ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…

Гриць Янківська
2024.10.29 14:10
Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.
Сором'язливістю крони милуюся не сама.
Шумливий,
як Тебе не почути?

Немов до багаття,
підкидаєш з нізвідки наламані патики

Козак Дума
2024.10.29 10:32
Виціловує теплим дощем
твої губи гранатові літо,
але хочеться ще і іще
тобі ніжності цілого світу.

І немає у серця межі,
і співає воно до світання!
Хай ілюзії то, міражі,

Володимир Каразуб
2024.10.29 09:16
В твоїх очах вітри небес
Змішали світ зелено-сірий
І мов закоханий Паріс,
Стоїш на палубі триреми.

Мовчиш і жертвуєш усім,
Своєю славою та містом,
Уста цілують, тільки дійсність

Володимир Каразуб
2024.10.29 08:48
Можливо гроза зазиває тебе підійти
І закинути погляд у море зеленого шуму,

Чи світло небес розплітаючи стрічки з-під хмар
Зазирає в кімнату рядками живих поезій.

Ти читаєш немов стенограму схвильованих снів
Де записаний спалах напевне зринає мину

Юрій Гундарєв
2024.10.29 08:47
Традиція вставати під час виконання хору «Алілуя», що завершує другу з трьох частин ораторії Генделя «Месія», народилася після того, як приголомшений музикою британський король Георг Другий скочив на ноги, змусивши встати і всіх присутніх…


Генделева

Микола Соболь
2024.10.29 06:17
Покличе осінь в золоті сади
де вже налиті грона винограду.
Пора у вирій, птахо? То лети.
Для мене жовтопадова розрада
і бабиного літа переспів
куди миліші дальньої дороги.
Човпу кудись у ліпоті садів
під вітру незрівнянні монологи.

Віктор Кучерук
2024.10.29 04:27
На себе змушуєш чекати
В оцій дрімливій німоті
Беріз, що гнуться вайлувато
Й скидають шати золоті.
Порошить очі нудна мжичка,
Та віра зменшує нуду, –
Топчу зволожену травичку
І терпеливо далі жду.

Юрій Лазірко
2024.10.28 17:09
Люблю тебе за очі, наче сон,
бо засинаю в них.
Твій усміх - колискова.
Притулок для руки - вогонь зі скронь -
я забуваю, як
окрилювати слово.

Нехай в чеканні - часу в'ється нить,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Олександр Сушко - [ 2017.12.23 11:01 ]
    Житіє
    Погомонімо про високе,
    Є відповідний антураж:
    Подушка підпирає бока,
    Елегія, нірвана, блаж.

    В трюмо одсвічує менора,
    Стіну вкриває гобелен.
    На столику відкрита Тора,
    А в телевізорі "Кармен".

    Злетілись музи до оселі,
    Стило засовують до жмень:
    Година тихої вечері
    Й пустопорожніх одкровень.

    Засутеніло. Нині грудень.
    Одне лише пече й гойда:
    Співати більше я не буду -
    Мовчить Орфеєва дуда.

    Можливо, був і недоріка,
    І музику не ту учив.
    Чи нефотогенічна пика
    Відлякувала слухачів.

    У Полігамії в опалі,
    Евтерпа каже "Селяві!".
    Пегас підсовує скрижалі
    Аби писав новий завіт.

    Прощебетала доля "Годі!",
    Прогнала з міста у село.
    Сьогодні, кажуть, дуже в моді
    Тримати у руках перо.

    Атланти підпирають стелю,
    А я творю, ввійшов у раж.
    Жона вигукує з постелі:
    - Іди, картопельки насмаж!

    23.12.2017р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  2. Володимир Бойко - [ 2017.12.22 01:02 ]
    * * *
    Закам’яніли порухи душі,
    Віддаленілих днів не повернути,
    Ти перейшла. Лишилися вірші,
    Яких могло ніколи і не бути.

    Твій шал в мені уже перегорів,
    Перепаливши душу аж до краю...
    Вогонь погас, та жар не перетлів.
    Пече мене … і досі зігріває.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (10)


  3. Олександр Сушко - [ 2017.12.21 10:12 ]
    Мудра жона
    Кохана каже: - Дряпай про любов,
    І оминай важкі, гнітючі теми.
    Народ бажає єв і казанов,
    Альковів, мусі-пусів і гаремів.

    Аби по сторінках текла сльоза
    І в космос долітав сердечний гуркіт.
    Щоб тицяла молодка гарбуза
    І читачі заламували руки.

    Таких поез довкола сотні скирт,
    Зліпилися в один глевкий вареник.
    А в мене, що не вірш - то лабіринт:
    Сиди і думай, що сказав письменник.

    Рука малює злющого слона,
    Могутня бивня настромля кокоса,
    Та на коліна всілася жона,
    Цицьками настовбурчилася в носа.

    Не думав, що вигинистий задок
    Цікавитиме у моєму віці.
    А на папір уже стрибнув рядок:
    Гаразд, шановні, напишу про циці.

    21.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  4. Олександр Сушко - [ 2017.12.20 18:05 ]
    Господи, прости!
    Плює нечема люду у лоби,
    Немає перешкоди нині хаму.
    Казав Спаситель "Ближнього люби",
    А я би краще посадив у яму.

    А ще би причепив до ланцюга
    І заштовхав би кляпище до рота.
    Людва боїться тільки батога,
    А будеш мирним - то пошле до чорта.

    Людина, кажуть, це дитя небес,
    Та око іншу прозира картину:
    Іде хазяїн. Поруч виє пес.
    Не жер із ранку, то гризе дитину.

    Сусіда каже: - Я боюся, пас,-
    І дременув, застрашений, із парку.
    А парубок сміється, каже "Фас!",
    Тож я в кишені мацаю ножаку.

    А далі - бойовик, жахіття, жесть,
    За спину заховав малого сина...
    Нещасний пес зустрів достойно смерть,
    А у господаря із пащі піна.

    Кого потрібно садовити в кліть?
    Мене? За те, що укривавив швайку?
    Нацьковують біду, а ви мовчіть,
    Під зуби суньте синову горлянку?

    Чи милосердя - звук уже пустий,
    Або знущання - це така зарядка?
    Шепочуть губи "Господи, прости!".
    Та ніж у плоть ввійшов по рукоятку.

    20.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  5. Олександр Сушко - [ 2017.12.20 15:29 ]
    Поезія
    "Троянди й виноград" писав хороший лірик.
    Я теж, мабуть, поет. А фарби вже не ті.
    В одній руці - перо, а в іншій - сірий віник:
    Гармонію люблю. Але у чистоті.

    Дратуюсь як рука чіпля сусідні струни,
    Або коли маляр забризкав полотно.
    Охайні письмена - це піднебесні руни.
    І як плететься в'язь мені не все одно.

    Учуся день у день по-справжньому літати,
    До сонечка дібравсь, і падав у яри.
    Вдягаю словеса у найдорожчі шати.
    Не соромно за труд. Усе що є - бери.

    Я бачу як зі слів народжується пісня,
    Рокочуть небеса:- Твори! Не жди подяк!
    Поезія комусь - красиве і корисне.
    Для мене це - любов, багатство і життя.

    19.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  6. Володимир Бойко - [ 2017.12.19 21:26 ]
    Крок за горизонт
    Ми тримаєм крок за горизонт,
    Наша ціль туманами повита,
    Наша ціль, неначе Рубікон
    Перейти – і будеш вічно жити.

    Ми пройшли немало вже доріг,
    І стежок натоптано чимало.
    Нас в путі стрічали дощ і сніг,
    І вітри пекучі обвівали.

    Ми ніколи не звертали вбік,
    Що б дорогу нам не переймало –
    Поміж гір вируючий потік,
    Гострі скелі чи гірські обвали.

    Лиш вперед – бо ми сини вітрів.
    Нас вони навчили перших кроків,
    Нас вони навчили перших слів –
    Горизонт, дорога і неспокій.

    Ми йдемо в незвідані світи,
    В тую даль, що манить нас і кличе.
    Ми йдемо, бо мусимо іти.
    Ми шляхи торуємо у вічність.

    1975-2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (2)


  7. Олександр Сушко - [ 2017.12.19 14:22 ]
    Поневага
    Дурна товпа. Не відає краси.
    Шанує тільки те, що можна зжерти.
    Для мене люди - сонні карасі,
    А ми - творці - напівбоги, естети.

    За мною смерд кавалки підбира,
    Причісує, гнилі пломбмує зуби.
    Я - пан своєї музи і пера!
    А ті, що знизу - хай підносять шуби.

    Куди не глянь - усюди чорно, гидь,
    Від подихів людських нестерпно, мулько...
    Та геній хоче їсти. Аж сичить.
    І витерти під носом варто бульку.

    Тавро зневаги клеїться юрбі,
    Погорда его змучене ворушить.
    Висить лайливе слово на губі,
    Ось-ось впаде, поцілить прямо в душу.

    Яка ж гидка, відразлива пиха!
    Її не переважують таланти.
    Митець - це не господар, а - слуга.
    Про це завжди потрібно пам'ятати.

    19.12.2017р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Сушко - [ 2017.12.18 18:32 ]
    Таки потрібно
    Буває, затинається актор,
    Або поет встругне сонет-шкарубу.
    Але від щастя вмерти - перебор:
    Зізнався у коханні - врізав дуба.

    Закрижанів життєвий океан,
    Вдягнули трупа в похоронні шати.
    Лежить сумирно сивий дідуган -
    Йому уже амури до лампади.

    Інсульт? Інфаркт? Однині все одно.
    Цвяшок із дошки витягли обценьки.
    Тендітна юнка глипа за вікно,
    Не склалося пожити зі стареньким.

    Здається, в длані Божа борода,
    І срібна ложка визирає з рота,
    Аж тут у лоба гримнула біда:
    Хотів любити, а попав до чорта.

    А пташка вже гарячою була,
    Жадав поживи хтивий голос плоті.
    Якби ж годину доля ще дала
    Аби у світ прийшов Буанаротті!

    Ідуть роки. Стікають до калюж.
    У жінки випав зуб, срібляться скроні.
    Дрімає на дивані п'яний муж
    І косяком затягується доня.

    Буває, виростає і будяк,
    Або завчасно смерть устромить жало.
    Але потрібно сіяти життя,
    Допоки мойри нить не обірвали.

    18.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  9. Олександр Сушко - [ 2017.12.17 17:20 ]
    Живий!
    Вставай, лебідко! Годі спати!
    У ковбиках уже бурчить!
    Неситий дуже. Бога ради
    Розклепли око хоч на мить!

    Щоночі я - гарячий мачо,
    Удень працюю, аж худий.
    А ти - зманіжена, ледача,
    Не хочеш стати до плити!

    Бажаю в маслі картоплеси,
    Биточків, ковбаси кільце.
    Іди сюди без комбідреса,
    Стань поруч зі своїм бійцем.

    Візьми до рук важку ножаку
    І від луски почисть линця.
    Жона сховалась з переляку
    І не показує лиця.

    Згадались мамині уроки,
    Печальний смуток загриза.
    Сиджу на кухні одинокий,
    В пательню крапнула сльоза.

    Готую чудо у каструлях,
    ...ля натюрель для двох парсун.
    Ротяку роззявля зозуля -
    У ліжко харч красі несу.

    Пахтить печенею із хати,
    Пора писати епілог:
    Навчився гарно готувати,
    Інакше з голоду би здох.

    17.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  10. Олександр Сушко - [ 2017.12.17 16:26 ]
    Великодушність
    Я - простий, просолений моряк.
    Лаятись не буду, браття, мир вам.
    Кажуть, у жінок усе не так,
    Почуття глибокі, наче прірва.

    Корабель штормисько підганя,
    Палубою пролітають хвилі.
    А у ліжку тішиться жона,
    Від кохання втомлена, у милі.

    Ходять морем сизі буруни,
    Чайки поховалися у скелі.
    А в моїй квартирі пластуни
    Крутять еротичні каруселі.

    Охи долітають аж сюди,
    З нею, мабуть, там гарячі "перці".
    Я ж у морі, наче перст, один,
    В бочки насипаю оселедці.

    Холод пробирає до кісток,
    Клешню краба одірвав од носа.
    А у жінки любчиків гурток,
    В кожного своя жагуча поза.

    Час іде. Пристав до берегів.
    На протезах сіль обридло хрупа.
    А побачив любоньку - ожив!
    Калатає серденько над пупом!

    Ангела, що впав, я не спасу,
    Краще на ходу зірву бретельки.
    Афродіту у альков несу,
    Перса обціловую м'якенькі.

    Заспокойся, люба, не дрижи.
    Я тобі не заподію шкоди.
    Для роботи створені мужі,
    А жінки - для втіхи й насолоди.

    17.12.2017р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Сушко - [ 2017.12.16 21:29 ]
    Нема людини
    Що краще: косовиця в полі,
    Чи телевізор і софа?
    Труди фізичні - це мозолі,
    А сите черево - лафа.

    Коли ще був стрибучим шкетом
    Щодня - гульня, дівки, синці.
    А нині у руках планшети,
    Сідниці вгрузли у стільці.

    Дитятко суне ваговозом,
    Вгодований звиса живіт.
    Борща, котлет - ударні дози,
    Відро пельменів на обід.

    А мешти - розмір сорок п'ятий,
    На гуліверів піджаки.
    І хто у цьому винуватий?
    Генетика? Харчі? Батьки?

    Своїх малят годують люди,
    Від пережору аж хита.
    Мені уже півсотні буде,
    Статура, наче у хорта.

    Ушир пливе од жиру дівка,
    Юнак глита тридцятий рол.
    Допоки діти не каліки -
    Нехай танцюють рок-н-ролл.

    Нехай ганяють у футбола,
    Пірнають, бігають щодня...
    Сусід жує. Трамбує воло.
    Нема людини. Є свиня.

    16.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (14)


  12. Олександр Сушко - [ 2017.12.16 09:22 ]
    Що далі?
    Ми не лежали на Майдані,
    І куля не попала в лоба.
    Але в кишенях повно "мані":
    Віват, Америко-Європо!

    Ми не ходили у жалобі,
    Дітей в могили не ховали.
    При владі. А дурній худобі
    Призначені хомут і рало.

    Порозбирали барикади,
    Похмура чернь згинає спини.
    Для оступачених - лопати:
    Нехай кайлують до загину.

    Брехня вдягнула позолоту,
    Вовчиська - вовниці овечі.
    Не уторопала голота
    Навіщо в хаті колотнеча.

    Годують хлопаки пірата,
    Несуть добро йому зусюди.
    Не має вожака громада,
    Тому боротися не буде.

    p.s:
    Питаю і прошу поради:
    Хохли - діагноз чи порода?
    А, мо до рук сокиру взяти
    І дорубатись до свободи?

    16.12.2017р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  13. Марґо Ґейко - [ 2017.12.15 22:43 ]
    Пиши!
    Коли сумуєш, просто напиши!
    Старокитайське п'ятистопне ши
    Французькі альба чи японські танка
    Це виклик мій, салонна забаганка.

    Пограємо з тобою в буриме?!
    Слова зітчемо в’яззю макраме
    У техниці плетіння кавандолі
    Де кожен вузлик як цілунок долі

    Хоч на папері дотиком пера
    Або на схилах синього Дніпра
    Кристалами прозорого серпанку
    Що видно над водою тільки зранку

    На небі візерунками зірок
    Вважай, я–правовірна, ти–пророк
    Промінням сонця, розою вітрів
    Пиши про те, як ти мене зустрів!

    Залита медом спогадів перга
    В чарунці серця ніжна, дорога
    Із квітів перших зустрічей пилок
    У долі не буває помилок ...

    Сягай найнебезпечніших вершин
    Пиши мені, що хочеш, лиш пиши!
    Рядочки слів під музику думок
    Станцюють наймістичніший танок.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (7)


  14. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.15 14:20 ]
    Те, що глибше...
    1

    Призабула, що таке любов...
    Падають каркаси, град, колоси.
    О жаго моя, ти де? Агов...
    Так весталка храму, що в облозі,
    Відчиняє двері всім вітрам.
    Там за планом будуть каруселі.
    Надрукую фото в Instagram...
    І пошлю ідилію за Делі.

    2

    При дорозі книги-жовтяки.
    Томик за двадцятку, три - дешевше.
    Офірую... Може, завдяки
    Їм - чужим - настане мить полегші?

    Паоло Коельо не візьму.
    Прочитала, рушила... не стріла.
    Бачу стежку, абрис у диму...
    Мимо серця - реп, канцони, стріли.

    Загортаю вірші в золоте.
    Не кричать. Іронія - за соску.
    Ось і грудень-дядечко... мете
    Давню фольгу, свіжі папіроски...

    3

    За двома зайцями... за трьома...
    На снігу сліди. Лілова тиша.
    Призабула, що таке зима.
    Сонце будить зерня - те, що глибше.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (4)


  15. Олександр Сушко - [ 2017.12.14 15:28 ]
    Гуртом
    Аж під хмари злітають орли,
    Еверестом здираються шерпи.
    Чумаки! Розпрягайте воли!
    Будем сало із бульбою жерти!

    Після пляшки - у космос гуртом.
    Після другої - висохне море.
    Нам пороблено. Взято в полон.
    Упилися бодягою мойри.

    Ці баби від народження злі,
    Линви долі, неначе гароти.
    Що їм кров, чи гіркі мозолі -
    Україну призначено чорту.

    Тчуться зрада, чужі молитви,
    Мова бісова "старшого брата".
    Пагінець виростає кривий,
    Легіони Іуд і Пілатів.

    Поле панові оре глитай,
    Не підводить на сонечко вічі.
    А хотілось упхатись у рай,
    Тільки долі ніхто не позичить.

    Бити батька навчились гуртом,
    У кишенях стовбурчити дулі.
    Станьмо, браття, країні щитом!
    Та сусід утікає від кулі.

    Пхає крам у вагони й мішки,
    Забиває і вікна, й пороги.
    До кордону біжать хохлаки,
    Скоро в хаті не буде нікого.

    14.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  16. Олександр Сушко - [ 2017.12.13 17:21 ]
    Зима
    Фата-моргана. Все довкруж мана.
    Ще не старий, але в люстерці зморшки.
    Виорює чоло печаль, війна,
    Осріблюються кучері потрошку.

    Втомився від жорстокої юги,
    Пора зігрітись, утекти до сонця.
    Але печу із кров'ю пироги -
    В ціні кати, собаки, охоронці.

    Уже не жалко рідної орди -
    Там кожен другий злодій-пришелепа.
    Малюють рай державницькі роти,
    А озирнувся - бур'яни до неба.

    Хотілось щастям скрапнути з пера,
    Сипнути на папір кохання руни.
    Та спить Ерато, мабуть, застара.
    Чи зрадила, вовтузиться із юним.

    А за спиною шелестить зима,
    Там неня, тато, доня та онучка.
    Іще живий. А їх уже нема.
    Болить. Пече. Рука ламає ручку.

    13.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  17. Олександр Сушко - [ 2017.12.13 11:42 ]
    Поза №5
    Вечір - час найкращий для думок.
    Розімліло вислизаю з ванни.
    Поза - лотос. Гріє килимок.
    Мить - і відлітаю до нірвани.

    По "стезі" навпомацки іду,
    З пупа скоро вилізе прозріння.
    Але кайф увесь - під хвіст коту:
    Гавкає жона від злості синя.

    - Де получка ти мені скажи?-
    - Ось, купив касети і брошурки.
    Гуру каже - за скарби - гроши.
    А жона: - Ти що, здурів, придурку?

    Ох, вчувало серденько біду!
    Ляпнула про Шамбалу усує.
    Цю ізотеричну лабуду
    На роботі я сама штампую!

    Я тобі не теща і не зять -
    За копійку розірву горлянку.
    Марш у ліжко! Поза - номер п'ять!
    Будеш борг виплачувать до ранку.

    13.12.2017р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  18. Олександр Сушко - [ 2017.12.12 17:50 ]
    Очікування
    Ех, молоде-гаряче, рветься в бій.
    Штовхає в спину у зірках барило.
    - Давай, братва, хутчій окопи рий!
    У результаті - хрест, вінок, могила.

    Для степу роблять бронекатери,
    Гармати облаштовують на щуки.
    Гей, налітай! Цукерочку бери!
    Бабло дурне тече плюгавцю в руки.

    Ще рік чи два - і вирій, благодать,
    Торби знесуть підручні до кордону.
    Слуга народу! А насправді - тать.
    У рейвасі вхопив собі корону.

    Прокинувся. Доокола сади,
    Цвіте айва, гарчить людва "щаслива".
    Загнали в гроб. Всміхаються кати.
    Але живу в очікуванні дива.

    12.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Сушко - [ 2017.12.12 17:55 ]
    Тьху!
    Політична тусня. Крики, рейвах, бедлам,
    Оселедці вигукують: - Мі-ха-а-а-а!
    Умочаю перо у старенький калам:
    Обирають нового халіфа.

    Попередні герої дрімають в кутку.
    Нова іграшка. Вельми цікава.
    Прилетів генецвале на цицю м’яку,
    Вдома ж - клітка чекає іржава.

    Гей, козаче, дивися – парує рілля,
    Не встигає вбирати гаряче.
    Та не мудрість шугає хлопу під бриля –
    В пащу тигру засовує пальчик.

    А он там – у тіні – майталає коса.
    В черзі довго, протерлись підкови.
    Мудрий Мойшо, ходімо, вшануєм Пейсах,
    Помолімося щиро Єгові.

    Бачу шал і гризню. Обривають чуби,
    Рим палає, втішаються готи…
    Тьху, привиділось. Краще б учора не пив.
    Все, пора. Треба йти на роботу.

    12.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Сушко - [ 2017.12.12 17:11 ]
    Леви та блохи
    На баобабі світом нудить шпак.
    Під ним гарчать від люті кілька бестій.
    Гризуть левиці антилопі карк,
    А я живу у їхній жовтій шерсті.

    Тут затишно. І ворогів нема,
    Жую усмак дебелу волосину.
    Кохання – море, бо самичок тьма,
    Дрімаю на хребті, чи під коліном.

    Не тільки леви моцні й вельми злі.
    Людина є. Жорстока і несита.
    Конвульсії здригають пазурі,
    На шкурі розцвіли криваві квіти.

    Підстрелено кошицю, подиха.
    Собака учепилася за лапу.
    Перестрибнула на Рябка блоха,
    А за нагоди - скочить і на шкапу.

    Намудрував? Зіграю в піддавки,
    Фінальна сцена просить епілога:
    Нехай себе шматують хижаки,
    І хай живуть і процвітають блохи.

    12.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  21. Олександр Сушко - [ 2017.12.11 17:40 ]
    Без скрипки
    Я - скалозуб. Весела птаха.
    Усяке скаче з-під пера.
    Пішов на фронт - вернувсь без даху:
    Життя людське не сміх - жура.

    Щасливих мало в морі хворих.
    Той - одинокий, той - сліпий.
    А дзвони вперто б'ють на сполох:
    На сході пекло, чорторий.

    Вбрання землисте, колір хакі.
    Пожива - спирт і цигарки.
    В гаях - окопи, гільзи, танки,
    Той - без ноги, той - без руки...

    І не затулишся від горя,
    Вдихаю сморід і дими.
    А люд саджає бараболю
    Посеред рейваху й чуми.

    Лящать над вухом зуби з криці,
    А зір прикутий до могил.
    Полопалися струни в скрипці,
    І деко луснуло навпіл.

    Нема кінця кривавій бані.
    Кислиці - ось й усі плоди.
    І що - співати про кохання
    Та про осонцені сади?

    В струмку життя занадто мілко,
    Братів ховаю під траву.
    Позичте, друзі, хоч сопілку,
    Можливо, я ще оживу.

    11.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  22. Олександр Сушко - [ 2017.12.11 16:57 ]
    Кінець світу
    Гризуться пси. Вояки терті.
    Уміють вкласти у гроби.
    Ми ж - пішаки на дошці смерті,
    Усі заляжем під горби.

    "Вперед!", "Ура!" , "Ату!" і "Слава!"
    Ревуть розчахнуті роти.
    А я кажу, що ця потрава
    Завжди приводить до біди.

    Женуть скотину до забою,
    По шкурі хлещуть батоги.
    Хотілось миру, супокою,
    Але спокутую гріхи.

    Щоденно хлипи, труп'я, тризна,
    Летять прокльони з пекла ввись.
    Помри за рідних! За Отчизну!
    За владу скурвлену загнись!

    Гребуть народ у братські скирти,
    Там будем скоро ти і я.
    А мій сусіда хоче жити,
    А не згоріти у боях.

    Прямою вцілено по схрону,
    Забрав до себе душу Біг.
    Пора ударити у дзвони:
    Ідуть померлі до живих.

    11.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2017.12.11 04:16 ]
    Минулася любов
    Минулася любов, мов листя облетіло
    Із дерева жаги, не збуджує мене.
    Вуста мої байдужі, не шепочуть: «Мила,
    Яви мені, благаю, личенько ясне!»

    Для тебе я чужий. І став таким тоді ще,
    Відколи уколов пером твоє єство.
    І істина із гір співала птахом віщим –
    Не бути нам ніколи, певно вже, удвох!

    І разом не літати в безберегій сині,
    Бо вимага для всіх кохання з давнини –
    Прощати вміння, розуміння і терпіння.
    Та не властиві, бачу, ні, тобі вони.

    Дарма, немов Алкей, шукав розради ліки,
    Здобув лиш самоту, як Робінзон Дефо,
    Лишилася мені ти мрією навіки,
    Як гордовита й непоступлива Сафо.

    Цірцеєю була із голосом Сирени…
    Щасливий, що життя од тебе вберегло.
    Що не розтяв собі у розпачі я вени,
    Що чистим б`є мені кастальське джерело.

    11.12.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  24. Олександр Сушко - [ 2017.12.10 22:50 ]
    Потороча
    Ох, і надудлився вина!
    Аж пити вже не хочу!
    Стрічає, начебто, жона,
    Пригледівсь – потороча.

    Шерепа сварить рогачем,
    Наводить, мабуть, порчу.
    У шпарці шкрябаю ключем –
    Штовхає потороча.

    Почвара шкірить в небо зуб,
    Вкусити, злюща, хоче.
    Рачкую шпарко аж за дуб –
    Догнала потороча.

    За космаки хапа, чмара,
    По рівчаках волочить.
    «Хазяйство» випало – діра!
    Лютує потороча.

    У мацапури бюст – ого!
    Націлює ув очі.
    Зіпнувсь урешті. В ліс бігом.
    Відстала потороча.

    Очуняв. Щезла машкара.
    Лежу у ямі вовчій.
    А сіроманець – не мара,
    Вже краще – потороча.

    Над головою чую "Кар!",
    Тікаю що є мочі.
    Іще не хочу на цвинтар -
    Лечу до поторочі.

    10.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  25. Олександр Сушко - [ 2017.12.10 16:11 ]
    Кожному - своє
    Хотів народитися жінкою,
    Красою світити у світ.
    Але майталаю ширінкою,
    Ковтаю розбавлений спирт.

    Життя – пріла, кручена путанка,
    А хочу тепла для душі.
    Аби цілували у пуп’янка,
    Носили в м’які спориші.

    Аби пахтотіло парфумами,
    Очиці обквецяла туш.
    Ночами рахатно-лукумними
    Сіднички розм'якшував муж.

    Сопіла б уранці у ліжечку,
    Коханий приносив кав'яр.
    Але заробляю копієчку –
    Майструю козлу будуар.

    Життя не витримує критики,
    Робота – не мед і бузок.
    В ручицях – довбачки та викрутки,
    В коритах – цемент і пісок.

    У шуби вдягаються «дєвушкі»,
    На пальцях – коштовностей блиск.
    А в мене – порепані тертушки,
    У крижнях – скрипіння та тріск.

    А ладо кошицею лащиться,
    Гормони шумлять в голові.
    Працює генетики матриця,
    Розслабився, осоловів.

    Пухкеньке намацав під спинкою,
    До лона крадуся тайком…
    Хай жінка лишається жінкою,
    А я – залишусь мужиком.

    10.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.10 14:06 ]
    Над землетрощею


    Маленькі радощі мегажиття.
    Утіхи зримі: полотно, хлібина.
    Плин буйних наративів - йди, затям...
    Чийсь ідол ошкіряється звірино.

    Вальяжний лев загарбає пісок.
    Відмовлять у любові, славі, ніші.
    Зросте в сопрано юнки голосок.
    Штовхнуть у прірву заздрі, найрідніші.

    Ословиш яв. І піднесеш ослам
    Див батик - розмальований, квітчастий.
    Ти не просилася в едем-бедлам,
    Над землетрощею творила щастя.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)


  27. Олександр Сушко - [ 2017.12.09 19:30 ]
    Не хочу!
    Ти не друг! Шуруй із хати!
    Пляшки й грошей ніц нема.
    А горлянка сухувата,
    І будунище дійма.

    Вчора виссали получку,
    Спиртували борлаки.
    А сьогодні - пес-вонючка,
    Дооблизую склянки.

    На бухло повзуть друзяки,
    Чують запахи вина.
    А як зляжу - будуть "гайки",
    Кличу, а в одвіт - луна.

    Діти й жінка десь далеко,
    Утекли чортам під хвіст.
    В мене свій нечистий хека,
    Манить пальчиком під міст.

    Кажуть, що лечу з орбіти.
    Може, досить? Пляшку геть?
    Нє, не хочу! Буду пити...
    Простягає чарку смерть.

    09.12.2017р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  28. Олександр Сушко - [ 2017.12.09 15:24 ]
    Кличуть
    Нагорнуть локшини в таріль,
    Кисляве пиво - хлюп у кварту.
    А з-під пера - усохла міль,
    Спішить у світ ума палата.

    Співав. Та люд не пам'ята,
    У вухах затички-беруші.
    А напишу - тусня, шопта,
    І віртуальні цьоми, ружі..

    А пам'ять, наче темний льох:
    Гукнув, навзаєм - тихе ехо.
    Веду постійний діалог
    Із власним гордовитим его.

    У кожного своя мета,
    Той - хоче гріш, а інший - слави.
    А мій Пегас кричить: - Гайда
    Пастися просто на отави.

    Пасися, друже, тільки "за",
    Втомили творчі перегони.
    Ти став огрядний байбуза,
    А на Парнасі - чемпіони...

    Прийшли у гості читачі,
    Розчісую хутенько пейса.
    Благають: - Друже, не мовчи!
    Хіба ж мовчу я? Ось поеза!


    09.12.2017р..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  29. Олександр Сушко - [ 2017.12.08 18:29 ]
    Циган зна...
    На картині пейзаж: верби, квіти,
    Птеродактиль і три павуки:
    Циган зна, що кобилі робити,
    Хай вивалюють бевзі баньки.

    А поеза - як з дишла гармата,
    Кожне слово - обламана віть.
    Начитався Бодлера і Сартра:
    Циган зна, що кобилі робить.

    Анапестом пишу я не ловко,
    Та і думка важка, наче танк.
    Хай пиляє перо як ножовка:
    Циган зна, що до чого і як.

    Рима є. Все чистенько, без мата.
    Дехто каже "Чудово!", "О,є!".
    Хоч і дохнуть мої пегасята -
    Циган зна, що кобила жує.

    Та, чомусь, позитиву не видно,
    Музи, кручені, збились у клин.
    Як же, друзі, поету обидно:
    Циган втік. Я лишився один.

    08.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  30. Олександр Сушко - [ 2017.12.05 06:54 ]
    Прощай!
    Джакузі. Куня емігрант-чистоплюй,
    З Житомира втік до Парижа.
    Іздалеку мовить: - Вкраїну люблю!
    А в неї розвалена хижа.

    Удома нелегко. Робота не та,
    Заплатять убогу копійку.
    Скрегоче на сході зубами біда,
    А хочеться доларів, шику.

    Чужою шавкоче мала дітвора,
    А рідна - неначебто гавкіт.
    Мені це болить, і на серці жура.
    Тобі ж - до лампади цей закид.

    Там - краще. Тут - гірше. Майбутнє - туман.
    Сусід піднімає сокиру.
    Ти неньку покинув. Все інше - обман,
    Залишив братів на офіру.

    Мільйони здалися. Шикують ряди,
    У прийми повзуть на колінах.
    У паспорті віза. Кум каже: - Іди.
    Прощай, дорога Україно!

    04.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  31. Олександр Сушко - [ 2017.12.05 06:44 ]
    Чому?
    А пам’ятаєш - шили ми вітрила?
    Стару сукенку мамину – під ніж.
    Злякалася, і стала біла-біла,
    Казав тоді: - Не бійся, плаття ріж!

    За вікнами холодний дощик сіяв,
    А ми давали назву кораблю.
    Спитала: - Мо, назвемо «Наші мрії»?
    В одвіт почула: - Я тебе люблю.

    І народився перший поцілунок,
    Ми задихнулись щастям обидва.
    Зірвала ти із мене обладунок,
    На ліжко впала майже нежива.

    Умовкли музи, генії, поети,
    Задув Амур на столику свічу.
    Я був – Ромео. Ти - моя Джульєтта.
    За ті хвилини досі ще плачу.

    Згоріло все. Потрощено жертовник.
    Січе крупа зі снігу-кришталю.
    Стоїть на підвіконні вутлий човник:
    Чому ж тебе і досі я люблю?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2017.12.04 20:59 ]
    Як сніг на голову
    Прийшли до мене сутінки печальні,
    Зронили на папір іскрини слів.
    Засяяли вогнями сповідальні,
    І я чомусь од того звеселів.

    У цьому справді радість хоч одна є.
    І супити не варто, певно, брів.
    Хоч день життя іще один минає,
    Та недаремно все ж він одгорів.

    Хоч тихий сум чоло моє скородив,
    Та знову вкотре дива я зазнав.
    Ці спазми дум, поезії ці роди –
    Серед зими – як творчості весна.

    Благословенні будьте: ця відлига,
    Що в сад мене ізнову занесло,
    І ця зима, як осінь – ще без снігу,
    І це, як сніг на голову, тепло.

    3.12.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  33. Олександр Сушко - [ 2017.12.03 16:42 ]
    Добре торгувалося!
    Соромиться іще народець красти.
    У мене ж совість – лишній рудимент.
    Втелющився до панівної касти:
    Із бульбашок вичавлюю процент.

    Шумує біля краму людське море,
    На капшуки націлюю петлю.
    Купив за копійчину помідори,
    Та за стократ дорожче загилю.

    Торгівля, кажуть, - нелегка наука,
    Не вмієш – сій на полі гарбузи.
    А я в «купи-продай» - зубата щука,
    Із бевзя гроші вичавлю усі.

    Людва голодна. Сиплеться монета,
    Удатно перепродую товар.
    Уже не лізе. Звикнув просто жерти,
    Халявний уковтну і скипидар.

    Іван щодня працює на городі,
    Петро болванки точить день у день.
    Фізична праця – дурощі, не в моді.
    Мені ж бабло стрибає до кишень.

    Нехай за сина порадіє мати,
    Що не присів, як тато, на стакан.
    Живуть лиш ті, хто вміє торгувати.
    Біжу доїти лоха. Всім пока.

    03.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  34. Олександр Сушко - [ 2017.12.02 09:00 ]
    Загруз
    Ох, і грузько в болоті! Немає дороги і мосту.
    У поезії також свої горбаки, мочарі.
    Ахінею писати людині буває непросто,
    Та уздрів уві сні маячню Сальвадора Далі.

    Ми удвох у міжчассі. Підглипують писки із ряски.
    Треба класти ікру, а натхнення і досі нема.
    Ох, дарма не сходив одшептатись до баби Параски,
    Загубився «апостроф», - сатирик його одірвав.

    Я би гепнувся у баговиння на тлусті сідниці,
    І від розпачу рвав би із тімниці пасемця кіс.
    Бо він цноту украв. Катуляв наче дівку на глиці,
    Наче майстер-гончар, розминаючи глини заміс.

    Все від Бога. А ще від отого прудкого лукавця,
    Лікування важезне довіку мені прописав.
    «Жити будеш» - сказав. Та утрачені з коренем яйця,
    Турбувати не буде до смерті дівоча краса.

    Ось тому і ростуть із поезій моїх пустоцвіти,
    Висихає сльоза, сопляки та на сонці роса.
    Написався анонс. Бо макітра нездатна варити,
    В музи гонор укляк, я в поезії став байбуза.

    Вже не страшно. У небі полює на голуба сокіл.
    Я ж у грубу жбурляю рукописи, залишки фраз.
    Хай страхіття горить. На город однесу потім попіл,
    На прощання копитом у лоба урізав Пегас.

    02.12.2017р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (16)


  35. Олександр Сушко - [ 2017.12.02 05:48 ]
    Вихід є!
    Ми - нація бездарних жебраків?
    Опришків і п'яниць - не полічити.
    В засіках поодбивано замки,
    З торбами йдуть у світ онуки й діти.

    По селах пустка. Землі в бур'янах.
    Одна теличка дибає по полю.
    В сусідній хаті завалився дах,
    П'ять учениць зосталося у школі.

    Спаршивіла народна череда,
    При владі перебенді-пустобріхи.
    В грядущому очікує біда:
    Уже горять на сході наші стріхи.

    Просили- про дуби й любов пиши,
    Побільше гиготіння й позитиву.
    Але одбите днище у діжі,
    І не з'єднати милосердя линви.

    В кишені лізе владна мошкара,
    Дратує слух важкий гарматний гуркіт...
    Та вихід є. На волю вже пора,
    Косити бур'яни вловчились руки.

    01.13.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  36. Олександр Сушко - [ 2017.12.01 17:35 ]
    Гуп-анонси
    Ох, і ласі нині кровососи –
    Тягне на жіноче – у альков.
    Хоч нема поезії та прози,
    Та пишу анонси знов і знов.

    Гупотять підковами блощиці,
    Затоптали кучеряву рінь.
    Лізу молодицям під спідниці,
    Ну, а ви…бентеги…на черінь.

    У піїтів лускаються мізки,
    А у мене там уже протез.
    Ось анонс! Пролийте, браття, слізки!
    І купіть книженцію поез!

    Та мовчать засмучені колеги,
    Соромно сказати "улю-лю".
    Наплели з сатири оберегів,
    Ну, а я хвалу одну люблю.

    31.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  37. Олександр Сушко - [ 2017.12.01 14:20 ]
    Я чую
    Я чую як за мною ходить
    Чмана кошлата, привид, тінь.
    В поезії моєї роди –
    Вірші вилазять на черінь.

    Криві беззубі потерчата –
    Плоди моїх душевних мук.
    Боюся випустити з хати,
    Вони ж - рвонули на фейсбук.

    Читач обпудиться зі страху,
    Але мені усе одно.
    Чи, може, друзі, дав я маху,
    Бо шкряботіти не дано?

    Долизую вино зі склянок -
    Нема еклог, сонетів, од.
    Похмільний видався світанок:
    У музи скінчився окот.

    01.12.12017р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  38. Олександр Сушко - [ 2017.12.01 09:16 ]
    Хочу
    Не люблю тебе. Піду.
    Бо стара опецькувата.
    Хочу файну, молоду,
    Аби мацати іззаду.

    Щоб не мала за козла,
    Доглядала пильно, ревно.
    Аби цілу ніч трясла
    І не злазила із мене.

    Ти пропахчена борщем,
    А мені потрібна квітка.
    Я ховаюсь за кущем,
    Страх трясе мою борідку.

    Заступ лапа не трима,
    Бо у мене хвора спинка.
    Бігти сил уже нема
    І поламана ковінька.

    Мо, піти на велотрек,
    Покачати гарно преса?
    Та не гнеться поперек,
    В роті пусто без протеза.

    У мотні куняє міль,
    Скоро під надгробні плити...
    Тьопай кашу у таріль:
    Із тобою буду жити.

    01.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  39. Домінік Арфіст - [ 2017.12.01 00:52 ]
    Рахель - Кінерет (з івриту)
    Ось Голанські висоти – на відстані дотику.
    Та раптове «Ні кроку!» – немовби наказ.
    Спить Хермон в самоти́ні одвічного спокою,
    З білосніжних вершин зі́йде холод ураз.

    Ось на бе́резі пальма тріпочеться вітами –
    Ніби чубчик хлоп’яти на вітрові дня.
    Зазирає пустун у Кіне́рет привітливо
    І дитячими ніжками хвилі ганя.

    Зимні квіти як іскри на радість нам лишені –
    Анемона-жарина і сонце-шафран.
    Схили днями бувають зела́ зеленішими
    І як си́нява синій небес океан!

    Якщо доля моя прирече мене падати,
    Моє серце засвітить для інших вогні,
    Бо хіба я вас можу забути і зрадити,
    Мої юні, любов’ю ося́́яні дні?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  40. Гренуіль де Маре - [ 2017.11.30 20:23 ]
    Іноді краще не спати
    Сніпок сновидінь зотлів,
    Розсипався безпорадно –
    Стримлять остюки в кублі
    Зім’ятого простирадла.

    Закопчені дзеркала
    Понуро відводять очі:
    Ти зроду по той бік скла,
    Якої ж ще правди хочеш?!

    Досвітній півсон крихкий,
    І втіхи у нім негусто:
    Шукає рука руки –
    Знаходить задублу пустку.


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (15)


  41. Олександр Сушко - [ 2017.11.30 19:25 ]
    Могильне фото
    На могильних фото ми хороші,
    У житті, на жаль, усе не так.
    Доки ходим - гроші, гроші, гроші..
    У горлянки пхаємо усмак.

    Тліють у землі готівки гори,
    В рай бабло уже не донести.
    На горбочку - айстри та майори,
    У віночки вдягнені хрести.

    Різблені із каменю погруддя,
    Статуям - позаздрять і царі.
    А недавно драли шкури людям,
    Кров пили неситі упирі.

    Не вгадаєш, де лежить людина,
    Де катюга із обличчям злим.
    Всі гріхи сховала домовина,
    А на фото - чистий херувим.

    Хай від мене зостається присок,
    Не світив талантами ніде.
    Байдуже - який на фото писок,
    Головне - це жити для людей.

    30.11.2017р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.30 00:33 ]
    Прийшла зима
    Прийшла зима, прийшла сумна,
    Така ще трохи слабосила.
    В туман закутала вона,
    Все білим шовком застелила.

    Химерні обриси дерев
    І небо, як овеча вовна.
    І вечір в сутінки бере
    Усе поблідле і безмовне.

    Мов чути шепіт потайний -
    Поміж гілля іде розмова...
    Переплелись дві сивини -
    Жовтава осені й зимова.

    І вітерець не поспіша,
    Серпанком сивим очі лащить…
    І диха спокоєм душа -
    Що може буть для неї краще?!

    29.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  43. Володимир Бойко - [ 2017.11.29 22:26 ]
    Іронічні рубаї
    Коли ти висох, як скелет,
    І їш один лиш вінігрет,
    І виглядаєш, як дистрофік –
    То ти є істинний поет.

    Як черево твій хід спиня,
    І у штанах тріщить матня,
    Коли ти важиш три центнери –
    Ти не людина, а свиня.

    Не лізь по кавуни в казан,
    Не йди по зупу у баштан,
    Коли дороги ти не тямиш,
    Ти не людина, а баран.

    Коли ти п’єш з чужих джерел,
    І зириш зверхньо, як орел,
    То ти не керівник державний,
    А найсправжнісінький козел.

    Як ти забув своє коріння –
    Ти найнікчемніше створіння,
    І місце твоє в купі гною
    Межи полови і лушпиння.

    Не плюй у батьківську криницю,
    Вона тобі іще згодиться.
    Як душу ти свою спаскудиш, –
    Душа згниє і засмердиться.

    Не спокушайся на чуже, -
    Своє любити час уже.
    Хто на чуже роззявив рота,
    Той і свого не вбереже.

    З чужим до столу не сідай,
    Ти від чужого геть втікай.
    Він, мов кота, тебе задушить,
    Під пліт запорпає – і край.

    Підступний має сто облич,
    Не пий з підступним могорич,
    Тебе він замордує нишком,
    Й здихати кине наузбіч.

    Ти мудрим будь, як Соломон,
    Не йди до дурня на поклон.
    Ти дурня мудрістю здолаєш –
    Такий неписаний закон.

    Не пий горілку, як скотина,
    Не забувай, що ти – людина,
    Бо можеш здуру все пропити –
    Добро, родину, й Україну.

    Жінок облесних обминай,
    Із ними в гречку не стрибай,
    Бо згубиш честь свою й здоров’я,
    І втрапиш в пекло, а не в рай.

    В житті як дбаєш, – так і маєш,
    І як постелиш, – так лягаєш.
    Якщо те й знаєш, що гуляєш –
    У злиднях й холоді сконаєш.

    1996-2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (4)


  44. Олександр Сушко - [ 2017.11.29 16:56 ]
    Хворію
    Хапко узяв кредит. А ти - плати!
    Даниною обкладено онуків.
    Перед народом гроші не світив -
    В офшори заховав усі рахунки.

    Зацарював моссадівський агент,
    Довкола трону - без цепів собаки.
    На визиски отримано патент:
    Усіх поставить у країні раком.

    Поспільство, наче ниці жебраки,
    Від голоду тримається за линви.
    Петро ж торбину, з щедрої руки,
    За півмільйона прикупив дружині.

    В Америці на тижні був кагал.
    Схвалили: Крим, Донбас - уже Росія.
    Качають із держави гої нал,
    Вдягнув ярмулку православний Київ.

    Притомнію. У голові луна,
    Домучили з семітами кошмари.
    Кладе компрес турботлива жона:
    Ну, що б робив я без своєї Сари?

    29.11.2017р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  45. Олександр Сушко - [ 2017.11.28 21:17 ]
    Мир
    Ну що, панове, крівцею впились?
    Ковтали вволю, ляпки біля рота.
    На фоні трощі дурень каже «сheese»,
    Додому одішле дебільне фото.

    А на Печерську смокчуть шоколад,
    Цвірінькають про вбивство з пієтетом.
    Ту банду я поставив би у ряд
    І розстріляв усіх із кулемета.

    Івану із села – брудний бліндаж,
    А сину владоможця – пляж, дівчата.
    У постіль ананаси носить паж:
    Тут допоможе бойова граната.

    Упир керує сонмищем овець,
    У плоть зубиська устромляє м’яко.
    Його чекає нелегкий кінець:
    Уже несуть осикову ломаку.

    Не втримати народ на повідку -
    Наповнилася лютістю загата.
    Вже бачу - висне пузо на штику,
    Працює кат. Та я, чомусь, не радий.

    28.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  46. Олександр Сушко - [ 2017.11.28 19:20 ]
    Осколок
    Більш в окопі землю не гребу,
    І не треба узувати берці.
    Скоро облаштуюсь у гробу –
    Громовиця втрапила у серце.

    Може, і вернувся б у село,
    Та не хочу родичів лякати.
    Ангелу сідаю на крило –
    Хай несе в небеснії пенати.

    З високості оглядаю світ,
    Тиша огорнула позазем’я.
    Тане у душі гіркавий лід,
    Бо зустріне у Едемі неня.

    Біля брами я вже не один,
    Зразу не пролазим – забагато.
    Та зіскочив із пательні лин:
    В пекло поверта дефибрілятор.

    Прокидаюсь, мокро на щоці,
    В тіло наштрикали жменю голок.
    Лікар смерть тримає у руці,
    Каже: - Ось, козак, тримай осколок.

    28.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  47. Олександр Сушко - [ 2017.11.28 18:39 ]
    Сивина у бороду
    Тішусь, оглядаючи дівчат,
    Хай краса щодня мозолить очі.
    Розстібаю байковий халат,
    Під запаску упірнути хочу.

    Ну скажіть, хіба моя вина,
    Що люблю стрункі дівочі ноги?
    А мені без пестощів - хана,
    Пити буду самогон потроху.

    Краще жінки в світі ніц нема,
    У весталки - ох яка фігура!
    Звабу починаю жартома -
    Поцілунки, охи, шури-мури...

    Утридцяте за добу промок,
    Дерев'яний, наче потороча.
    Видимає бульку чавунок:
    Непритома, дрижаки та корчі.

    Висохли і "яблучка", й Адам,
    На балкон злетілися ворони.
    Молодому любощі - бальзам.
    Дідові - смертельні перегони.

    28.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  48. Олександр Сушко - [ 2017.11.27 19:42 ]
    Новий світ
    Чую сморід з люципера пащі,
    Звуки єрихонської труби.
    Баглося змінити світ на краще -
    Гримав словом у пласкі лоби.

    Думав, що достукаюсь до неба
    Та не знав потрібних молитов.
    Люд жує. Земні його потреби,
    Байдуже - чи сі бемоль, чи до.

    Я тону, знесилений, ламаюсь,
    В океані бруду - все чуже.
    Щогли впали, розірвався парус,
    В серце розпач штрикає ножем.

    Стигла мудрість зовсім ні до чого,
    Бо в отари безліч пастухів.
    Я шукав гармонію та Логос,
    А знайшов словес пусті міхи.

    Під ногами чую тихий шерех
    І хлюпоче тихо водолій:
    Вірні музи винесли на берег
    В світ краси, незайманий, новий...

    27.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  49. Іван Потьомкін - [ 2017.11.24 19:02 ]
    "І молитимусь за тебе, доки б'ється серце"

    «Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
    Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
    Чом ти голову схилила, вії опустила?
    Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
    ...Не розказуй, голубонько. Нема у тім нужди,
    Бо ж на личеньку твоєму заквітають ружі.
    Хай він, може, таки кращий і для тебе любий,
    Та вірнішого від мене не було й не буде.
    Можна б, звісно, утопитись чи випити зілля,
    Та прийду, якщо покличеш, на твоє весілля.
    І проситиму, як брата, обранця твойого,
    Щоб беріг тебе, мов квітку, даровану Богом.
    І якщо нам у подружжі не судилось бути,
    То порай мені, кохана, як тебе забути.
    Кажеш, маєш таке зілля близько перелазу?
    Як даси мені напиться, забуду одразу?
    Із рук твоїх буду пити. Крапля не проллється.
    І молитимусь за тебе, доки б’ється серце».



    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (4)


  50. Анна Віталія Палій - [ 2017.11.24 13:16 ]
    , , ,
    Печалі в очі – сонний вітровій,
    А затишок – хіба за виднокругом.
    У чорно-білі клавіші (не вір!)
    Вдихнув Господь не голос – білу тугу
    На тлі земнім усіх людських надій.
    Пробудне сонце зійде серед ночі.
    А нині в очі – сильний вітровій,
    Ув очі.

    У пісні не гармонія – печаль
    Літає небом – болем у любові.
    Покореним скорботою – і жаль,
    І біль, і висота, і віще слово.
    Така робота вісникам судьби
    Судилася – земними хоругвами.
    …Маленька пташка у вітрах дзвенить
    І просить мами.

    Не плач, пташино, сталося, збулось,
    Вже відлетіло у небесний вирій
    Тремтливе серце. Золоте зело
    Дозріло у жахнім життєвім вирі.
    Розпроменила крила висоти,
    Що аж самій незвично в піднебессі.
    Окутав ангел миром: ти – лети!
    Твій лет міцніє для нових піднесень.
    13. 05. 2017 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   55   ...   159