

    Для нього цей день в ланцюгу лише ланка
    Звила уробо́рос фортуна-циганка
    Це плата така за сприяння гордині
    По Друге Пришестя буття в блуканині

    Порти не приймають вигнанця корсара
    Тож доля його невблаганна сансара -
    По колу пливти в колі злої команди
    У дрейфі жахати човни і шаланди

    Бояться його кораблі і фрегати
    Бо знають, що сенсу не буде благати
    Безстрашних, безсмертних, розхристаних ланців
    Команду нещадних, нещасних голландців

    Та мова гордині завжди - lingua franca
    Коріння її найчастіш - забаганка
    Збагнув капітан і кляне вже ту днину
    Коли оминути Мис* виклик він кинув

    Прирік корабель безмір вод борознити
    В оточенні мертвої заживо свити
    Змія їсть свій хвіст - це не матиме краю
    Тому я в мандрівці йому потураю

    Сміливо приборкаю Левіафана
    Вітатиму верхи свого капітана
    Я-Фея Моргана - богиня Астарта
    Розважу того, хто за дім має Та́ртар.

    ІІІ Музика
    Хмарини пливуть мов небесна армада
    З них вторує шторму громів канонада
    На арфах сталеві натягнуто ванти
    Зіграють нам тріо вітри-музиканти

    Поверхня води - це суцільна литавра
    Софіти засяють з сузір’я Центавра
    Під музику вітру в обіймах сирени
    Він слухати зможе любовні катрени

    Єдиними свідками будуть нам чайки
    Ковзнуть мужні руки на дві обичайки
    Стрункого, тонкого, звабливого стану
    Для нього я першою скрипкою стану

    Душа моя ширша ніж землі і води
    А в плоті до пекла і раю є сходи
    Два тіла зіллються в містичному танку
    Йому подарую себе без останку

    Замріяно стихне стихія навколо
    Проникливо гратиме він своє соло
    Зайде у містичні ворота з нефриту
    Кохатиме палко свою Афродіту

    Звучатиму ніжно в руках капітана
    Дозволено все, я лиш Фата Моргана
    Так буде сьогодні, останньої ночі
    Кохання-дарунок небес, а не злочин.

    “Est modus in rebus”

    Спиню обертання штурвалу фортуни
    На мапі долонь трактуватиму руни
    Мечем уроборос проклять розрубаю
    Строк дії спокути наближу до краю

    Лиш серце пульсує в режимі синкопи
    Пливи, розжени женихів Пенелопи!
    Шиття нескінченне нехай відміняє
    Забудь поруч неї про те, що десь я є!

    © Марґо Ґейко


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (7)


  8. Олександр Сушко - [ 2017.12.31 08:44 ]
    Готель "Каліфорнія"
    1
    Шлях пустельний, нірвана,
    Чубом грається бриз.
    Запах марихуани
    Піднімається ввись.

    Перебор. Дав промашку,
    Блима світло як звір.
    Голові дуже важко,
    І тьмяніє мій зір.

    Тисне втома на скроні.
    Метрдотель - зустрічай.
    Чую бемкання дзвонів -
    Це чи пекло, чи рай.

    Бачу дівчину кльову,
    Ледь не зсунувся дах.
    Народився я знову,
    І розвиднівся шлях.

    Приспів:

    Нумо до готелю "Каліфорнія"!
    Це чудовий світ!
    Це чудовий світ!
    Тут свобода всім, а не колонія.
    Є дівчата й спирт,
    До надгробних плит.

    2

    Дах пливе на ТіффАні,
    Її Бог - Мерседес.
    Парубки на дивані -
    От і весь інтерес.

    Вигарцьовує пара,
    Розпашіли тіла.
    Хтось танцює на пам'ять,
    Сум стирає з чола.

    Викликаю прислугу -
    "Принесіть но вина".
    Та мене не обслужать,
    Бо його тут нема.

    Розмовляють далеко,
    Спати геть не дають.
    Так, насправді тут пекло.
    Треба рушити в путь.


    Приспів:

    Нумо до готелю "Каліфорнія"!
    Це чудовий світ!
    Це чудовий світ!
    Це чудовий світ!
    Тут свобода всім, а не колонія.
    О, який сюрприз!
    Та чому я скис?

    3

    Стелі куртуазні,
    Льодяна шампань.
    Кажуть - всі ми в'язні
    Потайних бажань.

    Ми святкуєм! Прозит.
    Точимо ножі.
    Звіру треба крові,
    Всі вже на межі.

    Пам'ятаю двері,
    Втечу стрімголов.
    Кличе вітер прерій,
    Я на волі знов.

    Опустіла клітка,
    Тихо у саду.
    Я прийшов нізвідки,
    Знов туди іду.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  9. Марґо Ґейко - [ 2017.12.29 19:24 ]
    Homo Tacens (людина, що мовчить)
    На всіх мовах світу ти можеш мовчати
    Мовчання різниться за суттю і змістом
    Нехай для розмови лишаються чати
    В словах не завжди досить місця для істин

    У царині іншій завдасть квазі-мова
    Тональність стосунків і межі дистанцій
    Мовчання для того найкраща основа
    "Homo est animal loquens" et tácitus *

    Але ж кожна тиша, є тиша почасти
    Порожнє запліднити можна навмисно
    Складний ембріон мисленнєвий зачати
    Геном закрутити в спіралі зі смислом

    Тож містика погляду, пластика руху
    Чуттєві утворюють в душах прилоги
    І чутно їх добре, аби хто послухав
    Та чують не всі мовчазні DIAлоги

    Для двох діалог має власне звучати
    Мовчання є слово в чуттєвому танці
    Вгадаю, про що велемовно мовчав ти
    Про те, що давно наші душі коханці?!

    *"Людина - це тварина, що говорить" і мовчить (лат.)
    © Марґо Ґейко


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (5)


  10. Олена Багрянцева - [ 2017.12.29 11:28 ]
    А все буде добре. Я знову чекаю на потяг...
    А все буде добре. Я знову чекаю на потяг.
    У жмені тримаю зажурене сонце зимове.
    І куриться, стелиться шлях, наче книга прозова.
    Перону пасує січневий замріяний одяг.

    А все буде добре... Звикаю до правди гіркої.
    Три крапки між нами, як рейки, як балки сталеві.
    Я знаю, що ти не зустрінеш мене на кінцевій.
    Та лину в дорогу далеку стрілою стрімкою.

    А все буде добре. Бо сяють вокзали вогнями.
    Бо діти щедрують на долю щасливу і щедру.
    І пахне святково срібляста ялинка і цедра.
    І їде, несеться мій потяг
    Вперед
    За вітрами.
    28.12.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  11. Дмитро Куренівець - [ 2017.12.27 19:18 ]
    Із прийдешнім Роком Собаки!
    Хто вірить, а хто – майже ні,
    У знаки й зодіаки,
    Та знають всі: вже на коні
    Прийдешній Рік Собаки.

    За це – респект країні Хань
    І східним друзям іншим!
    А я тут зграю побажань
    Зв’язав на шворку віршем.

    Проблем довкола – як собак,
    Та ще й життя – собаче…
    Хай це нас не гнітить, однак.
    Нехай наш ворог плаче!

    Проте ж не все зійшло на пси:
    Є ми, живі-здорові,
    Є час і місце для краси,
    Для праці й для любові.

    Хай квітне все, на чому нам
    Вдалось собаку з’їсти!
    (Корейці скажуть тут «ням-ням»,
    Та це – геть інші змісти…)

    Щоб не навішали на нас
    Усіх собак на світі,
    Але щоб знали ми в цей час,
    Де́ всі вони зариті!

    Сумління й гідність – ось яка
    Хай стане рать на чатах,
    Щоб ми не мусили в Сірка
    Нічого позичати…

    Хай рік новий, мале щеня,
    Стає своїм для зграйки,
    А ми – щоб ставили щодня
    Життю самі лиш лайки!


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  12. Гренуіль де Маре - [ 2017.12.26 16:30 ]
    Безсніжне
    Безжально ранні надвечір’я,
    Безтямні очі бляклих зір.
    Страханням ночі ти не вір. Я
    Ось не боюсь їх… Теж не вір -

    Боюсь, ще й як. До третіх півнів
    Сочать примари по кутках,
    Вихляють в світлі нічника
    По стелі обриси невірні.

    І білий світ, і білий сніг
    Втонули в твані середмістя,
    А згублені дитинні сни
    Тихенько хлипають – вони
    Ще в тих заметах, в тій зимі,
    У полі чистім…


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (17)


  13. Домінік Арфіст - [ 2017.12.23 23:44 ]
    останній наказ татка...
    пустіть мене у той – далекий світ –
    мої прекрасні чудотворні діти…
    бабусю-богомолицю устріти
    якої ви не бачили… простіть
    що не зумів уберегти тепло
    у довгі зими нашого нагір’я
    усі байки родинного повір’я
    я розказав… там раю не було…
    там грецька… польська... караїмська кров
    із українською влили́сь у ваші вени…
    зробилася основою основ
    крилата мова… лад її пісенний
    пронизує таким серцебиттям
    такою тугою возносить душу вгору
    такою радістю осяює життя
    небесний голос янгольського хору…
    співайте, діти… крізь гірку сльозу…
    коли німі вуста запрагнуть слова…
    вплітайтеся у колос і лозу…
    вас вирятує і освятить – Мова…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  14. Олександр Сушко - [ 2017.12.23 11:01 ]
    Житіє
    Погомонімо про високе,
    Є відповідний антураж:
    Подушка підпирає бока,
    Елегія, нірвана, блаж.

    В трюмо одсвічує менора,
    Стіну вкриває гобелен.
    На столику відкрита Тора,
    А в телевізорі "Кармен".

    Злетілись музи до оселі,
    Стило засовують до жмень:
    Година тихої вечері
    Й пустопорожніх одкровень.

    Засутеніло. Нині грудень.
    Одне лише пече й гойда:
    Співати більше я не буду -
    Мовчить Орфеєва дуда.

    Можливо, був і недоріка,
    І музику не ту учив.
    Чи нефотогенічна пика
    Відлякувала слухачів.

    У Полігамії в опалі,
    Евтерпа каже "Селяві!".
    Пегас підсовує скрижалі
    Аби писав новий завіт.

    Прощебетала доля "Годі!",
    Прогнала з міста у село.
    Сьогодні, кажуть, дуже в моді
    Тримати у руках перо.

    Атланти підпирають стелю,
    А я творю, ввійшов у раж.
    Жона вигукує з постелі:
    - Іди, картопельки насмаж!

    23.12.2017р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  15. Володимир Бойко - [ 2017.12.22 01:02 ]
    * * *
    Закам’яніли порухи душі,
    Віддаленілих днів не повернути,
    Ти перейшла. Лишилися вірші,
    Яких могло ніколи і не бути.

    Твій шал в мені уже перегорів,
    Перепаливши душу аж до краю...
    Вогонь погас, та жар не перетлів.
    Пече мене … і досі зігріває.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (10)


  16. Олександр Сушко - [ 2017.12.21 10:12 ]
    Мудра жона
    Кохана каже: - Дряпай про любов,
    І оминай важкі, гнітючі теми.
    Народ бажає єв і казанов,
    Альковів, мусі-пусів і гаремів.

    Аби по сторінках текла сльоза
    І в космос долітав сердечний гуркіт.
    Щоб тицяла молодка гарбуза
    І читачі заламували руки.

    Таких поез довкола сотні скирт,
    Зліпилися в один глевкий вареник.
    А в мене, що не вірш - то лабіринт:
    Сиди і думай, що сказав письменник.

    Рука малює злющого слона,
    Могутня бивня настромля кокоса,
    Та на коліна всілася жона,
    Цицьками настовбурчилася в носа.

    Не думав, що вигинистий задок
    Цікавитиме у моєму віці.
    А на папір уже стрибнув рядок:
    Гаразд, шановні, напишу про циці.

    21.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  17. Олександр Сушко - [ 2017.12.20 18:05 ]
    Господи, прости!
    Плює нечема люду у лоби,
    Немає перешкоди нині хаму.
    Казав Спаситель "Ближнього люби",
    А я би краще посадив у яму.

    А ще би причепив до ланцюга
    І заштовхав би кляпище до рота.
    Людва боїться тільки батога,
    А будеш мирним - то пошле до чорта.

    Людина, кажуть, це дитя небес,
    Та око іншу прозира картину:
    Іде хазяїн. Поруч виє пес.
    Не жер із ранку, то гризе дитину.

    Сусіда каже: - Я боюся, пас,-
    І дременув, застрашений, із парку.
    А парубок сміється, каже "Фас!",
    Тож я в кишені мацаю ножаку.

    А далі - бойовик, жахіття, жесть,
    За спину заховав малого сина...
    Нещасний пес зустрів достойно смерть,
    А у господаря із пащі піна.

    Кого потрібно садовити в кліть?
    Мене? За те, що укривавив швайку?
    Нацьковують біду, а ви мовчіть,
    Під зуби суньте синову горлянку?

    Чи милосердя - звук уже пустий,
    Або знущання - це така зарядка?
    Шепочуть губи "Господи, прости!".
    Та ніж у плоть ввійшов по рукоятку.

    20.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Сушко - [ 2017.12.20 15:29 ]
    Поезія
    "Троянди й виноград" писав хороший лірик.
    Я теж, мабуть, поет. А фарби вже не ті.
    В одній руці - перо, а в іншій - сірий віник:
    Гармонію люблю. Але у чистоті.

    Дратуюсь як рука чіпля сусідні струни,
    Або коли маляр забризкав полотно.
    Охайні письмена - це піднебесні руни.
    І як плететься в'язь мені не все одно.

    Учуся день у день по-справжньому літати,
    До сонечка дібравсь, і падав у яри.
    Вдягаю словеса у найдорожчі шати.
    Не соромно за труд. Усе що є - бери.

    Я бачу як зі слів народжується пісня,
    Рокочуть небеса:- Твори! Не жди подяк!
    Поезія комусь - красиве і корисне.
    Для мене це - любов, багатство і життя.

    19.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  19. Володимир Бойко - [ 2017.12.19 21:26 ]
    Крок за горизонт
    Ми тримаєм крок за горизонт,
    Наша ціль туманами повита,
    Наша ціль, неначе Рубікон
    Перейти – і будеш вічно жити.

    Ми пройшли немало вже доріг,
    І стежок натоптано чимало.
    Нас в путі стрічали дощ і сніг,
    І вітри пекучі обвівали.

    Ми ніколи не звертали вбік,
    Що б дорогу нам не переймало –
    Поміж гір вируючий потік,
    Гострі скелі чи гірські обвали.

    Лиш вперед – бо ми сини вітрів.
    Нас вони навчили перших кроків,
    Нас вони навчили перших слів –
    Горизонт, дорога і неспокій.

    Ми йдемо в незвідані світи,
    В тую даль, що манить нас і кличе.
    Ми йдемо, бо мусимо іти.
    Ми шляхи торуємо у вічність.

    1975-2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (2)


  20. Олександр Сушко - [ 2017.12.19 14:22 ]
    Поневага
    Дурна товпа. Не відає краси.
    Шанує тільки те, що можна зжерти.
    Для мене люди - сонні карасі,
    А ми - творці - напівбоги, естети.

    За мною смерд кавалки підбира,
    Причісує, гнилі пломбмує зуби.
    Я - пан своєї музи і пера!
    А ті, що знизу - хай підносять шуби.

    Куди не глянь - усюди чорно, гидь,
    Від подихів людських нестерпно, мулько...
    Та геній хоче їсти. Аж сичить.
    І витерти під носом варто бульку.

    Тавро зневаги клеїться юрбі,
    Погорда его змучене ворушить.
    Висить лайливе слово на губі,
    Ось-ось впаде, поцілить прямо в душу.

    Яка ж гидка, відразлива пиха!
    Її не переважують таланти.
    Митець - це не господар, а - слуга.
    Про це завжди потрібно пам'ятати.

    19.12.2017р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  21. Олександр Сушко - [ 2017.12.18 18:32 ]
    Таки потрібно
    Буває, затинається актор,
    Або поет встругне сонет-шкарубу.
    Але від щастя вмерти - перебор:
    Зізнався у коханні - врізав дуба.

    Закрижанів життєвий океан,
    Вдягнули трупа в похоронні шати.
    Лежить сумирно сивий дідуган -
    Йому уже амури до лампади.

    Інсульт? Інфаркт? Однині все одно.
    Цвяшок із дошки витягли обценьки.
    Тендітна юнка глипа за вікно,
    Не склалося пожити зі стареньким.

    Здається, в длані Божа борода,
    І срібна ложка визирає з рота,
    Аж тут у лоба гримнула біда:
    Хотів любити, а попав до чорта.

    А пташка вже гарячою була,
    Жадав поживи хтивий голос плоті.
    Якби ж годину доля ще дала
    Аби у світ прийшов Буанаротті!

    Ідуть роки. Стікають до калюж.
    У жінки випав зуб, срібляться скроні.
    Дрімає на дивані п'яний муж
    І косяком затягується доня.

    Буває, виростає і будяк,
    Або завчасно смерть устромить жало.
    Але потрібно сіяти життя,
    Допоки мойри нить не обірвали.

    18.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  22. Олександр Сушко - [ 2017.12.17 17:20 ]
    Живий!
    Вставай, лебідко! Годі спати!
    У ковбиках уже бурчить!
    Неситий дуже. Бога ради
    Розклепли око хоч на мить!

    Щоночі я - гарячий мачо,
    Удень працюю, аж худий.
    А ти - зманіжена, ледача,
    Не хочеш стати до плити!

    Бажаю в маслі картоплеси,
    Биточків, ковбаси кільце.
    Іди сюди без комбідреса,
    Стань поруч зі своїм бійцем.

    Візьми до рук важку ножаку
    І від луски почисть линця.
    Жона сховалась з переляку
    І не показує лиця.

    Згадались мамині уроки,
    Печальний смуток загриза.
    Сиджу на кухні одинокий,
    В пательню крапнула сльоза.

    Готую чудо у каструлях,
    ...ля натюрель для двох парсун.
    Ротяку роззявля зозуля -
    У ліжко харч красі несу.

    Пахтить печенею із хати,
    Пора писати епілог:
    Навчився гарно готувати,
    Інакше з голоду би здох.

    17.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  23. Олександр Сушко - [ 2017.12.17 16:26 ]
    Великодушність
    Я - простий, просолений моряк.
    Лаятись не буду, браття, мир вам.
    Кажуть, у жінок усе не так,
    Почуття глибокі, наче прірва.

    Корабель штормисько підганя,
    Палубою пролітають хвилі.
    А у ліжку тішиться жона,
    Від кохання втомлена, у милі.

    Ходять морем сизі буруни,
    Чайки поховалися у скелі.
    А в моїй квартирі пластуни
    Крутять еротичні каруселі.

    Охи долітають аж сюди,
    З нею, мабуть, там гарячі "перці".
    Я ж у морі, наче перст, один,
    В бочки насипаю оселедці.

    Холод пробирає до кісток,
    Клешню краба одірвав од носа.
    А у жінки любчиків гурток,
    В кожного своя жагуча поза.

    Час іде. Пристав до берегів.
    На протезах сіль обридло хрупа.
    А побачив любоньку - ожив!
    Калатає серденько над пупом!

    Ангела, що впав, я не спасу,
    Краще на ходу зірву бретельки.
    Афродіту у альков несу,
    Перса обціловую м'якенькі.

    Заспокойся, люба, не дрижи.
    Я тобі не заподію шкоди.
    Для роботи створені мужі,
    А жінки - для втіхи й насолоди.

    17.12.2017р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  24. Олександр Сушко - [ 2017.12.16 21:29 ]
    Нема людини
    Що краще: косовиця в полі,
    Чи телевізор і софа?
    Труди фізичні - це мозолі,
    А сите черево - лафа.

    Коли ще був стрибучим шкетом
    Щодня - гульня, дівки, синці.
    А нині у руках планшети,
    Сідниці вгрузли у стільці.

    Дитятко суне ваговозом,
    Вгодований звиса живіт.
    Борща, котлет - ударні дози,
    Відро пельменів на обід.

    А мешти - розмір сорок п'ятий,
    На гуліверів піджаки.
    І хто у цьому винуватий?
    Генетика? Харчі? Батьки?

    Своїх малят годують люди,
    Від пережору аж хита.
    Мені уже півсотні буде,
    Статура, наче у хорта.

    Ушир пливе од жиру дівка,
    Юнак глита тридцятий рол.
    Допоки діти не каліки -
    Нехай танцюють рок-н-ролл.

    Нехай ганяють у футбола,
    Пірнають, бігають щодня...
    Сусід жує. Трамбує воло.
    Нема людини. Є свиня.

    16.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (14)


  25. Олександр Сушко - [ 2017.12.16 09:22 ]
    Що далі?
    Ми не лежали на Майдані,
    І куля не попала в лоба.
    Але в кишенях повно "мані":
    Віват, Америко-Європо!

    Ми не ходили у жалобі,
    Дітей в могили не ховали.
    При владі. А дурній худобі
    Призначені хомут і рало.

    Порозбирали барикади,
    Похмура чернь згинає спини.
    Для оступачених - лопати:
    Нехай кайлують до загину.

    Брехня вдягнула позолоту,
    Вовчиська - вовниці овечі.
    Не уторопала голота
    Навіщо в хаті колотнеча.

    Годують хлопаки пірата,
    Несуть добро йому зусюди.
    Не має вожака громада,
    Тому боротися не буде.

    p.s:
    Питаю і прошу поради:
    Хохли - діагноз чи порода?
    А, мо до рук сокиру взяти
    І дорубатись до свободи?

    16.12.2017р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  26. Марґо Ґейко - [ 2017.12.15 22:43 ]
    Пиши!
    Коли сумуєш, просто напиши!
    Старокитайське п'ятистопне ши
    Французькі альба чи японські танка
    Це виклик мій, салонна забаганка.

    Пограємо з тобою в буриме?!
    Слова зітчемо в’яззю макраме
    У техниці плетіння кавандолі
    Де кожен вузлик як цілунок долі

    Хоч на папері дотиком пера
    Або на схилах синього Дніпра
    Кристалами прозорого серпанку
    Що видно над водою тільки зранку

    На небі візерунками зірок
    Вважай, я–правовірна, ти–пророк
    Промінням сонця, розою вітрів
    Пиши про те, як ти мене зустрів!

    Залита медом спогадів перга
    В чарунці серця ніжна, дорога
    Із квітів перших зустрічей пилок
    У долі не буває помилок ...

    Сягай найнебезпечніших вершин
    Пиши мені, що хочеш, лиш пиши!
    Рядочки слів під музику думок
    Станцюють наймістичніший танок.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (7)


  27. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.15 14:20 ]
    Те, що глибше...
    1

    Призабула, що таке любов...
    Падають каркаси, град, колоси.
    О жаго моя, ти де? Агов...
    Так весталка храму, що в облозі,
    Відчиняє двері всім вітрам.
    Там за планом будуть каруселі.
    Надрукую фото в Instagram...
    І пошлю ідилію за Делі.

    2

    При дорозі книги-жовтяки.
    Томик за двадцятку, три - дешевше.
    Офірую... Може, завдяки
    Їм - чужим - настане мить полегші?

    Паоло Коельо не візьму.
    Прочитала, рушила... не стріла.
    Бачу стежку, абрис у диму...
    Мимо серця - реп, канцони, стріли.

    Загортаю вірші в золоте.
    Не кричать. Іронія - за соску.
    Ось і грудень-дядечко... мете
    Давню фольгу, свіжі папіроски...

    3

    За двома зайцями... за трьома...
    На снігу сліди. Лілова тиша.
    Призабула, що таке зима.
    Сонце будить зерня - те, що глибше.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (4)


  28. Олександр Сушко - [ 2017.12.14 15:28 ]
    Гуртом
    Аж під хмари злітають орли,
    Еверестом здираються шерпи.
    Чумаки! Розпрягайте воли!
    Будем сало із бульбою жерти!

    Після пляшки - у космос гуртом.
    Після другої - висохне море.
    Нам пороблено. Взято в полон.
    Упилися бодягою мойри.

    Ці баби від народження злі,
    Линви долі, неначе гароти.
    Що їм кров, чи гіркі мозолі -
    Україну призначено чорту.

    Тчуться зрада, чужі молитви,
    Мова бісова "старшого брата".
    Пагінець виростає кривий,
    Легіони Іуд і Пілатів.

    Поле панові оре глитай,
    Не підводить на сонечко вічі.
    А хотілось упхатись у рай,
    Тільки долі ніхто не позичить.

    Бити батька навчились гуртом,
    У кишенях стовбурчити дулі.
    Станьмо, браття, країні щитом!
    Та сусід утікає від кулі.

    Пхає крам у вагони й мішки,
    Забиває і вікна, й пороги.
    До кордону біжать хохлаки,
    Скоро в хаті не буде нікого.

    14.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  29. Олександр Сушко - [ 2017.12.13 17:21 ]
    Зима
    Фата-моргана. Все довкруж мана.
    Ще не старий, але в люстерці зморшки.
    Виорює чоло печаль, війна,
    Осріблюються кучері потрошку.

    Втомився від жорстокої юги,
    Пора зігрітись, утекти до сонця.
    Але печу із кров'ю пироги -
    В ціні кати, собаки, охоронці.

    Уже не жалко рідної орди -
    Там кожен другий злодій-пришелепа.
    Малюють рай державницькі роти,
    А озирнувся - бур'яни до неба.

    Хотілось щастям скрапнути з пера,
    Сипнути на папір кохання руни.
    Та спить Ерато, мабуть, застара.
    Чи зрадила, вовтузиться із юним.

    А за спиною шелестить зима,
    Там неня, тато, доня та онучка.
    Іще живий. А їх уже нема.
    Болить. Пече. Рука ламає ручку.

    13.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  30. Олександр Сушко - [ 2017.12.13 11:42 ]
    Поза №5
    Вечір - час найкращий для думок.
    Розімліло вислизаю з ванни.
    Поза - лотос. Гріє килимок.
    Мить - і відлітаю до нірвани.

    По "стезі" навпомацки іду,
    З пупа скоро вилізе прозріння.
    Але кайф увесь - під хвіст коту:
    Гавкає жона від злості синя.

    - Де получка ти мені скажи?-
    - Ось, купив касети і брошурки.
    Гуру каже - за скарби - гроши.
    А жона: - Ти що, здурів, придурку?

    Ох, вчувало серденько біду!
    Ляпнула про Шамбалу усує.
    Цю ізотеричну лабуду
    На роботі я сама штампую!

    Я тобі не теща і не зять -
    За копійку розірву горлянку.
    Марш у ліжко! Поза - номер п'ять!
    Будеш борг виплачувать до ранку.

    13.12.2017р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  31. Олександр Сушко - [ 2017.12.12 17:50 ]
    Очікування
    Ех, молоде-гаряче, рветься в бій.
    Штовхає в спину у зірках барило.
    - Давай, братва, хутчій окопи рий!
    У результаті - хрест, вінок, могила.

    Для степу роблять бронекатери,
    Гармати облаштовують на щуки.
    Гей, налітай! Цукерочку бери!
    Бабло дурне тече плюгавцю в руки.

    Ще рік чи два - і вирій, благодать,
    Торби знесуть підручні до кордону.
    Слуга народу! А насправді - тать.
    У рейвасі вхопив собі корону.

    Прокинувся. Доокола сади,
    Цвіте айва, гарчить людва "щаслива".
    Загнали в гроб. Всміхаються кати.
    Але живу в очікуванні дива.

    12.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  32. Олександр Сушко - [ 2017.12.12 17:55 ]
    Тьху!
    Політична тусня. Крики, рейвах, бедлам,
    Оселедці вигукують: - Мі-ха-а-а-а!
    Умочаю перо у старенький калам:
    Обирають нового халіфа.

    Попередні герої дрімають в кутку.
    Нова іграшка. Вельми цікава.
    Прилетів генецвале на цицю м’яку,
    Вдома ж - клітка чекає іржава.

    Гей, козаче, дивися – парує рілля,
    Не встигає вбирати гаряче.
    Та не мудрість шугає хлопу під бриля –
    В пащу тигру засовує пальчик.

    А он там – у тіні – майталає коса.
    В черзі довго, протерлись підкови.
    Мудрий Мойшо, ходімо, вшануєм Пейсах,
    Помолімося щиро Єгові.

    Бачу шал і гризню. Обривають чуби,
    Рим палає, втішаються готи…
    Тьху, привиділось. Краще б учора не пив.
    Все, пора. Треба йти на роботу.

    12.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  33. Олександр Сушко - [ 2017.12.12 17:11 ]
    Леви та блохи
    На баобабі світом нудить шпак.
    Під ним гарчать від люті кілька бестій.
    Гризуть левиці антилопі карк,
    А я живу у їхній жовтій шерсті.

    Тут затишно. І ворогів нема,
    Жую усмак дебелу волосину.
    Кохання – море, бо самичок тьма,
    Дрімаю на хребті, чи під коліном.

    Не тільки леви моцні й вельми злі.
    Людина є. Жорстока і несита.
    Конвульсії здригають пазурі,
    На шкурі розцвіли криваві квіти.

    Підстрелено кошицю, подиха.
    Собака учепилася за лапу.
    Перестрибнула на Рябка блоха,
    А за нагоди - скочить і на шкапу.

    Намудрував? Зіграю в піддавки,
    Фінальна сцена просить епілога:
    Нехай себе шматують хижаки,
    І хай живуть і процвітають блохи.

    12.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  34. Олександр Сушко - [ 2017.12.11 17:40 ]
    Без скрипки
    Я - скалозуб. Весела птаха.
    Усяке скаче з-під пера.
    Пішов на фронт - вернувсь без даху:
    Життя людське не сміх - жура.

    Щасливих мало в морі хворих.
    Той - одинокий, той - сліпий.
    А дзвони вперто б'ють на сполох:
    На сході пекло, чорторий.

    Вбрання землисте, колір хакі.
    Пожива - спирт і цигарки.
    В гаях - окопи, гільзи, танки,
    Той - без ноги, той - без руки...

    І не затулишся від горя,
    Вдихаю сморід і дими.
    А люд саджає бараболю
    Посеред рейваху й чуми.

    Лящать над вухом зуби з криці,
    А зір прикутий до могил.
    Полопалися струни в скрипці,
    І деко луснуло навпіл.

    Нема кінця кривавій бані.
    Кислиці - ось й усі плоди.
    І що - співати про кохання
    Та про осонцені сади?

    В струмку життя занадто мілко,
    Братів ховаю під траву.
    Позичте, друзі, хоч сопілку,
    Можливо, я ще оживу.

    11.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  35. Олександр Сушко - [ 2017.12.11 16:57 ]
    Кінець світу
    Гризуться пси. Вояки терті.
    Уміють вкласти у гроби.
    Ми ж - пішаки на дошці смерті,
    Усі заляжем під горби.

    "Вперед!", "Ура!" , "Ату!" і "Слава!"
    Ревуть розчахнуті роти.
    А я кажу, що ця потрава
    Завжди приводить до біди.

    Женуть скотину до забою,
    По шкурі хлещуть батоги.
    Хотілось миру, супокою,
    Але спокутую гріхи.

    Щоденно хлипи, труп'я, тризна,
    Летять прокльони з пекла ввись.
    Помри за рідних! За Отчизну!
    За владу скурвлену загнись!

    Гребуть народ у братські скирти,
    Там будем скоро ти і я.
    А мій сусіда хоче жити,
    А не згоріти у боях.

    Прямою вцілено по схрону,
    Забрав до себе душу Біг.
    Пора ударити у дзвони:
    Ідуть померлі до живих.

    11.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2017.12.11 04:16 ]
    Минулася любов
    Минулася любов, мов листя облетіло
    Із дерева жаги, не збуджує мене.
    Вуста мої байдужі, не шепочуть: «Мила,
    Яви мені, благаю, личенько ясне!»

    Для тебе я чужий. І став таким тоді ще,
    Відколи уколов пером твоє єство.
    І істина із гір співала птахом віщим –
    Не бути нам ніколи, певно вже, удвох!

    І разом не літати в безберегій сині,
    Бо вимага для всіх кохання з давнини –
    Прощати вміння, розуміння і терпіння.
    Та не властиві, бачу, ні, тобі вони.

    Дарма, немов Алкей, шукав розради ліки,
    Здобув лиш самоту, як Робінзон Дефо,
    Лишилася мені ти мрією навіки,
    Як гордовита й непоступлива Сафо.

    Цірцеєю була із голосом Сирени…
    Щасливий, що життя од тебе вберегло.
    Що не розтяв собі у розпачі я вени,
    Що чистим б`є мені кастальське джерело.

    11.12.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  37. Олександр Сушко - [ 2017.12.10 22:50 ]
    Потороча
    Ох, і надудлився вина!
    Аж пити вже не хочу!
    Стрічає, начебто, жона,
    Пригледівсь – потороча.

    Шерепа сварить рогачем,
    Наводить, мабуть, порчу.
    У шпарці шкрябаю ключем –
    Штовхає потороча.

    Почвара шкірить в небо зуб,
    Вкусити, злюща, хоче.
    Рачкую шпарко аж за дуб –
    Догнала потороча.

    За космаки хапа, чмара,
    По рівчаках волочить.
    «Хазяйство» випало – діра!
    Лютує потороча.

    У мацапури бюст – ого!
    Націлює ув очі.
    Зіпнувсь урешті. В ліс бігом.
    Відстала потороча.

    Очуняв. Щезла машкара.
    Лежу у ямі вовчій.
    А сіроманець – не мара,
    Вже краще – потороча.

    Над головою чую "Кар!",
    Тікаю що є мочі.
    Іще не хочу на цвинтар -
    Лечу до поторочі.

    10.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  38. Олександр Сушко - [ 2017.12.10 16:11 ]
    Кожному - своє
    Хотів народитися жінкою,
    Красою світити у світ.
    Але майталаю ширінкою,
    Ковтаю розбавлений спирт.

    Життя – пріла, кручена путанка,
    А хочу тепла для душі.
    Аби цілували у пуп’янка,
    Носили в м’які спориші.

    Аби пахтотіло парфумами,
    Очиці обквецяла туш.
    Ночами рахатно-лукумними
    Сіднички розм'якшував муж.

    Сопіла б уранці у ліжечку,
    Коханий приносив кав'яр.
    Але заробляю копієчку –
    Майструю козлу будуар.

    Життя не витримує критики,
    Робота – не мед і бузок.
    В ручицях – довбачки та викрутки,
    В коритах – цемент і пісок.

    У шуби вдягаються «дєвушкі»,
    На пальцях – коштовностей блиск.
    А в мене – порепані тертушки,
    У крижнях – скрипіння та тріск.

    А ладо кошицею лащиться,
    Гормони шумлять в голові.
    Працює генетики матриця,
    Розслабився, осоловів.

    Пухкеньке намацав під спинкою,
    До лона крадуся тайком…
    Хай жінка лишається жінкою,
    А я – залишусь мужиком.

    10.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  39. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.10 14:06 ]
    Над землетрощею


    Маленькі радощі мегажиття.
    Утіхи зримі: полотно, хлібина.
    Плин буйних наративів - йди, затям...
    Чийсь ідол ошкіряється звірино.

    Вальяжний лев загарбає пісок.
    Відмовлять у любові, славі, ніші.
    Зросте в сопрано юнки голосок.
    Штовхнуть у прірву заздрі, найрідніші.

    Ословиш яв. І піднесеш ослам
    Див батик - розмальований, квітчастий.
    Ти не просилася в едем-бедлам,
    Над землетрощею творила щастя.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)


  40. Олександр Сушко - [ 2017.12.09 19:30 ]
    Не хочу!
    Ти не друг! Шуруй із хати!
    Пляшки й грошей ніц нема.
    А горлянка сухувата,
    І будунище дійма.

    Вчора виссали получку,
    Спиртували борлаки.
    А сьогодні - пес-вонючка,
    Дооблизую склянки.

    На бухло повзуть друзяки,
    Чують запахи вина.
    А як зляжу - будуть "гайки",
    Кличу, а в одвіт - луна.

    Діти й жінка десь далеко,
    Утекли чортам під хвіст.
    В мене свій нечистий хека,
    Манить пальчиком під міст.

    Кажуть, що лечу з орбіти.
    Може, досить? Пляшку геть?
    Нє, не хочу! Буду пити...
    Простягає чарку смерть.

    09.12.2017р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  41. Олександр Сушко - [ 2017.12.09 15:24 ]
    Кличуть
    Нагорнуть локшини в таріль,
    Кисляве пиво - хлюп у кварту.
    А з-під пера - усохла міль,
    Спішить у світ ума палата.

    Співав. Та люд не пам'ята,
    У вухах затички-беруші.
    А напишу - тусня, шопта,
    І віртуальні цьоми, ружі..

    А пам'ять, наче темний льох:
    Гукнув, навзаєм - тихе ехо.
    Веду постійний діалог
    Із власним гордовитим его.

    У кожного своя мета,
    Той - хоче гріш, а інший - слави.
    А мій Пегас кричить: - Гайда
    Пастися просто на отави.

    Пасися, друже, тільки "за",
    Втомили творчі перегони.
    Ти став огрядний байбуза,
    А на Парнасі - чемпіони...

    Прийшли у гості читачі,
    Розчісую хутенько пейса.
    Благають: - Друже, не мовчи!
    Хіба ж мовчу я? Ось поеза!


    09.12.2017р..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  42. Олександр Сушко - [ 2017.12.08 18:29 ]
    Циган зна...
    На картині пейзаж: верби, квіти,
    Птеродактиль і три павуки:
    Циган зна, що кобилі робити,
    Хай вивалюють бевзі баньки.

    А поеза - як з дишла гармата,
    Кожне слово - обламана віть.
    Начитався Бодлера і Сартра:
    Циган зна, що кобилі робить.

    Анапестом пишу я не ловко,
    Та і думка важка, наче танк.
    Хай пиляє перо як ножовка:
    Циган зна, що до чого і як.

    Рима є. Все чистенько, без мата.
    Дехто каже "Чудово!", "О,є!".
    Хоч і дохнуть мої пегасята -
    Циган зна, що кобила жує.

    Та, чомусь, позитиву не видно,
    Музи, кручені, збились у клин.
    Як же, друзі, поету обидно:
    Циган втік. Я лишився один.

    08.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  43. Олександр Сушко - [ 2017.12.05 06:54 ]
    Прощай!
    Джакузі. Куня емігрант-чистоплюй,
    З Житомира втік до Парижа.
    Іздалеку мовить: - Вкраїну люблю!
    А в неї розвалена хижа.

    Удома нелегко. Робота не та,
    Заплатять убогу копійку.
    Скрегоче на сході зубами біда,
    А хочеться доларів, шику.

    Чужою шавкоче мала дітвора,
    А рідна - неначебто гавкіт.
    Мені це болить, і на серці жура.
    Тобі ж - до лампади цей закид.

    Там - краще. Тут - гірше. Майбутнє - туман.
    Сусід піднімає сокиру.
    Ти неньку покинув. Все інше - обман,
    Залишив братів на офіру.

    Мільйони здалися. Шикують ряди,
    У прийми повзуть на колінах.
    У паспорті віза. Кум каже: - Іди.
    Прощай, дорога Україно!

    04.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  44. Олександр Сушко - [ 2017.12.05 06:44 ]
    Чому?
    А пам’ятаєш - шили ми вітрила?
    Стару сукенку мамину – під ніж.
    Злякалася, і стала біла-біла,
    Казав тоді: - Не бійся, плаття ріж!

    За вікнами холодний дощик сіяв,
    А ми давали назву кораблю.
    Спитала: - Мо, назвемо «Наші мрії»?
    В одвіт почула: - Я тебе люблю.

    І народився перший поцілунок,
    Ми задихнулись щастям обидва.
    Зірвала ти із мене обладунок,
    На ліжко впала майже нежива.

    Умовкли музи, генії, поети,
    Задув Амур на столику свічу.
    Я був – Ромео. Ти - моя Джульєтта.
    За ті хвилини досі ще плачу.

    Згоріло все. Потрощено жертовник.
    Січе крупа зі снігу-кришталю.
    Стоїть на підвіконні вутлий човник:
    Чому ж тебе і досі я люблю?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2017.12.04 20:59 ]
    Як сніг на голову
    Прийшли до мене сутінки печальні,
    Зронили на папір іскрини слів.
    Засяяли вогнями сповідальні,
    І я чомусь од того звеселів.

    У цьому справді радість хоч одна є.
    І супити не варто, певно, брів.
    Хоч день життя іще один минає,
    Та недаремно все ж він одгорів.

    Хоч тихий сум чоло моє скородив,
    Та знову вкотре дива я зазнав.
    Ці спазми дум, поезії ці роди –
    Серед зими – як творчості весна.

    Благословенні будьте: ця відлига,
    Що в сад мене ізнову занесло,
    І ця зима, як осінь – ще без снігу,
    І це, як сніг на голову, тепло.

    3.12.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  46. Олександр Сушко - [ 2017.12.03 16:42 ]
    Добре торгувалося!
    Соромиться іще народець красти.
    У мене ж совість – лишній рудимент.
    Втелющився до панівної касти:
    Із бульбашок вичавлюю процент.

    Шумує біля краму людське море,
    На капшуки націлюю петлю.
    Купив за копійчину помідори,
    Та за стократ дорожче загилю.

    Торгівля, кажуть, - нелегка наука,
    Не вмієш – сій на полі гарбузи.
    А я в «купи-продай» - зубата щука,
    Із бевзя гроші вичавлю усі.

    Людва голодна. Сиплеться монета,
    Удатно перепродую товар.
    Уже не лізе. Звикнув просто жерти,
    Халявний уковтну і скипидар.

    Іван щодня працює на городі,
    Петро болванки точить день у день.
    Фізична праця – дурощі, не в моді.
    Мені ж бабло стрибає до кишень.

    Нехай за сина порадіє мати,
    Що не присів, як тато, на стакан.
    Живуть лиш ті, хто вміє торгувати.
    Біжу доїти лоха. Всім пока.

    03.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  47. Олександр Сушко - [ 2017.12.02 09:00 ]
    Загруз
    Ох, і грузько в болоті! Немає дороги і мосту.
    У поезії також свої горбаки, мочарі.
    Ахінею писати людині буває непросто,
    Та уздрів уві сні маячню Сальвадора Далі.

    Ми удвох у міжчассі. Підглипують писки із ряски.
    Треба класти ікру, а натхнення і досі нема.
    Ох, дарма не сходив одшептатись до баби Параски,
    Загубився «апостроф», - сатирик його одірвав.

    Я би гепнувся у баговиння на тлусті сідниці,
    І від розпачу рвав би із тімниці пасемця кіс.
    Бо він цноту украв. Катуляв наче дівку на глиці,
    Наче майстер-гончар, розминаючи глини заміс.

    Все від Бога. А ще від отого прудкого лукавця,
    Лікування важезне довіку мені прописав.
    «Жити будеш» - сказав. Та утрачені з коренем яйця,
    Турбувати не буде до смерті дівоча краса.

    Ось тому і ростуть із поезій моїх пустоцвіти,
    Висихає сльоза, сопляки та на сонці роса.
    Написався анонс. Бо макітра нездатна варити,
    В музи гонор укляк, я в поезії став байбуза.

    Вже не страшно. У небі полює на голуба сокіл.
    Я ж у грубу жбурляю рукописи, залишки фраз.
    Хай страхіття горить. На город однесу потім попіл,
    На прощання копитом у лоба урізав Пегас.

    02.12.2017р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (16)


  48. Олександр Сушко - [ 2017.12.02 05:48 ]
    Вихід є!
    Ми - нація бездарних жебраків?
    Опришків і п'яниць - не полічити.
    В засіках поодбивано замки,
    З торбами йдуть у світ онуки й діти.

    По селах пустка. Землі в бур'янах.
    Одна теличка дибає по полю.
    В сусідній хаті завалився дах,
    П'ять учениць зосталося у школі.

    Спаршивіла народна череда,
    При владі перебенді-пустобріхи.
    В грядущому очікує біда:
    Уже горять на сході наші стріхи.

    Просили- про дуби й любов пиши,
    Побільше гиготіння й позитиву.
    Але одбите днище у діжі,
    І не з'єднати милосердя линви.

    В кишені лізе владна мошкара,
    Дратує слух важкий гарматний гуркіт...
    Та вихід є. На волю вже пора,
    Косити бур'яни вловчились руки.

    01.13.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  49. Олександр Сушко - [ 2017.12.01 17:35 ]
    Гуп-анонси
    Ох, і ласі нині кровососи –
    Тягне на жіноче – у альков.
    Хоч нема поезії та прози,
    Та пишу анонси знов і знов.

    Гупотять підковами блощиці,
    Затоптали кучеряву рінь.
    Лізу молодицям під спідниці,
    Ну, а ви…бентеги…на черінь.

    У піїтів лускаються мізки,
    А у мене там уже протез.
    Ось анонс! Пролийте, браття, слізки!
    І купіть книженцію поез!

    Та мовчать засмучені колеги,
    Соромно сказати "улю-лю".
    Наплели з сатири оберегів,
    Ну, а я хвалу одну люблю.

    31.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  50. Олександр Сушко - [ 2017.12.01 14:20 ]
    Я чую
    Я чую як за мною ходить
    Чмана кошлата, привид, тінь.
    В поезії моєї роди –
    Вірші вилазять на черінь.

    Криві беззубі потерчата –
    Плоди моїх душевних мук.
    Боюся випустити з хати,
    Вони ж - рвонули на фейсбук.

    Читач обпудиться зі страху,
    Але мені усе одно.
    Чи, може, друзі, дав я маху,
    Бо шкряботіти не дано?

    Долизую вино зі склянок -
    Нема еклог, сонетів, од.
    Похмільний видався світанок:
    У музи скінчився окот.

    01.12.12017р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   55   ...   159